Анна Яковчук

Сторінки (1/43):  « 1»

Ніжний полон

Очі  її  –  це  загадка  природи:
Красиві,  ніжні  й  водночас  суворі.
Він  шаленіє  від  їхньої  вроди,
Вони  тримають  його  у  покорі.

Один  лиш  погляд  –  і  він  у  неволі.
Втрачає  розум  –  на  все  готовий.
Вона  –  волошка,  що  квітне  у  полі.
Та  світ  її  для  усіх  загадковий.

А  ти  вдивляйся  у  ті  прекрасні  очі,
Що  сяють  яскраво,  мов  зорі  щоночі.
Лише  для  тебе  там  схована  ніжність.
Лише  тебе  вони  любитимуть  вічність.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717015
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2017


Біль кохання

У  ті  прекрасні  дні  осінні
Верба  стояла  в  павутинні.
Вітер  віти  їй  сплітав  у  косу,
Здмухуючи  подихом  вранішню  росу.

Давно  до  неї  він  так  літає,
Доброго  ранку  постійно  бажає.
Усе,  що  бачив  їй  розповідає,
А  вона  стоїть,  ніби  його  не  знає.

Поряд  берізка  сумно  зітхає  –  
Вона  ще  змалку  його  кохає.
Для  нього  віти  свої  розпускає,
А  він  вербичці  волосся  сплітає.

Берізку  дощик  ніжно  цілує,
Любов  чарівну  свою  дарує,
А  вона  за  вітром  своїм  плаче,
Їй  не  до  тебе  дощику-юначе.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716316
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2017


Прийде пора і зійдуть сніги

Прийде  пора  і  зійдуть  всі  сніги,
Чарівне  сонечко  освітить  нам  будинки.
Травою  й  квітами  покриються  луги,
І  з  серця  зникне  смуток,  мов  крижинки.

До  лісу  буде  здійснено  походи,
Біленькі  квіти  будуть  всі  шукати.
Земля  ридатиме  потоками  води,
Підсніжник  буде  сльози  утирати.  

Стоїть  сосна  і  думає,  гадає,
Як  зберегти  від  смерті  цю  красу.
Їй  боляче  дивитись  як  страждає
Земля,  втираючи  свою  гірку  сльозу.

Зійшли  сніги.  Не  видно  ні  сніжинки.
Гуляє  вітер  вільний  жартівник,
А  на  дворі,  виймаючи  з  хустинки,
Мале  дівча  додолу  кидає  підсніжник.

Та  він  іще  не  мертвий.  Він  –  живий,
До  сонечка  протягує  долоні.
Він  ще  прекрасний,  ніжний,  чарівний.
Він  тепер  вільний,  хоч  і  вмер  в  полоні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715943
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 02.02.2017


Макові поля

Там  за  містом  квітнуть  макові  поля.
Ніжними  квітками  вкрита  вся  Земля.
Червоні  маки  голівки  схиляють,
А  у  небі  синім  журавлі  кружляють.

Там  душа  співає  –  волю  відчуває.
Там  волошка  синя  з  вітром  розмовляє.
Джерело  тихенько  з  під-каменя  біжить,
А  на  нім  царівна  польова  сидить.

Вечірнє  сонечко  помалу  вже  заходить,
Польова  красуня  пісеньку  заводить.
Сонечко  дарує  їй  всю  свою  любов,
Й  пелюсткам  червоним,  як  невинна  кров.

Голівки  підняли  на  прощання  квіти.
Може  хтось  востаннє  бачиться  із  ним.
Ось  уже  край  неба  почав  рожевіти,
Й  поміж  маків  стелиться  тихесенько  дим.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715738
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 01.02.2017


Чай із м’яти

А  ти  приходь  до  мене  у  гості.
Я  заварю  нам  чаю  із  м’яти.
Так  холодно  нам  в  одинокому  місті,
Де  вітер  самотній  складає  сонати.

Мій  любий,  ми  поговоримо  з  тобою
У  тиші  вечірній  за  чашкою  чаю.
Згадаємо  зустрічі    під  старою  вербою.
Ти  знаєш,  а  я  тебе  все  ще  кохаю.

Та  ми  не  підемо  більше  гуляти,
Не  мені  на  гітарі  своїй  будеш  грати.
У  холод  зимовий  іншу  зігрієш,
А  пам'ять  про  мене,  мов  попіл  розвієш.

Я  знаю,  не  прийдеш  до  мене  до  хати.
Сама  буду  пити  я  чай  той  із  м’яти.
Мене  буде  в  холод  він  зігрівати.
А  ти  когось  іншого  будеш  кохати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715101
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2017


Літній настрій

 
Розцвіли  улітку  красиві  жоржини,
Мов  стрункі  дівчатка  стоять  у  тіні.
Є  вони  рожеві,  білі,  й  кольору  ожини,
Всі  вони  прекрасні  й  такі  чарівні.

Тягнуться  голівками  всі  вони  до  сонця,
Що  дарує  світло  і  своє  тепло.
Підбігають  зранку  усі  до  віконця,
Щоби  подивитися  чи  щось  підросло.

Прилетів  метелик  та  й  сів  на  жоржину,
Що  дарує  запах  ніжний  для  усіх,
Поблизу  малеча  збирає  малину,
І  чути  навколо  гучний  їхній  сміх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714970
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 28.01.2017


Нічка-чарівниця

Ніченько  темна!  Чорноока  красуне  моя!
З  тобою  пробуду  знову  до  самого  ранку.
Послухаємо      разом  співи  солов'я,  
Й  лише  на  мить  засну  я  на  світанку.

Я  розповім  тобі  всі  свої  таємниці,
Твої  шати  прекраснії  зрошу    слізьми.
Ти  повір  –  краще  тебе  нема  чарівниці,
Вірнішої  тебе  не  знайти  між  людьми.


Нічка  прекрасная  швидко  проходить,
Ранок  ясний  з-за  гори  вже  надходить.
Ніченько  мила!  Вірна  подружко  моя,
Чекатиму  знову  тебе,  та  буду  весела  вже  я

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714943
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 28.01.2017


Зорі, дякую за казку

Нічка  темна.  Місяць  світить.
А  повсюди  сніг  лежить.
Небо  чорне.  Зірка  сходить
Й,  наче  діамант,  блистить.
Придивлюсь  до  зір  яскравих,
Там  побачу  Шлях  Чумацький,
Небо  в  зорях  золотавих,
Й  місяць  трішки  чудернацький.
Він    стежинку  прокладає,
Що  веде  в  глибокий  ліс.
Сніг  лапатий  там  кружляє.
Й    зайчик  у  нору  заліз.
Я  іду  по  тій  стежині,
Що  веде  мене  кудись.
Раптом,  де  ж  він  там  візьмись?
Бачу  вогник  вдалині…
Я  потрапила  у  казку
Про  Дванадцять  місяців.
Заховалась  за  берізку
Й  бачу  там  усіх  братів...
Зорі,  дякую  за  ласку,
Що  вказали  шлях  мені.
За  таку  гарну  підказку
Вам  складатиму  пісні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714807
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 27.01.2017


Любов - чарівний зорепад

Що  може  бути  краще  в  світі
За  оті  щасливі    миті
Того  прекрасного  кохання,
Що  дарує  душі  процвітання.

Усмішка.  Радість  на  обличчі,
У  серці  квітне  ніжний  сад.
Так  не  кохають  в  житті  двічі.
Любов  –  чарівний  зорепад…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714377
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2017


А Мороз малює…

Мороз  малює  на  вікні  малюнки.
Такі  красиві  й  ніжні  візерунки
З'явилися  вночі  від  дотику  чарівної  руки.
Вдивляюся  у  них  і  бачу  пелюстки
Прекрасних  білих  лілій.
А  поряд  них  –  малесеньких    конвалій,
Що  похилилися  до  самої  землі.
А  трішки  вище,  наче  журавлі
Кружляють  в  небі...  Чую  пісню  я
Прекрасного  одного  журавля.
Мороз  малює  на  вікні  малюнки,
Щораз    там  бачу  я  інакші  візерунки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714226
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2017


Мальовничі Карпати

Ті  високі  Карпати  так  манять  мене  
Висотою  дерев  й  чистотою  джерел.  
Де  у  небі  прекраснім  ширяє  орел,  
А  звучання  птахів  там  таке  неземне.  
Там  повсюди  свободи  відчувається  дух,  
На  сопілочці  грає  хлопчина-пастух,  
Полонина  покрита  чарівними  квітами.  
Там  вранішні  роси  блистять  самоцвітами.  
Там  у  горах  десь  бродить  старенький  мольфар.  
Та  не  буде  біди  від  отих  його  чар.  
Маленьким  звірям  він  допомагає,  
Та  коли  йде  людина  –  безслідно  зникає…  
О,  любі  Карпати,  високії  гори,  
Так  манять  мене  ваші  вільні  простори.  
За  спиною,  наче  крила  виростають.  
Лише  з  вами  весь  біль  мій  і  смуток  зникають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714079
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 23.01.2017


Зустріч із лісом

І  знову  рідний  ліс    мене  стрічає.
Все  та  ж  берізонька  мене  вітає
Тихеньким  шелестом  листочків,
Мільйонами  бджолиних  голосочків

Легенький  вітер  віє  у  обличчя,
Сто  поцілунків  посила  мені.
Він  завжди́  показує  своє  величчя,
Співаючи  мені  свої  ніжні  пісні.

І  дуб  старенький  теж  мені  радіє,
У    мить  таку,  неначе  молодіє.
Могутні  віти  у  обійми  розкриває,
Й  від  дощику  осіннього  мене  ховає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713871
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 22.01.2017


Краса нічного неба

 Покрилось  небо  пеленою  чорною,
 Що  всіяна  мільярдами  зірок.
 З'явився  місяць  і  красою  неповторною,
 Розвіяв  ввесь  темний  морок.

Дивує  всіх  краса  нічного  неба.
Подивишся  й  нічого  вже  не  треба.
Забудеш  зразу  про  усі  печалі,
Вдивляючись  у  невідомі  далі.

Хтось  дивиться  на  зорі,  що  сіяють,
Шукаючи  між  них  сузір’я,  які  знають.
А  хтось  на  місяць    споглядає  ясний,
Милуючись  .  Який  же  ж  він  прекрасний.

І  я  люблю  на  місяця  дивитись  ,
У  тишині  нічній  із  ним  журитись.
Тільки  він  один  про  всі  печалі  знає,
І  лише  з  ним  уся  журба  моя  зникає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713438
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 20.01.2017


El es mi amor para siempre

Ти  знаєш,  мамо,  я  його  кохаю
Так  сильно,що  дихать  не  можу.
Життя  без  нього  я  не  уявляю
І  місця  ніде  не  знаходжу.

Він  той,хто  змушує  мене  радіти:
Веселці,  сонцю,  дощику  і  зливі,
Прекрасним  парам,  що  неначе  діти
Веселяться    і    просто    так  щасливі.

Він  той,  хто  знає  всі  мої  думки
І  може  все  в  очах  моїх  читати.
Вселяє  спокій  дотиком  змужнілої  руки
Він  той  ,  з  ким  завжди  можна  помовчати.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713231
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2017


Україно моя

Моя  Земля!  Моя  країна!
Моя  барвиста  Україна.
Вся  потопає  у  садках,
І  різнобарвних,  пахучих  квітках.

Повсюди  чути  спів  пташиний.
У  лузі  квітне  кущ  калини.
Там  чути  голос  солов’їний,  
Й  дитячий  сміх  з  кущів  ожини.

Посеред  лугу  тече  річка.
Прозора,  чиста  в  ній  водичка.
А  біля  неї  чапля  ходить.
Й  зелена  жабка  щось  заводить.

Там  за  лугом  –  поля  зелені.
А  звідти  лине  дівочий  спів.
На  голівках  віночки  сплете́ні  -  
З  червоних  маків  та  літніх  днів.

Моя  ти  Земле!  Україно!
Моя  квітучая  країно.
Ти  потопай  завжди  в  квітках.
Й  збирай  малечу  у  своїх  садках.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712968
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.01.2017


Дорога у нове життя

Зима  прийшла  й  покрила  усе  снігом:
Стежки,  будинки  і  зелений  ліс.
Скувала  річеньку  тоненьким  льодом.
Старий  ведмідь  у  свій  барлiг  заліз.  

Стоять  дерева  інеєм  покриті,
І,  як  янтар,  на  сонечку  блистять.
Ялиночки  і  сосни  –  гордовиті.
Зеленоокі,  все  щось  гомонять.

Прийшла  зима  й  дала  комусь  надію
На  щось    нове,  старе  присипавши  сніжком.
Комусь  допомогла  здійснити  мрію,
Вказавши    стежку  місячним  ріжком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712965
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.01.2017


Зимова ніч

Зігрій  мене  у  цю  холодну  ніч
Своїм  цілунком  пристрасним  та  ніжним.
Лишилися  удвох  з  тобою  віч-на-віч
І  стріла  нас  зима    снігом  білосніжним.
Твій  погляд  ніжний  проникає  в  душу,
Такий  глибокий,  сповнений  любові,
А  вітер  зимний  порушує  тишу,
Волосся  навіває  на  очі  твої  волошкові.
Ти  скажеш  мені,що  я  твоя  мила,
Ніжно-ніжно  мене  поцілуєш,
І  не  помітимо  ми  як  зима  побілила  
Все  навкруги  і  красою  засліпила

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712189
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2017


Переклад М. Лермонтова

   
 Як  дух  розпачу  і  зла,
Мою  ти  душу  обняла;
Та  чому  ж    не  смієш  ти
Назавжди  у  мене  забрати  її?

Моя  душа  –  то  вічний  храм;
Як  божество  твій  образ  там;
І  не  від  неба,  лиш  від  тебе
Рятунку  ждатиме  вона.



оригинал

Как  дух  отчаянья  и  зла
Мою  ты  душу  обняла;
О!  для  чего  тебе  нельзя
Ее  совсем  взять  у  меня?

Моя  душа  твой  вечный  храм;
Как  божество  твой  образ  там;
Не  от  небес,  лишь  от  него
Я  жду  спасенья  своего.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711349
рубрика: Вірші, Поетичні переклади
дата поступления 10.01.2017


Швидкоплинність життя

Життя  пройде  так  швидко  і  невпинно,
Не  встигнеш  оглянутися  назад.  
І  молодість  проходить  швидкоплинно,
Й  роки  спішать,  неначе  на  парад.


Сьогодні  ти  –  красива  молодиця,
А  завтра  вже  у  тебе  сиві  скроні.
І  не  вбереже  тебе  цілющая  водиця.
Та    не  такі    й  ніжні  уже  твої  долоні.

Й  краса  твоя  прекрасная  змарніє,
Не  буде  блиску  у  очах  твоїх.
Поглянеш  на  волосся  –  а  воно  сивіє.
Й  не  гучний,  як  раніше  твій  сміх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711310
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2017


День ніжності

   Дарина  не  любила  чужі  міста.  Вони  видавалися    їй  некрасивими,  неохайними,    з  будинками  на  яких  облупилася  фарба  чи  потріскалась  плитка.  Інша  справа  своє,  рідне  місто.  Воно  завжди  миле  душі,  хоча  і  не  таке  вже  ідеальне.    Але  це  було  до  того  моменту  поки  вона  випадково,  проїздом,  не  потрапила  у  те  місто,  яке  зачарувало.  Місто,  у  яке  вона  закохалася  з  першого  погляду.  Воно  зустріло  її  зеленню  дерев,  вулицями,  вкритими  різноманітними  квітами,  будинками,  дивлячись  на  які,  можна  було  лише  вгадати  їх  історію.    Місто  вирувало  своїм  життям  і  йому  було  байдуже  до  цієї  гості.      Вона  потрапила  туди  не  сама.  Разом  з  нею  були  її  подруги,  які  хотіли  познайомитися  з  історією,  з  чудовою  архітектурою  цього  міста  –  майже  столиці.    Знайшовши  екскурсовода,  дівчата  гуляли  і  насолоджувалися  красою.  Але  Дарині  було  неспокійно  на  душі,  адже  цей  день  став  цінним  у  її  буденному  житті.  Дізнавшись,  що  їй  випаде  можливість  побувати  у  місті  свого  коханого,  якого  до  того  не  бачила,    вона  написала  йому  повідомлення:
         —  «Я  буду  в  твоєму  місті  близько  трьох  годин.  Сподіваюся,  воно  мені        сподобається.»
Через  декілька  хвилин  і  відповідь  надійшла:
             —    «Тоді  я  скоро  буду.»  —  і  смайлик,  який  так  радів.  І  більше  нічого.
     Нагулявшись  досхочу  містом  та  наслухавшись  різних  цікавих  історій  ,прийшов  час  іти  на  зустріч.  Дарина  вся  тремтіла.  Вона  не  знала  чого  їй  очікувати.  Її  серце  шалено  билося,  а  в  голові  крутилися  мільйони  думок.  Та  нічого  не  поробиш,  раз  пообіцяла  прийти,  мусила  йти.  Домовившись  з  подругами,  де  вони  зустрінуться  і  о  котрій  годині,  Дарина  попрямувала  до  місця,  де  була  назначена  зустріч.  Сонечко    височіло  над  Землею.  Хоча  була  надворі  осінь,  було  тепло.  Подував  прохолодний  вітерець.  Звідусіль  линув  запаморочливий  запах  квітів.    І  раптом,  вдалині,  вона  побачила  його  –  Давида.  Він  йшов  легкою  ходою,посміхаючись.  Підійшовши  один  до  одного,  вони  обійнялися.    І  тут  трапилася  дивна  річ.  Дарина  поводилася  так,  неначе  вони  бачаться  не  вперше.  Серце  уже  не  билося  так  шалено,  тіло  не  тремтіло.  Їй  було  так  легко,  як  ніколи  і  ні  з  ким.    Він  дивився  на  неї  такими  закоханими  очима  від  яких  аж  «мурашки  пробігали»  по  шкірі.  І  тут  почалося  саме  цікаве,те  чого  вона  сама  не  очікувала  від  себе.  Вона  почала  йому  розповідати  про  все  на  світі.
               —Ти  можеш  собі  уявити,  як  я  зраділа  й  водночас  злякалася,  коли  дізналася,що  ми  сьогодні  будемо  тут.    Це  було,  як  грім  серед  ясного    неба.  
         —  І  як  тобі  місто?    Подобається?  Воно  нікого  ще  не  лишало  байдужим.  –  запитав    Давид.
       —  Твоя  правда,  воно  прекрасне.  Я  була  зачарована  з  першого  погляду.  Мене  вразила  неймовірна  архітектура,  ці  старовинні  будинки.  А  найбільше  мені  подобається,  що  тут  дуже-дуже  багато  квітів.  –  відповіла  Дарина.
       —Ти,  напевно,  дуже  зголодніла.  Давай  підемо  поїмо.  –  запропонував  хлопець
       —  Та  ні,  я  зовсім  неголодна.  —  відповіла  Дарина.  І  сама  здивувалася.  Ще  годину  тому  вона  відчувала  страшенний  голод,  а  зараз  зовсім  не  хочеться  їсти.
     —  Тоді  підемо  хоч  вип′ємо  кави.  Давай,  мила  моя.  –  наполягав  Давидко.  Саме  так  вона  називала  його.
 Зайшовши  у  найближчу  кав′ярню,  вони  замовили  каву.    Там  було  дуже  затишно  і  гарно.  Все  було  у  ніжних  кольорах,  а  на  стінах  висіли  картини.  Саме  вони  вразили  Дарину,  адже  вона  сама  захоплювалася  малюванням.  Вони  сиділи  і  мовчали.    Кави  зовсім  не  хотілося.    Давид  дивився  на  Дарину  таким  поглядом,  що  їй  ставало  не  по  собі.  І  тут  він  сказав:
       —  Я  маю  для  тебе  подарунок.  —    її  здивуванню  не  було  меж.  Він  дістав  з  сумки  книжку.  Саме  ту,  про  яку  дівчина  мріяла.  Книжку,  яку  вона  потім  перечитає  декілька  разів,  яку  вона  пригортатиме  до  серця.  
 —  Дякую  тобі  дуже,  хороший  мій.  А  я  не  маю,  що  тобі  подарувати  —  і  їй  стало  сумно.
 —  Пам’ятаєш  нашу  домовленість?  Ти  мала  мене  поцілувати.  –  дивлячись  пильним  поглядом  сказав  наймиліший  хлопчина.  
—  Я  пам’ятаю.  А  ти,  напевно,  забув.  Не  ти  ж  до  мене  першим  приїхав.  Вийшло  так,  що  я  перша  попала  у  твоє  місто.  Тому  ніякого  поцілунку.  –  весело  промовила  дівчина.  А  насправді  їй  так  хотілося  його  поцілувати.  
Допивши  каву,  вони  вийшли  надвір.  Погода  була  чудовою.  Люди  гуляли  по  місту.  Було  чути  дитячий  сміх.  Їм  так  було  весело.    Дарина  запропонувала  посидіти  на  лавочці.  Давид  погодився.  Вони  сиділи  спочатку,  ніби  чужі.  А  потім  Даринка  попросила  його  руку.  Коли  вона  взяла  його  за  руку,  він  так  міцно  стиснув  її  руку,  ніби  боявся,  що  вона  забере  її.  Давид  обійняв  свою  милу  дівчину.  Це  була  найпрекрасніша  мить.  Дарина  теж  його  обійняла.  Вона  так  сильно  до  нього  тулилася,  неначе  він  був  всім  світом.  Його  серце  так  сильно  билося,  що  вона  трішки  навіть  злякалася.  Давид  обіймав  її,  гладив  її  плечі,  волосся.  Він  дивився  на  неї  і  не  міг  надивитися.  І  тут  він  її  поцілував.  Це  було  так  не  очікувано,    і  так  ніжно.  Він  цілував    її  обличчя,  губи.  Дарина  не  витримала  і  теж  його  поцілувала.  Це  був  перший  її  поцілунок.      Вона  його  ніколи  не  забуде.  І  навіть,  коли  вони  згадуватимуть  потім  про  нього,  і  Давидко  скаже  їй  :  «  А  твої  губки  так  тремтіли,  вони  були  такими  беззахисними»    —  вона  не  сердитиметься  на  нього.    Вона  обіймала  його  і  не  могла  наобійматися.    Сильно  притулившись  до  свого  коханого,  так  сильно,  ніби  це  був  останній  раз,  вона  прошепотіла  :  «Я  люблю  тебе»  ,  і  він  їй  відповів  теж  саме,  цілуючи  її  обличчя.
Час  швидко  спливав,  і  вже  пора  було  йти,  бо  подруги  будуть  переживати.  Давидко  взяв  її  за  руку  і  вони  пішли  туди,  де  мали  зустрітися  з  подругами.  Даринка  вся  світилася  від  щастя.  Вона  тримала  його  руку.  Він  був  поряд  з  нею.  Їй  так  хотілося,  щоб  час  зупинився,  щоб  вони  ще  побули  разом.  Але  час  непідвладний  простій  дівчині.  Прощаючись  вони  трималися  за  руки.  І  так  болісно  було  відпускати  їх.  Даринка  готова  була  розплакатися.  Давидко  поцілував  свою  кохану  на  прощання  і  так  міцно  пригорнув  до  свого  серця,  що  ледве  не  задушив:
                   —  Ти  мені    зателефонуєш,  коли  я  приїду  додому?  –  запила  Дарина.
                   —    Звичайно,  мила  моя,-  відповів  Давид  –  питаєш  ще  таке.  Я  тобі  зателефоную  сьогодні  ще  не  раз.  А  тепер  біжи,  щоб  не  спізнитися.  Я  люблю  тебе.  Па-па,  любове  моя.
                 —  І  я  люблю  тебе,  коханий.  Па.  –  відповіла  дівчина.
Вони  пішли  у  різні  сторони,  оглядаючись  услід.    Такою  щасливою  її  ще  ніхто  не  бачив.  Подружки  обступили  і  розпитували  Дарину,  неначе  на  допиті.  Вони  навіть  не  питали  чи  він  їй  сподобався.  Все  було  написано  на  її  щасливому  обличчі.    Вони  збиралися  їхати  додому.  Даринка  прощалася  з  містом.  З  містом,  яке  так  припало  їй  до  душі.  З  містом,  що  подарувало  їй  таку  зустріч.    Це  був  непростий  день  для  дівчини.  Цей  день  закарбувався  у  її  пам′  яті.    День,  який  вона  пам’ятатиме  все  своє  життя.  День  у  якому  було  стільки    радості,  щастя.  День,  який  вона  називає  Днем  ніжності.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711011
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2017


Він повернеться…

Він  пішов  захищати  країну,
Свій  народ  і  мову  свою  солов’їну.
Він  залишив  рідну  сім′  ю.
Він  пішов  на  ту  кляту  війну.

Вдома  мила  дружина  чекає.
Чи  живий  він,  чи  мертвий  –  не  знає.
Два  синочки  й  малесенька  донечка
Виглядають  щодня  із  віконечка.

Він  про  зустріч  із  ними  мріє,
Захищаючи  рідний  край,
А  в  обличчя  холодний  вітер  віє,
Захисник  про  сімейний  мріє  рай.

Ти,  дружино,  лише  не  журись.
Ти  за  милого  завжди  молись.
Він  повернеться  з  тої  війни.
Він  повернеться,  ти  лише  жди!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710783
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.01.2017


Історія місячної ночі

     

Так  ніжно  грала  гітара,
Закохано  струни  бриніли.
Осіння  нічка  була  безхмара.
На  чорнім  небі  зорі  ясніли.

На  лузі,  де  старезна  верба,
Сиділа  красуня-дівчина.
Зачарувалася  красою  неба,
А  поруч  сидів  коханий  хлопчина.
 
Він  пісню  співав  для  неї,
Про  вроду  її  живописну,
Про  голос  ніжний,  як  у  Лорелеї,
Й  про    усмішку  білосніжну.    

Отак  сиділи  вони  укупочці,
Дивились  на  гладь  води,
Де  зорі  купалися  в  річечці,
У  нічку  місячну.  Восени.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710781
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2017


Autumn mood

Стоїть  берізка  й  листячком  тріпоче,
Милує  око  золотом  своїм.
Останню  пісню  журавель  клекоче,
І  сум  наводить  той  тужливий  спів.

Стоять  сади  наповнені  дарами,
Червоні  яблучка  згинають  гілочки.
Вітає  осінь  нас  всіма  плодами,
Працюють  в  лісі  руді  білочки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710397
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 05.01.2017


Усмішка

За  кожною    посмішкою  прихований  біль.
Ховає  її  сльози  біла  заметіль  .
У  похмуру  пору  дощ  допомагає  .
Вона  уміло  свій  біль  ховає.

Щоранку  ,прокидаючись,  думає  вона,
Як  пережити  їй  оте  палке  кохання,
Що  не  дає  споко́ю  ні  вночі,  ні  зрання,
І  в  серці  відзивається,  як  порвана  струна.

Щоранку,  прокидаючись,  думає  вона,
Як  пережити  день,  «вдягаючи  усмі́шку».
І  знову  на  обличчі  для  усіх  цвіте  весна,
Й  легкою  ходою  красуня  ступа́  на  таємну  доріжку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710214
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2017


Моя весна

Вже  другий  тиждень  голосу  його  не  чую,
Живу  як  не  живу,  ходжу  як  та  мара.
І  зникла  радість  вся,  і  більше  не  відчую
Як  серце  б’ється  ,  чекаючи  його  дзвінка.

І  зник  той  блиск  в  очах  моїх  зелених,
І  рухи  стали  не  мої  –  чужі.
А  надворі  весна  –  пора  людей  веселих,
Любові  й  зустрічей  до  ранньої  зорі.

У  серці  біль,  а  на  обличчі  смуток,
Болить  душа,  з  очей  впаде  сльоза.
Надворі  радість,  сміх  маленьких  діток,
Всюди  краса,  а  у  душі  страшна  гроза…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709897
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2017


Солдату

 
Настане  день  і  ти  повернешся  додому,
Як  із  чужих  країн  вертаються  птахи.
Поклонишся  в  долині  дубові  старому,
Що  в  бурю  прихистив  маленьких  дітлахів.

Повернешся  з  війни  й  зупинишся  на  розі,
І  з′  являться  сльозинки  на  твоїх  очах.
Подивишся  у  двір,  а  мама  на  порозі,
Й  квітчаста  хустка  на  її  плечах.

Стоїть  матуся  рідна  й  дивиться  у  даль,
Тебе,  солдате,  вона  виглядає.
В  очах  зелених  криється  печаль,
А  серце  пісню  їй  сумну  співає.

Ти  підійдеш  тихесенько  до  хати,
Зайдеш  у  двір  й  зрадіє  рідна  мати.
І  зацвіте  від  радості  калина,
Й  до  серця  пригорне  вірная  дружина.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709862
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.01.2017


Подарую тобі

Подарую  тобі  усю  свою  ніжність,
Яку  зберігала  всі  свої  літа.
До  зустрічі  з  тобою  лишилася  вічність,
Але  тоді  буду  я  уже  не  та!

Замете  снігами  всі  наші  дороги,
І  вода  розмиє  всі  наші  шляхи.
Наш  Дніпро  широкий  обіб’є  пороги.
Із  чужих  країв  вернуться  птахи.

 Я  подарую  тобі  усю  свою  ласку,
Що  берегла  для  тебе  всі  свої  роки,
А  ти  подаруй  мені  лише  чарівну  казку,
І  зроби  своєю  навіки!

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709717
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2017


Зима

Засніжило.  Замело.
Білий  сніг  покрив  село,
Всі  будинки  і  дерева.
Почалась  зима  груднева.

Вечір.  Зорі  вкрили  небо.  
Видно  місяця  ріжок,
А    під  зорями  ясними
Мерехтить  білий  сніжок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709530
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 31.12.2016


Осіння історія

Мені  у  шибку  дощ  осінній  стукав,
Неначе  щось  сказати  він  хотів.
Спочатку  тихо,  ну  а  потім    гупав
Й  північний  вітер  до  нас  прилетів.

Я  підійшла  тихенько  до  віконця,
Щоб  не  злякати  цього  посланця.
Легенько  стукнула  у  мокреє  віконце
І  полилась  історія  така:

Він  розповів  мені  про  ніжні  верби  в  полі,
Про  те,  що  вітер  їм  постійно  шепотить,
Як  весело  ростуть  вони  в  дівочім  колі
І  дуже  сумно  їм,  бо  листя  скоро  облетить.

Він  розповів  мені  також  чарівну  казку,
І  те,  що  пережив  на  своїм  віку.
І  йшли  хвилини  й  не  було  їм  ліку,
А  дощ  старався,  стукаючи  в  шибку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709231
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.12.2016


Spring

І  знову  сад  стоїть  у  білім  цвіті,
Красуньок  вишень,  яблуньок  і  слив.
А  вітер  гілля  боязко  колише,
Як  мати  сина  в  його  першу  ніч.

А  попід  тином  вже  барвіночок  поплівся
Маленькі  квіти  кольору  небес.
І  старий  джміль  уже  заметушився,
І  на  полях  підріс  таки  овес.

Весняне  сонце  землю  нагріває,
Біжать  струмки  і  кришталем  дзвенять.  
А  ось  зайчатко  з  нірки  визирає,
Й  руденька  білка  вийшла  погулять.

Весна  прийшла  -    все  зеленню  буяє,
Прийшла  весна  –  клекочуть  журавлі,
Усе  живе  красуню  цю  вітає,
А  я  радію,  як  і  кожен  на  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709229
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 30.12.2016


Казка

     Кожного  року,  коли    починається  зима,  на  Землі  настає  казка.    Всі  дерева  ,    будинки,  дороги  і  малесенькі  стежинки  вкриваються  білим  снігом.    А  у  повітрі  кружляють  у  веселому  танку  прекрасні  сніжинки.  Вони  веселі  та  щасливі,  тому  що  вперше  бачать  усю  Земну  красу.  Покинувши  своє  царство,  вони  несуть  радість  кожному  із  нас.    Вони  дивуються  всьому,  тому  що  у  Царстві  сніжинок  все  по-іншому.    Там  править  прекрасна  царівна.  Ніхто  не  зрівняється  з  її  вродою.  Вона  одягнена  у  блакитні  шати,  які  виблискують  при  кожному  русі  красуні.  На  голові  –  корона  у  вигляді  малесенької  сніжинки,  а  у  руках  тримає  вона  скіпетр.  Зветься  красуня  Незабудкою  через  свої  прекрасні    блакитні    очі.    А  знаходиться  це  царство  там,  куди  не  долітає  жодна  пташина  –  на  високій  горі,  вершина  якої  знаходиться  у  Небесах.  Ось  на  цій  вершині  і  є  прекрасне  Царство  сніжинок.    Зранку  до  вечора  вони  зайняті.  Ніколи  не  мають  вільної  хвилинки.  Адже  ті  сніжинки,  які  вже  побували  на  Землі  вчать  новонароджених  сніжинок  сніговому  вальсу,  який  вони  повинні  затанцювати,  коли  вперше  полетять  на  Землю  дарувати  радість  людям.    Для  кожної  красуні  бабуся  Метелиця  виготовляє  сукеночку.  І  в  кожної  сніжинки  вона  інша.    Щоб  отримати  таку  сукню  потрібно  старатися,  потрібно  довести,  що  саме  ти  є  тією  сніжинкою,  яка  зможе  створити  казковий  настрій.  Тому  не  всі  красуні  отримують    такий  подарунок  від  Метелиці.  Коли  сніжинки  збираються  летіти  на  Землю,  ті,  що  не  отримали  сукенок  співають  їм  пісню  під  яку  вони  танцюють  свій  перший  вальс.      Всі  радіють  у  такі  хвилини,  лише  Незабудка  чомусь  сумує.  Вона  теж  хоче  затанцювати  свій  перший  вальс,  подарувати  казку  людям,  але  їй  заборонено  покидати  свої  володіння,  а  якщо  вона  зробить  це,  то  ніколи  не  побачить  своїх  подружок-сніжинок,  ніколи  не  повернеться  у  своє  царство.  А  все  тому,  що  багато-багато  років  тому,  коли  вона  з′  явилася  на  світ,  зла  чаклунка  зачарувала  малесеньку  Незабудку.    Чародійка  зробила  це  тому,  що  не  вона  стала  царицею  Царства  сніжинок,  а    її  сестра  –  золотоволоса  Лілея.    Для  того,  щоб  допомогти  царівні  позбутися  чар,  сніжинки  повинні  затанцювати  такий  вальс,  щоб  злі  люди  посміхнулися  і  відчули  радість  у  своїх  серцях.  І  ця  радість  розтопить  злу  чаклунку  та  звільнить  прекрасну  Незабудку  від  усіх  чар  своєї  тітоньки.  Тому  на  Землю  і  летять  найстаранніші  сніжинки.  Вони  стараються  з  усіх  сил,  адже  хочуть  допомогти  своїй  царівні.    І  кожного  року  з  приходом  зими  у  Незабудки  з′  являється    велика  надія  на  те,  що  можливо  саме  цього  року  вона  зможе  подарувати  людям  найпрекрасніший  танець  .  Саме  у  зимові  дні,  коли  надворі  справжня  казка  слід  уважно  спостерігати  за  вальсом  сніжинок.  Можливо  серед  них  Ви  побачите  прекрасну  Незабудку,  яка  даруватиме  радість  своєю  неземною  красою.  Але  не  всі  зможуть  побачити  її,  а  лише  ті,  у  кого  чисте  серце  і  завжди  сяє  усмішка  на  устах.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709220
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2016


переклад В. Єйтса

[b]Печаль  любові[/b]

І    шум  грайливих  горобців  поблизу  обійстя,
Й  прекрасний  місяць  на  молочнім  небі  -  
Вся  ця  відома  гармонійність  листя  
Приглушила    страждання  у  людській  подобі.  

З′явилась    дівчина  з  печальними  очима  ,
І  все  страждання  світу  в  цих  її  очах.  
 Приречена  як  Одіссей  блукати  світом  
І  горда,  як  Пріам,  що  згинув  на  мечах;

З′явилася  і  стала  наче  гостя,
Коли      на  сірім  небі  місяць  виринав.
І    плач  гіркий  опалого  вже  листя
Про  важке    життя  усім  нам    нагадав.

[b]
     The  Sorrow  of  Love  [/b]
The  brawling  of  a  sparrow  in  the  eaves,
The  brilliant  moon  and  all  the  milky  sky,
And  all  that  famous  harmony  of  leaves,
Had  blotted  out  man's  image  and  his  cry.
A  girl  arose  that  had  red  mournful  lips
And  seemed  the  greatness  of  the  world  in  tears,
Doomed  like  Odysseus  and  the  labouring  ships
And  proud  as  Priam  murdered  with  his  peers;
Arose,  and  on  the  instant  clamorous  eaves,
A  climbing  moon  upon  an  empty  sky,
And  all  that  lamentation  of  the  leaves,
Could  but  compose  man's  image  and  his  cry.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708885
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.12.2016


One love

Він  любить  читати  віршики,
Вона  ж  закохана  в  прозу.
Боїться    вона  грому  й  блискавки,
А  він    просто  обожнює  грозу.

Вона  любить  садити  квіти
Він  же  любить  їх  поливати.
Вони  двоє  так  люблять  жити
Й  один  одного  цілувати.

Він  так  любить  її  –  до  нестями,
Вона  жити  без  нього  не  може.
Вони  говорять  довгими  ночами
І  вірять,  що  любов  все  переможе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708882
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2016


Милому

Коханий  –  мило  так  звучить,
Вся  ніжність  в  цьому  слові.
Я  хочу  говорить  це    кожну  мить,
Як  знак  моєї  чистої  любові.

Любов  у  нас  взаємна  й  чиста,
Така  прекрасна  й  вічно  молода,
Вона  у  нас  дуже  барвиста.
І  сильна,як  криштальная  вода.


Коханий  –  мило  так  звучить,
Вся  ніжність  в  цьому  слові.
Я  хочу  говорить  це    кожну  мить,
Як  знак  моєї  чистої  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708727
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2016


Квітковий рай

Засиніли  у  полі  ніжнесенькі  волошки,  
Вся  Земля  покрилась  чарівним  цвітом,  
Де-не-де  видніються  білесенькі  ромашки,  
Всі  луги  й  поля  цвітуть  тепленьким  літом.  

Волошки,  волошки!  Цвітіть  кожну  мить,  
Даруйте  нам  квіти,  як  неба  блакить.  
Волошки  прекрасні,  як  очі  дитини  
Ростуть  при  дорозі  біля  куща  калини.  

Вийду  у  поле,  де  квітнуть  волошки  –  
Душа  завмирає  від  тої  краси.  
Миготять  у  волошках  квіточки  ромашки  
І  блистять  під  сонцем  краплинки  роси.  

Назбираю  квітів  і  сплету  віночок,  
Заплету  у  коси  сині  квіточки,  
Повернусь  додому,  зайду  у  садочок,  
Подивлюсь  на  небо,  а  там  –  зірочки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708724
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 27.12.2016


Матусі

Моя  матусю,  зіронько  яскрава,
Така  чарівна  й  вічно  молода.
 Завжди  усміхнена  та  величава,
Така  прекрасна  й  ніжна,  як  весна.  

Твоя    усмішка  –  сонечка  промінчик,
Так  гріє  душу,  мов  весна  красна.
Весела,  щира  та  привітна,
Й  водночас  тепла,  як  літом  Десна.  


Коли  смієшся    –    навколо  все  радіє,
Нема  різниці  –  літо  чи  зима.
Чи  темна  ніч,  чи  ранок,що    ясніє,
Нічого  кращого  у  світі  цім  нема…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708670
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 26.12.2016


Весняне життя

Сміється  небо  дощиком  весняним,
Біжать  струмочки  по  теплій  землі.
Квітки    радують  нас  запахом  духмяним  ,
І  діточок  не  втримати  в  оселі  .

Спадають  крапельки  з  малесеньких  листочків,
І  кришталем  на  сонечку  блистять.
Схилилися  голівки  синеньких  дзвіночків,
І  під  вагою  крапельок  листочки  їх  тремтять.

Дарує  небо  нам  весняний  теплий  дощик.
Радіють  птахи  і  всі  квіточки.
Радіє  дощику  бузковий  кущик.
Веселі  всі,    а  разом  з  ними  й  діточки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708533
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 26.12.2016


Скрипка і біль

Лунає  скрипка  десь  у  далині,
І  ллються  звуки  ніжності  й  любові.
Сьогодні  він  сказав    своїй  дівчині:
«Чекатиму  тебе    вночі  на  березі  ріки  »

Покрилось  небо  зорями  ясними,
Шумить  верба,  хоч  вітру  і  нема
Тече  ріка,  вода  блистить  під  зорями
Чека  хлопчина,  а  її  усе  нема  й  нема.

І  плаче  скрипка,    луна    лугом  лине
Чекає  хлопець  й    цілу  ніч  буде  чекать:
«Невже  не  прийдеш,  мила  моя,доле?
Хоч  би  на  хвилинку  стан  твій  обійнять…»

А  дівчина  в  садку  сидить,  і  тихо  плаче,
Коханого    до  серця    в  думках  пригортає.
 Від  сліз  гірких    біленьке  личенько    гаряче  …
Бо  мати  рідна  до  нього      не  пускає.  


Затихла  скрипка  там  біля  ріки  .
Дівчина  гірко  плаче  у  садочку.
Десь  чути  сміх  веселої  юрби
Й  дівчата  просять  хлопців  до  таночку.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708167
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2016


Так хочеться…

 
Так  хочеться  прожити  вік  недарма  ,
Зробити  щось  вагоме  для  людей,
Щоби  літа  мої  пройшли  не  марно,
У  важкі  дні  ілюзій  та  смертей.

Так  хочеться  подарувати  радість  -
Усім  у  кого  сум  застиг  в  очах.
Прикрасити  чиюсь  самотню  старість.
Знаходить  втіху  у  простих  речах.

Подарувати  усю  ніжність  діткам,
Що  залишилися  саменькі  без  батьків.
Допомогти  маленьким  пташеняткам
Й    посіяти  під  тином  васильків.


Так  хочеться  прожити  вік  недарма  ,
Зробити  щось  вагоме  для  людей,
Щоби  літа  мої  пройшли  не  марно,
І  не  прийшлось  у  старості  ховать  очей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708013
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2016


переклад "Небесні шати"

Уїльям  Єйтс    

Якби  я  володів  небесними  шата́ми,
Пошитими  із  золота  і  срібла,
Небесними,  тьмяними,  і  темними  шата́ми,
З  нічного  і  денного  світла.
Я  постелив  би  тобі  під  ноги  шати:
У  бідності  лише  ці  мрії  маю.
Я  постелив  тобі  під  ноги  мрії,  мила,
Ступай  ніжніш  по  них,  бо  в  них  вся  моя  сила.


He  Wishes  For  The  Cloths  Of  Heaven

HAD  I  the  heavens'  embroidered  cloths,
Enwrought  with  golden  and  silver  light,
The  blue  and  the  dim  and  the  dark  cloths
Of  night  and  light  and  the  half-light,
I  would  spread  the  cloths  under  your  feet:
But  I,  being  poor,  have  only  my  dreams;
I  have  spread  my  dreams  under  your  feet;
Tread  softly  because  you  tread  on  my  dreams.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707991
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2016


*****

Був  осінній  день.  Сіяло  сонце.
Ти  прийшов  на  зустріч  в  перший  раз.
Задивився  в  очі,  наче  у  віконце,
І  забилось  серце  раз-у-раз.

Ти  тримав  мене  за  руку  міцно-міцно,
Віддавав  усе  тепло  долоні  моїй.
Я  хотіла  б  зберегти  його  навічно
І  віддать  своє  долонці  твоїй...

Ти  так  пристально    дивився  в  мої  очі,
Як  моряк,  що  пильно  глядить  вдаль.
Стукотіло  серце  в  моїх  грудях  дівочих,
А  душа  співала,  мов  в  останній  раз


Я  пам’ятаю  перший  поцілунок.
Він  був  такий  ніжни́й,  як  подих  вітерця
Ця  зустріч  –  справді  долі  подарунок,
Що  колись  поєднала  самотні  серця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707787
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2016


Польова царівна


Хочеться  у  поле,  де  сині  дзвіночки,
Де  вітер  гуляє  і  пестить  квітки.
Де  вранці  росинки,  неначе  сльозиночки,
Виблискують  в  полі  і  гнуть  пелюстки.

Де  жайвір  у  небі  нам  пісню  співає,
Про  небо  блакитне,  його  височінь.
Про  сині  волошки  й  про  все,що  буяє,
Про  поле  зелене,  його  широчінь.

Вийду  я  у  поле  і  душа  зрадіє,
Скотиться  сльозинка  по  моїх  щоках,
Подивлюсь  навколо,  де  все  так  синіє,
Й  з′явиться    усмішка  на  моїх  устах.

Затріпоче  серце,  як  мала  пташина,
І  заграє  кров  моя  молода  ,
Замилуюсь  небом,  як  мала  дитина,
І  засну  у  квітах,  як  тиха  вода.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707617
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.12.2016


переклад Анни Ахматової

Стисла  руки  під  темною  шаллю…
«Ти  чому  сьогодні  бліда?»
-  та  тому,  що  терпкою  печаллю  
напоїла  його  до  п’яна  .

Як  забути?  Він  вийшов  хитаючись,
І  скривились  від  муки  уста.
Я  побігла,  перил  не  торкаючись,
І  побігла  за  ним  не  спроста.

Задихаючись  крикнула  :  «Жарти
Все,  що  було.  Підеш,  я  помру»
Посміхнувся  мені  без  ніякого  гонору,
І  сказав  не  стоять  на  вітру.


Сжала  руки  под  тёмной  вуалью...
"Отчего  ты  сегодня  бледна?"
-  Оттого,  что  я  терпкой  печалью
Напоила  его  допьяна.

Как  забуду?  Он  вышел,  шатаясь,
Искривился  мучительно  рот...
Я  сбежала,  перил  не  касаясь,
Я  бежала  за  ним  до  ворот.

Задыхаясь,  я  крикнула:  "Шутка
Всё,  что  было.  Уйдешь,  я  умру."
Улыбнулся  спокойно  и  жутко
И  сказал  мне:  "Не  стой  на  ветру".
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707452
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2016