Iraida Kułakowski

Сторінки (2/104):  « 1 2 »

Хочу

Хочу  с  тобой  туда,  
Где  видно  звезды.
И  чтоб  камин,  и  чай  из  рук  твоих.
И  чтоб  камней  гряда,
Чтобы  ничто  не  поздно.
И  водопадик  на  двоих.
Тихи  мы  молча  расскажем  обо  всём
Себе  и  миру.
А  потом  нальем  вокруг
Животворящего  эфиру.


27.ХІІ.2020
23:55

[youtube]https://youtu.be/joxTUDxr86s[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899481
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.12.2020


Ни зги

Собираю  в  мозаику,  в  паzzл  
И  себя,  и  тебя,  и  мир.
Но  "после"  не  значит  "из-за"*
Mr.Bean  -  не  мой  кумир.

Разворачивать  поле  боя
Нет  резона,  увы,  на  миг
Ведь  не  равен  соперник
Если  ...  ध्यान**  не  постиг.

Да  и  нет  ни  войны,  ни  мира.
Так  стираешь  -  ни  "да",  ни  "нет".
Не  найти  нам  идей  гарнира,
Не  взыскать  ни  с  кого  ответ.

И  плывем  в  тумане  блёклом,
Не  дыша,  не  видя  ни  зги.
Не  утопнуть  и  не  намокнуть
В  водопаде  чужой  тоски.


03.І.2020
19:56
*от  лат.  Post  hoc  ergo  propter  hoc  -  "После  этого  —  значит  по  причине  этого"
**санскр.  ध्यान,  дхья́на  —  dhyāna  —  созерцание,  «видение  умом»,  «интуитивное  видение»

[youtube]https://youtu.be/eocYVGAzYHc[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/Iqi_hPEtfsc[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860165
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.01.2020


Энкефалиномания

Жить  и  завидовать  мертвецам.
Естественным,  убитым,  сэпукку.
Но  не  быть  способным  закончить.
Без  сил  продолжать,  но  со  слабостью  длить.
Подвешенно  бултыхаться  в  постранстве  и  времени.
Цепляясь  за  ответственность,  долг,
Временные  механизированные  обряды.
Без  смысла  искать  значимость  в  микрошагах.
Искать  новые,  вспоминать  старые  привязанности,
Мнимо  доказывая,  что  есть  чего  ожидать,
Есть  куда  развиваться,  не  убиваясь.
И  не  находить.
Преходяще,  тщетно.  
Всё.
Ежечасно,  ежесекундно
Мортидо  решает  все  задачки,  поделив  на  ноль.

14:00
8.I.2019

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Rlw7az09Wmc[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820565
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 08.01.2019


Мир невыносим

Наш  разговор  длиною  в  Вечность.
"Привет!",  "Пока!",  -    нет  смысла  говорить.
И  напирать  на  человечность.
Ведь  ей,  увы,  не  победить.

Живем  и  дышим.
Пьем  и  спим.
Не  замечая  багов,
Что  этот  мир  невыносим.

И  вдруг,  когда  придет  прозренье,
Что  невозможно  больше  так,
Засудорожит  просветленьем,
Что  тоже  врать  мастак.

15:00
23.Х.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820561
рубрика: Поезія, Очерк
дата поступления 08.01.2019


Свободна

Ты  не  властен  надо  мною.
Это  сильно.  Это  "пять".
Снова  я  могу  героить.
И  творить,  не  унывать.

Знай,  что  я  теперь  свободна.
Ведь  живу  без  подлеца.
Ты  живи  там  как  угодно.
Больно  уж  лишь  слегонца.

Не  колотит  сердце,  и  не  рвется
Спокойна́  теперь  душа.
Жду  когда  же  улыбнется...
Полной  жизнью  чтоб  дыша.

24.ХІ.2018
15:15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815367
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 27.11.2018


Бамбук

Бамбук  растет.
Его  ломают,  режут,  жгут.
Но  он  растет.

Всё  выше,  круче  и  мощней.
И  к  Солнцу  ближе,  зеленей.
Его  съедают,  косят,  продают.
Но  он  растет.

Живою  волей  изгородь  плетет.
Бамбук  ссекают,  топчут,  предают.
Но  он  растет.

И  на  рассвете,  и  в  ночи.
Снося  собою  кирпичи.
Он  ввысь  идет.
Бодря,  бодрясь  и  расцветая...

Преграды  все  уничтожая
Своею  силою  в  ответ,
Бамбук  растет.

25.X.2018
15:00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815364
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.11.2018


Брешь

крыса  въедается  в  чрево
в  надежде  побега

но  в  воле  
дыра

ее  чернь  стирает
последнее

жить  нельзя
умереть

19.IV.18
06:52

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807102
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 19.09.2018


Хок

как  слепые  котята
ведем  охоту
на  мир  и  себя

тычем  оное  в  бездны

спираль  победит
некто  высокий

выше  земли  и  неба
ниже  глубин  где  бы

19.IV.18
06:51

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807101
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 19.09.2018


бывает вне

живешь  бывает
не  зная
ни  чувств
ни  запахов
ни  света
вне  

иные  знают
таешь
без  уст
без  ахов
где-то  
вне

свои  вникают
в  стаи

себе  вплетаешь
в  мозг
цветы
и  песни
танцы  
волю

но  вдруг  живешь
вне  стаи
не  зная  
чувств
и  запахов
и  света
вне

19.IV.18
06:45



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788089
рубрика: Інше, Лирика любви
дата поступления 19.04.2018


щонайменше

щонайменше
кожен  
здатен
десь
зникати
в  кати

аби  жоден  
кат
не  мав
влади

якнайкраще  
бути
десь
самим
схибнутим

ніж
співати
кату
встотридцяте
так

19.IV.18
06:53

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788088
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2018


Всё

Всё.  Вот  конец.
Доска  забита.
Ни  Света  нет,  ни  Тьмы.
Зачем  всё  это  было  жито?
Кому  все  дни  посвящены?
Вот  пропасть  Вечности  сожрет
С  последним  словом
Налет  тепла  и  красоты.
Сорвет  своей  незримой  наготой
Все  то,  чем  не  был  Ты.
Ни  увещать  мольбой,
Ни  вопреки  грести  -  
Не  выйдет.  Стоп.
Закрой  глаза.
Плыви  в  Исток.


28.I.2018
04:00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773895
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.01.2018


Увы, наслаждаюсь своим одиночеством

Увы,  наслаждаюсь  своим  одиночеством.
Так  мирно  и  тихо  в  покое  оно...
Знакомиться  с  миром  вовсе  не  хочется,
Вовек  не  закончить  "кино".

Зачем,  вбросив  в  жизнь,  обязуют
Бороться,  идти  и  дышать?!.
Архисмыслов  причины  ведь
Дадут  нам  едва  ли  понять...

30.I.2016
05:00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663338
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.05.2016


Варто бути

Варто  бути,
Хоч  люд  схибнутий.
Хоч  світла  шкода,
Буття  -  марнота.
Хоч  хибить  Доля,
І  руки  кволі.
Хоч  Зла  цунамі,
А  Смерть  -  то  Пані.
Ми  маєм  жити,
Бо  винні  Світу
І  кожну  хвилю,
І  усі  квіти...

16:00
13.05.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502070
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 29.05.2014


მარტო ერთობაშია

[b][color="#0d2257"]მარტოობა  ერთობაშია[/color][/b]


შენი  ჩურჩული  ვარ.
ჩემი  ხარხარი  ხარ.

ვერ  ვიღიმები.
ვწითლდები.
ვერ  ვეფერები.
მე  ვიმალები.

მე  ვემალები.
არ  ვეზრდებოდი.
ისევ  ვშავდები.
ვერ  ვთეთრდებოდი.

მაგრამ...  იმედია...  ერთხელ...

არ  გავიტანჯები.
გავიზარდები.
და  გავეხვევი.
არ  დავემალები.

ავანთებ.
გავთბებით.
გავანთებ.
გავიჩვევით.

06.II.2014
04:30


[url="https://soundcloud.com/alimpros100/alone-together-diezt-schwartz"][/url]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2014


დუმილის შემდეგ*

[youtube]http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=9YteXsPt6sM[/youtube]
Ты  мятный  ветер,
Малиновый  леденец.
"Когда  же  дети?"
"Вот-вот  света  конец..."

И  врем:  "Дожить  бы..."
Несем  в  унисон.
В  побеге  ритмы
Чертят  кордон.

На  зиму-лето
Нам  не  напасть.
Весна  и  осень  
Все  держат  власть.

В  миг  доли  смена  -  
Судьба  иль  нет.
Решит  несмело
Души  кастет.

Воюем  с  прошлым
Себе  во  вред.
Утех  не  зная.
Так  да  иль  нет?


*думилис  шемдег  (груз.)  -  после  молчания.

13.04.2013
05:18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418028
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.04.2013


जितेन्द्रिय*

Моя  любовь  к  тебе  грустна.
И  не  поверишь  –  светлая  печаль.
Не  отличаю  день  от  сна,
А  ты  все  громче  лечишь  явь.

Зачем  нам  что-то  шепчет  ночь,
Коль  мы  живем  не  по  закону?
И  нет,  никак  не  превозмочь
Попытки  сделать  Мир  знакомым.

О,  снизойди!  Смоги  принять
Убийство  музы  встречной.
Неужто  так  тяжело  объять
Лишь  разумом  губительную  Вечность?

А  сила  Созиданья  разрушает
Покоя  жизнь  и  радости  цвета.
Лишь  ограничить  позволяет
Свои  исканья.  Навсегда…

Так  будь  благоразумен!
Стань  неподвластным
Всему,  что  тчет  та  сила.
Иначе  –  всяк  день  ненастный,
И  Быть  невыносимо…


*джитендрия  (санскр.)  -  обуздавший  чувства,  спокойный,  аскет.

14.06.12
04:08

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343854
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.06.2012


Post naturam*

Играем  в  тени  звуков  Истин,  вовек  которых  не  постичь…

Мы  друг  для  друга
Взаимные  безумные  творцы.
Существованье  зиждем
Как  Создатель  предписал.

В  чертах  испуга
Вменяем  пыткою,  что  есмь  венцы.
И  правд  критерий  ищем
В  глубинах  без  начал.


*лат.  от  греч.:  “τὰ  μετὰ  τὰ  φυσικά”–“то,  что  после  физики”  –  досл.:  после  природы.


08.II.2012
21:15
/по  пути  домой  после  первого  занятия  по  метафизике/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343212
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.06.2012


Непереливки в непереливному

Вчикриживши  Душі,
                 Шмат  роздати  не  стане
                                       Втятий  –  своїм  коханням,
                                                                         Щоб  зрозуміли  любі.
І  нам  самим  отак  же  ж  невтямки
                   Про  справжність  їхнього  тепла  і  блага,
                                                                         Що  тицяють  у  Дар.


Люблю  –  і  все  одно  чи  ти  кохаєш…
Кохаєш  –  і  байдуже  чи  я  люблю…
Твоє  –  твоє,  моє  –  моє,
Й  шляху  перелиття  немає.
Можливе  лиш  відтінки  дарувати
Яскравості  позбавивши  буття,
Та  невідомо  як  щиро  передати
Веселку-пектораль  цілого  почуття.
Тож,  мабуть,  маєм  і  в  любові  
Самоту…  Як  напочатку  і  в  омезі.
Хоч  і  не  прагнемо  мети  єднати
Життя  –  кохання  –  смерть,
Але  з  вервиці  тої  нам  тікати
Зась…  Як  від  нових  Відверть.

31.V.2012
16:20
́́́́́́́́́́́́́́́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2012


Pożegnanie

Мы  прощаемся  в  танго,
Расплываемся  молча…
Увлекаемся  красным,
Поем  капель.

Ярко  пишешь  картины,
Замираешь  в  портретах…
И  прошу  тебя  властно:
“Срисуй  метель!”

Сном  сплетаются  сети,
Превращаемся  в  пазлы…
Расскажи  мне  о  разном,
Тоску  развей…

Изукрашено  небо
Распотрошенным  счастьем,
Солнце  брезжится  страстно
Игрой  кровей.

22.V.2012
04:14

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mfxctm-B20k[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339275
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.05.2012


*מט

Ни  миллиметра  Души  без  изъязвлений,
Ни  мгновения  Мира  без  вторжений…



Внезаконность  весны.
Всё  синхронно  в  цвету.
Странна  близость  мечты,
Как  и  вклады  в  Луну.

Сладость  ветра  в  дожде.
Молодец,  что  без  слов.
Танца  на  животе
Горло  бы  не  снесло.

Рисовал  сон  во  мгле
Пламя  вкусно  крылом.
Воды  влиты  извне
Памяти  гарпуном.

Весь  простор  –  пыли  миг.
Суета  –  к  ране  шаг.
Обесцвеченный  крик,
Черным  белые  в  такт.



*  מט  (иврит)  –  мат,  в  шахматах  –  конец  игры.


07.V.2012
04:57

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336681
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.05.2012


Дельфиново-лиловый мотив паука

Здравому


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sYrmH_LtE8E[/youtube]


Все  чаще  брежу,  что  мое  имя  твоим  голосом.
В  настоящем  же  всё  лишь  твое  моим.
И  отчего-то  все  тише,  скромней  и  отдаленней.
Но  это  не  излечение,  не  выздоровление,  а,  кажется,  упоительное
проникновение,  вонзание  все  глубже.
Моя  хроника  тобою  превращена  в  константное  погружение,  в  
провал-путешествие  манией  тобоюзависимости.
Усиление  связи,  обострение  хвори  особо  заметны  в  сезоны  дождей.
Тогда,  вот  так,  как  в  эту  крайнюю  декаду,  начинаю  не-спать,  говор  на
твоем  языке,  от  которого  Другие  обретают  стойкие  когнитивные  диссонансы,
а  Луи  рад    подтверждениям  его  желания  молчания.

Самое  приметное,  что  сон  прекращает  интересовать  мозг,  лишь  бренное
отключается  на  пару  сотен  минут  раз  в  двое  суток.
А  главное,  мне  вкусны  эти  выпадения  в  тебя  и  состояния  без  сна.
(Кто  выдумал  непременно  спать?)
Дождь,  мгла,  уязвимость...
Не  спать,  видно,  уже  в  принципе  своем  на  каком-то  уровне  инстинкта  -  
быть  в  тонусе,  готовность,  бодрость  попытки  сберечь  важное...  важных.
С  рецидивами  тобоюзависимости  в  дар  принимаю  и  бдение,  как  побочный
эффект,  фоновую  инфекцию.
В  дождь,  в  ночь  или  на  рассвете,  блуждая  мимо,  приятно  осознавать,  что
тебе  виден  этот  кусок  мира:  был  виден  за  десяток  часов  до,  и  будет  
виден  через  пару  часов,  долгие  годы.

Смысловые  галлюцинации  чувственного,  переход  на  замедленное  время
(может,  постепенно  его,  наконец,  отменят:  вне  времени  жить  роскошно  и
удобно),  тоска  в  дожде  и  инстинкт  сохранения  наиважнейшего,  -  не
свидетельство  ли  все  это  того,  что  ты  во  мне  тяжело,  весомо,  где-то  на
уровне  лимбической  системы  и  предвкушений  чаяний  под  сплетением
солнца?..

А  может  ли  не  стать  Времени  для  конкретной  материальной  точки?
А  Пространства?  
Вдруг  это  той  самой  точки  не  становится  более  для  Них?
Вот  пытаюсь  не  стать  для  тебя,  но  ты  поглощаешь,  в  втягиваешь  в  свою
орбиту,  хотя  осведомлен  о  губительности  гравитации.
Боюсь  схлопывания.
Страхи  побеждают  воления.
Твои?
Еще  бывают?
Или  победа  увенчалась  забытьем  и  отработанностью  материала?

Кстати,  о  замедлении  времени,  помнишь  у  тех  спелеологов  то  же  самое
наблюдалось?
Я,  верно,  твой  спелеолог.

Дождь  способствует  обновлению  почв  и  моему  привлечению.
Но  лучше  таки  молчать.
Взаимно  молчать,  себе  молчать,  им  молчать.

Но  ты  должен  знать:  был  некто  как-ты.  
Недавно  был.
Недолго  был.
Не  успев  вспыхнуть,  истлела.
Ты  побеждаешь.
Это  НАВСЕГДА?  На  ВНЕВРЕМЯ?
Быть.  Вне  времени.  Вне  физики.  Без  места.  Где?
Быть  в  единении  единства  ЕДИНОГО.  Чем?
Связь.  Не  чувственна,  не  материальна.  Какова?

Если  графомания  понятна,  знаю  -  найдешь.
Если  не  забудешь  вспомнить.
Лучше:  всё  вневремя  думая,  прорвешься  в  настоящее  с  мыслью  о  связи  единого.

Забавно,  что  годы  как  дни,  а  дни  как  годы  (уже  читалось  о  таком,  помнишь?)

Похоже  Немесида  подговорила  Лахесис  потомкам  в  судьбах  спутывать  нити,  
и  вместо  цельного  полотна  снует  она  сети.
И  лишь  Афина  вольна  жаловать  участь  паука.



09.IV.2012
07:00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332370
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.04.2012


Пєрєпіла пєрєпєла

Вже  третю  ніч                                                                                                                        
Мов  з  божевільні  шаль                                                                                                
Живе  в  моєму  горлі                                                                                              
Вже  третій  день                                                                                                              
Принишкла  магістраль                                                                                            
Шумлять  дерева  голі
                                                             “Рідним  і  близьким”
                                                             Невтямки
                                                             І  Его  не  допетра
                                                             Які  НЕНАЧЕ  там
                                                             Чумки
                                                             Зробили  рай  із  пекла
                                                                                                               Й  коріння,  що  летить,  колись,  –  
                                                                                                               Йому,  як  лейтмотив…
                                                                                                               Й  слова:  “спинись”  і  “схаменись”,  –  
                                                                                                               У  дар  жага  до  див…
             




Народження  незнаної  розваги?
                               (із  зору  зорі?)
Презенти  Іншої  наснаги?
                               (чи  хвилі  Долі  кволі?)
 

             І  невгамовного  ПОЗАБУТТЯ    є    невимовна  спрага…




02.ІV.2012
00:28

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327028
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2012


Перший сніг весни

Життя    вмивалося  весною…
Цвіло,  буяло  в  початках.
Аж  раптом  вдарило  зимою,
Й  пожалкував,  що  повернувся  птах…

Ще  вчора  репанки-бруньки,
Й  верба  пухнаста  у  блакиті…
Сьогодні  –  зелень  навтьоки,
Й  сльоза  в  веснянім  окові  підбитім…

До  лютого  барилися  сніги-морози.
Тепер  невчасно  рвучко  зволіка  відлига.
А  чи  зустрінемо  іще  травневі  грози?..
Чи  зразу  спекою  із  снігу  нагла  втіха?..

27.ІІІ.2012
23:18
́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325657
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.03.2012


θάνατος

Так  безперечно  й  необхідно
Так  безумовно  й  нетотожно
З  голоссям  виріїв  негідна
На  все  з  усього  смерть  спроможна
Навічно  і  без  вороття
Надіями  без  сподівань
Із  бганками  на  кшталт  виття
Без  розпорошень  і  зітхань
Знічевлює  ущерть
Снагу  до  молитов
Порожніх  спроб  відверть
Володарка  життя  немов
Неподоланна  смерть

22.ІІІ.2012
02:22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2012


ТЕОСОФІЯ БЬОМЕ

Теософія,  божественна  мудрість,  мудрість  про  Бога  –  містичне    пантеїстичне  уявлення  про  Світ,  вчення,  що  розглядає  можливості  зв’язку  з  непізнаваним  божеством  шляхом  містичної  інтуїції  і  внутрішнього  одкровення.  Як  і  в  пантеїзмі,  в  теософії  Бог  вважається  єдиним  Принципом,  безособовим  Абсолютом,  сукупністю  всіх  речей,  завдяки  якій  все  постало  [1].  Ототожнення  Бога  з  Світом,  Природою  є  шляхом  суто  індивідуального  пізнання,  і,  за  необхідної  наявності  в  кожному  «іскри»  божественного  вогню,  потенційною  модальністю  щодо  злиття  з  божеством  без  посередницького  втручання  ані  церкви,  ані  державного  ладу.
     Можливо,  і  через  інтерес  окремих  людей  в  усі  часи  до  окультних  та  спіритичних  явищ,  магії,  містичних  екстазів,  і  через  актуальність  в  усі  часи  свободи  поглядів  і  дій  Людини,  але  так  чи  інакше,  поняття  «теософії»  для  позначення  саме  містицизму  використовується  ще  за  часів  Піфагора  і  Платона,  і  ця  традиція  продовжилась  гностиками  Симоном  Магом  та  Валентином,  а  з  перших  століть  нашої  ери  теософськими  ідеями  переймались  і  неоплатоніки:  Плотін  та  Прокл.  В  Середніх  віках  теософічні  міркування  поступово  набували  статусу  щирої  єресі,  але  цікавості  мислителів  до  них  не  зменшувалось:  Майстер  Екхарт,  Ніколай  Кузанський,  –  не    гребували  висловитись  «богомудренно».  Доба  Відродження  також  відзначилась  наявністю  праць  теософічного  напрямку.  Серед  видатних  митців  того  часу,  хто  переймався  можливістю  безпосереднього  богопізнання,  –  Парацельс,  Джордано  Бруно,  Якоб  Бьоме.
     Щодо  Якоба  Бьоме  (1575-1624):  він,  мабуть,  як  найяскравіший  представник  течії  німецької  містики  доби  Відродження,  як  великий  натхненник  багатьох  послідовників  наступних  століть,  ще  вимагатиме  уваги  й  інтересу  до  своєї  особистості  та  творчого  доробку  не    в  одного  покоління  мислителів.
Німецька  містика  –  одне  з  найвидатніших  явищ  в  історії  духу.  Саме  німецькі  теософи  (М.  Екхарт)  вперше  розрізнили  «Божество»  (Gottheit)  і  «Бог»  (Gott).  Результат  цього  розрізнення  потім  розгортається  як  головна  інтуїція  усієї  німецької  метафізичної  думки.  Це  є  ні  чим  іншим,  як  визнанням  того,  що  основою  Буття  є  ірраціональний  невизначений  поняттями,  непізнаваний  Першопринцип  –  Таїна  –  Ungrund,  за  Бьоме.  [2,  с.  433]
   Метафізично  це  має  вигляд  подолання  волюнтаризмом  інтелектуалізму.  Теологічно  –  розкриття  «Божества»  за  апофатичним  пізнанням,  а  «Бога»  –  за    катафатичним.  «Ungrund»  –  це  надбуття,  надособова,  непонятійна  глибина,  з  якої  народжується  «Бог».  З  цього  виходить,  що  за  апофатичною  теологією,  Божествене  Ніщо,  Абсолют  не  може  бути  Творцем  Світу.  Gottheit-Ungrund  не  творить,  не  створює,  Божество  не  робить  жодного  поруху,  Воно  нічим  не  схоже  на  наш  світ,  жодних  аналогій  не  знаходиться.  Творець  і  Творіння  взаємозалежать,  але  це  вже  виводиться  вторинно  від  катафатики.  Бог-Творець  з’являється  лиш  разом  з  Творінням  (мабуть,  зникає  він  також  разом  із  зникненням  створеного…)
   За  М.  Бєрдяєвим,  котрий  аналізує  доробок  німецьких  містиків  [2,  с.  434],  Бог  не  Абсолютний  –  але  конкретний,  Бог-особа,  бо  задля  співвідношення  зі  створеним:  Світом,  Людиною,–  він  не  може  мислитись  як  досконала  далечінь,  де  є  кінцевий  Абсолют.  Проявлений  актом  творення,  живий  Бог,  співвідноситься  з  Творінням,  а  біблійний  Бог  Одкровення  –  Абсолютна  гранична  Таємниця  (Ungrund).
   Тобто  маємо  (за  Бьоме):
1. З  Божественного  Абсолюта,  з  Ніщо,  з  Таїни,  з  Gottheit,  з  Ungrund’а  у  Вічності  здійснюється  в  теорії  (божественній  реальності)  Бог  «Gott»,  і  він  є  Трійцею;
2. Бог,  що  є  Трійцею,  творить  Світ.
   Отже,  у  Вічності  існує  «Θεογονία»  –  богонародження.  І  це  езотерика  життя  Божества  «Ungrund».  Саме  за  такою  схемою[3,  с.148]  Якоб  Бьоме  розгортає  «теологічний  еволюціонізм»,  але  він  не  є  пантеїстичним.  Створення  Світу,  стосунки  Бога  і  Людини  –  розкриття  Божественної  драми,  внутрішнім  у  Вічності  сенсом  якої  є  Час  і  історія.  Така  монодуалістична  концепція  внутрішнього  божественного  життя  імпонує  Бьоме,  бо  в  усіх  його  уявленнях  про  Світ  (про  що  можна  робити  висновки  з  праць  філософа)  домінує  саме  інтенція  Буття  до  поєднання  єдності  і  розділення,  роздвоєння.  Двоїста  єдність  Божества,  мабуть,  є  ніщо  інше,  як  намагання  обґрунтувати  полярність  Світу,  яка  є  базою  однієї  з  головних  проблем  теософії  Якоба  Бьоме:  проблеми  добра  і  зла,  зокрема,  саме  другої  її  складової.  
   Я.Бьоме  –  не  тільки  містик,  а  ще  й  гностик,  найвидатніший  містик  гностичного  типу,  він  живе  в  духовному  вимірі  і  намагається  свої  стани  релігійно-містичного  екстазу  раціонально  фіксувати,  транслювати,  опрацьовуючи  набутий  досвід  в  символьно-образний  спосіб,  але  саме  через  це  його  інтуїції  часто  натикаються  на  непорозуміння  та  засудження  аж  до  звинувачень  у  єресі,  карою  мовчанням.
   Дійсно,  як  можна  мовою  теології  та  метафізики  витлумачити  Ungrund?  Лиш  апофатичне  мислення  може  забезпечити  наближення  до  розуміння  Таїни.  Ungrund    не  Буття,  воно  глибше,  воно  раніше  за  Буття.  Але  тим  самим,  мабуть,  за  сприйняттям,  Ungrund  найближче  до  первинної  Свободи,  до  тієї  добуттєвої  Свободи,  але,  в  той  же  час,  не  до  Хаосу,  лиш  до  Космосу.  
   Можна,  знов-таки,  мабуть,  сприймати  Ungrund  як  прагнення  «Ніщо»  бути  «Чимось»,  ба  навіть,  «Всім»…
   Прагнення,  жага  до  буття  –  перед  самим  Буттям…
   Так-таки  волюнтаризм  та  надчуттєве  перемагає  об’єктивну  окресленість.
   За  таким  «свіжим»  поглядом  (навіть  після  Реформації!)  на  світобуття,  за  образним  містичним  світосприйняттям,  за  таким  переданням,  посередництвом  Митця  між  «світами»  –  божественного      і  людського,  за  вмінням  будувати  хоч  і  ексцентрично,  хоч  і  не  зовсім,  і  не  всім  зрозумілою  мовою  «чоботаря»–інтелектуала,  але  таки  утворилась  черга  послідовників  та  заохочених  до  запозичення.  Можна,  мабуть,  не  перебільшуючи,  занести  до  переліку  «позичальників»  Бьоме  майже  всіх  європейських  романтиків:  від  філософів,  теологів  до  поетів,  композиторів.  Високо  оцінили  доробок  «тевтонського  теософа»  всі  «німецькі  класики»:  бачення  Якобом  Бьоме  положення  речей  у  світі  цьому  і  споглядання  стану  взаємин  у  «тому»  світі,  та  його  намагання  набутими  знаннями  ділитись  –  збагатили  творчі  доробки  Канта,  Фіхте,  Шелінґа,  Гегеля,  Шопенгауера.

   Здається,  що  для  розвитку  метафізичного,  теологічного  мислення  в  культурних  нащадків  таких  Велетнів  Думки,  як  Якоб  Бьоме,  просто  необхідне  поглиблене  дослідження  його  праць.  Навіть,  якщо  його  не  розуміли  сучасники,  навіть,  якщо  його  невірно  розуміли  послідовники,  маємо  прагнути  хоча  б  намагатись  отримати  бажання  зрозуміти  хоч  крихту  отриманого  автором  «Аврори»  містичного  знання.  
   Також  маю  трохи  посуб’єктивізувати:  можливо,  це  і  суперечитиме  попередньому  реченню,    але  праці  усіх  містиків  усіх  часів,  мабуть,  так  і  залишатимуться  в  Часі  закритими  чи  напівзакритими  для  їх  дослідників,  бо  ж  містичний  досвід,  а  особливо,  релігійно-містичній  досвід  не  повідомляється  легко,  не  ретранслюється  лиш  порухом  руки,  його  потрібно  переживати,  переживати  наодинці  з  собою,  в  спільноті  з  кимось:  коли  пощастить,  з  самою  Вищою  Духовною  інстанцію  (в  кого  вже  ким  чи  чим  вона  там  є)…





Література:
1.Николай  Порублев.  Культы  и  мировые  религии  в  свете  Библии  –  Библия  для  всех,  2009.  (http://www.mirduhlit.ru/books/8666/348/)
2.Николай  Бердяев  Дух  и  реальность.  Основы  богочеловеческой  духовности.  Философия  свободного  духа.  –  М.:  Республика,  1994.(http://krotov.info/library/02_b/berdyaev/1937_034_06.html)
3.Якоб  Беме  Christosophia/Theoscopia  (http://proroza.narod.ru/JBeme.htm)
4.Горфункель  А.Х.  Философия  эпохи  Возрождения:  Учебное  пособие  //  Мистический  пантеизм  Якоба  Бёме  —  М.:  Высш.  школа,  1980.  —  С.  330-343.
5.Якоб  Беме  Теософия  //  (переводчик:  Сергей  Волжин)  –  Издательство:  СПб.,  2000.  –  С.  17-19






©  Кравчук  Любов

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307276
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2012


Ты живешь в моей голове…

Зодчему

Ты  живешь  в  моей  голове.
Наши  взгляды  танцуют  love-zouk.
Кварц  стекла  беспощаден  в  игре.
Обнимаешь  меня,  но  без  рук.

Твой  румянец  так  ал  и  красив.
Мои  чувства  под  маскою  скрыты.
Мы  играем,  выводим  курсив…
Страсти.  Дым  ещё  не  забытый.

Омут  глаз  поглощает  печали,
Прочат  радости  вкусы  уста.
Много  зла  мы  уже  повстречали,
Но  начнем  все  с  rasae  листа.

Необычные  краски  смешаешь,
Небанальные  рифмы  сложу.
Не  молчать  Ты  меня  заклинаешь,
Твоих  слов  лишь  услышав,  дышу.

Виден  искрами  ярко  во  мгле
Унисонный  сердец  наших  стук.
Ты  живешь  у  меня  в  голове…
Спляшем  ли  мы  с  Тобою  love-zouk?!.

26.II.2011
02:22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243511
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.02.2011


здесь смысла нет

подальше  пораньше
уносит  волна
и  берег  (родной  ли?)
уже  за  стеною
питается  костью
болемичка-молва
сжирая  вслепую  «героев»

шпионы  и  сплетни
аффект  и  наглеж  
бароны  и  петли
грабеж  и  галдеж

мрут  люди  от  перьев  
брутальность  свежа
есть  воины  ныне  
без  пуль  и  ножа

палачи-нефилимы-
автоматчики  в  сплинах
с  томагавками  в  спинах  
со  вспоротым  брюхом
с  зомбофоном  над  ухом

07.I.2011
04:50

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233901
рубрика: Інше, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.01.2011


Моя любовь останется с Тобою…

Antiquus  amor  cancer  est.



Моя  любовь  останется  с  Тобою,
Твоя  любовь  со  мною  навсегда…
Не  затмевают  Тебя  «герои»,
И  время  не  сбегает  как  вода…

Конечно,  помню,  как  я  обещала…
И  помни  Ты,  как  в  темноте  просил  не  забывать!..

Твои  улыбка,  тонкий  юмор,  борода,
Глаза  чернее  смоли,  доброта,  –  
Не  блекнут  в  галерее  Света...
Пусть  Путь  уж  и  не  видит  это,
Но  сердце  чувствует  всегда!

Я  знаю,  Ты  со  мною,
Когда  я  без  Тебя,  с  другим…
Ты  знай:  и  я  с  Тобою,
Когда  чужим  очарованьем  Ты  маним…

Рук  теплота  и  интонации  звучаний  –
Чтоб  близко  и  родно  –  мечтанье…

И  в́едомо  одно:  мы  встретимся  за  гранью!..

02:25
07.XII.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226966
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.12.2010


Мысли о бесполезных

Разве  Талант  –  возможность  большей  деятельности  в  любой  из  сфер,  которая  дана  от  рождения  –  это  не  то,  что  должно  быть  подарено  человечеству?!
Да,  допустим,  «человечество»  оглушающее  слово…  Но  хотя  бы  отдать  на  пользу  родным  и  близким,  посвятить  местности  своего  детства  разве  не  нужно  свои  «Силы»?
Что  же  мешает  «Истинному  Таланту»  творить  и  освящать  своим  «Гением»?
Как  находятся  отговорки?  Не  нужна  ли  подпитка  Славой?  Следовательно,  а  не  тщеславен  ли  «Талант»?  Если  да,  то  насколько  хорош  этот  Дар?
Не  схоже  ли  прозябание  Таланта  в  лености  и  тщеславии  с  валяющимся  в  грязи  полуограненным    алмазом,  который  мог  бы  стать  прелестным  резчиком  стекла,  не  знай  он  о  возможной  перспективе  быть  бриллиантом?
Не  главная  ли  из  проблем  Таланта  –  проблема  Знания  своей  Одаренности?
Ведь  сколько  одаренных  баянистов-самоучек,  которые  саккомпанируют,  благодаря  своему  абсолютному  слуху,  любому  напетому  мотивчику!  А  они,  ведь,  «всего  лишь»  труженики  –  трактористы,  хлебопашцы,  механики,  сантехники  –  и  ни  сном,  ни  духом  о  своем  «Таланте»,  в  отличие  от  таких  же  «абсолютноушных»  заносчивых  студентов  консерваторий…
И  здесь,  скорее  всего,  разница  не  в  воспитании  или  же  среде  становления  личности,  а  в  самовосприятии  и  самопонимании  «Таланта»…
Нет,  конечно,  умалять  влияние  окружения  ни  в  коем  разе  нельзя,  но  стоит  только  вспомнить  какое  оно  было  у  Ломоносова,  Сковороды,  Бородина…
Когда  же  наступает  тот  момент,  в  который  приходит  понимание  «Достоинства»  и  привязка  его  к  своему  «Таланту»,  и  стратификация  поступков  по  высоте  их  к  тому  самому  «Достоинству»?
И  почему  это  «Достоинство»  позволяет  совершенно  «разновысотные»  действия  разным  личностям  с  совершенно  одинаковым  исходным  потенциалом?
Какой  механизм  позволяет  не  замечать  «Таланту»  его  застопорения,  ограничения  фразой:  «Это  ниже  моего  Достоинства…»?  (Сейчас  речь  о  довольно  достойных  вещах,  не  об  убийствах,  грабежах  и  насилии).
Самовозвеличивание  и  самолюбование?
Но  в  некоторых  же  сверхинтересных  случаях  они  хорошо  камуфлируются  самобичеванием  и  даже  ненавистью  к  себе!  
Нет,  никто  не  против  конструктивной  аутокритики...  
Но  как  могут  такие  взаимоотрицающие  вещи,  как  тщеславие  и  самоуничижение  уживаться  в  одной,  пусть  и  одаренной,  голове?
В  общем,  не  очень  хочется  делать  поспешных  и  субъективных  выводов,  но  как  же  без  них?
«Таланты»/«Дарования»/«Одаренные»-  если  они  ленивые  самобичующиеся  тщеславцы  -  не  больше,  чем  требующие  жалости  существа…

25.X.2010
19:15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218243
рубрика: Інше, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 26.10.2010


СИЛЬНЫМ ЖЕНЩИНАМ (ирония)

Да,  ты  сильна!  И  твоя  сила  -  слабость…
И  слаб  её  не  только  мозг…
Зачем  ты  убиваешь  радость
Мужских  уловок–«розг»?!

Они  хотят,  ведь,  утверждаясь,
Похвастать  нам  свой  арсенал…
А  ты  всегда,  не  утруждаясь,
Гнобишь  весь  их  потенциал…

Ну  пусть,  красавцы,  поиграют,
Заняв  улыбок,  сорванцы!..
Ведь  все  равно  же  проиграют
По  нашим  правилам  игры!

Зачем  порхаешь  вся  ТАКАЯ:
Умна,  строптива  и  мила?!
Куда  уйдешь  ты  дальше  Рая,
Если  мужчин  не  родила?!

Ведь  сын  твой  будет  тоже  сильным.
Сильней  тебя  –  и  истина  верна!
И  выбиванью  клином  клиньев
Жизнь  будет  вновь  посвящена…

Ведь  не  ломают  воды  айсберг,
Лишь  полируют  изнутри…
Устрой  мужчине  и  ты  праздник:
Раскраску  боя  с  лица  сотри!

Будь  мудрой,  чтоб  казаться  глупой…
Глупа  ты  будь,  когда  умна!
Попросит  Он  о  варке  супа  –
Пересоли  скорей,  уж  будь  добра!

Не  будет  боле  стряпни  просить,
И  сам  начнет  супы  варить…
Любить  тебя  не  перестанет,
Но  мир  Души  твоей  нагрянет…

Когда  не  хочешь  ты  покоя,
(А  чувства  в  стадии  застоя)
Потомства  подари  ему  –  
Развяжешь  новую  войну:
«–  Не  так  ты  учишь!
–  Сам  воспитаю!
–  Не  в  тему    жучишь!
–  Вот  ты  какая?!»

Так  твоя  сила  обретет  
То  применение  как  раз,
Что  «розой  Мира  зацветет
В  красивейшей  из  ваз»…


15.Х.2010  
08:30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217388
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.10.2010


Beauty (by Nino Katamadze)

Ой,  красеню,  красеню!
(або:  красуне,  красуне)
Невже  не  помічаєш,
Що  не  в  собі  я,
Що  шаленію?..
Не  маю  спокою  від  нещадних  до  мене
твоїх  очей,  твоїх  очей...


ნინო  ქათამაძე  -  ახ,  ტურფავ,  ტურფავ!

...ახ  ტურფავ  ტურფავ!
...  ах  турп'ав  турп'ав

ნუთუ  ვერა  გრძნობ  გადარეული  დავიარები?
нут'у  вера  ґрдзноб  ґадареулі  давіаребі

არც  მასვენებენ,  არც  მიბრალებენ
арц  масвенебен  арц  мібралебен

ეგ  დასაღუპი  შენი  თვალები,
еґ  дасаг'хупі  шені  т'валебі,

შენი  თვალები…
шені  т'валебі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211313
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.09.2010


Хто ти для мене?

після  відвідин  однієї  місцини,  де  колись  дещо  сталось  


"Десь  для  когось  є  дехто,  хто  для  нього  є  хтось,  котрому  і  він  не  абихто…"  (меус  морбозус  Ід)





Хто  я  для  тебе?
А  ти  для  мене  хто?

Чи  моє  небо,
Чи  акварелей  тло?

Чи  твоя  мавка,
Чи  щастя  симулякр?

Чи  все  –  затравка,
Чи  з  «втечі»  кожен  акр?

«Ходи  до  мене!»
Чи  «Тікай  хутчіш!»?!

Б́осі  в  терн́ене
Чи  з  ватри  ніж?

Свободи  пошук
Чи  лагідних  тенет?

В  долоні  серце
Чи  на  кулак  кастет?
-----------------------------------

Мапи  не  маєм,  хоч  щось  веде…
Досі  не  знаєм  до  чого  й  де…
-----------------------------------

Кінь  Ками  в  Сварзі  вірно  служить:
Шле  до  Дендери  Гатхор  шукать,
І  квітку  Світу  відплекать…́́́́́́́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210546
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.09.2010


Мню… (Не делайте так!)

Он  Ей:  «Тебя  люблю!..»
Она:  «О  себе  я  много  мню…»
Он  Ей:  «Хочу,  чтоб  были  детки…»
Она:  «Мои  плохие  предки…»
Он  Ей:  «Эгоистка  и  черствая  фемина!..»
Она:  «Недолюбленная  детина!..»
Он  Ей:  «Любви  ты  никогда  не  знала?!»
Она:  «В  себе  глубоко  закопала…»
Он  Ей:  «Недалеко  уж  до  обвала!»
Она:  «Ах,  я  знала!  Знала!»
Он:  «Знала  и  молчала?!»

-  Ты  уже  не  должен!
-  Но  ты  на  себя  не  похожа!

Она  Ему:  «Тебя  люблю!..»
Он:  «О  себе  много  не  мню!..»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209128
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.09.2010


О звездах и яичнице

Когда  смотришь  на  какой-либо  ограниченный  (окном,  например)  кусок  звездного  неба,  то  воспринимаешь  видимые  звезды,  как  весь  ассортимент,  что  может  предоставить  Вселенная…  
Но  стоит  на  секунду  изменить  положение  головы  или  повернуть  глазами  в  сторону,  как  в  поле  зрения  захватится  новый  кусок  неба…  
И  если  там  окажется  звезда  поярче  всех  до  этого  увиденных  или  пролетевший  метеорит,  или  же  танцующая  планета,  то,  даже  приняв  прежнее  положение,  будет  мерещиться  заинтересовавший  уже  невидимый  и  даже  исчезший  объект…
Так  и  в  повседневной  жизни:  вкус  блюда,  лишь  единажды  испробованного,  может  показаться  в  обычной  яичнице;  аромат  духов  женщины  может  казаться  мужчине,  некогда  любившему  ее,  в  каждом  веянии  ветра;  а  отдельные  сочетания  звуков  из  любимой  музыки  будут  случайно  выискиваться  ухом    в  любом  наигранном  мотивчике…
Наверное,  мозг,  память  и  эмоции  могут  создавать  иллюзии  всего…
А  можно  ли  обмануть  память  осязания  и  «шестого»  чувства?

04.08.2010
00:45

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206465
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.08.2010


Кожним подихом, дотиком, порухом…

Кожним  подихом,  дотиком,  порухом
Викарбовуєш  слово  "кохаю"…
Вишиваєш  у  серці  хворому
Анаграми,  котрих  я  не  знаю…
Вигаптовуєш  поглядом,  комами
Візерунки  морозом  уквітчані…
Розмальовуєш  фарбами  кволими
Сірі  стіни  мойого  відчаю…
Звеселяєш  усмішкою  дивною
В  час  розпуки  шалено  вбивчий…
Зникне  Світ  із  страшенно  винними,
Доки  мови  твоєї  вивчу…

10.VIIІ.2010
18:15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2010


Czy lepiej?

Czy  lepiej,  żeby  tu  ciemność  panowała?
I  jesień  żeby  w  deszczu  tu  nie  grała?
Innego  kogoś  żeby  ona  całowała?

Czy  lepiej,  żeby  nie  przeżywać  najdziwnych  snów?
Nie  mówić  najpiękniejszych  słów?
I  nie  zaczynać  główną  grę?

Czy  lepiej  zabić  miłość  do  jej  początku?
Nie  rozumiejąc  siebie,  biec  bez  rozsądku?

Сzy  godne  śmierci  takie  głupie  życie,
Co  nie  może  w  mgnienie  ulotnić  się?

01-03.VIII.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204954
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.08.2010


Трохи розпачу

"Наша    эра    
Давно    уже    error"
Николай  Терно



Чомусь  ми  дозволяємо  собі  самовпевнено  вважати,  що  саме  наша  цивілізація  має  право  на  вічне  існування,  незважаючи  на  усі  попередні  невідомо  ким  знищені…  
Мене  з  низин  мого  віку  останнім  часом  найприкріше  вражає  те,  як  швидко  системи  поглинають  найкращих,  як,  майже  миттєво,  «константні»  постулати  перетворюються  на  відпрацьований  і  перероблений  неактуальний  матеріал  з  минулого,  як  фіктивні  принципи  змінює  фіктивна  ж  їх  відсутність…  
Усе  частіше  повертаюсь  до  перечитування  з  «nota  bene»-думками  улюблених  «Майбутнє  однієї  ілюзії»  та  «Невдоволення  культурою»  коханого  Зіґі…  Якщо  5  років  тому  він  примушував  мене  замислитись  і  діалогувати  із  собою,  то  зараз  я  майже  з  усім  погоджуюсь,  що  не  дуже  радісно  сприймається.  
Люди,  з  якими  колись  резонувалось,  чомусь  крізь  призми  часу  й  віку  починають  визначатись  у  свідомості  вчинками  саме  сьогоднішніми,  без  огляду  на  всі  минулі  звитяги  та  ще  не  вдіяні  майбутні  гарні  вчинки.  
Здається,  як  і  зичить  більшість  кожному,  в  сумлінні  навіюються  ангажовані  стереотипи.  
Чомусь  саме  ненайсвітліший  з  лозунгів  виринає  в  мозку:  «Suum  cuique».  
Мабуть,  їм  кепсько  почувати  себе  «зрадженими»  «зрадниками»  «зрадників»,  і  не  здогадуватись  звернути  уваги  на  релятивізм  наших  існувань…  
Максималізм  не  нагороджується  життям,  але  фетишизується  «хворими  на  Свободу»  ідеалістами…

31.VІІ.2010
21:17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203724
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.07.2010


Монолог удвох

Кохання?  Чи  певен,  що  саме  воно?
Може,  лиш  недопите  вино?
І  трохи  коричної  радості  з  медом,
А  ще:  недочитані,  зомбуючі  Веди...

Жадання?  Чи  певен,  що  саме  воно?
Може,  то  лиш  мистецтво  но?
І  трохи  зустрічної  смуги,
А  ще:  відсутність  мозку  напруги...

Бажання?  Чи  певен,  що  саме  воно?
Може,  лиш  невідзняте  кіно?
І  трохи  акторської  гри,
А  ще:  «Розплющ  очі  на  «ТРИ!»…

Вагання?  Чи  певен,  що  саме  воно?
Може,  то  лиш  дощ  у  вікно?
І  трохи  сумління  розваг,
А  ще:  «Мо’,  біс-пес  у  літах?»…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2010


БАНАЛЬНОСТИ БЕЗУМНЫМ БЕГЛЕЦАМ

Когда  уже  думаешь:  
«Вот  он  тот,  кого  прочит  Судьба»,-  
он  словно  звереет,  бежит  и  сходит  с  ума.
(из  дружеского  разговора,  походящего  на  сеанс  психотерапии)

I
Мне  врут  зеркала,
Мне  врут  мои  мысли.
Гладь  моря  зеркальная
Тоже  мне  врет…
Зачем  вновь  зовет
Огонь  этой  жизни,
Что  вовсе  не  радость
Человеку  несет?!
Преходит  Тут  все…
Возвращается  снова.
Не  успев  оглядеться,
Уже  ты  в  оковах.
И  мысль  не  вольна,
И  жить  так  не  хочешь,
С  собою  война
Нервы  уж  не  щекочет.
Погиб  изнутри
Дух  надсуетной  победы,
Но  всё  же  остался
Вопрос:  «Разум,  где  ты?»

ІІ
Случайно  находишь
Бутон  в  своем  сердце,
Где  Свет  расцветает,
Скрипя  счастья  дверцей.
Цветком  раскрываясь,
К  себе  ты  привяжешь,
Того  человечка,
Кому  главное  скажешь.
А  может  быть,  он  твои
Пута  разрежет,
Оттенками  Мира
Душу  утешит.
И  будет  приятно
Лелеять  в  друг  друге
Наилучшие  чувства…
Но  вдруг:  ты  в  испуге,
И  снова  бежишь!..
«Не  может  быть  так!»,-
Себе  говоришь…
И  попадаешь  впросак.

ІІІ
Бежишь  от  себя:
А  война  не  объявлена!
Ты  ждешь  наказаний:
Но  перемирье  заявлено…
Убежать  невозможно  –  
Никто  ведь  не  гонится!
Спокойно  все  ждут:
И  «рать»,  и  «булатная»  конница…
Придется  смириться,
Придется  вернуться,
Но  как  же  не  хочется,
Нервов  комком  поперхнуться!
И  ты  возвращаешься.
Но  уже  тут  не  ждут…
«Нет!»  пониманию  такого:
Люди  дальше  живут.
Преходяще  здесь  все…
Возвращается  снова…
«Свободен!  Беги!»,  –  
Но  ты  в  безоковных  оковах…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200345
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.07.2010


з Лермонтова М. Ю.

Sie  liebten  sich  beide,  doch  keiner
                               Wollt’es  dem  andern  gestehn.  
                                                                     Heine*

 
Вони  кохали  так  палко,  тривало,
Журились,  шалено  й  бурхливо  жадали!
Але,  мов  чужі,  побачень,  зізнань  уникали,
І  в  миті  розмов  морозом  немов  повівало.
У  муках  сердечних,  пихато  і  мовчки,  вони  розпрощались,
Лиш  інколи  в  снах  і  уявах  взаємно  ввижались.
Смерть  прийшла:  часи  могильних  побачень  настали,
Але  в  світі  новому  одне  одного  вони  не  впізнали.



*  Вони  кохали,  але  жоден  з  них    не  хотів  зізнатися  в  цьому.  Гейне  (нім.)



Оригінал  тут:  http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=20808

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200343
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.07.2010


Il mio Manifesto*

Мне  надоело  воевать!
Иду  ва-банк!
Сдаюсь  я  в  плен!
Хочу,  чтоб  было  наплевать
Какого  цвета  танк
Чей  разлагает  тлен!
Хочу,  чтоб  был  один  диктат:
Любви  и  радости,  и  Света…
Чтоб  изучали  все  один  трактат-
о  Каме  -  до  рассвета!
Не  надоел  ли  вам
Тот  слов  бедлам,
Что  не  пройдет  бесследно?!
Нужны  ли  нам  те  треп  и  срам,  
Что  терпим  ежелетно?!
Свои  рога  у  всех  длинней…
(Лишь  с  ракурса  "полета"…)
Но  знать  бы  нужно,  что  больней
Лишать  их  ветхости  налета…
Свои  рога  всегда  ценней;
Во  сколько  раз  умом  бедней,
Во  столько  кратно  выросты  дороже
(Об  этом  тихо,  не  в  обиду  роже)…
Эх,  небо  дождем  мочится,
Влюбляя  нас  в  его  каскады…
А  жить-то  хочется,  как  хочется!
Чтоб  пелись  серенады…
Но  нет,  увы!  Романтика  убита…
И  путь  через  клозет  с  корыта  до  корыта…
Зачем  нам  этот  мир  подарен  безвозмездно?!
Вчернеем,  ведь  его,  и  вкрутим  в  бездну…

*(итал.)  -  мой  манифест

16.V.2010
02:31

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195292
рубрика: Поезія, Поэтические манифесты
дата поступления 12.06.2010


აუცილებლად*

Как  лед  расколоть  голову,
Пришпорив  порыв  норова…
Объездить  мыслей  зачаток,
Убивая  ответы  загадок…
Найти  в  темноте  кошку,
Что,  конечно,  чернее  немножко…
Верхом  умчаться  на  рэе,  
Узнав  в  конце  что  скорее…
Взмыв  в  глубь  истин  банальных,  
Захотеть  забыть  все  повально…
Все  двери  открыть,  все  стены  сломать,
А  после  хотеть  всё  вновь  потерять…
Желать  лишь  того,  чего  быть  и  не  может,
Взбираться  вверх  так,  освободила  чтоб  кожа…
Преград  если  нет,  создать  вдруг  в  тот  миг,
Когда,  что  их  нет,  пониманья  достиг…


*ауцилеблад  (с  груз.)  –  обязательно,  непременно.

16.V.2010
02:46

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195282
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.06.2010


Утро

Знаешь,  запах  акации  и  утренняя  распевка  птиц  снова  навевают  навзрыдное  настроение…
Запекаясь  недопитым  горячим  шоколадом,  кровь  отбивает  ритм  в  области  сплетения  солнца  и  посылает  жар  в  левый  висок,  заставляя  дыхание  спираться  и  кожу  покрываться  испариной…
Продолжая  пульсировать  по  мельчайшим  сеточкам  капилляров,  основной  поток  окутывает  приятно  сдавливающим  спазмом  горло,  как  это  делает  обычно  Boa  constrictor…
Появляется  дико  йодированный  соленый  запах  моря  на  языке,  а  примешанный  к  белесо-серому  голубой  цвет  напоминает  летний  асфальт…
Количество  ударов  в  мозг,  зашкаливая,  превращает  затылок  в  раскаленную  наковальню…

Сдержи  свое  обещание.  Расскажи  как  тебе  там!..


16.V.2010
04:15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194999
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.06.2010


Кем ты был?

Ты  красив.
Ты  умен.
Прототип  для  икон.
Ты  уходишь.
И  все.
Тебя  нет.
Унесло.
Номер  твой  удален.
Перечеркнут  и  стерт.
Факт:  тебя  больше  нет,–  
Как  алмаз,  ярко-тверд.
Ты  ушел.
Ты  забыт.
Ты  никто…

Кем  ты  был?

16.V.2010
04:00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194998
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.06.2010


Індуковане миттю…

Може  Ти,  може  я,
Зрозумієм  нарешті,
Що  не  здатні  до  гри  
В  цьому  дикому  квесті…

Може  Ти,  може  й  я,
Зрозумієм  банальне
Нехотіння  вважати
Бажання  коханням…

Може  Ти,  може  я,
Може,  разом  ми  якось,
Зрозумієм,  що  варто
Змінить  кількість  на  якість…


01.05.10
19:50

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187236
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.05.2010


Афрзмтчно-мрзмспзмтчское пребывание вне мегаполиса

Свобода  —  это  первое  условие  для  того,  
                                                                                                                                                                                                             чтобы  понять  себя.  
                                                                                                                                                                                                           Мераб  Мамардашвили

     
     
     Впервые  за  энное  количество  последних  месяцев  парочка  дней  проведенных  на  лоне  природы  в  полном  уединении,  в  своих  мыслях,  дала  несколько  положительные  результаты…
     Первый  раз  в  жизни  коля  дрова,  было  обретено  понимание  некоторых  более  важных  вещей…  
     Например,  если  пилить  бревно  не  с  одной  стороны,  а  по  всей  окружности,  то  быстрее  сломается  сердцевина.  
     Родилась  аналогия:  для  ликвидации  опасного  элемента  в  системах  стоит  только  убрать  его  окружение,  вследствие  чего  сломается  сам.
     В  продолжении  колки  дров,  было  сделано,  наверное,  очень  банальное,  наблюдение,  которое  породило  ещё  один  интересный  вывод:  чем  точнее  удар  топором,  тем  меньше  полетит  щепок.  
     Напросилось:  чем  зорче  прицел,  тем  меньше  лишних  жертв…
     Убирая  высохшие  стебли  некоего  довольно  высокого  цветка  –  мальвы,  которые  всю  зиму  стояли  с  созревшими  семенами  в  коробочках,  было  замечено,  что  пробивающейся  свежей  поросли  мешают  именно  эти  стебли.  
     Будучи  выломанным  мною,  растение,  тем  самым,  антропохорически  распространилось…
     Выходит,  расчищая  путь  новому,  старое  сеет  новейшее…



13.IV.2010
19:10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186972
рубрика: Інше, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.04.2010


Й через сто років… (by Pancho)

альтернативний  переклад  тут:  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181795


Й  через  сто  років  знов  до  міста  приходить  зима.
Й  через  сто  років  знов  вирувати  сніг  почина.
Й  через  сто  років  знов  поруч  з  тобою  хвилююсь.
Й  через  сто  років  знов  руки  палко  цілую.

Люблю  тебе  я  знову,  як  колись,
Дивуюсь,  що  сльози  лились,
На  вулиці  вчора  тебе  знов  зустрів,
Та  обличчя  долонею  чомусь  затулив…

Й  через  сто  років  знову  сидимо  разом  у  саду.
Й  через  сто  років  чвари  знову,  й  тікаєш  додому.
Й  через  сто  років  за  сяйвом  місяця  до  тебе  знову  прийду.
Й  через  сто  років  двері,  люба,  відчиниш  ти  знову,
А  я  скажу:

«Люблю  тебе  я  знову,  як  колись,
Дивуюсь,  що  сльози  лились,
На  вулиці  вчора  тебе  знов  зустрів,
Та  обличчя  долонею  чомусь  затулив…»

Через  сто  років,  мабуть,  вже  матимо  сто  тридцять.
Через  сто  років  схочемо  удруге  свої  тридцять.
Сто  літ  мине,  хоч  і  старі,  сидітимо  удвох.
Сто  літ  мине,  й  вже  ближчим  стане  бог,
А  я  скажу:

«Люблю  тебе  я  знову,  як  колись,
Дивуюсь,  що  сльози  лились,
На  вулиці  вчора  тебе  знов  зустрів,
Та  обличчя  долонею  чомусь  затулив…»

Й  через  сто  років  знов  до  міста  приходить  зима.
Й  через  сто  років  знов  вирувати  сніг  почина.
І,  мабуть,  засніжений  сад,  і  сидимо  старими  удвох  …

Лиш  то  все
Через  сто  років…

Через  сто  років…

©  Переклад  (Iraida  Kułakowski)

05.IV.10
15:08

პანჩო  –  ასი  წლის  შემდეგ    Панчо  –  асі  тц’ліс  шемдеґ

асі  тц’ліс  шемдеґ  ісев  к’алак’ші  замт’арі  мова.
ასი  წლის  შემდეგ  ისევ  ქალაქში  ზამთარი  მოვა.

асі  тц’ліс  шемдеґ  ісев  даітц’к’хебс  п’антелі  т’овас.
ასი  წლის  შემდეგ  ისევ  დაიწყებს  ფანტელი  თოვას.

асі  тц’ліс  шемдеґ  ісев  ґедждебі  мгхелваред  ґвердзе.
ასი  წლის  შემდეგ  ისევ  გეჯდები  მღელვარედ  გვერდზე.

асі  тц’ліс  шемдеґ  ісев  ґакоцеб  мхурвалед  хелзе.
ასი  წლის  შემდეგ  ისევ  გაკოცებ  მხურვალედ  ხელზე.

მე  ისევ  მიყვარხარ  როგორც  უწინ,            ме  ісев  мік’вархар  роґорц  утц’ін,
და  ისევ  მაკვირვებს  შენი  ცრემლები,          да  ісев  маквірвебс  шені  цремлебі,
მე  ისევ  გნახე  ქუჩაში  გუშინ,                  ме  ісев  ґнахе  кучаші  ґушін,
და  ავიფარე  სახეზე  ხელი.                        да  авіп’аре  сахезе  хелі.

асі  тц’ліс  шемдеґ  ісев  віджебіт’  ме  да  шен  багхші.
ასი  წლის  შემდეგ  ისევ  ვიჯდებით  მე  და  შენ  ბაღში.

асі  тц’ліс  шемдеґ  ісев  вічхубебт’,  шен  тц’ахвал  сахлші.
ასი  წლის  შემდეგ  ისევ  ვიჩხუბებთ,  შენ  წახვალ  სახლში.

асі  тц’ліс  шемдеґ  ґзас  ґамінат’ебс  ме  шенскен  мт’варе.
ასი  წლის  შემდეგ  გზას  გამინათებს  მე  შენსკენ  მთვარე.  

асі  тц’ліс  шемдеґ  роца  ґамігхеб  патарав  каребс,
ასი  წლის  შემდეგ  როცა  გამიღებ  პატარავ  კარებს,

ме  ґетк’хві:
მე  გეტყვი:    

მე  ისევ  მიყვარხარ  როგორც  უწინ,            ме  ісев  мік’вархар  роґорц  утц’ін,
და  ისევ  მაკვირვებს  შენი  ცრემლები,          да  ісев  маквірвебс  шені  цремлебі,
მე  ისევ  გნახე  ქუჩაში  გუშინ,                  ме  ісев  ґнахе  кучаші  ґушін,
და  ავიფარე  სახეზე  ხელი.                        да  авіп’аре  сахезе  хелі.

асі  тц’ліс  шемдеґ  албат  вік’небіт’  асоцдаат’іс.
ასი  წლის  შემდეგ  ალბათ  ვიქნებით  ასოცდაათის.

асі  тц’ліс  шемдеґ  моґвенатреба  чвен  оцдаат’і.
ასი  წლის  შემდეგ  მოგვენატრება  ჩვენ  ოცდაათი.

асі  тц’ліс  шемдеґ  маінц  відждебіт’  бебребі  ерт’ад.
ასი  წლის  შემდეგ  მაინც  ვიჯდებით  ბებრები  ერთად.

асі  тц’ліс  шемдеґ  роца  вік’небіт’  чвен  ахлос  гхмерт’т’ан,
ასი  წლის  შემდეგ  როცა  ვიქნებით  ჩვენ  ახლოს  ღმერთთან,

ме  ґетк’хві:
მე  გეტყვი:    

მე  ისევ  მიყვარხარ  როგორც  უწინ,            ме  ісев  мік’вархар  роґорц  утц’ін,
და  ისევ  მაკვირვებს  შენი  ცრემლები,          да  ісев  маквірвебс  шені  цремлебі,
მე  ისევ  გნახე  ქუჩაში  გუშინ,                  ме  ісев  ґнахе  кучаші  ґушін,
და  ავიფარე  სახეზე  ხელი.                        да  авіп’аре  сахезе  хелі.

асі  тц’ліс  шемдеґ    ісев  к’алак’ші  замт’арі  мова.
ასი    წლის    შემდეგ    ისევ    ქალაქში  ზამთარი    მოვა.  

асі  тц’ліс  шемдеґ    ісев  даітц’к’хебс  п’антелі  т’овас.
ასი    წლის    შემდეგ    ისევ    დაიწყებს    ფანტელი    თოვას.  

да  албат  дат’овліл  багхші  ісев  відждебіт’  бебребі  ерт’ад.
და    ალბათ    დათოვლილ    ბაღში    ისევ    ვიჯდებით  ბებრები    ერთად.  

მაგრამ    ეს    ყველაფერი            маґрам  ес  к’хвелапері
ასი    წლის    შემდეგ…                асі  тц’ліс  шемдеґ…

ასი    წლის    შემდეგ…                асі  тц’ліс  шемдеґ…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182469
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.04.2010


Странная старушка с книгой в метро

Вот  уже  месяц  каждые  выходные  я  езжу  на  станцию  метро  NN.  Еду  в  относительно  разное  время  суток,  но  каждый  раз,  выходя  из  вагона,  вижу  одну  и  ту  же  картину:  на  скамеечке  в  конце  перрона  сидит  пожилая,  аккуратненького  такого  вида,  женщина,  скорее  даже,  милая  старушечка.  Она  не  просто  сидит,  а,  чаще,  нога  на  ногу,  и  в  руках  раскрытая  КНИГА.  
У  меня  какое-то  неоправданно  трепетное  сложилось  отношение  к  людям  с  книгами,  к  читающим,  в  общественных  местах  (это  как  опознавательный  знак,  по  обложке,  иногда,  находятся  единомышленники),  поэтому  на  станции  бабушку  я  приметила  ещё  в  первый  раз  своего  там  появления  (в  сб.).  На  следующий  день  немного  удивилась,  увидев  снова  сидящей  её  на  прежнем  месте,  но  уже  не  вечером,  а  утром,  с  той  же  книгой.  
В  течение    последующей  недели  как-то  даже  не  вспоминалось  о  странной  «вметрочитательнице»,  НО:  в  следующее  воскресение,  она  вновь  пребывала  «на  посту»,  и,  встретив  её  полный  непонятного  мне  осмысления  взгляд,  я  твердо  решила  узнать  ЧТО  же  читает  эта  незнакомка  (книга  была  всё  та  же:  серо-голубенький  потрепанный  переплет  и  плохо  распознаваемое  название).
Ещё  через  неделю,  в  субботу,  я,  уже  не  сомневаясь  встретить  «старую  знакомую»,    спланировала  максимально  близко  от  неё  пройти,  чтобы  сверху  заглянуть  в  книгу.  (Вот  здесь  начало  интересного!)  Моё  заглядывание  с  позиции  спешащего,  со  средней  миопией,  человека,  было  малорезультативным:  книга  открыта  на  58-ой  странице.  На  следующий  день  была  другая  задача:  успеть  прочитать  хоть  что-то,  поэтому  решено  проходить  мимо  медленнее.  Результат:  в  книге  перевернутые  буквы  (логично,  с  моего-то  ракурса!),  слов  не  разобрала…  НО:  58  страница!
Будни  как-то  прошли  незаметно.  
Суббота.  Опять  еду  из  пункта  А  в    пункт  Б.  Встреча  той  незнакомой  старушенции  в  планах  с  вероятностью  стремящейся  к  единице.  Навязчивая  задача  в  башке:  уже  не  просто  узнать  ЧТО  за  книга,  но  и,  обязательно,  проверить  страницу.  Чувствую  себя  маньяком.  Результат:  страница  №58,  старушка,  кажется,  меня  уже  с  опаской  узнает  (или  это  начало  паранойи  у  кое-кого…)  .
В  воскресение  опаздывала  в  пункт  Б,  следовательно,  пролетела  со  скоростью  звука  (а  может,  и  света…)  мимо  объекта  наблюдения.  
Ждем-с  будущих  выходных…


P.S.  В  моем  больном  сознании  имеется  парочка  почти  неправдоподобных  объяснений  столь  странного  поведения  описанного  персонажа:
*  во-первых,  вспомнилась  история  о  Хатико  (для  тех,  кто  ещё  не  смотрел  фильм    с  Гиром:  история  о  собаке-алабае,  всегда  встречавшей  своего  хозяина  на  ж/д  станции,  и,  даже  после  смерти  оного,  преданно  ежедневно  ждавшей  его  в  определенное  время.  Говорят,  быль-оригинал  немного  отличается.)  Хотя,  наверное,  не  подобает  сравнивать  преданность  Собаки  и  человека…
*  во-вторых,  бредовая  версия  о  связной  какой-то  старой  спецслужбы,  с  которой  так  и  не  вышли  на  связь,  но  она  надеется  и  ждет  (аргументы  в  пользу  версии:  неизменность  книги  и  номера  открытой  страницы,    -  вроде  пароля…)

Всё.  Жду  советов,  вариантов  предположений,  рекомендаций.
Приветствуется  назначение  курса  лечения  мне…

Благодарю  за  прочтение  ;)


09.ІІІ.10
06:00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176682
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.03.2010


ბებიაჩემისთვის*

Як  часто  згадувала  ти  про  свою  Сакартвело!
Але  малою  я  на  те  щось  не  зважала…
І  ось  лиш  як  тебе  не  стало,
До  Грузії  любов’ю  й  моє  серце  ожило…
Згадались  усі  твої:  і  «шен  сулелі**»,  і  «моді  ак***»,
Твої  життя  й  кохання  в  Кутаїсі  –  з  минулого  для  мене  знак!..
Навіщо  ж  рано  так  пішла?
Я  б,  може,  ще  чогось  корисного  знайшла  для  себе,
Ще  б  більше  приросла  до  гір  й  ясного  неба…
Я  не  могла  збагнуть  на  якім  балконі  помітив  дід  тебе…
Тепер  вже  знаю:  на  різьбленім,  із  гарним  візерунком,  –
Й  мені,  онуці,  те  стало  Долі  подарунком…
А  емоційне  і  різке:  «мама  дзагла!****»
«Чемтвіс  ахла*****»  у  вивченні  картвелів  –  сила  тягла…









*бебіачеміствіс  (груз.)  –  для  моєї  бабусі;

**(груз.)  -  "ти  дурень";

***  (груз.)  -  "підійди  сюди!";

****(груз.)  -  "батько-собака!";

*****(груз.)  -  мені  тепер.





09.ІІІ.10
06:54

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176480
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2010


Пам’ятаю. Важко.

пам'яті  сестри

Вже  й  не  питаю,  чому  мене  тоді  не  вбив….
Можливо,  щоб  могла  побачить  більше  див…
Але  навіщо  ж  «випадкові»  збіги?
І  звідки  ця  жага  до  каменю  і  снігу,
Коли  люблю  лиш  зорі  й  листя?
А  мо’,  ще  змусиш  завести  обійстя
Ти,  бавлячись,  собі  на  втіху?..

Ну  й  бався!  Твоя  то  справа,
Бо  ж  «ВІЧНІСТЬ»,  бідному,  –  не  тільки  слово,
А  й  щоденна  страва…

Моє  питання:  нащо  найближчих  забираєш?..
Чи  воїнів  достойних  ще    не  маєш?!
Чи,  може,  в  Тебе  проти  мене  є  різці?
Так  в  очі  зараз  Ти  скажи,  а  не  наприкінці!

Рік  тому  смакували  ми  шампань,
А  зараз  не  почує  вже  вона  вітань…
Рік  тому  старі  шпалери  ми  зривали,
А  зараз  я  розгрібаю  снігові  завали…
Навіщо?  Щоб  серед  вінків,  хоча  б  ім’я  її  жило…
І  горло  себе  душить,  і  серце  загуло…



Лиш  пам’ятайте  люди:
легше  сісти  до  маршрутки,  і  проїхать  до  живих
(хоч  й  півтори  години),
Ніж  довго  йти  до  мертвих,  
в  заметах  потопать  морозної  узимку  днини!..




09.ІІІ.10
06:40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176479
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2010


Ніякої вуалізації

І  маючи,  навіть,  відверті  «порухи»  Душі,  ми  не  здатні  на  спонтанні  дії…  Вбиваємо  усі  свої  надії…
Що  це?    В  глибокій  сплячці  «раціо»?  Чи  нездатність  до  думок  і  почуттів  субординації?..
Братаючи  свій  мозок  з  серцем,    міксуємо  цемент  і  глину  в  дитячому  цеберці…
Чому  врізаєм  крила,  які  ще  й  не  прорізались,  лиш  засвербіли?!
А  мо’,  то  мозку  Долі  забаганки,  лоскотно-п’янкі  забавлянки,  що  ні  до  чого  не  ведуть?..
Коли,  в  якому  місці,  на  якій  життя  хвилині  ми  обираєм  Путь?..
Чи  обираємо?!.
Ми  ж,  живучі  іще,  уже  вмираємо…
Спочатку,  доведенням  до  самогубства,  ми  ліквідуєм  пуповину  Долі,  потому  й  паростки  Душі,  вбиваєм  залишки  чуттєво-кволі.
Ми  ампутуємо  усе,  що    ще  так  солодко  щемить,  щоб  потім  дуже  не  боліло…
І  все  дивуємось:  «А  що  ж  нас  вбило?!»
Чи  не  втямки,  що  кауза  усьому  –  МИ  САМІ?!

05.ІІІ.10
03:45

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176469
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2010


Uto (by Nino Katamadze)

Праска  

Щоночі  праскою  грієш  постіль,
І  простір  кімнати  ціпеніє.
До  стін  тіней,  до  фантомів  завіс
Спиною  стаєш,  та  знаєш:  цієї  миті,
Не  дощить,  не  мрячить,  не  сніжить.

Лиш  інколи  зі  стіни  усією  стелею
Проблукає  авта  зелене  світло,
Виринувши  з  того  ж  вікна,  де  зайшло,
Й  пробіжиться  темними  балконами.

..Додолу  чи  вгору  –  
Підземних  тунелів  косими  дорогами,
Оминаючи  світлофори,
Коли  ти  спиш
Пройду  непомітно  повз
Твій  будинок,  твою  вулицю,  твоє  місто
Пройду  повз  твою  згаслу  квартиру,
Коли  ти  спиш.      X2

Щоночі  праскою  грієш  ліжко,
І  простір  кімнати  ціпеніє.
До  стін  тіней,  до  фантомів  завіс
Спиною  стаєш,  та  знаєш:  цієї  миті,
Не  дощить,  не  мрячить,  не  сніжить.

Лиш  інколи  зі  стіни  усією  стелею
Проблукає  авта  зелене  світло,
Виринувши  з  того  ж  вікна,  де  зайшло,
Й  пробіжиться  темними  балконами.

05.III.10
06:55


ნინო  ქათამაძე  -  უთო          Ніно    Катамадзе  -  Уто

შენ  ყოველ  ღამე  უთოთი  ათბობ  ლოგინს        шен  к’ховел  гхаме  ут’от’і  ат’боб  лоґінс
და  მერე  ოთახის  ფართობს  მიაშტერდები.      да  мере  от’ахіс  п’арт’обс  міаштердебі.
კედლების  ჩრდილს,  თუ  ფარდების  ფანტომს      кедлебіс  чрділс,  т’у  п’ардебіс  п’антомс
შეაქცევ  ზურგს  და  იცი  ამ  დროს                                шеак’цев  зурґс  да  іці  ам  дрос
რომ  გარეთ  არც  წვიმს,  არც  ცრის,  არც  თოვს.  ром  ґарет’  арц  тц’вімс,  арц  цріс,  арц  товс.

მხოლოდ  ხანდახან  კედლიდან  ჭერზე    мхолод  хандахан  кедлідан  тч’ерзе
მანქანის  მწვანე  შუქი  აივლის,                    манк’аніс  мтц’ване  шук’і  аівліс,
იმავე  ფანჯრიდან  უკან  რომ  გავა          імаве  п’анджрідан  укан  ром  ґава
და  ჩამქრალს  დაივლის  აივნებს.            да  чамк’ралс  даівліс  аівнебс.

..ქვევით  თუ  ზევით  -                        ..к’вевіт’  т’у  зевіт’  -  
მიწისქვეშა  გვირაბების  ირიბი  გზებით,  мітц’іск’веша  ґвірабебіс  ірібі  ґзебіт,
შუქნიშნების  გავლით,              шук’нсішнебіс  ґавліт’,
როცა  შენ  გძინავს                                  роца  шен  ґдзінавс
მე  ჩავუვლი  მალვით                      ме  чавувлі  малвіт’
შენს  სახლს,  შენს  ქუჩას,  შენს  ქალაქს,  шенс  сахлс,  шенс  к’учас,  шенс  к’алак’с,
მე  ჩავუვლი  შენს  ჩამქრალ  ბინას,  ме  чавувлі  шенс  чамк’рал  бінас,
როცა  შენ  გძინავს.  X2                роца  шен  ґдзінавс.  X2

შენ  ყოველ  ღამე  უთოთი  ათბობ  ლოგინს  шен  к’ховел  гхаме  ут’от’і  ат’боб  лоґінс
და  მერე  ოთახის  ფართობს  მიაშტერდები.  да  мере  от’ахіс  п’арт’обс  міаштердеб
კედლების  ჩრდილს,  თუ  ფარდების  ფანტომს  кедлебіс  чрділс,  т’у  п’ардебіс  п’антомс
შეაქცევ  ზურგს  და  იცი  ამ  დროს                                шеак’цев  зурґс  да  іці  ам  дрос
რომ  გარეთ  არც  წვიმს,  არც  ცრის,  არც  თოვს.  ром  ґарет’  арц  тц’вімс,  арц  цріс,  арц  товс.


მხოლოდ  ხანდახან  კედლიდან  ჭერზე    мхолод  хандахан  кедлідан  тч’ерзе
მანქანის  მწვანე  შუქი  აივლის,                    манк’аніс  мтц’ване  шук’і  аівліс,
იმავე  ფანჯრიდან  უკან  რომ  გავა            імаве  п’анджрідан  укан  ром  ґава
და  ჩამქრალს  დაივლის  აივნებს...        да  чамк’ралс  даівліс  аівнебс.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176468
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.03.2010


Мысли о друзьях

"Нет  страшнее  врагов,  
чем  бывшие  друзья…"


Когда  друзей  заменяет  работа,  начинается  чувство  одинокой  самодостаточности…

Когда  друзей  заменяет  любимый  человек,  начинается  слепое  счастье…

Когда  друзей  заменяет  семья,  начинается  жертвенное  самоотвержение…

Когда  друзей  заменяют  дети,  начинается  самозабвенная  самоотдача…

Когда  друзей  заменяют  враги,  начинается  тоскливая  жажда  мести…

Когда  друзей  заменяют  новые  люди,  начинается  самоотречение…

Когда  друзей  заменяют  “профессионалы”,  начинается  путь  к  остервенению  или  к  самоизлечению,    что  бывает  полезным  для  индивидуума,  но  пагубным  для  социума…

“Короля  делает  свита”,  а  дурака  –  окружение…

Когда  друзей  ничто  не  заменяет,  так  как  их  нет,  то  Вы  либо  социопат,  либо  счастливый  в  своем  одиночестве  Сверхчеловек…

17.II.10
05:40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173634
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.02.2010


Сім літ пройшло…

пам’яті  коханого  друга  А.

Сім  літ  пройшло…
А,  може,  зим…
Бо  сталося  усе  ж  узимку…
З  тих  пір  багато  чого  з  буття  у  небуття    пішло…
Чому  мене  до  себе  не  пустив?!
Навіщо  тоді  руку  не  схопив?!
А,  мо’,  нічого  Там  вже  і  немає,
І  Ти  мене  так  сповіщаєш?!
Але  ж  і  тут    без  Тебе  нема  нічого…
Все  на  землі  ніяк  …  убого…

11.II.10
02:00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173601
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2010


Випадкові зустрічі

Я  випадково  Вас  зустрів
Не  випадково  Вас  помітив
На  німе  питання  Ваше  відповів
Давно  цієї  зустрічі  хотів
І  час  цівчав  немов  пісок
А  Ви  піти  вже  намагались
Чужі  неначе  ми  зостались
Був  я  сам
Став  самотнім


оригінал:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150452

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173497
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2010


Остання весна

Настане  остання  весна,
Весна  без  ласки  і  щастя,
Весна  без  сонця  й  негоди,
Лиш  просто  сіра  весна.
Земля,  що  досі  спала,
Відлигне,  життям  усе  наділить,
Й  босоніж  до  себе  покличе,
А,  може,  ненавмисне  -  зранить.
А  скільки  тепла  у  стрічанні,
У  посмішках,  поглядах  і  у  мовчанні!
І  все  бентежиться  в  чеканні...
Тільки  мені  то  остання  весна...

оригінал:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172260

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173494
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2010


Про декого…

Із  порожнини,  із  нічого
приходять  рими,  звуки  і  думки.
До  тих  до  нас  небагатьох  приходять,
Що  обираємо  не  ми.
І  в  порожнину,  і  в  нікуди
Усе  піде...  Підуть  і  наші  душі.
Лиш  не  вони!  Їх,  інколи,
Творець  скликати  мусить.

оригінал:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147678

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173466
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2010


КУДИ ІТИ?

Куди  іти,  коли  на  роздоріжжі,
Коли  назад  нема  дороги,
Коли  у  цій  трясовині
Поради  в  когось  запитать  немає  змоги?

Піти  праворуч  -  від  зради  загинуть.
Піти  ліворуч  -  зі  зрадою  бути.
Попереду  -  лиш  тільки  змінитись,
Але  там  також  не  вийде  не  вбитись!



Тільки  шлях  прямий  -  назустріч  долі
(Якою  не  була  б  вона)...
Смерть  милосердна  -  всі  рани  гоїть,
Коли  живеш  -  ЖИВИ  ПОВОЛІ!

оригінал:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145045

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173465
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2010


Час…

Було  чи  ні?
Чи  є?  Чи  буде?
І  все  не  так,
Як  мало  б  бути…
Життя  чи  смерть?
Любов  чи  зрада?
Не  дочекатись  зорепаду…
Будинок,  побут,  тиха  ніч…
Чи  сміх,  чи  смуток,
Чи  самотність…  віч-на-віч…
А  може,  палкість  і  пожежа?
Чи  постійності  висока  вежа?
Чи,  мо’,  набридлості  картина?
Й  приходить  Істини  година…
А  коли,  то  лиш  свобода,
Що  дає  крила?
Або,  то  –  хвиля  волі,
Що  з  головою  вкрила?
Чи  незалежності  бажання?
Чи,  може,  Мудрості  світання?
А  якщо,  дурість  і  їй  сприяння?!
Час  усе  вирішить,
Все  зважить…
Й  історія  усе  покаже:
Де  дурні  й  блазні,
А  де  нехлюї,
Де  ледарі  й  нероби,
Хто  постраждав  від  політичної  хвороби,
Де  ті,  які  на  правду  все  полюють
Й  за  мир  усе  воюють…
Хто  правий  і  хто  винен,
Хто  в  пам’яті,
А  хто  забутися  повинен…
Володар  всьому  Час…
Але  ж  його  нема!
Всьому  вина  –  
Людини  голова…


12.II.10
19:00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171552
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010


Любити можна лиш те, що знаєш*

Всотавши  поглядом  усі  верхівкові  солодощі,  Ти  до  глибин  розкраюєш  мій  орган  любові,  не  усвідомлюючи,  що  там  ще  присутні  виразки  від  попередніх  лез  і  є  болючі  рубці,  є  ниючі  шрами…
Ти  не  віриш,  що  можуть  боліти  вже  майже  мертві  тканини…
Ти  й  не  здогадуєшся,  що  залишається  фантом  ампутованого  органу  і  нагадує  про  минулі  смутки  й  радощі,  про  не  зупинений  дощ  і  константне  обпікаюче  сонце,  про  примхливе  буркотіння  в  голові  і  непередбачуване  холодне  бряжчання  в  легенях…
Тобі  зась  до  того  Світу,  котрий  існує  лише  в  м’ятно-зеленій  з  золотаво-білим  сяйвом  блакиті…
Мабуть,  просто  Тебе  ніколи  не  вчавлювало  так  в  землю,  щоби  фізичне  тіло  зникало,  й  залишалась  тільки  мізерна,  майже  ефемерна,  часточка,  якій,  наче  звіддаля,  вчувються  оточуючі  образи…
Певно,  просто  Тебе  ніколи  не  прокидало  від  грудного  льодяного,  а  опісля,  й  палючого  усюдисущого  болю  в  жахливо  пекучому  багряному,  помаранчево-рожевому  пекельці,  де  найреальніші  істоти,  мов  навмисне,  намагаються  довести  Тебе  до  божевілля,  спокушаючись  втамувати  Твої  страждання,  а  суха,  як  з  паперу,  горлянка  не  здатна  до  жодного  вереску,  навіть,  банального:"Ні!"
Тобі  не  зрозуміти,  як  біле  небо  під  квітнучим  каштаном  може  змусити  скніти,  зберігаючи  всередині  повітря,  й  згадувати  про  фізичну  культуру…
Ти,  сподіваюсь,  ніколи  не  зрозумієш  як  це  потім  удруге  і  втретє  переживати,  й  пережити  кожного  разу  різне,  але  все  те  саме  жахіття…
Отож,  не  смій  увібрати  найглибші  розтято-шрамуваті  крихти,  хоч  і  віриш  велету  Лео!..
Залиш  щемливо  солодкі  рештки,  не  намагаючись  зрозуміти,  аби  не  спокутувати  нездатність  до  тями!


09.II.10
02:15


*похідне  від  італ.  «Nessuna  cosa  si  puo  amare  neodiare,  se  prima  non  si  ha  cognition  di  quella»  (Leonardo  da  Vinci)  –  Не  маєш  права  будь-що  любити  або  ненавидіти,  якщо  не  надбав  ґрунтовного  знання  про  суть  цього  /Леонардо  да  Вінчі/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170917
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.02.2010


Me, The Sea & You ( by Nino Katamadze )

Я  з  Чорним  морем  наодинці  зосталась  знову.
Й  щоранку  чую  його  ніжну  промову.
Мене  викликає:  «Ти  де?  До  мене  йди-но!»
Але  я  мрію  про  зустріч  з  тобою  єдину.

Сама  в  садочку,  дивлюся  в  небо:
Думки  про  тебе,  і  я  літаю…
Літаючи,  в  думках  тебе  шукаю…

Кохаю…  ти  ж  знаєш  –  будемо  разом…
Разом…  Будемо  разом...

Якби  ні  Місяця,  ні  Сонця  не  існувало  б,
Я  би  для  тебе  і  ніч,  і  день  би  осявала…
Удень  мені  ти  б  квітів  назбирав,
А  уночі  б  любов  мою  у  дар  приймав…

Й  самі  лиш  ми:
Я,  море  й  ти…
Я,  море  й  ти…

01.II.10
01:30

Me,  the  sea  &  you  –  Me,  zgva  da  shen  

ისევ  მარტო  დავრჩით  მე  და  შავი  ზღვა  ісев  марто  даврчіт  ме  да  шаві  згва
ყოველ  დილით  მესმის  მისი  ნაზი  ხმა  к’ховел  діліт  месміс  місі  назі  хма
მეძახის:  "სადა    ხარ?  აქ  მოდი,  ჩემთან"  медзахіс:  сада  хар?  ак  моді,  чемтан
მე  კი  შეხვედრას  ვნატრობ  შენთან    ме  кі  шехведрас  внатроб  шентан

ვზივარ  მარტო  ბაღში  და  შევყურებ  ზეცას  взівар  марто  багші  да  шевк’хуреб  зецас
შენზე  ვფიქრობ  მუდამ  და  დავფრინავ  ყველგან  шензе  впфікроб  мудам  да  давпфрінав  к’хвелган
დავფრინავ,  დაგეძებ  ფიქრებში…    давпфрінав,  дагедзеб  пфікребші

                                                                                                                                                                                                         
მიყვარხარ  ხომ  იცი  ერთად  ვიქნებით…  мік’хвархар  хом  іці  ертад  вікнебіт
ერთად…  ვიქნებით  ერთად…    ертад…  вікнебіт  ертад…

რომ  არ  იყოს  მთვარე  და  მზე,    ром  ар  ік’хос  мтваре  да  мзе,
მე  ვიქნებოდი  ღამეც  და  დღეც  შენთვის…  ме  вікнебоді  гамец  да  дгец  шемтвіс…
ყვავილებს  დაგიკრეფდი  დღისით  к’хвавілебс  дагікрепфді  дгісіт,
სიყვარულს  გაჩუქებდი  ღამით  сік’хварулс  гачукебді  гаміт…

და  მხოლოდ    მარტო  ჩვენ  да  мхолод  марто  чвен:
მე,  ზღვა  და  შენ…                    ме,  згва  да  шен…
მე,  ზღვა  და  შენ…                    ме,  згва  да  шен…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169600
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.02.2010


Ні! Життя – не потяг!

Їй  ненависне  банальне  порівняння  Життя  з  потягом,  що  мчить  повз  Людину  –  незалежного  спостерігача,  який  не  може  і  не  хоче  втручатись.  
Ні!  Життя  –  не  низка  розділених  вагонів,  котрі  лиш  на  перший  погляд  здаються  тісно    поєднаними  одним  локомотивом…  
Життя  –  навіть,  не  потягоподібна  швидкісна  одноколійка!
Життя  –  літак!  
Життя    -  не  звичайний  пасажирський  лайнер  місцевих  авіаліній.  
Ні,  сервіс  у  цьому  літаку  майже  відсутній  і  полягає  лише  в  тому,  аби  пілот  не  випустив  штурвалу  з  рук.  
Це  реактивний  шугач  небом.  
Він  жодним  чином  не  пов’язаний  з  Нею,  Людиною  –  споглядачем,  що  незалежно  стоїть  на  злітній  смузі  і  не  може  вже  відлетіти,  і  не  може  вже  піти.  
Ні,  Вона  не  забула  придбати  квиток,  ні  Вона  не  спізнилась  на  реєстрацію.  
Ні!  Для  неї  просто  не  існує  квитка,  не  існує  документів  для  дозволу  реєстрації  на  цей  літак  Життя.
Або  ж…
Ні!  Життя  –  не  потяг!  
Життя  –  літак!  
А  у  низці  подій  існує  ще  й  аеропорт…  
І  ось,  Їй  –  Людині  –  не  дозволяється,  навіть,  на  злітній  смузі  перебувати,  Вона  увесь  свій  відтинок  існування  може  лиш  простояти  біля  табло  рейсів,  чекаючи  на  свій  виліт  чи  на  чийсь  приліт…



29.I.10
18:30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169345
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.02.2010


Вагання (z Adama Mickiewicza)

https://www.youtube.com/watch?v=NI_XO91W8hE

https://www.youtube.com/watch?v=MlwW-whir2c

Тебе  не  видно  -  не  бідкаюсь,  не  плачу,
І  не  втрачаю  тями,  коли  забачу;
Проте,  як  довго  тебе  не  споглядаю,
Мені  чогось  бракує,  когось  зустріти  так  бажаю!
І  в  тузі  я,  і  постає  питання:
Чи  то  є  дружба?  Чи  кохання?

Коли  з  очей  щезаєш,  всі  марні  спроби
В  уяві  відновити  твоєї  обриси  подоби;
Однак,  усупереч  бажанню,  відчуваю,
Що  образ  твій  завжди  на  згадку  маю.
І  знову  постає  питання:
Чи  то  є  дружба?  Чи  кохання?

Поневірявся  я,  але  й  не  прагнув,
Тобі  повідать  про  мої  страждання;
Без  наміру  йдучи,  не  стежачи  дороги,
Не  тямлю  й  сам,  що  ось  твої  пороги.
Й  заходжу  я,  і  постає  питання:
Що  ж  веде  сюди?  Дружба  чи  кохання?

Життя  б  віддав,  щоби  була  здорова.
У  пеклі  б  згинув,  щоб  була  спокійна;
Хоч  не  волію  сміливості  у  серці  своїм,
Але  би  став  й  здоров’ям,  й  миром  твоїм.
І  знову  постає  питання:
Чи  то  є  дружба?  Чи  кохання?

Коли  твоя  рука  в  моїй  долоні,
Ураз  мов  ніжний  спокій  обійма;
Хоч  й  мариться  -  сном  легким  скінчую  життя,
Аж  знов  прокинувсь  із  серцебиттям,
Яке  лунає  гучно.  І  постає  питання:
Чи  є  то  дружба?  Чи  кохання?

Тобі  цю  оду  поки  я  складав,
Вустам  високий  дух  не  віщував;
Сам,  повен  здивування,  не  помітив
Звідкіль  думки  ці  узялись,  як  збіглись  рими.
Й  окреслив  у  кінці  питання:
Чим  надихнувся?  Дружбою  чи,  все  ж,  коханням?


Оригінал  тут:  http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=20522

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166650
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.01.2010


Delirium przy muzyce Szopena*

Nie  wierzę  w  Nadieżdę  na  Miłość,  zrodzoną  Mądrością!**

Когда  окончишь  мой  портрет,
Творец,  неведомой  рукою?!
Быть  может,  хватит  мне
Перебегать  с  холста  на  холст?!
Цвета  сменяешь,  
                   палитру  всё  не  устаканишь…
Хочу  быть  завершенным  я  твореньем!..

А,  может,  вдруг,  скульптуру  Ты  задумал  изваять?!

Нет,  не  могу  я  больше  ждать!!!
Я  спрыгну!  И  созданный  эскиз  меня  не  остановит!
Я  заживу  своею  жизнью!
Тихэ  и  Мойры  не  предугадают,
Что  мозг  мой  для  меня  готовит!

Ведь  Ты  и  я  не  знаем  этого  досель?!

Я  в  предвкушении  предчувствия
Прохода  того  уровня  развития  Души,
Где  Твои  вздохи  не  действительны,  как  ни  дыши!

Глина  ожила!  Добавь  живительной  воды!
Не  сможешь  удержать  уже:  лишь  помоги!
Возможно  ли,  что  так  и  есть  –  
На  всё  Твоя  воля?!
И  даже  на  отрицание  оной?!

14.I.2010
21:04


*  Бред  под  музыку  Шопена…(польск.)
**Не  верю  в  Надежду  на  Любовь,  порожденную  Мудростью!(польск.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166405
рубрика: Інше, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.01.2010


Тартар і Ерос (обережно! когнітивний дисонанс)

Шеол  чи  Гандуньяс  -  не  розумію…
Кохання?!  В  серці  море…
Емоцій  безліч…  багато  почуттів…
І  в  океані  цім  я  жеврію,  я  скнію..
Ніколи  не  було  так  у  моїм  житті…

Ніколи  не  було  в  житті?!  У  цьому?!
В  минулому  чи  позатому?!

Авжеж,  було!..  Бо  все,  неначе,  є  знайомим:
І  ночі  темнії  без  сну,
І  всі  надії  на  весну…
І,  певно,  марні  сподівання,
Що,  нарешті,  саме  ТЕ  мовчання…
І  знову  море,  знову  зорі,  знову  вдвох…
(Як  вже  було,  й  до  мене,  в  багатьох…)
І,  як  завжди,  те  все  у  жертву  вимага  Молох…
Жорстокий  цар,  господар,  бог
Кохання  їсть,  мов  крокодили  Сонце,
І  розриває  серце...
                 На  рахунок  "три"...

                 Виходжу  з  гри!
А  мо’  то  лише  скерцо?!


06.I.09
02:10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160048
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.12.2009


Малохольна меланхолія…

Дивлюсь  я  на  море,
                         й  охоплює  туга…
Неначе  то  втрата  
                         найкращого  друга…
Але  ж  лиш  не  друга,
                         а  просто  кохання…
(Примарне  любові  
                         гаряче  жагання).
Тим  маревом  був  Ти  
                         останні  три  роки…
А  зараз  збагнулось:
                       зі  скелі  –  два  кроки…

Минуле  й  майбутнє  дають  осягнути,
Що  в  морі  життя  все  однаково  чути…
Палке  клекотання,  що  в  серці  колись,
Є  приводом  того,  щоб  сльози  лились…

Коли  висихає  доріжка  сльози,
На  рейках  буття  тягар  цей  знеси!..
                                       

31.VIII.08
03:15

мис  Фіолент

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151941
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.10.2009


Найінформативнішим є мовчання…

Найінформативнішим  є  мовчання…
Багато  мислять,  що  словом  виявляють  кохання…
Лиш,  коли  любиш,  не  маєш  часу
На  слів  і  літер  розмаїті  паяси…
Мовчання  –  то  інший  рівень  стосунків…
Таких,  що  не  мають  тілесних  цілунків..
В  них  інший  штиб  зор́і  стрічання…
Тільки  поглядом  ясним  Душ  вітання…



27.11.08
23:25

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150603
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.10.2009


Ненастоящая любовь…

Тебя  любили  много  женщин…
А  Ты  всегда  любил  одну…
Она  Тебя  ведь  не  любила!
Ты  так  не  понял  –  почему…

В  любви  причин  искать  не  стоит,
Ни  хоть  в  одну  влюблен,  иль  ловелас…
Она  того  совсем  не  стоит…
Ведь  мы  любовью  называем  страсть…

Подмена  всех  понятий  враз
Приводит  нас  в  слепой  экстаз…
Ведь  страсть  и  флирт  –  любовью  обзываем…
И  лестно  дружбой  величаем  
                                           взаимопомощь  и  почет…
(и  мелкие  предательства  не  в  счет!)


22.07.08
08:00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150602
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.10.2009


При надії…

вагітності  О.Л.(Ш.)

Це  так  чудово  –  бути  при  надії…
Маленьке  диво  при  серці  нести…
Враз  зникають  усі  псевдомрії,
Перший  план  –  то  є  Ти,  лише  Ти…

Ким  Ти  будеш,  нова  Ти  Людино?
Мамі  син  чи  татусю  дочка?
Перш  за  все,  зрозумій:  все  єдине,  -  
Від  кита  в  океані  й  до  літачка!..

Хочу  так,  щоб  у  Тебе  було,
Як  ніколи  ніде  не  бувало:
Ідеальне  життя,  друзі  щирі,
Розум  генія,  визнання  у  Людей,
Щоб  Путі  всі  були  лиш  щасливі,
Й  мозок  не  спочивав  від  Ідей…

Лиш  то  потім…(хоч  і  зараз  вже  треба!)
А  наразі  –  рости  й  розвивайся!
А  матусі  завдання:  молитва  за  Тебе!
                                           

12.X.09
10:10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149615
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.10.2009


Убиваю обиды…

Убиваю  обиды,  что  гложат  Душу…
Хочу  кричать:  «Люблю  Людей!»
Выбираю  отказ  от  бесовских  идей,
И  диссонанса  голос  не  слушать…

Пусть  дождь  осенний  смоет  слезы
Со  щеки  моей  полуизмятой…
Там,  на  подушке  остались  грезы,
А  здесь:  я  начинаю  верить  свято…

Что  Человек  живет  не  зря,
Что  вдруг  всё  может  измениться…
И  даже  жизнь  кому-то  загубя,
Он  сможет  с  мыслью  этой  сжиться…

Что  вновь  очистив  в  крови  руки,
Он  испытает  чувство  долга,
И  не  убив,  уж  чуя  муки,  
Отбросит  мысль  о  том  на  полку…
                                                   

09.X.09
23:30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149211
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.10.2009


Вітер дме… (дебют у перекладацькій справі)

Вітер  дме,  вітер  дме,  вітер  дме.
Листя  мчить,  листя  зносить…
І  дерева-ліси  наче  косить…
А  ти  ж  де,  а  ти  ж  де,  а  ти  ж  де?

Мов  то  дощ,  мов  то  град,  мов  то  сніг…
Не  знайду  лиш  тебе  я  повік,
Хоч  і  завше  ти  тут,  
повсякчас  і  будь-де!..

Ймлисті  думи  небо  туманом  снує,
А  вітер  дме,  вітер  дме,  вітер  дме!..


04.X.09
07:00


Переклад  з  картулі
(автор  оригіналу  -  
грузинський  поет  Галактіон  Табідзе)
                                                                               
                                                                   




გალაკტიონ  ტაბიძე                                    Галактіон  Табідзе

1924

ქარი  ჰქრის,  ქარი  ჰქრის,  ქარი  ჰქრის,    карі  ххкріс,  карі  ххкріс,  карі  ххкріс,
ფოთლები  მიჰქრიან  ქარდაქარ...              пфот’лебі  міххкріан  кардакар…
ხეთა  რიგს,  ხეთა  ჯარს  რკალად  ხრის,    хет’а  ріґс,  хет’а  джарс  ркалад  хріс,
სადა  ხარ,  სადა  ხარ,  სადა  ხარ?..    сада  хар,  сада  хар,  сада  хар?...

როგორ  წვიმს,  როგორ  თოვს,  როგორ  თოვს,  роґор  ц’вімс,  роґор  т’овс,  роґор        т’овс,
ვერ  ვპოვებ  ვერასდროს...  ვერასდროს!    вер  вповеб  верасдрос…верасдрос!
შენი  მე  სახება  დამდევს  თან      шені  ме  сахеба  дамдевс  т'ан
ყოველ  დროს,  ყოველთვის,  ყოველგან!    к’ховел  дріс,  к’ховелт’віс,  к’ховелган!

შორი  ცა  ნისლიან  ფიქრებს  სცრის...      шорі  ца  ніс  ліан  пфікребс  сцріс…
ქარი  ჰქრის,  ქარი  ჰქრის,  ქარი  ჰქრის!    карі  ххкріс,  карі  ххкріс,  карі  ххкріс!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148624
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2009


Боль…

Сегодня  во  сне  ко  мне  приходила  Боль...  Не  просто  боль  физическая,  а  та,  незримая,  которую  ощущаешь  всем  существом,  всей  Душою.  Боль  утраты…  
   Боль  утраты  самого  близкого,  самого  дорогого,  того,  что  в  жизни  бывает  самым  ценным,  но  не  ценимым.  Через  призму  Души  Человека,  потерявшего  Человека,  было  показано  насколько  эта  Боль  изматывает,  насколько  горько,  с  примесью  тёрпкости  и  небольшого  сладкого  гнева  на  всех,  Человек  свой  огромный  кусок  горя  пытается  осилить,  но  ничего  не  выходит,  настолько  он  огромен.  Душащий  горло  комок  эмоций  выливается  ручьем,  рекой,  морем;  нет:  океаном  –  из  глаз,  но  этим  не  спасает  Человека  от  того  бедствия,  что  обрушилось  на  Его  голову.  
   Утешаясь,  Человек  верит,  что  Там  его  близким  намного  лучше  и  легче,  чем  Ему  Здесь,  но  понимает,  что  это  лишь  очередной  вакуумный  пузырь,  куда  он  хочет  влезть,  спрятаться,  убежать,  забыть  действительность,  отделиться  от  реального  мира;  что  в  этой  сфере  теперь  для  Него  есть  всё,  но  в  ней  же  нет  ничего,  о  чем  хотел  бы  мечтать  и  для  чего  хотел  бы  Человек  жить.  Теперь  незачем  жить,  осталось  лишь  существовать,  поддерживать  в  организме  очаг  Тепла  и  Доброты,  и  дарить  искры  Любви  во  имя  Утраченных  Человеком.
   Они  оценят;  или  же  просто  –  оценили  бы…
                                                             
19.VIII.09
12:45

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148168
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.10.2009


Закат-рассвет, рассвет-закат…

на  кухне  у  И.  
первая  наша  встреча


Закат-рассвет,  рассвет-закат…
И  жизни  нет,  и  жизнь  –  лишь  ад…
Зачем    всего  нам  не  дано
Узнать,  привлечь  и  обрести?
И  почему  всё  так  умно
Мы  не  умеем  разгрести?
Всё  лица,  лица,  лики,  образа…
Мелькают,  дышат,  утопают…
Рука  в  руке,  глаза  в  глаза…
О  том,  что  в  сердце,  не  узнают…
                                         

06.IX.09
10:30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147073
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.09.2009


Сьогодні знов найшло…

Сьогодні  знов  найшло...
Навіщо  Я?  Для  чого  Тут  існую?
Чому  без  Тебе  сумно  і  з  Тобов  сумую?..
Чи  може  біль,  який  ті  спричиняли,
Закарбувався  так  в  Душі,
Що  й  не  прийдеться  вже  кохать  мені?
Не  вірю  я,  (не  хочу  вірить!)
Що  світлості  чуттєвих  хвиль
Не  пережити  вже  з  усіх  зусиль...
Мов  пташеня,  що  випало  з  гнізда,
Розгублене,  з  очами  страху,
Передчуваю:  та  біда
Призведе,  що  поїду  дахом.
Не  дай  з  любов’ю  розійтись!
Бо  гра  із  нею  міниться  журбою,
Й  хвилину  розпачу,  спокути  
Я  хочу  пережить,  не  поділяючи  з  Тобою...
Усе  закінчую,  нічого  не  почавши...
Не  хочу  більш  робити  так,
Багато  досвіду  надбавши...
                           

22.IX.09
21:00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147063
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.09.2009


Чому Людей Людина зневажає?

Гніденяткові    

Чому  Людей  Людина  зневажає?
Кому  Любов  свою  вона  вже  віддала?
Чи  мо’  позичила  вона  її  комусь?
Чи  не  було  у  неї  того  щастя?

Бува,  що  одне  одному  ґвалтуєм  мізки...
І  забуваєм  про  повагу,  що  має  бути...
Скидається  на  те,  забули  що  є  низько...
Чому  живуть  не  в  мирі  Люди?..

Зґвалтована  свідомість  шепоче  розуму  на  вушко,
Що  підсвідомість  бере  усе  на  пушку.
Сексотське  виховання  верховує  над  Душею,
І  не  домовитись  вже  з  нею.

Зіпсована  натура,  коли  захоче  доброго  щось  учинити,
Той  біс,  що  в  ній  живе,  шепоче:  „Краще  вбити!”
Не  можна  так!  Чи  Бог,  чи  будь-що  інше,  совість,  тощо
Повинні  зупинять  ту  „надлюдину”,
Бо:  „Не  зважай,  так  буде  прощє!”,  -  
Перетворюють  уже  нас  на  скотину.
                                                         
                                                                   

16.VIII.09
12:20

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145177
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.09.2009


Коли озон дощу…

Коли  озон  дощу  нам  освіжає  мізки,
(Немов  малечі  дупу  різки),
В  житті  стає  усе  незвично,
Зникає  справжнє,  хаотичне.
Уява  малює  нам  картини  фарсу,
Що  заважають  Тут  пізнать  катарсис...
У  відповідь  на  знов  постале:  „  Хто  Я?”
„Ніхто...”,  -  приходять  слова  „Героя”...
І  мариться,  що  наяву  я  марю...
Й  зникає  Світ  страшних  дрібниць
У  чорних  дірах  Твоїх  зіниць...
                                     
24.VIII.09
01:11

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145167
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.09.2009


Мне Тебя не хватает

Мне  Тебя  не  хватает,
Как  мрака,  как  Света…

Мне  Тебя  не  хватает,
Как  зимы  и  как  лета…

Мне  Тебя  не  хватает,
Как  Луны  и  как  Солнца…

Мне  Тебя  не  хватает,
Как  в  безоконье  оконца…

Ты  мне  нужен  как  воздух…
Как    вода  Ты  мне  нужен…

Я  нуждаюсь  в  Тебе,
Как  в  охране  граница…

Я  хочу  журавля,
Не  нужна  мне  синица!..

Без  Тебя  лишь  тоскую,
Без  Тебя  тут  страдаю…

А  Тебе  без  меня?
Всего  вдоволь.  (Я  знаю.)

Только  мне  без  Тебя
Не  в  радость  дышать…

Влекусь  всё  Тебе
Позвонить,  написать…

Говорят,  что  лишь  видеться  –  
Истинно  счастье…

Для  меня  же  банально  –
Из  уст  Твоих:  «Здрасте!»
                     
                               18.VIII.09
                               14:30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145141
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.09.2009


МАРАЗМОСПАЗМ

Сладкий  запах  формалинный
Смерть  приносит  вдруг  с  собой,
И  в  Душе    огонь  каминный
Дотлевает  с  тишиной.
Внешне  кажется  невинной
Та  минута  дорога,
Где  лежит  в  норе  старинной
Оболочка  человека  разодета  донага.

22.VIII.09
23:40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143500
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.08.2009


Життя Людини – мить…

Життя  Людини  –  мить...
Це  хвилька  існування  Світу...
І  не  помітиш  як  злетить
Той  мент  в  історії  буття...

Дається  кожному  відтинок  свій.
Кому  –  часу,  кому  –  багатства,
Кому  –  доброчинів,  комусь  і  лиходій...

Для  чого  незбагненого  шукать?
Чому  не  підкоритись  Долі?
Чому:  „Щось  з’їсти”,  -  
І  соромитись,  що  голі?


Але  ж  то  ні,  то  не  для  нас!
Ми  не  раби,  ми  –  ЛЮДИ!
І  підкорятись  нам  не  личить!
Ми  є  і  будемо  ми  всюди!
Не  стерти  нас  з  Землі  обличчя!

Якби  не  гордість  та,
То  людство,  й  дійсно,  завжди  існувало  б,
І  споконвіку  знало  б  для  чого  тут,
Навіщо  кожному  його  відведені  літа...
Нікого  „у  чому  сенс  життя?”  не  переймало  б...

Всі  б  тихо  й  мирно,  спокутуючи  незчинені  гріхи,
Жили  б  (а  може,  й  вічно?!)
Комусь  кортіло  б  на  цвяхи,
А  хтось  би  жив  і  відкривав  Світи  до  нашого  дотичні.

Але  ж  то  ні,  то  не  для  нас!
Те  мирне  існуванння  споглядання!
Давай  Війну,  щоб  нові  землі    Землі  дістати!
А  може,  ще  й  на  Місяці  забрати?!
(Там  місяці,  мабуть,  коли  у  нас  тут  землі...)

І  починають  братовбивчі...
Між  ким  і  ким  би  не  були...
Бо  ми  ж  усі  брати!
Хоч  ззовні  різні  –  
Однакове  єство!
Гниле...

Навіщо  так?  
Чому  б  не  зупинитись,
Не  зрозуміти,
Що  людства  усього  життя  -  то  півгодини  часу?..
Чому  б  не  озирнутись  на  дві  дороги,
Що  полишили  їх  давно,
Не  помічали,  бо  точили  ляси?..
Те  роздоріжжя  мало  б  пояснити,
Як  мить  життя  прожити...
Перша  й  головна  Путь  –  то  Любов,
А  інший  шлях  –  вільному  від  розуму  оков.

                                                               
08.VII.09
22:22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2009


Para bellum…*

Усі  завжди  ми  в  масках...
З  собою,  навіть,  наодинці  геть  намагатись
Пробить  дірки  шоломам,  що  натягли  їх  змалку...
Не  роздовбить  той  корок,  що  вкрив  наш  розум
Й  не  дозволяє  вир  емоцій  демонструвати  палко...

Хоч  радість  й  зображаєм,
Коли  печаль  і  горе  з'їдають  Душу  в  нас,
Не  можемо  віддати  розуму  лихий  наказ:
"Не  бачити  й  не  чути  буденність,  що  жахає!.."

Мабуть,  то  вірно,  що  не  хто  хоч
Хто  кого  може  вщент  пізнати...
Що  поверхово  камуфльовані  слова
Не  прагнуть  Істини  пізнати,
Коли  у  візаві  не  в  рівень  голова...

Годі  символів  шукать,  де  їх  нема...
Не  треба  знаків  бачить,  де  їх  не  може  бути!..
Лиш  так  не  можна  зневірять!
Бо  ж,  кажуть,  в  щось  та  й  мають  вірить  люди!

Я  вірю,  що  усі  ми  вірим  в  маскування...
Хоча,  мабуть,  не  маю  права  казать  за  всіх...
Чи  не  вважаєте:  загрались  в  камуфлювання?
Та  мімікою  забавлятися  не  гріх!
Тільки  знайдися  той,  хто  вчує  неправдивий  сміх!
Відшукайся!  Під  маску  зазирни!  Побач!
Побач  ридання  щирі  й  чистого  серця  плач...


*  -  готуйся  до  війни  (лат.)

                                   
02.VI.09
04:00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2009


მარტოობა*

Печаль-тоска  так  разрывает  грудь!
В  беседе  лечится  тревога...
Заметь  ту  маску  кто-нибудь!
Заметь!  Мне  плохо,  Друг,  мне  плохо!
Но  нет!  Здесь  никого  вокруг...
Тут  не  с  кем  говорить...
Здесь  никого!  Хотя  же,  просто,  много...

Когда  их  не  зовут  –  они  все  тут  как  тут,
Когда  они  нужны  –  так  рядом  ни  души!
Возьмись  ты  в  руки  и  души  себя,  души,  души!..
Все  за  ночь  предают  три  раза.
(Как  Сима  вашего  Христа...)
Потом  все  ищут:  «Где  же  ваза?!»
А  не  достойны  и  перста!..

Во  славу  песен  мне  не  надо!
Не  прошу  вокруг  меня  плясать.
(Не  хочу  и  шоколада  !  ;)
Хочу,  чтоб  с  полувзгляда  могли  понять...
Чтоб  было  с  кем  о  чем-то  большем  помолчать...
Чтоб  веселиться  в  град  и  в  листопад,
Хочу,  чтоб  было,  как  романтики  хотят!..

Близкие  уходят,  покидают,  бегут  в  мир  тот...
И  остаются  только  звезды  надо  мной,
Алмазы  с  глаз  ручьем  ночь  напролет,
Внутри  тяжелой  грусти  тихий  вой,
Дыхание  с  акацией,  которая  цветет...
А  жизнь  влетает  снова  в  вираж  крутой...

И  все  поет  мне  тишина:  
«Одна,  одна,  одна,  одна!»
                                   
                                                                       25-29.V.09



*მარტოობა(груз.,  мартооба)  -  одиночество

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138534
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.07.2009


Щирий бриліянт…

Мо'  знаєш,  що  багатий?!
Мо'  відаєш,  свою  вину?!
Зіниці  з  чорного  агату
У  рамці  з  бурштину...
Очима  тими  маєш  владу,
А  в  поміч  їм  ще  й  волосину  смоляну...
Побачивши  ті  очі,  свої  картати  вади,  
І  не  збагнулось,  що  почну...
Не  відано  тоді,  як  збракне  слів  сказати,
Коли  так  мала  б  голос  зняти*,
Що  буде  чутно  лиш  думок  луну...
Не  думала,  що,  захворівши  на  ману,
Свідомо  буду  самохіть  офірувати**,
Ще  й  спроможусь  закінчити  війну
З  собою...  дати  раду!
Мо'  відаєш,  свою  вину?!
Мо'  знаєш,  що  багатий?!
                           

02.  VI.  09
04.30
 



*  -  почати  говорити;
**  -  жертвувати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2009


Cogito ergo sum*

Шукать  Тебе...
Знайти  себе...
Тікать  в  минуле...
Чекати  прийшлого  в  тіні...
Забути  все,  що  промайнуло...
І  марить  чисто,  як  в  кіні...
Забить  до  болю...
Звать  до  бою...
Вбити  чемність  і  нудьгу...
Терпіти  все,  що  не  з  Тобою...
Шукать  у  кожному  шульгу...
Все  ліве  -  праве,  праве  -  ліве...
І  це  возз'єднання  жахливе!..
Бува,  життя  є  агонічним...
Завжди,  мабуть,  але  не  вічно...
Це  слів  потік,  лиш  не  думок...
Як  легко  один  одному  казать:
"Все  буде  добре,  буде  Оk'!.."
"Cogito  ergo  sum*"  не  діє  тут!
Лиш  виклика  глибокий  сум,  
Ся  відбиває  наче  об  батут...



*лат.  —  «Мислю,  отже,  існую»



20.I.09
03:35

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128575
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2009


МОЛЧАТЬ…

Молчать  о  том,  молчать  о  сём…
Молчать  одним,  молчать  вдвоем…
Молчать  и  тихо  понимать:
Есть  тот,  кто  молча  о  тебе  всё  может  знать…
Молчать,  когда  так  хочется  кричать…
(КРИЧАТЬ,  а  вовсе  не  молчать!)
Молчать,  когда  так  хочется  уйти…
Молчать  в  начале  долгого  пути…
Молчать,  когда  так  хочется  сказать…
Нет,  всё  не  можем  знать!..
                                                 17.II.09
                                                   04:07

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128355
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.05.2009


Навіщо це кохання недоладне…

Навіщо  це  кохання  недоладне?
По  чому  знать,  що  це  Любов?
А  не  звичайне  споглядання,
Своїх  чуттів  гидкий  відлов?..
Як  відрізнить  свої  бажання
І  бачить,  й  чуть  тв́ого  існування  рух
Від  того  жагучого  жадання,
Що  просить  в  кожному  непідробний  дух?..

                                                                         
13.III.09

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128347
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.05.2009


20 лет

Двадцать  лет  как  существует  тело...
Душа  стара,  как  Макрокосм...
Кому  какое  дело,  
Что  всё  кружится  планеты  ось...
Живет  Души  фантом  там  где-то,
А  в  теле  есть  сама  Душа...
Отсчитывая  телу  лето,  
Вселенной  дан  посыл  дышать...
Дышать  не  так,  "на  автомате",
А  воздыхая  пить  сам  мёд,
Чтоб  Мира  сотканную  скатерть
Сподвигнуть  в  пламенный  полет...


                                               17.III.09
                                                 02:14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128346
рубрика: Інше, Лирика
дата поступления 30.04.2009


Любовь приходит и уходит…

Любовь  приходит  и  уходит…
Не  каждый  может  её  понять…
И  не  всегда  способны  люди  
Уход-приход  её  унять…

Никто  иль  некто  мог  бы  спать
Без  всяких  снов,  видений,  мечт…
Когда  бы  смог  любви  не  знать,
Спокойно  встать,  спокойно  лечь…

И  если  б  знали  люди,
Что  всё  абстрактно,  эфемерно,
То  вряд  ли  спали  б  так  спокойно,
Не  зная  источника  любви  наверно…
                                                       07.V.08

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82595
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.07.2008


Стільки років проминуло…

Стільки  років  проминуло…
Наче  хвилька  промайнула…
Як  у  Франка:
"Чого  являєшся  мені  у  сні?
Чому  вуста  твої  німі?"
Вважаєш,  що  мені  добра  лиш  зичиш…
Насправді  ж  –  очі  у  Сірка  позичив…
                                                                         18.VI.08

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82594
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.07.2008


Ты и Он

Я  где-то  там,  Ты  где-то  здесь…
Ты  где-то  тут,  я  где-нибудь…
Я  всех,  и,  в  то  же  время,  я  ничья…
Но  точно  знаю  –  не  Твоя…
Для  всех  всегда  везде  во  всём
Пособником  Ты  можешь  быть…
Но  никогда  не  сможешь  Ты
Его  глаза  мне  заменить…
                                                                 29.V.08

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=81930
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.07.2008


Жевріє жертва жасминного жарту…

Жевріє  жертва  жасминного  жарту…
Хоч  жартівник  той  не  дуже  жаданий…
Жалом  жаліти  чи  ж  жалити  ним
Може  жагуче  жадібний  жалем…
                                                             30.V.08

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=81926
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.07.2008


Впечатление от первого занятия

Военруку

И  "значит"  то,  и  "значит"  это…
Всегда  в  словах  Вы  ищете  значенье…
Не  броситесь  Вы    в  приключенье…
Ваш  разум  твёрд  и  трезв,
Как  построения  ученья…
Всегда  преследующее  слово  "значит"  Вас
Дороже  Вам,  чем  женщины  любимый  глас…
                                   20.X.05

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=81824
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.06.2008


Я не учу на память своих стихотворений…

Я  не  учу  на  память  своих  стихотворений…
Ведь  я,  вообще,  стихотворений  не  учу…
Вот  хоть  сейчас,  когда  приходит  "гений"…
Вот  хоть  тогда  –  на  лит-ру  в  школе…
                                           Я  не  учу!..  
Я  не  могу  учить!..
(Хотя…  Скорее,  просто  не  хочу…  )
Ведь  эти  иль  другие  строки
Не  могут  научить  хотя  бы  жить…

Хотя  бы  жить!!!
Не  говоря  о  том,  чтобы  творить,
                       "любить  и  чувствовать  спешить"…
А  также  зла  не  помнить
И  всяких  пакостей  в  "корзине"  не  хранить…
                                                                         23.I.08

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=81821
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.06.2008


Життя і смерть

Головною  екзистенціальною  дихотомією  Світу  є  дихотомія  життя  та  смерті.  Факт  смерті  є  невиправним  для  Людини,  та  й  для  будь-якої  живої  системи  є  невиправним  цей  ФАКТ…
       Незважаючи  на  сприйняття  чи  несприйняття  факту  смерті,  МОРТАЛЬ  є  в  людському  розумінні    антагоністом  ЖИТТЯ;  смерть  є  несумісною  з  чуванням  життя,  вона  є  чужою  вітальним  проявам…  
       Як  казав  Спіноза,  мудра  Людина  думає  про  життя,  а  не  про  смерть…
       Протягом  усіх  вітальних  проявів  Людина  є  самотньою,  але  ж,  разом  з  цим,  вона  є  частиною  людства;  людства  як  соціуму,  людства  як  спільноти,  людства  як  ієрархії,  людства  як  біологічного  виду  Homo  sapiens  sapiens,  людства  як  технократичної  урбанізованої  цивілізації,  людства  як…
       Все  людство  –  це  суспільна  самотність,  або  ж  самотність  у  суспільстві…  Кожна  Людина  несе  у  Світ  частинку  Всесвіту  душі,  яка,  в  свою  чергу,  розбивається,  без  відома  Людини,  об  Душу  Всесвіту…
                                                                                                                                                           18.XII.07

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=81568
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.06.2008


Ілюзія брехні

«Хвильові  та  корпускулярні  уявлення  про  властивості  об’єктів  мікросвіту  доповнюють  одне  одного…
Зв’язок  між  хвилями  та  частинками  може  бути  пояснений  лише  у  статобробці»*

                       Мабуть…  
                     А  чи  існує  Мікросвіт?  А  чи  існує  Макросвіт?  
                     А  чи  існує  розподіл  на  Мікро  та  Макро?  
                     Ми  існуємо  чи  це  ілюзія  існування?  Чи  існування  –  це  ілюзія?  
                     Якщо  так,  то  наталь  –  ілюзія;  якщо  так,  то    морталь  –  ілюзія;  якщо  так,  вітальна  мить  –                                                                                                                                        ілюзія…  
                     Усі  випадковості  закономірні,  а  закономірності  випадкові  -  вони  теж  ілюзія…  
                     Що  є  ілюзія?  
                     Ілюзія  –  це  фікція,  ілюзія  –  брехня  духу,  брехня  свідомості,  брехня  життя…  
                     Отже,  в  Світі  є  лише  брехня…

                                                                             *  цит.  –  “Довідник  з  фізики”
                                                                                                                                                                                                                           
                                                                                       18.XII.07

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=81562
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.06.2008


Love & Passion

Как  говорят,  у  женщины  коровье  сердце,
Что  без  любви  не  может  дня  прожить…
Но  как  же  без  любви  всеобщей  женской,
                                                 преданной  и  нежной,
Мужчина  сам  себя-то  сможет  полюбить?
Ведь  каждый  человек  нуждается  в  любви,
Хотя  всё  это  может  отрицать,  сопротивляться…
Тогда  откуда  страсти  взяться?..
Все  страсть  осознают  с  теченьем  времени…
Кто  раньше,  а  кто  позже…
Кто  к  женщине,  а  кто  к  мужчине…
А  страсть  как  следствие  любви  была  всегда.
Есть  она  и  ныне…
                                                                   17.IX.05

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=81518
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.06.2008


Улюбленій фразі

"Життя  таке  бентежне,  бурхливе,  непередбачуване  й  буремне"  ©К.Л.Л.

Життя  бентежне  і  бурхливе,
І  не  завжди  воно  щасливе…
Буремна  путь  життя  така,
Що  не  завжди  вона  летка…
Непередбачувана  доля  –  
Не  завжди  знаєш  де  неволя…
                   19.I.08

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=81515
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.06.2008


Що є Світ?

Що  є  Світ?  
Що  є  темрява  у  цьому  Світі?  
Що  є  Світло  у  цьому  Світі?  
А  в  іншому?  
В  будь-якому  іншому...  
А  чи  є  Інші  Світи?  
Багато  людей  не  вірять,  що  є…  
Багато  людей  вірять,  що  нема…  
Багато  людей  не  вірять…  
Не  вірять  у  Світи,  не  вірять  у  Темряву,  не  вірять  у  Світло  і  Темряву  у  цьому  Світі…  
Багато  людей  не  вірять,  що  є  цей  Світ  взагалі,  багато  людей  не  вірять,  що  є  люди  в  цьому  Світі…  
Отож,  логічно,  багато  людей  не  вірять  в  самих  себе  –  Людей…
                                                                                                                                                                                                                                                               18.XII.07

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=81433
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.06.2008


Коли дощить, я так люблю…

Коли  дощить,  я  так  люблю...
У  дощ  закохана  з  дитинства...
А  дощ  осінній!
Коли  летить  додолу  листя...
Коли  віконне  скло  покриється  дощем,
Охопить  серце  туга  й  ласкавий  невимовний  щем...

Різниці  між  "люблю"  й  "кохаю"
Не  розумію,  та  й  не  знаю...

Отож,  закохана  у  дощ...

Можливо,  теє  є  причиною  любові  до  води?..
Вона  ж  бо  є  підмурочком  життя...
Без  неї  ні  туди  і  ні  сюди...
Без  неї  в  Світ  немає  вороття...

Без  тих  краплинок  живильної  вологи,
Ніщо  живе  не  здатне  стать  на  ноги...
Вода  ж  бо  є  підмурочком  життя,
А  з  нею  й  дощ  відроджує  буття...
                                                 05.IV.08

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=80816
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.06.2008


Как хорошо быть птицей…

Как  хорошо  быть  птицей,
И  хорошо  лететь...
На  землю  не  садиться,
Порхая,  петь...

Быть  воробьем  свободным,
Летать  себе  безродным...
Божественно,  сакрально
Лететь  и  не  пьянеть...

Быть  трезво  неугодным,
Живым,  но  чужеродным
Средь  всех  морей  суетных,
Средь  ярких  и  заметных...
                         
                                         05.VI.07
   Каневский  природный  заповедник

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=80756
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.06.2008


Любовь

Любовь  -  это  то,  что  приходит  со  временем...
Это  -  страсть  плюс  влюбленность,  плюс  преданность,  власть...
И  в  итоге  -  чувство  взаимности    схожее  с  кременем
И  наслажденье  общением  всласть...
                                 16.IX.05

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=80751
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.06.2008