| Сторінки (39/3864): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Я бачу світ знедолений і ситий,
Де кожному болить лише своє,
Слабкого ситий ладен укусити,
У час війни він багачем стає.
Хто ж бідний, радо ділиться з сусідом,
Шле допомогу на передову,
Від воєн не втікає на край світу,
Підтримує сиріток і вдову.
Так, світ існує завдяки любові,
Серця усіх єднає доброта,
Аби в житті не стрітися з ганьбою,
Не варто довірятися «братам»!
26.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2025
Краси такої ні, не відшукати
На жодному зі всіх материків.
Це тут в садочках найбіліші хати,
Степи вартують славу козаків.
Спить вітер у калиновій колисці,
Спинивши крил своїх непевний лет,
Це край, де чари з музою сплелися,
Тож ледь не кожен у душі поет.
Заплетені луги в барвисті трави,
Стрічають дні під жайвора пісні,
Що ллються не в одній – кількох октавах
На роси срібноокі і рясні.
Тут Борисфен свої купає води
У хвилях і промінчиках ясних,
Милуючись на українську вроду
І на красу розквітлої весни!
21.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2025
Літа обох – були у сивині,
Коли стежки переплелись життєві,
Їх стріча відбулася на війні
У дні осінні, тихі, вересневі.
Кажуть, кохання віку не пита,
Воно ж постукало несміло в душі,
І ті забули раптом про літа,
Адже навіки втратили байдужість.
Серця обох, зігріті почуттям,
Тепер уже дуетом обізвались,
У іншім руслі потекло життя:
Вони, немов уперше, закохались.
І хоч навкого сміло смерть гуля,
Кохання їх сміялося над нею,
А може, рятувала їх земля,
Коли вони змагалися з руснею?
Кохання – це не просто почуття –
Дароване воно Великим Богом,
Тому й цінніше навіть за життя,
Та чи збагнуть це виродки убогі!
18.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2025
О Дніпре мій, ти загадка для світу,
Яку несеш крізь далі і віки,
Мечі свої в тобі святили діти –
Хоробрі вояки.
О Дніпре мій, ти знав не ‘дну навалу
І не одну трагедію пізнав,
Був очевидцем, як з колін вставали
І Київ, і Борзна.
О Дніпре мій, мій батьку сивочолий,
Могуть твоя – для світу – таїна,
Ти не такий, яким ще був учора,
Адже іде війна.
О Дніпре мій, ти серце України,
Її ти щит, а іноді й стіна,
Тебе майбутні знали королівни,
Тепер кипить війна.
О Дніпре мій, ти й є та серцевина,
Котра навік з’єднала береги,
Тож вічно жить і квітнуть Україні
Заповіли Боги.
27.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2025
Лечу у світ в полоні зоряниць
Під шум вітрів і гуркіт громовиці.
Бринить життя у відблисках зіниць,
А там – село і татова криниця
У нашім неглибокому ярку,
Де весноньки будили верболози,
Вода ж дзвеніла-бігла в бурчаку.
Щипали різнотрав’я дикі кози,
Що гостювать приходили до нас,
І повнилися щастям наші очі.
Шкода, що не повториться той час,
Але бурчак у пам’яті хлюпоче.
16.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2025
(Трухан Віталій Геннадійович, навіки «азовець», народ. 8.09.1994 у Чернігові, загинув 12.03.2022. під час оборони Маріуполя на Донеччині).
Він повних літ мав тільки двадцять сім…
Чому ж була скупою його доля?
Тому, що щастя він хотів усім,
І щоби всюди панувала воля?
Його на схід покликала війна,
Така далека і близька серденьку.
Украла сни й захоплення вона.
Лишив дружину й… двох синів маленьких.
Позаду – школа, друзі, спорт, ліцей
І універ* у Харкові цивільний.
Не раз, не два згадає він про це,
Коли в «Чернігів»** піде добровільно.
Знання згодяться теж йому не раз,
Коли «азовцем»*** згодом він назветься,
Військова щкола. Там Трухан – сержант.
Любов до України мав у серці.
Саме вона була бійцю «тавром»,
Освяченим із космосу зорею.
За ним – сім’я, Чернігів і Дніпро,
Не розлучався він ніколи з нею.
Коли «Азов» за Маріуполь встав,
Віталій не залишив оборони.
Він, як і всі, забув тоді про страх,
Коли мовчали Штати і ООНи.
«Азовці – особливий то народ:
Їм кров козацька збуджувала вени.
Віталій, вірний син і патріот,
В бою упав у день у березневий****.
Його країна все ще у війні…
Гірку печаль п’є материнське серце…
Він – воїн, гідний батько двох синів,
Героєм став тоді в нерівнім герці.
28.06.2025.
-----------------------------------------------
* – Національний університет цивільного захисту населення України.
** – У квітні 2014 року був створений добровольчий Чернігівський 13-ий батальйон територіальної оборони, згодом реорганізований в окремий мотопіхотний батальйон.
*** – Належав до полку «Азов».
*** – Загинув 12 березня 2022 року.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2025
У багрянистих кучерях калина
Печаль осінню, мов причастя, п’є,
Але чарує небеса й долину,
Тож на душі так затишно стає,
Бо осінь – не лише густі тумани,
Для кожного це й зрілості пора,
І це не в романтичному романі,
Бо є на тебе схожа дітвора.
Такі вони – життєві паралелі –
Так у природі і поміж людьми.
Ми всі буття земного полонені,
Хоча й із вільними і сильними крильми.
9.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2025
Коли людина совістю хворіє,
Це та з найблагородніших хвороб,
Котра людей людьми робити вміє,
А це найвища серед інших проб.
Це їй моє словесне шанування,
Бо завдяки цьому існує свт.
Вона – на варті дружби і кохання,
Це й пращурів далеких заповіт:
Без совісті людина – не людина,
Коли її зреклася у житті,
Цурається такого і родина,
Хоч іноді й згадає в каятті.
Де совість є, там оживає правда,
Непросто з ними жити обома,
Бо хто їх має, – трудиться – не краде,
Ім’я своє у чистоті трима.
6.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2025
Якщо громадянин ти України,
Тобі не може бути все одно,
Чи жити з рашею в союзі на колінах
І бачить світ лише через вікно,
Чи вільним бути у думках і діях,
І жити так, як хочеться душі,
В день завтрашній не втратити надії,
Щоб меч дамоклів зроду не тяжів
Понад твоєю, друже, головою,
Знай, москалі були і є чужі,
Повінчані в усі часи з ганьбою,
Готують повсякчас для нас ножі.
Якщо громадянин ти України
Й своє майбутнє бачиш з нею ти,
Якщо болять тобі її руїни,
За неї мусиш бій прийнять святий!
25.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025
Не був ніколи світ наш ідеальним,
На жаль, таким і є земне життя:
То землетрусить долю семибально,
Або під сумнів ставить майбуття,
То запанує раптом всюди тиша,
Тоді відпочиває зір і слух.
Здається, що і груди вже не дишуть,
Бо все паралізовано навкруг.
Життя ж – не тільки зустрічі й розлуки,
Уписані у світове буття,
Це й мами найніжніші в світі руки,
І на її могилі каяття.
На жаль, таке життя сьогодні в світі,
Де кожен з власним горем сам-на-сам,
Та коли гинуть у війні і діти,
Закину сміло докір небесам.
29.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2025
Є люди ті, яким не все одно,
Що буде завтра з ними і з народом,
Їх альтруїзм зашкалює давно –
Це люди особливої породи.
Любов до ближнього – їм не порожній звук –
Це сенс їх існування на планеті.
Про жінку мова йде, що із Прилук:
УЧИТЕЛЬКУ, МАТУСЮ І ПОЕТКУ.
Чоло її у щедрій сивині,
А очі сяють світлом-добротою,
Згорів синок єдиний… у війні,
Вона ж не залишилась самотою,
Бо має власний погляд на життя:
Попереду іти й служити іншим.
Зазнайством не хворіла від звитяг.
А скільки мудрості й тепла у її віршах!
ЛЮДМИЛА – цебто мила для усіх,
А це не просто, думаймо гарненько,
Єдиний нажила за вік свій гріх:
Прекрасна ПОДРУГА, БАБУСЯ й НЕНЬКА!
Сьогодні у народин її день
Вітаймо ЮВІЛЯРКУ тепло й щиро!
Хай доля літ багато напряде,
ЗДОРОВ’Я, ЩАСТЯ, РАДОСТІ І МИРУ!!!
23.06.2025.
м. Чернігів.
З повагою сім’я Демиденків
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2025
Хоч я маю чотири рочки,
По мені теж пройшлась війна…
Мамі любим я був синочком,
Та згоріла в вогні… вона.
Шлях життєвий мій закороткий,
Та обпалений теж вогнем.
В нім згоріла і мами фотка…
Не зігріє й вона мене…
Татко там, де війна вирує,
І не видно їй ще кінця…
Він за мене також воює…
Не згадаю ж його лиця.
Тож один я тепер у світі,
І слабке ще моє плече.
Скільки ж діток тепер – сиріток! –
Думка серце моє пече…
Звідки сили мені набратись,
Коли всюди – холодний світ?
Ні сестрички нема, ні брата.
Ніби дерево я без віт…
Але ж хочу я маму й тата –
Не чужих, а своїх. Своїх!
Щоб жили ми у теплій хаті…
Ну, хіба, Боже, це є гріх?!
22.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2025
Життя – то долі вишиванка,
То гладдю шита, то хрестом,
Бува солодка, мов коханка,
А чи важка, пудів під сто,
І кожна мічена перстом.
Життя – не казочка дитяча,
Де зло покаране завжди,
Та долі будь завжди удячний,
Що по життю крокуєш ти,
Хоча воно й не без біди.
Життя і доля – нерозлучні –
Таким є задум у Творця,
Буття закони – непорушні,
Відома істина оця
І не лише від мудреця.
26.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2025
Чи є така ще нація у світі,
Котра би вміла так любить життя,
В якої люди мають душі світлі,
Завжди готові до важких звитяг.
Таких нема, повірте, добрі люди,
Як і Вкраїни іншої нема,
Щоб так любов’ю шаленіли груди,
Таких ніхто й ніколи не злама.
Така є нація сьогодні в світі –
Це України вільної народ,
Що бореться вже не одне століття,
Від неба не чекаючи щедрот.
Він знав і біль пораненого серця
Від повоєнних і воєнних втрат,
Коли сини його лягали в герці,
А їх тіла ніяк не міг забрать.
Як дітками він дорожив своїми,
Але вступав і у нерівний бій,
Тоді за ніч одну вони сивіли,
Та вірними були у боротьбі.
Умів і вмієш світ весь підкорити,
Бо незвичайних мав завжди людей,
У них серця із особливим ритмом,
Яких любов на подвиги веде!
16.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2025
Я з роду тих, по кому дзвін лунає
Не крізь роки уже, а крізь віки,
Бо моє серце волею палає,
А прадіди – то вільні козаки.
Я з роду тих, хто йшов на барикади,
Переборовши у дорозі страх,
Йшов проти тих, хто був народу катом,
Ім’я таких чорніє й на хрестах.
Я з роду тих, кому болить Вкраїна
І смерті її відданих синів,
Для кого люба мова солов’їна,
Тривожать доля, звичаї й пісні.
Я з роду тих, кому земля ця – мати,
Тому завдячую я саме їй
За те, що вчила стрій завжди тримати,
Вписавши це в життя свого сувій.
Я з роду тих, для кого Україна –
Його земля, а не порожній звук,
Такого не поставить на коліна,
В народі вірним сином назовуть.
Я з роду тих, для кого слово ВОЛЯ –
То найсолодше слово поміж всіх,
Із ним ішли у бій за кращу долю,
Бо не боротися за неї – гріх.
Я з роду тих, кого хвилює доля
Землі з ім’ям коротким надто – Русь.
І з тим, що ворог нас лишає дому,
Ніколи я, ніколи не змирюсь.
Я з роду тих, у кім живе донині
Любов свята до рідної землі.
Вона – від Сум до Хусту й полонини,
Де хліб є і до хліба на столі.
8.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2025
Своя у кожного з нас доля
Й дорога в кожного – своя,
І лиш своє життєве поле
Долати мусиш, позаяк.
Своя у кожного й недоля
Й одне лише мирське життя,
Складне, нікому невідоме,
Де власна торба для звитяг.
Свої у кожного і рани
На тілі, в серці і в душі,
Котра свої лиш має грані –
Непритаманні їй чужі.
Є в нас і надглибока рана –
На всіх-на всіх вона одна:
Це «плід» кремлівського тирана –
Всім світом проклята війна.
25.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2025
Життя – то долі вишиванка,
Де все на полотні однім,
І ніжна мамина співанка,
І дні тривожні, і сумні.
Вдовина доля… Хто те знає,
Яка то ноша надважка,
Як вона жінку розпинає,
А та… живе й не наріка…
Зустрілась якось я з одною,
А їх немало серед нас,
Вдовою стала молодою
Через війну, через Донбас…
Розумна, добра ще й красуня.
Всьому давала вміло лад.
Та й про таких тихенько… судять.
Хтось навіть б’ється об закад.
Життя ж її, як вишиванка,
Де темні й світлі кольори,
Було і холодно, і жарко.
Та так намічено згори.
Не раз благала в Бога щастя,
Про це її і молитви,
Пила своє гірке причастя.
Та чи буває у вдови
Те щастя, непросте, жіноче,
Якого прагнуть всі жінки.
Поглянь, лишень, у її очі,
Хоч молоді в неї роки,
У них побачиш ти багато,
Та не лякайся, а читай,
Як самота ночує в хаті
У дні буденні і в свята,
Як снідає вона й вечеря,
Й чому у подругах – зоря,
Чи прибиральниця, чи вчена,
Душа однаково згоря.
Й нема кому вогонь гасити,
Коли іще й дітей нема,
Й на вальс осінній запросити,
Бо поселилась в ній зима.
Але вдова не нарікає –
Такого складу в ній душа…
Злослів’я також уникає.
А дні спішать її, спішать…
Добра невипита криниця
У ній лишилась назавжди,
Та мала долі підкориться –
Життя ж немає без біди…
23.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2025
В історичнім леготі,
Де хатини спалені,
Між епох розбуджених
Згублені мости.
Воєн чути клекоти,
Поле закривавлене,
У краю зажуренім
Виросли хрести…
Голоси там воїнів,
Волею напоєних,
З нею і повінчані
Воїни Русі.
Землі їхні кроїли,
Душі рвали зболені,
Та не знали відчаю,
Звоювали всіх.
Котить сиве колесо
По землі історія,
Згадуючи вікінгів*
І праотчу Русь.
Обізвалась голосом
Не одна вікторія**,
Де бої – не квілінги***
Й клятва: «Не скорюсь!»
7.04.2025.
----------------------------
• – у VIII—XI століттях воїни-мореплавці зі Скандинавії, що мали значний вплив на Київську Русь.
** – перемога.
*** – паперокручення; мистецтво виготовлення плоских або об'ємних композицій зі скручених у спіралі смужок.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2025
Коли захолоне роса на траві
І тишу освятять зорі,
Здається, не зорі – то свічі живі
У мареві неозорім.
Те марево – ніч, що крилом обняла
Упевнено пів планети,
Зірками засяяла, ні, розцвіла,
Наславши думок поетам:
Хто їх запалив на такій висоті?
Кому вони мусять сяять?
А може, то ангели з раю святі
Дорогу до ранку святять?..
17.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2025
Я Перемогу словом вишиваю,
Щодень п’ючи біль наших мук і втрат,
Молюсь за Україну й проклинаю
Отих, хто донедавна був нам «брат».
В тім слові й біль матусиного серця,
І крик невипитого щастя удови,
І стогін воїна, що впав в нерівнім герці,
І рана в тілі, що іще кровить.
Я Перемогу словом вишиваю,
Правдивим, незрадливим і палким,
Сльозою шлях у вічність поливаю
Герою кожному, а їх уже полки!
Хай слава їхня сколихне планету,
Аби на прю- встав кожен материк,
Щоб скрізь колоній тріснули тенета,
Щоб душ не ранив материнський крик!
22.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2025
Нас життя частувало не раз
І хворобами, і розлуками,
Гостротою нам кинутих фраз –
Біль із дітьми пили й онуками.
Все те не заважало любить
І життя своє, й одне одного,
Вчились іншим добро робить,
Болю спробувавши народного.
Ми пройшли некороткий шлях,
Де всього-усього траплялося,
Вигоряли жита в полях –
То війна із нас насміхалася.
Попри втому важку і страх,
Йшли із болем від пережитого,
Ми варили чаї на кострах,
Пів шматочка ділили житнього.
І хоч зло ще радіє, цвіте,
Перемоги йому не бачити –
Жити маємо право святе,
Нас ні вбити, ні закріпачити!
24.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2025
Сьогодні смерть підходила так близько,
Вогненним оком зирила в вікно,
Земля тремтіла… Плакала колиска…
Душа гірким впилася полином.
Надворі ніч в травневім шумовинні.
Давно за північ… Люд відпочива.
У чому ж наші мирні люди винні?
Та відповіді не знайти словам.
Дзижчать у небі, у нічнім шахеди.
Удари-вибухи то тут, то там важкі.
Давно життя нам не здається медом,
Про це «подбали» раші ватажки.
Зоря збудила, врешті, сивий ранок,
Щоби спинить шахедів злих наліт,
А небо пише кару для тирана.
Про це благає Україна й світ!
25.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2025
Я з цілим світом зараз говорю
Своїм, а не позиченим десь словом,
Вогнем свободи разом з ним горю,
Пишаюсь, що зі мною рідна мова.
Нас убивали і карали нас,
А рідне слово все ж урятувало,
І хоч тривожний в Україні час,
Позбудемось ворожої навали.
У слові нашім не лише краса,
А й непохитна віра в Перемогу.
У нім бринить матусина сльоза
І ліки для вдовиної тривоги.
У нім є все: і музика небес,
І щебетання діток галасливих,
Що вміє ощасливити тебе,
Може, тому воно і особливе.
У ньому – твердь гранітної скали,
І ніжний легіт вітру в житнім полі,
Й вогонь, що вміє душі запалить
Для боротьби за нашу з вами волю.
24.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2025
Коли душа, утомою обнята,
Схиляється у бік розчарувань,
Що тягнеться війна так довго клята,
І небеса глухі вже до благань,
Тоді я друге дихання вмикаю,
Аби собі спокійно пояснить,
Що смертний, все-таки, кремлівський каїн,
Що вже не пережить йому весни!
Вдихне тоді світ глибоко і вдячно,
Погляне на московії скелет,
І далі буде існувать обачно,
Із совістю своєю тет-а-тет.
19.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2025
Летить життя то птахою крилатою,
То норовистим і баским конем,
Тепер з війною стрілося триклятою,
Зажурою частує і мене.
А доля біг тих літ благословляючи,
Шукає їм щораз нові путі,
І Україну, змучену, палаючу,
Любити вчить найбільше у житті,
Бо без любові не розквітне квіточка,
І захолоне після цвіту плід,
Так без тепла й любові гинуть діточки,
І кров у серці замерза на лід.
20.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2025
Барвінок – дивний красень синьоокий,
Отож весна впліта його в вінок,
Аби зберіг красу небесну й спокій
Цей небесами посланий синок.
У нім – і синь небесного бездоння,
І волошкова, й проліскова синь.
Так льон цвіте на полі без кордонів,
Коли смакує краплями роси.
Краси такої в серці не вмістити
І у душі її не умістить,
Адже створив для нас її Спаситель,
Будуючи між душами мости.
22.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2025
Я люблю Україну –
Її тишу дзвінку,
Тихий шум тополиний
І дівча у вінку.
Я люблю її гори,
Чисті води й поля,
І розбурхане море,
Й силует корабля.
Я люблю Україну
У кордонах її,
В небі клин журавлиний,
Кучеряві гаї.
Я люблю її літо
І осінній розмай,
Як стривожений вітер
Колихає туман.
Я люблю Україну –
Її доли й ліси,
У долині калину
У краплинках роси.
Я люблю її села,
Галасливі міста,
І привітні оселі,
Й неповторні свята!
22.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2025
Дивлюсь на відео й гірку сльозу ковтаю…
А та зрадлива по щоці повзе,
Бо ж матерів з Днем МАТЕРІ вітають
Не син чи донька і не Президент,
А ними ж створена Чернігівська родина,
Котра їм не шкодує теплих слів.
В ній ті, хто втратив у війні дитину,
Хто землю полюбити цю посмів.
У кожної матусі – власне горе,
І батька гне воно теж до землі…
Портрет синочка, мов живого, горне
До серденька, та мало сил в крилі…
Вдивляюся у стомлені обличчя,
Готова кожну зморшку цілувать
За подвиг їх дітей і дух величний
І дістаю з глибин душі слова:
З Днем МАТЕРІ вітаю я усіх вас!!!
14.05.2020.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2025
Моя ти земле, рідна і праотча,
Твого я поля зрілий колосок,
Красу твою не передати зодчим,
Любов до тебе, мов цілющий сок.
Я п’ю його й ніколи не нап’юся,
Бо в нім є те, чим живиться душа,
Люблю тебе, як матір, і молюся,
Хоча літа до фінішу спішать.
Та я люблю й від того молодію,
Бо силу чарів не перемогти,
Мої тут і родина, і надія,
І праотців могили і хрести.
О земле рідна, саме та, єдина
І неповторна у красі своїй,
Це тут я відбулася, як людина,
Під шум вітрів і співи солов’їв.
О земле, ти для мене наймиліша,
В тобі проріс родиною мій ген,
Тут жити й дихати мені вільніше,
Тут сяду я і в вічності човен.
22.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2025
Нема таких у світі величин,
Якими біль матусі можна змірять.
Вона ж, тривогу день і ніч п’ючи,
Несе в собі у Перемогу віру.
Сплатила жінка за усе сповна,
Не коштами, ба, віддала дитину.
А в пам’яті щоразу вирина
Двадцять четверте лютого…
Родина
(У ній їх двоє: син її й вона),
Росія заповзла у Україну.
В очах матусі – сива пелена
І трепетання у душі чаїне.
Не боронити землю рідну – гріх,
Коли орда зухвало її топче.
Життя ж завжди складається із віх,
Тож воювать за волю треба, конче.
Дивилася згори лютнева ніч,
Як речі син перебирав руками.
Примірявши рюкзак не раз до пліч,
Одяг. Пішов…
Війна його чекала.
Збігали дні у довгі місяці.
Бійці ворожу стримують навалу.
У Господа їх долі у руці…
Не раз ПЗРК теж накривала.
А мати жде: і ночі жде, і дні.
З молитвою встає вона й лягає.
Води немало збігло у Десні,
А понад нею голос ледь лунає:
«О Боже, милий, нас усіх прости,
Аби скоріш закінчились тривоги,
Поміж серцями вибудуй мости,
Допоможи здобути Перемогу!»
19.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2025
Історія гортає сторінки
Тих днів далеких,
Де в сивину закутались віки.
Там – воєн клекіт.
Там і вогнем поранена земля
Залита кров’ю,
Біль смутком сірим очі застеля
І супить брови.
То все моя, свята моя земля –
Край солов’їний,
Де я у світ прийшла колись малям.
То – Україна!
Там слід сохи й козацького коня
Мережив роси,
І прокотилась не одна війна…
Вдовині сльози…
І матерів солоні сльози теж –
В них – вирок долі,
Й бажання для усіх одне – святе:
Най буде воля!
30.03.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демидеико
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2025
О веснонько, закохана я в тебе,
В пісні твоїх розкрилених вітрів,
У глибину замисленого неба
З клинами журавлиними вгорі,
У шум гаїв густих, що при дорозі
Твій розбавляють вимушений сум,
І серце тоді тоне у тривозі,
Як умістити в ньому цю красу?
Не вперше зізнаюсь тобі в любові,
Бо ти щоразу інша – не така,
Дарована мені великим Богом,
Але щораз питання виника:
Чому краси злі люди не цінують,
І не лише краси – навіть життя?
А може, зло у світі і існує,
Щоб зупинити-знищити буття?
4.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2025
Крізь гул епох і збуджених століть
Ішла ти, мово, із моїм народом,
Руйнуючи колоніальну кліть,
Передалась від роду і до роду.
Ти йшла, тамуючи в собі той біль,
Де все було: приниження і страти –
Та серцевину берегла в собі,
Щоб рівною посеред рівних стати!
Ти квітла у мелодіях пісень,
І у матусі ніжній колисковій,
У боротьбі знаходила свій сенс
І у красі земній, напівказковій.
Ти чуло, як від ран стогнав народ –
Царі чужі ті війни затівали,
Тобі надовго замикали рот,
Аби сини манкуртами ставали.
Але ні знищити, ані зламать
Твоє живе і непідкупне слово,
Впились ним Соловки і Колима,
Коли про волю там велась розмова.
Ти сміло йшла крізь бурі і штормИ,
Дух нації собою рятувала,
Аби у боротьбі він не стомивсь,
І бастіон імперії зламала.
20.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2025
Нема в житті нічого випадкового –
Буття переконало в цім не раз,
І щастя не пов’язане з підковою,
Й нещастя не залежить теж від нас.
Хоча життя людське – то мить для вічності,
Не слід недооцінювать її.
Навчитися не можна героїчності,
Та й виміри – у кожного свої.
Все ж без людей, що із любов’ю знаються
До ближнього й до рідної землі,
Не вижити у світі жодній нації.
І це не є фантазії політ.
Це – істина, земним життям доведена,
А тестом постає таки війна…
Якщо війна кипить в її середині,
Не переможе ворога вона.
16.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2025
(Пам’яті моєї мами Ходак Феодосії Іванівни присвячую)
Матусю, чверть століття ми без Вас
Долаємо життя свого вершини.
Уже і ми із братом старожили,
Бо невблаганно рухається час,
Не хоче зупинити він свій біг –
Таке призначення його у світі,
Діждали й правнучатко Ваші діти,
Народ стікає кров’ю в боротьбі.
Так і живем, як кажуть, днем одним,
Хоча навідуються спогади далекі,
Сьогодні, мамо, люди, мов лелеки,
По світу розлетілись від біди.
На вістря пам’яті ми спогади низаєм,
Записуючи їх в своє буття,
Хоч непросте у час війни життя,
Науку Вашу добре пам’ятаєм.
Ви ж півсиріткою росли (без тата),
Який, бач, для системи ворог був,
За власне виживання боротьбу
Вела Ви. Вже й не розпитати.
Пригадуєм очей Ваших озерця,
А там – два голоди і всі жахи війни,
Несправедливість, долі полини,
Тому й зарано зупинилось серце…
Вже двадцять п’ять, матусю, ми без Вас,
Та пам’ять береже нам Ваші риси.
З відходом Вашим тяжко нам змириться.
Простіть за все, за все, рідненька, нас!
7.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2025
Знову ділять Україну
Й ділять знов… без нас…
Нам же боляче й полинно
Від ворожих фраз.
Ділять, бідну, по Дніпрові –
По-живому рвуть.
Землі ж ті политі кров’ю
У години смут.
Ділять неньку, ділять милу,
Навіть… без стида,
Кладуть живу в домовину,
Не дають ридать.
Та не буде цього, враже,
І не сподівайсь –
Сам Господь тебе накаже,
Врятувавши нас!
17.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2025
Нам доля виклик посилає
Щодень, щоніч і кожну мить,
Десь журить нас, десь – пеленає,
Війною іноді штормить.
І все ж ми вистояти мусим
На радість світу і собі,
Як наші прадіди-уруси
В нерівній часом боротьбі.
Бо ж долю маємо єдину
З землею отчою завжди,
Бо кожен з нас – її дитина.
Народ – об’єднання родин.
14.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2025
День котиться не в безвість – у історію
І залишає свій окремий слід,
Котрий веде в усі чотири сторони,
Бо саме стільки має білий світ.
Усе в нім є і чорне, й біле – порівну,
І хоч це протилежні кольори,
Пів світу злу вселенському підкорено,
Господь любов’ю решту підкорив.
Так і живем під полюсами різними
На полі бою між добром і злом.
Хто народився з нервами залізними,
Тому, окремі кажуть, повезло.
Але ж є й ті, у кім система інша,
Хто все віддать готовий для добра,
Такий не заховається у нішу,
Як ворог прийде, щоб життя забрать,
Адже керує ним космічна сила,
Що не дозволить егоїстом стать,
Він зневажає хитрих і спесивих,
Собі і друзів обира під стать.
12.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2025
Ніч народжує знову думки
Про світи і близькі, і далекі,
Із чиєї «легкої» руки
Люди стали, неначе лелеки.
Та в лелек інший спосіб життя:
Повесні повертають додому,
Не карає їх Бог забуттям.
Що з людьми буде, те невідомо,
Бо з людьми чомусь завжди інак:
Когось кличе земля праотча,
Хтось приріс в чужині, і це знак –
Повертатись уже не хоче.
Та така вже порода людська:
Звикли власний олімп шукати,
Страх когось, бач, назад не пуска,
Аби стрічі не мати з катом.
Отака-то реальність війни:
Половинить вона народи,
В душі сіє гіркі полини,
Забирає найкращих з роду.
25.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2025
Коли людське в людині умирає,
Лишається від неї сіра тінь…
Здається, сам Господь її карає,
Хоч люди – тільки люди – не святі.
Все ж людяність – найголовніша риса,
Що озвіріть можливості не дасть,
Наказувати інших не берися,
Час прийде – тобі болю теж завдасть.
Тож людяність в людині має жити,
Так як і кров, що живить все в тобі,
Без неї не виходить ні дружити,
Ні стать плечем у спільній боротьбі.
Без неї ти й на співуття не здатен,
Бо черствіють і серце, і душа,
Вона – та стежка, що веде до зради,
І навіть матір у біді лиша.
21.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2025
Збігає час до вічності порогу,
В нім кожна мить – сторіночка життя,
Де і поразки наші, й перемоги,
А іноді і щирі каяття.
Життя – потік ненависті й любові,
Тож обери потребу для душі,
Де б не зустрілася вона з ганьбою,
Де б світ духовності не зубожів.
Завжди життя – це загадка для світу,
Де ти його господар і слуга,
Де різнокольорово доля квітне.
Не дай, Господь, накрить її снігам!
8.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2025
Світ знову перед вибором стоїть:
З добром чи злом майбутнє поєднати.
Ця боротьба йде кілька вже століть
І вимагає дорогої плати,
Бо кожен день і навіть кожна мить
Несе для людства непоправні втрати,
Коли країну не одну штормить,
А календар сумні диктує дати.
Допоки, світе, буде це? Докіль
Миритись будеш ти із цим? Допоки?
Адже ти знаєш, зло іде відкіль,
Невже для тебе неважливий спокій?
Чи не пора московію спинить,
Бо де нога її, там кров клекоче?
Саме вона – праматінка війни,
Що день-у-день топор для бою точить.
Розкрий же, світе, ширше на це очі!
18.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2025
Війна народ наш ні, не здивувала,
Бо почалась уже давно вона,
Коли москва для нас ярмо скувала
І пута рабства зодягла на нас.
Аби війну цю краще зрозуміти,
Заглянь у очі воїна з «нуля»*,
В якого ворог донедавна мітив.
Той скаже, чим для нього є земля,
Що під ногами під його палає
І стогне від нав’язаних їй мук,
Котрі московія їй посилає,
Де ціле море болю і розлук.
Тож ворога ми мусимо здолати,
Бо на кону – підвалини** життя.
За волю – тільки кров – єдина плата,
Аби не мати потім каяття.
16.04.2025.
* – перша лінія розмежування.
** – опора, основа чого-небудь.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2025
Ти не одну здолав дорогу
В своїм життєвім кораблі
І випив не одну тривогу
За долю рідної землі,
Бо там твоє життєве жниво
І найрідніша неба вись,
Без цього жити неможливо –
Не раз Всевишньому моливсь.
Літа вже зморшками лягають,
А в них – усе твоє життя:
І перша стежечка до гаю,
І слід поразок, і звитяг.
Там смак і першого цілунку,
Й вогонь закоханих очей,
Коли горнув до серця юнку.
Життя, мов річечка тече.
Уже і верби сивокосі,
Які в дитинстві ти садив,
І не одна пробігла осінь,
Лишивши у душі сліди.
Там – слід маленьких онучаток –
Дарунки роду від лелек,
Життя нового це початок
І непочатий щастя глек.
Пізнав ти зустрічі й розлуки
І незабутній щастя щем,
Тепер війни тривожать звуки,
Тож ти, де жарко, з «Калашем»
Рятуєш українську землю,
Бо південь запалав і схід,
А з нею й роду свого зерна,
Європу, а можливо, й світ.
22.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2025
Дивує й кличе неба глибина
Лишень того, хто вільні крила має,
Такого й дум потік не зупиня,
Хоч на землі краси і див немало.
Але крилатим небо подавай,
Аби відчуть польоту насолоду,
Все ж істина знаходиться в словах:
Не кожна з душ готова до польоту.
Людська ж найзагадковіша душа,
Котра веде від з’яви нас до тризни,
Вона й з небес того не залиша,
Хто впав за волю рідної Вітчизни.
Таких, бач, їй не важко воскресить,
Тоді озветься кров в дитячих жилах,
У ангелів позичивши краси,
Уручить долі ті, щоб їм служили.
29.03.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2025
Свою любов дарую щедро краю,
Де народилась я і відбулась,
Болить мені, як ворог землю крає,
Як Україна болем упилась.
За що Господь мій так народ карає,
Запитує мій поетичний глас.
Дванадцята весна в шовки зелені
Вдяглась і стала свідком знов війни.
Хрущами зарясніли дикі клени,
Але мені сьогодні не до них.
Хоч і підкралась сивина й до мене,
А я живу у пошуках вини.
Чому війна у срібло нас вдягає,
Хіба цьому причиною рокИ,
І зморщечки мереживом лягають,
Адже війна – то справа не з легких.,
Та й вороги часу ніяк не гають,
За ними ледь встигають вояки.
І все ж в душі я маю сподівання,
Що для війни весна ця – рокова,
Це дум людських до волі поривання,
Тож з болю народилися слова:
Війна – поміж добром і злом змагання,
Що в інший світ всім двері відкрива.
12.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2025
(Вірш написаний під час проведення вечора пам’яті Олександра Микитовича Шльончика, відомого майстра музичних інструментів, якого називали «кращий майстер серед музикантів, кращий музикант серед майстрів».
Його руки торкалися до 814 зразків музичних інструментів, серед яких — широкий асортимент дерев’яних духових (сопілки, джуломиги, фрілки, фуяри, кувиці, свиринги, наї, окарини), струнних щипкових (гуслі, мандаліни, гітари, домри), ударних (ксилофони), перкусійних (тріскачки, дерев’яні коробочки, деркачі). Займався реставрацією музичних інструментів, зокрема відновив торбан, що належав Т. Шевченку. Вечір прикрасив фільм про видатного майстра, спогади його друзів і колег, а також виступ його онуки Нати Жижченко, засновниці гурту ONUKA.)
Пишаюся тобою, Україно,
Бо світу ти дала таких людей,
Талановитих, мудрих, десь наївних,
Але таких немає більш ніде.
Це ті, хто знає, як здобути волю,
Хто чує звуки дерева й землі,
Яких хвилює України доля,
І підкоряють навіть королів.
Це ті росточки нашого народу,
Що проросли, щоб стать його зерном,
Це люди особливої породи,
Бо спраглі упивались їх вином.
Це ті, хто інших душу відчуває,
Тримаючи свою у чистоті,
Хто особливим голосом співає,
Яких шанують ангели святі.
Це ті, для кого небеса відкриті,
Аби черпати світло для життя.
Призначення їх – жити і творити,
Нас надихати до нових звитяг.
25.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2025
Знов перед вибором моя земля:
Буть вільною і в праці розвиватись,
Чи наймичкою стати для кремля,
Служити москалям неадекватним?
«Тільки не це!» – кричить моя душа.
«Цьому не бути!» – стогоном озвалось…
«Не бути!» – ледве писнуло пташа
І під крило матусине сховалось…
Кипить у жилах, аж клекоче кров,
Жива, вільнолюбива, українська,
Нагадуючи про святу любов
До краю і веде синів до війська.
Ніколи ворогам нас не здолать,
Не стерти України з мапи світу,
Бо дух у ній міцніший за булат.
Народжуються з ним і наші діти!
12.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2025
Я день свій починаю із пісень
Про Україну, славою повиту,
Про боротьби її високий сенс,
Сльозою материнською политу.
Я знаю біль дочірньої сльози
І зрадою отравленого серця,
Утіху від весни і борозни,
І Перемоги у нерівнім герці.
Усе це робить сильною мене,
І правоту укотре всім доводить,
Своїх убивць народ мій прокляне,
Й нові жита на нашім полі вродять.
І будуть жити мати і дитя
Під небом вічним, де мандрує сонце,
А світ збагне ціну усіх звитяг.
«Братами» стануть ляхи і естонці,
Французи, шведи і іспанці теж,
Британці і словаки – вся Європа,
Бо у братерства не буває меж.
Ми ж українська нація – «укропи».
21.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2025
Коли літа вже дружать з сивиною,
А ти в душі ще юнка чи юнак,
Нічого, що ти змучений війною –
Землі цієї житель ти, однак.
Одною ми об’єднані бідою,
Та це не заважає нам дружить,
Хоч душі в нас поранені війною,
Життя диктує вперто: треба жить!
Тож мусимо про мир і спокій дбати,
І про велику місію життя.
Не слід про це проводити дебати –
У цім твоє призначення – затям!
12.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2025
Коли весна розбудить небокрай
Веселим дзвоном пролісків тендітних,
На променях на сонячних загра
Струмок грайливий, гомінкий, привітний.
Почує цю мелодію верба,
І хвилювання розіллється в гіллі,
Втече тоді в осінню даль журба,
А перші птахи справлять новосілля.
Одягнуться стежки у спориші
Та й побіжать в кульбабові долини,
Де котики ховаються в кущах,
Аби не чути крики журавлині.
21.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2025
Допоки дружить з пам’яттю людина,
Байдужістю не може захворіть.
Ми ж, кожен, цього Всесвіту дитина,
І в кожного – свій батьківський поріг.
Із ним пов’язані минувшини деталі
І древо роду – в кожного – своє,
Яке у спадок від родин дістали.
А як же любо на душі стає,
Коли побачиш рідного світлину:
Батьків, наприклад, в щедрій сивині,
Чи кущ старої з ягідьми калини.
Багато пригадалося й мені:
І як уперше той поріг долала,
Й як полетіла з дому на крилі,
Як на печі картини вишивали
Із мамою при лампі, що моргала.
Чи ж є святіше місце на Землі!?
12.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2025
Учора у Чернігівському ПАТ «ПВК «Десна» я отримала свою 10-у поетичну збірочку «Вони писали книгу про війну». Білий папір, глянцева тверда обкладинка, 256 с. 100 екз.
Ця збірка вміщає присвячення героям-майданівцям 2013-2014 р.р., а також героям російсько-української війни. Тут у поетичній формі зображений подвиг 80-и українців, більшість із яких віддали своє життя за рідну Батьківщину.
Хочу подякувати людям, які приклали свої сили та внесли свою краплинку душі у видання цих віршів. Дизайн обкладинки і верстку книги виконав неперевершений Юрій Литвиненко, Технічний редактор – Галина Кухарець. Змістовну передмову написала сучасна Чернігівська поетеса Людмила Житнікова, мама загиблого в АТО старшого прапорщика Чернігівського прикордонного загону Ігоря Нешка. Саме ця вольова жінка зробила дуже багато для того, аби ця збірочка побачила світ у паперовому вигляді і повідала українцям про сучасних героїв цієї війни. Вона організувала мам загиблих воїнів, щоби написати колективного листа до генерального директора ТОВ «Земля і воля», Героя України – Леоніда Яковишина з проханням профінансувати видання, яке коштує дуже дорого. Низький уклін їй, усім мамам, що своїми підписами підтримали прохання, а також панові Леонідові Яковишину та його колективу. Без цих людей книги би не було. Я бемежно щаслива, що маю у своїм оточенні таких прекрасних людей, і що моя мрія збулася.
У переддень світлих свят вітаю вас, друзі, з Великоднем. Миру всім, здоров’я, і хай завжди збуваються ваші мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2025
Збігає річечкою час
Крізь літа й осені,
Живем уже для правнучат,
Сивієм косами.
Радієм сонечку щораз,
День зустрічаючи,
І кожній із почутих фраз,
Добра бажаючій.
Ідем стежиною життя,
Де зими й весноньки,
П’єм сум і радість від звитяг,
Хоча й малесеньких.
Ідем крізь бурі і дощі,
Й тумани сивії,
Та молоді ще у душі
І цим щасливії.
7.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2025
Летять літа, немов птахи крилаті,
Долаючі і вись, і ширину,
Й думок політ: чи часто в житті платим
За помилки й непрощену вину?
Хоча життя дарується нам небом,
Від нас залежить, як його прожить.
Чи маємо в душі своїй потребу
Творить добро через любов щомить?
Зваб у житті трапляється немало,
Тож мусимо себе перемагать,
Аби легка нажива не зламала,
І проти неї вибудувать гать?
Життя – це для душі випробування
Любов’ю і обставинами теж,
Як переносим біль від розставання,
Тож за своїм життям також простеж!
11.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2025
Крізь плин років і сірі дні буденні
Летить життя, немов крилатий птах,
І переконує нас кожного у-енне,
Що мудрість визначають не літа.
– А що ж тоді, – запитує свідомість, –
Хіба не вартий досвід ні гроша,
Й що визначає мудрості кордони?
– Генетика, навчання і… душа.
2.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2025
Вранці 13 квітня 2025 року близько 10:20 збройні сили Росії завдали двох ракетних ударів по центру міста Суми.[5] Внаслідок атаки загинуло 35 осіб, у тому числі двоє дітей, 117 осіб зазнали поранень, з них 15 дітей
Чи можна звикнути до горя,
Якого в душах – через край,
І кожна з них упита болем?
За що ж росія нас кара?
Зі сходу орди вражі сунуть…
Ні свят їм, ані вихідних.
І знов ракет удар у Сумах!
Це апогей* уже війни!..
Лежать травмовані і вбиті…
А поряд – котики верби…
Сльозою й кровію залиті,
В обіймах чорної журби…
Твої ракети це, росіє,
Вбивають люд наш без вини…
Тож хай твоє навіть насіння
З планети щезне без війни!!!
14.04.2025.
--------------------------------------------
* — найвищий ступінь чого-небудь.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2025
Чернігове, мій граде сивоокий,
В тобі моєї з’яви таїна,
Звіряю по тобі свої я кроки –
Твердішими зробила їх війна.
Ворожий натиск гідно зустрічав ти,
Хоча, здавалось, сили на межі,
Та з волею не захотів прощатись,
Що в українській проросла душі.
І вистояв, хоч рани надглибокі
Залишились у душах і серцях.
Лікує їх Десна голубоока,
Що пам’ятає подвиги бійця,
Який не перший рік рятує волю,
Для нього це – обов’язок святий,
Хоч на війну світ реагує кволо,
Орду народ у місто не пустив.
Дні котяться у вічності криницю,
Змовкає часу супровід земний.
Впились печаллю зоряні зіниці,
Ландшафти** розглядаючи війни.
А ти стоїш і вистоїш, я вірю,
Бо маєш не дарма козацький дух,
Який допомагав тобі допіру
Перетворити місто у редут.
17.03.2025.
* – фортифікаційне укріплення замкненого виду, як правило (але не обов'язково) земляне, з валом та ровом,
** – будь-який простір з характерним виглядом.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2025
Стоїть Україна, обдурена й квола,
У ранах, де кров не тече – цибенить…
Стоїть, ухопившись зубами за волю,
Тримає її, аби знов не згубить.
Стоїть, ледь жива, ніби пред ешафотом:
Угода готова, аби ще й розбуть,
Умита і кров’ю своєю, і потом,
За волю ж вона не спиня боротьбу,
Адже розуміє ціну «буть» – «не бути»,
Підтвердила світу своє тверде «буть!»
Тебе ж не боїться вона, ліліпутін,
Кайдани уже не дозволить обуть,
Бо знає і волі ціну, і неволі,
Такий історичний судився їй путь.
Він витканий із материнського болю.
Попереду – стяг – головний атрибут!
29.03.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2025
Куди котишся,
світе милий?
Чом лишаєш нас майбуття?
Чи то війни
тебе втомили?
Чи не знаєш ціни життя?
А воно ж
лиш одне буває –
Дублікатів нема його.
Чом же долі
ти нам ламаєш,
Утворивши тут полігон,
Де змагаються
сильні світу,
Геноцид влаштувавши нам
Знищено ж
уже стільки цвіту!
Чи ти знаєш, за що війна?
Хто агресор,
а хто є жертва,
Усвідомити мусиш ти.
Не дозволь
силам зла нас зжерти,
Шлях до миру нам освяти!
1.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2025
Скотився день у сиве надвечір’я,
Де цідить небо тишу ізгори,
Рожевощокі хмари, мов ганчір’я,
Собою час взялися підкорить.
Але дарма – природа всемогутня,
Тож ні спинити, ні змінити час.
Так є, було і буде у майбутнім,
Бо серед літа зиму не почать.
29.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2025
Де жито жали вправні турбаївці,*
На хвилях часу плине вдаль Дніпро,
Жили й живуть там руси-українці,
Своєї долю стелють полотно.
Хохлів нема й не буде вже ніколи –
Є українці, справжні і живі,
Котрі життя пройшли сувору школу.
Свободи ген ужився в їх крові.
У них і віра, й мова – українські,
Їх пестували упродовж віків,
Тож заявили демонам кремлівським:
«Ми є нащадки славних козаків!
Отож нічим вже нас не залякати,
Бо у борні свій загубили страх,
Хоч гіршого немає в світі ката.
Котрий розп’яв мільйони на хрестах.
Запам’ятай же, плем’я Чингісхана,**
Ми вільні люди, чуєш, не раби!
Служить тобі ніхто уже не стане!
Це вирок вікової боротьби!»
18.03.2025.
--------------------------
*– турбаївці - жителі Задніпров'я, села Турбаї на Полтавщині, які повстали проти своїх поміщиків через їх жорстокості і знущання, убили їх, що наробило галасу .
** – Чингісхан. (1155–1227) засновник та великий хан (1206–1227) Монгольської імперії.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демидеико
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2025
Розпинають Україну
Америка й раша,
Не спиняють і руїни
Наміри ті вражі.
Удвох тепер розпинають
Ржавими цвяхАми,
Навіть серця не минають
Ці сучасні хами.
Вона ж кровію стікає,
Але не здається,
Тож з боліт лукавий каїн
Уже не сміється,
А покликав на підмогу
Купленого Трампа,
«Узаконить» аби море*,
Південь, Схід «відтяпать».
Повні гніву Трампа очі
Злим вогнем палають,
Світ кошмарять дні і ночі.
Всюди «Я», – волають.
Розпинають Україну…
Вона ж… тихо плаче,
Знає вдачу їх зміїну,
Ненаситні пащі….
То їм вдячності замало,
То не так одягся
Українець.
Світ дурманять.
Європо, отямся!
Роздивися та гарненько,
Хто твоя родина.
Чи не вона твоя ненька
У лиху годину?!
Розпинають Україну
Росія і Штати,
Крають душу їй чаїну,
Щоб на горло стати.
Та немає в світі сили,
Щоб її зламала,
Вона ж прапор жовто-синій
Впевнено тримає!
27.03.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2025
Тікають дні у далеч історичну,
А з ними – свідком і суддею – час.
Там будні сіро-білі, десь незвичні,
Із полиновим присмаком причасть.
Історія, немов примхлива пані,
Бува, що й неможливого чека.
Летять тоді урізнобіч всі плани,
Коли життя хвилюється ріка.
Життя людське – не дійство театральне,
Де все сплановано: і ролі, і фінал.
Історія ж бува й мечем каральним,
Коли народи знищує війна.
У світі все свої закони має,
Хоча у нім – дрібні піщинки ми,
Та є та сила, що в руці тримає
Бажання залишатися людьми.
23.03.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2025
Іще ‘дин день війни, важких звитяг,
Гарячих сліз і молитов до Бога,
Але стоїть наш український стяг
Над полем, не засіяним ганьбою.
Стоїть на зло московії і тим,
Хто на Вкраїну зуби й кігті гострить,
Вона ж у ранах свіжих, непростих
Уперто шлях до Перемоги мостить.
Нерівний бій, але ж вона стоїть!
Навколо, мов хорти оскаженілі,
Держави, що впродовж кількох століть
На неї посягають-сатаніють.
Ці сторінки життя хоча й гіркі,
Та дух її не слабне ні на йоту,
У нім – безсмертний досвід козаків,
Що боронили волю для народу!
10.03.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2025
Я з тих, кому болять народу рани,
Бо є зерням його, хоч і дрібним,
Про помсту мрію п»тіну-тирану,
Що вкинув нас у полум’я війни.
За кожну смерть, а чи крові краплину,
За поруйновані і Південь, і Донбас,
За матінку згвалтовану й дитину
Настане, вірю, кари Божий час.
Господь не кине, знаю, Україну –
Укаже їй до Перемоги путь,
А ми змайструєм р!ші домовину,
Аби позбутися московських пут!
25.03.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2025
Коли літа твої тобі не в радість
І ти сиріткою – поміж рідні,
Або ще й зрада жалить, а чи заздрість,
Думки про долю мучать день при дні.
Чому так є й чия у цім провина,
І як цього позбутися в житті,
Коли біди тебе збива лавина,
То чи не краще жити в самоті?
Та світ, на жаль, холодний, хамовитий,
Де тісно щедрості і доброті,
Й неясно, хто для нього покровитель:
Антихристи чи ангели святі.
Хоча й дрібна у світі ти личина,
Змінить життя під силу лиш тобі,
У іншім світі потім відпочинеш.
Отож, борись, не жив щоб між рабів!
19.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025
Літа мої за полудень прямують,
А я блукаю знову у думках
І біль в собі з останніх сил тамую,
Бо невідомість тисне і ляка.
Чому війна прийщла на землю нашу?
За що вона гвалтує-нищить нас?
Пів світу підкупила уже раша,
Тож крапки в ній іще не ставить час.
Душа також поранена війною,
Бо ж надто вже хвилює мене це,
Озвалася у косах сивиною.
Розмалювала зморшками лице…
22.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2025
Дорогі мої друзі! Усі, хто долю пов'язав зі словом, для кого вірші - полюс у житті! Ми всі звичайні й надто різні люди, характерами також не святі, та День Поезії єднає нас в родину, якій болять всі рани у душі, де кожен вірш плекає, мов дитину, тож цим уже ми люди не чужі. Вітаю всіх-усіх із нашим Святом! Здоров'я, миру й віршів пребагато!
Про роль поета мовлено немало,
Та нагадати хочеться усім:
На пульсі світу руку він тримає
І молиться любові і красі.
Є люди особливого гатунку,
Готові словом людство підкорить,
Життя покласти задля порятунку,
Хоч долі всім написані згори.
Ці люди, кажуть, обрані Всевишнім
І діють за вказівкою перста,
Їх не бува вчорашніх чи колишніх,
Бо Правдою освячені уста.
Поет – співець, якого слово вічне,
Воно – його надійна зброя й стяг,
Бо сила в нім захована магічна,
Що кличе до небачених звитяг.
Поет є нервом у свого народу,
Що генерує дії й відчуття,
Він загадкою є і для природи,
Бо проживає не одне життя.
Когось поетом величають люди,
Когось назвуть упевнено «пророк»,
І той, і той у душах гідність будять,
Отримавши запевнення зірок!
21.03.2025.
© Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2025
Гортає час пожовклі сторінки́
Історії моєї України,
А там в шерензі – непрості віки,
Що мали все: піднесення й руїни.
У сивині натомлених століть,
Мов привиди, козацтво українське,
Таке тверде, неначе моноліт,
Бо кращі з кращих входили до війська.
Вони плекали нації кістяк,
Де вчилась демократії й Європа.
Не кожен міг назватися «козак» –
Ці люди особливу мали пробу.
При згадці їх тремтіла і Москва,
Тож довго план виношувала, підлий,
Доки, її повіривши словам,
Впустила Січ у душу дику гідру.
Та дух козацький вижити поміг –
Озвався геном в серці українськім.
Він переконливо і твердо застеріг:
Кордони бережіть надійним військом.
27.02.202
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2025
Коли літа у сивині давно
І почуття, здається, вже заснули,
Й кохання першого забулося вино,
Чи залишилося у далечі минулій,
Та це не так. Допоки ми живі
Й красу душею здатні відчувати,
Неспокій ще живе в душі й крові,
Вони примусять серденько співати.
І ти уже, немов крилатий птах,
Летиш туди, куди душа покличе,
Зникає і невпевненості страх,
І щастя випромінює обличчя.
Повір, заради цього варто жить,
Аби відчути смак людського щастя.
Воно ж навчить собою дорожить,
Тож пий його, немов святе причастя.
18.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2025
То не білі янголята
Над землею плинуть,
То синочки-журавлята
В висі соколиній.
Плинуть-линуть над землею,
Крилом небо ранять,
Заколисують озера
Ввечері і зрану.
Там червона калинонька
Маревом умита,
Біля неї дівчинонька
Сльозою залита.
А на призьбі сидить… мати –
Сина виглядає.
Не хтять оченьки дрімати,
Серденько ридає:
«Ой синочки-журавлята,
Вернітесь на землю,
Спонукала війна клята
Покинуть озера.
Чому ж ви до небокраю
Так рано злетіли?
Хто ж ворога покарає
За смерті, катівні?»
Як почули журавлята
Голос материнський,
Не лишили в біді матір,
А небесним військом
Орду вражу звоювали –
Очистили землю.
За Урал скоріш погнали,
Посіяли зерна
Оновленої держави,
Де мир і свобода,
В людей душі не іржаві,
Добре жить народу!»
25.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2025
«Україно-ненько, –
Стогоном слова, –
Щастя в тебе жменька,
Ніби й не вдова,
В долю сиротини
Ти колись вдяглась,
Чи лиха година
В тебе упряглась?
Україно-мати,
З далини віків,
Чуються гармати
Вільних козаків.
Вмієш і співати,
Й добре працювать,
Тебе ж грабувати
Йшла за раттю рать!
Україно рідна,
Мила ти для всіх,
Захистила гідність.
В чому ж маєш гріх?
Діти – не байстрята –
Волю йдуть кувать.
Не того ти «братом»
Стала називать!»
25.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демидеико
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2025
Не мінним полем я іду – життям,
Аби до фінішу свого дістатись,
Стрічаються і радість від звитяг,
І біль невдач, і виклики повстати.
Іду не рік, не два – іду давно,
Хоча мій щлях устелений камінням,
Впиваюсь іноді терпким вином,
Та виживаю, завдяки умінню.
Іду туди, куди покликав рок,
Звернуть не можу, бо перечить доля.
А мо’, це шлях у вічність, до зірок,
Адже путі Господні невідомі?
Іду під градом і рясним дощем,
Вітри долаю й білі хуртовини,
Несу в собі за Україну щем,
Бо ж розпинають на хресті, невинну.
Для нас важкі окови вже кують
«Брати» вчорашні, дикі, окаянні,
Вони й тепер нам волі не дають,
Як і оті, що із-за океану.
А я іду! Попри усе, іду
У ногу зі знекровленим народом
І зневажаю у душі орду,
Пишаючись патріотичним плодом!
Моя Вкраїна – гордо це звучить,
Отож не маю права я на зраду.
«О Боже наш Великий, не мовчи,
Озвися із небес каральним «градом».
У тебе мусим захисту шукать,
Аби Ти пояснив чужому війську:
Людина на Землі – це не шакал,
Не смій вбивати плем’я УКРАЇНСЬКЕ!»
25.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025
Лине слово «Україна»
По світоньку всюди,
Бо боронять до загину
Землю її люди.
Вона ж у них особлива –
Квітуча, багата,
Жиє тільки нещасливо –
«Вату» має в хаті.
А та «вата» – лихі люди –
Легко землю зрадять,
Їм і боляче не буде,
Що попрана правда.
Ні любить вони не здатні,
Ані боронити,
Почуття також їх – «ватні»,
Жиють, як ті гниди:
До снаги крові нап’ються,
Доки мають сили,
Над любов’ю посміються
Відданого сина.
Чи то ген чужий наживи
Керує вже ними,
Чи і душі теж фальшиві –
Росією снили.
Болять рани українські,
Та не всім у світі,
Кровію стікає військо,
А в нім – наші діти…
Коли ж, світе, ти прозрієш,
Збагнеш, ЩО є ПРАВДА,
Може ж, тоді зрозумієш,
Коли й тебе зрадять?!
25.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2025
Коли літа уп’ються сивиною
І домалюють зморщечок іще,
Скрипить перо, поранене війною,
А серце розпирають біль і шем.
Надворі двадцять перше вже століття,
«Старлінки», інтернети служать нам,
Криваве місить Землю лихоліття:
Ламає долі без жалю війна.
«Чому так мало між людьми любові,
Немає в душах місця для добра?
Воно ж зі злом сьогодні у двобої,
Аж хвилі стогнуть сивого Дніпра».
Кричить душа: «Терпіти ж скільки, Боже?
За що караєш, Отче, так нарід?
Коли вже Україні допоможеш?
Спини війну і вбережи наш рід!»
25.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2025
Портрети…
Одна стою…
Бесідую німо з Богом…
Про тих, хто упав в бою,
Закривши наш край собою.
Їх погляд
Ясний, палкий,
Із тінями териконів,
Де вражої слід руки,
Де попраний світ законів.
Якщо ти
Ще не зачах,
І є України сином,
Читай в тих ясних очах,
Як став він… у двадцять сивим.
А там –
Незбагненний біль
За доленьку України,
Хай помстою у тобі
Озвуться земля й руїни.
Спинися ж,
Не поспішай,
Надпий з тих очей любові,
Щоб ти уже іншим став,
Знайшов ту свою дорогу,
Де Правда кричить з хреста
І кличе до ПЕРЕМОГИ!
26.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2025
(28 лютого 2025 року у філармонійному залі міста Чернігів відбувся ювілейний концерт, присвячений 15-ій річниці з дня заснування колективу Чернігівська капела бандуристів ім. Остапа Вересая. Цей колектив давно очолюють Заслужена артистка України Борщ Раїса Миколаївна та Заслужений працівник культури України Микола Митрофанович Борщ. Враження були настільки глибокі, що мимоволі вилились віршем прямо в залі філармонії).
Чи є у світі ще такий народ,
Де ледь не кожен вільний патріот,
Що землю любить, працю і… пісні?
Відповідаю: «Більш немає! Ні!»
Чи є у світі ще така краса,
Котра чарує сині небеса,
Коли в полоні очі і серця?
Відповідаю: «Це все – від Творця!»
Чи є у світі ще така земля,
Що так уміє душі свеселять,
Де рік і водопадів дивограй?
Відповідаю: «Це наш рідний край!»
Чи є у світі ще такі пісні,
Яким радіють зіроньки ясні,
Народжені з великої любові?
Відповідаю: «Це – дарунок Бога!»
Виходить, унікальний ми народ,
Що має особливу із щедрод:
Стрічає з піснею і бомби, і ракети.
Це наші воїни і піснярі-поети.
28.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2025
(Сьогодні Чернігів попрощався із Пономаренко Ніною Михайлівною, мамою загиблого героя-атовця Пономаренка Дмитра Олександровича).
Ідуть з життя матусі тих героїв,
Хто в повен зріст устав супроти зла,
Воно ж хотіло світ цей перекроїть,
А мати хрест утрати понесла.
Плече її під ношею стомилось,
Ніхто не верне рідне їй дитя…
Чому над нею доля поглумилась
І вкоротила матінці життя?
«О МАТІНКО, – їй хочеться сказати, –
Ти також стала жертвою війни:
Кровинку віддала, дорожчу злата,
Хоч за тобою не було вини.
Не споришем собі стежину слала,
Тому й недовго йшла ти по землі,
Під горем, як билиночка, зламалась,
Радійте, недруги, оті, що у кремлі».
Злетіла в рай душа й цієї мами,
Хоч мало, так же мало прожила,
Стелила шлях у небо молитвами,
Доки не стало сили у крила.
«У вічному боргу ми перед Вами,
МАМО!»
25.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2025
Кому потрібна ще одна війна, –
Запитую себе я знову й знову, –
Ціляє у живі серця вона,
Де місце для найвищої любові
До неньки і до матері-землі,
Де слід ти залишив і пуповину,
Тож боронити їх сам Бог звелів,
Аби не відчував пізніш провину.
О, де ж знайти для молитов слова,
Аби спинити війни на планеті,
Щоб не ридали мати і вдова,
І крила мали сироти для злету!
Війна і люди – смерті і життя,
Що поряд ходять не одне століття,
Тож попри все, навіки це затям:
Війна – це біль і сльози і жахіття!
23.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2025
В полоні зла сьогодні вся планета,
Воно ж чумою стало для людей.
На всіх материках його тенета.
Цей шлях в нікуди людство заведе,
Адже усюди біль, вогонь, зневага.
Диктують сильні правила життя.
Сприймають і жахіття, як розваги,
Забувши про гріхи і каяття.
«І все ж на все – свій час, і час розплати, –
Думки за ешелоном – ешелон, –
За біль чужий усі сповна заплатять,
Адже існує вічності закон!»
19.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2025
Вона була геть не така, як всі…
Душа дісталась надто їй чутлива.
Сніги вже зарясніли у косі,
Та чи була вона в житті щаслива?
Хоч за плечима вже десятки літ,
Відповісти їй важко на питання.
Кажуть, кохання цей тримає світ,
Та чи було воно – оте кохання?
Непросто відшукати ті часи,
Коли в тім не розгледіла тирана,
Який її у дім свій запросив…
А може, вже і пам’ять її в ранах?..
Несміло той поріг переступила,
Вдягла покірно заміжжя ярмо,
Сльозою часто й подушку кропила,
Коли душа страждала від розмов.
Пізнавши біль і зрадженого серця,
Й згвалтованої матами душі,
Печаллю сині залились озерця,
Зронила тихо: «Ми із ним чужі,,,»
І почалась в ній боротьба за себе…
Учора ще покірна і свята,
Тепер підтримки попросила в неба,
Отож була і та, і вже не та.
Цього від себе жінка не чекала:
Дух невідомий нею володів.
Ніщо тепер її вже не лякало,
Покласти мала край своїй біді.
Вона пізнала істину життя:
Себе змінить – найважча зі звитяг,
Тож тільки смілі щастя досягають,
І ті, котрі часу дарма не гають.
25.12.2024
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2025
Найважчу ношу має в світі мати,
Хоча є берегинею для роду,
Народжена ж для того, щоб страждати.
На жаль, цю роль їй відвела природа.
31.07.2024.
Душа червива здатна лиш на зло,
У цьому світ давно переконався,
Не будь захисником їй чи послом,
Краще в безсиллі сам собі зізнайся.
Щоб істину буття свого збагнуть,
Твори добро, щоб силу мав для злету,
Саме у цім і є найвища суть:
Лиш на добрі тримається планета.
22.08.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2025
Хто у житті кохав хоч раз,
В обіймах тіло мліло,
П’янів від найніжніших фраз,
В кім серце шаленіло,
Той особливий смак пізнав –
Себе відчув щасливим.
В тім поселилася весна,
Чи юний ти, чи сивий.
Кохання – дивне почуття –
Це нагорода Божа,
Що кличе душу до звитяг
І серденько тривожить.
Із ним крилатий ти стаєш,
А чи рабом довіку,
Готовий і життя своє,
І все віддать без ліку.
Кохання й розум – два крила,
Політ аби тримати.
Ця істина і є, й була.
Не смій же їх ламати!
14.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2025
Думок торкнуся чарівним ключем,
Аби повідати про наболіле,
У сніп зібрати материнський щем
За тими, хто упав за Україну.
І вимальовує мій мозок раз-у-раз
Війни сумні, закровлені картини
І найнайпотаємнішу із фраз:
Навіть Герой для матері – дитина.
Це той шматочок серця і душі,
Де слід і пережитого, й кохання,
І його друзі теж їй не чужі,
Котрі ділили з нею розставання.
У спогади думки знов загорну,
Аби на самоті їх розібрати:
Чому і хто дозволив цю війну?
Чи не за те, що брат ішов на брата?!*
8.02.2025.
-----------------------
* – Восени 976 року розгорілася міжусобна війна між Володимиром і легітимними синами Святослава, яку підняв київський воєвода Свенельд. Син воєводи Лют був убитий слугами Олега, за що той підбурив князя Ярополка піти війною проти брата.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2025
Ходить осінь по діброві,
В лісі чути її крок,
Зодягає все в обнови,
Не забула й про пеньок.
Зелені йому надбала,
Щоб святковим стіл зробить,
Мох, як слід, розфарбувала,
Заховала в нім гриби.
Заплела берізкам коси,
Золотаві і легкі,
Трави викупала в росах
І приспала їжаків.
Щедро білок пригостила
Жолудями із дубів.
Осінь – справжня господиня!
Чи здається так тобі?
14.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2025
Плаче осені сопілка,
Додає жалю й струна,
Тож душі від цього гірко:
Нищить мій народ війна.
Дикі витівки тирана
Мусим зупинити ми,
Матерів серця – у ранах
Щовесни і щозими.
Літечка – в хустинах чорних,
Осені – в жалобі теж,
Бо ж війна не від учора –
Горечку немає меж.
Все ж стоїть! Стоїть країна,
Хоч і кровію стіка:
Схід і захід – у руїнах…
Чом же доленька така?
Може, небо запитати,
Де шукати нам одвіт,
Не карА чом супостата
Ні Всевишній, ані світ?
Та настане час розплати –
Упаде московський стяг,
Вирок винесемо кату –
Він – у орків на хрестах!
19.01.2025
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2025
Народний герой України з Полтавщини Іван Андрійович Банк (21.06.1986. – 12.09.2022.)
Він знав життя таким, як воно є –
Воно ж для нього не було святковим:
Селянський син Героєм постає,
Бо пів життя він проживе військовим.
У Вільному Степу* прийшов у світ.
Там небо фіксувало хлопця кроки.
У травах росяних залишив слід,
А потім – непрості життя уроки.
Віддавши юність службі строковій,
Він гартував характер, дух і тіло:
Сержантом став в десантно-штурмовій,
І Косова земля під ним двигтіла.
Він землю рідну понад все любив,
Тож присвятив себе військовій справі.
І гідність українця не зганьбив:
В Донбас летів гасить війни заграви.
Його знав ДАП** і Київ, і Херсон,
Де кожен день ходив по лезу бритви.
Про себе забував… Утратив сон,
Та берегла матусина молитва.
Мав позивний «Банкір» і відчайдух:
На квадроциклі мчав по міннім полю:
Свій танк провів, зневаживши орду,
Аби бійці не втрапили в неволю.
І руки, й серце в нього золоті,
І посмішку Іван мав особливу…
Загинув на Херсонщині святій…
(Життя забрала мінометна злива).
Додому на щиті він повернувсь…
Постав у камені бійцем із автоматом…
Він зненавидів ще живим війну,
Тепер їх душі в небі – він і мати.
Спокійний, добрий, щедрий і меткий,
Він дарував себе постійно людям,
Залишився і в пам’яті таким.
Народ свого Героя не забуде!
7.02.2025.
-----------------
* – село на Полтавщині.
** – Донецький аеропорт.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2025
Осінь пізня впліта сиві хмари деревам у коси,
Он стернею блука одинокий зарюмсаний птах.
Утирає крилом із очей він непрохані сльози,
Пригадавши, як добре жилось йому в стиглих житах.
Сірим смутком його налились розхвильовані груди,
Бо згадалось, як він від краси польової хмелів.
Днів тих райських ніколи-ніколи вже він не забуде,
Тож не раз поклонився оцій багатющій землі.
Осінь пізня йому стеле роси під ноги холодні,
Ну, а потім зима кине жмут йому випробувань.
Стріне ніч не одну він у білому полі голодним,
І про це, й про сніги не дозволить собі забувать.
Та хоч як би не тяжко суворі ті дні пережити,
Його гріє надія, що прийде – не зрадить весна,
Відігріє усе, і нове знов підніметься жито
У краю, де несе свої води красуня Десна.
15.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2025
У світ вона прийшла не так давно,
А кликали чомусь «бабуся Маша».
Не всім, бач, мати статус цей данО.
Вона ж для всіх – своя. А отже – «наша».
Трудилась, ніби бджілонька. щодня –
Старань, бажання їй не позичати.
Але так і залишилась… одна,
Хоч заздрили красі її дівчата.
Служила людям більше – не собі.
Від того мала немаленьку втіху.
Ніяких не боялася робіт,
Бо ж не була ледащом, дурносміхом.
Та щастя загубилося в путі,
Хоча душа в ній не була іржава.
Їй не послала доленька сватів,
Тому що рідні під хрестом держали,
А мо', що долю вишила хрестом,
Де чорне у червоне заплелося?
А мо', помітив Бог її перстом?
Тримав, поки заінилось волосся.
Вони тепер із самотою вдвох
Працюють, сплять, день завтрашній планують…
Невже забув про неї навіть Бог?
Я ж її знаю і тому шаную.
24.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2025
Коли людина заздрістю хворіє,
Не піддається лікуванню це,
Бо льодяні душа там і лице,
І добре слово серця не зігріє.
Коли людина мстивістю хворіє,
Це найнайнебезпечніша з хвороб.
Без особливих це відомо проб.
В ненависті душа її зотліє.
10.06.2024.
А життя твоє – дивний спалах
Що у всесвіті лиш єдиний,
Він осяє тебе і… спалить…
Й ти – зола уже – не людина…
14.06.2024.
Ми у всесвіті – лиш мурахи,
Котрі світ цей собі будують,
Піддаються біді і страху,
Та духовно завжди бідують.
14.06.2024.
Хоча не був ти і не є святим,
Свою любов даруй уміло людям,
Коли у серці сонце засвітив,
Тепліш від того всій планеті буде.
17.06.2024.
З нас кожен-кожен має шанс на щастя,
Устигни ж скористатися лиш ним,
Бо іншого може не бути шансу,
Аби фінал життя не був сумним.
3.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2025
Любов – це та незрима павутина,
Що часто робить вибір і без нас.
І хто те знає, хто у цьому винен –
Сама людина, місце, а чи час?
18.01.2024.
Немає вищого судді, аніж сумління.
Від нього ні втекти, ні підкупить.
А коли зрадив друзів чи країну,
Цей гріх ніхто не може відмолить.
30.01.2024.
Усе біжить-спішить у цьому світі,
Повільно й тихо тільки час тече,
Зате він знає, де й кого зустріти,
Аби підставив той своє плече.
30.01.2024.
Перш ніж в ряди борців ставать,
Зваж, чи до цього ти готовий,
Чи викинув чужі слова
Із рідної для тебе мови?
Чи ще розгублений стоїш
І приміряєшся: а може ж?
Тоді залиш думки свої,
Доки себе вже переможеш!
1.02.2024.
Лягає час на полотно життя,
Розписуючи повороти долі,
Де місце є для горя і звитяг,
І лиш йому усе-усе відоме.
24.04.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2025
Коли літа одягнуться в печаль,
Тому що вже екватор перетнули
І що немає вірного плеча,
Й тебе тривога раптом сколихнула,
Цій слабкості піддатися не смій –
Буття твоє – випробувань когорта,
Розмотуй до кінця життя сувій,
Бо свій фінал зустріти маєш гордо.
В полоні снів, надій, розчарувань,
Що здатні наскрізь покалічить душу,
Знайди у глибині її слова,
Яким твоє життя не є байдужим.
Найголовніше звідси витіка:
Людиною поміж людьми лишайся.
Єдина й вірна істина така:
Живи, аби тобою рід пишався.
18.01.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2025
О краю мій, коханий дивний раю,
У пам’яті твоїй мій перший крок,
Там небеса купаються в загравах,
Віночки місяць випліта з зірок.
Це там лишилося моє гніздечко,
Ізвідки полетіла я в світи,,
Там пахнуть особливо жито й гречка
І замовкають збуджені вітри.
О краю мій, моєму серцю милий –
Поміж полів загублене село –
Прапрадіди мої там сплять в могилах,
Мого натхнення сиве джерело.
Залюблена в красу твою казкову
Несу її через усе життя,
У чистих росах скупана ранкових
Вона ставала свідком всіх звитяг.
О краю мій, до тебе я вертаю
Не раз – не два у думах навісних,
Це над тобою і у снах літаю,
Й навідуюсь на цвинтар щовесни.
У час незгод, чи інших негараздів
Підмогу знов шукаю у тобі,
Адже мене не зрадив ти ні разу,
Моїм щитом ставав у боротьбі.
О краю мій, єдиний, незабутній,
Сутність буття ти допоміг збагнуть,
Козацький дух живе в тобі могутній,
Тож гідне жниво й земляки зберуть.
Де широчінь полів твоїх багатих,
Де неба синь долають журавлі,
Там найрідніша в світі отча хата,
Котру любити сам Господь звелів.
23.01.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2025
(24. 01. 2025. Україна повернула 757 тіл загиблих захисників) .
Додому повернулись на щиті
757 героїв наших…
Не вирвались живими від катів,
Відвідали всі кола пекла в раші.
Це ті нащадки славних козаків,
Яких ніхто в житті не зміг зламати.
Міцнів їх дух впродовж кількох віків,
Вчив боронити землю, діток, матір.
Пройшовши все, чим ворог «пригостив»,
Вони лишились вірні Україні.
Тому ані забуть, ані простить
Це Чингісхана дикім поколінню.
Повернено – 757…
Число проймає серце гострим болем…
Озвалось сивиною у косі…
Їх душі були сповнені любові,
Тепер знайшли свій прихисток у… Бога!
24.01.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2025
Вона була, як всі. Десь особлива,
І сильна, і безсила водночас,
Красива і щаслива, й нещаслива:
Сховала сина – боронив Донбас…
Чому ж була? Вона така й сьогодні.
В душі – без дна криниця доброти.
Болить їй надто горе всенародне,
Тож молиться щоразу до святих.
Не нерви має жінка, а канати,
Тримать себе навчилася в руках,
І хоч гримлять усюди канонади,
Її уже нічого не ляка.
Давно вона всі виплакала сльози,
Душа закам’яніла, та жива.
Сипнула срібла їй війна у коси,
Та ще міцна життєва тятива.
Вона не має права буть слабкою,
Тож волонтером стала для бійців,
Де кров тече неспинною рікою,
Тож Перемога і в її руці.
20.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2025
Лягає час у коси сивиною –
Такою парадигма* є буття.
Та зрозумієш, що таке життя
Тоді лиш, як зустрінешся з війною…
Дві неньки стрілись на одній стежині,
Хвилює очі щедра сивина…
Гвалтує землю їхню ще війна,
Тож долі обзиваються ожинно.
А чи була їх зустріч випадкова –
Тих матерів, що втратили синів?
Загинув кожен на… своїй війні…
Не вернуться додому вже ніколи.
Один упав на полі України,
Боронячи її від м..калів…
Загинув інший… у чужій землі,
Де не лунала пісня солов’їна..
Дві матері, та схожі їхні долі,
Хоч рана в ерці кожному – своя,
Не так тепер їм сонечко сія,
Адже несуть свою житєву втому.
«Чи пам’ята земля Афганістану
Безвусого радянського бійця?
Кому війна була потрібна ця?» –
Думки з душі матуся знов дістане.
Розмову їхню слухав тихий вечір,
Не поспіщав утерти сльози Бог.
Важкі хрести їм випали обом,
Тому й зігнулися жіночі плечі..
Тож, чи була та зустріч випадкова?
Питань, мабуть, уже не виника,
Адже згадала кожна про синка,
Й знов перед сном помолиться іконі…
20.01.2025.
-----------------------------------------------
*Парадигма — ідея, що служить основою для створення світу буття.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2025
Хто винен був у тім,
Що плакали й святі
З ікон, адже народ страждав безвинний.
Він у своїм житті
Російських мав катів,
Тож гиб, не заслуживши й домовини.
Чом скарана земля
Іудами з кремля,
Що геноцид народу влаштували?
Нам рани ще болять
Дорослих і малят,
Яких мо..овські знищили шакали.
Де відшукать слова
Про непрості жнива,
Коли косила смерть людей голодних?
Хоч правда убива,
Не можна забувать
Ті найчорніші дні страждань народних.
В синцях від боротьби
Під небом голубим
Лежить земля під кодом «Україна».
Там люди – не раби,
А землі – для сівби,
В садах пісні лунають солов’їні.
12.01.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демидеико
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2025
Планета наша так ще не жила,
Щоб полум’я війни горіло всюди,
Сьогодні стогне і моя земля,
Бо ж гинуть найвірніші її люди.
А світ цього спинити не схотів,
Хоч бачив: Україна вмилась в кров’ю,
Заплакали в усіх церквах святі
За тими, хто втрачав життя, здоров’я.
Поклали найдорожче на олтар
Сини і донечки в ім’я свободи,
І сум пекучий душу огорта,
Що далі буде із моїм народом?
Здається, світ в полоні божевіль
Летить у прірву, де лиш зло і холод,
Працює люд простий, неначе віл,
А має сірі злигодні і голод.
Важка реальність нашої війни,
Де сльози й кров, печалі чорний морок,
Серця заполонили полини:
Допоки буде мучити нас ворог?!
14.01.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2025
Вона чекала сина із війни,
Щодня молитву посилала небу,
До нього було ближче з полонин,
Душа ж у цьому бачила потребу.
Такого легіня зростила! І… сама…
Тож і любов сильнішу мала вдвічі.
Коли ж війни покликала сурмА*,
Подався син у батальйон Да Вінчі.**
Він виростав серед краси Карпат,
Де знали волю гори і смереки,
Тоді вже зрозумів: мо@каль – не брат
І що війна – для людства небезпека.
А матінка лишилася одна –
Жила у рідній хаті… з самотою:
«Кому потрібна клята ця війна,
Котра мене зробила сиротою?»
Вона чекала сина, як ніхто,
Молилася Всевишньому і зорям,
Слова свої скріпляючи хрестом,
Аби минуло хату її горе.
Воно ж не забарилось: у вікно
Пташина стукнула (невже це звістка),
У душу ніби хлюпнули багном:
«Так і не дочекалась я невістки…»
Лице її зробилось крейдянИм,
Коли озвався голос в телефоні:
«Ваш син… згубився на стежках війни,
Тепер він, очевидно, у полоні…»
Вона не впала… «Отже, він живий, –
Майнула перша думка блискавично, –
А може, десь поранений кровить?»
І план собі намітила незвичний…
А згодом ненька опинилась там,
Де між землею й небом смерть гуляє,
Де плавляться характери й метал.
Її ж солдати «мама» називають,
Бо бачать у ній рідне, те своє,
Що залишилося за кілометри,
І в душах їхніх затишно стає,
Бо й тут рятує мати їх від смерті.
Вона ж із ними всюди й… «на нулі»,
Свої рахунки має з ворогами,
Уже й заслуги має немалі,
І вірить, повінчає сина в храмі
З тією, кого доля обере,
Та покищо у неї справ багато:
До зустрічі із сином не помре,
Весілля дітям справить в рідній хаті.
Й радітиме за них той перевал,
Що був для них далеким, але й рідним,
Де Івасюк про руту заспівав,
Де в людях проросли любов і гідність.
12.12.2024.
* – 1. Старовинний духовий музичний інструмент прямої видовженої форми, який використовували перев. як сигнальний.
** – Батальйон Да Вінчі — це бойовий підрозділ ЗСУ.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2025