Наталія Мосійчук

Сторінки (1/95):  « 1»

Червона помада горить на твоїх вустах…

Червона  помада  горить  на  твоїх  вустах,
Сьогодні  ти  стерво?  Чи  може  грайлива  кішка?
Приховуєш  дівчинку,  вона  мріє  у  снах,
І  тихо  плаче  щоночі  самотньо  у  ліжку.

Цю  таємну  броню  одягаєш  щоранку,
Інакше  не  можна,  бо  люди  не  зрозуміють.
Кави  п'єш  неодмінно  одну  філіжанку,
І  посмішка  -  гра,  та  хто  розрізнити  зуміє.

Ти  граєш  так  відчайдушно,  ніби  з  надривом
Що  впевнений  кожен,  це  вдача,  такий  легкий  фарт.
Для  них  це  часом  здається  рідкісним  дивом,
А  для  тебе  це  стало  просто  мисливця  азарт.

Червона  помада  горить  на  твоїх  вустах
Сьогодні  ти  стерво?  Чи  може  грайлива  кішка?
Виросла  дівчинка,  мрії  зостались  у  снах,
Лиш  іноді  про  них  серце  нагадує  трішки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2021


Одни идеалы, кругом идеалы…

Одни  идеалы,  кругом  идеалы,
Я  не  буду!  Всё!  Меня  вы  достали!
Не  хочу!  Кому  возводить  пьедесталы?
Чтоб  раздавать  всем  вокруг  по  медали.

Не  такая?  Я  знаю  и  принимаю!
И  меняться,  увы,  не  собираюсь.
Вы,  не  хотите?  Господа́,  умоляю!
Выход  там  -  за  вами  дверь  закрываю!

А  разве  так  можно?  Да,  так  я  считаю!
Быть  куклой  тупой?  Нет!  Я  не  стараюсь!
Мозги  вроде  есть  и  как  выжить  я  знаю,
Бороться  чуток  ещё  попытаюсь.

Кому  по  душе  эти  все  идеалы,
Удачи!  Ищите,  раз  заскучали.
Создавайте  вы  сами  лжепьедесталы,
Кажется  жить  вы  и  не  начинали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905019
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.02.2021


Розділяю пам'ять на кадри й сюжети…

Розділяю  пам'ять  на  кадри  й  сюжети,
Час  де  бу́ли  чужі  і  знайомі  портрети.
Де  бу́ли  палкі,  відчайдушні  бажання,
Крики,  драми  душі,  дуже  тихі  признання.

Я  пригадую  смуток,  печалі  та  біль.
На  вустах  уже  висохла  того  моря  сіль.
Всі  різні  думки  -  кольорові  й  не  дуже,
Вони  просто  були  та  тепер  це  байду́же.

Вся  радість,  веселощі  і  миле  щастя,
Що  так  ніжно  тримало  колись  за  зап'ястя.
Залишилося  все  у  полоні  життя,
Мене  завтра  чекає  вже  нове  майбуття.

Попереду  буде  невідоме  кіно,
А  я  просто  гадаю,  яким  стане  воно.
Щоденних  бо  кадрів  кожен  з  нас  режисер,
В  круговерті  швидкого  буття  й  часових  сфер.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2020


Світ не добрий, не злий - він просто існує…

Знаєш,  можливо  я  тебе  зараз  здивую,
Та  світ  не  добрий,  не  злий  -  він  просто  існує.
Життя  теж  не  добре  ,  не  зле  -  воно  просто  є,
Тільки  ти  вибираєш,  яким  буде  твоє.

Так  ніби  художник  щодня  малюєш  його,
Чи  пишеш  сценарій  лиш  для  себе  одного.
Знімаєш  про  життя  своє  детальне  кіно,
Тільки  ти  вибираєш  яким  буде  воно.

Поразки,  невдачі  завжди  є  й  завжди  будуть,
Минають  так  швидко,  що  ніхто  не  осудить.
Бо  щоразу  важливим  лише  ставлення  є,
Тільки  ти  вибираєш  яким  буде  твоє.

Всі  барви,  можливості  зараз  в  твоїх  руках,
Всі  ідеї  шалені,  що  у  твоїх  думках.
Без  вагання  твори  власну  картину  життя,
Бо  тільки  ти  вибираєш  своє  майбуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2020


Зникнути хочу за тінями ночі…

Зникнути  хочу  за  тінями  ночі,
Де  слова  і  звуки  тільки  пророчі.
Закриває  вона  світ  пеленою,
Усе,  що  було  з  тобою  і  мною.

Гріхи  заховає  минулого  дня,
Настав  новий  час  і  нова  течія.
Зникають  з  облич  одягнені  маски,
Уся  фальш  і  брехня  терплять  поразку.

Не  існує  вже  більше  вигадки  й  гри,
Бо  ніч  це  свобода  бери  і  твори!
Вистави  фінал  й  приміряних  ролей,
Щезли  всі  шифри  і  стерті  паролі.

Лиш  істина  зараз  зорею  сяє,
Душа  твоя  правду  тільки  приймає.
Ти  вільний  любити,  мріяти,  жити
Коли  зможеш  серце  своє  відкрити.

Ранок  сховає  твої  всі  портрети,
А  ніч  збереже  прожиті  сюжети.
Одягаємо  маски  знов  новий  день
Це  буде  наш  захист,  бо  ми  не  мішень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2020


Хвилина життєва, вона довша за мить…

Хвилина  життєва,  вона  довша  за  мить,
Минає  повільно,  але  вже  не  болить.
Ти  знову  мандруєш  у  пошуках  мрії,
Я  подумки  лину,  плекаю  надії.

З  тобою  ми  разом  і  ніби  далеко,
Я  тут,  де  літають  у  небі  лелеки.
Ти  там,  де  здається  вже  інші  планети
І  не  долетять  туди  навіть  комети.

Тихе  чекання  виростає  стіною,
Усе  розділяє,  що  було  зі  мною.
Здається  безглуздим  несміле  вагання,
Залишає  позаду  лиш  запитання.

Час  так  стрімко  минає,  він  знищує  мить,
Хвилина  життєва  боязливо  тремтить.
В  душі  ще  горить  малий  вогник  надії,
Поранене  серце  вона  тільки  гріє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2019


Залиш на моїй білій футболці автограф чи знак…

Залиш  на  моїй  білій  футболці  автограф  чи  знак,
Щоб  я  знала,  ми  з  тобою  були,  а  не  просто  так.
Що  все  це  не  було  одною  миттю  в  потоці  днів,
І  не  загубилось  у  вирі  ніби  байдужих  снів.

Не  потонуло  на  дні  ще  звичної  чашки  чаю,
А  нагадало  про  себе,  ось  промовивши:  "Знаю.
Знаю  все  було  насправді  і  ти  цього  не  знищуй,
Бо  не  можливо  забути  й  потім  злетіти  вище.

Не  стерти  ластиком  нами  тих  сотень  сказаних  слів,
Не  розірвати  ту  книгу  навіть  якби  ти  хотів.
Вона  зв'язана  міцно  срібними  нитками  долі
І  вже  вільно  кружляє  десь  у  минулого  в  колі."

На  згадку,  лиш  футболка  на  ній  твій  залишений  знак.
Точно  знаю  ми  з  тобою  були,  а  не  просто  так.
Ні,  не  жалію,  вирій  всіх  слів  легко  я  відпущу
Хай  летить  і  змивається  краплями  того  дощу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2019


Всі наші сторінки тут назавжди "екс"

Що?  Ти  тут?  Справді?  Тут  за  стіною?
Палиш  мости  між  тобою  і  мною.
Ти  тут?  Справді?  Блукаєш  в  безодні?
Шукаєш  причини  й  мрії  підводні.

Чесно  так  закриваєш  всі  двері,
Зникаєш  повільно  десь  в  атмосфері.
Лишаєш  фразу,  так  на  удачу,
Вже  після  кохання,  ніби  на  здачу.

Випалюєш  ти  все  кислотою,
Забути  швидко,  що  було  зі  мною.
Ті  мої  слова,  тобі  все  одно,
Титри  уже  йдуть,  закінчилось  кіно.

Як  ти  все  ж  зумів  розірвати  текст?
Всі  наші  сторінки  тут  назавжди  "екс".
Ти  навчи  мене,  бо  я  не  вмію,
Може  тебе  тоді  я  зрозумію.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2019


Я без тебе не та кава…

Я  без  тебе  не  та  кава,
Ти  без  мене  не  той  чай.
Просто  не  та  вже  уява,
Звичайна  вода  і  край.

Без  терпкості  і  тремтіння,
Без  подиху  нових  фраз,
Щему  у  венах  й  горіння,
Більше  немає  щораз.

А  пам'ятаєш,  як  було?
Чи  аркуш  чистий  тепер?
Наші  секунди  минули?
Ти  їх  усі  раптом  стер.

Зараз  всі  пусті  літери
Більше  не  маємо  слів.
На  вулиці  так  вітряно
Все  сталось,  як  ти  хотів.

Ніхто  вже  не  робить  каву,
І  більш  не  готує  чай.
Лиш  промовляє  уява,
Тихо  так  фразу:  "Прощай!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2019


Переплелись всі слова маршрутами…

Переплелись  всі  слова  маршрутами,
Скували  серце  незримими  путами.
Зостались  на  лезах  і  вістрях  ножів,
Створених  з  митей  наших  пройдених  днів.

Чи  будуть  вони  справді  почутими?
Чи  слід  залишать  думками  відчутними?
Бо  їх  не  сказали,  відправили  в  тінь,  
Прогнали  в  куток  у  душі  в  далечінь.

Закрили  на  ключ  й  ніколи  вустами,
Ніхто  не  розкаже,  що  станеться  з  нами.
Знайдемо  шлях  чи  впадемо  в  безодню?
Від  нас  залежить,  що  буде  сьогодні.

Серце  кровить,  бо  терзають  словами,
Його  між  тобою  і  мною  і  нами.
Куди  заведе  шлях  із  фраз  й  почуттів?
Ти  скажеш  чи  я?  Чи  тиша  поміж  снів?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2019


Я тебе намалюю …

Я  тебе  намалюю
І  в  тобі  потону.
Знову  тихо  відчую,
Всю  твою  глибину.
І  на  дні  я  побачу,
Лиш  малесенький  слід.
Може  навіть  заплачу,
Скажу  просто:  "Привіт".
Бо  слід  тіні  любові,
Думала  розгубив.
А  тут  іскра  в  основі,
Ти  її  ще  не  вбив.
Вона  тихо  чекає,
Коли  зникне  зима.
Бо  напевне  вже  знає,
Що  живе  не  дарма.
І  ще  мить  й  завітає,
Така  щедра  й  ясна.
Двері  знов  відкриває,
В  твою  душу  весна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2019


Знаешь, а ты не бойся перечеркнуть страницу…

Знаешь,  а  ты  не  бойся  перечеркнуть  страницу,
Если  уже  не  бьется,  если  уже  не  спится.
Не  замерцает  сердце  в  сладостном  ожидании,
Или  дрожь  не  тревожит,  после  минут  молчания.  

Если  уже  неважно  рядом  он  или  бродит,
Или  тебя  целует,  или  других  находит.
Когда  ты  идёшь  прямо,  а  он  же  проходит  мимо,
Когда  ты  уже  забыла,  что  это  быть  любимой.

И  не  поддавайся  на  провокации  страха,
Будет  все  иначе  после  казалось  бы  краха.
Ты  оживёшь  как  феникс  и  знаю  полюбишь  снова,
Ведь  любовь  приходит  тихо,  просто  ты  будь  готова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830866
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.03.2019


Я знов пишу і все не те…

Я  знов  пишу  і  все  не  те,  
Якесь  наївне  та  пусте.  
Тут  більш  немає  висоти,  
Ні  змісту,  слова  теплоти.  

Я  не  літаю  у  віршах,  
Не  бачу  сенсу  у  словах.  
Порожній  все-таки  стакан,  
Тут  на  столі  й  усе  обман.  

Тебе  нема  й  мене  також.  
Все  буде  добре?  Далі  що  ж?  
Знов  рима,  проза,  лиш  слова?  
Десь  вийде  книга  ще  нова?  

Можливо  вийде  та  пуста,  
У  ній  німі  мої  вуста.  
Я  не  радію,  не  кричу,  
За  муки  болем  не  плачу.  

Й  ти  побачиш,  зрозумієш,  
Може  мить  про  нас  помрієш.  
А  я  напи́шу  вірші  ті,  
Вже  не  наївні,  не  пусті.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2019


Ти думаєш вбив? Та ні, ще жива…

Ти  думаєш  вбив?  Та  ні,  ще  жива.
Ти  хоч  любив?  Бо  вже  віри  нема.
Ти  ж  обіцяв  бути  разом  щодня.
І  сам  просто  зник,  слова  всі  брехня.

Ні,  не  жаліюсь,  я  пережила,
Просто  цікаво,  навіщо  слова?
Нібито  щирі  сліпа  пелена,
Вже  зникло  усе  з  бокалу  до  дна.

Я  беру  аркуш,  сторінка  нова,
Звучатиме  знову  тиха  струна.
Різні  дороги,  я  далі  сама.
Ти  своїм  шляхом,  мене  там  нема.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2019


Знову тихо приходить весна…

Знову  тихо  приходить  весна,
Повільні  її  й  беззвучні  всі  кроки.
Хоче  знати:  "Душа  ще  жива?
Чи  вбили  усе  зимові  наскоки?"

Може  жива  надія  одна?
Врятує  усе,  як  тільки  дозволиш.
Й  озветься  тоді  тиха  струна,
Печаль  ти  вже  більше  не  поневолиш.

Завтра  буде  знову  новий  день,
Ось  чистий  аркуш  пиши  свої  мрії.
Нові  знаходь  джерела  натхнень,
Нехай  вони  душу  тво́ю  зігріють.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2019


Нас не забудеш? Прочитаю.

-Ти  тут?  Ти  чуєш?
-Так,  я  знаю.
-Тепло  даруєш?
-Відчуваю.
-Як  бути  далі?
-Не  бажаю.
-Ти  йдеш  чимдалі?
-Відпускаю.
-Різні  дороги?
-Обираю.
-Наші  тривоги?
-Залишаю.
-Я  більш  не  можу!
-Пропадаю.
-Я  допомо́жу!
-Обіймаю.
-Чекати  будеш?
-Обіцяю.
-Нас  не  забудеш?
-Прочитаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2018


Рівно одна осінь

Так  тихо  й  непомітно  прийшла  осінь.  Дивно,  але  я  розумію,  що  і  ти,  і  я,  та  й  усі  ми  зменшились.  В  нас,  і  нас  самих  стало  менше  рівно  на  одну  осінь.  На  цьому  ж  місці  утворилась  пустота.  Зменшилось  усмішок,  думок,  почуттів,  бажань.  Ми  ніби  збідніли  на  ще  одну  осінь,  знову...  І  відчуття  пустоти  нічим  не  заповнюється,  як  ми  не  намагаємось  боротись,  любити,  жити.  Нічого  не  допомагає  та  й  напевно  ніколи  не  допоможе.  Наступного  ж  року,  а  за  ним  і  ще  одного  все  повторюватиметься.  Ми  знову  будемо  втрачати  ще  одну  осінь  нашого  життя  знову  і  знову.  Це  все  буде  відбуватись  доти,  доки  нас  зовсім  не  стане.  Припиниться  тоді,  коли  ми  ніби  розчинимось  в  повітрі,  але  осінь  залишиться.  Вона  буде  чекати,  шукати  собі  ще  когось,  а  потім  і  ще,  і  ще.  Цей  хтось  знову  буде  бідніти  на  рівно  одну  осінь  доти,  доки  сам  не  розчиниться.  Тоді  осінь,  знайде  собі  ще  одну  жертву,  та  й  вона  згодом  зникне.  І  от  тоді,  коли  вона  не  знайде  більше  нікого,  осінь  і  сама  розчиниться,  і  не  буде  більше  ні  мене,  ні  тебе,  ні  осені,  а  залишиться  лише  пустота…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811138
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2018


Письмо на песке

Я  напишу  тебе  письмо  на  песке.  Все  то,  что  шепчет  мне  маленький  человечек,  который  живёт  возле  сердца.  Это  душа?  Или  может  быть  совесть?  Не  знаю.  Но,  он  упрямо  хочет  говорить  с  тобой  и  не  даёт  мне  покоя.
Постараюсь  описать  тебе  все,  что  я  чувствую,  что  меня  тревожит,  радует  и  особенно,  что  болит.  Ведь  песок,  как  и  вода,  все  стерпит.  И  не  будет  жалеть  меня,  при  помощи  глупых  банально  заученных  фраз.  Он  просто  впитает  в  себя  все  слова  и  передаст  тебе  однажды  утром.
Когда  я  допишу  последнюю  фразу,  я  отойду  в  сторону.  Буду  смотреть,  как  волна  нежно  смывает  слова  написанные  мной.  Стирает,  будто  ластик,  который  уничтожает  ненужное  начерченное  карандашом.  Уносит  их  с  собой,  чтобы  потом  закрыть  в  сундуке  на  дне  океана.  Она  оставит  только  мокрый  след,  тень  несказанных  фраз.
Но  я  почему-то  уверенна,  безоговорочно  уверенна,  как  ребёнок  который  искренне  верит  в  чудо,  что  песок  все  запомнит  и  обязательно  расскажет  тебе.  Если  ты,  конечно,  захочешь  его  услышать...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811083
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 23.10.2018


Поговорити мені б з кимось…

Поговорити  мені  б  з  кимось,  не  знаю,
На  стіні  листи  уявні  читаю.
Від  кого  вони?  Можливо  від  тебе?
Чи  просто  послання  осіннього  неба.

А  може  це  душа  подає  сигнали?
Про  те,  як  хоче  щоб  мрії  лунали.
Щоб  стало  близьким  те  щастя  далеке,
Сюди  прилетіло  на  крилах  лелеки.

І  світлом  наповнений  був  кожний  мій  день,
Звучали  ноти  всіх  знайомих  пісень.
Слова  трохи  наївні  й  такі  щирі,
Літали  від  мене  до  тебе  незримі.

Поговорити  мені  б  з  кимось,  не  знаю,
Про  те,  що  насправді  я  відчуваю.
А  потім  випити  теплого  чаю,
Й  зрозуміти,  що  поруч  радість  літає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2018


Переплетені хвилями повітря

Музикою  пов'язані,
Переплетені  хвилями  повітря.
Слова  усі  несказані,
Ми  передаємо  подихом  вітру.

З  тобою  близько  далекі,
Немов  живемо  на  різних  планетах.
Немає  тут  небезпеки,
Так  щиро  пишемо  наші  сонети.

Між  рядків  все  зрозуміло,
В  них  оголюємо  серце  і  душу.
Відстань  ми  стерти  зуміли,
Та  тихий  спокій  твій  я  не  порушу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2018


Які у тебе кадри життя?

Які  у  тебе  кадри  життя?
Чорно-білі  чи  кольорові?
Проживаєш  чи  дишеш  поволі?
Забуваєш  легко  про  відкриття.

Миті  щастя  ти  помічаєш?
Чи  важливий  тобі  лише  сум?
Кохання  в  серці  ти  відчуваєш?
Чи  більше  немає  там  живих  струн?

Сонце,  місяць  бачиш  у  небі?
Чим  тобі  наповнити  душу?
Світло?  Темрява?  Що  у  потребі?
Ти  сам  вибирай,  я  не  примушу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2018


Просто кава випита зранку…

Просто  кава  випита  зранку,
Ти  відчуваєш  її  тепло.
Із  нею  зникає  все  до  останку
Те,  що  зі  мною  і  тобою  було.

Починаєш  день  малювати,
Фарби  знайомі,  іноді  ні.
Себе  по  частинах  розповідати,
Сумні  ці  історії,  іноді  ні.

Потрохи  збирається  книга,
Спогади  утворюють  життя.
А  що  буде  далі?  Нова  інтрига.
Ти  просто  слухай  свого  серця  биття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805703
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2018


Ти будеш зі мною бачити?

Ти  будеш  зі  мною  бачити?
Як  сонце  знов  починає  день.
Ти  будеш  зі  мною  плачучи?
Від  щему  зовсім  нових  пісень.

Будеш  зі  мною  читаючи?
Книги  паперові  не  мертві
І  так  по  щирому  граючи
Немов  діти  чисті  й  відверті.

А  ти  полетиш  в  незвідане?
Вище,  ніж  небо  не  думавши.
Щоб  охопити  нестримане,
І  мрії  живі  не  зрадивши.

Зможеш  просто  зі  мною  бути?
Без  масок  та  поспіху  завжди.
Щоб  насправді  серцем  відчути,
Життя  повне  митями  правди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2018


Шукай мене

Шукай  мене  в  кожнім  подиху  вітру,
Що  зранку  починає  новий  день.
В  троянди  барвах,  яка  знов  розквітла,
Де  у  садах  ще  чути  звук  пісень.

Шукай  мене  у  літері  і  комі,
Які  пишу  тобі  щодня  в  листах.
Моєму  неприхованому  слові,
Що  залишаю  жити  у  віршах  .

Шукай  мене  у  світі  я  блукаю,
І  свою  душу  тихо  бережу.
Та  який  шлях  обрати  я  не  знаю,
Знайди  мене  й  любов  я  відроджу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2018


Слово… Мені незнайоме

Слово...
Мені  незнайоме,  
Тобі  невідоме.
Важко  чути  знову
Люблю...
Ховаєш  за  тінню,
Душі  тріпотіння.
Яка  відчуває
Жагу...
І  спрагу  життєву,
Мрійливо-чуттєву.
Мріє  про  відчуття
Життя...
Життя  і  кохання,
Нестримне  бажання.
Ти  далі  ховаєш
Себе...
Може  краще  піти,
Нам  у  власні  світи.
Своїм  лише  шляхом
Іти...
Та  слово  шукати,
Надію  плекати.
Відчути  насправді
Любов...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2018


Життя наше скарб, а не банальність

Коридор,  лабіринт,  ще  двері,  життя,
Так  швидко  усе  прямує  в  небуття.
Про  цінність  миті  забули  давно,
День  проходить,  ніби  роль  у  кіно.

Забули  сценарій  ж  творимо  самі,
Ролі  не  другорядні,  а  головні.
Боїмося  розправити  крила,
Закрили  на  ключ  внутрішню  силу.

Коридор,  лабіринт  це  ж  наше  життя!
Кожна  мить  не  рутина,  а  відкриття.
Усі  ми  творці  власної  долі.
Можливо  вже  страждати  доволі?

Бо  хочу,  щоб  в  старості  кожен  сказав,
Що  кожен  день  він  прожив  не  змарнував.
Пора  змінити  власну  реальність,  
Життя  наше  скарб,  а  не  банальність.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788078
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2018


Черговий вечір переходить у ніч…

Черговий  вечір  переходить  у  ніч,
Не  залишає  нічого  важливого.
Черговий  вечір  переходить  у  ніч,
Залишає  мене  з  думками  наживо.

З  думками  про  тебе,  про  всі  сотні  слів,
Ненаписаних  мною  тих  тисяч  листів.
Тобі?  Cобі  їх  творила?  Не  знаю.
Напевно  пора  просто  випити  чаю.

Відпустити  вже  вечір  хай  піде  в  ніч,
Зітре  з  пам'яті  тіні  всіх  зайвих  облич.
Можливо  розкаже  важливу  він  річ,
І  раптом  сон  відгукнеться  на  його  клич.

Тиша  візьме  усе  в  свої  обійми,
Буде  лиш  темрява  стерегтиме  вона.
Як  новий  ранок  з  кишені  ніч  вийме,
А  потім  вип'є  ще  один  вечір  до  дна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2018


Королева, що оживає

На  обличчі  посмішка  легкістю  сяє,
А  в  душі  дикий  холод  серце  проймає.
Біль  пронизує  вовком,  так  виє,
Що  здається  мить  і  скрутить  шию.

Але  ж  ти  людина  повинна  терпіти,
Але  ж  ти  жінка  і  не  можна  жалітись.
Світ  не  цікавить  тво́ї  бажання,
Чи  негаразди,  переживання.

Ти  повинна  підняти  голову  сміло,
І  впевненим  кроком  нести  своє  тіло.
Бути  завжди  щаслива  й  вродлива,
Людям  не  треба  сліз  твоїх  злива.

Раптом  зривається  крик:  "Я  не  сталева!"
І  вмить  випускаєш  назовні  ти  лева.
"Досить  грати!"  -  знімаєш  всі  маски.
Чекаєш  світла  і  миті  ласки.

Навколишні  скажуть:  "Це  драма  дешева,
Збожеволіла  ще  одна  королева!"
І  витреш  сльози  посмішка  сяє,
Знов  королева  й  ти  оживаєш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2018


Красное или чёрное…

Красное  или  чёрное?
Белое  или  серое?
Все  выбираю  мнения,
Чтобы  одеть  несмелое.

Чтобы  одеть  что  модное,
То,  что  другим  всем  доброе.
А  не  то,  что  мне  нравится,
Это  не  круто  кажется.

А  мне  все  равно,  знаете,
Вы  себе  выбираете.
Души  не  понимаете,
Слова  не  те  читаете.

А  потом  снова  новое,  
Красное  или  черное.
Но  сейчас  своё  мнение,  
Ты  одеваешь  смелое.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776728
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.02.2018


З грудей виривається крик…

З  грудей  виривається  крик,
Та  голос  тремтить  беззвучно.
Вірою  наповнюють  штучно,
З  телевізорів,  кожен  вже  звик.

Щоденно  ми  бачимо  сон,
Так  вільно  здаємось  в  полон.
Лиш  тоді  скидаємо  пута,
Як  душа  цвяхами  прикута.

Коли  забрали  в  нас  волю,
Руки  скрутили  до  болю.
Коли  вже  бракує  повітря,
Навколо  відсутнє  вже  світло.

Тих,  хто  не  хоче  коритись,
І  намагається  битись.
Вважаємо  за  божевільних,
Бо  нащо  чинити  свавілля?

Може  час  скинути  маски?
Щоб  не  зазнати  поразки.
Й  не  ростити  мертві  лиш  квіти,
А  здобути  волі  орбіти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774163
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2018


Витікають чорнилом із мене всі сили…

Витікають  чорнилом  із  мене  всі  сили,
Засихають  вони  на  папері  словами.
Секунди  і  миті  усі  тут  залишили,
Пишуть  мене  новими  своїми  рядками.

Кожною  буквою  тут  душу  описують,
Не  жаліючи  правду  виносять  на  люди.
А  потім  вогнями  живими  спалахують,
Розлітаються  попелом  по  світу  всюди.

І  кожен  вдихає  їх  та  не  підозрює,
Як  вбирає  частинку  мене  невідому.
А  потім  її  так  повільно  відновлює,  
І  відправляє  летіти  знову  додому.

Щоб  із  вітром  сили  мені  повернулися,
Душу  зміцнили  й  обернулися  музою.
Чорнилом  на  серці  уже  огорнулися,
Мої  плечі  накрили  білою  блузою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2018


Пишу листи, що не відправлю…

Пишу  листи,  що  не  відправлю,
Вигадую  слова,  їх  я  не  скажу.
І  думаю  собі,  що  не  прогавлю,
Ту  мить  для  якої  я  живу.

Ту  мить  коли  тебе  зустріну,
Дихати  на  повну  знову  розпочну.
Коли  душа  в  любові  відпочине,
Й  новий  аркуш  я  перегорну.

Напишу  тут  розповідь  свою,  
Без  вигаданих  і  непотрібних  слів.
Там  ти  прочитаєш  відповідь  мою,  
Без  зайвих  й  недбалих  відчуттів.

Знайдеш  листи,  їх  не  відправлю,
Вигаданих  слів  тобі  я  не  скажу.
Усі  думки  свої  я  тут  зоставлю,
Тільки  мить  існую  та  живу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2018


Сотні слів кілометри є поміж нами…

Сотні  слів  кілометри  є  поміж  нами,  
Сплелися  у  просторі  днями  й  ночами.
Бігають  швидко  мегабайти  дротами,  
Несуть  те,  чого  не  скажемо  устами.  

Всі  наші  думки  та  душі  хвилювання,  
Не  знаю...Можливо  це  справді  кохання?  
Чи  просто  у  серця  зігрітись  бажання?  
Щоб  знов  захистити  себе  від  страждання.  

Не  знаю,  що  буде  із  нами  надалі,  
Зустріч?  Чи  розставання  тут  на  вокзалі?  
Життя  нагородить  і  видасть  медалі?  
Чи  може  відкине  по  світу  подалі?  

Та  зараз  є  тільки  слова  поміж  нами,  
Сплітаються  в  просторі  днями  й  ночами.  
Таємні  думки  приховуємо  снами,  
Все  те,  чого  ми  не  скажемо  устами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2018


Здесь так ветрено и душе немного холодно…

Здесь  так  ветрено  и  душе  немного  холодно,
На  сквозняке  есть  ощущение  голода.
За  тем,  что  было  так  невозможно  коротко,
За  тем,  что  не  склеишь  без  колючей  проволоки.

Может  ты  подкинешь  ещё  немного  хвороста?
Тело  пускай  поглотит  весь  огонь  досыта.
Чтобы  по  моим  венам  расходилось  тепло,
Чтобы  внутри  так  тихо  все  не  совсем  умерло.

Прошу,  береги  меня  от  этого  холода,
Может  повторим,  чтобы  не  было  голода?
Все  то,  что  было  так  невозможно  коротко,
Все  то,  что  не  склеишь  без  колючей  проволоки.

Ведь  мне  так  не  хочется  душу  закрыть  навсегда,
Посадить  под  замок,  и  жить  легко  без  труда.
Замерзнуть,  и  не  любить  никого  никогда,
Бесчувственно  менять  один  за  одним  города.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771461
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.01.2018


В такий час потрібно писати вірші…

В  такий  час  потрібно  писати  вірші,
Сидіти  вдома,  нотувати  думки.
Не  зважати  на  всі  зайві  чутки,
Які  напевно  не  будуть  інші.

Дивитись,  як  там  люди  йдуть  за  вікном,
Не  поспішають  по-справжньому  жити.
Забувають  так  часто  любити,
Не  помічають  мене  тут  за  склом.  

Я  всього  лиш  тихо  спостерігаю,
Збираю  разом  свої  всі  бажання.
В  скриню  ховаю  оповідання,
Й  тихо  з  тобою  в  думці  літаю.

В  таку  пору  справді  пишу  я  вірші,
Нотую  свої,  може  чужі  думки.
Так  хочу  не  чути  зайві  плітки,
Які  точно  не  будуть  вже  інші.

І  потім  я  просто  тут  питиму  чай,
Так  хочу  почути,  що  скаже  серце.
Додасть  мрії  у  своє  джерельце,
Щоби  тобі  не  казати  прощай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2018


Які ж у нас зараз популярні вірші?

Які  ж  у  нас  зараз  популярні  вірші?
В  них  чоловіки  козли,  жінки  усі  суки.
Так  тягнемось  щиро  до  чужої  науки,
Вчимось  не  помічати  в  світі  найгірше.

Коли  хтось  каже  про  ніжність  й  щиру  любов,
Кричать:  "Ти  що  з'їхав  з  глузду?  Ти  точно  дурний!
Йди  швидко  звідси!  Ти  тут  не  свій,  тільки  чужий!"
Обдумаєш,  починає  стигнути  кров.

Простіше  ж  все  добре  послати  далеко,
Напитися  вдосталь  того  п'янкого  вина.
І  забути,  що  в  серці  є  жива  ще  струна,
Мить  бути  без  роздумів  і  жити  легко.

Потім  читатимеш  знову  всі  ті  вірші,
Де  чоловіки  козли,  жінки  усі  суки.
І  будеш  тягнутись  до  чужої  науки,
Та  зникає  дурман  й  ти  бачиш  найгірше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769741
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2018


Дістало!

Дістало!
Що  вірш  класний,  коли  в  ньому  є  мат,
Якщо  професія,  то  лиш  депутат.
А  ще  краще,  то  його  кум  або  брат,
Тоді  ти  ідеальний  кандидат!

Дістало!
Що  всі  на  обличчях  носять  маску,
І  відмовляються  вірити  в  казку.
Забувають  про  ніжністю  і  ласку,
Й  оголошують  власну  поразку.

Дістало!
Що  влада  повсякденно  нас  дурить,
А  народ  лиш  на  словах  її  судить.
І  від  сну  кожного  тільки  пробудить,
Коли  повітря  забракне  в  грудях.

Дістало!
Що  мало  хто  з  нас  вміє  радіти,
І  дивуватися  щиро,  як  діти.
З  друзями  просто  про  щось  гомоніти,
Не  лише  в  соцмережах  сидіти.

Дістало!
Справжності  в  нас  залишилось  мало,
Більшість  поводить  себе  так  зухвало.
Ми  усе  гарне  в  собі  закопали,
Потім  шкодуєм  якими  стали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769423
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.01.2018


Не думать, не любить и не мечтать

Я  хочу  хоть  минуту  не  думать,
Миллионы  качелей  мыслей  в  голове.
Может,  что-то  все-таки  забуду?
Что  было  когда-то  важно  в  прошлой  главе.

Одну  минуту  хочу  не  любить,
Стать  безжизненной,  озлобленной,  холодной.
Чтоб  сердце  мое  успело  остыть,
Не  бегать  по  кругу  игрушкой  бездомной.

Хочу  минуту  совсем  не  мечтать,
Больше  не  парить  в  небесах  без  оглядки.
В  забытье  вечно  уже  не  летать,
Перестать  слепо  с  миром  играться  в  прятки.

После  этого  хочу  я  ожить,
И  вдохнуть  все  чувства  полной  грудью  снова.
Научиться  думать,  мечтать,  любить,
Быть  может  я  буду  к  этому  готова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757965
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.10.2017


Черный лист души

Беру  я  белый  лист  бумаги,
На  нем  себя  чернилами  черчу.
Без  лишней  маски  и  отваги,
Открыть  замок  немного  я  хочу.

То,  что  в  душе  моей  твориться,
И  рвется  на  свободу  изнутри.
О  чем  мне  по  ночам  не  спиться,
Гуляют  мои  мысли-бунтари.

Но  сущность,  чтобы  не  сожрали,
Быть  может  лучше  сути  не  явить?  
Ведь  в  жизни  слишком  много  твари,
Что  любят  раздавить  и  уходить.

И  белый  лист  остался  черным,
Пятна  чернил  на  нем,  но  все  без  слов.
Закрыты  мысли  иллюзорно,
Не  веселить,  чтоб  разных  чудаков.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757939
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.10.2017


Радість це те, що приходить з болем…

Радість  це  те,  що  приходить  з  болем,
Він  є  після,  або  інколи  до.
Але  вона  завжди  приходить  з  болем,
Без  нього  напевно  її  б  не  було.

Просто  вже  не  може  бути  одна,
Мусить  постійно  бути  у  парі.
Бо  інакше  втратить  всю  вартість  вона,
Йдуть  у  бій  спершу  залізні  удари.

Скалічить,  а  після  бою  піде,
Ніби  навіки?  Ні,  це  омана.
Все  одно  в  одну  мить  так  тихо  прийде,
Знову  душевна  відкриється  рана.

Радість  це  те,  що  приходить  з  болем,
Без  нього  неповноцінна  й  гола.
Тому  вона  завжди  приходить  з  болем,
Самотня  не  прийде  мабуть  ніколи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2017


Час йде так тихо, майже непомітно…

Час  йде  так  тихо,  майже  непомітно,
Одноманітно  чи  різноманітно.
Крокує  не  чекаючи  на  дозвіл,
І  створює  для  світу  новий  розділ.

Спостерігає  мовчки  він  за  нами,
Не  створює  ні  гамору  й  реклами.
Щоб  ми  зробили  вибір  лиш  чекає,
І  не  втручається,  не  заважає.

Бо  тільки  ми  розігруємо  драми,
Чи  щастя  творимо  нові  програми.
Сценарій  пишемо  на  власний  розсуд,
І  рідко  так  зважаємо  на  осуд.

А  час,  він  не  втручається  у  дію,
Лиш  лічить  за  подією  подію.
Нечутно  сторінки  перегортає,
Секунди  мить  на  волю  відпускає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2017


Ранкові пусті і сонні вулиці…

Ранкові  пусті  і  сонні  вулиці,
Гуляючи  ними  знаходиш  себе.
Сни  усі  вже  зникли  й  минулися,
Покинули  дивні  видіння  тебе.

Зняли  всі  маски,  гримаси  нещирі,
Немає  вже  більше  фальшивої  гри.
Є  тільки  ти,  єдино  правдивий,
Тому  ти  цей  день  в  свої  руки  бери.

Ранок  прозорий  віддано  тулиться,
Вже  другом  своїм  він  вважає  тебе.
Й  біля  тебе  йде  він  по  вулиці,
Тут  поряд  з  тобою  знаходить  себе.

Крокуєте  вдвох  зустрічаючи  день,
В  пошуках  істин  блукаєте  разом.
Щоб  бачити  мрії  власну  мішень,
І  не  жити,  як  за  вічним  наказом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2017


Кроки зими

Я  відчуваю  її  тихі  кроки,
Це  знову  так  наближається  зима.
У  душу  б'ється  дивний  тихий  спокій,
І  ще  раз  ти  та  я  знову  тут  одна.

І  ще  раз  ти  та  я  знову  тут  одна,
Сніг  нам  з  тобою  наче  подарунок.
Наші  душі  колихає  аж  до  дна,
Дарує  свій  зимовий  поцілунок.

Дарує  свій  зимовий  поцілунок,
Щоразу  на  приймаючи  відмови.
І  посилає  нам  один  малюнок,
Веде  з  душею  тихії  розмови.

Веде  з  душею  тихії  розмови,
Так  повільно  наближається  зима.
Крок  за  кроком  приходить  тихий  спокій,
Можливо  ти?  І  я  більше  не  одна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2017


Гроза починається…

Гроза  починається,  все  розчиняється,
Водою  по  краплі  стікає.
І  крізь  пальці  мої  ось  так  проливається,
Що  ніби  нічого  немає.

Немовби  химера  все  місто  ховається
В  завісах  стіни  водяної.
І  дивно  так  світу  усього  лякається,
Безпеки  не  бачить  земної.

Гроза  завершується  і  розкривається,
Та  місто  на  світ  поглядає.
Тепле  сонце  на  небі  раптом  з'являється,
Завіса  химерна  зникає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2017


Невже не відчуваєш, як холодно?

Невже  не  відчуваєш,  як  холодно?
Ні,  не  на  вулиці  там  сонце  і  жарко.
Коло  серця  дуже  холодно  й  голодно,
Немов  стоїш  голяка  в  зимовому  парку.

Невже  ти  не  відчуваєш  морозу?
Ні,  не  на  вулиці  де  світлі  вітрини.
А  тут  де  я  знову  пишу  свою  прозу,
Світ  намагаюсь  прикрашати  перлинами.

Все-таки  не  помічаєш  голоду?
За  ніжністю  тою  і  майже  любов'ю.
Їх  тут  втрачаєш  потрохи  ти  змолоду,
А  потім  хочеш  знову  відчути  із  кров'ю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2017


Я не збираюсь, ніби Піфагор…

Я  не  збираюсь,  ніби  Піфагор,
Доводити  для  тебе  теореми.
І  більше  не  писатиму  поеми,
Я  попрямую  в  інший  коридор.

Де  зможу  я  відкрити  горизонт,
Новий,  чудовий,  світлий  і  без  тіні.
Тільки  у  сонця  яснім  мерехтінні,
І  де  знайду  надійний  щастя  фронт.

Не  хочу  зважати  на  дилеми,
Хвилюватися  за  мій  наступний  крок.
Бо  вивчила  добре  твій  мені  урок,
Не  буду  кричати  про  проблеми.

Тому  відкриваю  двері  нові,
Хочу  відшукати  інший,  кращий  світ.
Де  хтось  промовить  так  радісно:  "Привіт!"
І  весь  час  цвітуть  сади  бузкові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2017


Закрите серце, відкриті всі двері…

Закрите  серце,  відкриті  всі  двері,
Малюю  життя,  пишу  на  папері.
Секунди  не  знають,  що  поспішають,
Хвилини  й  години  далі  чекають.

Всі  різні  люди  сидять  у  партері,
Стукають  гучно  в  усі  мої  двері.
Щось  мені  кажуть  та  я  їх  не  чую,  
Далі  сама  я  собі  помандрую.

Моя  це  картина  я  тут  керую,
Фарбами  долі  життя  я  малюю.
Секунди  вже  знають  і  поспішають,
Потоки  води  їх  плавно  змивають.

Вода  зітре  все,  що  є  на  папері,
Й  зникнуть  усі,  що  сиділи  в  партері.  
Відкрите  серце,  закриються  двері,
Час  вже  чекає  мене  в  новій  ері.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2017


Темрява, що світить…

Темрява,  що  світить,
Світить  та  не  гріє.
Може  не  помітить,
Голос,  що  німіє.
Може  не  розкаже,
Історії,  мрії.
А  може  підкаже,
Де  знайти  надію?
Де  знайти  надію,
І  нове  бажання.
Я  не  пожалію,
Часу  на  чекання.
Щоб  душа  зігрілась,
Знову  відчуттями.
Щоб  вона  відкрилась,
Вже  новими  днями.
Й  темрява  засвітить,
Враз  мене  зігріє.
Голос  вже  помітить,
Що  тихо  радіє.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2017


Ранок забирає ніч з собою…

Ранок  забирає  ніч  з  собою,
Приходить  так  тихо,  непомітно.
Він  лише  мене  бачить  такою,
Сонну,  відкриту,  йому  привітну  .

Забирає  з  моїх  вій  усі  сни,
Де  мрії  збувались  посекундно.
Можливо  ще  повернуться  вони,
Звідти  де  острів  зовсім  безлюдний.

П'є  завжди  зі  мною  той  чорний  чай,
З  яким  ми  день  новий  починаєм.
І  шепче  на  вухо  тихе:"Прощай,
Завтра  до  тебе  знов  завітаю."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2017


Проходять моменти…

Проходять  моменти,
Й  усі  сентименти,
Роздмухує  вітер,
Розносить  по  світу.
А  час  краще  знає,
Лікує  й  приймає.
І  вічно  чекає,
Усе  зберігає.
У  сейфи  і  скрині,
Усе  по  годині.
Системно  і  вірно,
Навіки  надійно.
А  ми  лиш  згадаєм,
Минуле  минає.
Усе  пробігає,
Та  ми  не  встигаєм.
А  потім  печалі,
Що  буде  надалі?
А  час  краще  знає,
Лікує  й  приймає.
Майбутнє  чекає,
Секунди  скидає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2017


Я хочу з тобою говорити…

Я  хочу  з  тобою  говорити,
Можливо  навіть  кричати.
Будь-що,  але  не  мовчати,
А  потім  знову  все  повторити.

Нові  слова  звуками  творити,
Без  пауз  довгохвилинних.
Розлук  тих  довгогодинних,
А  потім  знову  все  повторити.

В  розмові  усі  мрії  розкрити,
Всі  що  у  серці  тримаєм.
Звуком  тебе  обіймаю,
І  так  хочу  все  знов  повторити.

Слухати  тебе  й  ще  говорити,
Більше  нічого  не  треба.
Така  душевна  потреба,
Щоб  потім  знову  все  повторити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2017


Неіснування

Загубили  щирість,
Забули  кохання.
Цінуємо  хитрість,  
Чи  це  існування?
Ходимо  як  тіні,
Не  хочем  творити.
Піддаємось  ліні,
Умієм  дурити.
Немає  бажання,
Тут  жити  на  повну.
Забуті  старання,
Не  страшно,  шановні?
Відкрийте  ж  ви  душу,
Та  дихайте  вільно.  
Ви  будьте  рішучі,
Не  тихі  й  безвільні.
Не  бійтеся  жити,
Всміхатися  літу.
Так  справді  любити,
Багатство  все  світу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749949
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.09.2017


Душа моя жива

На  білому  полотні  творю  свої  слова,
Щоб  точно  знати,  що  душа  моя  жива.  
Не  забула  власні  такі  щирі  почуття,
Не  полетіла  вона  стрімко  в  забуття.

А  тут  зі  мною  знову  ніжність  відчуває,
Й  у  сотнях  думок  вільно  собі  літає.
Не  знає  кордонів  та  металевих  замків,
Танцює  під  замріяну  музику  снів.

Не  стримує  мрій,  своїх  бажань  і  почуттів,
Зі  мною  творить  сотні  вже  нових  віршів.
Із  нею  на  полотні  творю  свої  слова,
І  точно  знаю,  що  душа  моя  жива.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749943
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2017


Ви вибачте мене, що я така…

Ви  вибачте  мене,  що  я  така,
Інакше  бути  я  не  вмію.
Тут  є  грань  прозора  та  тонка,
Про  щире  збрехати  не  посмію.  

Не  можу  закриватись  у  душі,
Коли  вам  говорю  словами.
Відверто  я  тут  пишу  вірші,
І  не  заховаюсь  за  казками.

Ви  можете  сказати:  "Невірно!  
Закрий  все  це  щире  на  замок!"  
Та  не  погоджусь  я  покірно,  
Не  заберу  назад  своїх  думок.

Лиш  тихо  візьму  я  чистий  листок,
Створю  у  відповідь  вам  вірші.    
Без  зайвих  речень  та  без  пліток,
Тут  усе  від  серця  найніжніше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2017


Расскажи, как там за горизонтом…

Расскажи,  как  там  за  горизонтом?
Тебя  там  правда  любят?
Сердце  твоё  не  губят?
Как  в  дождь  холодный  стоя  под  зонтом.

Быть  может  нас  там  глупо  осудят,
За  честность  веры  души.
Об  этом  мне  напиши,
Когда  звёзды  вдруг  мысли  разбудят.  

И  пожалуйста  без  тайн  расскажи,  
Что  тебя  правда  любят.  
Сердце  твоё  не  губят,
Как  там  за  горизонтом?  Покажи...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749601
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.09.2017


Чорні аркуші та білі чорнила…

Чорні  аркуші  та  білі  чорнила,
Знову  всю  душу  мою  відкрили.
Заколисали  словами  гіркими,
Заманили  мене  снами  новими.

Хочуть  почути  душевні  секрети,
Щоб  з  них  склала  віршові  куплети.
І  серце  склало  вже  нову  тут  казку,
Говорило  лише  тихо  про  ласку.

Та  я  заховаю  щирість  під  маску,
Не  для  всіх  перемоги  й  поразки.
Для  аркушів  світлих  і  темних  чорнил,
Що  не  крадуть  більше  тут  життєвих  сил.
 
Для  справжності  погляду  і  не  для  гри,
Лише  дочекатись  треба  пори.
І  буде  тут  світло,  ніжність  душевна,
Зрозумілим  все  стане  й  не  даремним.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2017


Обіймаю тіні руками…

Обіймаю  тіні  руками,
Які  ховають  хвилини  з  словами.
Що  не  стануть  вже  новими  піснями,
Зруйнують  всі  стіни  між  нами.

Дивно  тут  танцюю  з  думками,
Все  уявляю  політ  поза  хмари.
Туди  де  зникає  відчай  з  роками,
Душа  багатіє  квітками.

І  слідкую  я  за  зірками,
Граючись  мріями  разом  зі  снами.
Вірші  вже  пишу  новими  словами,
Обіймаю  світло  руками.

Бо  сяйво  полине  світами,
Цілує  в  польоті  небо  і  хмари.
Разом  зі  мною  літає  з  вітрами,
Обіймаю  світ  я  руками.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2017


Музика душі розноситься струнами вітру…

Музика  душі  розноситься  струнами  вітру,
Несе  він  її  поміж  горами  десь  в  небокрай.
Де  хмари  підхоплять  звуки  легкі  та  привітні,
І  понесуть  ще  далі  можливо  одразу  в  рай.

Де  правдиво  звучатиме  без  недолугих  нот,
Там  відсутні  буденність  і  фальш  щоденної  гри.
Немає  нудних,  не  важливих  для  всіх  нас  турбот,
Там  все  вірно  знає  хвилину  своєї  пори.

Летить  мелодія  вільно  зовсім  без  перешкод,
Над  світом  лунає,  більше  не  стримує  крила.
Шукає  надію  та  побільше  інших  чеснот,
Людські  серця  собою  вона  вмить  оживила.

Знову  музика  розноситься  струнами  вітру,
Несе  він  її  поміж  горами  десь  в  небокрай.
Де  хмари  підхоплять  звуки  легкі  та  привітні,
І  понесуть  ще  далі  можливо  одразу  в  рай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2017


Музика серця, звуки душі…

Музика  серця,  звуки  душі,
Немов  троянда  проростає  з  тіла.
Всі  слова,  поеми  та  вірші,
Вона  всю  правду  відкриває  сміло.

Не  замаскує  таємниці,
Й  душі  секретів  більш  не  приховає.
Над  нами  суд  її  здійсниться,
Фальшиву  гру,вона  все  відчуває.

Пелюстки  так  дихають  добром,
Надійно  захищається  шипами.
Лиш  істина  це  її  ядро,
Не  знає  масок  та  примар  реклами.

Слухає  серце,  звуки  душі,
Вільно  троянда  проростає  з  тіла.
Всі  слова,  поеми  та  вірші,
Вона  всю  правду  розкриває  сміло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2017


Знайти себе

Розгубила  слова  на  сторінці,
Немовби  застрягла  я  на  зупинці.
Куди  йти?  Може  краще  тікати?
Бігти  позаочі  і  не  зважати.

Думати  пізно,  краще  не  знати,
Погляд  свідомості  десь  заховати.
І  справжню  себе  знов  відшукати,
Душу  по  пазлах  повільно  складати.

Відкрити  слова,  що  на  сторінці,
Більш  не  чекати  себе  на  зупинці.
Чути,  що  серце  власне  підкаже,
Істині  мрії  воно  лиш  розкаже.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2017


Збережу усі твої мрії…

Збережу  усі  твої  мрії,
Що  падають  на  мої  вії.
Не  скажу  нікому  секрети,
Що  співав  мені  у  куплетах.

І  байдуже,  що  буде  з  нами,
Містами,  роками  чи  днями.
Я  це  сховаю  в  своїм  серці,
Не  знайдеш  суті  у  люстерці.

Мовчатиму  поки  буде  час,
Доки  він  зруйнує  усіх  нас.
Розколюсь  на  тисячі  частин,
Все  знатимеш  тільки  ти  один.

Не  буде  більше  зайвих  речень,
Ні  слів,  бажань  чи  заперечень.
Все  зникне  і  в  пустім  просторі,
Секрети  заховають  зорі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2017


Ніч, гітари ніжні звуки…

Ніч,  гітари  ніжні  звуки,
Знищать  всі  думки  і  муки.
Душу  плавно  колихають,
Їй  розказують,  що  знають.

Про  кохання  вічне,  дивне,
І  натхнення  імпульсивне.
Про  усе,  що  є  на  світі,
Та  про  барви  свіжих  квітів.

І  мелодії  чарівні,
Почуття  ці  неймовірні.
Так  дарують  без  обману,
Як  на  сторінках  роману.

Ніч,  гітари  ніжні  звуки,
Стерли  всі  думки  і  муки.
Душа  тихо  засинає,
Сон  спокійний  наступає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2017


Роздуми про світ

Все  якось  дивно  й  дуже  незбагненно.
І  ніби  тут  чи  може  це  все  сон?
Я  йду  туди  і  все  таке  непевне,
Цей  дощ  і  кроки,  мрії  в  унісон.    

Але  є  впевненість,  що  все  реально.
Та  відчуття  кричить:  «Постій,  брехня!
Ти  озирнись  назад  й  побачиш  правду,
Що  все  лиш  тінь,  реальність  же  сліпа!»

І  ця  двоїстість  так  мене  з'їдає,
І  світ  збагнути  більше  я  не  в  силах.
Чи  може  краще  ця  неясність  в  жилах?
Чи  може  краще  спокій  у  душі?

Та  відповідь  надати  все  ж  не  можу,
Сама  її  шукаю  я  весь  час.
І  в  пошуках  своїх  живу  і  ходжу
З  двоїстістю  у  жилах  і  думках.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739411
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2017


Світ це гра

Таким  як  є  цей  світ,  його  приймаю,
Не  в  силах  я  змінити  правил  гри.
Мені  роздали  карти  і  я  граю,
Хоч  не  сподобались  мені  вони.

Та  не  питав  ніхто  моєї  згоди.
«Ходи!»  -  лише  кричали  і  –  «Давай!»
І  я  ходила  та  ходити  буду,
Хоч  серцю  не  подобається  вкрай.

Світ  так  влаштований  -  я  розумію,
І  розумом  сприймаю  це  -  не  серцем.
Такі  вже  правила,  за  ними  граю.
І  всі  ми  граємо,  і  аж  до  смерті.

Бо  не  припиниться  ця  гра  ніколи.
До  нас  ще  її  грали  й  після  нас,
Всі  будуть  грати  й  круг  не  розірветься.
Такий  вже  світ,  такий  у  нас  всіх  час.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739410
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2017


Повітрям торкнутись твоєї душі…

Повітрям  торкнутись  твоєї  душі,
А  потім  спокійно  мовчати.
Німими  словами  писати  вірші,
Їх  тихо  тобі  промовляти.

У  серці  торкнути  ту  кожну  струну,
Та  ніжно  її  колихати.
Із  місяцем  знов  розпочати  війну,
Щоб  казку  тобі  прочитати.

З  тобою  вдихати  тепло  в  унісон,
Ним  тіло  своє  зігрівати.
Так  мріяти  легко,  немов  це  не  сон,
Нічого  фальшиво  не  грати.

А  справді  торкнутись  твоєї  душі,
Забути,  що  можна  мовчати.
Палкими  словами  писати  вірші,
До  серця  твого  промовляти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2017


Торкнутись повітрям…

Торкнутись  повітрям,
Тебе  непомітно.
А  потім  летіти,
Та  тихо  тремтіти.
І  знову  щоночі,
Думки  ті  пророчі.
Що  буде  не  з  нами,
Відкриють  віками.
А  нам  далі  жити,
Любов  захистити.
Щоб  світло  не  згасло,
Вогонь  горів  ясно.
Земля  вже  і  небо,
Танцюють  для  тебе.
Поклич  їх  до  себе,
Багато  не  треба.
Лише  мить  кохання,
І  справжнє  бажання.
А  потім  прощання,
Душі  поривання.
Та  зустріч,  що  знову
Поверне  раптово.
Усі  мрії  й  сонце,
Загляне  в  віконце.
І  сон  мій  розбудить,
Більш  болю  не  буде.
Нова  мить  світання
І  чисте  кохання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2017


Думки ті дівочі…

Думки  ті  дівочі
І  місяць  щоночі.
Та  сонце  щоднини,
Всі  миті,  хвилини.
Ти  близько  й  далеко,
Відчути  так  легко.
Слова  всі  і  фрази,
Рятують  щоразу.
Стирають  печалі,
Відносять  подалі.
І  усміх  дарують,
У  серці  ночують.
Твій  лагідний  промінь,
Зігріє  долоні.
Та  принесе  тишу
І  більш  не  залишить.
Душевних  симфоній,
Не  зрушить  гармоній.
Та  піднесе  тіло,
Щоб  в  небо  злетіло.
І  вже  не  покине,
Повітря  єдине.
Ці  мрії  дівочі
Та  місяць  щоночі.
І  сонце  щоднини,
Рятують  хвилини
Мої...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2017


Дудук

[quote]Краще  одного  разу  послухати  дудук,  ніж  сто  разів  про  нього  почути[/quote]


Говори  зі  мною  тінями  світла,  
Розкажи,  чи  душа  вже  розквітла?  
Торкайся  мене  ніжними  звуками,  
Ноти  стануть  солодкими  муками.  

І  ти  змушуй  мене  гірко  ридати,  
Щохвилини,  щоразу  тут  помирати.  
А  потім  воскреснути  і  відродити,  
Світло  душі  в  собі  знов  оживити.  

З  обличчя  зніми  гримасу  і  маску  
Та  поверни  справжньості  ласку.  
Допоможи  мені  вже  не  боятись,  
І  серце  на  ключ  не  закривати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2017


Ти на Марсі, а я на Юпітері

Ти  на  Марсі,  а  я  на  Юпітері  
Відстань  далека,  немає  епітетів  
Немає  синонімів  близько  далеких,  
Тільки  між  нами  літають  комети.  

Між  нами  хвилини,  миті,  години  
І  сонце,  що  сходить  кожної  днини.  
Йду  я  до  тебе,  а  ти  йдеш  до  мене,  
Думки  наближають  віддаль  шалену.  

Ніби  вже  поруч,  торкаюсь  словами,  
Весь  біль  з  душі  змиваю  сльозами.  
Знову  далеко,  немає  епітетів,  
Бо  я  вже  на  Марсі,  ти  на  Юпітері.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2017


Сон міста

Чорно-біла  душа,  місто  заснуло,  
Ніби  нічого  ніколи  не  чуло.  
Ніби  сьогодні  просто  не  було,  
Примарне  майбутнє  ще  не  минуло.  

Мить  зупинилась,  секунди  немає,  
А  раптом  це  сон?  Розум  не  знає.  
Чи  можливо  це  гра  мрії,  уяви?  
Що  тихо  чекає  нової  забави.  

Відсутні  мелодії,  лиш  тихі  звуки  
Повільні  і  плавні,  танцюючі  руки  
Колихають  у  сні  втомлену  душу  
Що  хоче  прийти  з  моря  на  сушу.  

Із  міста  морів  цих  чорно-білих,  
Щоб  барви  нові  знов  прилетіли.  
Майбутнє  прийшло,  сьогодні  закрило,  
Новий  відлік  часу  повільно  відкрило.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2017


Одинокі

Ми  всі  одинокі.
Кожен  по  різному.
Тихо,  наївно,  
Відчутно,  глибоко.
В  душі  кричимо.
Та  не  чутно  нікому,  
Те,  як  самотність
В  душі  роздирає,
І  спокою  більше  
У  серці  немає.
Немає,  чи  буде?
Оце  вже  незнаю.
Знайти  його  важко  
Та  й  час  вже  минає.
Чи  може  так  легше  
Нам  жити  у  світі?
Самотніми  бути
Ніщо  не  жаліти.  
Ніщо  і  нікого,  
Проходити  мимо
Ви  скажете:  "Вірно."
Я  лиш:  "Наївно"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716988
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.02.2017


Вечір. Музика. Мартіні

Вечір,  музика  і  мартіні  -  це  був  звичний  кінець  її  дня.  Жінка  років  до  тридцяти,  вдягнена  у  чорну  сукню,  завжди  приходила  у  цей  спорожнілий  бар,  сідала  за  віддалений  столик,  замовляла  келих  мартіні  та  улюблену  мелодію  і  починала  занурюватись  у  роздуми.  Вона  аналізувала  своє  життя  і  намагалась  зрозуміти,  що  ж  зробила  не  так,  коли  саме  сталась  та  фатальна  помилка,  яка  перекреслила  її  надію  на  щастя.  І  ніби  у  неї  було  все:  і  гроші,  і  робота,  яка  приносила  задоволення,  і  десятки  прихильників,  які  б  віддали  усе  лише  за  її  погляд  і  вона  звичайно  користувалась  цим,  безжально  розбиваючи  одне  закохане  серце  за  іншим.  Та  чомусь  саме  в  цей  момент  її  обличчя  змінювалось.  Ставало  ніжним,  якоюсь  мірою  навіть  чарівним,  з'являлась  романтична  посмішка,  в  її  пустих  очах  ніби  починав  палати  вогонь.  І  все  відбувалось  тому  що  вона  згадувала  його.  Він  був  її  єдиним  справжнім  коханням.  
Вона  зустріла  його  саме  в  цьому  барі,  коли  сюди  зайшла  після  роботи.  Він  сидів  за  сусіднім  столиком  і  не  відводив  від  неї  свого  погляду,  а  потім  передав  через  офіціанта  червону  троянду.  Вона  думала,  що  це  черговий  залицяльник,  посміхаючись  прийняла  квітку  і  вже  уявляла  собі  картину,  коли  він,  ще  сплячий  лежить  в  ліжку,  а  вона  залишивши  на  столику  клаптик  паперу  з  відбитком  своїх  губ  і  написом:  «Забудь…»,  покидає  його  квартиру,  наостанок  гучно  грюкаючи  дверима,  ніби  таким  чином  відзначаючи  свою  чергову  перемогу  на  чоловічою  частиною  цієї  планети.  Ця  думка  розвивалась  в  її  голові  поки  вона  не  поглянула  в  його  очі.  Вони  їй  здалися  до  болю  рідними  і  знайомими,  такі  глибокі,  так  непомітно  зачаровували  її,  а  його  погляд,  ніби  холод  і  жар  одночасно  пронизували  її  тіло.  В  її  голові  лунало  одне:  «Сказати!  Щось  сказати!  Неважливо,  що  саме!  Просто  щоб  почути  його  голос  і  затримати  його  якомога  довше!»  І  ніби  відчуваючи  її  розгубленість  він  встав,  тихо  підійшов  до  неї  і  промовив:
- Надіюсь  троянда  Вам  сподобалась?
- Так,  дякую.  Це  мої  улюблені  квіти.  –  з  легкою  усмішкою  і  ноткою  байдужості,  промовила  вона.
- О,  я  Вас  чудово  розумію.  Ці  квіти  прекрасні.  Ніжні,  як  поцілунок,  пелюстки  і  шипи,  які  пронизують  серце.  Це  чарівно  і  геніально.  Ви  дозволите  мені  присісти?
Вона  кивнула  головою  на  знак  згоди.  Він  майже  безшумно  сів  за  столик.  І  почалась  тиха  розмова.  Вона  розповіла  йому  про  себе,  про  свою  роботу,  про  свої  думки,  а  він  мовчки  слухав    і  ніби  записував  у  свою  пам'ять  кожне  її  слово  і  кожен  її  рух.  Потім  він  запропонував  прогулятись  по  місту  і  вона  майже  миттєво  погодилась,  навіть  на  мить  здивувавшись  такій  раптовій  довірі  до  цього  незнайомого  чоловіка.  Але  їй  було  вже  байдуже,  вона  розуміла,  що  закохується.
Вони  гуляли  всю  ніч.  Він  розповідав  їй  про  своє  життя,  а  вона  про  своє,  потім  говорили  про  музику,  фільми  і  про  різні  неважливі  речі.  Просто  йшли  і  розмовляли.  Їм  здалось  ніби  вони  знають  один  одного  цілу  вічність  і  з  цього  моменту  вже  не  уявляли  свого  життя  нарізно.  Розпочався  бурхливий  роман.  Він  зустрічав  її  після  робити,  дарував  їй  щоразу  улюблену  троянду,  потім  вони  гуляли  нічним  містом  і  після  ночі  кохання  він  тихо  покидав  її  зранку,  залишаючи  на  столику  лист  з  зізнаннями  в  коханні.  Вона  була  щаслива,  просто  щаслива.  Та  одного  разу  він  зник.  Прокинувшись  зранку  вона  не  знайшла  любовного  послання  і  занепокоїлась  та  ніби  виправдовуючи  його  подумала  «Напевне  поквапився  і  забув».  Та  коли  він  не  зустрів  її  в  кінці  дня,  невелика  надія,  яка  горіла  в  її  серці,  остаточно  згасла.  Вона  шукала  його  скрізь  та  не  знаходила.  ЇЇ  охопив  страх.  Невже  його  більше  не  буде?  Невже  вони  ніколи  не  зустрінуться?  В  її  голові  виникали  тисячі  питань.  Чому?  За  що?  Але  відповідей  вона  не  знаходила.
З  того  часу  кожного  вечора  вона  одягає  чорну  сукню,  приходить  в  той  самий  бар,  замовляє  келих  мартіні  і  ту  саму  мелодію,  яка  лунала  тоді  коли  вони  познайомились  і  чекає  на  нього.  А  коли  бар  зачиняється,  мовчки  підходить  до  столика  де  він  сидів  і  залишає  записку  в  якій  чорною  ручкою  написано:  «Я  тебе  кохаю  і  буду  чекати  вічно…»  
Вона  не  знає,  що  кожного  вечора  він  теж  приходить  сюди,  ховається  так,  щоб  його  не  було  видно  і  спостерігає  за  нею.  Кожного  разу  він  забирає  записку  і  йде,  щоб  завтра  прийти  знову…
Офіціант  підійшов  до  неї  і  передав  їй  конверт.  Відкривши  його  вона  мало  не  зомліла,  це  був  лист  від  нього:                                                                                          

                                   «  Привіт,  моя  кохана!

Вибач  мене,  за  те,  що  я  тебе  покинув  не  сказавши  тобі  ні  слова.  Я  просто  відчув,  що  це  все.  Я  відчув,  що  більше  нічого  не  зможу  дати  тобі.  І  хоча  ми  не  разом,  знай,  я  безмежно  тебе  кохаю  і  кохатиму  вічно.                                                                                                                                                            
                                                                                                                                                           
                                                                                   Навіки  твій  …»

На  її  очах  виступили  сльози.  Їй  здалось,  що  вона  все  нарешті  зрозуміла  і  прийняла.  Вона  злегка  посміхаючись  дістала  з  сумочки  клаптик  паперу  і  просто  написала  :  «Я  тебе  кохаю».    Ці  три  слова  кожного  вечора  залишались  на  столику.  Він  завжди  забирав  їх  і  знав,  що  тепер  вони  назавжди  разом  хоч  не  тілесно,  але  їх  душі  і  серця  обвінчані  навіки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716987
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2017


Політ любові

Вона  немов  голубка  линула  до  нього
Не  відчуваючи  ні  втоми,  ні  тривоги.
Одна  супроти  світу  всього,
Просила  лише  в  неба  допомоги.

Душа  її  світилась  та  горіла,
Вела  вперед  ця  незгасаюча  надія.
"Все  буде  добре.-тихо  гомоніла.
І  збудеться  твоя  блакитна  мрія"

Думками,  ніби  крилами  летіла,
До  друга,  який  серцю  милий.
Його  на  мить  побачити  хотіла,
Бо  зараз  він  для  неї  є  єдиний.

Як  та  голубка  плинула  до  нього,
Не  жаль  було  усіх  життєвих  сил.
Бо  не  потрібно  було  більш  нічого,
Аніж  його  зустріти  небосхил.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2017


Всі таємниці, сейфи, несказані слова…

Всі  таємниці,  сейфи  і  несказані  слова,  
Та  й  ми  все  розділяємо  на  раз  і  два.  
Так  намагаємось  розставити  акценти,  
Знайти  важливі  всі  для  нас  моменти.

В  житті  шукаємо  такі  пріоритети,  
Щоб  скласти,  як  мозаїку  портрети.  
Свої  портрети,  ніби  справжнє  відбиття  
Всіх  справ,  надій  і  свого  цілого  буття.  

Та  таємниці,  сейфи  і  несказані  слова,
Їх  знову  розділяєм  чітко  -  раз  і  два,  
Вони  нам  заважають  істину  знайти  
І  душу  зрозуміти,  вірним  шляхом  йти.  

Ми  боїмось  відкрити  собі  щиру  правду,  
Бо  ніби  заподієм  собі  біль  і  зраду.  
Та  слухати  себе  це  основна  умова!  
Позбутись  тіні  несказаного  слова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2017


Світ це гра

Таким  як  є  цей  світ,  його  приймаю,
Не  в  силах  я  змінити  правил  гри.
Мені  роздали  карти  і  я  граю,
Хоч  не  сподобались  мені  вони.

Та  не  питав  ніхто  моєї  згоди.
«Ходи!»  -  лише  кричали  і  –  «Давай!»
І  я  ходила  і  ходити  буду,
Хоч  серцю  не  подобається  вкрай.

І  що  так  світ  влаштований,  я  знаю,
І  розумом  приймаю  та  не  серцем.
Такі  вже  правила,  за  ними  граю.
І  всі  ми  граємо  і  аж  до  смерті.

Бо  не  припиниться  ця  гра  ніколи.
До  нас  ще  її  грали  й  після  нас,
Всі  будуть  грати  й  круг  не  розірветься.
Такий  вже  світ,  такий  у  нас  всіх  час

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2017


Місто

Вона  йшла  і  курила  цигарку,
Розглядаючи  вранішнє  місто.
ЇЇ  вразило  бачене  зранку,
Від  сірості  стало  їй  тісно.

Їй  хотілось  тікати  звідси,
Але  бігти  було  вже  ніку́ди,
ЇЇ  місто  заполонило,
Закувало  в  кайдани  їй  руки.

Вона  стала  і  тіло  німіло.
ЇЇ  місто  сьогодні  вбило.
Вона  впала,  цигарка  диміла.
Вона  вмерла  в  цей  день,
І  цигарка  згоріла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2017


Грусть

Мне  грустно.  Почему?
Мне  просто  грустно,  знаешь,
Ведь  так  же  иногда  бывает.
Когда  тоска  на  сердце  угнетает
И  ничего  не  хочется  в  тот  час.
И  мир,  как  будто  его  нет.
В  душе  так  хочется  покоя.
Ни  радости,  ни  смеха,  а  покоя.
Уснуть,  проснуться,  но  уже  не  здесь,
А  где  далеко  за  горизонтом.  
В  уютном  месте  и  без  слез
Бродить  по  улицам  безмолвно,
И  ни  о  чем  не  сожалеть.
И  просто  жить  себе  свободно,
И  находить  ответы  на  вопросы,
На  все  вопросы  без  остатка.
Чтоб  может  былью  стала  сказка.
Спокойной,  тихой  и  без  грез.
Тогда  душа  увидит  счастье,  
Тогда  к  душе  придет  покой.
Покинет  грусть  и  все  ненастья,
Уйдут  и  не  вернутся  вновь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715481
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.01.2017


Дорога в невідомість до свободи

Їй  здавалось  ніби  вона  стоїть  на  краю  прірви  і  ще  один  крок,  один  легкий  поштовх  і  вона  впаде  вниз.  Всі  намагання  боротись  закінчувались  провалом.  «Досить!  Потрібно  щось  змінювати!»  Така  думка  давно  вже  сиділа  в  неї  у  голові,  але  сьогодні  вона  звучала  особливо  чітко.  Це  місто  давно  пригнічувало  її,  поступово  заковувало  в  кайдани  руки,  ноги  і  повільно  затягувало  зашморг  на  шиї.  Але  сьогоднішній  день  став  останньою  краплею  в  чаші  терпіння,  яка  переповнилась  вщерть.
Весь  день  проходив  шкереберть.  Зранку  під  час  сніданку  з  батьками  із  звичної  материної  фрази  «Доню  тобі  35  років,  а  ти  ще  досі  незаміжня  і  ні  з  ким  не  зустрічаєшся»  розгорівся  скандал.  Із  зіпсованим  настроєм  прийшла  на  роботу  і  там,  як  на  зло  теж  працювати  було  зовсім  неможливо.  Директор  був  розлючений  і  свою  злість  скидав  а  працівників.  «Мені  це  вже  набридло,  потрібно  звільнятись…»  Роздумувала  вона  в  той  час  коли  начальник  її  відділу  з'ясовував  стосунки  із  директором.  «Мені  давно  пропонують  іншу  роботу  з  чудовими  умовами:  висока  заробітна  плата,  повний  соціальний  пакет.  Дарма  що  в  іншому  місті  з  житлом  обіцяли  допомогти…»  Вона  не  знала  звідки  з‘явилась  ця  впевненість,  ніби  невидимий  ангел  прошепотів  їй  на  вушко:  «Я  вірю  в  тебе!  Ти  все  зможеш!».  З  цими  думками  в  голові  пішла  і  написала  заяву  на  звільнення.  Їй  здалось  дивним,  що  не  було  ніяких  запитань  і  прохань  залишитись.  
«Це  навіть  краще.»    -  тихо  промовила  вона.  
Не  було  особливого  бажання    пояснювати  чому  так.  Якби  почала  говорити,  то  б  точно  не  витримала  і  наговорила  багато  зайвого.  А  так  лише  «Дякую!»    у  відповідь  на  «Заробітну  плату  можете  забрати  завтра».  Вона  звичайно  замислилась  про  те,  хто  буде  виконувати  її    обов'язки,  проте  майже  одразу  згадала,  що  на  її  місце  давно  хотіла  одна  з  колег,  тому  заспокоївши  себе  цією  думкою  швидко  склала  речі  і  пішла  геть.  Намагалась  прогулюватись  містом,  але  розуміла,  як  не  тягни,  а  додому  все-таки  йти  прийдеться.  Батьки  здивувались  її    ранньому  приходу,  а  після  того,  як  вона  повідомила  про  те,  що  звільнилась  з  роботи  знову  розгорівся  скандал.  «Коли  ж  це  все  скінчиться???»  З  цими  думками,  сильно  грюкнувши  дверима,  зачинилась  у  себе  в  кімнаті.  
«Як  же  хочеться  спокою,  простого,  тихого,  чистого  спокою.  Не  можу  і  не  хочу  залишати  все  так  як  є.  Досить!  Потрібно  щось  змінювати!  Напевно  і  справді  прийшов  цей  час.»  -  кричала  її  душа.
«Потрібно  їхати  з  міста.»  -  твердо  вирішила  вона.
ЇЇ  не  лякала  невідомість  і  труднощі.  Завдяки  заощадженням,  які  зберігались  на  банківському  рахунку,  вона  могла  не  працювати  цілий  рік,  а  може  навіть  і  більше.  Тому  поглянувши  вкотре  на  місто  через  вікно  остаточно  вирішила  почати  життя  з  чистого  аркуша.    
Наступного  ранку  вона  зібрала  необхідні  речі,  майже  мовчки  поснідала  і  тихо  пішла,  залишивши  на  столі  лист  для  батьків,  в  якому  просила  зрозуміти  її,  вибачити  і  обіцяла  повідомити  про  себе  коли  знайде  свій  спокій.
Після  того,  як  забрала  заробітну  плату  попрямувала  на    залізничний  вокзал.  Вона  викупила  все  купе,  адже  не  хотіла  щоб  хтось  їй  заважав.  І  ось  настала  ця  мить  коли  потяг  почав  вирушати.  Прийшло  відчуття,  що  місто  ніби  бореться  із  нею,  не  хоче  відпускати,  затискає  кайдани,  накидає  мотузки,  але  вона  опирається.  Врешті-решт  кайдани  і  мотузки  не  витримуючи  напруги  починають  розриватись  і  місто  змушене  визнати  свою  поразку.  Вона  зрозуміла,  що  перемогла.  На  мить  відчула  себе  середньовічним  воїном,  який  здолав  злого  дракона  і  з  тріумфом  продовжує  свій  тернистий  шлях  для  подальших  здобутків.
В  той  же  час  вона  по  краплині  починає  відчувати  свободу.  Поступово  приходить  звільнення  від  проблем,  від  минулого  і  буденних  думок.  ЇЇ  зовсім  не  лякає  те,  що  буде  далі.  Вона  насолоджується  саме  цією  миттю,  живе  теперішнім,  а  минулого  і  майбутнього  зараз  для  неї  не  існує.
По  краплині  її  душа  наповнюється  спокоєм,  якого  вона  так  давно  чекала.  Всі  тривоги  залишились  у  місті  і  тепер  вона  просто  прямує  на  зустріч    своїй  долі.  ЇЇ  переповнюють  щастя  і  така  щира  радість  немов  у  дитини.    Посмішка  практично  не  сходить  з  її  обличчя.  Такої  легкості  вона  давно  не  відчувала  і  мабуть  вже  забула,  що  так  буває.  
Страх?  Ні,  його  просто  немає.  Він  заповнював  все  її  єство  раніше,  тоді  коли  вона  думала  про  своє  життя  в  якому  не  бачила  сенсу,  коли  просто  існувала  і  пливла  за  течією.  Намагалась  догоджати  батькам,  на  роботі  і  практично  не  зважала  на  свої  мрії  і  почуття.  Проте  тепер  у  боротьбі  страху  і  спокою  переміг  спокій.  Вона  нарешті  починає  жити  для  себе  і  байдуже,  що  про  це  подумають  інші.  Їй  здалось,  що  в  неї  виросли  крила,  вона  нарешті  наважилась  відпустити  все  і  полетіти.  
Єдиною  її  супутницею  в  той  момент  була  музика,  без  якої  не  уявляла  свого  життя,  адже  слова  і  звуки  ніколи  не  зрадять,  не  збрешуть  і  не  завдадуть  болю,  а  навпаки  віднесуть  біль  кудись  далеко,  покращать  настрій  і  навіть  підкажуть,  як  вчинити  в  тій  чи  іншій  ситуації.  Саме  тому,  плеєр  завжди  був  у  її  сумочці,  або  ще  на  допомогу  приходив  телефон  в  якому  завжди  легко  відшукати  улюблений  трек.  Зараз  до  музики  додались  звуки  поїзда,  що  їде  і  таке  поєднання  мелодій  в  цей  момент  їй  здались  найпрекраснішими,  адже    це  була  пісня  її  визволення,  гімн  її  свободи.  Зараз  крім  відчуття  визволення,  свободи  і  спокою  їй  нічого  не  потрібно.
Вона  знала,  що  через  декілька  годин  вийде  з  поїзда,  познайомиться  з  новим  містом,  подивиться,  поспілкується  з  людьми  і  почне  життя  з  чистого  аркуша.  Якщо  раптом  їй  щось  не  сподобається,  то  зажди  можна  купити  квиток  на  поїзд,  поїхати  туди  куди  підкаже  серце.  
І  після  тривалих  подорожей,  вона  сидітиме  в  якомусь  прекрасному  місці  з  легкою  посмішкою  на  обличчі  і  тихо  промовить:
«Я  все-таки  змогла.  Я  зайшла  себе.  Я  вільна!  »

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715471
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2017


Випадковий слухач

Ти  мій  випадковий  слухач.
Зайшов,  щоб  послухати  душу.
Ти  мій  випадковий  читач  .
Відкрити  слова  тобі  мушу.

В  віршах  розповісти  про  те,
Що  в  серці  моєму  існує.
Про  грішне,  а  може  святе,
Про  те,  що  думками  малюю.

Свій  сум,  свою  радість  і  біль.
У  творах  я  все  подарую.
З  тобою  я  щира.  Така  моя  ціль.
Надіюсь,  що  ти  це  відчуєш.

Ще  трохи  і  вийдеш  з  кімнати.
Цікаво  згадаєш  про  мене?
За  мить  коли  будеш  минати
Будинки  й  вітрини  шалені.

Чи  змогла  залишити  я  слід?
В  душі  твоїй  незнайомій.
Чи  змогла  розтопити  я  лід?
На  жаль  мені  невідомо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2017


Присвята

Муза.  Напевно  так  не  говорять  про  осіб  чоловічої  статі,  але  в  ньому  було  щось  особливе.  Він  був  не  схожий  на  інших  і  водночас  такий  як  усі.  В  ньому  відчувались  сила  і  спокій.  Такий  жаданий  для  неї  спокій.  За  це  відчуття  вона  б  змогла  померти,  а  він  би  відродив  її  знову.  Адже  одного  разу  вона  вже  стояла  на  краю  прірви  і  хотіла  стрибнути  вниз,  а  він  її  врятував  та  повернув  до  життя.  Завдяки  йому  їй  вдалось  побачити  цей  світ  по-новому,навколишнє  не  стало  кращим,  проте  вона  змогла  змінити  своє  відношення  до  буденних  реалій.
Він  ніби  переносив  її  в  іншу  країну,  в  інше  місто.  В  невелике  містечко  із  затишними  вуличками,  по  яких  вони  змогли  б  досхочу  гуляти  і  розмовляти  про  все.  Про  вранішнє  сонце,  про  улюблену  музику,поезію,  про  мрії,  які  неодмінно  здійсняться.  Поряд  із  ним  відчувалась  неймовірна  легкість,  її  душа  злітала  до  небес  і  зовсім  не  хотіла  повертатись  на  землю.  В  його  очах  їй  здавалось  вона  бачить  усе  і  іскри  радості  й  краплі  смутку.  Ці  очі  лякали  її  і  водночас  втішали  та  заспокоювали.  Одного  погляду  було  достатньо.  Коли  він  дивився  на  неї,  вона  не  потребувала  слів  і  хотіла,  щоб  такі  миті  тривали  вічно.  Адже  це  були  миті  щастя,  такого  справжнього  щастя  від  якого  тіло  і  душа  здається  можуть  розірватись  на  тисячі  крихітних  шматочків.  І  вона  готова  була  розриватись  так  постійно.  Адже  це  приносило  не  біль  та  страждання,  а  справжню  радість  та  насолоду.
Їхня  зустріч  була  такою  випадковою,  а  тепер  вона  не  може  уявити  свого  життя  без  його  такого  звичного  "Привіт!".  Ніби  і  не  жила  по-справжньому  до  цього.  Він  навчив  її  дихати  на  повні  груди,  ніби  вивів  з  лабіринту  з  якого  вона  довго  не  знаходила  виходу  і  не  сподівалась,  що  знайде.
Їй  не  відомо,  як  складеться  їхня  доля  надалі.  Можливо  вони  розійдуться  кожен  по  своїй  дорозі  і  більше  не  зустрінуться.  Але  вона  точно  знає,  що  ніколи  його  не  забуде.  Він  завжди  житиме  в  її  серці  і  такий  милий  образ  постійно  зігріватиме  її  душу.  І  кожного  дня  вона  буде  дякувати  Богу  за  цю  зустріч.  Зустріч,яка  змінила  життя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715286
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2017


Пишу я тебе

Пишу  я  тебе  словами,  рядками.
Дивними  мріями,  тими  думками,
Що  вітер  розносить  летіти  по  світу.
І  запахом  свіжості  вранішніх  квітів.

Малюю  тебе  ніжними  фарбами,
Кращими  в  світі  різними  барвами.
Вечірніми  зорями,  снами  прозорими,
Густими  лісами,  високими  горами.

Пишу  я  тебе  і  пишу  я  для  тебе,
Щоб  зміг  ти  злетіти  високо  у  небо.
Малюю  тебе  і  малюю  для  тебе,
Щоб  зміг  ти  відкрити  віру  для  себе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2017


Світло для душі

Свічка  в  темряві  світить  спокійно.
Банально?  Дозволь  думати  вільно!
Дозволь  мені  про  все  говорити!
Стіну  зневіри  словами  розбити.

Бо  хочу  я  сісти  в  човен  надії
Вічної  правди  та  світлої  мрії.
У  мороці  більше  не  хочу  блукати,
І  серце  своє  лиш  в  страху  ховати.

Душа  не  бажає  більше  втрачати,
Вона  так  стомилась  бігти,тікати.
На  думку  оточення  вічно  зважати,
Так  мріє  справді  вільно  кохати!

Летить  вона  стрімко,  лине  на  світло.
Вдихнути  щоб  глибше  чисте  повітря.
Свіча  її  манить,  кличе  теплом
Надії  для  неї  є  білим  крилом!

Свічка  в  темряві  світить  спокійно.
Банально?  Дозволь  дихати  вільно!
Дозволь  мені  жити,  більше  не  грати.
Бо  досить  душу  щодень  розпинати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2017


Що у цій краплі, мій друже, ховається?

Що  у  цій  краплі,  мій  друже,  ховається?
Може  там  хтось  у  чомусь  розкається?
Чи  може  вітри  й  темні  бурі  зриваються?
І  хтось  вже  навіки  із  кимось  прощається.

А  можливо  не  так  усе  відбувається?
І  там  уже  хтось  знов  зустрічається.
Та  тихо  і  ніжно  в  любові  зізнається,
І  більше  уже  не  розпрощається.

Та  відповідь,  друже,  не  визначається.
Не  знаю  я  справді,  що  відбувається.
І  дощ  за  вікном  знов  повертається.
Так  що  ж  у  цій  краплі  дійсно  ховається?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2017


Кавове прощання

Міцна  терпкість  кави  губи  лоскоче,
П'ю  дні,  що  були  й  минулі  всі  ночі.  
Роки  і  години,  секунди,  хвилини,  
Усі  миті  щастя,  погані  новини.  

Що  було  з  тобою  і  те,  що  без  тебе,  
Ось  місяць  мені  посміхається  з  неба.
Думки  прилітають  і  знов  покидають,
Та  кава  повільно  мене  зігріває.  

Так  тихо  вона  усе  зайве  стирає,  
Цей  день,  що  минув  і  те,  що  не  знаю.  
Враз  спокій  приходить,  його  я  приймаю,  
В  душі  тільки  ранку  нового  чекаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2017


Вечірня сповідь (вірш 2)

Вона  сидить  на  березі  ріки,
Ніч  лише  знає  де  летять  її  думки.
І  тільки  вітрові  розкаже  все  вона,
Бо  він  не  зрадить  і  не  викаже  сповна.

Місяць  буде  свідком  цій  розмові,
Він  стане  третім  у  цій  змові.
Та  теж  нікому  не  розкаже.
І  там  за  хмарою  він  ляже.

Швидка  ріка  омиє  її  душу,
У  свої  води  забере  всю  тугу.
І  віднесе  ще  й  так  далеко
Де  вже  ніхто  не  бачить  неба.

А  зранку  вже  на  березі  нікого,
Лише  ромашка,  що  чекає  долю.
І  таємницю  дівчини  хоронять
Вже  місяць,  вітер  й  бистрі  води.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2017


Вечірня сповідь (вірш 1)

Весняний  вечір  огортає  місто.
Навколо  все  спалахує  вогнями.
І  йде  вона  по  вулиці  самотньо
Ніхто  не  сповнює  її  словами.

Її  думки  відчує  тільки  вечір,
Та  промовчить  не  скаже  ані  слова.
Лиш  тихо  кине  він  на  плечі,
Той  дивний  спокій,  що  його  чекала.

Він  викупить  у  туги  її  смуток.
Думки  очистить  й  не  залишить.
І  подарує  щиро  ніжний  дотик
П'янкого  вітру  й  просто  втішить.

«Я  тобі  вірю.»  -  скаже  тихо.
Вона  йому  відкрила  душу.
А  він  промовить  їй  на  вухо:
«Поки  живий,  я  не  залишу.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2017


Чи можеш ти забути почуття?

Чи  можеш  ти  забути  почуття,
Що  пожирає  просто  з  середини?
І  ніби  спонукає  до  життя,
Але  й  вбиває  тихо,  без  причини.

І  хочеш  відлетіти  у  думках
Туди  далеко  де  не  буде  болю.
Щоб  так  не  збожеволіти  в  словах.
І  серце,  щоб  не  вирвати  із  кров'ю.

Бо  почуття  так  вирветься  з  грудей
І  душу  втратиш  ти  назавжди.
Не  зможеш  більше  вірити  в  людей,
Поринеш  в  темряву  і  вп́адеш.

Так  тихо  огорне  тебе  пітьма.
Ти  їй  здасися,  бо  не  зможеш  більше.
І  будеш  там  налякана  й  одна,  
Подумаєш,  що  вже  не  буде  гірше.

Й  миттєво  прийде  дивний  спокій.
Ти  спробуєш  прийняти  це  усе,
І  навіть  зробиш  певні  кроки.
Та  все  ж  душа  твердитиме  одне

Чи  можеш  ти  забути  почуття,
Що  пожирає  просто  з  середини?
І  ніби  спонукає  до  життя,
Але  й  вбиває  тихо,  без  причини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2017


Червона троянда

                                                         Присвячено  Майбороді  Юлії

Я  вишлю  тобі  червону  троянду.
Коли  ти  у  смутку,  а  може  в  журбі,
Сидітимеш  тихо  собі  у  веранді
І  будеш  мовчати  про  біль  у  душі.
Ніхто  більш  не  знатиме  думи  твоєї,
Нікому  не  скажеш,  секрет  збережеш
І  граню  тонкою  ти  все  зачеркнеш.
Тоді,  я  прошу  поглянь  на  троянду,
Відкрий  свою  ніжність  і  тугу  свою,
Ти  все  відпусти  там  у  небі  літати,
Забудь  негаразди  й  турботи,  молю!
Розправ  тоді  крила,  не  слід  їх  ховати!
Бо  ангелам,  знаєш,  не  варто  страждати!
Лиш  тільки  радіти  і  щиро  сміятись,
Та  й  жити,  як  в  казці  от  лиш  на  яву.
І  може  так  статись  і  все  повернеться.
Лише  не  печалься!  Я  знову  прийду,
І  просто  відправлю  червону  троянду,
Коли  ти  у  смутку,  а  може  в  журбі.
Сидітимеш  тихо  собі  у  веранді,
І  будеш  мовчати  про  біль  у  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2017


Ми зимуємо ве́сну

"Ми  зимуємо  ве́сну"  -
Просто  сказала  вона.
Ми  зимуємо  ве́сну,  
П'ємо  зиму  до  дна.
Ми  зимуємо  ве́сну
І  тихо  чекаєм  тепло.
Бо  знаєм  зігріє,
Де  б  воно  не  було.
Ми  зимуємо  ве́сну,  
Мрієм  про  інші  світи.
Ті,  де  більше  немає
Лиха  і  болю  й  біди.
Ми  зимуємо  ве́сну,
Але  не  хочем  піти.
Бо  душу  гріє  надія,
Що  будуть  квіти  цвісти.
І  буде  сонце  та  радість,
Душу  зігріє  добро.
Ми  зимуємо  ве́сну
І  вірим,  що  прийде  тепло!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714153
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.01.2017


Танець під дощем

Вона  просто  танцювала  під  дощем,
Так  намагалась  змити  дикий  щем.
І  відпустити  все  високо  в  небо,
Щоб  жити  легше  й  так  як  треба.
Не  думати  і  зовсім  не  терпіти,
Не  марити  та  більше  не  жаліти,
Що  щось  неправильно  чи  вірно.
Та  як  той  птах  летіти  вільно.
Туди  за  хмари,  майже  до  зірок,
Їй  залишилось  лиш  зробити  крок.
На  зустріч  цій  омріяній  свободі,
Не  підкорятись  всюдисущій  моді.
І  більше  не  заходити  в  ту  тінь,
Бо  там  її  поглине  справжня  лінь.
А  тут  вода  так  ніжно  омиває  тіло
Й  душа,  ось  мить  і  майже  полетіла.
Ця  легкість,  за  яку  віддала  все
Здається  тільки  радість  принесе.
І  тихий  дощ,  вона  під  ним  танцює.
Неначе  знову  все  життя  своє  малює,
Але  тепер  без  болю  та  страждання,
Лиш  тільки  світло  і  омріяне  кохання.
Той  спокій  про  який  вона  забула,
Нарешті  заново  його  душа  відчула.
І  більше  не  віддасть  це  все  нікому,
Лиш  скаже  волі  вітрові  п'янкому:
"Я  вільна,  я  змогла  та  хочу  жити.
Щасливою  тут  бути,  мріяти,  радіти!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2017


Усе так безмежно…

Усе  так  безмежно,
Чи  лиш  протилежно?
Реальність  зникає,
І  більше  немає…

Нікого  навколо,
Лише  видноколо.
Тільки  ці  двоє
Чарують  любов’ю.

Живуть  і  не  грають,
Світ  обіймають.
Реальність  безмежна,
Вони  незалежні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2017


Любов без меж

Любов  без  слів,  без  меж  і  заперечень,  
І  не  потрібно  більше  інших  речень.  
Вони  ж  бо  зайві  в  щирих  почуттях,  
А  справжня  цінність  тільки  в  відчуттях.  

Ти  істину  побачиш  тільки  в  серці,  
Лише  не  бійсь  відкрити  в  нього  дверці.  
Бо  знай,  вона  правдива  та  чудова  
І  зігріває  душу  так  казково.  

Довірся,  щирій  справжності  любові,  
І  не  переч  ти  двох  сердець  розмові.  
Їм  дай  почути  один  одного  сповна  
Щоб  дві  душі  з‘єднались,  як  одна.  

Дозволь  відчути  їм  любов  прекрасну  
І  сонце  шлях  освітить  тобі  ясно.  
Не  бійся  ти  кохати  без  зупинки,  
І  осягнути  почуття  без  зайвих  вчинків.  

Любов  без  слів,  без  меж  і  заперечень  
І  не  потрібно  більше  інших  речень.  
Дозволь  собі  кохати  так  безмежно  
Ти  щирим  будь  в  любові  і  залежним.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2017


Поцілуй мене, подихом вітру…

Поцілуй  мене,  подихом  вітру,  
Таким  ніжним  й  привітним.  
Огорни,  теплом  мою  душу,  
Повернутись  тебе  не  примушу.  
Розкажи  мені,  тихо  про  казку,  
Про  кохання,  ніжність  і  ласку.  
І  дощем  змий  усі  ті  печалі,  
Захисти,  від  буденних  реалій.  
Поцілуй,  лиш  проміннями  сонця,  
В  ньому  я  знайду  охоронця.  
Відпусти,  моє  тіло  літати  
І  мрію  покірно,  тихо  чекати.  
Заховай,  в  моїм  серці  надію,  
Бо  не  вірити  більше  не  вмію.  
Поцілуй,  огорни,  розкажи,  захисти  
Знаю  так  можеш  зробити  лиш  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2017


Слава Україні! Героям Слава!

                                                                 Присвячено  Героям  Небесної  Сотні

Нашу  волю,  долю  і  перемогу,
Ніколи  не  знищить  ворог  народу!
Бо  єдині  ми  духом  по  всій  Україні
І  чути  про  славу  у  кожній  родині!

Хай  пишуть  і  знають  про  Україну!
Величну  і  сильну  –  нову  Батьківщину!
Могутня,  смілива,  козацька  держава
Піднялась  –  і  значно  сильнішою  стала!

Героям,  що  тіло  за  неї  поклали,
Від  нас  їм  подяка  і  –  Вічная  Пам'ять!
Їх  ангели  в  небо  до  себе  забрали
І  стомлені  душі  там  їхні  втішали!

Сотня  небесна  –  Герої  майдану!
Навік  в  нашій  пам’яті,  вічно  в  пошані!
Збережем  Україну,  зміцнимо  дух
Щоб  сяяв  свободою  кожен  наш  рух!

Герої  загиблі,  щоб  кожну  хвилину
Раділи  згори  за  своїх  побратимів.
Живі  ж  –  будували  новітню  державу,
Щоб  мир  і  добробут  у  ній  процвітали!

Єдина  і  вільна,  квітуча  країна  –
Це  все  Україна,  це  наша  перлина.
ЇЇ  зберегти  –  наша  спільная  справа,
Щоб  Богу  хвала  у  ній  завжди  лунала!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712911
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2017


Розмова з голубкою

Розкажи  мені,  голубко,  про  свободу,  
Про  чисту,  неоспівану  природу.  
Розкажи  мені,  голубко,  про  кохання,  
Про  ті  палкі  і  щирі  поривання.  
Розкажи  мені,  тихесенько  про  волю  
І  про  твою  пташину,  справжню  долю.  
Розкажи  мені,  голубко,  як  літаєш.  
В  чистім  небі,  що  ти  відчуваєш?  
Коли  крила  ніжно  огортає  вітер,  
І  є  одне  бажання  це  летіти.  
Розкажи  мені,  голубко,  і  про  сонце,  
Що  заглядає  у  моє  віконце.  
Чи  воно  так  само  зігріває?  
І  сильних  крил  твоїх  не  обпікає?  
Розкажи  мені,  сестрице,  ти  про  небо,  
Як  воно  піклується  про  тебе.  
Розкажи  мені,  прошу,  про  наш  час  
Чи  є  багато  справді  його  в  нас?  
Розкажи  ти  про  усе  на  світі,  
Як  в  ньому  людям  треба  жити.  
Любити,  мріяти,  чекати  та  горіти,  
І  так,  як  ти  окрилено  летіти.  
Із  правдою  у  серці  завжди  бути,  
Тоді  ми  зможемо  життя  відчути.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2017