Гліб Зима

Сторінки (1/14):  « 1»

Цвіль душі

Полиш,  не  рухай  цвіль  душі.
Освятить  втома  наш  відхід  і  знівечений  час
Зіб’ється  з  ходу,  а  по  нім
Усохнуть  оболоки  і  небо  скам’яніє  у  канвас.

А  ми,  уже  давно  достиглі,  наші  душі  перезрілі,
Засіємо  ту  твердь,
Щоб  поночі  холодним  світлом  наповняти  хвилі,
Що  змиють  спогади  по  нас.

Потім  зійде  вода
І  тріщин  нескінченна  рана  оповиє  спустошену  місцину.  
Але  усе  загоїться,  єство  візьметься  купи
І  рушить  в  нову  путь  із  невгамовним  часу  плином.

Світило  відродиться,  обдарує  життєдайним  жаром.
Із  мороку  проступлять  кольори,
А  з  ними  звеселиться  небосхилу  криця  знову  хмарна.
Возрадуємся  в  спогляданні  й  ми.

І  встануть  трави  по  плече,
В  них  зарясняться  голоси  німої  до  того  землі.
Їй  розітне  Господь  нутро
І  рине  у  простори  новий  люд,  похрещений  в  її  крові.

Зайдуться  клопотом,  зростуть  народи  в  своїй  силі
За  клопотом  припнеться  втома
І  зацвітуть  вони,  як  ми  колись,  багрянцем  цвілі
І  прийде  їхній  час  по  тому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836983
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.05.2019


Стара

Посічені  слова,  обрубки  сповіді  собою
Живлять  німотою  муровані  палати
І  метушаться  тіні,  наполохані  старою,
Що  править  цариною  тліну  у  тридцять  два  квадрати.

Цвітуть  запруди  комунальні  в  снах,
Пред  Вишнім  свідчать  спомини,  перейдене  рахує  втрати
І  присуд  суду  повертає  порох  в  прах,
Хоч  мертве  так  не  хоче  помирати.

А  мертве  лагодить  буття,  приспане  будить.
Проте,  стара  солодкий  припах  по  собі  несе
Не  цього  світу  вже  і  нудить
Прийдешнє.  Її  цей  світ  давно  не  впізнає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836704
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.05.2019


Другу …

Позаростало  моє  вікно  зіллям  дивним
І  туману  кошлате  рядно  стріху  покрило,
Оберемок  сусідніх  хат  відгорнула  даль,
Дивно,  як  мою  самоту  оминає  печаль.

Дивно,  як  прощає  Господь  мою  давню  зневіру.  
Хоч,  як  ранок  світає  і  зривається  подих  в  молитву,
Зачіпляється  десь  в  глибині  коліща  в  коліща
І  хід  новий  починає  заіржавіле  життя.

Мій  з  вісімнадцяти  вік,  мов  додана  вартість,
Менше  наїву  -  краща  душі  витривалість,
Але,  нехай  вже  скупі  кольори  і  повільніше  час,
Здається  мені,  Господь  не  забуває  про  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815028
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 24.11.2018


Глибина

Там  на  глибині  в  товщі  земній
Де  люди  знаються  лише  не  дотик
Хоч  рухи  зайві
Густіє  тиш  розшита  чорним  по  імлі
                               Над  нею  ложа  океанів
Ще  пам'ятають  як  роса  не  сходить
Хоч  спомини  всихають
                               Луска  з  основи  нагадає
І  відгукнуться  глухо  скам’янілості  душі
                               І  кільця  ці  річні
Твірна  тканина  часу  розпрямиться  
Напнеться  тятива  зав’язок  голосних
                               І  затріщать  хребти  
І  зойком  застарілим  врешті  розродиться
                               Туга…
Хоча  то  лишень  вурдиться  дрімота
Одна  під  пологом
                               І  вже  ніщо  не  зрушить  того  сну

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792426
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 20.05.2018


Переддення

У  темній  глибині  іде  велика  риба
І  ріже  човен  окрай  дня  і  ночі  стиха
І  сонцелике  божество  зійшло  
Здоїть  туману  молоко

До  сну  закликано  каламарів  в  зірчастих  ризах  
Вже  череду  нову  жене  стадар  в  небесний  випас
Цей  променистий  світ  нової  віри
Лиш  ранішня  Аврора  стріне

І  тільки  ми  удвох  ще  не  спимо…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783309
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 20.03.2018


У сузір'ї раку

Поїджені  тілесною  іржею
Ведуть  своє  буття  на  дві  окраїни.  
Як  відживає  тіло,  гуснути  душею  -
Єдине,  що  Господь  лишає  їм.

Допоки  ж  множиться  в  сузір’ї  раку  
Приплід  цієї  згубної  породи,
Але  колись  зведе  їх  Вишній  разом
У  збавлення  глибокі  темні  води.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774671
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 02.02.2018


Цвіт білий

Вінчало  води  й  суходіл  холодне  тло
І  лютий  викорчовував  живих,
Птахи  спокути  стерегли  гріха  стебло,
В  опочивальню  духу  чередою  з  ним  тяглись.

У  височінь,  де  божу  данину
Платили  білизною,  що  лише  кість  давала,
Добротна  кість  людська.  Той  рай  живився  перегноєм
З  тілес  лушпиння,  що  Божа  Мати  оббирала.  

По  тім  обідраних  сама  в  гроби  вкладала,
Молитвою  морочила  спокусу  жить.
Над  нею  зірка  в  п’ять  кутів  сіяла
І  порохом  мело,  і  замітало  те  дійство  забуттям  століть.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762353
рубрика: Вірші, Історична лірика
дата поступления 26.11.2017


Не дати ради думкам

Ну,  що  ти  з  нього  візьмеш,  з  того  холодного  серця  -
Не  зігріє  в  ночі  і  навіть  добрим  словом  не  обізветься.
Не  дати  ради  думкам  і  не  зібратися  з  духом,
Бувають  люди,  які  живуть  майбутнім.
Кажуть:  «Терпіти  треба,  воно  якось  зживеться.
Воно  якось  тай  буде…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757051
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2017


Наворожи

Наворожи  мені  плетінням  рук,
Що  мій  вік  коротший  літа.
Холоне  жар  гілок  зотлілих
І  світанком  вабить  путь.

Благослови,  щоб  освятила
Ця  з  ночі  зібрана  роса
Шлях  ранішній,  що  оповила
Асфальту  бита  полоса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749492
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2017


Мій поточений шашілем рай

Мій  поточений  шашілем  рай  –
Ні  позбутися,  ні  оминути.
Знову  й  знову  здіймають  пилу  салюти
Наполоханих  янголів  зграї.

На  прокльонах  замішані  співи,
То  хорал  оскопле́них  самців    
Знову  править  у  церкві  моїх  гріхів
І  щербато  сичать  херувими.

У  холодний  липкий  антимис,
Загорнувши  приспа́ну  Марію,
За  собою  несуть  і  стиха  радіють
Що  вколисати  її  спромоглись.

І  старий  в  цвілі  слів  заповіт,
Перетягнутий  грубою  шкірою,
Що  так  довго  служила  мені  разом  з  вірою,
Ліг  на  відкуп  волхо́вних  царів.

Так  беруть  звідусіль  данину  на  вівтар
Правди  нової,  віри  в  тілесне,
На  брамі  повсталого  Царства  Небесного
Їх  чекатиме  інший  цар…

А  десь  в  саду  посохлої  оливи,
На  смітнику  старих  передосвячених  дарів
Цар  справжній  призове  усіх  своїх  катів,
Закисне  час  і  трапезу  затіють  дрозофіли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748414
рубрика: Вірші, Езотерична лірика
дата поступления 30.08.2017


Рубайте над нею хреста

Рубайте  над  нею  хреста
Нехай  уже  відійде
Так  як  вона  жила
Господь  її  не  прийме

Так  як  вона  любила
То  ж  не  любов  –  то  мука
Перетираються  жили
Від  такої  натуги  

Не  знала  єдиного  бога
Вірила  багатьом
Сповідалася  від  порога
І  причащалася  перед  сном

Їй  пасувало  усе
І  траурне  й  біле  весільне
Не  сходила  з  неї  краса  
Не  остигало  тіло  

Не  виходила  з  неї  кров
Не  покидала  радість
Коли  у  ванні  надрізами  знов
Випереджала  старість

Їй  підсвічували  зірки
Неоном  і  галогеном
В  ночі  на  її  мажорні  лади
Озивалися  парки  і  сквери

Її  впізнавали  п’яниці  в  шинках  
і  машиністи  в  метро
І  нічні  продавці  в  ларьках
Але  не  пізнав  ніхто  

Тож  рубайте  над  нею  хреста
І  залиште  прочинені  вікна
Вона  жила  як  могла
нехай  помирає  як  вміє  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738453
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2017


На живця

Що  то  за  храм,  де  при  іконостасі  затухають  свічі,
Хліби  черствіють  і  гниє  вода?
Що  то  за  люди  б'ють  поклони  зі  спини  і  з  відчаю
Крешуть  у  дзвони,  а  з  під  дзвонів  обсипається  іржа?

Попи  по  сповіді  викачують  відпущених  яйцем,
Благословляють  матом  і  об'їжджають  непорочних,
Тих  хто  з  пороком  знавсь  –  випалюють  живцем.
Сивіє  породілля,  їх  небожата  мироточать.

Що  то  за  мішанка  старих  примар  і  їхніх  юних  архетипів  -  
Фарбованих  весталок  з  набубнявілими  грудьми.
Що  то  за  карнавал  з  розп'яттям  ходунів  і  мімів  
Під  регіт  дітваків  і  по́світ  смолоскипної  ходи.

Святі  покійники  пророцтва  зригують  в  лице  пропащим
І  ті  радіють  з  дат  призначення  кінця.
Прощення  не  знайти  ані  байдужим,  ні  молящим,
Господь  у  цій  місцині  ловить  тільки  на  живця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734994
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 25.05.2017


***

Образом  твоїм  живу,
Аби  хто  знав  яка  важка  та  ноша.
Я  вже  нічого  в  Бога  не  прошу,
Лиш  образом  твоїм  живу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734132
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2017


Чотири

Безкрайнім  полем,  мо́роком  вночі́
Плетуть  чотири,  мов  безкрилі  стомлені  ворони.
Сунуть  чотири  босі  по  стерні,
Довіку  зігнуті  в  поклоні.

Гуде  сурма,  скликає  все  живе
Припасти  до  землі  у  трепоті,  в  страху́.
І  вийде  з  берегів  вода  і  небо  вниз  зійде,
Щоб  стріти  цю  ходу.

Вітри  припнуті,  світила  згасли  і  зірки,
І  для  живих  не  ли́шилося  місця.
Чотири  сунуть  мо́роком  вночі́,
Ідуть  вони  щоб  знову  розійтися.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731755
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 03.05.2017