| Сторінки (3/269): | « | 1 2 3 | » |
Життя чи смерть - в раю, Бог душам дав свободу:
Між Ним і душогубом зробити вибір свій...
Факт - вірити словам душою дали згоду
Не тим, що каже Бог, а тим, що каже змій...
Бог душам на землі дав шанс обрати вічність,
Сповідують Христу свій смертний гріх якщо,
Як прагнуть довести Творцю своєму - вірність,
Як визнають навік: без Бога ми - ніщо.
Як вірність довести душа Христу не прагне,
Він силою її до раю не потягне...
###################
Значит НЕ ХОЧЕТ ЖИЗНЬ ИМЕТЬ душа...
Жизнь или смерть - Бог душам дал свободу
В саду Эдемском сделать выбор свой...
Бог душам во Христе - в земные годы,
Дал изменить свой выбор роковой...
Коль на земле, узнав какой Ценою,
Свой выбор изменить, нам куплен шанс,
Мы гордо в ад идём за сатаною,
Значит, НЕ ХОЧЕТ ЖИЗНЬ ИМЕТЬ душа...
Спасителю души, коль душу не вверяем,
Кто ж в рай её вернёт, кто в рай дорогу знает???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
Невже не вразила душі - її Ціна?
Заплачено життям за наші душі грішні,
Яке дорожче всіх, існуючих, світів,
Бо викупити їх Син Божий, що Безгрішний,
Від смертного гріха і пекла захотів!
Ціна душі невже не вразила до того,
Воскреслого Христа щоб прагнути знайти,
Почути душам щоб, при тет-а-тет, від Нього,
Що гріх пробачив Він від щирого - "прости"?
Ціна за гріх, яку сплатив Христос Безгрішний,
Платити грішним, нам, всім прИйдеться якщо
Спаситель з душ тавро не змиє Кров'ю - "грішні",
Не визнаємо як: без Бога ми - ніщо...
Ціна душі якщо душ грішних не вражає,
То, в кожну мить себе, до пекла наближають.
ТЕТ-А-ТЕТ - удвох, віч-на-віч
##################
Дышать вечным - ЛЮБЛЮ - не заставит Бог силой
Разговор о деньгах, или лакомство сплетен,
На насущный вопрос разве станут ответом:
А за что Бог изгнал наши души из рая,
И зачем дана жизнь нам, изгоям, земная?
Кто желает узнать, что с душою случится,
Когда с телом она в смертный час разлучится?
Кто ж из нас оценил души собственной ЦЕННОСТЬ,
Иль от платы за грех - Искупления ЦЕНУ?
Цену ту, что Христос уплатил за нас смертных,
Чтобы души спасти от греха и от смерти,
Что из рабства греха выходить добровольно
ЗАХОТЯТ, чтоб творить Бога вечного волю!
Дышать вечным "ЛЮБЛЮ" не заставит Бог силой,
Только жаждущим даст Дух Свой Вечный, Всесильный!
Любовь Духом Своим Он в сердца не вливает,
Если наша душа свято жить НЕ ЖЕЛАЕТ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2024
Як Звістку від Христа душа сприймає,
Що на спасіння шанс від пекла має?
Бо завдяки Йому, а не грошам,
Спасіння шанс отримала душа!
Умова, щоб відбувся шанс спасіння:
Довіритись Христу - мати хотіння,
За Ним щоб йти до раю слід у слід,
Бо тільки Він - Спаситель душ і Гід!
ШАНС — імовірність,
можливість здійснення або досягнення чого-небудь, а також УМОВА, яка може забезпечити успіх.
УМОВА - вимога, пропозиція, які висуваються однією з сторін при укладанні угоди, договору.
ГІД — професіонал, який веде невідомими або незнайомими місцями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
З дня народження кожен з нас має
Вирок Бога: "смерть - плата за гріх",
Хто ж Суддю неземного питає:
А за що смертний вирок для всіх?
Хто Христа захотів відшукати,
Коли Звістку: "Воскрес Він" - почув?
Він за смертний наш гріх був розп'ятий,
Він спасіння від пекла здобув!
Оцінив хто Ціни неймовірність,
Що за душі Христос заплатив,
Хто Христу, а не в Нього повірив,
Смертний гріх наш кому Він простив?
Прагнуть ДУШІ від пекла спасіння,
За Христом щоб до раю йти тінню?
ПРАГНУТИ — дуже хотіти чого-небудь, намагатися зробити щось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024
Посудину штовхни, ну, хто ж цього не знає,
Що в штовхача плісне наповненням своїм,
Душа, ніби той глек, і душу хто штовхає
Той розпізнає вмить наповнення її.
Коли таке сказав Син Божий лицемірам:
"Диявол батько ваш" - Він душі їх штовхнув,
Лють виплиснув умить, хто ніби в Бога вірив,
"То біс в Тобі" Христу у відповідь жбурнув.
Посудина - душа, що створена Безсмертним
Для вічних райських справ у святості - "люблю",
Але обрала шлях - "за гріх платити смертю",
Бо зрадила вона свого Творця в раю.
Посудина - душа, що Викупив Безгрішний
Від долі, що чека всіх зрадників Творця,
У покаянні щоб пробачити нас, грішних,
І дати ритм "люблю" бажаючим серцям.
Душа сама собі ті руки обирає,
Що в неї, ніби в глек, вливають суть свою:
Пекельні почуття - диявол наливає,
А райські - Божий Син, з серцебиттям "люблю"!
Обрала Руки я Христа, Він в "глек" вливає
Напої неземні із райських почуттів,
Душа за Дар життя бажання відчуває:
Любити вічно щоб і Бога, і батьків!
###################
Душа - сосуд, что кем-то наполняем
Толкни сосуд, он выплеснет наружу
Всё то, чем он наполнен до краёв,
Душа - сосуд, и коль толкают душу,
Что выплеснет: иль злость или любовь?
Когда Сын Божий души лицемеров
Толкнул словами "дьявол ваш отец",
Тогда они, кто вроде в Бога верил,
"Распни Его" излили из сердец.
Душа - сосуд для райских всех напитков,
Жизнь без которых сводится к нулю,
Ведь не способны золотые слитки
Купить те чувства, что царят в раю.
Душа - сосуд из неземных материй,
Что сотворён Божественной Рукой:
Из святости любви, надежды, веры
Для жизни бесконечной и святой!
Душа - сосуд, что изначально создан
Для дела вековечного "люблю",
Чтоб ею, как ребёнком, Бог был познан,
Но предала она Творца в раю.
Душа - сосуд, Искупленный Безгрешным
От участи предателей Творца,
Чтоб отражать и внутренне и внешне
Суть Бога, а не дьявола - лжеца.
Душа - сосуд, что кем-то наполняем:
Иль Богом, или дьяволом - лжецом,
Зависит всё - пред кем сосуд склоняем
В почтении, как дети пред отцом...
Перед Спасителем своим склоняясь,
С восторгом чувства Божьи пьёт душа,
Которые Христос в неё вливает,
Любовью чтоб естественно дышать!
ПОЧТЕНИЕ - чувство глубокого уважения,
благодарности
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024
Від Тебе нагорода - діти,
Тож, не принизливо молити
Тебе, від пекла - душ Спаситель:
Навчи мене, як треба жити,
Щоб вміла я дітей любити,
ЯК любиш Ти їх, любий Вчитель!
###################
О, Боже, защити детей
От лжи отцов и матерей
От той безбожной злой игры,
Что души рвёт у детворы,
Чтобы не день, а каждый миг
Был под защитой детский мир,
Родителям чтобы явить
Твоё умение любить!
###################
Егоїзму тиранія
ДУші катувати вміє
Доріканнями, як з гармати:
"Не такий ти, не така ти,
Ти достав, а ти достала,
Все, життя нестерпним стало..."
Стерли з серця: любий, люба,
Розірвали узи шлюбу...
Ненависті дух обрали,
Душі дітям розірвали...
Хто ж, завдавши біль малятам,
Називає себе катом,
Хто про норов свій забуде,
І Христа благати буде,
Душі щоб зцілив, що плачуть,
І батькам їх гріх пробачив?
Хто молити буде Бога,
Щоби Духа дав Святого -
Вічного життя основу,
Душам щоб не примусово,
Перед Богом добровільно
Грішного зректись свавілля,
Божої любові сила
Щоби в душах оселилась?
Дух Христос Свій хоче дати
Тим, хто Духа хоче мати,
Заставляти Він не буде,
Щоб любили Бога люди.
Закон Божий не зганьбити,
Відчувають його діти:
Душі діточкам не гублять
Ті батьки, що Бога люблять!
###################
Раздражаясь, упрекаем:
"Не такой, иль не такая",
Жизнь невыносимой стала:
Он - "достал", она - "достала",
И, в угоду эгоизму,
Словно душам, правим тризну
Чувствам, что семью творили...
Факт признав, что разлюбили,
В отношеньях точку ставим:
Суд. Развод...Чужими станем...
Любящего папу с мамой,
Жизнь ребёнка станет драмой,
Душу ведь порвут на части
Эгоизмом безучастным...
А когда разрыв случится,
Кто ж признать свой грех решится,
Пред Христом, став на колени,
Умолять об исцеленьи
Душ детей, что пострадали
От родительских баталий?
Кто просить станет у Бога
Духа Божьего - Святого,
Чтоб дышать любовью душам,
Чтобы быть Христу послушным?
Жизнью Кто Своей Безгрешной
Искупил от ада грешных.
Чтобы душам в покаяньи
Дать Свой Дух - любви дыханье,
Что любить научит чадо -
От Всевышнего награду!
###################
Бракоразводных - тысячи причин
В судах под небосводом,
Увы, у женщин и мужчин
Найдётся тысяча причин,
Причин бракоразводных.
На шанс, чтоб примириться,
Увы, статистика твердит:
Истец с подсудным говорит
С позиции амбиций.
К ребёнку безучастны,
И, хоть душа его кричит,
Дыша злобОй, как палачи,
Мы рвём её на части.
В судах кипит работа -
Союз, что назван был семья,
Делить на гордые два "я",
Обманутых расчётом.
Любой расчёт бессильный,
Создать, как Бог велел, семью
На счастьедышащем "люблю",
Без целей меркантильных.
Расчёт в делах сердечных
В тот сущий ад ведёт сердца,
Где нет присутствия Творца
С Его любовью вечной!
Причин не счесть - сгубить семью,
А сохранить одна - ЛЮБЛЮ!
МЕРКАНТИЛЬНЫЙ - излишне
расчётливый, торгашеский. "М. дух"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024
Любити заборонить хто: Творця,
Батьків, діток, дружину, чоловіка,
Любов'ю, що не відає кінця,
Яка є Духом Божим споконвіку?
Який в нас дух, кістлява смерть якщо,
За кожним ходить, ніби лев голодний,
Чи визнали - без Бога ми - ніщо,
Чи прагнуть душі від гріха свободи?
Чи просимо душі Рятівника
Від долі - в пеклі за гріхи горіти,
Щоб в душах Своїм Духом спонукав
Бажання - вмінню Божому навчитись?
Він вічного життя здобув нам Дар,
Хто ж оцінив цього Дарунка Ціну,
Чи просимо, щоб Духа Свого дав,
Що вчить любити Бога і людину?
Чи дійсно бути хочемо людьми -
Подобою Спасителя від смерті,
Чи ворогом Христа лягти кістьми,
Щоб не просити Дух Святий - безсмертний?
Бо лише Ним ритм в серце - "я люблю",
Безсмертний Бог бажаючим вливає,
Та жити так, як всі живуть в раю
Він силоміць серця не заставляє.
Свій Дух Святий Бог тій душі дарує,
Що дихати Їм вічно потребує!
СПОКОНВІКУ - від самого початку життя, на все життя
СПОНУКАТИ - викликати бажання робити що-небудь;
заохочувати до якоїсь дії, певного вчинку.
ЛЯГТИ КІСТЬМИ - лягти в могилу
ПРОСИТИ, МОЛИТИ - звертатися з проханням -
смиренно, покірно і старанно, оскільки нижчий
просить у вищого.
ПОТРЕБУВАТИ - відчувати гостру нестачу чогось,
необхідність у кому-, чому-неб.
###################
А Дух любви константой остаётся
Меняются эпохи и цари,
А Дух любви константой остаётся,
Тираны, олигархи, короли
Не в силах отменить движенье Солнца.
Не в силах отменить Закон Творца:
"За грех возмездье - смерть, огонь геенны",
Бог Дух Святой Свой предложил сердца,
Дух своеволья выбрало творенье.
Дух дьявола - дух зависти, в сердца
Вошёл, когда они прельстились ложью:
Пренебрегать Законами Творца,
Без страха за последствия, возможно.
"Жизнь Давшего - предатель" - смертный грех,
Смерть принял вместо нас Христос Безгрешный,
Покаяться в грехе, дав шанс для всех,
В геенну не попасть, чтоб душам грешным.
Творец дал право выбирать сердцам:
Или Христа Дух, или душегуба,
Суть потребителя, иль суть Творца,
Ведь сердцем ненавидят или любят.
Непринуждённо святостью дышать
Даёт Дух Божий - райская константа,
Иметь её , иль нет - душе решать:
Нам третьего не дал Бог варианта.
КОНСТАНТА - от лат. устойчивый - стоящий твёрдо, не колеблясь, не падая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
Яким повинно бути потрясіння
Від звістки: душа грішна в пекло йде,
Шукати у Христа щоби Спасіння,
Хто змиє гріх, й до раю поведе?
Дар вічного життя мати бажання,
Заполонило серце якби вщерть,
Перед Христом здійснили б покаяння,
Хто переміг і смертний гріх, і смерть.
Щоб журячись перед Христом Безгрішним,
Хто ніс наш хрест - хрест зрадників Творця,
Молити, щоб пробачив душі грішні,
І ритм "люблю я" дарував серцям!
Щоб до Христа, Хто їй здобув Спасіння,
Відносилась душа з благоговінням!
ВЩЕРТЬ - це "повністю", "до самого верху"
"по самі вінця"
###################
Нас може потрясе Ціна душі?
У небі, і на морі, і на суші
Розмови ведемо в земний свій час -
Про що завгодно, тільки не про душі,
То ж може і немає їх у нас?
В трамваях, літаках, на пароплавах,
І в сім'ях, й на роботах залюбки,
На три кити: багатство, влада, слава,
Зведем розмови, справи і думки.
Будуємо для тіл життя розкішне...
Хто ж від тієї вражений Ціни,
Яку платив Христос за душі грішні,
Щоб в пекло не потрапили вони?
Факт визнавши: для тіл душа - рушій,
Нас може потрясе Ціна душі?
РУШІЙ - пристрій для надання руху
#################
Душа не представляет ценности
Каким должно быть потрясение
От вести про вторую смерть,
Чтобы душе искать Спасения -
От участи в аду гореть?
Каким же быть должно желание -
Святую, Божью жизнь иметь,
Чтобы склониться в покаянии
Пред Победившим грех и смерть?
Каким должно быть сокрушение,
Чтоб смертный грех Христос простил,
Удел - за грех в аду отмщение,
Чтоб для души не наступил?
С каким должны благоговением
Мы относится ко Христу,
Ведь Он добыл для душ спасение
От участи гореть в аду?
Увы, беспечное мышление:
Без тормозов Законов жить,
Дерзнуло дать пренебрежение
К Спасителю своей души.
Увы, по меркам современности -
Супер комфорт создать для тел,
Душа не представляет ценности,
Чтоб думать про её удел..
ДЕРЗОСТЬ - непочтительность, хамство, наглость,
нахальство
ПРЕНЕБРЕЖЕНИЕ - высокомерное,
лишённое всякого уважения и внимания
отношение к кому-н.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2024
Все встретимся с Создателем своим,
Сдавать экзамен будем перед Ним,
Не по теории, а по уменью:
"Люблю Творца я и Его творенье"!
Все жизнь Создавшему отчёт дадим,
И не поможет лицемерья грим -
Изобразить любовь к Святому Богу,
Душою возлюбив разврат подлога.
Душа пред жизнь Создавшим в наготе,
Все зрит Он, что на чувственном холсте:
Стоит на нём клеймо - "Творца предатель",
Или печать - любим душой Создатель?
Любя людей, Бог срок дал на земле,
И для простых людей, и королей,
Чтоб у Христа за смертный грех прощенье,
Нам в покаянном получить моленьи.
Мы можем на земле познать Творца,
Царём признав Его в своих сердцах,
А можем, не познав за грех прощенья,
Услышать на экзамене - в геенну.
Геенна - это участь для души,
Восставшей против Давшего ей жизнь,
Отвергшей основание Вселенной:
"Люблю Творца я и Его творенье".
Признав свою вину пред Давшим жизнь,
Возненавидев суть развратной лжи,
Получим у Христа Дар вечной жизни,
И вид на жительство в Святой Отчизне!
Жизнь Давшего не предавал Христос,
Он вместо нас за грех возмездье нёс,
Лишь Он научит нас владеть уменьем:
"Люблю Творца я и Его творенье"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002286
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.01.2024
Когда приходит время собирать
Все злые камни, что в других бросали,
Спешим людей и Бога обвинять,
Хотя швыряли их охотно сами.
Все возвратится на круги свои:
Кто ад пожнёт от семени "досада",
Кто рай в душе от семени любви,
Кому и жизнь, и время только в радость!
Свершая на земле свой каждый шаг,
Пойдём дорогой счастья или драмы,
Что изберём: ты сам свой злейший враг,
Или - ты друг себе надёжный самый?
Ведь в силе связь семян и урожая:
Что сеем сами, то и пожинаем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000504
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.12.2023
Земний, хоч і учений люд,
На ділі - раб земних валют,
Назвавши рабством - "Я ЛЮБЛЮ",
Обрав для шлюбу "норму" - користь,
Де егоїзм, як статус-кво,
Де всі шукають лиш свого,
Де гроші стали божеством,
Де рудимент - любов і совість.
Щоб вічно жити у раю,
Всевишній заснував сім'ю
На ритмі серця - "Я ЛЮБЛЮ",
Та душі спокусив диявол:
Свавілля плід з'їсти серцям,
Проти Законів йти Творця,
З багатим змістом гаманця,
Собі шукати влади й слави.
Купи - продай стало буття,
І грою до труни - життя,
І ритм "ЛЮБЛЮ " серцебиття,
Як райський, вічний - не сучасний,
Став з "нормою" від брехуна
Хитрун хитріший хитруна,
Сприймає світ як дикуна,
Кому "ЛЮБЛЮ" завжди на часі!
Статус-кво — це наявний і звичайний стан;
РУДИМЕНТ - частина того, що зникло, ПЕРЕЖИТОК - те, що збереглося від минулого і не відповідає сучасним нормам життя; застарілий погляд,
ЗВАБИТИ - викликати інтерес, приваблювати, привертати до себе.
ГАМАНЕЦЬ — сумочка для грошей.
####################
Избрав расчёт основой брака
Увы, решил учёный люд
На силу уповать валют,
Презренным сделав "Я ЛЮБЛЮ",
Избрав расчёт основой брака,
Где эгоизм, как статус-кво,
Где каждый ищет своего,
И нет святого ничего,
Где любят денежные знаки.
Чтоб вечно жить в святом раю,
Всевышний основал семью
На счастьем дышащим "ЛЮБЛЮ",
Но душегуб прельстил всех ложью,
Чтобы, не слушая Творца,
Примеру следуя льстеца,
Расчёт короновать в сердцах,
Восстав против Законов Божьих.
Игрой чтобы представить жизнь,
Мотивом дел всех - эгоизм,
А "Я ЛЮБЛЮ" - как атавизм,
Как признак отдалённых предков,
Стал, приняв "норму" от лжеца,
Хитрец хитрее хитреца,
И ненормальные сердца
Встречаются, но очень редко.
ПРЕЗРЕНИЕ — это чувство неприязни и превосходства (обычно морального) над другим человеком
АТАВИЗМ - (от лат. atavus — отдалённый предок) — появление у данной особи признаков, свойственных отдаленным предкам, но отсутствующих у ближайших.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2023
Бог є любов, заставити людей
Творити Його волю, Він не буде,
Бо статус свій самі обрали люди:
Покірний раб диявольських ідей.
Куди Бог дивиться? Питання тих,
Хто нарікання Богу пред'являє,
А відповідь почути не бажає:
Христа приніс Бог в жертву за наш гріх.
За гріх наш - "зрадник Бога", Він життям
Своїм платив, щоб душі врятувати
Від пекла, і бажаючим щоб дати
Ритм Божий - "я люблю" серцебиття.
Бог вільний вибір нашим душам дав:
Христа любити їм, чи душогуба,
І бачить Він, хто душам із них любий,
Правителем душі хто дійсно став.
Обрали як на трон душі Христа,
Гріха і смерті зніме з неї пУта,
Від пекла щоб свободу їй відчути,
І на людей дивитись, як з Хреста...
###################
На человечество взирать с Креста
Бог есть любовь, и нас, людей,
Он силой примирять не будет,
Коль захотели сами люди
Быть в рабстве дьявольских идей.
Куда Бог смотрит? Сей вопрос
Нередко слышала от многих,
Знать не желающих, что Богом
Принесен в жертву был Христос.
За грех "предательство Творца"
Он заплатил Своею жизнью,
Не править чтобы душам тризну,
Чтоб ритм "люблю я" дать сердцам.
Свободный выбор дал Творец:
Любить Христа иль душегуба,
И видит Он кого кто любит,
И кто воссел на трон сердец.
Коль в сердце примем Дух Христа,
Он ритм "люблю я" даст нам к людям,
Смотреть Его глазами будем
На человечество с Креста...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
Володар і Творець світобудов,
Які на всі віки Тобі підвладні,
Безсмертний Ти, бо Твоя Суть - любов,
Для вічного життя - свята засада.
Ти - Цар царів, і Бог усіх богів,
Безгрішний, Милосердний, душ Спаситель
Від грішних і пекельних ланцюгів,
Душ спраглих жити вчитися - Ти Вчитель.
Не взмозі ми за гори золоті
Твою любов купити, Твою силу,
Ти - джерело життя, та почуттів,
Що, як птахам, дарують душам крила!
Добробуту земного - водограй,
Небесних благ - колодязь незглибимий,
З серцебиттям "люблю я" - вічний рай,
Ти є вогонь любові - невгасимий!
Любові Дух - Святий Свій вічний Дух,
Даруєш тим, хто хоче Його мати,
Вогонь щоб вічний в душах не потух,
Щоб їм дітьми Твоїми, Боже, стати.
Як в келих, налив в душу Ти мою
Свій Дух Святий, щоб дихала любов'ю,
Було щоб дієслово "я люблю",
Як Вчителем, оцінено Тобою!
Щоб вічне ремесло - "люблю я" мати,
І Алілуя в захваті співати!
ЗАСАДА - основа чогось; те головне, на чому ґрунтується, базується що-небудь.
ВОДОГРАЙ — струмінь води, що б'є вгору або витікає під тиском.
НЕЗГЛИБИ́МИЙ - який не має меж; якого важко або неможливо вичерпати; дуже великий, безмежний, безмірний; невичерпний.
НЕВГАСИ́МИЙ - якого не можна погасити; який постійно горить.
####################
Успешно жажду сдать экзамен
Владыка Ты всех мирозданий,
Царь всех царей, Бог всех богов,
Ты - вечной жизни основанье,
Насущный хлеб, надёжный кров!
Ты - Божий Сын, душ Искупитель
От всех грехов, что тянут в ад,
Уменья "жить, как Бог" - Учитель,
Ты - Путь, ведущий в райский сад!
Источник радостей небесных,
И радостей земных исток,
Обилье райских чувств и песен,
Земного изобилья рог!
Дающий силу и дыханье,
Хранящий сердца ритм "люблю",
И то горячее желанье:
Жить так, как все живут в раю!
И в унисон со всей Вселенной
Хочу я АЛЛИЛУЙЯ петь
Тебе, чей Дух Святой нетленный
В геенну свергнет грех и смерть.
И, сердцем став под Твоё знамя
Всепобеждающей любви,
Хочу успешно сдать экзамен:
"Творца и ближнего - ЛЮБИТЬ"!
######################
Узнать бы нам, пока мы дышим,
И молодым, и пожилым:
С земли, что проклята Всевышним,
Как можно выбраться живым?
Услышать бы сердечным слухом
Для всех землян Благую Весть,
Что Бог вещает Святым Духом:
Спасение от смерти ЕСТЬ!
Помыслить бы, пока мы мыслим:
Христос сумел нам ДАР добыть,
Чтоб вечно жить могли со смыслом:
И Бога, и людей любить!
Успеть бы нам, пока мы дышим,
Освоить вечное "ЛЮБЛЮ",
Что основанием Всевышний
Навеки утвердил в раю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2023
Нам образ слова "Бог" - Христос явив,
Він заплатив життям за гріх наш смертний,
Він Переможець над гріхом і смертю,
Він душам шлях у вічний рай відкрив.
Якщо ми слово кажемо "життя",
А образа душа не відчуває,
Тоді це слово сенсу набуває:
До домовин - бездушного буття.
Спасителя свого якщо душа
Не знає і зустріти не жадає,
Для тіл здобуток силу всю вкладає,
Весь труд її не коштує й гроша.
"Життя, любов", як образ вічних слів,
Не намагається душа пізнати,
Їй жертвою підробок легко стати,
Й піти у пекло за обманом вслід.
У слів живих не образ домовин,
І, навіть не закінчуючи школи,
Медові квіти розпізнають бджоли,
По духу, що від квітів йде живих...
Якщо від вічних слів - "життя, любов",
Душа не відчуває райський подих,
Виходить, що не вразив її ПОДВИГ,
Який заради неї вдіяв Бог..
СУПОСТА́Т - ворог, недруг, супротивник.
ЖАДАТИ - відчувати потребу в чому-небудь, прагнути до здійснення чогось, до оволодіння чимось.
ЗДОБУ́ТОК - позитивний результат роботи, діяльності; досягнення, успіх.
НАМАГАТИСЯ - докладати зусиль для досягнення цілі
ПОДИХ - дух, віяння, прояв чого-небудь.
ПОДВИГ - САМОВІДДАНИЙ вчинок, важлива своїм значенням дія; вчинок, здійснюваний у важких, небезпечних умовах; героїчний.
####################
Образ слова жизнь - бессмертье Бога
Спор не вызывает образ слов:
Солнце, море, яблоки, ромашки,
Только скажешь - жизнь или любовь,
То не счесть ни вер, ни мнений наших.
Образ слова "яблоко" чтоб стал
Не абстрактным в разумах и в душах,
Нужно, чтоб вначале кто-то дал
Яблоко увидеть нам и скушать.
Коль не ведом образ слова "жизнь"
Станем жертвой дьявольских подделок,
Лжец и прародитель всякой лжи
Чёрное легко представит белым.
Жизнь решив игрою называть,
Разницей двух дат земных в итоге,
Не желаем сами мы познать
Образ слова "жизнь" - бессмертье Бога.
Не познав душою образ слов -
Неземных, счастливых, райских, вечных,
Лишь играем в жизнь мы и в любовь,
Душегубу вверив мир сердечный.
Жизнью коль Христос для нас не стал,
Душегуба участь станет нашей...
Любящим Спасителя - Христа,
Даст Творец пить жизни вечной чашу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2023
Не спиться юнаку, під зорями зітхає,
Бо не знайшов іще обраницю свою,
Дружиною яку він бачити бажає,
Одне щоб мати їм серцебиття "люблю".
І чоловік не спить, мотив безсоння - жінка,
Бо ввечері була незгода у сім'ї,
Хоч розділяла їх з цементу й цегли стінка,
Зітхання добре він глибокі чув її.
І також у вдівця є привід для безсоння:
Гортає сторінки сімейного життя,
Й летять його думки у світ зірок бездонний,
З тим, віруючим в рай - "люблю" серцебиттям.
Як спокій у серцях чоловіки втрачають,
З дружинами, й без них під зорями зітхають...
ПРИВІД - підстава (справжня або вигадана), причина яких-небудь дій або вчинків.
Серпень 2023
####################
Не прекратились вздохи под Луной
Не спит юнец, вздыхает под Луной
О том, что он мечту свою не встретил -
Желанную, чтобы назвать женой,
Но не один грустит при лунном свете,
Вздыхает муж, поссорился с женой,
И тянется невольно к сигарете,
Она вздыхает за его спиной,
А в комнате другой спят сладко дети,
Не спит вдовец, терзает сердце боль,
Лишь теплиться в душе его надежда,
Что царство есть с названием любовь,
Где будет там с любимой, как и прежде.
Не прекратились вздохи под Луной
Мужские - без жены, или с женой…
Иллюстрация: Джорджоне [Джорджо да Кастельфранко> (1477/1478 — 1510), «Три возраста жизни»
Октябрь, 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2023
Якщо ми дійсно любимо своїх батьків,
Дух Каїна не впустимо до серця,
Що брата рідного від заздрості убив,
Від заздрості початок зла береться.
Для вічного життя Творець створив сім'ю,
Щоб вчились проявляти Боже вміння,
Що виявляють дієсловом - "я люблю":
Люблю Творця життя з Його творінням.
Чи дійсно любимо ми тих, хто дав життя:
І Бога, і батьків - покаже вміння,
Якщо це так, то "я люблю" серцебиття,
І до батьків, і до братів буде незмінним.
Дволикість це - до Бога лагідні серця,
А з ближнім і чужим - сварки, та битви...
Ознака перша нелюбові до Творця:
Людей - Його творіння не любити.
ВИЯВЛЕННЯ - ВИ́ЯВ - дія, процес, явище, що робить явним, помітним чийсь стан, почуття, наміри тощо)
ДВОЛИКИЙ ЯНУС - підступна людина, дворушник (за ім'ям староримського бога, якого зображували з двома обличчями, зверненими в протилежні боки), лицемірний (який приховує свої справжні думки, почуття, наміри й т.)
####################
Первый признак нелюбви к Творцу
Тел земных движения итог,
Теребит вопросом мою душу:
Для чего Законы дал нам Бог -
Разве для того, чтоб их нарушить?
Зная, как законы могут бить -
Граблями, авариями, током,
Коль законы те не отменить,
Что ж к себе относимся жестоко?
Если любим маму и отца,
Любим также и сестёр, и братьев,
Пуль не отливаем из свинца,
И не посылаем им проклятья.
Бог связал родителей с детьми
Узами семейными, святыми,
Чтоб хранили заповедь любви,
Данную для вечности - святыню!
Чтоб нам лицемерами не быть,
Душами должны признать своими:
Только лишь Родивших возлюбив,
Сможем мы любить рождённых ими.
Молимся Небесному Отцу,
Затаив к Его творенью злобу,
Первый признак нелюбви к Творцу -
Ненавидеть, лгать себе подобным.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2023
З словами цими йдуть укласти щоби шлюб,
І щирі з ними йдуть, а також лицедії...
Як кажемо комусь, що "я тебе люблю",
Для тіла, чи дУші висловлюємо дію?
Хто ж вічність "я люблю" у Божий вислів вклав,
Бо, якщо каже Він, то вічність гарантує...
А хто із нас, як Бог, гарантію давав,
Чи їх у час земний вживали лише всує?
Казати лиш "люблю", чи силу Божих слів,
Так, як Спаситель душ, бажаємо являти?
Бо силу "я люблю" Він на Хресті явив,
Як за наш смертний гріх життя віддав в відплату.
Як наше "я люблю" стосується лиш тіл,
А до судьби душі при цьому апатичні,
То ціль промов таких - пускати в очі пил,
Задовольнити щоб потреби прагматичні.
Що наші "я люблю", як в душах смертний гріх -
Підробка змісту слів, в які Бог вклав безсмертя,
Не відгукнулись як на Звістку для душ всіх:
Що викуплені всі Христом із рабства смерті?
Що Він і є Гарант безсмертного життя,
Що здатний лише Він любити нас навчити,
І дати "я люблю" - святе серцебиття,
У вічному раю з яким можливо жити.
Христос Своїм життям платив за душі грішні,
Щоб дати їм життя - безсмертне і безгрішне!
ВСУ́Є - марно, даремно.
АПАТИЧНИЙ від АПАТІЯ - це відсутність почуттів, емоцій, інтересу чи стурбованості щодо чого-небудь. Цей стан байдужості або придушення таких емоцій,
як турбота, мотивація або пристрасть.
ПРАГМАТИЧНИЙ - ПРАГМАТИЗМ - задовольнити людські потреби та інтереси у соціальний спосіб. Прагматична людина -діяльність якої
спрямована лише на певну вигоду, користь собі.
####################
Сказать кому-то - я люблю, то значит...
В любовь играя, злимся или плачем,
Умеющих любить, ну, где ж найдёшь?
Сказать кому-то "я люблю", то значит,
Сказать, что "ты со мною не умрёшь".
Ну, кто ж во свете Божьей Нормы вечной,
Узрел себя умеющим любить,
Кто согласился в здании сердечном,
С Христом построить вечный Храм любви?
Душ Искупитель - Божий Сын Безгрешный,
Нелицемерно нам сказал "люблю",
Когда за предавших Творца - нас, грешных,
Он отдавал в уплату Жизнь Свою.
Ну, кто ж позволил в сердце воцариться
Его Творцу на Свой законный трон,
Кто согласился - у Христа учиться
Бессмертной жизни соблюдать Закон?
Не оттого ль "люблю я" наши лживы,
Что в душах воцарили смерть и ложь?
Что нет в словах сих - мёртвых и игривых,
Гарантии: "со Мною не умрёшь".
Гарант один - от ада душ Спаситель,
Кто не сведёт земную жизнь к нулю,
Для наших душ единственный Учитель -
Умения бессмертного "люблю"!
ПРИОРИТЕТ - первый, старший, первенство
МЕНТАЛИТЕТ - дух, душа, склад ума,
мировоззрение, совокупность умственных, эмоциональных, культурных
особенностей, ценностных ориентаций
и установок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023
Якщо Бог є любов, а ми є Його діти
То так, як любить Він, потрібно також нам,
Навчитись в час земний по - Божому любити,
Являли щоб серця любов Творцю й батькам.
Явив споживача натуру нам диявол:
Повстати проти тих, хто дарував життя,
А Божий Син явив без мудрувань лукавих:
До Бога і людей - "люблю" серцебиття.
Любов щоби була справ наших, як коріння,
Насамперед до тих, хто нам дає життя,
Христа, Хто на Хресті здобув для душ спасіння,
Щоб вічне дати нам "ЛЮБЛЮ" серцебиття!
Любити щоб Творця - світів, життя, любові,
Батьків, що статус нам дали дітей своїх,
Христу щоб не плели в серцях вінки тернові,
Хто переміг для нас і смерть, і смертний гріх.
Лукавство, чи любов для справ своїх спонУку,
Обрати для сердець задача вкрай проста:
Терпіти щоб самим за гріх пекельні муки,
Чи прощення за гріх просити у Христа.
НАТУРА - сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці; вдача, характер.
СПОНУКА - те, що викликає бажання, потяг до чого-небудь, змушує діяти, робити щось певним чином.
####################
Лишь тот, кто любит жизнь Дающих, счастлив
Бог заложил в основу всех миров -
Фундамент жизни вечной и счастливой:
К Творцу и к сотворённым Им - любовь.
А дьявол предложил всем путь строптивых.
Предателей из рая Бог изгнал,
Кто дьявола избрал своим патроном,
Чтоб каждый в срок земной свой осознал,
Что преступил Творца миров Законы.
Сын Божий Искупил наш смертный грех,
Дав душам шанс перед Творцом смириться,
Помиловать чтоб в покаяньи тех,
Кто свято жить захочет научиться.
Чтоб, глядя снизу вверх на Давших жизнь,
И душами, уйдя с пути подлога,
Шли в рай бы за Спасителем души,
Где любит всех Творец, все любят Бога!
И к Богу, и к родителям своим
Испытывать душой благоговенье,
Не по расчёту чтоб, а по любви
С жизнь Давшими нам строить отношенья.
Отцы и дети - корень адских бед,
Иль корень всех благословений райских?
И на вопрос извечный есть ответ:
Лишь тот, кто любит жизнь Дающих, счастлив!
СТРОПТИВЫЙ - упрямый, любящий действовать наперекор кому-чему-н. непокорный.
ПАТРОН - защитник, покровитель, благодетель,
####################
Спочив король, другий на троні сів,
І незамінних не бува царів,
Як Бог, в усі віки Єдиний,
Так батько й мати НЕЗАМІННІ!
Дарунок нам від Бога і батьків-
Життя, воно серед усіх віків
Було дарунком найціннішим -
Для найбагатших, й найбідніших.
Наш рідний дім - гніздо для пташенят,
Де нас батьки навчали як орлят,
Не повзати щоб, а літати:
Любити Бога, батька й матір!
Не охолонули до них щоб почуття,
Бо вічні боржники їм за життя,
І ким би ми не стали в світі,
Для них назавжди - тільки діти!
"Батьки і діти" - щастя джерело,
Або відносин, корінь яких - зло,
Що треба нам, щоб щастя мати?
Любити Бога, батька й матір!
####################
Лишь тот, кто любит жизнь Дающих, счастлив
Почил король, другой уже на троне,
Меняют и царей, и их короны,
Как Бог, во все века Незаменим,
Родителей никем не заменить!
От Бога и родителей - под Солнцем,
Нам, каждому, в подарок жизнь даётся,
Подарок "жизнь" - дороже всех даров,
Ведь Божья в него вложена любовь!
Растить детей чтоб с нею в Отчем доме,
На чувствах неземных не экономя,
Чтоб окрылились детские сердца
Любовью Всемогущего Творца!
Чтоб вылетев, как свойственно пернатым,
Из Отчего гнезда душой крылатой,
Вне "гнёздышка" стремясь весь мир познать,
Кто крылья дал птенцам - не забывать!
Не предавать дар жизни Подаривших,
"Своих птенцов" хранить Христа моливших,
Не предавать Спасителя души,
Кто вечность ей добыл не за гроши!
Коль посмотреть, ну, кто мы на планете,
Два статуса узрим: "Отцы и дети",
Бог дал Закон, чтоб детям вечно жить:
Любить, не предавая, Давших жизнь!
####################
Иль по расчету или по любви
С жизнь Давшими мы строим отношенья,
И к Богу, и к родителям своим
Питаем ли любовь и уваженье?
"Отцы и дети" — корень адских бед,
Иль корень всех благословений райских?
И на вопрос извечный есть ответ:
Лишь тот, кто любит жизнь Дающих, счастлив!
###################₽####
Кто любит Давших жизнь, кто потребляет ..
"Бог есть любовь", и коль мы Божьи дети,
То действовать во всём, как Он, должны,
Любовь была чтоб целью наших действий,
Что были жизнь Создавшему верны!
Какая цель - для действий всех фундамент:
Чтоб Давших жизнь затмить своим умом,
Иль благодарность - Богу, папе, маме,
За жизнь, и за любовь, за Отчий дом?
Кто любит Давших жизнь, кто потребляет,
Не вызовет вопросов у Творца,
Он без ошибок вмиг определяет -
Дел наших мотивацию в сердцах.
Любовь или расчёт - для дел основу,
Бог право дал всем душам выбирать:
Расчёт и путь в геенну - тупиковый,
Иль за Христом идти с любовью в рай...
Явил суть потребителя нам дьявол:
На жизнь Дающих гордо восставать...
Чтоб жили мы, не мудрствуя лукаво,
Нам нужно цель - "люблю я" выбирать!
МОТИВАЦИЯ (от лат. movēre «двигать») — побуждение к действию; психофизиологический процесс, управляющий поведением человека, задающий его направленность
МУДРСТВУЯ ЛУКАВО - просто, бесхитростно; без лишних, ненужных затей
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2023
"Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне."
БІБЛІЯ
Щасливий хто відчув, що він жебрак
Без Духа Божого Святого,
Що лиш на смерть працює, як батрак,
Що не працює він на Бога.
Щасливий вже від того що відчув
Себе рабом гріха і смерті,
Що Добру Звістку від Христа почув,
Що Переможець Він над смертю,
Що тим, хто просить Він Свій Дух дає,
Щоб вічно дихати любов'ю,
Та в душу Дух Свій лиш тоді наллє,
Як змиє гріх Своєю Кров'ю.
Щасливий тим, що не відкинув шанс:
Святим щоб Духом дихала душа!
БАТРАК, - найманий на сезон робітник у сільському господарстві
ПРИЄ́МНИЙ - який викликає задоволення, втіху, радість.
ЗМОГА - сприятлива умова, обставина, можливість для здійснення чого-небудь.
####################
Блажен, признавший себя нищим
Блажен, признавший себя нищим,
В его душе, коль Духа нет,
Которым дышит Сам Всевышний,
Дух, не зависящий от лет!
Дух, не зависящий от смерти,
От всех, ведущих в ад, грехов,
С Ним, и родители и дети,
Суть Бога познают - любовь!
Блажен тот, кто у Бога просит:
"Ради Христа, дай Дух Святой,
Дух, что вовеки плодоносит Любовью, счастьем, добротой"!
Блажен молящийся усердно: "Подай Дух Святый, Милосердный!
УСЕРДНО - старательно, с усердием, сердечно, с любовью.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2023
Коли відчуваєш, почувши у телефон відповідь:
"його не стало"...а також, коли відчуваєш, що
зробив наклеп з твоїми друзями, в цей час
війни, коли, навіть, самих близьких розділила
мова, віра, соціум, нелюбов..
Коли йдуть друзі, навіть, не прощаючись,
Хто наклепу повірив, пішов хтось в інший світ,
То плаче серце, до Христа звертаючись,
Явив щоб Свою милість, і зняв розлуки гніт.
Молю за друзів, що в душі посЕлені,
Хто наклепу повірив, зустріти друзів дай,
І тих, що від землі вже пересЕлені,
Коли покину землю, й піду за небокрай.
Молю за тих, що наклепу повірили,
Що ти платив за душі, Ціною ошелеш,
Щоб їх вони - Тобі навік довірили,
Любов Твою відчувши, яка не знає меж.
Ціною наших душ навіки вражена,
Спаситель душ, Тобі я з надією молюсь:
Щоб наші душі, одним миром мазані,
Подобу із Тобою являли в "я люблю"!
НАКЛЕП — це помилкове або зловмисне
твердження, яке може зашкодити чиюсь репутацію.
ГНІТ - важкий предмет, що кладеться на що-небудь
для постійного тиснення.
ОШЕЛЕШИТИ - надзвичайно дивувати, вражати;
приголомшувати.
ОДНИМ МИРОМ МАЗАНІ - так кажуть про людей
які схожі між собою чимось: колом занять,
світоглядом, характером, поведінкою…
####################
Когда друзья уходят, не прощаясь...
Когда друзья уходят, не прощаясь,
Кто в мир иной, а кто к клеветникам,
Христос, к Тебе я с просьбой обращаюсь,
Дав волю умоляющим слезам:
Молю, чтобы с друзьями дал мне встречу,
И с теми, кто поверил в клевету,
И с теми, что ушли в святую вечность,
Когда и я за горизонт уйду.
Молю я за друзей, кто отношенья
Решил порвать, поверив клевете,
Услышь моё сердечное моленье:
Моей заветной сбыться дай мечте:
Чтоб всех друзей, что дал под небесами,
Ты сохранил для вечности в раю,
Чтоб верными и вечными друзьями
Составили с Тобой одну семью!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2023
Розумно хіба проти вітру плювати?
Яким би маленьким не був вітерець,
Він здатний плюючим плювки повертати,
"Що сієш, те й жнеш", дав закон цей Творець.
З насіння латаття зростають латаття,
Задумався хто з нас ну, хоч би на мить:
Собі зберемо ми каміння прокляття,
Каміння проклять як кидаємо ми.
Латаття законам Творця не перечить,
Він одяг їм дав, що не снився й царю,
Від того, мабуть, жнемо злі собі речі,
Що серцю, як негідь, ритм Божий - "люблю"?
Що сіємо, те нам прийдеться пожати,
Невже нам не страшно когось проклинати?
ЛАТАТТЯ - біле або як його ще називають водяна лілія.
КОЛОТНЕЧА - безладний рух,
сильне хвилювання; неспокій, тривога.
НЕГІДЬ - що-небудь непридатне, непотрібне.
####################
Пожнём мы то, что сами сеем
Пожнем мы то, что сами сеем,
Ведь стоматологом чтоб стать,
Учиться нужно возжелать
У тех, кто зуб лечить умеет.
Доверим зубы мы артисту,
Кто только роль врача играл,
Ну, кто хоть раз попасть желал
К фиктивному специалисту?
Назвав себя христианином,
Но, не уметь любить, как Он,
И Божий попирать Закон -
В душе заложенная мина,
Что в миг любой взорваться может,
Чтоб изнутри нас разорвать
На том пути, ведущем в ад,
Все наши "я" на ноль умножив.
Поводырем средь игр - ловушек
Не может быть слепой слепым,
Спасти силён от мин взрывных
Лишь Искупивший наши души!
О счастье чтоб не только слушать,
Счастливым чтоб на деле быть,
Освоить нужно возлюбив,
Творцу души доверив душу!
Фикция - Намеренно созданное, измышленное положение, построение, не соответствующее действительности и обычно используемое с какой-н. определённой целью.
#####################
Кто сеет ветер, пожинает бурю.
«Кто сеет ветер, пожинает бурю»,
Кто украдёт, сам потеряет,
И, кто предаст, тот предан будет,
Не верит кто, пусть проверяет.
«Что сеем сами, то и жнём» - веками:
На связке урожай и семя,
Выходит, зло мы сеем сами,
Но собираем через время.
Бывает так, что напрочь забываем,
Какое зло весной сажали,
И тяжко осенью вздыхаем
Мы от «плохого» урожая.
И времени, и сил убитых жалко,
Устали и душа, и тело...,
Всё сделал Бог, чтоб наша жатва
Была такой, чтоб сердце пело!
Восстав против закона счастья,
Не петь нам песен вечных - райских.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2023
Фундамент вічного життя - "люблю" -
Люблю Творця життя, Його творіння...
Та душі спокусив змій у раю
Плодом, що смерть приніс - гріхом свавіллям.
Фундамент "я люблю" Бог Суверенний
Заклав навік в Свої світобудови,
Спокуснику душі створив геєну,
Хто бунт підняв проти життя основи.
Щоб в пекло не пішла душа за гріх,
Христос на Себе взяв за гріх відплату,
Щоб від пекельних мук спасти нас всіх,
Платив Своїм життям Він, а не златом.
Щоб перед Ним душа у покаянні,
За неї, грішну, оцінивши жертву,
Зреклась навік гріха протистояння
Законам, що дав Бог - святий, безсмертний.
Хто віддавав за нас душу Свою,
Бажаючих навчить безсмертному - "люблю"!
####################
Фундамент вечной жизни - я люблю
Фундамент вечной жизни - "я люблю":
Жизнь Давшего, и жизнь в подарок получивших,
Но, душам своевольем согрешивших,
Бог не позволил жить в святом раю.
На все века фундамент "я люблю"
Бог положил в незыблемой Вселенной,
Для дьявола Он сотворил геенну,
Что волю утвердить решил свою.
Лжец беззаконьем души соблазнил,
Чтобы с презреньем к вечной Божьей воле,
Избрав основой жизни - своеволье,
В угоду эгоизма каждый жил.
Чтоб с дьяволом в геенне не гореть,
Христос взял на Себя - за грех расплату,
За души наши, заплатив не златом,
А вместо них вкусил и ад, и смерть.
Искупленным чтоб душам захотеть,
Раскаяться в грехе, приведшем к смерти,
Перед Христом, и свято жить - бессмертно,
Желание горячее иметь!
Фундамент вечной жизни - "я люблю",
Не знающим ни смерти, ни страданий,
Чтоб наши души приняли с желаньем,
И право получили - жить в раю!
ПРЕЗРЕНИЕ - глубоко пренебрежительное отношение к кому-чему-н.
полное безразличие к чему-н. опасному
ЭГОИЗМ - вера в то, что существует только собственное «я»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2023
Ніби прибулець із раю -
Ніжності колір рожевий,
Світ неземний відкриває,
Де розмовляють віршево,
Де війн і смерті немає,
Де, ніби дзвін кришталевий,
Щастя у співах лунає!...
Ніжності колір рожевий...
####################
Словно из рая посланник
Розовый цвет хризантемы,
Солнце внутри лепестков,
Словно посланник Эдема,
Дарит мне гроздья стихов,
Словно пришелец из рая,
Нежности розовый цвет,
Новый мне мир открывает,
Мир, где жестокости нет.
Словно из рая посланник
С Доброю Вестью для всех:
Что Божий Сын в покаяньи
Душам простит смертный грех.
Опыту личному верю:
Нет середины златой
Между игрой лицемерной,
И Божьей жизнью святой...
Розовый цвет хризантемы
Смог мне поведать без слов:
Играм нет места в Эдеме,
Вечно царит в нём — любовь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2023
Диявол душі спокусив гріхом:
"Ви будете, як боги, і без Бога",
Щоб з ним у пекло йшли одним шляхом:
Щоб ми зреклись серцебиття святого.
Призвідник беззаконних всіх ідей:
Щоб замість послуху Творцю - свавілля:
Вбивай - замість любові до людей,
І, замість святості - гріху привілля.
Він режисер грайливого буття,
Душ марнославством спокусив чимало,
В любов щоб лише грали і в життя,
А Дару вічного життя не мали.
За гріх всіх душ, що зрадили Творця,
Своїм життям Христос платив для того,
Щоб повернути ритм "люблю" серцям,
Щоб примирити наші душі з Богом!
Прийняти ритм, чи ні - вибір сердець,
Бо райський ритм "люблю" - не примусовий,
Створив Безсмертний і Святий Творець -
Життя, як і любов - не тимчасові.
ДАР вічного життя, чи смерть - за гріх?
Дітьми щоб стати Бога нам Святого,
Пробачити Христос готовий всіх,
Хто в покаянні звернеться до Нього.
ПРИЗВІ́ДНИК - той, хто зачинає,
організує що-небудь.
ПРИВІЛЛЯ - повна воля, відсутність
будь-яких обмежень.
ТИМЧАСОВИЙ - який триває, існує
або діє протягом деякого часу;
протилежне вічний, постійний.
####################
Вы будете, как боги, и без Бога
В Эдеме дьявол души соблазнил:
"Вы будете, как боги, и без Бога",
Их в рабство смерти лестью захватил
Губитель душ, и виртуоз подлога.
Зачинщик беззаконных всех идей:
Чтоб своеволье - вместо послушанья,
Чтоб вместо "возлюби", - предай, убей,
Вместо безгрешных - грешные желанья.
Всех беззаконий - главный режиссёр,
Тщеславной ролью подкупить умеет:
Душа, чтоб в жизнь играла, как актёр,
При этом жизни вечной не имея.
И наши души, предавших Творца,
Ценою жизни Искупил Сын Божий,
Чтоб ритм "люблю" вернуть нашим сердцам,
С которым вечно жить в раю возможно!
Куда и с кем идти - душе решать:
В рай - со Христом, иль с дьяволом - в геенну,
Христос не может силой заставлять
Ритм "я люблю" иметь сердцебиенью.
РЕЖИССЁР (фр. régisseur — «заведующий»,
от лат. rego — «управляю») — подбирает актёров,
решает вопросы, связанные с бюджетом.
Основная задача режиссёра – донести
до зрителя определенную МЫСЛЬ, ИДЕЮ,
вызвать целую гамму чувств и эмоций.
ВИРТУОЗ - тот, кто в совершенстве владеет
техникой своего искусства
####################
Коль проще своевольем нам дышать
Прославить силу мудрого Творца
Даже цветку бездушному присуще,
Чего-же так не хочется сердцам
Любить и восторгаться Всемогущим?
Хотя за счёт Творца живёт душа,
Его прославить что-то не стремится,
Ей проще своеволием дышать,
Чем воле Жизнедавца покориться.
Что ж "тянем одеяло на себя",
Если "без Бога нам ни до порога",
Что ж не желаем жить, как Он, любя,
Что ж прилепились душами к подлогу?
Цветок хранить способен суть свою,
Какой бы ни был на пути булыжник,
Чего-же души Божью суть "люблю"
Меняют на "играю", "ненавижу"?
Ведь Божий Сын за грешных пролил Кровь,
Могли чтоб души заново родиться
От Вечного Творца, чья Суть - любовь,
И Его воле сердцем покориться.
Кто сделает святым наш кровоток,
Чтоб силою любви, а не обрядов,
Естественно являть нам, как цветок,
В делах "люблю я" статус "Божье чадо"!
КРОВОТОК - постоянное движение крови
по сосудам кровеносной системы.
ТЯНУТЬ ОДЕЯЛО НА СЕБЯ - делать всё в своих интересах
"БЕЗ БОГА НИ ДО ПОРОГА" - ни дышать , ни ходить..
###################
Жить так, как хочу, своевольно, безбожно
Был сыном рассвета, но дьяволом стал,
И всё потому, что на Бога восстал,
Творением будучи, счёл что возможно
Жить так, "как хочу: своевольно - безбожно.
Дыхание, данное Богом, вдохнув,
Творенье Творцу объявило войну,
Само на престоле сидеть возмечтало,
И с неба на землю в итоге ниспало...
Адама и Еву а раю соблазнив,
Лжец плод своеволья им съесть предложил,
В итоге изгнал их на землю Создатель,
Не может в раю находиться предатель.
Страшнее на свете предательств любых,
Предательство то, что свершили все мы:
Создавшего жизнь и любовь предавая,
Изгоями став Его вечного рая...
Христос на Голгофе смерть принял за всех,
Чтоб Кровью с душИ смыть предательства грех,
С тех душ, что прощенье познав, добровольно
Хотят исполнять Божью вечную волю!
Никто не воссядет вовеки веков
На трон где вовек царит Божья любовь,
Без смерти, предательств и игр лицемерных,
Храня и Себе и творению - верность!
Решить нужно нам, пока бьются сердца
Признать или нет власть Святого Творца...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
Христос - Спаситель душ дав право нам обрати:
Дар вічного життя, або за гріх відплату,
Бо є лиш два шляхи - до пекла і до раю,
Душа у час земний один з них вибирає:
До раю за Христом, як тінь, ідучи слідом,
До пекла - на шляху диявол буде гідом.
Свободу душам дав ведучого обрати,
Бо Суверенний Бог не буде заставляти,
До раю йти, куди Христос відкрив дорогу,
Лиш з Ним - до Бога шлях, з дияволом - від Бога.
Життя, чи смерть - душа свободно вибирає,
Між смертю і життям - середини немає,
За вибір свій душа сама відповідає,
Як гіда обере, що не веде до раю.
Любов - це Суть Творця, її критерій - вірність,
Тому, також ідуть до пекла лицеміри,
Що зовні, як гроби, добротні і красиві,
Всередині той дух, що всім мерцям властивий.
Тому і час всім дав Творець святий, безсмертний,
Душа обрала щоб - життя Дух, або смерті...
До пекла смерть веде, життя веде - до раю,
За ким же йде душа, якщо суть гіда знає?
ГІД - це людина, яка веде мандрівників, спортсменів або туристів НЕВІДОМИМИ або незнайомими місцями. Цей термін також може застосовуватися до людини, яка веде інших до більш абстрактних цілей, таких як знання чи мудрість.
КРИТЕРІЙ — мірило, вимоги, випробування для визначення або оцінки людини, предмета, явища; ознака, взята за основу класифікації.
ЛИЦЕМІРСТВО — невідповідність слів справжнім переконанням, почуттям чи діям певної особи.
####################
Две дороги всего, по-большому то счёту
Две дороги всего, по-большому то счёту,
На одной жизни свет, на другой смерти тьма,
Ни к чему уповать на прогноз звездочётов,
Свою участь душа выбирает сама.
Две дороги всего, чтоб душа не металась
Среди гордых, людских, бесконечных идей,
Неизменным для всех дело Божье осталось:
Всей душой возлюбить и Творца и людей.
Две дороги всего для богатых и нищих -
К ненавидящим — в ад, или к любящим - в рай,
Суть не скроем свою, видит души Всевышний:
Для кого жизнь — любовь, для кого жизнь — игра.
Две дороги всего - иль предатель, иль верный,
Или искренность чувств, или льстивая речь,
Ведь в Божественный рай вход закрыт лицемерам,
Охраняет его острый огненный меч.
Две дороги всего — или жизни, иль смерти,
Между ними вовек нет средины златой,
Ведь любовь - Суть Творца, вечно будет бессмертной,
Ведь любовь - Дух Христа, вечно будет святой!
Две дороги всего — Бог дал каждому право
Ту, что нам по душе, добровольно избрать,
У Всевышнего нет исключений из правил:
Для предателей - ад, а для любящих — рай!
####################
Відплата - смерть за гріх" не омине всіх грішних,
Та вирок цей чомусь Безгрішного Творця,
Що нам створив життя, не вразив так серця,
Шоб ціллю стала їх - зустріч з Христом Безгрішним!
Бо всім "Христос воскрес" доводилось нам чути,
І те, що Він поніс на Хрест наш смертний гріх,
Із рабства смерті щоб нас викупити всіх,
Щоб прощення гріха душа могла набути.
Невже не страшно нам життям ризикувати,
І вирок у душі носити "смерть за гріх"?
Готовий бо Христос пробачити нас всіх,
Як будемо Його пробачить нас благати!
Невже той смертний гріх - диявольське свавілля,
Дорожчий нам, аніж ДАР вічного життя,
Невже зреклись самі "люблю" серцебиття,
За душогубом щоб йти в пекло добровільно?
Середини нема між пеклом і між раєм,
Не завинить душа нікого на Суді,
"До пекла" - вирок як почує від Судді,
Вона за вибір свій сама відповідає.
До пекла грішних всіх, всіх люблячих - до раю,
Любов - вона свята, бо це є Суть Творця,
Придбати Його Суть, Бог термін дав серцям,
І Вчителя - Христа, Хто шлях до раю знає!
БЛАГАТИ - наполегливо, невідступно, ласкаво просити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023
Жили Адам і Єва у раю,
Подобу з Богом щоби їм придбати,
Та серця ритм не захотіли мати:
Божественний і вічний - "я люблю".
Чомусь вони повірили брехні,
Тим лестощам підступним душогуба,
Що здатний "замовляти душам зуби",
Тим, що гріху не кажуть чітко "ні".
Бо смертний плід приваблював серця,
І спокушав безкарністю свавілля,
Не під тортурами, а добровільно,
Адам і Єва зрадили Творця.
Адам і Єва - жінка й чоловік,
Живуть вже на землі, а не в Едемі,
Де неосвічений і академік
Перед Законом рівні: - "смерть за гріх".
Не дозволяє жити Бог в раю
Ні зрадникам Своїм, ні лицемірам,
Бо вічний рай Він будував для вірних,
Хто вибрав ритм серцевий "я люблю"!
За смертний гріх наш - "зрадництво Творця"
Поніс відплату на Хресті Безгрішний,
Щоб в покаянні милувати грішних,
І Дух Святий вдихнути у серця.
Немає примусовості в раю,
І Переможець над гріхом і смертю,
Насильно не вдихне в нас Дух безсмертний,
Щоб серцю мати райський ритм - "люблю"!
ЗАМОВЛЯТИ ЗУБИ – відвертати увагу кого-небудь від чогось, переводити розмову на щось інше. Вводити в оману, дурити, обдурювати когось.
####################
Предательством Творца своей души...
Адам и Ева жившие в раю,
Что сотворил Творец Святой и Вечный,
Иметь не захотели ритм сердечный:
Божественный и вечный - "я люблю".
Прельстившись лестью дьявола - лжеца,
Жить захотев безбожно, своевольно,
И не под пытками, а добровольно,
Предать решили своего Творца.
Предательством Творца своей души,
Ради того, кто назван душегубом,
Артиста заговаривать нам зубы,
Мы потеряли право вечно жить.
Но, смертный грех - "предательство Творца ",
Искуплен на Кресте Христом Безгрешным,
Покаяться чтоб дать возможность грешным,
И вечный ритм -"люблю" вдохнуть в сердца.
Христос, кто Победил и грех и смерть,
Насилия вовек не проявляет,
Он Дух Святой Свой в те сердца вдыхает,
Что жаждут райский ритм "люблю" иметь.
ЗАГОВАРИВАТЬ ЗУБЫ - обмануть, ввести в заблуждение кого-либо многословными аргументами, заставив согласиться с чем-либо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023
"Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?"
БІБЛІЯ
Птахи злітали в небо від котів,
Долаючи умить земне тяжіння,
Я з заздрістю дивилась на птахів,
Літати не було ні крил, ні вміння.
Бо у полоні грошових бігів,
Точило душу відчуття не рідко,
Що, як рабі смертельних ланцюгів,
Їй повзати і боляче і гидко.
Душі молитва в небо, ніби птах,
Земне тяжіння подолав, злетіла:
Забрав із серця щоби біль і страх
Творець світів, життя, душі і тіла.
І впевнилась: хто просить, тим дають,
Бо, як жебрак, Христа відчула милість,
Хто душу від гріха звільнив мою,
А разом і гріха тяжіння - силу.
Від заздрості птахам зцілив Христос,
Бо крила дав душі, щоб в рай літати,
Не замінити щоб життя на крос,
А вміння Боже - "я люблю" придбати!
Любові Дух, що душу окрилив,
Ніби жебрак, я у Христа просила,
Вогонь любові щоби запалив,
Що зберігає вічно душам крила!
####################
Уж не завидую я птицам
"Бог создал человека для нетления и соделал его образом вечного бытия Своего; но завистью диавола вошла в мир смерть, и испытывают ее принадлежащие к уделу его."
БИБЛИЯ
На птиц я с завистью смотрела:
Как овладеть уменьем мне таким,
Чтоб в высь счастливую взлетела
Земному притяженью вопреки?
И вдруг поняла: если хочешь летать,
Коль ползать противно и больно,
То, можно, как птице, крылатою стать,
Душой повенчавшись с любовью!
Уж не завидую я птицам,
Моя мечта сбылась, как вещий сон,
Хочу я Богу поклониться,
Я в сердце возвела Его на трон!
Свой Дух всемогущей и вечной любви
Вдохнул в мою душу Всевышний,
Чтоб сердцу тем Храмом Божественным быть,
В котором любовью всё дышит.
Как птица, с сердцем окрылённым,
Парю в тех чувствах вечно молодых,
Что позволяют жить влюблённо
Средь юных лет, и лет седых.
Спасибо Христу, что душою парю
В просторах счастливых и вечных,
За то, что от ада спас душу мою,
За райский - "люблю" ритм сердечный!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2023
Не повзати, літати орлів створив Творець,
І свою суть орли не зраджують одвічно,
Крилатим "я люблю" створив Бог ритм сердець,
Незмінний та святий і, як у Бога, - вічний!
Душа, що Бога любить, крилата ніби птиця,
Так чоловік і жінка, ніби орел й орлиця,
Окрилені в "люблю", не повзають, літають,
Як люблять ТАК, ЯК Бог, а не в кохання грають.
Дар вічного життя схотів для нас здобути
Христос, щоб "я люблю" серцям ритм повернути:
"Прийдіть до Мене всі, хто жити вічно хоче,
Бо вічний ритм "люблю" дарую лиш охочим!"
Христос, Хто душам всім зумів любов явити,
Через серцебиття нам поклик шле щомиті:
"Просіть, як жага є крилаті душі мати,
Щоби щасливим їм, не повзати, літати!
Літати в райський сад потрібні душам крила,
Тяжіння бо земне подужати безсилі,
І не ганьба для них Спасителя молити:
Пробач наш смертний гріх,
Навчи нас вічно жити!
За душу вдячна я, що створена кохати,
На крилах "я люблю", ніби орел, літати,
Я дякую Христу за дивовижні крила,
В Едем що надають душі злітати силу!
Щоб Божі почуття, які в раю царюють,
На землю принести для тих, кого люблю я.
####################
Полёт орлов или ползучесть змей?
Пред силою Божественной любви
Бессильна власть царей и королей,
Не в силах ни цари, ни короли,
Орлов заставить ползать по земле.
Орлу уподобляется душа,
На троне сердца коль Творец царит,
Тогда дыханьем любящим дыша,
На высоте счастливых чувств парит.
Творцу позволив душу окрылить,
Легко удостоверится душа:
Не в силах обитатели земли
"Люблю, как Бог" освоить помешать.
Лишь с силою Божественной любви,
Душою может каждый испытать,
Не в силах притяжение земли
Заставить ползать созданных летать.
Христос за грешных отдал Жизнь Свою,
Чтоб души окрылить, словно орлов,
Чтоб им освоить вечное "ЛЮБЛЮ",
Откликнувшись на вечный Божий ЗОВ.
Душа коль не откликнется на зов,
На вечный зов Божественной любви,
Той СИЛЫ не познает, что орлов,
Смогла, их создавая, окрылить.
Любовь Творца! Всё меркнет перед ней,
Без её СИЛЫ нам и не дышать...
Полёт орлов, или ползучесть змей??? -
Свободный ВЫБОР делает душа...
####################
Мы сами для себя должны решить:
Иль по любви иль по расчету жить,
Иль орлиный полёт, иль ползучесть змеи,
Иль холодная кровь, или пламя в крови...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2023
Земне життя - це лише мить,
Щоб вибір свій зробили ми:
Христос - життя, диявол - смерть,
Кому з них - так, кому з них - геть,
Кому ж повіримо, як діти,
Кого ж захочемо любити,
За ким же підем, ніби тінь,
У прірву, чи у височінь,
До серця Істина, чи фальш,
Шлях в рай, чи в пекло - вибір наш?
Щоб Бога, батька, або матір
За вибір свій не дорікати.
###
Дар вічного життя Христом здобутий,
Принизливо просити нам якщо,
Не визнавши: без Бога ми - ніщо,
Прийдеться - "вибув із життя" відчути...
#################
Бог есть любовь, а дьявол - ложь и смерть,
Решать лишь нам, что мы хотим уметь:
Любить, как Бог, и песни счастья петь,
Иль на счастливых с завистью глядеть?
Суть дьявола - перед Творцом гордиться,
Сумела в наши души поселиться,
Когда они решили соблазниться
Идеею - Творцу не покориться.
Бог есть любовь - основа всех основ,
Фундамент всех бесчисленных миров,
Любовь несла за грешных Крест Христов,
Чтоб нас спасти из дьявольских оков.
Христос нам предлагает Дар Спасенья:
Вместо проклятий дать благословенья,
За смертный грех коль вымолим прощенье
Чтоб пребывать в Его святом Ученьи!
Бог есть любовь - вершина всех вершин,
Не ведает ни смерти, ни седин,
Дыханье в ней для женщин и мужчин,
В ней Дух Святой во все века один!
Обитель для любви - наш Храм сердечный,
В ней райских чувств родник - святой и вечный,
В ней корень "я люблю" для всех наречий,
И вечных райских дел она - предтеча!
ПРЕДТÉЧА - лицо или событие, подготовившее условия для деятельности других
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023
Душа якщо у нас, як келих з кришталю,
В який, ніби вино, любов Бог наливає,
То смаком почуттів, що містяться в раю,
Він щастям, як птахів, нам душу окриляє!
Бог - Цар усіх царів і хоче душі Він,
Ніби Своїх дочок, Принцесами зробити,
Лунало щастям щоб, як кришталевий дзвін
Від вміння душ - Принцес по-Божому любити!
Принцеса - титул цей має царя дочка,
А Цар усіх царів дає цей титул райський
Тим душам, що хотять, щоб зняв їх Бог з гачка,
Яким їх хитрий змій піймав у своє рабство.
Свій заздрості отрій впустив змій в нашу кров,
Пролив Христос Свою, щоб вибір душам мати:
Принцеса, чи раба, чи заздрість, чи любов...
Тим, хто обрав любов щоб титул райський дати!
І з титулом таким раділи щоб завжди,
Від почуттів, що Бог у душу наливає,
З якими в час земний старим і молодим,
Їм заздрість, як іржа, душІ не роз'їдає.
Чи заздрості змія, чи райські почуття:
Від вибору душі, куди йдемо залежить,
Бо вічне і святе дає Господь життя
Тим душам, що Йому, як Батькові належать!
СПРАГА, ЖАГА— сильне бажання пити; жити...
велике, нестримне бажання чого-небудь
НАЛЕЖАТИ - бути чиєю-небудь власністю, перебувати в чиємусь розпорядженні, володінні.
####################
Душа, коль у нас, как хрустальный бокал
Душа, коль у нас, как хрустальный бокал,
Коль счастье в неё, как вино, наливают,
То чувства несут нас на сказочный бал,
Где Золушек всех Бог в Принцесс превращает.
В хрустальных бокалах искрится вино,
Как в душах счастливых влюблённость искрится,
Коль чувство хмельное нам Богом дано,
Зачем же нам трезво лукавить и злиться?
Ведь в мире дороже всех марочных вин
Пьянящие душу счастливые чувства,
Нектар, открывающий сказочный мир,
Где душам холодная трезвенность чужда.
Холодный расчёт, словно трезвости ад,
Без храбрых безумцев - героев из сказки,
Что ради любви, а не ради наград,
Пройдут через тернии к райскому царству.
Иль пылкость любви иль холодный расчёт
Иль трезвость вранья или Истины вина,
Ползучесть змеи иль орлиный полёт,
Сияние глаз или кислую мину?
Что ж выберем, чувства пьянящей любви
Иль холод завистливо - судящих взглядов,
Бурлит пусть вино молодое в крови,
Иль стынет пусть кровь среди трезвости ада?
####################
Діамант діамантом залишиться,
Якщо навіть в багно упаде,
Бо від бруду болота очиститься,
Якщо в руки творця попаде.
І душа діамантом залишилась,
Хоч і впала в болото гріха,
Та в оцінці Творця не знецінилась,
Не сказав - в багні гине нехай.
Бо із рабства гріха душу викупив,
Бог не фондом Своїм золотим,
Була Божа душа - Ціна викупу:
Що за грішних Христос заплатив.
Якщо душу Ціна не торкається,
Що звільняє її із багна,
Добровільно тоді залишається,
У гріховній багнюці вона.
Хто із рабства гріха душу Виборов,
Діаманту надав право вибору...
ВИКУП ЛЮДИНИ — плата грошима чи майном за звільнення особи (полоненого, заручника) чи майна.
ВИ́БОРОТИ - боротися за когось, щось, здобувати перемогу
####################
Что наша душа стОит дорого
В какую бы грязь не упал бриллиант,
Его воскресит очищение,
Так может спасти душу - жизни Гарант,
Явив в покаяньи - прощение.
Душа - бриллиант, задыхаясь в грязи,
Услышав про жертву Безгрешного,
Воскликнет из грязи: «Спаситель, спаси,
Бог Святый, прости меня грешную».
Бесспорно спасёт, грех с души Кровью смыв,
И, чтоб бриллианта сияние
Увидели те, кто во власти у тьмы,
Прощения свет в покаянии.
Чтоб Цену не ум оценил, а сердца,
Что наша душа стОит дорого,
Она - бриллиант для Святого Творца,
Цена - Жизнь Христова которого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023
Принизливо лунає Божа фраза,
Полинь гіркий неначе для сердець,
Що промовляє душ і тіл Творець:
"За порожнечу легші люди разом".
А що нам дасть, як смерть на всіх чекає,
Вагомість справ свавільних наших всіх,
Христа, Хто переміг і смерть, і гріх,
Спасти від пекла душу, хто благає?
Вагу в суспільстві прагнемо придбати,
Бажаючи прославити себе,
Велике щоб всі бачили цабе,
Не хочемо геном Творця придбати,
На терезАх Своїх Він зважив грішних,
І дав оцінку - марність справ усіх,
Відплата як чекає "смерть за гріх",
І безуспішних в справах, і успішних.
Вагу Спасіння не підняти смертним,
На чому зважити Христа любов,
Хто проливав за грішних Свою Кров,
Щоб "зрадник Бога" змити з душ - гріх смертний?
Чом, попри все, шукаємо свідомо
Не Богу славу, іменам своїм,
Хоч однозначно Бог сказав усім,
"Своєї слави не віддам нікому"?
Наш вибір: славити вагу справ смертних,
Чи Переможця над гріхом і смертю...
ЦАБЕ - вели́ке цабе́, поважна особа,
яка займає високу посаду або має великий
вплив у суспільстві, в колективі.
ГЕНОМ - сукупність спадкового матеріалу
###################
Все люди вместе - легче пустоты,
Так говорит и душ, и тел Создатель,
Будь ты хоть царь в хоромах золотых,
Или лачуг убогих обитатель.
Коль это правда - легче пустоты
Всех наших "я" бесчисленные толпы,
К чему тогда кичливые понты,
Коль от деяний наших нету толку?
"Вы легче пустоты" - сказал Творец,
Ах, как не хочется мириться с этим,
Изобрели шунты коль для сердец,
И можем уж летать к другим планетам.
Но, Бог не человек, чтоб Ему лгать,
Вес оценить имеет основанье,
Не может ум наш для сердец создать
И ритм "люблю", и вечное дыханье.
Что толку красоваться пред людьми,
Когда в любой момент придёт финита,
Когда придётся в землю лечь костьми,
Придётся всем - плебеям и элитам.
И грех, и смерть побеждены Христом,
Он Искупил наш грех - "Творца предатель",
Вернуть чтоб душам вечности геном -
Что изначально дал в раю Создатель!
"Любить, как Бог"- наследственный геном
Даётся душам жаждущим - Христом
ШУНТ - в хирургии: искусственный сосуд,
вживляемый для обеспечения кровотока
в обход поражённых сегментов артериального
или венозного сосуда сердца.
ПОНТЫ,- понт -гонор, претенциозное поведение;
стремление покрасоваться, произвести сильное
впечатление на кого-либо
ФИНИТА - Конец, крах. Пришла финитка …
ПЛЕБЕЙ - человек из низших классов, вышедший
из народа, не дворянского происхождения.
ЭЛИТА — лучшее; отборное
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2023
Поки бавилися кішка
Нею спійманою мишкой,
Грою їй життя здавалось,
Та тікала і ховалась
Коли лев за нею гнався,
Й на життя зір помінявся.
Хто ж іще цього не знає:
Всіх гравців смерть переграє,
Що ми створені для того
Всемогутнім, вічним Богом
Щоб любити, а не грати,
Щоб життя нам вічне мати...?
Бачить Бог серця, що грають,
Й ті, що так, як Він, кохають...
####################
Кошке жизнь игрой казалась
Пока мышкой забавлялась,
Кошке жизнь игрой казалась,
Когда лев за нею гнался,
Взгляд на жизнь вдруг поменялся.
Мышкой пойманной играя,
Мы того не замечаем,
Что и нас поймать стремятся
"Кошки" львиных популяций.
Ведь нам жизнь дана Всевышним
Не играть чтоб в кошки - мышки,
Чтобы в срок земной творенью
Божьим овладеть уменьем:
Видит Бог, кто в жизнь играет,
И учиться кто желает,
Ритм чтоб "я люблю" сердечный
Стал константой райской - вечной!
13.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2023
За гріх відплата - смерть, Закон незмінний Божий,
Накласти може хто на це знання табу:
Смерть, як Дамоклів меч, у кожну мить над кожним,
Відплатою за гріх, щоб стати в мить любу?
Невже для грішних душ не стала потрясінням
Та звістка, що Христос здобув нам на хресті,
Що сповіщає - є для наших душ спасіння,
Доступне лиш воно, й можливе у Христі.
Як нехтуємо ми життям душі своєї,
То не потрібний нам Дар вічного життя,
То ж пливемо, ніби скіпЕць за течією,
Як зрадники Творця, й "люблю" серцебиття.
Всіх зрадників Творця, й Спасителя від пекла
Чекає доля та, що вибрав вбивця душ,
Творцю своєму він став ворогом запеклим...
То може до Христа приліпимось чимдуж?
ТАБУ — категорична заборона на певні теми,
яка виникає через культурні традиції,
релігійні переконання, певні системи
та типи правління
НЕХТУВАТИ - ставитися презирливо,
зарозуміло, зневажливо, ігнорувати.
СКІПЕЦЬ — тонка тріска сухого дерева
ЗАПЕКЛИЙ - який завжди все робить
по-своєму; упертий, затятий.
ЧИМДУЖ - з великою силою; щосили.
####################
На волоске над каждым меч Дамоклов
На волоске над каждым меч Дамоклов,
Но, факт тот игнорируя, увы,
Мы о деньгах толкуем без умолку
От приговора чтоб отвлечь умы.
Тот приговор, что слышим при рожденьи,
Быть может вызывает сердца крик,
Что жить душе придётся с ощущеньем:
Нас к смерти приближает каждый миг?
Казалось бы, Благую Весть услышав,
Что Сыном Божьим смерть побеждена,
Склонились бы в молитве пред Всевышним,
Победа чтоб и нам была дана!
Чтобы душе не стать клиентом ада.
Чтоб жить в раю Божественной любви,
Перед Христом покаяться ей надо,
И заповедь исполнить «возлюби»!
Коль этим шансом мы пренебрегаем:
Покаявшись, стать Божьими детьми,
Шанс отвергая, души оставляем
Без силы и бессмертия любви.
Быть может, свергнув дерзость, ложь, беспечность,
С желаньем Божью волю исполнять,
Любовь Христа поселим в храм сердечный,
И ритм "люблю я" будем сохранять?
####################
Вердикт Святого Бога: "смерть за грех",
Словно Дамоклов меч висит над каждым...
Коль с дня рожденья смертный грех у всех,
Ужель - какой он, нам узнать неважно?
Если б душа знать истину решилась,
Её б потряс ответ на сей вопрос:
Благая Весть для грешных душ свершилась -
Что Искупил их смертный грех - Христос!
Лишь только свою душу ненавидя,
Не оценив Спасителя любовь,
Зарылись, словно страус, чтоб не видеть -
Конечный пункт - душ грешных и грехов.
В отличие от нас, страус желает
Узнать о чём земля предупреждает...
СТРАУС ПРЯЧЕТ ГОЛОВУ в песок - птицы при
угрозе опускают голову ближе к земле, они
прислушиваются к вибрациям почвы,
которые сообщают об опасности.
ДАМОКЛОВ МЕЧ - по греческому преданию
сиракузский тиран Дионисий Старший
предложил своему фавориту Дамоклу,
считавшему Дионисия счастливейшим
из смертных, занять его престол на один
день. По приказу тирана того роскошно
одели, умастили душистым маслом,
посадили на место правителя; все вокруг
суетились, исполняя каждое его слово.
В разгар веселья на пиру Дамокл внезапно
увидел над головой меч без ножен,
висевший на конском волосе, и понял
призрачность земного благополучия.
####################
Дамоклов меч коль не желаем видеть...
Здоровье тратим чтоб валюты накопить,
В той круговерти суеты под Солнцем,
Чтоб за неё потом здоровье прикупить,
Хоть знаем, что оно не продаётся.
Здоровье тратим чтоб калифом быть на час,
Словно магнитом тянет жажда власти,
Хоть крыльев "я люблю" лишает она нас,
Мы в плен сдаёмся сами этой страсти.
Здоровье тратим чтоб ласкала уши лесть,
Наш разум восхваляя, силу, внешность,
Чтоб не услышать нам душой Благую Весть,
Что шанс спасенья дан от ада грешным.
Здоровье тратим чтоб, завидуя, судить,
Как Каины, что братьев ненавидят,
Нам нарушать легко Закон Творца - "любить",
Дамоклов меч, коль не желаем видеть.
Благая Весть о том, что смерть побеждена,
Звучит если для нас, как ахинея,
То, как признаем мы, что наша в том вина,
Что меч Дамоклов над собой имеем?
###
АХИНЕЯ -вздор, бессмыслица.
благополучия.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2023
У всіх наук повинні бути вчителі,
Христос любити Бога і людину вміє,
Немає вчителів, крім Нього, на землі,
Хто досконало вмінням жити володіє.
Спаситель душ і Вчитель всіх учителів,
Любов являючи Свою всім грішним, смертним,
Платив за смертний гріх рабів і королів,
За гріх - на Ньому щоб здійснився вирок смертний.
Невже спасіння душ не вразила Ціна,
Невже нам байдуже, що із душею буде,
Невже Хто заплатив за смертний гріх сповна,
Дар вічного життя не пропонує людям?
Фундамент вічного життя - любов Творця,
Як любить Бог, Христос лиш здатний нас навчити,
Лиш Він вдихає райський ритм "люблю" в серця,
Бо вміє Він і Бога і людей любити!
Чи стати учнями Спасителя, чи ні,
Щоби пробачив гріх, і нас навчив любити,
Чи, не дивуючись, за гріх душі, ціні,
Ми будемо самі за смертний гріх платити?
####################
У всех наук учитель должен быть
У всех наук учитель должен быть,
Кто сам не только знает, но умеет,
Христос силен нас научить любить,
Он в совершенстве ремеслом владеет!
Лишь Он, Учитель всех учителей,
Кто грешникам явил любовь святую...
Взирая на следы чтоб от гвоздей,
Любить учились, а не жить впустую.
То вечное - "любить", как Бог уметь,
Нам без Него осилить не удастся,
Он на кресте поверг и грех, и смерть,
Открыть чтоб душам доступ в Божье Царство.
За нами выбор: «быть или не быть» -
Спасителя души учениками,
Чтоб, грех простив наш, научил "любить",
Или платить за грех свой будем сами?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023
Як пташенята, гнізд покинувши тепло,
Ми летимо в світ невідомий безоглядно,
З бажанням пташенят - злетіти до зірок,
Із вірою, що в них все буде шоколадно.
Приваблює нас мрій казкових висота,
І таємничі, недосяжні горизонти,
І почуттів нелецемірних нагота,
І ті - одвічні, райські для душі акорди.
Літати, як орли, хоч станемо самі,
Хоча за горизонти тіло вже мандрує,
Душею заблукав у лицемірній тьмі,
Полетимо до тих, хто нам життя дарує!
Хоч високо із нас хто б не літав,
Як тих забути, хто нам крила дав?
БЕЗОГЛЯ́ДНИЙ - не обмежений ніякими умовами,
застреженнями
14.05.2023
###################
Не забывай, Кто крылья тебе дал...
Мы, как птенцы, уют покинув гнёзд,
Летим в мир необъятный безоглядно,
Туда, где так легко достать до звёзд,
В мир наших грёз и помыслов нарядных.
Манит нас наших мыслей высота,
Таинственность далёких горизонтов,
И чувств нелицемерных нагота,
И шестиструнок вечные аккорды!
Над миром пусть высоким будет взлёт,
Пусть будем независимо - богаты,
Коль ностальгия душу позовёт,
Бесспорно, полетим к родным пенатам!
И как бы высоко ты не летал,
Не забывай, Кто крылья тебе дал...
ПЕНАТЫ - вернуться к родным пенатам,
вернуться в родной дом
11.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023
Cherchez la femme - французська мова,
"Шукайте жінку" - зміст цих слів,
Мабуть суть приказки знайома
Чоловікам по всій землі.
Як головою зрозуміти,
Чого чекати від жінок,
Де на землі дають освіту,
Щоб знати намір їх думок?
Бо кажуть, що жінки, як змії,
Бо ніби ангел на лице,
Та серце так вколоти вміє
Язик гостріший за ланцет.
То з радістю, а то сердито
Співає чоловічий рід:
Сherchez la femme – без них не жити!
Сherchez la femme - коріння бід.
Як біль зубний своя дружина,
Коли в чужу чорт вклав
медок,
І від чужого сахарину,
Зубний біль вийде на зв'язок.
Зробив Бог жінку, як фортецю
Із чоловічого ребра,
Щоб він не спокусився серцем
Плодами смертоносних зрад.
В раю коріння грішних вчинків:
Сама поїла Ева їх,
І з'їв Адам по волі жінки,
І породили смертний гріх.
Адам сказав, що Ева винна,
І навіть Богу дорікав,
До дав йому таку дружину,
Що через неї смертним став.
Із раю зрадників Бог вигнав,
Та написав Своїм перстом,
Щоб кожен гріх свій смертний визнав
Перед Спасителем - Христом!
Сherchez la femme, щоб не співати:
Бог дав жінок не на добро,
У душ Спасителя питати:
Робити що з моїм ребром?
Щоб зрадником Христа не стати,
Хто заплатив за гріх життям,
Щоби ОХОЧИМ повертати
Ритм "Я ЛЮБЛЮ" серцебиття!
Ланце́т — колючий хірургічний
інструмент з двосічним лезом
Сахари́н - штучний, «цукристий»,
«пресолодкий» в 300—500 разів
солодший від цукру,
не засвоюється організмом.
#######################
Cherchez la femme - ищите женщину
Сherchez la femme - язык французский,
«Ищите женщину» - родной,
Знать у французов и у русских
Проблемы общие с женой,
Ведь не понять уму мужскому,
Что ждать от женщин всякий раз-
Злой ураган их встретит в доме,
Иль океан счастливых глаз?
Твердят, что женщина – загадка,
Неразрешимая никем,
Хватает сердце мёртвой хваткой,
И горы создаёт проблем,
Глаголят: женщины, как змеи,
Снаружи ангел, чёрт внутри,
«В бараний рог скрутить сумеет»-
Вот характерный женский штрих.
Во все века поют мужчины
Припев раздвоенной души:
Сherchez la femme - всех бед причина,
Сherchez la femme - без них не жить!
Своя жена, как боль зубная,
В чужую чёрт медку вложил,
Своей становится чужая,
И зубы вновь лечить бежим...
Жена ведь из ребра ваялась,
Мужскому сердцу – цитадель,
Чтоб в сердце мужа не прокралась
Кинозвезда или модель...
Но ребра разные бывают,
Их изымал для женщин Бог,
Но, кто ж к Нему в мольбе взывает,
Найти "ребро" чтобы помог?
Ну, кто ж свой грех "предатель Бога"
Перед Спасителем признал,
У Неземного Педагога
Учеником ну, кто же стал?
Кто захотел ритм сердца "властвуй,
И Бога и людей вини",
На вечный "я люблю", на райский,
Как ученик Христа, сменить?
Сherchez la femme -
это французское выражение,
которое дословно переводится
на русский язык как
«ищите женщину».
Смысл этой фразы в том,
что женщины и любовные
связи часто являются причинами
суровых мужских бед, дуэлей
и даже войн...если у мужчины
начинаются проблемы, то причина
их, конечно же, в женщине!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2023
Від скарг навкруж на дефіцит любові,
Як промінь сонця, розум осінив:
Любов Творця - то камінь наріжнИй,
Закладений в Його світобудови.
Той камінь першим покладуть в будову,
Утримав щоби він вагу будов,
Тому Творець заклав Свою любов
При побудові Всесвіту - в основу.
Будівлі площу камінь визначає,
Любові площа - щастя без кінця,
Бо це Свята і вічна Суть Творця,
Що ні початку, ні кінця не має!
Христос для нас дорогоцінний камінь,
Хто проливав за грішних Свою Кров,
Щоб наріжною цеглою - любов,
Основою лишалася віками!
Наріжний камінь - букв. камінь заснування
########################
Краеугольным кирпичом
Проникло солнечным лучом
В моё сознанье откровенье:
Краеугольным «кирпичом»
При сотворении вселенной
Любовь, конечно же, была
Та, что Божественной зовется,
Что на века для всех взошла,
Чтоб каждого согреть под солнцем.
Любовь – святая суть Творца,
Основа Его вечной жизни,
Рождается в людских сердцах,
Сказавших "нет" эгоцентризму!
И суть Божественной любви
Чрез Сына Божьего явилась,
Ведь за грехи мои, твои,
Над Ним, невинным, смерть глумилась..
################
Коль не волнует нас судьба своей души,
Спасителя - Христа краеугольным камнем,
Коль мы не изберем, на Нем чтоб строить жизнь,
То жизни вечной путь не будет найден нами.
Судилось нам Творцом жизнь вечная в раю,
Но Ева и Адам отвергли волю Божью,
И предали сердца ритм райский — "я люблю»,
И вечно жить в раю утратили возможность.
Но Милосердный Бог нас, грешных, возлюбив,
На Сына возложил все наши преступленья,
Из рабства сатаны чтоб Он нас искупил,
Чрез покаянье чтоб нам даровать прощенье.
Коль не волнует нас спасения Цена,
Коль в рабстве сатаны желаем находиться,
Свобода от грехов не будет нам дана,
От тех, что учат нас перед Творцом гордиться.
Ну, кто мы пред Творцом, Кто дал нам жизни Дух,
Ну, кто мы перед Тем, Кто вечно Всемогущий,
Кто дал свободу нам избрать один из двух:
Иль путь, ведущий в смерть, или же в жизнь ведущий?
В смерть сами путь найдем, а в жизнь чтобы найти,
Нам нужен Поводырь, Кто знает путь в бессмертье,
Воскресший Божий Сын силен нам провести,
Чтоб вечно с Ним в раю нам жить, как Божьим детям!
Краеуго́льный камень — первый камень, который
кладут в основание строения, принимает на себя
основную тяжесть и определяет расположение
здания; в настоящее время понятие, обозначающее
основу, начало, суть чего-либо; широкое
распространение получило благодаря Библии,
где в основном использовалось как метафора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023
Кидаються, ніби в штики,
В своїх скандалах батько й мати,
Словами ненависті , з матом,
Серця дітей рвуть на шматки.
Ідуть у бій проти Творця
Батьки "гризнею" між собою,
Бо замість Божої любові,
Впустили ненависть в серця.
Віщає мудрість крізь віки:
Безглуздо з Богом воювати,
Абсурд проти вітрів плювати,
Шо повертають нам плювки.
Бог дав нам правило СВОЄ:
Любов щоб панувала в світі,
Щоби вбирали її діти
Від тих, хто їм життя дає!
Закон Творця один на всіх,
Що наслідки гріха - трагічні...
Дорожчий ніж любові вічність,
Чом нам тоді СВАВІЛЛЯ ГРІХ?
Творив для вічності Творець
Святий Союз - батьки і діти,
Нам волю Божу не змінити:
Що для дітей батьки - взірець!
ГРИЗНЯ, ГРИЗТИСЯ - грубо звинувачувати один одного в чомусь.
АБСУРД — безглуздість, нісенітниця, те, що суперечить здоровому глузду.
####################
Пример гордыни подавая детям
На нас нельзя и ветерку подуть,
иль обращаться к нам без уваженья,
или обидеть нас, иль обмануть,
иль ниже Божьих ставить наши мненья.
Нам можно все: судить других и лгать,
пускать по душам дьявольские сплетни,
законы Бога дерзко отвергать,
пример «гордыни» подавая детям.
Нам можно лицемерно лоб крестить,
при этом сердцем ненавидеть Бога,
Кто жаждет наши души освятить,
чтоб нам уйти с ведущей в ад дороги.
Чтобы в сердцах навек короновать
Творца и наших душ, и мирозданья,
Кто Сына смог за грешных нас отдать,
от ада чтоб спасти чрез покаянье.
Не следовать за дьяволом чтоб в ад,
шагать чтоб в Царство Божье за Воскресшим,
ведь только с Ним вернуться в райский сад
возможно всем нам, путь оставив грешный.
Коль в самом деле ценим жизнь свою,
ни скипетр власти, славу иль богатство,
то ритм сердечный — райское «люблю»,
просить у Бога будем, жить чтоб в счастье.
Лишь с высоты «дышу - люблю- живу»,
увидев суть Создателя Вселенной,
прилепимся всем естеством к Нему,
подобием чтоб стать Его нетленным.
Тогда за искупление ЦЕНА
затмит собой все ценности земные,
тогда поймем нельзя испить до дна
все вина Божьи: райские - святые.
########################
Сорт яблонь узнаЮт по их плодам
Взываю к мудрой взрослости с волненьем:
Суд не вершить над младшим поколеньем,
Неплохо вспомнить мудрость иногда:
Сорт яблонь узнают по их плодам.
Ну, вспомните, когда в роддоме взяли
Младенца вы, и сами воспитали,
Твердили, что спустился к вам с небес
Ребёнок – Ангел чудо всех чудес!
Ведь было же для вас дитя родное,
Чего ж с годами, словно бы чужое?
Соседке вдруг спешите рассказать:
Сын - негодяй, не почитает мать.
Дочь – вертихвостка, мать не уважает,
И по хозяйству ей не помогает,
Кричит, что дома хуже, чем в тюрьме,
Лишь «шопинги» и гульки на уме. (shop – магазин)
Недаром говорят у нас в народе,
Когда отец и мать в любом разводе:
В законном, или в чувствах взят развод,
Влача свой тяжкий крест из года в год,
Всяк на свой лад, спешит привить ребёнку,
Как нужно жить, а тот ещё в пелёнках
Смекнул, двойную выгоду найти
Легко, коль удаётся развести
Отца и маму, чтобы жить по-царски
Извечный способ: разделяй и властвуй.
Ребёнок не упустит этот шанс,
Эгоцентризма, сделав первый шаг.
А корни эгоизма так живучи,
Ну, и по чьей вине над нами тучи?
Чего ж судить: у яблок кислый вкус,
Не дав корням воды из райских чувств?
#######################
Ну, и по чьей вине над домом тучи?
На опыте замечено в народе,
Когда отец и мать в любом разводе:
В законном, или в чувствах взят развод,
Влача свой тяжкий крест из года в год,
Всяк на свой лад, спешит привить ребёнку,
Как нужно жить, а тот ещё в пелёнках
Смекнул, двойную выгоду найти
Легко, коль удаётся развести
Отца и маму, чтобы жить по-царски -
Извечный способ: разделяй и властвуй.
Ребёнок не упустит этот шанс,
Эгоцентризма, сделав первый шаг.
А корни эгоизма так живучи,
Ну, и по чьей вине над домом тучи?
####################
МАМАОТЕЦ
Мамы наши, как нам нужно,
Чтоб вы с папой жили дружно,
И не ссорились совсем,
Нужно это деткам всем.
В ссоре вы, а мы страдаем,
С кем нам быть - не понимаем,
Кто из вас нам друг, кто враг,
И терзает душу страх -
Хоть с одним из вас расстаться,
Страх без папочки остаться,
Для детей ведь не секрет,
Пап у многих деток нет...
Мы б хотели дружно с вами
Жить - и с папою и с мамой,
Ну, поймите, наконец,
Вы одно- МАМАОТЕЦ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2023
Природно, люблячи життя,
За Дар безцінний полюбити,
Тих, перед ким повік ми діти,
Щоб Богу і батькам радіти
Із "я люблю" серцебиттям!
Як з серця зникли почуття,
Що силу надають любити,
То не принизливо молити,
Любов щоб в серце зміг налити
Творець любові і життя!
Дияволом не зразу став,
Спочатку сином був зірниці,
Хоч пив із Божої криниці,
Та не подав Йому правиці,
І на Творця свого повстав.
Геєна - зраднику стаття,
Господь зробив всього на світі
Два статуса - батьки і діти,
І Заповідь надав - любити
Тих, хто дарує нам життя!
Пода́ти прави́цю — духовно
з’єднатися з ким-небудь;
подружитися, побрататися.
####################
Жизнь Давших потреблять или любить?
Не деньги корень зол, а страсть их утвердить
Основой всех основ и в праздниках, и в буднях,
Чтоб дьявольская суть укоренилась в людях:
Жизнь Давших - потреблять, а денежки - любить.
Ведь, если любим мы не в банке счёт, а жизнь,
Тогда, без всяких "но", полюбим жизнь Дающих,
Тогда поверим, что нас создал Всемогущий
Для вечных райских дел: дышать - любить и жить!
Суть Божью "я люблю" - и жизнь, и Давших жизнь,
Иметь иль не иметь - желанье в нашей власти,
Христос нас Искупил из дьявольского рабства
Для вечных райских дел: дышать, любить и жить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023
Якщо Бог є любов, то слідує:
Що не жити мені у святому раю,
Якщо Суть Його не наслідую,
Суть безсмертну, святу дієслова "люблю"!
За наш гріх Божий Син став жертвою,
Душам дати щоби статус - діти Творця,
Хто ж без Нього грошима мертвими
Ритм живий - "я люблю "зміг купити серцям?
Серцем вдячна Христу - Спасителю,
Бо життя віддавав Він за душу мою,
І Воскреслого, як Учителя,
"Навчи жити, як Бог", я душею молю.
Добровільною полонянкою
Пішла радо душа до Христа у полон,
Щоби стати їй християнкою,
Життя вічного щоб зберігати Закон!
Не бажає тепер позбутися
Серце ритму "люблю", що кує, як коваль,
Одяг райський - душі вдягнутися
У щасливе вбрання - в неземну пастораль.
Дієслово "люблю" лиш діями
Виявляє себе на землі і в раю,
Тому вчусь у Христа як діяти
Дієсловом святим і безсмертним "люблю"!
ДІЄСЛОВО - (лат. verbum) — самостійна частина
мови, що вказує на дію або стан предмета й
відповідає на питання «що робити?», «що зробити?».
ПАСТОРАЛЬ — жанр у літературі, живописі, музиці,
що ПОЕТИЗУЄ МИРНЕ та просте сільське життя.
#######################
Если Бог есть любовь, то следует
Если Бог есть любовь, то следует:
Не смогу жить в святом раю,
Если Суть Его не наследую,
Суть бессмертную - "я люблю"!
Ценой Жизни Христос Спасение
Нам добыл, суть любви явив,
Чтобы с Ним, по Его Учению
В сердце строить нам Храм любви!
Пусть твердят, что любить невыгодно
Все фанаты златых монет,
Я из сердца любовь не выгоню,
Без неё смысла жизни нет!
Невозможно всей массой денежной
Сердцу ритм "я лююлю" купить,
Силу дарит Христос, чтоб бережно
Я могла райский ритм хранить!
Я из сердца любовь не выгоню,
Без неё мне не жить в раю,
Добровольно я рабство выбрала,
Где от счастья рабы поют!
Добровольно я стала пленницей
Той, что в сердце моём Царит,
Потому мне и в счастье верится,
Что любовь мне его творит!
ФАНÁТ - одержимый ПОКЛОННИК
спортивного клуба, эстрадного артиста...
(кого-чего либо)
ОДЕРЖИМЫЙ - охваченный
каким-нибудь чувством переживания,
мыслью..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2023
На вигляд марнославство - наркотик безкоштовний,
Але дорожчий він за гори золоті,
Бо той наркотик душам приносить смерть духовну,
Закони змусить він відкинуті Святі.
Товар не контрабандний, не потребує митниць,
В країні будь - якій є з надлишком завжди,
Щоб не дали серця Спасителю обітниць,
Щоб вічний ритм "люблю" їм в серці відродив!
Як з безкоштовним сиром - смертельна мишоловка,
Так для душі пиха - отруйливий дурман,
Що здатний душі наші спіймати в душоловку,
Як лестощами змій Еву спіймав в капкан.
Душі наркозалежність, від яду марнославства,
Лікує лиш Христос, жадання є якщо,
Отримати у Нього свободу від лукавства,
Факт визнавши навік: без Бога я - ніщо!
ПИХА́ - надмірно висока думка про себе,
погорда, зарозумілість, зазнайство.
ОБІТНИЦЯ - обіт, ; обіти — дається Богові
обіцянку зробити який-небудь подвиг,
справу милосердя або благочестя.
######################
Тщеславие, с виду, наркотик бесплатный,
Но знает тщеславия доз продавец,
Что душу возьмёт за наркотик в уплату,
В геенну с собой их забрать хочет льстец.
Ведь знает тщеславия грех породивший,
Что он на Голгофе Христом побеждён,
Что души смертельным плодом соблазнивший,
В геенну Создателем душ осуждён.
Вещает Весть Добрая в сердце, и в уши:
Бог отдал за грешных Безгрешную Кровь:
Христос на Кресте Искупил наши души
Из рабства смертельных и грешных оков
Душа пред Творцом оправдаться не сможет,
Что лжец, словно Еву, грехом соблазнил,
Когда не желает сама жить По-Божьи,
К Христу не взывая, чтоб грех ей простил.
Бесплатный, известно всем, сыр в мышеловке -
То смерть для прельстившихся сыром мышей,
Легко попадает душа в душеловку,
Тщеславья наркотик коль ей по душе.
Ведь наркозависимость душ от тщеславья
Христос победил для нас всех на Кресте,
Чтоб стала для нас жизнь бессмертная - явью,
Тот Дар, что Творец нам добыл во Христе!
#######################
«Тщеславие, безусловно, мой любимый грех -
финальная фраза дьявола из фильма
«Адвокат дьявола»
«Тщеславие- страшная сила, действующая
внутри нас и против нас же самих».
В. Гюго.
Так много есть губительных методик
Для наших душ, но вот опасней всех -
Из всех грехов, тот первородный грех-
Тщеславие – естественный наркотик,
Товар не контрабандный, узаконен
Людьми на территории земли,
Не оттого ль могуществу любви
Нет места на душевном нашем троне?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2023
Той хрест, що кожен з нас повинен був нести
За смертний гріх душі - повстання проти Бога,
Безгрішний ніс Христос, від пекла щоб спасти
Здобувши над гріхом і смертю перемогу!
Порушивши Закон, який всім дав Творець,
Отримали собі прокляття від закону,
Бо зрадили самі ритм Божий для сердець,
І опинилися у смерті ми в полоні.
"Раб смерті і гріха" - цього тавра якщо
Позбутися в душі гаряче є бажання,
То визнавши той факт: "без Бога я - ніщо",
Постане перед Ним в молитві покаяння.
Щоб Храмом стати їй для райських почуттів,
Спаситель душ - Христос, щоб міг в ній панувати,
Щоби Творця життя, Правителя світів,
Улюбленим Отцем вовіки називати!
####################
Тот крест, что грешник должен был нести
Тот крест, что грешник должен был нести,
Христос нёс, за наш смертный грех страдая,
От ада души наши чтоб спасти,
Чтоб жить им вечно по Законам рая.
Чтобы, как Еву, дьявол не прельстил
Грехом - жить в Божьем мире своевольно,
Христос за грешных Жизнью заплатил,
Чтоб мы хотели жить по Божьей воле.
Чтоб мы не забывали ни на миг,
Ту Цену, что платил Христос за души,
Чтобы, живя средь дьявольских интриг,
К змеиной лести были равнодушны.
Чтоб не нести за смертный грех креста,
Чтоб счастьем нам дышать, как Божьим детям,
Исполнить нужно Заповедь Христа,
Ведь Он Владыка над грехом и смертью!
Чтоб от клейма "раб смерти и греха",
Избавиться душа желала страстно,
Чтоб Весть Благую сердцем услыхав,
Хотела стать Спасителю подвластной!
Чтоб захотела место отыскать,
Где в Покаяньи дарит Он Прощенье,
Чтоб Суть Творца Святого отражать,
Кто во Христе дарует ей Спасенье!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2023
Якщо у серце не ввійшли слова,
Вони тоді, як гасла, або ролі,
Ні радості не чуєш в них, ні болю,
Дух слів не відчуває голова.
Як Храм любові, душу Бог творив,
Щоб їй і біль, і радість відчувати,
Щоб голові могла допомогати -
Як щирість відрізняти їй від гри.
В тій метушні старих і юних тіл,
В суперництві земному за купюри,
Де діють безпринципні авантюри,
Від заздрісних щоб врятуватись дій.
Де перш за все тіла - грошей девіз,
Де доля душ своїх нас не хвилює,
Де погляд на життя, на жаль, існує:
На пам'ятниках цвинтарних - дефіс.
Хоч храм любові, створений Творцем,
Змінили на комори, та сараї
Чомусь надія в душах не вмирає,
Не може тіла смерть бути кінцем.
Не обдурити сатані серця,
Бо знають, що зробив для них Син Божий,
В думках щоб, навіть, душі стали схожі
На люблячого, вічного Творця!
Даремно грати в райські почуття,
Що прагнуть головою лицеміри,
Бо серце для любові, і для віри,
Створив Творець любові і життя!
КОМОРА, АМБАР - будова для зберігання
зерна, борошна, запасів, а також товарів.
(Суть - турбота лише про тіло, а не про душу).
САРАЙ - крита нежитлова будова - для худоби,
для дров, і т.д, (суть -бруд, безлад, неприбраність)
######################
Коль в сердце не впустили мы слова,
Они тогда, как лозунги иль роли,
Ни радости не чуешь в них, ни боли,
Ведь чувства не вмещает голова.
Ведь храм любви нам сотворил Сам Бог
В святом святых, что сердцем называем,
В котором боль иль радость ощущаем
В той суете - средь всех земных дорог.
Где спозаранку мчимся на войну,
Чтоб победить в той схватке за купюры,
Пускаясь на любые авантюры,
И не вменяя то себе в вину.
Материя первична — тот девиз,
Что прочно утвердился дарвинизмом,
Невольно нас приводит к смыслу жизни:
На памятниках мраморных - дефис.
Хоть храм любви, что создавал Творец,
В амбары превратили и в сараи,
Но, вот, надежда в них не умирает:
Спасенье есть для ищущих сердец.
Как не крути, не обмануть сердца,
Ведь знают сделал что для них Сын Божий,
Чтоб стали в чувствованиях похожи
На любящего вечного Творца!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023
Що є добро, для нас, що зло, стовідсотково,
Ну, хто ж із нас собі гарантію дає,
Добро - елітний дом, або елітна школа,
Добро, на примхи як завжди валюта є?
Досадливий хіба на сильних світу погляд,
Хоч раз їм побажав, як і собі добра?
Бо ж заздрість в світ несе диявольский світогляд,
Такий, щоби вбивав і, навіть, брата брат.
Автомобіль "крутий", ніби добро - купити,
Машина - хіба зло? Але ж можливо в ній:
Загинути самим, чи кого-небудь вбити,
Статистика страшна трагічних цих подій.
Невже це не добро, на літаках літати,
Щоб ніби тим птахам, світ бачити з небес,
То як навчитись нам добро так обирати,
Наш вибір не приніс, щоб смерть нам, або стрес?
Перед Творцем душа, як малюком не стане,
Щоб Він її навчив, розпізнавати зло,
Яке, як змій в раю поблажливим постане,
І в душу смертний яд введе брехні жалом.
Бог дітям мудрість дасть добро як обирати,
Та силой душу Він не робить немовлям,
Або суть гордія, або суть немовляти,
Христос всім вибір дав - холопам й королям.
ПОБЛА́ЖЛИВИЙ - який занадто невимогливо, м’яко ставиться до кого-, чого-небудь, потурає комусь.
####################
Не захотев быть перед Богом крохой
"Крошка сын
к отцу пришёл,
и спросила кроха:
— Что такое
хорошо
и что такое
плохо? "
В. Маяковский
Купила мама сыну мотоцикл,
В восторге сын, и радуется мама,
Сын в тот же день в аварии погиб,
Рыдает мама у могильной ямы.
Кто на Канарах жаждет покутить,
Кто сфоткаться у Эйфелевой башни,
К тому, что дьявол ищет нас сгубить,
Относимся чего-то бесшабашно.
А он ведь жертву ищет день и ночь,
Как лев голодный, следуя за нами,
Он может рассчитать прыжок точь в точь,
Вцепиться в жертву намертво клыками.
Он души своеволием прельстил:
Что есть добро, что зло - решать без Бога,
Чтоб каждый по своим желаньям жил,
Ведь человек не хочет себе злого.
И человек решил, что сам умён
Решать что благо для него, что плохо,
Предав Того, Кем был он сотворён,
Не зазотев быть перед Богом крохой.
И стала смерть плодом того "добра",
Что мы, с подачи дьявола, избрали,
Когда мы ожидали будет рай,
А факты убедили - в ад попали.
Что есть добро, что зло - на сей вопрос
Ответит лишь душ грешных Искупитель,
Их от геенны Искупил Христос,
Он наших душ Спаситель и Учитель!
Губитель душ внушает душам, что
Добро для них - на трон сесть эгоизма,
Наш выбор: возгордиться пред Христом,
Иль у Него учиться вечной жизни.?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023
Схилю душі коліна перед Творцем любові,
І вічного життя, і райських почуттів,
Перед Христом схилюся, бо Він Своєю Кров'ю
Відплату за мій гріх сплатити захотів!
Схиляюся в молитві благоговійно - вдячно:
За Божий дар - тандем любові і життя,
І хоч Творця тандему зором земним не бачу,
Відчула - райським Він зробив серцебиття!
Make up не потребує душа моя щаслива,
Бо не потрібен грим для райських почуттів,
Для вічних, безкоштовних, святих, а не грайливих,
Що не купити їх й за гори золоті.
Христа молю я серцем: навчи мене любити,
Твоєму ремеслу - безсмертному "люблю",
Щоб справами своїми Твоє Ім'я святити,
Щоб жити вміла Так, Як всі живуть в раю.
Де грим не потребують серця, що щастям сяють,
Бо не потрібен грим ні світлу, ні сльозі,
В раю живуть природньо, бо там в любов не грають,
Там любить Бог усіх, і люблять Бога всі!
Відчула серцем, як Богу любов явити,
Щоб жити на землі так, як живуть в раю:
Нам треба тільки те, що кажеш Ти, робити,
З святим серцебиттям, безсмертним -"я люблю"!
###################
Натуральное блаженство
Благоговейно — благодарно
Склоняюсь сердцем перед Вечным,
Ведь получила я в подарок
Любовь и жизнь — тандем сердечный,
Жизнь восклицательного рода
С сердцебиением счастливым,
И в ней в любое время года
Любовь не пользуется гримом.
Make up не нужен совершенству -
Нелицемерным чувствам райским,
Ведь натуральное блаженство
Любую душу приукрасит.
Едемских роз благоуханье,
Что обоняем мы сердцами,
Сравнимо с любящим дыханьем
Тем чудом, созданном не нами.
Тебе вверяю сердце, Боже,
Чтобы блаженству течь по жилам,
Твой Дух, что всех богатств дороже
Дышать любовью дал мне силу.
И за Божественную долю -
Вовек любить и быть любимой,
Молюсь: да будет Твоя воля,
И да святится Твоё имя!
Блаженство - полное, невозмутимое счастье.
Make up - гримироваться
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023
Навіки узаконив Бог в раю:
Щасливий ритм серцевий - "я люблю"!
Якщо ми смертні й нещасливі,
Виходить ритм у нас - зрадливий...
Христос ніс хрест наш - "зрадники Творця"
Щоб повернути Божий ритм серцям,
Але Він може ритм цей дати,
Серцям, що прагнуть його мати.
Бог є любов, не зрадить Суть Свою,
Насильно не дає ритм - "я люблю".
А лише тим, що прагнуть мати
Ритм серця - вічний, благодатний!
Хто прагне владу визнати Творця,
Він Святим Духом л'є любов в серця,
Дає Дух силу - свято жити:
І Бога, і людей - любити!
БЛАГОДАТНИЙ - який дає щастя, добро, радість, достаток
###################
Силу Духа Свого Бог дасть тим, хто просить
Щоб скинути з душі гріха і смерті пута,
Свободу від цих пут душею щоб відчути,
Повинні Бога ми, як жебраки, благати,
Шукати щоб Його, в молитві стукотати.
Не просимо якщо, виходить гонорові,
Мішає лінь знайти нам джерело любові,
Виходить в нас нема бажання захотіти,
Щоб серцем в молитвах до Бога стукотіти?
Не хочемо поки, як Бог - уміти жити,
То вірити Христу не будемо як діти,
І "смертний гріх пробач" - не станемо благати,
Й Спасителя душі не будемо шукати.
А якщо Дух Христа душа не буде мати,
То гріх і смерть сама не зможе подолати,
А Він дає Свій Дух тим, хто Його благає,
Бо силою любов Бог в серце не вливає.
Той Дух перед яким і гріх, і смерть безсилі,
Всесильний Вічний Бог не дасть душі насильно,
Щоб мати Дух Христа нам треба захотіти:
Просити, як жебрак, шукати, стукотіти.
Ніщо без Духа ми, в якому сила Божа,
У Бога Дух Святий хто ж відібрати зможе?
Тому, щоби в серцях Святого Духа мати,
Їм треба у Творця благати Дух Свій дати,
З Ним смерть перемогти можливо і логічно,
Бо в Ньому Суть Творця - любов свята і вічна.
Як лицедіям нам, в любов щоби не грати,
Христа, щоб дав Свій Дух потрібно нам благати!
БЛАГАТИ - наполегливо, невідступно, ласкаво просити.
###################
Бог даст просящим, ищущим, стучащим...
Оковы смерти с сердца чтобы сбросить,
Просить, искать, стучать велел Всевышний,
Выходит, возгордились, коль не просим,
Выходит, разленились, коль не ищем?
Выходит, не стучим, чтоб нам открыли,
Ведущие в бессмертную жизнь двери,
Выходит, сами доступ перекрыли
Душе - к нелицемерной, детской вере?
Ведь Бог сказал: находит тот, кто ищет,
И отворят - настойчиво стучащим,
Кто чувствует себя без Бога - нищим,
Ведь Бог Свой Дух Святой даёт ПРОСЯЩИМ.
Дух, что любовь в сердца нам изливает,
Во всех мирах бесчисленных царящий,
Тот Дух Христов, что смертный грех прощает,
Бог даст: просящим, ищущим, стучащим...
###################
Глагол просить - это мольба пред Вечным
Льют молоко
В подставленную чашу,
Но нелегко
Подставить гордецам
Под Божью благодать свои сердца,
Им чуждо перед Богом быть просящим.
Глагол просить -
Это мольба пред Вечным,
Чтоб мог простить
Наш смертный грех Христос,
Ведь Он за нас за грех возмездье нёс,
Чтоб от грехов омыть сосуд сердечный.
Просить Христа -
Дал сил, чтоб Божьей воле
Душою стать
Послушной, как и Он,
Чтоб жизни вечной исполнять Закон,
А не лжецом написанные роли.
Чтобы Творцу
Явить Благоговенье,
И, как Отцу,
Почтение явить,
Чтоб в чистые сердца Он мог излить
Свой Дух любви - всесильный и нетленный!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
Чи вмерти для гріха, чи за гріхи померти,
Чи за Христом іти у вічний Божий рай,
Чи з вбивцею душі у пекло йти уперто,
Кому що до душі: чи щирість душ, чи гра?
Ведучого душі самі всі обирають,
Повірити Христу - Спасителю душі,
Чи душогубу, що спасителя роль грає,
Хоч прагне день і ніч - убити нас мерщій.
За ким, куди йдемо - в геєну, чи до раю,
Диявол, чи Христос, хто душам поводир,
Поводиря свого чи знають, чи не знають,
Хто дійсно любить їх, а хто для них - упир?
Не приховати факт, що цап є - провокатор,
Він баранів веде, що йдуть, як тінь, за ним,
Бо віра в них така, що він для них - куратор,
Хоч підло він сховав убивці суть під грим.
Як не йдемо за Тим, Хто знає в рай дорогу,
І дивимось згори на заповідь Творця,
То провокатор душ, зображуючи Бога,
На бійню нас веде, як провокатор - цап.
Ненависник Христа лиш може не бажати,
Просити, щоб Він дав Дар вічного життя,
Щоб прощення гріхів зміг в покаянні дати,
І райське і святе "люблю" серцебиття.
###################
Провокатор ведёт в скотобойню баранов
Лжец скрывает от нас, что на связке с геенной,
Чтобы нас не страшил тандем смерти и лжи,
Лжец прельщает сердца, как в раю прельстил Еву,
Чтоб не слушали мы Сотворившего жизнь.
Сделав лесть для сердец, словно хлебом насущным,
Душегуб знает как, наши души губить:
Коль отвергнут Закон, что был дан Всемогущим:
Всей душой и Творца, и творенье любить.
Дьявол первый восстал на Святые Законы,
И у душ, кому власть дал Господь на земле,
Лестью власть отобрал, словно сыр у вороны,
Провокатором став нищих и королей.
Провокатор - козёл в скотобойне есть должность,
Он баранов ведёт, как вожак, за собой,
Оказалось, сгубить всю отару несложно,
Верит коль вожаку, что ведёт на убой.
Нам являя любовь, Своей жертвуя жизнью,
Божий Сын вместо нас за грехи принял смерть,
Чтобы выбор всем нам сделать бескомпромиссный:
Умереть для греха, иль в грехах умереть.
Умереть во грехах, - значит права лишиться
Унаследовать нам жизни вечной геном,
Умереть для греха, - значит в рай возвратиться,
Избирая Христа для души - Вожаком!
ГЕНОМ — совокупность наследственного материала,
ВОЖАК - тот, кто водит за собой кого-нибудь
ТАНДЕМ – союз, «tandem» - «гуськом», «один за другим».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
Дай милість, Боже, нам покаятися щоб
У смертному гріху: "Творця Святого - зрадник",
Прозріти душам дай, без Тебе ми - ніщо,
Ми глина, Ти - Гончар. Хто з нас Тобі порадник?
Щоб в душах запалав вогонь, що Ти приніс,
Нам, зрадникам Творця, Святий вогонь любові,
Не йшло щоби життя, як поїзд, під укіс,
Щоб спілкуватись нам на серцелюбній мові!
Освоїти "люблю",, щоб кожен захотів,
Не брати приклад щоб ні з Каїна, ні з Хама,
Любити Бога щоб, батьків, сестер, братів,
Бо ж кров у нас одна, як спадок, від Адама.
Під гаслом "з нами Бог", не проливати кров,
Бо "смерть за гріх" - за всіх відплату ніс Син Божий,
Запанувала щоб в серцях Божа любов,
Душею на Христа ми стали щоби схожі.
Яку б роль не зіграв блискуче лицедій,
Силу вогню актор зобразити безсилий,
Бо полум'я "люблю", і полум'я злих дій,
Як і вогонь пожеж, без ігор явить силу.
Гончар через вогонь проводить витвір, щоб
Як камінь, став твердим із грунту
нестійкого,
Бо виріб з глини, він без випалу - ніщо,
Бо непридатний він, як посуд, ні для чого.
Як глині крізь вогонь, серцям треба пройти,
Не примусово їх Христос, а добровільних
Через вогонь "люблю" їх прагне провести,
Щоб вигорів в них гріх - безбожного свавілля.
Пекельний є вогонь для зрадників Творця,
Закони хто Його порушував цинічно,
Спаситель душ якщо царює у серцях,
То в них вогонь "лююлю" палати буде вічно.
ПОРА́ДНИК - той, хто дає поради, радить,
посібник з якої-небудь справи, галузі знань і т. ін.
НЕСТІЙКИ́Й (непостійний у своїх поглядах,
переконаннях, який легко піддається чужому впливу)
ЛИЦЕДІЙ - людина, яка вміє маскувати свої думки, вчинки
ВИПАЛ - нагрівання та витримка при високій температурі
ЦИНІ́ЧНИЙ - (БЕЗБОЖНИЙ) - який відверто виявляє
зневажливе ставлення до Законів Творця Всесвіту і життя
#######################
Огонь любви к Творцу и ближнему
Христос силён зажечь в сердцах,
Коль воцарим на трон Всевышнего,
Низвергнув с тронов душ - лжеца.
Религий всех обряды внешние
Огня чувств Божьих не дают,
А, как без них, сердцами грешными
Освоить вечное - "люблю"?
А, как в глазах узреть сияние,
Что излучает счастья свет,
Когда в душе огня желания
Учиться жить по-Божьи - НЕТ?
А, как явить другим сочувствие,
Не приняв в души чувств Христа,
Как поделиться Его чувствами,
Коль у самих душа пуста?
Как поделиться Божьей милостью,
Коль в душах зависть и враньё,
Когда приходится игривостью
Скрывать отсутствие её?
Не дышим если Духом любящим -
Бессмертным и святым - "люблю",
То, значит, дышим гордым, губящим
И души близких, и свою.
Огонь любви не в состоянии
Зажечь в сердцах умом своим,
Его зажжёт лишь в покаянии
Явивший нам огонь любви!
Душа, раскаявшись в предательстве
Творца бессмертного "люблю",
Рождается от чувств Создателя,
Чтоб вечно жить в святом раю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
Хоча не бачу я Тебе, Святий Творець,
Та бачу, дивлячись на світ, Твою ВЕЛИЧНІСТЬ,
Що демонструє для очей, і для сердець
Твою любов, майстерність, силу, мудрість, вічність!
Факт безперечний, що задумала не я -
Створити Всесвіт на фундаменті любові,
С законами святого і вічного життя,
Що терміни земні для нас не випадкові.
Що створене життя не розумом моїм,
Немає статусу у мене - "Богу - радник",
Не я платила на Хресті життям своїм
Ціну за смертний гріх - "Творця Святого - зрадник".
Не я, а Божий Син Дар вічного життя
Усім, охочим свято жити, пропонує,
Не я, Христос дає "люблю" серцебиття,
Як з згоди нашої у серці Він царює!
Обличчя хоч не бачу, Господи, Твого,
Отримавши за смертний гріх Твоє прощЕння,
Любові у душі відчула я вогонь,
Що вічно жити вчитися дає натхнення!
У захваті від величі всіх справ Твоїх,
Не вистачить мені і вічності всієї,
Віддати борг Христу, що Він платив за гріх,
Щоб у геєну не втягнув душі моєї.
Не зміниш Ти закони вічного життя:
Творця й Його творіння вічно щоб любити,
Я вдячна, що "люблю", Свій ритм серцебиття,
Ти серцю дав, і вчиш мене як вічно жити!
Ти вічного життя і Всесвіту Творець,
Ти Милосердний, Мудрий, Всемогутній,
Я дякую, що дав Христа - життя взірець,
Щоб з радістю душа дивилась у майбутнє!
Взірець - те, що варте наслідування, видатний приклад чого-небудь
Натхне́ння, на́дих - (англ. inspiration) — особливий стан людини, типова для творчості риса, її складовий елемент, який характеризується, з одного боку, високою продуктивністю, з другого боку — величезним підйомом і напругою сил людини.
####################
Как Ты велик, Господь, как Ты велик!
Хоть я не вижу, Господи, Твой лик,
На все Твои творения взирая,
Благоговейно сердце восклицает:
Как Ты велик, Господь, как Ты велик!
Бесспорно, что придумала не я
Все вечные Божественные знанья,
Не мною созидалось мирозданье
С законами святого бытия.
Не моим «я» придумана любовь -
Божественная, вечная, святая,
Которая вовек не умирает,
Мне нет причин бахвалиться собой.
Моим ли «я» дарована мне жизнь,
Меня ли пред Пилатом бичевали?
Вместо меня Безгрешного распяли,
Не я, а Ты мне вечность предложил!
Хоть я не вижу, Господи, Твой лик,
Но сердце, получив Твоё прощенье,
Поёт, взирая в вечность с восхищеньем:
Как Ты велик, Господь, как Ты велик!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2023
"Життя це гра", якщо це так,
Хто режисер "життя - вистави",
Хто дережує грати як,
Щоб ролі принесли нам славу?
Невидимий, як ляльковод,
Хто наші душі спокушає
Тим, що свобода всіх свобод -
Як Богом сам себе вважаєш?
Якщо ніби ляльки, серця,
Щоб ляльковод їх смикав владно,
Який повстав проти Творця,
То жити важко нам і складно.
Зіграє роль комедіант,
Змив грим героя, константує,
Finita la Commedia,
Що грати роль - це жити всує.
Роль грати власника життя,
А перед смертю плазувати,
І ритм - "люблю" серцебиття,
Що нам здобув Христос, не мати.
Нас тягне ляльковод до гри,
Бог пропонує нам любити..
Наш вибір: щирість, або грим,
В життя чи грати нам, чи жити?
ВСУ́Є - марно, даремно.
####################
Finita la Commedia
Коль говорим, что «жизнь – игра»,
То, кто же автор этой пьесы,
Ну, кто даёт нам роли: лгать,
Святоши роль или повесы?
В театре кукол кукловод
Вершит судьбой марионеток:
Кому погибнуть за народ,
Кому предать друзей и деток.
У кукловода весь набор:
Героя, палача, кликуши,
Его и прокурор, и вор,
Как режиссера, должен слушать,
Роль отыграв, комедиант,
Пред зеркалом в своей уборной,
Finita la Commedia –
Смывает грим слуга покорный.
И здесь, с собой наедине,
Под крики «бис», уйдя со сцены,
Из глубины душевных недр
Терзает жажда перемены….
Душа так просит естества,
Той силы неземного чувства,
Которой не нужны слова!
Но тянет кукловод к искусству…
"finita la commedia» — «комедия окончена»
####################
І життя назвали грою
Запишалися собою,
І життя назвали грою,
Визнаний немодним нами -
«Я люблю» - життя фундамент,
Бо сучасним стало грати:
Вигоду собі шукати,
Лицемірити, судити,
І нікого не любити:
Ні Творця, і ні творіння,
Ні Христа, що нам спасіння
Від гієни гарантує,
Поклик як Його почує
Наше серце й зажадає
Ритм придбати "я кохаю"!
Став природнім ритм щоб Божий,
Що змінятися не може,
У Христа навчитись жити:
Бога і людей - любити,
Бо Творець до Свого раю
Лише люблячих впускає!
####################
Жизнь - игра стиль современный
Жизнь представили игрою,
Возгордились все собою,
«Я люблю» - фундамент жизни,
Стал, как-будто, атавизмом,
"Жизнь - игра" - стиль современный
В мире гонок техногенных,
Цели преданных всецело,
Чтоб создать комфорт для тела...
И беспечно, в жизнь играя,
Забываем, что из рая
Души в мир ниспали смертный,
Что за них Христос стал жертвой,
Искупить чтоб от геенны,
Стал для них чтоб современным
Сердца ритм "люблю", как в сказке,
Не нужны с ним душам маски.
ТЕХНОГЕННЫЙ - обусловленный развитием техники
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2023
"Оце каже Той, Хто має сім Божих духів і сім зір: Я знаю діла твої, що маєш ім'я, ніби живий, а ти мертвий."
Біблія
Невже нас не вражають всі весняні дива:
Шпаків приліт із чужини в шпаківні,
Як оживають скрізь дерева і трава,
Як в люті холоди в них збереглось коріння?
Чому така реальність, ніби потоп, навкруж:
Не здатна душа душу розуміти,
Хіба хто з нас побачив коріння своїх душ, -
Батьки, жінки, чоловіки, чи діти?
Чи, може добре бачать людських тіл лікарі -
Коріння наших душ, як на рентгені,
Чи може президенти їх бачать, чи царі:
Чи душі в світі тіл, як теревені?
Де ніби все даремно: Голгофа й Заповіт:
Творця щоби з творінням полюбити,
Невже життя доцільність - тілам прийти у світ,
Щоб прилягти під мармурові плити?
Хто ж на землі лікує душі пекельну біль,
Де зайняли тіла скрізь перше місце?
Тому кричить до неба, бо світить звідти їй,
Немов маяк: зірки, і сонце, й місяць.
Щоб від Творця душ чути, від Кого кожен вдих:
Як зберегти їх від брехні, та зради,
Від смерті незалежність придбати як для них,
Не мала смерть над ними щоби влади?
Як в наших душах грішних, коріння неживе,
То - над гріхом та смертю Переможець,
Простить гріх в покаянні, й коріння оживе,
Співали щоб в раю, як діти Божі!
Якщо пізнати душу нам заважає лінь,
То, як метал, іржа її зруйнує,
Бо в Царство за Христом не піде, ніби тінь,
Де Божа Суть - любов повік царює!
Зібрало небо душі без мертвої іржі,
Що ДІЯЛИ в "люблю я" в цьому світі...
Душею, що пізнала Спасителя душі,
В "ЛЮБЛЮ" - коріння бережу щомиті!
ТЕРЕВЕ́НІ - Дурниці, нісенітниці.
ДОЦÍЛЬНІСТЬ – відповідність явища, процесу певній меті.
Лінь — це ІРЖА розуму і тіла.
Апатія і лінь – справжнє замерзання душі і тіла. Лінь подібна іржі: вона роз'їдає швидше, ніж часте вживання зношує. Лінь – найсильніша сторона людської натури.
####################
Коль корни наших душ засохли без любви…
«Мы здесь, поодиночке, смотрели в небеса,
Мы скоро соберёмся воедино,
И наши, в общем хоре, сольются голоса,
И млечный путь задует в наши спины»
Юрий Визбор
Не поняты друзьями, не поняты страной,
Не поняты ни мужем, ни родными,
Не поняты детьми, не поняты женой,
Друг другу мы становимся чужими.
И бродим одиночки, куда глаза глядят,
Желания телесные исполнить,
Куда ни посмотри, все об одном галдят:
Где легче кошелёк деньгой наполнить.
Неужто всё напрасно Голгофа и Завет:
Душою всей друг друга возлюбите,
Неужто наша участь, намаявшись от бед,
Навек прилечь под мраморные плиты?
Приносит дар небес из года в год весна:
Цветущие сады, жилой скворечник,
И пробуждает всё живое ото сна,
Где уцелели корни жизни вечной!
Где ж корни наших душ, непонятых никем,
Как их хранить от лицемерной вьюги,
Как жить им без вранья, предательских проблем,
Как возлюбить душою всей друг друга?
Невидима для глаз, не понята никем,
С натянутыми нервами, как струны,
Взывает к Небесам, откуда светит всем,
Словно маяк, свет солнечный и лунный!
Коль корни наших душ засохли без любви,
То - Победитель над грехом и смертью,
Могуществом любви нам корни оживит,
Чтоб песни счастья петь, как Божьим детям!
О, сколько душ поющих собрали Небеса,
Что сохранили корни в мире злата,
Надеюсь, что и наши примкнут к ним голоса
В том мире, где у жизни нет заката!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
Уявити життя без любові - це жах,
Або те, що життя підкоряється смерті,
Або рай збудувати в душі на грошах,
Або силу купити, чи Боже безсмертя.
Це жахливо відмовитись мати життя,
Вічне, райське життя, що здобув нам Син Божий,
У якому "ЛЮБЛЮ" - щастя серцебиття,
У якому душа на Творця свого схожа.
Це жахливо, коли між батьками й дітьми
Тих відносин, що Бог заповідав, немає,
Це жахливо, коли горде "я" замість "ми",
Це жахливо, що Бога душа не шукає.
Це жахливо, якщо в нас життя без любові,
Як Христу плетемо вінок в серці - терновий.
#######################
Представить страшно жизнь, в которой нет любви...
Представить страшно жизнь, в которой нет любви,
Или поверить в то, что смерть сильнее жизни,
Иль допустить, чтобы душа смогла забыть
Свою святую - райскую отчизну.
Представить страшно, коль желанья нет любить,
Чтоб окружать заботой тех, с кем сердцем связан,
Иль допустить на миг, что можно позабыть
Сердца, которым ты за жизнь обязан.
Представить страшно, что Творец способен лгать
И отменить закон для жизни вечной райской,
Он на земле не зря сердцам дал испытать
Ритм "Я ЛЮБЛЮ", что дарит душам счастье!
Представить страшно, что меня могло не быть,
И жизнь, в которой нет Божественной любви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023
На мелодію пісні "Алілуйя" - Леонардо Коена
Незмінна Твоя Суть - любов,
Я вдячна Тобі, Вічний Бог,
За Дар життя, що Храм в душі будуєш,
Щоб серце в ритмі - "я люблю",
Відобразило Суть Твою,
І в захваті співало Алілуйя!
Алілуйя, Алілуйя,
Алілуйя, Алілуйя!
Тебе звела в душі на трон,
Твій, вічного життя Закон,
Повіки хай в душі моїй царює,
Пробачив Ти гріх смертний мій,
Душі дав доступ в Царство мрій,
Співають де від щастя - Алілуйя!
Алілуйя, Алілуйя,
Алілуйя, Алілуйя!
З гріхом і смертю виграв бій,
І що довірила Тобі,
Христос, навіки душу, не жалкую,
Що за Тобою йду, як тінь,
У Батьківській небесний дім,
Де вічно не замовкне - Алілуйя!
Алілуйя, Алілуйя,
Алілуйя, Алілуйя!
Принцеса - це дочка царя,
І нею стала дивом я,
Цей статус маю завдяки Христу я,
Він нам здобув святе життя,
Де "я люблю" - серцебиття,
Що не розривне з вічним Алілуйя!
Алілуйя, Алілуйя,
Алілуйя, Алілуйя!
Надіюся життя Творець -
Всіх нахилів душі знавець,
Серед Своїх дітей й мене почує:
І скаже: дійсно ти, як тінь,
Йшла за Христом в Мій вічний дім,
Щоб в захваті - віч на віч - Алілуйя!
Алілуйя, Алілуйя,
Алілуйя, Алілуйя!
###################
АЛЛИЛУЙЯ
На мелодию песни "Аллилуйя" - Леонардо Коэна
Слово сошло с небес одно,
И по всей земле звучит оно,
Прославить чтобы Божью суть святую,
И все миры в унисон поют,
И славу Богу воздают
Святым и вековечным - АЛЛИЛУЙЯ!
Аллилуйя, Аллилуйя,
Аллилуйя, Аллилуйя...
На струнах сердца Песнь песней
Играть и петь для Царя царей,
Душой своей счастливою хочу я,
Творцу миров, и Творцу души
За то, что дал любовь и жизнь,
Хвалу воздам извечным АЛЛИЛУЙЯ!
И Сыну Божьему спою,
Ведь Он явил нам любовь Свою,
Добыв для всех нас, грешных, Весть Благую,
Чтоб души нам от грехов омыть,
И Богу чтоб усыновить,
Спасителю спою я АЛЛИЛУЙЯ!
Принцессой чудом стала я,
Ведь так называют дочь Царя,
И возношу Отцу отцов хвалу я,
Христос открыл жизни вечной путь,
Чтоб в рай любви к Отцу вернуть,
Где вечно не смолкает АЛЛИЛУЙЯ!
Надеюсь, скажет мне Отец -
Бог всех богов, всех миров Творец,
Что на земле жила я не впустую,
Лицом к Лицу тогда спою
Отцу, Кого как дочь люблю -
Бессмертному, Святому - АЛЛИЛУЙЯ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2023
Стояло на горі Голгофській три хрести:
Для лиходіїв - два, і для Христа - один,
Висіли на хрестах, призначених для грішних.
Два зрадника Творця, та Божий Син Безгрішний.
Побачив грішний світ – Закон один для всіх:
Творець призначив смерть - відплатою за гріх,
І Божий Син поніс хрест зрадника покірно,
Хоч Сином вічно був і люблячим, і вірним.
Лив лиходій один злість серця на Христа:
"Як можеш Сам зійди, і нас зніми з хреста",
Другий сказав: " невже ти Бога не боїшся,
Ну, чим Він завинив, що ти на Нього злишся?
Вмирати за гріхи, належить грішним нам,
Бо час для нас настав - платити по боргам,
І борг свій - "смерть за гріх" сплатити ми повинні,
Невже не бачиш ти, що розп'ятий невинний?"
І той, хто все життя гріх у душі носив,
Безгрішного Христа смиренно попросив:
Згадав, як прийде Він у вічне Своє Царство,
Того, хто все життя в диявольскім був рабстві.
І відповів Христос, Хто бачить душі всіх,
Хто визнав, а хто ні свій - "зрадник Бога" гріх,
Розбійнику цьому: твій смертний гріх прощаю,
Сьогодні ж Я візьму тебе до Свого раю.
Перед Святим Творцем розбійники ми всі,
Бо вирок - "смерть за гріх" торкається усіх,
Бог бачить душі всіх: хто і чого бажає:
Позбутися гріха, чи вигоди шукає.
Не сплутає Христос природу шукача:
Де суть виробника, де суть споживача,
Хто прагне у Христа навчитися любити,
Хто Бога і людей бажає підкорити.
На небі чули ми, що сталася війна,
Бо стародавній змій - диявол, сатана,
Замість того, щоби Творця свого любити,
Прислужником своїм хотів Христа зробити.
Не сплутає ніхто суть змій, і суть птахів,
Нам вибирати всім один із двох шляхів:
Творець, чи споживач, шлях в пекло, чи до раю,
Повзучість, чи політ - чого душа бажає?
####################
Стояло на горе Голгофской три креста
Стояло на горе Голгофской три креста:
Два для злодеев и один был для Христа,
Висели на крестах, назначенных для грешных -
Предатели Творца и Божий Сын Безгрешный.
Увидел грешный мир - Закон один для всех:
Творец назначил смерть - возмездием за грех,
Безропотно Христос Закону подчинился,
Хотя перед Отцом ни в чём не провинился.
Роптал один злодей, взирая на Христа:
"Коль можешь, нас сними, и Сам сойди с креста",
Другой сказал: "ужель, ты Бога не боишься,
Ну, в чём Он виноват, что на Него ты злишься?
Возмездие за грех мы понести должны,
Он распят, как и мы, хотя в Нём нет вины",
И попросил Христа, что вместе с ним был распят:
"Ты помяни меня в Твоём безгрешном Царстве".
Сказал Христос: "мольбу услышал Я твою,
Сегодня будешь ты со Мной в святом раю!"...
Весь мир перед Творцом, как-будто два злодея,
Грех смертный перед Ним ведь каждым был содеян.
Один злодей, Христа прочувствовав любовь,
Покаявшись, признать свою вину готов,
Другой злодей, увы, перед Христом не каясь,
Геенну предпочёл вместо святого рая...
Христос нас Искупил от платы "смерть - за грех",
В молитве: "грех прости", готов простить нас всех!
###################
Якби не знав Творець....
Якби не знав Творець, що буде в пеклі з грішним,
Ціну за гріх якби, не оцінив Творець,
Хіба б дозволив Він, щоб Син страждав Безгрішний,
За смертний гріх людей, щоб змити гріх з сердець?
Бо відав Бог Святий, які чекають муки
Ті душі, що гріхи залишать у собі,
Що вибрали самі той жах - з Творцем розлуку,
Те пекло, де і плач, і скрегіт де зубів.
Не пити чашу щоб - "навік розлуки з Богом",
На землю впав Христос, волаючи, як Син:
Як можна, щоб Отець проніс її повз Нього,
Як ні, нести цей хрест - дав Батько Сину сил.
Та не зоставив Бог у пеклі душу Сина,
Хто ніс гріхи людей, а Сам Безгрішним був,
І Батьківська любов із мертвих воскресила
Христа, Хто для людей спасіння шлях здобув.
Якщо Ціна за гріх, що заплатив Син Божий,
Нас не вражає так, шукати щоб Христа,
Хто змити гріх з душі при покаянні зможе,
То, не потрібна їй Христова Суть Свята.
Бо знав Бог наперед, хто каятися буде
У смертному гріху - запроданство Творця,
Хоча здобув для всіх - для щирих і облудних,
Христос не змусить, щоб гріха зреклись серця.
Не змусить душі Бог - творити Його волю,
Бо вибрати їм дав між смертю та життям,
Щоб не казали, що Бог дав погану долю,
Якщо ритм - "я люблю" не став серцебиттям.
Щоб вирок для душі: "за гріх - смерть" не відбувся,
Його ніс замість нас Безгрішний Божий Син,
Як прейскурант за гріх, душ наших не торкнувся,
Любитимемо гріх до самих домовин.
Спасителя душі, чи змія - душогуба:
Кого любити нам, то вибір наших душ,
Бо той, хто любить гріх, диявола той любить,
Хто святість, той Христа любитиме чимдуж.
ЗАПРО́ДАНСТВО - перехід на бік ворога ( з корисливою метою).
ОБЛУДНИЙ - сповнений, перейнятий облудою, брехнею; обманний, брехливий.
ПРЕЙСКУРАНТ - (лат. preis — ціна і фр. courant — поточний) — поточна ціна
ПОТОЧНИЙ - який є, існує, відбувається, має місце тепер, у цей час.
ЧИМДУЖ - з великою силою; щосили.
#########################
Если б не знал Творец, что ожидает грешных
Если б не знал Творец, что ожидает грешных,
И, что такое ад, если б не знал Творец,
Жертвовать разве б стал Сыном Своим Безгрешным,
Чтоб спас от ада нас, Кровью смыв грех с сердец?
Если б Отец не знал, душу что ожидает,
Коль во грехах умрёт, если б Отец не знал,
Несправедливых бы не допустил страданий,
Чтобы Безгрешный Сын за грешных Жертвой стал.
Знал Бог всё наперёд: кто будет Сыну верным,
А кто предаст Его, знал Бог всё наперёд,
Ненависть кто к Нему скроет под лицемерьем,
Кто не пойдёт за Ним, а кто за Ним пойдёт.
Грех, что нас тащит в ад: "Давшего жизнь - предатель",
Взял на Себя Христос грех, что нас тащит в ад,
Смерть - приговор за грех вынес Христу Создатель,
Шанс чтобы душам дать - в райский вернуться сад!
Жтзнью Своей Христос спас от геенны души,
Жертвовал ради нас жизнью Христос Своей...
Ненависть иль любовь, преданность, равнодушье
Явит душа Христу? Выбор всегда за ней...
Спасшего нас - любить, силой Бог не заставит,
Выбор наш: да иль нет Спасителя - любить?
Ведь с выбором своим на Божий Суд предстанем,
Чтоб услыхать вердикт: в ад, или в рай любви...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022
І білошкірі, і золотисті,
Подібним серцю покриті листям,
Як наречені, у сукнях царських,
Творцю не шкода для вас фарб райських.
Вбрання по осені беріз,
Для душ людей, немов девіз:
"Бог є любов", прозріли щоб,
Що без любові ми - ніщо.
Ви не амбітні, хоча й ошатні,
На зраду Бога повік не здатні,
Йому покірні, і Його волю
Признали дійсно як кращу долю!
І ваша дивна красота,
І осінь, пишно - золота,
Дає натхнення для душі -
Писати про любов вірші.
Також душу вражають красою
Ваші дивні сережки весною,
І ваш сік і смачний, і цілющий,
Що берізкам дає Прісносущий,
Корисний він і для старих,
І для малих, і молодих,
Бо чистий він, як сльози тих,
Що каються за смертний гріх.
Як тлінне листя Бог так фарбує,
То милість душам Він подарує,
Простивши смертний гріх в покаянні -
Гріх - бути з Богом в протистоянні.
Дивлюся на красу беріз,
Щасливих не соромлюсь сліз,
Бо у Христа душа в Руках,
Хто переміг гріх, смерть і страх!!!
ДЕВІ́З, - Стисле формулювання
ПРОВІДНОЇ ідеї, ПРОГРАМИ ДІЙ.
Ошатний - гарно, святково вдягнений,
святково прибраний, прикрашений.
Листопад, 2022
######################
C сердцевидными листьями
Белостволые, златолистые,
Стройные, с сердцевидными листьями,
Как невесты, нарядны, прекрасные,
Дал Творец одеянья вам царские.
Берёзок царственный наряд
И стар, и млад, увидеть рад,
Взор устремляя в небеса,
Откуда сходят чудеса!
Величавые, но не гордые,
Вы поёте ветвями-аккордами,
Ветви ваши в такт неба качаются,
Словно души с любовью венчаются,
Берёзок облик неземной
Воспет уж в песне не одной,
Но, сердце просит вновь и вновь
Петь про бессмертную любовь!
Вы с серёжками, словно девицы,
С нами соком берёзовым делитесь,
Сок весенний ваш, сок исцеляющий,
Как слезинки, сердца очищающий!
Берёзок сказочный нектар
С желаньем пьют и млад, и стар,
Благодаря Творца миров
За жизнь и вечную любов!
Если дерево так увенчано,
Значит нужно мужчинам и женщинам
Вверить души свои - Сотворившему,
Грех и смерть на Кресте Победившему.
И, глядя на красу берёз,
Я не стыжусь счастливых слёз,
Не стыдно, что Отцом зову,
Кто в золото одел листву!
Октябрь, 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2022
Рудоволосими кленами осінь
Прикрасила двори,
І павутин вітер срібло розносить
Під кожен свій порив.
Ніби на землю художниці пензель,
Із вічних впав небес,
Ніби душі проповідує тезу:
Творець є - всіх чудес!
О, осінь золота, твоя пора прийшла,
Зеленим листям клена фарби принесла,
Щоб, як багаття спалахнули,
І райський одяг одягнули,
О, осінь золота, твоя пора прийшла.
Килим із золота листя ти шиєш,
Й кладеш під ноги скарб,
Душі чуттєво надією грієш -
Багаттям райських фарб.
Бабине літо, мов каже: не бійся,
Творцю чудес повір,
Ще з всіх пісень заспіваєш ти пісню -
Під струнний перебір.
О, осінь золота, багато в світі мов,
Зі мною на своїй, співаєш про любов -
Любов, що душу воскресає,
У негараздах всіх втішає,
О, осінь золота, життя і є любов.
Ти врожаї подаруєш багаті,
Хай тіло їсть і п'є,
Але не зможеш дарів душам дати
Тих, що любов дає.
Кленами в царському одязі будеш
Звістку нести в серця:
Святом життя душам люблячим буде,
Святом, що без кінця!
О, осінь золота, як ліки від ниття,
І, ніби звістка душам від Творця життя,
Що любить Він своє творіння,
Вдихнути прагне Дух нетлінний,
Щоб дати Дар їм вічного життя!
Тези — коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті тощо.
Листопад, 2022
####################
Рыжеволосого бабьего лета
Рыжеволосыми клёнами осень
Украсила дворы,
И серебро паутинок разносит
Под ветреный порыв,
Словно художница кисть уронила
На шар земной с небес,
Чтобы душа моя вновь убедилась
Что есть Творец чудес!
О, осень рыжая, пришла твоя пора,
Ещё зелёным лист кленовый был вчера,
Ну, а сегодня загорелся,
В багрец и золото оделся,
О, осень рыжая, пришла твоя пора!
Золотом шитый на землю ты стелешь
Свой лиственный ковёр,
Душу согреет и соснам и елям
Твой, сказочный костёр,
Рыжеволосого бабьего лета
Надежд и грёз костёр
Скажет, что лучшая песня не спета
Под струнный перебор…
О, осень рыжая, давай споём с тобой
Ту песню счастья, что даёт душе любовь,
Любовь, что душу воскрешает,
В земных невзгодах утешает,
О, осень рыжая, давай споём с тобой!
Ты в закрома щедро хлеба насыплешь,
И дашь дары садов,
Но драгоценней даров не отыщешь,
Тех, что даёт любовь,
Рыжеволосыми клёнами будешь
Напоминать сердцам:
Жизнь – это праздник, не серые будни,
Праздник, что без конца!
О, осень рыжая, пришелица с небес,
Из года в год несёшь в сердца Благую Весть,
Что любит Бог свое творенье,
Дать душам хочет Дух нетленный,
Чтоб жить, как детям Божьим им, в раю чудес!
Октябрь, 2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2022
Плаче осінь за вікном моїм,
Та її не важко зрозуміти,
Бо війна прийшла у кожен дім,
Гинуть молоді, старі, і діти.
Гинуть мужні воїни в боях,
Серце крає пісня "Пливе кача",
І від бомб здригається земля,
І від сліз дорослих, та дитячих.
Ллєш на землю сльози чом, як град,
Може, що пишаємось собою,
Що створили бомби, танки, "град",
Автомати, і до них набої?
Може, що законами Творця:
Щоб Його любити, і творіння,
Ніби дишлом, крутимо в серцях,
На догоду гордим всім хотінням?
Косить смерть людей, ніби косар,
Хто ж зумів від неї відкупитись,
Бо підвладний їй і раб, і цар,
Чом собою хочемо хвалитись?
Звістка, що Христос платив життям:
Викупив із рабства смерті душі,
Чом не викликає почуття-
Гордість замінити на послушність?
Може Переможцю смерті, ми
Скажемо: прости нас, Боже, грішних,
Щоби перед Богом і людьми
Жити, як живуть в раю - безгрішно?
І слухняних Господу, тоді,
Як дітей, Він буде захищати,
І Його, на Божому Суді,
Душі будуть мати Адвокатом.
Може осінь тому сльози ллє,
Що зима чекає за порогом?
А, ось, душам віру Бог дає:
Що зима і смерть у владі Бога!
Бо любов - одвічна Суть Творця,
Його Суттю щоб опанувати,
Треба згоду щоб дали серця
Богу ними вічно керувати.
Листопад, 2022
####################
Плачет осень за моим окном
Плачет осень за моим окном,
Может оттого, что перед силой,
Той, что покрывает реки льдом,
Осень, как опавший лист, бессильна?
Думала, что всех она сильней:
Лето, как царя, повергла с трона,
Вдруг, почуяв средь недолгих дней,
Отберёт зима её корону.
Царский, шитый золотом наряд,
Ветер разорвёт, на землю бросит,
Что ж ты свои слёзы, словно град,
Безутешно льёшь на землю, осень?
Может одиночество страшит,
Взглядом, провожая птичьи стаи,
Что зима метелью закружит,
На трон власти гордо восседая?
Мы ведь тоже плачем от потерь,
Так что нам понять тебя не сложно,
Боль утрат терзает, словно зверь,
Кажется, что выжить невозможно...
Знаешь, осень, верой мы сильны,
Что зима и смерть во власти Бога,
И, что будут все воскрешены,
Кто ушёл в последнюю дорогу...
Верных и неверных воскресит,
Каждому воздать чтоб справедливо:
Гордецов на муку оживит,
Любящих для вечности счастливой.
Ведь любовь — святая суть Творца,
Коль Ему верны, как Божьи дети,
Возведя Христа на трон в сердцах,
Как сказал Он, не увидим смерти!
Октябрь, 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2022
Варто тільки загуглити: "собака рятує викинутого новонародженого" або "діти виганяють батьків", як переконуєшся не в одному милосерді тварини, явленій до жертви людського звірства...
Люди звіріють, а звірі - "людіють",
Бо милосердя являє вже звір,
Люди придумали сонм своїх вір,
Що вічній волі Творця протидіють.
Божу ідею - безсмертне "люблю",
Втілити чому бажання немає,
Чому душа злу ідею сприймає:
Зрадити Бога, батьків і сім'ю?
Щоби від пекла спасти душі наші,
Змити тавро з них щоб "зрадник Творця",
Стати дітьми щоб їм Бога - Отця,
Випив Христос "смерть за гріх" - нашу чашу.
Щоби диявольських, гордих ідей,
Душам зректися навік добровільно,
Вимолить прощення щоб за свавілля,
Вчитись любити Творця і людей.
Бо якщо в душах Христос не панує,
Він їх від пекла не зможе спасти,
Бо, Дар ЖИТТЯ, що здобув на хресті,
Лише бажаючим душам дарує!
Втілити щоб Суть Святого Творця,
Дасть душам спраглим і силу, і вміння,
Щоб полюбити Творця і творіння,
Ритм "Я ЛЮБЛЮ" щоб був вічним в серцях!
#####################
Люди "звереют", а звери - "людеют"
Люди звереют, а звери - "людеют",
Зверь милосердие может являть,
Люди готовы людей убивать,
Дьявола в жизнь воплощая идеи.
Божью идею:"любите друг друга"
Что-то не хочется нам воплотить,
Проще нам лгать, предавать и судить -
Мать и отца, и детей, и супругов.
Что ж мы Воскресшему Божьему Сыну
Не доверяем, как Богу, сердца,
Чтоб воплотить Суть Святую Творца,
Сердце избавить от сути змеиной?
Грешным добыл на Кресте Он Спасенье
Сердце чтоб любящим сделать навек,
Богу подобным чтоб стал человек,
Чтоб возлюбил и Творца и творенье!!!
##################
Что чувствовал душ наших Искупитель
За грешных проливая Свою Кровь,
Что чувствует Воскресший - душ Спаситель
В глазах любимых видя нелюбовь?
Что чувствует Христос, когда цинично,
Держа Его на уровне слуги,
Любя при этом деньги фанатично,
Взываем: "то подай, то помоги"?
Что ощущаем мы, когда нам трудно,
Коль через нас легко перешагнув,
За серебро готов друг, как Иуда,
Продать тебя и глазом не моргнув?
Что чувствуем, когда нас потребляют,
Что чувствуем, когда нас предают,
Коль, лицемерно пыль в глаза пуская,
На дьявольскую сторону встают?
Что чувствует Отец Небесный, видя:
Сын Его распят снова в тех сердцах,
Что, веря в Бога, Бога ненавидят,
Ну, разве трудно гнев понять Отца?
ГЛАЗОМ НЕ МОРГНУВ - долго не раздумывая
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2022
"Нехай у вас будуть ті самі думки ( почуття), що й у Христі Ісусі!"
Біблія
"Дім держиться не на землі, а на жінці."
Прислів'я
Сильна - про жінку почуєш не рідко -
Вічно в турботах - робота сім'я,
Зникли куди - "моє серце, лебідко",
І ті, принцеси у шлюбних вбраннях?
В сім'ях буденність чом нормою стала,
Прозу обрали чом замість віршів,
І ті "пісні", що грошей вічно мало,
Чом не царює любов у душі?
Плечі розширили в сукнях жіночих,
Сила щоб в м'язах такою була,
Переробити щоб з ранку й до ночі:
І на роботах, і в сім'ях діла.
Колір жилета, на жаль, апельсина
Став атрибутом для сильних жінок,
Силу любові, не м'язову силу
Душам жіночим хотів дати Бог!
Силу любові являли щоб душі,
М'язову силу являли тіла,
Єдністю сил на морях і на суші
Божі творили щоб вічні діла!
"Лізе в огонь, і коня зупиняє",
Так, ось Некрасов про жінку писав...
Душам як Господи, суть повертаєш,
Ритм "я ЛЮБЛЮ " щоб константою став?
Як нам щасливою бути сім'єю
В світі, де гроші - то ціль у житті?
Правити бути як Бог над душею,
Дасть Він їй з лишком Своїх почуттів!
Чоловіків та жінок не міняти,
Ніби одежу, машину, тощо,
Треба нам факт безперечний признати:
Бог є любов, ми без Бога - ніщо!
Сильними бути жінкам не судилось,
Гордістю всі "наламали ми дров",
Шанс Бог дає, щоб душа відродилась,
"Мамою" душ щоби стала любов!
Щоб молоко Слів Господніх смоктати,
Щоб у дорослих зрости з немовлят,
Щоб у Спасителя вчились кохати,
Щоб не здалися в полон грошенят!
Силі любові, як в душах царює,
Здасться без бою в полон чоловік,
Бо силу вічного щастя відчує,
І не захоче дивитись убік.
Силу грошей, або силу любові,
Душі вирішують - мати чию,
І на якій будувати основі
Дружбу, роботу, життя і сім'ю.
Мабуть усі оцю приказку чули:
Жінка - душа, чоловік голова,
Чом же ми й досі тоді не збагнули:
Мертві без Божої сили слова?
Душам Христос Свою силу дарує,
Вірність Йому вони являть якщо,
Коли в них сила слов вічних панує:
"Бог є любов, я без Бога - ніщо!"
#######################
Сильная женщина
"Муж - голова, жена - душа"
"Жену с мужем некому судить, кроме Бога"
Пословицы
Женщина сильною стала, печально,
Вечно в заботах – работа, семья,
Где ж, вы принцессы, в нарядах венчальных,
Что ж голоса, как хрусталь, не звенят...?
В прошлом - восторг и души ликованье,
Тот небывалый душевный подъём,
Что приносило влюблённым свиданье,
Что ж опустел наших душ водоём?
В семьях обыденность нормою стала,
Прозу избрав вместо песен - стихов,
Спорим о баксах, о том, что их мало,
В душах чего-то НЕ ПРАВИТ ЛЮБОВЬ..
Женщины плечи подставили в платья,
Чтоб, как мужчинам, им сильными быть,
Плеч натуральных, пожалуй, не хватит,
Чтобы устроить работу и быт.
Сколько жилеток оранжевых женских
Видим на стройках домов и дорог,
Кто ж заставляет быть сильными женщин?
Женщину нежной хотел видеть Бог!
Женщину - нежной, а сильным - мужчину,
Свято хранящих ритм сердца "люблю",
Не затянула чтоб злая пучина
Тех, кто не хочет жить ТАК, как в раю!
Лезут в огонь, и коня остановят –
Так, вот, Некрасов про женщин писал…
Боже, когда твой закон восстановят,
Ритм "я люблю" нормой сердца чтоб стал?
Чтобы любовь управляла землёю,
Чтобы мужчине и женщине стать
Дружной, навеки сплочённой семьёю,
И благодать от любви получать!
Женщин, мужчин не менять, как перчатки,
Чтоб как судилось: "навек возлюби»,
Ведь говорят вечных знаний начатки:
Мы только nothing – ничто без любви!
Женщине сильною быть не судилось,
Не воевать со своей «головой»...
Может рискнём, чтоб душа возродилась –
Чтоб её мамою стала любовь?!
Чтоб молоком материнским питались,
И возрастали, как дети, в любви,
Со смертоносною ложью расстались,
И у Христа НАУЧИЛИСЬ любить,
Женщина чтоб покоряла мужчину
СИЛОЙ любви, а не силою плеч,
И для разводов не будет причины,
Если освоим небесную речь!
Речь без обманов, скандалов, предательств
Души наполнит нам радостью вновь,
Лишь для любви души дал нам Создатель,
Пусть же в них ПРАВИТ святая любовь!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2022
Слух до серця дійшов про загублений рай,
Захотіла душа відшукати той край,
Де всіх любить Творець, і всі люблять Творця,
В серці пісня тоді народилась оця:
Той знайде Бога, хто хоче жити,
Якщо шукати він буде ніби
Води краплину від спраги пити,
І як голодний шматочок хліба!
Відкидала душа, що життя то є гра,
Визнавала душа: там де Бог, там і рай,
Як лякав мене світ, що це шлях в нікуди,
Душу Божі слова надихали завжди:
Той знайде Бога, хто хоче жити,
Якщо шукати він буде, ніби
Води краплину від спраги пити,
І, як голодний, шматочок хліба.
Пошук марним не був, бо знайшла почуття -
Райські, вічні, святі, що в основу життя
Бог безсмертний заклав, і не змінить повік,
Бо Творця почуття, як плодів райських сік:
Той знайде Бога, хто хоче жити,
Якщо шукати він буде, ніби
Води краплину від спраги пити,
І, як голодний, шматочок хліба.
Точно знаю тепер, Хто за мій гріх платив
В душу рай повернув, коли гріх мій простив,
Маю рай у душі лиш Христу завдяки,
Бо вели до мети Божих слів - маяки:
Той знайде Бога, хто хоче жити,
Якщо шукати він буде, ніби
Води крапельку від спраги пити,
І, як голодний, шматочок хліба.
####################
ТАМ, ГДЕ БОГ, ТАМ И РАЙ
Про утерянный рай слух до сердца дошёл,
Так его отыскать захотелось душой,
Но пыталась внушить "здравый ум" голова,
И в душе родились этой песни слова:
Отыщет Бога душою каждый,
Искать коль будет ЕГО под небом,
Словно в пустыне томимый жаждой,
И, как голодный краюшку хлеба.
Отвергала душа, будто жизнь - то игра,
Принимала душа: там, где Бог, там и рай,
Коль пророчил ей мир - это путь в никуда,
Придавала ей сил эта песня всегда:
Отыщет Бога душою каждый,
Искать коль будет Его под небом,
Словно в пустыне томимый жаждой,
И, как голодный краюшку хлеба.
"Тот, кто ищет, найдёт"- убедилась душа,
Когда Бог дал Свой Дух, чтоб любовью дышать,
Средь земной суеты помогла мне в пути
Вечный рай Божьих чувств эта песня найти:
Отыщет Бога душою каждый,
Искать коль будет Его под небом,
Словно в пустыне томимый жаждой,
И, как голодный краюшку хлеба.
Точно знаю теперь, Кто мой грех Искупил,
В Покаяньи простив, в душу рай возвратил,
На Голгофе явил Божий Сын нам любовь,
Сил Его мне найти дал маяк Божьих слов:
Отыщет Бога душою каждый,
Искать коль будет Его под небом,
Словно в пустыне томимый жаждой,
И, как голодный краюшку хлеба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2022
Закон свободи від гріха та смерті -
Отримало творіння від Творця,
Виходить, що від того всі ми смертні,
Що цей закон порушили серця?
Ритм "я люблю" і Бога, і творіння -
То серця ритм для вічного життя,
Для вічного життя любов - коріння,
З яких зростають райські почуття!
Бог дав творінню вибір добровільний,
Невже ж Він перед людством завинив,
Що вибрало диявольске свавілля,
Якому кожен серце відчинив?
Доки як дишло нам Творця Закони,
І не лякає вирок: "смерть - за гріх",
Свобода від гріховного полону,
Потрібна буде, як улітку сніг.
Закон свободи від гріха та смерті
Зухвало всі порушили в раю,
Погодившись за смертний гріх померти,
Ніж Божу Суть набути в "я люблю".
Бог Сином Своїм жертвував Безгрішним,
Від пекла врятувати душі щоб,
Невже незрозуміло душам грішним -
Вони без Духа Божого - ніщо?
Поки Ціна за душу не вражає,
І ту любов, що нам Христос явив,
У Нього вчитися хіба ж душа бажає -
Любити ТАК, ЯК Він нас полюбив?
Христос здобув над смертю перемогу,
Чому ж до Нього вчитись не йдемо,
Придбати щоби Суть Святого Бога...
Чом нам не до душі святе ярмо?
Бог є любов, не змусить нас навчитись
Оволодіти вічним "я люблю",
Христос серця охочі може вчити
Так жити, як у вічному раю!
Закон свободи від гріха і смерті
Без сили Бога грішних ,нас, уб'є,
Лиш Переможець над гріхом і смертю,
Ту Силу Своїм дітям надає.
Дітьми чи душогуба, чи Творця,
Чиїми бути - вирішать серця...
####################
Царство верных Законам любви
Непреложность законов Творца
Нужно жизнью своей оправдать,
Чтоб навек поселилась в сердцах
Его вечной любви благодать!
Чтобы святость глагола «люблю»
Проявляли мы сердцем своим,
Ведь оно пребывает в раю,
Коль в нём сила есть Божьей любви!
Чтобы в мыслях, словах и делах
Дух любви был основой основ,
Низвергающий ненависть в прах,
И не знающий смертных оков!
Бог даёт всем возможность дышать
Побеждающим Духом Своим,
Коль с Голгофы начнёт путь душа
В Царство верных законам любви!
Коль душа добровольно пойдёт
За Христом, Кого Бог воскресил,
То она непременно найдёт
Тот источник Божественных сил,
Что не сводят земной путь к нулю,
Не дают стать рабом у лжеца,
Что сердцам дарят ритм «я люблю»,
Чтобы жить по законам Творца!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022
Хіба Божа любов в земних царствах - на тронах,
Де, щоб сісти на трон, вчинять злочин любий,
Де безстрашно порушують Божі закони,
У Христа не бажаючи вчитись - любить?
Хіба Божа любов буде жити в хоромах,
Де не Богу ввіряють серця, а грошам,
Для тілесних бажань, де немає кордонів,
І де, ніби жебрачка, без щастя душа?
Хіба Божа любов безліч вір породила,
Що Христа розпинають у храмах - серцях,
Воцаривши в них гріх первородний - гординю,
Що повстала в раю проти волі Творця?
І в халупах любов душі щастям годує,
Не змінити зв'язок: там, де Бог, там і рай,
Його вічна любов коли в душах панує,
То відчують вони Божу силу добра!
Старомодні вбрання - милосердя та вірність
Не міняє любов на сучасні вбрання:
Зраду близьких, брехню, заздрість та лицемірність,
Бо любов видно в справах, не в гордих знаннях.
Не боїться любов релігійної люті,
Кинув в пекло хоча "розіпни" - крик людей,
Не позбавив той крик любов вічної Суті:
Крім любити як Бог, нема інших ідей!
#########################
Не подвластна любовь ни царям, ни грошам
Вряд ли встретишь любовь во дворцах королевских,
Короли, как рабы, не способны любить,
Там в интригах за власть отравляются лестью,
Там из-зависти жаждут друг друга убить.
Вряд ли встретишь любовь в фешенебельных замках,
В основном, там один разговор - о деньгах,
И стремление быть иль "тузом", или в "дамках",
Там о счастье мечты разбиваются в прах.
Вряд ли встретишь любовь среди тысяч религий,
Где одна над другой суд безбожный вершит,
Где все также в ходу клевета и интриги,
Тот же гордый мятеж — веря в Бога, грешить.
Не гордится любовь, и приходит в подвалы,
Не гордится любовь, и живёт в шалашах,
Ведь с любовью не может быть плохо иль мало,
Не подвластна она ни царям, ни грошам.
Не стыдится любовь старомодных нарядов-
Милосердия дел, и сочувственных чувств,
Никого не предаст сребролюбия ради,
Ей вовеки веков дух предательства чужд.
Не боится любовь клеветы лицемеров,
Что хотели её на Голгофе убить,
Но осталась, как Бог, - и бессмертной, и верной,
Чтоб от ада спасти тех, кто жаждет любить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022
"Відступництво від Істини"- змія
Пихатими думками спокушає,
Щоб вище Бога стало горде "я",
Що душу в рабстві смерті залишає.
"Моліться за спасіння" - Сам Творець,
Вночі і вдень, волає до сердець!
Хто ж прислухається до Його слів,
Хто вражений ціной душі своєї,
За яку Божий Син життям платив,
Не маємо чом віри однієї?
Не віримо чому Христу, як діти
Не слідуємо чом Його Завіту?
Безсмертних, Божих райських почуттів,
Якщо душа прийняти не бажає,
То точно, що у нашому житті,
Близьких стосунків із Христом немає.
Що ж любимо ми гроші, чи зв'язок:
"Я дихаю - люблю - живу, як Бог"?
Відступництво від ІСТИНИ сердець
Веде до пекла викуплені душі,
До раю вхід закрив навік Творець,
Для ненавидящих Христа, й байдужих.
Христос, Хто бачити в раю всіх прагне,
Відступників від ІСТИНИ не тягне!
#########################
Верить или нет набат - словам?
Беспечность и невежество, увы,
Порою так мешают мыслить здраво,
Чтоб охранять от лжи свои умы,
Ведь забываем - на земле есть дьявол...
«Трезвитесь, бодрствуйте, молитесь» — глас Творца -
Не умолкает день и ночь к людским сердцам!
Но кто же внемлет голосу Его,
Кто жертвенность любви душой приемлет?
Ведь все, увы, мы ищем своего,
Сражаясь за металл, за власть, за землю…
«Трезвитесь, бодрствуйте, молитесь»- как набат,
Беспечных чтобы нас, ложь не столкнула в ад.
Бессмертие Божественной любви
Ужель познать душою нет желанья,
На связке чтоб: дышать, любить и жить
Поступки были,чувства и сознанье?
«Трезвитесь, бодрствуйте, молитесь»-- вечный зов
Того, Кто грешным нам явил Свою любовь…
Коль по душе нам дьявольская лесть,
Что Бога слушать вовсе нам не надо,
Знать не коснулась нас Благая Весть:
Сын Божий души искупил от ада!
«Трезвитесь, бодрствуйте, молитесь» -каждый сам
Решает: верить или нет «набат-словам»...
НАБАТ - удары в колокол, служащие сигналом к сбору людей в случае тревоги, пожара или другого бедствия.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
Бог є любов - Суть вічна і свята,
І нас такими бачити бажає,
А ми в гріхах святкуємо святА...
Нас не хвилює, що Бог відчуває.
Що відчував в той день Він, як Отець,
Як за наш гріх Христос прийняв відплату,
Щоб смертний гріх забрати із сердець,
Подібними Йому могли щоб стати?
Що відчуває, дивлячись на нас,
Як байдужа Ціна Спасіння грішним,
Святкуємо й Різдво, й медовий спас,
Не каючись перед Христом Безгрішним..
Хто, бодай раз, від зради біль відчув,
То й зрозуміти тим Христа не важко,
Дар вічного життя Він нам здобув
Чом вірними Йому нам бути тяжко?
Чому Йому не ввіремо серця,
Бо Він, як Вчитель, взмозі їх навчити:
Любити - життя вічного Творця,
І ТАК, ЯК любить Він, людей любити?
Бог місце покаяння душам дав:
У ніг Христа, Хто взмозі гріх з них змити,
Хто вічного життя здобув їм Дар,
Щоб їм, як дітям Божим, вічно жити.
Святкуємо і Пасху і Різдво,
І безліч свят, що видумали грішні,
Шлункам купуєм їжу і питво,
Де ж взяти душам почуттів безгрішних?
Бажання як нема Христа знайти,
Душі майбутнє, значить, не хвилює,
До раю ж без Христа, ій не ввійти...
Тоді ж куди душа з гріхом прямує?
Христос платив за нас Своїм життям,
Щоби від пекла душі врятувати,
Та прощення гріхів, без каяття,
Не може грішним душам Він надати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
"Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ,
але ДУШУ свою занапастить?" - Біблія
Мінливий світ, де граються в життя:
Сьогодні ти - король, а завтра - блазень,
Король - цілують і твоє взуття,
Як втратив трон, презирство вмить вилазить.
Кінематограф сонм зробив зірок,
Що стали для людей ніби богами,
Той факт не викликає у нас шок,
Що ми по них тупцюємо ногами
О, жертва моди-блискавки, модель,
Сьогодні всі у захваті від тебе,
З тобою вся компанія Шанель,
А завтра пропаде в тобі потреба.
Така земна - продажна панорама:
Чолом до ніг, або ти під ногами.
#########################
Или у ног, или топтать ногами
Как переменчив мир, где в жизнь играют,
Сегодня ты – король, а завтра – шут,
Король — к твоим ногам главу склоняют,
Коль свергли с трона, то ногою пнут,
Твою звезду зажёг кинематограф,
Тебе толпа скандирует «ура»,
Сегодня покупают твой автограф,
А завтра будут ноги вытирать.
О, жертва скоропортящейся моды,
На подиум ведущая себя,
У ног твоих поклонники сегодня,
А завтра все забудут про тебя.
Такая вот земная панорама:
Или у ног, или топтать ногами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2022
Серце, покірливе Богу Святому,
Силу отримує ритма "люблю",
Вічний Творець не дозволить нікому
Ритм скасувати святий у раю!
А, якщо серце бодливе до волі,
Що для творіння взаконив Творець,
То успадкує диявольску долю,
Рай або пекло - то вибір сердець...
Серце покірливе щоб нам придбати,
Треба щоб в ньому Христос царював,
Щоби подібним Христу могло стати,
Що нам робити, щоб Він планував!
Гріх щоб - "диявольске горде свавілля",
Що проти Бога бунт сіє в серцях,
Не спокусив нас на шлях божевілля -
Серцем відкинути волю Творця!
Послух обрати серцям чи бодливість,
Волю Творця, або волю свою,
Ритм, що до пекла іх тягне - фальшивий,
Або ритм істинний, райський - "люблю"?
Серце само собі шлях обирає:
Мати Христового Духа, чи ні,
Дух, що можливість серцям відкриває -
Мати із Богом стосунки міцні!
Тільки Христос може серце навчити -
Волю творити Святого Творця:
Дихати щоб для - любити і жити,
Жити життям, що не має кінця!
БОДЛИВИЙ - що бодається, чинить опір волі Творця
Божевілля - зійти з Божої волі, нерозумний:
#################
Не вірю я, що Бог не чує молитов,
Бо Його суть свята і вічна то - любов,
Як визнати той факт нам замість нарікання,
Що слухати Творця не маємо бажання?
Бо знаємо, що Він нас наскрізь бачить всіх,
Бо виніс вирок всім: відплата - смерть за гріх,
Відважився Його хто-небудь запитати:
За гріх який усім така страшна відплата?
Хто Бога в молитвах відповісти просив:
За що розп'ятий був Безгрішний Його Син.
Перед Христом, Хто ніс за гріх наш покарання,
Схилився хто в сльозах в молитві покаяння?
Хто згодився на те, бажання щоб Творця
І день, і ніч були бажанними в серцях,
Хто в серці звів на трон Спасителя Святого,
Щоб знизу догори дивитися на Бога?
Хто згоду серцем дав нести ярмо Христа,
Відкинув гордість хто, і учнем Його став?
Бо може тільки Він бажаючих навчити:
І Бога, і людей, ЯК любить Він, любити!
Бажання в кого ж з нас молитися так є:
Святиться хай Ім'я, Господь, святе Твоє?
Бо, щоб Його Ім'я нам дійсно освятити,
Нам треба тільки те, що хоче Бог робити.
Як наші молитви - робіт для Бога план,
Де Він, ніби слуга, хто молиться - той пан,
То відповідь Його не треба і чекати,
Бо злим і гордим Він не хоче її дати.
Що просить споживач: то дай, то пособи,
І головне, щоб Ти, що хочу я зробив,
Суть гордих молитов: "хай буде моя воля"
Хто ж молиться Христу - робити що Ти зволиш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022
Від пекла нас врятуй, яке обрали ми
За що нам ця війна, скажи нам, Милосердний,
Чому ми стоїмо у прірви на краю,
Всі наші молитви, невже не щиросердні,
Не чуємо чому ми відповідь Твою????
Чому бомблять міста, де дітсадки, та школи,
За що бомблять бійців, і мирних громодян,
Невже байдужий Ти, що діється навколо,
Невже наші життя для Тебе як бур'ян????
За що? Молю, скажи, Святий і Віковічний,
Чи є, як є, - то де спасіння острівець,
Невже всіх справ фінал - для кожного трагічний,
Міг написати Бог - Небесний наш отець????
Бо вирок: "смерть за гріх" - оголосив всім грішним.
Усіх смерть забере, хоч знають на землі,
Питає Бога хто: а в чому всі ми грішні,
Опинимось чому в фіналі на нулі????
Відчула серцем я - чого від нас Бог хоче:
Щоб підкорились ми Йому, як дітлахи,
Щоб статус душам дав: "Святого Бога дОчки" -
Христос, Хто смерть прийняв за наші всі гріхи.
Молилась щоб душа: прости, Христос, гріх смертний,
І ремеслу навчи безсмертному "люблю",
Щоб в душах царював Дух Переможця смерті -
Що спадок надає у вічному раю!
Христос, Спаситель душ, навчи їх, як молитись,
Навіки стати їм щоб Божими дітьми,
Тобі - Царю царів, дай Спрагу підкоритись,
Від пекла нас врятуй, яке обрали ми...
###################
Про спасіння молю, як жебрачка, у Бога
Бомби з неба летять на людей, на дома,
Серце стискує страх від сирени тривоги...
Як творіння Творця, що зроблю я сама?
То ж спасіння молю, як жебрачка у Бога.
Я творіння, яке кожним вдихом своїм,
Кожним кроком своїм лиш від Бога залежить,
Хіба ж мозком моїм, або вмінням моїм
Всі творились світи, ті, що Богу належать?
Як творіння Творця, лиш благаю спасти,
І мене, і дітей від пекельної долі,
Милосердний Господь, гріх наш смертний прости, -
Що ми жити зріклись у святій Твоїй волі.
"Незалежність душі від Творця, що створив
Нашу душу, як храм для любові святої" -
Смертний гріх, за який Христос Кров'ю платив,
В душах щоб зберегти Божі вічні устої!
Я без Тебе - ніщо, як творіння, молю:
Викрий гріх наш, щоб нам свою зраду відчути,
Щоб відчути в пробаченні милість Твою,
І Твоїми дітьми щоб слухняними бути.
На Безгрішного Сина наш гріх Ти звалив,
Віковічний, Святий, яви милість країні,
Погаси злий вогонь, що наш гріх запалив,
І для слави Христа збережи Україну!
###################
А цей написаний у 2014 році, який я публікувала
на російському сайті, з надією, якої навчив батько: може хтось схаменеться...
Земляне - гражданство у нас одно
Мы жители земли,
Одно у нас гражданство,
Бог жизнь дал для любви,
А не для войн гражданских,
Наш первородный грех -
Предатель жизнь Дающих,
Дал право, чтоб для всех
Смерть стала - в ад ведущей.
Смерть учит: Давших жизнь,
Чтоб не любить, не слушать,
А своевольно жить,
Не думая о душах.
Не думать о Цене,
Что заплатил Безгрешный,
Чтоб не гореть в огне
Геенны душам грешным.
Решив душой избрать
Грех, что несёт проклятья,
Мы стали убивать,
Как Каин, своих братьев.
Кто завистью бомбил
И дом и душу брата,
Кто кулаками бил,
Кто бомбами, кто матом.
Закон Творца души,
Душою не приемля,
Преобразить спешим
Мы в ТВД всю Землю.
Коль по душе, увы,
Военное искусство,
Убьют наши умы
Все родственные чувства.
Гражданская война,
Где брат воюет с братом,
В любые времена
Шла ради власти злата.
Ведь золотой металл -
Опора кресел тронных,
И он не перестал
Звать в бой монетным звоном.
Гражданская война -
Раздолье для зверинства,
И там идёт она,
Где в вере нет единства,
Где по Законам жить,
Что Бог дал, не желают,
Не любят Давших жизнь,
Где братьев убивают.
Ведь Каин не любил
Родителей - жизнь Давших,
Он Авеля убил,
Кто был их сыном младшим.
Бог жизнь дал для любви,
И как Он нас рассудит?
Кто Бога возлюбил,
Им сотворённых любит.
Спасителю души,
Коль души не вверяем,,
То, кто научит жить,
Их по Законам рая:
Святому "я люблю" -
Основе вечной жизни?
Ведь неспроста в раю
Душе не правят тризну..
Не даст гражданства нам
Всех наших душ Отчизна,
Увидев по делам,
Что мы не любим жизни.
«ТВД» - театр военных действий, понятие появилось в начале XIX в. в связи с бурным развитием средств вооруженной борьбы и теории военного искусства.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2022
Залишивши трон, цар так спішно спустився,
Бо бачив, що син на галявині впав,
Усунув слугу, сам над сином схилився,
І ніжно на батьківські руки підняв.
Байдуже було, що забруднені ручки,
Бруднили і руки, і одяг царю,
Із пальчика сина цар вийняв колючку,
Почавши душевну розмову з " люблю".
Сказав цар синочку - всіх царств він дорожче,
Щоб був обережним, кровинку просив,
А син говорив - бути схожим він хоче
На тата, якого так сильно любив!
Близьких як стосунків не маємо з Богом,
Таких, як в сім'ї між батьками й дітьми,
То силу і ніжність святої любові
Від Батька батьків не відчуємо ми.
Син Божий здобув на Хресті нам можливість:
Звертатись до Бога - Небесний Отець,
При всьому бажанні - самим неможливо
Виймати "колючки - гріхи" із сердець.
Як крізь провідник сила струму проходить,
Так сила любові крізь наші серця,
Якщо вони щиро у послуху ходять
Словам, які чують від Бога - Отця!
Без сили Творця, що Христа воскресила,
Закони життя не освоять серця,
В обрядах релігій не знайдемо сили,
Щоб нам полюбити творіння й Творця.
Позбавлять нас ДИВА релігій обряди -
Як Бог, володіти умінням "люблю",
Не вили у пеклі щоб ми від досади,
Лиш вірним серцям Бог дасть вічність Свою.
########################
Царю всех царей говорить - наш Отец!
Оставив свой трон, царь поспешно спустился,
Увидев, как сын на лужайке упал,
Слугу отстранив, сам над сыном склонился,
И нежно на руки отцовские взял.
Царя не смутило, что грязные ручки
Испачкали золотом шитый убор,
Из пальчика сына он вынул колючку,
И, обняв, душевный завел разговор.
Царь сыну признался в любви своей отчей,
И быть осторожным кровинку просил,
А сын говорил, что похожим быть хочет
На папу, которого сильно любил.
Коль с Богом у нас отношений нет кровных,
Таких, как в семье, меж отцом и детьми,
То мы не познаем восторгов сыновьих
От силы и нежности Божьей любви.
Сын Божий добыл на Кресте нам возможность -
Царю всех царей говорить «наш Отец»,
Ведь, как не крути, нам самим невозможно
«Колючки» - грехи вынимать из сердец.
Как чрез проводник сила тока проходит,
Так сила любви через наши сердца,
Когда лишь они в послушании ходят
Словам, тем что слышат от Бога-Отца.
Без силы Творца, что Христа воскресила,
Сердцам не осилить Законы любви,
Религий обряды не могут дать силу,
Чтоб Бога, и Им сотворённых любить!
Лишают нас ЧУДА религий обряды:
Владеть, словно Бог, ремеслом "Я ЛЮБЛЮ"
Не выть чтобы душам в аду от досады,
Ведь Бог только верным даст вечность Свою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2022
Судимо всіх - президента, сім'ю...
Хто ж завинив - Бог, родина, чи вчитель,
Що не потрібен серцям ритм "люблю",
Що не потрібен Христос - душ Спаситель?
Хто завинив, що любити як Бог, ми не вмієм,
Хто завинив, що жнемо ми врожай той, що сієм,
Хто завинив, що нам Божі закони, як дишло,
Хто завинив, що над душами пекло нависло?
Хто завинив - комуніст, демократ,
Як не по серцю нам заповідь Божа,
Брата вбиває від заздрості брат,
Та своє "я", як Прокрустове ложе?
Хто завинив, що в сімейних стосунках - не святість
Що, замість послуху Богу, обрали пихатість?
Хто завинив, що нам гроші дорожчі ніж душі,
Хто завинив, щодо зову Христа ми байдужі?
Хто завинив? Батько хто наших бід -
Тато чи мама, чи брат, чи сусід,
Хто, чи Творець, чи король, а чи смерд,
Хто завинив, що обрали ми смерть?
ПРОКРУСТОВЕ ЛОЖЕ - мірка, під яку НАСИЛЬНО підганяється що-н.
[на ім'я др.-грец. розбійника Прокруста, котрий обрубував або витягував жертвам ноги по довжині свого ложа].
ПИХАТІСТЬ - притаманна надмірно висока думка про себе, зверхність, погорда, зарозумілість, зазнайство.
####################
Кто виноват - президент или Бог?
Кто виноват - президент или Бог,
Если не любим жену или мужа,
Кто виноват, что из двух-то дорог,
Выбрали, где душ Спаситель не нужен?
Кто виноват, что друг друга любить не умеем,
Кто виноват, что обманы и ненависть сеем,
Кто виноват, что законы Творца нарушаем,
Кто виноват, что мы свой урожай пожинаем?
Кто виноват - коммунист, демократ,
Коль не по сердцу нам Заповедь Божья,
Брата от зависти губит коль брат,
Коль своё "я", как Прокрустово ложе?
Кто виноват, что семейные узы не святы,
Кто виноват, что не ценим Христовой Уплаты,
Кто виноват, что душе по душе дух подложный,
Кто виноват, что нам золото жизни дороже?
Кто виноват, кто родитель всех бед -
Мать иль отец, брат, сестра иль сосед,
Кто же? - Господь, или царь или смерд,
Кто ж виноват, что мы выбрали смерть?
#######################
Не внешний враг, а внутренний опасен
Не внешний враг, а внутренний опасен,
Самовлюбленный гордый эгоизм,
Что по земле шагать желает властно,
Губя тем самым свой же организм,
Эгоцентризмом душу свою губит,
Она ведь Храм Божественной любви,
Пока в душе владыкой «эго» будет,
Счастливым чувствам не пылать в крови.
Любовь и Бог во все века едины,
Приобрести нам нужно Божью суть,
Златой чтоб не увлечься серединой,
Чтоб в души рай утерянный вернуть
Коль души Дух Свободы обретают
От рабства самомненья «пуп земли»,
Они как птицы в райский сад взлетают,
Куда взлететь рабами не могли.
Любовь вовек не водится с игрою,
Не пристает к ней сплетен злобных грязь,
Не прячется за чьей — нибудь спиною,
Объект любви закрыть собой стремясь,
Любовь, как Бог, всесильна и бессмертна
И суть Его несёт через века.
И потому она нужна и детям,
И юным, и «с усами» старикам!
Мы суть любви узрели на Голгофе,
Где Божий Сын за грешников страдал,
Исполнить чтоб без всяких философий
Закон любви, что всем Всевышний дал.
Губительны высоты эгоизма,
Успехом тленным голову кружа,
Взойти чтоб на вершину вечной жизни,
Идти за Вечным вслед должна душа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2022
Стояв натовп людей біля входу до раю,
І за кожним стояв натовп справ його всіх,
А на вході був Страж - Божий Син, що всіх знає:
Визнав хто, а хто ні перед Ним смертний гріх.
Православний стояв і католик в тім колі,
Протестант і баптист.. було вір без кінця,
Та, хто жив на землі у святій Божій волі,
Добре знав Божий Син, бо Він бачив серця.
"Зрадник Бога" - той гріх, що карається смертю,
Він на Себе узяв, і відплату за гріх,
Щоб відкрити нам шлях до святого безсмертя,
Через пекло пройшов, смертю смерть Переміг!
Вір багато було, але Він бачив вірних,
Які люблять Творця і творіння Його,
Бачив Він крадіїв, брехунів, лицемірних,
Який в душах горів - злий, чи Божий вогонь.
Бачив Він де вогонь почуттів Божих, вічних,
А де заздрість в серцях душогуб запалив,
Бачив безліч сердець Він споживчих - цинічних,
Бачив Він, хто про що Життедавця молив.
Прямодушний молив: "змий з душі гріх мій, Боже",
Лицемір - смертний гріх свій не бачив впритул,
Бо Всевидящий Бог, бачить душу Він кожну:
Кому Він до душі, а кому вельзевул. (диявол)
Стояв натовп людей, всі до раю хотіли,
Жодний грішник пройти через браму не зміг
В Царство Боже, де всі Життедавця любили,
Хто молив на землі: "змий з душі смертний гріх"...
Більшість хоч голосів буде в натовпі грішних,
Та почує Христос меншість тих голосів,
Що у термін земний тінню йшли за Безгрішним,
Визнав хто, що Христу він завдячний усім!
ПРЯМОДУ́ШНИЙ - якому властиві прямота, відсутність лицемірства, хитрості; щирий,
ЛИЦЕМІР - це людина у якої слова не відповідають її діям. Вона говорить одне а робить інше. Брехня це її основа. У відносинах з іншими людьми завжди одягає маски, щоб здаватися таким яким його хочуть бачити, насправді він зовсім інший.
ЗАВДЯЧУВАТИ, ЗАВДЯЧНИЙ - бути зобов'язаним кому-небудь, мати що-небудь завдяки кому- небудь.
####################
Не ритуально чтоб, всем сердцем веря
На Пасху тут и там: «Христос воскрес»,
«Воистину воскрес» - в ответ, как клятва,
И, тут же, на груди с распятьем крест
Наглядно убеждает, что распятый.
Распятое и днём и ночью зреть,
Истерзанное тело бичеваньем,
Которое обречено на смерть,
Возможно, неужель, без состраданья?
Мы можем созерцать воскресший лик
На полотне художника Саллмана,
С которого вещает каждый штрих:
«Стучит в сердца Спаситель постоянно»!
Художник подтвердил: «Христос воскрес»,
Вложив в картину Божье откровенье:
Сошёл на землю Божий Сын с небес,
От смерти душам чтоб добыть спасенье!
Чтоб отмечали Песах всякий раз
Не ритуально, а всем сердцем веря:
Силён спасти Христос от ада нас,
И не оставили б Его за дверью.
Я знаю на Суде давать буду ответ:
Спаситель душ - Христос, возлюблен или нет?
***
Пасха (Песах - иврит) – смерть проходит мимо, переход от смерти к жизни.
Иллюстрация: Уорнер Саллман, “Христос у двери сердца”
#####################
Чом як Бог один, релігій багато
П'ять тисяч, кажуть, є релігій на землі,
І вірною себе із них вважає кожна,
Всім іншим роздає і наклеп свій, і злість,
Мовляв, обряди всі, крім наших, всі безбожні.
Як віру і любов серця являють в світ,
Як головою нам ті почуття вмістити,
Щоб заключити нам із Господом Завіт:
Як любить Він, Його взаємно полюбити?
Там, де жили батьки, Марії дві жили,
Сусідками були, але ворогували,
Бо віри в Бога їх розбіжними були,
Протистоянням вір не рідко воювали.
І полем бою їх ставали все частіш
Будинки, де близькі прощалися з покійним,
Доводили, хто зна і краще з них, і більш,
Без Божих почуттів, з запалом релігійним.
Їх бійня і у нас теж статися могла,
Як з болем у серцях прощалися ми з татом,
Спитала мене та, що першою прийшла,
"Релігію яку ти вирішила мати?"
Їй відповідь дала я серцем в одну мить:
"Ви бачите, що ми пізнали біль розлуки,
Бо батько в нас один, і дякуємо ми
Христа, бо Він всіх нас рятує від розпуки.
І віру нам дає, що батько наш в раю,
Бо Він нам заповів, з дитячою щоб вірой,
Освоїли святе і вічне "я люблю",
Як любить нас усіх Христос нелецемірно!"
В реакції душі я зрозуміла вмить -
Чому, як Бог один, релігій так багато:
Любові до Творця не маємо як ми,
В обрядах нелюбов доводиться ховати.
Бо якщо Бог один, як батько для дітей,
То й віра в них одна - любити свого батька,
Бо зрадницьких любов не визнає ідей,
Які згорають вмить в вогні її багаття.
І та, що все життя в релігії була,
Признала - віра без любові в серці мертва,
Прийнявши серцем це, задумавшись пішла,
Про те, що Бог приніс Христа за неї в жертву.
Душею Звістку ми сприймаємо якщо,
Що за мій гріх платив життям Христос Безгрішний,
Прийнявши серцем факт: без Бога ми - ніщо,
"Помилуй, гріх пробач" - молитву вчинить грішник.
ЗАВІТ —це священна угода між Богом і людиною або групою людей. Бог встановлює певні умови й обіцяє благословляти нас, коли ми ці вимоги задовольняємо.
ЗА́ПАЛ
- велике внутрішнє збудження, порив або піднесення,
- пристрій, засіб займання заряду для розриву гранат, ручних гранат і в артилерійських гарматах XV-XVII століть
РОЗПУ́КА - безнадія, відчай.
##################
Религий на земле пять тысяч говорят,
И каждая себя считает самой верной,
Направит на других свой суд и злобный взгляд,
На тех, кто ей в её обрядности не верен.
При том, что Бог один, религий пруд пруди,
Что могут позволять друг друга ненавидеть,
Я верю, чтоб душе в их плен не угодить,
Нам сердце дал Творец, чтоб истину им видеть.
Ведь разумом своим как нам познать Творца,
Если Его никто не видел из живущих,
Кто сделал для любви — хранилище в сердцах,
Того, Кого зовём Святым и Всемогущим?
Коль даже среди тех, кто верит во Христа,
Спасителем Его от ада называя,
Единства в вере нет, тех вер уж больше ста,
И каждая к другим неприязнь не скрывает.
Хоть веру во Христа проверить так легко -
С Воскресшим и живым нам встретиться возможно,
Как верный Божий Сын, исполнивший Закон,
Всем, жаждущим идти путем святым, поможет.
Дана на всех одна нам вера, чтоб любить,
Лишь любящий Творца, творение не судит,
Он предложил сердцам освоить суть любви,
Подобными Ему чтоб стали все мы, люди!!!
Науке известно около пяти тысяч религий.
Христианство - которое должно являть Суть Христа - любовь,
разделилось на более чем 100 церквей, течений и сект. –
Пруд пруди - устойчивое сочетание (фразеологизм). Используется в качестве числительного
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2022
Частіше про політику розмови,
Та про свавілля грошових бажань,
На жаль, про сенс життя не йдеться мова,
Про душу не піклуємось, на жаль.
На жаль, ті почуття святі і вічні,
Що заповів Бог людям зберігати,
Змінили на диявольскі - цінічні -
На зрадницькі, на заздрісні, пихаті.
На жаль, нам до вподоби - душ гнобитель,
Безбожних винахідник він бажань,
Любити так, як любить нас Спаситель,
Навчитися не прагнемо, на жаль.
На жаль, та дорогА Ціна Спасіння,
Не потрясла настільки душі грішним,
Щоб загорівся в них вогонь ХОТІННЯ -
Оволодіти Божим вмінням вічним.
########################
Бесплатно...
Бесплатно Солнце землю освещает,
И светят ночью звёзды и Луна,
И каждый год бесплатно оживляет
Всю землю нам от зимних стуж весна.
И трели соловьиные бесплатно,
Не выставляя счёт, цветут сады,
Бесплатно и рассветы и закаты,
И свет от яркой утренней звезды.
Бесплатно все цветы благоухают,
Дожди на землю даром небо льёт,
И все цветенья пчёлы опыляют,
И не за деньги носят в ульи мёд.
Бесплатно нам даровано от Бога
И жизнь, и Искупление грехов,
Ушли чтобы с ведущей в ад дороги
На путь, где Божья царствует любовь.
Христос закрыл нас на кресте Собою,
В Его руках спасения ключи,
Искуплены Ценою дорогою,
Прощенье чтобы даром получить.
Чтоб в покаяньи, получив ПРОЩЕНЬЕ,
Смогли мы своим сердцем оценить:
Бесплатное спасенье от геенны,
И Божий ДАР: дышать, любить и жить!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2022
"бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави,"- Біблія
Плід свавілля, що смерть для людей породив,
Скуштувати в раю душі змій спокусив,
Хоча знали, що смерть принесе плід свавілля,
Скуштували його душі всі добровільно.
Та Христос нам явив любов Бога - Отця:
Замість нас хрест поніс, смертний - "зрадник Творця",
Щоб від пекла спасти, що чекає на грішних,
Щоб здобути для нас життя вічне - безгрішне!
Знову змій, що повстав на життєвий закон,
Тягне хитрістю нас у валютний полон:
Де у продажу є: розкіш, влада, та слава,
То ж тяжінням грошей тягне в пекло диявол.
Щоби змій не вернув душу в рабство своє,
Розпізнати Христос хитрість змія дає:
Що чим більше грошей нам вдасться здобути,
Тим сильніше жага самому Богом бути.
Божий Син на хресті гріх і смерть переміг,
Шлях у вічне життя Він відкрити нам зміг,
Всі багатства землі дати нам не в спромозі
З Богом разом іти по тій вічній дорозі.
Щоби в термін земний Суть Святого Творця:
Бог є вічна любов, ми придбали серцям,
Кличе всіх нас Христос Його учнями стати,
Безкоштовно дасть сил Суть нам Божу придбати!
"Зрадник Бога" - наш гріх змити з душ щоби Кров'ю,
Христос Ціну платив не грішми, а любов'ю!
!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2022
Вибори трапились вперше в раю,
Треба самим було душам рішити:
Вибрати святість Господню в "люблю",
Чи, як диявол безбожно грішити?
Бог чи диявол - був вибір простий-
Владу обрати чию над душею:
Щоб ії в рай повернув Бог Святий,
Чи душогуб щоб знущався над нею?
Що ж звинуватити прагнемо всіх:
Бога і владу, сім'ю, чи сусідів
В тому, що сами ми вибрали гріх,
Гріх, що народжує смерть нам і біди?
Душі неправдою змій спокусив:
Що і без Бога зуміємо жити...
Своїм життям за наш гріх заплатив,
Син Божий, щоб зраду Бога простити...
Вже на землі Пілат грішних спитав:
Вам відпустити Христа чи
Варавву?
"Христа розіп'яти" - так натовп кричав,
Щоб над Святим вчинив грішний розправу...
Вибір останній душі на землі
Бог змогу дав добровільний зробити:
В вічнім зі змієм страждати вогні,
Чи у раю зі Христом вічно жити?
#########################
Первые выборы были в раю
Первые выборы были в раю,
Души решали - кому подчиниться:
Богу, учась у Него "я люблю",
Или льстецу, чтоб пред Богом гордиться.
Бог или дьявол - был выбор простой:
Или убийца, иль жизни Создатель,
Без лицемерной средины златой:
Богу иль - верный, или же - предатель.
То, что на выборах льстец победил,
Факт убеждает - всех смерть ждёт в итоге,
Души идеей ведь лжец соблазнил -
Пренебрегать чтоб Законами Бога.
Чтоб не оставить нас в рабстве, Христос
С неба спустился - Сын Божий Безгрешный,
Крест "смерть за грех" вместо нас Он понёс,
Но, как был принят Святой миром грешным?
Римский проконсул - Пилат вопросил:
Вам отпустить иль Христа, иль Варавву?
Дружно в ответ весь народ завопил,
Чтоб над Христом совершил он расправу.
В Сыне Воскресшем Отец предложил
Выбор свой сделать, на сей раз - последний,
В пользу Христа, Кто добыл для нас жизнь,
Вечность в раю дать чтоб душам в наследье.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2022
"Краткость — сестра таланта",
Пусть у меня иначе,
Вспомним, как Иоланта
Стать не хотела зрячей,
С детства росла не зная,
Что значит видеть небо,
Ложь, она очень злая,
Хочет лишить нас хлеба.
Хлеб из просторов райских
И стариков и деток
Досыта кормит счастьем,
Радугой в души светит.
Дочь короля не знала
То, что слепа с рожденья,
Даже и не мечтала,
Чтобы иметь ей зренье.
Тайну сию известной
Сделать каралось казнью,
Её открыл принцессе
Рыцарь один отважный,
И Водемон влюбленный
В ту, что была незрячей,
К смерти приговоренный
Молвил: «живи иначе,
Мир чтоб увидеть новый,
Твоё желанье — средство,
С сердца спадут оковы
Те, что ты носишь с детства».
Мира не видя иного,
Жить не могла иначе,
Но, чтоб спасти родного,
Стать захотела зрячей!
Свет как от бриллиантов
Хлынул на лик любимый,
Стала ведь Иоланта
Зрячею и счастливой!
Краткость — сестра таланта,
Пусть у меня иначе,
Так, как глаза Иоланты -
Душами станем зрячи!
####################
Известно жителям земли,
что в перевес речам торжественным,
один лишь взгляд любви Божественной
способен душу окрылить,
коль в силе взгляда чувства Божьи,
тогда молчанье слов дороже,
тогда влюблённых глаз сиянье
не называется молчаньем.
Дороже слов, что без души,
красноречивое молчание,
когда для двух сердец венчание
не человек, а Бог вершит!
Тогда Вселенная ликует
в единодушном «Аллилуйя»,
тогда счастливых глаз сиянье
не называется молчаньем!
Когда рожденья чуда ждёшь,
в твоей утробе Богом сотканным,
не увлекаешься шарлотками,
а витамины ешь и пьёшь.
Как радость описать словами,
когда впервые слышишь "мама",
иль материнских глаз сиянье
и в колыбельных, и в молчаньи?
От боли, коль душа в слезах,
один лишь Бог, душе сочувствуя,
силён её наполнить чувствами,
что обитают в небесах,
тогда в слезах благоговейных
благодарит за исцеленье,
и благодарных глаз сиянье,
не называет Бог молчаньем.
Когда на Божией мир смотрю,
любовью для любви основанный,
душой, с восторгом обоснованным,
Христа за жизнь благодарю,
ведь Он добыл душе возможность
жить жизнью райской - вечной, Божьей,
мне глаз восторженных сиянье
не скрыть в речах или в молчаньи!
#####################
Вы барометры сердца нашего
В глаза, как в окна смотрят души,
и по глазам легко узнаем
унылый дух, что кости сушит,
влюблённый дух, что окрыляет.
Голубые глаза и зеленые,
или карие, или чёрные,
то вы тусклые, то вы ясные,
то счастливые, то несчастные,
всё понятно по взгляду вашему:
вы барометры сердца нашего.
Глаза у глаз о чём-то спросят,
глаза глазам легко ответят,
и эту речь понять так просто
без всяких слов и междометий.
То стреляете сглазом зависти,
то ласкаете зовом: «нравишься»,
то вы судите, то вы любите,
то, играючи, души губите,
всё понятно по взгляду вашему:
вы барометры сердца нашего.
Перекроив тела и лица,
помолодели вновь седые,
но, если сердцем не влюбиться,
глаза не станут молодыми.
То вы брови сердито хмурите,
то вы, словно от Солнца, щуритесь.
То слезами вы умываетесь,
то от радости улыбаетесь,
всё понятно по взгляду вашему:
вы барометры сердца нашего.
Чудо вижу вдруг, что барометр мой
на отметке «люблю» застыл стрелой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940971
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.02.2022
Що толку нам від слів, від тих лавин,
Якщо вони зі змістом слів не зшиті,
Повернення до Бога - зміст один:
Звучить так покаяння на івриті.
Спаситель душ балакав на цій мові,
Покаятися грішним Він звелів,
Щоб милість Його Божої любові
Відчули і раби, і королі.
Що принесе нам слово "вибачай",
Як до душі нам - душогуба рабство,
Без цукру не стає солодким чай,
Без Бога не ввійти у Його Царство.
Покайтеся - Спасителя веління,
Що "зрадник Бога" викупив наш гріх,
Від пекла лише Він дає спасіння,
Хто прийде вдруге, взяти щоб Своїх.
На зраду Бога душі спокусив
Змій - душогуб, йому як підневільні,
Немає ні бажання в них, ні сил.
Із рабства вийти грішного свавілля.
Що з того, що відчув Іуда смуток,
Що зрадив він Спасителя свого,
Як з Його вуст не захотів почути,
Що смертний гріх пробачив Він його?
Поки наша душа, як блудний син,
Не повернулася в обійми Бога,
Відчує як пробачення провин,
І статус, що дочка Творця Святого?
Не покаяння визнати, що грішні,
Якщо панує смертний гріх в серцях,
А покаяння - за Христом Безгрішним,
Іти, як тінь у дім свого Творця!
СМУТОК— це негативна емоція, яка виникає при з'ясуванні того, що альтернативний напрямок дій призвів би до сприятливішого результату.
#########################
На иврите покаянье - возвращение
Покаянье с греческим мышлением,
Невозможно душам совершить,
На иврите покаянье - возвращение
К Богу - в Отчий дом своей души.
Коль душа у смерти в подчинении,
Оставаясь в рабстве у лжеца,
Покаянье в виде извинения,
Делает жестокими сердца.
Коль хозяин сердца не меняется,
Кто прельстил предать Творца Закон,
То душа, де - факто, не пытается
Возвратить Творца в душе на трон.
Что дало Иуде сожаление
Пред людьми - в предательстве Христа,
Коль пред Ним, чтоб получить прощение
Каяться в предательстве не стал?
#########################
Сердце вернулось в утерянный рай!
О, Боже, какими земными словами
Мне выразить чувства, что в сердце живут,
Что плачу от счастья, от счастья пою,
На мир Твой влюблёнными глядя глазами!
Ведь в мире Твоём те сердца проживают,
Которые мне, как дыханье нужны,
При солнечном свете и свете луны
Хранить их в молитвах Тебя умоляю.
От боли сердечной я плакала много,
Но Сын Твой понёс мне судившийся крест,
И плАчу от счастья, что Сын Твой Воскрес,
Открыв путь спасенья для любящих Бога.
Наградой мне слёзы не горького вкуса,
Как будто бы чаша со счастьем - чрез край,
Ведь, сердце вернулось в утерянный рай,
Где вечно не старятся райские чувства.
Как сын блудный, сердце, оставив чужбину,
Вернулся к истокам Отцовской любви,
Прозрев, что Отцом он всё также любим,
Когда тот бежал встречать блудного сына.
И плАчу от счастья, что к чуду причастна:
Что к Богу взывать могу словом - Отец,
Источником жизни для наших сердец,
Которому всё мирозданье подвластно!
ПРИЧА́СТНЫЙ - имеющий непосредственное отношение, касательство к чему-л.
####################
Чтобы воссел Христос на трон сердечный
Ведь жизни на земле не может быть без Солнца,
Коль вечное оно, чего смерть ждёт нас всех?
Творец сказал, что "смерть - возмездие за грех",
Что со грехом в душе в аду гореть придётся.
Ведь согрешили все грехом "Творца - предатель",
За правду приняв ложь - убийцы и льстеца,
Чтоб своевольно жить, не слушая Творца,
Законы преступать, что дал для всех Создатель.
Для грешных наших душ не всё так безнадёжно,
Ведь Бог Свою любовь нам во Христе явил,
В уплату за наш грех - Он жизнью заплатил,
Чтобы душе явить в прощеньи милость Божью!
Спаситель наших душ, зовёт их днём и ночью:
"Покайтесь, и Я дам вам праведность Свою,
И научу вас жить, как все живут в раю,
Покайтесь, чтоб душа могла стать Божьей дочкой!"
Ведь Отчество "любовь" - святое, неземное,
Раскаяашись в грехе, приобретёт душа,
Чтоб вечно, как Отцу, любовью ей дышать,
И время - дочкой стать - дано душе земное.
Покайтесь - зов любви - Божественной и вечной,
Покайтесь, чтоб любить Спасителя - Христа,
Кто, вместо грешных душ, на Крест возмездья встал,
Покайтесь, чтоб воссел Христос на трон сердечный!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2022
Чтоб функции "душа"лишить жену
В семье крест мужа - быть жене "главой",
Христа - главой имея над собой,
А крест для женщины - жены - "душа",
Чтобы любовь и деток ей рожать.
Но дьявол предложил матриархат,
Чтоб рай семейный заменить на ад,
Преследовал змей - дьявол цель одну,
Чтоб функции "душа" лишить жену.
Внедрил в семью змей дьявольскую страсть,
Чтоб жизнь в ней превратить в борьбу за власть,
И душу - Храм Божественной любви,
Властолюбивой страстью умертвил.
Двуглавых не творил Творец орлов,
Семью не создавал из двух голов.
И грех, что наши души умертвил,
Христос Своею Жизнью Искупил!
И в силах воскрешать Он души тех,
Кому прощает в покаяньи грех,
Чтоб естество главе с душой вернуть,
Наставив их на жизни вечной путь.
Как в теле есть душа и голова,
Творец их не лишает естества:
Главою - хлеб насущный добывать,
Душой - чувств райских с неба доставлять.
Несу теперь с восторгом крест души,
И стыдно, что носила крест - строптивой,
Ведь Бог устроил чУдно нашу жизнь:
Чтоб каждый вечно нёс свой крест счастливый!
БЛАГОДАРЮ за укрощение строптивой -
Христа - главу моей главы, за крест - счастливый!
#############################
Голова - мир видимый, а душа - сердечный
Функции творению Бог определил:
Голова- мир видимый, а душа — сердечный,
слаженно заботиться чтобы им двоим:
голове — о временном, а душе — о вечном!
Муж чтоб головою был для своей жены,
а жена — душой была своему супругу,
чтоб решали все дела мирно, без войны,
чтоб друг другу помогать и любить друг друга!
Захотела изменить, слушая лжеца,
Ева вечный Божий план средь просторов райских,
не изменится вовек замысел Творца,
двухголовым не бывать семьям в Божьем Царстве!
Ведь вначале объявил Богу лжец войну,
и прельстились муж с женой дьявольскою ложью,
потому изгнал Творец мужа и жену,
что восстали на Закон вечной жизни Божьей.
Но и мужу, и жене шанс спасенья дан:
Цену, что платил Христос, принять в мир сердечный,
чтобы снова, как в раю Ева и Адам,
жили с Сотворившим жизнь по Законам вечным!
Ведь не нами сотворен вечный Божий мир,
голове, как и душе, нужно с тем смириться,
что Вселенной управлять будет в каждый миг
Тот, Кому должны мы все сердцем покориться
####################
Муж - голова, жена - душа
Не умоляю суть свою,
мне должность женщины дана,
Бог утверждает, что семью
устроит мудрая жена!
Семья, как малая страна,
ей нужен мудрый государь,
а рядом мудрая жена,
чтоб видеть и вблизи и вдаль!
Ведь муж во внешний мир спешит,
чтоб было с чем домой прийти,
чтобы для женушки - души
материальность принести.
Удел жены – деньгой сорить,
чтоб в шалаше уют создать,
чтоб было мужу где дарить
любви небесной благодать.
Спешит глава деньгу добыть,
умом свой поиск рассчитать,
душа торопиться любить -
с небес счастливых чувств достать!
Двуглавых не бывает душ -
уродства нет в делах любви,
и, коль глава семьи – мой муж,
то значит я – душа семьи!
Чтоб должность мамы и жены
осталась на века моей,
я помню, что суть женщины -
рождать любовь душой своей!
Высок трон женщины-души,
пред ним склоняются цари!…
та, чрез кого Бог дарит жизнь,
сильна дела любви творить!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940576
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.02.2022
Бриллиантовый ливень с бескрайних небес,
Льётся в душу мою днём и ночью,
Каждой каплей дождя этот сказочный блеск,
Мне счастливую участь пророчит.
Бриллиантовый ливень Отцовской любви -
Мне дороже земных всех алмазов,
Ведь Небесный Отец учит душу любить,
Не менять бриллианты на стразы.
Льётся в душу мою тот живительный дождь,
Словно землю, её орошает,
И Господь, мой Спаситель, возлюбленный Вождь,
Той душевной страной управляет.
И в душе, как в квартире, прописаны те,
С кем любовь навсегда породнила,
Связь невидимых душ, как и видимых тел,
Своим штампом навеки скрепила.
Бриллиантовый ливень, незримый для глаз,
Словно песенку мне напевает,
Что душа – драгоценный для Бога алмаз,
Тот, что после огранки, сияет,
Что шлифует алмаз Ювелир неземной,
Каждой гранью Свой Свет отражая,
Что счастливой Своей, световою волной
Путь в бессмертье душе освещает.
####################
От востока до запада солнце по небу катится,
Так мне красное нравится на рассвете встречать,
Когда день начинается, когда мир освещается,
Когда можно не мерою
вечный свет получать!
От востока до запада наша жизнь простирается,
Та, что не повторяется, что к закату спешит,
Что в мгновенье свершается, за надежду цепляется:
Что закатом не кончится Богом данная жизнь.
От востока до запада, как подсолнух за верою,
Что любовь Свою верную шлёт Господь нам с небес,
Райских чувств многоточие сыплет в сердце не мерою,
Унести с собой в вечность чтоб это чудо чудес!...
Многоточие (…) — знак препинания в виде нескольких (в русском языке трёх) поставленных рядом точек. В большинстве случаев обозначает незаконченную мысль, продолжение следует...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940306
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.02.2022
На память вдруг пришла история одна,
Была настолько потрясающей она,
Что поделиться ею захотелось,
Души чтоб ценность не затмило тело...
Давным-давно на свете жили короли,
И жизнь такую ж, королевскую, вели,
И, вот внезапно, словно гром средь бела дня:
«Наш сын влюблён, нам нужно пыл его унять,
Пастушка, самая обычная, она,
А принцу, сыну нашему, нужна жена
Из рода королевского, ведь он один
У нас, простолюдинке этой не дадим
Нас одурачить. Знаем, как нам уберечь
Сыночка нашего, от этих мерзких встреч».
И велено: всем слугам рыбы наловить,
Из рыбьей чешуи пастушке платье сшить,
Пастушку притащить, и в платье то одеть,
Что выйдет из всего, решили посмотреть.
Надеялись, свершив сию работу,
Вид рыбы вызовет у сына рвоту,
Ему не прикоснуться к рыбьей чешуе,
И не бывать простолюдинке в их семье,
Не страшно было, что мог сын их умереть,
Ведь для него пастушка - рыба, словно смерть.
Ведь каждый житель в королевстве этом знал:
От духа рыбьего сознанье принц терял.
Но, слуги, получив от короля указ,
Вмиг стали исполнять неслыханный заказ:
Швея и рыбаки трудились день и ночь,
Чтоб короля указ исполнен был точь в точь.
Дух рыбьей чешуи чтоб от пастушки шёл,
И скажет тогда принц: "да, что я в ней нашёл?"
Пред троном короля, средь равнодушных лиц,
Дрожала в чешуе, словно осины лист,
Ослепшая от слёз, и сдерживая крик,
Молилась, чтоб её любимый не погиб.
Молилась сердцем всем она не королю,
А Богу, Кто ей дал ритм сердца "я люблю!"
Вдруг входит принц, и...и замер зал, и... что же?-
Принц...он... рыбу полюбил - Великий Боже,
Ведь всякий любящий рождён Тобою,
Ты - Бог, чья СУТЬ - любовь, пребудь со мною;
Принц подошёл к пастушке, обнял чешую:
«Ради тебя, я всё на свете полюблю»...
Где и когда случилось это, всё равно,
Я с юных лет навек запомнила одно:
Пусть соберутся все на свете короли,
Они бессильны перед силою любви!!!
Дрожать, как осиновый лист -
испытывать чувство страха
######################
Пленяя красотой сердца мужчин...
Пленяя красотой сердца мужчин,
Льют слёзы королевы красоты,
Выходит, красота, не высший чин,
Видать, главнее титул доброты?
Ведь красота в наследство нам дана
От Бога и родителей своих,
И с добротой в тандеме быть должна -
Ребром - защитой для сердец мужских!
Нам красотой легко мужчин пленять,
Но, сколько ж тех, красоток – королев,
Что могут наших пленников отнять,
Ведь воровство не редкость на земле?
Лишь доброта покрепче всех оков,
Чтоб уберечь возлюбленных своих,
Божественная- вечная любовь
Сильна связать навек сердца двоих.
О, женщина, творения венец,
Владеющая силой красоты,
Ведь неспроста устроил так Творец,
Что всех сильнее сила доброты.
Лишь в доброте седин нет и морщин,
Неведома ей зависти тоска,
Пленяет лишь она сердца мужчин,
Не временно пленяет, на века!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939797
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.02.2022
На музыку А.Малинина к романсу
"Печали свет из лабиринтов памяти"
Осознав то, что ждёт остановка конечная,
Ждёт меня, как и всех пассажиров земли,
Устремила свой взор в небеса бесконечные,
И в них птицей взлетел крик сердечных молитв.
Сердечный крик был криком вопрошающим:
Ужель живём, затем чтоб умереть?
Ответ с небес был окрыляющим -
Сын Божий победил и смертный грех и смерть!
И взмолилась душа, осознав себя грешною,
Грех - предатель Творца Божий Сын чтоб простил,
И вердикт "прощена"получив от Воскресшего,
Убедилась, что Он грех и смерть победил!
Ликуй, душа, пой свою песнь сердечную,
Ликуй, душа, повод есть ликовать:
Ты - дочь Царя, чьё Царство вечное,
Кто дал тебе свой Дух, любовью чтоб дышать!
Душу вверив свою грех и смерть Победившему,
Я учусь так любить, как нас всех любит Он,
За спасенье души, Своей жизнью Платившего,
В своём сердце навек воцарила на трон!
Ликуй, душа, пой свою песнь сердечную,
Ликуй, душа, повод есть ликовать:
Ты - дочь Царя, чьё Царство вечное,
Кто дал тебе Свой Дух, любовью чтоб дышать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939128
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.02.2022
Зустрінемось всі з Вічним і Святим,
Прийдеться іспит скласти нам усім,
Не балачками скласти, а умінням:
"Люблю Творця я і Його творіння"!
Належить звіт надати перед Тим,
Хто Сином Своїм жертвував Святим,
Щоб від геєни душі врятувати,
Що вирішили з Богом воювати.
Батьками стали душі своїх бід,
Бо "зрадник Бога" - смерть несучий плід -
Зухвале те диявольске свавілля,
Наважилися з'їсти добровільно.
І дав Господь всім термін на землі:
І для простих людей, і королів,
Щоб визнали гріх смертний - "зрадник Бога",
І прощення отримали у Нього!
І щоб любити вчились у Христа,
Хто замість нас на Хрест відплати став,
ДАР вічного життя щоб нам здобути,
Щоб Божими дітьми нам вічно бути!
Син Божий любить Батька і людей,
До раю душі Він лиш приведе,
Лиш Він навчить нас володіти вмінням:
"Люблю Творця я і Його творіння"!
###################
Я вірю душ Спасителю - Христу:
Життя науку вічну і святу -
"Любити Бога і Його творіння",
Не можна без серцевого хотіння!
Христа - душі Спасителя молю:
Освоїти науку дай Твою,
В якій життя безсмертного коріння:
"Люблю Творця я, і Його творіння"!
Христос, Хто Переміг і гріх, і смерть,
Не вигнав мою душу грішну геть,
Гріх, Кров'ю змивши, вчить її з терпінням:
"Любити Бога і Його творіння"!
І, ставши ученицею Христа,
Вирішую питання всіх питань:
Як здам я іспит Вчителю на вміння:
"Люблю Творця я, і Його творіння"?
####################
От знаю - до умею
Я знаю три глагола с детства:
«Любить, надеяться и верить»,
Освоить их хочу я сердцем,
Чтоб их умением проверить.
От «знаю» - до «умею»
Хочу я путь пройти,
Чтоб навык обрести
В «люблю, надеюсь, верю».
Я знаю точно: перед Богом
Религиозные обряды
Мне сдать экзамен не помогут,
Пред Ним явить уменье надо!
От «знаю» - до «умею»
Хочу я путь пройти,
Чтоб силу обрести
В «люблю, надеюсь, верю».
Лишь тот, кто ремеслом владеет,
Мне опыт передать свой сможет,
Ну, кто ж, как Бог, любить умеет?-
Учитель лишь один - Сын Божий!
От «знаю» - до «умею»
Хочу с Ним путь пройти,
Чтоб вечность обрести
В «люблю, надеюсь, верю»!
##################################
Творца с твореньем - я люблю!
Что ж не желая "возлюбить",
Мы требуем к себе любви
От близких, от коллег, от власти,
Поправ условие для счастья,
Что дал навек Творец в раю:
"Творца с твореньем - я люблю!"?
Предателями став Творца,
Впустив дух дьявольский в сердца,
Желаньем заразились грешным,
Что тянет душу в ад кромешный
По приговору "смерть - за грех",
Что вынес Бог для грешных всех.
Но, грешным Бог любовь явил,
Из рабства смерти Искупил,
Чтоб души заразить желаньем:
Жить по законам мирозданья,
Что дал навек Творец в раю:
"Творца с твореньем - я люблю!"
Христос за нас на Крест взошёл,
Чтоб дать нам испытать душой,
Что лишь в "люблю"- святом и вечном
Счастливый, райский ритм сердечный,
Но, без согласия сердец,
Свой Дух любви не даст Творец!
Попирать - подвергать поруганию,
грубо нарушать, пренебрегать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2022
Якщо Господь не подарує ВДИХ,
Той найдорожчий в світі подарунок
Для немовлят, старих, та молодих,
То лиш сміття - мій грошовий рахунок.
Якщо Господь не подарує ЗІР,
Щоб бачити і серцем і очима,
Як вгледю де людина, а де звір,
Чи душу чоловіка, душу сина?
Якщо Господь не подарує СЛУХ,
Щоб вухами я чула і душею,
То як почую те, що каже ДУХ -
Святий Дух Божий милістю Своєю?
Якщо Господь не подарує НЮХ,
Як запах слів я зможу розпізнати:
Хто каже їх - мій ворог, чи мій друг,
По Духу брат, чи грає хто роль брата?
Не дасть Господь як для душі Дарів -
Ні Божі ПОЧУТТЯ, ні МУДРІСТЬ Божу,
То жити ні холопи, ні царі,
Як Бог живе, без тих Дарів не зможуть.
Не подарує СИЛИ Бог якщо,
Ні дихати не зможу, ні ходити,
БОГ Є ЛЮБОВ, без Бога я - ніщо,
Молю Христа - навчи мене ЛЮБИТИ!
#########################
Завишу каждым вдохом от Творца
Завишу каждым вдохом от Творца,
и этот факт меня не огорчает,
благодарю Небесного Отца,
что вера моя в вечный рай крепчает!
Благодарю, что встала я на путь,
ведущий к тем Божественным вершинам,
где бережет любви святую суть
творенье Божье — женщина с мужчиной!
Благодарю, что я могу дышать,
чтобы любить Творца и сотворенных,
спасибо, что незримая душа
живет в пространстве счастьем окрыленных!
Благодарю, что жажду быть рабой
пред Тем, Кто стрелы ада принимая,
закрыл меня от дьявола Собой,
чтоб мне открыть врата святого рая!
Благодарю всем естеством своим
Творца моей души и мирозданья,
за то, что суть Божественной любви
Он сделал жизни вечной основаньем!
Душою благодарною молюсь:
Отец Святой, да будет Твоя воля,
Ты сердцу дал ритм счастья «я люблю»,
и насыщаться манной райской вволю!
#################₽##
Дыханье не подарит если Бог
ДЫХАНЬЕ не подарит если Бог -
Для каждого - краеугольный камень:
Для стариков, для молодых и крох,
То где его добыть мы сможем сами?
Коль не подарит ЗРЕНИЕ Господь,
Чтоб видеть мне и сердцем, и глазами,
Увижу как закат или восход,
Иль души, с кем повязаны сердцами?
Всевышний не подарит если СЛУХ,
Чтоб слышать и ушами мне и сердцем,
Как я услышу то, что скажет Дух -
Святой - Бессмертный - Божий - Милосердный?
Коль ОБОНЯНЬЕ в дар не получу,
Как запах дыни отличу от перца,
Врага от друга как я отличу,
Начинку слов не чуя нюхом сердца?
Христос Дар вечной жизни дать готов:
Святые чувства, мудрость, Божью силу,
Но, коль не по душе мне Дух Христов,
Дар принять не заставит Он насильно.
Творил Бог мир без мненья моего,
Без Его СИЛЫ - я раба подлога,
Он есть любовь, ничто я без Него,
Мне ни дышать, и ни любить без Бога!
Жизнь возлюбив, почувствовала что:
Нет драгоценней Божьих дарований,
Без Дара вечной жизни я - ничто,
Что жизнь иметь - желанье всех желаний!
Краеуго́льный кáмень — первый камень, который кладут в ОСНОВАНИЕ строения. Принимает на себя основную тяжесть и определяет расположение здания. В настоящее время — понятие, обозначающее ОСНОВУ НАЧАЛО, СУТЬ чего-либо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2021
Кто ты, любовь?- вопросила я,
Слышу ответ: "я ведь жизнь твоя,
Дышишь ты мной, по земле идёшь,
Пишешь стихи, ты со мной поёшь!
Я- твой нектар, счастья свет в очах,
Я твой огонь - для семьи очаг!
Твой я родник лишь воды живой,
Хлеб для душИ, и бальзам я твой,
Я твой маяк средь штормов валют,
Ритм "я люблю" - для душИ уют,
Истина я, а не злая ложь,
Радость всегда лишь во мне найдёшь,
Я лишь родник вечных райских чувств,
Райскую жизнь дать тебе хочу,
Я научу тебя жить любя,
Чтобы от смерти сберечь тебя,
Жизнь или смерть - компромисса нет,
Хочешь, иди за мной следом в след,
Я возвращу тебя в райский сад,
Нет для меня никаких преград?!
"Где ты, любовь, где же ты живёшь?"
"Сердце открой, и тогда поймёшь:
Дом мой и Храм - то душа твоя,
Счастье дарить - это Суть моя,
Сердце твоё, и тебе решать,
В ад, коль не хочешь его отдать,
Ложь изгони из души своей,
И тогда станешь навек моей!"
"Вот я, любовь, пред тобой стою,
Душу тебе отдаю свою,
Чтобы всегда слушать голос твой,
Чтобы ведомою быть тобой,
Я выбираю твою тропу,
И разделяю твою судьбу!"
####################
Этот стих, который я подарила Марие - попутчице, её реакция меня потрясла
Приютило купе всех на разное время
и, как водится, чай предложил проводник,
и про жизнь разговор, её тяжкое бремя,
в "чаевании" том сам собою возник,
кто по всем падежам "просклонял" президента,
кто-то Бога винил, дескать, смотрит куда,
не забыв, понаехавших к нам диссидентов,
что от них православным одна лишь беда,
вылетали слова, словно ядра из пушек,
и летели по заданным им адресам,
артобстрел языков по невидимым душам
вдруг затих, я запомнила эти глаза,
что смотрели с любовью на всех, без укоров,
что «я просто Мария» представились нам,
я спросила её, почему столько горя,
и поверила сердцем сердечным словам,
знать, глаза её карие много видали,
серебрились сединки – следы от скорбей:
«или слышала я, или где-то читала -
не хватает любви в организме людей».
Приняв сердцем ответ, я Марию спросила:
"А, хотите, Вам стих о любви свой прочту?",
И она, как ребенок, легко согласилась,
Вновь являя в общеньи - любви доброту.
И строку за строкой из души доставая,
Я дарила Марие сердечный рассказ,
И, прослушав, сказала она восклицая:
"О! Как про Бога ты мне рассказала сейчас!"
Хоть ни разу в стихах слово Бог не звучало,
То, что "Бог есть любовь" она сердцем узнала!
#######################
* В Англии XVII—XVIII веков термин «диссиденты» или «диссентеры» (en. dissenters) применялся к членам протестантских групп, противостоявших Англиканской церкви: пуританам, квакерам и т. п.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909631
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.03.2021
Чому? Нам з дня народження хвилини
Годинник відраховує земний,
І хто, й коли годинник наш зупинить,
Болючою зупинкою, чи ні?
Чому? Нас не хвилює: хто й для чого
Створив цей світ, бо точно, що не ми,
Чому, хто вірить, хто не вірить в Бога,
Чому співають, що життя - це мить?
Чому? Доки не ставимо питання -
Безсмертний Бог нас смертними зробив,
Виходить, що не маємо бажання
Звільнитися від статусу рабів?
Чому нас не хвилюють наші душі,
Бо мертві, явний факт, тіла без них,
Чого ж ми до своїх душ так байдужі,
Для чого нам дається час земний?
Чом душі добру звістку не сприймають:
Що переміг Син Божий гріх і смерть,
Чом зустрічі з Ним душі не шукають,
Любов'ю щоб наповнитися вщерть?
Христос нам зможе відповіді дати,
Бо підкорились гріх і смерть Йому,
Якщо з бажанням будемо шукати,
Ніби дитина, на усі "чому?".
Ущерть" - "вщерть" - це "повністю",
"до самого верху", "по самі вінця".
###################
Зачем нам время всем дано?
Ну, неужели всё равно -
Зачем нам время всем дано,
Проходит быстро ведь оно,
Верней, не время, мы проходим,
Проходим мы, а, вот - куда
Душа уходит навсегда,
Мы думаем, хоть иногда, -
Восходит в рай, иль в ад нисходит?
Мы покупаем зеркала,
Они не льстят нашим телам,
Лишь скажут - как у них дела.
А, вот, душе кто правду скажет,
В какое ж зеркальце взглянуть,
Чтоб ей увидеть свою суть,
С кем, и куда свой держит путь,
Кто, всё как есть, душе покажет?
Тела живут земной лишь срок,
И, коль для душ тела - острог,
Поможет душам только Бог -
Их и Спаситель, и Создатель,
Чтоб им в грехах не умереть,
Чтоб захотели захотеть -
Пред Победившим грех и смерть,
Пркаяться в грехе - "предатель".
Предатель вечного Творца -
Клеймо у грешников в сердцах,
Что получили от лжеца,
Съев плод запретный, смерть родивший,
Но, смыть клеймо с сердец готов
Христос, Кто пролил Свою Кровь,
Являя грешным, нам, любовь,
Сполна за грех наш Заплативший!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2021
"Ибо прощаются грехи её многие, за то, что много возлюбила,..а любовь никогда не кончается».
Ответ на мою мольбу о судьбе мамы
Почил король, другой уже на троне,
меняют и царей, и их короны,
как Бог Святой во все века единый,
так мама и отец незаменимы!
Я вспомнила, как в детстве потерялась,
Как в страхе по базару я металась,
Искала маму в гомоне торговли,
Прошли года, но как сегодня, помню:
Базарные киоски, магазины,
Огромные стеклянные витрины,
Одна из них, как мышку в мышеловку,
Поймала мою душу очень ловко:
Прилип мой взор к витрине той роскошной,
И злая мысль ласкалась, словно кошка,
Мне «горы шоколадные» сулила,
Чтоб я про все на свете позабыла.
«Не ела шоколада ты такого,
И вкусного, и очень дорогого,
Тебе здесь хорошо так будет»,
И вдруг, смотрю, вокруг чужие люди,
А мамы нет средь равнодушных взглядов,
Упало сердце вмиг в кромешность ада,
Одна лишь мысль стучала, словно дятел,
Где маму мне найти средь тёть и дядей?
Вдоль магазинов, наугад, бежала,
И роскоши витрин не замечала,
Меня они теперь не привлекали,
Глаза мои в толпе лишь ту искали,
Жизнь без которой адской болью стала,
Ведь мама же меня предупреждала:
«Держись за мое платье или сумку,
А я САМА, САМА, убрала руку.
Мысль добрая сказала: «Бог все знает,
Лишь Он на путь спасенья направляет».
«О, Боже», вдруг мелькнуло мамы платье
Я бросилась в желанные объятья!
Через десятки лет вновь, словно в детстве,
Терзает боль утраты мое сердце,
Теперь бегу душой по мыслям скорбным,
И плачу, как ребенок, непритворно.
О, Господи, опять к Тебе взываю,
Всем сердцем, всей душою вопрошаю,
С мольбою и сиротскими слезами:
Ужель навек я потеряла маму?
Так больно её видеть бездыханной,
Хоть внешне, вроде, та же мама Таня,
Но карие не видят её очи,
Как трудно расставаться с мамой дочке.
И снова мысль от Бога, как Целитель,
Что душу мамы спас Христос - СПАСИТЕЛЬ,
Поверила душа словам Христовым,
Что сказаны для всех в Завете Новом:
Лишь тот вовеки смерти не познает,
Кто ВОЛЮ ЕГО сердцем исполняет!
Христос утешил душу откровеньем,
Что маме в ПОКАЯНЬИ дал ПРОЩЕНЬЕ,
И приготовил вечную обитель
За исполненье воли "возлюбите",
И, как ребёнок, жизнь Христу доверив,
В душе сменив "я знаю"на "я верю",
Учусь у Победителя над смертью
В миг каждый СОБЛЮДАТЬ Закон Бессмертья!
"Люблю Творца и ближних" - ритм сердечный
Храню и ВЕРЮ: будет с мамой встреча!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904777
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.02.2021
Святкуємо свої свята:
День тата, день дітей, день мами,
При цьому Божа Суть - Свята
В душі розіп'ята гріхами.
Ненавидить Господь Святий
Тандем - "свята і беззаконня",
Свавілля горде - обійти
Творця життя святі Закони.
Ненависно душі Творця:
Язик брехливий, гордий погляд,
Думки злочинні у серцях,
І "зрадника Творця" - світогляд,
Хто замість Божого - "люблю",
Обрав диявольське свавілля,
Що душі вибрали в раю -
Не примусово, добровільно.
Що для душі добро, що зло,
Хто ж у Творця душі питає,
Життя й любові - джерело
Хіба творіння поважає?
Позбавитись гріха хіба
Воно у першу чергу прагне,
Хіба ж не з Богом ворожба
У пекло наші душі тягне?
Хіба шукаємо Христа,
Хто змити гріх з душі готовий,
Як молить серце і вуста
Його на покаянній мові?
Щоб святкувати все життя -
Христа над смертю Перемогу
Із "я люблю" серцебиттям:
І Бога, і творіння Бога.
#################
Вновь дьявольская спесь, поработив сердца,
Бросает гордый взгляд, вещает свои речи,
Не слушает Творца, ни маму, ни отца,
Безумием назвав ритм "я люблю" сердечный.
Изгнал Бог с неба страсть - борьбу за власть свою,
Но, на земле она под дьявольским девизом:
"Предам, совру, убью, чрез всех переступлю",
Идёт ради своих амбиций и капризов.
Вновь дьявольская лесть пришлась по сердцу нам:
Не слушая Творца, жить так, как мы желаем,
Спесиво воздавать хвалу своим умам,
И, не стыдясь того, что изгнаны из рая.
Нас, предавших Творца, немыслимой Ценой
Сын Божий Искупил из дьявольского рабства,
Учились у Него чтоб души в срок земной
Уменью ТАК любить, КАК любят в Божьем Царстве!
Вновь дьявольская ложь нашла в сердцах приют:
Что не учась любить, мы все любить умеем,
За Истину признав подделку "я люблю",
Жнём в душах своих ад, что сами ложью сеем.
Не овладев душой умением любить,
Не всяк чтоб на свой лад, а ТАК, КАК Бог нас любит,
Лишимся права жить в раю святой любви,
Где любит Бог людей, и Бога любят люди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2021
Христос - Спаситель душ дав право нам обрати:
Дар вічного життя, або за гріх відплату,
Бо є лиш два шляхи - до пекла і до раю,
Душа у час земний один з них вибирає:
До раю за Христом, як тінь, ідучи слідом,
До пекла - на шляху диявол буде гідом.
Свободу душам дав ведучого обрати,
Бо Суверенний Бог не буде заставляти
До раю йти, куди Христос відкрив дорогу,
Лиш з Ним - до Бога шлях, з дияволом - від Бога.
Життя, чи смерть - душа в земний час вибирає,
Між смертю і життям - середини немає,
За вибір свій душа сама відповідає,
Як гіда обере, що не веде до раю.
Любов - це Суть Творця, її критерій - вірність,
Тому, також ідуть до пекла лицеміри,
Що зовні, як гроби, добротні і красиві,
Всередині той дух, що всім мерцям властивий.
Тому і час всім дав Творець святий, безсмертний,
Душа обрала щоб - життя Дух, або смерті...
До пекла смерть веде, життя веде - до раю,
За ким же йде душа, якщо суть гіда знає?
ГІД - це людина, яка веде когось невідомими або незнайомими місцями.
КРИТЕРІЙ — мірило, вимоги, випробування для визначення або оцінки людини,
ЛИЦЕМІРСТВО — невідповідність слів справжнім почуттям, переконанням, чи діям
###################
Поставил Бог всех пред выбором
В Тебе, Бог Святой, уверена,
Что будешь всегда со мной,
Ведь сердцем своим проверила,
Что я прощена Тобой,
Что любишь Ты без корысти,
И душу не предаёшь,
И в рай, где живут по совести,
Меня за Собой ведёшь.
Там стыдно быть нарушителем
Законов, что дал Творец,
В раю нет лжецов-губителей
Своих и чужих сердец,
Не водятся там предатели
Сердечного «я люблю»,
Там любят сердца Создателя,
Живут потому в раю.
Верны там грехи Простившему,
Не спорят сердцами с Ним:
Что любящий лишь Родившего,
Полюбит рожденных Им.
Коль любим Творца — Родителя
Божественных душ своих,
То, следуя за Спасителем,
Взойдем в Царство чувств святых.
Тогда среди дел обыденных,
Увидим, что мудрый Бог
Поставил нас всех пред выбором
Одной лишь из двух дорог:
Иль грешную, в ад ведущую,
Иль в рай — путь любви святой,
И сделать должны живущие
Свой выбор такой простой….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2021
Всё умирает на земле и в море,
Но человек суровей осужден:
Он должен знать о смертном приговоре,
Подписанном, когда он был рожден.
С.Маршак
Вопросом разум мой был озадачен,
Хотелось и душою ощутить:
Рождаясь, почему ребёнок плачет?
Быть может, не умея говорить,
Он плачем, грешным нам, напоминает:
За грех придётся жизнью заплатить?
Быть может, плач ребёнка затихает,
Когда Сын Божий, Победивший смерть,
Благую Весть ребёнку возвещает?
Душа его могла чтобы узреть,
Что он Творца Бессмертного созданье,
Что ЛЮБЯЩИЙ не может умереть.
Что Бог вложил в основу мирозданья
Любовь святую вечную Свою,
Единственное душам основанье,
Что им позволит вечно жить в раю,
Как детям Властелина всех галактик,
С Божественным Уменьем "я люблю"!
Такой ответ нашла, столкнувшись с фактом:
Рождаясь, плачет каждая душа,
И сей ответ признала не абстрактным!
Абстрактный - отвлечённый, не связанный с непосредственным восприятием мира.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901160
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.01.2021
Кто испытал грехов прощенье,
Вкусил тот, как живут в раю,
Тот Цену оценил Спасенья,
Души своей предназначенье
Для дела вечного "люблю",
Кто испытал грехов прощенье!
Кто испытал души рожденье
От Божьих - вечных райских чувств,
Тот Цену оценил Спасенья,
Тот, следуя Христа ученью,
Не скажет, что жизнь-вечность чушь,
Кто испытал грехов прощенье!
Кто верит в Силу Воскресенья,
Тот понял для чего рождён,
Тот Цену оценил Спасенья,
Тот и к Отцу с благоговеньем,
И Сыном Божьим восхищён,
Кто Испытал грехов Прощенье,
Тот Цену оценил Спасенья!
#####################
Чтоб смыть с души клеймо - предателя Творца
И Весть про Божий Суд нас, грешных, не страшит,
И, что, Благая Весть сердца не потрясает,
Что отдавал Христос в уплату Свою Жизнь,
Из рабства смерти наши души выкупая?
Хоть очевиден факт - душа тот механизм,
Что не даёт чтоб кровь застыла в наших жилах,
Приоритет для нас - телесный организм,
И труд, и мысли все о нём лишь до могилы.
Напрасно тратим мы энергию свою,
Чтоб содержанье - душу сделать приложеньем,
Ведь без души нельзя освоить "Я ЛЮБЛЮ",
Подобным стало чтоб Творцу Его творенье.
Не тело, а душа Искуплена Христом,
Не оказаться чтоб ей с дьяволом в геенне,
Христос ей дарит ШАНС - расстаться со грехом,
Чтоб у Него просить за смертный грех ПРОЩЕНЬЯ.
Чтоб смыть с души клеймо - предательство Творца,
Христос стал ВМЕСТО НАС на крест: за грех - отмщенье,
Рабами чтоб не быть у дьявола - лжеца,
Чтоб ВЕРНЫМ стать могло Творцу Его творенье.
Ведь Весть про Божий Суд, душе, как тормоза:
Хранить чтоб ритм "ЛЮБЛЮ" в движениях сердечных,
Благая Весть душе - живительный бальзам,
Что за Христом она идёт в рай жизни вечной
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898822
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.12.2020
У світі, де краса жіноча,
Так вабить чоловічі очі,
То, дивлячись на "чужу розу",
Щоб чоловік не втратив розум,
Щоб чоловіка здивувати,
Бог жінці душу дав КРИЛАТУ,
До раю вміла щоб злітати,
Де можна без грошей придбати
Всі почуття - щасливі Божі,
На кожен день і нічку кожну...
Як проміняла жінка крила
На грошову повзучу силу,
То Бог не докоряє жінці,
Бо здатний в будь-якому віці
Знов жінці душу окрилити,
У Бога вчилась щоб ЛЮБИТИ:
Христа - Спасителя від пекла,
Своїх батьків, свекруху, свекра,
І діточок, і чоловіка,
Любити, ніби Бог, ДОВІКУ!
######################
Что рай в семье - жены заслуга
Какая женщина не знает:
Глаза мужчин краса пленяет,
Что часто голову теряют,
Красой чужой жены пленяясь?
Чтоб уз семейных не разрушить,
Жене Бог окрыляет душу,
Чтоб ЧУВСТВА Божьи из Едема
Брать для семьи в любое время,
Чтобы услышать от супруга,
Что рай в семье - жены заслуга!
Коль женщина вдруг крылья сменит
Ради ползучей силы денег,
Бог осуждать её не будет,
Он в ней желание пробудит
Душою снова стать крылатой,
Чтоб "Я ЛЮБЛЮ" освоить святость:
Христа, Кто спас от ада души,
Родителей своих и мужа,
Супруга, и детей, конечно,
Любить, как Бог, любовью вечной!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020
Куди ж від себе зможемо втекти,
Як свою суть ми носимо з собою,
Де таке місце зможемо знайти
Звільнити душу щоб від страху й болю?
Куди втекти від заздрісних думок,
Якими душу нам бомбить диявол:
Що винні всі навкруг і люди, й Бог,
Що в нас життя, ніби мішок дірявий?
Куда втекти душі від грішних зваб,
Куди втекти їй від самої сЕбе,
Від статусу: гріха і смерті - раб,
Спасіння де знайти душі під небом?
Та, слава Богу, Звістка є для душ,
Що є Голгофа - місце для спасіння,
Куди летіти треба їм чимдуж,
Де пробачає гріх Христос творінню.
Бо смертний гріх, що полонив серця,
За нами, ніби тінь, слідкує всюди,
То ж нам Христос явив любов Творця,
Позбулися щоб рабства смерті люди.
За гріх наш Сином жертвував Творець,
Якщо душа перед Христом лукавить,
То місце покаяння для сердець
В гонитві за грошима не цікавить....
ЗВА́БА - те, що приваблює, манить, спокушає.
ЛУКАВИТИ - суперечити законам життя, що дав Бог, хитрувати, приховуючи правду, кривити душею
#######################
Куда нам от самих себя бежать?
Куда нам от самих себя бежать?
Как тень, за нами следует душа,
Коль в наших душах наших бед источник,
Не убежать от них ни днём, ни ночью.
Куда бежать от собственной души,
Когда она рабыня в царстве лжи,
Где завистью сердца терзает дьявол,
От вида власти, роскоши и славы.
Куда же нам из рабства убежать,
Что нас пленило с помощью деньжат,
Мировоззренье в наших душах строя,
Что ничего без денег мы не стоим?
Пока душа прикована к деньгам,
Пока ценней души продажный хлам,
В любой стране всего земного шара,
Всегда ей будет плохо или мало.
Из рабства "смерти - лжи" - куда бежать,
Не верит коль Создателю душа,
Что души Искупил Христос от смерти,
Чтоб статус дать им вечный - "Божьи дети"?
Чтоб Бога на трон сердца воцарив,
Познали мощь Его святой любви,
Перед которой дьявольские цепи
В мгновенье ока превратятся в пепел!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2020
Тянула, как магнит, к деньгам Иуду - страсть,
А Пётр - рыбак вникал в незримый мир сердечный,
Иуды цель была: земная слава, власть,
А у Петра — познать глаголы жизни вечной.
И хоть вдвоём они учились у Христа,
Иуда своего - искал, Пётр — Божьей воли,
Но каждый пред Равви предателем предстал:
Один - за серебро, другой - от страха боли.
И тот, и тот, вину свою вдруг осознал,
К священникам пошёл Иуда за прощеньем,
Взглянув в глаза Христу, Пётр горько зарыдал,
Что Друга предал он трусливым отреченьем.
"А что нам до того" - священников ответ,
Иуде не принёс прощенья в покаяньи,
Себя казнил, решив, ему прощенья нет,
Коль предал он Христа продажным целованьем.
Отрёкся трижды Пётр, и трижды на вопрос:
"Пётр, любишь ли Меня", "люблю" твердил сердечно,
И грех душе простив, просил Петра Христос:
"Паси Моих овец, веди их к жизни вечной»
Наглядный нам пример: прощенье чтоб иметь
От смертного греха - "предательство жизнь Давших",
Того, Кто Победил и смертный грех, и смерть,
Найти нужно спешить, не быть чтоб опоздавшим.
Христа, Кто на Кресте грех смертный Искупил,
Как Он простил Петра, простил бы и Иуду,
Но, смыть с души клеймо -"предатель" не просил,
Решив, что смыть клеймо под силу грешным людям...
РАВВИ - учитель Торы - Законов Творца
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897186
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.12.2020
Ніби емблему, хто на тіло,
Хтось його вішає на стіну
Хто дерев'яний, хто із злата -
Хрест із Христом - за гріх розп'ятим...
При цьому гріх в душі лишається,
Перед Христом якщо не кається.
Хто ж в покаянні гірко плаче,
Хто з серця сльози ллє гарячі
Перед Христом, Воскреслим з мертвих,
Що кару ніс за гріх наш смертний?
Перед Христом хто серцем кається,
Хто смертного гріха зрікається?
Ну, хто почув із вуст Христових,
Як від життя Гаранта - слово,
Від Тріумфатора над смертю:
Що гріх душі пробачив смертний,
Хто дійсно став Його дитиною,
Щоб стати Суттю з Ним єдиною?
ЕМБЛЕМА — умовне означення певного поняття, ідеї за допомогою зображення.
ТРІУМФАТОР - Переможець, той, кого ВШАНОВУЮТЬ як переможця.
###################
Как от Гаранта жизни - слово
На стенку кто, а кто на шею
Купил, как-будто украшенье,
Кто деревянный, кто из злата
Крест со Христом - за грех распятым...
При этом, во грехах не каясь,
Душою грешной оставаясь...
Ну, кто ж рыдает в покаяньи
Перед Христом, не изваяньем,
Перед Безгрешным, Кто стал жертвой
За нас, грех совершивших смертный,
Кто в покаянии рыдает,
Что за мой грех Господь страдает?
Кто услыхал из уст Христовых
Как от Гаранта жизни - слово,
Что Он прощает грех "мой" смертный,
Чтоб Победителю над смертью
Душа доверилась всецело,
И в рай за Ним шагала смело?
ВСЕЦЕЛО - полностью, во всём, до конца, с ГОЛОВОЙ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
«Будь же проклят. Ни стоном, ни взглядом
Окаянной души не коснусь,
Но клянусь тебе ангельским садом,
Чудотворной иконой клянусь,
И ночей наших пламенным чадом -
Я к тебе никогда не вернусь».
Анна Ахматова, Июль 1921, Царское Село
Как стать той женщиной единственной,
Сошедшей Берегиней в мрак пучины,
Той восхитительно - таинственной,
Чтобы любовью освятить мужчину?
Той силою любви спасающей,
Божественной любовью причащать,
Достав из бездны проклинающих,
Чтоб светом глаз счастливых восхищать.
Ведь женщина – венец творения -
Ребро - чтоб сердце мужа охранять,
Родник мужского вдохновения,
Должна не проклинать - благословлять!
проклятья - ад несут из душегубных стрел,
мужчину в рай вернуть – вот женщины удел.
Венец, венок (женщина) украшение головы (мужчины)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888255
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.09.2020
В век расцвета формализма,
И упадка содержанья,
В мир хочу своею жизнью
Принести Дух восклицанья!!!
Восклицанья от познанья,
Что нам, грешным, есть спасенье,
Что в молитве покаянья
Всем Христос даёт прощенье!!
Восклицанья от де-факто:
Душа стала чадом Божьим,
Обрести Его характер,
Как дитя Святого, сможет!!!
Восклицанья от участья
В действе вечного "люблю я",
Когда хочется от счастья
Петь под небом Аллилуйя!!!
Восклицанья - жизни норма,
Когда сердце в Божьей власти,
То душа не только формой,
Содержаньем - дышит счастьем!!!
Тело, как сосуд из глины,
В нём душа, как содержанье,
В ней храню любовь - святыню,
Мой Источник восклицаний!!!
#######################
Благодарю, что сердце сделал зрячим
Прости, Господь, что, ради меня грешной,
ВОЗМЕЗДИЕ за грех понёс Безгрешный,
Благодарю Тебя, души Создатель,
Что снял с неё клеймо "Творца - предатель".
За то, что над душой уже не властны,
Ведущие в ад дьявольские страсти,
За то, что жизни вечной основанье -
Свой Дух любви вдохнул при ПОКАЯНЬИ!
За то, что "я люблю"- мой ритм сердечный,
Благодарю Тебя, Святой и Вечный,
За статус быть Принцессой - Твоей дочкой,
За тех, с кем я срослась, как корень с почвой.
За то, что все земные притяженья:
Богатство, слава, власть, спесь самомнений,
Бессильны пред Тобой - душ Искупитель,
Благодарю Тебя, Христос - Спаситель!
Благодарю, что сердце сделал зрячим,
Тобой за мою вечность счёт ОПЛАЧЕН,
Душа моя избрала добровольно-
Желанье исполнять Твою лишь волю!
За райских чувств родник, за хлеб насущный,
За то, что Ты - Благой и Всемогущий,
За каждый вдох, за каждое мгновенье,
Благодарю Тебя, Творец Вселенной!
За то, что Твоя воля в "Я ЛЮБЛЮ"
Благодарю, Отец, благодарю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882964
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.07.2020
"Иисус сказал ему: Я есмь путь и истина и жизнь; никто не приходит к Отцу, как только через Меня."
"Ибо возмездие за грех — смерть, а дар Божий — жизнь вечная во Христе Иисусе, Господе нашем."
Библия
Бог из рая изгнал души, что согрешили,
Что по-дьявольски жить - сами гордо решили,
Бог для вечной любви создал рай Свой святой,
Жить в раю гордецы себя права лишили.
#
Гордость - дьявола суть сами выбрали души,
Решив в Божьем раю волю Божью нарушить,
Грех "предатель Творца" Божий Сын Искупил,
Власть греха на Кресте Своей Жизнью разрушив.
#
Кто на Солнце силён сверху вниз посмотреть,
Кто сумел, как Христос, победить грех и смерть,
Почему же к Нему не идём с ПОКАЯНЬЕМ,
Чтоб в геенне всем нам за грехи не гореть?
#
Но, считает гордец для себя униженьем,
Чтоб просить у Христа за грех смертный ПРОЩЕНЬЕ,
Кто клеймо с наших душ, грех "предатель Творца",
В ПОКАЯНЬИ убрать может душам смиренным.
#
Гордый нрав, как змея, в душу яд нам пускает,
Кроткий нрав пред Творцом, словно птиц, окрыляет,
Ползать или летать, ненавидеть - любить,
ПУТЬ в геенну иль в рай каждый сам выбирает.
#
Дьявол всех гордецов в ад ведёт за собою,
Их питая сердца ложью, лестью, злобою,
Просит души Христос - за Ним следовать в рай,
Чтоб питать их в пути Божьей вечной любовью.
#
Гордый дьявольский дух ненавидит Дух Божий,
Что любовью дышать душам дарит возможность,
Гордый дух норовит свою власть утвердить,
Прибегая к любым ухищрениям ложным.
#
Гордецы держат путь с душегубом в геенну,
Кротких путь со Христом в рай, не знающий тленья,
Ведь любовь - Божья Суть, не умрёт, не сгниёт,
И Свою Суть вложил Бог в фундамент Вселенной.
#
Невозможен союз правды Божьей с подлогом,
Невозможно идти по двум разным дорогам,
Или дьявол, иль Бог, нет средины златой,
Невозможно ЛЮБИТЬ душегуба и Бога.
#
Невозможно в душе совместить Храм с притоном,
Невозможно служить и Творцу и дракону,
Человек или зверь, нет кентавров в раю,
Невозможен союз беззаконья с Законом!
Кента́вр — в древнегреческой мифологии дикие смертные существа с головой и торсом человека на теле лошади, обитатели гор и лесных чащ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881028
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.06.2020
"Всім встати, Суд іде" - душа почує кожна,
Як за своє життя давати бути звіт,
Бо, хто ж не знає, що спитає всіх Суд Божий,
Як виконав хто з нас Христовий Заповіт?
Христос, Хто замість нас ніс хрест - "за гріх відплата",
Душі за смертний гріх, щоб в пекло не піти,
Він бути на Суді бажає Адвокатом,
Щоб захищати тих, кому Він гріх простив.
Хто ж прощення гріха отримав у молитві,
Через який всі ми приречені на смерть,
Хто вчиться у Христа, щоб ТАК, ЯК Він любити,
Любовью щоб серця наповнити ущерть?
Що ж буде, як душа залишиться без тіла,
Невже питання це порожнє для усіх,
Що скаже на Суді душа, що не хотіла
Молити, щоб Христос пробачив смертний гріх?
За смертний гріх платив Христос Своєю Кров'ю,
Щоб змивши гріх із душ, від пекла їх спасти,
Хто на любов Христа не відповість любов'ю,
Тому до раю Бог не дасть права ввійти.
Ніякі справи нас від пекла не врятують,
Як за Христом душа не піде, ніби тінь,
До раю, вдячне де лунає Аллілуйя,
Як не була любов стремлінням всіх стремлінь.
ВЩЕРТЬ (УЩЕРТЬ) - до самого верху, по самі вінця; повністю.
СТРЕМЛІ́ННЯ - сильне бажання, непоборний потяг до здійснення чого-небудь; прагнення.
###################
"Встать Суд идёт" - душа услышит непременно
"Встать Суд идёт" - душа услышит непременно,
Когда придётся дать отчёт за жизнь свою,
За выбор, что дал Бог: за грех гореть в геенне,
Иль грех отдав Христу, жить вечно с Ним в раю.
"Предательство Творца", грех, что Христом Искуплен,
Чтоб душам не гореть в аду за смертный грех,
Кому какой вердикт: "оправдан" иль "преступник"
Суд вынесет, ужель нас не волнует всех?
Ведь, если в срок земной душа не захотела,
Молить Христа, чтоб грех предательства простил,
То дьявольского ей не избежать удела,
Которому Сам Бог геенну сотворил.
Не пустит Бог тех в рай, взаимною любовью,
Кто на любовь Христа ответить не хотел,
Он видел, кто любил, а кто играл лишь роли,
Не спрятать от Него мотивы наших дел.
Нас не спасут дела, в душе коль душ Спаситель
Не воцарён, как Царь, как Бог из всех богов,
Не может дать сердцам любой земной учитель
Ту силу, что даёт Христос, чья Суть - любовь!
Спаситель коль души, душою не возлюблен,
То, знать, ей дьявол люб, кто на Творца восстал...
Бог Суверенный дал свободный выбор людям:
Иль ненавидеть им, или любить Христа.
Религии плодить - лукавство лицемеров,
Не принявших в сердца ритм Божий - "я люблю",
Ведь без любви к Христу мертва любая вера,
Бог, любящим Христа, даст право жить в раю!
МОТИВ - побудительная причина, повод к какому-либо действию
####################
На святости любви Бог создал жизнь,
Чего ж, противясь, гордо в ад шагаем?
Он "не грешить" сказал, а мы грешим,
Он проклял ложь, для нас она - святая.
Он "не кради" сказал, а мы крадём,
По гороскопу зверя строим семьи,
"Не лжесвидетельствуй" - клевещем, врём,
И пожинаем то, что сами сеем.
Безбожно судим вместо "не суди",
И, словно вирус, эго коронуем,
Не думая, что Суд ждёт впереди.
Ждёт Суд Творца, против Кого бунтуем.
И предаём Српсителя души,
И юморим про смерть, и про геенну,
Хотя туда идём, восстать решив
Против Творца незыблемой Вселенной.
И дьявол нас пьянит вином блуда,
Чтоб пьяным было море по колено,
Чтоб не боялись Божьего Суда,
Что, однозначно, ввергнет грех в геенну.
А с нами, иль без нас - душе решать,
Кого она на самом деле любит,
В себе, как винегрет, ей не смешать
Любовь к Творцу души и к душегубу.
Христос дать может праведность Свою,
Прощая в покаяньи души грешных,
Чтоб научить их вечному "люблю",
Чтоб без грехов предстать им пред Безгрешным.
Кто выдержит Святого Бога взгляд,
Что в десять тысяч крат светлее Солнца,
Когда вердикт Суда: "низвергнуть в ад"
Реально не прощённых душ коснётся???...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020
В молекулі води, два атоми всього,
Та небовись вони відобразИти здатні...
Творіння Боже ми, явити Суть Його
Бажання в нас нема, чи може ми нездатні?
Два атоми всього, що скритні від очей,
Зображення очам показують чудові,
Ніби спонукачі, захоплених речей
Від Божих дивних справ - Творця життя й любові.
Суть атомів води незмінна в час любий,
Бо не собі вода, а Богу несе славу,
Що прагнемо її не Богу, а собі,
Піймав, мабуть, тому у рабство нас диявол?
Як дзеркало вода, відображАє всіх:
Хоч звірів, хоч людей, без права обирати,
Бог людям вибір дав: безгрішність, або гріх,
Чи душогуба суть, чи Суть Христа являти.
Від пекла щоб спасти нас, зрадників Творця,
Хоч зрадником не був, як зрадник був розп'ятий,
Щоб в покаянні ритм "люблю" дати серцям,
Подібність до Христа, щоб ми змогли придбати.
Не із-за слави Він, а люблячи лиш нас,
Відплату за наш гріх нести Отцю дав згоду,
Щоб, ніби, як вода, природньо, в любий час,
Відображати нам Спасителя природу!
МОЛЕКУЛА – це найменша стійка частинка речовини, яка має її основні хімічні властивості та складається з атомів одного (проста речовина) або кількох (складна речовина) хімічних елементів.
АТОМ - найдрібніша частка хімічного елемента, що складається з ядра та електронів, у середньому 70-кілограмове тіло дорослої людини містить близько 7*10^27 атомів.
ЯДРО - це частина клітини, яка містить більшу частину вашого генетичного матеріалу (ДНК).
СПОНУ́КА́Ч - той або те, що спонукає до чого-небудь.
СПОНУКАТИ - викликати у кого-небудь бажання робити що-небудь.
##################
Подобными Христу - в любви к Отцу и людям
Два атома всего в молекуле водички
Способны отражать величие небес,
А сколько ж у людей тех, действенных, частичек,
Творца чтоб отражать бесчисленных чудес?
Легко узреть в воде небесные картины,
Что отражают лишь двух атомов состав,
А сколько ж Бог их даст душе христианина,
Характер чтоб могла отображать Христа?
Как зеркало вода, она лишь отражает:
Людей или зверей без права выбирать,
А человек душой свободно сам решает:
Суть дьявола или Христа Суть отражать.
Христос ведь вместо нас, рабов греха и смерти,
Был распят, словно раб, чтоб Искупить нас всех,
Принесен Божий Сын Своим Отцом был в жертву,
Смыть чтобы с грешных душ, смерть породивший, грех.
Предателем не был, но распят, как предатель,
От ада чтоб спасти предателей Творца,
Чтоб, в покаяньи нам, простил наш грех Создатель,
И вечный "я люблю" ритм возвратил сердцам.
Подобными Христу - в любви к Отцу и людям,
Прощенье получив, чтоб захотели стать!
Как водам небеса, чтоб было нам нетрудно:
Характер отражать Спасителя Христа!
ВОДИЧКА - от вода уменьшительное, ласкательное
##########################
Не наша идея - дышать, чтоб любить
Не наша идея- любить Давших жизнь,
Искать "половинку" не наша идея,
Детишек рожать и кровинок лелеять,
И в души наследников доброе сеять:
Дышать, чтоб любить, а любить чтобы жить,
Стать Богу подобным - не наша идея.
Не наша идея - завидовать, лгать,
Людей ненавидеть - не наша идея,
Лукавить, хитрить, словом, быть лицедеем,
Быть ложным героем - иначе злодеем,
Развратничать, красть, предавать, убивать,
Стать зверю подобным - не наша идея.
Нам право дано - чтоб из замыслов двух,
Свободно избрать для себя ту идею,
Что полностью нашей душой овладеет,
Средины златой нет меж Богом и зверем,
Иль Божий, иль дьявольский выбрать ей дух -
Душе выбирать - это Божья идея.
Идею "любить" силу даст воплотить
Христос, Кто сумел грех и смерть победить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2020
Как объяснить, чтобы до нас дошло,
Чтоб мы людей и Бога не винили,
Что сами пилим мы себе на зло
Ветвь, от которой жизнь мы получили.
Не для того нам Бог законы дал,
Чтоб враждовало со Творцом творенье,
А чтоб с желаньем каждый ИСПОЛНЯЛ
Законы вечной жизни во Вселенной.
Мы сами пилим ветви, что несут
От корня Жизни неземные соки...
Неужто наши души не поймут,
Глагол "ЛЮБЛЮ" не ограничен сроком?
Коль Давших жизнь ЖЕЛАНЬЯ НЕТ ЛЮБИТЬ,
То значит нам не жить в раю любви...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872899
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.04.2020
Диявола пиха - гріха і смерті гніт,
Що душам почуття несе тяжкі, болючі,
Бо тягне в пекло він їх, грішних, як магніт,
В сірчаний, злий вогонь - пекучий і смердючий.
Бо змій їх спокусив - свавілля з'їсти плід:
Придбали щоб вони від Бога незалежність,
Закони Творця душ, щоб не були, як гніт,
Щоб мати погляд свій, від Бога протилежний.
Що є добро, що зло, самим рішати щоб,
І з гонором, що ми самі "не ликом шиті",
Не признавати факт: без Бога ми - ніщо,
Бо "з вусами самі" - при владі і маститі!
Бо владу над людьми бажання мати є,
І навіть, пристрасть є - над Богом владу мати,
Бо діє свято Він, ми робимо своє,
Без страху, що за гріх засуджені вмирати.
Без страху за той факт, що не потрібен Дар -
Дар вічного життя, що нам здобув Син Божий,
Що прагне зняти з душ диявола тягар,
Хто, як Гарант життя, спасти від пекла зможе!
Хто серцю ритм дає безсмертний - "я люблю",
Бажає як воно Христу бути покірним,
Щоб жити Він навчив, як всі живуть в раю:
Де люблять всі Творця, й Законам Його вірні!
За владу війнам всім, що на землі киплять,
У пекло вогняне - без вороття дорога,
Туди також ідуть всі гонорові "я",
Протистояли що святим Законам Бога.
ГНІТ — важкий предмет, що кладеться
на що-небудь для постійного тиснення.
НЕ ЛИКОМ ШИТИЙ - який уже набув певних
знань, може виконувати щось, уміє
поводитися належним чином.
МАСТИ́ТИЙ - який заслужив загальну
повагу, визнання своєю багаторічною
плідною діяльністю (про діячів науки,
мистецтва тощо).
САМІ З ВУСАМИ - якщо людина при вусах,
то можна зробити висновок, що він
не з найдурніших.
####################
Заменив властолюбие - жаждой любить
Ношу дьявольской спеси взвалив на себя,
Свергнуть с трона Создателя жизни пытаясь,
Напрягаясь, ругаясь, под ношей ломаясь,
Мы живём, как в аду, никого не любя.
Своевольной идеей лжец души прельстил:
Жить без Бога - богато, надеясь на злато,
Вечность Божьей любви заменив суррогатом,
Мы изгоями стали из Царства любви.
То, что Бог есть любовь, что галактик всех - Царь,
Своим гордым умом протестуем, бунтуем,
Лицемерно словами "люблю я" блефуем,
Силу вечной любви не имея в сердцах.
Свой масштаб с высоты не желая узреть,
Чтоб увидеть величье своё - меньше точки,
Вряд-ли будем искать, чтоб покаяться очно
Пред Христом, Кто для нас победил грех и смерть.
Ноша дьявольской спеси - самим сесть на трон,
Изнуряет, и душу и тело терзая,
И, хоть мы и людей и Создателя хаем,
Не изменит Творец жизни вечной Закон.
И Творца и творенье Его возлюбить
Научить может нас грех и смерть Победивший,
Знает, как нас спасти, за наш грех Заплативший,
Заменив властолюбие - жаждой любви!
Блеф -
выдумка, ложь, рассчитанная на запугивание,
введение в заблуждение кого-н.
#########################
Ведь, отрекаясь от любви,
Мы отрекаемся от счастья,
А нежелание любить
Диктуется желаньем власти!
Не хочет властный эгоизм
Смириться c истиною вечной,
С тем, что Божественная Жизнь
Лишь в ритме "я люблю" сердечном !
Мы хлам выносим из домов –
Отрепья, старые игрушки…
Но разве может стать любовь
Ненужной, ветхой в наших душах?
Любовь не может устареть,
Её Божественные чувства,
Как были, так и будут впредь
Самоотверженным безумством!
####################
И несчастий всех наших причиной
Стал мятеж против воли Творца;
Дали женщины, как и мужчины
Право дьяволу править в сердцах.
И при этом клевещем на Бога,
Что Он в бедах людей виноват,
Хотя сами избрали дорогу,
Где на брата войной идет брат.
Сами души свои разрушаем
Властолюбием и клеветой,
И любви себя Божьей лишаем-
Вечной, счастье дающей, святой!
Но не может излить в души грешных
Всемогущий святую любовь,
И возмездие за грех нёс Безгрешный,
Чтобы души омыть от грехов!
#######################
Чтобы власть признать Творца
В раю, прельстившись дьявольским желаньем:
Над миром Божьим власть свою иметь,
Явив Творцу души - непослушанье,
Плод съели души, что приносит смерть.
Решив не исполнять Закон Вселенной:
"Творца и сотворенных Им - люблю",
Противостав Тому, Кто Суверенный,
Возможности лишились жить в раю.
Но, страсть самим воссесть на Божьем троне,
Средь смертных также правит на земле,
И вирус нацепил уже корону,
В прах превращая слуг и королей.
За власть воюем в семьях, на работе,
В церквях, и в школах, даже в детсадах,
Всё также веря змею "не умрёте",
Как верили и Ева и Адам.
Как объяснить доходчиво землянам,
Где, ради власти брата губит брат,
Корон лишатся поздно или рано
И вирус, и монарх, и демократ?
Что время на земле нам всем даётся
Не для того, чтоб власть являть свою,
А чтобы власть признать, живя под Солнцем,
Создателя бессмертного "люблю".
Ведь Сыном Своим жертвовал Создатель,
Чтоб грешно - смертным нам явить любовь,
Смыть чтоб навек с души клеймо "предатель",
Сын Божий проливал за грешных Кровь.
Ведь, все земные троны и короны
Сгорят в аду, как дьявольский подлог,
И на Своём Святом и Вечном Троне
Мирами всеми будет править Бог!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2020
Как важно познакомиться с собой,
В душе чтобы узреть как на рентгене:
На троне её - Бог, чья Суть любовь,
Или Маммон - бог Вавилонский денег?
Рентген души так важен для нас всех,
Он станет для нас явным обличеньем:
Что оттого, что в душах смертный грех,
"Смерть"— приговор для всех со дня рожденья.
Душа - злодей, что грех увидев свой,
К Творцу души о милости взывает,
Или злодей, что в своей сути злой,
Виниться перед Богом не желает?
Кого винить, что предали Творца,
Что не хотим жить по законам рая,
В том, что Маммон - любимый бог в сердцах,
Что в ад идём , в предательстве не каясь?
Когда же души потрясёт Цена,
Чтобы к Спасителю души прийти с повинной,
Чтоб в тет-а-тет услышав "прощена",
Им оценить, что претерпел Невинный?
Коль души не пускает страх узреть
Себя злодеем пред Христом Безгрешным,
Кто Победил и смертный грех, и смерть,
Как Он спасёт от ада души грешных?
Как два злодея - грешный мир земной:
Приговорённый к смерти с дня рожденья,
Кто кается пред Богом в сути злой,
Спаситель душ являет тем прощенье!
И в покаяньи искреннем, с души,
Смывая смертный грех Христовой Кровью,
Свой дарит Дух, душа чтоб вечно жить
Могла, дыша Божественной любовью!
ОБЛИЧЕНИЕ - делать явной чью-либо
виновность, преступность;
ТЕТ-А-ТЕТ - вдвоём, с глазу на глаз.
###################
"Познай себя" - Сократ не просто так сказал,
Столкнулся с тем, что суть свою совсем не знал...
Прошли с тех пор века, но "воз и ныне там",
Ведь познают всех нас, всё чаще доктора,
Они тела людей исследуют давно,
Но привод наших тел им видеть не дано.
Без привода - души телам нашим не жить,
И чтоб её узреть, Спасителя души
Нам нужно попросить, чтоб "привод" дал узреть,
Увидеть, чтоб за что осуждена на смерть...
Чтоб "привода" Цена, что уплатил Христос,
Нам души потрясла до покаянных слёз...
ПРИВОД - устройство,
предназначенное для приведения
в действие машин
###############
Вот лакмус состояния души:
Кто любит Подарившего ей жизнь,
Тот, получивших жизнь в подарок, любит,
И жизни Дар беспечностью не губит!
Вот лакмус состояния сердец:
Коль царствует в них любящий Творец,
Константу "я люблю" сердцебиенью
Он поставляет в каждое мгновенье!
Вот лакмус на наличие в крови
Генов святой Божественной любви:
Восторг и благодарность в Аллилуйя
За вечное, счастливое "люблю я"!
Вот лакмус - как мы жизнью дорожим:
Признав: Христос - Путь, Истина и Жизнь,
И, следуя за Ним, Его Ученьем,
Мы учимся любить Творца с твореньем!
ЛАКМУС - красящее вещество -индикатор.
ГЕН - наименьший неделимый элемент
наследственного материала, который
передаётся от родителей потомству
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870018
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.03.2020