| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Життя
Як швидко все стирає час барвистий,
Нічого вічного у нас нема.
Життя – це тільки путь тернистий,
Це тільки стежка вікова.
І ще не встигли народитись –
Та вже до школи ми пішли.
І ще не встигли одружитись –
Та вже постаріли, коли ?
Не встигли навіть схаменутись –
Як за плечима все життя,
А як же хочеться вернутись
На років десять, та хоча б на два.
Зробити те, на що забракло часу,
До чого руки не дійшли тоді.
Історію на краще виправити нашу
Розставити усі крапки над і.
І не потрібно думати, що ти даремно
Прожив життя на цій землі.
Усе, що ти зробив би певно
Потрібно не було тоді.
Тому що в світі просто так нічого не буває:
Ні дня, ні ночі, ні дощю
І навіть квітка просто так не виростає,
Людина також має місію свою.
А чи завершена вона, чи ні
Не нам судити.
Та головна мета в житті,
Щоб з гідністю його прожити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=70970
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.04.2008
МОДА
Мода зараз, навпаки,
Все перевернула люди
Роблять пірсинг юнаки
І тату на груди.
А дівчата на собі
Оголяють ноги,
Розмальовують лице
Та чіпляють роги.
Сьогодні мода у дівчат
Має свої межі:
Більше туші та помад –
Мінімум одежі.
Кофти, блузочки, спідниці
Укорочені до краю,
Видно ноги та сідниці,
Простір небокраю.
Накраситься, намаститься
Гелями й фарбами
На кикимору похоже
З довгими ногами.
А як маску зроби білу
На лице покладе
Сам рогатий, нечестивий
Біля ніг упаде.
Бог створив тебе, людино
По своїй подобі.
Не роби з себе тварину
На радість чортові.
Бо їй Богу, щоб зустрів
У ночі таку я кішку
То б не знав: чи в ліс тікати,
Чи додому в ліжко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=70943
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.04.2008
Хома – хвастунець
Є у кожнім товаристві
Хвастуни пихаті,
Язиком своїм довжезним
Були в кожній хаті.
Хома Чорний – хвастунець
На увесь язик:
Був у нього й гаманець,
Й здоровенний бик.
І як оповідь почне
То тримайсь хто може,
Хома шаблею махне –
Сто татар положе.
Київ Хома визволяв
І поляків різав,
У походах міста брав,
І на танку їздив.
Я один, а їх аж двісті
З шаблями й ножами,
Перебив усіх на місті
Голими руками.
Так в компанії великій
Славив Хома свій талант.
„ А ви чули, що звір дикий
Втік із цирку Акробат” –
Мовив хтось з людей насиішно
Й повернувся до Хоми,
А Хома сміятись грішно
На вершечок вліз верби.
І кричить несамовито:
„ Звіра зловите тоді
Злізу й буду я спокійно
Походжати по землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=70942
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.04.2008