| Сторінки (3/203): | « | 1 2 3 | » |
[b]Among the intellectuals[/b]
by Tadeusz Dabrowski (Translated from the Polish , by Antonina Lloyd-Jones)
New Yorker, July 22 2019
Це так якби ти прокинувся в замкнутій тюремній камері і знайшов
у своїй кишені папірець, і на ньому одне речення
на невідомій тобі мові.
І ти впевнений, що це речення - ключ до твого
життя. І до цієї камери.
І ти потратив роки, розшифровуючи це речення,
аж поки ти нарешті зрозумів його. Але через якийсь час
ти побачив, що зрозумів його неправильно, і що
це речення означає щось зовсім інше. І тепер ти маєш два речення.
Потім три, і чотири, і десять, аж поки ти не створиш нову мову.
І цією мовою ти напишеш повість свого життя.
І коли ти досягнеш похилого віку, ти побачиш, що двері тюремної камери
були відчинені. І ти виходиш у світ. Ти ходитимеш ним вздовж і
поперек,
поки в тіні могутнього дерева ти не запрагнеш
того єдиного речення не невідомій тобі мові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2019
Among the intellectuals
by Tony Hoagland
New Yorker, Sept. 2 2019
То було неспокійне плем'я.
Вони не сиділи при світлі сонця, смакуючи разом виноград пообіді.
Споглядання хмар вважалося між ними мерзенною тратою часу.
Їхні дні були зайняті діяльністю, що вони її називали "провокацією думок",
так ніби думка - це тварина, і вони застосовували довгі палиці,
щоби тикати ними між прутами клітки,
мордуючи і збуджуючи мислення до дивної поведінки.
Це було їхньою релігією.
Це, і світло, що сяяло через вітражі предків.
Назва дерева була для них важливішою,
ніж смак яблука.
Я був молодий і жадав самоствердження,
але слова, що я ним від них навчився, змінили мене.
Коли я це помітив, зміна вже сталася.
Важко сказати, чи це було погано.
Неминуче ти виявляєш, що заблудився, дійсно заблудився;
сліпий, дійсно сліпий;
дурний, дійсно дурний;
нудний, дійсно нудний;
голодний, дійсно голодний;
і так далі.
Але ти також виявляєш,
що ти не можеш перестати думати, думати, думати;
мордуючи себе, і розмовляючи з самим собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848365
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.09.2019
[b]My Father in English[/b]
by Richard Blanco
New Yorker, Feb 11 2019
Першу частину свого життя жив у іспанській: довгий синтаксис
гір [i]las montanas,[/i] що оточували його село, рима
[i]sol[/i] із його душею - кубинською [i]alma[/i] - що колихалася
з [i]las palmas[/i], гострий ритм його [i]machete[/i]
що прорізав тростину [i]cana[/i], склади його [i]canarios[/i],
що співали, купаючись у[i] la brisa[/i] його рідного острова, який він залишив,
щоби висловлювати другу половину свого життя англійською -
просторіччя нью-йоркської сльоти, неон, скло -
та цегляні стіни фабрики, де він учився полірувати
сталь дванадцять годин на добу. Досить, щоби назбирати
на покупку вживаного іспано-англійського словника, якого він тримав
поруч із ліжком наче біблію - вчив п'ятнадцять нових слів
після молитви перед сном, а потім повторював їх,
практикуючись на нас насупного дня: [i]Buenos dias, indeed, my family.[/i]
[i]Indeed mas coffee. Have a good day today, indeed - [/i]
і знову ввечері:[i] Gracias to my bella wife,
indeed, for dinner. Hicistes tu homework, indeed?
La vida es indeed dificil.[/i] Indeed дійсно стало
його улюбленим словом, смисл якого, як і решти свого нового життя,
ніколи так по суті й не вловив, вживаючи його занадто часто і недоречно
на моє збентеження. І все ж саме через це слово я зміг
найкраще зрозуміти і полюбити його: [i]indeed[/i], вигнанець, що
намагався опанувати мову, яку він вибрав, щоби вона оволоділа ним,
[i]indeed[/i], чоловік, що відмовився сказати [i]I love you[/i]
моїй матері по-англійськи, людина, що померла
неперекладеною. [i]Indeed[/i], тобто: фактично / [i]en facto[/i],
тобто: в реальності /[i] de hecho[/i], тобто сказати тепер
те, що я завжди мав на увазі сказати йому обома мовами:
дякую / [i]gracias[/i] за те, що віддав минулий час
свого життя, щоби я міг відмінювати себе тут
в теперішньому цієї країни, насправді / [i]asi es, indeed. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2019
[b]Transubstantiation[/b]
by Sysan Fever
New Yorker, Nov. 12, 2018
Перш ніж впасти на землю,
дощ є водою. Він не має запаху.
А пролившись на землю
він є памяттю: моя мати,
на милицях, йде до мене,
під дощем, того останнього сухого літа,
чи чоловік, що потім став моїм мужем, в
петрикоровому ** повітрі, наші тіла стають
відмінами***, стають новою родиною,
новими богами, з власними міфами. Мене вчили,
що перед тим, як священник підіймає гостію+
і вино і проказує: "Це є моє тіло;
це є моя кров", і перед тим, як задзвонять
дівчатка при алтарі, гостія - це хліб,
а вино - це вино. Після цих слів,
гостія є тілом Господнім; вино є
кров'ю Господньою. Переісточення: мене
в нього, в дитину, що ссе мій сосок,
дощові стрічки на шибах вікна. Мій
шестирічний онук, раннім
серпневим дощовим ранком, розучує
на фортепіано "Вальс веселої вдови". Коли я
не була ще вдовою, ця пісенька була
просто музичною вправою, потішною
оперою. Каміння на березі мого озера
має найкращий вигляд після дощу.
Під дощем, кольори глибшають і виблискують.
Запах дощу, який щойно впав на землю,
має свою назву: петрикор,
від грецьких слів petra,
що значить камінь, та ichor, що є
кровоподібна рідина в судинах богів.
* Переісточення - (також переосутнення, транссубстанціація, преосуществління) — богословський термін, що використовується для уточнення сенсу перетворення хліба і вина в Тіло і Кров Спасителя Христа в таїнстві Євхаристії.
** Петрикор (англ. Petrichor) — це запах землі після дощу. Слово походить з грецького petra, що означає «камінь», + ichor — «рідина», яка текла в жилах богів у грецькій міфології.
***Відмі́на або обмі́на — за повір'ям багатьох європейських народів чарівна істота чи предмет, що залишила нечиста сила замість викраденої дитини.
+Го́стія — євхаристичний хліб у католиків латинського обряду та в Англіканстві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813980
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.11.2018
[b]LATE ECHO[/b]
Poem by John Ashbery
https://www.poetryfoundation.org/poetrymagazine/poems/34278/late-echo
Наодинці з нашим божевіллям і улюбленою квіткою
Ми бачимо, що насправді писати більше немає про що.
Чи, радше, писати треба про ті ж самі старі речі
Таким же чином, повторюючи одне і те ж знову і знову
Щоби любов тривала і поволі змінювалася.
Вулики і мурашки мають досліджуватися знову і знову
І колір дня накладатися
Сотні разів і змінюватися від літа до зими
Щоби все сповільнювалося до темпу автентичної
Сарабанди і накопичувалося там, живе і спокійне.
Тільки тоді хронічна неуважність
Наших життів огорнеться навкруг нас, заспокійливо,
Дивлячись одним оком на ці довгі брунатні плюшеві тіні
Що промовляють так глибоко до нашого непідготовленого знання
Про нас самих, говорливих двигунів сьогодення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810149
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.10.2018
[b]Remembering Summer[/b]
by W. S. Merwin
https://kencraftpoetry.wordpress.com/2016/12/10/w-s-merwins-remembering-summer/
Занадто жарке сказала мені старша пані
краще ніж занадто холодне думаю я тепер
а найкраще посередині тому що тоді ти ніколи
про це не думаєш але воно проходить дуже швидко
я пам'ятаю зиму як холодно тоді стало
я ніколи не міг зігрітися де б я не був
але не пам'ятаю такої жари як ця
тількт довгі дні дихання дерев
вечори коли кури все ще розмовляли в алеї
і світло ставало довшим в долині
звідкись знизу долинали дзвони
тепер я можу сидіти тут і дослухатися до них
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807062
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.09.2018
[b]Hair[/b]
by Clarence Major
in "New Yorker", May 7, 2018
В давнину
волосся мало магічну силу.
Обрізане волосся
не мало потрапити
в погані руки.
Погані люди могли його змішати
із, скажімо, слиною жаби.
Чи з сечею криси!
І певні слова
могли бути сказані.
І тоді страшні речі
могли з вами статися.
Жінка моряка
не могла розчісуватися
після заходу сонця.
Його корабель міг потонути.
Але щось добре
також могло статися.
Моя бабця
кинула жмуток свого волосся
у вогонь.
Воно загорілося яскраво.
І тому вона прожила
до ста одного року.
У мого дядька було руде волосся.
Одного дня воно почало випадати.
Через кілька днів
помер його малолітній син.
Деякі жінки не обрізали волосся.
Якщо воно сягало нижче колін,
то це означало,
що жінка ніколи не знайде чоловіка.
Заплітання волосся в тугі кіски
було мірою перестороги.
Це запобігало
його випаданню.
Моя тітонька випустила з рук
шпильку. Це означало, що хтось
говорив про неї.
Пташки підбирали людське волосся,
щоб будувати свої гнізда.
Вони переплітали ними гілочки.
І нічого не траплялося з тими пташками.
Вони були щасливі.
А люди?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790873
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.05.2018
[b]Evening walk[/b]
BY CHARLES SIMIC
https://www.poetryfoundation.org/poetrymagazine/browse?contentId=37860
Ви ніби прислухaєтесь
До моїх думок, о дерева,
Схилені над дорогою,
Якою я прогулююсь
Пізнього літнього вечора,
Коли кожне з вас - це круті сходи,
що по них опускається ніч.
Листя - наче губи моєї матері,
Що завжди тремтять, не в змозі вирішити,
Тому що повіває легенький вітерець,
І ви ніби чуєте голоси,
Або наче рот, повний приглушеного сміху,
Величезний темний рот, у якому ми всі би помістилися,
Раптом прикривається рукою.
Спокій навкруги. Світло
Прогулянки іншого вечора попереду,
Давно минулого вечора довгих суконь,
Гостроносих черевиків, срібних портсигарів.
Щасливе серце, які ж важкі кроки ти робиш,
Поспішаючи за ними в тінь,
що густішає.
Небо над головою все ще синє.
Нічні пташки мов діти,
Що не хочуть іти вечеряти.
Загублені діти, що співають самі собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788573
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 22.04.2018
[b]Empire of Dreams[/b]
BY CHARLES SIMIC
https://www.poetryfoundation.org/poems/42956/empire-of-dreams
На першій сторінці моєї книги снів
Завжди вечір
Ув окупованій країні.
Незадовго до комендантської години.
Маленьке провінційне місто.
Всі будинки темні.
Вітрини магазинів випотрошені.
Я на розі вулиць,
Де не мав би бути.
Сам один і без пальта,
Я вийшов у пошуках
Чорного собаки, що відповідає на мій свист.
У мене щось типу Гелловінської маски,
Яку я боюсь одягнути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788425
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.04.2018
[b]Poem[/b]
by Charles Simic
in New York Subway
https://www.glossophilia.org/?p=12237
Щоранку я забуваю, як це відбувається.
Я дивлюсь, як дим швидко
піднімається над містом.
Я не належу нікому.
Тоді я згадую про свої черевики.
Про те, як я буду їх взувати,
як, зав'язуючи шнурки, нахилятимусь
і дивитимусь у землю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788168
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.04.2018
[b]Essay on "An Essay Concerning Human Understanding"[/b]
by Catherine Barnett
in New Yorker, Mar 19, 2018
Джон Лок каже, що діти не розуміють часу, що минає,
і коли я була дівчинкою, то так воно й було
і таким залишається -
Минуло триста років, і мої почуття до Лока
мусять проходити без взаємності.
Я зберігаю його книжку в своїй сумці
разом з іншими дрібничками -
губною помадою, цукерками від кашлю, скріпками і маленьким кусочком мила,
вкраденим в Ренесанс Інн,
де я інколи зраджую Локу з іншим чоловіком.
Принаймні, речі тривають довго -
гляньте, як мені служить мій диван!
Довгобразий Лок непогано виглядів би, лежачи тут,
із нахмуреними бровами і зморшкою посередині,
він, котрий так швидко розквітнув
і випередив цей натовп.
[i]La duration[/i], казала я, намагаючись розкотисто вимовити "[i]r[/i]",
коли деякі мої французькі друзі питали,
про що я думаю.
[i]John Locke et la duration[/i].
Вони ж почули l'adoration,
що також вірно.
Виявляється, що [i]duration[/i] взагалі не французьке слово,
як би погано я його не вимовляла.
Правильно буде [i]la duree[/i],
ще одне слово, яке я вимовляю неправильно,
хоча одного разу я мала гарну [i]duree[/i]
за кермом взятого напрокат Velib від Seine
до Sacre-Coeur,
де згідно з моїм планом
в мене мала бути ніч палкого кохання.
Натомість я тільки притулила свого велосипеда до церковної стіни
і оглядала море людського часу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787829
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.04.2018
[b]Замість сонетів і октав.[/b]
Павло Тичина
http://www.yuryzavadsky.com/tychyna/zsio.html
***
It's dawning already...
It's dawning, but haze resides...
A wrinkle has crossed the sky.
- What a sorrow came in me!
The sunlight rays are plowing into clouds.
Fanfares!
- What a sorrow came in me...
Oh, not fanfares, but trumpets and the cannons.
Lie still, do not awake, my mother!...
My curse to all, to all who is a beast inside!
(Instead of sonnets and octavеs)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785200
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 30.03.2018
[b]Meditation on beauty[/b]
by J. Estanislao Lopez
in New Yorker, Mar. 26, 2018.
Бувають дні, коли я думаю, що краса вичерпана,
але тоді я читаю про викинуті в океан
вагони нью-йоркського метро, що стали штучними рифами.
Стояки, оздоблені коралами, вкриті пір'ям тьмяного атлантичного світла.
Рибини зблискують, кидаючись від вікна у водорості,
що в'ються навколо них мов язики зеленого вогню -
до цеї краси доклала руки людина. То може є ще для нас можливість,
хоча б у межах похибки, спасти самих себе
від тренду самознищення.
А може ця краса лиш іще одне відволікання,
що наповнює наші серця своєю текучістю, виставленою напоказ для аплодисментів.
Тут, на Півдні, ви можете чути оплески,
що йдуть з-під землі: навіть поховані тут є розділені.
В глибині Затоки, чорна від намулу Міссісіпі,
лежить поламана вишка старої бурової установки - і чи ж
не є нафта також прекрасною? Древня і непрозора, мов алегорія,
що натякає на те, що ми жертвуємо найбільш дорогим. Схоже,
самими собою. На одному фото морська черепаха втягує своє черево
під панцир, не в захваті від того, що виходить,
ледве відчуваючи, що океан навкруг стає теплішим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784519
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.03.2018
[b]Rhododendron[/b]
by Matthew Dickman
in New Yorker, Feb. 12&19, 2018
Люди моляться мстивому
богові бо вони прагнуть помсти.
Вони обирають бога який ненавидить
те саме, що й вони,
але він також створив море
і секвою.
Я проходжу зі своєю дитиною
через виставку рододендронів.
Ми мовби рухаємося
у хмарці медуз
зроблених із рожевого і бузкового паперу
пелюстки падають
на землю.
Ці медузи - весняні риби.
Дитина видає якісь звуки
наче мишеня, неголосні, але
всім тілом. Всередині,
його органи ще такі нові,
що вони одночасно
і органи і початки органів.
Коли він плаче щоби мати
його погодувала
він звучить як півник.
Він не просто
голодний
він сам голод.
Він є те
за чим він плаче. Сонце перетворює
рододендрони
в кулі рожевого світла, якби
світло було рідиною
і у щось іще,
у бризки,
ця рожевість заливає
нас цілком,
щасливих безбожників,
несвідомих створінь під яскравою рожевою
ідеєю землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783175
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.03.2018
Clamour
------------
by Elly Bookman
in The New Yorker, Mar. 12, 2018
Десь повітряні удари
білим золотом прорізують ніч.
Те як вони агресивно квітнуть
в тіні військового корабля
в вечірніх новинах має метою
можливо
розворушити в моїх грудях
якийсь бурхливий відгомін, якийсь крик.
Замість цього я пам'ятаю,
як ти мила посуд
і одна малесенька мильна бульбашка
плавала позад тебе, і ти не знала,
що вона там, і
можливо
я прагнув узнати делікатний секрет
тої штуки
що на короткий час зависла
в теплому
світлі кухні, і хотів щоб
він був тільки
моїм, будь-якою ціною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782640
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.03.2018
[b]La limosna[/b]
Idea Vilarino
Poema publicado el 04 de Agosto de 2009
http://www.poemaspoetas.com/idea-vilarino/la-limosna
Відкрий руку і дай мені
Солодку солодку крихту
Якби бог, якби вітер
Якби вогняна роса
Якби ніколи
Нечуте
Відкрий руку і дай мені
Солодку крихту
Або, може, дай мені час,
Серце, що ти підтримуєш.
Не шкіру чи заплутане
волосся, ні дихання
Ні слину ні
Те чужорідне, що ковзає
По шкірі.
Не, якщо це можливо,
Якщо ти чуєш,
Якщо ти є, якщо я є хтось,
Якщо це не ілюзія
Божевільна лінза
Жорстоке знущання
Відкрий руку і дай мені
Брудну брудну крихту
Якби бог, якби вітер
Якби рука що відкриває
Що відволікає долю
Що дарує нам день
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782030
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.03.2018
[b]Medium[/b]
by Jennifer Grotz
in New Yorker, Jan 22 1918
У дев'ятнадцятому столітті,
я знайшла би медіума,
стола для розмови з духами, магічний кристал,
але щоб заклинати його в 2016,
я Ґуґлю в онлайні,
перегортаю сторінку за сторінкою, поки
його ім'я не зникає
у списку випадкових посилань,
але його ID все ще є в Скайпі,
ще залишається фото, де він перетинає фініш
марафону в Портланді,
і те, де він усміхається на вітряному пляжі, ще
є і-мейл, отриманий о третій ночі
в лютому, ті абсолютно несподівані
слова любові і ствердності,
що так мене здивували, але не викликали сумнівів,
я подумала - може випив,
піддався сантиментам, а
це мала бути ніч
його першої спроби,
і ми знайшли запис в його щоденнику,
як він кинувся з мосту
в холодну воду Вілламетт,
але вижив,
і яким розчарованим
він мусив тоді бути,
коли тіло мимовільно
відреагувало хвилею адреналіну,
відчуваючи себе
майже живим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775685
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 07.02.2018
Аntistrophe
by Pavlo Tychyna
in "Instead of sonnets and octavеs"
http://www.yuryzavadsky.com/tychyna/zsio.html
Even then, as herds of winds pastured on boundless water; -
Even then, as mountains began to shake, the earth cracked, and by the rough, sharp as swords blades of grass
various monsters started crawling -
- Clouds, carefree clouds played on the sun. Delicate babish forms! - sophisticated
outlines! - who needed them?
The savage, who ate up raw meat, watched them for a long time with incomprehensible eyes
and unknowingly sniffed a flower that was like a thistle.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772978
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.01.2018
[b]Dew[/b]
by Kay Ryan
https://www.glossophilia.org/?p=12240
Акуратно, як горошини
в своєму зеленому човнику,
зосереджено, як нанизані
намистини,
тримаються травинок
краплі роси.
Але, нічим не зв'язані,
вони сковзують,
набравши ваги.
Вниз по зеленому язику
геть від ранішнього сонця
в загальне звалище -
і нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772829
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 22.01.2018
[b]Love Poem Without a Drop of Hyperbole in It[/b]
by Traci Brimball
in New Yorker, Jan 8 2018
Я люблю тебе, як сонечко любить підвіконня, люблю тебе,
як кашалоти люблять кальмари. Нема таких глибин,
через які я б не пройшов до тебе. Я люблю тебе,
як шахматні пішаки люблять аристократичних коней.
Заради тебе я кинусь під ноги слона чи королеви.
І навіть чутливої тури. От така безумна моя любов.
Я люблю твій солодкий маленький ротик-тепличку.
Я люблю цілувати тебе язиком, пристрасно,
навіть не знявши шкарпеток. Я люблю тебе, як хижак любить
безтурботного оленя на узбіччі дороги. Я хочу бути
весь у тобі. Я люблю тебе, як Ісіда любила Осіріса,
але її відданість все-таки трохи недотягувала.
Я натреную моє дихання і навчусь сприймати звукові хвилі,
щоб змогти віднайти всі до останнього суденця твоєї крові. Клянусь,
що любов ця безбожна, в ній немає ні краплі страждання.
Як лосось в його гонитві підіймається проти течії, для тебе
я викручусь від ведмедів. Як яструби на дахах хмарочосів,
я завжди буду повертатися. Божевільний. Трохи безнадійний,
закоханий до непристойності. І тому я
зараз на дивані цілую знімки на телефоні замість того,
щоб покликати тебе з кухні, де ти готуєш
безсумнівно занадто гостру їжу на вечерю, але коли
ти підносиш ложку до моїх губів і питаєш, чи вона вже готова,
я кажу так, завжди, але ніколи, її ніколи не досить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2018
[b]War and Peace[/b]
by Chana Bloch (1940-2017)
in New Yorker Jan 15, 2018
Я загадала велике бажання на вечірню зірку,
Венеру, чи може Марс,
але виявилося - то літак,,
що низько летів на схід.
Я бачила маленьких лисенят на узгір'ї
з їхніми гострими червоними вушками;
наблизилась - а то осіння гілка.
Коли гід плеснув долонями,
діамантові яблука на дереві злякалися
і полетіли геть.
Шлюб, що я його називала Гібралтаром,
пішов на дно, мов корабель,
шкребочучи кам'янисту протоку.
Я думала, що війна принесе мир.
Усі дорожні знаки вказували -
Це Шлях у Майбутнє, тож ми рвонули вперед
із прапором і лопатою, піднесені, ми садили -
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771024
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 12.01.2018
[b]Fourteen years[/b]
by Alexander Motyl
in "Vanishing Points"
Олег помирає вже тринадцять років.
Останній раз я бачив його
два дні тому -
і він виглядав так само,
як два роки тому
і десять років тому -
коли я провідував його,
коротко, мушу додати,
бо ніколи не знаю, що сказати
після привітань,
і коли бравада
оптимістичних запевнень
починає відчуватися недоречною
(так ніби вона колись такою була, правду кажучи),
і він починає говорити
про моє здоров'я і моє життя
(мабуть тому, що нема що
сказати про своє здоров'я
і про своє життя),
і просить у Бога
благословення для мене,
і я дивуюся, чому
він не просить, щоб Бог благословив його
(може він пробував,
але Бог вирішив не відповідати:
зрештою, шляхи Господні
несповідимі,
як Олег це напевно знає),
і тоді в певний момент
я знаю, що маю йти,
я знаю, що не можу бачити
паралітичну смерть протягом чотирнадцяти років.
Певно, було б досить і тринадцяти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767535
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 22.12.2017
[b]Привет Днепру[/b]
Леонід Даєн, "Исповедь", Нью Йорк, 2013.
- Ти куди зібралась, туче,
Із Кентакі мандрувати?
- В край, де є дніпровські кручі.
Хочеш, можу і тебе забрати.
- Ой, не вийде, моя рідна.
Гірко, але тут помру.
Ти над краєм солов'їним
Передай привіт Дніпру.
На черешні, на берези
Бризни дощиком рясним
І скажи - то мої сльози
За минулим дорогим.
Через рік вона вернулась,
Облетівши цілий світ.
Радісно мені всміхнулась,
своїх вражень склала звіт:
Всі кияни при мобілках,
Дніпр увесь пропах бузком,
А дівчата всі на шпильках -
З височенним каблучком.
Твій Хрещатик - не прагматик -
Ще ліричнішим постав.
Все о'кей. Одне лиш сумно:
Друзів круг ще вужчим став.
8 вересня 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767314
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.12.2017
The Afterlife of Empire
by Connie Voisine
in "The New Yorker", Dec. 11, 2017.
є просто зовсім не таким, як було до того.
Ти щодня вчиш латину, вірші Катула, той, в якому
він називає свій пеніс горобцем (чи гороб'ячим пенісом),
прикладає пальця до крихітного дзьобика.
І де ж загробне життя? У цих словах в окличному відмінку? Дикі
відмінювання відмовляються триматися в твоїх розхитаних мізках,
як пташки, що здавалися нездатними клюнути тебе
чи когось іншого; вони розбігаються, мов друзі,
коли ти рахуєш до десяти, з пораненими пальцями.
А як щодо яструба, з червоним хвостом, що ти бачив його,
сидячого вгорі в Садовому Центрі магазину Вол-Март -
на риштуванні під стелею, над компостом?
Яке оперення, який голодний вигин дзьоба!
Там, між паперовими вітрячками, пластиковими лійками,
купою мотлоху, виробленого китайськими фабриками,
де мільярди людей довершують договір згвалтування
землі для твого комфорту, яструб спокійний,
хижий, бо те, що він хотів із'їсти, могло втекти
з-поза феєрверку, над лопатами
і повз твій візок, повний органіки, або він міг би
полювати на тебе, якби ти був меншим. A ти є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767121
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 20.12.2017
Слово - Бог
Леонид Даен, "Исповедь", Нью Йорк, 2013.
Славослів'я варте тільки Слово -
Діамант людський, живий кристал.
Слово - неба і землі першооснова,
Мудрість духу і начало всіх начал.
Трепетливе, мов легка пушинка,
І могутнє, бронебійне, наче сталь.
Слово - це гірка сльозинка і сніжинка,
Що в казкову відлітає даль.
Слово горде, і вразливе, і тривожне.
Слово - Бог. Воно ніжніше, ніж роса.
З кожним словом будь гранично обережний.
Слово - вічна і нев'януча краса.
4 липня 2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766948
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.12.2017
[b]Autumn[/b]
by Louise Gluck
in "The New Yorker", Dec. 11, 2017.
Частина життя,
присвячена роздумам,
суперечила тій,
що віддана діяльності
*
Наближалася осінь.
Але я пам'ятаю
так було завжди
після закінчення школи.
*
Життя, сказала сестра,
ніби факел, що передається
від тіла до розуму.
На жаль, продовжила вона,
розум не готовий
його прийняти.
Сідало сонце.
А, факел, сказала вона.
Він вигорів, я думаю.
У кращому разі, ледве блимає,
[i]fort/da, fort/da[/i], подібно до того, як маленький Ернст*
перекидає свою іграшку через бильця колиски
і потім тягне її назад. Жалко,
сказала вона, що тут немає дітей.
Ми могли б навчитися в них, як Фройд.
*
Часом ми сиділи на лавках
надворі поза їдальнею.
Запах горілого листя.
Люди похилого віку й вогонь, сказала вона.
Це негаразд. Вони спалюють свої будинки.
*
Яка важка моя голова,
наповнена минулим.
Чи є в ній досить місця,
щоб світ міг туди проникнути?
Він мусить кудись входити,
він не може просто лишатися на поверхні.
*
Зорі мерехтять на воді.
Листя в купах, чекає вогню.
*
Всередині, сказала сестра.
Тепер це тут.
Але в темряві важко розгледіти.
Перш ніж опертися на свою опору,
ти мусиш її знайти.
* "Fort!" і "Da!" - це вигуки, що їх Фройд чув від свого внука Ернста, коли той грався. В інтерпретації Фройда, цими двома словами - що означають "Зник" і "Тут" - дитина хоче сказати свіїм батькам, що вони не мають над нею повного контролю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766740
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.12.2017
[b]Unlimited Soup and Salad[/b]
by Timothy Donelly
in New Yorker, Nov 27, 2017
Малим можна досягнути багато, коли йдеться про реальність,
але питання в тому, чи можемо ми дізнатися про це безпосередньо,
а не тільки через серпанок нашого досвіду
(не те, щоб ця різниця була аж такою великою,
коли ви знаходитесь в самій товщі реальності, наприклад,
грабуючи банк, чи змагаючись в якомусь абсурді
серед сім'ї та друзів, в цьому випадку ви вірите, що
світ є таким, яким здається, більш-менш незайманим,
якщо не само-рефлектуючим, як бджола вірить, що нектар
населяє петунію, чи що її мішечок із отрутою, чи
залоза, чи що воно таке продовжує помпувати отруту
довго після того, як жало впивається в передпліччя
порушника - часто просто невинного перехожого -
відірвавши крайню частину її тіла
разом із більшою частиною
черевця і травного тракту, плюс все інше,
що могло відірватися, якась капітуляція
як засіб нападу, що видається трагічно помилковим -
якщо оглянутися назад, хоча це вочевиднює
питання, кому належить тепер це закінчення
бджолиної атаки - тому, в чиєму тілі воно стирчить,
чи тій, чия порвана передня частина тіла лежить на граніті
без життя через те, що воно була там всаджено).
Але коли ви можете насититись одними закусками,
то для чого ризикувати, замовляючи ще й основну страву, це тільки відволокло би
вас від того, на що ви можете покластися, так як факт
покладається на його здатність бути перевіреним - мовчки, і настільки безумовно,
що ви майже можете його оплакувати, як це роблять в Італії
в кінці опери, ери, чи навіть ідеї
будь чого, що звичайно помирає: традиція; істина; оливкове дерево,
що загинуло від грибка, чиє вузьке листя вело
розмову з вітром, слухання якої
омолоджувало, чиїх плодів і олії з них видавленої
ми не могли мати доста, чия тінь могла змінюватися,
і чийого найстаршого предка непорушна рука Афіни
відкрила в древній Греції як найбільший дар людству.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764619
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 07.12.2017
[b]Safe travels[/b]
by Billy Collins
in New Yorker, Sept 11 2017
Щоразу, коли Гуллівер мандрує
в новий розділ "Мандрів Гуллівера",
я дивуюся, яким добрим він був мандрівником,
попри його невиліковну легковірність.
Я більше не насолоджуюсь подорожами,
бо, наприклад,
так і не зрозумів різниці
між "суб'єктом" і "хорошим хлопцем".
І я ніяковію,
коли мушу простягати
касирці долоню з купою монет,
ніби годуючи голубів у парку.
Як Пруст, я передчуваю неприємності,
коли виходжу зі своєї кімнати,
що оббита не корком,
а тільки шпалерами,
розмальованими жовтогарячими квітами
і зеленими гілочками.
Звичайно, коли тільки захочу,
я можу мандрувати в моїй уяві,
але не далі Торонта,
де якісь студенти університету
з цапиними борідками і сітками для волосся
перекладають мої вірші на канадську.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762254
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.11.2017
[b]La Paloma Blanca[/b]
Julio Iglesias
https://www.youtube.com/watch?v=c5XKMILBtiE
Пісня мені нагадає як учора вона
тихо пішла від мене у надвечірній час.
Далеко вона забрала пісню свою сумну,
мені залишивши одну самоту.
Біла голубка вранці мені пісні співа,
пісні меланхолійні, душі страждання.
в ранішній тиші вони приходять.
Хочу її узріти, та швидко вона відліта.
Де твій шлях? мене більше чути не хочеш.
Де твій шлях? я марную життя без тебе.
Коли захочеш вернутись, я буду чекати на тебе
кожного дня і ранку, щоб більше любити тебе.
Далеко вона забрала пісню свою сумну,
мені залишивши одну самоту.
Біла голубка вранці мені пісні співа,
пісні меланхолійні, душі страждання.
в ранішній тиші вони приходять.
Хочу її узріти, та швидко вона відліта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761595
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.11.2017
[b]Four Poems for My Dead Father[/b]
by Alexander Motyl
in "Vanishing Points"
Палець
Твій палець, на лівій нозі,
той, що не прикритий,
агресивно білий,
округлий і незахищений
(як одинокий вартовий чи як надтріснуте яйце),
утверджує себе
як ерзац тебе самого
і в той же час
готовий визнати свою поразку
на полі бою
розкиданих сірих тіл,
пожмаканих простирадл,
брудних пов'язок
і заплямованих надій.
Миска
Твій довгий ніс і великі вуха
зависають,
наче нерішучий метелик,
над погнутою мискою,
коли ти,
з пустими очима і виделкою в руці,
зосереджуєшся
на яєчні-бовтанці,
беконові,
картопляному пюре,
зубних протезах.
Шкіра
Твоє підборіддя занадто квадратне,
а рот широкуватий.
На вигляд ти такий,
яким міг бути двадцять років тому,
якби був тоді худим,
але ти не був,
і якби твоя шкіра
була на дотик як холодний віск,
якою, на цей момент застиглого часу,
вона є.
Ящик
Є ящик
і є яма
і між ними
тісний проміжок,
що втримує ящик
ненадійно і тимчасово
в наростаючій порожнечі,
поки невблаганно
цей простір зникає,
як і ящик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760566
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.11.2017
[b]Głos wewnętrzny[/b]
Zbigniew Herbert
http://poezja.org/wz/Herbert_Zbigniew/1138/G%C5%82os_wewn%C4%99trzny
Мій внутрішній голос
нічого не радить
не каже ні так
ні ні
погано чутний
і майже невиразний
навіть якщо нахилитися якнайглибше
чути тільки позбавлені
змісту склади
намагаюсь його не заглушити
обходжуся з ним добре
вдаю що маю його за рівного
що дбаю про нього
часом навіть
намагаюся з ним розмовляти
- знаєш, вчора я відмовився
не робив цього ніколи
і тепер не буду
- ґлу - ґлу
то ти вважаєш
що я добре зробив
- ґа - ґо - ґі
я радий, що ми згодні
- мa - a -
- тепер відпочивай
завтра знову поговоримо
він зовсім мені непотрібний
міг би про нього забути
не маю ніякої надії
трохи жаль
коли він лежить так
прикритий жалем
важко дихає
відкриває рота
і намагається підняти
безвладну голову
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760394
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.11.2017
[b]Dom[/b]
autorstwa Zbigniew Herbert.
http://poezja.org/wz/Herbert_Zbigniew/
Дім над порами року
дім дітей, домашніх тварин і яблук
квадрат порожнього простору
під відсутньою зіркою
дім був телескопом дитинства
дім був шкірою емоцій
щокою сестри
гілкою дерева
щока задула вогонь
гілка перекреслила ракету
над сипким попелом гнізда
пісня бездомної піхоти
дім є кубом дитинства
дім є кубом емоцій
крило спаленої сестри
листок мертвого дерева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760053
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 12.11.2017
[b]Generic Husband[/b]
by Rebecca Hazelton
in "New Yorker" Nov. 13 2017
Той, хто підстригає траву. Хто обрізає кущі троянд.
Хто молотить бур'яни цепом із хвацькістю мафіозі.
Хто п'є пиво. Хто не має питань. Хто зав'язує
краватку акуратним вузлом. Хто миє машину. Хто не
користується машиною з автоматичною коробкою передач.
Хто курив, але не вдихав. Хто користується одеколоном,
купленим для нього дитиною в аптеці. Хто прокидається
поруч із тією ж самою дружиною.
Хто не має питань. Хто розчісується на проділ. Хто має лисинку.
Хто грає в гольф. Хто грає в Call of Duty. Хто грає на біржі
відповідально. Хто читає біографії генералів.
Хто не мріє. Хто хлопчиком лазив по деревах. Хто
кидає свого рушника поруч із корзиною.
Хто ніколи не плавав голяка. Хто знає головні напрями.
Хто без занепокоєння дивиться, як заходить сонце.
Хто пішки ходить до електрички. Хто дивиться спорт напівлежачи.
Хто зберігає спокій. Хто має невеличке поганеньке тату.
Хто носить гумористичні шкарпетки. Хто переказує банальні брудні жарти.
Хто читає газети онлайн. Хто політично байдужий.
Хто дістав роботу після закінчення навчання. Хто налаштований на успіх. Хто не має питань.
Хто відкидає сніг. Хто не зберігає листів від дівчини, з якою навчався.
Хто мав дівчину під час навчання. Хто називав її "бебі".
Хто був щирим. Хто не питав, чому вона пішла від нього.
Хто не лазить по деревах. Хто випиває пляшку пива
вкінці дня. Хто пам'ятає, як зустрів свою дружину, і якою молодою
вона тоді була. Хто не сумнівається. Хто вбиває павука.
Хто збиває собаку і їде далі. Хто поправляє дзеркало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759915
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 11.11.2017
[b]Balls[/b]
by Amy Lowell
http://www.bartleby.com/300/1684.html
Кинь голубого м'яча вище малеьких галузок на вершині дерева
І закинь жовтого прямо на гомінливі зірки.
Все наше життя - це жбурляння кольорових м'ячів
на неймовірні дистанції.
І що ми маємо вкінці?
Втомлену руку - задертий ніс.
Ну добре! Дай мені фіолетового.
Хіба не здорово було б прикріпити його
на вершечку шпиля Методистської церкви?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759731
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.11.2017
[b]And They Obey[/b]
by Carl Sandburg
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/and_they_obey_9963
Зруйнуйте міста.
Ущент розбийте стіни.
Оберніть фабрики й собори, склади
й будинки
на купи каміння, мотлоху і чорного
обгорілого дерева:
ви солдати, і ми наказуємо вам.
Відбудуйте міста.
Знову поставте стіни.
Ще раз зведіть фабрики й собори, склади
й будинки
для праці і життя:
ви громадяни і робітники. І Ми
наказуємо вам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759554
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 09.11.2017
Love - Poem by Czeslaw Milosz
http://poezja.org/wz/Mi%C5%82osz_Czes%C5%82aw/7852/Mi%C5%82o%C5%9B%C4%87
https://www.poemhunter.com/poem/love-2/
Любов означає подивитись на себе,
Як дивляться на сторонні речі,
Бо ти є лиш одною із багатьох речей.
І хто так дивиться, хоч сам того не знає,
Лікує своє серце від різних турбот,
Птах йому і дерево кажуть: друже.
Тоді він хоче і себе, і речі вжити так,
Щоби вони постали в блиску довершеності.
То нічого, що він іноді не знає, чому служити:
Не той найкраще служить , хто завжди розуміє.
Miłość to znaczy popatrzeć na siebie,
Tak jak się patrzy na obce nam rzeczy,
Bo jesteś tylko jedną z rzeczy wielu.
A kto tak patrzy, choć sam o tym nie wie,
Ze zmartwień różnych swoje serce leczy,
Ptak mu i drzewo mówią: przyjacielu.
Wtedy i siebie, i rzeczy chce użyć,
Żeby stanęły w wypełnienia łunie.
To nic, że czasem nie wie, czemu służyć:
Nie ten najlepiej służy, kto rozumie.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759370
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.11.2017
Alexander Motyl
in "Vanishing Points"
Я дізнався про твою смерть
через місяць після твого останнього подиху.
Власне кажучи,
я думав про тебе
саме в той день
(так ніби ти все ще була тут),
і за тиждень перед тим
я навіть пожартував про тебе -
це можна було б назвати жартом,
якби хтось міг його чути.
Кажуть,
що солдати не вмирають,
але, очевидно,
не так є з жінками,
з якими ви зустрічалися:
більше того,
у твоєму випадку
це сталося двічі.
Зраджує той в коханні,
хто, як ти можеш напевно засвідчити,
просто поступово блякне,
щоб ніколи не повернутися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759035
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 06.11.2017
[b]Leave it all up to me[/b]
Major Jackson
http://www.failbetter.com/30/JacksonLeaveIt.php
https://www.pw.org/content/major_jacksons_leave_it_all_up_to_me
Все, чого ми хочемо, - це віддатися єдиному поцілунку,
що вбере нас, як марафон
без фінішної лінії, і якщо так, то приземлитися,
як газети перед сходом сонця, як голубі мартіні,
що з'являються вранці серед зими.
Я вчуся танцювати під чужу пісню: її думка
була торпедою, її тіло було штормом,
типу "Овва". Все, чого ми хочемо, - це метрополіс
неділь, імперія рукостискань
і паркові лавки? Вона каже: "Залиш це на мій розсуд".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758890
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 05.11.2017
[b]We Lived Happily During the War[/b]
BY ILYA KAMINSKY
https://www.poetryfoundation.org/poems/91413/we-lived-happily-during-the-war
І коли вони бомбардували будинки інших людей, ми
протестували
але не досить, ми противились їм але не
досить. Я був
у своєму ліжку, коли навруг мого ліжка обвалювалася
Америка: невидимий будинок за невидимим будинком за невидимим будинком.
Я вийшов із хати з кріслом і дивився на сонце.
На шостий місяць
катастрофічного правління в домі грошей
на вулиці грошей в місті грошей в країні грошей,
у нашій великій країні грошей, ми (пробачте нам)
жили щасливо під час війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758701
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.11.2017
[b]Koniec i początek[/b]
Wisława Szymborska
http://wiersze.doktorzy.pl/koniec2.htm
По кожній війні
хтось мусить прибирати.
Ніякий порядок
сам собою не зробиться.
Хтось мусить позгрібати уламки
на узбіччя доріг,
щоби могли проїхати
грузовики повні трупів.
Хтось мусить загрузати
в купах грязі і попелу,
пружин від матраців,
осколоків скла
і кривавого шмаття.
Хтось мусить притягти балку,
щоб підперти стіну,
хтось має засклити вікно
і навісити двері на завіси.
То не є фотогенічне
і забирає роки.
Всі фотокамери вже відправилися
на іншу війну.
Нам треба повернути мости
і відновити вокзали.
Рукави пообтріпуються
від засукування.
Хтось із мітлою в руках
згадує, як то воно було раніше.
Хтось слухає,
згідно киваючи головою.
Але вже поблизу них
починають крутитися такі,
що їм це буде нудно.
Ще хтось часом
викопує з-під куща
заржавілі арґументи
і приносить їх до купи сміття.
Ті, хто знали,
що тут відбувалося,
вимушені звільняти місце для тих,
що знали мало,
і менше, ніж мало,
і зрештою аж нічого.
В траві, що нею заросли
причини і наслідки,
хтось мусить лежати
з колоском у зубах
і дивитися на хмари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758553
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.11.2017
[b]At a Window[/b]
BY CARL SANDBURG
https://www.poetryfoundation.org/poetrymagazine/poems/12844/at-a-window
Покарайте мене голодом,
О боги, що сидите
Й порядкуєте світом.
Покарайте мене голодом, болем і нуждою,
Відкиньте мене з поразкою й ганьбою
Від ваших золотих дверей слави,
Покарайте мене голодом найжалюгіднішим, найболючішим!
Але залиште мені маленьку любов,
Голос, що розмовляв би зі мною в кінці дня.
Руку, що торкалась би мене в темній кімнаті,
Перериваючи довгу самотність.
В сутінках денних форм,
Що затьмарюють захід сонця,
Серед мінливих берегів тіней
Дайте проткнутися блукаючій вечірній зірці.
Дайте мені підійти до вікна,
Споглядати там присмеркові силуети
І чекати, і знати, що вона прийде,
моя маленька любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758280
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 01.11.2017
[b]Be Ready[/b]
by Carl Sandburg
https://www.poetryfoundation.org/poetrymagazine/browse?contentId=21814
Будь готовий до землі
бо ти повернешся в землю.
Будь готовий до моря
бо дев'ять десятих тебе - це вода
і смак солі пристане до твого рота.
Будь готовий до неба
бо повітря, повітря було таким необхідним тобі -
ти повернешся, повернешся до неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758088
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 31.10.2017
[b]A Noiseless Patient Spider [/b]
by Walt Whitman
http://www.thehypertexts.com/Best%20Beat%20Poets%20and%20Poems.htm
Безшумний терпеливий павук,
Я відмітив його одинокого на маленькому виступі,
Відмітив, як він, щоб дослідити безкрайній простір навкруг,
Витискав із себе павутину, павутину, павутину,
Безперестанно розмотуючи її, весь час невтомно поспішаючи.
І ти, о душе моя, ти перебуваєш
В оточенні, відособлена, в безмірних океанах простору,
Невтомно роздумуючи, ризикуючи, кидаючись, шукаючи сфер, щоб об'єднати їх,
Поки не утвориться той потрібний тобі міст, поки не закріпиться гнучкий якір,
Поки павутина, що ти закидаєш, не зачепиться де-небудь, о душе моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757920
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 30.10.2017
[b]Morning at the Window[/b]
T. S. Eliot, 1888 - 1965
https://www.poets.org/poetsorg/poem/morning-window
На кухнях півпідвалу брязкотять тарілками для сніданку,
І вздовж затоптаних хідників
Я відчуваю вогкість душ служниць,
Що проростають пригнічено під склепінням вхідної брами.
Бурі хвилі туману підкидають до мене
Викривлені обличчя із дна вулиці,
І відривають від перехожої в брудних спідницях
Безцільну посмішку, що ширяє в повітрі
І тане на рівні дахів.
1914
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757762
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 29.10.2017
[b]Signs for the living[/b]
by Didi Jackson
New Yorker, Oct. 2, 2017
Іноді, після останнього снігу в травні,
коли червоноплеча пташка сідлає спину рогозу -
спочатку, нахилившись вперед, опускає
крила, а потім зблискує своїми еполетами - я уявляю,
як мені на спину лягають жовті розділові смуги дороги.
Біля ставка, що недавно відтанув, посеред довгого
відрізку дороги, де ведуться ремонтні роботи, чоловік тримає знак.
Одна його сторона гласить - сповільнитись, друга - зупинитися.
Радість і смуток завжди пролягають паралельними лініями.
В будинку, коли я залишаю ввімкнене світло,
злітаються маленькі білі метелики, наче зібрання молільників;
вони б'ють своїми крильцями і підіймаються вверх по шибі,
ніби в якомусь божевільному гіпнотичному танці,
одні як дервіші, інші - покаянні грішники на тремтячих колінах.
Перші кілька років після самогубства мого чоловіка
я хотіла бути тим грішником, що кається.
Я думала, що заслужила весь той біль, який відчувала.
Гуркіт дорожних ремонтних робіт в кінці літа
був бажаною музикою муки.
Тепер жовті розділові смуги дороги відкинуті назад як мої коси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757588
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.10.2017
[b]Googling ourselves[/b]
Philip Schultz
New Yorker Oct 23 2017
Ці незнайомі однофамільці,
що з ними весь час щось вібувається,
їх викрадають, у них видурюють гроші,
їх відзначають нагородами,
вони помирають із жахливою швидкістю.
Трансвестит-дезинсектор звинувачений у згвалтуванні
в Кенсинґтоні, штат Огайо, засуджений
до 72-х років без права на заставу, поліцейський, убитий
грабіжником у Термополісі, штат Вайомінґ - чи могли вони
уявити собі флорідського художника-однофамільця,
що спілкується з інопланетянами за допомогою скульптур,
зроблених із залізничних рейок, або що про них
написав поему ще один член нашої надто численної сім'ї
з причини, яку ніхто з нас не здатний пояснити?
Часом я боюсь, що існую тільки в уяві.
Ловлю себе на тому, що дивуюся, чому я подобаюсь собі
тільки коли, скажімо, я ношу маску вчителя -
чи це тому, що я бачу себе тільки очима інших?
В такому разі, хто я є насправді? Коли я один вночі
дивлюся якусь гру з мя'чем, я завжди несподівано помічаю,
що говорю про себе в третій особі, дивуючись, чому
цей чоловік так переймається чимось, у чому він не грає ніякої ролі.
Легше дивуватися, чому Ніцше шукав
симпатію своєї душі, істину, знаючи, що він її зневажатиме,
мабуть боячись, що не виживе. Уявляти, як він пізно вночі
шукає вічно мінливого, невловимого самого себе,
минуле, що більш придатне для життя і більш поблажливе,
над усе бажаючи знати, чому хтось із його іменем міг сказати,
"Поети занадто багато брешуть... хто з нас не розбавляв своє вино?"
Пізно вночі Павутина є небезпечним болотом, що переповнене
самоаналізом із пристрастю до підглядання і схильністю видавати себе за когось іншого,
суб'єктами, що свідчать одночасно за і проти себе, шукають доказів
тріумфу і співучасті в злочині, санкцій без злоби,
зачіпки чи Бога. Хто ця людина, що поглинута перибиранням
усіх своїх облич оповідача, почуваючи себе якоюсь мішаниною,
що потрапила в пастку між Небом і землею,
плюючи проти вітру? Може вона зайнята цим, бо знає,
що наближається її кінець, і незабаром вона щезне,
стане нічим? Чи вона вивчає кожного, хто має її ім'я,
бо той міг винайти час, чи співчуття, чи Бога,
і полюбить її, хоч на хвилину, такою, як вона є?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757429
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.10.2017
[b]Lenin and Gorky on Capri[/b]
by Alexander Motyl
in "Vanishing Points"
Поступово але неухильно,
чи принаймні з невідворотністю
кризи капіталізму
і тріумфу соціалізму,
Ґорькій ставав страшним занудою,
з його торохтінням про естетичні перваги
мат' i реалізму,
в той же час рішуче відмовляючись
надати пріорітет
класовій боротьбі і пролетаріату.
"Візьміть джелято," сказав Лєнін, роздратовано,
притримуючи свого фетрового капелюха,
коли вони, прогулюючись по Капрі,
спускалися з вітристого пагорба.
Максім, на жаль, не зрозумів натяку,
навіть коли Володя купував йому страч'ятелу
в цукровому ріжку, не що-небудь, і сказав,
"Два ківшики; нєт, краще три,"
марно сподіваючись, що це змусить
замовкнути балакучого Ґорького.
"Чи я Вам розказував про останнє, що я написав?"
Ґорькій усміхався, задоволено облизуючи морозиво,
в той час коли Лєнін стогнав у своє ванільне,
приходячи до думки, що тільки розстрільна команда
із влучних стірільців-робітників
могла б розв'язати цю проблему.
Тимчасом, яким-небудь чином відволіктися
було єдиною альтернативою сомнамбулізму.
"Я буду думати про революцію і народ,"
подумав Лєнін у розпачі,
і хоч він із усіх сил намагався бути спокійним,
його нерви ледве витримували.
Морозиво капало на черевики Лєніна,
коли вони спускалися по Via Krupp,
обходячи її численні повороти,
і він жалкував, що не замовив ще одного ківшика.
"Ні, я буду думати тільки про революцію,"
поклявся Володя з безжалісною рішучістю.
"Зрештою, щодо народу, то тут немає нічого нового,
а шлях до успішної резолюції революції -
це єдине, що важливо для соціалдемократа."
Via повертала то зліва направо,
то справа наліво, коли раптом
вождь пролетаріату пронизливо вереснув:
"Евріка! Я зрозумів, Макс, я зрозумів!"
"Що? Що?" закричав Ґорькій,
і його уважність і такт прокинулуся
від несподіваної зміни настрою Володі.
"Шлях до революції," проголошував Лєнін,
"подібний до Via Krupp.
Партія мусить робити тактичні зиґзаґи
щоб досягти своєї стратегічної мети!"
"Да, да," кивав відсторонено Ґорькій,
втямлюючи підсвідомо,
що Володя і його група
були внутрішньо нездатні
поводити себе як більшість.
О, чорт би його забрав!
Він повернувся до Лєніна:
"Чи я Вам розказував про останнє, що я написав?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757121
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.10.2017
[b]Math in Life[/b]
by Lilia Rose
https://www.poetrysoup.com/poem/math_in_life_547437
Форми Минулого.
Числа Теперішнього.
Змінні Майбутнього.
Форми по-різному кожною рукою малою малюються,
по-різному кожний дорослий до них доторкається.
Часом вони помиляються,
і тільки пізніше - пригадують і зневіряються,
збагнувши, що вже пізно бажати
ті пошкоджені форми владнати.
Числа ті самі щоразу, коли ви їх бачите,
константа в проблемах і лабіринти розуму.
Та все ж, одна легковажна помилка
все змінює, і ніколи її не виправити,
бо ж ви пишете ручкою,
з упевненістю молодості,
убивчим талантом юності.
Змінні змінюються щоразу, коли ви їх спрощуєте,
та все ж ніколи не змінюють свого вигляду,
залишаючись тими ж самими від початку і до кінця.
Аж наостанку,
досягнувши останнього кроку,
вони просто стають додатковими числами,
що можуть бути розв'язком правильним чи неправильним,
укінці підстановкою перевіреним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756933
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.10.2017
[b]Pi[/b]
Wislawa Szymborska
http://www.babelmatrix.org/works/pl/Szymborska,_Wis%C5%82awa/Liczba_pi/en/5498-Pi
Подиву гідне число Пі
[i]три кома один чотири один[/i].
Далі всі цифри також початкові,
[i]п'ять дев'ять два[/i] бо ж воно не закінчується ніколи.
Не дає себе вхопити [i]шість п'ять три п'ять[/i] спогляданням
[i]вісім дев'ять[/i] обчисленням
[i]сім дев'ять[/i] уявою,
чи навіть [i]три два три вісім[/i] жартом, або порівнянням
[i]чотири шість[/i] хоч до чого-небудь
[i]два шість чотири три [/i]на світі.
Найдовша змія на землі - всього кілька метрів,
як і змії казкові, хочa ці можуть буть трохи довші.
Вервечка цифр числа Пі
не закінчується на краю сторінки,
вона тягнеться через стіл, і повітря,
через стіну, листок, гніздо пташки, у хмари, у небо,
через цілого неба роздутість, бездонність.
О, який куций - наче мишачий хвіст - хвіст комети!
Який слабкий промінь зорі, що викривляється в просторі!
А тут [i]два три п'ятнадцять триста дев'ятнадцять[/i]
мій номер телефону твій розмір сорочки
рік [i]тисяча дев'ятсот сімдесят третій шостий[/i] поверх
число мешканців [i]шістдесят п'ять[/i] грошей
обвід в стегнах [i]два[/i] пальці шарада і шифр,
у якому, соловейку мій, лети й співай,
та прошу дуже зберігати спокій,
бо можуть щезнути земля і небо,
але не число Пі, що ні то ні,
його продовжує все ще добре[i] п'ять,[/i]
неабияке [i]вісім[/i],
не останнє [i]сім[/i],
спонукаючи, завжди, спонукаючи мляву вічність
до тривання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756565
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 22.10.2017
[b]The Mathematics of Poverty[/b]
by Maggie Emmett
https://hellopoetry.com/words/mathematics/
Бідняки продовжують мігрувати,
так ніби переміщення
може змінити розуміння алгебри.
Вони не бачать, що повтори
вкладаються в певні схеми
в їхньому житті.
Нові починання стають такими ж безнадійними
як засохлі фінали
боргів і розпачу.
В якбитодуманні певність
грає в азартні ігри проти ймовірності
можливостей.
Шепіт молитв і реінкарнації
не залишають місця
для стабільності компаса логіки.
Якби вони зупинилися і зафіксували момент,
обидві сторони рівняння
спростилися б,
і вони могли б побудувати
нову геометрію
злості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756292
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 20.10.2017
[b]And The Days Are Not Full Enough [/b]
by Ezra Pound
https://www.poemhunter.com/poem/and-the-days-are-not-full-enough/
Минають дні напівпорожні
Минають ночі в напівсні
Життя втікає польовою мишею
Без сліду у сухій стерні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755977
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.10.2017
[b]A Name[/b]
by Ada Limón
https://www.poemhunter.com/poem/a-name-21/
Коли Єва ходила між
тваринами і давала їм назви -
соловейко, червоноплечий сокіл,
лань, вабливий краб -
цікаво, чи хотілось їй,
щоби вони заговорили до неї,
чи вдивлялася в їхні великі прекрасні очі
і шепотіла, Назви мене, назви мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755823
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.10.2017
[b]Subway[/b]
by Billy Collins
http://www.subchat.com/read.asp?Id=1427550
Швидко несучись під землею
з піснею у вухах
чи занурені в лабіринт книжки,
згадайте тих, хто спустився сюди,
в грязюку каменистої тверді,
щоб пробурити діру в цьому граніті,
прочистити для вас прохід
серед темноти і каміння.
Згадайте, виходячи на світло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755661
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.10.2017
[b]Of Age[/b]
by Amit Majmudar
New Yorker Oct 16 2017
Ти стаєш дорослим у віці міграцій.
Поміст нахиляється, і тіла котяться на захід.
Повертається мода на фанатизм,
який бере реванш.
В цій новій країні немає серйозності,
немає милосердя. Древні Шевролети
мігрують на захід і занурюються в каньйон,
наче очманілі бізони. Куди направляються лискучі від нафти гуси,
ніхто не знає - може до Holland Tunnel*,
бо вони приймають його за гігантську турбіну,
що була їм обіцяна у пророцтві. Я привів тебе
в цей світ і не жалію про це.
Небо все ще голубе. Я хочу показати тобі
острів, де дерева стаірші, ніж секвойї,
які пізніше Просперо перетворив
у книги. Ти зустрінеш його, коли будеш готовий.
Однак поки що вивчай цей список вимираючих
видів: він, звичайно, неповний, позаяк
усі види сьогодні є в якійсь мірі загрожені.
Це країна, яку я заповідаю тобі,
країна, яку я передаю тобі в спадок. Ти став
дорослим, ти успадковуєш цілий будинок,
пошкоджені труби, потріскану підлогу і все інше.
Це твій народ, той міфічний Захід,
якого так хотіли досягти і досягли твої предки.
Океани хвилюються, але човен припнутий.
Америки, до якої вирушають вітрильники, більше немає.
*Holland Tunnel - тунель у Нью Йорку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755562
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.10.2017
[b]An Eastern Ballad[/b]
by Allen Ginsberg
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/an_eastern_ballad_3603
Пісням про кохання немає кінця:
Про місяця - вірного, але сліпця.
Морями він двигає мовчки, без слів.
З уваги надмірної він спорожнів.
Таке мені море приснилось бездонне,
Земля така темна; і спав я так довго,
Що наче якоюсь дитиною став.
Прокинувшись, світ у шаленстві застав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755337
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.10.2017
[b]IN A STATION OF THE METRO[/b]
by Ezra Paund
The apparition of these faces in the crowd;
Petals on a wet, black bough.
1913
Видиво цих облич у натовпі;
Пелюстки на вологій, чорній гілці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755174
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.10.2017
[b]Distance[/b]
by Alexander Motyl
in "Vanishing Points"
Відстань від моїх дверей до його дверей
не більше десяти метрів,
але за шістнадцять років, що я прожив
на одному з ним поверсі,
припускаю, що зустрічав його в коридорі
чи в вестибюлі
чи перед будинком
(але ніколи, здається, при вході до ліфту)
не більше ста разів,
і кожного разу з цих ста
він кивав і може вітався
і я кивав і може вітався.
Оце і все - тільки короткі кивки і може-привітання.
Я пам'ятаю, що його шкіра була чорною
і що його очі були як у самки оленя
і що його голос був м'яким, мов пундик.
Минулого тижня двері в його квартиру
були прочинені і грала музика,
і я зрозумів, що щось не так,
тому що його двері завжди були зачинені
і музика ніколи не грала.
Двоє робітників у білому спецодязі
шкребли, фарбували і прибирали сміття,
і я помітив знімок з якоїсь опери
на підлозі біля сміттєзбірника.
Джордж, наш швейцар, сказав мені, що він відійшов -
саме так він сказав -
але, по правді,
якби не ті робітники в білому
і знімок з якоїсь опери,
я б ніколи й не помітив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755005
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 12.10.2017
[b]SHIVA[/b]
by Andrea Cohen
New Yorker, Oct 9, 1917
Вечорами ми сидимо в вітальні,
разом. По п'ятницях я користуюся
маминою годиною в косметичному
салоні (опівдні). Рут,
котра сорок років мила
її голову, миє мою.
Всі ми разом
в пустелі. Ваша мама
любила холодну воду,
каже Рут - це новина для мене.
Тисячі ротів
складають наших мертвих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754837
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 11.10.2017
[b]Thank God for the Dead[/b]
by Alexander Motyl
in "Vanishing Points"
Колись у Челсі було повно пустих парковок,
пустирів, стрімких скель і глибоких ущелин
з кровожерними Апачами і тонкогубими блідолицими,
що майстерно відстрілювали індіанців дикого заходу.
Все це відійшло -
на Той Світ, мабуть -
і замінене здоровезними віґвамами
для трудящих мас, бездомних банкірів та
милих юних створінь, котрі тримають прямо, наче стріли,
свої бліді пальці в косооких манікюрних салонах.
Пірс обгорожено,
худоба зникла -
забрела в Гудзон, я думаю.
Тільки Третє Кладовище Іспано-Португальскої Синагоги
все ще живе й невгамовне на Двадцять Першій Вулиці.
Дякувати Богу, що мертві
не посунулися й на дюйм з 1829 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2017
[b]Just Walking Around[/b]
by John Ashbery
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/just_walking_around_2406
Яке ім'я я в мене є для тебе?
Звичайно, для тебе немає імені
в тому сенсі, що зірки мають імена,
які якось Їм пасують.
Ти просто прогулюєшся,
Об'єкт цікавості для когось,
Але дуже занепокоєний
Таємною плямою в глибині твоєї душі,
Ведучи довгі розмови і блукаючи навколо,
Усміхаючись собі та іншим.
Що робить тебе як би самотнім,
Але в той же час неприємним.
Контропродуктивним, коли ти знову втямлюєш,
Що найдовший шлях - це найефективніший шлях,
Той, що петляв між островами, і
Ти, здається, завжди рухався по колу.
І тепер, коли кінець близький,
Сегменти подорожі розкриваються, як апельсин.
Тут є світло і таємниця, і пожива.
Приходь подивитися.
Приходь не для мене, а до того, щоб це побачити.
Але якщо я все ще буду там, дозволь нам побачити один одного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754525
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 09.10.2017
[b]Blow This Joint[/b]
by Alexander Motyl
in "Vanishing Points"
Час валити звідси.
Вони забрали мій пірс
і силуети на горизонті зникли.
Вони вкрали мою High Line
і їхні тіні поглинули мою.
Вони закрили моє кафе
і самотність вийшла з моди.
Скрізь злодії.
Вони забирають те, що належить мені.
Вони грабують мій дім.
Вони прискорюють час.
Час валити звідси.
Немає смислу
жити в місті, яке не спить
і якому на все наплювати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754319
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.10.2017
[b]Betrayal[/b]
by Alexander Motyl
in "Vanishing Points"
Ти зрадила мене, Челсі
Ти була обідранкою
Коли ми зустрілися
Ти була брудною бомжихою
В канаві
Незугарною тіткою
В дірявих панчохах
З масним волоссям
З пластиковими сережками
Але я любив тебе, Челсі
Ти була дівчиною моєї мрії
Звабливою до нестями
Моєю Times Square
Моїм Empire State Building
Моїм Бруклинським мостом
Моїм Центральним Парком
Ти була супер-городянкою
Класною
Найкращою
Та ти змінилася, дівчинко
Ти купила собі черевички на шпильках
Коротку чорну сукню
Низку справжніх перлин
В тебе хороші манери
Ти почала пити вино
В тебе з'явився стиль
Ти стала королевою балу
І тут ти мене втратила
Королеви балу
По десять центів за дюжину
В моїй книжці
Ти стаєш повією
Так не могло бути довго
І не було
Тепер із цим закінчено
Прощавай, лялечко
Поки це тривало - це було чудово
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754181
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 07.10.2017
[b]Philosophical Poem[/b]
by John Ciardi
http://philosophicalsociety.com/Archives/ciardi.htm
Хвороба цивілізації - це не знаряддя, громадяни.
Неуцтво може бути до цього ближче.
Політика ще ближче. Але тільки Гроші
є прямо тут до діла; це розуміє кожен, хто хоче справді
в цій справі розібратись.
Перш за все, я не маю нічого проти людської природи.
Якою б не була, вона мені подобається.
Мені подобаються механіки з ключами,
Знімки водіїв таксі на посвідченнях,
П'яниці, що запалюють сигарети.
Що в біса ще залишається любити
Після того, як ви поцілували свою дружину і збираєтесь заснути?
Мені подобається все, крім важливості в важливих людях.
І академічності в академіках.
Але найменше я люблю бухгалтерів,
що тратять свій зір на рахунки дебіторської заборгованості,
накопичені відсотки, термінові платежі та поточні баланси.
І колони солдатів, що марширують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754024
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 06.10.2017
[b]PRIVILEGE[/b]
by Elly Bookman
New Yorker, Sept 2017
В це небо, що має
більше літаків
ніж інші небеса,
дивлюсь я й бачу півдесятка
білих цяток, що рухаються
наче втомлені зірки
через блакить. Я спостерігаю за ними
замість того, щоб дивитися
на жінку що плаває
в завеликій футболці, що прилипає
до її тіла наче слиз, замість того,
щоб дивитися на хлопчика в надувних рукавах,
що хлюпається у воді,
в той час коли його батьки пихкають
екзотичними електронними сигаретами.
Замість того щоб розмовляти,
я лежу в своєму кріслі
повернутому прямо до сонця
і намагаюся ще більше загоріти.
В цьому небі літаки
літають з бази низько й важко,
туди й назад, вправляючись
у війні. Я боюся
що зрештою змирився
із усвідомленням того, що добре все
в мені померло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753851
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 05.10.2017
[b]"Summum Bonum"[/b]
by Robert Browning
http://philosophicalsociety.com/Robert%20Browning.htm
Всі подихи і всі цвітіння літа
у кошику єдиної бджоли:
Усі дива і все моє багатство
в єдинім чудо-самоцвіті:
В серці єдиної перлини усі відтінки
й сяєво морів:
Цвітіння й подихи, відтінки й сяйво, -- чудеса,
багатство і -- як же високо над ними --
Є Істина, що яскравіш від самоцвіту,
Довіра, що чистіша, ніж перлина, --
Найвища істина, довіра в світі найчистіша --
все це було для мене
у поцілунку дівчини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753682
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.10.2017
Не бійся віру перевірити в огні випробувань.
Неправда вся здимить
Якщо ж була там частка істини, вона залишиться
Бо злото не горить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753517
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.10.2017
[b]Babys World[/b]
by Rabindranath Tagore
https://www.poetrysoup.com/famous/poem/babys_world_7055
Я хотів би зайняти тихий куточок у самому серці власного світу
моєї дитини.
Я знаю - ньому є зорі, що розмовляють з нею, і небо, що прихиляється
до її обличчя, щоб розважати його своїми легковажними хмарками та веселками.
Ті, що прикидаються дурниками, і виглядають так, ніби вони ніколи
не могли рухатися, підкрадаються до її вікна з своїми оповіданнями і з
лотками, заставленими яскравими іграшками.
Я хотів би, щоб я міг мандрувати тим самим шляхом, що й дитяча думка,
і йти далі поза всі межі;
Де посланці курсують просто так, без жодних причин, між королівствами
без королів, що не належать історії;
Де Розум робить повітряні змії із своїх законів і грається ними, де Істина
звільняє Факти від їхніх пут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753374
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.10.2017
[b]JAKUREN (1139?-1202)[/b]
http://www.michaelhaldane.com/TankaNonJapanese
on every blade of glass
in the autumn field
dew is posted –
the tears of insects
crying through the night?
на кожній травинці
в осінньому полі
краплі роси -
сльози комах
що плакали вночі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753201
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.10.2017
[b]The Last Skin[/b]
BY BARBARA RAS
https://www.poetryfoundation.org/poems/92122/the-last-skin
Чи хто-небудь описав запах грудної кісточки, що сохне
в кухні на підвіконні, чи запах трави, чи відра з водою,
витягнутого з криниці, коли смерть забирає останню спрагу
в того, кого ми любимо?
Після смерті матері часом
я брала щось із її одежі, яку я зберігала,
і в ліжку ховала своє обличчя
в її квітчасту блузку, щоб відчути запах її останньої шкіри,
але навіть в перші рази це було марно.
Я відчувала тільки запах покинутості, запах
сітчатих дверцят, на які міль струсила пилок із своїх крилець,
безуспішно намагаючись вибратись на світло.
Моя масажистка казала, що відчувала сум
у моєму тілі, схожий на жорсткі порожні ящики.
Я відчувала, ніби я весь час мішу тісто,
ніколи не бажаючи, щоб це місіння закінчилося,
і не хочу спекти хліб, що означало би кінець того,
що якось пов'язане з матір'ю і дочкою на кухні.
Від смерті матері вже пройшли роки, і я починаю бачити
в плямах на кистях рук, в уступах вилиць
над моїми щоками, в тому, як я втримую рот проти сили тяжіння,
що я ношу її в собі,
свою шкіру, її шкіру,
її останню шкіру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2017
ОКеї вже нікого не дивують
від ВАУ не сховаєшся, якби й хотів
чи ж діждемось колись почути
рішуче ФАК замість російських матюків?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752705
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.09.2017
[b]History[/b]
BY BARBARA RAS
https://www.poetryfoundation.org/poems/141800/history-58fa1b0fe6241
Звичайно, війни, звичайно, воші, звичайно, розкидані кінцівки
як нагадування тілу про амбівалентність, звичайно, сироти і пусті ліжка, і очі
в вигнанні жмуряться в різкому світлі. Звичайно, Хрущов віддав Крим
Україні, будучи в дим п'яним, і так, міни i обпечена шкіра,
і, звичайно, органи, деякі члени розчленовані
і тяжко вражені злісністю чужинців, і неможливо
уявити, що чоловік з усохлим тремтячим пенісом коли-небудь промовить слово [i]кохана[/i].
Звичайно, особисте, додай крохмалю для болю, добав синьки, звичайно, повісь
білизну в підвалі, в дворі є крадії, звичайно,
поїзди, що відходять, вагони жалю,
чоловік наверху товарного вагона розмахує руками,
гвинтівка вирізняється на тлі білого неба, його колір виснажується
подібно як теплота залишає боснійця після того, як він спалив останню сторінку останньої книжки,
зняючи, що він досяг якогось кінця, хоча то не був кінець кінців.
Звичайно, поцілунки, стадії цілування як рухомі межі,
нескінченні бесіди, хресна дорога, поки навіть обіцянка поцілунку набридає,
звичайно, скрегіт зубів, етнічна чистка. Цинізм відкине минуле,
майбутнє, ціле ліве стегно Еквадору скоротилося на шість днів нафти,
звичайно, X на верхній одежі хворих, щоб вони стояли окремо
для депортації, звичайно, злоякісні пухлини в тілі політики,
в тих самих тілах, що стерли в порошок єгипетські мумії,
щоб ужити їх як харчову приправу, bon vivant канібалізм,
і так, цивілізовані люди кидали живих пінгвінів у топку як паливо для своїх кораблів.
Звичайно, пOділи таким чином, щоби після визначення нових територій
сім'ям доводилося підійматися на скелі з мегафонами,
щоб поговорити з рідними з іншого боку,
звичайно, мужність, часом зброя проти бажання, ще одна здача,
мати, звичайно, продовжує збирати на стіл, навіть із розбитими тарілками,
і друг скаже, звичайно м'яко, я хочу поїхати з тобою на похорон,
звичайно, звичайно, звичайно, звичайно,
після того переговори, абощо,
огорожі, кінець примхи,
але потім одного вечора, хоча це воєнний час,
чоловік піднімається на пагорб до амфітеатру, щоб грати на свіїй віолончелі в сутінках,
і історія замовкає на мить і зітхає,
в той час як меланхолія Альбіноні
переходить від серця до серця і кожне трохи підноситься,
шлях дитини через кімнату може бути сакраментальним,
і спогади про прості радості покращуються, згадка
про радість на шосе від побаченого в суміжній смузі сусіднього автомобіля,
в якому клоун знімає носа наприкінці дня, згадка
про те, як мати поклала троянди, чудові троянди, на холодну решітку каміна,
і раптовий дощ одного вечора восени після довгої прогулянки в долині,
і ти закутався в своє мокре пальто,
перечікуючи шторм з овечкою,
що прийшла опертися на тебе
як на скелю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2017
[b]Se equivoco la paloma[/b]
Rafael Alberti
http://mispoetas-cani.blogspot.com.es/2009/02/se-equivoco-la-paloma-rafael-alberti.html
Голуб помилився.
Так, він помилявся.
Летячи на північ, він повернув на південь.
Пшеницю він прийнав за воду.
Так, він помилявся.
Він вважав, що море було небом,
що ніч - це ранок.
Так, він помилявся.
Що зорі - це роса;
що снігопад зігріє.
Так, він помилявся.
Що твоя спідниця - твоя блузка;
що твоє серце - то твій дім.
Так, він помилявся.
(На березі вона заснула.
Ти на вершині гілки.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752355
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.09.2017
[b]The bloom is not a bloom[/b]
Bai Juyi
http://www.chinese-poems.com/bo6.html
Цвітіння не цвітіння,
Туман не туман.
Опівночі вона приходить,
І відходить на світанку.
Вона приходить, мов весняна мрія - як довго вона залишиться?
Вона зникає, мов ранкова хмарка, без сліду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752188
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.09.2017
єврейська хата в українському містечку
нехай і не шедевр архітектурного мистецтва
та свою справу ти робила справно
було це так давно і так недавно
тут всій родині міста вистачало
суботню халу мати випікала
тут був цілий окремий світ
що існував десятки сотні літ
та втримати своїх дітей тобі було несила
прийшлось покинуть батьківські могили
роз'їхалися розлетілись у світи
забути горе щастя десь знайти
хтось досягнув таки мети
побудував хороми та палати
і тільки в снах
суботній вогник батьківської хати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752011
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.09.2017
[b]Love's Stratagems[/b]
Poem by Donald Justice
https://www.poemhunter.com/poem/love-s-stratagems/
Всі ці маневри, щоби попередити
Дотики рук,
Відведення очей, щоб зосередити
Їх на об'єктах більш чи менш нейтральних
(Як честь, принаймні поки що, велить) -
Навряд чи це падіння їхнє зможе відвернуть.
Міцніших ліків треба тут мабуть.
Вони вже зрозуміли
Що стратагеми їхні успіху не мали
І не могли би мати, ні,
Хіба що б очі в них сліпими стали,
І пальці рук стали німі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751866
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.09.2017
[b]Fire and Ice [/b]
BY ROBERT FROST
https://www.poetryfoundation.org/poems/44263/fire-and-ice
Хтось каже - буде світ в огні горіти,
Хтось каже - все накриє лід.
Від пристрастей палких мені не раз доводилось терпіти,
Тож я із тими, хто боїться спопеліти.
Але якби я мав померти двічі,
То досить ненависть я знаю,
Щоби сказать, що для руйнацій лід
Також достатньо сили має
І може наробить не менше бід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751722
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 22.09.2017
[b]After Apple-Picking[/b]
BY ROBERT FROST
https://www.poetryfoundation.org/poems/44259/after-apple-picking
Моя легка драбина крізь яблуні гілки
До неба ще стриміла,
А поруч з нею кошик, заповнити який уже несила,
І кілька яблук, може два чи три
Десь на гілках залишились висіти.
Наразі яблука збирати я закінчив.
Осінній день вже став до вечора хилитись
Із яблук запахом п'янким, і сон мене зморив.
Перед очима в мене був той світ казковий,
З мереживом із трав сріблистих,
Який я бачив вранці нині крізь льодяну пластинку,
Що воду в діжці покривала студенисту.
Вона сльозами потекла, і я дозволив їй упасти і розбитись.
Почав я засипати
Перш ніж вона упала,
І я міг сказати
Про те, що в мій сон збирається ввійти:
Великі яблука з'являються й зникають одночасно,
Разом із ними - стебла та квтки,
І плями багрянисті видно ясно.
Від довгого стояння на щаблях
Я відчуваю біль в підйомах ніг.
Гнуться гілки, і разом
І я з драбиною хитаюсь
Під гуркіт яблук, що в мій льох
Корзину за корзиною зсипають.
Та видно цей збір яблук
Мене перевтомив
Занадто щедрим урожаєм, якого так хотів.
Десятків тисяч цих плодів
я мав торкнутись, любовно взяти кожен в руку і не дати впасти.
Ті ж яблука, що на своє нещастя,
Об землю вдарились,
Хоч не надбиті й не проколоті стернею,
Йдуть на окрему купу, бо на сидр призначенi
Як недостойні.
Які думки, які турботи розхвилювали так мене
І вилились в це дивне марення?
Якби бабак ще не заснув,
Він би сказав, чи схожі сни
Він бачить в сплячці до весни,
Чи все-таки це сон людський.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751606
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.09.2017
[b]Forgive, O Lord[/b]
by Robert Frost
Forgive, O Lord, my little jokes on Thee
And I'll forgive the great big one on me.
Прости мені, о Боже, мої маленькі жартики про Тебе,
І я тоді покаюсь і пробачу той великий, що про мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751420
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 20.09.2017
[b]To the Face in the Mirror[/b]
by W.S. Mervin
so how far
away are you
after all who seem to be
so near and eternally
out of reach
you with white hair
now who still surprise me
day after day
staring back to me
out of nowhere
past present or future
you with no weight or name
no will of your own
and the sight of me
shining in your eyes
how do you
know it is me
отже як далеко
зрештою ти є
той хто видається
таким близьким і вічно
недосяжним
ти вже з білим волоссям
все ще дивуєш мене
день за днем
дивлячись на мене
нізвідки
з минулого теперішнього чи майбутнього
ти не маєш ні ваги ні імені
ні власної волі
і моє зображення
світиться у твоїх очах
як ти
знаєш, що це я
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751246
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.09.2017
[b]A Last Look[/b]
by W.S. Mervin
https://www.poetryfoundation.org/poetrymagazine/browse?contentId=36925
навіть слова стають десь міськими
де вони сподіваються знайти друзів
що чекають на них
деякі друзі думатимуть що дерева в якійсь мірі
приємні
досить подібні зрештою
до нас
деякі друзі ніколи не зауважать жодного дерева
вони житимуть в світі без листя
де дощ - це нещастя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751095
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.09.2017
[b]THE SUN RISING[/b]
by John Donne
http://www.luminarium.org/editions/songsandsonnets.htm
Старе й дурне, невтомне, неслухняне сонце,
Чому ти так нахабно, враз
Крізь вікна й штори будиш нас?
Хіба ж коханці мусять зважати на твій рух?
Негіднику зухвалий педантичний, йди докоряй
Тим школярам, що запізнились, та кислим підмайстрам.
Йди розкажи мисливцям, що король приїде,
Поклич сільських мурах на поле;
Любові ж все одно, вона не знає ні погоди, ні пір року,
Ні днів, ні місяців, ні циферблатних стрілок кроку.
Ти думаєш, що промені твої
Такі всесильні?
Та ж досить кліпнути мені, щоб перекрить їх,
Але цього не зроблю я, щоб вид її й на мить не втратить.
Якщо ти не осліпло від погляду її очей,
Дивись, і завтра мені скажеш,
Чи є такі багатства десь у світі,
Як ті, що маю я.
Спитай, де всі царі, всі королі землі,
І ти почуєш: "Тут, на цьому ложі, всі царі".
Вона - це всі держави, я - це всі князі;
Не спокусити більше нас нічим;
Князі нам заздрять; в порівнянні з цим
Всі почесті - притворство, багатства - лиш облуда.
Ти, сонце, маєш лиш половину того щастя, що є у нас,
У цьому світі так ведеться;
Твій вік полегші просить; зігрій лиш нас,
Тоді й весь світ теплом заллється.
Світи нам тут, то й будеш скрізь світити;
Це ложе є твій центр, навкруг - твої орбіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750958
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.09.2017
[b]Song[/b]
by John Donne
http://www.luminarium.org/editions/songsandsonnets.htm
Злови мені зорю, що падає
І відшукай чарівнй корінь мандрагори,
Скажи мені, куди поділися роки минулі,
І хто над коренем "ноги диявола" чаклує комусь на горе;
Навчи мене русалчин спів почути,
Або від жала заздрості себе уберегти,
І знайди
Той вітер,
Що добрим намірам сприяє.
Якщо ти ясновидцем народився,
І бачиш речі ті, що їх ніхто не бачить,
Їдь десять тисяч днів аж поки
Твоє волосся білим снігом стане;
Коли ж повернешся, тоді мені розкажеш
Про дивні чудеса, які тебе спіткали,
І поклянешся,
Що
Жінки вірної й правдивої ніде не бачив.
Якщо ж знайдеш таку, дай мені знати;
Моє паломництво буде таким солодким!
Втім, не роби цього; нікуди я не піду,
Навіть якби в сусідньому будинку я міг її зустріти,
Бо хоч була б вона правдивою в той час, коли про неї взнаю
І першого листа їй накатаю,
Та поки
Я прибуду,
Від вірності її не лишиться і сліду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750801
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.09.2017
[b]When I Heard The Learn'd Astronomer[/b]
by Walt Whitman
When I heard the learn'd astronomer,
When the proofs, the figures, were ranged in columns before me,
When I was shown the charts and diagrams, to add, divide, and measure them,
When I sitting heard the astronomer where he lectured with much applause in the lecture-room,
How soon unaccountable I became tired and sick,
Till rising and gliding out I wander'd off by myself,
In the mystical moist night-air, and from time to time,
Look'd up in perfect silence at the stars.
Коли я слухав ученого астронома,
Коли докази i цифри були зібрані в колонки переді мною,
Коли мені показували схеми та діаграми для обчислень,
Коли я сидів в аудиторії, де астроном читав лекцію під оплески присутніх,
Як швидко втратив я увагу i втомився, аж мені зле робилося,
Поки я не піднявся, вислизнув на вулицю і блукав у самоті,
В містичному вологому нічному повітрі, час від часу
Поглядаючи на зорі в цілковитій тиші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750665
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.09.2017
[b]Those Winter Sundays[/b]
BY ROBERT HAYDEN
https://www.poetryfoundation.org/poems/46461/those-winter-sundays
В неділю також батько вставав рано
і одягався в темряві холодній,
потім потрісканими руками, які боліли
від роботи в будні непогожі дні,
розпалював вогонь. Ніхто ніколи не дякував йому.
Я прокидався й слухав, як розщеплювався, руйнувався холод.
Коли кімнати були теплі, він окликав мене,
і я вставав повільно й одягався,
боячись хронічного гніву цього будинку,
Байдуже розмовляючи із ним,
хто вигнав холод
і начистив до блиску мої гарні черевики.
Що я знав, що знав я
про неголосні й суворі вияви любові?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750548
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.09.2017
[b]The Jaguar[/b]
by Ted Hughes
https://www.poetryfoundation.org/poetrymagazine/browse?contentId=27388
Мавпи позіхають і смакують своїх бліх на сонці.
Папуги верещать, як від вогню, або дефілюють
Мов дешеві повії, щоб привабити відвідувача з горіхами.
Втомившись від нудьги, тигр і лев
Застигли, мов сонце. Кільця удава
закам'яніли. Клітка за кліткою або порожні, або
Смердять тими, що сплять під прілою соломою.
Це може бути малюнком на стіні дитячої кімнати.
Але той, хто швидко все це минає, опиняється
Біля клітки, перед якою натовп дивиться, заворожений,
Як дитина у сні, на ягуара, що метається розлючений
В тюремній темряві вслід за свердлами своїх очей,
Котрі плавляться від шалу. Не в нудьзі -
Око щасливе тим, що сліпне в огні,
Від удару крові в мозку глухне вухо -
Він кидається від решітки, але для нього немає клітки,
Як для візіонера немає камери:
Його стрибки - в пустелі свободи:
Світ повертається від поштовхів його лап.
Над підлогою клітки відкриваються горизонти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750417
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.09.2017
[b]Blue Octavo Haiku[/b]
BY RACHEL WETZSTEON
https://www.poetryfoundation.org/poems/53402/blue-octavo-haiku
[i]За Кафкою[/i]
В масивних кріслах сиділи
смуток і нетерпіння,
замислюючи моє падіння.
*
Скажена клітка летіла
через безконечний горизонт,
шукаючи птаха.
*
Я палала любов'ю
в порожніх кімнатах, я безжалісно провертала
в собі ножі.
*
"Поглянь на ці ясні ворота"
сказав охоронець. "Зараз я
збираюся їх закрити".
*
Ледве дорога
стала чисто виметеною, коли ах! з'явилися
нові купи сухого листя.
*
Але ніщо не могло вбивати
віру так, як гільйотина,
така важка, така легка.
*
Щастя? Знайти
своє непорушне осердя;
залишити його в спокої.
*
На небеса
полетів бездиханний легіон
негідного вороння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750203
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 11.09.2017
Pedestrian
BY THOMAS LUX
https://www.poetryfoundation.org/poems/48484/pedestrian-56d229c358a66
Хиткий і непевний,
вимучений після важкої нічної роботи
в похоронній установі, де він наводив лоск на трупи,
одне з його імен - Стогін,
плечі похилені, навіть його волосся втомлене,
голодний, має пів буханки хліба
і перебирає в кишені дрібні
квасолини - ви зустрічаєте його.
На тисячах перехресть ви зустрічаєте його,
він виходить із підземки, виходить
із ваших грудей - це пронизливие видовище,
ви вдихаєте металеві випари.
Він боїться бути зламаним,
стати надто спритним у відокремленні
кількох останніх смужок м'яса
від курячого каркасу, бути зворушеним
чимось не меншим від Падіння Риму, бути зацикленим
на неможливості згадати про якусь втрату,
річницю якої він забув.... Ви зустрічаєте його,
знаєте, що його поразка, хоч і належна
та невідворотна, не є вашою, однак ваша також
належна і невідворотна: так багато поразок
химерних і незначних (як ілюстрація:
перший раз, коли ви пролежали без сну всю ніч,
чекаючи світанку - і були розчаровані), так багато
безнадійних утом заховано,
їхній засклілий погляд тупо втуплений всередину. - І все-таки ми всі
націлюємо наші біноклі на імлисті кучугури страху на горизонті
і мчимо до них на повних
парусах... Ви зустрічаєте його на перехрестях вулиць,
на автобусних станціях, на тупикових авеню,
що не ведуть ні до пекла,
ні від нього, ви зустрічаєте його
і з ним ви йдете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749930
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 09.09.2017
[b]AFTER A FEW WHIFFS OF ANOTHER WORLD[/b]
by Thomas Lux
http://www.blckdgrd.com/2010/10/after-few-whiffs-of-another-world-he.html
Після кількох подувів з іншого світу
він вирішив залишатися зі смородом
існуючого: де кришки контейнерів підносяться
скрізь, мов кекси, баржі сміття рухаються
довгим шнуром через гавань...Нюх - він цінує його,
навіть коли той доносить неприємний запах,
руйнуючи всі переваги діапазону. Запах завжди невидимий
і переміщається залежно від примхливого
вітру, чи вентилятора, чи помаху
руки. Це знали мешканці печер
і собаки. Простий запах землі на капусті, запах
снігу на вашій руці. Навіть абстрактне: запах страху,
наче слина на лезі ножа. І
той, що його вдихають черв'яки, і
запах роси на колючому дроті, i густий,
солодкий запах сексу, такий привабливий,
що наші легені паморочаться і рожевіють від нього...
Цей світ не є ні добрим ні поганим,
і тому ми до всього принюхуємось.
Навіть дурень може щось рознюхати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749795
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.09.2017
[b]It's the Little Towns I Like[/b]
BY THOMAS LUX
https://www.poetryfoundation.org/poetrymagazine/poems/34718/its-the-little-towns-i-like
Я люблю ці маленькі містечка
з їхніми заводиками, що виробляють храповики
і стояки, гнучкі рейки,
шпинделі, і тому подібне.
Я люблі їх у американській
Новій Англії, особливо ті, що
дають сяку-таку роботу, достатню, щоб виживати
навіть для сімї: дитсадок,
вечері в церкві, пляжні парасольки... Ці містечка
такі реальні, такі уразливі в своїй самотності.
Може прийти повінь і розділити їх
(а повені бувають) навпіл,
надвоє. Мера немає,
міська рада не готова
до цього, троє з чотирьох поліцейських
застряли на своїх дахах ... а дощ
не перстає. Гора так просякла водою,
що її шматки - некеровані, убивчі -
сповзають вниз на телят,
на пасовисько під горою. Дощі йдуть і йдуть
в цих містечках, і, бо іншого
шляху немає, батько сідає на весла,
щоб дістатися до роботи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749663
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 07.09.2017
[b]SON[/b]
by Craig Morgan Teicher
The New Yorker, Aug. 28 2017
Я навіть не знаю, де мій батько живе.
Я знаю його номер, і кожного разу,
коли я дзвоню, він відповідає і розказує
звичні новини про зустрічі з пасинками, падчерками, і з їхніми дітьми,
про останні незначні загострення його хвороб,
про те, що він зробив для Мар'яни на їхню річницю.
Він живе десь у Коннектикуті,
близько до того місця, де він жив раніше.
Не поїхати туди було легко, але
я знаю, що повинен це зробити - більше часу [i]не буде[/i]
ніколи. Завжди буде менше.
Я навіть не знаю адреси мого батька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749517
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 06.09.2017
[b]THE NIGHT SO BRIGHT A SQUIRREL READS[/b]
by Thomas Lux
https://www.poetryfoundation.org/poetrymagazine/browse?contentId=34716
Ніч така місячна, що білка читає
роман на своїй гілці,
не вмикаючи ліхтарика.
Ви знаєте, що ви в лісі - зорі,
сліпучий відблиск місяця на білій березі...
Ви можете прогулюватися
з вашою дружиною в лісі, прямуючи далі до полів,
ви можете йти окремо від неї,
і все ж бачити її. Так світло,
що вам не треба ні розмовляти, ні боятися,
що дістанете особливо липкого садна,
наштовхнувшись на сосну... Ви знаходите
прозорість у цій темноті. Ваша дружина поруч -
за три чи чотири дерева - ви впізнаєте її профіль
і не думаєте, що вона - це хтось інший,
тут, поруч із вами, приблизно за сто ярдів
від поля, де за годину чи біля того ви зможете побачити
першого оленя цього світанку, що скубе траву,
чи сову, що швидко піднімається вгору
після своєї улюбленої нічної зміни,
з гладким мішечком польової миші під крилами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749187
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.09.2017
[b]Backyard Swing Set[/b]
by Thomas Lux
http://wintergetaway.com/getaway-reads-two-poems-by-thomas-lux/
Клишоногі, з увігнутим хребтом конструкції з дешевих труб
на дитячому майданчику: гойдалка, гірка, може кілька кілець -
ми любимо наших дітей
то ж шини, повішеної на гілці,
не досить. Першого літа
все блищить - червона фарба, срібні ланцюги
і поруч голубий пластиковий басейн.
Після першої зими все іржавіє.
Я люблю дивитися на американські
бек'ярди з хайвеїв, або коли заблудишся
і вдивляєшся в будинки, їхні номери.
Бачиш ці гойдалки плюс якусь втомлену вербу,
похилену огорожу, сарайчик для інструментів
із численними вм'ятинами
і жирну смугу на стіні гаража
від необережного барбекю. Покинутий
двигун від Шевроле
або старий Олдсмобіль на підпорах...
Під сіро-голубими купами снігу
лежать шматки літа, минулого,
котрі мама наказувала підбирати,
але було вже нікому. Нікого немає вдома,
роз'їхалися по всій Америці, і вдома немає нікого.
Брат чи Сестра живе, фактично, на Ґуамі,
або працює в нічну зміну на картонній фабриці,
або хтось вийшов заміж і в цей момент
витирає розлите молоко на кухонному столі.
А мама, мами вже нема,
і стовпчик попелу батькової сигарети стає таким довгим,
що переломлюється і гнеться донизу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749009
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.09.2017
[b]Thing language[/b]
Jack Spicer
https://www.poemhunter.com/poem/thing-language/
Цей океан, що принижує в своєму маскуванні,
Найважче піддається.
Ніхто не слухає поезії. Океан
Не для того, щоб його слухати. Крапля
Чи удар води. Вони не значать
Нічого.
Це хліб і масло
Сіль і перець. Смерть
На яку надіється юнак. Безцільно
Вона вдаряє в берег. Білі і безцільні сигнали. Ніхто
не слухає поезії.
1965
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747884
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.08.2017
[b]His Spine Curved Just Enough[/b]
by Thomas Lux
https://www.poetryfoundation.org/poetrymagazine/browse?contentId=34719
Його спина була якраз настільки згорблена
щоби наводити на думку про молодість потрачену
серед докучливого краєвиду: поламані шопи, забутий голубник,
для гною загородка, два силосних склади, один з яких
розпродано, лишилась тільки кругла яма,
заповнена обломками - там де колись росла
гора солодкого силосу - тепер розплідник жаб.
І ціла споруда почала хилитися як старий мул
опускаючись спочатку на одне коліно. потім на обидва,
задні ноги все ще хоробро тримаються, хоч ледве живі.
Залишки сіна нагромаджені безладно по кутках -
вже більше скаменілості ніж рослинна їжа.
Цей пейзаж можна бачити в багатьох місцях,
і він майже привабливий,
навіть у своєму занепаді, і навіть всупереч йому.
Він зберігається таким в історіях і в літературі: дика яблунька, сірі
пасовиська, засохший гній-
скільки вже йому років?
і на даху комори флюгер,
перекошений пострілом з рушниці так,
що він вказує вгору, наче всі вітри
тягнуть в небеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747793
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.08.2017
[b]Any fool can get into an ocean . . .[/b]
by Jack Spicer
https://www.poetryfoundation.org/poetrymagazine/poems/51258/any-fool-can-get-into-an-ocean-
Кожен дурень може ввійти в окен,
Але треба бути Богинею
Щоб звідти вийти.
Те, що вірно щодо океанів, вірно, звичайно,
Щодо лабіринтів і поезій. Коли ви збираєтесь плисти
Через круговерть ритмів і водорості метафор
Вам треба або бути добрим плавцем або народитися Богинею,
Щоб вибратися з них.
Погляньте на морських видр, що раптом вистрибують
Із середини поезії.
Вони граються так мирно й жваво серед
майже нерухомої води.
Через хвилі і скали ви можете добратися
До середини поезії, щоб доторкнутися до них.
Але коли ви досліджували благословенну воду вже так довго
Що захочете повертатися назад, от тоді почнеться найцікавіше.
Якщо тільки ви не поет або не видра, або щось надприродне,
Ви любий мій, потонете. Ви потонете.
Кожен грек може завести вас у лабіринт
Але щоб вибратися звідти треба бути героєм.
Що вірно щодо лабіринтів те вірно, звичайно,
Щодо любові і пам'яті. Коли ви починаєте пригадувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747681
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.08.2017
[b]The Tourist From Syracuse[/b]
https://www.poetryfoundation.org/poems/47908/the-tourist-from-syracuse
"Один із тих, хто може бути продавцем автомобілів чи туристом із Сиракуз чи найманим убивцею" - John Macdonald
Ви не впізнаєте мене.
Моє обличчя розквітає
В вологих дзеркалах у туалетах,
Коли ваша рука намацує вимикача.
Вираз моїх очей -
Наче в очей холодних статуй,
Що стежать, як повертаються їхні голуби,
Склювавши корм, що ви розсипали,
І я стою на своїм перехресті
З таким же терпінням мармуровим.
Якщо я й рухаюсь,
То точно так,
Як рухається тінь навісу,
Що я під ним стою, чекаючи,
І з темінню якої
Я вже злився.
Я рідко розмовляю, і завжди
Шепочучи так тихо,
Як шепочуть у натовпах круг
Жертв нещасних випадків.
Чи мушу я признатись, хто я є?
Моє ім'я - це всі і жодне.
Я продавець старих автомобілів,
Турист із Сиракуз,
Убивця найманий в чеканні.
Я буду вічно тут стояти
Як той, хто пропустив свого автобуса -
Звичайний, анонімний -
На звичному своєму перехресті,
Де ви повертаєте,
Щоби дістатися до того місця,
Прибути до якого не повинні сподіватись.
1967
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747509
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.08.2017
Тінь місяця впаде на землю.
Закукурікає півень.
Тривожно загавкають собаки.
Люди, як завжди, скористаються можливістю заробити -
на спеціальних окулярах,
на оренді під телескоп клаптя городу, що потрапив у зону повного затемнення -
або просто відволіктися від щоденних турбот.
Хтось буде молитися.
Тінь швидко зникне -
як тінь від літака,
як тінь від хмари -
не залишивши жодного сліду.
Але про цю тінь багато говоритимуть.
Вона буде на першому місці серед новин дня.
В цей день, як завжди, народяться тисячі дітей.
Які сліди вони залишатимуть?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2017
[b]Qué es poesía?[/b]
Gustavo Adolfo Bécquer
http://www.badosa.com/bin/obra.pl?id=p110-21
Що таке поезія?, питаєш ти в той час,
Як забиваєш цвяшок свого голубого чоловічка в мою зіницю.
Що таке поезія? І ти про це мене питаєш?
Поезія ... це ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747115
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.08.2017
[b]so you want to be a writer?[/b]
by Charles Bukowski
https://allpoetry.com/So-You-Want-To-Be-A-Writer
якщо воно не виривається з тебе вибухово
всупереч всьому,
не роби цього.
якщо воно не рветься непрошено
з твого серця і твоєї голови і твого рота
і нутрощів,
не роби цього.
якщо ти мусиш сидіти годинами
втупившись в екран комп'ютера
або горбитись над
друкарською машинкою
шукаючи слів,
не роби цього.
якщо ти робиш це задля грошей чи
слави,
не роби цього.
якщо ти робиш це бо жадаєш
жінок у своєму ліжку,
не роби цього.
якщо тобі треба сидіти і
переписувати написане знову й знову,
не роби цього.
якщо важко навіть про це подумати,
не роби цього.
якщо ти намагаєшся писати як хтось
інший,
забудь про це.
якщо ти мусиш чекати поки
воно з ревінням з тебе вирветься,
чекай терпляче.
якщо воно ніколи з тебе не рветься,
займись чимось іншим.
якщо тобі спочатку треба прочитати написане дружині
чи своїй дівчині чи своєму хлопцеві
чи батькам чи будь-кому,
ти не готовий.
не будь таким як всі ці писаки,
не будь таким як тисячі
тих що називають себе письменниками,
не будь тупим, нудним
і претензійним, не дай самолюбству
поглинути тебе.
бібліотеки світу
допозіхалися до сплячки
через таких.
не примножуй цього.
не роби цього.
якщо воно не виривається
з твоєї душі як ракета,
якщо мовчання
не веде тебе до божевілля
чи самогубства чи вбивства,
не роби цього.
якщо сонце в тобі
не обпалює твоє нутро
не роби цього.
коли настане слушний час,
і якщо ти був обраний,
все зробиться
само собою і так триватиме
поки ти помреш або воно помре
в тобі.
іншого шляху немає.
і ніколи не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746955
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 20.08.2017
[b]Tu risa[/b]
by Pablo Neruda
http://www.laughteronlineuniversity.com/poem-laughter-pablo-neruda/
Забери в мене хліб, якщо хочеш,
забери повітря,
та не забирай свого сміху.
Не забирай троянди,
квітки гостролистої, що ти її зриваєш,
води, що несподівано
сплескує в твоїй радості,
раптової хвилі
срібла, що ти її зродила.
Моя боротьба сувора, і я повертаюся
іноді з очима, втомленими від того,
що вони бачили землю, яка не змінюється,
але коли ти смієшся,
твій сміх підіймається до неба, шукаючи мене,
і відкриває для мене всі
двері життя.
Моя любове, в найтемнішу годину
твій сміх зриває покривала,
і якщо раптом
ти побачиш, як моє кров забарвлює
бруківку на вулиці,
смійся, тому що твій сміх
буде новим мечем
для моїх рук.
На морі восени
твій сміх стане
шумливою стіною,
а весною, моя люба,
я хочу, щоб твій сміх був наче
квітка, що я чекав на неї,
синя квітка, троянда
моєї голосної батьківщини.
Смійся вночі,
вдень, при місяці,
смійся на покручених вуличках
цього острова,
смійся над цим незграбним
хлопцем, який тебе кохає,
але коли я відкриваю очі
і закриваю їх,
коли мої кроки віддаляються,
і коли мої кроки повертаються,
відмов мені в хлібі, в повітрі,
в світлі, у весні,
але ніколи - у твоєму сміхові,
бо я умру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746820
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.08.2017