СВЯТОслав БУДЕнний

Сторінки (1/12):  « 1»

Загадане бажання






Село  гірське  на  Прикарпатті
Розмірено  собі  жило,
Між  мальв,троянд  і  чорнобривців
Новими    хатами  цвіло.

Родину  Мельників  щасливу
В    хатинку  –  писанку  чудову,
Нову,  зручну,  двоповерхову
Прийшли  вітати  на  Покрову.

«Улюблене  в  родині  свято»  -  
Тато  Андрій  усім  казав  -
«Вже  шостий  рік,  як  в  нашу    хату
Лелека  втретє  прилітав!».

І  Ярик  малий,
Як  дідусь  Ярослав,
У  своїх  шість  років
Гостей    чекав.

Між    яскравих  дарунків
Книжки  він  шукав,
Бо  хоч  малий  ще,
Та  вже  добре  читав.

Коли  руки  школярика
Нову  книжку  розгортали,
То  карі  очі  Ярика
Захоплено  блищали.

Про  все  довкола  забував,
Коли  стежками  казковими  
І  з  друзями  новими
Він  чарівними  світами  мандрував.

«Ярку,  їсти  мама  кличе!»  -  
Брат  Олексій  казав,
Та  не  почує  брата
Маленький    Ярослав.

Вже  гості  розійшлися.
І  вечір  наступав.
Нарешті  стрепенувся:
«А  що,  я  все  читав?»

Пішов  на  кухню  їсти,
Улянка  миє  посуд.
Сестрі  багато  вчитись  –  
Закінчує  вже  школу,
Та  мамі  допоможе
І  братові  малому.

Аж  ось  зима  настала
На  радість  дітворі.
І  вже  Святого  Миколая
Благає  Ярик  у  листі:
«Здоров`я  для  всіх  рідних,
Для  друзів  –  школярів,
Нових  книжок  цікавих
І  добрих  вчителів.»

Там  Новий  рік  вже    скоро,
Туристи  їдуть  у  Карпати,
Оселя  Мельників  готова
Гостей  своїх  стрічати…

Та  дикі  і  страшні  події
Життя  усіх  перевернули,
Увагу  і  старого  і  малого
До  телевізорів  прикули.

«Майдан,  революція,  Київ»  -  
Новини    у  всіх  на  устах.
І  погляд  стривожений  батьків,
І  сльози  у  мами  в  очах.

Всі  гімн  України  співають,
Здіймають  синьо  –  жовтий  стяг.
Та  у  народ  свій  стріляють,
Щоб  далі  ходили  в  рабах.

«Не  можу  я  вдома  сидіти!»  -
   Батько  до  мами  казав.
«Там  тебе  можуть  убити»  -  
Голос  жіночий  вмлівав.

«Що  нам  без  тебе  робити?»  -  
Лемент  ніяк  не  вщухав,
Голосно  плакали  діти,
Ярик  найбільше  ридав.

Тато  послухав  родину
І  знов  у  роботу  поринув,
Бо  весна  в  село  прийшла
Свої  турботи  принесла.

Вже  й  Великодня  час  настав,
Останній  дзвоник  пролунав,
В  Улянки  випускний,
Та  Ярик  знов  сумний:

В  гірське  село  прийшла  біда  –  
«Неоголошена  війна»  -  
Батька  Андрія  і  ще  двох
Мобілізували  в  АТО…

Молитви    Ярик  шле  до  Бога:
«Захисти,  Отче,  татка  мого,
Щоб  він  здоровий  і  живий
Прийшов  з  війни  до  дому  свого».

До  татка  пише  він  листи,
Як  любить  він  його  й  чекає,
І  ще  малюнки  надсилає:
«Ось  мама,  Олесь,  Уля  ,я  і  ти».

В  години  затишшя  тато  листи  читає,
Вже  всі  рядки  напам`  ять    знає,
На  грудях  бережно  ховає,-  
І  вже  війни  ніби  немає…

Ось  і  осінь  знов  настала,
Студенткою  Улянка  стала,
І  Ярикові  торт  із  міста  
Вона  смачненький  привезла.

Одне  бажання  загадав,
Коли  сім  свічок  задував:
«Щоб  тато  наш  сьогодні  з  нами
В  родиннім  колі  святкував».

Вже  всі  сідали  до  вечері,
Коли  постукав  хтось  у  двері,
«Хто  може  бути  в  цій  порі?»  -  
Сказала  мама  дітворі.

Пішла  несміло  відчиняти
Гукають  діти:  «Хто  там,  мамо?»  -
Та  голосу  її  не  чути…
Прибігли  .  На  порозі  –  тато.

Жовтень    2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2018


На вершині світу…

На  вершині  світу  
Місця  мало…І  не  треба!
Бідності  не  бійся  –
Веде  вона    до  неба.

Ненавистю  не  тлій
До  олігарха.
Щоб  навернувся
Помолись…Задля  Ісуса.

Спокусі  не  піддайся  –
Всьому  своя  ціна.
Вілли  ,  «мерседеси»…
Ціною  їм  Душа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2017


Ще мить…

Ми  зустрінемось  скоро  -  
Ще  мить.
Лиш  душа  знемагає,
Щемить.

Знову  усмішку  вуст  
Твоїх  бачу,
Час  лікує  –  тебе
 я  пробачу.

Гріх  в  минулому  
Лишиться,хай.
Не  дорікатиму,
Тільки  кохай.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2017


Дністер

                                                               
Коли  ще  зошитів  не  мали,
Дні  на  березі  писали…
Він  побіг  і  все  їм  стер.
Тому  люди  до  тепер  
Річку  звуть  оцю  Дністер...


Де  Бескиди  пологі
Край  карпатський  стережуть,
Б’є  малесеньке  джерельце
(вам  розкажуть  в  селі  Вовче),
Там  Дністер  -  Тірас  –струмочок
Починає  свою  путь.
 Шелестом  смерічок  заколисаний
Змійкою  повився  він  між  гір,
Щоб  в  долині  прохолодою  туману
Вранці  розбудити  Старий  Самбір.
Друзів  стрів  багато  на  шляху,
Всіх  до  свого  дому  зазивав.
Так  у  повноводную  ріку  
Потічок  дзвінкий  переростав.
Стривігор  віта  його:  «Dzien’dobry»,
Вимальовує  меандри  стрімкий  Стрий,
Іскорками  мерехтить  Свіча,
Свіжістю  напоює  Лімниця  цнотлива.
Пам’ятають  води  сивого  Дністра
Королівську  велич    давнього  Галича,
Й    лицарську  звитягу  Хотина
(пам'ять  ,як  відомо,береже  вода).

Мов  таємничий  бастіон
Між  цими  славними  містами
Простягсь  Дністровський  каньйон  –  
Природнє  диво  України.
Наче  священні  мантри
Хвилюють  розум    чудернацькі  меандри,
В  яких  заховались  чарівні
Місто-  півострів  Заліщики
І  острів-  монада  Інь-Янь.

Далі  до  сусідів  завітав,
Вино  смачненьке  куштував,
Там  не  довго  він  гостився
Й  до  неньки  хутко  повернувся  
Змужнілий  і  дужий  Дністер…
То  лагідний  ,  то  грізний  на  віку,
Пройшов  дорогу  неозору,
З’єднав  Карпати  й  Чорне  море.

P.S.  Як  енергію  сонця  черпати,  
Чи  вітру  –  не  можливо  зашкодити  їм,
То,  можливо,  не  слід  руйнувати
Те,  чого  скоро  забракне  усім…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731378
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.05.2017


Болить

Від  роздумів  надмірних
Вже  голова  тріщить.                                                                                                                                                        
Байдужість  пересічних
В  душі  пеклом  болить.

Геть  віра  охолола  -  
До  церкви,  як  в  театр.
Намарне  жертва  була?..
Бо  кожний  з  нас  Пилат.  

«Як  Я  чиню,  щоб  й  ви  робили.
І  став  їм  ноги  умивати…»*
Ми,  як  завжди,  перекрутили  –  
Уміємо  лиш  «кісточки  перемивати».

*Йоан.13.
зображення  з  інтернету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725722
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.03.2017


Створив людину Бог

Створив  людину  Бог  
Із  пороху  земного,
Щоб  була  вона  батьком
Для  всього  живого.

Щоб  Землю  -  Матір  –  Сад  Едемський,
Вона  з  любов’ю  доглядала,
А  що  людина?  –  матір  свою
Вона  цинічно  занедбала  .

Куди  не  глянеш  –    скрізь  сміття  –
Слід  цивілізованої  людини,
Й  остання  крапля  –  у  рові  –  
Засоби  жіночої  гігієни.

Всяк  ,  як  собака  ,  норовить  
Клапть    території    помітить:
«Там,  де  хтось  висипав  сміття  –  
Я  своє  вже  не  кину!»

«Подвір’я  СВОЄ    підмету.
Куди  ж  сміття  подіти?  
Несу  швиденько  у  ріку,
Допомагайте,  діти!»

Із  друзями  зібрались
На  природу  в  вихідні,
Повеселились  гарно,
Щасливі  геть  усі.

Лиш  ліс  сумний  лишився,  —
Погруз  ввесь  у  смітті  –
Природи  цар  старався
Про  слід  свій  на  Землі.

Де  був  килим  зелений
 із  квітів  і  трав,
наче  морок  смердючий
курган  з  сміття  постав.

Від  тромбів  сміттєвих
В  агонії  корчаться  ріки  –  
Планети  голубої  
Змарнілі  й  почорнілі  вени.

І  братів  наших  менших  все  більше
У  «  Книзі  червоній»  живе.
Це  прогрес?  науково-  технічний
До  загибелі  Землю  веде.

О,  людський  роде,  схаменись,
Довкола  себе  озирнись,
Зі  сну  німого  пробудись.
Ти  нищиш  дім  свій!  Зупинись!

Ти  цар  природи,  чи  палач?
Господар  ,  чи  лиш  споживач?
Що  лишиш  по  собі,  побач.
О,  Земле  рідна,  нас  пробач!
 

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2017


День Землі



                                       
Дзвін  Миру  дзвонить  –  «Earth  Day»  :
Хай  буде  мир  серед    людей!
Планета  ця  –  наш  спільний  дім  –  
Давайте  дружно  жити  в  нім!

А  «тета»  з  Греції  в  зеленім,
Як  символ  Матері-Землі,
На  чистім,  білім  полотні
Нас  закликає:  «Збережи!»

Красу  природи  і  душі  –  
Це  все  Бог  дарував  тобі.
Людино  –    ти  вінець  творіння,
Лише  в  твоїх  руках  спасіння!
                                                                                                                                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2017


«До вовків в овечій шкурі»


Куди  ведете,  панотець,
Вам  Богом  ввірених  овець?
І  не  спасіння  бачать  очі,
В  слуги  мамони:  гроші,
гроші,  гроші…

Літургії  містична  мить,
Небесне  воїнство  в  пошані
Схилилось  в  трепетнім  чеканні  –
ХРИСТОС    У    ЧАШІ…
А  серце  ваше?  Серце  в  касі.

Кого  обрали  ви  собі  кумиром?
Юда  Іскаріот  також  був  касиром.
Чи  хворому  дано  зціляти?
Чи  той,  хто  тоне,
Може  врятувати?



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2017


Ще не згоїла ран

Ще  не  згоїла  ран
Ти  від  Союзу  Рад,
А  вже  між  двох  нових
Тебе  розіп’яли  .

Це  у  новітній  час
Війна  на  новий  лад  –
Знов  проливають  кров
Твої  кращі  сини.

За  що,  в  черговий  раз,
«Брат»  обдирає  нас
Під  триколірним  прапором
Московської  орди  ?..

А  що  державний  муж?  –
Він  для  народу  дуж  –
Гріх  і  содом  пропише  в  закон,
Що  йому  пекло  –  давай  ЄС  евро…

Що  ж  краще  –  сонний  мир
Чи  справедливий  меч  ?
Куди  піти  нам,  як
За  штурвалом  знов  не  ті…

Не  спи,  народе  мій,
Вставай  на  ратний  бій.
Годі  гаслами  жити,
Шлях  обираєш  ти…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722743
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2017


Їду рано автобусом на роботу я

Їду  рано  автобусом
На  роботу  я,
Милуюся  снігопадом
Який  Бог  послав.

Настрій  гарний  на  душі  –
Ледь  не  задрімав,
Враз  щось  біле  на  вікні
Погляд    мій  впіймав.

Невже  це  сніжинка  в  гості
До  нас  завітала?
Придивляюсь,  а  це  жуйка
До  шибки  припала.

Це  юнак  якийсь  напевно
Її  ремиґав  ,
 й  пасажирам  всім  на  згадку
на  вікно  поклав.

Стало  гидко,  а  ще  сумно,-
Що  за  люд  настав  ?
Невже  «бувший»    не  даремно
Бидлом  нас  назвав  ?..

Сіла  панна,  гарно  вбрана
В  автобуса  зранку.
«Чим  віконце  повтирати?»-  
Вибрала  фіранку…

Чи  ти,  ясна,  дому  свого
Ось  так  прибираєш?
Чому  ж  тоді  громадського
Ти  не  поважаєш?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2017


врятуйте річку

Кажуть,  всі  великі  люди  
Вийшли  із  села,
 Рідну  землю  прославляють,-
Честь  їм  і  хвала!

Ну  ,  а  ті  ,  що  залишились?-
Відповідь  сумна:
Землю  рідну  убивають  –
Гріх  і  марнота.

Ґазди  дуже  гонорові  ,
Господи  прости,
Вже  у  річку  викидають  
Зайві  буряки.

Гарбузи  ,  що  не  вдалися,-
Кастинг  не  пройшли  -
Не  в  комору,  в  Чорне  море
Хвилі  понесли.

На  городі  скрізь  порядок,
Чисто  у  садку,
А  в  ріці  загата  з  гілок
На  заздрість  бобру.

Що  в  обійсті  не  згодилось,
Загнило  що,  чи  розбилось  –
Все  у  річці  опинилось,
Рибкам  місця  не  лишилось.

Нарікати  ґазди  стали:
Що  із  річкою  це  сталось?
Ходять  тепер  пішки  гуси,
Де  колись  дітьми  купались…  

Люди  добрі  ,  не  грішіть  –  
Річку  нашу  бережіть.
Бо  як  знищите  природу  –  
Куди  підете  по  воду  ?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721243
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2017


locus morbi

Ось  і  закінчилась  зима,
І  снігу  вже  ніде  нема.
Земля  оголена,  сумна
Сміттям  свій  сором  прикрива.

Так  постаралася  людина  ,
Творіння  Божого  вершина  ,
Життя  закон  переступила
І  заповідь  святу    «Не  вбий!»

Все      пожира  –  все  споживає
Й  сміття  довкола  розкидає,
Та  вже  у  космос  зазирає:
Де  ще  є  місце  для  життя?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720912
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.02.2017