Господар

Сторінки (1/24):  « 1»

Я пам'ятаю

Життя  прожити  це  не  поле  перейти,
Стара  як  світ  нас  приказка  повчає.
Кожен  свою    дорогу  маємо  пройти,
Лише  її  в  житті  з  нас  кожен  вибирає.
Ти  відстань  в  п’ятдесят  років  змогла
Пройти  в  дорозі  тут  зі  мною  моя  мила,
Дітей  і  внуків  ти  ростила  й  берегла.
Життям  своїм    святе  добро  творила.
З  тобою  незабутніх  п’ятдесят  років  
Так  швидко  відлетіли,  відшуміли,
В  обіймах  безлічі  таких  самих  життів
Прожити    ми  разом    тоді  хотіли.
Роки  пройшли  й  стежки  життя
Всі  заросли  травою  луговою.
Хоч  є  бажання  та  не  має  вороття
До  тих  щасливих  днів  з  тобою.
Я  за  життя,  де  разом  ми  були,  тобі,
Царства  Небесного  на  всі  віки  бажаю.
Всю  доброту  і  щирість,  що  несла  ти  у  собі,
Я  пам’ятаю…,  пам’ятаю…,  пам’ятаю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020


Ми з тобою

Ми  з  тобою  так  схожі
На  пташок,  чиї  крила,  
На  життєвій  дорозі
Доля  вщент  спопелила.
Ми  з  тобою  так  схожі
На  вітрильники  в  морі,
Що  іти  вже  не  в  змозі
Й  так  застигли  в  покорі.
Ми  з  тобою  зустрілись
На  теренах  скорботи.
В  нас  серця  відігрілись
У  взаємних  турботах.
В  нашім  кожному  слові
Думок  сумніви  грізні,
Хоч    ми  й  є  однакові
Та    разом  з  тим  є  різні.
Ми  в  життя  закохались
Та  на  жаль  не  взаємно,
Нам  від  нього  дістались
Лише  крихти  приємні.
Ми  в  коханні  зізнались  
До  своїх  половинок,
Щастям  ми  наповнялись
З  ними  кожної  днини.
Враз,  не  з  Божої  Волі,
В  нас  забрала  коханих
Та  жорстока  недоля,
Справа  рук  тих  поганих.
Нам  життя  надсилає
Сурогат  думок  різних,
А  душа  все  ж  чекає
Долі  поглядів  ніжних.
Із  уламків    нам  долю
Треба  разом  зібрати,
Щоб  нещастя  й  недолю
Нам  разом  подолати.
Нині  сонце  надії
Надсилає  нам  знаки,
Спонукає  до  дії,
Бо  ж  ми  різно  однакі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020


СЯЮЧА ЗОРЯ

Це  починалося  узимку,  в  сорок  п’ятім,
В  чудовім  Прикарпатському  краю,
Сім’я  чекала  на  народження  дитяти,
Із  цього  й  розпочну  я  розповідь  свою.
Війна  геть  відійшла  далеко  за  Карпати,
З  небес  на  землю  впала  радісна  зоря,
Марічку-доньку  народила  мати,
Віддавши  в  спадок  їй  своє  ім’я.
Маленьке  щастя  голосом-дзвіночком
Весь  світ  оповістило:  зірочка  зійшла.
Усіх  враз  завертіла  радісним  таночком,  
В  серцях  родини  місце  зайняла.
Три  роки  промайнули  як  три  пісні,
Та  зла  химера  втрутилась  в  життя
Й  розпочались  роки  Маріки  грізні,
Марічку-маму  втратило  дитя.
Життя  сирітське  -  не  життя,  а  муки.
Життя  без  мами  –  сіре  майбуття.
Дитя  із  біллю  в  серці  від  розлуки
Ступило  ніжками  в  дорослеє  життя
Хто  ж  знав,  що  стане  так  можливо,
Що  те  дівчатко,  сяюча  зоря,
Яку  мені  забути  неможливо,
В  майбутнім  буде  Ладочка  моя.  
У  пам’яті  моїй  живеш,  я  буду  вічно
У  серці  наші  половиночки  нести  
І  дякувати  Богу  буду  я  довічно,
Що  по  життю  вдалось  нам  разом  перейти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020


І ЮВІЛЕЙ НЕ ЮВІЛЕЙ

Сьогодні  б  ми  усі,  моя  кохана,
 Моя  зоря  і  світ  моїх  очей,
Моя  печаль,  моя  сердечна  рана,
Твого  життя  ми  мали  б  ювілей.
Та  доля  розсудила  все  інакше,
Нас  різними  стежками  повела,
І  як  в  гіпнозі  страшному  неначе,
По  різних  нас  дорогах  розвела.
Тебе    забрала  за  Межу  Безсмертя,
У    мене  відібравши  сенс  буття,
Хоч  навкруги  в  протестній  круговерті,
Кружляло  наше  прожите  життя.
Цей  ювілей  не  ювілей,  я  знаю,
Коли  на  ньому  не  присутня  Ти.
І  хоч  тебе  зі  мною  тут  не  має,
Тебе  в  душі  я  буду  берегти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863537
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.02.2020


ТРИ РОКИ БЕЗ ТЕБЕ

Три  роки  у  сльозах
Скотилися  із  неба.
В  безбарвних  кольорах
Пройшли  вони  без  тебе.
З  тобою  все  цвіло,
З  тобою  все  співало,
Із  сумом  відійшло,
Коли  тебе  не  стало.
Ти  окриляла  нас
Спокоєм  й  добротою,
В  лихий  і  добрий  час
Лишалася  такою.
Ти  підставляла  нам
Свої  слабенькі  плечі,
Ти  говорила  нам
Прості  потрібні  речі.
В  родині  і  сім'ї
Була  ти  берегиня,
Твоє  святе  ім'я
Ми  згадуємо  нині.
Моєю  Ладою  була,
Так    повелів  сам  Бог.
Всевишньому  хвала,
Що  повінчав  нас  двох.
Ти  діткам  нашим  віддала
Себе  всю  до  останку,
Від  них  подяка  і  хвала
Тобі  безцінна  Мамко.
Для  внуків  ти  була  взірець.
Від  тебе  вони  взяли
Душі  святої  промінець,
Той,  що  в  собі  ти    мала.
Роки  безжально  промайнуть
Нам    зупинити  їх  не  сила,
Та  пам'ять  нашу  не  зітруть
Про  тебе  найріднішу,  милу.
Тебе  ми  будем  пам'ятати,  
Я  від  душі  кажу  тобі.
І  в  Бога  нашого  прохати
Царства  Небесного  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863532
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.02.2020


ПАМ'ЯТЬ ПРО МАМУ

 Скільки  років  з  дитинства  до  сьогодні  пройшло,
І  життя  так  миттєво    промайнуло,  спливло.
Та  у  пам’яті  моїй,  щоби  там  не  було,
Буду  вічно  тримати  материнське  тепло.
 Ти  Матусю,  як  зірка,  по  життю  нас  вела,
Ти  від  нас  заслужила  на  найкращі  слова.
Ти  із  нами  трьома  залишилась  одна,  
Коли  нашого  Тата  відібрала  війна.
Тяжко  було  тобі  малих  нас  «підіймати»,
А  ще  гірше  було  вдови  сльози  ховати.
Ти  із  малку  навчала,  як  нам  йти  по  життю,
Ми  від  тебе  пізнали  життя  правду  святу.
Сивиною  вкривалась  твоя  руса  коса
Та  літам  не  корилась  твоя  божа  краса.
Сльози  щастя  з  очей  твоїх  милих  лилися,  
 Коли  ми  в  решті-решт  всі  «на  ноги  звелися».
Ти  дружину  мою,  як  доньку  привітала,
Ти  родинне  гніздо  від  біди  вберігала.
Ти  не  тільки  нам  Мама,  ти  святий  наш  взірець,
Ти  для  нас  запалила  у  життя  промінець.
Я  за  тебе  завжди  перед  Богом  молюся,
Ти  для  мене  свята  й  найдорожча  Матусю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845174
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.08.2019


Я ВСЕХ ВАС ЛЮБЛЮ (Ответ на поздравления с Юбилеем)

Спасибо  родные!
Впредь  буду  стараться,
Чтоб  с  вами  отныне
Побольше    общаться.
Хоть  старость  не  радость,
Она  не  помеха.
До  ста  одна  малость,
Последняя  веха.
Пройти  жизни  поле
И  чтоб  не  сорваться,
Сжав  нервы  до  боли,  
Я  буду  стараться.
Как  в  неистовом,  страшном  бреду,
Мне  перечит  моё  подсознанье,
Но  я  точно,  уж  точно  дойду,
Признаюсь  я  об  этом  заранье.
Да,  дойду  я  и  там  постою,
Помашу  я  судьбе  на  прощанье.
В  этой  жизни  я  всех  вас  люблю,
Объявляю  своё  вам  признанье.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833406
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.04.2019


МАТЕМАТИКИ ДОНЬКА (для сьомого класу)

Алгебра  -  така  наука  вельми  специфічна,
В  школі  кажуть,  аж  занадто  вона  прозаїчна.
Я  ж  тут  спробую  змінити  поняття  нам  звичне
І    довести,  що  алгебра  творіння  ліричне.
Результати  під  кінець  будемо  ми  мати,
Тож  почнемо  ми  з  початку  алгебру  вивчати.
Перш  за  все  згадати  треба  і  нам  повторити,  
Про  вирази  і  про  числа  будем  говорити.
Про  буквені  і  числові,  вирази  ж  звичайно,
Нам  підручник  поведе  розповідь  повчально.  
 З    степенями  і  складніші  вирази  ми  маєм
І  про  значення  числове  виразів  згадаєм.
З  чисел,  знаків  дій  і  дужок  вирази  складають,  
В  результаті  усіх  дій,  значення  їх  мають.
Є  вирази,  в  яких  числа  на  букви  міняють,
Тоді  буквеними  їх,  так  і  називають.
Якщо  буква  у  виразі  змінюватись  може,  
Тоді  й  вираз  зі  змінною  зветься  дуже  схоже.
Щодо  виразів  ще  маєм  назви  визначальні:
Вирази  дробові  й  цілі  -  є  раціональні.
Два  вирази,  по  значеннях,  рівні  однаково,
Їх  тотожними  назвемо,  таким  новим  словом.
Але    рівність,  що  правильна  при  будь-яких  змінних
Маєм  звати  тотожністю  й  то  є  неодмінно.
В  разі  виразу  заміни  на  йому  тотожний,
Перетворенням  тотожним  має  звати  кожний.
Розкриваємо  дужки,  зводимо  доданки,
Доводимо  так  тотожність,  з  її  забаганки.
Розглядаєм  степінь  числа  й  пам’ятати  маєм,
Є  основа  і  показник,  про  них  тепер  знаєм.
Одночлени,  многочлени  та  дії  над  ними,
Всі  правила  треба  знати,  пов’язані  з  ними.
Область  визначення  функцій,  треба  розуміти
Й  зобразити  на  графіку  треба  їх  зуміти.
Я  до  кожного,  до  учня,  підійти  готовий,
Щоб  завершити  корисно  цю  нашу  розмову.  
З    середини  чи  з  кінця,  де  б  не  починали,
Аксіому  вкрай  важливу  щоб  всі  пам’ятали.
Якщо  ви  урок  чи  кілька,  якось  пропустили,
Зрозуміти  нову  тему  вам  не  стане  сили.
В  такім  разі  підказати  буду  я  у  змозі,
 По  якій  вам  треба  йти  правильній  дорозі.
Самостійно  підготуйтесь  й  розв’яжіть  завдання,
Тут  в  пригоді  для  вас  стануть  лиш  ваші  старання.  
Ще  є  в  мене  ділова,  добра  пересторога,
 До  ґрунтовних  знань  веде  не  легка  дорога.
Треба  вчитися  сумлінно,  не  треба  лінитись,
Бо  здобуті  всі  знання  мають  вам  згодитись.
Так,  між  іншим,  в  жанрі  жарту,  маю  вам  сказати,
Що  в  алгебри,  як  не  дивно,  є  батько  і  мати.
Франсуа  Вієта  треба,  її  батьком  звати,
Математика  ж  звичайно,  її  рідна  мати.  
Під  кінець,  у  жанрі  жарту,  маю  й  завершити,
Математики  доньку  треба  всім  любити.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2019


ГЕОМЕТРИЧНА ПОЕЗІЯ

Математика  у  сьомім  навпіл  розділилась,
Замість  неї  два  предмети  окремо  з’явились.
Геометрія  –  наука  точна  ще  й  цікава,
З  нею  робиться  в  житті  майже  кожна  справа.
Малювати,  будувати  і  конструювати,
Ця  наука  дає  добрі  в  усім  результати.
Тож  почнемо  її  вчити.  Що  ж  вона  являє?
Що  ж  у  неї  таке  цінне,  що  в  других  не  має?
А  щоб  знати  як  надалі  нам  все  пізнавати,
Нові  терміни  спочатку  треба  нам  вивчати.
Якщо  візьмемо  й  торкнемось  олівцем  паперу,
Крапку,  що  на  нім  лишилась,  «точка  А»  назвемо.
Точка  така  малесенька  і  на  вигляд  хлипка,
В  геометрії  ж  вона  грає  першу  скрипку.
Всі  фігури,  що  пізніше  будемо  вивчати,
Безліч  точок  на  собі  мусять  вони  мати.
Якщо  точки  на  площині  у  рядок  зібрати,
Будем  мати  «пряму  «а»,  так  будемо  звати.
В  прямій  лінії  не  має  ні  кінця,  ні  краю,
Безкінечна  має  бути,  я  вас  запевняю.
На  прямій  поставим  «точку  А»,  ми  не  помилились,  
З  права  й  з  ліва  тут  від  точки  промені  з’явились.
Такі  вправи  в  нашій  справі  будуть  безкінечно,
Тож  фігури  розглядати  зараз  нам  доречно.
Про  прості  почнемо  мову,  про  складні  пізніше,
Про  властивості  для  них  і  все  таке  інше.
Паралельні  є  прямі  є  й  прямі  дотичні
Пам’ятаєм  назви  їм,  хоч  вони  й  не  звичні.
Дві  прямі  перетинають  шлях  одна  другої
В  «точці  А»  ,й,  не  може  бути  іншої  такої.  
Залізничні  рейки  так,  як  прямі  дві  в’ються,
Паралельно  поряд  йдуть  та  не  перетнуться.
«Точку  А»  і  «точку  В»  на  прямій  розмістим.
Результат  –  «відрізок  АВ»  набуває  змісту.
Його  можна  заміряти  і  ним  будувати
Ті  фігури,  де  він  має  елементом  стати.
Ми  два  «промені  ВА  й  ВС»  в  «точці  В»    з’єднаємо.
Результат  –    «кут  АВС»,  ми  наразі  маємо.  
«Точка  В»  –  кута  вершина,  це  нам  треба  знати,  
Дві  «сторони  ВА  й  ВС»  мають  його  завершати.
Кут  розгорнутим,  тупим  й  гострим,називаємо,
Особливий    кут  прямий  додатково  маємо.
Для  кута  завжди  присутня  така  собі  риса.  
Його  навпіл  розділяє  пряма  бісектриса.
Транспортиром  на  площині  кути  виміряємо.  
Астролябією  в  полі  виміряти  маємо.
У    градусах,  у  мінутах  і  в  секундах  також,
Результат  наших  замірів  нам  про  кут  розкаже.
Який  більший,  який  менший  і  які  з  них  рівні?
Ми  в  градусах  отримаєм  дані  достовірні.
Якщо    точки  на  сторонах  відрізком    з’єднати,
Будем  замкнуту  фігуру  трикутником  звати.
Він,  трикутник,  все  про  себе  далі  нам  розкаже,
Три  вершини  й  три  сторони  він  свої  покаже.
 Бісектриса,  медіана  та  ще  й  висота,
У  трикутнику  присутність  їхня  не  проста.
З  сторонами  і  кутами  будем  розбиратись
І  про  рівність  трикутників  будем  дізнаватись.
Про  властивості  фігур,  все  про  них  детально,      
Вам  підручник  розповість  все  оригінально.                        
Тут  між  іншим  я  від  себе  хочу  говорити,
Неможливим  є  підручник  віршем  замінити.
Та  в  житті  в  нас  все  можливо,  якщо  постаратись,
При  наявності  бажання  за  все  можна  братись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827243
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2019


ГЕОМЕТРИЧНА ПОЕЗІЯ

Математика  у  сьомім  навпіл  розділилась,
Замість  неї  два  предмети  окремо  з’явились.
Геометрія  –  наука  точна  ще  й  цікава,
З  нею  робиться  в  житті  майже  кожна  справа.
Малювати,  будувати  і  конструювати,
Ця  наука  дає  добрі  в  усім  результати.
Тож  почнемо  її  вчити.  Що  ж  вона  являє?
Що  ж  у  неї  таке  цінне,  що  в  других  не  має?
А  щоб  знати  як  надалі  нам  все  пізнавати,
Нові  терміни  спочатку  треба  нам  вивчати.́
Якщо  візьмемо  й  торкнемось  олівцем  паперу,
Крапку,  що  на  нім  лишилась,  «точка  А»  назвемо.
Точка  така  малесенька  і  на  вигляд  хлипка,
В  геометрії  ж  вона  грає  першу  скрипку.
Всі  фігури,  що  пізніше  будемо  вивчати,
Безліч  точок  на  собі  мусять  вони  мати.
Якщо  точки  на  площині  у  рядок  зібрати,
Будем  мати  «пряму  «а»,  так  будемо  звати.
В  прямій  лінії  не  має  ні  кінця,  ні  краю,
Безкінечна  має  бути,  я  вас  запевняю.
На  прямій  поставим  «точку  А»,  ми  не  помилились,  
З  права  й  з  ліва  тут  від  точки  промені  з’явились.
Такі  вправи  в  нашій  справі  будуть  безкінечно,
Тож  фігури  розглядати  зараз  нам  доречно.
Про  прості  почнемо  мову,  про  складні  пізніше,
Про  властивості  для  них  і  все  таке  інше.
Паралельні  є  прямі  є  й  прямі  дотичні
Пам’ятаєм  назви  їм,  хоч  вони  й  не  звичні.
Дві  прямі  перетинають  шлях  одна  другої
В  «точці  А»  ,й,  не  може  бути  іншої  такої.  
Залізничні  рейки  так,  як  прямі  дві  в’ються,
Паралельно  поряд  йдуть  та  не  перетнуться.
«Точку  А»  і  «точку  В»  на  прямій  розмістим.
Результат  –  «відрізок  АВ»  набуває  змісту.
Його  можна  заміряти  і  ним  будувати
Ті  фігури,  де  він  має  елементом  стати.
Ми  два  «промені  ВА  й  ВС»  в  «точці  В»    з’єднаємо.
Результат  –    «кут  АВС»,  ми  наразі  маємо.  
«Точка  В»  –  кута  вершина,  це  нам  треба  знати,  
Дві  «сторони  ВА  й  ВС»  мають  його  завершати.
Кут  розгорнутим,  тупим  й  гострим,називаємо,
Особливий    кут  прямий  додатково  маємо.
Для  кута  завжди  присутня  така  собі  риса.  
Його  навпіл  розділяє  пряма  бісектриса.
Транспортиром  на  площині  кути  виміряємо.  
Астролябією  в  полі  виміряти  маємо.
У    градусах,  у  мінутах  і  в  секундах  також,
Результат  наших  замірів  нам  про  кут  розкаже.
Який  більший,  який  менший  і  які  з  них  рівні?
Ми  в  градусах  отримаєм  дані  достовірні.
Якщо    точки  на  сторонах  відрізком    з’єднати,
Будем  замкнуту  фігуру  трикутником  звати.
Він,  трикутник,  все  про  себе  далі  нам  розкаже,
Три  вершини  й  три  сторони  він  свої  покаже.
 Бісектриса,  медіана  та  ще  й  висота,
У  трикутнику  присутність  їхня  не  проста.
З  сторонами  і  кутами  будем  розбиратись
І  про  рівність  трикутників  будем  дізнаватись.
Про  властивості  фігур,  все  про  них  детально,      
Вам  підручник  розповість  все  оригінально.                        
Тут  між  іншим  я  від  себе  хочу  говорити,
Неможливим  є  підручник  віршем  замінити.
Та  в  житті  в  нас  все  можливо,  якщо  постаратись,
При  наявності  бажання  за  все  можна  братись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827242
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 28.02.2019


ГЕОМЕТРИЧНА ПОЕЗІЯ

Математика  у  сьомім  навпіл  розділилась,
Замість  неї  два  предмети  окремо  з’явились.
Геометрія  –  наука  точна  ще  й  цікава,
З  нею  робиться  в  житті  майже  кожна  справа.
Малювати,  будувати  і  конструювати,
Ця  наука  дає  добрі  в  усім  результати.
Тож  почнемо  її  вчити.  Що  ж  вона  являє?
Що  ж  у  неї  таке  цінне,  що  в  других  не  має?
А  щоб  знати  як  надалі  нам  все  пізнавати,
Нові  терміни  спочатку  треба  нам  вивчати.́
Якщо  візьмемо  й  торкнемось  олівцем  паперу,
Крапку,  що  на  нім  лишилась,  «точка  А»  назвемо.
Точка  така  малесенька  і  на  вигляд  хлипка,
В  геометрії  ж  вона  грає  першу  скрипку.
Всі  фігури,  що  пізніше  будемо  вивчати,
Безліч  точок  на  собі  мусять  вони  мати.
Якщо  точки  на  площині  у  рядок  зібрати,
Будем  мати  «пряму  «а»,  так  будемо  звати.
В  прямій  лінії  не  має  ні  кінця,  ні  краю,
Безкінечна  має  бути,  я  вас  запевняю.
На  прямій  поставим  «точку  А»,  ми  не  помилились,  
З  права  й  з  ліва  тут  від  точки  промені  з’явились.
Такі  вправи  в  нашій  справі  будуть  безкінечно,
Тож  фігури  розглядати  зараз  нам  доречно.
Про  прості  почнемо  мову,  про  складні  пізніше,
Про  властивості  для  них  і  все  таке  інше.
Паралельні  є  прямі  є  й  прямі  дотичні
Пам’ятаєм  назви  їм,  хоч  вони  й  не  звичні.
Дві  прямі  перетинають  шлях  одна  другої
В  «точці  А»  ,й,  не  може  бути  іншої  такої.  
Залізничні  рейки  так,  як  прямі  дві  в’ються,
Паралельно  поряд  йдуть  та  не  перетнуться.
«Точку  А»  і  «точку  В»  на  прямій  розмістим.
Результат  –  «відрізок  АВ»  набуває  змісту.
Його  можна  заміряти  і  ним  будувати
Ті  фігури,  де  він  має  елементом  стати.
Ми  два  «промені  ВА  й  ВС»  в  «точці  В»    з’єднаємо.
Результат  –    «кут  АВС»,  ми  наразі  маємо.  
«Точка  В»  –  кута  вершина,  це  нам  треба  знати,  
Дві  «сторони  ВА  й  ВС»  мають  його  завершати.
Кут  розгорнутим,  тупим  й  гострим,називаємо,
Особливий    кут  прямий  додатково  маємо.
Для  кута  завжди  присутня  така  собі  риса.  
Його  навпіл  розділяє  пряма  бісектриса.
Транспортиром  на  площині  кути  виміряємо.  
Астролябією  в  полі  виміряти  маємо.
У    градусах,  у  мінутах  і  в  секундах  також,
Результат  наших  замірів  нам  про  кут  розкаже.
Який  більший,  який  менший  і  які  з  них  рівні?
Ми  в  градусах  отримаєм  дані  достовірні.
Якщо    точки  на  сторонах  відрізком    з’єднати,
Будем  замкнуту  фігуру  трикутником  звати.
Він,  трикутник,  все  про  себе  далі  нам  розкаже,
Три  вершини  й  три  сторони  він  свої  покаже.
 Бісектриса,  медіана  та  ще  й  висота,
У  трикутнику  присутність  їхня  не  проста.
З  сторонами  і  кутами  будем  розбиратись
І  про  рівність  трикутників  будем  дізнаватись.
Про  властивості  фігур,  все  про  них  детально,      
Вам  підручник  розповість  все  оригінально.                        
Тут  між  іншим  я  від  себе  хочу  говорити,
Неможливим  є  підручник  віршем  замінити.
Та  в  житті  в  нас  все  можливо,  якщо  постаратись,
При  наявності  бажання  за  все  можна  братись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827241
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 28.02.2019


Пам’ятаєм тебе

Ми  у  цей  день  народження  твій,
Вся  родина  зібралась  без  тебе,
Привітання,  наш  смуток  і  біль,  
 Ми  тобі  посилаєм  до  неба.
У  цей  день,  день  печалі  для  нас,
 До  небес  наші  руки  здіймаєм,
Маєш  чути  ти  кожного  з  нас,
Що  у  Бога  для  тебе  прохаєм.
Пам’ятаєм,  як  ти  за  життя,
У  часи  не  прості,  швидкоплинні,
Промінь  сонця  душі  і  тепла
Без  жалю  дарувала  родині.
 В  твій  день  ангела,  Ладо  моя,
 Ми  всі  разом  про  тебе  згадаєм,                                                                                                                                        
Святу  душу  твою  і  ім'я,
Пам’ятаєм  завжди,  пам’ятаєм.
Я  й  за  себе  скажу,  повторю,
Те,  що  в  серці  своїм  відчуваю
І  душею  я  тут  не  кривлю:
Пам’ятаю  тебе,  пам’ятаю.
Повторю  тобі  Ладо  слова,
Які  я  від  душі  надсилаю:
Ти  для  мене  лишилась  жива.
Пам’ятаю  тебе,  пам’ятаю.
І  хоч  час  невмолимо  сплива,
Промайнуть  хоч  століття;  даремно!
Пам'ять  серця  в  нас  вічно  жива,
Бо  в  душі  вона  є  невід’ємно!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823453
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 31.01.2019


До дворічного ювілею Вовчика

Маю  я  тут  святкову  проблему,
Мушу  вам  по  секрету  признатця,
Маю  я  розрішити  дилему,
Як  би  краще  назвать  винуватця.
Володимир,  Володя  чи  Вовчик,
Він  для  мене  рідненький  онук,
Він  потішний,  нівроченьку,  хлопчик,
Кандидат  всіх  дитячих  наук.
Весельчак,  Вова  все  розуміє,
Хоча  рочків  замало  він  має,
Він  усе  розібрати  зуміє  ,
Якщо  в  ручки  йому  попадає.
У  футболі  він  кроки  серйозні
Робить  так,  як  Шевченко,  неначе,
Хоч  бувають  моменти  й  курйозні,
Тато  й  Мама  йому  все  пробачать.
В  карате  плани  в  нас  грандіозні,
Вовчик  сам  підтвердив  остаточно,
Мріє  бити  рекорди  серйозні,
Час  на  нього  працює  –  це  точно.
З  ювілеєм  дворічним  вітаю.
До  вітання  додам  щире  слово,
Й,  побажання  своє  надсилаю:
Щоб  завжди  Вовчик  був  ти  здоровим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2019


МОЯ ВІЧНА ЛЮБОВ

Ми  з  тобою  зустрілись  
В  Прикарпатськім  краю,
Твої  очі  зігріли
Серце  й  душу  мою.
Ти  була  не  зрівняна,
Ти  зійшла  як  зоря,
Моя  Ладо,  кохана,
Щастя  й  доля  моя.
З  того  часу  й  до  нині
Пів  століття  спливло
Та  забути  не  в  силі
Твого  серця  тепло.  
Нас  життя  як  у  казці
Поєднало  за  мить.
Вдячний  я  Божій  Ласці,
Що  навчила  любить.
Я  тобі  у  коханні
Зізнаюсь  знову  й  знов,
Бо  ти  перша  й  остання,
Моя  вічна  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2018


Одеській гімназії присвячується

Є  у  місті  ,у  Одесі,
Згідно  заданій  адресі,
Одеситам  знана  всім  
Гімназійна  школа  сім.
У  Гімназію  свою,
Ми  прийдемо    як  в  сім'ю.
В  ній,  без  лінощів  і  скуки,
Ми  вивчаємо  науки.
Вчителі  нам  на  уроках
Поясняють  ,  крок  за  кроком,
Всі  знання  у  нас  вкладають
І  до  праці  нас  привчають.
Головною  в  школі  мова
Є  в  нас  українська,
Окрім  неї  інша  мова,
Звуть  її  –  англійська.
Ми  поглиблено  англійську
Ґрунтовно  вивчаєм.
Ще  й  німецьку,  й  мову  польську,
Додатково  маєм.
У  Європі  маєм  жити
І  зв'язок  тримати,
Тож  і  мови  мусим  вчити,
Щоб  про  себе  дбати.
Трудове  нам  навчання,
Звісно  ж  до  вподоби.
Здобуваємо  в  нім  знання
Й  робим  перші  спроби.
Робим  перші  кроки  ми
В  волонтерській  справі.
Хочем  ми  допомогти
В  захисті  держави.
Тут,  в  Гімназії,  музей
Маєм  вишиванок,
Показ  побуту  речей
Та  культури  спадок.
Найцінніша  цінність  в  школі
Це  ж,  звичайно,  учні,
Бо  вони  -  надія  наша
На  краще  майбутнє.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783544
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.03.2018


КАЗКОВА КОЛИСКОВА

Лагідне  сонце  під  вечір  стомилось,
Воно  без  зупинку  від  ранку  трудилось.
Промінням  багряним  по  небу  розлилось,
В  останнє  всміхнулось  й  за  обрій  скотилось.
Враз  місяць-серпанок  з’явився  на  небі,
Йому  аж  до  ранку  трудитися  треба.
Засвічує  нічка  на  небі  зірки,
Ліхтарики  в  лісі  несуть  світлячки.
Річка  срібляста,  поволі  біжить,
На  луках  у  травах  вітрець  шелестить.
Пташки  повертають  в  гніздечка  швиденько,
Мелодію  ночі  веде  соловейко.
Звірі  дорослі  й  маленькі  звірятка
Чимдуж  поспішають  до  своєї  хатки.
Мами  маляток  вкладають  до  ліжок,
Свою  колискову  співають  їм  ніжно:
«Спочиньте,  маленькі,  нехай  вам  присниться,
«Зайчик-Стрибайчик»  й  «Лисичка-Сестричка».  
Своїм  «ангеляткам»  матусі  бажають
Тепла  і  любові  без  межі  і  краю.
Синочків  і  доньок  цілують  у  щічки,
Бажають  спокійної  й  доброї  нічки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2018


ТЕБЕ РІК ВЖЕ НЕМА

Тебе  рік  вже  нема,
В  моїм  серці  зима,
Хоча  осінь  ще  плаче  дощами.
Рік  пройшов  крадькома
Й  хоч  Тебе  тут  нема,
Ти  назавжди  лишаєшся  з  нами.
Наша  вічна  печаль,
В  душі  смуток  і  жаль,
За  Тобою  не  зникнуть  ніколи.
Ти  пішла  із  життя
Й  хоч  нема  вороття,
Ти  у  всьому  живеш  тут  навколо.
Смуток  землю  вкрива,
Пам'ять  наша  жива,
Та  що  в  серці  щемить,  не  стихає.
Пам'ять  Серця  твердить:
Треба  далі  нам  жить,
 Хоч  Тебе  тут  із  нами  немає.
В  швидкоплинний  наш  час,
Найдорожче  для  нас  –  
Берегти  своїх  рідних,  кохати,
Душі  й  серця  тепло,
Що  би  там  не  було,
Все,  до  крапельки,  їм  дарувати.
Тебе  рік  вже  нема,
Та  життя  не  дарма,
 Прожила  Ти  порядно  і  чесно.
Ти,  свята  за  життя,
Відійшла  в  Майбуття,
Що  би  бути  у  Царстві  Небеснім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761796
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.11.2017


Вірш-Привітання до Дня Працівників Освіти

Вас    зі  святом  сьогодні  вітаємо,
З  святом  кращим  із  свят  на  землі.
Побажань  Вам  найкращих  бажаємо,
Наші  другі  батьки  -  вчителі.
Щоби  щастя  під  ноги  Вам  слалося,
 А  здоров’я  лилося  за  край,
 Щоб  завжди  Вам  збирати  вдавалося                                                                                                                                          
Наших  знань  золотий  урожай.
Ми  Вас  любимо  щиро  й  сердечно,
У  поклоні  схиляємо  чоло,
Будемо  дякувати  Вам  безкінечно
Що  несете  душі  нам  добро.
Пам’ятатимемо    ми,  безперечно,
Як  у  вирі  шкільного  буття,
Професійно,  сумлінно  і  ґречно,
Нам  путівку  даєте  в  життя.
Й    хоч  важливих  професій  чимало
На  планеті,  на  нашій  Землі,
По  простому  скажу,  але  вдало,
Найважливіша  -  труд    вчителів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754432
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 09.10.2017


СТИХОТВОРНАЯ ПРЕЗЕНТАЦИЯ

Я  пришла  к  вам  на  эстраду,
Знаю,  будете  вы  рады
И  послушать  и  подпеть,
Лишь  прошу  вас  не  шуметь.
Кто  меня  еще  не  знает,
Пусть  в  стихах  моих  читает
Биографию  мою
Я  вам  песенкой  спою.
Родилась  я  в  Украине,
И  живу  я  здесь  и  ныне.
А  зовут  меня  Яруськой,
Ярославой  звать  по-русски.
Я  и  в  музыке  и  в  школе
Выступаю  в  главной  роли,
И  в  спортивной  школе,  тоже,
Отставать  то  мне,    негоже.
Я  люблю  готовить  кушать,
Песни  петь  люблю  и  слушать.
И  шитьём  и  рукодельем
Занимаюсь    я  с  весельем.
Книжки  умные  читаю,
В  книжках  много  толка,  знаю.
Книги  многому  научат
С  ними  мы  намного  круче.
На  вопросы  все  ответы
Напеваю  я  в  куплетах.
Всем  приветик  вам  друзья,
Как  вам  песенка  моя?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735742
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 30.05.2017


МАТЕМАТИКА (для молодших класів)

Математика  –  наука,  точна  і  серйозна,
Нам  без  неї  у  житті  обійтись  не  можна.
Арифметика  –  основа,  точної  науки,
А  у    ній  основа  –  числа,  там  такі  є  штуки.
Чисел  дев’ять  та  ще  й  нулик,  притулився  з  боку,
В  математиці  без  нього  не  ступиш  ні  кроку.
Щось  додати,  щось  відняти,  з  числами  можливо,
Поділити  чи  помножить,  з  ними  все  під  силу.
Порівняти  –  «більше,  менше»,  нам  значок  покаже,
Знак,  «дорівнює»,  про  себе  пояснить  й  розкаже.
Про  доданок  і  від’ємник,  і  про  суму,  також,
В  математиці  про  все  правила  розкажуть.
Ціле  число  є  основа,  щоби  всі  ми  знали,
А  від  нього  взяті  частки  дробами  назвали.
Прості  дроби,  в  них  знаменник  та  чисельник  і  риска  знайома,
В  десяткових  –  зліва  й  з  права  цілі  числа,  а  між  ними  кома.
На  послідок  підіб’ємо  наші  результати.
Математика  наука,  яку  треба  знати.
Всі  правила  треба  вчити  та  ще  й  пам’ятати,
Що  без  правил  жодну  вправу  нам  не  розв’язати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735533
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.05.2017


ВІРШОВАНА ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Я    на  конкурсну  програму
Заготовила  реклами.
Все  про  себе  в  них  вкладаю,
Бо  ж  про  себе  все  я  знаю.
Народилась  в  Україні,
Тут  живу  я  і  до  нині.
Одеситкою  я  звуся,
Мама  ж  зве  мене  Яруся.
До  навчання  я  кмітлива,
Я  й  весела  й  жартівлива.
Я  і  в  школі,    і  в  «музичній»,
Почуваю  себе  звично.  
Скрипку  і  фортепіано
Я  освоїла  від  давно.
До  книжок  я  не  байдужа,
Їх    люблю  читати  дуже
І  повчальні  й  фантастичні,
Історичні  та  й  містичні.
І  у  спорті    я  не  крайня.
Вам  скажу  я  ще  й  не  те,
Маю  досвід  я  спортивний
У  японськім  карате.
В  хорі    участь  я  приймаю
І  вокалом  я  співаю,
Бо    до  пісні  маю  хист,
Виступаю  як  артист.
Рукоділля  –  гарна  тема!
З  ним  у  мене  не  проблема.
Вишивати  і  в'язати,
Це    я  вмію,  що  й  казати.
Сукні  модні  моделюю,
Якщо  треба  й  намалюю.
Аплікації  складаю,
Бо  й  до  цього  хист  я  маю.
Готувати  вмію  страви,
Цим  гордитись  маю  право.
Знаю,  все  в  житті  згодиться,
Я  ж  у  Мами  помічниця!
Я  про  себе  все  сказала
У    рекламах  –  «все  про  все».
Вибачайте,  якщо  мало.
Часу  обмаль.  От  і  все!                                                                                          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735532
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 29.05.2017


ТЫ УШЛА

Ты  ушла,  не  назначив  свиданья.
Ты  ушла,  от  меня  навсегда.
Лишь  сейчас  достучалось  сознанье,
Что  тебя  не  вернуть,  никогда.
Ты  ушла,  и  затихли  все  птицы.
Не  найти  мне    надежды  слова.
Мое  счастье  и  сердца  частицу
Навсегда  ты  с  собой  забрала.
Ты  ушла,  и  все  наши  дороги
Занесла  сединою  метель.
Безысходность  и  сердца  тревоги
В  мою  душу  вселились  теперь.
Ты  ушла,  не  оставив  надежды
Ты  ушла,  но  осталась  со  мной.
Ты  осталась  любимой,  как  прежде,
Самой  милой,  желанной,  родной.
Ты  ушла,  и  к  чему  здесь  гаданья,
В  переплётах  сплетения  слов
И  бесцельность  моих  ожиданий  
На  твоё  возвращение  вновь.
Ты  ушла,  не  найти  оправданья.
Я  живу  беспредельно  скорбя.  
Ты  ушла,  и  бесцельны  рыданья,
Никогда  не  вернут  мне  тебя.

Пол  -  года  прошло  с  того  дня,  когда  ушла  в  мир  иной  наша  Бесценная  бабушка  ,    Золотая  Мама  и  Жена,  Женщина  с  большой  буквы  -  Василенко  (Богович)  Мария  Михайловна.    Но  боль  утраты  не  утихает.  Вечная  память  ЕЙ  и  Царство  Небесное  Её  Золотой  Душе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734790
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.05.2017


НАНО ЕЛЕГІЯ (Частина перша)

Щоночі  бачу  сон,  беззмінно,
Поети  натовпом  стоять,
«Від  молдованина  до  фіна
На  всіх  язи́ках»  лементять.
Стараюся  крізь  них  пропха́тись
Причину    хочу  розпитать
Бо  я  тут  мушу  розібра́тись
Що  хочуть  і  чому  кричать?
Іду  я  далі,  далі  скеля,
Під  нею  пан,  Іван  Франко,
Голодний,  злісний,  невеселий,
В  руці  трима́є  молоток.
Що  робиш  ти,  мій  пане-друже,
Прип’я́тий  тут  на  ла́нцюзі?
Ви́джу  схвильований  ти  дуже,
Пожалійся  в  своїй  тузі́.
Іван  ледь  вирівняв  статуру,
Злапа́в  він  ланцюга  й  присів  ,
Поправив  вуса  й  шевелюру,
Стер  піт  з  чола  і  розповів:
«Сюжет  я  вибрав  хи́бний,  синку,
За  це  себе  я  не  люблю,
Каменярі  втекли  до  шинку,
Я  ж  сам  «се  сю»  скалу  луплю́.
Геть    не  послухав  товариства
Про  «нуту  другу»,  не  свою,
Тому  тепер  такі  ось  зди́рства
Від  Пана  Бога    я  терплю.
Вже  сил  моїх  не  вистачає,
Стою  під  скелею  як  пень,
Та  віри  в  Бога  не  втрачаю
І    в  «розвидняющийся  день».
Тебе  ж  прошу  я,  пане-брате,
Тільки  нікому  ні  теле́нь,  
Щоб  ти  приніс  мені  для  ва́три
Хоч  трохи  хми́зу  і  «огень».  
Бо  студено́  в  ночі́  буває
Та  й  комарі,наглюки,  пнуть
Тут  кожний  Гамлета  згадає,
Як  нам  тут  бути  чи  не  буть».
Не  встиг  я  глянути  навколо,
Як  раптом  хтось  мене  злапа́в,
Оглянувсь  -  Гоголь,пан  Микола,
Я  ледве  зо  страху́  не  впав.  
Видовище!  Вам  браття  скажу,
Пан  Гоголь  з  бісом  на  плечі.
Обидва  вимащені  в  сажу
Неначе  вилізли  з  печі.
Нечистий  Гоголя  муштрує,
Все  хоче  вухо  відкусить,
Микола  ж  подумки  міркує,
Кому  б  нечистого  збагри́ть.
Аж  тут  зручний  момент  з’явився,
Коваль  Ваку́ла,  тут  спинився,
Волочить  за  собою  міх
Ще  й  на  ходу  жує  пиріг.
Цим  пан  Микола  скористався,
Боявсь,  Ваку́ла  ще  втече.
До  коваля  в  притул  пропхався
І  тиче  пальцем  у  плече:
«Тебе  прошу,  Ваку́ло,  дуже,
Тобі  ж  ця  ноша  не  важка,
То  забери  цю  погань,  друже,
До  ще  не  повного  мішка.
У  біса  є  шкідливі  звички,  
На  них  уваги  не  звертай.
Не  тільки  чудо-черевички,
А  й  все  від  нього  вимагай».
Тут  раптом  постріл  пролуна́вся,
Усі  принишкли  аж  на  мить
З  пісто́лем  Пушкін,  увірвався,
Щоб  тут    Дантеса  застріли́ть.
Це  не  вподо́б́ав  собі  дуже
Пан  Котляревський,  пан  Іван:
«Не  тут  шукай  Дантеса,  друже,
Ти  мусиш  мати  інший  план.
Та  не  стріляй,  Енея  збудиш,
Он  бачиш,  сіромаха  спить,
Ти  дуже  нещасливим  будеш,
Коли    почне  тебе  він  бить.
Він,  козарлю́га,  після  Трої,  
Як  купа  гною  весь  смердить
І  не  вагається,  як  Гамлет,
Кого  тут  бити,  чи  не  бить.
Постійно  смокче  він  сиву́ху
Без  оселедця,  за  звичай,
Залазить  він  у  гній  по  вуха.
І  дурість  пре  з  нього  за  край.
На  поміч  кликав  я  Соло́ху,
Щоб  нечисть  вигнала  хоч  трохи.
Вона  ж  на  відріз  відказалась,
Бо  з  бісом  і  сама  зякша́лась»  
Пушкін,  почувши  таку  мову,
Пісто́ля  випустив  із  рук.
Закінчив  враз  свою  розмову
І  геть  пішов  неначе  крук.  
Я  далі  йду,    а  там  лунає
Чарівна  пісня  лісова́.
Мелодію  сопілка  грає,
Сплітає  з  казки  кружева́.
І  тут  ось,  Ле́ся,  Украї́нка,  
Стоїть  у  вишитій  манишці.
Така  казково  гарна  жінка,
Неначе  із  портрету,  в  книжці.
А    хто  ж  то  ще  тут  з  нею,
Як  голуб  із  голубкою  своєю?
Лука́ш  з  коханою    своєю,
Із  Ма́вкою,  обнявши  свою  фе́ю.
Ну  і  дива́,  скажу́  я  вам,  не  просто,
В  казко́ве  царство  завітати  в  гості,
Зустріти  автора  і  разом  виконавців,
Це  так  як  ніби  двох  спіймати  зай́ців.
Враз  натовп  тихо  розступився,
Дивлюсь,  о  рідна  моя  ненько,
На  мене  поглядом    втупився
Сам  пан  Тарас,  Тарас  Шевченко.
Як    він  почав  мене  за  всіх  сварити!
Назвав  нас,  ой,  це  стидно  говорити.
Про  Заповіт  нагадував  частенько,
Про  те,  що  продали  ми  Україну,  неньку.
Щораз  питав,  куди  діли́  соки́ру?
Чому  дітей  своїх  пустили  ми  миру?
Ще  довго  він  висловлював  промову.
В  кінці  додав  напутнє  своє  слово:
«Я  ж  вам  казав  і  ще  раз  повторяю,
Щоб  не  шукали  серед  пекла  раю.
І  щоб  сокиру  добре  погостри́ли,
Державу  берегли  і  щоб  «обух  стали́ли».
Щоб  не  ішли́  ви    «брат  на  брата»,
Щоб  в  кожного  не  з  краю  була  хата»
Проснувся  я  у  роздумах  печальних
Від  слів  Тараса  мудрих  і  повчальних.
І  думаю,  сон  в  руку  чи  на  шкоду?
Чи  прийде  щастя  нашому  народу?
Від  автора,  додам,  усі  щоб  зна́ли,
Елегію  свою  поети  лиш  почали.
Продовження  ще  буде,  мій  чита́чу,
Бо  у  вісні  ще  багатьох  поетів  бачу.

                                                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734427
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.05.2017


УКРАЇНІ ПОСВЯТА

Повість  давнішніх  літ,
Через  призму  століть,
Намагаюсь  читати  й  збагнути:
Скільки  часу  ще  нам,  
України  синам,
Знадобиться,  щоб  вільними  бути?
Так  з  давен  повелось,
Мирно  жить    не  вдалось,
В  Україні,  у  вільній  по  праву.
Скільки  гинуло  нас,
У  лихий  для  нас  час,
За  Вкраїну,  за  нашу  державу.
Тут  на  нашій  землі,
В  історичній  імлі,
Ще  коли  Україна  такою  не  звалась,
Вже  тоді,
В  боротьбі,
Україна  за  волю  піднялась.
Половецькі  хани,
У  літа  давнини,
Копитами  лани  нам  топтали,
І  жінок  і  дітей
З  наших  власних  осель
У  полон  назавжди  забирали.
Набігала  Орда,
Як  велика  біда.
"Нерозумних  хазарів"
Навала  промчалась,
Та  у  кожних  літах,
Наче  Фенікс,  той  птах,
Україна  з  руїн  підіймалась.
Пролітали  роки,
І  уже,  навпаки,  
Козаки  у  похід  вирушали  
Запоріжські  чайки
І  стрімкі  байдаки,
За  моря  ворогів  відганяли.
Козаки-козаки
В  бій  ви  йшли  залюбки
Відступати  не  мали  ви  права
Ваші  шаблі  й  клинки
Наганяли  страхи  
На    татар  і  на  шляхту  лукаву.
Ворогам  не  втямки,
Де  ж  взялись  козаки?
Славні  лицарі  наші  по  праву
Україну  вони  
Відродити    змогли,
Засновавши  Гетьтманську  державу.
В  роздоріжжі  століть,
У  часи  лихоліть,
Україну  топтали  і  рвали
Та  настав  врешті  час,
Так  жаданий  для  нас,                                                                            
Україну  в  єдину  з’єднали.    
В  дев’яності  роки,
Ніби  Божі  знаки
Самостійність  Вкраїні  надали,
Та  з  чиєїсь  вини,
«України  сини»,
Стали  вести  себе  як  вандали.
Зруйнували  все  вщент
За  один  лиш  момент,
Що  лишилось,
Все  пилом  покрилось.
Українці,  огляньтеся  ви  навкруги,
Ми  ж  до  прірви  отак  докотились.
Сама  доля  для  нас,
Золотий  для  нас  час,
В  подарунок  до  рук  нам  підносить
Сам  Всевишній  дає  нам  наказ,  
Схаменіться  ж  ви  люди,  він  просить:  
Україна,  вона  ж  як  маленьке  дитя,
Потребує  уваги  і  ласки.
Українці,  заради  ж  свого  майбуття,
Захистіть  Україну,  будь  ласка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734080
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.05.2017


МОЯ СУДЬБА

По  тропинке,  по  жизни,  пройдусь  не  спеша,
Возвращусь  я  в  своё  босоногое  детство,  
Подойду  я  туда,  где  родилась  судьба,  
Никуда,  от  которой  ни  скрыться,  ни  деться.
От  неё  ни  уйти,  нет  иного  пути,
Чем  того,  что  судьба  предписала.
Как  по  жизни  идти  и  как  счастье  найти?
Ты  в  ответ  мне  судьба  промолчала.
Жизнь  свою  я  прожил:  пробежал,  проспешил,
Детство,  юность  и  зрелость,  и  старость.
Всё  испробовать  смог,  пол  земли  сколесил,
Хоть  судьба  мне  не  с  лёгких  досталась.
Подойду  я  туда,  куда  манит  всегда,
К  моей  юности  в  годы  бесценны.
Эх,  судьба,  ты  судьба,  юных    лет  кутерьма,
Их    хотел  бы  вернуть  непременно.
В  них  я  встретил  Её,  мое  счастье  и  боль,
Ту,  которую  Ладой  назвал  я  мгновенно,
В    моем  сердце,  сыгравшую  главную  роль,
О  которой  мечтал  сокровенно.
Посижу  я  у  зрелости  малость  в  гостях,
Где  счастливо  жилось  и  любилось,  и  пелось,
Счастья  в  жизни  судьба,  подарила  в  стихах.
Вечной  жизни  такой  мне  хотелось.
В  ней  с  любимой  я  жил,  и  мечтал  я  о  том,
Чтобы    жизни  строка  не  кончалась.
Детский  смех-перезвон    наполнял  весь  мой  дом.
И    о  том  ты,  судьба,  чтоб  старалась.
Вот  и  в  старость  тропинка  меня  привела,
Где    судьбинушка  спрятала    горе.  
Не  найду  я  себе  утешенья  слова,
Нету  дна  в  глубине  моей  боли.
Эх,  индейка-судьба,  неужели  со  зла,
Свой  подарок  забрала  обратно?
Мою  Ладу,    зачем  пожалеть  не  смогла?
Свой  вопрос  задаю  многократно.
Наша  жизнь  вся  -  борьба,  выживанья  тяжба,
Все  в  сомненьях:  «Что  будет?  А  может?»
Не  ответит  никто,  лишь  ответит  судьба,
Лишь  судьба  всё  по  полкам  разложит.
На  тропинке  стою,  куда  жизнь  привела,
Оглянулся,  всё  взвесил,  и  право:
Жизнь  прожита  не  зря,  хоть  и  трудной  была.
Я  тихонько  шепну  судьбе:  «Браво!».
Говорю  я  судьбе:  «Благодарен    Тебе,
За  жену,  за  детишек,  за  внуков,  за  маму.
Ты    вела  нас  везде,  не  бросая  в  беде,
Ты  по  жизни  прошла  вместе  с  нами».  
Я  по  жизни  прошелся,  по  тропке  насквозь,
Все  былое  осталось  бесценно,  не  тленно,
Если  б  жизнь  и  судьбу  повторить  удалось,
Был  бы  им  благодарен  безмерно.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733982
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.05.2017


НАВІКИ КОХАНА

Кохана,  кохана,  моя  в  серці  рана,
Мій  біль  не  стихає,  не  гасне  –  горить.
Кохана,  кохана,  чому  ж  ти  так  рано
Мене  залишила  за  лічену  мить?
Кохана,  кохана,  молюсь  до  світанку,
Прошу  й  підіймаю  я  руки  у  вись,
До  віку  на  тебе  чекаю  на  ґанку
Прийди  хоч  на  хвильку,  до  мене  вернись.
Багато,  багато,  хотів  я  сказати,
Тобі,  моя  Ладо,  пробач,  що  не  зміг,
Про  те,  що  в  житті  нас  зуміло  зв’язати,
Про  те,  як  ми  несли  сім’ї  оберіг.
Багато,  багато  хотів  ще  б  сказати,
Багато  щасливих  і  радісних  слів,
Бабуся  безцінна,  ти  золото  мати,
Ти  ж  доля  моя,  сказати  б  хотів.
Кохана,  кохана,  моя  ти  жадана,
Моя  ти  найперша  й  остання  любов,
Ти  Господом  Богом  була  мені  дана,
З  тобою  зустрітись  хотів  би  я  знов.
Кохана,  кохана,  лишилась  надія,
Волаю  до  Бога,  щоб  десь  і  колись,
Щоб  знов  наші  долі,  із  Божої  Волі,                                  
Зустрілись,  з’єднались,  в  єдину  злились.  
Кохана,  кохана,  
                       Моя  в  серці  рана,
                                                         Навіки  кохана  моя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733904
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.05.2017