| Сторінки (27/2654): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Не ховайсь дівчино, від мене за фіранку!
Знай, віднайду я ключі до твого серця.
Вийде до воріт твоя мати зранку
Попрошу : напитись водиці з відерця.
Матінка покличе тебе із хати,
Щоб принесла мені кухлик до криниці.
Я буду, як соловей щебетати...
І нап'юсь твоєї вроди, як водиці.
В неї чорні брови, смагляве личко,
Немов красуня Мадонна на картині.
Золоте волосся, а в косах стрічка...
Зорю в твоє вікно бачу очі сині.
Малюю, як художник твою вроду
І дивлюсь ,не надивлюсь мила на тебе .
А Господь дав долі ,як нагороду,-
Щоб слухав твій голос пташко, милий щебет .
Твої очі ,як блакитний небокрай,-
Як сині волошки, що цвітуть у житах.
О , вийди дівчино у зелений гай!
Я, обійму крилом лебедя наче птах.
О, не втікай від мене ,як дика лань
Зупинись, хочу з тобою говорити.
Ти є мій найдорожчий скарб із надбань...
Повір, буду на руках тебе носити.
В горах Карпатах , там на Верховині,
Де сяють наче смарагд - смереки стрункі.
Дівоча краса , як волошки сині
Закохують у себе , ці квіти п'янкі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2023
Падає ,падає білий сніг
Зацвіли сніжинки самоцвітом.
Забіліла земля край доріг
Немов біла лебідка над світом.
Вже завітала зима до нас
Одягла у шубку ,рукавиці.
О, який , є цей блаженний час
коли коляда йде до світлиці.
Відкрила браму у небеса
встеляє біленький килим до ніг.
Зима творить диво, чудеса...
до сонця немов алмаз блищить сніг.
Йде із вертепом Україна
Колядує від хати до хати.
До вечері спішить родина
Витає Ісуса Марію мати.
---------2------
А ,я згадую Різдво -Отчий дім,
Як дитячий сміх скрізь лунав у нім.
Як колядували вечорами
Божий святий дух витав над нами.
Сходила перша зірка над світом
І, морозець щипав щічки вітром.
Всюди божа благодать на землі
зима малювала узори на склі.
Ми із братом, ще маленькі діти
Любили мамин рай сад, і квіти.
Стрічали першу зірку у вікні
Ловили мить щастя - зорі ясні.
Ще вдень ми нарядили ялинку
Цукерки ,горішки ,мандаринку.
Радості ,і щастю не було меж, -
Як завітав дід мороз до нас теж.
В білих рушниках сяє світлиця.
А мама ,як бджілка трудівниця.
Напекла, наварила на свята
Частує нас,чим хата багата.
Перша зірка зорить у віконце.
На вишитім обрусі, хліб ,як сонце.
Запалена свічка мертвим горить
Усі моляться в тиші, у цю мить.
Господар несе дідуха в хату
А за ним діти вінчують мати.
В сінях солому розстелили
На всяке добро благословили.
В бідній стаєнці народивсь Ісус
Стелять духмяне сіно під обрус.
Пахне риба, рум'яні пампушки
кутя, голубці, та грибна юшка.
Зима лютувала , заметілі
А ми ,як голуби білі-білі.
Воркували ,чекали вечері
Колядникам відкривали двері.
Із зіркою йде вертеп до хати
Три царі ,Ангел став нас витати.
Жидівка гроші у торбу збирає
Циганка краде ковбасу , моргає.
Зорями осяяний свят вечір
Місяць малював казку малечі.
Пахло дванадцять страв на столі
У Ніч Різдва - справжній рай на землі.
-------3-------
Нині Різдво - величне свято
Україна в скорботі сумує.
Печаль, журба, смуток у хаті
Молиться за тих, кого бракує.
А нині в Україні війна
Спалила наш рай, у руїни дім...
В душі радості , втіхи нема...
Плаче мати ,бо нема сина в нім.
У вікно заглядає зірка
Кличе на вечерю мати сина.
Чекає із війни ,плаче гірко...
В домовині спить її дитина.
Пішов на війну не вернувся
Серденько щемить від болю за ним.
Білим Ангелом повернувся
Запалив пам'яті свічу живим.
Йде фосфорний дощ на святвечір
І сирена гудить у ніч Різдва.
Від вражих рук плаче малеча
І молиться за мир- душа жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023
А люди бувають немов би Боги
Творять цей світ своїми руками.
І, цвітуть для нас сади, поля , луги...
Звеселяє нас пташка піснями.
Я назву твоїм ім'ям зірку в небі
Оспіваю твою мила красу.
Намалюю казку ,як білий лебідь
Твій образ до ясних зір вознесу.
Я дивлюсь на тебе мов на ікону,
Освідчуюсь тобі у коханні.
Дарую в руки троянду червону
Слухаю твою мову у мовчанні.
На крилах понесу на острів щастя
Там ,де цвіте весна -казковий рай.
Зацілую уста, руки до зап'ястя...
Ти мене кохана : "люби, кохай"
Ми, як голуби у парі з тобою
Злетимо до зір -сонячних орбіт.
Звінчаємо наші серця весною, -
Щоб удвох у леті був легкий політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023
О, заграй скрипалю пісню про любов ,
Хай серед зими душа цвіте весною!
Вечірня зоря веде у казку знов
Дарує віночок пісень нам з тобою.
Хай на струнах скрипки музика дзвенить!
Стихне за вікном сніговій, метелиця.
Для двох сердець дарує прекрасну мить
І , на килимі - сніжні квіти стеляться.
А сніг іде, падає та кружляє,
У цім блаженстві немов би алмаз блищить.
Де живе любов, там душа співає...
Закоханих - білий лебідь благословить.
О, заграй скрипалю веселі пісні!
Запроси на свято лебедів кохання.
Хай збуваються мрії, дзвенять пісні
І малює казкові сни - зірка рання.
Хай серце не знає смутку, та журби!...
У мріях злітає у даль до ясних зір.
Хай знаходять пари білі голуби!...
У долоні ловлять щастя із синіх гір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023
Ти - моя весна, а я твоє літо -
І на крилах мрій лечу у твій світ.
Ти як райдужний світанок над світом
Квітну до сонця немов вишні цвіт.
Ти - моя осінь, а я твій листопад...
Вітром розплітаю твої коси.
Поміж хмар ловлю сонячний променад
Тану, як сніг , що падає в осінь .
Ти, як писана княгиня на троні
Я дивлюсь, не надивлюсь на тебе.
Немов чарівна троянда в бутоні
Вдихаю у твій аромат - небо.
Ти - моя ніжна квіточка кохана,
Мій острів щастя - куточок раю.
У білій фаті вишня заквітчана
Віночок пісень із водограю.
Вабить твоя врода, усмішка мила...
Часто, ти приходиш у сни мої.
Як птах до зірок розправляю крила
Зорю до ночі у вікна твої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023
А звабний погляд у голові туман
Постріл у серце і душевна біль.
Зіб'є із путі грішна любов- обман
Грає ролі, танцює водевіль.
Не моргай до мене із під чорних брів
Ти - не мій принц із моєї казки.
Я не вірю у любов без почуттів
Дружбу- без поваги, добра ,ласки.
Не зваблюй у свій рай, мене козаче!
Не дури голову собі ,мені.
Нехай від обману душа не плаче...
Не приходь до мене навіть у сні.
А дівчат ,як зір не порахувати...
А ти заграєш до мене зранку.
А не треба мені сонет співати
Під вікном про кохання співанку.
Не той красень ,що має чорні вуса
Знає гарні слова говорити.
Той козак, що творить дива, чудеса...
Вміє любить, на руках носити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023
А мороз лютий добрався до пятки
Трясе тіло із ніг до голови
Вірус ставить на грудь свої печатки
Не падай духом ,читай молитви.
Як темніє в очах , йде кругом земля
Лікуйся ,за своє життя - борись.
Коли впадеш безсилий ,як немовля.
Пий гарячий чай, і Богу молись.
На все свій час ,треба все пережити
Подумати про своє здоров'я.
Ніколи не треба нити, спішити...
Молись ,молитва ,лік - твоя зброя.
Вір, одужаєш...не втрачай надію
Віддай Богу в руки своє життя .
Жени із душі тугу, ностальгію ...
Будь сильний... і мине біда оця.
Ти -набирайся сили і терпіння!
Знай, береженого Бог береже.
В Бозі наше життя, спасіння...
Дає випробування, і ложе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023
Цей чарівний голос -діамант України
Оспівує велич життя , красу землі.
Від колиски аж до сивини -син Калини
В солов'я пісню закохані журавлі.
О, Віват королю -української пісні!
Неповторний голос -лік, на душу бальзам.
Як з джерела водиця лунають слова ніжні
Ведуть у казку запалюють свято нам.
Сонячно так сяє, як зірка поміж зірок,
І віддає тепло свою любов людям.
Від пісні завмирає серденько у квіток
І, в сніжну зиму цвіте весна у грудях.
Маестру стоячи аплодують скрипалі
І встеляють мільйон троянд до його ніг.
Красивий, голос жене смуток ,тугу, жалі
Від співу стихає заметіль , тане сніг.
Як співає пісню : "Два кольори", " Ясени"
Душа вдягається в щастя ,вишиванку.
Голос немов сопілка колише цвіт весни ,
Як море прозоре дзвенить на світанку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023
Запроси мене, сонечко у квітучий гай!,
Щоб від щастя кружляла, як голуби білі.
Хай розіллється у п'янких пахощах розмай
Насниться мені рай літа у заметілі.
О, мій сизокрилий птах - полюби, закохай!
І неси до зір синьооких на крилах мрій.
Хай намалює нам прекрасну мить небокрай
Квітнуть світлі почуття поміж білих лелій.
Намалюй на полотні землі - пейзаж літа!
В горах Карпатах, красуні смереки стрункі.
Ліс, діброву, у смарагдових травах квіти,
На схилах водоспад і мелодії дзвінкі.
Нап'юсь очима від спраги земної краси
З цілющого джерела чистої водиці.
Зашумлять листям столітні дуби із роси
На вітті защебечуть пісні білі птиці.
Запроси мене, сонечко у казковий рай!
туди, де немає печалі, смутку, журби.
Розтопи променем, сніжні хмари з небокрай,
Хай воркують, голубляться в парі голуби.
Повторно подаю, помилково видалила попередній вірш.
О, БОЖЕ ДАЙ ЦЮ ЗИМУ ПЕРЕЖИТИ.
Я ,так чекала ,що прийде Листопад
Подарує мені хризантеми білі.
А прийшла у гості зима ...снігопад
Замітають наш рай сніги...заметілі.
Ще вчора всміхалась осінь золота
І під музику вітру кружляло листя.
Від морозу в'яне квітка, обліта...
Падає холодний дощ ,то сніг імлисто.
Йде зима і так далеко до весни
Мороз у білосніжну шаль окутав сад.
Зима малює дітям казкові сни
Вкриває землю білим пухом - снігопад.
О, Боже ,дай цю зиму пережити!
Дочекатись, діждатись ранньої весни.
У своїх руках добро людям творити
Слухати у тиші ,як шумлять ясени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023
О, мій друже, за плечима вже осінь,
А зима заглядає у вікна мої.
Душа зорить до хмарин - небо просинь,
Щоб відчути плече, дужі крила твої.
Ти, як голуб злетів рано у небо,
Залишив мене одну в журбі на землі.
Зустрічаю люту зиму без тебе
Поміж сніжних хмар, шукаю сонце в імлі.
Впав білий сніг на волосся, на скроні -
Листопад осені дарує прекрасну мить.
Від подиху тане сніг на долоні,
Осінь дощить, а зима увесь світ засніжить.
Мете сніг, завірюха, хуртовина,
Йде, поспішає зимонька зима до нас.
Від холоду зими тремтить пташина
Спохмурнів ясен день, бо вже зимовий час.
В променях сонця сніг,як алмаз блищить
З небес Сонце світить, та не гріє душу.
Я повертаю наш рай - прекрасну мить
І смакую літо, як солодку грушу.
Заметіль вирує над білим світом
Клен, тополя похилилась під снігами .
А ще вчора весна буяла квітом
Літо вгощало солодкими плодами.
Красень клен полисів чуб та постарів,
Похиливсь, як столітній дід під снігами.
Наче зимовий день посірів, змалів -
Виглядає сонечка під небесами.
На лютім морозі стоїть калина
У снігах, як я про юну весну мріє.
Вітерець гне додолу, хуртовина...
У своїм серці земну красу леліє.
РОЗСИПАЄ КЛЕН ЗОЛОТАВЕ ЛИСТЯ
Розсипає клен листя золотаве
і шепоче осені : **я тебе люблю**.
Звучить музика зір струна октави
І додає жалю старому скрипалю.
О, заграй скрипалю, мій старий друже!...
Пісеньку про любов лебедів кохання.
Нехай душа за минулим не тужить
Дарує людям щастя, як зірка рання.
Ти - не журись ,що вже золота осінь,
Що синє небо покрили сніжні хмари.
Відлетіли журавлі в небо просинь
Ти один у самоті, як птах без пари.
О, візьми скрипку, ти - у свої руки!
Торкнися смичком до тонких дивних октав.
Хай рікою розіллються ніжні звуки
Звучить струна пісні зі сонячних заграв.
Заграй нам скрипалю, запали свято!
хай розтане сніг ... у душі цвіте весна !
До весни далеко , хай спів крилато...
Запалює вогні - музика чарівна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023
А сніг іде, падає, кружляє,
Засипає усі доріжки.
А дикий холод до ніг проймає
Йду до тебе крізь сніги пішки.
Зима немов лебідка кружляє
Сіє на щастя біленький сніг.
Під музику зір душа співає
Стеляться мільйон троянд до ніг.
Без тебе холодно, в душі зима,-
Так хочу відчути рай літа.
Мете хурделиця, тебе нема -
малює на склі сніжні квіти.
Мовчить телефон - безмежна вічність,
Перша зірка до вікна зорить.
Спогад про тебе дарує ніжність...
Сніг замітає сліди в цю мить.
В ніч віднайду дорогу до тебе
Місяцем назбираю зірок.
Нахилю до ніг голубе небо,-
Щоб легкий був політ, кожен крок.
Зима і так далеко до весни -
Згадую біля хати наш сад.
Співають мені пісню ясени
І кличуть до зір під зорепад.
Я йду, де квітне трояндовий рай,
Де лине в стоголосі пісня.
Чекаю, як сонце із небокрай -
Спішу, як весна до квітня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023
О листопад, листопад, листопад,
Чом, так рано прийшов у мій сад ?!...
Зриваєш листячко у тополі
Дощ виграє в нотній бемолі.
Світить місяць, як маяк у морі
Падають яблука, як зорі.
Листопад запрошує на свято
Розпалює камін у хаті.
Зажуривсь красень клен край доріг,
Що завтра зима, впаде білий сніг.
Лист мов сузір'я на вітті
Розмаєний у срібному нитті.
О прощай, прощавай мій листопад!
Завтра прийде зима снігопад.
Спалить мости у бабине літо
Впаде сніг на осінні квіти.
О листопад, листопад, листопад,
Ти - озолотив осінній сад!.
І даруєш хризантеми білі
Ведеш у казку в заметілі.
Над рікою стеляться тумани
Осінній дощ б'є в барабани.
Листопад дарує прекрасний час
Малює гобелени для нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023
Твоя рука в моїй руці -
під сіянням зір єднаються долі.
Сяє усмішка на щоці
Дзвенить вінчальна музика любові.
Ми - замріяні, щасливі,
Летимо у даль, у голубу блакить.
Ми, як зірки мерехтливі
Малюємо казку, цю прекрасну мить.
Тримай мене, не відпускай!
І віднайди для душі слова ніжні.
Якщо мене любиш, кохай!
Хай для нас цвітуть білосніжно вишні!.
У твоїй руці моя рука -
Здається немов би у казці - життя.
Хай летить час, тече ріка...
Лебедів єднають cвітлі почуття.
З тобою не боюсь зими,-
Грози, дощу, вітру та урагану.
Я буду спати до весни -
На плечі стрічати сонечко рано.
Відчуваю серцем тебе,
Ти щит - мої два крила у польоті.
Ти - моє небо голубе -
Пісня скрипаля у високій ноті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2023
Ти поклич і я до тебе прийду
І серцем зрозумію твою мову.
Посеред ночі стежку віднайду,
Щоб почути твій ніжний голос знову.
А над рікою стелиться туман
І не впускає він мене до тебе.
Твоя любов я знаю, це - обман -
І мовчання відштовхує від себе!
А мені потрібна твоя любов,
Твоя ніжність, ласка, усмішка мила.
У сутінку ночі шукаю знов
До тебе розправляю свої крила.
Зроби до щастя всього один крок
І, як сполохана пташка не втікай.
Любов від спраги водиця ковток
Ти є моє сонце, мого життя рай.
За тобою піду на край світу
Захищу крилом від заметіль зими.
Коли поруч - в душі цвіте літо
Душа не знає печалі, самоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2023
Навчись слухати тишу,
Як пробуджується світ від сну.
Як ніч дитя колише
Малює дивну казку чарівну.
Навчись слухати тишу,
як гойдає листя дуба, вітер.
Пізнаєш суть найвищу -
у святім писанні із літер.
Навчись слухати тишу,
Як плаче важко дощ за вікном.
Шум хвиль - ріку найглибшу
Коли побиває птах крилом.
Навчись слухати пташку,
Як шумить діброва, ліс і гай.
Молися коли важко
Закохайсь у синій небокрай.
Звільнись від стомлених дум
Відпусти, як пташку на волю.
Вдихни у п'янкий парфум
У квіт ромашки в чистім полю.
Навчись слухати ручай,
Як цвіркун у травах цвіркоче.
Із синіх гір водограй
Як вода дзвенить та плюскоче.
Навчись слухати небо,
Як сонце світанок стрічає.
Більше щастя не треба,
Як соловей пісні співає.
Розлились в барвах квіти
О , яка в гармонії краса!
Дух летить понад світом
Дарують мить щастя - небеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023
Зійшло осіннє сонце із засніжених гір
Малює осінній сад - філігранно
Шліфує як золоті прикраси - ювелір
До ніг сипле жовте листя неждано
Осінній ясен день розплющив свої очі
Шукає промінь сонця із за хмарин
Підіймається зранечку він неохоче
Слухає музику небес - клавесин
Сяє у харизмі листопад так іконно...
Манить у політ у цю безмежну даль
Звучить струна мелодій скрипки неповторно
Торкнувся сердець спрагло явір - скрипаль
А завтра зима замете сад білим снігом
Дощ змиє в осінньої казки сліди
Забіліє у блаженстві земля над світом
Зацвітуть білосніжно зимою сади
Прощавай, Листопад мій брате синьоокий!
Ще кілька днів погостюєш у саду.
Злетиш, як птах за синій океан широкий
Зима запалить зоряну лампаду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023
Поглянь, кохана вже листопад !
Знов вітер пестить, берізці коси.
Поверну літечко - літо назад
Де маки і срібнії роси.
У синьому небі пливе сніжна хмара
Немов лебідка танцює в цю мить.
Тужливо звучить саксофон і гітара
Кличе в небесну блакить.
- Прийшов листопад до нас на подвір'я
- дарує другу весну для нас.
- ВЖЕ СОНЦЕ НИЗЕНЬКО У НАДВЕЧІР'Я
- Чорноока циганка ніч лиш для нас
Осінь малює барвами листя
Для двох запалює вогник тепла.
Падає, падає золоте листя
Лечу, як птах у два крила.
❤️
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
Не сумуй милий, що вже осінь -
Хочеш буду твоєю весною!
Поведу до зір в небо просинь
Будемо,як дві зорі з тобою.
Ти є мій Всесвіт, мрія з орбіт -
Цілющої любові криниця.
Без тебе не злечу у політ,
Твоя любов від спраги водиця.
Я тебе люблю, люблю, люблю,
Хочу, щоб був зі мною щасливий.
Тисячу раз тобі промовлю...
Навіть,коли будеш голуб сивий.
Ти обійми ніжно до себе,
Щоб відчула твої дужі крила.
Я буду світити для тебе...
Лиш скажи: **я люблю тебе мила**
Хочу чути слова любові
На твоїм плечі засипати в снах.
Заспівай ніжно колискові
Над тобою закружляю як птах.
В сніжну зиму ти - моє літо
Я зацвіту для тебе весною.
Сонечком усміхнусь привітно, -
Щоб відчути мить щастя з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023
Я не в тому віці (Ярослав Ланьо )
Я не в тому віці, щоб літати
Іду повільним кроком у життя.
Люблю мріяти, та фантазувати
Я лірик дивлюсь на світ ,як дитя.
Я не в тому віці ,щоб фліртувати...
Шукати собі пару до вінця.
Між чорних ворон голуба шукати
Іти із ним у життя до кінця.
О, навіщо мені лишні проблеми,
Під чужу дудку танцювати щодня.
Варити їсти ,прати - діадеми...
Злітати з гнізда ,як пташеня.
У мене свої погляди на життя
Свій характер, норов та болячки.
Буваю сильна ,то слабка ,як дитя
Як у троянди гострі колючки.
Не вірю ,що з терпиться , з любиться..
Можна жити ,без любові увесь вік.
Люди сходяться і розходяться...
Щоб віднайти любов, для душі - лік.
Я у мріях літаю ,як пташка
За хмарами шукаю свою весну.
У ніч бува безсоння, як важко
Стрічаю світанок зіроньку ясну.
Я люблю гумор ,та жартувати
Буває сміюсь ,то плачу, як дитя.
Як актриса в різні ролі грати,-
Щоб в гармонії розквітало життя.
Я дивлюся прозоро на цей світ
Кажу : "На біле- біле, чорне - чорне".
За плечима несу багато літ
І ,у спогадах - життя неповторне.
М.Чайківчанка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023
Ти закрила за собою двері
Полетіла пташкою в чужі світи.
І лишила слова на папері :
- "Прошу ,забудь мене ...прощавай, прости!".
Я не можу тебе забути
Із своєї душі відпустити.
Нашу весну ,час не вернути...
І вчуся без тебе знову жити.
За вікном осінній дощ, злива...
Змива твої сліди, ранить душу.
А скоро прийде зима сива...
Весь світ замете в сніжну порошу.
Не зумів тебе зупинити!
І подарувати щастя в цю мить.
Вже волосся у срібній ниті
Думаю про тебе - серце щемить.
Скільки минуло весен ,і зим...
Літо спалило мрії жадані.
Приходиш у сни музою з рим...
Лебединою піснею в коханні.
Падає, падає перший сніг
І я ловлю його у долоні.
Я виглядаю тебе з доріг...
А роки летять ,як білі коні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023
Один багач купив собі папугу
Посадив його в золоту клітку.
Хотів, щоб вчив мову ,мати друга,-
Щоб той співав ,як соловей влітку.
У нього кручений дзьоб довгий язик
Чує інших , копіює мову.
Як незадоволений ,то здіймає крик
Дав Бог розум ,щоб розумів мову.
І папуга вчить солов'їну мову
Прагне він співати ,як соловей.
Хоче він Всесвітню славу світову
бути на вершині серед людей.
Слухав соловейка пісню у саду,
Як співає голосом сопрано.
Вдихав спів, у рай музики досхочу...
Заздрив маленькій пташці - талану.
Папуга вслухався у різні голоси...
У спів жайворонка, канарейку.
Тягнувся до музики, та до краси...
Слухав горобчика, соловейка.
Він з тропічних країн зорів у вікно
І слухав щодня - трель солов'їну.
Співати ніжно ,як пташка не дано...
Оспівувати в лузі калину.
Вчився красиво, мило розмовляти
Тренував голос зранку до ночі.
Та ,як соловейко не вмів співати
Бо порвав свої зв'язки співучі.
Надірвав голос до почервоніння
І не може навіть говорити.
Та задихається ,як від куріння...
Захрип, і висот не підкорити.
А мораль друзі, у цій байці така...
Переспівував , те що не вміє.
Нехай танцюрист танцює гопака
кожна пташка співає те, що вміє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023
Кому довіряла ,той мене зрадив,
Як пілат розіп'яв мене на хрест.
Як дикий звір із собою не ладив
Гавкав, кусав до крові ,як злий пес.
Один підіймається на вершину
Досягне своєї мети в житті.
У важкій праці, у труді гне спину,
І ломлять його кости у хребті.
А інший сидить дома пасе гуси
Заглядає з вікна хто куди йде.
Живе він, як в Африці папуаси
Марнує свій час життя молоде.
Ще вчора його другом називала,
Ділила в біді з ним хліб і воду.
Посеред ночі двері відкривала
Зігрівала сонцем у негоду.
З тисячу ночей я віднайду одну,
щоб стати поруч у біді, горі.
І до себе обійму розчавлену
Руку подам, як потоне в морі.
А люди від заздрощів гострять зуби
Розпускають довжелезний язик.
Сидять у багні ...квакають ,як жаби -
І кидають для розпалу сірник.
Я одягну маску піду між люди,
Щоб ніхто не побачив печалі.
Невимовний біль тисне мої груди
Натер душу як мозоль сандалі .
Треба знати із ким тобі дружити,-
Кому довірити свій скарб душі.
Хто звався другом, може все спалити -
Продасть тебе за мідяк, за гроші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023
Стоїть ,як в казці осінній ліс
Розмальовані у барвах листя.
Аплодують осені на біс, -
Щоб сонечко зійшло із захристя.
Вітер зриває листя з клена
Згорає немов день моє буття.
Червоне , жовте та зелене
Згасають ,як зорі в небуття.
Жовтий лист кружляє вітер
І несе за течією ріки.
Всміхається клен красень містер
Розсипає лист з своєї руки.
Люблю осінь- золоту осінь
у барвах золотих осінній сад.
Як зорять крони в небо просинь
Встеляє килим до ніг листопад.
Я дякую Богу за життя!
За те ,що іду - в золоту осінь.
Шаную кожен день я буття
Не боюсь заметіль , і морозу.
Розстелився туман стіною
Поміж сніжних хмар сховалось сонце.
Кружля жовтий лист надімною
Дощ вмиває небесне віконце.
Листопад, листопад, листопад,
Прошу зігрій , ще осінні квіти.
Хай хризантеми і в снігопад
Дарують нам мить щастя - рай літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023
Я місяць ,а ти - зіронька у небі
Зоряне сяйво у моїм вікні.
Я, нахиляю зореквіт для тебе
Коли являєшся у снах мені.
Я люблю, люблю, люблю тебе...
І демонструю тобі почуття.
Ти є Всесвіт - небо голубе
Мого літа-літечка рай -життя.
Пахне лавандою твоє волосся
Солодкий аромат вабить, п'янить.
Лунає музика зір стоголосся
Небо малює нам -блаженну мить.
Я роблю до тебе крок вперед
І хочу до себе ,так обняти.
В зоряну ніч співаю пісню сонет
Коли ти поруч, хочу літати.
Я хочу доторкнутися рукою
Цілувать солодкі вуста твої.
І милуватись твоєю красою
Звінчати навіки серця свої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023
Не зазіхай на чуже!
Чужі маєтки ,хату і поле.
Не ріж душу ,як ножем
Коли босі ноги стерня коле.
Хто ласиться на чуже!
Той вогнем обпече свої руки.
Вабить очі Фаберже...
Витвір гарних слів їх ніжні звуки.
Кожна душа красива
По своєму дивиться на цей світ.
Тоді вона щаслива
Коли летить як пташка у політ.
Будуймо храм любові
В якому нема заздрості та зла.
Він даний нам у мові,
Щоб у ньому вічно душа жила.
Господь дав розум, очі ,
Дав нам талант творити - мить життя.
Підіймає уночі -
Надихає ідеями буття.
Не переходьте межу!
Не претендуйте на чужу власність.
Свята правда поб'є лжу
Все таємне оживе, в тьмі ясність.
Даруйте щастя людям!
Во славу божу творіть новий день.
Сонцем зійде дух в грудях
Поет народить слово для пісень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023
Наснився мамин рай, рідна хата
І квіти ,що розцвіли під вікном.
Немов айстра усміхнулась мати
Веде у казку журавлиним крилом.
У хаті пахне духмяним хлібом
У рушниках образ божий на стіні.
Спить моє село під білим снігом
Сниться дитинство , юні літа у сні.
О, мамо айстро -осіння квітко!
Казковий тихий раю - ясний світе.
Поміж зір -вечірня ясна зірко,
Світи ,світи - веди мене у літо .
О мамо ,матусенько рідненька!
Бажаю тобі здоров'я ,довгих літ.
Прошу, дочекайсь на мене ненько!
І заспівай мені пісню давніх літ.
На крилах птаха лечу додому
Там, де яблунь цвіт і вишня в розмаю.
Вклоняюсь землі , дубу старому
Золотій липі у зеленім гаю.
О мамо - голубко сизокрила!
Цілую твої руки до зап'ястя.
Я дякую за все - мамо мила
За труд, недоспані ночі - мить щастя.
Де б не була я у яких краях
Лечу, де цвіте червона калина.
Тут річка ,щебет солов'я в гаях...
Ліс, став, в діброві солодить малина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023
Прийшла осінь до стрункого клена
Опустив до землі віти низенько.
А ще вчора листячко зелене
Втішало в милої пташки серденько.
Я стою, дивлюсь в голубу блакить
і милуюсь, як золотіють крони.
О зупинися, ще блаженна мить!...
Хай співає пташка клену канцони!...
Сховалось між хмар осіннє сонце
з вітром в танці кружляє жовте листя.
Клен взяв скрипку у свої долоньки
І звучить симфонія падолиста.
Розстеливсь сивий туман стіною
З віть клена падає, падає листя...
Звучить нота мінорно струною...
- О , літо - літечко, де ти озвися!...
Вже пізня осінь до кісток пройма
Холодно... плаче захмарене небо.
А завтра впаде сніг, скоро зима...
Музика зігріє душу у тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
Ти від мене, так далеко, як місяць від сонця...
Зійшла перша зіронька зорить до віконця.
Запалив осяйну лампадку - свічу небокрай
Кличе закоханих лебедів в зелений гай.
О,зоряна Богине муз - луна, луна, луна...
Закоханих мрій пісня - мелодійна струна.
Ти візьми на корабель, на острів щастя до зір...
Нехай звучить музика про любов з синіх гір.
Ой світи, світи дороги - місяць, місяченько -
І веди мене туди, де моя миленька.
Ми між синіх гір немов два птахи у польоті
І з'єднає наші серця пісня у ноті.
Я подарую перстень з алмазом у сто карат...
Ти моя квітка троянда - п'янкий аромат.
Я твій, я твій, ти навіки будеш моя, моя...
У моїй міцній руці ніжна рука твоя .
Для двох сердець потрібна любов щастя й фортуна
Океан зір ,де дзвенить блакитна лагуна.
Щоб стрічати удвох ясне сонечко світання
В заметіль зими в душі цвіла квітка кохання .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
Я дивлюсь на небо ,як сонце світає,-
Як світанкова зірка миттєво згорає.
І, думу гадаю, чому я не сокіл...
Не маю крил злетіти у небо високо.
Прошу , тебе Боже, дай крила орлині!
Злетіти до сонця у небо синє - синє.
Крилом розігнати сніжні сиві хмари
Нехай шукає голуб голубку до пари.
Хай в сизокрилого птаха сяють очі!
Співає коханій пісні зранку до ночі.
В їхньому серці горить - вогонь кохання
Стрічають новий день - сонце світання.
Якби я мав крила ,як пташка маленька
Я б на крилах злетів ,там ,де моя миленька.
Прилетів у вишневий садок ,до вікна
Співав пісні, хай цвіте в її душі весна!...
Прошу, тебе Боже , дай крила орлині!..
Навесні рясно цвісти - червоній калині.
Хай до старого дуба летять журавлі!...
На крилах несуть щастя до матінки землі.
О Боже ,дай голос, щоб співати пісні !...
Розвеселити одиноке серце мені.
Хай від співу пташки розквітають квіти!...
В гніздечку усміхаються матері діти.
Хай світить сонце із блакитного неба!...
Розквітають соняхи для мене, для тебе.
Хай дощ омиє глибокі рани землі!...
І, оспівують життя - божий рай солов'ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
Листопад розсипає пожовкле листя
Кинув на щастя золоту монету до ніг.
Він є майстер-ювелір птах благовістя
Дає знак, що скоро зима, впаде перший сніг.
О, поглянь моя кохана вже листопад...
Вітер розплітає берізці пишні коси.
Я повертаю літо - літечко назад,
Де мережить срібною ниттю трави осінь.
Пливе по небу сніжно - біленька хмара
Немов лебідка танцює у вальсі в цю мить.
Звучить музика : саксофон і гітара -
Кличе із тобою мила в голубу блакить.
Прийшов золотий листопад на подвір'я
Дарує другу весну - блаженну мить для нас.
Вже сонечко низенько і надвечір'я...
Чорноока циганка нічка єднає нас.
Осінь розмалювала у барвах листя
Для закоханих розпалює вогник тепла.
Падає, падає золотаве листя
Я, лечу ,як лебідь до тебе у два крила.
ПІСНЯ (СПІВАЄ ОЛЕГ ТУЧАПСЬКИЙ)
Поглянь, кохана вже листопад !
Знов вітер пестить, берізці коси.
Поверну літечко - літо назад
Де маки і срібнії роси.
У синьому небі пливе сніжна хмара
Немов лебідка танцює в цю мить.
Тужливо звучить саксофон і гітара
Кличе в небесну блакить.
- Прийшов листопад до нас на подвір'я
- дарує другу весну для нас.
- ВЖЕ СОНЦЕ НИЗЕНЬКО У НАДВЕЧІР'Я
- Чорноока циганка ніч лиш для нас
Осінь малює барвами листя
Для двох запалює вогник тепла.
Падає, падає золоте листя
Лечу, як птах у два крила.
❤️
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023
А я, так люблю тебе, кохаю...
Пісні про любов співаю.
А ти - немов би холодна зима
Не знаєш ,що хочеш - ти сама.
Завжди мені, ти кажеш :" підожди"
У снігах гублю твої сліди.
Я хочу чути твою розмову
Бачити тебе знову і знову.
Розстануть білі сніги весною
Підемо до вінця з тобою.
Закружляєм , як лебеді в парі
Злетимо до зір поміж хмари.
Коли цвіте квіт вишня в розмаю
Падають зорі з небокраю.
Стеляться пелюстки троянд до ніг
Від сонечка тане в душі сніг.
У суцвітті мрій розквітає сад
Щастя нам насіє зорепад.
Я візьму твої руки у свої руки
Зацілую, не буде розлуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023
О , ПЛИВИ РИБКО, ПЛИВИ
(СЕРГІЙ ЖАДАН)
ЗАХОТІЛА ПРОДОВЖЕННЯ ВІРША
О пливи рибко, пливи,
За течією ріки у море.
Не піднось голови
Бо орел зловить, понесе в гори.
О пливи рибко, пливи,
Шукай свій тихий рай в океані.
Глибини перепливи...
Переживи шторми ураганні.
О пливи рибко, пливи,
І не дивись акулі у зуби.
Борись, зі смерті оживи...
Вдихай кисень у свої груди.
О пливи рибко, пливи,
Хай не лякає вода студена.
У важкій праці гав не лови
Хай стелиться трава зелена.
О пливи рибко, пливи,
Не здавайся рибалці на гачок.
Та не втрачай голови
Коли зробиш до любові крок.
М.Чайківчанка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
РАЙ ЛІТА
А час змиває літечка сліди
Та не стерти із душі - рай літа.
І, висока хвиля несе туди,...
Де золоті піски, море квітів.
Хай літо буде для нас раєм!...
Буяють трави, і цвіте лаванда.
І на крилах мрій до зірок злітаєм..
Пелюстками стелиться квіт троянда.
Хай світить сонце - голуба блакить!
Літо єднає самотні серця.
На хвилях моря музика дзвенить...
Любов веде голубів до вінця.
А там, де пальми широколисті...
Над морем білі чайки літають.
Грають на хвилях струни сріблисті
Там закохані сонце стрічають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
Осіннє сонце світить, та не гріє...
Та все ж так хочеться, сонечка тепла.
Самотній птах про весну, літо мріє...
І на крилах мрій злітає до села.
О зупини осінь, цю блаженну мить!
Я так не хочу іти у Листопад.
Хай , іще Жовтень листячком золотить...
Втішає сонечко - наш осінній сад.
А те, що я мріяла...не збулося,
щоб стріла із милим зиму на плечі.
Все у житті чомусь переплелося
В літо-літечко шукаю я ключі.
Ніби вчора цвіли вишні навесні
Йшла в рай літа, де трави духмяні.
Стрункий клен всміхався здалека мені
Освідчувався щиро у коханні.
А, швидкоплинний час сплив за водою
І ніхто не може його зупинить.
Падає, падає листя наді мною...
Слухаю дощ, як клен листвою шумить.
Світи, світи мені - осіннє сонце!...
Насолоди піснею моє життя.
Музою явись у моє віконце
Хай цвітуть розмаєм мої почуття!.
------2-------
РАЙ ЛІТА
А час змиває літечка сліди
Та не стерти із душі - рай літа.
І, висока хвиля несе туди,...
Де золоті піски, море квітів.
Хай літо буде для нас раєм!...
Буяють трави, і цвіте лаванда.
І на крилах мрій до зірок злітаєм..
Пелюстками стелиться квіт троянда.
Хай світить сонце - голуба блакить!
Літо єднає закохані серця.
На хвилях моря музика дзвенить...
Любов веде голубів до вінця.
А там, де пальми широколисті...
Над морем білі чайки літають.
Грають на хвилях струни сріблисті
І на пристань кораблів стрічають.
-----3-----
О , ПЛИВИ РИБКО, ПЛИВИ
(СЕРГІЙ ЖАДАН)
ЗАХОТІЛА ПРОДОВЖЕННЯ ВІРША
О пливи рибко, пливи,
За течією ріки у море.
Не піднось голови
Бо орел зловить, понесе в гори.
О пливи рибко, пливи,
Шукай свій тихий рай в океані.
Глибини перепливи...
Переживи шторми ураганні.
О пливи рибко, пливи,
І не дивись акулі у зуби.
Борись, зі смерті оживи...
Вдихай кисень у свої груди.
О пливи рибко, пливи,
Хай не лякає вода студена.
У важкій праці гав не лови
Хай стелиться трава зелена.
О пливи рибко, пливи,
Не здавайся рибалці на гачок.
Та не втрачай голови
Коли зробиш до любові крок.
М.Чайківчанка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2023
Я закрию очі ,образи забуду
Прощу усіх ,тих , кому не вгодила.
Як сопілкар заграю тихо у дуду
Заспіваю, розпахну свої крила.
Коли побачу вас подам свою руку
Відпущу в забуття вашу провину.
Щоб моя душа не знала болі, муки
В самоті не лила з очей сльозину.
Я відкрию вам двері в дім : вдень, уночі
Постелю на біленькім ложі спати.
Ні, не буду гострити проти вас мечі,
Буду вам читати вірші, співати.
Нагодую хлібом , напою водою
Колисковою заколишу ваш сон .
І намалюю казкові сни рукою
Буду світити зіркою до вікон.
Хай розвіється немов дим вчорашній день
Вітерець розжене туман над нами.
Я , так не хочу захворіти на мігрень
Поранити, як ви мене словами.
А слова бувають солоденькі ,як мід
А бувають гострі немов би бритва.
Добрі ,залишають у душі добрий слід
Лихі спалять мости, сльозить душа - жертва .
А душа чиста , крихка немов би кришталь
Торкнешся ...і розіб'єш її Всесвіт.
Не склеїти чашу щастя - в душі печаль...
Бо вітром стоптаний, і в'яне її цвіт.
А самолюбець запальний, як дикий звір
Розпалює язиком війну ,чвари.
Вириє він під тобою яму ,як тхір
Сонце заступить із чорної хмари.
А люди лихі переходять за межу
І стріляють словами ,як зі зброї.
І показують свою лапу ведмежу,
Що сильні, мають медаль і герої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2023
Я лелекою лечу у рідний край,
Де цвіте буйно сад біля хати.
Манить здалека, так до себе мій рай,-
Де родилась, і жде мене мати.
О , яка ,тут краса немов у Казці!,
Так пахне солодко вишня в меду!.
Літо дарує квіти в божій ласці
Духмяні півонії у саду.
Зацвіла , так яскраво півонія
Розпустили бутони пелюстки.
Розлилась мелодійно симфонія
Нагадують мамин рай, ці квітки.
Я так люблю , як цвітуть півонії!
Мамині квіти, що сяють ,як зорі.
Вони надихають в гармонії...
Купаюсь у розмаю ,як у морі.
Цвіте мамина півонія в саду
Стелить літо рушник нам під ноги .
Я у казковий світ дитинства іду,
Щоб загубити втому з дороги.
Лечу , як на свято додому в село,
відчути радість, щастя у душі.
Обніму піонії своїм крилом,
Задзвенять у пісні мої вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2023
Вже осінь кохана - Золота осінь!
І стелиться сивий-сивий туман.
Осінній день зорить у небо просинь
Тримає небо старий дуб титан.
А дні за днями летять падолистом
Вже Листопад...і за крок до зими.
Золотіють крони дерев над містом
І, милуються осінню ,як ми.
Красуня осінь в золотім намисті
Кличе до себе у свій рай - п'янить.
На твоє волосся падає листя...
Перший білий сніг на ньому блищить.
Я візьму твої руки у свої руки
Поведу у Золотий Листопад.
Заграють струнами - мелодійні звуки
Повернемо нашу весну назад.
Ми немов лебеді білі із тобою
Злетимо у даль голубу блакить.
Закружляємо у танці листвою
Хай Осінь дарує нам блаженну мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2023
На краю літа зустріла тебе я
Сходила перша зіронька в цю мить.
З під моїх ніг втікали небо і земля
Вечір єднав долі із- за блакить.
Ти з'явивсь, як сонечко із небес
Закохалась в тебе я щаслива.
знайшла тебе без записаних адрес
у твій світ привела пташка мила.
Я так люблю тебе , я кохаю -
і лечу до тебе на крилах мрій.
а від долі не втечеш , це я знаю...
хто посланий Богом, той буде твій...
Жду, як корабля на пристані щастя,
знаю коханий , що ти тільки мій.
Душі потрібно слова, як причастя
Сонця для квітки у любові святій.
Не біжи ,прекрасний час, мить зупини!
не втікай, так швидко у листопад.
На мить мій рай літа - поверни !
хай дарує нам щастя зорепад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023
Єднайтесь сестри та й брати в родину!
Бо в єдності сила і міць народу.
Згуртуйтесь докупи у важку годину
Хай лиходій, тут не каламутить воду.
Хто не знає ,хто він з якого роду
Забув із якого походить коріння.
Він носій зла і зрадник для народу,
Іскорка вогню, що спалює все в тління.
Хто народився виріс на цій землі!
Не хоче мовою землі розмовляти.
Він язиком вбиває наш дух душі,
Розпинає на хрест Україну мати.
Згадаймо,нині всіх героїв війни!
тих , хто стояв з ворогом на смерть у борні!
Хто віддав життя, не дожив до весни!
Високу ціну заплатив за мир у вогні.
Важка терниста в народу дорога,
ми обрали свій шлях до свободи, волі.
В єдності духу наша перемога!
Прийде час засіємо зерно у полі.
Для хижих зайд і різних мастей приблуд
На стражденній землі їм місця немає.
Хто вбивав дитя, прийде на божий суд...
За скоєний злочин у муках сконає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023
Коли вперше стріла я кохання,
То очі світились щастям, як кришталь.
Як до місяця йшла зірка рання
У мріях я злітала у синю даль.
Я ростила довгу косу до вінця
Водоспадом лилось моє волосся.
Вплітала квіт троянду до лиця
До сонця сяяло немов колосся.
Хотіла трішки казки у житті
Бути королевою біля тебе.
Згорати, як зірка у почутті
А над нами було високе небо.
Від погляду танула немов сніг
В грудях серденько билось наче пташка.
Чекала тебе з далеких доріг -
Молилась тобі, як Богу монашка.
Я довго - довго косу ростила
А пізніше обрізала під каре.
Ти зламав мої пташині крила
І поміняв мене на кабаре.
А тобі мене було замало
Хотів шаленства - гарячої крові.
Моє серце в самоті згорало
Без ніжності, ласк, цілунку у слові.
Ми розійшлись назавжди з тобою
Не повернути нашу весну, наш рай.
Швидкоплинний час сплив за водою
І нагадує про тебе місяць май.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023
Думи, мої думи ...чого , вам не спиться?...
До ранку шукаєте світло на землі.
Ідіть між люди , спитайте , як їм живеться?...
Розпинають на хрест душу, кусають джмелі...
Лукавий глядить на чуже косим оком
Лишень ,би увірвати шмат добра собі.
Напруга вольтова б'є в душу сильним током
Брат з брата дере шкуру, очі в гіркій сльозі.
Зупинись, не розпалюй вогонь , бо обпече!
І прийде день розплати за сльози вдови.
Ти - не тішся, що ранив словом серце живе
Не літай, як орел і не штовхай до біди.
Мудрий чоловік , який вміє мовчати -
Слухати інших мову ,як трава росте.
Вміє в любові часточку себе віддати
Нахилити ясне сонце - небо голубе.
Думи, мої думи , душу не тривожте !
Не додавайте, мені жалю і журби.
Ніколи не надихне - серце порожнє
Хто живе без Бога, руйнує щастя мости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023
Ти нежданно прийшла в моє життя
Світ став казковим раєм ,в цей час.
Від погляду - билось серцебиття...
Високе почуття з'єднало нас.
Я затамував свій подих на мить
Довго -довго дивився на тебе.
Ти- пісня, яка до себе манить...
Хочу відчути твій простір неба.
Твої очі, це дзеркало душі-
В них відзеркалює твоя краса.
Ти дай мені до серденька ключі,-
Щоб у мріях злітати в небеса.
Я хочу іти поруч з тобою
Слухати мову зранку до ночі .
До себе обняти своєю рукою
Дивитись в твої блакитні очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023
Вона, як з Голівуду ,крута модель
В її голові метелики літають.
Такий портрет Дів малював Рафаель
Закохуються в них, пізніше-лишають.
Роздягнеш до голого нерву душу
Б'є током немов високовольтна струна.
Немов сніжна королева у стужу...
Не зігріє, не заколише сни вона.
Як вийде на люди без фарби, маски
То немов падає корона в калюжу.
В гордих немає ніжності, і ласки
І душу пораниш об троянду-ружу.
Вона актриса грає різні ролі:
Красуню фею, русалку, попелюшку.
Запальний характер...спалює долі
Не звариш з нею каші і рибну юшку.
Любить натирати посуд до блиску
Вночі літає з мітлою ,що тече піт...
Зважує все на терези по списку...
В рожевих окулярах дивиться на світ.
А життя навчило коритись долі
Працювати , досягати цілі, мети.
Довелось страждати... з'їсти пуд солі
Посеред чужих світів любов віднайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023
Я осіння квітка - жінка осінь
У моїй душі цвіте - цвіт весна.
Я ясне сонечко - в небо просинь
Зіркою зорю до твого вікна.
На землі - моя місія життя,
Щоб оспівувати красу світу.
До краплинки спити роси буття
Дарувати людям радість світлу.
Я є осіння жінка - мить життя
Листя дуба, клена ,і тополі.
Я сіль землі її серцебиття
Пташка , яка прагне миру, волі.
Я осіння жінка, дощ і вітер,
Захід сонечка у надвечір'я.
Ласкава, мила мова із літер...
Поміж зірок - яскраве сузір'я.
Я осіння жінка - музика зір
Перший сніг на зеленому листі.
Я відлуння - ехо із синіх гір
Усмішка веселки із захристя.
Я осіння жінка - солодкий плід
Ябко, грушка, виноград,і вишня.
У твоїм серці я залишу слід
Прийду у сни ,як зірка Всевишня.
Ти осіння жінка - жінка осінь
У твоїй душі цвіте - квіт весна.
Ти ясне сонечко - в небо просинь
Зіркою зорю до твого вікна.
Ти осіння жінка - мить життя
Листя дуба, клена , і тополі.
Ти сіль землі її серцебиття
Пташка , яка прагне миру і волі.
Ти осіння жінка, дощ і вітер,
Захід сонечка у надвечір'я.
Ласкава, мила мова із літер...
Поміж зірок - яскраве сузір'я.
Ти осіння жінка - музика зір
Перший сніг на зеленому листі.
Як відлуння - ехо із синіх гір
УсмІшка осені із захристя.
Жінка в осені - солодкий плід
Ябко, грушка, виноград,і вишня.
У твоїм серці я залишу слід
Прийду у сни ,як зірка Всевишня.
Ти осіння жінка - музика зір
Перший сніг на зеленому листі.
Як відлуння - ехо із синіх гір
Усмішка осені із захристя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2023
( 3 вірша.)
Якщо піду, поцілую на прощання,
Щоб не забути те ,що було між нами.
Я візьму з собою весну кохання
закружляю вище гір під небесами.
Я чую харизматичний голос - спів
В душі - осіння печаль, осіння печаль.
Шукаю сріблясте сяйво зір - зі слів
І Музика веде у новий день у даль.
Чуєш я вільна, вільна, вільна пташка,
Не закути у ланцюг мою свободу.
Я молюсь, коли буває мені важко...
У мене є мова, пісня, стиль моди.
Порозумітись не змогли з тобою
Не знайшли ми серединки у розмові.
Молоді роки спливали водою...
Ми згорали без почуттів у любові.
--------2--------
Ти неждано прийшла в моє життя
Світ став казковим раєм в цей час.
Від погляду - билось серцебиття...
Високе почуття з'єднало нас.
Я затамував свій подих на мить
Довго - довго дивився на тебе.
Ти - пісня, яка до себе манить...
Хочу відчути твій простір неба.
Твої очі, це дзеркало душі -
В них відзеркалює твоя краса.
Ти дай мені до серденька ключі,-
Щоб у мріях злітати в небеса.
Я хочу іти поруч з тобою
Слухати мову зранку до ночі .
До себе обняти своєю рукою
Дивитись твої блакитні очі.
------3--------
Вона, як з Голлівуду, крута модель
В її голові метелики літають.
Такий портрет Дів малював Рафаель
Закохуються в них, пізніше - лишають.
Роздягнеш до голого нерву душу
Б'є током немов високовольтна струна.
Немов сніжна королева у стужу
Не зігріє, не заколише сни вона.
Як вийде на люди без фарби, маски
То немов падає корона в калюжу.
В гордих немає ніжності, і ласки
І душу пораниш об троянду-ружу.
Вона актриса грає різні ролі:
Красуню фею, русалку, попелюшку.
Запальний характер...спалює долі
Не звариш з нею каші рибну юшку.
Любить натирати посуд до блиску
Вночі літає з мітлою ,що тече піт...
Зважує все на терези по списку...
В рожевих окулярах дивиться на світ.
А життя навчило коритись долі
Працювати , досягати цілі, мети.
Довелось страждати... з'їсти пуд солі
Посеред чужих світів любов віднайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2023
ПОВТОРНО
Намалюй мені зоряний вечір!
У променях сонця квітучу весну
Візьми на крила в краї лелечі
І цілунком сонця розбуди від сну
Подаруй мені любов, подаруй!
Білі ромашки ,що цвітуть у полі.
І стукіт мого серденька відчуй!
Хай усміхнеться зірка - щастя долі.
Заквітчай моє ложе пелюстками,
Щоб купатись в океані почуттів.
І зацілуй уста - небесами
Знайди солодку родзинку між слів.
Подаруй мені любов, подаруй!
Білі ромашки ,що цвітуть у полі.
І стукіт мого серденька відчуй!
Хай усміхнеться зірка-щастя долі.
Поведи мене в золоту осінь!...
Обійми крилом лебедя до себе.
Як вітер вербі розплети коси...
Нахили ясні зорі - синє небо.
Подаруй мені любов, подаруй!
Білі ромашки ,що цвітуть у полі.
І стукіт мого серденька відчуй!
Хай усміхнеться зірка-щастя долі.
Ти моє небо...жадана мрія...
Як лебідь лебідку веди у політ.
Ти сонечко у вікні - надія
Моя любов, а в ній життя - увесь світ.
------- 3--------
ПОЦІЛУЮ НА ПРОЩАННЯ
Якщо піду поцілую на прощання,
Щоб не забути те ,що було між нами.
Я візьму з собою весну кохання
закружляю вище гір під небесами.
Я чую харизматичний голос - спів
В душі - осіння печаль, осіння печаль.
Шукаю сріблясте сяйво зір - зі слів
І Музика веде у новий день у даль.
Чуєш я вільна, вільна, вільна пташка,
Не закути у ланцюг мою свободу.
Я молюсь, коли буває мені важко...
У мене є мова, пісня, стиль моди.
Порозумітись не змогли з тобою
Не знайшли ми серединки у розмові.
Молоді роки спливали водою...
Ми згорали без почуттів у любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2023
Прилетів лелека на церковне подвір'я,
Де йшла свята меса за вбитого бійця.
Опустив голову і чорно - біле пір'я
Моливсь,щоб злетіти до зір - Бога Отця.
Злетіли журавлі за обрій у тумани
Залишивсь самотній птах один на землі.
Перебите крило на душі його рани
Бачить горе людей і страждання землі.
Горять села і міста у полум'ї вогні
Залита земля в крові стогне від болю.
Козаки стоять щитом пліч - о - пліч на війні
захищають від ворогів нашу долю.
Птах все розуміє, та не може сказати ...
Не може віддячити за добро людям.
Що поїли, годували мов рідна мати,
Мають добре серце ,що б'ється у грудях.
У домовині несуть сина України
встеляють пелюстки троянд до його ніг.
Несуть вінки, живі квіти, гілку калини
Старі дуби перед ним схилились край доріг.
Розлились потоком немов би море люди,
І скраю йде за ними сизокрилий птах.
Невимовний біль мами роздирає груди,
Що вбите дитя її несуть на руках.
Плаче і ридає стара мати за сином,
Що більше йому не зацвіте - цвіт весна.
Згасло сонечко і летять журавлі клином...
Сліди сина снігом замітає зима.
Співає сумні пісні соловей калині,
Там за селом цвітуть маки сум і печаль.
Мама поцілувала дитя в домовині
Птах взяв на крила сина злетів в синю даль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2023
Прийшов важкий час , і чорна година
І, ходить по лезі бритви - життя.
І ,ллє гіркі сльози мати - калина
На хресті розп'яте її дитя.
Прийшла з болота людожерка - війна
Привела до нас вражого сина.
І, світу голосить : "Не моя вина",
Що в усьому винна Україна.
Літає не птах миру, чорний ворон,
Щодень він приносить звістку сумну.
Стріляють, і вбивають , беруть в полон...
Куля вкладає до вічного сну.
Ніхто не знає ,що буде завтра з ним?...
Чи побачить схід сонечка рано?!...
Війна спалює дім, і стелиться дим...
Пливуть чорні хмари...і тумани...
Юнаку назавжди згаснув білий світ
І, куля наскрізь груди пробила.
Молодий, йому було, лиш двадцять літ...
Плаче за ним матінка мила.
Зацвіли чорнобривці на могилі,
Горить запалена свічка сину.
На калині співають пташки милі
Матері з очей витирають сльозину.
О, поглянь зійшло українське сонце!
Цвітуть мальви квіти у розмаю.
Зорить мати у небесне віконце
Виглядає сина у снах з небокраю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023
Господь, такий прекрасний створив, цей світ!
Царі жорстокі грають у війну.
Куля перериває пташці політ
За волю платить високу ціну.
Ураганний град смертоносна зброя
Спалює у вогні рай на землі.
Карлик на коні грає у ковбоя...
Гострить проти всього світу шаблі.
А князі воюють поміж собою
Ніяк не можуть до згоди дійти.
Наштампували куль - огненну зброю
Спалює мирного життя - мости.
За владу , злоту корону , мільярди
Царі на троні перейшли межу.
Збожеволіли дикі леопарди
Будують своє завтра з куражу.
Плаче Марія з дитям на іконі,
Що у крові , вогні горить земля.
Вбивця стріляє мати на пероні
В лоні ненароджене немовля.
Прошу, тебе Боже, зупини війну!
Прожени з трону вражого сина.
Принеси до землі - сонячну весну,
Щоб із руїн зросла - Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023
Я стою слухаю -Золоту Осінь
Королеву музики-скрипку.
Як весна розпускаю свої коси
Щоб напитись мелодій краплинку.
Грає на скрипочці мінорно скрипаль
розганяє хмари білогриві.
А осінь, як весна вдягає вуаль
Єднає долі серця щасливі.
Золотіють крони стрункого клена
Під ноги листя летить і летить.
Немов друга весна прийшла до мене
Нахиляє небо - блаженну мить.
Розлилась рікою - музика октав
з вітром у вальсі танцює осінь.
Я ходжу ,як самотній птах між отав
Шукаю наш рай - у небо просинь.
Я ЛЮБЛЮ ЗОЛОТУ ОСІНЬ СПІВАЄ ГЕННАДІЙ ВОЛОДЬКО
Один любить весну ,інший літо
А я люблю -Осінь Золоту.
Як розквітають жоржини квіти
І очима п'ю ,цю красоту...
Я дивлюсь на верховіття дерев,
Як золотіє листя клена.
Золота осінь - для дам королев
Дарує музику Шопена.
Жовтень змахнув крилом : "Прощавай!
Злетів у даль за журавлями...
- "Ти мене в Золоту осінь - чекай!
Я прийду до тебе з піснями.
Час зриває жовте листя з клена
Кружляє листва наді мною.
Злетіли у даль роки від мене...
Шукаю блаженну мить під горою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023
А роки немов би осіннє листя
Падає, і падає на плечі.
Прийшла ,вже осінь на моє обійстя...
Запалює зорі у надвечір.
Не відлітай, побудь Жовтню зі мною!
подаруй душі , ще блаженну мить.
Я зацвіту для тебе квіт весною,
Щоб в осінній красі - вічно жить.
Розіллюсь в тобі дзвінкою рікою
Хай музика зір струною дзвенить.
Так, хочу намилуватись тобою
І нахилити голубу блакить.
Стою , слухаю музику скрипаля
Жовтня оксамитовий голос.
І під ногами пливе кругом земля...
Від щастя квітну ,як в житах колос.
А роки немов би білий - білий сніг
Впаде дощем на щоку, розтане...
Згорить ,як жовте листячко у вогні...
Окриляє осінь - сонце жадане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023
Я, так хочу прокинутись від сну,
Щоб не було страшної війни.
Зустріти під мирним небом весну,
Щоб від сонця ,танув сніг зими.
Хто прийшов із війною у наш дім
Зі зброєю в руках стріляє.
Хай згине від кулі ,розвіє дим!...
У муках , як хижак сконає.
За кожну пролиту невинну кров
Бог дасть катюзі, по заслузі.
Заплатить високу ціну за кров
Відречуться рідні, і друзі.
Хай не знає радості на землі!
Буде не милий , цей божий світ.
А його потомки ходять в імлі
З серця стікає кровавий піт.
А хто зацькував язиком правду
Його уста несли лжу людям.
Втратив себе і душу лукаву
Відчує божий гнів біль в грудях.
Хай почує мої слова Господь!
зупинить війну, кровопролиття.
Оживе з руїн війни - дух, і плоть.
Усміхається матері дитя .
Хочу , щоб люди не знали біди
Будували свій дім, як у казці.
"Хай квітує життя і цвітуть сади!"
Птах оспівує життя в божій ласці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2023
Відкрию тобі двері у душу
І напою водицею з криниці.
Подарую на щастя квіт -ружу,
Щоб виросли крила немов у птиці.
Я візьму тебе у казкові сни
Там де ,як океан -голубе небо.
Поведу у рай по стежках весни
Цей білий світ подарую для тебе.
Я засяю сонцем над тобою
Поведу тебе на берег любові .
Задзвенить музика струн луною
Оспіваю твоє ім'я у слові.
Від погляду очей я літаю...
А від цілунку тану, як білий сніг.
Від ласкавих слів душа співає
Встеляє мільйон троянд до твоїх ніг.
Полечу ,як вітер за тобою
І обійму ніжно крильми до себе.
А від спраги напою водою
І намалюю казку лиш, для тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2023
Один любить весну, інший - літо,
А я люблю Осінь Золоту.
Як розквітають жоржини квіти,
І очима п'ю цю красоту...
Я дивлюсь на верховіття дерев,
Як золотіє листя клена...
Золота осінь для дам-королев
Дарує музику Шопена.
Жовтень змахнув крилом: Прощавай!
Злетів у даль за журавлями...
Ти мене в Золоту осінь чекай!
Я прийду до тебе з піснями!..
Час зриває жовте листя з клена,
Кружляє листва наді мною...
Злетіли у даль роки від мене...
Шукаю блаженну мить під горою...
-----2------
Явір скрипаль взяв скрипку у руки
Звучить мінорна нота октав.
Розлилися мелодійні звуки...
Шукаю сонечко між заграв.
Жовтень запросив мене на свято
Стелить до ніг квіти- небокрай.
Звідусіль лине вітань багато...
Покрова дарує- Коровай.
Золота осінь, це друга весна-
Листя мов полум'яна квітка .
Хай дарує щасливу мить вона
Зігріє ,як сонечко влітку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2023
Осінь з віт зриває жовте листя
Вітає мої роки із захристя.
Встеляє багряний килим до ніг
Забіліли скроні немов білий сніг.
Роки злетіли немов журавлі
Хочу додому до рідної землі.
Згадую дитинство - дні колишні,-
У маминім раю як цвітуть вишні.
Повернусь у село в рідні края
У батьківську хату ,де виросла я .
Хоч не надовго ,на декілька днів
Наслухаюсь пісень струнких ясенів.
В маминій світлиці ,як у раю...
Тут вишиті рушники у розмаю.
Так пахне духмяний хліб на столі
Наберусь сили із рідної землі.
А тут ,де духмяні трави в росі
Так цвіте золота липа у красі.
На березі ріки ліс, діброва...
Дзвенить водограй - солов'їна мова.
Прийду ,поклонюсь дубу старому...
Присяду із доріг... загублю втому.
Намилуюсь божим раєм в саду...
Тут зустріну - юну весну молоду.
Я йду в осінь - золотий листопад
Згасають мої роки , як Зорепад.
Втішає соловей - рай яблунь цвіт
І мамина ніжна пісня - давніх літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2023
Спала під біленьким снігом земля
Ніч малювала дітям казковий сон.
З Чорного моря підняла війна
На світанку ворон забив до вікон.
Земля у диму... палає в огні-
Плачуть від жахіть малесенькі діти .
На білім снігу кров, все у багні...
З коріння рубають дуби їхні віти.
Відважні хлопці львівські соколи
Пішли на війну стоять в перших рядах.
Злітають з небес немов янголи
Відкривають білі купола, як птах.
Десантники, як зорі у небі...
Розганяють хмари, сиві тумани.
Розправляють крила наче лебідь...
Захищають матерів та коханих.
Десантники - воїни титани
Захищають нас від хижої орди.
Це є славні козаки - гетьмани,
Які ідуть тільки вперед, усюди...
Десант торкається зір рукою
Сонця, що віддає тепло до землі.
Тримає міцно у руках зброю -
І, в надії сходить сонечко в імлі.
А славні - бандерівці онуки
Порвуть тих, хто ставить на них капкани.
Перехоплюють ракети буки
Перелітних птахів, що звуть ''орлани'' .
Стоїмо пліч - о -пліч у цій борні
За святу землю , свій дім ,і родину.
Нас не зламати ,не вбити... О, ні!, ...
Живі, мертві стануть за Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023
З Чорного моря прилітають ракети
Стирають з лиця землі села, міста.
Насіяли град - зривні мінні прилети
Ллється, як вода рікою кров свята.
Гуде, як хижий звір сирена **тривога**
З хати на мороз лютий жене війна.
Надія на себе - Всевишнього Бога
Молись, хай стороною іде вона!.
Хто видумав тебе, людожерко війна?...
Скільки принесла горя, лиха, біди.
Там ,де ти ідеш миру, спокою нема...
Спалені мости, зруйновані світи.
Хто прийшов із мечем, від меча загине!
Нема місця йому на чужій землі.
Хто стріляє в тебе... від кулі погине -
Згорить він у вогні - на дикім полі.
Ми є українці - миролюбний народ!
Хочемо миру ,не дикої війни!...
Пити із криниці , із джерел чистих вод -
Звести дім , щоб росли дочки, сини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023
А нині світом править сатана
Сидить на троні в ізумрудах.
Йому потрібно хаос і війна
І кровопролиття в мільярдах.
Його приймає в гості Ватикан
Дає руку, здалека з дороги.
Вішає локшину веде в обман
В Україні війна ,тривоги.
Вже, увесь світ відрікся від нього,
Від скаженого пса втікають.
Друзяки :бацька, дон- дон з грізного
Таємну гру із царем грають.
Якому Богу молиться Пілат?...
Той, що взяв меч, і зброю в руки.
І ,статки зашкалює циферблат
Хоче крові, помсти , і муки.
На короні, тіарі три шістки,
Як Ангел пухнастенький, білий.
Договірняк між вбивць - без печатки
Погляд звіриний, здичавілий.
Він вже купив собі планету Марс
А на землі - підземний бункер.
В його розмові блеф , і один фарс....
В крові купається луципер.
Хто пам'ятає, як їздив на початку війни в Україні цар до папи, як ворон і чайка нападали на голуба.Але війна на Донбасі вже була.Все написала про ці події це, 2019 рік 4-5 липня, як вбицю стрічав Ватикан ,як дорогого гостя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2023
Летіли над хатою у даль журавлі
Кинули мені пір'їнку на щастя.
Несли чарівні струни літа на крилі...
Подарували пісню, як причастя.
О, мої журавлі, журавлі, журавлі!
Я чую ваш голос здалека "курли"
Я вертаю спогади рідної землі,
Коли в садочку цвіли мої роки.
Там ластівка звила гніздечко у стрісі
Соловей зранку до ночі співає.
Квітнуть літа ,як листячко на горісі
Душа в мамин рай дитинства злітає.
Я лечу за вами у синю- синю даль...
Туди , де в земнім раю - моє літо.
Вдягаю свою душу в зоряну вуаль,
щоб вдихнути у цвіт -пахощі квітів.
Я іду босоніж у росяні трави
Там, де цвітуть червоні маки в житах.
Тут стрічаю сонечко із - за заграви...
І , душа на волі співає ,як птах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2023
Там ,де цвітуть квіти,є надія
(леді Берд Джонсон)
Там де цвітуть квіти, є життя
Світає сонце- день новий.
Хочеться творити ,це буття...
Змалювати -світ казковий.
Там ,де цвітуть квіти, є краса
Рай у божій благодаті.
Наливає сочний плід - небеса
Втішають друзі-пернаті.
Там ,де цвітуть квіти ,є щастя
Ти його знайди для душі.
Приймай ,як причастя
Пий, як чисту воду у вірші.
Посіймо квіти для любові
Даруймо, тим , хто поруч нас.
Вознесімо до зір у слові...
Шануймо кожну мить ,і час.
Там ,де цвітуть квіти, є надія,
щоб вдихати в пахощі цвіт.
Душа пречиста ,як лелія...
Їй потрібно зірку з орбіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2023
На Марсовім полі гаї калинові
На шматочку землі, де буйна трава.
Звели із граніту дім юнакові -
Стяг синьо-жовтий, як корогва.
На Марсовім полі сумують могили,
Лежать тут герої страшної війни.
Над ними смерічки віття схилили,
Хмари приходять, колишуть їх сни...
На Марсовім полі смуток і печаль,
У скорботі співає тут птах у журбі,
І лине з серця його біль та жаль,
За хлопців невинних молить у мольбі...
На Марсовім полі, на рідній землі,
Сивий тут батько зростив кущ калини.
Над нею весною пролетять журавлі,
Де маки ростуть із роси краплини...
На Марсовім полі цвітуть знов тополі,
Буяють тут квіти... Палають свічки...
Лежать тут сини, що прагнули волі! -
Вони у нас в серці, в душі - навіки!
--------2-------
На Марсовім полі, там хрест високий
На ньому викарбуване ім'я сина.
Щоб бачив гай, поля - світ широкий,
Як цвіте у буйноцвітті Україна.
На Марсовім полі час зупинився,
Для тих, хто віддав життя за Україну!
Над ним старий дуб низько схилився
В шані ,віддає честь - герою сину.
На Марсовім полі, тут мати калина
Стоїть ,як билина за сином ридає.
В неї був ,як сонце - єдина дитина
Зранку до ночі колискову співає.
(В небі синім - синім його шукає.)
---------3-------
За селом у полі,там хрест високий
На ньому написано ім'я сина.
Щоб бачив в даль - світ широкий
Як цвіте в буйноцвітті Україна.
За селом у полі час зупинився
Для тих, хто віддав життя за Україну.
Над ним старий дуб низько схилився
В шані віддає честь герою сину.
За селом у полі, тут мати калина
Стоїть, як билина за сином ридає.
В неї був , як сонце єдина дитина...
І ,до нього пташкою щодня поспішає.
За селом, у полі, там шумлять тополі...
А на могилі сумні пісні співає птах.
Там маки цвітуть від пролитої крові
Що за свою землю пролив козак.
За селом у полі ,тут сиві тумани...
Розганяють хмари дуби, та ясени.
Від горя, біди посивіли мами
І, Чекають у снах сина із війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
Ти-моя любов, світло у вікні...
Хочу з тобою злітати до зір.
І, спати на твоїм плечі у сні...
Чекати весну із синіх гір.
Коли ти поруч , то я щаслива...
Не боюсь гріз, заметіль зими...
Нехай ллє із - за хмар дощ, і злива
Знаю, захистиш, зігрієш крильми.
Я хочу з тобою іти у світ
У осінь-золотий Листопад.
До сонечка злітати у політ...
В долоні ловити снігопад.
Я хочу в обіймах прокидатись
З тобою ділити сум ,радість.
Цим земним раєм - намилуватись
І ,стріти захід сонця- старість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
Світ у якому я живу
Звуть, так красиво, ніжно - мрія.
Молюсь , тримаю корогву...
В серці оживає - надія.
В храмі краси та любові
Співає жайвір божа пташка.
В ніч квітнуть зорі казкові
Запалює свічу монашка.
Тут прекрасна, щедра земля
Вгощає паскою на Різдво.
Родить хліб - два рази рілля
Тече рікою мед, молоко.
Подарую казку тобі!
І обійму сонечком літа.
Поведу в плаї голубі,
Там, де цвітуть у житах квіти.
Нахилю райдужне небо
А на світанку промінь сонця.
Осяю стежку для тебе,
Там, де два голуби на осонні.
А хочеш візьму у свій рай
Там, де цвіте липа духмяна.
Поведу у зелений гай,
Де росте вишня полум'яна.
Я дивлюсь на крони дерев,
Як на вітті листя золотить.
Тут троянда квітка королев
дарує клену - блаженну мить.
------2-----
Ти-моя любов, світло у вікні...
Хочу з тобою злітати до зір.
І, спати на твоїм плечі у сні...
Чекати весну із синіх гір.
Коли ти поруч , то я щаслива...
Не боюсь гріз, заметіль зими...
Нехай ллє із - за хмар дощ, і злива
Знаю, захистиш, зігрієш крильми.
Я хочу з тобою іти у світ
У осінь-золотий Листопад.
До сонечка злітати у політ...
В долоні ловити снігопад.
Я хочу в обіймах прокидатись
З тобою ділити сум ,радість.
Цим земним раєм - намилуватись
І ,стріти захід сонця- старість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023
Ви підняли руку на Бога
Забули святу заповідь"не вбий!".
Прийшли з війною біль, тривога...
Зруйнували наш дім, і храм святий.
То не дощ ,то плаче Всевишній
Ллє сльози вмиває рани землі.
О, зупинися - враже грішний!
Ти спалюєш колоски на ріллі.
Сивий священник на колінах
Біля вівтаря молиться щиро.
Плаче ікона храм у руїнах...
Боже ,зупини війну ,дай миру!
Кате, ти взяв в свої руки зброю
Стріляєш у невинне дитя.
Вигнав на мороз ...топиш водою...
Хто дав право вбивати - життя.
Боже, солдат поверни з війни!
До рідної хати мамі сина.
Хай зійде рано сонце весни!
В саду росте щаслива дитина
О, Господи , війну зупини !
В молитві прошу, тебе благаю .
Ворога із землі прожени!
Хай запанує мир в ріднім краю.
--------- 2-‐------
Вбивцям, катам мого народу!
на цій землі їм місця немає!
Хто каламутить чисту воду,
Той у пекельнім вогні згорає.
Орда принесла біду, горе
стерті міста, села із землею.
Пролита жива кров, сліз море...
Мій рід шукає захист -Мойсея .
Ви вдарили по щоці Бога
Скривдили ближніх: сестру, і брата.
В мертвих стріляє звір убогий...
Україна на хресті розп'ята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023
Якщо доля нас розлучить колись
Бажаю тобі добра, щастя, любові.
Ти - на цей світ по - новому дивись!
Відпусти ,що не твоє було у долі.
Прошу, тебе не думай про мене!
а віднайди свою любов у цім житті.
Хай душа квітне ,як листя клена...
Тягнеться до неба , сонця у почутті.
Куди б тебе не вела дорога...
Хвилі моря не занесли твій корабель.
Шукай свій причал, пристань у Бога...
Будуй свій дім...гніздечко ,як журавель.
Ти іди , не озирайся назад!...
Що було вчора, хай пливе за водою.
Зрости у душі храм -любові сад...
І перечекай дощ, що ллє над тобою.
Ти - пам'ятай ,що життя прекрасне!
І по - новому дивись на цей білий світ!
Мрій, твори поки сонце не згасне!...
будуй рай життя - для сивих , як зима літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023
Його очі, як волошки сині
Маком зацвів у стиглих житах.
Закрив навік свої вічки нині...
Злетів за обрій немов би птах.
Юначе, тобі любити дівчат!
А ти згаснув, як зоря рано.
Любив Україну взяв автомат...
Захищав дім , батьків, кохану.
На війні ,на бойових дорогах,
Над головою кулі свистять.
Йдуть бої в поразках, перемогах...
У вічному сні - сини лежать.
Над степом ворон літає, кряче...
Несе мамі звістку сум ,печаль .
Куля пробила серце юначе
Білим голубом злетів у даль.
Мати віддала на плаху сина
Йому встеляють квіти до ніг.
Україна стала на коліна
Стрічає із війни край доріг.
Мати за сином плаче ридає...
Зчорніла від горя ,розпуки.
Колискову йому співає
Цілує холодне чоло, руки.
А за селом ,де святі могили
Там у журбі стоять тополі.
Шану віддають дуби старожили
Синам ,що прагнули волі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023
Я хочу, щоб закінчилась війна
На землі запанував мир і спокій.
Засяяло сонце, прийшла весна...
І у небо голубе злітав - сокіл.
Хай дзвін небесний розбудить від сну!
Зійде райдуга підковою щастя.
Новий день подарує нам весну
Пісня причащає немов причастя.
Нехай запанує мир на землі!
Господар посіє зерно у полі.
Колоситься пшениця на ріллі
Пташечка співає пісні на волі.
Хай золотиться нива золота
У срібних росах розквітають квіти .
А церковний дзвін кличе- на свята
Щасливі зростають до сонця діти.
Збудуймо по цеглинні храм життя!
Посадимо дуба, клена, тополю.
Щоб на молитву спішило дитя
Молилось за щастя та кращу долю.
Зведемо високі вежі наш дім...
Посіємо квіти добра, любові.
Посадимо сад , хай птах співа в нім!
Наливають сочні плоди медові.
Хай впаде дощ росами у трави!
Загоїть глибокі рани на землі.
Засяє сонечко із заграви
Здобудем перемогу на цій війні.
Хай повертає до матері син!
До дітей батько ,до жінки чоловік.
Хай світить ясно сонце- для родин
І на святій землі буде мир вовік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2023
Нині Україна стала на коліна
Опустили голову дуби та тополі.
Чекає із війни мати свого сина -
Від горя плаче ,ридає...мліє від болі.
О дорогий синочку, мій милий сину!
Поглянь, уся родина зійшлася до тебе!...
Лиш встань , витри із моїх очей сльозину!...
Від нині, як билина - сирота без тебе .
Ти - янголом злетів у синю - синю даль
І більше ніколи не повернешся в наш дім.
Сину у моїм серці смуток та печаль...
Без тебе зима, так холодно порожньо в нім.
Сьогодні твоє весілля - любий сину
Дівчата встеляють пелюстки троянд до ніг .
Вінки соснові сплели у квіт, калину...
А ти в домовині лишаєш рідний поріг.
Розстелилися хмари пливуть як човни
Серед літа зима...дощить у літню днину.
Сина у мовчанні стрічають ясени ...
Мати до землі віддає дитину.
Зайшло сонечко за хмари ...день в тумані
Небо у журбі ...померкнув увесь - білий світ.
Дзвенять дзвони у ці хвилини останні...
Ховає мати сина, якому двадцять літ.
----2---
Посадила мати біля хати клена,
Щоб у сад до нього прилітали солов'ї.
На вітті квітнуло листячко зелене
В садочку зростали щасливі діти її.
Плаче осіннє небо проливним дощем
О ні ,то не дощ ,а то плаче Україна.
Несе на плечі хрест важким тягарем
Мати в сиру землю ховає свого сина.
Приніс чорний ворон біду, і море сліз...
І за ніч мати як голубка посивіла.
Згорають як зорі - сини...від граду, гріз...
Соколи на груди складають свої крила.
Лине пісня "пливе кача по Тисині"
І колискова колише його вічні сни.
Везуть вбитого сина у домовині...
Встелять в останню путь до ніг - квітами весни.
Ростуть дубові хрести,могили ,граніт...
На вітрах шальних майорить синьо-жовтий стяг.
Війна топче найкращий калиновий цвіт...
І , запалені свічки...журно співає птах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2023
Я не модель, і не міс Голлівуду...
Не демонструю красу на показ.
Не камінь блискучий з ізумруду...
А Богом вишліфуваний образ.
Я ,люблю позитив і блиск в очах...
Правду, коли пече ,болить в грудях.
І не рву пташечці пір'я в пух і в прах...
Не ставлю себе вище на людях.
Де б не була я, завжди стаю скраю...
ніколи не рвуся іти вперед.
Стою на сцені ,різні ролі граю...
Пишу, вірші..і співаю сонет.
Я, люблю тишу - матінку природу
Шелест буйних трав польові квіти.
Дзвін водограю п'ю ,як насолоду,
Як в житах цвіте маками літо.
Я вдихаю у груди п'янкий нектар
Душа мрійно злітає до сонця.
Дякую Богу за життя - божий дар...
За мальву ,що цвіте у віконця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2023
А ви бачили , як гори димлять?!...
Як смереки торкаються зір - неба?...
Яка то краса-божа благодать!
Як музика цимбал грає для тебе?...
Карпати-Швейцарія маленька
Тут райський куточок немов у казці.
Накує довгих літ - зозуленька
Дарує мить щастя- в божій ласці.
В горах Карпатах - на Верховині
Там літом не тане білий - білий сніг.
На високих скалах- полонині
Лунає ехо літа -веселий сміх.
Я , хочу поїхати в Карпати,
Вдихнути аромат - чисте повітря.
І ,як орел високо літати
Рукою ловити сонячне світло.
Із гір дзвенить на струнах водоспад...
Вмиває личко сонечко золоте.
Розсипає алмази- зорепад
Тут для закоханих- едельвейс цвіте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2023
Я прокинулась від цілунку сонця
Поніжилась в ліжку ,ще з п'ять хвилин.
Прилетіла голубка до віконця
Крильцями постукала до вітрин.
Піднялась , дивлюсь у віконце раннє-
Стрічаю світанок - день, як вперше.
Злетіла , як пташка в небо безкрайнє...
Малюю пейзаж літа - для верша.
О світку милий! ти - мій земний раю!...
Який ти прекрасний в божій красі!.
Я тебе до болю люблю, кохаю!,
Як цвіте зелен гай - в травах росі.
Співає жайвір на зеленім листі
В благодаті розквітає весна.
Блищать до сонечка роси сріблисті
І струмочком дзвенить- пісні струна.
Ластівка звила своє вже гніздечко
Колише ластів'ят у колисці.
Зігріває їх сонечко літечко
Купається птах в синім озерці.
Розлилося ,як море буйнотрав'я...
Зазолотився гай липовий цвіт.
Літо завітало в гості до травня
Медами ,так пахне - казковий світ!.
---------2--------
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2023
Він ,як розмовляє ,то ніби співає...
Дзвінкий голос веде у небесний рай.
Туга із мого серця птахом злітає...
В сизі - сизі тумани - за небокрай.
Заспівай,мені соловейко заспівай!
Нехай в розмаю цвітуть мальви -квіти.
Леліє у своїх долонях -небокрай...
Колише їх неземну красу вітер.
Ллється голос ,як із річки із синіх гір
На землі сонячно сяє світанок.
Виграє немов море хвиля -ніжних лір
Витає нас новий день "Добрий ранок".
Відлунює чистий голос наче кришталь...
Із грудей пісня-музика любові.
В сонячнім промінні у сяйві із дзеркаль...
Випромінює ,як алмаз у слові.
Заспівай ,мені соловейко заспівай!
Про мій рідний край - мою Україну.
На лебединих крилах веди в зелен гай,
Де шумлять ліси, до Карпат -Верховину.
Я слухаю соловейка , як співає...
П'ю насолоду ,як воду з джерела.
Немов шоколад на моїх устах тає...
Милуюсь ,як вишня косу розплела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2023
На війні дорога кожна хвилина
Вимірюється по іншому час.
Снарядом зрубаний дуб, яворина...
Рве на шмаття долі важкий фугас.
Над головами літають шахіди
Спалюють у попіл дотла наш дім.
Нищать вежі , історичні споруди
Горять полум'ям стеляться у дим.
Села, міста із землею зрівняли,
Немов бедуїни у пустині.
І не жаліють нікого шакали
Знищені храми, наші святині .
На війні день, як ніч у люту зиму
Чекають сонечка на світанку.
Сніги замітають сліди незримо
Горять полум'ям живі у танку.
Там пекло, страхіття, та суцільний жах,
Хижа орда в ангела стріляє.
Підступно, дико із лютістю в очах
З лицем звіра по землі тягає.
На війні людська кров ллється рікою
Там нема ні зелених , ні білих.
Свистять кулі у бою над тобою
Мліє дух від орків здичавілих.
На війні сивіють хлопці молоді
Їм снаряди ріжуть руки, ноги.
Виснажені, окровлені у нужді...
Встелені ,як листя у дороги.
Там обпалений степ, у вирвах земля...
Немає ні ваших, а ні наших .
Горить золотий лан жита - тополя...
Зриває дах з голови у слабших.
Там обстріляні мертві на граніті
Кат розгнівив Бога на сотню літ.
За злочин будуть нащадки в одтвіті
І знищить його рід - найкращий цвіт.
Москаль забув, святу заповідь - не вбий!
Він поранив святе серце Бога.
Заблукав на чужій землі лукавий,
Приніс в чужий дім, біль та тривоги.
Спалює церкву - Христової віри
Божої мати святу ікону.
Поводяться гірше, чим дикі звірі
Його життя прокляте до скону.
Прийшов заброда до чужої хати
Все краде ,що бачать його очі .
Ґвалтує дитину, та стару мати...
Над незахищеними регоче.
Війна перемелює в м'ясорубку
Найкращі квіти - моєї землі.
За своїм коханим плаче голубка
Зболена душа ллє сльози жалі.
Пам'ятайте ,вбивці - мого народу!
Вам немає місця на цій землі.
Вірю, що ми здобудемо свободу!
Запануємо на своїй землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023
Ти - народилася на березі Дністра
Від цілунку сонця, подиху вітру.
Несла до зір на крилах пташечка сестра,
Щоб з польоту бачила красу світу.
На честь села назвали - Чайківчанка,
Яка чайкою злітала до хвиль річки.
Водоспадом волос, як амазонка...
Чорні брови, як мак червоні щічки.
Побачив на березі річки край села
Закохавсь у твою чарівну вроду.
З лісу біленькі квіти проліски несла
дививсь... пив із личка, як чисту воду.
Вона красуня фея - дівчина весна ,
Як в милої пташки красивий голос.
Лунає, як чарівної скрипки струна...
Від співу росте -лан золотий колос.
Любить ,так ромашки білі - білі в полі
Волошки сині, що цвітуть у житах.
Червону калину ,що біля тополі...
До неї злітає на сповідь, як птах.
О Заспівай мені пісні - Чайківчанко!
Хай розквітають яблуневі сади.
Закохавсь я у твою вроду - панянко
шукаю повсюди я твої сліди .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023
Нині Україна стала на коліна
Везуть синочка до рідної хати.
Встеляють до ніг квіти - плаче калина...
Мліє , від болю - стара , сива мати.
На голову оділа чорну хустину
Посивіла немов голубка за ніч.
Куля спалила - ранній квіт - цвіт калину
Запалила на честь сина - тисячу свіч.
О синочку, моя дорога дитино !
На кого лишаєш мене сироту.
Згасло моє сонечко у цю хвилину
Віддаю скарб найдорожчий в мерзлоту.
Лежить мій син, як живий у домовині
І зранене тіло більше не болить.
Сумну пісню співає птах на калині...
Від жалісного співу - душа щемить.
Болить душа ...немає для неї ліку
віддаю до землі дитину свою.
Мій син став героєм - від нині довіку!
Віддав життя за Україну в бою!...
Здається - така ніч довга, нескінчена...
ніяк дочекатись ранку не можу.
Впав ранній цвіт калини ,листочок клена ...
І біль матері ранить душу кожну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2023
Він горішок твердий, та міцний
Не розколиш голими руками.
Кажуть: , що "ще дуже - молодий"
Не било його життя вітрами."
Літає немов птах вище хмар
Думає ,що має на все , ще час...
Як чорна ворона кар ,та кар...
Скажеш, слово :" він десять-водночас"
В розмові зверхній, та зухвалий
Самолюбець ,любить тільки себе...
Холодний, як Айсберг...сніг талий.
В морі -акула зіжере тебе...
Бува, як соловей співає
Коли йому, щось треба від тебе.
Він в масці - різні ролі грає,
Як хтось кращий, як миш душу шкребе.
Після гріз ,як горбчик на дроті
Краде із чужого поля зерно.
Тішиться ,як жаба в болоті...
Коли хто впаде ниць і йде на дно.
Як акула чекає жертву,
Щоб впіймати... і напитись крові.
Він рве на часті живу, мертву-
Долає милі кілометрові.
Диктує ,хто як має жити
Сам заблукав у замкнутім колі.
Вміє іншого осудити...
Сам не рад своїй лихій недолі.
Цей хижак - орел двоголовий
На жертву зненацька нападає.
Язиком заклює у слові
Воює , як голодний пес- лає.
Він горішок твердий, та міцний
Коли розколиш пустота і цвіль.
Немов дуб трухлявий, столітній,
Як грім з неба сипе на рану сіль.
Глянеш немов невинне ягня,
Яке залетіло в чуже жито.
Розпалить пожежу та огня...
Не болить, як чуже дитя вбито..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2023
Він із мамою у храм маленьким ходив
Любив слухати молебень -ченців спів.
Господь покликав, щоб церкві вірно служив
Наповняв до легень блаженство -божих слів.
Благословення прийняв у життєву путь
Вдягнув він чернечий одяг - монаха.
Щоб грішний світ не роз'їдав душу , як ртуть...
В тиші слухав органну музику Баха.
Він моливсь щиро і жив в стилі бароко
Жайворонком стрічав день на світанку .
Слухав, як шумлять бистрі ріки потоки
Милувавсь божим світом рано -зранку.
Одного разу побачив юну діву
В чорнім одязі у парчі золотім.
Покрила хустиною косу русяву
Молилась до ікон в образі святім .
Запалювала свічу біля вівтаря
Просила в Бога, щоб дав добру долю.
Від сльози згорала немов в небі зоря
Вітри нахиляли немов тополю.
Побачив ніжний погляд очей...розгубивсь...
У грудях забилось серце, як пташка.
Закохавсь, немов у безодню проваливсь...
Манила до себе діва -монашка.
Він не зводив очей на неї дивився...
Загубивсь в тумані... біль, тривога...
Пив її красу немов води напився...
Не вже розведе їх навіки дорога.
О милий Господи... прости, мене прости!
Прожени думки хорони від спокус.
Не дай із істинної дороги зійти
Напій водою, збий почуттів градус .
Вона сонцем осліпила його очі
Побачила монаха привіталась.
Не спиться ... не зімкне очей допівночі...
І думає про нього ...закохалась...
У нього був голос немов би сопілка
Голосним дзвоном церквиць будив від сну.
Слухала його розквітала, як квітка...
Злітала у парі з ним у рай весну.
Пішов він до ченців , що старі ,як цей світ...
Щоб відповідь для свого серця знайти.
- "Кожен робить вибір" ...почув він отвіт-
Щоб в " покаянні , свій важкий хрест нести".
Зійшлись їхні дороги на коротку мить
Зустрілись ,покохали ,розійшлися....
Краса, як сніг у променях сонця блищить -
Розтане, щоб душі увись піднялися.
Він із мамою у храм маленьким ходив,
Любив слухати молебень - ченців спів.
Господь покликав, щоб Хресту вірно служив,
Наповняв до легень блаженство - Божих слів!
Благословення прийняв у життєву путь,
Вдягнув він чернечий одяг - монаха.
Щоб грішний світ не роз'їдав душу, як ртуть...
В тиші слухав органну музику Баха.
Він моливсь щиро і жив в стилі бароко,
Жайворонком стрічав день на світанку.
Слухав, як шумлять бистрі ріки-потоки,
Милувавсь божим світом рано-зранку.
Одного разу побачив юну діву
В чорнім одязі у парчі золотім.
Покрила зоряна шаль косу русяву,
Молилась до ікон в образі святім.
Запалювала свічу біля вівтаря,
Просила в Бога, щоб дав добру долю.
Від сльози згорала, немов в небі зоря,
Вітри нахиляли, немов тополю.
Побачив ніжний погляд очей, розгубивсь...
У грудях забилось серце, як пташка.
Закохавсь, немов у безодню проваливсь...
Манила до себе діва-монашка.
Він не зводив очей на неї дивився...
Загубивсь в тумані... Біль, тривога...
Пив її красу, немов води напився...
Не вже розведе їх навіки дорога?..
О, милий Господи... Прости, мене прости!
Прожени думки хорони від спокус.
Не дай із істинної дороги зійти,
І збий почуттів градус - мінус на плюс.
Вона сонцем осліпила його очі,
Побачила монаха, привіталась.
Не спиться... Не зімкне очей до півночі...
І думає про нього... Закохалась...
У нього був голос, немовби сопілка,
Голосним дзвоном церквиць будив від сну.
Слухала його - розквітала, як квітка...
Злітала у парі з ним у рай весну.
Пішов він до ченців, що старі, як цей світ...
Щоб відповідь для свого серця знайти.
"Кожен робить вибір", - почув він отвіт -
"Щоб в покаянні свій важкий хрест нести".
Зійшлись їхні дороги на коротку мить
Зустрілись, покохали, розійшлися...
Краса, як сніг, у променях сонця блищить -
Розтане, щоб душі увись піднялися!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2023
Ніколи-не думай, що буде завтра,
Залиши печаль у вчорашнім дні.
Ти живи - сьогодні!...Гори , як ватра!...
Цвіти, розквітай ,як сад навесні.
О, прошу, усміхнись мені, усміхнись!
Дай ключ до свого серденька , душі.
Як зірка у моїм вікні - ти, явись, -
Щоб змалював твій образ у вірші.
Ловлю ласкавий погляд твоїх очей
Ваблять, як солод аромат Гуччі.
Люблю тебе ,як Евредіку Орфей
Не дають спати думи болючі.
А твоя любов ,так потрібна мені!
Це найкращий подарунок долі.
В почуттях згораю дотла у вогні
без тебе , як птах в замкнутім колі.
Чую твій ніжний голос -пташко моя...
Виростають крила за спиною.
Як сонечко з небес усмішка твоя
Напуває від спраги водою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2023
Наснилось мені місто - моєї весни,
Як цвітуть білі каштани у Львові.
На Високому замку стрункі ясени
Мальовничі краєвиди чудові.
Я журавкою лечу у зелений гай
На свято весни вдягла вишиванку.
А тут для закоханих сердець - справжній рай
Щебет солов'я втішає львів'янку.
Пробудилось від сну сонечко вранці
Розпустило цвіт золоті пелюстки.
Малює білесеньке личко львів'янці
Дарує мить щастя з божої руки.
Тут вдень, вночі... під дощем, снігом на варті,
Стоять два камінні леви біля брами.
Маленький Париж немов зірка на карті
Запалює вогник свята - піснями.
----------------2-----------
Я в думках лечу додому у княжий Львів,
там де звучить мелодія скрипаля.
Щоб під небесами мій дух залебедів -
У польоті ощасливив журавля.
Тут так пахне кавою і шоколадом,
Запросить у бар на каву красень Львів.
Знайде найкращу зірку під зорепадом
До вівтаря веде- білих голубів.
Гостинно стрічає у капелюсі Львів,
На кареті покатає нас містом.
І звеселяє гостей - соловейка спів
В гаю привітає кленовим листом.
Запросив на побачення - князь Львів
Я поспішаю на Високий замок.
Нахиляє синє небо з казкових снів,
Де сонячно світає - літній ранок.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2023
Я стрів... згубив тебе на життєвім путі...
Закохавсь... і повсюди тебе шукаю.
Дивлюсь на небо, де сяють зорі золоті...
Без тебе, як лебедь без лебідки страждаю .
На білім аркуші паперу, як сніг...
Напишу все те, що я хочу сказати.
Пелюстки квітів стелю до твоїх ніг
Люблю тебе... своєю хочу назвати.
Поглянь, як квітне зорями - літня ніч!
Так пахне жасминовий рай - медами .
Йду до тебе моя кохана навстріч,
Щоб оспівати твоє ім'я піснями.
Я хочу бачити блиск в твоїх очах
І бути поруч кохана із тобою.
Щоб була твоя рука в моїх руках
І слухати осінь, як шумить листвою.
Лечу до зір по зоряній стежині
Туди, де лунає музика любові.
Освідчуюсь, як місяць - ніч Богині -
Відкриваю тобі серце у любові.
----- 2------
Зорями запалюю тисячу свіч
Малюю я образ твій у своїй душі.
Молюсь ,як у келії монах всю ніч -
Мою печаль змивають зоряні дощі.
Впав сніг, як білий аркуш паперу
У сонячнім промінні ,як алмаз блищить.
Вітром прожену засніжену хмару,
подарую, цю прекрасну, блаженну мить.
Здається не бачив тебе сотню літ
І срібні сніги замели твої сліди.
Нахилю небо увесь блакитний світ,
Щоб солодили нас - яблуневі сади.
Якщо мене любиш, то не відпускай !...
Зіркою прийди у мої безсонні сни .
Нахилю у твій рай сонце - синій плай
Буду спати на твоїм плечі до весни .
Де б ти не була я тебе віднайду,
За тобою я полечу на край світу.
Тихенько у казковий сон увійду,
Щоб розділити з тобою радість світлу.
Зацвіту для тебе проліском весни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2023
Дякую тобі, мій друже, фейсбук!
За те, що відкрив двері у свій дім.
Звідусіль летять пташки до наук,
Щоб пізнати мудрість життя у нім.
Кожен хоче почути новини
З усіх куточків планети землі.
І пізнати ,цей світ до глибини
Сіяти зерно правди на ріллі.
Дякую тобі, мій друже, фейсбук!
Ти вчитель, лікар і дядько мудрець.
Чую тебе беру перо до рук
Пишу я вірші, щоб співав співець.
Дякую тобі, мій друже, фейсбук!
За ясне світло у твоїм вікні.
Чую музику - милозвучний звук
Ти надихаєш, як квіт навесні.
Я дивлюсь, як цвіте сад у красі
Милуюсь, як пташечка співає .
В заметіль іду боса по росі
З мертвих душа моя оживає.
Ти у родину єднаєш долі,
Будуєш у наші серця мости.
Тисячу чудес на твоїм полі
сію зерно, щоб як колос зрости.
Я хочу як дуб зрости до зірок
Щоб злетілись до віт милі пташки .
У твій тихий рай роблю твердий крок
Розраджую усіх коли важко .
Дякую тобі, мій друже, фейсбук!
За рідних, друзів близьких, далеких.
Я на відстані чую, сердець стук...
Лечу до них на крилах лелеки.
В кожної нації своя мова
Музика єднає всіх на землі.
Звучить пісня, поезії слово
Немов ясне сонце сяє в душі.
Дякую тобі, мій друже, фейсбук!
що ти у тиші поруч зі мною .
В самоті не знаю душевних мук
Пливе мій час... життя за водою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023
Тебе зустріла я, на березі ріки
Коли небо нахиляло яскраві зірки.
Побачила ніжний погляд - очей блакить
Здавалось, що земля йде з під моїх ніг ,в цю мить.
Усміхнувся... зробив перший крок до мене
Почула твій голос... серце билось шалено.
Ти, як лебідь до лебідки по воді плив
В політ за собою до ясних зірок манив.
Я закохалась у тебе... Люблю, люблю...
В зоряну ніч в долоні зорі щастя ловлю.
Боюсь пробудитись, що за вікном зима....
Твої сліди замете сніг - заметіль сніжна.
Я віднайшла тебе у натовпі, юрбі...
Ти повів за собою у плаї голубі.
Здається мені, що у казковім сні сплю...
Ти - шепочеш кохана **тебе люблю, люблю**.
Довірила тобі свою святу любов,-
Ти - мрія, яка вабить... веде до тебе знов.
Ти є доля, доленька... рай - мого життя...
Лиш тобі одному, відкриваю почуття.
Без тебе літній день наче зимова ніч,-
Якщо любиш, то мене до себе, ти поклич.
Лебединим крилом захисти від зими,
І зігрій душу цілунком - сонечком весни.
В люту зиму коли вирують хуртечі
Я притулюсь і приляжу на твої плечі.
Розпалимо полум'я вогню в камінні
Будемо чекати весну - у рай цвітінні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023
Каїн вбивця чортополох пустодзвін
Думки, слова, розмови з убогим змістом.
Довгий язик згинає в дугу Берлін
Здавалось, що проковтне мільйонне місто.
Душа пуста, порожня не багата...
Очі крижані дивляться в сизий туман.
Без диплома записавсь в адвоката...
Невинних розпинає на хрест бусурман .
Переливає з пустого в порожнє
Говорить одне і те саме мільйон раз.
На людях святий, як Ангел Господній
Будує майбутнє, завтра з красивих фраз.
Заклав корону миротворця царя
Ходить, як жінка на високих каблуках.
Грає на коні доброго лицаря
Думає, що він Бог, цей світ в його руках .
Впертий баран рогатий і кошлатий
Скликає шаманів з бубном в царство своє.
Танцює із ними демон горбатий
Заганяє в рабство... забрать твоє, моє...
Рудий поганець любить тільки себе,
З кровавих рук не відмити невинну кров.
А без духовних скарбів князь ''цап - цабе''-
Розпалює війни та наламає дров.
Де той месія, пророк, що спасе світ?!...
Зупинить хижого і дикого звіра.
Спалений дім... від граду зронений цвіт -
Живе, ще у серці надія і віра.
З чорної хмари проллє дощ, як з відра
Крізь тумани зійде сонце України.
Бійці ЗСУ спалять в прах орду '' вагнера'',
Кадирівців, що нищать мій рай в руїни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2023
О, де б не була, у яких світах,
Де б не була я, у якому краю.
В Україну лечу немов би птах,-
Щоб знайти свій рай, в зелен гаю.
Народилась я на Україні
Додому серед ночі стежку знайду.
В зажурі Отчий дім - на долині
Чекає з доріг - в яблуневім саду.
Вже достигли грона винограду,
Так пахнуть яблука, сливи та груші.
З джерела пісень п'ю насолоду,
Як соловейко співає для душі.
З дерев падає пожовкле листя
Подвір'я у розмаю айстр і жоржин.
Троянда заквітчала обійстя
Хризантема зорить в осінь через тин.
О, літечко в осінь ти, не спіши!
Дай намилуюсь, як шумлять ясени.
А ти вітре ,ще почекай трішки,
Хай цвітуть до морозів квіти весни!
Линуть думи птахою до краю
Там, де дитинство купалось у росі.
Цвітуть мої роки, як квіт в маю...
Згорають, як пелюстки у цій красі .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023
О, Ісусе ,ти-мій спаситель душі!
Ти, зі мною поруч в радості, і в горі.
Зігріваєш сонечком ,як ллють дощі
Ти, світоч- в леті, на суші,і на морі.
Ісусе , ти - добрий пастир на путі,
Який веде до Бога Отця- у вічність.
Я, знаю все переживу у житті...
Бо ти є син божий ...Святість, і Величність.
Ісусе ,ти - надія в золотій чаші
У вірі - хліб і вино, тіло і кров.
Святе причастя рятує душі наші
Дає вічне життя -пресвята любов.
Ісус навчив мене по воді ходити...
В тумані віднайти берег надії.
Боротись за життя ...рук не опустити,
Молитись до Святих- у безнадії.
Ісусе, твій святий образ на іконі
У молитві робить чудо із небес.
Єднає родину у паскальнім дзвоні,
Щоб кожен чоловік із мертвих воскрес.
О, Ісусе милосердний -сину божий!
дозволь оспівать твоє святе і'мя.
Нехай нині радіє чоловік кожний!...
І ворогів спалить у прах- полум'я .
Ісус, розп'ятий на хресті страдав за нас ,
щоб у каятті шукали божий храм.
Він наш Месія, лікар, вчитель - любий Спас...
Зцілює словом наші душі від ран.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023
Стежечку до саду засніжив снігопад
Калюжа ніби біле-матове скло.
Ще вчора з осінню танцював Листопад
Невже ,так швидко моє життя пройшло.
Вже зима ,холодно...падає білий сніг
Осінній сад у задумі в мовчанні.
І встеляє білосніжний килим до ніг
Згораю ,як жовте листя в коханні.
Забілів немов молоко осінній сад
Засніжені білим снігом дерева.
У синю даль відлетів красень листопад
Замела сліди зима королева.
Я став рабом закутий в ланцюг , кайдани...
Закритий у золоту клітку ,як птах.
Зимі поклонились дерева титани
Будить від сну рано сонечко в піснях.
Я рвусь із клітки ,як білий птах на волю
І згораю до тла ,як листя із віт.
Сплітаю із зір віночок...молю, долю,-
Щоб подарувать тобі ,цей ясен світ.
Стихла річечка...гаї, поля, діброва
В шубку ,павутинку вдяглася земля.
Лиш сонце зійде із за хмар ...рву окови-
Білим лебедем у твій рай лечу я .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023
Прилетіла пташечка до вікна
І тихенько постукала у шибку.
Під літнім дощем промокла вона
І шукає тепло та й хлібця дрібку.
Вісточку моїй душі принесла
Подає божий знак із святих небес.
На молитві в Бога сонця була
І нахиляє небо- із синіх плес.
У піднебессі -пречисте небо
В леті волю -воленьку відчуває.
На землі їй багато не треба
Намилуватись, як сад розквітає.
Ворон кряче несе сумну звістку
Мила ластівка радісну новину.
Співай соловейко потіш поетку
І розвесели гай - співом калину.
Так красиво, цей світ сотворив Бог
Ліс, гори ріки, моря , океани.
Голуб і голубку поєднав двох,-
Щоб подолати вітри ,урагани.
Зігріває сонечко навесні
цвіте у красі квіточка у полі.
Господь дарує нам сонячні дні
Щоб зрости увись, як дуби, тополі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2023
Великий той, кого Господь обрав
Він сіє зерно добра і любові.
Блаженний, кому крила птаха дав ,-
Веде крізь тумани у світи нові .
У кожного свій погляд на життя
Він по своєму змальовує цей світ.
Зростає щоденно немов дитя
як до дерева летять пташки до віт.
Той мудрець, та поважний чоловік,
Хто із Богом будує дім - світ божий.
Його слово, як бальзамовий лік
Лікує,медитує , як день ліловий .
Тримає віра, любов, надія
У святій трійці ведуть нас у життя.
Поета тішить блакитна мрія
Надихають творити світ - почуття.
Один має голос, як сопілка
Торкнеться словом до глибини душі.
Інший чаїно плаче , як чайка
Радість,печаль виливає у вірші.
Поет є художник, вчитель, лікар,
Воїн у якого є меч у руках .
Сівач, садівник і майстер - пекар
Співець , який живе вічно у піснях.
Милосердний , хто має співчуття
відчуває на відстані біль землі.
Подасть руку, коли впаде дитя
Світить сонцем на путі йому в імлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2023
О прощавай літо ,прощавай!
Прощавай мій птаху сизокрилий.
На прощання пісню заспівай
Зігрій теплом сонця мене милий.
Хай сонце ,як соняшник цвіте
Причастить щедро дарами землі.
Посіяне зерно проросте
Вглиб до грунту зораної ріллі.
Хай чарує - золота осінь !
Верховіття дерев озолотить.
Хай мрії летять в небо просінь
Осінь, нам дарує- блаженну мить.
Розправив плечі похилий дуб
Жене удаль хмари сиві-сиві.
А я прийду присяду на зруб
В отаві знайду опеньки, гливи.
Вітер рве жовте листя із віт
І листячко летить, летить до ніг.
Боже ,який прекрасний цей світ!
Як золотіє жовтень - край доріг.
Кленовий лист упав в калюжу,
А в цій калюжі - небо голубе.
Вже осінь, я за літом тужу...
Дивлюсь на світ і згадую тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2023
Зійшло сонечко у вікні
поцілувало чоло ніжно.
Я чую пташки спів - пісні
Розквітаю трояндоквітно.
Прийшов брат - Жовтень на свято
Привітав з ювілеєм мене.
Приніс дарунків багато
І благословив - життя земне.
Жовтень взяв скрипку у руки
І заграв на скрипці вальс - бостон.
Розлились рікою звуки...
Розцвіло небо, як синій льон.
Падає ,падає листя
Стелить багряний килим до ніг.
Лунає мінорно пісня
Ловлю мить щастя, тану ,як сніг.
Жовтень крилом змахнув "Прощавай"
Зняв капелюх переді мною.
Злетів за обрій - небокрай
забрав мої роки з собою.
Прийшов листопад у мій сад
Жовтень лебедем злетів у даль...
Я хочу у свій рай - назад,
Де у травах роси, як кришталь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2023
Подаруй мені любов, подаруй!
Білі ромашки ,що цвітуть у полі.
І стукіт мого серденька відчуй!
Хай усміхнеться зірка-щастя долі.
Подаруй мені ніжність і ласку!...
Обійми крилом лебедя до себе.
Намалюй мені тихий рай - казку...
У мріях поведи у синє небо.
Заквітчай моє ложе пелюстками!,
Щоб купатись в океані почуттів.
І зацілуй душу - небесами
Знайди солодку родзинку між слів.
Намалюй мені зоряний вечір!
Я схилю голову на плече твоє.
Захисти від гріз , вітру ,хуртечі...
Ти мій щит, моя скеля - щастя моє.
Ти є мій Ангел...жадана мрія...
Мій справжній друг ,який веде у політ.
Ти сонечко у вікні - надія
Моя любов, а в ній життя - увесь світ.
Вже сонечко зайшло в надвечір'я
---- 2 вірш------
Вже сонечко зайшло у надвечір'я
І згортає ,як сонях свої пелюстки.
Усміхнулось літу "лебідь "сузір'я
На небі посіяв маковий цвіт - зірки .
О, зупинися літо, ще хоч на мить !..
Я назбираю букет квітів із поля.
Послухаю ,як золотий лан шумить,
Як явору пісню співає тополя.
Вечір сів на човен на білі хмари
Замріяно пливе в небо ,як в океан.
Я дивлюсь до зір ,як горять стожари
Крилом птаха обіймаю золотий лан.
Я запрошую тебе мила у сад
Там ,де під вікном пломеніють жоржини.
Нарву у свої долоні виноград
Засолодить, ще нас літо в ці хвилини.
Серпень, так пахне медовими плодами
Падають зорі немов груші золоті.
Перша зірка сяє ясно над нами
Нагадує нам юні роки молоді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2023
Сильна жінка любить волю, свободу
Ні, вона не буде сидіти без діла.
Трудиться, п'є життя ,як насолоду...
До висот, мети веде - небесна сила.
Сильна жінка - митець своєї справи
За що візьметься, все доводить до кінця.
Вона натхнення - муза з октави
Пісня для світу ,що веде нас до вінця.
Сильна жінка - господиня у домі
І тримає всі кути на своїх плечах.
Залікує твої рани у втомі
Працює в поті чола, літає як птах.
Сильна жінка впевнено іде вперед
І для недруга вона горда левиця.
Для заздрісних - полин, а для друзів - мед
Від спраги напоїть, як цілюща водиця.
Сильна жінка велична ,як Богиня
Вона філософ ...думає, як Архімед.
В будні - працює...а у свято - княгиня
У зиму вимереже зоряний плед.
Сильна жінка не плаче, а сміється
Навіть коли болить, всміхається світу.
З її серця ріка любові ллється
В очах сяє сонце , в душі вічне літо.
Сильна жінка ,як послизнеться впаде...
Встане і дивиться по новому на світ.
Підмалює втомлене лице бліде
Вдихає в аромат життя - пахощі цвіт.
М.Чайківчанка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2023
А білі сніги замели наш рай
Осінній сад в золотім листі.
А я шукаю маків цвіт розмай
У росах трави шовковисті.
Я загубивсь на стежках весни
Де край доріг цвітуть тополі.
Ти часто приходиш в мої сни...
Цвітеш волошкою у полі.
А білі сніги замели наш рай
Осінній сад в золотім листі.
А я шукаю маків цвіт розмай
У росах трави шовковисті.
Я ,так хочу до тебе підійти
А ти ,як сполохана пташка.
Злетіла у даль... у чужі світи
І без тебе на душі важко.
Я немов птах закутий в неволі
Рвусь крізь заметіль до тебе знов.
Зігріває сонце в ореолі
Лебедина пісня про любов.
Вже осінь...відлітають журавлі
Думками лину за тобою.
Несу свою любов на крилі...
З серця ллються чуття рікою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2023
А Феська, Феську виде здалека
Чує нюхом, і притягує язик.
Наливає їй винця із глека
Лиш, би побазарити, їсти шашлик.
В друзі приймає знатних у список
Підлизується до кожного ,як кіт.
Думає вона, лиш про свій писок
Лиш би напхати мясця у свій живіт.
У Феськи писок ,як у пана млин
Все перемеле злотими зубами.
Ногу задере... скоче через тин
Лиш ,би сад чужий стоптати ногами.
Хвеська, все про всіх знає на селі
Хто до кого ходить ,і хто вженився.
Як бібісі радіо - на селі
І знає хто вмер, а хто народився.
У кишеню за словом не лізе ,
Як з автомата кулями стріляє.
У чвари, і перепалку влізе...
Баранів , кіз у гето заганяє.
Феська хвалиться ,що наймудріша
Найгарніша ,такої більш немає.
Що вона цариця наймиліша
Що має голос -найкраще співає.
Хвеська, хвеську любить похвалити
Видає диплом ставить круглу печать.
А хитра лисиця вміє жити...
Вміє вкрасти і чужу *** *лизать.
Накришить овочі вінегрету
І сплете лавровий вінок у сюжет.
Випусте своє меню в газету...
Запрошує диких свиней на банкет.
Ця перекупка - базарна баба
Любить червінці, і зелене бабло.
Хто є кращий ...давить її жаба
Веде із ним словесну війну , як НЛО.
Та вона є село без сільради
Без газу ,для яких нема закону.
Все життя пасла гуси ...левади
В неї не було межі, ні кордону.
У цій байці ,друзі мораль така:
Хто має довгий язик,як корова.
Він із мудреця зробить дурака
Ходить з шиком, як пані гонорова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2023
О, красеню вересню - вельможний пане!
Зігрій землю мати - променем тепла.
Подаруй ясен день - сонечко жадане,
Хай обійме голуб - святі небеса!...
Ще вчора літо... цвіли квіти у полі
Колосились рясно золоті жита.
Тут ходив лелека на воленьці, волі
Милувався ,як квітне раєм - життя.
О, вересню милий, мій казковий принце!
Намалюй у кольорах осінні дні.
Позолоти листячком кожне деревце
Хай сяє сонце в осіннім пломені!.
А там за гаєм ,на горбочку у лузі...
біля тополі, там калина росте.
Вона додає сили ,міць, тим хто в тузі
Коралі для краси...у душу - святе.
Із очей неба котяться градом сльози
Що вже золота осінь...скоро зима.
Земний наш рай зацілують морози
Впаде білий сніг забіліє земля.
О поглянь друже ,яка навкруги краса!
У цій красі тече - життя рікою.
Тут гори, ліс, поля - пречисті небеса
Виграє водограй - дзвінко луною.
Кажуть у народі "краса врятує світ"!
Господь, створив цей світ нам у любові.
Матінці землі тисячу, тисячу літ
Надихає життя у пісні, слові.
Шануймо земний рай - матінку природу!
Подякуймо Богу за прекрасну мить.
Вдягаймо вишиванку в будь-яку погоду
Хай музика щастя у домі дзвенить!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2023
Я без тебе, мов птаха безкрила,
Не здіймусь у небо високо.
У леті втомлена і безсила,
У ході сповільнюю кроки.
Я без тебе - самотня лебідка,
Що ходить у травах у журбі.
Не солодко - душі, а так гірко
Шукаю твої милі очі в юрбі.
Я без тебе,як небо без сонця
Мокну ,як пташечка під дощем.
У роздумах сиджу край віконця
В'яну, сохну від сліз... в душі щем.
Я без тебе вчусь заново жити,
Шукаю твій портрет між орбіт.
Ні, не можу тебе відпустити!
Ти - в моїм серці ...мій ясен світ.
Я без тебе немов в саду вишня
Падаю листям до твоїх ніг.
В спогадах згадую дні колишні
У твоїх обіймах тану, як сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2023
Я посіяла зернятко насіння
Стебло зросло міцно у коріння.
Сонечко зацілувало пелюстки
Радіють соняшнику ластівки.
Розцвіло літо, як сонях у полі
Милуються ним стрункі тополі.
Заквітчала мій рай липа духмяна
Солодить уста ягода рум'яна.
Синьооке літечко ,літо прощай!
Я більше не повернусь у твій рай.
Вже одцвіла квіт весна - пора літня
Веде ув осінь - зірка вечірня.
Вже злетів у вирій сизокрилий птах
Залишив смуток ,печаль у піснях .
Лебідонька дивиться, як клен шумить,
Як жовте листячко у даль летить.
Розпустила волосся кукурудза
В небі пливе хмара, як медуза.
Ще вчора було літо, як океан -
Колосився колос золотий лан.
Пливуть у даль сиві - сиві тумани
з гір дзвенять, як у храмі Г'органи.
До вінця веде лебідь лебідку
Дарує їй з поля незабудку.
Затуманилось небо - осінній день
В саду не чути солов'їних пісень.
Злетіли у далекий край журавлі
Сонце нахилилось низько землі.
О літо ,літечко не спіши в осінь!
Зігрій, ще сонечком в небо просинь.
О, дай натішитись ,як цвітуть квіти
Прийняти дар землі - плоди літа.
О, прощавай моє літечко, літо!
За тобою впаду падолистом.
Заплачу у саду - осіннім дощем
Зійду в осінь - сонячним віршем.
Я зіп'ю красу світу з чаші літа
Заквітчаю квітом - дольче віта.
І залишу на згадку скарби душі
Неповторну, блаженну мить - вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2023
Вірю, прийде день- закінчиться війна
Зійде раненько сонце миру над нами.
Всміхнеться землі-довгождана весна
Дощ у землі зцілить рани -небесами.
Українці з'єднаються всі разом
докупи в одне ціле -одну родину.
Підуть вслід -за божим дороговказом,
Щоб віддати честь, шану - герою сину.
Візьмемось до праці у поті чола,
І відбудуємо свій дім - села, міста.
Задзвенять дзвоном-золоті купола,
Щоб згадати тих, кого із нами нема.
На своїй землі збудуєм рай -життя
І одягнемо вишиванку на свято.
Всміхнеться небу новому дню- дитя
З війни стріне свого сина стара
мати.
Нахилить сонце промінь тепла до віт
Розцвіте моя Україна- садами.
Навіть через сотню ,і тисячу літ
Подвиг героїв оспівають - піснями .
Оживе ,як фенікс з руїн -країна
Над світом підійметься, як птах високо.
В саду лунати пісня солов'їна
Вдихне у волю ,воленьку вільний сокіл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023
О скажіть, як вам, там живеться?...
Чи спите ,ви спокійно уночі?...
Думаєте, що все минеться...
Топчете чужі мрії лелечі.
Ви, винні мені, боржник в боргу...
Думаєте, що буду мовчати.
Ви - прислужник юди на торгу...
І вмієте інших ошукати.
Заклали на своє лице грим
Граєте у роль доброго пана.
Ні, ви не казкар з сонячних рим
Для фантазера фата - Моргана.
Ви, мара сивий - сивий туман
Пірат, лиходій чужих дукатів.
Хитрий лис, який веде в обман
Ваш друг вміє інших ошукати.
Люблю людей діла і слова,
Які не згубили самі себе.
В яких сяє, як алмаз мова
Не показує, що він цап, цабе...
Шляхетний і благородний пан
Ніколи не будує з лжі завтра.
В нього душа, як золотий лан
Роздає щастя крилом чугайстра.
О скажіть ,як йдете ви, у храм?...
Дивитесь Богу Святому в очі .
А ви, вкрали у ближнього крам
Чи болить душа, не кровоточить? ...
для Камен Дмитра
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
Я не ідеальна, і роблю помилки...
І буває ,що свята, а то грішна.
А іноді ,щось подумаю подумки
І від тої мислі душа не втішна.
Я злітаю до висот ,то падаю вниз...
Від спеки втрачаю свідомість, млію.
А буває ,що через доленьки каприз
в самоті, як свічка... не горю, тлію.
Буває, так ,що я не хочу нічого...
Втікаю від світу, від злобних людей.
Лечу до зір, до океану тихого,
Щоб віднайти для душі білих лілей.
В праці, суєті злітають дні та ночі,
Що не вистачає часу на себе.
І Кожен день на коні зранку до ночі,
Шукаю божу ласку для потреби.
Сонце не гріє, а так пече, як вогонь,
Що від жари,спеки плавляться мізки.
Коли повітря не доходить до легень,
Крутиться голова... в очах тьма, кружки.
Я пам'ятаю, колись була молода,
то, як лебідка літала високо.
З роками важка, і є повільна хода
Впаду, і до крові рани глибокі.
Я не така, як всі... стою завжди скраю,
Плачу, то сміюсь... то з перцем, то з медом.
Від образ вмираю, а то воскресаю...
Тих кого люблю причащаю небом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2023