Ганна Верес

Сторінки (22/2188):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »

Любити – віддаватись


Одних  любов  рятує,  інших  –  губить,

Але  її  пізнати  людям  слід,

Коли  тебе  цілують  милі  губи,

Ти  здатен  покохати  цілий  світ.


Впиватись  неповторністю  і  болем,

Бо  поряд  вони  світом  цим  ідуть,

Пролитись  тихим  сяйвом  –  не  журбою

На  вишні,  коли  в  травні  зацвітуть.


Любити  –  віддаватись  до  нестями

Тому,  хто  почуттів  є  адресат,

І  мандрувати  грішними  світами

Й  з  ним  щастя  світлооке  колисать.
4.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020


Ранок зустрічало… жито

Вже  й  ранок  зустрічало  сонне  жито,
І  перепел  стривожено  озвавсь…
А  він…  лежав.  О,  як  хотів  він  жити!
Все  проклинав  і…  «посилав»  Донбас.
А  поряд  –  смерть.  Повзла  змією  збоку.
Навіть  раділа  жертві  черговій.
У  нього  ж  шанси  вижить  невисокі.
Сльозилась  кров’ю  рана  в  голові…
Дивилась  вічність  строгими  очима,
І  болем  повнилась  душа  її  ущерть:
«Не  смій  стояти  в  нього  за  плечима,  –
Просила,  ні,  молила  вона  смерть.
Він  надто  молодий  іще  для  тебе,
На  нього  зачекалася  рідня…»
І  раптом…  відбулася  воля  неба  –
Зраділи  цьому  жито  і  земля.
О  вічносте,  рясні  твої  щедроти,
Й  за  цей  дарунок  кланяюсь  до  ніг.
Людське  життя  не  мусить  буть  коротким,
А  сиротою  –  батьківський  поріг.
1.08.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020


Чия вина?

Ми  різні  є  й  були  багато  в  чОму,
Єдиними  ж  буть  мусимо  в  однім:
Один  окоп  зайняти  на  війні
Й  любити  Україну  ясночолу.
Вітчизна  наша  зараз  в  небезпеці,
Тож  прав  не  маєм  на  експеримент,
Ким  би  не  був  ти:  вчитель  чи  поет,
Чи  Президент,  обути  маєш  берци.
Якщо  і  Президентові  болить
Війни  біда  й  від  того  в’яне  серце,
Обути  має  й  свому  сину  берци  –
Сам  Бог  йому  таке  зробить  велить!

Коли  віддав  усе  вже  й  волонтер
Тим,  хто  стоїть  і  день,  і  ніч  в  окопах,
«Вставайте  проти  ворога  всі  скопом!»  –
Кричати  має  до  людей  етер,–
Адже  війна  на  те  і  є  війна,
Щоб  міцність  перевірити  країни,
За  кожну  смерть,  за  владу  і  руїни  –
Тільки  народу  є  у  тім  вина!
31.07.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020


Вони загадку вічності тримають

П’ють  воду  зорі  з  сивого  Дніпра,
Холодну,  чисту,  правда,  трохи  сиву,
Чи  не  тому,  що  мало  знав  добра,
Й  не  одного  земля  згубила  сина?
У  цім,  повінчанім  із  бідами  краю,
Де  брат  на  брата  часто  йшов  війною,
Краса  цвіте,  неначе  у  раю,  
Та  полини  впилися  сивиною.

Холодні  зорі  німо  зрять  згори,
Хоч  свідками  є  усього  земного:
І  княжої  далекої  пори,
І  сьогодення,  доброго  і  злого.
«Чому  так  є,  –  питаю  у  зірок,
Що  сивина  торкнулася  й  волосся?»
«То  людство  платить  вічності  оброк
За  те,  щоб  довше  на  землі  жилося!»

А  зорі  п’ють  все  воду  із  Дніпра,
Що  бачив  на  шляху  своїм  немало,
Позичивши  у  нього  серебра,
Вони  загадку  вічності  тримають.
1.08.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020


Серпневий день

Вже  й  серпень  на  підході.  Он,  дивись,
Яку  змережив  павучок  хатину,
Ще  одуд  своїм  «худо»  не  вдавивсь,
День  покоротшав  не  на  дну  годину.

В  вишневі  сукні  де-не-де  уплівсь
Жовтесенький  у  зморщечках  листочок,
Теплом  упився  і  липневий  ліс.
Серпневий  день  –  до  осені  місточок.
31.07.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020


Але ж я жінка

Іще  дна  ніч  добігла  до  кінця,
Вписала  в  календар  наступну  дату.
Торкнулась  доля  до  мого  плеча,
Щоб  зморщечку  ще  дну  подарувати.

А  я  прошусь:  «Чекай,  не  поспішай,
Хоч  ти  і  маєш  звичку  малювати,  
Моя  іще  не  стомлена  душа,
А  губи  просяться,  щоби  їх  цілувати.

Нанизуються  у  разки  роки,
Тому  мій  вік  не  є  уже  секретом.
Але  ж  я  жінка  і  жива  поки,
Бути  коханою  –  моє  життєве  кредо».
26.07.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020


Викладаю слово я «кохання»

Мов  намистинки,  нижуться  слова
В  разочки,  із  яких  складу  намисто,
Теплом,  ні,  сонцем  серце  залива,
І  жить  без  тебе  вже  собі  не  мислю.

Я  з  сонцем  тим  лягаю  і  встаю,
Співаю  разом  з  диво-солов’ями    –
Все  проковтну  я  і  перетравлю,
Адже  кохає  серце  до  нестями.

Складаю  не  слова  вже  –  камінці,
Важкі  і  гострі  –  смак  розчарування,
Хоч    боляче  душі  й  моїй  руці,
З  них  викладаю  слово  знов  –  «кохання».
12.02.2013.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020


Слово маю я

Я  говорю  від  імені  народу,
Бо  саме  він  мені  це  право  дав.
Ніхто  не  відбере  в  мене  свободи,
Хоч  і  хотіла  це  зробить  орда!

Я  говорю  від  імені  народу
Своєю  мовою.  Вже  досить  «язиків»!
Для  мене  це  найвища  нагорода,
Що  стержень  мій  із  плем’я  козаків!

Я  говорю  від  імені  народу,
Бо  я  його  краплиночка  мала.
Землі  своєї  не  вручу  забродам,
Бо  я  її  дочка  і  є,  й  була.

Я  говорю  від  імені  народу,
Болить  мені  його  одвічний  біль,
Бо  однієї  ми  із  ним  породи,
За  землю  й  волю  кинуся  і  в  бій!

Я  говорю  від  імені  народу,
Бо  Україна  –  це  й  моя  земля,
Мого  далекого  і  нинішнього  роду.
Замовкніть  же,  бо  слово  маю  я!
26.07.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020


Ловили дощ… явори

Ще  день  не  кланявсь  тиші  вечоровій
І  зорі  не  засвічені  були,
Та  небо  свої  супило  вже  брови  –
То  хмари  в  дощ  осінній  забрели.

Вони,  води  набравши  повні  щоки,
Щедренько  полили  на  все  згори.
Це  не  було  ні  дивом,  ані  шоком.
Ловили  дощ  у  жмені  явори.

Дивлюсь  на  цих  я  велетнів  високих
І  рОсту  їх  радію,  мов  маля,
Бо,  крім  дощу,  вони  ще  п’ють  і  соки,
Якими  пригощає  їх  земля.  
25.07.2020.
Ганна  Верес  Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020


Свій Бог

Знов  перед  вибором  шалений  світ  стоїть:
Навіки  зникнути  чи  й  далі  існувати  –
Закони  потоптав  давно  свої
Й  себе  з  середини  узявся  руйнувати.
Понищені  ним  віра  і  любов,
Мораль  і  чистота  давно  забуті.
У  кожного,  на  жаль,  тепер  свій  Бог.
Смаки  змінились,  навіть  атрибути.
І  кожним  править  інший  тепер  Бог.
Він  без  душі  й  не  мав  ніколи  серця.
В  нім  не  живе  до  ближнього  любов,
Втопаючому  не  подасть  весельця.

Цей  Бог  –  то  золото,  холодне  і  німе,
Йому  під  силу  й  розум  відібрати.
Інстинкт  людський  у  нім  давно  умер,
Жалю  нема  ні  до  сестри,  ні  брата.
Чи  ж  варто  поклонятися  йому,
Вирішувати  має  це  вже  кожен.
Якщо  ж  душа  противиться  цьому,
То  цілий  світ  урятувати  можна.
25.07.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020


Щоб бути із тобою

Пізнавши  крил  політ  у  висоту,
Я  виконаю  Боже  це  веління
І  повернусь  на  землю  цю  святу,
Бо  саме  тут  дідів  моїх  коріння.

Вертатимусь  крізь  сивину  віків
Із  багажем  не  одного  століття,
Стрічала  там  я  душі  вояків,
Що  врятували  світ  від  лихоліття.

Я  повернусь,  обравши  день  і  час
З  галактик  інших  на  свою  планету.
І  вийде  мене  рід  новий  стрічать
Як  прапраневідомого  поета.

Я  знаю,  що  я  точно  повернусь,
Шторми  здолавши  й  снігові  завії,
І  Україні  низько  поклонюсь,  
Сльозу  сховавши  за  розкішні  вії.

Я  повернусь!  Росою  упаду,
Травинку  кожну  освячу  любов’ю,
Озвуся  соловейком  у  саду,
Щоб  бути,  Україно,  із  тобою!
26.07.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020


Я внука віддаю

Хтось  проклинає  час  важких  реформ
І  бачить  зло  в  них,  помисли  ворожі,
Когось  дратують  заклики  і  фон
І  бісить  влади  в’яла  неспроможність.
А  я  щаслива:  на  моїх  очах
Стяг  відродився  наш,  жовтоблакитний!
Радію,  як  торкається  плеча,
Бо  маю  дух  свій  гордий,  непохитний.

Це  за  мого  короткого  життя
Проснувсь  народ,  озброївсь  українством,
Хоч  душі  й  досі  просять  каяття,
Що  маємо  іще  слабке  суспільство.
Моє  також  стояло  слово  «ні»
На  референдумі  супроти  всіх  союзів.
Майдани  два,  піднесено-сумні,
Котрі  й  останні  розірвали  узи.

Сьогодні  серце  і  моє  кричить
Проти  війни  й  смертей  важких,  синівських,
Жаль  материнський  з  усіма  п’ючи,
Я  внука  віддаю  у  наше  військо.  
25.07.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020


Заблукало сонечко


Заблукало  сонечко  у  вечірні  сутінки,
Калиновим  кетягом  неба  край  розквіт.
Упилося  серденько  чарівними  звуками,
І  на  мить  здалось  мені,  підкорився  й  світ.

Вечір  не  засіяв  ще  небо  зоряницею,
Вітер  крила  склав  уже,  сонний,  позіха.
Духмяніє  полечко  стиглою  пшеницею,
Комарина  пісенька  лиш  не  затиха.

Зорі  з  синім  вечором  стали  вже  вінчатися,
А  вінчав  не  батюшка  –  місяць-молодик.
Скоро  тут,  під  зорями,  будуть  зустрічатися
Ті,  хто  в  серці  молодість  раптом  відродив.
26.07.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020


Іще про жінку (Тост) .

Ніколи  жінку  не  питай  про  вік,
Ким  би  не  був  ти  –  жінка  –  чоловік  –
По-своєму  вона  завжди  красива:
Русява,  чорна,  а  чи  зовсім  сива.

Її  краса  –  любов  і  доброта.  
Не  зразу  видна  якість  її  та,
Але  в  житті  ці  риси  –  еталон  –
Вклонявся  їм  і  сам  Наполеон.

Тож  стверджувати  мушу  до  хрипот,
Що  жінку  не  дарма  створив  Господь.
В  ній  джерело  любові  й  доброти.
Про  вік  у  неї  не  питай  і  ти!

П’ємо  ж  за  жінку  –  факел  доброти,
Що  від  народження  життя  нам  освітив,
П’єм  вдруге  за  любов  і  матерів,
За  мирні  небеса,  що  угорі.

Утретє  п’єм  уже  за  її  гріх,
Що  у  цей  світ  колись  привів  усіх.
Завдячуємо  жінці  ми  життям.
П’ємо  за  жінку-матір  і  дитя!
27.07.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020


Питання мене мучить

Питання  мене  мучить  кілька  літ
Не  залиша  воно  мене  й  сьогодні,
Чому  війну  ізнов  дозволив  світ,
І  хто  воює:  влади  чи  народи?

Кому  потрібна  й  ця  була  війна  –
Москві  чи  тим,  хто  на  престол  усівся?
Влаштовувала  тих  і  тих  вона,
І  гинуть  у  ній  люди,  а  не  вівці.
Там  ті  лягли,  хто  сутність  правди  знав,
Кому  боліла  доля  України:
Це  –  Київ,  Львів,  Житомир  і  Борзна…
В  котли  потрапили,  під    ДАПівські  руїни…

Для  них  кінцем  не  став  тоді  Майдан,
Саме  від  них  стара  тікала  влада.
Нова  не  менш  боялась  їх.  Ридав
Майданівець  удруге,  вже…  від  зради…
Майданна  хвиля  їх  тоді  несла,
І  мали  б  неодмінно  перемогу,
Та  кормчий,  бач,  не  мав  іще  весла,
Чи  бачив  іншу  він  собі  дорогу?
Й  лягло  їх  там  немало  –  тисячі  –
Від  куль,  снарядами  покошені  і  «Градом»,
Вони  життя  нового  сіячі,
Їх  не  манила  слава  чи  паради.

Це  ті,  у  кім  упертості  струна
Майбутнє  їм  велике  обіцяла.
Може,  тому  й  покликала  війна,
Щоби  зійшли  вони  на  п’єдестали?
Чи  скупить  гріх  Росія  цей  колись
І  чи  покаються  пред  Богом  наші  кормчі
За  сльози  матерів,  що  пролились,
За  недитячі  у  сиріток  очі,
За  кожен  їх  без  батька-неньки  день,
Адже  війна  дитинство  в  них  украла,
Тепер  їх  доля  по  життю  веде,
І  стануть  вони  совістю  для  краю.

Горить  Донбас  отим  страшним  вогнем,
Що  пропікає  мозок,  серце,  груди,
Та  Україну  вже  він  не  зігне!
Її  не  знищать  і  свої  іуди!
25.07.2020.
Ганна  Верес  (Демденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020


Душа жіноча

Зрізають  коси  молоді  дівчата,
Жінки  міняють  зачіски  свої  –
Йдуть  на  війну,  Росією  почату,
Лишають  вдома  донечок,  синів.

Душа  жіноча  ніжна  і  ранима,
Їй  місія  відведена  життям:
В  усі  часи  вона  вогонь  хранила
Сім’ї,  народжуючи  чергове  дитя.

Жінки  бувають  вперті  до  нестями,
Хоча  приходять  в  світ  не  для  війни.
О,  скільки  ж  їх  лежить  вже  під  хрестами!
Й  героями  також  стають  вони.

Жінки  і  війни  –  парадокси  долі?
Ні,  вибору  нема  у  грізний  час:
Шлях,  котрий  нас  веде  усіх  до  волі,
Йде  через  Крим  і  звільнений  Донбас!
24.07.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020


Висоцький – поет надзвичайний (Повторно)

[b]Сьогодні  рівно  сорок  років,  як  нестало  В.  Висоцького.,  тому  не  згадати  про  це  не  можна.  
[/b]
Він  славу  осідлав  не  з  булавою,
Яку  бояться  часто  випускать,
А  словом  смілим,  піснею  новою,
Обравши  долю  барда-співака.
Не  зрадила  його  лише  гітара,
Струна  якої  –  голий  його  нерв,
Але  вона  ніколи  не  ридала,
А  кликала  вперед  тебе  й  мене.
Так,  Висоцький  –  поет  надзвичайний,
В  ньому  бачимо  барда  й  борця,
Тож  сьогодні  його  величаєм!
Особлива  є  й  дата  ця.  
Січень  місяць.  Число  –  двадцять  п’яте.
День,  коли  народилася  й  я.
Тож  для  мене  подвійне  це  свято,
Котре  тішить  мене  й  звеселя.

Так,  Висоцького  люди  цінують!
Не  обмовилась  я  і  про  час:
Він  не  може  лишитись  в  минулім,
А  живе  і  тепер  серед  нас.
У  піснях,  котрі  серце  тривожать,
Зерна  правди  –  у  кожнім  вірші,
Баритон  його  сплутать  не  можна,
Слово  сміле  –  бальзам  для  душі!

Уже  ж  40,  а  ніби  учора
«Місце  зустрічі  ще  призначав».
Може,  й  був  у  житті  він  актором  –
Правду  ж  «матку»  рубав  із  плеча!
40  років,  як  барда  не  стало,
Чорна  дата  хвилює  серця.
Його  ж  голос,  міцніший  від  сталі,
Будить  в  кожному  з  нас  він  борця
За  ту  правду,  що  Раша  приспала,
У  майбутнє  він  кличе  і  нас
Проти  тих,  що  на  нас  напали.
Він  за  вільний  і  Крим,  і  Донбас!
18.01.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020


Війни громи

[u][/u]Дрімають  небо  і  земля
Під  чорною  таріллю  ночі,
І  лиш  однісінька  зоря,
Здається,  крильцями  тріпоче.
Вона  тремтить.  В  напрузі  й  світ:
Війна  ж  гримить  на  сході  й  досі,
І  листя  яблуневих  віт
Опалим  зустрічає  вкотре  осінь…

Воно  чекає  теж  на  мир,
Слізьми  й  тривогами  впилося:
Війни  Російської  громи
Снігами  падають  в  волосся.
А  схід  кипить.  Щоніч,  щодень,
То  смерті  роздає,  то  рани,
Та  вірю,  листя  молоде
Наблизить  вирок  для  тирана*:
Впаде  таки  російський  стяг,
На  шмаття  волею  роздертий,
І  задзвенить  на  всіх  вустах:
"Росія  з  мапи  світу  стерта!!!"
24.07.2020.
*  –  В.В.Путін.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020


Щодень дзвони небо ранять

У  хрестах  моя  країна,
Виросли  могили.
Людські  душі  у  руїнах:
Краще  ж  плем’я  гине…
Плач  вдовиний  не  змовкає,
Матері  голосять:
Кров’ю  діти  їх  стікають,
Сивіє  волосся.

Щодень  дзвони  небо  ранять  –
Проводжають  душі
Тих,  хто  впав  на  полі  браннім,
Хто  не  був  байдужим
До  доленьки  України  –
Закрив  грудьми  неньку…
Там  красуні  Чураївни
Й  справжні  козаченьки.

Глянь  же,  Боже,  святим  ликом,
Які  ж  діти  гинуть,
Щоби  вберегти  від  лиха
Рідну  Україну.
Не  дай  її  поховати
І  славоньці  згинуть,
Загаси  в  Донбасі  ватру  –
Зарий  у  могилу!
24.07.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020


Є обличчя й таке у війни

Є  багато  облич  у  війни,
Майже  всі  негуманні  вони,
Та  зустрілось  одне  –  особливе.
І  думок  полились  цілі  зливи.

Є  обличчя  й  таке  у  війни:
Без  вогню,  навіть  без  сивини,
І…  без  пам’яті  мозок.  Манкурт  він?!
НІ,  в  АТО  був  на  передку.  В  тім,

Його  тиша  постійно  ляка.
Не  впізнати  у  нім  мужика.
Мов  беззахисна,  з  виду,  дитина…
Де  ж  ти,  доле,  його  поводила?

Згас  вогонь  до  життя  ув  очах,
Сила  зникла  в  поставі  й  плечах,
І  чи  їв  щось,  також  забуває…
А  на  сході…  війна  ще  триває.  

Чи  не  там  його  ліки  лежать,
Щоб  струснулася,  врешті,  душа,
Й  пригадалося,  хто  він  і  звідки,
І  чого  він  насправді  був  свідком?

Йому  тут  себе  важко  знайти.
Обминають  його  і  «менти».
Хтось  бомжом  назива  його  тихо…
Скільки  ж  раша  насіяла  лиха!
4.01.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020


Твій образ (Слова для пісні) .

1.Ще    літечко    купалося    в    красі
І    плакали    росою    сині    ранки,
Як    я    тебе    на    стежечці      зустрів,
Що    потонула    в    розовім    серпанку.
Ти    йшла,    немов    замріяна    весна,
Струнка    і    горда,    надто    величава,
Мережка    вій,    розкішна    і    рясна,
Красу    очей    і    губ    твоїх    вінчала.

2.Царівною    ти    тихо    пропливла,
Здалось    на    мить:    спустилася    із    трону,
А    в    косах      блиск.    То      не    чарівний    лак    –
То      сонце    одягло    тобі    корону.
Й    озвалась    у    мені    якась    струна,
Тонка    і    ніжна,    досі    не    відома,
І    не    серпанок    очі    застеляв,
А    образ    твій,    що    не    привів    додому.
15.01.2015.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883765
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020


Завмер Жидачівський майдан

[b](Пам’яті  Героя  України  Тараса  Тарасовича  Матвіїва  присвячую).[/b]

Чи  знав  колись  Тарас  про  це,  чи  відав,
Що  він  збере  народу  тисячі
І  стане  кожному  із  нас,  мов  рідним,
І  ми  поклонимось  усі  його  свічі?

Жидачів…  День  липневий,  геть  спекотний…
Бруківки  стогін  з  Гімном  переплівсь…
Обличчя  й  стяги  у  німій  скорботі…
Пливе  Тарас…  в  труні  –  не  в  кораблі…

Єдиний  син!..  О,  це  тяжка  утрата!..
Надія  скошена  –  впав  колос  без  зерна…
Ніколи  не  назвуть  Тараса  татом…
Майбутнє  роду  знищила  війна.

Сумує  Україна  за  синочком…
Це  й  розумом  несила  осягнуть…
Його  ж  чекала  вишита  сорочка,
Шо  на  весілля  мав  би  зодягнуть…

Він  воїнам  і  другом  був,  і  братом,
Не  раз  їх  тілом  власним  прикривав.
Про  себе  лиш  боєць  не  встиг  подбати,
Допоки  Україну  рятував.

Серця  німіють…  Плаче  Україна…
Немов  завмер  Жидачівський  майдан…
Стяги  приспущені.  Народ  весь  на  колінах…
Герой  йому  важливий  знак  подав:

«Борітеся  за  неньку  Україну  –
Вона  у  цілім  світі  лиш  одна  –
За  землю  й  рідну  мову  солов’їну!
Хай  сам  Господь  усіх  вас  об’єдна!»
21.07.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020


Літечко

[i][/i]Бродить  літечко  між  ромашками,
А  над  ним  –  золоті  жита,
Обізвалося  воно  пташкою,
Що  з  гнізда  свого  виліта.
А  по  житечку  –  жовтохвилечки,
Мов  наввипередки  біжать,
П’ють  ромашки  роси  краплиночки,
Що  не  висушила  діжа*.
Люблять  літечко  звірі  й  діточки,
І  комашечки,  і  пташки,
А  як  дощ  упаде,  на  квіточки
Вдягнуть  мокрі  капелюшки.
25.11.2019.
*  –  сонце  кругле,  немов  діжа.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020


Коли серце не ділиться

Коли  серце  не  ділиться  навпіл,
Не  примушуй:  це  вибір  не  твій,
Бо  серця  –  не  якісь  там  канапки*  –
Тчуть  з  думок  дивовижний  сувій.

Примусово  також  їх  не  ділять,
Бо  ж  керує  цим  тільки  любов.
Це  вона  спонукає  до  дії,
Свідком  цьому  завжди  тільки  Бог!

Коли  ж  люди  не  знають  любові,
Друзів  теж  у  таких  не  бува,
Душі  повняться  їхні  злобою
І  отрутою  дишуть  слова.  
19.07.2020.
*  -  бутерброди.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020


ТАРАС-ХВАСТУН

 -  Мій  тато,  ніби  справжній  «ас»,  
Машину  водить,  -  так  Тарас  
Хвалився  хлопчакам  у  школі.  
Його  слова  почув  Микола:
–Та  ти  не  тільки  в  нас  пустун  –
Неперевершений  хвастун!..  
Ти  про  яку  таку  машину
Говориш  нам?  
–  Зате  є  шини…  
Тарасик  весь  почервонів,  
Язик  замовк,  мов  занімів.  
А  ви  як  думаєте,  діти,  
Тарасу  можна  порадіти?  
Ви  вірите,  що  шини  є?  
Скажіть  про  враження  своє…  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020


У кожного своя стезя

Біль  супроводжує  народження  і  смерть  –
Таке  вже  є  природне  існування:
Хтось  пив  життя  і  не  напився  вщерть,
А  інший  про  фінал  свій  шле  прохання.

У  нас  у  кожного  своя  стезя  у  світ:
Тому  –  шовками  встелена  тонкими,
Тому  ж  –  стернею,  хоч  і  мало  літ.
Життя  не  схоже  на  персидський  килим.

Воно  –  випробувань  складних  потік,
Коли  ти  то,  як  птах,  стаєш  крилатий,
То  проклинаєш  свій  непевний  вік,
Не  розуміючи,  що  це  за  щось  розплата.
16.07.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020


Ліки для душі

Розпахлось  літо  в  лузі  чебрецями,
Мережить  липень  вітрові  крило,
Хмарки  біленькі  плинуть  острівцями,
І  сонце  кутає  ще  воду  у  тепло.

Хвилює  бджілок  трунок  яблуневий,
Що  розливає  скрізь  білий  налив,
Упився  ним  і  зорепад  серпневий,
Котрий  красою  око  полонив.  

Пора  настане  скоро  особлива,
Що  надиктує  знов  нові  вірші,
Хвилюючі,  із  присмаком  журливим,
Але  ж  вони  –  це  ліки  для  душі.
19.03.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020


Вербовая гілочка (Слова для пісні) .

1.Край    води    на  березі    дві    верби.
Не    зламалось    гіллячко    їх    якби,
Бо  вербова    гілочка,    ой,    крихка.
Закохалась    дівчина    в    козака.

2.Не    спить,    тільки    думає    про    нього,
Хлопця,    серцю    милого,    гарного.
Та    вербова    гілочка,    ой,  крихка
Закохала    дівчину    в    козака.

3.Дівчина    зустрілася    з    козаком,
Пов’язала    милого    рушником.
То  вербова    гілочка,    ой,    крихка
Вибрала    для    щастя    їй    козака.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020


Шануймося, пани-браття (Слова для пісні)

1.Ой,    рушали    козаченьки  
в    похід    воювати
І    зазвичай      козаченьки
мали    промовляти:    
–  Поможи    нам,    святий    Боже,
ворога    здолати;
Шануймося,    пани-браття,
бо    ми    того    варті!

2.Воювали    козаченьки,
ворогів    вбивали,
Українську    рідну    землю
кров’ю    поливали:
–  Поможи    їм,    святий    Боже,
ворога    здолати;
Шануйтеся,    пани-браття,
бо    ви    того    варті!

3.Поважали    козаченьки
побратимів    важних
І    карали    козаченьки
підлих    та    продажних:
–  Поможи    нам,    святий    Боже,
ворога    здолати;
Шануймося,    пани-браття,
бо    ми    того    варті!

4.Сповідали    козаченьки
віру    православну,
Захищали    церкву    й    землю,
здобували    славу:
–  Поможи    нам,    святий    Боже,
ворога    здолати,
Шануймося,    пани-браття,
бо    ми    того    варті!

5.Ой,    вертали    козаченьки
з    походу    додому;
Помолившись,    говорили
козаки    потому:
–  Поможи    нам,    святий    Боже,
в    Січі    погуляти;
Шануймося,    пани-браття,
бо    ми    того    варті!

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883325
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020


Неначе вчора це було (Слова для пісні)

1.Минула    літечка    пора
З    мріями    синіми,
У    коси    осінь    забрела
Думами    сивими.
Лелеки    пробують    крило:
В    політ    зібралися,
Неначе    вчора    це    було,
Як    ми    побралися.

2.Нам    доля    виткала    літа
Рутою-м’ятою,
Вже    донька    долю    вигляда    –
Скоро    посватають,
Дошила    доля  нам  рушник
Квітами-ружами,
Виросли    доньки    і    сини    –
Тепер    одружені.

3.Уже    онуки    на    крило
Ставать    зібралися…
Неначе    вчора    це    було,
Як    ми    побралися…
6.01.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883168
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020


Син і мати (Балада)

В    смерекові    віти

Заховався    вітер,

Щоб    передрімати

Й  полетіти    знов,

А    навколо      гори,

Буки    й    осокори,

І    старенька    мати,

І    її    любов.

Очі,    як    озерця,

Й    добре    миле    серце

Сину    дарувала

Та  й    на    все    життя.

А    як    виріс    легінь,

Пив    кохання    легіт:

Серце    схвилювала

Дівчина    проста.

Мало      не    щоночі,

Снились    її    очі,

Що    не    розкривали

Чорноти    душі.

Зрозуміла    ненька:

Вже    він    не    маленький,

Та    не    врятувати:

З  сином,      мов    чужі.

Сперечались    гори

Про    безмежне    горе

Матері,    що    сину

Серце    віддала.

А    вона    згасала,

Губоньки    кусала,

Бога    все    просила,

Помочі    в    ділах.

Застогнали    гори,

Коли    сталось    горе:

То    летить    до    раю

Матері    душа.

Мчить    синок    до    хати,

Де    страждала    мати

І    ховала    рани.

Мовчки    поспіша…

В    смерекові    віти

Заховався    вітер,

Щоб    передрімати

Й    полетіти    знов,

А    навколо        гори,

Буки    й    осокори.

Відійшла    там    мати

І    її    любов.
18.01.2013

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020


Сподівалась, та… не сталось

Сподівалась  Україна
Воленькою  впитись,
В  своїй  церкві  –  хаті  рідній
Вірити-молитись.
Сподівалась,  як  до  себе
Крим,  Донбас  пригорне  –
Своїх  рідних,  а  не  сербів,
І  здолає  горе.
Сподівалась  для  усіх  нас
Матінкою  стати,
Щоб  не  гнулись  під  Росію
Свої  супостати.

Сподівалась,  та…  не  сталось
Дива  неземного:
Гнила  спадщина  дісталась  –
Пада  Мокші  в  ноги.
Запроданці  ненаситні
Дбають  лиш  про  себе,
Бабло  вміють  так  косити  –
Жахається  й  небо.
Й  Раша  випустить  не  хоче  –
Дітей  убиває,
Безсоромні  свої  очі
Навіть  не  ховає.
Чи  ж  не  пора  тії  очі
Всім  світом  колоти,
А  цю  здичавілу  Мокшу
Втопити  в  болоті!?

Сподівалась,  та…  не  сталось…
«Чому  ж  бо  так,  Боже?
Чи  любить  ми  перестали,
Чи  діти  негожі?
Чи  ти,  Боженьку,  караєш
За  щось  її,  рідну,
У  полки  нас  не  збираєш,
Хоч  живем  не  гідно?
Ніхто  із  нас  не  зна  того,
Та  й  чи  буде  знати,
Що  немає  більш  святого
Імені,  як  МАТИ!?»
16.07.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020


«Не поспішай!»

Біжу  до  фінішу.  О,  ні,  лечу  на  крилах,
Таврує  зморшка  втомлене  чоло,
Хоч  висоту  не  дну  вже  підкорила,
Болить  мені  залишене  село.

Болять  мені  людей  близьких  утрати,
Бо  пам’ять  їх  надійно  береже:
Хтось  був  для  мене  за  сестру  чи  брата,
Та  не  зустріну  їх  ніколи  вже.

На  мене  теж  чекає  старт  в  висоти,
Де  вічності  й  життя  мого  кордон.
«Не    поспішай!»  –  від  долі  чую  всоте,
І  в  -енне  повторив  це  камертон.
14.08.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020


Там, де озера голубінь

[b]Побувала  нещодавно  на  Голубому  озері,  що  біля  Олешні.  Про  нього  не  можна  не  писати.  [/b]

Там,  де  озера  голубінь
Позичає  краси  у  неба,
Солов’їв  мільйон,  голубів,
Де  вартують  водицю  верби,
Там  краса  свята,  неземна
Повнить  душу  мою  по  вінця,
Ніч  від  чарів  не  засина,
Лічить  зорі,  немов  червінці.

Там  вітри  зупиняють  біг,
Подивовані  диво-раєм,
Срібний  місяць  не  на  трубі  –
На  струні  своє  соло  грає.
В  ніч  Купальську  щороку  тут
Всі  русалоньки  випливають,
Квіти  папороті  цвітуть,  
Мавки  ж  їм  пісеньки  співають.
12.07.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020


"Мені не соромно"

(Пам’яті  Героя  України  Тараса  Матвіїва,  журналіста,  активіста  Майдану,  волонтера,  добровольця,  молодшого  лейтенанта,  командира  взводу  у  24-ій  ОМБр.,  котрий  загинув  увечері  10.07.2020.  у  бою  в  районі  Троїцького  на  Луганщині.  Був  єдиним  сином  у  сім’ї.  Плаче  Львівська  земля  за  Героєм).
«Мені  не  соромно,  що  не  стояв  осторонь  тоді,  6  років  тому…,»  –  напише  він  21.11.2029р.  Хочу  продовжити  його  слова  своїми…

Мені  не  соромно  за  кожен  день  життя,

За  кожен  крок  свій,  зроблений  свідомо,

За  мрію  й  погляд  світлий  в  майбуття,

За  те,  що  я  не  відчував  утоми

Ані  в  борні  за  воленьку  святу

Ще  в  14-ім,  на  Київськім  Майдані,

Не  соромно  за  долю  непросту,

За  шлях,  де  правда  важливіш  медалі.


20-ий  рік…  Липневий  день  жаркий

Останнім  став  в  житті  земнім  для  мене…

У  чорний  дим  сховалися  зірки,

Умився  кров’ю  білий  цвіт  ромену…

В  очах  застиг  руїною  бліндаж,

З  якого  ніс  я  в  ранах  побратимів,

«Калаш»  зі  мною  й  вірний  патронтаж,

З  набоями  він  був  не  холостими…


Та  враз  душа  моя  знялась  увись

Із  почуттям  завершеної  справи,

Все  ж  в  Україну  повернусь  колись,

Де  запанують  воля,  правда  й  право!

Мені  не  соромно  за  кожен  день  життя,

За  кожен  крок  свій,  зроблений  свідомо,

За  те,  що  я  не  став  брудним  сміттям

І  спокій  врятував  своєму  дому!
13.07.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020


Дружина

Дружина  –  мого  серденька  обраниця,
Мій  стимул  і  партнер,  надійний  тил,
Учитель  десь,  а  іноді  порадниця,
Це  з  нею  власний  хрест  мені  нести.

Дружина  –  не  лише  моя  порадниця,
Це  жінка,  що  одна  лиш  на  землі,
Мій  лікар,  як  душа  болить-пораниться,
Із  нею  мені  йти  в  однім  ярмі.

Дружина  –  моя  зваба  і  забава,
Надія  і  підтримка  в  чорні  дні,
Вона  мій  кип’яток  душі  розбавить,
Живе  завжди  зі  мною  і  в  мені.

Дружиною  не  кожну  величають,
Та  й  похідне  воно  від  слова  «друг»,
Їй  долю  і  свою,  й  дітей  вручаю,
Роки  любов  до  неї  не  зітруть.
1.07.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020


Змовкла раптом струна… (Віталію Назаруку – посмертно)


Назарук,  мов  прощавсь

Із  родиною,  нами,  світом…

Посивіла  душа

Ще  палала  кохання  вогнем.

Жити  він  поспішав,

Слід  його  проглядається  в  дітях,

У  піснях  і  віршах,

Щастя  власного  був  ковалем.



Змовкла  раптом  струна…

Обірвалась…  Але  ж  так  рано!

Ще  палає  війна…

Закривавилась  в  серці  рана.

Не  наживсь  до  пуття  –

Багатів  до  людей  любов’ю…

Закоротке  життя

Йому  дане  Великим  Богом…


Серед  різних  утіх

Він  обрав  українське  слово.

«А  любить  хіба  гріх?»  –

Я  запитую  небо  знову,

Та  мовчить  далина  –

Вона  відповіді  не  має,

Лиш  далека  луна

Дивну  істину  відкриває:


«Він  пізнав  смак  життя:

Гірко-кислий,  немов  калина,

Знав  шляхи  до  звитяг

Синьоокої  син  Волині,

І  хоч  змовкла  струна,

Та  живе  його  слово  й  після,

І  лунала  й  луна

Серед  нас  його  щира  пісня.»
6.07.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020


Пам'яті Віталія Назарука, ПОЕТА, ПІСНЯРА, ПРЕКРАСНОЇ ЛЮДИНИ, , ,

Мене  щойно  сколихнула  звістка  про  те,  що  відійшов  Віталій  Назарук...  Кілька  років  знала  я  цього  ПОЕТА.  І  для  мене,  і  для  багатьох  одноклубників  він  був  надто  дорогою  людиною.  Скільки  спогадів  залишив  кожному  з  нас,  що  це  ім'я  ще  довго  буде  жити  у  пам'яті  кожного,  хто  його  знав.  Про  нього  мої  рядки:  
Мов  батько  рідний,  нас  він  зустрічає,
Козак  із  виду,  дужий,  кремезний,
Віталій  Назарук  –  поет-лучанин.
І  затишно,  й  приємно  завжди  з  ним.
Він  той,  без  кого  свята  не  буває,
До  кого  тягнеться,  ні,  проситься  душа,
Бо  ж  і  його  душа  бринить-співає,
Таку  не  знищить  підлості  іржа.
Це  літечко  для  нього  ювілейне,
Як  не  кажи,  солідний  має  вік.
Відпахли  липи,  ще  буяють  клени,
Він  ще  й  пісняр  і  справжній  чоловік,
І  це  краси  йому  лиш  добавляє,
І  срібло-сніг  в  волоссі  –  до  лиця.
«Хай  ювілей  100-літній  він  здолає,  –
Проситимем  Небесного  Отця...  Та  не  допросилися...Не  судилося...  Підступна  хвороба  вирвала  його  з  наших  рядів.  Боляче  це  усвідомлювати,  але...  Царство  небесне  тобі,  ДРУЖЕ-ПОЕТЕ!

Чому  так  рано  свічка  його  згасла
Й  душа  знялася  в  Божі  небеса?
Чом  серденько  спинилося  дочасно
І  на  щоці  непрохана  сльоза?
Чому  з  життя  частіш  ідуть  найкращі?
Якась  жорстока  істина  буття!
Усім  стає  від  того  тільки  важче.
На  жаль,  нема  копілочки  в  життя!
5.06.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2020


Не розчаровуйся!

Коли  життя  із  бідами  зіткнеться
І  здасться  раптом:  виходу  нема  –
Не  розчаровуйся,  адже  ти  в  Божій  жменці,
Біда  мине,  як  і  мина  зима.

Найбільше  бійся  віру  в  себе  втратить
(Життя  ж  без  віри  –  втрачене  життя).
Непросто  до  біди  усім  звикати  –
Цілеспрямованих  чекає  майбуття!

Життя  –  щораз  нові  випробування,
Ти  ж  першовідкривач  в  нім  –  піонер.
Готовим  будь  до  боротьби  й  єднання,
Бо  України  ти  легіонер!
27.06.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020


Країна кіборгів

Країна  кіборгів  від  Сяну  і  до  Дону.
Земля  ця  у  могилах  і  хрестах.
У  мозолях  твердих  отих  долоні,
Хто  сіяв  хліб  і  брав  колись  Рейхстаг.

Країна  кіборгів  –  одна  лише  на  карті,
Та  править  бал  у  ній  олігархат.
У  мозку  багатьох  –  живі  «совіти»,
Народ  стоїть  в  позиції  «шпагат».

Країно  кіборгів,  у  світі  ти  єдина,
Де  так  зневажений  в  своїй  землі  народ,
Де  не  цінується  святе  життя  людини,
І  де  не  в  моді  зовсім  патріот.

Країно  кіборгів,  ти  знаєш  біль  утрати
І  слави  смак  пізнала  ти  не  раз,
Для  мене  й  багатьох  ти  друга  мати,
Та  зрадою  обпік  тебе  Донбас.

Країно  кіборгів,  пишаюсь  я  тобою,
Та  осягнуть  не  можу  до  кінця:
Якщо  ти  не  народжена  рабою,
Не  втрать  же  в  світі  гідності  лиця!

Країно  кіборгів,  і  все  ж  я  вірю  в  тебе,
Благословенна  будеш  у  віках,
Осяє  сонце  мирне  синє  небо,
Народ  покаже  силу  у  руках!
29.06.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020


ХАЙ ДОПОМОЖУТЬ КОЛЬОРИ (Вірш із завданням)

Дивилось  сонечко  згори  
На  дивовижні  кольори  
Землі-планети  голубої,  
Де  живемо  і  ми  з  тобою.  
Чарують  колосом  жита,  
Волошка  звідти  вигляда,
 Розкішна  поряд  лісосмуга,  
Що  навпростець  спішить  до  лугу.  
Там  тиха  річечка  біжить,  
І  хочеться  радіти  й  жить.  
А  щоб  закінчити  картину,  
Хатинку  намалюй  із  тином.
В  цім  допоможуть  кольори,  
Що  сонце  бачило  згори.  
Отож,  скоріш  за  олівці  –  
Й  сам  розфарбуй  предмети  ці!..  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020


Долі не обійти!

Можна  звикнуть  до  горя,  до  нудьги  і  до  болю,
Але  звикнуть  не  можна  до  неправди-брехні,
Що  дорогу  торує  у  пекло-неволю,
А  закінчує  шлях  у  нерівній  війні.

Легко  звикнуть  до  правди  й  до  тепла,  до  людського,
Та  не  просто  це  щастя  у  житті  зберегти!
Не  бува  ноша  зради  для  людини  легкою,
Й  долю  ані  змінити,  ані  обійти!
28.06.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020


ЗДАЄТЬСЯ, ЩО ОСИКА – Я

Гойдався  вітер  на  осиці,
 Листочки  їй  перебирав:  
Біліший  бік,  немов  із  ситцю,  
У  тінь  від  сонечка  ховав…  

Вона  ж,  закохана,  тремтіла,
 І  подавала  ще  гілки  –  
Торкався  стовбура,  мов  тіла,  
І  мріяв  про  нові  бруньки.
 
Так  і  живуть  вони  під  сонцем  –  
Осика  й  вітер.  Гомонять…  
Дивлюсь  частенько  із  віконця,
 Й  здається,  що  осика  –  я.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020


ОБРАЗ ХЛІБНОГО ПОЛЯ

Колише  колосом  важким  рясна  пшениця,  
А  пісня  жайвора  колише  небеса.  
Повір:  ще  довго  буде  тобі  сниться  
Гаряче  поле,  де  вже  висохла  роса.

 І  пісня  жайвора  звучатиме  ще  довго,
 Слух  лоскотатиме  і  пам'ять  твою  теж.
 Де  б  ти  не  був,  куди  б  не  слала  доля,  
Перед  очима  полечко  все  те  ж,  

Бо  образ  хліба  –  то  життя  основа,
 А  образ  поля  –  неземна  краса…  
Щоби  утвердитись,  вернись  до  поля  знову,  
Послухай  пісню,  що  колише  небеса!  
06.12.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020


Дзвенять над Карпатами весни (Слова для пісні)

Дзвенять    над    Карпатами    весни,
Смерековий    славлячи    край,
Мов    сніг,    на    горі    едельвейси,
Над    ними    схиливсь    небокрай.

Дзвенять    не    трембіти    –    то      весни,
Чарують    задимлену    вись,
Веселки    гнучкі    перевесла
Між    горами    ген    піднялись.

Об    камінь    струмочок    спіткнувся    –
То    гомін    гірської    води,
Тієї    краси    хто    торкнувся,
Там    серце    лишив    назавжди.
30.08.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880994
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2020


За селом долина (Слова для пісні)

1.За    селом      долина,
Ніби    справжній    рай,
Кущик    там    калини,
Весняний    розмай.
Там      сміються    трави,
Й    квіти    поміж    них,
Серце    моє    ранить
Пісня,    що    бринить.

2.Спалахом    червоним
Мак    заяскравів,
Кланяються    дзвони
Молодій    траві.
А    коли    калина
Витче    білий    цвіт,
Задзвенить    долина
Піснею    між    віт.

3.З    неба    тихі    зорі
Упадуть    в    росу
І    напівпрозору
Збережуть    красу.
За    селом      долина,
Ніби    справжній    рай,
Кущик    там    калини    –
Весняний    розмай.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880992
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2020


Муза

Ні,  муза  не  приходить  на  запросини,
Хоч  як  би  ти  її  не  запросив,
Тебе  зуміє  звабить  сиворосами,
Що  одягли  діброви  і  ліси.  

Ні,  муза  не  приходить  на  запросини,
Й  не  ти  їй,  а  вона  тобі  велить
Пташиною  пливти  понад  покосами,
Коли  надворі  лютий  хурделить.

Ні,  муза  не  приходить  на  запросини,
Бо  ж  горда  пані  –  зна  собі  ціну:
То  із  весни  веде  тебе  до  осені,
То  нагадає  строго  про  війну.

Ні,  муза  не  приходить  на  запросини:
Вона  є  там,  де  сила  і  краса,
Милується  вустами  жінки  й  косами,
Вколоти  може  кінчиком  списа.

Ні,  муза  не  приходить  на  запросини,
І  не  вона,  а  ти  її  слуга.
То  ким  же  вона,  все-таки,  нам  послана,
Коли  місточком  поміж  душ  ляга?
13.06.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020


Туга за сином

Душа  переорана  болем  утрати,
Надії  в  собі  вона  вже  не  несла.
Хто  зміряв  той  біль,  що  витримує  мати
Удень  і  вночі  у  перерваних  снах?

Засипала  спогади  в  пам’яті  жорна,
Й  згадалось  усе  до  найменших  дрібниць,
Як  він  ще  маленький,  а  це  ніби  вчора,
Тремтів,  коли  дзвони  лунали  дзвіниць.

Зірок  не  хапав,  та  кохавсь  у  читанні,
Виношував  мрії  високі,  ясні.
Стрічався  із  музою  він  на  світанні,
Вплітаючи  роси  у  власні  пісні.

«Не  гоже  хвалити  дитину  на  людях,»  –
Носила  в  душі  ще  бабусин  совіт.
Не  вірилось  їй,  що  війна  скоро  буде,
І  попелом  чорним  укриється  світ.

З  молитвою  жінка  лягала  й  вставала,
Й  до  Бога  летіло  синочка  ім’я.
Подушку  сльозою  не  раз  поливала,
Як  снилася  вкотре  їй  чорна  рілля.

Кричали  думки  її  несамовито,
Душа  розривалась  від  туги  й  плачу…
«Допоки  земля  наша  буде  кровити?»  –
Дивилася  ненька  на  сина  свічу…
23.06.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020


Пливуть водицею роки

Пливуть  водицею  роки  –
Їм  течію  не  обігнати…
Пішли  у  засвіти  батьки,
А  я  бабуся  двічі  й  мати.

Немов  кораблики,  літа
Пливуть,  підхоплені  водою…
Їх  течія  не  розверта  –
Добром  гартує  і  бідою.  

Мережить  коси  ранній  сніг,
Сповите  серденько  журбою…
Усе  вмістилося  в  мені  –
Пізнала  смак  життя  й  любові.  

Пливуть  літа  у  сиву  даль  –
Несе  їх,  крутить  течією…
Життя  людське  –  то  не  вода  –
Змагання  з  долею  своєю.
21.06.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020


Упилась теплом земля

За  плечима  вже  не  весна  –
Літа  сонячна  нагорода.
Срібнохвилить-біжить  Десна
Мимо  лук  і  людських  городів.
І  купаються  у  красі
Чорногузи  носаті  й  чайки,
Витанцьовують  карасі,
Мов  життя  почали  спочатку.

Кличе  літечко  до  води
І  дітей,  і  людей  у  віці.
Крик,  пісні  на  усі  лади  –
Аж  не  хочеться  йти  ізвідси.
А  Десна  свій  торує  шлях
Під  сатиновосинім  небом,
Упилася  теплом  земля,
Молодіють  від  того  верби.
22.06.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020


Ода материнству

Слава  наша  козацькая
Спочива  в  могилах,
Зате  доля  жебрацькая
Не  хоче  загинуть!
Отака-то  Україна
Зараз  безталанна,
Обкрадена,  у  руїнах,
У  лабетах  кланів.

Отака-то  наша  мати,
Сивокоса  неня,
Знає  славоньку  сарматів
І  біль  сьогодення…
Кричить  криком  кров  козацька
Із  глибин  могили:
«Долі  край  кладіть  жебрацькій,
Щоби  не  загинуть!»

Хвилюються  Дніпра  хвилі  –
Ревуть  –  не  стихають…
Чайками  матусі  квилять  
(Сини  ж  погибають),
Ждуть  зі  сходу  далекого,
ПрОклятого  й  Богом,
Летить  кожна  лелекою
На  крилах  любові…

Летить  туди,  де  синочок
Чи  донька  на  чаті,
Її  серденько  –  дзвіночок,
Летить  виручати
Із  неволеньки-полону,
Щоби  поряд  стати,
Несе  серденько  в  долонях,
Та  не  супостату…

Мчить  дитину  рятувати,
Де  бій  кров’ю  бризка,
Летить,  ні,  не  торгувати
Серцем  материнським.
Летить  вона  на  підмогу,
Доки  живе  серце,
Щоб  здобути  перемогу
В  нерівному  герці.

Донець-ріка  окаянна
Кров  п’є  українську,
Й  там  не  просто  росіяни  –
Мокшанськеє  військо.
Материнське  серце  силу
Має  богатирську,
Йому  й  небо  служить  синє  –
Змете  рать  ординську!
20.06.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020


О батьку мій!

У  День  батька  отримала  приємний  сюрприз  від  київського  композитора  і  виконавця  Геннадія  Володька,  котрий  оперативно  написав  і  виконав  пісню  на  мої  слова  "О  батьку  мій!"  Це  вже  10  його  пісня  на  мої  слова.  Сердечно  дякую  йому!
https://youtu.be/FYQsBI_amK8

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880483
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020


ПАХНЕ ХЛІБ

Пахне  працею  хліб
І  пролитим  людиною  потом  
На  зернятка  малі,  
Що  в  колосся  важке  склались  потім.  
Пахне  хліб  вітерцем  –  
Той  колосся  хвилює  і  гладить,  
Пахне  теплим  дощем  –  
Він  напоїть  коріння  й  підправить.

Пахне  вільним  вогнем,  
Що  в  душі  хлібороба  іскриться,  
Пахне  сонцем  іще,  
Бо  будило  його  до  пшениці.  
Пахне  радістю  хліб,  
Коли  двоє  поєднують  долі,  
Й  короваї  смачні
Зацвітуть  у  весільному  домі.  

Щастям  пахне  ще  хліб,  
Коли  з'явиться  перше  внучатко.
В  його  честь  на  столі  
Хліб  запахне,  як  свідок  початку.
Пахне  й  пекарем  хліб,  –  
Мов  чаклун,  він  над  хлібом  ворожить,  
Щоб  здоров'ям  міцнів  –  
Свої  статки  зумів  теж  примножить.  

Пахне  й  гордістю  ще
За  країну  й  її  хлібороба,  
Хай  душі  його  щем  
Надасть  хлібу  найвищої  проби.  
09.11.2012  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020


СЕЛО

Давно  гніздо  наше  схололо,  
З  якого  вилетіли  ми.  
Матусі  серце  все  кололо:  
«Хай  вчаться,  стануть  же  людьми.»  

Струмок  грайливо  біг  за  нами,
 Яр  і  калину  звеселяв.  
Та  й  ті,  зі  служби  хто  звільнялись,  
Теж  не  вертались  до  села.  

Щороку  з  школи  вилітали  
Ті,  хто  відточував  крило  –  
Свій  фах  у  місті  здобували  
Й  не  поверталися  в  село.

 Журились  верби  і  тополі  
За  тими,  хто  летів  у  світ.  
З  чиєї  ж  то  було  все  волі?  
Чому  сільський  губився  цвіт?  

Так  поступово  умирало,
Ні,  задихалося  село.
 І  біля  школи  вже  не  грали  –  
Занять  там  більше  не  було.  

Потік  струмочка  притомився,  
В  гущаві  яр  засумував,  
І  не  прочищена  криниця
 Водою  вже  не  напува.  

Людей  і  чверті  не  лишилось  –  
Вже  доживають  –  не  живуть.  
В  яру  калина  зажурилась,  
Сльозою  капле  на  траву.
 28.11.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020


Вона не тільки медсестра (Поема)

[b]Вітаю  всіх  друзів-медиків  з  їх  професійним  святом![/b]

 -  Вона  була  лиш  медсестра,  
З  ім’ям  далекої  княгині.  
Про  це  згадав  теж  неспроста:  
Без  неї  я  б  тоді  загинув.  
У  тім  запеклому  бою  
Відчув  під  серцем  біль  –  це…  рана.  
Не  був  би  з  друзями  в  строю,  
Життя  б  закінчилося  рано…  

Уже  зліталось  вороння,  
Зловісно  угорі  кружляло.  
Брела  вже  доля  навмання  –
Спасіння  небо  все  ж…  послало.  
Казали,  без  ознак  життя  
Лежав,  блідий  і  бездиханний.  
І  Богу  навіть  каяття
Уже  приніс.  Зате  стихали
І  вибухи,  і  стогін  тих,  
Хто  вже  прощався  з  білим  світом.  
Мене  ж  сестрі  вдалось  знайти  
Й  забрати  в  медчастину  звідти.  

Знайомство  наше  відбулось  
Пізніш,  коли  прийшов  до  тями.  
Й  кохання,  що  з  сердець  лилось,  
Несли  б  з  тобою  все  життя  ми.  
Та  не  судилось…  Бо  війна…  
Вона  всі  плани  нам  зламала.  
Назвалась  Ольгою  сестра  –  
Таке  ім'я  прекрасне  мала.  
Як  їй  підходило  оте  
Просте  ім'я  слов’янське  –  Ольга.  
В  них  вишня,  як  і  в  нас,  цвіте,  
Милує  око  тиха  Волга.  
Читала  і  думки  мої,  
Красива  й  горда,  як  княгиня,
В  одному  із  тяжких  боїв  
Моя  кохана  теж…  загине…  

Та  образ  я  її  несу  
Через  усе  життя  тривожне.  
Її  нев’янучу  красу  
Вже  порівнять  ні  з  чим  не  можна.
А  слово  «Ольга»  є  святе…
(Назвав  дочку  ім’ям  цим  милим)
Ім'я  не  тільки  в  серці  те,  
Воно  –  і  на  її  могилі…  
Я  кожен  рік  спішу  туди  
У  день  святої  Перемоги,  
З  баклажки  вип’ю  там  води,  
Щоб  загасить  вогонь-тривогу.  

Тіка  здоров'я  з  кожним  днем,  
Та  й  досі  пам'ять  зберігає,  
Як  ми,  такі  щасливі,  йдем  
Перед  тим  боєм,  ген,  до  гаю…  
Там  і  похована  вона,  
Моя  княгиня,  юна  Оля,  -  
І  обзивається  луна  
У  тім  гаю  й  стиха  над  полем.  

-  Спішить  життя  моє,  летить  –
До  фінішу  не  так  далеко.  
Так  я  й  не  стрів  таку,  як  ти,  -  
Слова  ці  підхопив  лелека  
Й  поніс  на  крилах  до  висот,  
Намалював  у  небі  коло.  
Під  ним  темнів-синів  лісок,  
Я  ж  прочитав  безсмертне  «Оля».  
Вона  не  тільки  медсестра…  

Ганна  верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2020


ВАЖЛИВІ СЛОВА

 
І  честь,  і  совість,  правда  й  гідність  –  
Такі  важливі  ці  слова,  
Але  в  житті  нашім  це  рідкість.
 А  чи  не  модно  їх  вживать?  

Чи,  може,  носіїв  цих  значень  
Тепер  у  нас  уже  нема?
 І  для  теперішніх  призначень  
Найкраща  якість,  щоб  німа  
Була  людина  і  по-рабськи  
Вела  себе  завжди-завжди.  
Проснувся  світ  уже  й  арабський.  
Чи  й  ми  прямуємо  туди?  

Але  ж  живем  ми  не  в  гаремі,  
І  вільні  в  нас  давно  жінки.  
В  історії  нема  перерви.  
Скільки  терпіти  ще?  Віки?  
Від  тих,  хто  замахнувсь  на  мову,  
Чого  ж  ще  можемо  чекать,
Якщо  не  підлості,  то  змови,  
А  мо’  нового  вже  ЧеКа?  

У  світі  нас  не  звуть  «нероби»,  
Хоч  інша  думка  про  чини.  
Задумаймось  над  цим,  народе.  
І  з  себе  кожен  сам  почни,
Ці  повертай    слова  до  вжитку:  
Честь,  совість,  правду,  гідність  теж  –  
І  тим,  що  оберем  служити,  
Будем  нагадувать  про  те?!  
26.12.2012
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2020


О літечко!

Весна  садками  рано  відцвіла,
Й  метелики  вже  закликали  літо,
Як  запишався  луг  біля  села,
Красою  впившись  свіжовмитих  квітів.

Стобарви  розливались  навкруги,
Бо  літечка  давно  усе  жадало,
Раділи  й  синьорічки  береги,
Кульбабок  парашутики  літали.

Воно  ж  не  йшло  вже  –  бігло  навпростець
І  кланялося  росяному  ранку,
В  віночку,  де  ромашки  й  овесець,
Землі  подарувало  вишиванку.

О  літечко,  веселості  пора!
Краса  й  тепло  –  усе  в  тобі  сплелося.
Найбільш  тобі  радіє  дітвора:
Нове  життя  для  неї  почалося!
22.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020


Півстоліття

(Пишу  й  не  віриться,  що  це  уже  про  нас.
Присвячую  викладачам  та  своїм  однокурсникам  Кременчуцького  педучилища  1970  року  випуску).

Вже  півстоліття,  а  ніби  ж  вчора
Ми  журавлями  знялися  ввись,
А  вже  сьогодні  всі  сивочолі,
І  вік  поважний  –  не  як  колись.
Вже  півстоліття,  а  це  немало…
Шепоче  пам’ять:  «Не  забувай!»
Ми  ж  як  годиться,  «марку  тримали»,
Й  на  рік  мудрішим  кожен  ставав.  

Вже  півстоліття,  як  храм  науки
Тоді  жив  іншим  –  своїм  життям…
Гризуть  науку  вже  тут  онуки  –
Пора  настала  для  їх  звитяг.
Вже  півстоліття  Дніпро-Славутич
Колише  інші  уже  пісні,
Але  не  зміг  він  і  нас  забути,
Отож  приходить  частенько  в  сні.

Вже  півстоліття,  а  ніби  ж  вчора
Без  нас  і  стіни,  й  викладачі,
Від  віку  мудрі  і  сивочолі,
До  душ  дитячих  дали  ключі.
Вже  півстоліття…  Води  немало
Відніс  у  море  старий  Дніпро…
Час  і  події  нас  не  зламали,
Тримає  пам’ять  і  їх  добро.
11.06.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020


Топче літо стежечку

Квітне  літечко  буйним  зіллячком
І  метеликами,  й  джмелем,
Котрий  вибрав  таку  сопілочку,
Що  оглух  лопух  під  брилем.

Ранок  виспався  поміж  росами,
Та  й  пішов  поміж  чебреців,
Він  ногами  своїми  босими
Налякав  мишей  і  зайців.

Плине  сонце  понад  ліщиною
І  шукає  мої  сліди,
Що  згубились  між  конюшиною.
Ген,  побігли  аж  до  води.

Багатіє  луг  диво-квітами,
Господинею  в  них  –  бджола,
Не  один  раз  вона  тут  літує.
Хмарка  тінню  в  траву  лягла.

П’ють  зернятка  життя  з  колоссячка,
І  з  землі.  Нива  запашна!
Кукурудза  своє  волоссячко
Ледь  фарбує.  Така  смішна!

Скоро  літо  протопче  стежечку
В  царство  осені  по  росі,
Жовті  кине  тоді  мережечки
На  берізки,  що  в  полосі.*

Скоро  й  груші  зарум’яніються,
В  цьому  році  такі  рясні!
Коли  ж  птахи  у  вись  піднімуться,
Нам  залишать  свої  пісні.

Вкриє  осінь  все  позолотою,
Непідвладний  їй  лиш  туман.
Швидко  час  летить  за  роботою:
Для  зими  вишива  жупан.
18.01.2020.
*  –  лісопосадки  поміж  полями.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2020


Щастя жінки

У  сиву  мантію  вже  й  доля  одяглась,
Бо  ж  стільки  перебачено-прожито:
І  те,  як  молодість  дочасно  відцвілась,
І  те,  як  полинами  йшла  –  не  житом.
Але  ж  ішла  за  покликом  душі
Й  несла  у  серці  віру,  мов  святиню,
Їй  стежку  вистеляли  спориші,
Вітри  не  забували  сиротину.  

Ішла  вона  всьому  наперекір,
І  шарпали  вітри  їй  коси,  груди…
Стрічався  й  не  один  з  чоловіків,
Думки  ж  сичали:  «А  що  скажуть  люди!»
Вже  й  осені  минулася  пора  –
Вона  ж  за  все  і  всіх  живе  в  турботі…
В  сусідів  галасує  дітвора  –  
Вона  ж  одна.  Щоднини  у  роботі.

У  косах  вже  не  паморозь,  а  сніг,
Присліпли  очі  і  не  крила  –  руки.
Бринить  в  дворі  сусідськім  внуків  сміх  –
Її  ж  згорає  серце  від  розпуки…
«За  що  ж  ти,  доле,  мучиш  її  так?
Жила  ж  по  совісті,  не  позичала  й  вроди?»
У  відповідь:  «О,  так,  вона  свята,
Та  щастя  жінки  –  неба  нагорода!»
13.06.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2020


Україна – вільна сторона (Слова для пісні)

1.Співає    серце    і    душа    співає,
Бо    Україна    –    вільна    сторона.
І    сяє    сонце    над    козацьким    краєм,
Радіє,    що    соборна    є    вона.

2.  Я    горда,    що    земля    моя    проснулась,
І    істини    момент    уже    настав,
Що    рідна    Україна    не    зігнулась.
А    славний    мій    народ    з    колін    устав.

3.  Настануть,    вірю,    дні    у    нас    веселі,
І    будуть    люди    жити,    як    брати.
І    розцвітуть    нарешті    наші    села,
І    будемо    щасливі    я    і    ти.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879807
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020


Верби (Слова для пісні)

1.Задивились    вербоньки    на    воду
Та  й    замилувалися    на    вроду,
Опустили    низько    свої    віти,
Хай    полоще    їх    коханець-вітер.
А    вода    у    річці    чиста-чиста,
Одягла    із    бульбашок    намисто,
З    очеретом    тихо    розмовляє,
Осоку    до    себе    нахиляє.

2.І    стоять    ті    верби    над    водою,
І    кує    зозуля    їм    про    долю,
Вітерець    милує    їхні    віти,
Сонцю    помагає    їх    зігріти.
А    вночі    ці    верби    ваблять    зорі,
Що    пильнують    небо    неозоре,
Й    соловей    щебече    аж    до    ранку,
Ще    й    роса    їх    вкриє    на    світанку.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879804
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020


Про літечко

Вже  літечко  в  полі  житами  цвіло,
Впивалося  чебрецями,
Легкою  хмаринкою  ледве  пливло,
Цвірінькало  горобцями,
Що  густо  обсіли  рясний  верболіз
(Вода  до  колін  сягала).
Спустився  й  сосновий  до  берега  ліс,
Тож  тінь  від  дерев  лягала.

Сорока  озвалась.  Поживу  шука.
(Зробити  це  влітку  легко).
А  понад  травою  пливе  до  ставка
Червононогий  лелека.
Ховаються  жаби  у  воду  мерщій,
І  навіть  горбаті  скреки.
Дарує  їм  літечко  часті  дощі,
Щоб  не  доконала  спека.
4.01.2020.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2020


Колиска кохання (Слова для пісні)

Колишуть  небо  солов’ї,
Їм  місяць  посміхається:
«Малі  піснярики  мої,
Як  легко  ж  вам  співається!»

А  вечір  зорями  пряде
Колиску  для  коханнячка,
У  ній  дівча  ще  молоде
Із  юнаком  до  раночку.

Радіє  місяць-срібноріг
І  з  зорями  шепочеться,
Прослав  стежину  їм  до  ніг,
Де  щастя  їхнє  котиться.

Із  ним  зустрілися  серця,
Коханням  переповнені,
Ітимуть  разом  до  вінця
Вона  і  він  –  закохані.
11.06.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879695
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2020


Доля-злодійка

Буває  доля-злодійка,  що  краде
Оте,  що  нас  тримає  у  житті,
То  «ощасливить»  звісткою  про  зраду,
То  розумінням,  що  не  всі  святі,
То  стежечку,  круту  і  кам’янисту,
Знічев’я  кине  до  ослаблих  ніг,
І  шлях  тоді  вперед  важко-тернистий.
Чи  то  є  випадковим  такий  збіг?
Та  долю,  кажуть,  ми  не  вибираєм,
Скоріш  вона  знаходить  нас  сама,
І  там,  де  малось  буть  земному  раю,
Трапляється  чомусь  таки  зима.  
6.06.2020.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020


Як тиша плаче

Ти  чув,  як  тиша  плаче  за  бійцем,
Що  впав  на  полі  праведної  брані?
А  бачив  те,  безвусе  ще  лице
Й  як  кров  тече  зі  свіжої  ще  рани?!

Не  міг  ти  чуть,  бо  ж  плаче  сам-на-сам,
За  свідка  їй  Всевишній  лиш  буває…
Болить  бійця  остання  їй  сльоза
За  ненькою  і  Українським  краєм.

Вона  не  просто  плаче  –  біль  ковта,
Гіркою  запиваючи  журбою
За  тим,  хто  в  небеса  святі  зліта,
Не  вийшовши  із  праведного  бою…
12.06.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020


«Старший брат»

І  досі  сніг  у  Крутах  пахне…  кров’ю,
І  небо,  пам’ятаючи  той  біль,
Ще  супить  над  тим  місцем  сиві  брови…
Не  може  ж  бути  байдуже  й  тобі,
Мій  друже,  зрілий  ти,  а  чи  ще  юний,
Кувалась  доля  України  там.
На  її  тілі  збереглися  руни*,
Де  вписана  сторіночка  свята
Про  те,  як  нас  минула  перемога,
Й  ми  не  дали  Росії  по  зубах.
Були  би  наші  іншими  дороги  –
Мільйонів  не  забрала  б  боротьба.

Оте  «якби»  і  мучило,  і  мучить,
Але  ж  історія  не  хоче  знать  його:
Умовних  не  бува  в  житті  розлучень  –
Думки  печуть  мій  мозок,  як  вогонь:
Не  знали  б  ми,  напевне,  стільки  муки  –
Голодоморів,  війн  і  болю  втрат.
Донбас  довбуть  сьогодні  «чорні  круки»,
І  плеще  у  долоні  «старший  брат»!
4.06.2020.
*  –  Руни  слов'ян  -  праслов'янська  писемність.

Ганна  Верес  (Демиденко)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020


Народ зневажити – то гріх Чи можна продавать Господній дар?

Чи  можна  продавать  Господній  дар?
(Я  землю  нашу  маю  на  увазі),
Людина  без  землі  –  то  раб-злидар  –
Це  пам’ятати  маємо  наразі.

Земля  і  сонце,  і  ясна  блакить  –
Творіння  рук  Господніх  у  цім  світі,
Що  існували  і  до  нас  віки.
Чом  замахнулась  на  цей  дар  еліта?

А  мо’,  і  не  еліта  це,  а  так…
Потрапивши  у  владу  випадково,
Вона  забула,  що  земля  свята,
І  це  не  є  секретом  ні  для  кого.

Земля  для  тих,  котрі  живуть  на  ній,
Її  і  кров’ю,  й  потом  поливають.
Вони  господарі  її  є  головні.
Чому  ж  їх  волю  влада  розпинає?

Саме  Творець  є  Господом  для  всіх:
Для  України  і  для  її  влади.
Народ  зневажити  –  то  непростимий  гріх,
Тож  прийде  час  і  гідної  розплати!
6.04.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020


Ненавидіти вмію і любить


Ненавидіти  вмію  і  любить  –

Душа  ці  почуття  мені  диктує

І  кличе  іноді  й  мене  до  боротьби,

Коли  за  волю  мова  йде  святую,

Коли  над  Україною  гроза

Збирає  хмари  й  блискавками  креше,

Чи  материнська  капає  сльоза

Мені  у  серце  і  уже  не  вперше,

Коли  народ  героїв  зустріча,

Схиляю  перед  ними  й  я  коліна.

І  огорта  крильми  мене  печаль:

Скільки  ж  страждати  мусиш,  Україно!


Коли  у  стрічці  траурній  дитя

До  себе  тулить  у  сльозах  вдовиця,

Коли  погасла  свічечка  життя

Того,  хто  має  сіяти  пшеницю,

В  такі  хвилини  не  знаходжу  слів,

Душа  тільки  кричить,  мов  навіжена:

Як  же  ти  руку  знов  піднять  посмів?

Чому  хижацька  кров  у  твоїх  венах?

Чи  це  на  геннім  рівні  у  тобі

Ненависть  проросла  отак,  москалю?

Чи  ж  мало  повернулося  гробів

Ізвідусюд?  Чому  ж  лукавиш?

Здається,  що  і  я  –  уже  не  я,

Й  єство  ненависть  зважує  із  болем:

«Це  наша,  чуєш,  наша  це  земля,

І  ми  вже  не  відмовимось  від  волі!»
4.06.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020


Слово не вмирає

Вмирає  все,  лиш  слово  не  вмирає,
Воно  планети  вірний  камертон:
У  час  біди  щосил  про  «sos»  благає,
У  дні  торжеств  міняє  радо  тон.
Та  чи  всі  силу  слова  розумієм,
Його  сьогоднішню  і  історичну  роль,
Це  завдяки  йому  стаєм  кумиром,
До  інших  душ  знаходимо  пароль.

Словами  володіють  тільки  люди  –
Такий  Творця  дарунок  маєм  всі.
Є  поміж  слів  легенькі  і  стопуді,
Народжені  ще  в  Київській  Русі:
Людське  єднання  –  сила  незборима,
І  віра  з  правдою  в  тризубі  одному,
А  він  непритаманний  сходу  й  Риму,
Бо  ж  народився  тут  в  вогні  й  диму!
7.06.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020


Котиться сонце

Котиться  сонце  стежкою,
Рівною  –  не  мережкою,
Стежкою  котиться  вічною,
Дивно-ясною,  магічною.

Котиться  й  посміхається,
З  ніченькою  змагається.  
Як  переможе  злодійка.
Спить  тоді  сонце  солодко,
А  коли  просинається,
Нічка  тіка-лякається.  
Так  ніч  і  день  чергуються.
Чи  не  про  нас  турбуються?!
24.04.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020


Мені наснилися слова

Мені  наснилися  не  раз  уже  слова,
Такі  далекі  й  зовсім,  як  сучасні,
Колись  під  кобзу  їх  кобзар  співав
Про  долю  України  й  долю  власну.

Вони  про  землю  нашу  й  житія,
Про  неньки  долю,  з  горя  посивілу,
Про  те,  як  дим  округу    застеляв
Й  від  того  небо  довго  половіло.
.
Про  те,  як  падав  із  коня  козак,
Промовивши  востаннє  слово  «мамо»,
Як  плакала  над  воїном  гроза
Й  дощем  ще  тепле  тіло  обмивала.

І  хоч  минули  сотні  уже  літ,
Де  впав  козак,  там  проросла  тополя,
Але  ж  і  досі  війни  мучать  світ,
І  всі  вони  за  землю  і  за  волю!
30.05.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020


Він – святий

Коляску  стріла  вкотре  двоколісну,
А  в  ній  –  ледь  посивілий  пасажир…
Не  сам  він  управляє  нею,  звісно,
Чи  руки  йому  встигли  відслужить?
Цього  не  знаю,  але  бачу…  очі.
У  них  застиг  не  жах  –  якась  печаль.
А  вище  очі  інші:  то  жіночі…
(Коляску  жінка  пхала,  зазвичай).
Постава  її  ладна.  Струнконога.
Та  і  роки  ж  які?  Мо’,  двадцять  п’ять?
Вона  йому  в  житті  тепер  підмога,
На  власні  ноги  щоб  його  піднять.

Вдивляюся  в  обличчя  чоловіка.
Читаю  вік  –  не  більше  тридцяти.
Прорік  хтось  поруч:  «О,  та  він  каліка…»
«Чекайте,  не  каліка!  Він  –  святий,  –
Відповідаю,    –  тризуб  на  зап’ясті.
На  сході,  мабуть,  ноги  загубив.
Не  думав,  що  повернеться  в  колясці,
Зате  себе,  родину  не  зганьбив».

Ось  жінка  нахилилася  до  нього,
І  посмішка  осяяла  лице.
Гадаю,  встане  він  таки  на  ноги,
Вона  ж  дотрима  клятви  під  вінцем.  
2.06.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020


Лист батькові Ходаку Петру Григоровичу (Помер 6. 06. 1998. )

Давно  Вас,  тату  наш,  уже  не  стало,
Та  рана  ще  жива.  Вона  –  в  душі…
Двадцять  два  рази  вже  сніги  розтали,
А  біль  живе  і  ллється…  у  вірші.
Знов  шосте  червня.  Рокове.  Надворі
Буяє  все  й  нагадує  про  те,
Який  трудолюбивий  Ви  і  добрий,
Таке  ж  і  серце,  добре,  золоте.
Дитинство  Ваше  дикий  голод  знало,
Крилату  юність  обпекла  війна.
Не  всіх  тоді  героями  назвали,
Хоч  голови  фашистам  Ви  стинав.
Не  все  тоді  ми,  діти,  розуміли,
Любили  навіть  грати  у  війну,
А  мо’,  й  любити  так,  як  слід,  не  вміли
Й  не  оцінили  ранню  сивину?
Та  так,  на  жаль,  із  багатьма  буває,
І  Ви,  наш  любий,  вже  пробачте  нас.
Сьогодні  в  Україні  схід  палає  –
Москва  окупувала  наш  Донбас…
Тож  у  війні  тепер  вже  діти  наші,
І  ми  забули  про  спокійні  сни,
Бо  чинить  злочин  там  фашистська  раша.
Там  вої  –  від  Карпат  і  доДесни.
Приходять  звідти  в  ранах,  часто  й  сиві,
Але  зневіри-відчаю  нема…
Вже  тисячі  дітей  вона  скосила,
Та  буде  знищена  зросійщена  орда!


Субота  знову,  пам’ятна,  клечальна…
А  завтра  –  Трійця  –  Свято  трьох  святих.
Ми  Вас  із  ними  разом  величаєм
І  образ  будем  у  собі  нести.
Онук  на  Вас  аж  надто,  тату,  схожий:
І  рухи  Ваші,  й  розрізи  очей.
Квітує  у  дворі,  як  пам’ять,  рожа,
Колись  була  Вам,  рідний,  по  плече.
Давно  уже,  давно  ми  самостійні.
Змінився  час  і  Україна  теж.
Живуть  дерева,  квіти  самосійні.
Ніхто  лиш  не  вернувся  із-за  меж.
6.06.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020


Вона відходить. І грішна, і свята.

[b](Є  друзі,  про  яких  завжди  є  що  сказати.  Такою  була  моя  подруга  Лебідь  Олександра  Іванівна.  Відлетіла  душа  її  в  вічність,  а  думки  і  слова  тут  про  неї.)  
[/b]
Вона  відходить

Вона…  відходить…

Тихо…    День  при  дні…

Із  болем  і…  свинцевими  думками.

Не  хоче  чути

Друзів  і  рідні…

Життя  краплинками  у  небуття  тікає.


Вона  відходить…

Раптом…  в  інший  світ…

Ізвідти  не  вертаються  ніколи

Ні  трав  у  росах

Ані  світлих  віт,

Ні  дітвори,  ні  зошитів,  ні  школи…


Вона  відходить…

Знаючи  про  те,

Що  вже  ніколи  сонця  не  побачить…

Без  неї  кущ  троянди  зацвіте

І  теж  за  нею  в  темряві  заплаче.


Вона  відходить…

Щоб  колись  прийти

У  білий  світ  ромашкою  малою.

Й  коли  вітрець  

Над  нею  пролетить,

Про  неї  нагада  мені  полою.
21.01.2018.

[b]І  грішна,  і  свята[/b]
(Пам’яті  моєї  подруги  Лебідь  Олександри  Іванівни  присвячую.  2  роки  тому  її  крилата  душа  відлетіла  у  вічність).

Не  плава  вже  Лебідонька  між  нами…
В  політ  останній  птаха  піднялась…
Не  вихор  підхопив  її  –  цунамі…
До  вічності  порогу  подалась.

Висока,  тонкошия,  з  гарним  личком,
Трудилась  у  житті,  немов  бджола.
Відспівували  –  плакала  й  капличка,
Бо  ж  рано  її  доля  відцвіла…

Лишилась…  пам’ять,  а  це  школа,  діти
Й  усміхнені,  припухлі  ледь  уста…
Не  вміла  вона  тліти  чи  диміти…
Була  в  житті  і  грішна,  і  свята…
4.06.2020.
 Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020


Нарешті червень

Лебідками  хмаринки  білі  в  висі,
Легкій,  напівпрозорій,  мов  шифон,
Жита  по  груди  в  полі  піднялися,
Перепелиний  уключивсь  айфон.

Нарешті  червень.  Сонце  височіє.
Каштан  тепла  свічками  пригубив.
Надворі  тепер  пізно  поночіє,
Бо  день  собі  доміряв  ще  доби.

Танцює  вітер  в  листі  тополинім,
Але  під  вечір  до  зірок  тіка.
У  росах  сивих  спить  трава  в  долині
Й  на  ніч  сиру  ніяк  не  наріка.
4.06.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020


Україно моя! (Слова для пісні)

Україно  моя  ,
Нене  сива,  єдина  і  мила,
Край,  де  спів  солов’я
Заколисує  зоряну  вись.
Україно  моя,
Боронить  ти  себе  не  втомилась,
Й  хоч  колюча  стерня,
Але  захід  і  схід  обнялись!

Україно  моя,
Не  одне  ти  пройшла  лихоліття,
Бог  чи  доля  твоя
Простелили  стежки  непрості.
Пам’ятає  земля
І  двадцяте  криваве  століття,
Й  знову  дзвони  дзвенять,
Доторкаючись  болем  хрестів.

Україно  моя,
Ти  для  мене  була  і  є  мати
І  в  годину  ясну,
І  у  чорну  годину  незгод.
Коли  плаче  маля,
Сиротіють,  ледь  дихають  хати,
Я  залишу  Десну,
Встану  там,  де  мій  гордий  народ!

Україно  моя,
Нерозгадана  ти  таємниця,
Твоє  дивне  ім’я
На  всіх  мовах  ще  вимовить  світ!
Україно  моя,
Будуть  довго  раї  твої  сниться:
Стоголосся  в  гаях
Й  чебреців  зацілований  квіт!
2.06.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878531
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020


Чи прийшли до тями?


Давно  ми  розкусили  москаля,

Ним  "обдаровані"  і  муками,  й  смертями…

О,скільки  ж  пам’ятає  ця  земля,

Та  чи  прийшли  усі  ми  вже  до  тями,

Що  з  ним  одним  народом  не  були

Ми  генетично  й  історично  різні!

Хіба  не  він  Батурин  запалив,

Улаштувавши  різанину  грізну?


"По-братськи"  УНР  ізгвалтував,

Згадаймо  Крути,  Муравйова  військо…

Десятки  літ  радянський  прес  тривав,

Вичавлюючи  наше,  українське.

Донбас  іще  смакує  ту  любов

І  поступово  у  обіймах…  гине…

Тож  про  «братерство»  досить  вже  розмов  –

Москаль  копає  нам  усім  могилу…


Невже  погодимося  заживо  туди,

Коли  іще  зоря  нам  наша  сяє,

Коли  ми  здатні  сіять  і  родить

Веселооких  діточок  русявих?!
31.05.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020


Я день свій починаю з молитов

Я  день  свій  починаю  з  привітань
До  рідної  землі  в  долонях  сонця,
Вона  для  мене  дорога  й  свята,
Як  і  хатина  з  маминим  віконцем.

Я  день  свій  починаю  з  молитов
За  Україну  і  свою  родину,
І  кожну  з  них  засвідчую  хрестом,
Щоби  завжди  вони  були  єдині.

Я  день  свій  починаю  із  пісень
Про  квітку  особливу  –  Україну.
Гойдає  муза  думки  карусель
Про  долю  неньки  непросту,  чаїну.

Я  починаю  день  з  молитви  за
Землі  моєї  вояків-героїв,
Щоби  орди  московської  гроза
Затихла  й  кару  понесла  сувору!
1.06.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020


Летить життя на крилах особливих

Летить  життя  на  крилах  особливих
Крізь  буревії,  блискавки  й  громи,
І  в  кожного  своє  воно,  мінливе:
Один  кротом  живе  і  тим  щасливий,
А  інший  край  свій  захища  грудьми.

Таким  є  світ.  Не  всім  він  зрозумілий,
Де  зло  й  добро  у  вічній  боротьбі:
Той  он  за  течією  плине  сміло,
А  інший    мудрий,  та  служить  невмілий,
Тому  й  приречений  прожити  у  журбі.

Заможні  часто  з  совістю  не  дружать,
Буває  й  сором  гублять  назавжди,
Живуть  такі  і  ні  за  чим  не  тужать,
Бо  здатні  підкупом  навіть  закон  подужать.
З  такими  дружбу  краще  не  водить.

Життя  і  світ,  невдачі  і  надії…
З  них  кожен  нерозгаданий  тандем,
Де  множаться  на  час  усі  події,
Хтось  залишається  без  діла,  хтось  –  при  ділі  –
Так  ми  дорогою  життєвою  ідем:

То  спотикаємось,  то  падаєм  в  безсиллі,
Десь  цілі  досягаємо,  десь  –  ні  –
Вродливі,  некрасиві  і  щасливі,
Та  любим  всі  життя  і  небо  синє,
Де  б  кожен  день  нам  жайвором  дзвенів.
29.05.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020


До Міжнародного Дня захисту дітей. Україно моя!

https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DYT2PLrDxDWw%26feature%3Dyoutu.be%26fbclid%3DIwAR3WpjANXUfvQkhOOhb-0hurnM27v7y2J8rOHDB2Hx7AA2oKvmuY7sxupSw&h=AT07UZst7F7Xk5tkb7Pfw8EeUbEmX6Z1t5UVHq9R-59tCUWV9-Ha-2Jf1fjv8r8ucdYiOEq3i8SSFRWNQEA9gQTZPHNf1xlM2xzkt_k64DKAvB8rE-RjTnK6wIpdlvh4Zs5I

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878228
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020


Добіг кінця травневий календар

Уже  і  травень  крилонька  підняв,
Щоби  у  вирій  вчасно  відлетіти,
Він  у  дощах  купається  щодня
І  вже  квиток  продав,  напевне,  літу.

Так,  травень  особливий  цьогоріч:
Усе  при  ньому  залюбки  розквітло  –
Він  зітканий  весною  з  протиріч,
Де  строго  холод,  дощ,  тепло  і  світло.

Конвалій  білих  дзвоники  рясні
Змішалися  із  запахом  бузковим,
Неподалік  вела  свої  пісні
Бджола  мала.  Їй  не  страшний  і  COVID.

Калину  пригорнув  старий  каштан:
Обрав  її  собі  за  наречену,
Зеленоокий  клен  вдягнув  кафтан,
П’ють  воду  верби  із  Десни  свячену.

Добіг  кінця  травневий  календар,
Прощається  із  нами,  як  годиться.
За  дощ  йому  шле  дяку  орендар,
Бо  добре  піднялась  таки  пшениця.
29.05.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020


Правий Кобзар наш

Будив-будив  Тарас  наш  волю
Своїм  пророчим  мудрим  словом
І  кликав  сміло  Русь  до  топора.
Чому  ж  ми  неуки-правнуки,
Попри  його  науку  й  муки,
Не  впустим  волю  й  досі  до  двора?

Все  тішимось  завоюванням,
Чи  то  до  влади  заграванням,
Мурахами  по  світу  розбрелись.
Де  австралієць,  нігерієць,
У  наймах  їхніх  українець…
До  чого  ж  ми  вже,  браття,  дожились?

Чи  не  пора  вже  залишати
Європу,  Азію  і  Штати,
Щоби  у  хаті  власній  дати  лад?
Донбас  і  Крим  відвоювати,
Не  під  Расєю  танцювати…
Правий,  правий  Кобзар  наш  був  стократ.
29.05.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020


Під шепіт музи і октав

Під  шепіт  музи  і  октав
Душа  купається  у  віршах:
То  синьооку  вись  віта,
То  роси  ранні  травам  віша,
То  гомін  слухає  землі,
Де  чари  й  біль  в  одне  злилися,
А  коли  день  в  теплі  зомлів,
Замовкли  й  комарі  під  листям.

Сивіє  горизонту  даль:
До  неї  йдеш  –  вона  втікає,
А  вечір  стане  осідать  –
Думки  струмочками  стікають.  
«Чи  є  така  ще  десь  краса
На  загадковій  цій  планеті,
Отари  хмар  у  небесах,
Котрі  хвилюють  так  поетів?»

А  їм  у  відповідь  луна:
«Нема,  це  вам  дарунок  Бога:
І  ти,  людино,  й  далина,
І  почуття  святе  любові!»
20.04.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко),

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020


Дивна весняна пора


Нічка  розсипала  зорі  в  імлистому  небі,

Залебеділи  травневі  сади  коло  хат.

Тішились-бавились  вдягнені  в  кучері  верби,

Ніжились  трави  у  купелі  сонних  левад.



Місяць  губив  біле  сяйво,  скупе  і  холодне.

Тиша  оглухла  –  не  чує  гудінь  комара.

Скільки  ж  краси  умістили  в  собі  ці  полотна!

Дивний  художник  –  весняно-травнева  пора.
2.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020


Коли весна…

Коли  весна  у  повінь  забреде,

Де  очерет  стоїть  по  самі  груди,

Комарик  першу  пісню  заведе

І  нею  кожну  брунечку  розбудить,

Загорне  її  сонце  у  тепло,

Ще  й  вітер  ніжно  в  губи  поцілує,

Й  так  солодко  їй  під  його  крилом,

І  вже  нове  життя  кипить-вирує.


Воно  листочком  вирветься  у  світ

І  диво-квітом  рясно  забуяє,

Тоді  й  бджола  озветься  поміж  віт.

Так  перший  мед-нектар  вона  збирає.

Метелик  ще  фарбує  десь  крило,

Щоби  красою  всіх  зачарувати,

Щоб  гамір  птаство  всюди  завело

Й  щедріше  землю  гріла  сонце-ватра.
14.12.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020


Україно, красуне моя* (Слова для пісні)

Україно,    моя    сива    нене,
Моя    рідна    праотча    земля,
Найдорожчі    тут    люди    для    мене,
Ніжна      пісня    в    гаю    солов’я.

Твої    води    –    то    не    арикові    –
Повні    ріки    й    безмежні    моря.
У    краю    я    живу    барвінковім    –
Тут    мій    пуп    і    колиска    моя.

А    як    сонце    запалить    край    неба
І    розбудить    ліси    і    поля,
Мені    кращого    краю    не    треба,
Україно,    красуне    моя!
25.06.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877544
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020


Біля стели загиблих

Вдивляюсь  в  обличчя  загиблих  я  і…
Душа  моя  німо  плаче:
Ці  втрати  торкнуться  кількох  поколінь…
А  скільки  ж  очей  юначих!
З  них  кожен    –  чийсь  син  і  такий  дорогий
(Ще  вчора  футбол  ганяли,
Сьогодні  селом  знайшли  берц  для  ноги),
Війна  всі  зламала  плани.

Ось  погляд  орлиний  у  небо  злетів:
Такий  не  літать  не  зможе,
Для  нього  і  воля,  і  небо  святі,
Не  з  тих,  щоб  сидіти  в  ложі.
А  в  того  он  скули  широкі,  міцні,
Як  в  мужнього  чоловіка.
Не  густо  таких  у  житті  й  на  війні,
Таких  не  змінить  до  віку.  

А  цей  посміхається,  ніби  дівча,
Волошки  в  очах  синіють…
Такі  у  артисти  ідуть,  зазвичай…
Знов  голос  душі  німіє.
З  ним  поряд  вояк  молодий,  з  собачам
(Воно  розбирається  в  людях),
Ба,  мордочку  тулить  йому  до  плеча…
Що  ж  без  вояка  з  ним  буде?

У  правім  кутку  –  особливий  портрет,
Де  погляд  удаль  мрійливий…
Або  це  художник?  О,  ні!  Це  поет.
Душа  в  нім  тонка,  вразлива.
І  хочеться  криком  на  всесвіт  кричать:
«Кого  ж  ти,  Росіє,  вбила?
Лишила  народ  мій  міцного  плеча,
Донбас  у  крові  втопила!»
І  голосом  дух  обізвавсь  у  мені:
«Іще  боротьба  триває…
Фашистів  здолали,  татар,  печеніг
Й  Московську  орду  зламаєм!»
27.05.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020


Я на струнах осінніх заграю*

1.Я    на    струнах    осінніх    заграю,
Хай    мелодію    тче    падолист.
Журавлі    вже    до    теплого    краю
Дивовижним    ключем    подались.
І    сивіє    долина    туманом,
І    чорніє    в    степу    борозна.
Крила    птахам    вітри    не    зламають,
Лине    пісня    згори    голосна.

Пр:          Ой    ви    струни,    о    ніжні    ви    струни,
Чом    життя    ми    так    пізно    цінуєм?
А    воно    ж    не    повториться    двічі,
Тільки    струни    душі    –    то    є    вічне.

2.А    як    в    небо    покличе    орлине
Мене    в    гості    мелодія    та,
Я    до    самого    Бога    полину,
Не    злякає    небес    висота.
Свої    крила    осінні    розправлю
Й    полечу    в    синьооку    блакить,
Полікую    життєві    там    рани,
Порахую    прожиті    роки.
Приспів. (Той    же).
3.Я    руками    ловитиму    зорі,
Щоб    щасливі    між    них    віднайти,
І    здолаю    ясне    неозорря,
Щоби    людям    цей    скарб    донести.
Я    на    струнах    осінніх    зіграю,
Поєднаю    і    сум,    і    красу,
А    як    поклик    відчую    до    раю,
Цю    красу    і    туди    понесу.
Приспів. (Той    же).
5.12.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877435
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020


В обійми кинулись війни

Вона  і  син  –  сім’я  маленька  –
В  любові-злагоді  жили.
Була  й  за  батька  йому  ненька.
Гніздо  удвох  собі  звели.
Хоч  у  багатстві  не  купались,
Не  пасли  й  задніх  поміж  всіх,
За  всяке  діло  вони  брались,
Вважали:  лінуватись  –  гріх.

Заробітчанин  він  –  так  склалось  –
Вона  ж,  хоч  вдома,  –  волонтер.
В  ФБ  із  «ватою»  змагалась.
Їй  спасти  не  давав  етер:
Щоденно  слухала  новини.
І  чув  її  молитву  Бог:
«Врятуй  синів.  Вони  ж  не  винні.
Мета  їх  –  воля  і  любов!»

Якось  у  день  ясний,  весняний
Пташина  стукнула  в  вікно…
«Синочку  повертатись  рано,  –
Схопилась  думка,  –  не  все  дно!»
Ще  від  бабусі  вона  знала:
До  звістки  той  пташиний  стук…
Тоді  її  вже  розпізнала,
Коли  взяла  повістку  з  рук.

Синок!  Дитя  її  єдине…
Завжди  надією  їй  був.
Для  неї  він  –  то  вся  родина.
«Повістка?!  Накладу  «табу»,
Адже  Донбас  горить-палає…
Там  діти  гинуть…  Ще  чужі…»
Чи  говорить  йому  –  не  знає.
За  сина  страх  сидить  в  душі…

Між  ними  –  сотні  кілометрів…
Як  буть  з  повісткою  –  не  зна.
Сидить  в  задумі,  напівмертва,
Забрала  сили  новина…
Зробити  вибір  вона  має
Між  Україною  й  синком,
Хоч  зла  на  долю  не  тримає:
Він  славним  виріс  козаком.

Повзла  повільно  ніч  до  ранку,
Домалювала  зморшок  ще…
Стояла  жінка  вже  на  ганку,
Затиснувши  у  серці  щем,
До  сина  впевнено  дзвонила,
Щоб  новину  цю  сповістить.
Душа  її  уже  не  нила  –
Свій  хрест  із  ним  буде  нести
Отам,  де  жарко,  де  руїни,
Де  йде  сьогодні  боротьба.
Вона  донька  теж  України
І  не  зовсім  іще  слаба

Про  це  ще  не  сказала  сину:
Дарма  не  хтіла  хвилювать.
За  землю,  волю  й  небо  синє
Удвох  поїдуть  воювать.
І  поки  син  прибув  додому,
Зібрала  одяг,  харч  дрібний.
Забувши  про  роки  і  втому,
В  обійми  кинулись  війни.
26.05.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020


Вінок печалі

Вінок  печалі  зодягла  калина,
Хоч  буйно  квітом  білим  розцвіла:
Душа  бійця  над  нею  тихо  плине,
Вона  ще  зовсім  юною  була.

Хотілось  їй  ще  жити  і  любити,
Але  покликав  грізний  час  на  схід
За  волю  із  Московією  битись…
«Чому  такий  жорстокий  білий  світ,  –
Запитує  калинонька  щоразу,  –
Чому  без  воєн    люди  не  живуть?»
Луна  ж  укотре  повторила  фразу
Й  доповнила:  «В  них  зла  людського  суть!»
25.05.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020


Дума про Україну

Два  віки  під  татарами,
Що  бродили  отарами,
Тож  була  поневолена  –
Край  сохи  й  солов’я…
Серце  плавилось  ватрою,
Як  стогнала  під  Шляхтою,
І  народжувать  воїнів
Заходилась  земля.

Під  Литвою  схилялася,
Москалем  розділялася,
Ніби  долею  карана  –
Волелюбна  земля.
Під  чужими  магнатами,
Мов  за  мурами-гратами,
По  Дніпрові  покраяна
Знов  рукою  Кремля.

Хоч  і  навпіл  ділилася,
Слізьми-кров’ю  умилася,
Та  в  борні  не  втомилася
Пракозацька  земля.
Не  згубилася  –  встояла,
Пише  власну  історію,
Богу,  воям  вклонилася
Україна  моя!
25.05.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).
                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877277
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020


Скільки випробувань!

Чи  звикнути  можливо  до  війни,
Коли  у  ній  сини  щоденно  гинуть?
Вони  орду  зуміли  зупинить,
Життя  віддавши  за  свою  країну.

Застигла  в  мертвих  їх  очах  любов,
Котра  вела  на  бій  і  цей,  останній,
Болить  мені,  що  не  вберіг  їх  Бог,
І  битися  серця  їх  перестали.

«О  Боже,  скільки  ще  випробувань,
Готуєш  ти,  щоб  волю  врятувати?
Почуй  сиріток,  матерів  слова:
Мо’  ж,  досить  землю  кров’ю  поливати?

Так,  воля  в  світі  надто  дорога:
Ціна  їй  –  кров,  життя  людські  без  ліку,  –
Сльоза  дружини  по  щоці  збіга,  –
Не  залишай  мене  без  чоловіка!»
22.05.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020


Я і осінь

Я  на  порозі  осені  стою.
За  мною  –  не  одна  крута  стежина.
На  долю  все  ж  не  плачуся  свою,
Хоч  смак  пізнала  меду  і  ожини.
 
Поміж  турбот  буденності  і  свят
Стрічались  мені  радощі  і  горе.
Ішла  життям,  не  маючи  ні  злат,
Ні  срібла,  але  з  духом  непокори.  

Із  віршами  новими  на  устах
Нову  добу  життєву  зустрічаю.
Страху  нема  –  весь  розгубила  страх,
Тож  сміло  двері  в  осінь  відчиняю.  
7.04.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020


Пісняр

Де  тиша  обнялася  з  сірим  ранком
І  марево  спустилося  у  яр,
Роси  напившись  з  чарівного  збанку,
Прибув  сюди  також  поет-пісняр.

Він,  музу  прихопивши  із  собою,
Поринув  у  мелодію  віршів,
І  полилася  пісня  із  любові,
Як  плід  його  ліричної  душі.

Знялась  вона  пташиною  над  світом
І  сколихнула  марева  стіну…
Голівки  підняли  до  неї  квіти…
Пісняр  смичком  торкав  душі  струну.
22.05.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020


Ти не забудь! (Слова для пісні)

Ти  не  забудь  подякувати  Богу
За  день  минулий  і  прийдешній  день,
І  буде  милостивий  Він  з  тобою,
У  час  критичний  лихо  відведе.
Ти  не  забудь  покликать  за  собою
Матусину  молитву-оберіг,
Щоб  не  зустрітись  у  житті  з  журбою,
Коли  залишиш  батьківський  поріг.

Поклич  і  світлооку  диво-мрію,
Підхопить  її  доля  на  крило
І  у  польоті  сонечком  зігріє,
Щоби  усе  задумане  збулось.
Ти  не  забудь  подякувати  веснам,
Що  сяяли  зорею  у  путі,
І  на  доріг  крутезних  перехрестях
Тебе  оберігали  у  житті!
Ти  не  забудь!
1.06.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020


Моя мала й велика Батьківщина (Слова для пісні)

Палахкотить    замріяна    калина,
А    на    душі      легкий    п’янкий    розмай.
І    солов’їна    пісня    щедра    лине:
–  Це    мій,    це    український    край.

Колишуть    небо    крила    журавлині
Під    ними    ріки,    гори    й    зелен-гай.
І    лине    пісня    з    поля    і    долини:
–  Це    мій,    це    український    край.    

Шумлять    Дніпрові    горді    теплі    хвилі,
Малюють    з    сонцем    диво-водограй.
–  Пробач    мені    мої    святі    провини,
О    мій,    ти    український    край.

Живу    давно    бажанням    я    єдиним,
Щоб    зберегти    оцей    одвічний    рай.
Радіє    хай    йому    завжди    людина:
–  Це    мій,    це    український    край.

Душею    й    тілом    тільки    тут    спочину,
Земля    моя,    мені    допомагай,
Моя    мала    й    велика    Батьківщина    –
Це    мій,    це    український    край.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020


Моє надвечір’я

Схилилось  наді  мною  надвечір’я
І  срібло  уплело  в  густу  косу,
Несу  в  собі  давно  любов  дочірню,
Яку  не  залишає  дивний  сум.

Вона  моя  незмінна  сива  карма
І  найвірніший  долі  оберіг,
Що  не  слабіє  навіть  із  роками
Й  веде  туди,  де  батьківський  поріг.

Це  звідти  я  дитинно  вилітала,
Гартуючи  сумління  і  крило,
І  серце  хвилювалось-калатало,
Коли  стрічалась  згадка  про  село.

Зв’язок,  виходить,  маєм  пуповинний
Із  місцем  особливим  на  землі,
Де  світ  озвавсь  уперше  до  дитини.
Чи  не  тому  себе  в  думках  ловила:
Я,  певне,  теж  несу  в  собі  провину,
Яку  несила  пояснить  мені.
20.05.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020


Смерекові віти (Слова для пісні)

Смерекові  віти  (Слова  для  пісні)

1.Смерекові  віти
В  роси  одяглись,
Свіжі  і  привітні,
З  небом  обнялись.
Смерекові  віти  –
Неземна  краса,
Сонечком  зігріті,
В  синіх  небесах.

2.Смерекова  гілка
Сріблом  зацвіла,
Осені  сопілка
Зиму  привела,
А  як  на  ті  віти
Упадуть  сніги,
Не  злякає  вітер  –
Казка  навкруги.

3.На  весняні  віти
Сонце  слало  блиск,
Звуки  із  трембіти
Поміж  гір  лились.
В  вітах  смерекових
Розлились  пісні,
Ми  ж  раділи  знову
Молодій  весні.

4.Смерекові  шати  –
Казка  сивих  гір,
Важко  залишати
Землю  цю,  повір,
Адже  незвичайний
Весь  Карпатський  край  –
Смерекові  чари  –
Зелені  розмай.

Ганна  Верес  (Демиденко).



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020


ДЕ СИНІ ГОРИ (Слова для пісні)

Де  сині  гори  
Підперли  небо,  
Гірські  потоки  
Де  ревуть,
Там  ясні  зорі  
Сміються  з  тебе,
І  едельвейси  
Там  цвітуть.  

Приспів:  
А  гори,  а  гори,  а  гори,  а  гори  
димлять  в  вишині,  
А  води,  а  води,  а  води,  а  води  
дзвенять  чарівні.
 А  білі,  а  білі,  а  білі,  мов  сніг,
 едельвейси  цвітуть,  
Де  гори  і  води,  там  хмари  над  ними  
пливуть  і  пливуть.  

Де  сині  гори  
Вітри  спиняють,  
Смерека  хату  
Стереже,  
Там  сонце  в  морі  
Небеснім  сяє,  
Красу  Карпат  тих  
Береже.  

Приспів:  
А  гори,  а  гори,  а  гори,  а  гори  
димлять  в  вишині,  
А  води,  а  води,  а  води,  а  води  
дзвенять  чарівні.
 А  білі,  а  білі,  а  білі,  мов  сніг,  
едельвейси  цвітуть,  
Де  гори  і  води,  там  хмари  над  ними  
пливуть  і  пливуть.  

Де  сині  гори  
Та  полонини,  
Краса  казкова  
Вирина.  
А  вище  вгору  
Погляд  полине  –  
То  смерекова  
Сторона.  

Приспів:  
А  гори,  а  гори,  а  гори,  а  гори  
димлять  в  вишині,  
А  води,  а  води,  а  води,  а  води
дзвенять  чарівні.  
А  білі,  а  білі,  а  білі,  мов  сніг,
 едельвейси  цвітуть,  
Де  гори  і  води,  там  хмари  над  ними  
пливуть  і  пливуть.
 24.10.2012  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020