| Сторінки (1/24): | « | 1 | » |
Наши лица касались друг-друга
И так странно дрожала душа
А вдруг, когда-то, будет разлука?
Мы же не сможем отдельно дышать!
Та нет, пустяки, максимализм!
Ведь мы суетимся в этом мире
Высмеиваем глупость и снобизм
Прибегая к ним в некоторой силе
И руки плетутся и рвут
Остатки клипов прожитых дней
Страницы и письма не врут
Жить будем. Сейчас. И поскорей
Спасибо всем тем,кто говорит
И кто смеялся со мной когда-то
Не Бог,так кто-то точно простит
Веры и надежды утрату.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777626
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.02.2018
Пишу и смеюсь! Можно?
Что захочу то и буду писать
Ведь в строчках всё возможно
Зачем в скукоте торчать?
Меня не удержат нити
Плотно вязанные обществом
Они разорваны, убиты
Моим же псевдотворчеством
Возможно когда-то
Когда меня не будет
Кто-то вспомнит и мою дату
Кто-то и меня не забудет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777625
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.02.2018
я відбудовую спалені мости
руйную спокій і гармонію
слухаю як співають дрозди
Чайковського восьму симфонію
і мене ніщо не хвилює
не чіпляє душу мою
тільки знову ризикую
втратити розум в бою
в бою за щастя,за спокій
за вічні з тобою обійми
за погляди щирі, глибокі
за не переглянуті фільми
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2017
я не грущу и не печалюсь
просто на душе тоскно
я ухожу и возвращаюсь
все так просто, как же просто
разрываются суставы
трескаются мои кости
это ты меня заставил
уйти из пропасти
страшно мне из-за веселья
кажется что скоро будет
голова как во время похмелья
случится то,что меня погубит
говорю так, потому что знаю
не по мне, что бы было всё хорошо
очень часто меня отпускали
в мысли, в холод, далеко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740383
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.07.2017
Ми будемо поряд з тобою сидіти
Ти будеш димом дихати мені в обличчя
Ми поряд. Тільки тоді будемо жити
Я буду торкатися твоїх рук. Пробач,звичка.
Ти знову закуриш і проковтнеш свій біль
Будеш свої зачиняти двері
Я буду намагатися сказати трійку слів
Демонструвати хороші манери
Якщо чесно, давай в обличчя
Навіщо обійми і теплі слова?
Мені здається я іграшка, звичка
Щоночі знову сама
Давай будемо просто сидіти
Пити спиртне і палити
Ми можемо просто любити
Вмирати,радіти,жити
Давай тільки удвох, ти не проти?
Я і ти, вимкнемо Всесвіт
До смітника проблеми,турботи
Нехай, і голові буде безлад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2017
Стучит в окно моё февральская тоска
Узором белым пишет "ты одна"
И я прочь убегая ищу огонёк
Который зажечь меня бы смог
Среди тусклых глаз увидела твои
Затрепетало нервно сердечко в груди
Расцвела, запахла, загорелась немедля
Я стала словно весна среди февраля
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715546
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.01.2017
В моїх стінах причаївся запах
Давно небачених розлук
І тільки повільні,холодні краплі
Розрізають тиші звук
Я маленька,без вікон кімнатка
І в мене надійно замкнуті двері
Мою шию стискає туга краватка
Зіткана з мук і печалі
Я розкриваю твої долоні
І в них ключ кладу
Цілую пульсуючі скроні
"Відчиняй"— тобі шепочу
Мої обійми для тебе розпростерті
Щиро відчинена моя душа
В твоїх руках ще тепле серце
Чому із вуст твоїх тишина?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2017
Нехай ми любимо різні кіна,
Я ношу чорне, ти одягаєш біле.
Ти п’єш чай, я люблю каву,
Ти під дощем, я від нього тікаю.
Ти для мене самадхи, а я тобі не цікава.
Але щось спільне наші душі поєднує,
Притягує як великий магніт,
І нарешті,як руки будуть з’єднані
Заграє серцем купа трембіт
Зупиниться час,зупиниться світ.
Бо протилежності сплелися в єдине,
Дві одинокі, але рідні людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2017
Умолкла грусть, и сердце участилось
Расширились зрачки
О, как же я в тебя влюбилась
Мой человек мечты
Только ты так сильно можешь рассмешить
И так искренне сочувствовать
Только ты сумел душу разворошить
И заставил что-то чувствовать
Без тебя умру— точно это знаю
Ахроматопсия вернется вновь
Я себя все чаще терзаю
Сказать не могу "У меня к тебе любовь"
Ты предмет воздыханий
Только с тобой не бывает печально
Ты причина страданий
Ты мой конец и мое начало
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711519
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.01.2017
Чому так часто безкрилі літають ?
Чому так часто моляться чортам?
Замість серця камінь мають,
А ви все вірите їхнім словам.
На диво, я зустріла крилатого
І в грудях серце, а не пустота
І на вуста мої він не чіплятиме
Давно вже сказані слова
Боюся, що зламаю крила
Боюся, знищу простоту
До нього знаю—не любила
Боюся, от я і мовчу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2016
Ми будемо разом ридати
Як після кінодрами
І божевільно один-одного кохати
Всіма словами, всіма віршами
Два серця будуть битися як одне
І руки триматимуться міцно
Ми самі створимо своє святе
Разом зруйнуємо ціле місто
До нашого світу ніхто увійти не зможе
В ньому тільки я і ти
Ми одне ціле— один переможець
Удвох зможемо неба сягти
Тільки шкода ти не знаєш
Як можна тебе гірко кохати
Ти до себе не підпускаєш
Через свої сталеві ґрати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2016
Я буду твоїм відчаєм
Стану тобі радником і ворогом
Я буду новизною і звичкою
Буду мужньою і закохано-хворою
Я стану подушкою, в яку ридають
Стіною, яку через біль б'ють
Я буду тою, котру кохають
Стану небезпечною,як ртуть
Ти можеш сваритися і обіймати
Бути поряд слабким
Але прошу мене кохати
Я хочу щоб поряд був ти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2016
Хто розбиває нам серця?
Руйнує вщент всі наші мрії?
Змушує до вічного каяття?
Й дотла спалює надії?
Хто видирає з пам'яті щасливі спогади?
З душі останні клаптики добра?
Друзів перетворює на ворогів?
Краде у осені залишки тепла?
Хто змушує завжди здаватись?
Не вірити нікому, навіть і собі?
Хто каже через біль усміхатись?
Хто? Ніхто інший, як не ми самі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2016
Мой милый друг, останься рядом,
Когда темно и снег замёл.
Мой милый друг, пусти в объятья,
Не важно грустный ты или весёл.
Мой милый друг, не надо слов,
Заменит всё одно молчание.
Мой милый друг, ты в сердце.
Не важно расстояние.
Мой милый друг, улыбка твоя—
Важнее слов и всего вокруг.
И даже если будут разделять моря,
Ты навсегда— мой милый друг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702746
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.11.2016
Спасибо тебе, мама, за мои глаза,
Спасибо тебе, мама, за мое воспитание.
И на этих глазах, светится слеза,
А на губах, слышно прощание.
Спасибо, мама, за яркое детство,
Спасибо,мама, за ночные сказки.
А сейчас холодное твоё сердце,
И закрытые ясные глазки.
Спасибо,мама, за все исполненные мечты,
Спасибо,мама, что не разрешала умирать со скуки,
А сейчас, тебя укрывают цветы,
И я целую твои холодные руки.
Спасибо, мама,за то, что жизнь подарила,
Спасибо, мама, за тепло и любовь.
Я буду благодарна тебе пока есть силы,
И буду помнить тебя, пока в жилах не застынет кровь.
Спасибо,мама,за всё. Ты на небо улетай,
И с собой забери моё последнее "прощай".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701941
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 21.11.2016
Не даруйте квітів не коханим,
Бо вплітають у волосся,
Бо ті квіти лікують рани,
На тих квітах були ранні роси.
Пелюстками сонце ковтали,
Чекали дощу у посуху,
А над ними пташки щебетали,
Наповнювали свободи духом.
Бувало, під холодними снігами,
Тремтіли квіточки оті.
Не топчіть ви їх ногами,
Вони створіння золоті.
Не даруйте квітів не коханим,
Бо ті квіти то — любов,
Запорука душевного храму,
А не тема для розмов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2016
В задушливих офісах багатоповерхівок
Стомлені життям жінки
Зажовують рештки старих платівок
"Мені нічого завтра одягти"
На неї завтра важкий чекає вечір
Громада усмішок фальшивих
Її не цікавлять застарілі речі
Їй потрібні більш красиві
Не важливо що мізинці до крові
Здавлені від червоних туфлів
Вона пережила багато болі
За життя пізнала багато провалів
Вдома чекає темна квартира
вчорашній обід зіпсований
Вона не читала доньці "Мойдодира"
І не дивилася з сином "Трансформери"
Від життя отримала найкраще
Не тріпала нервів і має плаский живіт
Про неї не скажеш "ледащо"
На роботі сиділа не дивлячись на кров і піт
У вітальні диван шкіряний
У фоторамках засмагла і кароока
На підлозі килим хутровий
А всередині непотрібна і одинока.
Ніколи не піде з чоловіком в крамницю
Вона не прибиратиме за ним зальопану ванну
Буде горда й красива, хоча й наодинці
Але ніколи не почує розпачливе "мамо".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2016
Я так люблю твій подих відчувати на долоні,
Торкатись ніжно, лагідно до твоїх щік.
Я так люблю обіймати тебе стоячи на пероні,
І дотик твоїх рук, згодна відчувати цілий вік.
Люблю блукати вулицями своїх думок,
В яких палають теплі, свіжі або давно забуті спогади
І роблячи у майбуття сміливий і відчайдушній крок,
Я заберу тебе з собою, омиючи теплим поглядом.
Пройдуть роки, тижні, дні, чи місяці,
Зустрівшись, ми не привітаємось,
Та пам'ятатиму твій дотик на своїй щоці,
Рук твоїх, що ніжно й лагідно торкалися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2016
Испуганно трепещут руки
И не на шутку сломлен сон
Внутри танцуют животные—звуки
В животе вместо бабочек—слон
Перевернули всё с ног на голову
Твои безсвязные речи
Повыбегали все черти из омута
И плачут, как маленькие дети
Зачем ты так ворвался, не спросив?
Развел тут хаос, а теперь на расстоянии?
Терпеть уж нету больше сил
Иди ко мне, моя любовь, моё сияние.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701000
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.11.2016
Сьогодні зранку Іловайськ увесь в тумані. Важкими хвилями м’який туман ліг на колючий іній. Ранок дуже холодний. Вчора довго не міг заснути, все згадував маму. Згадав і те, як минулого року, на свій 20 день народження забрав зі схованки у матері гроші. Соромно мені зараз. Мати складала їх на чорний день, там сума велика, те що я взяв непомітно буде, але сам факт. Я вкрав у своєї ж мами гроші. І спустив їх на порошок. За ніч ми з хлопцями його винюхали. Прости мене,Боже. Який я дурний був. Зараз згадую, і аж всередині все рветься. Ніколи нікому цього не розповім.
Місяць назад до нас з хлопцями завітав цуцик, ми його Тимком прозвали. Славний цуцик. В нього очі такі глибокі, такі лагідні. Кожен з нас коли дивиться йому в ті очі, то згадує дім. Як же тяжко так жити. Не так воно все, як в кіно, чи в книжках. Важко, і справді сумуєш за рідним містом, за сім’єю. І до одного місця все що було раніше, всі ті проблеми, всі ті інтереси- все це пусте, коли в тебе кожен день «Руска рулєтка». Зранку прокидаєшся, та не знаєш чи ляжеш сьогодні спати. Щоранку молюся Господу та прошу у нього вибачення за свої гріхи. Хоча зараз почав сумніватися чи є той Господь. Та тяжко буде помирати в зневірі. Щоранку ми з хлопцями повторюємо, що кому переказати нашим батькам чи жінці з дітьми, у кого як. У мене мама. Мама. Моя матуся, який я дурний був, коли брехав їй. Коли змушував ті лагідні руки працювати задля моїх бухаловок та гулянок. Прости мене,мамо.
Минулий тиждень був дуже тяжкий. Їжі майже не було. Ми потроху ділилися, ділили їжу і з Тимком. Він для нас став сім’єю. Разом з ним відчувалося те, що на світі ще існує добро. Я взагалі тварин не дуже люблю. Мені на них завжди байдуже було. Але Тимко, наш Тимка, став для мене чимось більшим, аніж просто цуцик. Він не розумів що зараз відбувається. Він не знав, він просто любив нас за те,що ми його гладили та годували. Йому було байдуже росіяни ми чи ні. Він просто любив нас,грався, та крутив хвостиком. Та потім стало важко. Їжі залишилося мало, всі були злі,знесилені та голодні. П’ять днів ми морилися голодом. На шостий двоє з наших з’їли Тимка. Він вже майже не ходив від голоду, і весь час скавчав. Але мені було дуже боляче. Частинка добра зникла з нашого світу.
Найкраще я спілкувався з Андрюхою. Він ,здається, на рік старший за мене. Та й жили ми ,виявляється, не так далеко один від одного. Він розповідав про свою молодшу сестру. Їй 10 було. Казав що вона неймовірної краси янголятко, і що коли виросте то стане найкрасивішою дівчиною. Як тільки ми почали з ним спілкуватися, він так розповідав про свою сестру, то я подумав що він збоченець якийсь. Зараз соромно,що я так міг подумати. Я ж не знаю, що свою сестру так любити можна- я в сім’ї один. Та коли Андрюха показав мені її фотографію ,то справді вона янголятко. Розповідав Андрюха про те, як вони ходили купатися удвох, з малою. Казав, що тільки зараз зрозумів, що це було найкраще в його житті. Те, як вона лящала коли він її у воду підкидував, та як кусала його за руки коли дуріла. Певно то щастя -мати сестру чи брата. Я не знаю чи були у Андрюхи батьки,він ніколи не казав про них нічого, але завжди говорив про сестру. Казав,що хоче аби вона росла в Україні. А вночі він плакав. Я чув як він плаче,як пацан малий. Але я нічого не казав йому. Раніше я ненавидів коли чоловіки плачуть,але зараз…зараз я його розумів. З Андрюхою можна було про все поговорити. Я йому розповідав різні свої історії, і ми ржали. Під час отих розмов забувалося все. Все на світі. І так добре було і весело,в той час коли поряд дихала смерть.
Потім помер мій Андрюха. Убили його. Просто так, забравши життя. В одну секунду ось він, а потім бац, і лежить . Я підбіг до нього почав говорити. А він мовчав. Він нічого не сказав,дивився мені в очі, а потім дістав світлину сестри. Поцілував її і видихнув. Отак не стало мого Андрюхи.
Речі,про які я раніше не замислювався ставали для мене важливими. Я згадував дитинство. Згадував те, як малим губився в здоровенних соняхах. Такими великими вони мені здавалися, наче сягали неба. Пам’ятаю як мама ходила зі мною в кіно. Пам’ятаю ,як відвозила мене до тітки,яку я ненавидів,бо та мене годувала пиріжками з горохом. Хто буде їсти пиріжки з горохом? Хеееех,я б зараз навіть їх з’їв.
Коли мені було 15 я вперше закохався. Вона красива була. Ніс такий маленький і очі чорні-чорні. Та куди там мені до неї – я худий був, як швабра,та й горбився, бо був вищий за інших. Короче,відшила мене вона. А бігав я за нею хрєн зна скіки. А зараз вона ,така невірна та вухата. Добре,що відшила мене. А в 17 я зустрічався з дівчиною. Вона була вродлива та розумна. Тільки сміялася голосно. Кохав її я по-справжньому. Мені здавалося що в нас буде сім’я та діти. Думав в свої 17,що в 21 буду працювати за кордоном в офісі. Буду багатий,та водити свою дівчину по ресторанам. Ну я і дурний був. Нащо мені та заграніца. А через два роки вона переїхала з батьками до іншої країни. Там і провалилося моє життя в прірву. Більше не було в мене серйозних відносин . Були якісь дівчата на ніч,або так - позажиматись. Перестав я вчитись нормально. Тільки тусив та бухав. Але і це не довго.
Не знаю чи для мене є щось святе? Не знаю в що вірити,не знаю кому вірити,не знаю. Ніхрена я не знаю. І як ото його далі жить? Коли додому повернуся,то поїду з мамою на море. Вона бозна скільки там не була. Та і за мною скучила. Візьмемо трохи тих грошей,що на чорний день, я продам свій планшет і поїдемо хоча б на тиждень. Життя хтозна коли може обірватися.
Щось сьогодні дуже холодний серпневий ранок. Скоро вже осінь. Вона вже,мабуть,десь близенько наступає на літневі п’яти . Зараз рушаємо колонами з Іловайську. Здається щось пішло не так. Нічого не зрозуміло та нечутно, хлопці кричать. Хох,то стріляють. Отче наш, іже єси на небесах..Господи,прости мене, не пам’ятаю я молитву. Мамо,люблю тебе,пробач мене. Стріляють,то стріляють! Щось різким жаром торкнуло мені ногу, таким жаром торкнуло і груди. То влучили, то влучили у мене, то в мене влучили!Просто дихай. Ще раз влучили. Боляче,ріже груди,ріже все тіло. Я упав. Хіба так помирають?!!!!Пробач мене мамо,пробач мене,Господи! І що тепер?! І це все ?!нічого не буде більше?! Моє серце б’ється, швидше за техно. В голові пульсує. Гуде у вухах. Боляче. Гарячі сльози повільно котяться по моєму обличчю, як краплинки на вікні автобуса у дощ. Я в дитинстві влаштовува перегони, вболівав за одну краплинку, аби вона швидше скотилася за іншу. Боляче. Щось все мутніє і мене нудить,тіло все труситься. Куди все ділося? Де все? Все стихло. О! Тимко біжить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700191
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2016
Я забуду всі щасливі моменти
Я повидаляю свою прозу і вірші
Буду знищувати космос і комети
Аби бути до тебе просто ближче.
Я перестану ходити до театру
Спалю усі свої улюблені книги
Аби тебе частіше обіймати
І іноді слухати як ти дихаєш.
Я згодна перестати бачити й чути
Перестану пити каву
Аби тільки знати про що ти думаєш
І чи я тобі цікава.
Я не буду читати Костенко, Рильського, навіть Блока
Не буду слухати Баха, Альбіноні й Шопена
Аби тільки ти не був одинокий,
Аби тільки знати,що ти відчуваєш до мене.
Обіцяю розлюбити червоні вина,
І перестати фарбувати губи,
Я навіть вб’ю Тарантіно
Аби тільки бути впевненою, що ти себе не погубиш.
Ти можеш мене ніколи не любити,
Плювати можеш на мене, на те що відчуваю,
Аби я тільки змогла набратись сил щоб сказати
Як я тебе по-справжньому кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2016
Мне твои цветы не надо
И оставь громкие слова
Ты во мне любишь цвет помады
И повторять "ты с ума свела"
У нас с тобой пустые разговоры
Шутки глупые, все ниочем
Исписал ты все заборы
Расцарапал все двери ключем
Но не видишь главную проблему
Ты меня не понимаешь
Можешь не становиться на колени
И не спрашивать "прощаешь? "
Все терплю тебя, жалею
Улыбаюсь, иду на встречу
Всему вранью глупо верю
А ты строишь из себя овечку
Со стороны—глянь
Какой он бедный
А девочка бессердечная дрянь
А он любит, ей верный.
Но никто не знает
Как тяжело мне с тобой
С человеком который не понимает
И говорит " у нас любовь"
Не может быть,пойми!
Ты не знаешь бед и горя
Как может что-то быть между людьми
Когда между ними разница в море?!
Я пишу стихи, ты говоришь—рассказы
Я хожу в театр, ты под домом сидишь
Ты видишь мы разные?
И что мне делать велишь?
Я тебе говорю, о чем плачет душа
А ты мне фразы шаблонные
Ты думаешь я настолько проста?
Меня не заманить, как собаку бездомную
Я ценю людей за душу
А не за "геройство"и цветы
Мне не надо ничего слушать
Мне не надо такой как ты
Ты не видишь моё внутри
Ты просто любишь снаружи
Я устала просить "пойми"
Постоянно ставая в лужи
Ты типичнен, один из толпы
Прости, жестоко, я знаю
Мне надо тот, кто понимает мечты
С тобой, увы, я погибаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699450
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.11.2016
Нами правит "так надо"
Смешивая всех в единую массу
Гении уничтожают свой торнадо
Мы превращаемся в рабочие классы
Шагаем смело в монотонных днях
Смешивая краски —получаем серый
Индивидуальность и таланты превращаем в прах
В слово "авторитета" неоправданно верим
Ксенофобы растут и сияют
"Главное ты, и главное твоё!"
О эстетике лишь заочно знают
"Не ворую, а возвращаю своё!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699066
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.11.2016
Прощайте поэты, прощайте ораторы
Я выброшу в воду все свои мысли
И там растерзают их алигаторы
Будут обсуждать , попивая горький виски
Не будет у меня в квартире больше музыки
Не будет мое тело будоражить орган
И резко все свечи станут тусклыми
И навсегда умолкнет ураган
Прощай навсегда,моя сладкая утопия
Сейчас хочу все наконец-то забыть
Прощайте поэты, прощай филантропия
Жить прекращаю, начинаю быть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698906
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.11.2016