| Сторінки (1/68): | « | 1 | » |
(вільний переспів з О.Блока)
***
Співала дівчина в церковнім хорі
Про всіх загублених в чужім краю,
Про кораблі, що вийшли в море,
Про тих, що радість втратили свою.
Співав її голос, що рвався у купол,
І промінь світився на білім плечі,
І кожен у храмі дивився і слухав,
Як платтячко біле співало вночі.
І всім так здавалось, що радість ще буде,
Що вернуться в гавань усі кораблі,
Що десь по світах порозкидані люди
Знайдуть своє щастя в далекій землі.
І спів був солодкий, і промінь гостинний,
Лише в висоті біля Царських врат
Причетна до Тайни, ридала дитина,
Про те, що ніхто не верне́ться назад.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2023
***
На роздоріжжях снів гублюсь у споминах
Давлюся болями задавнених образ
Вслухаюсь в звуки здаленілих гомонів
Ловлю обривки вимовлених фраз
І пахне літо перезрілими житами
І ллється жайворів небесний спів
І щось таке незриме поміж нами
Щось недомовлене, на що бракує слів
А тільки очі волошкові серед жита
Блакитним полум’ям цвітуть
А тільки маків вогники розкриті
У морі жита хвилями пливуть
І лиш небес бездонна глибина
І теплий подих вітру на щоках
І знову щось розказує вона
З букетиком волошок у руках
Те літо загубилося в літа́х
Та знов і знов приходить увві сні -
Цвітуть волошки в золотих житах
І ти, як юність, посміхаєшся мені…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2023
***
Ця ніч прозрінь, ця ніч прощання,
Коли за шторами жевріють ліхтарі
Все набуває дивного звучання
І тіні снів злітають з димарів.
Ця ніч кудись веде, когось шукає,
Когось напитує в сплетіннях сновидінь,
Про щось мовчить, щось натякає,
Щось пролітає в споминах як тінь.
Ця дивна ніч даремних сподівань
Метань по згарищах зітлілих значень
Давно забутих слів і поривань
У пошуках спокути і пробачень.
І свічка догоряє як життя,
І віск стікає по столі струмочком,
І марно в сні шукати забуття.
Годинник цокає по нервах молоточком.
Ця ніч ніяк не скінчиться сьогодні
І знову щось для тебе напророчить,
Впадеш у неї знову як в безодню
І жах самотності тобі загляне в очі…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2022
***
Лісів прощальна жовтизна -
не надивитись
Небес бездонна глибина
в якій – втопитись
Клечальні крики журавлів –
не нажуритись
Холодний вітер із полів –
не захиститись
А щось із літом відбуло –
не повернути
Щось жовтим листям замело –
не відгорнути
І смуток скошених полів
нахлине в груди
І теплих, літніх вечорів
уже не буде
І дві сльозинки на щоках –
не осушити
Твоє лице в моїх руках –
усе простити…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2022
* * *
Принеси мені з собою
світлу радість своєї весни,
Чи ввірвись весняною водою
у мої розтривожені сни.
А чи липовим цвітом
впадь з каштанів негадано,
Закосичена літом,
літом бабиним.
Чи спитай у осені,
коли листя падає
І з’явись непрошено
з листопадами.
Чи січневою хугою
прошуми,
В серці тихою тугою
защеми.
Ти вже певно не вернешся
з листопадами.
Подивися – а з верб уже
осінь падає...
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022
***
Палили картоплиння на городах
І дим стелився по розораній ріллі
Яскріли айстри в пишних хороводах
І літо бабине летіло по землі.
А десь далеко, а чи й так далеко
Війна збирала свій щоденний урожай
Вже відлетіли до весни лелеки
Покинувши як біженці цей край
Та ще не вірилось, що скоро осінь
Прине́се щемно-ностальгійні дні
Затягне мрякою небесну просинь
Прийдуть дощі, холодні і нудні
І закружляє вітер жовте листя
В останнім карнавалі літніх снів
І вічним листопадом освятиться
Печаль лісів, печаль полів.
Було́ журливо і чомусь прощально
І вечір в сутінках зачах
Було́ самотньо посеред мовчання
І тихий розпач у твоїх очах…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2022
***
А нам з тобою восени прощалось.
І листя падало і падало до ніг.
Земля барвистим килимом вкривалась
І час спиняв свій вічний біг.
Так тихо й несподівано прощалось.
Ніхто не винен. І не в тому річ.
А просто десь дорога прокричала
І поманила за собою в ніч.
А ти все заглядала мені в очі
І щось шукала в спалахах зіниць,
А крик сови недобре щось пророчив
І місяць доторкався наших лиць.
Бринів вітрів далекий пересвист,
Дощу краплини сохли на руках.
І падолист, вечірній падолист,
І жовтий сум останнього листка…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022
* * *
Ви розумієте - вже скоро осінь...
Погляньте у вікно – жовтіють ясени.
Вже вітер крики журавлів доносить,
вони летять до вічної весни.
А Ви ж куди ? Таке коротке літо...
Ще тільки вчора вишні відцвіли,
ще спасівки на яблуневім вітті
не нажовтілися, не добули.
Іще квітують айстри коло хати,
іще серпневий горизонт манить,
іще так хочеться кохати,
ще літо бабине – летить.
Ще хризантеми не розквітли,
ще в небі – сонячна блакить.
Не треба в осінь – так багато світла.
Благаю Вас, спиніть цю мить…
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2022
***
Живеш в неясних сподіваннях,
В марно́ті справ, в німо́ті слів,
В безплідних зустрічах й прощаннях,
У забутті тривожних снів.
Збігають дні, минають ночі,
Відходять весни в небуття,
Зозулі щастя і роки пророчать,
Зникають друзі в забуття.
Все попелом буденності покрите,
За літом – осінь, за бідою – жаль.
І все знайоме, все уже прожите,
За чимсь утраченим - печаль.
Щодень робота, ввечері – вино,
І клопоти - приємні й неквапливі.
І раптом, наче грім, впаде ВОНО,
Таке негадане й таке стрімливе.
Ти з ним зіткнешся віч-на-віч
І захлинешся п’яним трунком.
І буде день. І буде ніч.
Не буде тільки порятунку…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022
***
У тому серпні був предивний зорепад,
Ти назбирала в пригоршню зірок
І ними мерехтів вечірній сад,
І тіні груш зривалися в танок.
Сміявся серпень, айстрами квітчався,
Прощався з літом криком журавлів.
Прощався з нами. Тихо так прощався,
Немов щось знав, немов чогось жалів.
Я знов приходив в той вечірній сад,
Коли вертався із своїх доріг.
І мерехтів серпневий зорепад,
І зорі падали тобі до ніг.
Той серпень вже приходить лиш у сни,
Літа розвіялись вітрами по полях.
Ми загубились посеред зими
Й назад не вмієм розпізнати шлях.
І все ж я знаю – виглядатимеш мене
На протягах в спустілому саду,
Навіть тоді, як літо промине
І я уже ніколи не прийду…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022
***
Переклад з О. Блока
Там дами міряються модами
І кпинить всякий резонер
Над смутком дач і над городами,
Над пилом сонячних озер.
Туди манить п’янкими далями
Й хвилює дачників дарма
Над дрімотливими вокзалами
Зоря далека і німа.
Там, де нудьгую і спокутую,
Вона приходить в пізній час
То безсоромна і спокуслива
То горда і смиренна водночас.
За товстими пивними кружками,
Де марнота справляє бал,
Мелькне вуаль, покрита мушками,
Й обличчя лагідний овал.
Чого ж чекаю, зачарований
Зорею щастя за вікном,
І приголомшений й схвильований
Тобою, вечором, вином?
Несеш з собою дух повір’їв
І чорний шовк, як пелена,
Під капелюшком з страусúним пір’ям
І ти - заручниця вина?
Посеред глупоти таємної
Як маю діяти - відкрий,
З тобою - недосяжною й єдиною
Як вечір димно-голубий?
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2022
***
Для нас, загублених в пітьмі,
Нема чітких дороговказів,
Ми безголосі і німі,
Нас переслідують обра́зи.
На нас лежить прокляття зрад,
Печать одвічної покори,
В нас всі шляхи ведуть назад,
А в душах давній біль говорить.
Нас переслідують видіння,
Забутих предків імена,
У нас нема благословіння -
На нас лежить чиясь вина.
У нас нема поводирів,
Ми просто йдем в безодню ночі
І світло дальньої зорі
Нам мерехтить манливо в очі.
Кричать цикади безупинно,
А глупа ніч міняє вечір.
І пахне вітром степовим полинним,
І пил зірок лягає нам на плечі.
Нас не почують й не помітять –
Благайте, кличте чи кричіть…
І лиш зоря яскраво світить
Тим, що згубилися вночі.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
***
По ранковому сніжному полю
Побіжиш, розгубивши сліди,
Проклинаючи зраджену долю,
Забуваючи запах біди.
Побіжиш, захлинаючись вітром,
Крізь ранкову морозну пітьму
Від чужого, байдужого світу
В білосніжну німу пелену.
Будеш сам поміж небом й землею,
Без стежок, без доріг, без мети.
А слова, колись сказані нею,
Будуть в грудях пекельно пекти.
По безкрайньому білому полю
Буде зла хуртовина мести,
Буде десь в глибині твого болю
Її усміх зорею цвісти.
Буде сонце рожево вставати
І топитись в рожевих снігах.
Будуть чорні воро́ни стрибати
По заметених снігом слідах…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2021
(Із О.Блока)
НЕЗНАЙОМКА
По вечорах над ресторанами
Повітря тепле і глухе,
І вітер з окриками п’яними
Весняний затхлий дух несе.
І у запилених провулках,
Над смутком пригородних дач,
Лягає пил на вивіско́вих булках
Й доноситься дитячий плач.
І в надвечір’я, за шлагбаумами
Заломлюючи котелки,
Серед канав гуляють з дамами
Заслужені жартівники.
Над озером хлюпочуть веслами
Й розноситься жіночий писк,
А в небі кривиться невесело
До всього збайдужілий диск.
І кожен вечір друг єдиний
У склянці бачить відбиття
Й в терпкім напо́ї потаємнім
Як я шукає забуття.
А поряд біля ближніх столиків
Лакеї заспані стирчать,
І п’яниці з очима кроликів
«In vino veritas!» кричать.
І кожен вечір в час встановлений
(Чи може сниться то мені?),
Дівочий стан, шовками схоплений
Мелькає тінню у вікні.
Й повільно ідучи́ між п’яними,
Все без супутників, одна
Дихне духами і туманами
Й сідає завжди до вікна.
І давнім шелестять повір’ям
Її пружинисті шовки,
І капелюх із страуси́ним пір’ям,
І відблиск перстнів від руки.
І в дивній близькості закований
Вдивляюсь за її вуаль,
І бачу берег зачарований
І зачаровану печаль.
Глухий секрет мені доручено,
І чи́єсь сонце віддано́
І світ душі моєї змучений
Розбило випите вино.
Пір’їни страуса холодні
Кружляють в наших голова́х,
І очі сині і бездонні
Цвітуть на дальніх берегах.
В моїй душі наш скарб закритий
І ключ доручено мені!
А ти праве́, чудовисько пропите!
Я знаю: істина в вині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021
***
Згадати все, уже давно забуте
Розвіяне осінніми вітрами
В заку́тках пам’яті, здавалося, замкнуте
Усе, утрачене колись між нами
Той черемхо́вий сон в заквітчаному травні
Той запахущий дивний граноцвіт
Здаєтьcя ніби й не були наcправді –
Усе згубилося в тумані літ
І тільки деколи у тихім надвечір’ї
Весняний подих звідкись прилетить
І спомин птахом у барвистім пір’ї
Десь над деревами прошелестить
І зачудовано вслухатимешся в звуки
В рапсодію вечірніх сновидінь
І буде дивне відчуття розлуки
З чимсь дорогим й незримим, наче тінь
…Згадати всe, що вже не повернути,
Що промайнуло птахом крізь життя
Ще хоч би раз твій сміх почути…
І попросити в бога забуття
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021
***
Пожовклий сум осінніх меланхолій –
Пора несповнених бажань,
Притихлий біль обірваних мелодій,
Пора утрат і розставань.
Дощів докучливих по шибах перестук,
вогкі тумани у долинах
І листопадове тремтіння рук,
І присмак гіркоти полинний.
Барвисті хороводи айстр і хризантем
І подих бабиного літа.
За чимсь минулим ностальгійний щем
І жовтий ліс, дощами вмитий.
Щось вже скінчилось, щось лиши́лось в літі,
Чиїсь утратились сліди.
Тремтить замерзлий лист на вітті
В передчутті навислої біди.
Прощальний дим багать на скопаному полі,
Чиїсь слова – усе не ті, не ті…
Пожовклий сум осінніх меланхолій
Тебе розіпне на хресті.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021
***
Кінчалось літо. Айстрами квітчалось,
біліло павутинням у садах,
прощалось з сонцем, тихо так прощалось,
дзвеніло глибиною в небесах.
Дрібним дощем вмивалися світанки
і бузьки відлітали до весни
й незрозумілі дивні забаганки
вночі приходили у сни –
Хотілось залишитися у літі
в полоні мальв й безкрайності полів,
хотілося тепла й дурману квітів,
гудіння бджіл над ними і джмелів.
Але – кінчалось літо, тихо й непомітно,
сідало сонце в комиші
і щось назавжди звіялося з вітром.
Кінчався день. Смеркалося в душі…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021
***
…Тільки погляд –
легкий, невагомий
Відкілясь луною
прилетить
Тільки усміх –
давній і знайомий
Тихим болем
в грудях защемить
І мелодія –
то ніжна, то журлива
Десь ледь чутно,
тихо зазвучить
Щось таке забуте
і щасливе
Білим птахом
мимо пролетить
І шукатимеш
в неяснім сподіванні
Пам'ять губ
і пам'ять легких рук
І слова
несказані й прощальні,
Що згубились
в сутінках розлук
Тільки біль
струною обірветься
І впаде
октавами до ніг
Тільки сон
до тебе обізветься
І розтане ранком,
наче сніг
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021
***
По нехоженым тропам протопали кони…
В. Высоцкий
Той караван відходив на світанку,
Мій перший призабутий караван.
Вставало сонце у рожевому серпанку
Й світилась росами нетоптана трава.
Іржали коні, відчуваючи дорогу,
І озирались на покинуті місця,
І забувалися усі перестороги,
І тільки шлях, у невідоме шлях.
Ріка шуміла на кряжистих перекатах
І пахло глицею й дурманом трав,
Горіли по ночах курні багаття
Й сушився одяг після переправ.
А він все йшов той караван забутий
І ніс з собою стільки сподівань -
На нові зустрічі, незвідані маршрути,
На здійснення затаєних бажань…
…Заплющиш очі і побачиш знову –
В розпадках підіймається туман,
В ранковій тиші брязкають підкови
І в горизонт відходить караван.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2020
Я зустрів його на Північному Уралі. Він
був сивий, з хриплим голосом, поораним
зморшками, видубілим на холодних вітрах лицем.
Звали його Андроничем і було йому десь за 60,
40 років з яких він провів у північних експедиціях
Геологу
(за мотивами А. Круппа)
Скажи мені, друже, та тільки без слів,
А може бродити по світу вже досить?
Хай дім буде домом й любов, як у всіх,
Щоб вчасно у старість і вчасно - у осінь
Допоки блукатимеш в цих холодáх,
В цих сірих туманах без сонячних ранків?
Ти - житель наметів, ти - гість у містах,
Захованих десь за полóгом світанків.
Скажи мені, що тобі сниться у снах?
Хоч втомлені бачать сни рідко.
Скажи – пам’ятаєш, як пахне весна,
Як стукає в вікна жасминова гілка?
Можливо про тебе ще пісню складуть
За ці безкінечні і вічні тривоги.
Скажи мені, що навзамін віддають
Оті, що так манять з собою, дороги?
Ти хмуришся, злишся – не треба сердитись,
Лиши без уваги наївні питання.
Я просто з тобою хотів говорити…
На Півночі осінь. Це – час розставання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020
***
Ну що ж ти знов наворожила, осене,
Нову біду, нові розчарування
Твої вітри з собою поприносили
Печаль полів, розлуки і прощання
Твої тумани знову світ накрили
Й ні просвітку, ні світлого світання
А тільки мряка і дощі заморосили
І листя падає, як вперше і востаннє
І пахне димом, всюди пахне димом -
То спалюють незбуті сподівання
То дим прощань, то запах тліну
То болісне із літом розставання.
І жовте листя, вічне жовте листя -
Жовтогарячі і багряні гами -
То колір смутку рясно постелився
То діти літа плачуть під ногами.
Ну що ж ти знов наворожила, осене,
Що принесуть мені осінні вітровії?
Окрайчик неба з золотою просинню
Чи пізній час останньої надії?..
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020
***
Раптом хтось постукає у шибку
У досвітній, вранішній порі,
Ще нічого надворі не видко
Лиш тьмяніють в мряці ліхтарі.
Ти прокинешся в тривожнім сподіванні
І метнешся мовчки до вікна –
Може у травневому світанні
Раптом повернулася вона?
Та нікого – сутінки назовні,
Тільки білий яблуневий цвіт,
Тільки вітру подуви холодні.
Може то з минулого привіт?
Може хтось уже давно забутий,
Хтось, що вже приходить лиш у сни,
Захотів до тебе заглянути
І розтанув в сутінках весни…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
***
…ти прийде́ш незваний і нежданий,
усіма забутий назавжди,
де давно заметені снігами
всі твої залишені сліди
там звучала музика з рояля
й білий танець, вічний білий вальс
й погляд, схований під темною вуаллю,
й трепет щастя, що єднало вас
де воно, дівча те карооке,
те, що вибрало тебе з поміж усіх,
що як дим розвіяло твій спокій
і згубилось в плетиві доріг
ти прийде́ш у ту забуту залу,
де колись ви були молоді,
посеред розсміяного балу
сядеш в крісло тихо, як тоді
та ніхто тебе не привітає,
і ніхто не вибіжить тобі навстріч
…тільки звуки білого рояля
і сльоза, що викотиться з віч
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
***
А щось згубилося у тім далекім літі,
Щось недомовлене, непевне як обман,
Щось ніби цвіт на яблуневім вітті
Розвіялось по полю як туман.
На щось чекалось в тім забутім літі,
Якісь надії й невиразні сни
І пахло липою на цілім світі,
А бузьки осінь під крилом несли.
Але – не вірилось, таке звабливе літо
Здавалося так враз не відшумить,
А буде вічний сад і вічні квіти,
І раптом спиниться щаслива мить-
І тільки - неба глибочезна просинь,
І легкий подув вітру на щоці,
І світлих ранків кришталеві роси,
І подих трав, настояний на чебреці.
Жита жовтіли й червоніли маки,
А щось утратилось, напевно, назавжди.
І не знайти уже, не відшукати.
…І пам'ять губ із присмаком біди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020
***
Вернутись в марево задавнених мелодій,
У царство мрій,
В осінній сум нічної прохолоди,
У час надій.
В те дивне місто з запахами кави,
Де був наш дім,
Де ми були наївні й не лукаві
І – молоді.
Де в давніх мурах бродить осінь
Й жовтіє світ,
Де вітер спомини приносить
З туману літ.
Де смак поезії, вина й кохання
Дурманить кров,
Де все було уперше і востаннє
Й не буде знов.
Відчути біль покинутих мелодій
Як серця стук.
І щоб за все – найбільша нагорода
Твій дотик рук…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020
***
Я повернỳсь колись у ті краї,
У ті місця, що кличуть в сновидіннях,
Де захлинаються піснями солов’ї
В своїх нічних весняних володіннях.
Там пахощі бузку дурманять ночі,
А вітер з яблунь пелюстки несе,
Там тихо річка в берегах хлюпоче,
Тече як час і забирає все -
Все, що було, минулося, майнуло,
Що так чекалось і ніколи не збулось,
Що лиш здалека подувом війнуло
Й весняним громом за рікою відгуло.
Я знаю - він десь є той дивний край,
Я йшов до нього крізь усі літа,
Там вічна молодість, там вічний май
І зорі падають в нічні жита.
Я віднайду його у тихім надвечір’ї
І вже назад не буде вороття,
А тільки я й мої наївні мрії.
…Там ти мене чекаєш все життя.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
***
Там, за дальнім синім небокраєм
Залишився твій забутий світ,
Відзвенів сріблястим водограєм,
Розчинився в круговерті літ.
Там лишились найвірніші друзі
З тих, що у забаві і в біді,
Там у вашім нерозлучнім крузі
Всі були нестерпно молоді.
Там були морозні довгі зими,
Падав білий і лапатий сніг,
Всі були закохані й любимі,
Всіх манили поклики доріг.
Ті дороги вже сховалися в тумані,
Вже давно відкриті всі світи.
Десь поділись друзі і кохані,
Вже здається й нікуди іти.
Тільки серце- раптом стрепенеться
Від мелодій тих далеких літ,
Тільки літо - раптом усміхнеться
Й передасть з минулого привіт.
…Не жалій нічого - все скінчиться,
Не пускай зневіри на поріг.
Ти засни – і хай тобі присниться
Той лапатий, незбагненний сніг.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2020
***
Погасне зірка на нічному видноколі,
Засяє метеором і згорить.
Залишиться в твоїх очах як сполох
Її коротка й неповторна мить.
І буде ніч - тривожна і німотна
Й безмежна тиша в вухах задзвенить,
І самота безжальна і холодна
Пекучим болем в грудях защемить.
І ти залишишся один посеред болю,
Й не буде поруч дружньої руки
І спогади незримою юрбою
Тобі розірвуть душу на шматки.
І заблукаєш у минулім і забутім,
В полоні втрачених надій і сподівань,
Де вже нічого не змінити й не вернути,
на цвинтарі похованих бажань.
…Та прийде день і з ним нові тривоги,
Промінчик сонця з вдячністю злови.
І помолись. І не чекай нічого.
І вранішню росу благослови.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2020
***
Пам'яті Л.С.
Заспівай мені ще раз Гуцулку Ксеню,
Ми ж її співали стільки раз
В наші дні щасливі і веселі,
В наш минулий неповторний час.
Заспівай мені ще раз цю дивну пісню,
Хай здається, що ми знову молоді,
Хай в повітрі смерековий дух зависне
І заплачемо від щастя – як тоді.
Заспівай мені тихенько, без надриву,
Хай у грудях ніжність защемить,
Хай ми станем знов на мить щасливі,
На одну таку коротку мить.
Заспівай мені і я згадаю
Як нам мріялось у ті далекі дні,
Як здавалось, що в цілому краю
Ми такі щасливі лиш одні.
Заспівай мені ще раз Гуцулку Ксеню,
Поверни мене у той забутий час -
Я ж трояндами твій шлях устелю…
Заспівай мені її останній раз.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2019
***
Розкрита книга. Мерехтливе світло.
І склянка недопитого вина.
І вітру подихи, холодні й непривітні
Вриваються з відкритого вікна.
Нема нікого. Всі кудись поділись.
Нема її. Уже давно нема…
З осіннім вітром відлетіла.
І знов зима, ця болісна зима.
Полиці з книгами, старі світлини –
Застиглі спомини далеких днів.
Годинник цокає, рахуючи хвилини.
І довга ніч, без краю і без снів.
Тремтливе світло лампи на папері.
І склянка недопитого вина.
…а ти все ждеш, що скрипнуть двері
І ввійде, посміхаючись вона.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2019
***
Розкрита книга. Мерехтливе світло.
І склянка недопитого вина.
І вітру подихи, холодні й непривітні
Вриваються з відкритого вікна.
Полиці з книгами, старі світлини –
Застиглі спомини далеких днів.
Годинник цокає, рахуючи хвилини.
І довга ніч, без краю і без снів.
Тремтливе світло лампи на папері.
І склянка недопитого вина.
…а ти вслухаєшся, що раптом скрипнуть двері
І ввійде, посміхаючись вона.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2019
***
…пожовкле фото із далеких літ-
Веселі, всміхнені обличчя,
Щасливого минулого привіт
Із того літа, що уже лиш сниться.
Те літо, те благословенне літо
Уже чомусь не повторилось знов,
Розвіялось як дим, як запах квітів,
Як перша нерозділена любов.
Ще так хотілось би усім про все сказати,
Поплакатись і посміятись, як тоді,
Ще хоч би раз усіх їх обійняти
І надивитись в очі молоді.
…і раптом втямиш, що у цьому світі
Уже нікого не зумієш віднайти,
Що всі лишились в тім далекім літі.
І захлинешся німотою самоти.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2019
* * *
Коли повернуся з краю туманів,
З краю багать і кольорових снів,
Я принесу Вам грізний гнів вулканів
І білозубі посмішки снігів.
І знов відкриються присохлі рани,
І знов рука тремтітиме в руці,
І будуть очі – сірі, як тумани,
І тінь тривоги в Вашому лиці.
І як завжди твердитиму щось знову,
І буду знов нахмурений і злий.
Та ні одному сказаному слову
Ви не повірите, звичайно, як завжди.
І знов наш час мине нестерпно скоро,
І нам забракне днів і вечорів.
Ви скажете: “У всьому винні гори...”,
Нахмуривши підківки чорних брів.
Хіба ж Ви бачили, як грають перекати
На лютих звивинах ріки ?
Хіба ж Ви чули, як ревуть сохаті,
Коли у герці сходяться бики?
Хіба ж Ви знаєте, як пахне тундра літом,
Як дим багать нагонить хмари мрій,
Як поночі виводить соло вітер
На саксофоні втрачених надій ?
Я знов втечу колись, напевно, рано
В звабливу синь далеких берегів,
Де все так просто – гнів вулканів
І білозубі посмішки снігів...
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2018
…пора осінніх
стишених бажань,
пора спокути.
…пора даремних
пізніх сподівань
на щось забуте.
Сльоза стікає
по щоці
на білу скатерть.
Свіча згорає
у руці
і віск – на паперть.
Одвічний сум
пустих полів
серця остудить.
Щемливий клекіт
журавлів
заколе в грудях…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2018
Загублюсь в осені – в брунатнім хороводі
Рожевих айстр і білих хризантем,
Де пахнуть димом скопані городи
І мокнуть ранки під дощем.
Ці ностальгійні спомини про літо,
Небес прощально-синя глибина,
Цей спалах барв осінніх пізніх квітів,
Цей запах щастя, що мина,
Ці перестиглі кетяги калини,
Цей сум полів по зораній стерні
Несуть неясні відчуття провини,
Жалі за втраченим в серпневі дні.
Ця дивна осінь – що тебе чекає,
Біда чи радість, холод чи тепло?..
Щось забувається, щось з листям відлітає,
Щось вже минуло, як і не було.
Ти не шукай мене – в багряному наряді
Лісів, що випили своє тепло
Загублюсь в осені, у царстві листопадів,
Де жовтим листям пам'ять замело.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2018
***
Коли над полем зжатого колосся
Полетить білих павутинок дим
І заплететься у твоє волосся
Узором срібно-голубим,
Коли у сни приходитимуть друзі
З твоїх далеких і щасливих літ,
Коли на дальнім виднокрузі
Почнеться літній зореліт,
Коли учвал зірвуться ро́ки-коні
Й поблякнуть зорі ув очах,
Коли замовкнуть телефони
Й прийде самотність по ночах -
Тоді в неясній і щемкій тривозі
У присмерковій нетривкій порі
Зупинишся зненацька на порозі
Й побачиш осінь на своїм дворі.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2018
́Ми залишились в тім далекім травні,
В краю черемх й невтолених бажань,
У тім краю, де все здавалось справжнім,
В краю наївних мрій і сподівань.
У тім краю було високим небо
І пахли зорі матіолою вночі,
Там все було для мене і для тебе,
Там ми шукали в майбуття ключі.
Ми не знайшли їх – розійшлись стежини.
І де тепер ті черемх́о́ві сни?
Лишився смак неясної провини
І запах матіоли щовесни.
Я вже давно нікого не чекаю,
Такий холодний, опустілий світ,
Лиш в присмерку на прузі виднокраю
Ти помахай мені із тих далеких літ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2018
***
Те літо знов розплакалось дощами,
Запахли медом липи на весь світ,
І знову зорі падають ночами,
І знов бентежить душі зореліт.
Дозріють спасівки на яблуневім вітті,
Заполовіють у полях жита
І стане так серпнево в цілім світі,
І літо бабине полине, як літа.
Порозквітають айстри коло хати
І губи будуть з присмаком малин,
І будуть бусли над селом літати,
Збираючись у свій одвічний клин.
І будем мовчки проводжати літо,
Що відлітає із буслами до весни,
І будем знов надіятись зустрітись,
Ховати спомини про нього в наші сни.
І хоч здається, що усе прожито,
І перегорнуто усі календарі –
Люби мене – таке коротке літо,
А скоро знову осінь надворі…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2018
“За вікном зорепад,
за вікном зорепад...”
О. К.
За вікном
зорепад,
за вікном
зорепад...
За вікном
біле сяйво
осінніх
зірниць.
За вікном
листопад,
голубий
листопад
Рве окови
прадавніх
раниць.
Лиш радіти зарані
не треба –
це ж останні надії
цвітуть,
чиїсь долі злітають
із неба
в темно-синю нічну
каламуть.
Подивись –
це ж бо зорі
падають
із Галактик на
вранішній
брук.
То вже осінь іде –
з листопадами,
з листопадним
тремтінням
рук.
Напівсонне життя
попід
зорями
Розквітає зів’ялими
квітами.
Ти мені зацвітеш
метеорами,
Афродіто моя,
з смутку
зіткана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2018
***
Він говорив нам – не убий,
Не побажай жони чужого.
Ми ж дивувалися – такий смішний,
Він думав, легко бути богом
І вчити нас і закликать
Любити ближнього свойого?
Він хто такий? Нам наплювать
На нами ж видуманого бога.
І ми кричали: «Розіпни!»
І на Голгофу перлися товпою,
А він вмирав серед весни
І наші душі рятував собою.
…І прийде день, і прийде час
І освятиться його ймення,
Біблійний Бог, слов’янський Спас
Зішле на нас благословення.
І в білім маєві небес
впадемо мовчки на коліна –
Христос Воскрес! Воістину воскрес!
Вітаймо люди свого Сина!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792457
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.05.2018
***
Десь там, серед розвіяних вітрами літ
Моє село причаєно сховалось,
Пригаслими вогнями мерехтить
І будить спомини, поснулі вже, здавалось.
Там пахли літом молоді жита,
Там дурманів бузок за тином повесні,
Там мати, неймовірно молода,
Щоранку усміхалася мені.
Там ми губились у високій кукурудзі,
Трусили груші у чужих садках,
Там залишились найвірніші друзі
Із тих, що не згубилися в роках.
Там були перші радості і втрати,
Там мрії переповнювали сни.
Там ти мене лишилася чекати
В травневім мареві двадцятої весни.
Напевно, там такі ж морозні зими
І ходять по хатах колядники,
Співають про Христа у Вифлеємі
Й ховають паляниці у мішки.
А на Великдень гаївки співали
І дзвони благовістили життя.
Там всі мої дороги починались
В широкий світ, в незнані відчуття.
Я повернусь додому на світанку,
Обтрушу пил із пройдених доріг,
Постукаю тихенько в двері ганку,
Але ніхто уже не вийде на поріг…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789889
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2018
***
Здається, що ця ніч не скінчиться ніколи –
Химерні тіні розповзлися по стіні,
І дивні звуки, стишені розмови,
І серпик місяця в зашторенім вікні.
І напливають спомини, давно забуті,
Розбурхують пригаслі почуття,
І розривають душу на розпутті
Доріг, що канули у небуття.
Доріг, що так багато обіцяли,
Що так манили у незвідані світи,
Доріг у щастя, в радості й печалі,
Які хотілося із кимсь пройти.
Сховалися в туманах ті дороги,
Позаростали споришем стежки.
І тільки ніч крізь всі перестороги
Вертає знов минуле у думки.
…Устати й вийти, розчинити вікна,
Вдихнути свіжість вранішніх світань.
Та всюди ніч, холодна й непривітна –
Без забуття, без марних сподівань.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2018
“Коростели свищут,
коростели...”
С.Есенин
То ніби вчора-спалахи беріз,
Річок здивовано-пригаслі очі,
І повен споминів Чумацький Віз,
І сум тайги в осінні ночі.
І ллється, заважаючи писати,
Тремтливе світло свічки на папір,
І ниють плечі, ноги ніби з вати,
І пахне сонцем, зварений в відрі “чифір”.
А хлопці марять про м’які постелі,
В яких не спали ще з весни.
І коростелі плачуть...коростелі...,
Нагонячи в палатки сни.
Пливуть тумани із ріки кудлаті,
І в білім мороці зникають береги...
То, напевно, берези в усім винуваті,
То, напевно, від них білий смуток тайги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2018
Відпливу на світанні
У німу пустоту
Помолюся востаннє
На твою красоту
Надивлюся востаннє
У бездонність очей
Відійду на світанні
В чорний морок ночей
Доторкнуся востаннє
До малин твої губ
Свіжий подих світання
Як отруту вдихну
Загадаю бажання
На добро чи біду
Посміхнуся востаннє
І назавжди піду
Будуть весни ще ранні
І травневий розмай
Будуть чисті світання
Ти мене не чекай
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2018
Мы уходим на запад,
в край желтеющих листьев,
В край дождей и туманов,
где кончаются сны.
Наше лето прошло,
нам оно только снится,
Мы не помним уже
ароматов весны.
Отплыли в небытье
наших дней бригантины
И умолкли гитары
у наших костров.
Мы уже не смеемся
просто так, без причины,
Мы уже разучились
доверять всем со слов.
Нас давно разлучили
поезда и границы,
Мы друзей растеряли
на распутьях веков.
Нам остались на память
их размытые лица,
Нам остался укором
белый снег их висков.
Мы немногих любили,
но не стоит сердиться,
Жили ведь как умели,
нас рассудит лишь бог.
Тем, кто будет потом,
может быть пригодится
Опыт наших дорог,
боли наших тревог.
Мы уходим на запад,
в край желтеющих листьев,
В край дождей и туманов,
мы уходим в закат.
Пусть осенним дождем
наш уход освятится,
Мы уже не вернемся -
нет дороги назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2018
***
І знов зима. Ці білі хуртовини
Несуть з собою спомин давніх снів,
Несуть одвічне відчуття провини
За щось утрачене у сутолоці днів.
І ти спиняєшся, вслухаєшся у вітер,
Силкуєшся розгледіти в пітьмі
Якісь неясні тіні, силуети звідти,
Якісь забуті звуки, погляди німі.
І все здається, що вже зовсім скоро
Ти переступиш невловиму грань
Своїх вагань, своїх невиболених болей,
Своїх невтолених, прихованих бажань.
І так захочеться на мить вернутись
В чиїсь думки, в чиїсь давно минулі сни,
Із кимсь від щастя раптом захлинутись,
Комусь всміхнутись посеред весни.
…Ці хурделиці знову воскресили
Давно пригаслі й вмерлі почуття.
…Скажи мені, де взяти нині сили
Зустріти зи́му власного життя?
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2018
Ми відходим на захід,
в край опалого листя,
В край дощів і туманів,
де кінчаються сни.
Наше літо минуло,
нам воно тепер сниться,
Ми давно вже забули
аромати весни.
Вже спустили вітрила
голубі бригантини,
Вже замовкли гітари
біля наших багать.
Ми уже не сміємось
просто так, без причини,
Ми давно вже не плачем
від синців і проклять.
Нас уже не лякають
наші вічні розлуки,
Наші друзі згубились
у сплетінні доріг,
Нам лишились на пам’ять
їхні очі і руки,
Нам лишився як докір
їхніх скронь білий сніг.
Ми багато не встигли,
є за чим шкодувати.
Ми жили як уміли,
нас розсудить лиш бог.
Ті, що прийдуть за нами,
може схочуть спізнати
Радість наших доріг,
болі наших тривог.
Ми відходим на захід,
в край опалого листя,
В нас немає боргів,
ми простили весь світ,
Хай осіннім дощем
наш відхід освятиться,
Ми уже не вернемось.
Всміхніться нам вслід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2017
Сміються, плачуть солов’ї…
О.Олесь
Вже випито печаль до дна,
Лишилось кілька крапелин останніх
П’янкого, життєдайного вина,
Що звалося колись коханням.
Уже грядуть осінні вітровії,
Несуть дощі, холодні і нудні,
Несуть щемливий подих безнадії,
Одноманітні й безпросвітні дні.
І жовтий сум, одвічний жовтий смуток
Скрадається ночами, наче тать,
І все забуто, все давно забуто,
Покрито попелом нічних багать.
А за вікном чиєсь буяє літо,
Комусь сміються й плачуть солов’ї,
Комусь дарують в оберемках квіти
І зазирають в очі – не мої.
…Вже випито усе до дна,
Лишилась крапля споминів – остання.
Давай вп’ємося нею без вина
І келихом об землю – на прощання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2017
Мерехтливі серпанки
палахкочуть в очах,
Такі сині світанки
настають по ночах.
Таке літепле небо,
така тиха печаль,
І нічого не треба,
і нічого не жаль.
Такі дивні розмови,
кожне слово – удар.
Все і старе і нове,
лиш постійна біда.
Такі білі лелеки
вилітають зі сну,
Так далеко-далеко
їм шукати весну.
Такі довгі дороги,
такі вічні дощі,
Такі давні тривоги
на твоєму лиці.
Все лишилось позаду-
і любов, і печаль,
Сум осіннього саду
й снігопадів вуаль.
В недопитім вині
розчинився наш спогад.
На замерзлім вікні
свій залишу автограф.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2017
* * *
Ю.
Верніть мені сонце, бо знову тумани,
Бо знову холодна дощиста імла.
Верніть мені сонце, бо ранок настане,
А день пережити вже сили нема.
Верніть моє літо – там вишні сумують,
Там місяць у річці втопився з жалю,
Там вечором верби на зорі чаклують,
Верніть нерозтрачену юність мою.
Верніть мої мрії, мої сподівання,
Мої невідкриті чужі береги,
Мої невдоволені чисті бажання,
Мої недоторкані білі сніги.
І вранішній холод роси в оболоні,
І запах черемхи в саду у маю,
І дотик гарячих дівочих долоней –
Верніть недоспівану пісню мою.
Нічого не вернуть - ні сонця, ні літа,
Лиш буде холодне, гірке каяття...
І вічне чекання, і розпачу квіти.
Ну, що вам ще треба ? Хіба що... життя ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2017
“...І будуть люде на землі”
Т. Шевченко
Прийдуть часи
і вже мене не буде
На цій веселій і сумній землі.
А все залишиться.
І будуть люди,
І знов відлетять в вирій журавлі.
І будуть весни пахощами п’яні ,
І будуть яблуні й акації цвісти,
І знову у травневому дурмані
Когось манитимуть незвідані світи.
І там, де наше відсміялось літо,
Де дим багать нагонив хмари мрій,
Для когось знов заколоситься жито,
І зійде сонце райдужних надій.
І знов комусь вдивлятимуться в очі,
І знов чекатимуть на вічне
“так” чи “ні”.
І будуть ночі, божевільні ночі,
Де все змішається
у кольоровім сні.
А я піду, забутий і несмілий
В німий туман, в безлике нікуди...
І буде сніг кружляти, білий-білий,
І замітатиме мої сліди.
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2017
С.П.
Відсміється, відмріється
Зітліє в прах.
Спомин тихо розвіється
Як дим костра.
Хтось назве тебе “милою”
І візьме в світ.
Вересневою зливою
Твій змиє слід.
Будеш іншому снитися
В німих ночах,
Будуть інші топитися
В твоїх очах.
Будуть весни приносити
Вишневий цвіт,
Буде пам’ять заноситись
Туманом літ.
І колись, серед осені
Як білий птах
Стрепенеться сполошено
Той дим костра.
Так нестерпно захочеться
У ті часи...
І сльоза затріпочеться
Як цвіт роси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2017
Тебе ніхто любити так не буде,
Таке стається у житті лиш раз.
Моя любов з тобою буде всюди –
Вночі, щоденно, повсякчас.
І не сховаєшся – не буде порятунку,
Не скочиш з поїзда в нічний туман.
Моя любов – то повний келих трунку,
Солодкого й гіркого як обман.
І я не знаю, що несу для тебе –
Біду чи щастя, радість чи печаль.
Моя любов, то біла зірка в небі,
Гаряча і холодна, як кришталь.
Я ревнуватиму тебе, приречено, до болю,
Вночі і вдень, зимою й навесні
За кожен день, прожитий не зі мною,
За кожен поцілунок – не мені.
Бо так нам випало – віднині і довіку,
Ти не моя і я не твій.
У тебе ще весняних днів без ліку,
А в мене осінь – жовтень надворі.
І білими ромашками в долині
Ми будем порізно цвісти.
За все, що з нами трапилось донині,
За все, що станеться в майбутньому – прости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2017
То, панночко приснилося мені –
Немов пшениця, золоте волосся.
Отак весною марять журавлі,
Так літнім ранкам сняться сині роси.
Приснилось місяця проміння золоте,
І запахи травневі ночі,
І Ви приснились – ніби стоїте
й смієтеся,
І Ваші очі, ваші карі очі.
І ніби Ви по шпалах біжите,
І вітер Ваші сльози ловить,
А я кричу – усе не те, не те...
І поїзда гудок приснився довгий.
Таке наснилось – жарт, не жарт,
Я зроду снів таких ще не дивився.
...В Вас сльози, панночко - не варт,
Той сон, напевно, помилився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2017
* * *
Нас качало в казачьих седлах,
От волнения стыла кровь.
Мы любили девчонок гордых,
Нас укачивала любовь.
Пісня
З вікна – туман і мокре листя,
І запах прілої води.
На осокорах даль зависла,
Манлива даль в тривожне нікуди.
Пірнути б знов в піну туману,
Пізнати б знов печаль розлук.
І щоб без слів, без пози, без обману,
Щоб тільки – потиск дружніх рук.
Щоб тільки знати – десь далеко
Тебе чекає дивний край,
І сум снігів, і жовта спека,
І травня радісний розмай.
І розчинитися в його акордах,
Згубитись знов у плетиві доріг,
Любити знов дівчаток гордих,
І знову мріяти ночами, до зорі.
І знов скакати в дикому галопі
В козацьких сідлах поміж диких трав,
І падати в знемозі від роботи
На килими некошених отав.
І щоб вернутися – комусь на втіху,
Комусь на радість і на тепло,
І засміятися забутим сміхом,
І пам’ятати – все як було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2017
* * *
І бачу знов –
в ранковому тумані
твої зарошені сліди.
І буде день,
наш день останній
і вечір з присмаком біди...
Уже в мені пригасли
всі бажання,
уже й не дочекатися весни.
Ти повернися знову
на світанні,
вернися знов,
хоча б у сни...
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2016
Безнадійний
роман,
Нескінченний
обман,
Повний келих
п’янливого
трунку.
І нема вороття,
І нема забуття,
І нікому нема
порятунку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2016
«Со снопом волос твоих овсяных
отоснилась ты мне навсегда»
С. Есенин
Цвіте черемха.
Боже, знов цвіте черемха,
Й знов стою, сп’янілий від весни.
Пахучих квітів білі оберемки
Так хочеться знадвору принести.
Ті білі запахущі граноцвіти,
Той білий спомин здаленілих літ,
Те наше відшуміле сонцеліто,
Наш зачаклований юнацький світ.
А ти тоді також була у білім
Посеред черемшинового сну.
А ми ж тоді любити ще не вміли,
Ми просто закохалися в весну.
І просто ми стояли і сміялись,
І ще не вірилось в кінець весни,
І все кудись дороги простелялись,
І все кудись манили і вели.
Я тепер не знаю, що з тобою,
Ти вже відіснилася мені…
Тільки квіти, тільки запах болю
І бенкет черемхи навесні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2016
Чорна мелодія ночі
Сумнівів хмари навіє,
Лиха мені напророчить,
Згасить проміння надії.
Знов зупинюсь на розпутку,
Знов захлинуся відчаєм,
Жовта мелодія смутку
Душу смичками покрає.
Схочу кричати з розпуки,
Тугою серце заниє –
Ніч простягне чорні руки,
Саваном чорним накриє.
Втоплюсь в пекучім мовчанні,
Тиша зависне петлею,
Перші бажання й останні
Щезнуть, затоплені нею.
Вже не повірю світанку.
Раптом – як крик серед ночі –
Біла мелодія ранку
Вдарить акордом урочим !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2016
* * *
Ми - діти осені, ми плачем разом з нею,
Ми – відблиски осіннього вогню,
Ми хмарами шугаєм над землею
І падаєм дощами у стерню.
Ми пахнем димом спаленого листя
Із тих багать, де травень наш згорів.
В очах у нас байдужий світ відбився,
А з горла рветься клекіт журавлів.
Ми бродимо вночі по попелищах,
Шукаєм те, чого давно нема.
У наших грудях мокрий вітер свище,
А в вікна наші стукає зима.
У наших душах вже затихли бурі,
В серцях у нас святий вогонь зачах.
Ми діти осені, забуті і похмурі,
З холодним полиском у вицвілих очах.
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2016
* * *
Остання ніч, остання ніч кохання,
Уже кричить розлука надворі
Та ще є ніч, ще ціла ніч – остання,
Аж доки не погаснуть ліхтарі.
Бракує слів. Та й що тепер казати,
Усі слова вже сказані колись.
Я зціплю зуби, щоб не закричати,
Ти ж тихо за минуле помолись.
І все забудь. Щоб потім пригадати –
Біда і щастя там переплелись.
Минулося. Не треба повертати –
Ти тихо за майбутнє помолись.
Щоб нам колись зустрітися ще знову,
Щоб наші сподівання всі збулись,
Благослови наврочену дорогу
І за розлуку тихо помолись.
А губи вже від сліз твоїх солоні,
Вже місяць свічкою зачах.
Ну от і все – потиснути долоні
І розчинитися в твоїх очах...
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2016
* * *
Пам’ятаєш ті дні,
той заквітчаний май,
твого сміху барвисте
намисто...
Ти колись навесні
раптом все пригадай
у своєму далекому місті.
Там каштани цвіли,
там всміхався нам Львів,
там ми мріяли світло
і чисто.
Там, де ми відбули -
білий сніг забілів,
білий сніг постелився
іскристо.
Ми ж не знали тоді,
в черемховому сні,
що це перша весна
і остання.
Що у нас тільки дні,
кілька днів навесні,
а попереду – вічність
мовчання.
Ти колись ув-ві сні
раптом все пригадай,
раптом все залиши
без вагання.
І вернися в ті дні,
в той заквітчаний май,
і мене поцілуй,
на прощання...
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2016
* * *
Р.Б. на пам’ять
Минулося. Забулось. Відшуміло...
Було колись, чи може й не було.
Вишневим цвітом відбіліло
І сон-травою поросло.
І скачуть коні, буйногриві коні,
В незнані далі, в невідомий світ.
Летить піна з боків в невтримному розгоні
Та іскри бризкають з-під кованих копит.
А пам’ятаєте – у білому тумані
Кичери плавають, як в молоці,
Щербатий місяць у крисані
І сміх гуцулки на ріці.
А потім – степ, безкрайній, наче море
І біле сонце Таврії вгорі,
Де тирса котить хвилі в Дикім полі
І ржуть татарські коні-огирі.
А десь далеко, невідь, як далеко,
Де пам’ять губиться у сутіні доріг,
Стоїть село, біляве, як лелека
І батьківський покинутий поріг.
...Забути б про усі перестороги,
Про плітки, пересуди ворогів,
Рвонутись раптом впоперек дороги,
Схопити під вуздечки огирів.
Щоб знов - весна. Щоб світ – як на долоні,
Щоб батько й мати – молоді...
Та скачуть коні, буйногриві коні.
Ви чуєте? Стихає вдалині...
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2016
* * *
Ох, вже та осінь злотолиста
Навіяла туманів навкруги,
Вчепила горобинові намиста
На голі груди сонної тайги.
Так тихо в лісі – клен старезний
Лапатим віттям сон пряде,
А білі модниці берези
Волосся поміняли на руде.
Давай на пам’ять заберемо
Шум перекатів у ріки,
Дощів краплистих в оберемок,
Вогких туманів в рюкзаки.
І щоб нічого не забути,
Усе назавжди зберегти,
Бо вже не зможемо вернутись,
Ще раз не встигнемо прийти.
Ще буде – пролісків
несмілий перший цвіт,
Ще буде ранок,
чистий, росянистий,
Ще буде літо –
сонячне із літ.
Ну що ти плачеш ?
Посміхнися...
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2016
* * *
Там далеко, боже, як далеко
Є предивні сонячні краї.
Там весною біля хат лелеки
Гнізда вибудовують свої.
Там за тином сонях жовтолобий
Ранком сонце по росі пасе.
Там весняний вітер з оболоні
Чебрецеві запахи несе.
Там крислатий ясен коло хати
В верховітті сум свій заховав,
Там мене стомився вже чекати
За селом в латаття вбраний став.
Кличе вишня гостем на весілля –
З нею травень жениться в саду,
І в пелюстки ніжні, сніжно-білі
Виряджає ранком молоду.
Там дівчата-верби струнконогі
Закохались в сині вечори,
Там мене з далекої дороги
Вибіжать стрічати явори.
Скажуть: “Сумно тут було без тебе.”
Я вклонюсь їм низько, до землі.
Не спиняй мене – он бачиш, в небі
Вже мене чекають журавлі...
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2016
* * *
Ходім зі мною у світи,
Що куряться вночі імлою,
Бо це ж для нас хтось засвітив
Зірки рукою чарівною.
Ходім зі мною у світи,
Щоб залишився тільки спогад,
Щоб в цілім світі – я і ти,
І більш нікого, більш нікого.
Ходім зі мною у світи,
Щоб десь зустріти наші мрії,
Щоб в тихім смутку самоти
Знайти себе, свої надії.
Ходім зі мною у світи,
Щоб хтось сказав, нахмурившись суворо:
“Вони лишились назавжди
Блукати в місячних просторах”.
А схочеш – вернемось сюди
І станем знов самі собою.
...Ходім зі мною у світи,
Що куряться вночі імлою.
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2016
* * *
Нащо шукати згублені надії
В синявих спалахах зіниць –
Тремтливі вії, довгі чорні вії
Одвічні стражі таємниць.
Ще пахне літом, але вже тумани,
Уже дощів симфонії сумні.
Лови цю мить – її не стане,
Збирай уламки відшумілих снів
Цілуй востаннє довгі вії,
Востаннє в очі надивись.
Вже все пройшло – твої надії
Згоріли в спалахах зіниць.
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2016
А в тебе знов дощі. І знов стоїть нелітна.
Листів нема – чекай чи не чекай,
І гвинтокрили – птахи перелітні
Минають ваш, забутий богом край.
А журавлів крикливих каравани
Курличуть над тобою по ночах,
Несуть на крилах тундрові тумани
І вічний смуток ув очах.
Світанки інеєм на листі відбіліли,
І тільки здалеку, спинивши раптом мить,
Жаліючи за літом відшумілим,
Задерши голову, сохатий протрубить.
А по ночах у сни приходять друзі
Із тих країв, де небо голубе,
І дві зорі на темнім виднокрузі
Очима дочки переслідують тебе.
Уже ліси багряно відцвітають,
Листів нема – чекай чи не чекай.
Ти журавлям, що сонце здоганяють,
Рукою непомітно помахай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2016