| Сторінки (1/41): | « | 1 | » |
Розкажи історію. Історію створення світу.
Внутрішнього. Усередині мене.
Тобі ж видніше. Із середини мене.
Це так важливо - говорити. У світі,
де кожна думка однакова для двох.
Слова зруйнують черепно-мозкову
мовчанку вагою із золото.
Не дадуть розвиватися її інтерпретаціям,
як от чергова, безпричинна образа,
що впадають із крайності в крайность,
от як тотальна байдужість.
Врешті стануть спільним знаменником
наших нейронних пульсацій.
Тому вперед, розказуй історії, навіть тоді,
коли белькотіння твій єдиний навик
спілкування.
Адже і я не профі. А тільки вчуся - слухати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852354
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 23.10.2019
Не відчуваючи на тілі жодних вікових змін,
які даються в знаки тільки, коли з чимось
порівнювати,
вона щодня прокидається собою,
усміхненою й оголеною,
із знанням, що ще ніколи не зраджувала,
але саме сьогодні теоретично готова.
Думками про тебе проганяє залишки сну,
в якому туманно вимальовувались
перспективні коханці,
щораз різні, наче, привиди з вчорашнього
дня
чи давнього, не до кінця забутого минулого,
а то й іншого життя,
яке трудно описати тутешніми вимірами
і зовсім нереально викинути із,
синхронізованої з емоціями, пам`яті.
Накидає на гордо розправлені плечі твою
сорочку,
колір якої зовсім не пасує до усього спектру
здобутого досвіду,
твої цінності з давно розмитими межами
між ними і її власними,
твої цілі, які вона по закону підлості досягне
першою,
адже не докладає для цього жодних зусиль.
Домальовує вугільно-чорним олівцем на обличчі
дугоподібні брови,
які мали б символізувати симетричність
ваших історій,
та незграбний порух руки руйнує увесь
творчий задум,
який принципом доміно потягне наслідки
далі,
ставлячи під сумнів завтрашнє спільне
прокидання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840750
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 03.07.2019
Що ти візьмеш з собою, вирушаючи у
далеку дорогу,
сповнену сумнівів та вагань?!
Які слова скажеш, прощаючись із
атрибутами дитинства,
які неодноразово заміняли обійми
мами і тата
у грозові ночі, коли небо навпіл розсікав
спалах блискавки?!
Кому ти протягнеш руку, шукаючи
підтримки при наближенні до кінцевої мети,
обезсилено спираючись спиною об
стіну непорозуміння,
що роками зводилась цеглина за цеглиною?!
Скільки часу сплине до перетину точки
неповернення,
коли свідомості уже не до снаги вирватись
із світу марень у сувору реальність?!
Де ти опинишся, забувши спільне минуле,
що колись клялись плекати, наче,
безпомічне маля,
котре у вікно життя підкинула неповнолітня
мати?!
І нарешті, чому ж я мовчатиму, не наважившись
запитати про перспективи майбутнього,
переплетеного червоною ниткою долі
із безліччю вузлів,
які утворюватимуться при припусканні
щонайменшої помилки?!
Думається мені, причина в тому,
що відповіді не мають жодного значення,
коли знаки питання поставленні без
дотримання правил доречного вибору
співрозмовника.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836053
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 19.05.2019
Не малюй вуста зеленим фломастером,
дешевий одеколон рятує від засихання його,
а не твої губи;
не вдягай на світську вечірку піжаму
вдвічі ширшу,
ніж того вимагають принади фігури;
не вплітай у коси мірну стрічку,
адже зайві сантиметри тобі не личать.
Старайся виглядати більш-менш адекватною,
хай це навіть ввійде у звичку,
що в подальшому рятуватиме тебе від безладних контактів
з умільцями миттєво ставити діагноз
і призначати курс лікування.
Не їж проти ночі третій кусок бісквітного торту
із магазину домашньої випічки,
бо з ним у роті не вдасться закрутити
подвійне сальто в повітрі,
а зробивши лиш півтора, приземлишся
ой, не напочіпки,
боляче здиратимеш об не рівний асфальт
шкіру на долонях,
солена брунатна кров, змішавшись із
соленими прозорими сльозами,
пектиме й малюватиме візерункові лінії долі.
Не смійся надто зухвало першого квітня,
неприємний сюрприз ще чекає попереду:
день дурня - це коли веселишся не ти,
а з тебе.
Ледь не надірвавши живіт од реготу,
ляльковик, керуючись необмеженою владою,
вправно в’язатиме із ниток мозкових
нечуваної міцності бантики,
ускладнюючи цим якомога дошкульніше
процес сепарації сторонніх порад
із часткою «не» на три категорії:
ті, що позбавлені права зору, слуху та голосу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831293
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 01.04.2019
Якщо між відфотошопленим фото оголеного тіла,
яке з початком весни набуло апетитних форм
і готове показуватись людям,
та новим віршем, що, незграбно римуючи, оголює душу,
провести паралелі,
то вони перетнуться в одній точці
піднятого вгору великого пальця
і фото стрімголов вирветься вперед,
продовжуючи набирати лайки,
а піввірша так і залишиться не прочитаним,
очима того, для кого склянка
наполовину порожня.
Слова, зробивши поспішні висновки,
і собі захочуть набути графічного вигляду.
Намагатимуться за першої ж нагоди
влізти у кадр скріншоту екрана,
підбиратимуть референси доречні змісту,
мінятимуться між собою місцями,
для досягнення ефекту неоднозначності,
адже саме такі фразочки приписують відомим особистостям,
підкреслюючи їхню особистісність
неприкритим торсом.
А в результаті проведених робіт
радітимуть,
що піввірша тепер стає прочитаним,
очима того, для кого склянка
наполовину заповнена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826123
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 19.02.2019
Чистий аркуш паперу
нестандартного формату,
якому набридли,
нав'язані офісним світом,
А-четверті параметри,
що ледь влазить в папку
сорок восьмого розміру
та все ж
не зраджує власним принципам.
Набір кольорових гелевих ручок,
для яких нестерпно виділятися
з-поміж сірої маси
яскравим зовнішнім виглядом,
бажаючі, щоб їх любили за те,
що всередині,
адже, чорний і білий -
це також кольори,
хоч і не привілейовані клубом
веселки.
Вправність правої руки,
якій зовсім не хочеться
бути робочою,
але, прислухаючись до чужої
думки,
позиціонує себе старшою,
несучи відповідальність за
лінь лівої сестри.
Пригоршня магії,
якій страшенно не до вподоби,
коли, невпевнені у власних силах,
люди
називають саме цим словом
цілком людські діяння.
Усі вони завтра
продаватимуть на вернісажі
результат своєї синергії
дивакуватим туристам,
які довго розглядатимуть картини,
наче приймаючи доленосне рішення,
в цей час притуплюючи
заздрісні думки:
а я, на жаль, так не вмію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2018
Ти дивишся, як він запихає
кістляву стопу у порвану шкарпетку,
через діру у якій видніються глибокі тріщини на п'ятці,
що вже стали хронічними
і ускладнюють рух не лише
у вірному напрямку
до, з дитинства омріяної, цілі,
а й до найближчого магазину,
де зустрічаються такі ж як він
любителі затарюватися на останні
копійки,
знайдені в підкладці зношеного плаща,
що залишився без ґудзиків після
зухвалого пориву вітру
і вже не захищає від
шквалу життєвих невдач.
Ти дивишся без осуду
й без надто виражених емоцій
будь-якого забарвлення,
лиш з усвідомленням того,
що з часом сама сидітимеш
на його місці,
бо тобі у спадок перейде шкарпетка,
діра і важкість на серці,
та діра, яку вчасно зашивши,
можна було б уникнути
попадання всередину гніву, люті
і тотального взаємонерозуміння,
котрі геть розпоясавшись,
ховають голку з ниткою углиб
пульсуючого органу,
наче у гольницю,
не залишаючи йому іншого вибору,
як обливатися липкою кров'ю,
збиватися з розміреного ритму
і, відмежувавшись від наболівшого,
передати віжки правління органу
мислячому,
який проведе обрахунки
згідно власної системи цінностей
і вирішить навіть не дивитися
на твоє вовтузіння з колготками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817003
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 10.12.2018
Вважаєш, що твоє натхнення
померло,
робиш спробу його реанімувати,
здати півлітри крові,
та чуєш у відповідь, що з тебе
класна модель, а не донор.
Тоді пускаєш скупу сльозу,
замовляєш йому
панахиду,
вінок із написом на чорній стрічці
"від найдорожчої людини"
і...
і це все, повертаєшся до своїх
звичних справ,
які виконувати без його присутності
не викликає жодних труднощів.
Навпаки, відчуваєш полегшення
і схожість із іншими:
не бубниш собі під ніс слова,
підбираючи до них риму,
не шкребеш нашвидкоруч
у блокноті,
спершись у громадському транспорті
об чужу спину,
таки її підібравши,
не штурмуєш магазини
канцтоварів,
шукаючи ідеальну ручку із синім
чорнилом,
яка, як чарівна паличка, допоможе
написати роман за місяць.
Тепер слово "роман" асоціюватиметься тільки з тим,
з ким можна його замутити.
На день дев'ятий відчуватимеш
щемить у серці,
налиєш собі келишок,
щоб вшанувати його пам'ять,
і ще не побачивши дна,
почуєш заклик творити:
- Ну, що, мала, скучала за мною?!
Я тут трішки відключилось
відпочити.
І ти така: fuck...не маючи влади
над його робочим графіком,
знову поводитимешся,
як прибабахана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814756
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 21.11.2018
Цієї зими у мене нова любов -
мокачіно!
Я бігатиму на побачення з ним
двічі на день
у найближче кафе,
безсоромно,
не криючись від всебачачих сусідів,
підморгуючи, наче найкращому другу,
баристу,
який працює без вихідного
вже третю зміну підряд,
поки напарник здає сесію залікову.
Ніжно пеститиму його різнобарвну
рельєфну оболонку,
обпікатиму язик об гарячий
внутрішній світ,
ділитимуся переживаннями
з фолловерими у соціальних мережах,
як розвивається наш бурхливий роман,
постячи відфотошоплену гламурну фотку,
пускатиму сльозу від надлишку емоцій,
записуючи інтимні подробиці в
щоденному блозі,
засинатиму з думкою тільки про нього,
міцно обіймаючи м'яку іграшку
у вигляді смугастого супергероя
чи що то за дивна істота з рогами?!
Ну, ви ж дорослі люди,
зрозумієте,
що цієї зими у мене нова любов
і це зовсім не кава...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813081
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 08.11.2018
Цікавить, про що мріють люди,
яким вдалося,
не надавши цьому особливого значення,
втілити у життя мою,
найзаповітнішу.
Чи готові вони мінятися,
як ми це робили в дитинстві
із фантиками від жуйки "Turbo"
чи у часи перших побачень,
коли сукні подруги здавались
набагато спокусливішими
і краще підкреслювали принади фігури?!
Організація мрійкроссінгу
не викличе жодних утруднень,
ні з місцем
та часом проведення,
ні з кількістю лотів
та бажаючих їх придбати,
якщо є,
що запропонувати натомість:
кохання самотнім, тверезість залежним,
визнання і славу геніям та навіть безталанним...
Вириваю аркуш паперу
із загального зошита в клітинку
на дев'яносто шість сторінок,
щоб скласти список,
як той, ретельно пронумерований,
для святкових покупок, коли надворі грудень,
тих чеснот і досягнень, з якими
готова без жалю розстатись.
Довго вдивляючись у чистий листок,
чорнилом не займаний,
розумію, що не хочу мінятися:
ні сама, ні чимось,
лиш би не забракло сил та духу
для втілення мрії,
найзаповітнішої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812597
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 04.11.2018
Коли стихає загальнофоновий шум,
ти розумієш, що він та людина,
яка слухає тебе без слів,
з якою відчуваєш себе топ моделю,
маючи лиш метр п'ятдесят зросту
і то в новомодному капелюсі,
з якою танцюєш під улюблену пісню,
що звучить тільки в твоїй голові,
посідаючи перші місця у всіх світових чартах,
з якою вчився дивитися на світ його очима,
розтрощивши свої рожеві окуляри вщент
ще в підліткові роки,
а контактні лінзи забувши вдома.
Та попри розуміння далі діло не йде,
бо на його "ти мене любиш?"
відповідаєш питанням на питання:
- А як буде "так" у минулому часі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809746
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 12.10.2018
У місті тривав марафонський забіг,
як завжди, спричинивши транспортний колапс.
І ті, в кого часу було вдосталь, прозапас,
не помічали жодних змін
у внутрішній організації світу,
вдосвіта минали марафонців загін,
не відчуваючи дискомфорту
навіть у знятій з чужого плеча кофті.
Ті, хто звикли відкладати все на останню хвилину,
не встигаючи в життєві дедлайни,
в кінцевому рахунку були змушені
бігти повну дистанцію,
обганяючи марафонців на долі секунди.
А ще бути ті,
бо завжди такі бувають,
що вірять у чудо,
у запланований вищими силами
збіг обставин,
зустрічали серед марафонців
колишніх коханих.
І з кожним наступним кілометром
нарівні із зайвими калоріями
втрачали від подиху вітру букви
"к", "о", "л", "и", "ш", "н", "і"
і розривали фінішну стрічку грудьми
у давно старому і знову новому статусі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808228
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 29.09.2018
В оточенні таких, в Бога вимолених, шанувальників
ти почуваєшся зіркою.
Дарма, що їх всього лиш двоє:
дівчина, якій заледве виповнилось п'ятнадцять,
і щоб у розмові
здатись старшою, розмірковує
над філософським змістом
твоїх творів,
ритмічно киваючи головою,
ретельно добираючи кожне слово:
- Так-так, "щасття" воно таке,
всього лиш з одним "т",
на відміну від життя,
яке все вимагає розщедритись на два -
цілком із Вами згідна.
І принагідно
кидає погляд на нього.
Йому вже далеко за сорок,
а ще дальше до твоєї творчості,
коли попросту хочеться
стояти поруч,
вдихаючи запах юного тіла.
І тут твоя зірковість перетворюється на
зайвість.
Може краще піти?
Ну, звісно, не назавжди із того, що з двома "т",
як часом буває через нерозділене
з подвоєнням "нн".
Вилазиш на дах, ступаєш лиш крок...
Тобі цілком достатньо за двері.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805448
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 04.09.2018
У день, коли лавандовий лимонад
не виправдає твоїх найскромніших очікувань,
спекотне літо прийде у травні
і ви у ванній
аж ніяк не митимете руки,
хоч ця відмазка першою спаде на думку,
так легко і плавно,
як щойно спідниця з розтягнутою гумкою.
У день, коли від останньої відмітки народження
сплине півроку
і до наступної залишатиметься стільки ж,
для твоїх віршів
не знайдеться місця
на дев'яносто дев'яти сторінках поетичної збірки,
і вкотре відчувши себе цілковитим невдахою,
з лопатою під пахвою
ти йтимеш закопувати талант
вже п'ятий по рахунку.
У день, коли ранкова мантра gauranga
увійде у звичку,
тільки не твою, а сусіда по кімнаті,
з яким морально нестерпно
проте фінансово вигідно,
ти відсторонено проглядатимеш
фейсбучну стрічку
і прийде розуміння того, що світ
набагато ширший, ніж твої уявлення про нього.
І тільки у мить,
коли ефективність останньої дієти
становитиме двадцять один грам,
благатимеш про послугу нарощення днів у персональний календар.
В інструкції з експлуатації
вищі сили зазначать,
що по аналогії з віями
вони будуть довгі, чорні та надто неприродні,
та саме їх благословлятимеш, як Божий дар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2018
Я не хочу заводити нових знайомств,
справляти приємне враження на незнайомців,
сміятися із не дотепних, а то й не доречних жартів
та підтримувати розмову про нестерпну погоду,
що давно втратила будь-який сенс.
Хтось прочитає і поспішить із висновками:
О, Боже, бідненька, змушена прикривати власним "не хочу" те,
що без друзів, не цікава людям і з
метеорологічним додатком на телефоні.
Та годі випендрюватись, дорогенька,
тобі ж у березні стукне тридцять три коти,
вже час найвищий задуматись над списком із постійних "мушу",
в якому ще жодний пункт не викреслено
неоновим маркером із срібними блискітками.
Втомившись сперечатися і пояснювати,
що життя не вимірюється котами,
які по-зрадницьки пошкрябують душу,
їхньою кількістю, окрасом чи довжиною шерсті,
просто ігноруватиму зауваження опонентів,
що, по правді, зовсім не роблять їм честі,
як одинокому псові, який в черговий раз гвалтує мою ногу.
Для всіх угодливою не будеш,
розуміючи мотиви чотирилапового друга,
його інстинкти та безвихідь із глухого кута,
продовжуватиму відстоювати власні права
стояти у повний зріст на своїх двох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2018
Коли на черговому творчому івенті
зустрічаються поет та поетка,
що досі тільки лайкали пости один
одного у соцмережі,
і між ними відбувається щось
більше, ніж близькість,
те, що сколихує їхні вірші,
змушує пришвидчено битися букви
і ставити три крапки у кінці речення,
які переростають у три дні параноїдального
вивчення чужого профілю,
з думкою: хто з нас про це напише першим.
Ок - вирішує вона - надворі ж двадцять перше століття,
візьму ініціативу у свої руки -
і одразу візуалізовує її, розміром з долоню.
Хм - обмірковує він - здатись чуттєвим не так вже й соромно,
навіть, будучи із модною бородою.
Й одночасно тиснуть на кнопку "опублікувати".
Дивіться-дивіться - коментують віртуальні знайомі -
вони ділять між собою збірку.
І краплями затяжного дощу критика поллється,
просочуючи кожну сторінку,
залишаючи чималі плями і знаки питання.
А знаки відповіді, завуальовані під код секретний,
ключ до якого відомий тільки їм,
без втручання читачів,
слугуватимуть і епілогом, і подякою, і ліричним відступом,
аж поки збірку до друку не візьмуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2018
Ледь вловиме весняне збудження
витає в повітрі, лоскоче ніздрі,
незграбно заграє із розумом.
Ти без сигналу будильника прокидаєшся
лиш опівдні, чухаєш потилицю,
згадуючи як її звати і що було вчора.
Органайзер підказує, що перший день весни,
хоч, виглянувши у вікно, одразу так не скажеш.
Але тебе ж цікавить не календарна інформація,
а бодай би якісна, у двох словах:
було добре чи повна профанація.
Уривчасті спомини, як пазли із різних наборів,
ніяк не складуться в суцільну картину.
І ти, воскресивши навики здобуті за роки
навчання у школі мистецтва,
малюєш в уяві власні деталі,
вправно граєшся із кольоровою гамою,
заповнюючи барвами білі плями.
І ось вона постає у всій красі ексцентричною поетесою,
яка не чекатиме, поки ти збереш свій мотлох,
розкиданий по квартирі,
не плакатиме, що ти не дзвониш на не існуючий номер,
який не встигла записати маркером на долоні.
А, бадьоро зіп"явшись на непоголені ноги,
рядок за рядком опише еротичні сни,
що підсвідомість свідомо підкинула у першу ніч весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2018
Байдуже, як на годиннику розташовані стрілки,
ти завжди знаходишся у певній точці часу,
який нікуди не йде і ти нерухомо
лишаєшся на місці,
лиш ноги злегка пританцьовують,
ніби відчуваючи, що створені для чогось більшого.
Усе буття приходить до тебе саме собою,
приносячи скромні дари, не тільки
золото, смирну і ладан,
але й віру у те, що ти зробиш цей світ кращим.
І вона зернятком проникає у глибини свідомості,
що ще тільки вчиться розрізняти
власне і асимільоване.
Зеленими пагонами проростатиме
крізь анальні отвори твоїх численних іпостась,
які ненавидять одна одну, ведучи війну,
замість діалогу.
Буйно цвістиме, милуючи очі,
що мають можливість сприймати усі
кольори веселки, але навчившись судити,
інтерпретують та сортують на чорне і біле.
Плоди не заставлять себе довго чекати,
ти поїдатимеш їх жадібно, навіть
не витираючи сік із підборіддя,
ігноруючи те, що вони заборонені та
зовсім не смачні.
Кидатимеш недоїдки собі під ноги,
які поросли щільною корою і вже не
вловлюють ритму танцю
І так, наче недостатньо станцій страждальних,
відчуваєш, як пальці пустили глибокі
коріння під землю, де слизькі черви
лоскотатимуть твої колишні п'яти.
Така плата за віру у те, що зміниш на краще
той світ, у якому не існує ступенів порівняння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771095
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2018
Серед от-майже-протермінованих дедлайнів
та шопінгових марафонів,
дві хвилини на попити чай імбирний
і "у мене все супер, цьом-па, вже хтось
телефонує на іншу лінію" гарячу від розмов.
В епіцентрі натовпу торгового центру,
у кілометровій черзі за кіло (в одні руки) мандарин,
дві секунди на пригадати (бо щось же ж
потрібно відповідати)
власницю щебетливого голосу
"сто років не бачились, ти зовсім не змінилась".
Справді? Оце розчарування. Я гадала:
розцвіла, розпахла...мало не заснула.
Недосип - мій новий, модний аксесуар,
постійний супутник, перший кидається
співрозмовникам у вічі, робить зі мною селфі,
постить їх - о, жах - у соцмережах.
Постити потрохи втрачає своє первинне значення,
хіба введуть піст на пости, а так
серед моря непотрібної інформації та спроб
віднайти загулявше творче натхнення,
дві миттєвості на відслідкування власних думок
та вражень, яких бери, не хочу.
Вже краще бери і не крути носом,
а то візьмуть тебе і то явно без дозволу.
Усі вони загалом сексуально-позитивні,
із суттєвою перевагою у цьому прикметнику -
сексу, дарма що іменника.
Такого первісно-інстинктивного, не захищеного,
що призводить до розмноження у
геометричній прогресії.
І от чим більше вражень, тим менше мене
від них відокремленої.
Аж поки не прийде рахунок від провайдера,
платити приходиться, хвала небесам,
не у валюті.
А серед тих двоцифрових чисел
веду відлік: дванадцять, одинадцять, десять...
що ще належать поточному року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2017
Ти так і не подарував мені квітів,
хоч вже минуло двадцять восьме,
двадцять дев'яте і навіть, встигло
перевалити за осінь.
Не знаю наскільки це для мене
принципово важливо,
але принципово,
але важливо.
Ти кажеш: годі скиглити, у інших
немає й десятої долі твоїх чеснот,
твоїх талантів,
залиш квіти для них, вони
ображені долею.
Не знаю наскільки тобі вдасться
мене зрозуміти,
але постарайся,
але зрозуміти.
Я в жодному разі не нию, нениття -
це ж саме одна із тих моїх рис,
за які ти перед сном дякуєш Богу,
ні не підслухову, просто не
потрібно робити це надто голосно,
думаю у Нього все гаразд із слухом.
Мені хочеться, щоб все було як завжди,
щоб ми зберігали тільки нам
відомі традиції.
Хоч не знаю наскільки вони ще не
втратили свою актуальність,
але не втратили,
але актуальність.
Ось тут, ти вперше ризикуєш зі мною
посперечатися -
я обведу цей день червоним у календарі
і щось за рік тобі подарую -
ми давно виросли за межі
шоколадно-квіткового періоду
і ти заслуговуєш більшого.
Хоч не впевнений чи ти згідна зі мною,
але згідна,
але - і це найголовніше - зі мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2017
Куди б не пішла у люди
чи надійно заховалася під теплою
ковдрою з головою, усюди
суспільна думка про тебе
волочитиметься хвостом приблудного собаки,
того з чіпом у вусі, що забіг у
під'їзд погрітися.
І тільки вмостившись між третім і
четвертим поверхом,
був прогнаний мітлою із вигуками:
"тут ж діти".
Висовуєш одне вухо,
прислухаючись до навколишнього
гаму з надією,
що раз вже дісталось псові,
то ти сьогодні вільна у власних
вчинках, помилках і виборі.
Обачно, без поспіху спускаєш на
землю одну ногу -
обов'язково праву, адже починати
день потрібно із "тої" ноги -
одразу тирада у спину:
куди пхнеш, тупа? Що повилазило?
Чого вас навчають у тих вузах,
де ви купляєте дипломи свої?
І справді, протиравши п'ять років
штани на парах, так і не засвоїла,
що на пішохідному переході не завжди
перевага саме у того, хто пішо.
Даєш задню.
Наступною пробуєш простягнути руку
і делікатно просиш передати за проїзд.
Виявляється він вже коштує на
гривню дорожче,
тобі буркочуть:
ти що тупа? Не вмієш читати? Тут ж написано...
Уже не висовуєшся, волієш перечекати
словесні бурі.
А як на мене, забий на обурених, їх тьма.
Вставай сміливо, у повний ріст, на захист пса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2017
Пересуватись громадським транспортом
у годину пік так само приємно - у лапках, звісно -
як і комірками власної пам"яті.
Наштовхуватись на випадкових людей,
існування яких уже служить доказом того,
що випадковостей не буває,
міряти їх мірками із дитинства закладених цінностей,
звертати увагу на найдрібніші деталі,
як от погризені на пальцях нігті,
намотувати довкола них вірогідні життєві історії,
бо ті, що відомі - банальні і без конфліктів (
ще ніхто із пасажирів не дав один одному
поміж ребра ліктем) -
не надто цікаві для сучукрліту.
Творча еліта вимагає хліба і видовищ.
А ти ловиш себе на думці,
що в тебе за пазухою всього лиш
закомпостований квиток за проїзд,
список продуктів, що потрібно купити,
кредитна картка з протермінованим лімітом,
диплом про вищу освіту та
особова справа у міському центрі зайнятості,
де кожної зустрічі інспектор з надривом в голосі
благає зайнятись нарешті чимось суспільно
суттєвим.
Ти ствердно киваєш головою
типу саме так і плануєш вчинити от-от найближчім часом,
та вихоплюєш поглядом із безробітного натовпу
потенційно цікавого персонажа
з характерною тільки йому
сутулістю.
І вже влучними метафорами проводиш
умовні паралелі між словами із спільним коренем.
Голова ще махається по інерції,
але ти для себе вирішив, що найближчій час
настане на наступній зустрічі чи наступній зупинці,
йому без різниці, бо тобою ж створений.
А у тебе вже щось зовсім інше на думці,
викоренивши "сут", вловлюєш суть нової історії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2017
Мені б хотілось побільше гламуру,
силікону у губи
і, можливо, ще у два інтимніших місця,
якщо це не боляче, звісно.
Перламутрового блиску на губах,
блиску в очах
з елементами пристрасті.
Бути тою, заради якої, ти б покинув дружину,
що народила тобі двійко дітей,
купив квартиру в центрі міста,
переписав бізнес, заповіт
та ім"я контакту з моєю фоткою.
Я чистосердечно признаюсь,
клянусь, боюсь і молюсь
відповідати усім необхідним стандартам -
кубики пресу на животі,
у якому не місце твоїм дітям,
кубики льоду в бокалі вина ігристого,
тупуватий вираз обличчя,
який зовсім не личить кандидату якихось,
нікому не потрібних, наук.
Тою, що її носять на руках,
тримають міцно руками,
не випускають з рук.
Тою...не іншою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2017
Якось дивно лягати спати
і не почитати тобі перед сном.
Згадувати сотні казок, віршів,
твоїх улюблених детективних історій.
Прокручувати їх у голові, змінювати сюжет,
воскрешати померлих героїв.
Задуматись: і для кого тепер усі ці знання,
жуючи бутерброд пізно вночі, на самоті, на кухні.
Палкими поцілунками збудити твого тата:
- Ей, Котя, прокидайся. Забацаймо іще одне дитя!
- Спи і не вигадуй. Ми ж тільки почали
нормально висипатись, хррр...
Набрати до твоєї бабці:
- Послухай, мамо, а як ти пережила
мій підлітковий період?
- Та в принципі нормально....
але сивину замальовувати ретельніше стала.
- Зрозуміло.
Сказати "вибач", аж тільки зараз
по-чесному, усвідомлено,
а не так, щоб відмахалась.
Відповісти на твій дзвінок, на який
цілісінький день чекала:
- ну, як ти мала, заскучала? Бо я страшенно...
Не знати радіти чи засмучуватись
твоєму бадьорому голосу,
в якому ні нотки скучання.
- Мамусю, все норм. Граємо з дівчатами в карти
і скоро лягатимемо спатки.
До ранку накручувати себе:
тільки з дівчатами чи ще були й хлопці,
ось в чому питання.
- Не засиджуйся до пізна,
тобі потрібно бути у формі.
На добраніч, моє кохане ангелятко!
Я триматиму за тебе кулаки аж до
посиніння пальців.
- Спасибкі, ма. Я також тебе люблю.
Подзвоню тобі завтра, із золотою медаллю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2017
Як дитина трирічна, що бавиться кубиками,
на яких написані букви і намальовані ведмежата
та білочки,
переставляючи їх у різні комбінації, тішиться,
коли виходить склад, а дай Боже і слово.
Батьки в цей час радіють, що літери
"х", "у" і "й" знаходяться на одному кубику,
бо слово із них не раз зустрінеться на
життєвому шляху дитини,
не варто, щоб вся ця “х”,”у”, “й”ня -
вибачте, це не я, це просто такі букви -
починалась із трирічного віку.
Так і ти, вже достатньо подорослішавши,
бавишся літерами, надаєш їм певного значення,
складаєш у речення і мариш,
реально мариш, що це дасть змогу
хоч комусь зрозуміти,
що ти там у себе в голові вариш..
У кожного своя каша.
Єдина, хто йде тобі назустріч із розпростертими лапками,
це білочка.
Не та, що найкраща подруга із головного мозку,
а та, яку ти щоранку годуєш у Стрийському парку.
Вона чує знайомий звук, думає - горішки!
Ти висипаєш на неї кубики
зі своїх трьох дитячих наборів.
Нехай знайде ті, на яких намальовані горіхи
і поміркує за які гріхи
їй не дісталися справжні.
У когось склалися букви, у когось картинки.
У найщасливіших - життя.
А у тебе отака от "х", "у", "й", "н", "я".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2017
Мені необхідне літо, щоб стікати потом,
ностальгувати за опалим листям
і серцем покритим льодом.
Пити холодну колу і одразу ж лікувати горло.
Фліртуючи підморгувати доктору,
який закінчив медінститут із двома
червоними дипломами,
він єдиний, хто виходить на чергування у суботу.
Висунувши язика і кажучи «е-е-е”,
я з нетерпінням чекаю на зиму,
з її розтопленими снігами,
коли від сніговика лишається лиш морквина,
а від наших палких стосунків докори у спину —
це не моя провина.
В такому разі, чувак, і не моя також.
Ти ж пам`ятаєш із курсу психології,
що у сім`ї, де жінка почуває себе нещасною,
усі по замовчуванню стають монстрами,
яким не до вподоби, коли надворі осінь
дивує оточуючих своїми дарами.
Вони норовлять їх без дозволу одібрати
і плюнути в душу дощем із хмари.
Що тоді накажеш нам із осіню золотою
робити із твоїми вибаченнями?
Адже, якраз після них і стає образливо.
От саме зараз образа не пасує
до мого весняно-творчого настрою,
коли пускають бруньки нові ідеї,
без сумніву геніальні.
І поки я ношусь з їх значущістю,
ні на крок не наблизившись до втілення,
весна неохоче передає літу
естафетну паличку,
на яку насаджено дві кульки морозива
плодово-ягідного.
А в реєстратурі запитують мій рік народження,
щоб виписати талончик на прийом до отоларинголога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2017
Прослухала із два десятка чужих віршів,
третина із них була про вірші.
Дві третіх про ніщо значуще для мене.
Захотілось посеред виступу чкурнути додому.
Тобі ж хотілося курнути
чи просто покурити.
Біля кіоску, купуючи кент четвірку звичайну,
ти розказував другу про своє дитинство.
У віці беззубо-безволосого немовляти,
коли твоїм єдиним страхом було впасти,
тебе від халепи рятували хапальні рефлекси.
Ти ловив мамину руку, полонив її увагу,
прикутував до себе і відчував щастя.
Сьогодні ж святкуєш річницю дружби із нею.
Фейсбук каже: ви рік як знайомі.
Мільйонні фолловери схильні вірити
в оновлений статус,
ігноруючи будь який доказ,
що вказує на абсурдність такої віри.
Бо вік то вже зрілий.
Відчайдушно шукаючи мамозамінник,
міцно хапаєш мене за душу.
Я зробивши величезну помилку,
навстіж розпахнула її перед тобою.
Ти наче в камеру схову
притащив туди усі набуті рефлекси,
найсмачніші кулінарні мамині рецепти
і, звісно, коронні жарти, дякуючи яким
друзі вважають тебе дотепним.
Одразу помітно, ти не знавець
романтичних стосунків,
адже тепер боїшся ніколи більше не піднятись.
В такому разі, спробуймо хоч мастурбувати разом.
Це як грати на піаніно у чотири руки -
твій палець, мій палець.
До цього процесу не причетні із минулого інші.
А поки ти куриш,
я дослухаю надокучливі вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2017
Коли новий досвід стукає у прочинені двері,
він робить це із ввічливості,
адже має можливість зайти без дозволу.
А ти, зовсім не ждавши непроханого в гості,
робиш вигляд, що нікого немає в домі.
Ти часто користуєшся цим прийомом,
типу "ку-ку, нікого немає вдома"
і для більшої наглядності
крутиш пальцем у скроні.
Ти лиш на хвилину задумайся,
наскільки це безглуздо виглядає збоку,
щось на кшталт тієї мами,
яка намагається любити
двох дітей однаково.
І робить це так старанно,
що навіть готова на відсіч руку дати,
що так воно є насправді.
Досвід тебе бачить.
Він як агент державної служби безпеки
до зубів проінформований
і не допускає можливості будь якої помилки.
То ж перестань прикидатись шлангом,
будь мужиком, дарма що в спідниці,
діставай з горішньої полиці
пляшку вина елітного сорту,
розпалюй вогонь, висипай...
висипай - кажу - а не засинай...
півпачки кориці
і кроком руш здаватися на милість досвіду з повинним.
Ні, ти зовсім не повинна давать йому одразу
чи давати впринципі.
Без принципів воно завжди якось проходить гладше.
І не бійся погладшати, досвід уже з досвідом,
все буде вчасно.
Крутить носом, глінтвейн не до смаку?
Не біда, ти ж знаєш, де мама
по вєрняку ховає від брата...
так-так того самого, якого вона
любить сильніше за тебе...
півлітри з медом.
Допивши до дна,
скотившись на дно,
відпровадь тоді непроханого,
а тепер вже спробуваного
без зайвого шуму люб"язно за двері.
Зачиняй...зачиняй - кажу -
чимскоріш на замки металеві.
Він тебе бачив. Він тебе знає.
А ти роби висновки і рухайся далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2017
Ти живеш у місті фестивалів,
де кожен день феєричне свято.
І ледь відірвавши п'яту точку від канапи,
опиняєшся у круговерті пропозицій,
загорнутих у посмішки обличь.
І от посеред натовпу на центральній площі
ти ще тільки дожовуєш останній кусок
елітного сиру,
запиваючи вином багатолітньої витримки,
запропонованим скоштувати у якості дегустації,
як вже красень хлопчина з
зеленим метеликом на шиї,
наливає чашечку ароматної кави.
Як бонус до неї додають два еклери,
один із них із шоколадною начинкою.
І ти забувши про елементарні манери,
обидва запихаєш одночасно до рота.
Це надто спокусливо виглядає в очах
моєї фантазії,
яка уже самовільно де-не-де
накидала мазки маскарпоне,
щоб бути спроможнім і надалі
зберігати байдужість до твоєї персони.
Удаю зацікавлення до того,
що відбувається довкруги,
таким чином намагаючись
підкупити таку жадану увагу,
просуваюсь крізь натовп
на відстань витягнутої руки
від твоїх гурманних делікатесів.
А зблизька, впритул ти - о, Боже - як всі,
ми на протилежних кінцях діаметра
кола наших інтересів.
У місті фестивалів, де по жилах кава тече,
люди-клони від свята залежні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2017
Хотіла вигадати собі якусь хворобу.
Прогортавши медичний довідник,
мов би абетку, до м’якого знаку,
на який ще не починається жодна болячка,
хоча дуже пасував би у тому випадку,
коли знак ну дуже м’який,
ти ж розумієш про що йдеться,
дійшла висновку, що ти уже усіма
встиг перехворіти.
Отримував необхідну порцію співчуття,
наче пожертву на картку Приватбанку,
від оточуючих, пожаліти охочих
або тих, кому ти слугуєш лакмусовим папірцем,
що дає реакцію на життєві негаразди.
Ти, як той персонаж, створений Чаком
і втілений Едвардом,
ти ж розумієш про кого йдеться,
відвідував численні групи підтримки,
де ніхто один одного насправді не слухав,
а тільки чекав своєї черги виговоритися,
прокручуючи в голові
найжалібніші епітети,
в надії все таки бути почутим.
Я віднайду в собі проблиски креативності
і крім нової болячки вигадаю ще й літеру,
ні то латинкою, ні то кирилицею,
на яку вона буде починатися.
Приміряю її на себе, як вишукану сукню,
за долар куплену.
І тоді лікар поставить діагноз в квадраті:
Хворий із хворою совістю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2017
Інколи буває аж соромно знаходитись в оточенні страждальців,
не відчуваючи болю ні свого, ні їхнього.
А тільки ритмічно кивати головою,
вдаючи співчуття і розуміння.
Інколи буває незручно ділитись хорошими новинами,
щоб ненароком не напоротись на кпини:
ну як же так - помахають перед носом пальцями -
усі нещасні, і ти повинна.
Інколи буває добіса страшно
хоч на мить повірити у їхню правоту.
Бо потім довго себе переконуватимеш,
що більше так не робитимеш.
Але ви також помічали, яка незначна різниця
між "ніколи" і "інколи"?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2017
Вовтузилась півночі.
Моє безсоння мужньо боролося зі сном,
не підпускаючи його до мене ані на півхвилини.
Я махнула рукою, думаю:
хай мастять собі голову
і без мене мітять територію.
В цей час звернулась до Бога: нам треба поговорити.
- Хочеш щось попросити?
- Ні, хочу до Тебе дотягнутися, щоб міцно обняти.
- Для чого тобі це? - вперше почула нотки недовіри у Його голосі.
- У грудях так тисне, стискає, що я фізично відчуваю,
як потребую Твоїх обіймів.
- Вибач, дитино, просто люди завше у мене щось просять
і твої слова прозвучали дивно.
- Я розумію...
Хоч гадки не мала як це бути Богом.
Та все ж Він був вдячний за мою спробу розуміння,
адже ті обійми були Йому більше необхідні.
Сон і безсоння глянули на нас з-під лоба,
а тоді гайда і собі обійматися,
усвідомлюючи, що вони, так само як люди і Бог,
не можуть існувати один без одного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2017
Твої ніздрі лоскоче ледь вловимий
запах ополіскувача до прання,
яким ти регулярно користувалася,
будучи його коханою дружиною.
Розуміючи, що він не єдиний на світі,
чиї речі можуть пахнути екзотичним Таїті,
перестаєш збуджено шукати його поглядом
в натовпі торгового центру.
Ігноруючи повідомлення, що
поступають із центру мозкового, про те,
що він в принципі не єдиний на світі,
замовляєш у фальшиво-привітно
вміхаючогося офіціанта
подвійне американо,
яке колись твій коханий
щодня приносив після роботи.
А потім типу роботи стало чимало,
не залишивши вже зовсім місця на каву.
Спочатку ти перестала бути коханою,
а згодом і дружиною тільки з
приставкою колишньою.
Шукаючи на дні сумки чайові для офіціанта,
бо його акторський талант оплатити варто,
випадково знаходиш старе чорно-біле фото,
на якому посмішки більше ніж щирі.
- Пам’ятаєш цей день, ми з тобою…-
чуєш за своєю спиною.
Але ти не маєш можливості думати про минуле,
Адже, весь простір для думання
заполонив улюблений запах.
- Пішли – шарпає його за руку та,
яка тепер замість тебе пере його речі.
До-речі, його єдиний обов’язок у
новій сім’ї –
купляти ополіскувач до прання.
Та звичка і запах лишились незмінні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2017
Ти навчилась сьогодні чомусь новому,
для прикладу: придумувати мовні асоціації
до запозичених від агресора слів,
розставляти ноги у гімнастично-вигадливий спосіб,
чи просто насрати на думку
байдужих тобі осіб
із сумнівної репутації минулим?
Ти зо три години простояла сьогодні у ванній кімнаті,
розглядаючи у повний зріст своє оголене тіло,
вже вкотре шукаючи хоч найменший недолік,
що мозок одразу інтерпретує,
як вагому причину.
І жук розмазаний сьогоднішньою ранковою газетою
тобі видається у кільканадцять разів щасливішим,
адже він був з родини твердокрилих.
Твої ж пластмасові давно поламані
серед хламу валяються в коморі.
Ти без них, наче, в комі.
З кишенями, повними кристалічних сланців,
занурюєшся у глибини індивідуального моря,
запиваючи знеболюючі пігулки
рідиною у погнутій бляшанці.
На дні якого розкладається труп "сьогодні",
ще вчора вбитого тобою,
коли при зустрічі з безликою тою,
яка забирає тебе у сон,
упевнено промовила:
і завтра знову нічого не вийде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2017
Півжиття тому назад здавалося,
що цілому світу також сімнадцять,
як і тобі.
Що роки йтимуть неквапно
день за днем
і ми встигнемо сповна насолодитися
відсутністю в обох втоми і головного болю.
Не розлучаючись на жоден подих,
цілуватимемо губи.
Цінуватимемо час.
Та раз спіткнувшись і не відчувши руки,
що ловить у повітрі,
я залишусь твоїм спогадом.
А ти слідом на тілі,
якого не видно при денному світлі.
Долічивши до чотириста сімдесять трьох мільйонів
і сорока тисяч,
збагнеш, що траур тобі більше не личить.
А гламурний рожевий манікюр нагадає,
що більше немає
причини згризати нігті до крові,
що після падіння залишилась лиш пустота
в утробі.
Обпершись на лікті,
задуєш вісімнадцять свічок на святковому торті.
Вони єдині, хто пам'ятають про твоє повноліття.
Адже, світу і далі сімнадцять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2017
У твої плани сьогодні не входило лишатися цноти.
Хай собі буде. Не заважає, не турбує
і,як то кажуть, їсти не просить.
Виходиш на вулицю, береш її з собою,
як найкращу подружку.
Зустрічаєш старого друга
і поки ви розмовляєте про те, про се, про інше,
що для вас трьох немає жодного значення,
вона раніше тебе розуміє,
що, насправді, вас четверо.
І ти така: а може?
А він такий: із радістю!
Цнот і цнота одразу знаходять спільну мову,
довкола темрява і вони знають, що робити,
так наче завжди до цього готувалися.
Рип-рип - ритмічно подає звуки старе ліжко,
яке до того ж не надто гігієнічне.
А ти мовчиш і думаєш,
як добре, що нічого не видно,
інакше прийшлось би вибирати куди втупити погляд:
йому у вічі чи йому між ноги.
Але його очі ти вже бачила, нічого нового.
А далі думки закінчуються,
у цьому вся і суперовість сексу,
що під час нього усі думки кудись розбігаються,
мабуть, вони великі моралісти
і їм не хочеться у свідки лізти.
А далі закінчується рип-рип.
Цьом-цьом в обидві щоки.
- Зідзвонимось.
- Аякжеж - хоч добре знаєш, що не маєш його номера телефону,
як і він твого.
Довго стоятимеш під душем,
почуваючи себе не надто хорошою людиною,
бо дала грохнути свою найкращу подругу,
але зовсім не паришся із цього приводу.
Ну, не те щоб грохнути,
просто тепер вона житиме у нього,
а його друг - такі правила гри - у тебе.
Ви не раз випадково зустрінетесь,
говоритимете про те, про се, про інше,
що для вас обох немає жодного значення.
Та поруч будуть інші двоє, у яких своя розмова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2017
Коли впереді непрожиті дні,
а позаду пройдені кілометри.
Коли улюблена книга в руках,
а в кишені квиток на потяг,
тільки туди, а назад завжди ще встигнеш придбати.
Тоді відомо лиш тобі:куди, на скільки і навіщо...
Якщо прагнеш поділитися із ним,
то переконайся, що його квиток у те ж саме місто.
- А книга?
- Що книга? Вона може бути і інша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2017
Буває шумно довкруги
і тисяча слів, які хочеш сказати.
Та місце не те і час не той,
ще так далеко до світанку.
І раптом тиша, тишина.
І той момент, і той мотель.
Ти згадуєш весь словниковий запас.
Дурак! - порушуєш мовчанку.
Береш зі столика ключі,
сідаєш поспіхом в таксі.
В цей час він платить по рахунку
за твій коктель, цим ставлячи між вами крапку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2017
Тобі холодно, мені гаряче.
Мені боляче, тобі сам раз.
Мабуть, у нас немає жодних шансів
створить синергію чи хоч піти на компроміс.
Мені сумно і плакать хочеться.
Тобі весело. Хіба ж не смішний цей анекдот?!
Хай нас розсудить хтось...
Ти дивишся на мене з дзеркала,
а я на тебе в дзеркало дивлюсь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2017
Обоє заварили собі чаю.
Він червоний. Вона зелений,
куплений в Ашані.
Він свій привіз з Єгипту.
А що? Там all inclusive і все безплатно.
-Хочеш? - питає.
-Ні, смачніший мій.
І тоді він зрозумів
те, що не збагнув одразу:
для нього все на світі "наше",
для неї все тільки "її".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2017