| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Покрытая снегом дорога -
В рай ведёт от порога
Провонявший потом плацкарт-
на сегодня наш дом
Жаль что взяли билеты назад
Жаль что скоро покинем вагон
Аромат ромашки из чая
не разбудит уснувшего на полке вверху
А крик паровоза не испугает
Тех, кто умер сегодня в лесу
Деревья упавшие в кому зимою
холмы укрывали своею тоскою
Снежинки в окна к нам врывались
Но не смогли, хоть так пытались
и колёса в такт стучали
догонявшей их печали
под волчий вой ветра
уходящего в даль километра
Что же там за горизонтом?
Свободы одинокий фантом?
Может забытый кем-то сон?
А может истинный мой дом?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713056
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 18.01.2017
По коліях без напряму
Рушає потяг без номеру
Пасажири без імен
Вдихають повітря, що
Наскрізь просочене і тхне
Конформізмом
Вони не знають коли буде їх станція
Вони в очікуванні
Комусь немає чим дихати
А хтось насолоджується цим повітрям
Наче магічним ефіром Канабісу
Один малює на спітнілих вікнах символи
І називає їх коханням
А інший цим терміном нарікає глибоку рану в серці
Яке з нею почувається, наче мозок після лоботомії
В першому з кінця вагоні
Юнак впсускає свободу прямо у вену крізь шприц
Вона прийде, ніжно обійме його
Лагідно пригладить волосся
Розкаже про те, чому ніколи не збутись
Про те, як їм буде добре у двох на березі моря.
Всім пасажирам дуже весело і легко їхати у потягу без номеру
По коліях без напряму
А Весні так боляче, так безнадійно, так хочеться
Вирватись на волю,
А Весна розіб'є вікно і стрибне
В простір неосяжної волі
Сама обернеться на вічну ріку
І не буде їй кінця
І не матиме дна ця ріка
Де не просто вода, а слова
Голос - течія
Відстань між нашим потягом
І тими, хто вже зійшов - така безмежна
Чи зустрінемо ми їх?
Чи станемо такими ж вільними?
Чекаємо, вдихаючи повітря, що так тхне конформізмом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688451
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 14.09.2016
Кайдани в дарунок вільним рукам
І свобода краплиною бурої крові
Тече по тонким зблідлим губам
А вона хотіла лиш шматочок волі
Ходила довго між могилами
Своїх новопомерлих, добрих синів
Роками збиралася із силами
Плела вінки із марно втрачених днів
Дивлячись кату в очі, голосно сміялась
І пісню свою все співала тоді,
Коли до неї смерть голодом торкалась
Пісню, що була криком душі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2016
Коли Сонцю заборонять світити
Воно згасне, а ви помрете
Коли рікам заборонять текти
Вони зсохнуть, а ви помрете
Коли музиці заборонять звучати
Ви будете вже мертві, а вона не помре
І зорі яскраві з небес здиратимуть
Голодні, жадібні, скаліченні руки
Потухнуть яскраві і теплі вогні
Від сліз безнадійних, що сипатимуть
Отруєнні вашими догмами дощі
Ціль ваша ясна і прозора, наче
Вода, що була такою ще вчора
А сьогодні мертва і мутна,
Знищити все на своєму шляху
Що не корится вам, вбити красу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676219
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.07.2016