Ганна Верес

Сторінки (16/1507):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »

Лиш пам’ять хай слово має

(До  дня  пам’яті  жертв  сталінських  репресій.)

У  місяці  п’ятім  
Є  день,  щоб  згадати
Той  час,  як  земля  стогнала,
Як  кращих  із  кращих,
Не  знаючи  й  нащо,
Етапом  в  кайданках  гнали
В  Сибір,  Соловки,
Де  сніги  і  вовки…
На  власній  землі  –  в  полоні?!..
Репресії  дикі
Затіяв  «владика»
Й  не  сотні  скосив  –  мільйони…

Свічки  запалімо,
Постіймо  всі  німо…
Лиш  пам’ять  хай  слово  має
Про  те,  як  в  тридцяті
Забули  про  святість
Й  свободі  хребет  ламали…
Та  вже  не  здолати
Ніякій  владі
Бажання  людське  жить  вільно,
І  пам’ять  не  вбити,
І  не  повторитись
Репресіям  і  свавіллю.
16.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836050
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.05.2019


Пам’яті Володимира Івасюка

(Присвяч.    Володимиру    Івасюку,    автору    пісні    «Червона    рута».  Пішов    з    дому    24.04.1979.,    а    знайшли    повішеним    18.05.1979.)[/u]
Він  з  тих,  у  кого  дата  лиш  одна  –
Народження,  а  іншої  –  немає.
Любов  до  України  він  пізнав
І  світ  зачарував  Карпатським  краєм.

Квітневий  день  біди  не  віщував:
Синіли  віддалік,  як  завше,  гори,
Як  він  востаннє  пісню  заспівав,
Не  знаючи,  що  за  порогом  –  горе…

Він  вийшов,  та  назад…  не  повернувсь
(В  машині  чорній  ждали  й  люди  чорні),
Не  міг  Володя  розумом  збагнуть,  
Що  день  останній  він  прожив  учора…

Ковтав  тривогу  й  біль  весняний  Львів,
Коли  вершилась  чорна  влади  справа.
Застряв  навіки  в  горлі  юний  спів,
Й  стрічало  душу  небо  у  загравах.

Знайшли  Володю  в  лісі,  без  очей,
І  ката  слід  на  тілі…  чорно-синім,
А  поряд  –  ніякісіньких  речей…
Та  Україна  упізнала  сина.

І  плив  народ,  мов  весняна  вода,
Івасюка  ніс  тіло,  мов  святиню…
Карпати  чули,  як  народ  ридав,
Ховаючи  улюблену  дитину.

Він  з  тих,  у  кого  дата  лиш  одна,
І  шлях  один:  зі  славою  в  безсмертя.
Талант  його  у  сніп  народ  єднав.
Таких  пісень  із  пам’яті  не  стерти!..
17.03.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835949
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.05.2019


Коли ти дочка її чи син

У  інеї  коса  моя,  хоч  літо.
А  може,  вік  осінній  так  линя?
Давно  вже  на  крилі  своєму  діти.
Припорошила  й  очі  сивина.
Роки  птахами  в  далеч  полетіли  –
Нема  й  не  буде  звідти  вороття,
Тверділи  мозолі  щодня  від  діла.
Пізнала  смак  поразок  і  звитяг.

Попереду  –  у  старість  переправа.
Вона  мене  і  кличе,  і  ляка.
Здається,  ніби  й  маю  на  це  право,
Але  ж  душа  не  хоче  ще  звикать.
Оглянуся  на  пройдену  стежину,
Згадаю  біль,  що  завдала  стерня:
Усе  життя  комусь  лише  служила,
І  кожен  факт  у  пам’яті  зрина.

Не  гналась  я  ніколи  за  чинами,
А  довіряла  долі  вірній  шлях,
Долала  з  нею  іноді  й  цунамі
І  обминула  не  одну  із  плах.
Жила  й  живу  я  так,  ніби  востаннє.
Хай  непростий,  але  люблю  цей  світ,
Й  коли  колись  до  фінішу  дістанусь,
Залишу  внукам  досвід-заповіт:
Щоби  здолать  життєві  кілометри,
З  землі  святої  набирайся  сил,
Скільком  за  неї  довелося  вмерти,
Знай,  коли  ти  дочка  її  чи  син!
13.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835947
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.05.2019


На все свій час

Пора  осіння  виткала  вітрила    –
За  журавлями  хоче  відлетіть,
Бо  у  краю  цім  трохи  забарилась,
А  у  природі  все,  як  у  житті.

На  все  свій  час,  своя  на  все  година:
Приходити  у  світ  і  достигать,
Адже  людина  –  світу  теж  дитина,
То  ж  має  все  в  житті  своїм  встигать.
20.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835663
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.05.2019


Покликання душі

Запрягла  мої  роки  старість,  
А  душа  й  досі  молода.
Скільки  ж  їй  у  житті  дісталось!
А  вона  навіть…  не  рида.
Бо  живе  в  ній  сумління  й  віра,
Без  яких  не  людина  ти,
Сутність  їхня  –  любов  без  міри,
А  твоя  –  їх  уберегти.
Особлива  душа  в  поета,
Незвичайна  і  в  матерів  –
Не  спинить  їх  обох  у  злеті,
Бо  покликані  в  нім  згоріть!
24.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835662
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.05.2019


І щастя, і кара

Найбільше  щастя  для  людей  –
Їх  рідні  діти,
І  знає  кожен  з  нас  про  те,
Що  діти  –  квіти,
Але  ж  буває  й  навпаки,
Що  діти  –  кара…
І  так  було  і  є  віки…
Життя  ж  тікає…

У  тих,  хто  дітям  все  віддав,
Любив  без  міри,
Все  попливло,  немов  вода…
В  душі  –  зневіра,
А  старість  тихо  насіда,
Аж  нагинає…
І  діти,  й  ти  уже  злидар…
Біль  розпирає…

А  все  тому,  що  ти  забув
Науку  Божу:
Мало  узяти  на  сівбу
Зернятко  гоже  –
Його  зростить  маєш,  як  слід:
Вітри  щоб,  зливи.
Гартованих  чекає  світ,
А  не  лякливих.

З  сумління  вдячність  пророста,
Без  нього  –  горе.
Ця  істина  така  ж  проста,
Як  суша  й  море,
Тож  змолоду  про  старість  дбай,
Щоб  не  ридати,
Ласкай  уміру  і  давай,
Навчай  їх  дбати!
18.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835463
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.05.2019


Назватись матір’ю – не значить нею бути

Не  всі  є  справжні  матері  у  світі…
Є  ті,  для  кого  діти  –  сенс  життя,
Але  не  зможу  тих  я  зрозуміти,
Дітей  хто  викидає  у  сміття,
Чи,  як  зозуля,  щоб  не  знать  мороки,
Вкидають  їх  до  іншого  гнізда,
І  поки  доля  лічить  їхні  кроки,
Спішать  красу  коханцеві  віддать.

Й  так  хочеться  мені  таких  спинити:
Життя  ж  скороминуче,  як  гроза.
Не  рви  із  дітками  своїми  ниті,
Щоб  не  пекла  колись  гірка  сльоза.
Назватись  матір’ю  –  не  значить  нею  бути,
Навіть  коли  в  їх  венах  кров  твоя.
Життя  промчить…  Ти  будеш  теж  забута,
І  їх  слова  про  тебе  заболять.
18.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835462
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.05.2019


Народження ранку

Темно-сіра  вода,
Прибережну  траву  не  колише,
Сонце  не  прогляда,
Ключ  від  ранку  сховали  миші.

Тиша  рання  пряде
Над  водою  густі  тумани…
День  новий  десь  бреде.
Голі  верби  іще  дрімають.

Рання  тиша,  німа,
Народила  таки  світанок…
Врешті,  ніч  він  зламав,
Опустив  крізь  тумани  ранок.
28.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835157
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.05.2019


Чернігів мій чарівний щопори

Чернігів  мій  чарівний  щопори,
А  особливо,  як    весна  загляне,
Теплом  проллється  сонце  ізгори,
Збудивши  трави  перші  на  полянах.

Коли  ж  вітрами  літо  заспіва
І  гілля  заколише  радо  листя,
Під  ноги  килимом  простелиться  трава,
Дитячий  сміх  розсиплеться  в  колисці.
Уп’ється  місто  ароматом  лип
Під  акомпанемент  роїв  бджолиних,
Каштани  перед  ними  відцвіли,
Над  ними  хмарки  лебедями  плинуть.

А  вже  як  осінь  золотом  впаде
На  вимиті  беріз  і  кленів  плечі,  
Мелькне  між  гіллям  білченя  руде
Й  зрадіє  сквер  за  білчину  малечу.
Тоді  ж  сполоха  тишу  перший  клин
І  журавлине  «кру»  торкнеться  серця,  
Вода  Десни  лише  не  змінить  плин
І  слухатиме  верб  нагнутих  скерцо.

Коли  ж  снігами  задимить  зима,
То  все  одягне  в  срібно-білі  ризи.
Чернігів  –  краще  місто  не  дарма!
У  груди  щастя  мимоволі  бризне.
8.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835156
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.05.2019


Вона не така, як всі

Так,  вона  не  така,  як  всі:

Десь  наївна,немов  дитя,

Сивина  зацвіла  в  косі,

За  плечима  –  полин  життя.

А  вона  не  така,  як  всі,

Часто  вірила  у  дива,

Не  купалася  у  красі,

А  кохалася  у  словах.

Вона  з  ними  лише  на  «ти»,

Лікувалася  цим,  жила,

Будувала  до  душ  мости,

Хоч  святою  теж  не  була.


А  вона  не  така,  як  всі,

Запізнився  до  неї  сват.

Мила  посмішка  на  лиці,

Та  жила  більше  не  для  свят.

Тиша  ночі  –  її  сестра,

Господиня  співзвуччя-рим,

А  невипиті  ще  уста

Вміли  кожного  підкорить.

Братом  був  її  –  зорепад,

Вірші  їй  диктував,  пісні,

Про  кохання  і  про  УПА,

Бо  була  не  така,  як  всі:

То  хмаринкою  в  світ  плила,

Що  над  нею  синів-висів.

Ба,  поетом  вона  була,

Тихим  сяйвом  цвіла  в  росі.
9.05.2019.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835028
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.05.2019


Їх об’єднало горе і війна

Подивилась  відео  у  ФБ,  де  вулицею  Києва  до  Михайлівського  собору  йдуть  матері  і  дружини  тих,  хто  загинув  у  Донбасі.  Затремтіла  душа  й  полились  мимоволі  рядки:

Їх  об’єднало  горе  і  війна,

Тому  ідуть  великою  сім’єю.

Сльозою  кожна  вмилася  своєю  –

Гірко-солона  і  тяжка  вона.


Вони  ідуть.  З  портретами  ідуть,

На  котрих  люди,  найрідніші  в  світі  –

Війни  останньої  герої  –  їхні  діти,

А  не  герої  тих  далеких  Крут.


Вони  ідуть  в  Михайлівський  собор,

Щоби  там  сина,  мужа  пом’янути,

Що  став  на  прю  із  «братом»  своїм  лютим,

Бо  не  хотів  залишитись  рабом.


Вони  ідуть  і  біль  несуть  в  серцях.

В  руках  –  троянди  плачуть  і  гвоздики,

Що  пломеніють,  ніби  кров  бійця,

Й  думки  летять  до  Господа-Владики.
9.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835016
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.05.2019


День Перемоги

Перемоги  день  завітав

Із  бузково-барвистим  цвітом.

І  радів  кожен,  і  ридав,

Бо  ж  нацизм  подолали  в  світі.


Перемоги  святий  той  день

Зачекалася  вся  планета.

Тисячі  полягли  людей:

Будівельників  і  поетів.


Злита  щедро  моя  земля

Патріотів  святою  кров'ю  –

То  народ  від  чуми  звільняв

Землю,  попраную  любов'ю.


Мчать  роки  без  упину  вдаль,

Тих  забути  не  маєм  права,

Хто  життя  за  народ  віддав

І  за  вільну  свою  державу.
8.05.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834935
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.05.2019


Вони зустрілись на дорогах фронтових

Вони  зустрілись  на  дорогах  фронтових:
І  син,  і  батько  –  у  іпостасях  нових.
Солдатами  були.  Обидва  мали  рани.
Йшли  нарізно  лише  вночі  і  рано.
Найбільш  боялися  потрапити  в  полон.
Далеко  десь  був  синів  батальйон.
Ніс  кулю  батько  у  нозі  із  бою,
Людей  боявся  й  зустрічі  з  ганьбою.

Він  повз,  блукав  лісами,  лікувавсь,
Геть  напівдиким  збоку  видававсь.
Впізнати  чоловіка  просто  неможливо:
Худий,  зарослий,  випинались  жили,
Й  на  ногу  праву  трохи  він  кульгав.
Та  погляд  гострий  мав  –  оглянути  встигав
Кущі  й  дерева  лісу,  що  стояв  навколо.
Впізнать  його  ніхто  б  не  зміг  ніколи.

Син  на  кульгавого  вороже  спогляда,
Перед  собою  автомат-трофей  скида
Він  цілиться  прямісінько  у  серце.
Пильнують  постать  сині  два  озерця…
Мов  звірі  два,  зустрілись:  хто  –  кого,
Бо  звикли:  у  бою  нема  свого…
Заклекотіла    кров  у  венах  сина:
 Зорять  на  нього  очі  рідні,  сині…

Не  окрик  –  поклик  крові  врятував.
А  чад  війни  ще  довго  їх  тримав…
І  батько,  й  син  знайшли  для  себе  змогу
Наблизити  велику  Перемогу.
***              
Літа  старого  в  сивині  скупались.
У  венах  синіх  прихолола  кров,
Адже  держава  та,  його,  розпалась.
В  очах  застигла  туга  і  любов.

Це  він  тоді  у  лісі  з  батьком  стрівся,
Не  синій  –  сивий  колір  став  очей.
Біля  чужого  вогнища  не  грівся  –
Трудивсь,  учивсь,  недосипав  ночей…
Усе  частіше  батько  в  сни  приходить,
Одне  складне  питання  задає:
Чи  відповіді  син  його  знаходить,
Чом  спать  тепер  Росія  не  дає?
19.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834931
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.05.2019


Чи досить терпіння у нас?

Сипле  спогади  ніч
Не  в  долоні  –  у  пам’яті  грона,
Як  і  в  час  протиріч,
Ізгорали  найкращі  в  вогні.
Скільки  згаслих  там  свіч,
Наших  юних  борців,  безборонних,
Що  упали  тоді
І  за  землю,  й  за  волю  в  борні!

Сипле  спогади  ніч,
І  від  них  мені  млосно  і  тісно,
А  вони,  ніби  кліщ,
Упинаються  в  мозок  щораз…
Скільки  треба  ще  пліч,
Щоби  витримать  «нині  і  прісно»
Все,  що  доля  нам  шле?
І  чи  досить  терпіння  у  нас?
20.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834785
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.05.2019


Земля Чернігівська – свята земля

Земля  Чернігівська!..  В  години  лихоліть
Ти  для  Русі  живим  щитом  ставала,
Красою  чарувала  божий  світ,
Людською  кров’ю  у  Дніпро  стікала…

Земля  Чернігівська!..  Ти  та  свята  земля,
Що  українства  дух  завжди  будила,
Надію  вміла  у  серця  вселять,
Синів  не  раз  на  подвиги  водила.

Земля  Чернігівська  –  та  праведна    земля,
Що  Правду  шанувала,  віру  й  волю,
І  слала  в  бій  за  них  своїх  орлят,
Щоби  собі  здобути  гідну  долю.  

Земля  Чернігівська!..  Крізь  сивину  віків
Ти  йшла  із  Богом  у  святе  безсмертя,
Народжуючи  славних  козаків,
Що  не  дозволили  на  цім  шляху  померти!
30.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834784
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.05.2019


Їх 49 в небо піднялось

Присвячую  десантнику  Кучерявому  Сергію  Васильовичу  
(4.08.1984  –  14.06.2014).  Село  Павлівка,  Дніпропетровська  область,  Солонянський  район.

Їх  49  в  небо  піднялось  –
Безстрашних  воїв  неньки  України  –
Воно  ж  над  ними  зорями  цвіло,
Не  знало,  що  за  мить  усі  загинуть.
Літак  піднявся  зорям  тим  навстріч.
Сергію  рідна  Павлівка  згадалась.
Не  вперше  бачив  він  червневу  ніч.
Цікаво,  чи  вже  рідні  повкладались?

І  раптом  вибух  землю  сколихнув,
Коли  літак  в  повітрі  розірвався,
Зустрівши  там  непрохану  війну.
Над  лихом  тим  лиш  Каїн  засміявся.
Їх  –  49,  їх  –  аж  49
На  крилах  ангелів  у  вічність  піднялось!
Життя  політ  спинив  їм  чорний  демон,
Спаливши  кожному  ще  молоде  крило!
Видовище  було  не  із  легких,
Коли  горів  метал,  земля  палала,
І  хлопці  наші  –  славні  вояки,
Тіла  яких  в  польоті  розірвало.

Десантників  шукали  сорок  діб,
По-християнськи  щоби  поховати,
Окремих  забирали  і  в  «братів»,
Де  більшість  –  проросійська  темна  «вата».
Впилися  горем  бідні  матері,
Коли  тіла  синівські  відшукали,
І  Бог  ридав  над  ними  угорі  –
Дощем  рясним  сльоза  його  стікала,
Бо  ж  49  доль,  ще  молодих,
Війна-АТО  зненацька  перервала…
Сини  не  повернулись  до  родин  –
На  древі  роду  гілля  обламалось.

Ридала  Павлівка*  в  жаркий  липневий  день  –
Дніпропетровщина  прощалася  з  героєм.
І  вірилось,  душа  його  знайде
Те  місце,  де  не  буде  зла  і  зброї.
2.05.2019.
*  –  місце  народження  і  поховання  Кучерявого  Сергія  Васильовича.

Ганна  Верес  (Демиденко).  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834278
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.05.2019


Вона боролася за сина до кінця

Вона  боролася  за  сина  до  кінця
Пащенко  Ігор  Іванович  (6.03.1974.-  4.11.2017).  Народився  у  Чернігові.  Мобілізований  в  АТО  у  серпні  2014р.  Боронив  Донецький  аеропорт.  23.01.2015  його  контузило.  Вражений  мозок.  Пізніше  без  наданої  вчасно  допомоги  розвився  менінгоенцефаліт.  Довго  мучився.  Помер  від  набряку  мозку  через    33місяці.  Залишилися  мати  і  донька  від  першого  шлюбу.
Вона  боролася  за  сина  до  кінця…
Аеропорт  терпіла,  три  шпиталі.
І  довгі-довгі  пошуки  бійця.
Дзвінки,  поїздки,  поки  допиталась.
Знайшла  його  у  Харкові  таким:
Живий,  без  пам’яті.  Синок  її  ледь  дихав.
Контузія  далася  узнаки.
І  полилась  молитва  мами  тихо.

Усе  здолала  мамина  любов!
О,  скільки  може  витримать  людина!
І  повернув  синочку  пам’ять  Бог!
Але  ж  діагноз  –  вироком  дитині…
Спливали  в  спогадах  події  знов  і  знов:
Вогонь  і  ДАП,  бетон  і  побратими.
І  плив  потік  із  мамою  розмов  –
Ті  дні  для  них  обох  були  святими.

Він  умирав  у  неї  на  руках…
Вона  ж  голубкою  весь  вечір  воркувала.
Забрала  смерть  проклята  козака,
Коли  знесилена  матуся  задрімала.
Він  дві  війни  пройшов  за  ці  роки:
За  Україну  бився  і  за  себе…
Чи  так  веліли  воїну  зірки,
Чи  запросили  ангели  у  небо?!
Вона  ж  боролася  за  сина  до  кінця…
1.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834275
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.05.2019


Дві зорі Присвячую воїнам-чернігівцям, загиблим у АТО.

Дмитро  Павлович  Полегенько  (27.03.1988.-18.08.2014.
 Єдиний  син  у  сім’ї.  Залишилась  мати  і  донечка  від  першого  шлюбу).
Вадим  Михайлович  Лобода  (3.09.1984.-12.09.2014.  
Залишився  батько,  який  до  цього  поховав  дружину  і  одного  сина).

Вадим  Лобода  і  Дмитро  Полегенько  –
Два  воїни  світла  в  горнилі  війни.
Для  них  Україна,  як  другая  ненька,
За  неї  життям  заплатили  вони.
Чернігів  почув  голоси  їхні  вперше,
Дитинство  скупав  їх  у  водах  Десни,
Характери  їм  сформував  теж  для  звершень
У  школі  одній,  де  навчались  вони.

Не  знали  тоді,  що  покличе  їх  доля:
Дмитра  –  на  Майдан,  котрий  світ  сколихнув.
Щоби  захистити  від  недругів  волю,
Обидва  пішли  у  АТО  –  на  війну.
Обидва  були  у  однім  батальйоні*,
Та  літа  кінець  рано  шлях  їм  спинив:
Не  втрапили  воїни  ці  до  полону  –
Обидва  лягли  на  дорогах  війни.
Один  в  Городищі**,  в  Макарові**  –  інший,
Востаннє  згадали  Поліський  свій  край.
Дмитру  від  Вадима  на  місяць  раніше
Господь  відчинив  свої  двері  у  рай.

Тікає  в  історію  час  потихеньку…
Над  школою  й  містом  –  дві  поряд  зорі:
Серця  Лободи  то  й  Дмитра  Полегенька  –
Надії  вогнем  будуть  вічно  горіть!
1.05.2019.
*  –  13-ий  Мотопіхотний  батальйон  «Чернігів-1».
**  –  села  у  Луганській  області.

Ганна  Верес  (Демиденко)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834116
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.05.2019


БАБУСЯ Й МОЛОДИК (Гумореска)

Йшов  автобус  на  район…
Пасажирів  –  море.
Переповнений  салон,
Тож  бабусі  -  горе.
Вліво,  вправо  всіх  хитав
І  бабусю  з  ними,
Або  вгору  підкидав.
За  вікнами  –  злива.
Та  ще  й  траса  там  така  –
Витрясе  й  останнє.
Сила  вже  така-сяка
В  бабусі  Оксани.

На  сидінні  від  вікна
Парубій  розлігся.
В  вухах  штричка,  й  не  одна,
Глянути…  спромігся…
Слухав  він  якісь  пісні
Через  провід  в  вусі.
Поту  крапельки  рясні
На  чолі  в  бабусі.
Витяг  з  вуха  молодик
Провід  окаянний.
-  Нюхать  піт  твій  я  не  звик,  -
Крикнув  на  Оксану.  –
-  Бач,  повісилася  як,
Ніби  балерина,
Пасажир  я  –  не  стояк,  -
В  музику  поринув.
А  в  бабусі  вже  не  піт  –
Гіркі  сльози  ллються.
Може,  ви  дасте  одвіт:
Дітись  де  бабусі?

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834113
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.05.2019


Він поспішав Присвячую Томилку Івану Миколайовичу (14. 04. 1986. – 30. 01. 2015. ) (Посмертно) .

Народився  у  смт.  Михайло-Коцюбинське  під  Черніговом.  
В  АТО  з  квітня  2014року.  Загинув  під  Вуглегірськом  у  нерівному  бою.  Це  був  богатир  2-метрового  зросту,  волонтери  так  і  не  змогли  знайти  для  нього  берців,  бо  воїн  мав  52  розмір  ноги.  Шукали  тіло  44  доби.  Поховали  15.03.2015  у  Михайло-Коцюбинському.
Він  поспішав,  адже  був  молодим,
Хоробрим,  гордим,  трохи  нетерплячим,
Не  знав,  що  лиш  два  кроки  від  біди,
Коли  і  небо,  і  земля  заплачуть.
Він  поспішав  залишити  свій  слід
У  душах  друзів  –  вірних  побратимів,
Й  радів  за  нього  цілий  білий  світ,
Коли  душа  коханням  освятилась.

Він  поспішав  закінчити  війну  –
За  зброю  ідеали  взяв  Майдану  –
Імперії  щоб  розвалить  стіну
Й  позбутися  російських  вже  кайданів.
Він  поспішав  залишити  свій  слід
На  цій  землі,  порослій  полинами,
Й  кохання,  мов  весняний  первоцвіт,
Озвалося  весільними  піснями.

Він  поспішав…  О,  як  він  поспішав
Перемогти,  щоб  жити  по-новому!
Лишив  батькам  невипиту  печаль:
Живим  не  повернувся  ж  бо  додому…
Він  поспішав  залишити  свій  слід
У  донечці,  що  ждала  так  на  нього!
І  плакав  Бог,  як  кров’ю  сніг  розквіт,
Не  знали  й  друзі  січня,  більш  сумного.

Він  поспішав  у  неба  сонну  рань,
Щоби  там  весни  й  сонце  зустрічати.
Шлях  боротьби  за  волю  він  обрав,
Щоб  Україну  з  миром  повінчати!
27.04.2019.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834001
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.04.2019


Спинилось його серце в 23

Присвячую  Кравченку  Євгену  Анатолійовичу  (13.09.1991.-  31.01.2015.)    (Посмертно).  Призваний  за  мобілізацією  24  квітня  2014-го,  командир  відділення  —  командир  БМП  1-ї  мотопіхотної  роти,  13-й  окремий  мотопіхотний  батальйон  «Чернігів-1».
З  травня-  червня  2014-го  брав  участь  в  бойових  діях  на  сході  України,  зокрема,  у  боях  за  Дебальцеве.
31  січня  2015-го  у  бою  1302  на  блокпосту  міста  Вуглегірськ  зазнав  поранення,  несумісного  з  життям.  Під  час  евакуації  до  Артемівської  лікарні  помер  від  значної  втрати  крові.
Похований  на  чернігівському  кладовищі  Яцево.

Він  був  молодшим  сином  у  сім’ї
І  радістю  для  брата,  тата,  мами.
Звіряв  по  них  він  кроки  всі  свої.
На  жаль,  немає  Жені  вже  між  нами.
Красивий,  мужній,  добрий,  молодий  –
Таким  його  усі  запам’ятали  –
Грозою  часто  був  і  для  орди,
Коли  снаряди  з  БМП  літали.

Але  був  Вуглегірськ.  На  блокпосту
Дві  тисячі  п’ятнадцятого  року
Вогонь  життя  його  від  ран  потух.
Шкода,  що  шлях  його  був  закоротким.
Йому  б  ще  жити  й  жити,  і  цвісти,
Та  на  війні  життя  –  єдина  плата.
Спинилось  його  серце  в  двадцять  три,
Й  душа  злетіла  пташеням  крилатим
У  вічність.  Звідти  вороття  нема.
Душа  ж  і  там  про  Україну  дбає.
Таку  ніхто  й  ніколи  не  злама,
У  цім  переконалася  зима  –
Вона  і  матінка  іще  за  ним  ридають.
29.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834000
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.04.2019


ТРИ БАЖАННЯ (Казка)

Мені  знову  наснилася  казка
Про  чарівні  і  справжні  бажання,
Про  багатство  й  небачену  ласку
І  про  мамине  розчарування.

Виростали  у  неньки  три  сини.
Всіх  любила,  теплом  зігрівала.
Щастя  й  долі  у  Бога  просила,
Колискову  на  сон  всім  співала.

Коли  виросли  всі,  так  вже  сталось,
Тож  любов’ю  платили  матусі.
Та  хвороба  підкралася  й  старість:
-  Мабуть,  я  уже  й  не  підведуся,  -

Повідомила  раптом  їм  мама,  -
Не  турбуйтесь  про  мене,  не  треба.
Тільки  б  добре  було  все  із  вами  –
Я  ж  дивитися  буду  із  неба.

Знаю,  в  кожного  з  вас  є  бажання
Жити  так,  як  велить  ваше  серце,
Будьте  завжди  в  людській  ви  пошані,
Мудрі  й  сильні  із  долею  в  герці.

Але  хочу  я  знать  наостанок,
Як  плануєте  далі  ви  жити,
З  чим  зустрінете  завтра  світанок.
Бач,  не  встигла  вас  і  одружити.

Перший  син  глянув  в  очі  матусі:
-  Не  турбуйся,  я  стану  багатим,
Із  царівною  ще  одружуся,
Жить  в  палаці  я  буду  –  не  в  хаті.

Ніби  струмом  ударило  неньку;
Затремтіла  душа,  застогнала.
Сина  старшого  ці  одкровення
Її  майже  зовсім  доконали.

А  середній  побачив  те  лихо,
Намагався  казати  ніжніше:
-  Я  купцем  стану,  -  вимовив  тихо,  -
Але  це  буде  трохи  пізніше.

Знов  притухли  у  мами  зіниці  –
Не  таких  від  дітей  слів  чекала
(Спалахнули  у  небі  зірниці):
-  Краще  б  вас  для  розмов  не  скликала…

Тут  найменший…  матусі  взяв  руки,
Нахилився  й  почав  цілувати:
-  Я  полегшу  тобі,  мамо,  муки,
Бо  одна  ж  у  людини  є  мати.

Відшукаю  найкращі  я  ліки
І  поставлю  тебе  я  на  ноги.
Все  можливе  зроблю  і  не  тільки:
У  молитві  звернуся  до  Бога…

Ці  слова,  переконливі,  сина  –
То  найкращі  для  матері  ліки  –
Повертали  матусині  сили…
Їх  вона  не  забуде  довіку.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833847
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.04.2019


У долині біля річки

У  долині  біля  річки
Сонечка  якісь  магічні
Хтось  розсипав  там  і  тут:
То  кульбабки  так  цвітуть.

Якщо  сонце  з  неба  світить,
Із  долини,  немов  діти,
Посміхаються  квітки  –
Повсідались  на  листки.

А  як  сонце  заховалось,
У  долині…  диво  сталось:
Зникли  квіти  вмить  гуртом
Під  кульбабовим  листом.

Всі  заплющать  свої  очі,
Щоб  розкрити  після  ночі,
Коли  сонечко  зійде.
Хто  долину  цю  знайде?

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833846
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.04.2019


Коли у вечір сонце заблукає


Стелили  трави  осені  доріжку,

Котра  веде  у  синю  далечінь,

Іду  по  ній,  притомлена  я  пішки.

Ген,  журавлів  озвалися  ключі.
 
Гадюкою  –  свіжоумита  стежка  

У  діаманти-сльози  зодяглась.

Нарешті  в  росах  зацвіла    мережка

І  з  запізнілим  сонцем  обнялась.



Коли  ж  у  вечір  сонце  заблукає

І  фініш  подолає  білий  день,

Тоді  вже  місяць  світло  розливає,

І  посила  спочинок  для  дітей.
26.09.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833643
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.04.2019


Чорнобильцям

У  33-є  тугою  озвалась

Чорнобильська  трагедія  в  серцях,

Земля  тоді  з  красою  повінчалась,

Стезя  життєва  в  багатьох  порвалась  –

Трагедія  століття  дата  ця…


Щороку  в  26-ий  день  квітневий

Земля  їм  дякує  за  сонце  і  життя.

Низький  уклін  сьогодні  і  від  мене  –

Саме  чорнобильці  –  сторожові  буття.

Їх  роки  з  сивиною  обнялися

Раніше,  аніж  вік  їх  право  мав.

Не  всі  їх  плани  у  житті  збулися,

Та  не  скувала  душі  їм  зима.


Ці  люди  мають  душі  особливі,

Тож  врятували  землю  від  біди,

Залишивши  життя  своє  щасливе,

Розквітлі  щойно  в  пахощах  сади,

Вони  туди  летіли,  де  зі  смертю

Змагалися  один  лиш  на  один

І  вижили  у  чорній  круговерті,

Зуміли  повернутись  до  родин.


Не  раз  у  сни  приходить  їм  чорнобиль,

Пече  серця  зараженим  вогнем,

Та  душі  їхні  мають  вищу  пробу:

Таких  ніщо  й  ніколи  не  зігне!
26.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833642
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.04.2019


Хто бачив війну…

Хто  бачив  війну  в  обличчя,

Забути  її  не  зможе,

Бо  внутрішній  голос  кличе

Туди,  звідкіля  не  кожен

Виходить  живим,  здоровим,

Де  смерть  –  не  вітри  гуляють,

Де  море  людської  крові,

Де  навіть  земля  палає.  


Хто  бачив  війну,  той  знає,

Чим  порох  і  попіл  пахнуть,

Як  страх  вужем  виповзає,

Й  орда  утікає  прахом.

Такий  тільки  Богу  вірить,

І  з  шляху  цього  не  зверне,

Любові  у  нім  –    без  міри,

Тож  сіє  надії  зерна.


Він  там  і  за  Україну,

Й  за  матір,  і  сміх  дитяти,

За  кущик  тої  калини,

Який  посадив  з  ним  тато,

За  колос,  що  гнеться  долу,

І  за  любов  недопиту,  

За  друга  й  народу  долю

Він  ворога  мусить  бити!
18.04.2019.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833484
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.04.2019


Миколі Михайловичу Ткачу – поету, етнографу, професору, родом з Чернігівських земель. (Посмертно)

Він  знав  і  в  мові,  і  в  культурі  толк,

Та  в  теплих  хвилях  не  купався  слави,

Отримавши  до  вічності  квиток,

Поплив,  лишивши  іншим  свої  лаври.

Для  України  все  зробив,  що  міг,

Щоби  піднять  з  колін,  підставив  плечі.

В  літературі  –  лев.  І  ось  –  поріг..

Спинився  лет  життя  його  лелечий.


Професор  він,  дослідник,  ЧОЛОВІК!

Один  із  тих  мужів,  що  мають  розум.

Але  не  довгим  був  поета  вік,

Не  витримавши  безладу,  загрози:

Ту  Україну,  котру  так  любив,

«Брати»  вчорашні,  змучену,  терзали.

Він  бачив,  як  розумних,  молодих,

В  чужі  краї  проводили  вокзали.


В  таких,  як  він,  геть  інше  сприйняття

Реальності,  політики,  природи.

Шкода,  що  в  них  лише  одне  життя,

І  те  належить  не  собі  –  народу!

Він…  відійшов,  та  погляд  ізгори

Зорить  його,  проникливий  і  мудрий:

«Не  смійте  неньку  нашу  загубить,

Не  дайте  Україну  підкорить,

А  я  за  вас  молитись  щиро  буду!»
20.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833479
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.04.2019


Не кожен

Не  кожен  може  землю  так  любити,
Як  матір,  що  дає  усім  життя,
Не  побоїться  бути  навіть  вбитим,
Живим  згоріти  в  полум’ї  звитяг.

Не  кожен  здатен  не  собі  служити,
А  тим,  до  кого  хилиться  душа,
Зерно  любові  сіяти,  крім  жита,
На  допомогу  вчасно  поспішать.

Не  кожен    може  щастям  поділитись,
Яким  не  часто  наділяє  Бог,
Красою  неба  і  землі  упитись
І  словом  виливати  ту  любов!

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833425
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.04.2019


«Бульбаш»

(Присвячую  Близнюку  Володимиру  Володимировичу  –  герою-чернігівцю,  який  загинув  6.09.2014.  у  перший  день  після  Мінських  домовленостей  під  час  підняття  прапора  України  у  Станиці  Луганській).
За  ним  сьогодні  дві  ридають  неньки:
Та,  що  життя  дала,  і  та  земля,
Що  хлопця  пам’ятає  ще  маленьким.
Болить  їй,  що  тоді  не  вберегла.
Він  українець.  Кров  в  нім  –  білоруська,
Тож  величав  себе  частіш:  «Бульбаш».
Не  знав  ночей  він  білих,  петербурзьких,
А  знав  червоні,  як  палав  Донбас.
Туди  у  травні  з  хлопцями  рушали,
Услід  дививсь  їм  яблунь  білий  цвіт.
Родини  і  Чернігів  залишали,
Щоб  Україну  врятувати  й  світ.
Луганська  вже  земля  на  них  чекала,
Не  розуміючи,  з  людьми  що  відбулось,
З  Москви  «бандерами»  їх,  «украми»  лякали,
Тож  «сепарів»  немало  розвелось.
Бійці  голодні,  змучені  до  краю…
Дивився  степ  неприязно  на  них.
Вони  ж  не  ті,  що  хата  їхня  скраю,
Утрапили  у  епіцентр  війни.

Не  завжди  дух  високим  був  у  взводі,
Закони  непрості  має  війна,
Але  «Бульбаш»,  а  це  Близнюк  Володя,
Підтримував  бійців:  «Ех,  старина!
Це  хто  сказав,  що  ми  всіма  забуті?
Не  дозволяю  вішати  тут  ніс!
Ніхто  нас  не  здолає  (той  же  й  Путін)».
Води  десь  трохи  роздобув,  приніс  .
Він  був  душею  в  колі  побратимів,
Навіть  пельменів  якось  роздобув.
Не  знав,  що  сад  для  нього  не  цвістиме…
Для  командира  за  синочка  був.

День  вересневий  геть  був  невеселий,
Хоча  про  мир  домовленість  була.
Думки  у  мозку,  ніби  каруселі:
Важлива  ж  дата  щойно  відбулась  –
День  Прапора    Це  ж  символ  України,
За  нього  йшли  на  плаху,  в  табори…
Підняв,  але  рука  й  душа  зміїна
Життя  спинили.  З  прапором  згори
Упав  «Бульбаш»,  обнявшися,  мов  з  братом,
Заяскравіла  кров  на  полотні…
Ніхто  не  міг  із  рук  його  забрати
Той  прапор,  що  були  з  ним  на  війні.

Вже  рум’яніли  яблука  на  сонці,
Десна  несла  ув  осінь  ще  тепло,
Як  привезли  в  Чернігів  друга  хлопці,
Якому  тільки  26  було.
Сади  без  нього  вкотре  вже  квітують,
На  вітрі  прапор  «Бульбаша»  шумить…
Країну  побратими  ще  рятують,
Нам  наближаючи  жадану  миру  мить!
20.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833422
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.04.2019


Благають небо воїнів хрести

Ще  тиша  над  Майданом  не  вляглася

Від  «Качі»  рвались  небо  і  серця,

Весна  іще  гаразд  не  почалася,

Коли  війна  озвалася  оця.

Підступна  вона,  з  почерком  Росії,

Тихенько  захопила  флот  і  Крим…

А  Україна  ждала  все  месію..

Чому  ж,  від  зла  нас,  Боже,  не  вберіг?


Земля  від  ран  і  втрат  важких  страждає,

Втомилася  від  болю  і  хрестів,

Вона  також  за  вбитими  ридає:

Адже  в  війні  –  у  битві  непростій!

Краса  весни  сьогоднішня  прив’яла,

Благають  небо  воїнів  хрести:

«Не  дай,  щоб  нас  Росія  звоювала.

Народ  дітей  і  хліб  нехай  ростить!»
18.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833336
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.04.2019


Доля

Весна  й  кохання.  Сонце  і  земля…
Єднання  душ  за  покликом  природи…
Здається,  відчуваєш  іздаля,
Те,    що  в  собі    не  здатен  побороти.        

Воно  ж  корінням  у  єство  вроста,
Непереможно-дивне  й  невідоме,
Й  крокує  з  нами  все  земне  життя,
Записане  звичайним  словом  «ДОЛЯ».
18.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833334
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.04.2019


Вони йдуть назустріч долі

Дорога.  На  ній  –  їх  двоє.  
Рука  у  руці.  Військові.
В  очах  –  кілька  сонць  –  не  зорі.
Горять  вогнем  непокори.
Вони  йдуть  назустріч  долі  –
Одній  на  двох  –  невідомій…
Давно  у  казки  не  вірять,
Бо  знають,  життя  відміря
Всього  їм.  Не  без  гіркого,
Як  плаче  зоря  ранкова
За  тим,  хто  не  вийшов  з  бою.
В  полоні  вони  любові!
14.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833227
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.04.2019


Заблукала нічка в гори

 
Заблукала  нічка  в  гори  сині,
В  травах  диких  ніжки  заросила,
Зірочки  упали  в  темні  води,
Свіжістю  впилася  прохолода.

Танцювали  зорі  в  водах  бистрих,
В  потічку  посрібленім  намистом,
Танго  із  водою  танцювали,
Буки  і  смереки  дивували.

Колисала  нічка  сни  казкові,
Уплітала  стрічечки  зіркові,
Милувалась  ними  полонина,
Душу  їй  краса  та  полонила.
13.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833221
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.04.2019


Сула

Ти  бачив,  крига  в  річці  як  скресає?
А  чув,  як  лід,  ламаючись,  дзвенить?
Навколо  біле  місяцеве  сяйво,
І  ти,  неначе  в  тому  завинив,

Що  мимоволі  став  єдиним  свідком
Того,  як  річка,  стомлена  від  сну,
Не  зрозуміла,  щастя  в  неї  звідки,
Дзвеніла  лунко  й  кликала  весну.

А  вже  коли  крижини  оживають
І  шлях  шукають,  товпляться  у  ряд,
Це  дійство  навіть  кілька  днів  триває,
Зірки  вночі  на  диво  те  зорять.

Хтось  річку  цю  давно  назвав  Сулою,
Романтика  присутня  в  назві  цій,
Чи  Сулейман  також  колись  весною
Був,  як  скресала  крига  на  ріці?
01.03.13

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833029
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.04.2019


Гортаю я пожовклі сторінки

Гортаю  я  пожовклі  сторінки
Історії    моєї  України,
І  проростає  правда  крізь  роки
Про  те,  як  цвіт  наш  нищили-гноїли,  
Як  вижив  мій,  розправився  народ
І  розрубав  ненависні  кайдани,
Жить  не  схотів  під  владою  заброд,
Тож  сколихнули  двічі  світ  Майдани.

Зраділа  наша  змучена  земля,
Вона  шанує  Правду,  Гідність,  Волю,
Та  Крим  украли  зайди  із  Кремля
І  замахнулись  на  Вкраїни  долю.
Ні,  не  скорити  вільної  землі
І  мій  народ  уже  не  залякати,
Великий  Бог  нам  вижити  звелів,
За  неї  воювать  нам  не  звикати!
27.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833028
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.04.2019


Життя гортаю, мов новітню казку

Життя  гортаю,  мов  новітню  казку,
Де  доля  ще  не  вивела  кінця,
В  ній  перемоги  є  і  чорні  дні  поразки,
Хоч  сльози  й  сум  мені  не  до  лиця.
Колише  вітер  долі  білі  пасма,
В  очах  посіяв  вицвілу  журу,
І  весняна  не  веселить  їх  Пасха,
А  шкіра  рук  нагадує  кору,
Поморщену,  потріскану  і  темну,
Але  без  неї  древо  згине  враз.
Нехай    нудна,    але    це    вічна    тема,
Бо    у    житті    красивих    менше    фраз.
Там  найчастіше  –  сіроокі  будні,
Та  не  біда:  господар  долі  –  я,
Тож  виберу  моменти  незабутні,
І  допоможе  в  цім  мені  сім’я.
12.01.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832884
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.04.2019


Не може брат із братом воювать

 
Піднять  на  брата  руку  –
Кровний  гріх,
А  далі  –  біль  розлуки
Й  сто  доріг,
Серед  яких  непросто
Ту  знайти,
Якою  йти  у  гості.
Думав  ти,
Якою  він  до  тебе
Теж  прийде,
Й  привітним  стане  небо,
Й  тихим  день,
Й  радіти  буде  мати,
І  поріг,
Й  світитись  буде  хата
Цій  порі?

Не  може  брат  із  братом  
Воювать,
Чи  землю  відібрати,
Злість  зривать,
По-братськи  тільки  з  братом
Треба  жить  –
Не  смій  його  карати  –
Дорожи!
8.07.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832883
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.04.2019


ХТО ГОЛОВНІШИЙ (Байка)

Увечері,  осінньої  пори,
Біля  вузенької  маленької  нори
Старанна  Мурка  тихо  чатувала.
Себе  лиш  слиною  поки  що  частувала.

Поводить  вусами,  зачувши  запах  миш.
Аж  тут  Сірко:
-  Ти  справи  ці  облиш,
Щовечора  вечеряєш  лиш  м’ясом,  -
Нагнувсь  до  кішки  й  облизнувся  ласо.

Тут  горда  Мурка  в  позу  стала  –  хвіст  трубою:
-  Ти  хочеш,  щоб  ділилась  я  з  тобою?
Цього  не  буде!  Я  тут  головна,
І  відпрацьовую  господарям  сповна!

Сірко  й  собі  не  хоче  відступати:
-  Ти  головна?..  Та  «із  якої  статі»?
Нещасні  миші  крадуть  по  зернині,
А  завдяки  мені  в  амбарі  нині

Лежить  зерно,  й  ніхто  його  не  краде,  -
Пес  гавкає,  хвостом  махає  радо.
Й  так  захопилися  обоє!  Не  на  жарт…
А  мишки  у  амбар  скоріш  біжать,

Зерна  щоб  принести.  На  зиму  буде…
Аж  глядь:  якісь  там  незнайомі  люди
Тихенько  лантухи  наповнюють  зерном,
І,  очевидно,  тут  вони  давно…

Чим  все  закінчилось.    неважко  здогадатись…  
А  хто  для  вас  з  них  головнішим  може  здатись?

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832764
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.04.2019


КУРЧАТКА-ГЕРОЇ (Байка)

У  мами  молодої,
у  рябої  Квочки  
Сини-Курчатка  і  Курчатка-дочки,
Такі  ж  дрібненькі
та  м’якесенькі  вони,
Коротконогі  ці  веселуни!

То  бігають  від  Мами
і  до  Півня-тата,
То  заховаються  у  кущ  за  хату,
Або  на  сонці
гріють  шубочки    свої.
І  заздрили  усі  міцній  сім'ї.

Старий  Сірко
дививсь  на  це  домашнє  диво:
-  Яке  ж  потомство  в  Квочечки  красиве!
Та  й  вирішив
погратись  із  птахами  сам,
Й  сусідського  підмовив  ще  він  пса:

-  Курчатка  з  Квочкою
гребуться  біля  гною,
А  ти,  Рябку,  скоріш  іди  за  мною.
Та  й  заходилися
Курчаток  лоскотать.
(Не  дуже  їх  цікавила  і  стать).

А  Квочка  бігала,
кричала,  крильми  била,
І,  хто  зна,  що  б  іще  вона  зробила…
Аж  раптом…  Бабця,
чуючи  страшну  війну,
Дрючка  взяла…  Сірко…  мерщій  гайнув.

За  ним  –  Рябко.
Курчатка,  злякані,  як  діти,
Біжать  до  Квочечки  та  й  ну,  галдіти
По-своєму:
герої  ж  бо,  мовляв,  які…
Ніде-ніде  не  водяться  такі!

Серед  людей
частенько  теж  таке  буває:
Біда  прийде  і,  поки  ще  триває,
Не  чути  й  слова,
а  коли  уже  мине,
То  кажуть:  -  Похваліть  тепер  мене!

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832763
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.04.2019


Мудра відповідь

Раз  без  вчителя  інспектор
Завітав  у  другий  клас.
На  столі  лежать  конспекти.
-  Стільки  в  класі  вчиться  вас?

Запитав  інспектор  строгий
У  сільської  дітвори.
Влад  подумав  таки  трохи:
-  В  класі  учнів  –  23!

А  з  учителькою  стане
Більше  ще  на  одного,
Порахуйте  разом  з  нами  –
Двадцять  четверо  всього!


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832624
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.04.2019


Казка про лелеку

Шепче  осінь  мені  сиву  казку
Про  Красуню  –  Весну  і  Лелеку.
Не  скажу  про  її  ще  розв’язку,
Бо  до  неї  іще  так  далеко.

У  красивім  селі,  що  під  лісом,
Жило  двоє  людей,  теж  красивих.
Здогадатись  неважко  вам,  звісно,
Одружились  вони.  І  щасливо

Зажили,  ніби  ті  голуб’ята,
Працювали  обоє  старанно  –
У  порядку  в  них  двір,  гарна  хата,
Та  в  душі  кожен  мав  свою  рану:

Дуже  діток  обом  їм  хотілось.
І  чекали  вони,  все  чекали,
Поки  справжнє  їм  щастя  зустрілось,
Те,  яке  вони  довго  шукали.

Якось  впав  біля  хати  лелека.
(Хтось  поранив,  сердешного,  в  ногу?
Чи  на  нього  подіяла  спека?)
Він  очима  просив  допомоги.

Як  маля,  підхопили  на  руки,
Напоїли,  обмили  водою  –
Так  полегшити  птахові  муки
Їм  хотілось.  Нарешті,  людською

Він  турботою,  добре  зігрітий,
Вже  одужував.  Став  і  на  ноги.
Поспішав  із  роботи  зустріти
Він  господарів.  (Мав  на  те  змогу)

Так  до  осені  жив.  Милувався
Молодими  людьми  він  щоденно,
В  небо  іноді  вже  підіймався,
Знав,  хто  добре  живе,  хто  нужденно.

Якось  знову  піднявся  він  вгору
І  побачив  ключі  там  лелечі,
Що  ховались  повільно  за  гору.
Скільки  ж  мали  вони  вже  малечі!?

Покружляв  чорнокрилий  цей  красень
Над  подвір’ям,  селом  аж  три  рази  –
Цим  подякував  людям  він  красно
Та  й  помчав,  обганяючи  Крази,

За  птахами,  що  все  віддалялись.
(Може  ж  знайде  й  свою  там  родину?)
Він  летів,  і  йому  все  здавалось  –
В  нього  дві  їх:  людська  і  пташина.

Час  летів,  а  село  все  трудилось.
Вже  й  весна  голуба  знов  настала.
У  сім'ї  молодій…  народилось
Двоє  хлопчиків  –  Ростик  і  Слава.

То  Лелека  приніс  в  подарунок
За  добро  людське  гідну  їм  плату.
Кожну  весну  з  п’яти  ніс  пакунок
Радий  батько,  а  в  нім  –  по  хлоп’яті.

Сім  синів  виростали  та  швидко  –
Батьку  й  неньці  майбутня  підмога,
Та  Лелеки  того  щось  не  видко  –
Десь  тремтіла  глибока  тривога.

Але  кожен  із  нас  розуміє,
Що  безсмертних  таки  ж  не  буває,
Хоч  людська  доброта,  справді,  вміє
Все  змінити  в  житті.  І  дива  –  є!

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832559
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.04.2019


В житті у нас усе невипадкове

В  житті  у  нас  усе  невипадкове:
Події  й  люди,  й  знайдена  підкова,
Й  коротка  ніч,  і  довгий  літній  день,
Й  високий  стовп,  що  на  мороз  гуде,

І  віщий  сон,  що  нас  попереджає,
І  вік,  що  до  фіналу  наближає,
І  неба  синь,  хмаринки  де  пливуть,
І  роси,  що  купають  нам  траву,

І  сонця  диск,  що  Землю  зігріває,
Водиці  блиск,  що  очі  засліпля,
Життя  на  цій  планеті  теж  триває,
Допоки  крутиться  у  Космосі  Земля.
10.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832521
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.04.2019


Людське в собі щоб кожен з нас зберіг

А  золото  блищить  і  у  тумані,
Бо  справді  благородний  то  метал;
Ти  щастя  не  збудуєш  на  обмані
Й  тоді,  коли  неправедна  мета.

Й  коли  себе  на  п’єдестал  підносиш,
Піднятись  хочеш  вище  над  людьми,
Й  коли  у  Бога  лиш  для  себе  просиш,
Облуду  із  очей  своїх  зніми

Й  побачиш:  в  світі  цім  ми  тільки  люди  –
Сини  і  дочки  матінки  Землі.
Цю  істину  давайте  не  забудем,
Людське  в  собі  щоб  кожен  з  нас  зберіг.
8.09.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832519
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.04.2019


Земля радіє, що тепло настало

У  сурми  сині  веснонька  заграла,
Наповнивши  піснями  небокрай,
Вербиця-чарівниця  коси  прала,
У  водяний  спустивши  дивограй.

Пливуть  хмаринки  –  білі  лебедята.
Радіє  сонце  ранкові  і  дню.
Колишуть  небо  журавлів  крилята,
Котрі  версту  здолали  не  одну.

Й  земля  радіє,  що  тепло  настало,
Зеленолисте  море  ожило.
І  губить  ранок  росяні  кристали
У  густотрав’ї  в  лузі  за  селом!

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832407
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.04.2019


Коли затягне пісеньку вівсянка

Коли  затягне  пісеньку  вівсянка,
Тоді  весни  нікому  не  спинить:
Земля  живу  зодягне  вишиванку
З  барвінку  і  кульбабок  росяних.

Й  зоритиме  згори  безмежне  небо,  
Й  радітиме  пісням  тим  голосним,
І  щастя  мені  більшого  не  треба,
Як  чути  першоспів  краси-весни.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832406
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.04.2019


Вечірнє


Літечко  –  барв  запашна  колисаночка,

А  понад  нею  –  синь…

Вечір  чекав  день  від  самого  раночку,

В  рай  мене  запросив.


Вистелив  вечір  стежину  ранесенько

Місяцю  і  зіркам.

Роси  у  трави  трусила  дрібнесенькі

Дивна  його  рука.


Стану  у  роси  ногами  я  босими…

Місяць  –  вузенький  серп…

Та  й  замилуюсь  вербовими  косами…

Подих,  немов  отерп.
20.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832209
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.04.2019


Йому лиш 23-ій рік минув

39.  Бондарук  Микола  Петрович
(05.04.  1991  –  22.05.2014)
Волинська  область,  Володимир-Волинський  район,  с.  Заріччя.

Сорочку  травень  квітом  вишивав,

Коли  в  Донбасі  кращий  цвіт  наш  гинув…

Які  і  де  знайти  такі  слова,

Щоб  вимірять  любов  до  неньки  сина,

Котрий  життя  за  неї  віддає

І  героїчно  переносить  муки,

Хоч  не  завжди  героєм  він  стає,

Та  волі  хоче  дітям  він  і  внукам.

Він  Україні  вірним  сином  був,

Як  прадіди  його  з  Волині,  гордим.

Не  міг  терпіть  лукавство  він,  ганьбу,

Бо  віддано  служив  свому  народу.

Кохання  смак  також  уже  спізнав,

Єднатись  восени  їх  мали  долі,

Та  ворог  клятий  плани  перервав:

Не  повернувся  син  живим  додому.

Коли  йому  минуло  двадцять  три,

Нещадно  нитку  долі  перервали

Кравці  жорстокі  -  зайди-вороги.

І  вишиванку  кров’ю  згаптували.

Зозулі  віри  теж  колись  не  йняв,

Коли  та  23  лиш  накувала,

Смерть  героїчно  стоячи  прийняв,

Під  Волновахою,  де  зустрічав  навалу.

Заплакав  травень  зболено  дощем,

Бажаючи  відмити  кров  на  грудях,

Трава  ж,  відчувши  болю  того  щем,

Оплакала  героя:  "Що  ж  ви,  люди?"

Йому  лиш  23-ій  рік  минув…

Таким  лишився  в  пам’яті  навічно…

Мов  блискавка,  в  цім  світі  спалахнув

Відважний  воїн  -  хлопець  із  Заріччя!

10.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832207
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.04.2019


Ненависть, правда, істина й любов

Любов,  ненависть  ходять  завжди  поряд,
Долають  разом  стежечку  життя,
Народжуючи  істину  у  спорі,
Вони  є  аксіомою  буття.

І  істина  для  нас  є  ця  важлива,
Бо  біди  проростають  лиш  зі  зла,
Тоді  вони  збирають  чорне  жниво.
Коли  любов  несправжньою  була.

Нас  часто  мучить  біль  від  тої  правди,
Котра  занадто  чиста  і  гірка,
Вважай  себе  тоді  лише  порядним,
Коли  вона  тебе  не  заляка.

Всі  біди  на  землі  і  від…  любові,
Хоч  з  нею  щастю  теж  немає  меж,
Дароване  воно  буває  Богом,
Й  допоки,  те  ніхто  не  зна.  Але  ж?!
5.08.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832177
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.04.2019


Літа запряжу у збрую

Літа  запряжу  у  збрую,
Заставлю  служить  добру  їх,
І  буде  душа  співати,
Й  запалить  духовну  ватру,
Пила  щоби  Україна
Той  дух,  що  не  дасть  загинуть,
Приспить  на  хвилину  горе,
Вклонитися  щоб  Героям.
17.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832173
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.04.2019


Житомирська земля його зростила Сергій Юрійович Хрущ (3. 10. 1975-13. 05. 2014. )

Житомирська  земля  його  зростила

І  пам’ятає  перший  крик  і  крок,

Земля  ж  Донецька  обпалила  крила.

Душа  бійця  злетіла  до  зірок,

Щоб  Україну  звідти  рятувати,

Дітей  також  (у  нього  троє  їх),

Свою  дружину,  рідних  батька  й  матір

І  заповітний  батьківський  поріг.


Закоханий  в  красу  лісів  Полісся,

У  предковічні  зарості  боліт,

Під  гул  мотору,  що  звучав,  мов  пісня,

Він  щедро  піт  свій  дарував  землі.

Та  коли  ворог  землю  став  топтати,

То  кинувся  у  полум’я  війни,

Щоби  на  захист  України  стати,

Адже  він  батько,  син,  громадянин!


Допоки  світ  цей  буде  існувати,

Змагатимуться  зло  і  доброта,

Земля  Героя  буде  пам’ятати,

І  пам’ять  та  во  істину  свята!
6.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831965
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.04.2019


Ранкова пісня (Слова для пісні)

У  траві  стежина

Загубила  слід,

Піснею  пташина

Звеселила  світ.

Зеленіли  трави,

Випивши  росу,

А  згори  заграви

Вишили  красу.


Пісня  не  стихала,

Ранок  їй  радів,

Тиші  посміхались

Верби  молоді.

Роси  –  срібні  сльози

Падали  униз,

Гнули  стани  лози  –

Мили  ноги  в  них.
1.03.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831963
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.04.2019


Час настане для звитяг

І  знову  смерть.  І  знову  кров…
Допоки,  Всемогутній  Боже?
Ти  вчиш  усіх,  що  є  любов.
Чому  ж  спинити  зло  не  можеш?

Чому?  Чому?  Питань  мільйон.
А  особливо  в  час  негоди.
Бої,  поранення,  полон  
Моєму  випали  народу.

Чому  ж  дорога  стрілась  нам
І  кам’яниста,  і  колюча,
Де  ця  непрохана  війна
І  рани  у  серцях  болючі?

Тікають  дні.  Біжить  життя…
Страждають  і  земля,  і  люди,
Та  час  настане  для  звитяг
І  перемога  наша  буде.
30.03.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831854
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.04.2019


Вірний син Волині Герою АТО (посмертно) .

Крохмаль  Володимир  Антонович  (20.07.1987.-17.06.2014.)  Загинув  біля  Станиці  Луганської,  підірвавши  гранатою  себе  з  товаришем  у  танку,  щоб  не  потрапити  в  полон.

Він  не  дожив  до  тридцяти  –

У  двадцять  шість  загинув  –

І  білим  ангелом  в  світи

В  червневий  день  полинув.

Знав  волі  добре  він  ціну,

Забувши  враз  про  втому,

Пішов,  щоб  зупинить  війну.

Не  зміг  лишитись  вдома…


Сержант  молодший,  командир

Т-64  ,

Здавалось,  ним  він  народивсь.

Кров  молоду  будили

Ворожі  постріли.  Земля…

Його  земля  горіла

Біля  Луганська.  Пси  Кремля

Підбили  йому  крила…


Танк  оточили  москалі  –

Раділи  очі  вражі,

Та  український  дух  звелів

Загинуть  екіпажу…

З  гранати  вирвав  він  чеку…

Очима  попрощались

Із  другом  і  за  мить  якусь

І  танк,  і  всі  зірвались…


Це  УКРАЇНЕЦЬ  був  –  не  клон,

Це  вірний  син  Волині,

Тож  вибрав  смерть,  а  не  полон,

Зорею  ставши  нині.

Коли  зірок  насіє  ніч

Й  освітить  неба  карту,

Синок  до  мами:  «Ти  мені

Зорю  покажеш  тата?»
5.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831852
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.04.2019


Там, на хаті, гніздо лелече


Де  дорога  лягла  хрещата,

А  обабіч  біленькі  хати,

Там  на  крайній  гніздо  лелече

На  солом’яні  всілось  плечі.

І  чекало  воно,  й  раділо,

Ніби  жінка,  що  при  надії.

Те  гніздо  жило  в  мрії  й  страху  –

Аж  нарешті  вернулись    птахи.

Клекіт  музикою  лунає  –

То  по  черзі  вони  злітають,

Мов  танцюють  на  хаті,  в  небі,  −

Щастя  більшого  вже  й  не  треба…

А  дорога  біжить,  хрещата,

Поглядає  на  дивну  хату,

Де  лелеки  недавно  сіли

І  відзначили  новосілля.
05.12.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831818
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.04.2019


Чи доля нитку допряла? Присвячую полковнику Горбенку Ігорю Ігоревичу,

Присвячую  полковнику  Горбенку  Ігорю  Ігоревичу,  що  загинув  24.06.2014.,  під  Слов’янськом.
Зоря  його  засвітилась

Далеко  від  України,

Та  шлях  йому  освятила

Додому.  Душу  зігріли

Чернігів,  Ніжин,  Полтава  ,

Міцним  вояком  зростили.

Хотілось  ним  стати  здавна

(Військового  був  же  сином).

Тікав  час  щоднини  в  далеч

І  дух  гартував,  і  тіло.

Стелилася  й  доля  вдало:

Звання  ізгори  летіли.


Та  грім  раптом  небо  зранив  –

Війна-АТО  запалала:

Росія  вже  Крим  украла

І  танки  в  Донбас  загнала.

І  кров  закипіла  в  жилах  –

Земля  ж  його  в  небезпеці.

Залишив  доньку  й  дружину,

Летів  у  Донбас.  (Був  спецом).

Уже  й  відрапортували,

Що  справу,  як  слід,  зробили…

Не  знали,  що  готували,

Їм  бойовики…  І  збили

Отой  гвинтокрил,  що  рушив

З  бійцями  у  небо  синє.

Злетіли  у  вічність  душі…

Й  не  стало  у  мами  сина!

Так  над  Карачун-горою

Зоря  його  догоряла…

Було  перемир’я…  грою?

Чи  доля  нитку  допряла?
4.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831815
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.04.2019


То не коні вороні

Тиха  осені  струна
Заколисує  мінором  –
Давній  спогад  вирина  –
Молодечий  дивний  норов.
Брат  він  молодих  вітрів,
Що  хвилюють  все  навколо,
Не  стихав  і  при  зорі,
Бо  життя  проходив  школу.

То  не  коні  вороні  –
Роки  літечка  промчали.
Голос  пісні  забринів.
Човен  плине  до  причалу.
Доля  вже  казок  не  тче
Й  кольори  все  холодніші.
Щастя  вже  не  б’є  ключем.
Мрію  про  крило  тепліше.

Не  струна  вже,  а  луна
Ще  колише  сонну  тишу,
Стежку  ту,  що  в  полинах,
Я  колись  таки  залишу.
21.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831689
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.04.2019


Волонтер

Волонтер.  Скільки  в  слові  у  цьому  тепла!
Волонтер  –  то  є  щира  людська  допомога.
Волонтер  –  то  не  просто  криниця  добра.
Ця  людина  –  дарунок  від  Бога.

Коли  в  душу  загляне  холодна  зима,
Й  ні  від  кого,  здається,  надії  немає,
Волонтер  –  тут  як  тут  –  і  уже  не  сама,
Бо  душа  від  тепла  оживає.
3.03.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831687
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.04.2019


Березнева казка

Я  в  казку  березневу  заблукаю
І  сонечку,  мов  Богу,  помолюсь.
Зима  зі  стріх  краплинками  стікає
На  землю,  що  колись  назвалась  Русь.

Це  край,  де  вись  небесна  найсиніша,
Тополі  край,  калини  і  верби,
Де  колискова  мами  найніжніша,
Й  народ  живе  на  хвилях  боротьби.

У  край  у  цей  закохані  лелеки,
Й  радіють  веснам  жури-журавлі,
Що  тужать  за  тими,  хто  десь  далеко.
Нема  для  них  святішої  землі.
29.03.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831574
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.04.2019


Два ангели лишили світ

[b]Присвячую  пам’яті  Яни  Червоної  (волонтера  і  кулеметниці)  та  Олександра  Мелютіна  (Діда),  котрі  загинули  2.04.2019  у  Донбасі.
[/b]
В  той  день  квітневий,  стримано  веселий,

Ніщо  не  віщувало  їм  біди.

Весні  раділи  і  міста,  і  села,

Стомившись  від  російської  орди.


Та  раптом  небо  громом  розірвало,

І  стовп,  геть  чорний,  догори  піднявсь:

Де  був  бліндаж,  –  з  землі  і  тіл  завали…

Стогнала  болем  зранена  земля,

Бо  два  життя  недолі  підкорились

(Красуня  Яна  і  Мілютін  (Дід),

Серця  обох  навіки  зупинились…

Два  ангели  лишили  білий  світ.


А  вдома  двоє  діток  яснооких

Чекатимуть  на  мамине  тепло,

Життя  будуть  засвоювать  уроки

Під  незрадливим  ангела  крилом…
3.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831572
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.04.2019


Політ над землею


Коли  весняні  води  утечуть  
Й  земля  запахне  свіжою  травою,
Із  жайвором  увись  я  полечу,
З  ясною  поєднаюсь  синявою.
Й  відкриється  ізвідти  шир  степів
І  моря  синьо-різьблена  долоня.
Красу  таку  побачать  і  сліпі.
Яке  ж  це  щастя  –  бути  в  цім  полоні
І  милуватись  картами  полів,
Пірнути  зором  в  лісу  зелен-руту,
В  гаї  й  ставочків    дзеркальця  малі!
Я  цей  політ  до  скону  не  забуду!
17.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831483
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.04.2019


Зажурилась Україна

Зажурилась  Україна  –
Світ  подивувала,
Уникаючи  свавілля,
Булаву  віддала
Вкотре  вже  не  патріоту  –
Тепер  шоумену
Та  й  звернулась  до  народу:
«Не  глузуй  із  мене.
Натерпілася  від  тебе
І  зрадою  сита.
Чи  це  воля  така  неба?
Чи  марно  просити
Тебе,  змучений  мій  люде,
Нерозумні  діти,
Чи  Нечистий  вами  крутить?
Як  теє  терпіти?
Чи  Пророкову  науку
Забули?  Не  знали?
Чи  з  великої  розпуки
Себе    наказали?

Одумайтесь,  діти  мої,
Молю  вас,  благаю,
Не  женіться  за  сумою  –
Час  не  можна  гаять.
Об’єднайтеся  навколо
Ідеї  одної,
Бо  ж  не  матиму  спокою.
Вже  ж  і  так  на  днові!..
Чи  ж  я  глум  цей  заслужила,
Діти  мої  –  квіти,
На  чужій  роботі  жили
Глядіть  –  не  порвіте!
Землю  свою  прикрашайте  –
Така  моя  воля,
Мене  й  себе  захищайте,
Куйте  власну  долю!»
2.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831480
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.04.2019


Весна

Утекла-забігла  десь  зима,
Прихопивши  із  собою  втому,
Забуяв-заквітував  розмай…
Журавлі  верталися  додому.

На  крилі  тепло  вони  несли,
Щоб  зігріти  ним  людей  і  землю,
Цих  крилатих  вісників  весни
Зачекались  ріки  і  озера.

Коси  заплела  уже    верба,
Ноги  підмочили  верболози,
В  мареві  сховалася  журба,
І  труснули  небо  перші  грози.

Піснею  пташиною    гаї
Смакували  звечора  й  до  рання,
А  внизу  барвінок  голубів
У  ранкових  росяних  коралах.

Сонечко  заграло  на  струні,
Розливало  світло  з  небокраю,
Лебединий  ключ  вгорі  дзвенів,
Землю  поєднав  з  небесним  раєм.
4.11.2015.

Ганна  Верес  Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831360
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.04.2019


Поезія – мелодій перегук

Поезія  –  не  модна  вишиванка
Й  не  плід  майстерних  і  старанних  рук  –
Творіння  словом,  коли  ти,  мов  бранка,
Мелодій  ловиш  дивний  перегук.
Вона  жива  і  здатна  на  свавілля,
Коли  не  дозволяє  тобі  спать,
Коли  страждають  люди  сильні,  вільні,
А  ти  не  можеш  дум  про  них  прогнать.

Стаєш  для  них  суддею  й  адвокатом,
Їх  долі  боячись  часу  вручить,
Встаєш  за  кожного,  немов  за  брата,
Й  тоді  поезія  вже  вироком  звучить
Від  імені  твого  й  твого  народу,
Без  апеляцій,  докору  сумлінь.
Поету  соромно  не  бути  патріотом
І  справжнім  сином  вільної  землі!
16.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831354
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.04.2019


А як ранок росяний впаде

Темна  нічка  гори  обняла,
Зорі  заховалися  за  хмари,
У  ярочку  тім,  що  край  села,
Мали  народитися  тумани.

А  як  ранок  росяний  впаде
І  на  струнах  сонячних  заграє,
День  новий  за  руку  приведе,
Прибере  травицю  у  корали.

Сріблом  заясніє  тоді  яр,
Залоскоче  дущу  селянину,
А  ранкова  пісня  солов'я
Привітає  з  новим  днем  калину.
28.04.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831112
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.03.2019


Якби весна уміла говорить

Якби  весна  уміла  говорить,
То  мову  повела  б  про  літа  казку,
Про  те,  як  сонце,  сяючи  згори,
Цілунком  буде  пестити  ромашку,
Як  літечко  трибне  в  траву  м’ячем,
У  небо  синє  пташеня  підніме,
І  лепехи  листом,  немов  мечем,
Дивитись  буде  вгору  довго  й  німо.
Як  питиме  малини  аромат
Закохана  на  все  життя  меліса…
А  ти  стрічався  з  ними  обома
У  літньому  і  напівсоннім  лісі?
22.12.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831111
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.03.2019


Розривається серце мами

Світять  вікна  у  ніч  із  хати…
Одинока  живе  там  мати…
І  в  дворі  лиш  одна  стежина…
Доля  й  ненька  на  ній  тужили…

І  не  спали  удвох  щоночі,
Сльози  й  сум  виїдали  очі,
Бо  синочка  лишилась  –  друга,
Тож  в  душі  поселилась  туга.

Важко  йти  із  цим  по  дорозі
(Син  пів  року  не  був  в  порозі,
І  не  дзвонить,  і  не  вітає  –
В  п’янім  сні,  хто  зна  де,  літає…)

Розривається  серце  мами:  
«Чи  ж  любові  в  житті  знав  мало?..»
Гасне  світло  в  її  віконці;
Схід  багровий  вінчає  сонце…
6.12.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко_).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831004
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.03.2019


Моїй бабусі Варварі Йосипівні Лободі

Пробігли  швидко  дні  її  медові,
Лишились  ті,  що  пахли  полином.
Вони  гіркі,  відомі  тільки  вдовам,
Ті  ж  п’ють  за  двох  самі  своє  вино.

Вона  не  проклинала  свою  долю,
Пила,  мов  чари,  трунок  той  гіркий,
І  день-у-день    життя  долала  втому.
А  час  лічив  самотності  роки.

Життя  ж  плило.  На  ноги  встали  діти,
А  жінка  ще  купалася  в  красі.
Раділа  їм  і  навіть  всьому  світу,
Хоч  іній  засвітився  у  косі.

Вона  моя  бабуся  й  просто  жінка,
Якій  я  зобов’язана  життям,
Коли  ж  мені  самотньо,  тяжко,  гірко,
Про  неї  спогад  кличе  в  майбуття.
8.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831003
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.03.2019


Не зігнусь

Не  раз  я  зими  й  весни  зустрічала
І  проводжала  літечка  не  раз,
І  з  долею  своєю  сперечалась,
Коли  туман  над  прірвою  збиравсь.
Наперекір  усім,  я  не  спинялась,
Між  тернами  шукаючи  стежки,
Та  друзів,  як  і  гідність,  не  міняла,
Хоча  і  був  той  шлях  мені  тяжкий.

Життя  не  любить  пустунів,  лякливих,
І  доля  теж  таких  не  поважа.
Не  раз  у  даль  були  мої  запливи,
Та  тільки  гартувалася  душа.
Й  коли  до  танго  доля  знов  запросить,
Погоджуся,  їй  ніжно  посміхнусь,
Та  як  би  не  ламала  мене  осінь,
Залишуся  собою  –  не  зігнусь!
24.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830874
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.03.2019


Людина й світ

Завжди  боротись  важко  за  життя
І  саме  в  цім  призначення  людини,
Бо  визначає  суть  її  буття:
Сад  посадити  й  виростить  дитину.

Тлумачить  може  кожен  іншу  суть.
І  має  він,  звичайно,  на  це  право,
Та  білий  світ  дві  речі  лиш  спасуть:
Краса  й  любов,  що  віру  в  нас  тримає.
18.06.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830873
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.03.2019


А дні біжать

А  дні  біжать  –    купають  ноги  в  повені,
Шумливій,  неспокійно-весняній,
Здолавши  літо,  в  осінь  зайдуть  повагом,
Коротші  трохи  стануть  і  сумні.

Коли  ж  в  снігах  вони  заспотикаються,
Впадуть  тоді  в  зимові  довгі  сни,
Аж  поки  сонечка  весняного  злякаються.
Й  розбудить  край  струмочок  голосний.
30.01.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830748
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.03.2019


Коли людина підлістю хворіє

То  найстрашніша  із  усіх  хвороб,
Коли  людина  підлістю  хворіє.
Вона  потоне.  Не  врятує  і  паром,
Бо  простір  водяний  під  ним  міліє.

Він  осідає  аж  на  саме  дно,
Безпекою  не  стане  він  для  тебе,
Й  лишається  в  житті  лише  одно  –
Надія  й  допомога  Божа  з  неба.

А  щоб  здобути  той  імунітет,
Що  не  дозволить  підлістю  хворіти,
Собі  візьми  за  правило,  просте,  –
Жити  по  совісті  і  душу  ближнім  гріти. 27.11.2013.

Ганна  верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830744
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.03.2019


Пісня про стежину (Слова для пісні) .

Виткала  стежину
Веснонька  до  гаю,
Де  колишуть  тишу
Птахи-пісняри.
Зацвіла  ожина,
Співи  не  втихають.
Вітер  ледве  дише.
Сонечко  –  згори.

Бігло  по  стежині
Й  літечко  до  ставу,
Сонцем  напоїло
Квіти  і  плоди.
Відцвіла  ожина,
Синьоока  стала,
Ловить  за  коліна
Тих,  хто  йде  сюди.

Заблукала  й  осінь
В  дивну  ту  стежину,
Чарами  впивалась
Із  ранкових  трав.
Одяглось  у  роси
Листячко  ожини,
Ягід  не  ховало,
Щоби  хтось  зібрав.
18.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830546
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.03.2019


Бог дає нам шанс

Чи  розуму  в  нас  вистачить  достоту
Вручити  патріоту  булаву,
Щоб  Україну  збудувать  нову?
Це  «Правий  сектор»,  КУН,  ОУН,  «Свобода».

Чи  знову  будем  думати-гадати,
Зло  чи  добро  нам  націоналіст?
Як  візьме  булаву  монополіст,
Так  і  державу  можемо  проспати.

Не  раз  життя  підносило  уроки,
Що  націоналіст  –  то  патріот,
Коли  в  ярмі  стогнатиме  народ,
Ніколи  не  стоятиме  він  збоку!

Не  будьмо  вже  німими  чи  сліпими,
Чи  не  востаннє  Бог  дає  нам  шанс,
Щоб  кожна  була  вільною  душа,
Й  на  олігархів  ми  не  гнули  спину!
18.03.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830542
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.03.2019


Така весна лиш раз бува

Весна  прийшла,  і  перша  блискавиця
Пробіглася  шаблюкою  навскіс,
Тепло  торкнулось  до  вербових  кіс.
Зазеленіла  рутою  пшениця.
Пі-пі-канням  озвалася  синиця,
І  жайвір  зміряв  гордо  висоту.
Дрімається  на  сонечку  коту.
Вода  в  ріці  хвилюється-іскриться.

Зеленотрав’ям  луки  зарясніли,
Кульбабки-сонечка  в  долині  зацвіли.
Побачивши,  як  журавлі  пливли,
Душа  людська  зігрілась-завесніла.
Ще  гай  не  обізвався  солов’ями,
Та  розумів:  вони  уже  в  путі.
«Така  весна  лиш  раз  бува  в  житті!»  –
Захоплено  шпаки  в  саду  співали.
4.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830475
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.03.2019


Не казка сива

Не  казка  сива  –  ранок  і  тумани  
До  річечки  в  долину  забрели,
Проміння  сонячне  вони  ламали,
Щоб  роси  в  травах  довше  побули.
Вербиці  в  сукнях  мокрих,  мов  дівчата,
Тремтіли  з  холоду  й  боялись  роздягтись.
Неначе  вийшли  марево  стрічати,
Туман  попестив  їх  та  й  покотивсь.
Дзвеніла  тиша…  Річка  плюскотіла,
Ховаючи  внизу  тихенький  плин,
А  вище,  мов  навпомацки,  летіли
Журавлики,  ламаючи  свій  клин.
24.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830470
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.03.2019


Перший клин журавлів пролітає

Там,  де  неба  ясного  блакить,
Перший  клин  журавлів  пролітає,
А  внизу  вже  робота  кипить  –
Так  весна  хлібороба  вітає.
Зустрічать  сірокрилих  дітей
Сонце  виплило  –  вже  зачекалось.
Жовтоока  кульбаба  цвіте
Там,  де  води  весняні  стікались,
А  на  серці  –  така  благодать!
Радість  там  і  людська,  й  журавлина.
Все  готова  за  неї  віддать,
Тільки  «кру»  журавлине  хай  лине.    
 02.03.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830284
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.03.2019


Історія ніколи не забуде

Спіткнувся  час  об  наші  з  вами  долі,
Вписавши  знову  чорні  сторінки
У  боротьбу  за  України  волю,
Відчувши  міць  московської  руки.

А  це  і  поруйновані  оселі,
І  знищені  містечка  і  міста,
І  наше  сьогодення  невеселе…
Це  роблять  ті,  у  кім  нема  хреста…

Хто  відповість  за  недитячі  очі
На  личках  у  дітей-напівсиріт,
За  матерів  безсонні  довгі  ночі,
Що  кликали  не  раз  їх  до  воріт?

Це  Раша  чавить  долі  нашим  людям,
Забравши  Крим,  тепер  лама  Донбас.
Цього  історія  ніколи  не  забуде
І  істини  настане  грізний  час!
15.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830280
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.03.2019


В хустині чорній і весна

Розкриті  широко  ворота…
У  косах  мами  –  сивина…
А  на  хресті  –  рушник  скорботи…
По  Україні…  йде  війна.
Вона  заходить  в  двір,  у  хату…
Спить  в  домовині  батько,  син…
І  не  потрапив  ще  за  грати
Той,  хто  війну  нам  запросив.

Вона  ж,  мов  гідра,  все  зжирає
І  землю  кров’ю  полива,
Серця  матусь  в  вогні  згорають,
Шукають  правдоньки  слова:
За  що  їх  гинуть  бідні  діти
І  чийсь  поліг  коханий  син,
Народжений,  щоб  жить,  радіти,
Топтати  спалахи  роси.

Ховали    всім  селом  Івася,
Він  України  також  син,
В  хустину  чорну  одяглася
Матуся…  Гімн  заголосив…
Навислі  хмари…  теж  ридають…
Тут  побратими  і  сім’я…
Чому  світ  рано  покидають
Герої?  Жах  німий  стояв…

А  вони  так  хотіли  жити,
Та  вкоротила  вік  війна,
Любити  вміли  і  дружити…
В  хустині  чорній  і  весна…
Допоки  будуть  гинуть  діти,
А  біль  карати  матерів?
Куди  шрами  війни  подіти?
Вогонь  свічі  мовчав…  горів…
18.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830164
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.03.2019


Весна іще не хвасталась травою

Весна  іще  не  хвасталась  травою,
І  квітка  перша  в  лузі  не  цвіла,
А  під  лазурною  небесною  габою
Сім’я  лелеча  клином  пропливла.
Аж  тут  рясні  дощу  краплини  впали,
Зросили  землю  і  лелек  вгорі,
Туманом  всюди  піднялася  сиза  пара,
Яку  чекали  довго  трударі.
«Пора  тепер  гаряча  для  роботи,
Ось-ось  озвуться  гуркотом  поля,
Пошли  ж  тепер  їм  теплу  сонячну  погоду,»  –
Молила  Бога  зорана  земля.
4.01.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830163
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.03.2019


Брати-українці

У  нашій  розмові
Я  буду  прямою:
Любіть,  бережіть  Україну  свою!
Ламається  мова,
Ламається  доля,  
Ламається  воля  в  чужому  краю!
3.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830041
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.03.2019


Що таке віра?

Чим  віра  у  житті  є  для  людини,
Хвилює  всіх  питання,  мабуть,  це.
Розмову  мала  я  із  мудрецем:
–Це  та  душі  важлива  серцевина,
Невидимий  духовний  мега-центр,
Котрий  тримає  в  людях  рівновагу,
Щоб  міцно  ті  стояли  на  ногах,
Щоб  не  купались  у  чужих  гріхах,
Вона  для  них  є  совістю  і  магом,
З  якими  і  працює,  і  ляга.

Її  несуть  через  тисячоліття,
Хоч  ноша  не  легка  ця,  а  важка,
Вона  низи  формує  і  еліту,
Є  стержнем  і  для  кожного,  й  для  світу,
Без  неї  не  буває  вожака.
То  ж  віра  те,  без  чого  не  прожити,  
Якого  б  роду,  віку  ти  не  був,
Вона  диктує,  як,  кому  служити,
І  душі  засіває,  ніби  житом,
Без  лозунгів  і  закликів  з  трибун.
26.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830040
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.03.2019


Любов завжди у парі із журбою

Немає  осені  без  чарів  падолисту,
Немає  й  казки  без  щасливого  кінця…
Не  можна  все  життя  прожить  в  колисці  –
Давно  відома  істина  всім  ця.

Життя  –  не  рівна  і  гладка  дорога  –
Частіш  колюча,  мов  їжак,  стерня,
Коли  ти  просиш  допомоги  в  Бога,
А  йдеш  то  навскоси,  то  навмання.

Нема  життя  й  без  полину  й  калини,
Але  й  без  меду  також  не  бува.
І  поряд  із  тобою  доля  плине,
Щоб  ти  про  неї  теж  не  забував.

Пісне  життя,  прожите  без  любові,
І  хто  те  зна,  чия  вина  у  тім.
Любов  завжди  у  парі  із  журбою…
Готовим  будь  зустріти  все  в  житті!
17.12.2018.

Ганна  Верес  Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829906
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.03.2019


Коли душа стоїть на роздоріжжі

Коли  душа  стоїть  на  роздоріжжі
Й  чека  від  тебе  відповіді  світ:
«Ти  з  тими,  хто  без  міри  множить  збіжжя?»
«З  моїм  народом,  –  я  даю  одвіт,  –
Бо  я  і  є  краплинка  та  маленька,
Народне  море  з  мене  вироста.
Для  мене  Україна  –  друга  ненька.
Собі  хто  зрадив,  зрадить  і  Христа!»
19.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829904
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.03.2019


Земля пам’ятає героїв

Земля  пам’ятає  героїв,
І  ми  пам’ятаємо  їх?
Знай:  пам’ять  про  них  –  наша  зброя  –
Забуть  їх  –  непрощений  гріх!

Земля  пам’ятає  і  війни,
Бо  ж  має  криваві  сліди.
Знай  тих,  хто  не  став  на  коліна,
До  битви  за  волю  будив.

Земля  –  подарунок  від  Бога  –
Не  тільки  це  всесвіту  шмат,
Де  зло  у  борні  із  любов’ю.
Не  дай  же  любов  цю  зламать!
24.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829711
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.03.2019


Загляну у минуле-каламуть

Мережить  доля  коси,  та  душа
Така  ж  розкута,  молода  і  щира.
Не  вся  вона  ще  вилита  в  віршах  –
Ще  в  пошуках  надії  і  кумира.
Загляну  у  минуле-каламуть
І  часто  пережитого  лякаюсь.
А  може,  в  цім  і  є  життєва  суть,
Що  й  я,  як  всі,  грішу,  а  потім  каюсь?!
21.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829708
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.03.2019


Ніч. Ранок. День.

Тікає  ніч  ще  сонними  стежками,
Зібравши  в  небі  згублені  зірки,
Вже  й  павучки  у  темінь  повтікали  –
Боялись  ранку  світлої  руки.

За  ніччю  ранок  сміло  наступає,
На  сході  ватру  промінь  запалив.
Ставочок  лепехи  ще  не  купає,
І  сонце  вигляда,  мов  з-під  поли.

Прощупавши  дерев  вологі  віти,
Пробіглося  по  вранішній  росі;
Воно  тепер  володар  всього  світу.
Народжувався  день  у  всій  красі!
11.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829613
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.03.2019


Весна відбулась

Коли  озвуться  води  у  струмочку
І  проростуть  зелом  стежки  й  луги,
Верба  одягне  першою  сорочку,
Додавши  весняної  всім  снаги.
Піснями  зазвучить  усе  довкола,  
Пора    ж  настане  світла  і  тепла,
І  сонце  вище  намалює  коло  –
Весна  то  у  природі  відбулась!
6.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829612
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.03.2019


Я вдячна сонцю й голубій весні


Я  вдячна  сонцю  й  голубій  весні

За  молоді  струмочки,  голосні,

За  першу  брунечку  і  перший  моріжок,

Травинку,першу,  побіля  стежок,

   За  довгождану  крапельку  роси,

   За  особливий  спів  бджоли  й  оси,

   За  перший  пролісок,  що  між  снігів  ховавсь,

   Та  раптом  квіткою  і  запахом  озвавсь.

За  небо  вдячна,  звідки  ллється  спів

Пташок,  що  раді  сонцю  і  весні.

Й  сміються  очі,  і  хвилюються  серця,

Бо  чарівною  є  пора  оця.
19.01.2013

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829435
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.03.2019


Прийшла весна, прийшла красна

 
Прийшла  весна,  прийшла  красна.

Снігами  йшла  глибокими.

Вона  і  тепла,  і  ясна,

Як  світ,  голубоокая.


Їй  раді  небо  і  пташки,

І  сонце  посміхається,

Проснулись  води  й  моріжки.

Живе  усе  кохається.


А  в  піднебессі  жайвір-птах,

Прикрившися  хмаринкою,

За  мить  в  очах  немов  розтав.

Земля  внизу  –  скоринкою.


Шпаки,  весняні  сурмачі,

Голублять  простір  піснею,

Ще  пришерхає  уночі

Цебро  з  водою  прісною.  
7.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829434
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.03.2019


Коли зима прощалася

Коли  зима  прощалася,
Весна  в  гаю  вінчалася,  
Їй  дарувало  сонечко  тепло.
Вона  ж  була  грайливою
І  молодою  зливою
Умила  зачароване  село.

Блукали  сонця  промені
У  неспокійній  повені,
Де  потонули  в  казці  береги.
В  воді  птахи  купаються,
Холодна,  та  не  каються,
Адже  вона  їм  тільки  до  снаги.  

Поля  іще  не  зорані
Голубить  нічка  зоряна
Й  верби  цілує  перші  брунечки.
Їм  місяць  посміхається
Й  на  кожну  задивляється,
Запалюючи  в  небі  свічечки.
6.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829292
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.03.2019


Вітри

Одягну  новеньку  вишиванку,
Простелю  стежину  в  поле  зранку,
Де  вітри,  мов  привиди  живі,
Сплять  всю  нічку  в  росяній  траві.

А  як  сонце  випливе  щасливе,
Збудить  птаство,  дике,  галасливе,
Збуджені  їх  звуками  вітри
Осідлають  коників  зо  три

Та  й  помчать  у  даль  вони  щосили,
Де  в  жита  упало  небо  синє,
Полини  п’янять  де  і  дурман,
Крутить  сиві  кучері  туман.

Позбирають  роси  на  покосах,
Вербам  розплетуть  шовкові  коси.
Пробіжать  сто  миль  вони  за  день,
Поки  нічка  знову  упаде.
24.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829287
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.03.2019


Сурмить весна! Дзвенить весна!

Сурмить  весна!  Дзвенить  весна!

То  ллється  пісня  жайвора.

Траві  земля  тепер  тісна  –  

Вилазить  моложавою.

В  набухлій  брунечці  давно

Нове  життя  закладене.

Комахи  кинулись  в  танок.

Тепло  вже  непідвладне  є.

Пливуть-вертають  журавлі,

Вітаються  з  хмаринками.

І  тепло,  й  радісно  землі

Під  зорями-жаринками.

Зелом  встелилася  земля,

Стріляло  небо  грозами,

Їжак  проснувся  і  змія:

«Не  стрітися  б  з  морозами!»

Сурмить  весна!  Дзвенить  весна!

Радіти  й  справді  хочеться.

Верба  тепер  уже  рясна,

І  сонце  довше  котиться!
11.11.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829145
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.03.2019


Заслуженому художнику України Пацану Юрію Івановичу

 (Після  перегляду  його  виставки  картин  у  Чернігівському  музеї  М.М.  Коцюбинського.  Юрій  Іванович  20  років  тому  потрапив  у  ДТП,  був  майже  нерухомий,  а  сьогодні  його  заслужено  називають  українським  Шишкіним).

Тут  стільки  свят  прекрасних  відбулось!

Митців  музей  побачив  теж  немало!

Та  стільки  світла  тут  ще  не  було,

Як  Пацана-художника  приймали!  

В  полотнах  його  край  –  узимку  й  восени,

Сьогоднішнє  країни  і  минуле,

Гаї  у  теплих  обіймах  весни,

Птахи,  що  в  синю  неба  вись  пірнули.

Гарячим  морем  жито    –  тут  і  там,

Дубів  старече  чується  кректання,

З  волами  селянин  уже  в  літах,

У  кінських  гривах  вітру  завивання!.

Та  особливим  дихає  теплом

У  пору  снігову  батьківська  хата,

А  понад  нею  небо  розцвіло

І  доля  Юрія-художника  крилата.

Це  звідси  знею  він  почав  політ

У  далеч  і  тривожну,  і  широку,

Ім’я  його  сьогодні  знає  світ.

Й  дружина  поряд  –  доля  кароока,

Що  ділить  з  ним  і  славу,  і  біду,

І  надихає  на  нові  сюжети,

Бере  з  ним  черговий  життя  редут,

Крилом  буває  для  нового  злету.

І  хоча  бризнула  в  волосся  сивина,

Але  живе  ще  з  школи  їх  кохання,

Воно  в  тонах  присутнє  й  півтонах

І  кличе  українців  до  єднання

Навколо  і  ідеї,  і  краси,

Навколо  магії,  що  дише  із  полотен,

Бо  Пацан  –  України  вірний  син.

Козацький  ген  живе  у  його  плоті!
13.03.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829142
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.03.2019


В такі хвилини

Купаючись  у  снах  доволі  дивних,
Пасу  думки  не  приспані  свої.
У  них  –  про  все:  про  війни  і  людину,
І  про  життя  у  місті  і  в  селі.
В  такі  хвилини  хочу  світ  обняти
І  мимоволі  серденьком  зігріть,
Красу  із  добротою  поєднати,
Чи  свічкою  в  ім’я  його  згоріть.
А  може,  й  долі  розіпнуть  вітрило,
Щоб  землю  вберегти  від  згуби-зла,
Щоб  серця  мого  думка  не  ятрила,
Що  вчасно  зла  не  вміла  розпізнать.
12.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829055
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.03.2019


Коли зустрінеш…

В  ту  мить,  коли  красі  ми  посміхаємось,
І  бавимось  безпечно  із  дітьми,
Коли  працюємо,  вітаємось,кохаємось,
Чи  так,  як  слід,  цінуємо  це  ми?
Бідою  вщерть  наш  схід  уже  напоєний,
З  московською  ордою  там  війна,
Матусі  воїнів,  геть  сиві,  болем  зболені,
Всім  миру  просять  і  життя  синам.

Коли  ж  зустрінеш  в  одязі  військовому
Того,  хто  першим  стрів  війни  вогонь,
Бійця  обравши  долю  ризиковану,
Не  смій  зневагою  поранити  його!
15.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829052
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.03.2019


Про нас, трьох подруг з Деревинщини (Я – Галя Ходак, Тоня Шигань, Рая Штик)


Ще  пліткувало  літо  солов’їним  «тьох»

З  зозулиним  куванням  у  діброві,

Як  ми  стежиною  тут  мандрували  втрьох,

Веселі,  безтурботні  і  здорові.

Стелилась  стежка  та  у  зелен-споришах,

Вела  безпомилково  на  дорогу.

Не  знали  ми,  що  й  доля  з  нами  вируша

Завадить  чи  надати  допомогу.

Той  час,  немов  туман  ,  від  сонечка  розтав,

А  ми  свій  шлях  торуємо  ще  й  досі.

Зозуля  ще  кує  для  нас  літа,

І  не  одна  попереду  в  нас  осінь.
7.04.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828827
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.03.2019


Спустилась нічка на мої Верескуни


Спіткнувся  день  і  в  травах  роси  розгубив.

Схололе  сонце  довго  падало  за  гору.

А  з  потемнілої  небесної  габи

Поодинокі  проглядали  перші  зорі.

Взялись  за  скрипочки  вечірні  цвіркуни,

Немов  довершуючи  чарівне  видіння,

Спустилась  нічка  на  мої  Верескуни  –  

Немає  метушні,  закінчилось  ходіння.

Лиш  світлий  місяць  поміж  зорями,  мов  пан,

Велично  й  гордо  шлях  нічний  долає,

Під  ранок  зшиє  сивий  з  марева  жупан,

Яри  й  долини  в  нього  вміло  повдягає.
24.03.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828823
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.03.2019


Солдат останньої війни (У музеї)

Останню  посмішку  солдата
Дарує  фото  зі  стіни.
Читаю.  Як  же  його  звати?  –
Солдат  останньої  війни.
А  юний  же  який,  безвусий,
На  нім  –  тризуб,  натільний  хрест.
Одна  сережка  сяє  в  вусі:
Синок  один  в  сім’ї,  як  перст.
Зустрілася  з  його  очима:
О,  скільки  ж  світла  в  вояка!
Високого  не  мав  він  чину.
«Калаш»  старенький  у  руках.

І  болем  серце  геть  зайшлося,
Бо  обняла  його  печаль:
О,  скільки  ж  планів  не  збулося!
Життя  ще  ж  тільки  розпочав,
А  вже  згорів.  Жорстока  доля?
О,  ні!  Тяжка  вина  Кремля!
Він  боронив  собою  волю
І  фоту  посмішку  послав.
Вона  зовсім  напівдитяча,
А  помістився  ж  цілий  світ,
І  гірко  мами  серце  плаче,
Бо  не  побачить  сина  плід.
Дай,  Боже,  нам  війни  не  бачить!
9.03.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828624
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.03.2019


Я – Україна

Крізь  плин  століть  громами  зазвучало
Високе  ймення  нашої  землі:
«Я  –  Україна!  Горда,  незвичайна!
Це  мій  народ  устав  таки  з  колін
І  розірвав  старі  імперські  пута,
Щоби  не  мати  зайвої  нужди,
 «Любов»  Росії  «братню»  не  забуде,
Бо  ж  стільки  випито  за  всі  роки  біди,
Що  іноді  дивується  півсвіту,
Як  вижив  цей  нескорений  народ,
Котрий  не  раз  платив  найкращим  цвітом.
Той  опадав  частіш  без  нагород.
Це  він  сказав  тверде,  мов  криця,  «досить»,
Я  сам  господар  на  своїй  землі,
Хоча  історія  уроки  ще  підносить,
Не  панувати  тим  тут,  хто  в  Кремлі!»
3.03.2019.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828623
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.03.2019


Очі сині

Вона  була  дружиною  афганця…
Вдова  –  тепер…  Із  20-и  вдова…
А  мріялось…  Хотілося  ж  так  щастя!
Загинув  милий…  за  чужий  Афган!..
Крім  того,  вона  мати:  має  сина,
Якого  любить  більше  за  життя.
Як  і  в  коханого,  у  сина  очі  сині.
У  ті  ж  не  надивилась  до  пуття.
Війна  завадила.  Й  сльоза  їй  щоку  росить.
Спішить  її  утерти  крадькома…
–Коса  війни  людей  не  просто  косить,
А  й  долі  людям  без  жалю  лама.

Свинцем  лягла  біда  на  її  плечі:
Нелегко  ж  бо  жилося  у  селі.
Дивився  сумно  в  очі  синій  вечір,
І  долю  удовину  син  стеріг.
Роки  серпом  жіночу  спину  гнули.
Піском  крізь  пальці  сипався  і  час…
Синочок  виріс.  Доля  посміхнулась.
Та  запалав  Майдан.  За  ним  –  Донбас.

Тепер  в  АТО  син.  Жарко  там  і  небу.
А  треба  незалежність  зберегти.
В  таких,  як  він,  була  і  є  потреба,
Щоби  Московську  гадь  перемогти.
Нечасто  дзвонить.  Ба,  завжди  суворий:
–Здоровий,  мамо.  Добре  все.  Тримайсь!
Не  забувають  друзі  його  двору.
Лягла  на  землю  вкотре  і  зима.
І  в  косах  мами  снігова  завія,
Не  блиск  в  очах,    а  туги  пелена.
Лиш  сині  очі  внука  в  чорних  віях
До  себе  кличуть:  тут  же  не  війна!

Для  неї  ж  головне  тепер  –  надія.
Їй  лиха  доля  налила  ущерть.
Вечірні  вісті  особливо  діють,
Коли  повідомляється  про  смерть.
Вмирає  тоді  крик  німий  у  грудях,
І  глухне  жінка  після  тих  новин.
А  скільки  ллється  там  неправди-  бруду!
Душа  ж  кричить:  о,  тільки  би  не  він!

Так  і  живе  вона  надією  й  чеканням,
Хоч  іноді  бракує  сну  і  сил.
Невістка  й  внук  із  нею  –  плід  кохання,
Бо  ж  батьком  став  її  єдиний  син.
У  очі  вона  внуку  заглядає:
–По-іншому  твій  тато  жить  не  зміг,
Він  там,  де  навіжена  смерть  гуляє…
Й  молитва  в  небеса  її  злітає,
Щоб  очі  сині  Бог  їй  уберіг!
8.03.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828559
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.03.2019