Рися

Сторінки (1/31):  « 1»

ДО СЕБЕ.

Знищуєш  ліричного  героя,  не  твориш,  сподіваючись  на  мовчання?  

Мовчання,  яке  має  сенс.  Таке  мовчання,  яке  буває  лише  між  рідними…  яке  дає  надію  на  внутрішнє  черпання  смислу  і  самозбагачення  (є  по  суті  його  ціллю  і  центром),  тобто  дає  право  на  Слово,  але  потім.  

Потім…  але  потім,  тоді,  коли  Ти  будеш  дорослою,  сильною,  вкоріненою  в  життя,  соціалізованою,  тоді,  коли  це  вагоме  Слово  Тобі  начебто  личитиме  (співпаде  з  твоєю  личиною),…тоді,  коли  воно  буде  немовби  найпотрібнішим  для  повноти  Твого  існування  (принаймні  як  рятівне  коло  від  зміління  й  задушливих  буднів).  Але…

…Але  чи  народиться  Воно  (Слово)  після  цього  неприродного  і  заціпенілого,  напруженого  і  наелектризованого,  надломленого  і  втомливого  мовчання  (не  теплого  і  родинного,  а  такого,  яке  єднає  коханців,  що  навзаєм  обікрали  один  одного,  наївно  рятуючись  від  самотності)?  

А  якщо  й  народиться,  то…чи  побачиш  Його  тендітну  вагомість,  тоді,  коли  «життєвий  досвід»  явно  підказуватиме,  що  жити  без  Слова  (смислового,  образного,  містичного,  релігійного,  поетичного,  символічного.  художнього…)  значно  спокійніше,  а  головне…головне  –  легше?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195827
рубрика: Проза,
дата поступления 15.06.2010


* * * (Хочеться плакати довго і тихо…)

***  Хочеться  плакати  довго  і  тихо
Хочеться  плакати  довго  і  тихо
до  теплоти  душевної
до  спокою
до  чистоти
…та  нема  в  мене  дому  –
ніде  зберегти  оті  сльози,
щоб  потім  поливати  ними
квіти  любові
ніде  їх  вигріти  і  приручити…
тому  й  не  плачу  я  тихо…
а  тільки  навзрид  –  
якось  кволо  і  похапцем,
нервово  та  крадькома,
не  наважуючись  на  мрії,
не  очікуючи  радості  –
тільки  передчуваючи…
біль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2010


Цикл МІЙ СХІД

«Кто  за  лето  не  сделался  богат,
                                                                         хозяином  себе  уже  не  станет.»
                                                                                                                                       Р.  М.  Рільке.
1.

Старий  смуток  вглядається
           В  терикони.
Він  довго  йшов
До  своєї  Саур-могили.
З  дитинства...
Ріс  і  болів,  щоб  спочити  
           Під  сонцем.
Вклонилися  соняшники  –  
Йому  надто  жовто...
Мабуть,  зросте  тут  
Насінням  трави
Серед  степу:
Вагомо  і  тихо...


2.

Час,  заглиблений  в  себе
Заснув  посеред  літа.
Впав  навколішки
І  довго  плакав  вві  сні
Перед  соняшниками.
Мовчать  терикони.
           Пісні...
Спокій  серед  життя,
Як  озеро,
Пливе  і  всміхається:
На  спомин  –  назавжди.

3.  
Роздерлося  простирадло  неба
Від  спалаху  блискавки
І  вирвався  регіт  грому...
Напруга  повисла,  як  птаха,
І  хлопає  хмарами-крильми,  -  
Допоки  зелень  не  стихне
У  вологих  пестощах  зливи.
Ця  напруга  не  змовкне:
Добреде  до  порогу  сутінок
І  стане  моєю  тривогою.
Тільки  безсмертник
Змовчить  у  своїм  фіолеті,  
Ніби  знає,  нащо
                           Ці  грози.


4.

Дикий  дзвін  цвіркунів
аплодує  виходу  Місяця  –
Північ.
Переді  мною  лиш  плесо
сухої  темряви  –
незбагненне  поле
чужої  свободи.
І  трави…
Мої  сподівання  нуртують
в  задусі
і  рвуться  надією  вгору.
Та  їх  зустрічають  зорі  –
втомлені  човни
буденно-важкого  неба.

5.
Зашторене  денною  спекою
       Небо  вляглося
На  спину  обрію,
Й  повіяло  спокоєм.
Лише  маленька  пташка  
На  абрикосовому  дереві
Вперто  нанизує  тишу
На  голос-нитку.
Вечір  іде  прохолодою
                   З  саду,
І  накидає  шаль-павутинку  
             на  плечі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195283
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.06.2010


* * * (Іноді в тобі, наче у вазі…)

Іноді  в  тобі,  наче  у  вазі,
підіймаються  хвилі  енергії
й  сили
і  б’ються  об  стіни
власного  тіла:
О,  як  недоречна  сьогодні
ця  затишна  форма,
коли  зсередини  буря  –
і  хочеться  їхати,
пливти  чи  летіти!..
Та  знов  заніміють  сили
і  стихне  крилате  бажання,
а  ваза  подорожуватиме,
як  і  тисячі  інших,
в  океані  буденної  випадковості
так  і  не  ставши  кораблем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167434
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.01.2010


* * * (Оголено-втомлена…)

«Мир  тесен  так,  
                                                                                             что  и  ты  не  одета».

                                                                                                                                                   ДДТ.

Оголено-втомлена,
безборонно-відкрита
непевно  несу  своє  ім’я
на  долоні.
Це  нічого,  що  руки
тремтять,
а  у  грудях  тисне
тривога-колючка.
Це  нічого,  що  біль
відчуваю  завчасно
й  розминаюсь  з  Тобою
у  радості.
Я  боюся  Тебе,
бо  стою  зовсім  гола  –
химера  співчуття-любові
й  язичницької  сили.
Боюсь  –
Не  даси  собі  ради  зі  мною.
Та,  мабуть,  так  було  
і  буде  віками.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167427
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.01.2010


* * * Затягування петельок

Затягування  петельок
на  світовій  душі
нагадує  лови  на  попелястого  кота
в  абстракції  сірого  часу.
Хтось  дарував  землі  душу
як  захист  і  оберіг  від  порожнечі,
а  сьогодні  ти  влучно  помічаєш,
як  вона  схожа  на  дорогі  панчохи:
так  само,  думаєш,  що  ж  робити
з  вишуканістю,  яку  пошкоджено.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166241
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010


* * * (Чужий біль стає власним…)

Другу.

Чужий  біль  стає  власним,
коли  навіть  погляд  в  минулому.
Ти  все  відчуваєш  Собою.
Коливається  простір,
яскраво  миготять  хвилини  –
живеш  без  координат,
огорнута  втомою,
та  все  ще  відкрита
до  всього…
Все  в  світі  мені
лише  сниться…
…Насниться…
І…  -  збудеться!
Зустрінеться  сон,  як  завжди,
з  очами,  що  прагнуть  Любові.
Цей  погляд  в  минулому.
Я  все  відчуваю  Собою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166240
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010


* * *Асоціації

Асоціації  на
                                                                                                                             “Страсті  Господа  
                                                                                                                               Нашого  Ісуса  Христа”
                                                                                                                                         (комп.  О.  Козаренко).
Страх  і  холод,
Що  шматують  душу,
                     і  болем  тріскає
Земля  під  ногами...
       Невірні!
В  страсі  і  бруді.
Полишаючи  праведного,
В  пустці  молились.
У  холоді...
             Самотньо...
                             Пусто...
Смерть  виголошує  Істину!  
                                 ...
Всі  дзвони  Надії
Переповнені  болем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166197
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010


* * * Молитви і попіл

*                *                *
                                                                                               “Дружина  ж  Лота
                                                                                                 озирнулась  позаду  нього
                                                                                                 й  стала  соляним  стовпом.”
                                                                                                                                       Книга  Буття.
Молитви  і  попіл
Нещирих  вітань,
Досі  віття  болю
Впивається  в  очі.
Ненависть  із  жалістю
Цілуються  стиха
Нащо  ми  так  любимо
Ділити  пейзажі  із  ран
Між  собою?..
Я  з  тобою.  Я  твій  оберіг.
Тільки  рятуй
Від  ніжної  мужності,
А  то  озирнуся,  мов  Сара...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166196
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010


* * * (Жінки не літають…)

Жінки    не    літають
у    вирій    зимою    –    
Душа    не    дістанеться    Неба,
А    боляче    вдариться    об    стіни
Власного    тіла:
Рвучись    за    теплом
Спіткнеться    об    пристрасть.
Жінки    не    літають!
О,    Господи!!!    
…Падають…
Жовто-горілим    листям
(як    спогад    про    мрію).
Листопадово-боляче    осінню…
А    далі    ще    гірше    –    зима.    
Жінки    не    літають    у    вирій    зимою

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166138
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010


* * * (Щодня росту з деревом серця всередині)

Щодня  росту  з  деревом  серця  всередині
Аж  раптом  назріває  Осінь
І  падає  з  шумом  листя  надії,  
Як  ненароджені  діти  надії,
Падає…  падає…  
Торкаючи  гілки-струни
І  дзвенить  в  мені  все  –  плаче  дерево…
Надривно  і  жалісно
Рветься  на  волю,  
Роздираючи  груди…горло…
…вростаючи  в  скроні…
Противиться  серце  холоду.
Переростаю  зиму,  
Сподіваюсь  на  цвіт  весною.
Звичайно,  якщо  і  цього  разу  виживу.

11.05.2009р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166135
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010


* * * (Збираєш світ у долоні)

Збираєш  світ  у  долоні
Й  стискаєш  руки  від  страху,
А  світло  тікає  крізь  пальці  –
Мало  сили  для  когось  чужого,
Просто  марила  втомою
Й  привела  тінь  недовіри.
Розкриєш  обійми
Й  промовиш  молитву  –
Оце  й  усе,  що  зосталось
В  жінці  від  Діви.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162906
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.12.2009


Диптих «Ніколи про тебе»

«…Скільки  чуттів  міститься  між  двома  ударами  серця
стільки  предметів  можна  обхопити  двома  руками»
«Ніколи  про  тебе»
Г.  Збігнєв

1.
Обіймаю  поглядом
нашу  кімнату
і  оживають  книги,
диски  і  чашки:  
ми  п’ємо  чай  з  шоколадом
і  посміхаємось  затишку.
Тихо…
Але  так  повно…
повно  Тебе  і…  нас.
Скільки  всього  може
обійняти  серце?..


2.  
Дощі  буднів,
дощі  смутків,
дощі  тривог
і…  
дощі  очищення,
дощі  надій,
дощі  спочинку.
Які  ви  різні,  
дощі  мого  Неба!
Небо  огортає  дощами
не  одну  вулицю  і
не  одне  місто  –  
воно  обіймає
стільки  світу,
скільки  в  мені  любові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162905
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.12.2009


* * * (Хочеться вірити)

«Те,  что  нас  любот,
смотрят  нам  вслед…»
Б.Гребенщиков.


Хочеться  вірити
в  НЕВИПАДКОВІСТЬ
людей,  котрі  поруч.
Теплий  погляд…
Він  завжди  рятує,
а  спогад  про  нього  зігріє.
Обходиш  кімнату  в  задумі,
неначе  малюєш  
своє  ритуальне  коло,
торкаєшся  всього  живого
і  зі  страхом  шукаєш
віри  у  ВИПАДКОВІСТЬ
відсутності  зараз
усіх,  кого  любиш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125432
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2009


Цьому віршу рівно 3 роки

*        *        *
Діду  Петру.

Сад  мій  в  підсніжниках!
Боже!  Давно  вже  НЕ  МІЙ!
І  вулиці  пахнуть  сирітством.
Ти  знаєш,  дідусю,
казки  вже  не  ходять
моїми  стежками
і  квітів  нема  під  вікном.
Євро-пустка  замість
родинного  дому
й  ржава  скринька  
на  вулиці  –
Оце  й  усе,  що  застала
сьогодні,
проводжаючи  своє  дитинство
в  дорогу  з  Тобою.

8.04.2006.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125415
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2009


* * * (Годинники)

Годинники  збожеволіли,
а  їх  циферблати  посиніли.
Мабуть,  їм  просто  байдуже
слухати  тишу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125404
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2009


* * * Божевільний

Божевільний  стоїть
Між  могил  
І  вдивляється  в  тишу
           (для  нас)  –
доглядає  могили:
просто  хризантеми
упали  навзнак,
і  так  само  нестримно  
вдивлялись  в  Людину.
Божевільний  пішов...
І  несе  оцю  тишу
           З  собою
           ...
Божевільний  всміхався,
А  довкола  похмуро
Молилися  люди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115154
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.02.2009


* * * (Акселерація туги)

Акселерація  туги,
Переліт  до  чужого  виміру  –
Нащо  ділиш  свій  дім
На  знаки  питання,
Вириваєш  себе  із  корінням?
Смішно.
Навіть  втома  віддавна  –  
Спадкова  хвороба.
То  чого  ти  чекаєш  від  себе?
І  хоч  діти  завжди  
Переростають  долю,  
не  спалити  дорогу  додому:
Болітиме.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115153
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.02.2009


Спогад…Пустеля…

Спогад...
           Пустеля...
                           Міраж...
Літо  висохло  в  спокої,
Море  тиші  в  мені
           Відступає  –
           ...осінь  іде...
Лиш  скелет  корабля
Сумно  плаче  за  раєм  –
Море  легкості  поступається
Дорогою  маленькому  слову.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=94901
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.09.2008


Світ на грані сліз

Світ  на  грані  сліз  
Все  ще  прагне  любові,
Посивілі  голови  
Все  ще  шукають  дорогу
               ...додому.
Чому  світ  замкнувся  у  собі  
Й  не  хоче  жалітись?  –  
Молитви  давно  
Віддають  пусткою.
Навіть,  осінь  у  світу
Не  така  добродушна...
Ми  –  крапка  на  острові
Божої  милості.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=94898
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.09.2008


Невдала спроба втечі

«…Я  уйду  на  Запад  и  останусь
Галадриэлью…»
Дж.  Р.  Р.  Толкієн.

Невдала  спроба  втечі  від  себе.
Я  знову  забула,
що  коло  життя
не  має  застібки:
хотіла  втекти,
щоб  забутись
у  жовтому  шелесті  листя,
та  знову  дурманить
аромат  далекого  вогнища
і  дихає  мрія  у  серце
теплом  втечі  від  себе
майже  до  місця,
де  стартує  шлях  невдачі.
Просто  було  смішно
споглядати  власну  поразку.
І  я  залишаюсь  собою…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=88860
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.08.2008


Партія в шахи

А  раніше  ти  не  шкодувала!  –
Мені  було  достатньо  того,
що  ти  є,
достатньо  так  само,
як  і  королеві  маленького  квадратика
                   шахової  долі…
А  раніше  ти  не  шкодувала!  –
і  була  щасливою,
щасливою,  як  пішак,
що  зробив  свій  перший  крок,
нишком  затаївши  в  долоні
                   спогади  старту…
А  раніше  ти  не  шкодувала!  –
Справді  було  радісно,
радісно,  як  і  дерев’яному  коню  
гарцювати  на  місці,
споглядаючи  пилюку  власних  бажань
                   під  копитами…
А  зараз  ти  думаєш?!  –
Ні,  просто  моє  мовчання
шукає  в  цій  партії
шістдесят  п’яту  клітинку,
щоб  там  зупинитись  собою,
фігурою  невимовних  поезій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=88859
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.08.2008


Виноградним гроном в долоні

Виноградним  гроном  
в  долоні
Твоя  присутність  –  
Несподіваний  дар  життя
серед  мертвого  шуму  зими.

Господи!
Ти  знов  воскресаєш!
Долаєш  холодні  колони
і  сходиш  до  мене
моїм  покаянням.
Визріваєш  в  мені
і  болиш
ненародженим  літом
ЛЮБОВІ.

МИ  молились
сьогодні  разом:
Я  і…  цей  виноград
у  долоні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=88761
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.08.2008


Літо розсипалось в зорі

Літо  розсипалось  в  зорі
І  стало  як  соти  із  днів,
Небо  напружилось  тишею,
Щоб  ніч  загорілася
Місяцем  вповні  –
Все  стало  статечним
І  трішки  минулим.
І  дерево  тиші
Переросло  мене  в  Осінь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=88720
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.08.2008


Спогад

Спогад...
           Пустеля...
                           Міраж...
Літо  висохло  в  спокої,
Море  тиші  в  мені
           Відступає  –
           ...осінь  іде...
Лиш  скелет  корабля
Сумно  плаче  за  раєм  –
Море  легкості  поступається
Дорогою  маленькому  слову.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=88719
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.08.2008


Хочеться

Хочеться  взяти  у  руки
транспаранта  з  написом
«Я  самотня»
і  вийти  на  площу  безлюддя.
Але  де  є  двоє
жінці  не  личить  таке  говорити;
та  й  нащо  йти
через  простір-пустку
у  час  всезагальної  відсутності?
Зрештою,  вийшовши  так
дві  хвилини  по  півночі
свого  щастя,
ризикую  побачити
такі  ж  неоригінальні  написи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73408
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2008


Очі

Очі  совісті  надто  великі,
щоб  ховатись  від  них  уночі.
Може  й  сниться  щось  моїй  совісті,
Але  ж  більше  насниться
мені!
Вечоріє,  йду  на  побачення
з  совістю  –
знов  загляну  в  очі  сумні:
чого  більше  в  них  
втоми  чи  докору?  –
більше  схожі  вони  на  мої.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73406
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2008


Не поет і не жінка

Не  поет  і  не  жінка  –  
Це  невчасна  розпука  
за  смішне  намагання  
хоч  якось  кохати.

Втома  з’їдає  грані:
«Жінка  сучасності»  -  
звучить  якось  сумно.
А  поети  давно
граються  в  паски  –
ліплять  форми  з  Ніщо.

Ні  поета,  ні  жінки  –  
Сьогодні  тут  пустка!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73405
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2008


Єва

Єва  викрала  тепло
Для  тебе  –
І  рай  спорожнів,
Розчахнувся  великою  зіницею
І  пестив  її  тінь
Аж  до  воріт:
Огортав  її  вітром,
Обпікав  сонячним  промінням
І  нестримно  цілував  її  ноги
Своїми  буйними  травами.
І  Єва  відчула,  як
Її  найсамотніший  сором
Переростає  в  біль
І  лягає  в  глибину  її  очей  –
І  були  перші  сльози,
І  Бог  пізнав,
Що  таке  Жінка,
Та  Єва  вже  викрала  тепло
Для  тебе...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=71786
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.05.2008


Просто

Просто    
Коли  погляд  
Схожий  на  твіст  на  дахівці  
Багатоповерхового  будинку,
Просто  не  дивишся  вниз  …  і  чекаєш.

Коли  слова
Схожі  на  осіннє  листя
Розлюченого  вітру,
Просто  ховаєш  обличчя
За  комір…  і  мрієш.

Та,  коли  бажання
Схожі  на  чийсь  
Покинутий  недопалок
Вчорашнього  божевілля,
Просто  повертаєшся  
До  реальності…  і  живеш,
І  байдуже,  На  що  та  реальність
схожа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=71784
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.05.2008


Триптих "Дзеркало"

«Коли  все  ще  було
можливим»
(к/ф  “Дзеркало”,  А.  Тарковский.)

1.
 Розсипалась  доля
Уламками  дзеркала...
Хлопчисько  з
Надією  на  щастя
Розглядав  своє  крило
На  долоні.
Чуєш?..
Потрібні  обійми  –
Оце  й  усе.
Так  мало,
Щоб  стати  птахом,
І  так  шалено  багато,  
щоб  просто  любити...

2.
Спіткнутись  об  власне
Життя,  щоб
Наблизитись  до  
Свого  дитинства.
Дивитись,
               Вдивлятись
І  з  болем  бачити
Власне  обличчя,
Воно  у  калюжі,
В  котру  щойно  впав.
Обличчя  тремтіло,
                                 мінилось,
                                 колихалось
і...  плакало.
Це  сльози  по  тобі,
Дитинство  забуло
                 Про  Тебе.

3.
Зазираючи  в  дзеркала  днів,
Помічаєш  все  більше  зморшок  –
Поринаєш  у  задзеркалля
Й  чомусь  не  знаходиш  себе.
         ...Вже  тонеш...
                     і  спиш:
неспокійно,  тривожно  і  кволо.
(Тут  таких  мільйони!
Де  ж  тоді  освіжити  обличчя?)
Всюди  втома  і  час
Нескінченними  віхами,
Все  має  глибоке  коріння
                                         І  шлях
За  кожним  дзеркалом  –
Нова  реальність,
Що  згодом  вросте  і  у  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=71783
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.05.2008