Віталія Моспан

Сторінки (1/22):  « 1»

я вдихала його щодня…

У  просторі  вільного  дихання
Я  вдихала  його  щодня...
Він  покидав  мене  із  привітом  смеркання..
Без  нього  мені  не  вистачає  О2.

З  ним  година  як  хвилина,
День  як  час,а  ніч  як  мить...
Без  нього  мить,  як  та  година,
Без  нього,я  не  хочу  жить...

Серце  втомлене  журбою,
Поволі  перекачує  ту  кров...
Спрагу  тебе,не  втамуватимеш  водою,
Можливо  це  і  є  любов?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2016


Музика вічна

Коли  сумно  й  важко  на  душі
І  гнітючий  настрій  панує,зараза!
Я  тихо  увімкну  ліричні  пісні,
І  з  часом  минає  гнітюча  відраза.

Ліричний  жанр  музики-це  як  вино,
Лікує  душу  коли  лікар  не  взмозі
Й  цілющі  властивості  відомі  давно,
Хоча  вже  слова  загубились  у  прозі.

А  музика  вічна,вона  є  жива!
Хоча  її  тіло  я  не  стрічала,
Для  мене  вона  наче  чиста  вода
Прозора  і  біла  ,як  я  й  уявляла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2016


Самотність

Самотність  то  не  ліки-то  хвороба,
Журба  несамовита,як  вогонь!
Позбутися  її  було  для  мене  не  охота,
Самотність  час  не  гаяла-забрала  у  полон.

Невільницею  стала  я  давно,
Сумна  печаль  мою  душу  охопила.
Було  мені  вже  майже  все  одно,
Хоч  ця  байдужість  віднімала  в  мене  крила.

Я  кожен  день  із  нею  говорю,
Життя  без  неї  я  не  уявляю,
Я  нею  дихаю,я  нею  і  живу.
Вона  мене  помало  і  вбиває.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674730
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.06.2016


Зимовий ранок

Зимовий  ранок.  Тиша.
Погасло  сяйво  вже  від  ліхтаря,
Десь  у  норі  дрімає  миша,
Мороз  леліє  немовля.

А  сніг  кружляє  вальс  із  вітром,
Ще  друг  мій-Місяць  не  зійшов  з  небес,
А  я  іду  собі  привітно
І  добре  так,  і  раднісно  без  меж.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674039
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.06.2016


Світ-це велика безодня

Світ-це  велека  безодня,  
Яка  поглинає  тебе  щодня.  
І  в  кожного  тут  свої  плани  на  тебе,  
Але  лише  ті,які  вигідно  для  себе.  

Над  прірвою  стоїмо,  
Навіть  й  не  розуміючи  цього.  
Лише  один  невірний  крок,  
І  стане  фатальним  твій  урок.  

Людям  притаманно  помилки  робити,  
На  помилках  вчимося  жити.  
Похибки  ми  й  допускаємо,  
Коли  даремно  довіряємо.  

Довірившись-ти  відчиняєш  двері  свої  душі,  
Знаючи,що  на  серці  можуть  пройти  дощі.  
Це  як,вистрибнути  з  літака,але  не  беручи  парашут,  
Бо  ти  віриш,що  впіймають,адже  вивчили  маршрут.  

Краще  вже  жити  на  дні  океану,  
Лиш  не  давати  себе  в  оману.  
Адже  там  фальші  немає,  
Є  лиш  вода,яка  фальш  ту  змиває...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674038
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.06.2016


Тупа теорема

Але  за  душу  береш,ні  не  береш,а  хапаєш!
Любила?-Занадто!Та  що  ти  знаєш!
Зараза,не  можу,руки  трясуться,
Зараз  допишу,хай  тільки  думки  зберуться!

Ну  блін  не  в  силах  про  це  я  писати,
Хоча  душа  просить  два  слова  сказати.
Скажу  лиш  одне-Любові  немає,
Є  лиш  страждання,які  вона  спричиняє!

Це  дурно,це  боляче,але  терпимо,
Існує  любов-тупа  теорема.
Є  пристрасть,залежність,симпатія,
Для  мене  любов-як  антипатія!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2016


Стараюсь бути краще

Ми  не  міняємось,міняє  нас  лиш  час-
Ми  дорослішаєм,старієм,помираєм,
Ми  досвіду  життєвого  лиш  з  часом  набираєм.

От  скільки  знаю  я  себе-
Усе  стараюсь  бути  краще  по-любе
Я  вже  не  буджу  тих  хто  цілу  ніч  "хропе".

Іноді  у  голові  моїй  панує  філософія,
Та  ні,я  не  філософ-в  мене  інша  біографія!
Хоч  деколи  використовую  її  в  тій  чи  іншій  ситуації.

На  зло  я  вчусь  добром  відповідати
І  на  людей  які  хочуть  мене  "  заєбати"-
Я  стараюсь  незважати.

Я  забуваю  це  й  лягаю  спати.
На  таких  людей  мені  насрати
Я  просто  буду  їх  ігнорувати.
От  це  й  усе  що  хотіла  вам  в  вірші  сказати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673849
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.06.2016


І день і ніч однаково минають

І  день,і  ніч  однаково  минають!
Немає  радості  ні  в  чім.
Й  сірі  будні  мене  не  обминають,
От  так  й  живу  у  світі  цім.

Життя-тягучий  сон,  не  вічний,
І  краски  в  ньом  різних  барв!
Хочуть  усі  прожити  років  з  двісті,
Відчуваючи,  що  час  життя  покинути  настав.

Отож  радіймо  поки  ми  живі,
І  веселімося  ми  в  міру,
Бо  далі  будуть  інші  дні,
В  яких  увімкнем  сумну  ліру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673616
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.06.2016


Я не ідеал

Я  не  ідеал!Куди  мені  до  нього?!
Я  не  актриса-театер  мій  згорів.
Не  вічна  я,тай  не  хотіла  б  цього,
Думками  не  твоя-вогонь  перегорів.

Я  не  одна  така-таких  в  тебе  багато
Я  не  люблю  тебе-забути  хочу,
Я  нічия,й  не  смій  мені  ти  дорікати,
Я  не  твоя,й  твоєю  бути  вже  не  хочу.

Я  є  жива!Я  вірю  в  себе-я  все  зможу!
Я  стратись  буду  краще  жити.
Всього  доб"юся-чого  схочу,
А  раз  не  зможу-то  не  вам  судити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2016


Коли хочеться вовком вити

Коли  хочеться  вовком  вити,
І  адреналін  при  стресі  вище  норми,
Коли  тобі  хочеться  пити
І  зі  всієї  сили  хлопнути  дверми...

Коли  тебе  здалося  б  зневажають,
І  друзів  справжніх  не  знайти,
Не  переживай,усі  оце  минають
І  йдуть  вперед,хоч  зовсім  не  хотілось  йти!

Ти  вгомонися,перестань  кричати,
І  заливатися  ти  перестань!
Візьмись  за  розум,як  радила  мати
І  з  колін  нарешті  встань!

Ти  перестань  жалітись  що  життя  погане,
Й  не  вздумай  із  життя  піти!
Дослухайся  нарешті  до  порад  своєї  мами,
Візьми  себе  ти  в  руки!Добийся  певної  мети!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673414
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.06.2016


Ніби вчора

Ніби  вчора,  зима  снігом  замітала  всі  будинки  і  дороги,
Й  Завірюха  на  баяні  щось  веселе  награвала,
А  Мороз  щіпав  за  носа,й  малював  на  вікнах  голих,
Всіх  кого  зустрів  він-  розмальовував  до  болю.
Просипаюсь  я  сьогодні-вже  весна  надворі!
Промінь  сонця  ніжно  падає  на  моє  обличчя,
Підіймаюсь  з  ліжка  я  і  дивлюсь  на  вікна  голі-
Ніби  минув  не  день,  а  ціле  півріччя!
Ніби  вчора,світ  здавався  чорно-білим,
Й  на  життєвому  полотні  інших  кольорів  не  було
Мелодія  життя  вривалась  в  душу  наболілим,
Й  ще  серце  так  ніколи  не  боліло.
Та  все  змінилось  в  одну  мить,
Весна  дала  про  себе  знати,
Ще  буде  час  на  те  щоб  жить,
Любити,вчитись  і  писати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673413
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.06.2016


Я зумію

Я  не  люблю  коли  не  виконують  обіцяне,
коли  некоханим  освідчуються,
коли  зраджують  при  першій  нагоді,
коли  люблять  тільки  за  вроду.

Я  не  буду  йти  за  стадом,
Жити  так,щоб  день  минув  скоріше,
Йти  вперед,лиш  тільки  задом,
Ні,не  буду,хоть  заріжте!

Я  не  зумію  словом  вдарити  людину,
І  не  звикати  до  людей  не  можу,
Забути  свою  рідну  Батьківщину
І  кинути  друга  в  погоду  негожу.

Я  люблю  коли  говорять  істину,
Коли,щастя  котиться  сльозою,
Коли  в  любові  виховують  дитину,
Коли  не  нехтують  тобою.

Я  буду  старатись  краще  жити,
Вчитись  стримувати  нецензуру,
На  покинутих  мене  людей-забити,
І  вдосконалювати  свою  віру.

Я  зумію  себе  захистити,
Свої  обов"язки  й  права  ,
Тягар  душевний  відпустити,
І  жити  так  ,щоб  не  боліла  голова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673223
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.06.2016


Я ищу тебя

Я  ищу  тебя  между  молекулами  й  атомами,
Я  ищу  тебя  на  шаре  летосферы,
Ты  потерялся  где-то  у  вакууме
Но  я  найду  тебя,милый!

Я  ищу  тебя  в  социальных  сетях,
Я  ищу  тебя  в  социуме,
Ты  потерялся  где-то  у  снах,
Но  я  встречу  тебя,пусть  даже  во  сне!

Я  ищу  тебя  в  каждом  прохожем…
Где  ты,мой  милый?Отзовись,я  ищу  тебя!
Я  знаю,мы  встретимся!Ты  станешь  мне  всех  на  свете  дороже,
И  я  никогда  не  отпущу  тебя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673043
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.06.2016


А що таке кохання?

А  як  подумати,то  що  таке  кохання?  
Бажання,пристрасті,душевні  поривання...  
Чи  може  інстинктивне  самозбереження?  
Коли  індивідом  обмежені  твої  обмеження.  

Ну  а  справді,що  таке  кохання,  
Коли  двох  зв*язує  не  тільки  спілкування  ?  
Коли  не  знаєш  з  чого  розмову  розпочати,  
А  гориш  бажанням  в  уста  поцілувати...  

А  може  кохання-це  хвороба,  
Коли  лікує  лиш  одна  особа?  
Чи  може  то  лише  є  звичка,  
Притаманна  людям,маленька  дрібничка?  

А  чи  варто  кохання  у  серце  впускати,  
Чи  краще  без  нього  таки  помирати?  
Не  відчути  на  смак,не  впізнати  
І  про  нього  таки  не  кричати...  

Кохання-віра  у  краще,життя  одним  днем,  
Без  нього  нам  важче  жити  буде.  
Заради  нього  вмирають,заради  нього  живуть  
Але  в  чім  його  суть?  

Кохаючи,люди  здатні  на  все,  
Кохана  людина  понад  усе...  
Думки  всі  заповнені  нею,  
Живете  лиш  нею  одною..  

Але  кохання  приносить  страждання,  
Біль  виникає  й  душевні  зітхання,  
І  страшно  стає  довіряти  
Чи  варто  далі  кохати?  

Говорять,кохання  існує  три  роки  
й  багато  воно  приносить  мороки...  
А  далі  хіба  кохання  зникає  
І  де  тоді  воно  пропадає?  

Чи  варто  починати  кохати,  
Як  надалі  будем  страждати?  
Адже  кохання  не  існує  без  страждання,  
Мають  бути  душевні  поривання.  

Ой,не  кожному  дано  кохати,  
Кохання,як  дарунок,треба  вміти  цінувати.  
Без  нього  ми  існуємо,а  з  ним  живемо  
Кохаючи  ми  сильними  стаємо...  

Кохання  важко  зберегти,  
Наче  хрустальна  ваза  б"ється  на  шматки...  
Тоді  не  склеїти  вже  й  не  вернути,  
Бережіть  його  і  не  давайте  в  чужі  руки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2016


Біда не приходить одна

26  квітня,рік  86,година  перша  ночі,
Син  мій  не  спить,ще  навіть  не  заплющив  очі!
-"Синочку,спи,тобі  рано  вставати,
Це  кажу  тобі  я-твоя  рідна  мати.
Тобі  завтра  до  школи,ти  в  мене  ще  маленький,
Синочку,засинай,прошу  тебе,рідненький!"
А  син  заснути  все  не  міг,хоч  як  він  не  старався.
Він  сильно  же  за  батька  хвилювався.
Розпитував  коли  тато  прийде  додому
Й  розрушить  журбу  однотонну.
-"Голубчику,не  бійся,тато  повернеться,
Ти  засинай,тобі  тато  присниться!"
Минуло  хвилин  з  20,а  батька  все  немає...
-"Мамо,мені  страшно,в  мене  серце  калатає!"
А  мати  теж  не  менше  сина  хвилювалась,
Але  вона  все  не  здавалась.
Чекала  чоловіка  як  ніколи  ,
І  син  чекав,хоч  завтра  йти  до  школи.
Незнав  ні  син,ні  мати,
Що  чоловіка,батька  більше  не  побачуть,
Не  прийде  він  уже  додому
І  покотяться  сльози  на  лиці  блідому.
Тут  раптом,через  3  хвилини-
Неочікуваний  вибух  в  себе  все  поглинув...
Взірвавсь  реактор  в  Прип'яті  глухому,
Це  лихо  стало  кожному  відомо!
Настав  вже  ранок,ніч  минула,
На  весь  світ  біда  поринула,
Там  смерть  життя  косила,
Допоки  в  тілі  була  сила.
Тяжко  було  покинути  дім,
Аби  залишитись  живим.
Не  всі  переїзджали  ,
Багато  хто  на  місці  помирали.
Ой,тяжко  було  матері  і  сину,
Без  батька  син  наполовину  сиротина!
Він  бідний  опромінення  зазнав
І  сильно-сильно  застогнав:
-"Матусю,мамо!Мені  тяжко  говорити.
Скажи,матусю,а  мені  ще  довго  жити?
Ой,мамо!Як  же  я  стомився!
Ти  знаєш,мамо,мені  тато  снився!
Він  говорив,що  скоро  будем  разом,
Що  добре  там  йому,хоча  сумує  часом.
Там  жити  краще,опромінення  нема,
Матусю,будеш  ти  сама..."
-"Голубчику,синочку,не  кажи  такого!
Я  за  тебе  молюсь  Богу!
Будеш  ти  ще  довго  жити,
Я  прошу,нетре  тужити..!"
А  сину  гірше  все  ставало,
І  раптом  його  серце  стало..!
О,як  же  плакала  вона-
Нещасна,бідна  і  сама.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672859
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.06.2016


Не шукай себе на людях

Незламна  лінія  світила  на  твої  прозорі  крила,
Пульс  тривожно  бив  вітрила,
Ті  що  люблять  кисень  в  грудях
Не  шукай  себе  на  людях...

Народ  твій-ворог...
Не  бий  себе  на  сполох...
Ти  йди  вперед,ніколи  не  здавайся,
Читай  сонет,кохай  і  посміхайся...

Бо  в  цьому  світі  важко  буде  жити,
Якщо  не  буде  кого  тобі  любити...
Роби  безглузді  речі  поки  молодий,
Бо  завтра  ти  здивуєшся,  будеш  вже  старий...

Ти  не  дивись  на  слабаків,  які  лиш  думають  про  себе,
Забудь  про  дураків,яким  байдуже  на  тебе...
Навчися  відпускати-твоє  тебе  знайде,
Тоді  до  тебе  щастя  само  в  руки  прийде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2016


Де ти, щастя?

Ну  й  де  ти,щастя  бродиш?Відгукнись!
Де  та  дорога  що  веде  до  тебе?
О,щастя,  я  прошу,знайдись!
Й  чолом  своїм  торкнись  до  мене...

Твій  промінь  сонця  ніжно  б  освітляв
Мої  вуста  що  тягнуться  до  тебе...
І  той  же  промінь,  що  в  уста  мої  б  впадав
Вселяв  в  мені  би  вічності  потребу...

І  мить  ота  була  б  для  мене  найтепліша...
Її  відчула  б  зніг  до  голови,
Я  би  тоді  була  б  найщасливіша...
О,щастя,я  прошу,прийди!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2016


Без емоцій

Без  емоцій,вона  живе  без  емоцій,  
І  всі  навколо  твердять:  "Ти  не  така!"  
Їй  сказав  би  навіть  й  Горацій:  
"Дівчино,опустись  на  планету  Земля!"  

Їй  говорили,що  вона  на  робота  схожа,  
Бо  не  вміє  проявляти  свої  почуття...  
Що  до  всіх  вона  байдужа,  
Й  усім  їм  заважа...  

В  неї  ворогів  більше  ніж  друзів,  
Бо  з  часом  і  друзі  стають  ворогами...  
І  в  цьому  фальшивому  світі  ілюзій  
Вона  йде  вперед  своїми  ногами...  

Вона  живе  в  своїх  думках...  
Й  впадає  інколи  в  апатію...  
Виводить  все  в  віршах,  
Й  часто  міняє  свою  інтонацію...  

Керують  нею  ситуації,
Й  в  душі  зовсім  ще  дитина,  
Можливо,  вона  не  з  людської  популяції,  
Раз  світобачення  її  не  описала  ні  одна  картина...  

А  взагалі  вона  є  доброю,навіть  занадто,  
Коли  їй  треба  бути  стервою,  
Але  стерва-це  для  неї  важкувато,  
Бо  не  вміє  довго  бути  злою...  

Її  легко  ранити  і  словом  вбити,  
І  зла  вона  ні  на  кого  не  тримає,  
Говорить,  що  треба  навчитися  терпіти  
З  часом  все  минає...  

Не  свята  вона,грішна,  
Й  потребує  як  всі  каяття,  
Хоч  не  є  вічна,  
Але  вірить  у  вічне  життя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672691
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 16.06.2016


Із старту в нікуди

Усе  іде  із  старту  в  нікуди,
Один  за  одним  йдуть  собі  й  роки.
Не  поспішають,а  куди  спішити?
Треба  ж  дати  людям  шанс  пожити.

Минулі  спогади  пливить  за  горизонт  подій,
І  вже  минулі  здогадки  минули  обрій  мрій.
У  хмарочосі  видно  як  життя  пливе,
І  поки  бачиш  це  ,то  ти  є  щось  живе.

Вдихаєм  кисень,видихаєм  газ,
Й  так  проходить  за  часом  час.
Минають  дні,за  ними  й  роки,
О,скільки  в  світі  є  мороки!

Хтось  переймається  що  поступив  не  так,
Хтось  думає,що  він  останній  із  невдах,
А  комусь  думати  і  не  дано,
Йому  на  світ  весь  все  рівно.

Хтось  насолоджується  й  хвилиною,
Хтось  відчуває  свою  провину.
Комусь  совість  дорікає,
А  хтось  про  слово  "совість"  надь  не  знає.

Усі  ми  різні-індивіди.
А  ведемо  себе  як  інваліди.
Завжди  ми  перші  маєм  бути-
В  тролейбусі  зайняти  місце,поїсти  незабути.

А  як  же  далі  будем  жити?
Чого  чекати?  За  чим  тужити?
А  жити  треба  як  людина,
Вона  серце  у  собі  мати  повинна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672422
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.06.2016


Невідомий геній

Для  нього  сцена-рідний  дім..
Він  прокидався  рівно  в  сім..
На  роботу  спішив  як  на  свято..
Й  дорогою  пританцьовував  завзято..

Прохожі  пальцем  тикали..
І  голосно  викрикували:
-"Ей,ти  чувак,шо  без  мозгів,
Ходи  сюди,я  вставлю  їх"...

Та  він  вже  звик  до  таких  слів
Бувало  й  гірше,думав  він...
Він  далі  собі  танцював,
Тай  голосно  іще  співав...

-"Нехай  кожен  відчує,кожен  почує
Цей  спів  веселий  його  збодрить
І  кожну  мить  Господь  благословить..
Тож  веселімось,і  довше  будемо  ми  жить..."

Мріяв  бути  він  актором  ,
Хоч  був  лише  гримером...
Він  з-за  куліс  сидів  й  дивився...
На  сцені  він  би  й  одружився...

Він  все  життя  віддав  би  сцені
Лише,нікому  не  потрібен  невідомий  геній...
Він  все  ж  радіє  що  працює,
Хоч  не  актором  ,  але  акторів  гримерує...

І  кожен  день  для  нього  диво...
Працює  він  дуже  красиво  
Посміхається  майже  завжди  
Хоч  працює  він  за  копійки...

Єдина  думка  яка  його  веселила  
І  кров  вселяла  в  його  жилах,
Була  про  те  що  він  гример,
А  не  співак  чи  сам  актор...

Як  навіть  й  стане  він  актором  
То  хто  буде  тоді  гримером?!
Кому  тоді  акторів  веселити,
Як  не  людині  яка  любить  жити...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672421
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 15.06.2016


Сумні вуста

Сумні  вуста...Зтурбований  погляд,
Хоч  подих  весни  вже  на  долоні.
Спішить  у  безодню  терерішній  потяг,
І  все  це  завмерло  на  сірому  фоні...
Мене  не  засмучує  люта  погода,
Вона  не  заставить  мене  сумувати!
Ти  не  повіриш,себе  мені  зовсім  не  шкода,
Я  й  під  дощами  буду  співати.
Я  не  боюсь  захворіти  чи  вмерти,
У  мене  страху  такого  немає!
Я  можу  лиш  на  хвилину  завмерти,
Щоб  відчути  як  дощ  по  тілі  стікає.
Десь  під  дощем  витає  й  свідомість
Наче  птах,який  любить  літати,
Цей  дощ  спонукає  мене  на  духовність
Про  нього  багато  ще  можна  писати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2016


Зневіра

Не  довіряти,бо  порвуть  душу  на  шматки!
Не  довіряти-так  життя  мене  навчило.
"Я  довіряю  лиш  собі"-  якось  промовив  ти.
А  я  себе  давно  вже  погубила...

В  чому  ж  твоя  сила  раз  ти  довіряєш?
Собі  вірити  не  кожен  зможе!
Ти  можливо  не  кохаєш...
Раз  таке  говориш.

Тут  спокуса,ось  згрішив.
Невже  совісті  немає?
Не  хотів?Чому  ж  ти  так  вчинив  ?
Це  тобі  вже  набридає.

Повернутися?До  кого?
Мене  морально  не  існує.
Я  вірю  лиш  в  одного  Бога
Мене  один  лиш  час  лікує.

Недовіряєш?  Надь  собі?
Та  що  ж  вже  сталося  з  тобою?
Ти  ж  егоїст!  І  на  тобі...
Тепер  не  дружиш  з  головою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2016