| Сторінки (1/20): | « | 1 | » |
Що таке біль? Пекучий, їдкий, без смаку і кольору. Він має гучність понад 130 дБ – оглушує , розриває, може призвести до смерті. Такий біль неможливо вгамувати, бо він не фізичний. Зароджується всередині і різко вибиває зі свідомості.
Біль утрати незворотній. Його ніколи не вилікує час. Лише зачаїть десь у грудях. Маленькою іскоркою біль тлітиме в очах, аж поки на порозі смерті не згасне.
Але з перших хвилин, годин, днів він нестерпний. Створює відчуття атомної бомби всередині. Розривається і спалює все навколо. Якби цей біль був реальний, то згоріли б всі внутрішні органи. Залишилася б порожня оболонка з обвуглених кісток та шкіри, а також присмак гіркоти. Такий смак має горе. Воно поглинає всі інші емоції та відчуття, заповнюючи собою порожнечу.
Я бачу образи: весна, зелена трава упивається життям, яким збагачують ґрунт старі пожовклі стебельця. Вічний колообіг життя… Я бачу їжачків, зайченят, що облаштовують свої житла для прийдешніх поколінь. І раптом спокій порушує запалений сірник. Полум’я охоплює сухостій, заповнюючи собою маленький світ. Рай перетворюється на пекельне чорне згарище. Але людям не під силу знищити все. Через якиїсь час знову з’явиться зелень, квіти. Вони будуть пахнути дужче, житимуть з більшою жагою.
А що як я так і залишуся згарищем?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839362
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.06.2019
Любов, як океан. Занурення з головою приносить велике задоволення. Тепло, заспокійливий хлюпіт хвиль, легенький тиск, відчуття невагомості та польоту, безкінечності… Іноді доводиться винирнути за ковтком повітря. Проте знову пірнаєш, щоб відчути все…
Проте часом буває, що, винирнувши, помічаєш пляму на поверхні. Тоді складно дається занурення, адже вона може залишити слід і на тобі. Товща води може змити його…. Але що як пляма на поверхні залишиться чи й стане більшою. Тут або занурюватись назавжди, або постійно бруднитися. Дехто виходить з океану. Шукає інший, чистіший; або маленьке і безпечне озеро; або непередбачувану та екстримальну річку… А хтось так і залишається на суші.
Є, звичайно, плями, які з часом відпливають. І якщо океан достатньо великий, згодом зовсім втрачаєш їх з поля зору.
Любов, як океан… Зникає вона лише тоді, коли сам вирішуєш з нього вийти. Або коли тебе виносять хвилі, чи хтось інший є ініціатором. Проте, якщо ти в океані, то любиш. Навіть якщо винирнув за ковтком повітря. Це, звичайно не ті відчуття, що виникають під час пірнання, але все ж…
Є люди, що обирають один океан і на все життя. Вони можуть з нього навіть виходити час від часу, але ті відчуття завжди змушують повертатися. Такі люди не знають, як воно пірнати в інший океан. Але для них це не має значення. Їм затишно в одному. До таких людей, мабуть, і я належу. Занадто довго я шукала свій океан. Занадто багато їх минула, не пірнаючи… хіба злегка змочуючи ноги.
І на цьому шляху я зустрічала людей різних. Хтось пірнав у води багатьох океанів, а потім або зупинявся на останньому, або повертався до першого чи ліпшого, або й досі продовжує свої мандри. Багато хто боїться океану. Його непередбачуваності чи плям, що можуть зненацька застати посеред нього. Бояться болю, що він може завдати, бо, можливо, колись їм вже таке траплялося. Хтось залишається на березі і просто споглядає, а хтось так сильно бажав знайти ідеальний океан, що не встиг перетнути континент…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773921
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2018
Ти пам'ятаєш наші перші дні?
Ті спільні дні - зимові і казкові?
Вони живуть всередині в мені.
І перед сном мені за колискові.
Ти дарував тоді своє тепло.
І залишав по собі тільки запах.
Твої сліди вже зникли за вікном...
Але в душі лишилися назавжди.
І стільки сліз даровано тобі,
як не було даровано нікому.
То сльози щирі... втрати і журби.
Як квіти, їх кладу тобі під ноги.
Ти май сміливість їх переступить.
Забути біль, який я завдавала.
Вже стільки сліз даровано тобі.
Але чомусь їх мало завжди... Мало...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2017
В мені є дві мене. Дві зовсім різні:
Одна приземлена, звичайна, як і всі.
А друга... Хто вона? Неначе пісня!
Неначе вихор сходить у мені!
Коли вже й жити, тільки із одною.
Я між людей із першою лишусь.
Але хіба я можу бути тою,
Що зрадила свою найкращу суть?
Якщо я лишусь з другою - самотність...
Чужа чужим... Серед чужих одна.
Минуть роки... А, може, я захочу,
Щоб в мене був будинок і сім'я.
І що тоді, як буде зовсім пізно?
Я буду змушена усе прийнять.
В мені є спокій, вихор є і пісня...
І як в собі усе це поєднать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718144
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.02.2017
Я вільна... вільна я ... я вітер...
І граюсь в кронах ніжно-золотих.
Я теплий подих бабиного літа
Й холодний подих срібної зими.
Я вільна... вільна я... І маю крила.
Не знаю ні буденщини, ні сліз...
Я кожен день і кожну мить щаслива,
Навіть серед нездійснених надій.
Я божевільна? Може, й божевільна...
Проте безумці розумніш за всіх.
Бо тільки їм властиво жити вільно.
Без упереджень й осудів людських.
Кому потрібен світ для меркантильних?
Що складений із золота і цифр.
Я вільна і закохуюсь у вільних,
Що не живуть в кайданах золотих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706190
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.12.2016
Багато слів вже сказано тобі,
Я більше не збираюсь говорити
Всі сльози залишатиму собі,
А ти живи! Тобі потрібно жити!
Я розбивала серце не одне...
Твоє хотіла б зберегти й зігріти.
Тож краще вже тепер забудь усе,
Поки не довелось мене любити.
То все пройде, неначе уві сні...
Мені нелегко зараз говорити...
Бо щось таке вже сходить у мені...
А ти живи! Тобі потрібно жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2016
Ким зараз є для мене ти? І ким ти станеш?
Цього, можливо, навіть Бог не зна.
Чи ти як світле щось мене згадаєш?
Чи, може, будем разом все життя?
Я непокірна всесвіту і долі!
Я звикла все вирішувать сама!
А втім чомусь лиш у твоїй долоні
Теплішою стає моя рука.
Не віддавай мене нікому і ніколи.
Не дозволяй мені самій піти...
Якщо ти доля - підкорюся долі.
А якщо ні - перечитиму їй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2016
Мій милий друже, скучила за Вами,
За Вашим голосом і поглядом сумним.
Невже Ви дійсно так мене кохали?
Невже я Вам на це не відповім?
Ми були разом довго чи не довго?
Щасливці не рахують тих годин...
Ми мали мить, коли зійшлись дороги,
Коли я була Ваша, Ви - моїм.
Ви були другом, чи таким здавались?
Ви ж знали все, що в мене на душі.
Що я не Вас, а іншого кохаю,
І скільки болю він завдав мені.
Ви знали те, що я люблю свободу,
Що я не хочу більше почуттів.
Ви знали все... а втім сказали згодом,
Що знати цього зовсім не хотів.
"Бо я закоханий і хочу, щоб ти знала...
Я більше не вернусь в твоє життя..."
Мій милий друже, скучила за Вами
Але в мені відсутні почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2016
Заграла музика заблуканого вітру.
Він грав мені мелодії сумні.
Далекого, незвіданого світу,
Та заблукав отут – на чужині.
За чим сумує мій південний друг?
Чому приносить хмари і дощі?
Я розгадаю кожен його звук,
Я розгадаю всі його пісні.
Він теж кохав, літав серед рівнин,
І ті рівнини любить до сих пір.
Та тільки якось волі захотів
І заблукав отут – посеред гір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2016
Я буду молитись і вдень, і вночі
За ті твої очі зелено-сірі,
Щоб кожної миті, як і тоді,
Вони лиш життям палким горіли.
Нехай ти мені не належиш! Нехай!..
Я не потребую чужого щастя.
Я не потребую твого кохання,
А тільки, щоб радісно усміхався.
Не бійся, що осінь прийде і зима.
В мені горить сонце! Те сонце вічне!
Я ним поділюся чи й зовсім віддам...
Віддам своє сонце тобі у вічі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2016
Мені побачити б Вас востаннє,
Щоб надивитись на все життя.
То ж не відводьте від мене погляд,
Дивіться в очі мені хоч раз.
Остання зустріч? Для Вас остання.
Мені ще бачити часто Вас
У снах моїх, у моїх бажаннях...
А чи згадаєте Ви хоч раз?
Хоч мимоволі чи випадково...
Хай тільки образ, хай тільки тінь...
Нехай я буду, як крапля в морі,
А Ви для мене життям усім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2016
Мій милий друже!
Я так і не знаю, якого кольору Ваші очі… Згадую кожну нашу спільну мить, проте тоді я бачила лише відблиск погляду. Він був для мене такий гіпнотично чарівний, такий таємничий… Адже я зовсім не знаю Вас. Я дивилася в ті очі дуже рідко, з острахом… І коли нарешті з`явилася нагода дізнатися, якого вони кольору, зовсім розгубилася і помітила лише світле, усміхнене і не таке втомлене, як зазвичай, обличчя.
Чим Ви змогли мене причарувати? Хіба лише поглядом? Не тільки. Я зустрічала багато гарних чоловіків, але жоден так надовго не залишався в моїй голові, думках, спогадах. Відчуваю, ще не кінець, хоча я маю підстави думати, що остання наша зустріч вже відбулася. Для того, щоб більше не згадувати Вас, мені доведеться зрозуміти, чим саме Ви мені запам`яталися.
По-перше, мене вразило Ваше вміння швидко приймати рішення. Трохи дивно… Але зараз так мало рішучих чоловіків. Під час нашої першої зустрічі Ви вирішували все за мене. Я навіть не встигала оговтатися. І мені це сподобалось, адже я схильна сумніватися. Проте згодом Ваша рішучість повільно зникала. Ви питали в мене, як краще зробити; я помічала, як Ваші руки трусяться… Не знаю, чим це можна пояснити. Звичайно, як кожен мрійник та романтик, ховаю десь глибоко в серці здогад, що причиною тих змін була я… Проте такий як Ви просто не міг вподобати таку, як я… А блиск Ваших очей все ще сниться мені. Ті іскорки були так близько. Здавалося, от-от вони посиплються в мої розплющені очі, що були прямо під Вашими. І я боялася їх заплющити, щоб не пропустити того моменту.
По-друге, впевненість у всьому, що Ви говорите. Чесно кажучи, деколи то виглядало досить кумедно. Особливо, коли я чула від Вас цитати з телебачення чи фільмів, що давно вже стали банальністю. Проте Ви говорили з такою гордістю, ніби вичитали їх у наймудріших книгах. Ваше намагання постійно здаватися розумнішим, ніж Ви є… Як часто воно змушувало Вас присоромити мене. І мені таки було соромно. Проте недовго. Кожного разу я нагадувала собі, що скоро ми побачимось востаннє… Ви забудете про мене і всі ті моменти, коли мені було соромно. Я теж мала б забути про Вас, проте той подих. Я досі чую те нерівне дихання. Часто я вдихала двоокис вуглецю, що видихали Ви… І тоді він переставав бути для мене отрутою… Ви були так близько, що ми могли дихати одним повітрям.
По-третє, любов до подорожей. Я дізналася про це випадково, переглядаючи Ваші фото в соціальній мережі. Я обожнюю подорожі. Іноді уявляю себе у зовсім іншому місці… Так було й тоді, коли Ваші руки опинилися у мене на обличчі… Я розплющила очі, і мої вії торкнулися ваших пальців, а потім ще і ще… То було так незабутньо. Я не могла бачити кольору тих очей, але іскри з них сипалися, як завжди. Я навіть згадала Фауста з його: «Спинися мить! Ти прекрасна!». Якраз була готова сказати ці слова, коли випадково розплющила очі і знову побачила Ваші сяючі іскри. Як жаль, що так і не довідалася, якого кольору Ваші очі…
То була остання зустріч.. Ви образили мене… Сподіваюся, що мимоволі, проте… Можливо, то був просто жарт або Вам здалося, що я зійшла з розуму…
Так дивно… У нас зовсім невелика різниця у віці, проте ми звертаємось одне до одного на «Ви». Здається, одного разу я почула від Вас «Ти». Воно було для мене таким радісним… І от все закінчилось… Ви ніколи не отримаєте цього листа, тому я можу відверто зізнатися: « Я закохана у Вас безмежно… Я закохана у Ваші прекрасні блакитно-сірі очі…».
Ваш невідомий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685721
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2016
Колись ми будемо зовсім інші...
У тебе з’явиться сім’я.
Все, як ти мріяв, навіть більше:
Дружина й донечка твоя.
Можливо, станемо мудріші,
Коли осінній прийде час.
Та все ж згадай хоч раз у тиші
Про нашу молодість і нас.
Колись ми будемо зовсім інші...
Я все ж залишуся одна.
Лиш мати волю і не більше -
То все, чого хотіла я.
Ми зовсім різні... зовсім різні...
Та щастя мить була у нас.
А що супроти миті вічність,
Коли та мить – кохання час?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016
Ви вже стали мені нецікаві,
Ті холодні і стримані Ви.
Вже, здавалося, ближчими стали,
Але ні... То лиш голос весни.
Я кохала... О як я кохала...
Так ніколи ніхто не кохав.
Навіть зустрічі з Вами шукала,
Але бачила Вас тільки в снах.
Треба було надихатись Вами,
Поки була можливість така.
То кохання би жило віками,
А тепер лиш повільно згаса.
Хто ж то винен? Обставини винні?
Може, я не достойна Вас?
Може, Ви б мене так не любили...
А, можливо, нам винен час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016
Я чую зараз ноти тих пісень,
Які колись ми разом так любили...
Я згадую в деталях кожен день
І почуття, що в душах нам бриніли.
І сльози мимоволі на щоках...
То сльози смутку і туги-печалі.
Було ж то щось в тих золотих роках,
Які вже я сьогодні проводжала.
Так непомітно став позаду нас
І янголом обох оберігає
Веселий, безтурботний, світлий час,
Який себе дитинством називає.
А пам' ятаєш, як ми восени
До ранку темні ночі проводжали
Ми виганяли всі дитячі сни
І розмовляли... просто розмовляли...
А ще бувало: грались у кімнаті,
Що ніби йдем в справжнісінький похід.
Ми бачили і хмари пелехаті
І справжній білий антарктичний лід...
І от рятуємось від холоду і спеки,
І на верхівці айсберга пливем...
Над нами вже летять лелеки,
А ми в своєму світі тут живем...
Лелеки майже-майже полетіли...
А я це бачачи, кричу їм вслід,
Щоб зупинились. Бо ж вони хотіли
Моє дитинство взяти у політ.
На жаль, вони тоді не зупинились...
А я стояла бідна і сумна...
Від мене вкрали найдорожчу цінність,
А я їх зупинити не змогла.
А ти зі мною поруч навіть зараз.
Ми згадуємо цей чудовий час.
Звичайно, жаль, що вже не повернути.
Звичайно, жаль, що то в житті лиш раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685186
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.08.2016
У снах я бачила свої Карпати
І сивий туман, і вузенькі стежки...
Так добре було понад ними літати
Моїй безтілесній і легкій душі.
Під небом блакитним - безмежні простори
Гірських полонин і зелених лісів.
І ніби весь світ - тільки гори і гори...
Я чула їх шепіт, я чула їх спів.
Спустилася нижче, на стежку ступила,
Відчула легку прохолоду роси...
Мені не потрібні були навіть крила,
А тільки босоніж іти.. та й іти.
Мій ліс там ховав мене в зелені пишній.
Який же він рідний і теплий мені!
Навколо лиш шелест і спокій, і тиша...
Як жаль, що тепер він став зовсім сумний.
Мій зрубаний рай!... Як тебе захистити
Від тих, що не чують моїх молитов?!
Полинуть до Бога і слізно просити
Для тебе святий Його, чистий покров?!
Ти лиш не співай мені пісні сумної.
Хай вітер заграє у кронах твоїх
Мелодію щастя!... Я буду з тобою
Не тільки у снах, а й у буднях своїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685181
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.08.2016
Люблю тебе... боюсь тебе... люблю...
Не знаю, що насправді відчувати.
Я мріяла усе життя літати,
Я мріяла про вільні почуття.
Люблю тебе... боюсь тебе... люблю...
Я зараз мрію мати двір і хату,
Розчісувати кучері дитяти
Твоєму і моєму... вже не та.
Люблю тебе... боюсь тебе... люблю...
Належати тобі лише - то щастя.
Та тільки на мені лежить прокляття:
Належати усе життя собі.
Люблю тебе... боюсь тебе... люблю...
Ти маєш владу серце розбивати.
А я приречена усе життя кохати,
Та жити не в коханні, а журбі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2016
А я більше не буду тихою...
Якщо хочеш, можеш піти.
Я забуду тоді про лихо...
Буду рада своїй весні.
Все, що лишиться із минулого,
Тільки вміння тихо піти...
Дні... години...і кілометри...
Все шукаю собі весни.
А весною - моє відродження,
Як і всього живого тут.
Все мине: і туга, й закоханість,
Тиша голосу і смуток...
Більше вже я не буду тихою,
Вся терплячість моя мине.
І я кину об землю лихом,
І відстоювать буду себе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2016
Щоб я була закохана у Вас?
Та ні... Я не закохуюсь ніколи...
Та тільки тут: всередині в мені є Ви...
З'являєтеся знову й знову...
Щоб Ви подобались мені колись?
То тільки образ був... лиш плід уяви...
Якісь безмежні океани сліз -
Оте гаряче, що було між нами...
Щоб я любила Вас?.. І далі Вас люблю...
І вже ніколи більше не забуду...
Я лишуся Вам іскрою вогню,
Що все життя на Вас чекати буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2016
Спасибі за те, що навчив відпускати
Людей, які вже не належать мені;
За те, що я більше не буду літати
Й навчуся тримати весь біль у собі.
Будь проклятий, милий, за серце розбите,
Пекельний вогонь, що у грудях горить!
Нехай і тобі все життя так любити:
Лиш тих, хто не зможе тебе полюбить!
Спасибі за час, що потратив на мене...
Хай проклята буде кожна та мить!
А я не любитиму вже після тебе...
Спасибі тобі, що навчив не любить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2016