| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
всередині все згорає-
це душа тіло карає
за те, що забуло воно,
про посаджене в серці зерно
Прекрасної троянди кохання,
якої я не помічала.
вона не мала плекання,
але наперекір всім зростала.
Її поливали кров'яні сльози
і не лякали вітри та грози.
Якщо душа тіло пробачить,
то квіточка реальність побачить.
Дай Боже їм один одного простити,
щасливо в єдності жити.
Радіти кожної днини,
що з'являються листочки у рослини.
Вона жива і буде жити!
і ніхто ніколи не зможе її вбити:
моє кохання велика сила,
бо тіло і душу пробудила.
Заставила отямитись, подивитись,
бистро перехреститись і зупинитись,
що б більше лиха не робити,
а разом її маленьку ростити.
Вона з"єднала їх в одне ціле,
що б вони разом розуміли не зрозуміле.
Троянда виросте, себе покаже,
а моє я вчинками присутність докаже.
Бо квітка кохання не зрима...
Її ріст можна лише відчути.
Вона була і буде неповтрима
і буде живою, доки я буду жити.
15.08.2012. про моє кохання, не взаємне кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2017