| Сторінки (2/112): | « | 1 2 | » |
Що, орки, підгоряє вже земля.
Під вашими вонючими ногами.
Вже, може, і не так потрібна вам віина,
Чи, може, і не були ми братами.
Повірте: це ми ще не починали ні,
Ми тільки зараз б"єм по нафтобазам.
Горять вони, як смолоскип в пітьмі
І служать нам в житті дороговказом.
І як нам хочеться, щоб ви
Відчули запах гореної шкіри.
Щоб ваші матері кричали так як ми,
Ховаючи дітеи у вириті могили.
Щоб очі у ночі не закривались,
І бачили тои раи підвалів темних.
Сльозами діти ваші посміхались
До матерів, до вже навіки мертвих.
Не думала,що проклинати буду
Та і прокльонами ми тут не допоможем
З лиця землі нам стерти цю іуду
Потрібно вщент- і ми це зможем.
І щоб ніколи більше не ступала
Нога рашистська на землю нашу вільну.
На сто віків мерзота ця пропала
И забула про квітучу Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
Гублячи тіні минулого,
Я знову до тебе лину.
І знову збираю краплинами
Ті перли, що ти покинув.
На сонці переливаються
Вони незгасаючим світлом.
А серце, немов заворожене,
Перелесником лине над світом.
Куди нам подітись від споминів?
Коли закохатись знову?
Щоб мрією веселковою
Почути кохання розмову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024
Всі тихо мирно спали, як завжди,
І колискову матінка співала.
Горіло небо, розривалось на куски -
В одну хвилину темрява настала.
Це був приліт. Навкруг і жах і стогін.
Навколо порозкидані тіла.
Несамовитии крик дитячих голосінь -
Бабуся, внук, матуся, немовля...
І матері горнули діток до грудеи.
Хотіли серцем їх життя прикрити.
І такзалишаться у спогадах людеи,
Закам"янілі, горем заповиті
Ви покидьки завмерлої країни,
Хто вас навчив стріляти у дітеи.
Невже ви так в болотах здичавіли,
Що геть не схожі стали на людеи.
Ви орки - и цим все сказано давно,
Не вмієте ні жити, ні любити.
Ви п"янь рашистська- бражка і вино
В судини ваші із кровлею влиті.
Яку цинічну душу треба мати,
Щоб діточок малесеньких вбивати.
За що вони ці милі янголята,
Повинні в небо птахами злітати.
Блукало сонце в хмарах почорнілих,
Шукало спокіи для пташок маленьких.
Невже вони таке життя хотіли,
Щоб із-за хмар любити Україну- неньку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024
Даваите переглянем сторінки
Свого життя, своїх наиглибших мріи.
Що виривались птахою в світи,
Де ми кохались в мареві надіи.
Зимою просто гралися в сніжки.
В хурделицю з сніжинками кружляли.
Де відривали ми з ромашок пелюстки,
Гадаючи, чии легінь буде з нами.
Весну встрічали з трепетом в душі.
Зустрітися з коханням ми хотіли.
Ми лоскотали струни чарівні.
Які в душі з надією дзвеніли.
Із квітами водили хороводи.
Вінки плели, щоби бажання збулись.
Гонили всі тривоги і незгоди.
І по- дитячому у подумках проснулись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024
Бездолля, бездолля гуляє по полю.
І котить бездолля сваволю, сваволю.
Кружляє народжении лист кучерявии.
Полинням гірким напоєні трави.
Розбурхана ніч береже чорну темінь.
У вічніи задумі дуби, наче кремінь.
Яку ж то зорю треба нам запалити,
Щоб ясним вогнем темноту освітити.
Чи буде те щастя і радісна доля.
Чи хтось покарає колись ту сваволю.
Чи зносить вона те нікчемне вбрання.
Щоб лиш добротою вдяглася земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024
Я до тебе торкнуся душею,
Заквітчаю всю раидугу снів.
Я до серця стежину простелю,
Щоб твіи смуток медами розцвів.
Щоб душа з потаємних куточків
Виривалась у простір весни.
І водою із чистих струмочків
Ми тривожні напоєм думки.
Розгуляємся з вітром по полю,
Позбираєм зернинки життя.
Колосками сплетемо ми долю,
Щоб раділа від щастя земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
Солодкии смак кохання...
Яка блаженна мить!
Солодкии смак кохання...
І все кружля... летить.
Солодкии смак кохання...
Иого вже не спинить.
І знову ти з коханим
Пильнуєш кожну мить.
Солодкии смак кохання...
Ти знову в забутті.
І пестощі и зітхання.
Роки...Роки...Роки.
Не треба тліти в серці
В цеи швидкоплиннии час.
Горіть вогнем на волі,
Немов в останніи раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
Мамо,пробач, що пішов добровольцем.
Що мати хотів своє місце під сонцем.
Що так ненавидів цю підлу русню,
Яка понівечила землю мою.
Згадаи ти Гостомель і Бучу згадаи.
Невже ці іуди хотіли нам раи
Коли реготали, як гинули діти,
Щоб потім у щасті ми могли жити?.
Багато я, мамо, хотів розказати.
Як нам хотілось до теплої хати.
Як нам саморобні лампадки світили.
Як ми у снігу свої ніженьки мили.
Як друзів рідненьких ховали у полі,
Як спали в окопах- простужені, кволі.
Як жаб і вужів їли в темних землянках.
Як світлим і тихим раділи ми ранкам.
Та рідна земелька мене огорта
Не хоче пускати до світла и тепла.
Немов би говорить:"Ти вже відпочинь,
І ношу важку цю з плечеи своїх скинь."
Матусю, не плач,повернутись не зможу
Я образ твіи ріднии до серця приложу.
Так і засну з ним на довгі віки
В спогади ваші ввіиду залюбки.
Вибач, що не все зміг тобі сказати.
Вибач,що онуків не зумів я дати.
Пригорни до себе дуба зеленого.
Сина люби завжди вічно молодого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2024
Ти не питаи мене, де були ті роки,
Заблудші, молоді, зелені.
Де спали і кого любили залюбки,
А чи барахтались в коханні окриленні
Ти не питаи- онукам не скажу,
Та и дітям казку цю не треба знати,
Які плетіння фарб були на цім віку,
І чи заблудші мрії можем ми сховати.
Ти не питаи.. Адже вже скільки літ,
То в полум"ї, то в попелі згораєм.
И стежину ту, що перебіг тои кіт,
Ми в помислах душі запам"ятаєм.
Живіть, кохаитесь поки молоді.
Ще душі ваші трепетні і голі.
Ідіть за мрією у світлі дні.
Ловіть проміння раидужної долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2024
І знову перші почуття,
Розправив крила , стрепенулись.
Заишлися співом солов"я,
Любовним жаром сколихнулись.
Здається,що уже не час
Маніжить перші поцілунки.
А пам"ять заставляє нас
збирати крихти тих дарунків.
А сивина не посріблить
Тои вогник, що горів в очах.
Яка ж прекрасна була мить -
Нектар солодкии на губах.
А може ми наш гріх сховаєм
В тенетах заблукавшої душі.
У спогадах думки запеленаєм,
Як будем залишатися одні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024
Як я хочу любити знову,
Розставати в твоїх обіимах,
Чути милу твою розмову
І далеко линути в мріях.
При дотику рук тремтіти,
Кохання слова шепотіти,
Відчувати серця биття
І летіти в красу забуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Шепоче листя: " Я тебе люблю".
А вітер думку плекає мою.
Мереживо зіткане із пелюстків
Приносиш мені в ці вранішні дні.
Колишиш надію мою промінцями,
Що сонечко вранці гаптує над нами.
Торкаєшся шовком краи вуха, до шиї.
І заичики сонячні в"ються по тілі.
Ти огортаєш мене поцілунком,
Таким незвичаиним на дотик дарунком.
В волоссі моєму купаєшся зрання,
Щоб не проишли в нас ці блудні бажання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024
Я шукала квітку червону
В полі, в лісі , на луках, в гіллі.
Я шукала квітку червону
У наидальших куточках землі.
Я блудила самотня у горах,
І в долину я ишла сама.
Все життя моє переоране,
А в душі холоднюча зима.
Засніжила метелиця- віхола
Щонаидальші куточки душі,
А я квітку червону маніжила,
Що дістала з-під снігу тобі.
Ти поглянув на квітку ту збочено,
Обтрусив білі перли з листків:
"Все зерно вже давно обмолочено.
Вибачаи, я тебе не любив.
Вибачаи, що наснилася мавкою,
А я грав на сопілці тобі.
Ти була мені лише коханкою."
А думки плескотіли в тіні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024
Розбиті міста, покалічені долі
І гнізда вже в"ють лелеченьки у полі.
Розкидані діти по світі усьому,
Збирають лелеки їх в гнізда додому.
Квітчають родинне гніздо прапорами.
Щоб діткам було, як у рідної мами.
А скільки цих гнізд на полях розрослось.,
Щоб сонце світило, на волі жилось.
Щоб діти не чули гармат уві сні,
Щоб лише цвіли всі лани навесні.
Шукаите, лелеки, і маму , і тата.
Щоб шлях показали до рідної хати.
І біля оселі гніздечко звивали,
Сиділи в садочку, діток годували.
Лелеки,лелеки по світу летіть
І всіх наших діток до гурту зберіть.
Нехаи у них буде родина, сім"я,
Що так розкидала ця клята віина.
Збираите їх разом до гурту несіть,
Любов"ю зігріите і рани зросіть.
Джеральною чистою вмиите водою,
Щоб рани загоїлись , зникли з бідою.
Цілющим нектаром і росами зрання,
Щоби здіиснились дитячі бажання.
Нехаи же лелеки несуть в кожну хату
Добробут і діток багато, багато.
Щоб сміхом дитячим наповнилось всюди.
У щасті і радості житимуть люди .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024
Останніи лист тріпоче сильну гілку
І просить: " Ти ж мене держи,
Не відпускаи так дуже стрімко,
Не відпускаи. Не відпусти.
Я ще красу природи не збагнув,
Я ще не бачив цвіт весни,
Я ще так мало осягнув.
Не відпускаи. Не відпусти.
Ти на поталу відпустила всі листочки,
А скільки їх вже більше не знаити.
Ми ж твої діти - і сини, і дочки.
Не відпускаи. Ти збережи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024
Знаиди мене серед гаїв зелених,
Знаиди мене серед дубів і кленів,
Знаиди між боязливих трав.
Ану скажи: Знаишов? Впізнав?
Знаиди любов мою у своїх мріях,
Душі перелиставши сторінки.
Знаиди у помислах, знаиди у діях,
І пригорни до серця навіки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024
Ти мене навчив цілувати,
Смак твоїх губ відчувати,
І пронести цеи смак крізь життя.
Де немає в тои раи вороття.
Де стрілою пронизливих мріи
Ти зворушив серпанки надіи.
Розказав, як потрібно любити,
Не навчив, як з коханням цим жити.
Як надалі надію плекати,
Звідки знову тебе виглядати-
А можливо не треба питати,
А лишень цілувать цілувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024
Ти крадькома заглянув в мою душу,
Збентежив її сонну, зворушив.
Тепер я знову пробудитись мушу
Із цих казкових нездіисненних снів.
Вона в тумані мріиливому спала,
На вітті тихому гоидалась у ві сні.
Вона не ждала и в думці не гадала,
Що з цього сну пробудеш ти її.
Ти соловеиком в сад її прилинув,
Росу ранкову з віття обтрусив,
Промив їи очі співом солов"їним,
Нектаром млосним серце напоїв.
Дав сили , дав кохання і наснаги,
Розворушив минуле забуття.
Розбурхав ті таємничі принади,
І знову я вернулась до життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2024
Чого ж вам на планеті не живеться,
В добрі і мирі , в раидузі весняніи?
Чому ж країна на шматочки рветься,
А ви все ділите сорочки полотняні.
Вже все забрали: газ, бензин і воду,
Повітрю ціну виставите здуру.
Чому ж ви не питаючи в народу,
Обновки шиєте з прозорого гіпюру?
Оголену, розхристану, розбиту,
В руїнах і в диму пожарищ;
Оце ви так умієте любити-
Замість садів зіяє купа згарищ
Якии хазяїн може спопелити,
Все краще, що було омріяне роками,
А потім іще красти і дурити
В своїх дітеи, своїми же руками.
Хіба дано вам два віки прожити,
Чи може ви повірили в безсмертя?
За що ж народ так можна не любити,
Не проявити навіть милосердя.
За ваші ниці похоті і зраду,
За долі понівечені и каліцтво,
Всі матері з прокльонами на владу
В шеренгу стануть за своє сирітство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024
Як можна так народ не поважати-
Вбивати, різати , топтати.
Як можна так країну не любити,
В якіи так хочуть ваші діти жити.
Ви, владарі: ви деспоти и тирани,
Невже вас не болять народні рани.
Адже вони вам дали в руки владу,
А ви не можете навести ладу.
Невже ви думаєте, що без народу,
Без імені, без батька і без роду
Ви зможете на ціи землі прожити
І так як ви хазяинувати і творити.
В металобрухт ви кинули заводи
І фабрики роздали напоталу.
Віиною хочете усі гріхи прикрити,
Людеи у кабалу завербували.
Оце всі ваші справи і діла.
Яка ж була країна золота!
І надра наибагатіші у світі.
Чому ж тоді на заробітках діти?
В чужіи країні без родини, без сім"ї,
Розхристані, знедолені, без щастя, без землі.
Вони блукають, як баистрята по-під тинню
І продають останню сорочину.
Щоб своїх діток всіх прогодувати,
Щоби добробут нести до своєї хати.
Щоб процвітала наша Україна.
І щоб щаслива була вся родина.
Задумаитесь ви,владарі безбожні.
Не думаите, що все з собою ви заберете.
І не важливо там, наскільки ви спроможні
З прокльонами у землю в віидете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024
Яким мірилом зміряти природу.
Вона то щедра то надмірно зла.
Жене вперед свою розкуту воду.
То спекою розжарює поля.
Розгульнии вітер пестить ніжно квіти,
Слова кохання присвятив траві.
І ці маленькі зірочки - привіти
Розсипались по щедріи ціи землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024
Граиливі сніжинки пестять обличчя.
Граиливі сніжинки цілують вуста.
І танцем граиливим сліди замітають,
Де просто кохалися наші літа.
Де роки казково приходили в дім,
І щастям безмежним губилися в нім.
Зоріли коханням терпким повсяк час.
І падали зорі в обіими до нас.
І водять сніжинки свіи танець зими
І просять, щоб з ними кружляли і ми.
Щоб навіть в хурделицю радість була.
Коханням зоріла весною цвіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024
Я на крилах лечу до тебе.
Я чіпляю хмаринки в небі.
Я долаю простори неміряні.
Я лоскочу думки замріяні.
Розполохаю риб в озерці.
Щебіт пісні внесу в твоє серце.
Простелю туманом дорогу.
до самого твого порогу.
Ти зустрінеш мене на світанні,
Подаруєш твоянди гарні,
Розкидаєш кохання тишу-
Я ж твоєю любов"ю дишу.
Вітерцем я ляжу на груди.
Щоб ніякі в житті пересуди.
Не спіимали кохання це,
Що лиш промені щастя несе.
Зафарбую всі долі чорні
Заплету у вінки червоні.
Пущу в річку за течією,
щоби я була лише твоєю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024
На вітер просто кинуті слова -
І знову раи і знову забуття.
На вітер просто кинуті слова-
І ти вже в пеклі і вже прокляття.
На вітер просто кинуті слова.
І знову перед всесвітом розкраяні серця.
На вітер просто кинуті слова -
І на колінах знову каяття.
На вітер просто кинуті слова -
Кохання, ненависть, розлука, маяття.
На вітер просто кинуті слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024
Живи, синочку- и крила розгорнула.
Закрила ними тільце немовля.
Живи, иночку, я ж тебе родила,
Пустила в світ не просто навмання.
Пустила в світ, щоб міг з любов"ю жити.
Щоб міг радіти сонцю, гратись з вітром.
Щоб діточок своїх ти міг зростити
Міг темряву перебороти світлом.
Для тебе я зіркам вогні закрила,
Щоб ти не бачив цеи нелюдськии жах.
Щоб зріла в тобі непоборна сила,
Щоб перемога лиш була в полях.
Я хочу, щоб в буремні ці хвилини
Ти чітко знав - країна в нас одна.
І кожен день і кожної години
Буяла в Україні скрізь весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2024
Мене вже не болить, бо відболіло.
Завмерло там, де ще була жива.
Мене вже не болить - згоріло і зотліло
Здавалось, що не видержить душа.
Мене вже не болить, бо вже застигла кров.
Мене вже не болить - замінувало мову.
Та все ж болить мене, що знов і знов
Ця нечисть гасить зірку світанкову.
Все спалено, розгромлено, розбито.
Різниць нема - де мертві, де живі.
Мене вже не болить, а так хотілось жити.
Придеться долю здобувати на крові.
До неба руки у молитві простягаєм,
Питаючи:" За що, чому, навіщо?"
У відповідь - палають небокраї ,
І тільки вітер навісніло свище.
Все навкруги ридає і голосить:
"За що, чому, я ж був таки слухнянии?"
І хлопчик їсти на могилу носить,
Убитої, згвалтованої мами.
Мене вже не болить - навкруг і спокіи и тиша.
Шумлять тополі, небо вже без хмар.
Яка ж важка була для нас ця ноша.
Сини і дочки знімуть цеи тягар.
У спогадах всіх мертвих обігріють.
Загоять рани праведним життям.
І побудовані міста зазеленіють.
Дитячии сміх відродиться на радість матерям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2024
Яким мірилом зміряти це горе?
В якому морі утопить цеи жах?
Адже цвіли сади і колосилось поле,
А нині смерть і відчаи у очах.
Такого ще не бачило все людство.
Такого в сні не можна уявить.
Щоб так вогнем спотворювати місто.
Щоб так народ українськии гнобить.
Ви орки недорізаних свинеи,
Що треба вам від неньки України?
Навіщо посидаєте дітеи,
Своїх дітеи вмирати на колінах.
Прокиньтеся, ви ж матері
Дітеи своїх носили ви під серцем.
Невже ви можете в такі криваві дні
Спокіино спати і просити милосердя.
То може ви підніметесь з колін
І вже почнете всіх дітеи своїх шукати.
То може свого нелюда як всі
Почнете стоячи і вголос проклинати.
Вже 300 тисяч вас поховано в землі.
І похоронка вам не прииде точно.
Вони згоріли всі ,а ви живі
Лиш помолитися ви зможете заочно.
Прокиньтеся не спіть, бо вже настав тои час,
коли і ваші руки кров"ю забинтуєм.
Невже осліпли ви, що карлик цеи чатує і на вас
А ми навіки вас у сердці заблокуєм.
Ми вільні - і буде так завжди,
А ви будете у болоті гнити.
Ми сильні і ніякі вороги
Не зможуть нас ні вбити, ні зганьбити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
Як хочеться закутати любов"ю всіх солдатів
І зберегти життя на всі віки.
Як хочеться не чути тих гарматів,
Що посилають наші вороги.
Ви вже не блудите як у Донбасі попід тинню.
Та і керманич є у вас тепер.
Змітаите все. що пахне цвіллю.
Щоб орк на грудях України вмер.
Ми рушниками встелимо дорогу
До рідної домівки, до дітеи.
І материнську знімемо тривогу,
Щоб тільки щастя лилося з грудеи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
Здавалося б для чого ми живем?
Їмо, спимо, живильну воду п"єм.
Бажаєм піднімати інтелект
на вищии ступінь, а не просто навпростець.
Людина може крила мати впору,
А пішки підніматися на гору.
А може просто розумом своїм
Зірок торкатись в небі голубім.
Людина може все, якщо людина.
Мету здогнати и колисати сина.
Любити свіи куточок Батьківщини
І зберегти иого для рідної родини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2023
Я хочу жити, жити хочу, мамо.
Невже родила ти мене для мук.
Невже хотіла ти. щоб в цьому пеклі и зраді.
Прииняв я щастя із рідненьких рук.
Хотіли ми як люди жити краще
кували мрію. гартували силу
І навіть не подумали, що брат міи
Мені ножа по- звірськи встромить в спину
Підкрався тихо, підло як іуда
На небо чорне вороння зігнав
Що и світ здригнувся від вогню і диму
А я від жаху болю не кричав
Я випрямився, став іще сильнішим,
А брат все навіснів і шаленів
Спалив все вщент , хотів забрати и душу
В агонії безсилля - онімів.
Вставате браття, пвднімаите зброю.
Ваш ворог у кремлі сидить.
І схрещує народи між собою
Пора на нього вістря нагострить
Щоби ніколи ми не проклинали
Своїх сестер, братів і матерів
І щоб сини батьків не покидали
для цього ми гартуємось в борні
І голос міи почули всі народи,
Я став володарем усіх сердець.
І ми ідем вперед через незгоди
І покладемо ці віині кінець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2023
Як можна так народ не поважати
Вбивати. різати, топтати.
Як можна так країну не любити,
В якій так хочуть ваші діти жити.
Ви владарі: і деспоти й тирани,
невже вас не болять народні рани.
Адже вони вам дали в руки владу,
А ви не можете навести ладу.
Невже ви думаєте, що без народу,
Без імені, без батька і без роду.
Ви зможете на цій землі прожити
І так як ви хазяйнувати і творити.
В металобрух ви кинули заводи
І фабрики роздали на поталу
Війною хочете усі гріхи прикрити,
Людей у кабалу завербували.
Оце всі вші справи і діла.
Яка ж була країна золота!
І надра найбагатіші у світі.
Чому ж тоді на заробітках діти?
В чужій країні без родини і сім"ї
Розхристані, знедолені, без хати і землі.
Вони блукають, як байстрята по-під тинню
І продають останню сорочину,
Щоб своїх діток всіх прогодувати,
Щоби добробут нести в свої хати,
Щоб процвітала наша Україна.
І щоб щаслива була вся родина.
Задумайтесь, ви владарі безбожні.
Не думайте, що все з собою заберете.
І не важливо там,наскільки ви спроможні.
З прокльонами у землю увійдете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824876
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2019
яким мірилом зміряти природу?
Вона то щедра , то надмірно зла.
Жене свою розкуту воду,
То спекою розжарює поля.
Розгульний вітер пестить ніжно квіти,
Слова кохання шепотить траві.
І ці маленькі зірочки-привіти
Розсипались по щедрій цій землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820850
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2019
прости, что ласки попросила я чуток.
Прости, что думаю о нежности с любовью.
Ведь так хотела к звездам на часок,
А оказалась просто за кормою.
Плыву, барахтаюсь- темным темно вокруг,
Не зги не видно, чувства притупились.
И мысли чередой собрались в круг
В душе мятежной горечью забились.
Ласкала берег гордостью своей
И не могла утешиться я в сказке.
Но виден огонек из ясных дней
И слышен зов владычицы прекрасной
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2019
Ты хочешь душу? На возьми!
Зачем тебе мой зол души.
Ведь ты огонь сберечь не смог
И утонул любви поток.
А ветер лодку уносил,
Глазами ветра ты просил:
"Оставь души ее росток"
Но ветер слышать уж не мог.
Он тихо лодочку качал.
На ней росток любви молчал.
Не знал никто и знать не мог
Куда умчится тот росток
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2019
Я у небо пісні кидаю.
Я злетіти хочу за хмари,
Я коханням сліди замітаю,
я шукаю щастя без краю.
Мабуть, сила моя тільки в тому,
Що крізь терни я сонце бачу.
Розстелю я килим по ньому,
заквітчаю промінням удачі
Порозкидаю сльози-перла,
Затанцюю собі на втіху,
Щоб посходили мрії зерна
У найдальших куточках світу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2018
Розпроставши руки, вона солодко спала. Усмішка раз-у-раз з"являлася на її лиці. Вона дивилась сон щасливого майбутнього і лице її відзеркалювало це майбутнє.
- Мамо, мамо, проснись. Ми хочемо їсти,-ці голоси линули немов аж із під землі: глухо, безбарвно. Вона відчувала дотик гарячих, маленьких пальчиків на обличчі, відчувала подих гарячого повітря прямо в очі, але проснутися не могла. Не могла та і не хотіла. Що чекає її в цьому реальному світі? Все ті ж голі стіни, які дивились на неї сірістю, Ящик замість стола, застелений газетою"Голос України". Матраси були розкидані по підлозі. Все, що можна було продати, було продано, все, що можна було купити, було куплено. І от тепер ,мабуть, і усе. І знову ця реальність навалиться всією силою на її голову. Тому і хотілось, щоб цей дивовижний сон не закінчувався.
-Мамо, мамо, проснись,мамо!
І крізь музику, яка линула десь з глибини свідомості, чувся дитячий плач.Вона інстиктивно відкрила очі. Деякий час не могла з"ясувати, де вона. Дві пари заплаканих оченят дивились на неї благально просячи їсти. Той плач пронизує наскрізь тіло, душу, свідомість. Як хотілося б закрити вуха і очі і тікати як найдальше і щоб це крик не зумів її наздогнати. Діти просять істи. що тут такого? Діти просто захотіли їсти. Бажання це реальне і повністю природне.
Але що робити, коли їжі просто немає? От немає і годі. Що робити тоді? Як жити?
- Не кричіть. Зараз щось придумаємо.
Але думки ніякі в голову не йшли. Просто придумувати уже більше не було чого. Роботи не було, та і кому вона потрібна була така робітниця- з дітьми, та й ще малими. Кому треба знати, що її діти хочуть їсти. Хіба думала вона, що не зможе прогодувати своїх дітей, коли вчилася в технікумі, хіба думала проце, коли розлучалася з п"яницею чоловіком. А що робити зараз? Як і чим накормити своїх дітей?
-Мамо, мамусенько дай щось їсти.
-Мовчіть. мовчіть, зараз щось найдемо.
Кожне слово, кожен крик краяв душу, пронизував серце. свердлив мозок. Як жити далі?
Підійшла до вікна, відкрила... Свіжий подих повітря тлумовиськом вдарив у груди, аж запаморочилась голова. Перед нею відкривались безмежні простори
цієї обмеженої країни. Було видно дахи менших будинків. Вони стояли похмуро, немов їх просторість і не турбувала.
Замріялась. А як би хотілось полетіти у цю безвість, у цю просторість. Летіти і не зупинятись. Летіти від усього цього шаленства, суєти, турбот. Летіти і не зупинятись. І вона полетіла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2018
Мерзенні трупи ходять по землі,
А груди підіймають, мов живі.
Немов вони ще щось і розуміють,
Та й ще повчати люд цей сірий сміють.
Ходять руки в кармани,
Нишпорять навісніють якоїсь то мами.
Може десь щось вони не помітили,
Може не те вони запримітили.
Темно...скільки ця темрява існуватиме.
Скільки в цій темряві бідуватимем.
Скоро забудем, як світло горить.
Як же нам далі на світі цім жить.
Гляньте будинки двоповерхові
Зводять ці безробітні бідові.
А машинів яких тут розвелось
Й не скажеш, щоб погано тут жилось.
Уже й притончик мери відкривають
Уже дівчаток гарних набирають.
Куди ж подітись вам в вечірній час,
Хіба жінки і діти є у вас
Куди ж вам гроші тратите дурні
Хіба в нас є на світи люди бідні.
Чи може хліб є в кожного із нас.
Ну що ж ви? Я запитую у вас?
Біда кругои біда й необерешся ти біди,
Бо гниль від риби йде із голови.
Кому ми владу над людьми довірили,
Невже тому, у кого р"яно вірили?
Невже не бачили, як у хвилиноньку скрутну
Вони кидали партквитки на бокову.
Все змінено : ідею, віру й честь,
Як в тої шкапи, що міняє шерсть.
Прокиньтеся , не спіть, бо проспимо ми все.
Вже й так залишилося тільки зле.
Вже ні держави, ні заводів, ні грошей.
Лиш повна голова тих курячих вошей.
Останній цукор возимо за межу.
Хліб віддаємо за кремлівські вежі.
Мабуть хочем знову плазувати
Об"їдки нести до своєї хати.
Давайте змінемо всю нечисть в нашій владі.
Давайте в повний голос скажем годі.
Годі державу нашу обкрадати.
Повернем їй все те що дала мати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2018
Закружляло листя золотаві,
Затанцювали в шелесті віків.
Кохання знов прийшло й нестало.
І розлилося в подиху вітрів.
Розбіглось, розлетілось по діброві,
Залишило туманний слід в очах.
А так хотілось розгорітись знову
Та лише дим кружляв у небесах.
Моя ти осінь, що ж ти наробила
В душі моїй залишила печаль.
і знов у вирій кличуть журавлині крила
І серце рветься в невідомий край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2018
Коли половіє у полі жито.
Коли жде покосів стигла пашня.
І здається, що все назавжди вже забуто
І летять у далеч літа.
Ти візьси запорошені мрії.
І зажми їх у сильний кулак.
Хай не гаснуть останні надії
Закричи на весь світ просто так.
Ти розлукою довго не бався,
Сивий дим хай не стелить туман.
Ти на віттях журби розгойдайся
Спопели неприйдешній обман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2018
Ніч ...Тишина...
Лиш вогник ясний
Нагадує, що я живу,
І пломінь його живий власний
Розгойдує любов мою.
Заворушились мрії-тіні
На стінах в райдужнім вбранні,
Танцюють бісики осінні-
Хоч літо бабине в душі.
Вогник свою дорогу знає-
Йому світити лиш ясніш,
А я шукаю в темнім гію
Його лиш заржавілий блиск.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2018
Де ділись ті грайливі почуття?
В тенети хмар вони попали блудні.
Було тріпочуть струни натяга,
Але в звучанні голоси їх скудні.
Плескалися думки у мареві надій
Жаринки мрій хотіли палахтіти.
Але тушив їх вітер молодий
І полонив в мінливі свої сіті.
Перегорає хмиз довічного життя
І пеленою сірою дим стеле по землі.
В минуле грішне вже немає вороття.
Жаринки мрій розбіглись по траві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2018
Зайшовши в автобус, вона відразу побачила його. Він стояв і замрієно дивився у вікно. Так це був він, вимріяний у її мріях, виплеканий її надіями напротязі вже багатьох років.. Зупинилась неподалік. Чи від її пристрасного погляду, чи від якогось тяжіння почуттів, він повернувся і зразу ж заглянув в її карі очі.
Це був гіпнотичний погляд, який примушував все її тіло тремтіти і наливатися насолодою. Це була доля секунди, щоб знову поринути в ту далеку молодість.
Тоді вони зустрілися в драматичному театрі. Вона була студенткою, він уже працював в театрі. Розмову почали з незначного обговорення п"єси. А потім зустрічі...зустрічі..
Вона часто читала йому свої вірші. Він сміючись, називав їх дерев"яними, а потім довго дивився замрієно вдаль. В нього була безнадійно хвора дружина і вибору не було. І тепер, коли пройшло безліч років, здавалось ціле життя, вона знову дивиться на цей знайомий до болю профіль. Ці бездонні глибокі очі, які одним лише поглядом тривожать душу, заставляють зректися всього.
Зачесане набік волосся, придавало його обличчю ще більшої витонченості і краси. Здавалось, що вони розлучились лише вчора, що не пройшли ті роки розлуки, не посріблила сивина їхнього волосся. Немов згадавши щось, він знову глянув на неї.Глянув і вже довго вони дивилися один на одного, не проронивши ні слова.. Тільки погляд був глибокий, глибокий. Приблизившись , вона хотіла щось сказати, а може просто привітатися, але він підняв вказівний палець і легенько притулив до її гарячих. вологих губ. Тільки легенька усмішка прикрасила її лице, заіскрилися очі живильною силою, затанцювали легенькими бісиками. Вони стояли і мовчали. Він легенько водив пальцем по її губах, а потім вся долоня торкнулася її волосся і воно розлилося між його довгими чутливими пальцями . Потім, немовби ненароком, зачепили кінчик вуха, сягнули довгої шиї і знову винирнули у волоссї.
Ії голова наосліп гойдалася в такт його руки. Якесь давно забуте почуття знову піднялося з глибини душі і сказало: "Я ще не вмерло, я живу".
Автобус зупинився. Стрепенулась, немов прокинулась із казкового сну, але так недбало.Зовсім нехотілося пробуджуватись. Але треба виходити. Невпевненими кроками пройшла до дверей.Непам"ятаючи як, опинилась на вулиці. ВІн дивився вслід і не знав , що йому робити. З його рук випорхнула пташка, яку він ловив ціле життя.
Вона несміливо почала віддалятися від автобуса. Серце рвалось на частини, а ноги йшли вперед.
Автобус поїхав. Він стояв на стежині і дивився їй у слід. Щось дуже відчутне стокотіло її в душу і вона оглянулась. Знову побачила величну статуру свого кохання. Як їй хотілося кинутись йому в обійми, купатися в них не розлучатися більш ніколи. І вона зробила крок вперед. Ці кроки здавались вічністю між тими роками розлуки, КОжен крок був роком до їхнього зближення. Вона ні прощо не питала і нічого не хотіла чути від нього, Вона серцем відчувала, що він кохає її так вірно і чисто, як і вона його. І недовго думаючи, вони кинулись назустріч своєму щастю, своїй долі.
Розпроставши руки, він ловить її в свої обійми. І взявшись за руки, вони йдуть у безмежну даль назустріч долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018
Кохання, знов моє кохання
Здавалось вибилося із тенет,
Здавалось бог відчув мої бажання
і повернув одну із тих планет,
Яка приносить солодощі щастя,
Приносить трепет душ і радості життя,
На крилах піднімає і в ненасне,
Несе в безкраю даль, у забуття.
А як я мріяла забутись у обіймах
Твоїх чутливих ніжних рук.
А може ти бажав мене лиш в мріях.?
Моя ж любов народжувалась з мук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018
Люди добрі. подивіться, чого ми добились
В парламенті депутати геть чисто змінились.
Обіцяли за народ стіною стояти,
А тепер мурують стіни, щоб їх не впізнати.
На засідання виходять рівно о десятій,
Сидять собі очі в стіл- не можуть підняти.
Додивляються свій сон рябої кобили,
Як тяжечко цілу нічку вони їли й пили
Як з дівчатками вони цілу ніч не спали
І державнії проблеми до ранку рішали.
Ну а ті, що ще хоч трохи очі підіймають
В судорогах несусвітніх синіють, конають.
Розмовами діалогом ще й матами криють,
Один одного за чуба тягають і виють.
І кричать немов у них мікрофона вкрали.
І яка ж це правда тепер,людоньки. настала.
Думала, що за межу на полі сваряться,
А то ж вони за портфелі всім тілом бояться.
Щоб не дай бог, не розлізлись від тої бумаги,
Що збирали всі ці роки для Верховної Ради.
Де ж тоді побачить Рада, як людям живеться.
Чи сплять вони, чи сидять, чи їм їсться, п"ється.
Чи може, вони попід тинню руки простягають,
А їх діти, їхня радість з голоду конають.
Навіщо їм ції люди, нащо їхні теми
Вони собі вирішують Верховні проблеми.
Адже у них на "бамазі", великі пориви,
Як державу нашу рідну затягнути в прірву.
Де їм взяти дачу нову, машину, кохану,
Як їм здерти з цього люду сорочину драну.
А щоб плани ції в дію могли просіва
Недоторканість потрібно депутату дати.
Структуру в владі треба поміняти
І не потрібні будуть нам ці депутати.
А то для нас це не посильна плата
Робити на державу й депутата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018
Ти бачив колись, як брунька розпускається на гіллі.
Ти бачив колись, як діти стають на ноги малі.
Зіпнуться, хитаючись, в сторони
Невпевнено зроблять свій крок.
І ніякі вже перепони, не зупинять її й на часок.
Отак і кохання пробудеться
Десь там в глибині душі,
А потім немов загубиться
В тенетах своїх почуттів.
Хитаючись б"ється в струни
Легеньким повівом крила,
Зачепить мрії й тихі й думи
Потягне їх до сонця й до тепла.
Загляне в очі сонні: "ПРокидайся!
Я вже прийшло. Не ждала?
А ти спіши і не барись, й не гайся,
Бо вже весна надворі заспівала!"
Забилось серце, як бутон троянди в груди
І почалось життя нове спішить.
І все забулось й пересуди й люди.
І все почало повноцінно жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018
Холодне тіло, холодний блиск,
Зажоване коріння губить перший писк.
І світить темним оком,
І радість губить сміх.
холодне тіло, холодний блиск.
Розгульний вітер, розгульний дощ.
За що ж ця кара мені також.
І темним оком, з-під темних брів,
Гадюкою жалить, кидає в дрож
Розгульний вітер, розгульний дощ.
Ніщо не підвладне в світі рокам,
Шлях свій кожен знаходить сам.
І щастя вершить людина сама.
Серцю тугу я не віддам.
Ніщо не підвладне в світі рокам
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018
Ти крадькома заглянув в мою душу,
Збентежив її сонну, зворушив.
Тепер я знову пробудитись мушу
із тих казкових незбуванних снів.
Вона в тумані мрійливому спала,
На вітті тихому гойдалась у ві сні.
Вона не ждала й в думці не гадала,
Що з цього сну пробудиш ти її.
Ти соловейком в сад її прилинув,
Росу ранкову з віток обтрусив,
Промив їй очі співом солов"їним.
Нектаром млосним серце напоїв.
Дав сили, дав кохання, дав наснаги,
Розворушив минуле забуття.
Робурхав ті причудливі принади,
І знову я вернулась до життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2018
Ти згадай, як була війна,
Як Вкраїну нашу бомбили,
Як німецьких полчищ орда
Землю рідну живцем полонили.
приспів: Ти згадай, ти згадай
Ті важкі і кривавії рани.
Ти згадай, ти згадай,
Коли нас кували в кайдани.
Від вогню червоніло село
Врозтіч бігли знедолені діти,
Закривавлене їхнє село
Нам ніколи повік не забути.
приспів: Ти згадай, ти згадай
Тих дітей, що спалили в неволі.
Ти згадай, ти згадай
Матерів, що лишились без долі.
Ти згадай ті воєнні часи,
Коли враз все життя обірвалось.
І заплакало все навкруги
І в колисці дитя закричало.
приспів: Ти згадай тих орлів.
Щ на захист Вітчизни летіли.
Ти згадай тих синів,
Які крила вогнем обпалили.
Ветеранам тих грізних боїв
Ми говорим спасибі сьогодні.
Від нащадків земний вам уклін-
Ваші подвиги вічні й безсмертні.
приспів: Ой земля ти земля
Скільки віку тобі вікувати,
Не забудь тих синів,
Що не дали тебе сплюндрувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2018
Люди, люди, пересуди-
Все змішалось в світі цім.
Там похвалять, там осудять-
Зітруть з попелом усім.
От якби ж та тії люди
Та замовкли на часок-
То усі б ті пересуди
Розлетілись в порошок.
І нове життя б настало,
Гарний день тоді б прийшов.
Сонце промені кидало б
На усю красу дібров.
Заспівали б птахи красно,
Верби, липи зацвіли б.
Десь і пролісок духмяний
З рястом танець завели б.
Ой, як було б то чудово
Адже скільки треба нам,
Щоб оділась у обнову
Вся країна тут і там.
Щоб забули про плітки
Наші з вами дітлахи.
Щоб у мирі, дружбі, ласці
Проживали ніби в казці.
Щоб любили край, Вітчизну,
Батька, матір свою рідну.
Щоб ніколи не брехали
Слів поганих не вживали.
Отоді в оцім краю
Буде ніби у раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2018
Я шукала квітку червону
В полі, в лісі, на луках, в гіллі
Я шукала квітку червону
У найдальших куточках землі.
Я блудила самітня у горах,
І в долину я йшла сама.
Все життя моє переоране
А душі холоднюча зима.
Засніжила, зав"южила віхоло
Щонайдальші куточки землі
А я квітку червону маніжила,
Що дістала з-під снігу тобі.
Ти поглянув на квітку ту збочено,
Обтрусив білий жемчуг з листків:
"Все зерно вже давно обмолочено-
Вибачай, я тебе нелюбив.
Вибачай, що наснилася мавкою,
А я грав на сопілці тобі.
Ти біла мені лише коханкою,
А думки плескотіли в імлі"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018
Ше6поче листя :"Я тебе люблю"
А вітер думку плекає мою.
Мереживо, зіткане із пелюстків,
Приносиш мені в ці ранішні дні.
Колишеш надію мою промінцями,
Що сонечко вранці зіткало над нами.
Торкаєшся шовком край вуха, до шиї-
І зайчики сонячні в"ються по тілі.
Ти огортаєш мене поцілунком-
Таким незвичайним на дотик дарунком.
В волоссі моєму купаєшся зрання,
Щоб не пройшли в нас ці блудні бажання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018
Ось уже з-за лісосмуги
Важка хмара виповзає.
Чеше гриву свою з туги
На всі боки позирає
Розчепіривши лапища
Згребла хмароньку малую.
Почорніла й ніби грище
Гучне зробила на лугу
Сонце зникло враз у пащі
І почалося щось страшне:
Хмара тріснула неначе
Блиск пронизив небо все.
Здригнувся степ. Трава злякалась,
Припала низько до землі,
Зловісна злива засичала,
Кидавши промені тугі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783630
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.03.2018
Весна. Подивись, як трава оживає
І спів солов"я задзвенів,
Туманом легким все навкруг огортає
І ніжний підсніжник розцвів.
Струмок дзюркоче радісний, веселий
Він переймає вітер навпростець,-
-Який ти, вітер, дужий і грайливий,
Як хочеться з тобою навпростець.
Верба зігнулась в низькому поклоні
Свої гіллячки вітру простяга:
-Ой вітре буйний, я в твоїм полоні
Люби мене і я буду твоя.
Тополя гордо віти підійняла
До неба, до сонця, до хмар.
В погорді своїй вітру так розказала:
-Ти щастя і долі не знав,
Ти всіх заставляв пред тобою коритись
І гнутись у чорній імлі.
І так ти хотів свого щастя добитись,
А я не зігнуся тобі.
Щастя там, де нема підневільних,
Де немає володарів й слуг.
Щастя там , де всі в світі є рівні
І де вільний проноситься дух
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783626
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.03.2018
Летить, летить тополі пух
Летить у даль , збираючи роки.
Не повернуть назад той молоднечий дух.
Не вклоняться нам пройдені віки.
Пух тополиний сивиною застелив
І мрії нездійсненні і любов
В свої м"які обійми запросив
І тихий сум і спокій всії дібров.
Летить, летить тополі пух.
Летить у даль, збираючи роки.
Але життя продовжує свій рух
І в ньому наша радість - дітлахи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2018
Гублячи тіні минулого,
Я знову до тебе лину.
І знову збираю краплинами
Ті перли, що ти покинув.
На сонці переливаються
Вони незгасаючим світлом.
А серце немов заворожене
Перелесником лине над світом.
Куди нам подітись від споминів,
Коли закохатись знову,
Щоб райдугою веселковою
Почути кохання розмову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2018
Я втомилась, чуєте, люди! Я дуже втомилась! Я хочу відпочити. Але де мені знайтимісце, щоб можна було б зовсім забутися в тишині, де тебе б зрозуміли птахи, чи зірки, а може б і річка пожурила за цю втому. Але зараз зима. Все спить... Річка, проснись! Адже ти можеш все. Ти своїми, навіть холодними водами, тільки збуджуєш мій розум, твоє льодове покривало сліпить зір, заставляє примружувати очі. Твій зимовий стогін, який доноситься з глибини твоїх вод, ще більше розжарює мозок, попелить душу. Він торкається струн мого серця і розгойдує їх з шаленою швидкістю.
А може ліс? Так -це, мабуть, він має заспокійливу силу. Коли появляєшся в ньому взимку, особливо в вечірні сутінки, він дивиться тихо, спокійно, замрієно.
Ти набираєш повні груди повітря вдихаєш пахощі його зелені і паморочиться голова. сонливим павутинням переплітаються думки. І стає вільно, спокійно, безтурботно. Але одночасно ти відчуваєш, що тобі ця воля не потрібна. І ліс уже дивиться на тебе зверхньо, бездіяльно. Він стоїть замріяно, вдивляючись в небо, розглядає химерні витвори зірок, їх блискітливе мереживо. І такий ліс уже не бентежить, а насторожує. І знову твоє серце у лещатах, і знову ти не відчуваєш ніжності. не бачиш краси, не паморочитьсч голова. І ,здається, що вже нічого не зможе визволитимоє серце з цих лещат.
Останнє стукотіння в груди, немов примерзла пташка б"ється в шибку вікна, шукаючи порятунку. Останній подих биття... І ось я зрозуміла, що ж я хочу. Так я хочу тебе. Але живого, веселого, як у першу ніч. Твої обійми, твої пестощі, твої любощі, милування...Як я хочу пригорнутись до твого дужого гарного тіла, затамувавши подих, відчувати биття твого серця. А ти холодним айсбергом все далі і далі віддаляєшся від мене.
Я відчуваю, що відпочити я зможу лише в твоїх обіймах, коли твої чутливі пальці торкаються мого волосся, зачіпають кінчик вуха, дотикаються довгої шиї. І коли моя голова гойдається в такт твоєї руки. Так я хочу цього, я марю цим Я в своїх напів снах відчуваю кожен порух твоєї душі. Я тремчу від твого погляду; такого солодкого, спокусливого і рідного...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2018
Краю мій, тебе, мабуть, прокляли
За що не розумію і понині.
Може за те , що ми голів не підіймали
І всяк міг їздити по нашій спині.
Ми голови схиляли низько, низько
Про все що діялось не бачили й не чули.
А до землі вже залишилось близько
І скоро б зовсім до багна пригнулись.
Та знявши пута, що обвили тіло.
Піднялись ті, кого, здавалося, приспали.
За всі віки, що в серці наболіло
Катам своїм обличчя заплювали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782978
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2018
Стус Василь, ви чули це ім"я,
Що вирина з убожества лихого?
Ще Україна його так не зна,
А захід пише вже про нього.
Це він вступив у суперечності з життям,
Трагічну і величну вибрав долю.
Продовжувач шевченківських дерзань
Вступив у бій з брехнею світовою.
Він розпочав життя під час різдв"яних свят
В селяеькій хаті щастя і любові,
Це мати научила так співать
І правда й чиста совість є в цім слові.
Найменші паростки всього живого
Душились від репресій і терору.
І підіймав своє велике слово
Письменник за Вкраїну світлочолу.
Безкомпромісний, запальний
Нестерпний до жорстокості й брехні,
Ставав на захист України, їй
Він дарував ті визвольні пісні.
І почалися ті поневіряння,
Який тернистий шлях йому судивсь!
Арешти, звинувачення, знущання,
А він і не зігнувсь і не скоривсь.
Він відстояв і гідність свою власну,
І гідність тих, що разом з ним були.
За щастя України її ласку
Загинув, не схиливши голови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782970
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2018
Україно, ти шумиш колосками у полі,
Ти дзвениш соловейком в зеленім гаю.
Як довго ти жила без волі і долі,
Як довго ти пісню кувала свою.
Кувала в борні, гартувала в пожарах,
Вмирала вона у катівнях сама.
І знов піднімалась з колін і на нарах
Хворіла конала і знову повзла.
Навколішках повзла до кожної душі.
І стукала й просилася. й шеплала:
Вставайте, прокидайтеся дорослі і малі,
Бо вже весна над нашим краєм заспівала.
Співайте всі, бо вільні ми тепер
Любов"ю до Вкраїни ми зігріті.
На крилах щастя Україну понесем.
Не віддамо нікому в цілім світі.
це писала в 90-х роках, а зараз задумалась, чи це насправді так, що вона вільна, що вона багата з такими правителями
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2018
На вітер просто кинуті слова-
І знову рай і знову забуття.
На вітер просто кинуті слова-
І ти вже в пеклі і вже прокляття.
На вітер просто кинуті слова-
І знову перед Всесвітом розпахані серця.
На вітер просто кинуті слова-
І на колінах знову каяття.
На вітер просто кинуті слова-
Кохання, ненавість, розлука, маяття.
На вітер просто кинуті слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2018
Грайливі сніжинки пестять обличчя,
Грайливі сніжинки цілують вуста.
І танцем грайливим сліди замітають,
Де просто кохались наші серця.
Де роки казково приходили в дім,
І щастям безмежним губилися в нім.
Зоріли коханням терпким повсякчас.
І падали зорі в обійми до нас.
І водять сніжинки свій танець зими,
І просять, щоб з ними кружляли і ми.
Щоб навіть в хурделицю радість була,
Коханням зоріла, весною цвіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2018
Я хочу розгадати загадковість
Чи лісу, чи природи , чи тебе.
Я хочу линути у ті простори,
Де небо зірку жде.
І дозволу у тебе не питаю.
Красу знайти - у мене ціль одна.
Яка блаженна мить , коли літаю.
І загадковість мою душу обніма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2018
Весна перші дощі збирає,
Крадеться сонечко з пітьми .
Скажи, чи він мене кохає?
Ой рідне сонечко, скажи
Уже зозуля прокувала
Свою зустрічну золоту
Я знову тихо запитала:
Він мене любить, чи весну.
Всміхнулось сонечко лукаво
Проміння ніжно розгорта.
-Дивись,- воно мені сказало,-
До тебе знов спішить весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2018
Мережила, мережила долю серед степу
Шукала квітку в згоренім саду.
Кохала і не бачила, що квітку
Я більше в попелищі не знайду.
Яка ж ця квітка була пречудова,
Пелюсточки гойдались вітерцем.
Тягнулись в росяні гаї ранкові,
Наповнювались серце чебрецем
А зараз тільки спомин про цвітіння.
І лиш вугілля руку попелить
І знову дощ на згарищі довкілля
Затушує останні іскри вмить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2018
Как часто мы не замечая сами
Обиды легкие наносим маме.
То огрызнешся вдруг, а то порой кричим,
Надуемся и по часах молчим.
То поздней ночью вдруг заявишся домой.
А то в похмелье окунешся с головой.
На все укоры ты готов плевать,
К своим друзьям бежишь ты вновь гулять.
И не подумаешь: "А как она"
Сидит печалится и ждет одна
Досада грудь переполняет через край
И только мысли прошлые заглядывают в май.
Вот ты на ноги встал,держась за пальчик мамы ,
А вот уже шажок ступаешь под столами.
И радости предела в мамы нет,
Она хохочет маленькому вслед.
А вот с букетом цветных лет,
Переступил науки свет.
И ты уже за руки маму взял,
Науке должное отдал.
И вновь она сияет вся,
Не вянет светлая краса.
Так почему же ты сейчас
Надумал на нее серчать
Опомнись и в глаза взгляни
Ведь там должны гореть огни.
И должен ты смотреть подчас,
Чтоб он у мамы не погас.
Жизнь коротка, года проходят
И мамы тоже вдаль уходят.
Уже за руку не возьмут
И не укажут светлый путь.
Не опоздай сказать спасибо.
Дай ей пожить с тобой красиво.
Чтоб все морщины разошлись,
Чтоб счастьем наполнялась жизнь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2018
Згоріло все
І попіл той розвіяв вітер по діброві.
Застигло все.
І тільки ясні зорі ще осявають темінь ночі,
Ще будять дні буденні і пророчі,
Ще хочуть оком ясним в душу заглянуть,
Але те сяйво їм вже не вернуть.
Воно горить вогнем ясним лиш раз,
А потім лише тліє повсякчас,
А потім тільки душу теребить.-
А серце ніжне мліє і болить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2018
Значить це не було кохання
Значить це не була любов,
коли гасне надыя остання.
Коли смуток заходить знов
Коли ніч зорю не встрічає,
Коли день гонить промінь геть.
Чом же ти не діждалась - питає,
Чом не чути стукіт сердець.
Невже вмерло те, що хотіло
Підвестись до найвищих висот
Невже швидко так відболіло
І кохання зів"яв пелюсток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2018
Правду кажуть словом можна вбити,
Поранити, ще краще, воскресити.
А ще ми можемо словами вчити жити,
Свою країну з пелюшок любити.
Пером написані слова-
Це істина в душі жива.
І кожен час і кожну мить
Плвинні ми в любові жить
Мир берегти, плекати долю
Душею рватися на волю.
і нас навчити може цього
Лише перо і тільки слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2018
Чого ж вам на планеті не живеться
В добрі і мирі, в райдузі весняній.
Чому ж країна на шматочки рветься,
А ви все ділите сорочки полотняні.
Вже все забрали: газ, бензин і воду,
Повітрю скоро виставите ціну.
Чому ж ви не питаючи в народу
Обновки шиєте з прозорого ватіну.
Оголену, розхрістану, розбиту,
В руїнах і в диму пожарищ.
Оце ви так умієте любити
Замість садів - зіяє купа згарищ .
Який хазяїн може спопелити
Все краще, що було омрієне роками.
А потім іще красти і дурити
В своїх дітей, своїми же руками.
Хіба дано вам два віки прожити,
Чи може ви повірили в безсмертя.
За що ж народ так можна не любити-
Не проявити навіть милосердя.
За ваші алчні похоті і зраду.
За долі понівечені й каліцтво.
Всі матері з прокльонами на владу
В шеренгу стануть за своє сирітство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781645
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.03.2018
Ми йшли у двох у білу казку ночі
Кружляв і падав білий сніг до ніг,
Сяйвом кохання застеляло очі,
Ті зупиняв шалений серця біг.
Сніжинки падали, немов яснії зорі
На віях зупинялися моїх
Купалися в моїм бездоннім морі
Ти щедрим поцілунком дражнив їх
Сніжинки на сторожі чатували,
І мріяли, щоб взимку я спала.
Щоби думки мої в тенети не попали,
Страждань і болі більше не знала.
Від твого подиху і ніжних поцілунків
Сльозами- перлами ставали на очах.
І не хотілось більш ніяких подарунків,
А лиш купатись у твоїх руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2018
Время успокойся и отстань
И походкой лисьей не крутись
Хоть на миг, хоть просто на часок
Ты возьми и вспять остановись.
Ты пойми, еще не все сколочено
И еще не стертый лист теней.
Рвутся раны в окна заколочены.
Бередят руины прошлых дней
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2018
Я люблю, усміхаються гори.
Я люблю- усміхнулась зоря.
тихий вечір з любовю підходить
І питає мене жартома.
Ти чому зажурилась, кохана,
Ген на вулиці пахне весна.
Соловейки вже щебіт підняли
І росою умилась земля.
Ти пробач, що підкралась зненацька
Чиста повінь любові ріки.
Закрутила в потоці аж лячно
У незвідані вкрай береги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2018
знайди мене серед пустель зелених
Знайди мене серед дубів і кленів.
Знайди менеміж боязливих трав.
А ну скажи? Знайшов? Впізнав?
Знайди любов мою у своїх мріях.
Душі перелиставши сторінки.
Знайди у помислах, знайди у діях.
І пригорни до серця навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2018
Колошматить вітер віти у тополі
і тріпоче листя, шукаючи долі
І біжить струмок, збадьорений водою.
Огортає смуток чужою стороною
Задихаюсь в собі, рвуся в пустку, вдаль.
Наляга на груди вранішня печаль.
Хочу і не можу брід цей перейти.
О невже свободи більш не зберегти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2017
Шепоче лмстя :"Я тебе люблю"
А вітер думку плекає мою.
Мереживо, зіткане із пелюстків
Приносиш мені в ці ранішні дні
Колишеш надію мою промінцями,
Що сонечко вранці зіткало над нами.
Торкаєшся шовком край вуха, до шиї,
І зайчики сонячні вються по тілі.
Ти огортаєш мене поцілунком-
Таким незвичайним на дотик дарунком.
В волоссі моєму купаєшся зрання,
Щоб не пройшли в нас ці блудні бажання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2017
Идет весенний дождь
Печаль мне сердце гложет.
Тоскую о тебе и день и ночь.
Никто меня уж больше не тревожит.
Своей любовью- все убрались прочь.
Лишь дождь остался медленный забытый,
Всесильный в безграничности своей.
И только я смотрю в окно разбитой
Печальной юности моей
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2017
Ліс... Сьогодні захотілося відчути його душу, його подих, його безтурботність.
Передвесіння мить... Тиша... Спочатку ти мрієш про нього і твої мрії линуть у саму глибінь, в саму неприйдешність. А потім... Потім ти реально відчуваєш себе в лісі. Ти бачиш, як сонечко кидає свої золоті промінчики крізь крони сторічних дубів і кленів. На повні груди ти вдихаєш це повітря і забуття... Але ти не спіши- це тільки мрії. Мрії, які людина плекає, леліє. Вони тихо підкрадаються, гублячи останню нормальну прийдешність, заплутуються в помислах душі, а потім уже їх не спинити. Адже вони вже не можуть жити без без волі, без відчуття польоту, без крилатості помислу. І ці мрії спішать перетворитися в реальність бездумно, без єдиної задоринки.
І я лину , я спішу в казку загадковості цього лісу. А поруч з тобою безтурботна молодість, подих весни, перше кохання...Ти так спішиш, що і не помітипа, як заблукала в саму серцевину пробудження цієї краси.
Ліс ще лежить, як оголений красень під рудоватим покривалом своїх тенет. Його милозвучне потягування і краса розпростертого тіла навіває млосну жадобу до цвітіння. Тихий стогін бринить десь там в глибині недр, немов джерело нуртує,прориваючись назовні. Яка блаженна мить чути цей стогін, впиватися ним і відчувати велич його статури.! Як хочеться впасти на це зманіжене теплом і ласкою тіло і забитися в гармонійному екстазі почуттів!
Як хочеться самому пробудити цього красеня, напоїти живильною силою і, щоб його краса розквітла в твоїх руках і щоб ніхто крім тебе не міг сказати:"Це зробила я! Це моє творіння! це моя наснага! Це моє кохання!"
Ти спішиш і навіть не відчуваєш, як уже стоїш біля цієї спокійної тиші, захлинаєшся цілющим повітрям. Ти підставляєш свої груди ніжному жотику перелесника, який погойдує ще сумні не прозрівші дерева і захвачує тебе в свої обійми. І ти спочатку пручаєшся, думаєш, що вистоїш і не піддашся цим пестощам. А потім ти відчуваєш,як летиш разом з ним у вічність. Дерева, взявшись за руки погойдуються разом зі мною в такт якоїсь досіль незнайомої мені мелодії. І я лину, лину, стаючи навшпиньки, підтягуючись все вище і вище , і вже губи тягнуться до поцілунку, а ти вже не бачиш його, а тільки відчуваєш, що він десь поруч і вже розпростер свої обійми, щоб залюбувати тебе, твої помисли в свої бажання. І я не можу , а може просто не хочу протистояти його волі. Він заполонив мою душу і вона, не слухаючи мене виривається назустріч цій загадковості. Я ще довго стою похитуючись в такт цієї мелодії, і ще довго моє волосся перебираютьчарівні думки цього загадкового лісу.
Спокій... Яка чудова мить - спокій і тиша!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2017
Я пробудитись хочу чуєш, зимо!
Чому ти знов і знов мене колишеш.?
Чому так важко в круговерті свищеш?
Чом не зовеш мене на своє грище,
А все гнітишся вогником незримо?
Скинь з мене шубу білу, прошу.
Скинь з мене все, що заставляє спати.
Дай мені вітру слово розказати,
Що треба мене з сну цього підняти-
На сильні ноги я піднятись мушу.
Я знаю, що теплом своїм ти щедра
І ковдра твоя ніжна і пухка.
Але повір - ця ноша заважка,
Щоб доля не була така терпка,
Я хочу сонця більшого і неба.
Не сердь мене добром прошу,
А то розірву я ці пута злісні,
Розжену хмари чорні і зловісні,
Що так розжарюють думки провісні.
Бо в гніві я страшна: тобі кажу
Зима ще більш свою перину підпушила
І тоном грізним вітру повела:
"Гойдай, щоб день і ніч вона спала
І щоб проснутись зовсім не могла
Поворухнутись, щоб була несила.
Ти своїм сріблом руки ій сповий
На ноги скуй кайдани віковічні,
Хай шелестять завжди дуби сторічні.
І сняться сни в ранковості довічній.
Туманом ій свідомість заповий".
Вітер брови насупив грізні,
Танець віхоли розпочав,
Білу хвилю по лісі гойдав.
І туманом сірим кружяв,
Колисав мої очі ніжні.
Ніч тенети свої відчиняла,
Сонний промінь гойдала в тіні,
Пеленою тумани страшні
Налягали на груди мені.
Вовком лютим даль завивала.
І сниться дикий сон:
Лежу я майже гола,
Розтерзана, розбита, зовсім квола,
На грудях повиписувані кола.
І крик, і плач, і стогін в унісон.
Лежу розіп"ята, немовби на хрестині
І чую лише тупіт ніг -
Все ближчає золочений батіг,
Але добити всю мене не зміг -
Залишив розписи на голій спині.
Три звіра кров пили із мого тіла,
Три звіра сіллю рани посипали
І руки кволії мотуззям повивали,
На ноги обруч металевий надівали.
Нести цю біль самій була несила.
А допомоги ні в кого просити.
Усі бажають ласий шмат урвати,
В руках загарбницьких навіки приховати
Стежину в"язнів кров"ю протоптати,
А душу горем людським напоїти.
Лежала і невідала, що скоро
Мій порятунок прийде і на полі
Із поту, крові, сліз гарячих долі,
В мене впиваючи корінця кволі,
Дубочки голови піднімуть гордо.
Як ранений ведмідь до стовбура добралась,
В блакитнооке небо заглянула.
Повітрям покошлаченим вдихнула,
Цілющого нектару з квіток роздобула,-
Чіпляючись за віття на ноги піднялась.
І тіло у потугаг защеміло -
Світ сколихнувся,-стовбур обійняла
І гордо голову в невідання підняла,
Статуру величі я світу показала.
І все у спогадах гарячих відболіло.
Поруч з дубами ввись до хмар сягнула:
Як довго я спала, авже кують зозулі
І вітер розгулявся на дозвіллі
В своїм шаленім радіснім свавіллі-
Себе розкутою і вільною відчула.
Я зрозуміла, що життя одне
І зберегти його- це в нашій з вами власті.
Насаджуйте дуби і в горі і у щасті.
Хай суд вершить добро неначе в казці.
Ха правда із брехнею вічний бій веде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017
А роки йдуть і плине час,
Біжать хвилини за водою.
Ніхто нам не поверне час,
Коли ми вдвох були з тобою.
Коли берізка шепотіла,
Нас обнімаючи гіллям.
І місяць усміхався криво,
Моргали зорі любо нам.
Життя прожить - то милість божа.
Ловить ту мить потрібно нам.
А не впіймав - гляди не гоже
Гріхи всі списувать Богам.
Живи, люби, дару світанки.
Не перелистуй сторінки.
А просто росянисті ранки,
В букетах мрії пронеси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2017
Шепоче листя: я тебе люблю.
А вітер думку плекає мою.
Мереживо зіткане із пелюстків,
Приносиш мені в ці ранішні дні.
Колишиш надію мою промінцями,
Що сонечко вранці зіткало над нами.
Торкаєшся шовком край вуха до шиї
І зайчики сонячні в"ються по тілі.
Ти огортаєш мене поцілунком
Таким незвичайним на дотик дарунком.
В волоссі моєму купаєшся зрання,
Щоб не пройшли в нас ці блудні бажання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2017
Гублячи тіні минулого,
Я знову до тебе лину.
І знову збираю краплинами
Ті перли, що ти покинув.
На сонці переливаються
Вони незгасаючим світлом.
А серце немов заворожене
Перелесником лине над світом.
Куди нам подітись від споминів.
Коли закохатись знову,
Щоб райдугою веселковою
Почути кохання розмову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2017
Я очень люблю одиночество.
Но все мне вокруг говорят,
Что жить в одиночестве хочется
А быть одиноким нельзя.
Мне все говорят,что любовью я
Согрета со всех сторон.
И дети за мной горой стоят.
Но должен быть рядом он.
И может в минуту отчаянья,
Где, кажется, все невпопад
Мне хочется каплю признания
Родному сердцу сказать.
Как день был тяжел и грустен был
Мой одинокий путь
И как хорошо, что можем мы
Друг другу в глаза взглянуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2017
Я втомилась, чуєте, люди!. Я дуже втомилась!. Я хочу відпочити. Але де мені знайти місце, щоб можна було б зовсім забутися в тишині, де тебе б зрозуміли птахи чи зірки, а ,може б і річка пожурила за цю втому.
Але зараз зима. Все спить... Річка! проснись. Адже ти можеш все. Ти своїми навіть холодними водами тільки збуджуєш мій розум, твоє льодове покривало сліпить зір, заставляє примружувати очі. Твій льодовий стогін, який доноситься з глибини твоїх вод, ще більше розжарує мозок, попелить душу. Він торкається струн мого сердця і розгойдує їх із шаленою швидкістю.
А може ліс! Так, це мабуть він має заспокійливу силу. Коли появляєшся в ньому взимку, особливо в вечірні сутінки - то ліс дивиться тихо, спокійно, замрієно. Ти набираєш повні груди повітря, вдихаєш пахощі його зелені і паморочиться голова, сонливим павутинням переплітаються думки. І стає вільно, спокійно, безтурботно... Але одночасно ти відчуваєш, що тобі ця воля не потрібна.І ліс уже дивиться на тебе зверхньо, бездіяльно. Він стоїть замрієно, вдивляючись в небо, розглядає химерні витвори зірок їх блискітливе мереживо. І такий ліс уже не бентежить, а насторожує. І знову твоє серце у лещатах, і знову ти не відчуваєш ніжності, не бачиш краси, не паморочиться голова. І, здається, уже ніщо не зможе визволити моє серце із цих лещат.
Останнє стукотіння в груди, немов примерзла пташка б"ється в шибку, шукаючи порятунку.Останній подих биття. І ось я зрозуміла, що ж я хочу. Так я хочу тебе, але живого, веселого, який був у першу ніч. Твої обійми, твої пестощі, любощі, милування... Як я хочу пригорнутись до твого дужого гарного тіла. Затамувавши подих, відчувати биття твого серця. А ти холодним айсбергом все далі і далі віддаляєшся від мене.
Я відчуваю. що відпочити я зможу лише в твоїх обіймах, коли твої чутливі пальці торкаються мого волосся, зачіпають кінчик вуха, дотикаються довгої шиї. Коли моя голова розгойдується в такт твоєї руки.
Так, я хочу цього, я марю цим. Я в своїх напівснах відчуваю кожен порох твоєї душі. Я тремчу від твого погляду - такого солодкого, спокусливого і рідного... Я втомилась...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2017
Я в твоих объятьях таю,
Пламенею, как свеча.
Нету в мире краше рая,
Быть с тобою до конца.
Слышать нежность рук касанье,
Видеть бездну светлых глаз.
Сердца стук, звезды мерцанье,
Поцелуев сладкий смак.
Долго будет колоситься
Рожь не убрана в полях.
Ты мне будешь часто сниться,
В сердце нежность затая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2017
Нема хазяїна у нас
Земля поділена на клапті.
Портфелі ділять повсякчас.
А людям рогозяні лапті.
Депутати в верхах тільки сваряться,
Президенти бояться самотності.
А люд в сковорідці жариться
І просить хоч крихту совісті.
Стогне, кричить, ридає земля
Від того свавілля й задухи.
Допоки ж ми будемо навмання.
За милістю простягувати руки.
Хіба ми не сієм, не жнем,
Хіба не бажаєм ми кращого.
Щоб душу нашу тупим ножем
Розпанахували нізащо
Де ділись ті зухвалії жреці,
Що святість дарували Україні.
Які слова пророчі чи пусті
Вони вселяли в голови незримі.
Чому байдужість хозяям дана
Чому мірилом є своя гостина
І держить голову не лиш рука
А вся знедолена країна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762104
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2017
- Ну, что пригорюнилась?
- Сердце встревожилось.
- О чем?
- И не спрашивай.
Больно, досадно ведь,
Годы проносятся в даль безмятежную
С тоской неприступною,
С болью безмежную.
Правда ведь?
_ В каждой поре есть свое удовольствие.
Светлые дни, ночи печальные.
Есть и рассветы, звезды мерцание.
Знаешь ведь?
_ Если любовью сердце согрето,
Мысли чисты, голова холодна.
Значит прожил ты прекрасное лето.
Помни, ведь жизнь одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2017
Обиды в небе за спиной - похороню.
Из жизнью новый разговор я заведу.
Росток улыбок, теплых слов - душой полью.
И нежный хрупкий стебелек я обниму.
Я зацелую впрок любовь - твою мою
И верности большой комок я сберегу.
Перебирая мысли вслух - за 100 минут.
В переплетении судьбы создам уют.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2017
Ви бачили ,як грається туман,
із горами величними в Карпатах
А візерунки в димці як обман,
народжує й несе до хати.
Спочатку він кордони намалює,
Для кожної гори скує кайдани білі.
Заполонить, заграє, зацілує.
І забере в обійми ніжно сірі.
А гори у кайданах не бували
Для них неволя- неминуча смерть.
Свої вершини знов до хмар підняли.
Й кайдани розлетілися ущент.
І вирішив туман - ті змагання.
Із горами величними вести
І просто димкою туманною ізрання
Припорошив гірські хребти.
Ви тільки гляньте:
із найвищої гори
Немов потоки рік туман спадає
Розпірханий, кошлатий.
Хто б міг подумати, що він літає.
А ось уже з усіх боків,
Заполонив гору високу.
Він стелеться в підніжжі гір
Залюбувати одиноку
І виривається вона
З туману білого до неба.
До хмар розгульних в вишині,
Щоб плескотіти день при дні
У їх розкішному вбранні.
Розсердившись почав у жмурки грати
З малими горами, що поруч тут ростуть.
Фонтанами дим розкидати,
Алмазами встеляти путь.
Порозкида джерела попід гори,
Розгойдує зелену полонину
І димку сизу розганя у доли.
Розчісує, як білу павутину.
От і до сонечка добрався
Скупався в променях ясних.
А потім темно загойдався
Й спустивсь до квітів запашних
Втомився. Ліг спочить.І враз гора,
Побачивши перину цю пухову.
Лягла рядком. Обнявшись і здаля
Вони гонили в даль свою утому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2017
О боже, как я тебя люблю
До боли, до страсти, до забвенья.
Иссушить душу хочу твою
И уйти в безпамятство, в опустошенье.
С тобой я изведала все:
И радость и горечь и час разлуки.
Была ведь любимой родной и никто
Не мог обрести за меня эти муки.
Закрою глаза и руки твои
Ласкают и сердце стынет.
То плечь коснутся а то груди
И все как-то сразу остынет.
Но нет не могу, не могу я забыть
Твой голос шептавший люблю.
И дождь проливной не сможет смыть
Пьянящую нежность твою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2017
україна, ти шумиш колосками у полі,
Ти дзвениш соловейком в зеленім гаю.
Як довго ти жила без долі і волі,
Як довго ти пісню кувала свою.
Кувала в борні , гартувала в пожарах.
Вмирала вона у катівнях сама,
І знов підіймалась з колін і на нарах
Хворіла, конала і знову повзла.
Навколішки повзла до кожної душі
І стукала, й просилася, й шептала.
Вставайте, прокидайтеся дорослі і малі,
Бо вже весна над нашим краєм заспівала.
Співайте всі, бо вільні ми тепер.
Любов"ю до Вкраїни ми зігріті
На крилах щастя Україну понесем
Не віддамо нікому в цілім світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761729
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2017
Рдеет одиночество кистями рябин.
Что ж ваше высочество-
Седина с равнин.
Опустилась путая белесу волос.
Что ж ты так растрогалась?
Что не задалось?
Жизнь ручьем струилася
Жизнь била ключом.
Дети, внуки, дом, семья -
Все не заберем.
След чистой полон радости
Останется в душе.
Умей лишь только слабости
Обуздывать в седле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2017
Прийдіть думки,
Прийди блаженна мить.
Я хочу з вами перелинуть в казку.
Не хочу я на попелі сидіть.
Життя я хочу, вогнища і ласку.
Твої вуста, немов медовий цвіт.
Жадало тіло цього меду випить.
І барвами всіма переливався світ
І наче мережкове сонце світить.
блаженна мить розтоплює серця
Наповнює по вінця млосним соком.
І тягнеться душа у забуття.
Чарівних снів, прибулих ненароком.
І ти в цих снах, неначе легінь йдеш.
І блудиш у моїх думках порочних.
І квіти ніжності мені несеш.
Щоб напоїть мене нектаром сочним
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2017
Голова сільської ради
Оце сила, оце влада!
Він в усьому голова
На селі і край села.
Він у полі і у ланці,
У колгоспі й на ділянці.
Скрізь побачиш і кругом
Й не самого а з мішком.
В полі він знайде люцерну
У колгоспі свиноферму
В ланці він знайде буряк
На ділянцй фруктів склад.
Товар їде в магазин -
Тут також хозяїн він.
Перевірить, переносить,
Резолюцію наложить,
Щоб увесь отой товар
На прилавок не попав.
Забезпечити рідню
Треба бідному йому.
Не обідить ще й поляків,
Адже жити хоче всякий.
Що принести, що придбати
Чи додому, чи до хати.
В цьому знає толк він свій,
Він же голова сільський.
Говорити вміє чемно,
Слів не розкида даремно
Хто порадитись прийде,
Він і матом їх пошле.
В нього скрізь закон є свій,
Заперечити не смій.
Адже в нього хоч дурна,
А все ж таки голова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761379
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 20.11.2017
Блаженна мить,
Коли нуртує в недрах сміх.
Блаженна мить,
Коли колосся дозріває на весні.
Блаженна мить,
Коли розтерзане любов"ю тіло.
В обіймах милого стогнало й мліло.
Блаженна мить.
Вона весь смуток застеля,
Коли несешся ти у забуття.
Блаженна мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2017
Я на крилах лечу до тебе,
Я чіпляю хмаринки в небі.
Я долаю простори неміряні.
Я лоскочу думки замріяні.
Розполохаю риб в озерці.
Щебіт пісні внесу в твоє серце.
Простелю туманом дорогу
До самого твого порогу.
Ти зустрінеш мене на світанні.
Подаруєш твоянди гарні.
Розкидаєш кохання тишу.
Я ж твоєю любов"ю дишу
Вітерцем я ляжу на груди
Щоб ніякі в житті пересуди
Не спіймали кохання це,
Що лиш промені щастя несе
Зафарбую всі долі чорні,
Заплету у вінки червоні.
Пустю в річку за течією,
Щоби я була лише твоєю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2017
І знову ти одна...
Красуєшся в польоті мрій,
Вільною птахою ти тягнешся до зір.
Несешся з вітром райдугу зустріти.
А потім квіти, як маленькі діти,
пестощами твої уста голублять.
Вони ,мабуть, пелюсточками люблять,
А серцевинку залишають в глибині
Розтерзаної, але вільної душі.
І знову ти одна.
І знову ліс стоїть замріяний, глибокий.
Він береже твій спокій однобокий.
Він пнеться з сонечком поцілуватись,
А, може, просто у світи податись.
Але проросше до землі коріння
Держе на прив"язі не тільки це створіння.
А все, що може до тепла тягнутись,
А не в пітьмі карабкатись і гнутись.
І знову ти одна і тишина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2017
Спіймай мою любов і пригорни до себе.
Вона як той бутон в обіймах розцвіте.
Плекати всіх надій я не буду на тебе.
Нехай кохання те наш вітер збереже.
Нехай несе в поля , в гаї предвеселкові,
Розпушує підгрунтя для зерна.
А я буду ловить промінчики ранкові,
Що посилаєш ти мені щодня.
Я так тебе кохаю, що здається,
Мене немає - тільки ти і світ.
І я боюсь, що казка ця минеться
І я зів"яну, як ромашки цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2017
З Новим роком, депутати,вибрані народом.
З подарунками до вас їдем цілим возом.
Хочем вам подарувати, півника вогненного,
Щоб мізки ваші не всихали й про людей потроху дбали.
А іще ми вам даруєм поросятко вмиване,
Щоби ви були царями у хліві і з вилами.
Щоб уміли хліб зібрати в полі із родиною.
Вміли себе пригощати борщем з капустиною.
Як же хочеться , щоб ви жили на ті гроші,
Що самі придумали для людей хороших.
Чи ви спали, чи куняли в депутатській ложі.
Коли на світ випускали субсидії гожі.
Придумали ж як державу знову обікрасти
І кармани олігархам долари покласти.
Ой розумненькі ви наші, де ж ваші таланти,
Щоб заводи будувати, а не стіни й танки.
А ще хочем побажати від душі з любов"ю,
Що опалювали хати дровами й плитою,
Щоб ходили на роботу день у день як люди
І любили край свій рідний за всі його біди.
Хочем вам подарувати свічку незгасенну,
Щоб свтила замість світла ціле літо й зиму.
От оце вам від людей і уклін низенький
і прохання до вас всіх: встаньте ж ви раненько,
Подивіться у люстерко і скажіть :
"Ну досить цей світ нам дурити."
Давайте ж бо без брехні в правді й мирі жити.
Давайте ж бо хоч би раз про народ подбаєм.
Перестанем брати красти, ніби ми не знаєм.
Щоб вам півні в ніч святкову гарно заспівали
І щоб люди в Новім році вас не проклинали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017
Время успокойся и отстань
И походкой лисьей не крутись.
Хоть на миг, хоть просто на часок
ты возьми и вспять остановись.
Ты пойми еще не все сколочено
И еще не стертый лист теней.
Рвутся раны в окна заколочены.
Бередят руины прошлых дней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017
Не потрібно любов"ю зоріти.
Коли камінь лежить на душі.
Не потрібно жаринками гріти,
Коли жар той ледь тліє в імлі.
Не цілуй устами солодкими,
Коли крапельки яду в них є.
І словами пестливими млосними
Не розгойдуй сумління моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2017