Міла Брац

Сторінки (1/19):  « 1»

Зіллям вечір мене напоїв…

Підкрадається  тихо  Вечір,
відчуваю  його  теплий  подих
обіймає,бере  за  плечі:
"Не  сумуй,тепер-я  з  тобою.
Я  безсоння  вип'ю  твоє,
а  тобі-наллю  чарівного́  зілля.
І  тебе  долюблю  за  того,хто
вже  більше  любити  не  сміє".
Ніжно  Вечір  мене  обіймає,
наливає  п'янкого  зілля,
щоб  забути  минуле  змогла
і  щоб  знову  літати  зуміла...
І  така  красномовна  тиша...
З  головою  пірнаю  в  неї;
мої  очі  цілує  Вечір,
називає  мене  своєю...
Він  моє  випиває  безсоння,
опиратись  немає  вже  сили...
Як  колись  розчинялась  в  твоїх-
розчиняюсь  в  його  обіймах...
Відчуваю-думок  вже  немає,
відлетіли,напевне,в  вирій...
Зіллям  Вечір  мене  напоїв,
щоб  в  його  опинилась  обіймах.
Зіллям  Вечір  мене  напоїв,
щоб  зреклася  свого  божевілля...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708110
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2016


Казка про Журбу, Відчай та їхню дитину

З  Журбою  Відчай  повстрічався
і  у  полон  сумних  очей,
cердешний,він  в  ту  ж  мить  попався
і  закохався  у  ту  ж  мить.

Журба  ж  самотньою  була
і  дуже  сумувала...
Своє  кохання  неземне
давно  вже  виглядала.

Коли  ж  побачила  його
серденько  підказало,
що  саме  він,це-саме  той,
котрого  так  чекала.

В  обох  серцях  одної  миті
кохання  спалахнуло,
і  поєднавши  спраглі  душі
в  них  сенс  життя  вдихнуло.

Кохали...і  були  кохані.
І...як  ведеться  в  світі  -
те,що  цвіло-те  дасть  і  плід,
ніяк  це  не  змінити.

З  кохання  того  навесні
нова  душа  вродилась.
Cльозинкою  з  сумних  небес
до  рук  журби  скотилась.

Дитям  свого  кохання
так  тішились  батьки...
Дали  йому  імення:
"Безвихідь"-нарекли.

Все,що  уміли  й  знали,
роками  нажили...
Своїй  дитині  жданій
з  любов'ю  віддали.

Щоб  їх  кровинка  люба,
коли  прийде  пора
своїх  батьків  коханих
продовжила  діла.

І  от...пора  настала-
Безвиході    пора.
Ширяє  білим  світом,
продовжує  діла...

Уже  взяла  на  службу
Скорботу  і  Печаль.
Роботи  ж  має  вдосталь,
роботи  їй  не  жаль.

В  країні  -  Україні
Безвиході  пора...
Чатує,ставить  пастки-
продовжує  діла...

Тож  пильні  будьте,люди,
Розставлені  пастки!
Не  втрапити  щоб  в  скруту
Й  не  вити,як  вовки.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707899
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 22.12.2016


Кожен, що посіяв-те й пожне!

Нам  за  все  приходиться  платити
і  за  все  отримувать  платню.
Треба  чимскоріше  зрозуміти  це,
щоби  потім  пізно  не  було.

В  долі,бач,свої  закони  є:-
кожен  має  те,що  заслужив.
Тож  потрібно  тішитися  долею
і  закономірністю  платні.

Тож  коли  беремося  щось  сіяти
пам'ятаймо,що  воно  зійде.
Потім  вродить  у  стократ,
а  може  й  -  в  тисячу,
якщо  в  ґрунт  поживний  попаде.

A  жнива  прийдуть  -
пожнем  з  відсотками:
кожному  -  своє,а  не  чуже.
І  тому,  закон  всі  мають  вивчити:
"Кожен,що  посіяв-те  й  пожне!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707740
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 21.12.2016


Спить матуся, згасли очі…

Спить  матуся,згасли  очі,
Не  доспала  своїх  ночей,
Снів  своїх  не  додивилась
Так  втомилась,так  втомилась...

Вся  в  турботах,вся  в  роботах,
Вся  для  всіх:своїх,чужих...
Так  і  часу  не  лишилось,
Та  вона  не  засмутилась

"Просто  трішечки  втомилась"-
Так  сказала  й  похилилась,
До  подушки  притулилась...
Згасли  очі  -  сяйво  ночі,
Не  доспали  своїх  ночей...

------------------------------------
Встань,матусю,розплющ  очі,
Осяй  мені  смуток  ночі,
Тихим  голосом  озвись,
Ніжно  -  ніжно  пригорнись,
Як  в  дитинстві:  -  "Люлі,люлі,
прилетіли  птахи  -  гулі"...
Та  не  тії  прилетіли  гулі
Й  заспівали  мамі:-"Люлі,люлі"...
І  заснула  мама,  згасли  очі
Не  доспала,рідна,своїх  ночей.

1.06.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707236
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.12.2016


В мами…

В  мами  очі,в  мами  очі,
Як  на  небі  зорі  вно́чі
Для  синочка  й  донечки
Лагідні,як  сонечко.

В  мами  ручки-рученята,
Як  у  пташечки  крилята
Для  синочка  й  донечки
Теплі,наче  сонечко.

Голос  в  мами,наче  річка,
Мала  річка  -  невеличка
Та,що  з  гір  собі  біжить
І  тихенько  гомонить
До  синочка  й  донечки-
Місяця  і  Сонечка.

А  волосся  мамине-
Запашне,мов  літечко,
Духмяніє  травами,
Колоситься  житечком
Для  синочка  й  донечки-
Місяця  і  Сонечка.

А  сердечко  мамине-
Ніжне,наче  квіточка,
Променіє  ласкою,
Тягнеться  до  діточок
До  синочка  й  донечки-
Місяця  і  Сонечка.

5.05.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707039
рубрика: Вірші, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.12.2016


Подрузі

Хто  зрадив  раз,  той,
неодмінно,зрадить  вдруге.
Сильнішим  буде  біль
у  сотні  раз...
Змії  на  серці  не  пригрій,
моя  подруго́,  прошу,
поглянь  вперед
і  не  вертай  назад.
Якщо  ж  вернешся  -
все  піде  по  кругу
і  будеш  відповідь  шукати  -
не  знайдеш.
На  лобі  ж  матимеш  -
велику  другу  ґулю...Хоча,
можливо,досвід  наживеш.
Але  розумні  вчаться  
на  помилках  -  інших.
Їм  шкода  часу  -вчитись  на  своїх.
Вперед  і  вверх  іди,моя  подруго́!
Назад  і  вниз  ти  більше  не  дивись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706890
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 16.12.2016


Лягали на папір слова…

Лягали  на  папір  слова
Зливаючись  в  екстазі
І  не  тривожило  ніщо
Миттєвостей  фантазії.

Там  -  у  безмежній  вишині
Душа  моя  літала
І  ніжним  доторком  пера
Слова  оті  єднала.

Закохані  були  слова...
Чи  їх  -  тобі  судити?
Любов  буває,бач,сліпа
Ніщо  з  цим  не  зробити.

Вони  ж,як  люди,зрозумій!
І  в  тому  наша  сила,
Щоб  поєднати  їх  навік
Єдинажди  ,  уміло.

Ти  ж,знову  взявся  за  своє,
Душа  твоя  жадає...
Нової  жертви  у  рядках
Моїх  -  собі  шукає.

Навіщо  ж  креслити  слова,
Папір  цим  ґвалтувати?
Якщо  в  ту  мить  моя  душа
Хотіла  так  казати.

І  у  порядку  отакім
Слова  ті  народила.
Невже  для  того,щоби  я-
Порядок  той  змінила?

Навіщо  ж  креслити  слова,
Життя  в  них  віднімати?
Піддатись  хаосу  думок
І  мозок  напрягати...

Цього  не  зроблю,не  проси!
Душа  моя  співає...
І  у  порядку  отакім
Слова  ті  викладає.

Віталію  Нестерчуку  (Відповідь)
26.09.2006

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706752
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 15.12.2016


Серденько, озвись, озвись…

Серденько,озвись,озвись!
Що  мені  робити?
Як  у  цім  жорстокім  світі
Навчитися  жити?
Навчитися  самій
І  дітей  навчити:
Як  себе  в  житті  знайти,
Як  усе  змінити?
Відповідь  така  проста:
"Всього...  не  змінити.
Лиш  самій  змінитись  можна,
Себе  лиш  змінити!
Твоє  місце  на  тебе
Вже  давно  чекає..."
Тільки  пам'ять  підводить,
Тільки  розум  не  знає,
Де  ж  воно,те  моє  місце-
Місце,  що  чекає?
Поки  я  у  цьому  світі,
Як  сліпа  блукаю.

Господи,прошу  Тебе!
Дай  мені  прозріти!
Розумом  побачити,
Серцем  зрозуміти!
Щоб  могла  я  сяяти,
Щоб  могла  горіти,
Як  зоря  небесная
Тебе  веселити!
Підкажи  мені,мій  Боже,
Знак  мені  подай.
І  мене  на  цій  дорозі
Ти  не  покидай.
За  Тобою,Господи,
По  шляху  піду...
З  вірою  і  правдою
Я  не  пропаду.

     10.20012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706522
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2016


Мелодійно серце б'ється…

Мелодійно  серце  б'ється,
Водоспад  кохання  ллэться...
І  рясний  любові  цвіт
Мусить  дати  гідний  плід,
Є  на  те  проста  причина-
Так  влаштований  цей  світ.

Та  невже,  чиясь  рука
Доторкнеться  до  плода
Перше,ніж  той  плід  дозріє?
Ні,ніхто  того  не  сміє!
Божа  воля  є  на  все:
На  життя  й  на  долю.

Божа  воля  -  моя  доля...
Я  її  приймаю.
Разом  з  нею  подарунок
Собі  залишаю.
Нехай  мене  супроводить
Далі  -  Божа  сила,
Нехай  мені  подарує
Моя  доля  -  сина.

На  усе  своя  пора...
І  його  прийде  година,
Щоб  прийти  в  цей  світ  дитям
Життєрадісним  і  милим.
Все,що  було,те  і  буде:
Водоспад  кохання,цвіт...
І  зростатиме  в  любові
Нашого  кохання  плід.

11.2006

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706352
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2016


Тож, проблем не існує!

Тож,проблем  не  існує!Кажу...
Все  -  це  тільки  чудові  можливості!
І  шукаю  навпомацки  -  їх,
Щоб  утішитись  Божою  милістю.

Що,не  вірите?  Вірте,кажу...
Перевірила  власною  шкірою:
Де  проблема  -  там  схований  скарб
За  обгорткою  незрозумілою.

Тож,проблем  не  існує!Кажу...
Просто,стежити  треба  за  знаками,
Щоб  не  втрапити  в  справжню  біду
Звідки  виходу  не  існуватиме.

Тож,проблем  не  існує!Кажу...
І  відколи  так  думати  стала,
На  життєвій  дорозі  своїй
Не  проблем,а  скарбів  назбирала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706141
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 12.12.2016


Так прекрасно було…

Так  прекрасно  було!
Наше  літо  цвіло...
Cонце  ясним  теплом  зігрівало
І  усе  на  землі  напувало  життям,
І  коханням  усе  напувало.

Так  прекрасно  було!
Наше  літо  цвіло...
І  кохання  в  серденьках  зростало,
І  безмежним  теплом  наші  душі  сумні
До  життя,  до  надії  вертало.

І  здавалося  нам,що  так  буде  завжди:
Не  пройде  те  безхмарнеє  літо
І  безмежним  теплом  
Сонця  ясного  -  ми
Будем  завжди  з  тобою  зігріті.

Та,  підступний  мороз  
Погубив  в  одну  мить
Все,що  доля  ласкава  давала:
Квіти  наші  рясні  він  безжально  убив
В  них  -  життя,в  нас  -  надію  забрав  він.

Сонце  знову  ясне,
Літо  цвітом  рясне,
Та  не  ті,  та  не  ті  уже  квіти
Цвітом  ря́́сним  cвоїм  не  дано  уже  їм
Наші  душі  сумні  звеселити.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706084
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2016


Я тебе чекаю

Милий,ніжний,дорогий
Я  тебе  чекаю...
І  крізь  хмари  дощові
Сонцем  виглядаю.

І  тоді,коли  прийдеш  ти
Вийду  зустрічати,
І  ті  хмари  дощові
Будуть  геть  тікати.

Що  там  Вітер  і  ті  хмари?
Сонця  два  зустрілись!
Половиночки  з'єднались,
Небо  роз'яснилось.
----------------------------
Чорні  хмари  нерозумні
З  Вітром  об'єднались.
Проти  Сонечка  пішли,
Та...  прорахувались.

Сонце  -Вітер  зупинило,
Його  вгомонило.
Чорні  хмари  розтопило,
Небо  звеселило.

Вітер  тихий,небо  ясне,
Хмароньки  спокійні.
І  тримає  Землю  -Сонце
У  своїх  обіймах.

16.10.2006

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705770
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2016


Казка про закохану Хмаринку

Вітер  в  Хмарку  закохався
Хотів  одружитись,
Та  вона  кохала  Сонце
З  ним  хотіла  жити.
Kоли  Вітер  те  второпав
Дуже  розлютився.
Почав  дути  на  всі  боки,
Мало,  не  сказився.

Обіцяв  Хмаринці  Вітер
Золотії  гори...
І  для  неї  покорити
Безмежні  простори:
"Буду  я  тебе  пухнасту
На  руках  носити,
Все  життя  тебе  прекрасну
Лиш  одну  любити.
Я  -  Тебе,кохана,мила
Заберу  далеко  -
Сонце  там  не  світить  ясно,
Не  літа  лелека.
Там  земля  в  єдине  ціле
Злилася  із  небом,
Простір  там  безмежний,білий,
Сонця  там  не  треба.
Там  з  Тобою,ніжна  моя,
Будемо  кохатись
І  на  землю  пухким  снігом
Будем  опускатись.
Кожній  зірочці  пухнастій  
Будемо  радіти,
Бо  сніжиночками  будуть
Наші  милі  діти".

Хоч  заманливі  були
Всі  ті  обіцянки,
Та  хотіла  Хмарка  бачить
Сонечко  щоранку,
У  його  палких  цілунках
Щоразу  купатись
І  на  спраглу  неньку-Землю
Дощиком  спускатись.
Щоб  маленькі  насінинки
В  землі  пробудились
І  вродливі  квітоньки
На  світ  народились.

Не  схотів  підступний  Вітер
Хмарку  відпустити.
Вирішив,що  краще  буде...
Її  погубити.
І  свої  злостиві  плани
В  серці  він  зростив,
Для  коханої  -  могилу
Вже  він  намостив.

Лицемір,підступний  злодій,
Най  би  Грім  побив!
То  тоді  б,  Хмаринку  юну
Він  не  погубив.
От  узяв  її  на  руки,
Ніжну,  -  що  любив
І  помчав  назустріч  долі,
Долею...  й  убив.
Кинув  її,  молодую,
Він  в  обійми  Сонця,
Щоб  згоріла  від  кохання
У  чужій  сторонці.

І  згоріла...закохана,
Й  сліду  не  лишилось,
Бо  кохала  не  того  -
З  ким  жити  судилось.

10.2006

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705718
рубрика: Вірші, Іронічні вірші
дата поступления 10.12.2016


Його нема - її нема

Сльозами  щиро  плаче  небо
Одна  лебідочка  летить
Немає  милого  із  нею
Журбою  серце  тріпотить.

Ще  трохи  вище,ще  до  хмари
Підніметься  сердешная  вона
Складе  докупи  там  свої  крилята
І  впаде  каменем  униз  її  життя.

Немає  милого  із  нею  -
Немає  сенсу  для  буття.
Він  не  повернеться  ніколи,
Його  нема  -  її  нема.

03.09.2006

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705374
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2016


Математика - кара Господня

Математика-кара  Господня!
Не  сприймаю  я  зовсім  тебе
І  у  книгу  дивлюсь,як  в  безодню
Звідки  відчай  туманом  повзе.

На  уроці  сиджу  математики,
Та  далеко  мої  десь  думки.
Їх,напевно,на  крилах  лелеки
Із  собою  у  вирій  взяли.

Уявляю  себе  я  не  в  класі,
А  в  далеких  прекрасних  краях,
Де  у  морі  купається  сонце
І  замріялась  навіть  земля.

Так  спокійно  і  тихо  довкола
І  складаються  легко  вірші,
І  шепоче  мені  тихо  море:
"Ти  забудь  про  усе  й  залишись".

Та,не  грім  серед  ясного  неба
Так  мене  відчайдушно  злякав
Голос  вчительки  математики
Мої  мрії  умить  зруйнував.

                     2006

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705253
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2016


Слухала Зірка вночі…

Дихало  небо  дощем,
Вітер  тихенько  співав,
Місяць  ріжок  молодий
Зіроньці  казку  шептав:

"Мила,  серденько  моє,
Як  добре,що  ти  в  мене  є
Світла  така,  неземна,
У  цілім  світі  одна.

Єдина  моя,  золота,
Ти  мрія  солодка  моя,
Ти  радість  моя  і  любов,
Поглянь  лиш  на  мене  ти  знов.

Я  всесвіт  тобі  подарую,
Я  ніжно  тебе  розцілую,
Смарагдами  шлях  простелю,
Тебе  лиш  єдину  люблю."

Слухала  зірка  вночі,
Як  місяць  казку  шептав,
Дихало  небо  дощем,
Вітер  тихенько  співав...

20.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705075
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2016


З Нещастям долю поєднавши

З  НЕЩАСТЯМ  долю  поєднавши
На  щастя  іншій  віддала  своє  НЕЩАСТЯ
І  вона,вже  називає  його-ЩАСТЯМ
Своїм  безмежним,неземним...

А  я  ж  самотньою  зосталась
В  обіймах  відчаю  й  журби,
Та  не  упала,не  зламалась,
Cильніша  стала,навпаки.

Та  ось  прийшла  й  моя  пора...
І  я  взяла  чуже  НЕЩАСТЯ,
І  поєднавши  долю  з  ним
Вже  називаю  його-ЩАСТЯМ
Своїм  безмежним,неземним...

Ні,щастя  в  іншої  не  крала!
Нещастя  я  її  взяла,
Щоб  і  вона  зустріла  Щастя,
Як  я,щаслива,щоб  була.

20.09.2006

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704826
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2016


На крилах лелеки

Десь  мій  милий  далеко-далеко
Заблукав  у  чужій  стороні,
Tа  до  нього  на  крилах  лелеки
Спущусь  з  неба,  бодай  уві  сні.

Обгорну  його  ніжним  туманом,
Розцілую  ласкавим  дощем
І  сміятися  буду  до  нього
Ясним  сонцем  в  захмарений  день.

Я  до  нього  протопчу  стежину,
Шлях  терновий  босо́ніж  пройду.
Свої  ніженьки  росами  вмию,
Вітром  коси  свої  розчешу.

І  вмиватися  буду  сльозами
Заблукавши  в  чужій  стороні,
Та  до  тебе  на  крилах  лелеки
Спущусь  з  неба,  бодай  уві  сні.

Довго,милий,тебе  я  шукала,
Заблукала  у  світі  й  сама.
Вітром  коси  свої  розчесала,
Свою  долю  йому  віддала.

Він  мене  підіймає  у  небо,
Ясні  зорі  дарує  мені,
Та  до  тебе  на  крилах  лелеки
Спущусь  з  неба,бодай  уві  сні.  

13.09.2006








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704664
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2016


Подорож душі

Упилась  сонечком  душа
І  вмить  дістала  крила.
Злітає  з  вітром  в  небеса
І  там  парить  сміливо.

Їй  небо  шепче:"Залишись,
На  землю  не  вертайся.
Лиш  подивись,яка  тут  вись,
Яка  краса...Зостанься.

Безмежність,спокій,глибина...
Таке  яскраве  світло!
А  на  землі?  Там  суєта...
Не  зможеш  там  творити".

Розгублена  душа  моя
До  Вітра  промовляє:-
"Ласкавий  будь,допоможи,
Бо  що  робить  не  знаю?"

"Не  поспішай,та  оглядись."-
Так  промовляє  Вітер.
"На  землю  зверху  придивись
Там  вже  розквітли  квіти".

"О  Боже!  Квіти  там  цвітуть!
Як  я  могла  забути?
Ще  хоч  би  раз  їх  аромат
Змогла  б  і  я  вдихнути.

 О  Вітре!Брате,поможи!
Попутним  будь,благаю!
На  землю  душу  опусти,-
Ту  душу,що  блукає.

Бо  прагнуть  оченьки  весни,
Її  усмішки  молодої.
Земної  буйної  краси,
Cвятково-пишної,живої.

Лиш  на  землі,о  брате  мій,
Я  зможу  знов  творити,
Тоді,коли  вдихатиму
Я  аромати  квітів.

Тоді,коли  почую  лиш
Мелодію  весни-
До  неї  вірші  напишу,
Які  прийдуть  вві  сні.

О  Вітре!Братику,візьми
Сестру  свою  із  неба;
Додолу  тихо  опусти-
Їй  більшого  не  треба".

03.05.2016

     

         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704536
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.12.2016