Ганна Верес

Сторінки (9/868):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 »

Велика правда про УПА


Велика  правда  про  УПА

В  стогах  історії  ховалась,

Від  часу  навіть  загнивалась.

Німа  вона  була  й  сліпа,

Та  вижила,  прийшла  у  світ

Героїв  нації  назвала,

Їх  імена  крізь  товщу  літ

Прийшли  до  нас  і  запалали

Серця  святим  отим  вогнем.

Любов’ю  до  людей  розквітли,

Їх  більшало  із  кожним  днем,

І  темряву  прорвало  світло.  


Сьогодні  ще  іде  війна

Між  темним  мороком  і  сонцем,

Та  буде  названа  вина,

До  правди  хто  закрив  віконце,

Бо  нація  тоді  жива,

Коли  героїв  пам’ятає.

Ні  не  високі  це  слова  –

Такою  істина  свята  є.
2.06.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792536
рубрика: Вірші, Історична лірика
дата поступления 20.05.2018


Коли весна

Коли  весна  стривоженим  крилом

Розбудить  ліс  і  почуття  пташині,

Луги  засіє  молодим  зелом

І  ранку  саван  з  марева  пошиє.


Я  їй  і  сонцю  вкотре  посміхнусь,

Радіючи  оновленню  природи.

Дай,  Боже,  стріти  не  одну  весну  –

Ясну  і  теплу  неба  нагороду.
26.04.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792531
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 20.05.2018


Ой, упав туман… (Слова для пісні) .

Ой,  упав  туман
тай  на  річеньку,
Берег  обіймав
ще  й  водиченьку,
І  вербу  обняв,
що  купалася,    
Молода  вона,
закохалася.  

Ой,  поплив  туман    
понад  кручею.
Полонив  лиман
в  сиві  кучері,
Вийшов  до  стежок  –    
поховалися.
Розбудив  пташок  –
обізвалися,

Ранні  голоси
розливалися,
Крапельки  роси
прислухалися.
І  вербиченька
зачарована,    
У  водиченьку
та  й  закохана.
22.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792341
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.05.2018


Задививсь на землю небокрай

Задививсь  на  землю  небокрай,
В  білий  квіт  вдяглись  сади  травневі,
І  здалося,  то  спустився  рай,
Стрілись  де  колись  Адам  і  Єва.

А  як  дощик  трави  заросив
І  веселку,  мов  дугу,  поставив,
Я  не  знаю  іншої  краси,
Як  місток-підкова  понад  ставом.

Добіжить  тихенько  білий  день,
Вечір  спустить  сонечко  за  гору,
Соловейко  пісню  поведе,
І  не  знає  втоми  його  горло.
29.03.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792340
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 19.05.2018


Повернення

З  журбою  сни  матусі  обнялися,
Мережечкою  зморшка  пролягла,
Не  раз  опало  вже  осіннє  листя,
Навідалося  й  срібло  до  чола.
Й  лишилось  там.  Жде  сина  із  Донбасу…
Матусю  лиш  надія  зігріва…
«Чому  ж  не  обізвався  ти  ні  разу?»  –
Пливуть  у  ніч  збентежені  слова…
Чи  є  та  міра,  щоб  тривогу  змірять,
Ту  материнську,  що  живе  в  душі…
Вона  ж  іще  чекає-жде  і  вірить:
Повернеться…  Вертаються  ж  чужі!..
15.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792234
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 18.05.2018


Війна й добро

Вузька    стежина    бігла    при    дорозі,
Ховалася    у    сивих    полинах,
Раділа    сонцю    і    липневим    грозам,
Та    зачепала    і    її    війна.

Ламала    полини    вона    і    сікла,
Нещадно    ковиряла    її    гладь,
І    стежка    вже,    поранена,    не    бігла,
Й    сліди,    останні,    теж      не    зберегла.

Війна    і    до    людей    жалю    не    мала    –
На    душах    чорне    ставила    тавро,
Того    –    вбивала,    іншого    –    ламала
І    нищила    людське    тепло    й    добро.

Вони    ж    жили…    Ще    й    лікували    душі,
Зі    злом    були    у    вічній    боротьбі,
І    люди    не    були    глухі    й    байдужі,
Бо    не    перетворились    у    рабів!
16.04.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792230
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 18.05.2018


Мій прапрадід з далеких ще древлян

Мій  прапрадід  з  далеких  тих  древлян,

Що  волю  цінували  вище,  ніж  княгиню,

Один  з  небагатьох  чоловіків-слов’ян,

Що  замість  рабства  вибрали  могилу.

Та  волі  слід  лишив  він  на  землі,

Зерно  її  зійшло  в  їх  праонуках  –

Старі,  дорослі  вони  вже,  а  чи  малі  –

Безпомилково  волі  чують  звуки.

А  їх  уже  несила  заглушить  –

Зерно  те  зійде  й  в  інших  поколіннях,

Заставить  волею  також  нас  дорожить,

Щоб  мали  Богу  й  волі  поклоніння.
                                                                             24.03.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792131
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 17.05.2018


Вишиванка

У  вишиванці  –  доля  України,
Квітучо-калинова,  ледь  гірка,
На  білім  полотні,  що  мов  перлина,
Козачки  доля  в  ній  і  козака.

У  вишиванці  –  кольори  веселки
Й  червоний  з  чорним  теж  переплелись,
І  доля  хлібороба  невесела,
Й  борця  за  волю,  що  велась  колись.

У  вишиванці  –  древо  твого  роду
Й  його  коріння  прапрадавній  код,
В  ній  українська  втілена  порода,
Щоби  життя  плило  без  перешкод.

У  вишиванці  –  доля  наша  з  вами,
Для  кожного  святий  це  оберіг,
Її  майстрині  справжні  вишивали,
Щоб  України  захистить  поріг!
17.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792128
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.05.2018


Поезія – душі це пісня

Поезія    –    душі    це    пісня,
Тож    хай    бринить    вона,    співа,
Поки    не    стане    серцю    пізно,  
Поки    працює    голова.

Поезія    –    не    просто    голос,
Служить    покликаний    тому,
Кому    бажаєш    щастя    й    волі,
Свій    крок    звіряєш    по    кому.

Поезія    –    без    дна    криниця,
Співа    де    вічне    джерело,
Поету    завжди    має    сниться
І    те,    що    буде,    й    що    було.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791962
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2018


Україно, згорьована матінко


Україно,  згорьована  матінко  сива,

Скільки  раз  твій  народ  дикі  війни  косили!


Удовина  сльоза  скільки  раз  поливала?!

Та  від  того,  лишень,  ти  міцніша  ставала.


Засівала  кістьми  ти  ворожими  землю,

Поміж  ними  пшениці  і  житечка  зерна,


Кров’ю  й  потом  те  щедро  усе  поливала

І  від  того  земля  ще…  чорніша  ставала.


Ти  Майданом  своїм  цілий  світ  здивувала,

Відіб’ємо,  повір,  і  російську  навалу.


І  зрадіє  Дніпро,  і  та  слава  не  згине,

Й  запанує  добро  у  тобі,  Україно!
31.08.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791959
рубрика: Вірші, Історична лірика
дата поступления 16.05.2018


Пісня про Чернігів

Понад  красунею  Десною
З  легенди  сивої,  як  світ,
З  лісів  і  пісні  чарівної
Чернігів  мій  почав  політ.
Він  золотими  куполами
Засвідчив  про  своє  єси*
І  оточив  себе  полями
У  ніжних  обіймах  роси.

Тобі  вклоняюся,  мій  граде,
Куточок  раю  на  землі,
Моя  журба  й  моя  розрада,
Мій  сивочолий  оберіг.
Чернігове,  моя  колиско,
Ти  колисаєш  дивом  світ,
Фонтанів  сонцесяйні  блиски
Намистом  падають  до  віт.

Чернігове,  коханий  граде,
Люблю  тебе  й  твоїх  людей,
Мені  ти  став  за  батька  й  брата,
Благословенний  кожен  день.
Твоєю  славою  впиваюсь,
Мого  натхнення  джерело,
З  Десни  водицею  вмиваюсь,
Тому  радію,  що  збулось!
8.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791821
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.05.2018


Життя – загадка світу

Нам  часто  і  життя  не  вистачає,
Щоби  уласну  душу  розгадать:
То  ворогів  добром-теплом  стрічаєм
Ще  й  зичимо  їм  Божу  благодать,
Або    про  друзів,  рідних  забуваєм,
Хоча  і  зобов’язані  їм  всім,
Що  мали  у  житті  і  зараз  маєм.
Здоров’ям  ризикуємо  своїм.

Життя  людське  –  складна  загадка  світу,
Де  зібрано  усе  в  однім  снопі:
Й  кохання,  у  якому  не  злетіти,
Й  вітри  життєві,  мов  серед  степів.
Є  й  заздрощів  слова,  як  біль,  колючі,
І  хвилювань  сердечних  череда,
І  тиша,  котру  слово  не  озвучить,
І  навіть  схлипи  стриманих  ридань.

Життя  людське  –  це  роздуми  про  вічне,
Де  попрані  закони  між  людьми,
Де  ярлики  одне  другому  віша.
Ні,  пояснить  не  можем  цього  ми.
11.02.2018.    

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791819
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2018


Чекай мене, мамо (Звернення воїна ЗСУ до матері)

Чекай  мене,  мамо,  щодня  й  щогодини,
Чекання  твоє,  мов  молитва  свята,
Так  значить  багато  в  житті  для  дитини,
В  яких  би  вона  не  блукала  світах.

Чекай  мене,  мамо,  увечері  й  зранку,
Як  зорі  розквітнуть  чи  сонце  зійде,
Я  птахом  прилину  у  сон  на  світанку,
Щоб  легше  прожитий  тобою  був  день.

Чекай  мене,  мамо,  допоки  є  сили,
Допоки  ще  подихом  грієш  уста,
Чекання  твоє  так  потрібне  для  сина
І  крилам  дочки  із  ним  легше  зростать.

Чекай  мене,  мамо,  завжди  й  звідусюди,
Й  чекання  твоє  переможе  війну:
Всевишній  загарбників  наших  засудить,
А  люди  нащадків  їх  теж  проклянуть.

Чекай  мене,  мамо,  і  я  повернуся,
Твій  образ  для  мене  –  святий  оберіг,
Молитва  твоя  і  чекання,  матусю,
Живого  мене  приведуть  на  поріг!
14.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791694
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 14.05.2018


Щоби не повторилася недоленька

Крізь  час  пітьми  сторінка  за  сторінкою
Минувшини  картини  постають,
Як  удовині  сльози  бігли  ріками,
Й  героїв  імена  нові  встають.
Вони,  собою  мур  твердий  ламаючи,
Історії  творили  сторінки,
Й  висів  над  ними  меч  важкий,  караючий,
Не  день,  не  два  –  а  довгії  віки.

І  гибіла  душа  борця,  волаючи:
Доволі  землі  наші  руйнувать,
Шляхів  до  волі  у  борні  шукаючи,
Взялася  її  кров*ю  поливать.
Палали  береги  оба  Славутича  –
Від  диму  й  болю  корчилась  земля…
Ніколи  ці  події  не  загубляться.
Сьогодні  знов  війна  проти  Кремля.

«До  бою,  люде,  за  свободу-воленьку,  –
Лунає  голос  сивої  ріки,  –
Щоби  не  повторилася  недоленька
По  волі  промосковської  руки.
Щоби  запанувала  власна  правдонька,
Ще  не  одна  злетить  у  рай  душа,
Пильнуй,  щоб  люта  не  творилась  зрадонька  ,
Доволі  лиходія  потішать!»
12.05.2018.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791691
рубрика: Вірші, Історична лірика
дата поступления 14.05.2018


Пробач, матусю

Пробач,  матусю,  за  дочірній  гріх,
За  ті  слова,  у  котрих  ласки  мало,
За  невізит  на  батьківський  поріг,
Поки  життєві  заліки  здавала  .

Пробач  за  ранню  в  косах  сивину,
Хоч  до  лиця  вона  тобі,  рідненька,
За  ненавмисну  теж  пробач  вину,
Поки  дівчам  була  я  ще  маленьким.

Пробач  за  неспокійні  ночі  й  дні,
За  сум  в  очах  і  за  сльозу  солону.
Боялась  ти,  щоб  дух  мій  не  збіднів,
І  щастя  мала  повні  щоб  долоні.

Пробач  за  той  невислуханий  біль,
Що  лився  із  твого,  матусю,  серця,
Що  більше  я  належала  собі,
А  він  застиг  на  дні  в  очах-озерцях.

Пробач  за  всі  несказані  слова,
Котрі  чомусь  запізно  народились,
За  те,  що  залишилась  ти  сама,
Поки  я  для  дітей  своїх  трудилась…
Пробач  за  все…  Пробач  за  все…
11.05.2018.  

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791457
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 13.05.2018


Рабиня чи богиня?

Рабиня  чи  богиня  –  хто  ж  вона  –
Та  жінка,  що  життя  дарує  людям,
І  змушує  п’яніти  без  вина,
Й  про  себе  часто  змушена  забути.
То  –  мати.  В  двох  іпостасях  живе  –
Рабиня  і  богиня  одночасно  –
Чи  то  у  неї  дзеркало  криве,
Що  не  завжди  усе  в  неї  прекрасно?
Чи  звиклось  так:  усім  завжди  служить,
Й  обов*язків  щодня  в  неї  по  вінця,
Забула,  що  й  для  себе  треба  жить,
Чи  на  помаду  викинуть  червінця?

А  іноді,  хоч  рідко,  й  так  бува:
Одягне  вона  сукенку  тугеньку,
Що  стан  її  красивий  обвива,
Туфлята  на  підборах…  Диво-ненька!
Нікого  не  хвилює  й  її  вік  –
Милуються  і  діти,  й  перехожі.
Про  ревнощі  згадає  чоловік  –
Вона  ж  і  справді  на  богиню  схожа.
Постава,  губи,  очі  –  все,  як  слід,
І  голову  упевнено  тримає…
Саме  такі  красу  несуть  у  світ
І  часто  потрапляють  у  романи.

Рабиня  і  богиня  –  хто  ж  вона  –
Ота,  що  світ  своїм  рятує  болем,
По  серцю  її  котиться  війна,
Але  не  меншає  у  нім  любові.
І  навіть  урятований  вже  світ
Без  неї  був  би  знищений  багнетом,
Саме  вона  дарує  людству  цвіт:
І  мудреця,  й  художника,  й  поета!
8.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791452
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 13.05.2018


Як можна?

Тікає  грудень  у  минулий  час,
Сніжком  укотре  землю  укриває  –
Четверту  зиму  мій  народ  стріча
Й  то  сніг,  то  землю  кров’ю  поливає.

Як  можна  душам  звикнуть  до  війни,
Коли  вони  народжені,  щоб  жити,
Коли  зросли  гіркі  в  них  полини,
А  малося  ж  зійти  добру  і  житу!

Як  можна  звикнуть  до  людських  утрат,
Що  серце  материнське  розривають,
Коли  так  званий,  учорашній  «брат»
Наших  синів  і  дочок  убиває?

Як  можна  рани  тій  землі  зцілить,
Котра  героїв  прийняла  в  обійми,
І  як  та  рана  матері  болить,
Коли  вона  не  може  дихать  вільно?

Який  і  де  знайти  той  оберіг,
Щоб  відвернув  війну  від  мого  краю,
І  як  Всевишній  тим  пробачить  гріх,
Хто  Україну  змучену  карає?!
13.12.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791342
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 12.05.2018


Випробовує час

Випробовує  час
Нас  вогнем  і  важкою  ходою,
І  слізьми  матерів,
І  смертями  коханих  дітей.
Розпашілий  Донбас
Не  залити  ніколи  водою  –
Чорне  сонце  вгорі
До  складних  перетворень  веде.

Випробовує  час
Україну  як  вільну  державу.
Пломеніє  свіча,
Котра  світ  розбудила  зі  сну.
Прийде  воля  до  нас  –
Згинуть  душі  нещирі,  іржаві,
Лиш  би  кожен  почав
Будувати  у  серці  весну.

І  розквітне  вона
На  вкраїнських  з  прапрадіда  землях…
Згине  люта  зима,
А  із  нею  й  колючі  сніги.
І  вже  жодна  війна
Не  посміє  посіяти  зерна,
Й  будуть  всі  пам’ятать,
Який  мир  для  життя  дорогий!
4.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791340
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 12.05.2018


Весняна замальовка

В  красу  весняну  закохався  світ.
Мов  наречені,  вишні.  Абрикоси
Рожево-білий  розгубили  цвіт.
Берізки  поряд  розпустили  коси.

Свічки  каштанів  стрімко  піднялись
Й  роями  комашиними  пишались,
А  ті  минали  кожен  свіжий  лист  –
На  серцевини  квіточок  всідались

Тополя  гіллям  вгору  подалась  –
Пишалась  перед  кленом  своїм  станом,
А  він  в  сережках,  справжній  ловелас,
Старається,  та  гілля  не  дістане.
2.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791291
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 11.05.2018


А ми пливем… в однім човні

Із  сивиною  роки  обнялись,
Намалювали  і  сліди  печалі.
Змінились  –  не  такі  ми  ,  як  колись,
Бо  з  юністю  назавжди  розпрощались.

Горить  іще  в  очах  живий  вогонь,
І  трепетні  уста  хвилюють  груди,
Але  не  зрозуміти  нам  того,
Чом  іншої  вже  юності  не  буде.

Й  життю  не  повторитися…  О,  ні!
Як  двічі  в  одну  річку  не  вступити…
А  ми  пливем  удвох…  в  однім  човні,
І  хочеться,  як  і  колись,  любити.
17.06.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791287
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2018


Свою любов дарую щедро краю

Передрікала  долю  непросту
Мені  зоря  –  ворожка  ясночола,
Журився  в  небі  зоряний  пастух,
Здається,  все  було,  неначе  вчора.
А  я  росла,  щоб  стати  у  двобій
Із  долею,  що  рівно  не  стелилась,
Виборювала  шлях  в  житті  собі
І  на  його  узбіччі  не  тулилась.
Хоч  і  нелегко  по  життю  іти,
Коли  вітри  назустріч,  не  схилялась,
Свої  лишала  виразні  сліди,
Долала  гідно  страхи,  сіру  млявість.
Нехай  сліди  ці  не  такі  значні  –
Відпочивать  не  мріяла  на  лаврах,
Терпіти  не  могла  я  маячні,
Легкого  не  шукала  діла,  слави.
Хай  долю  маю  досить  непросту,
Я  на  свою  зорю  не  нарікаю:
В  поезії  і  в  досвіді  росту,
Свою  любов  дарую  щедро  краю!      
11.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791186
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2018


Кольори весни

Весна  кругом  розсипала  тепло…
Краса  проснулась  –  око  забавляє…
Заворушилось-ожило  село,
Вітри  в  дуду  свою  постійно  грають.
Коли  весна  затче  небесний  край
Голубизною  й  хмарками  легкими,
Здається,  Бог  сам  опустив  нам  рай,
Прибравши  землю  барвами  такими.
У  сині  проліски  обулися  ліси,
Що  з  осені  сміливо  роздяглися,
Позичивши  у  весноньки  краси,
Проснулося  салатно-свіже  листя.

У  кучерях,  у  білих  снять  садки,
Тому  бджола  знайшла  собі  роботу.
Яка  ж  краса  навколо,  все-таки!
Птахи  також  у  весняних  турботах.
Після  грози  із  сонечком  вода,
Чарівні  вимальовує  підкови,
А  із-за  хмарки  ангел  погляда:
Нам  посміхнувся  щиро,  веселково.
Нема,  здається,  місця  для  журби,
Коли  знов  ранок  сонце  зустрічає…
Великий  Боже,  ще  одне  зроби  –
Війну  спини  –  вона  життя  лишає.
7.05.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791185
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 10.05.2018


Гріх

«Як  жити  будеш  з  кров’ю  на  руках?  –
Всевишній  якось  москаля  питає.–
Невже  тебе  ніяк  це  не  ляка.
Ти  укра  в  його  ж  хаті  убиваєш?
Чому  переступив  його  поріг,
Коли  твоє  у  млин  не  засипалось?
Людину  вбити  –  непростимий  гріх.
А  скільки  ж  їх  у  тебе  нанизалось?
Всьому  у  світі  є  своя  ціна,
Й  за  мир  вона  була  і  є  висока.
Настане  час  –  закінчиться  війна,
Та  гріх  твій  не  забуде  моє  око!..»
6.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791010
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 09.05.2018


Я не хочу війни! (2) (Слова для пісні)

Сипле  квітом  весна  –
Білим  квітом  на  чорну  землю…
Тепла  днина  ясна
Просить  так  чоловічих  рук…
Зачекалась  земля…
Зачекалась  земля  на  зерна!..
Але  чорні  жнива…
А  земля  –  розпашілий  брук!..

Приспів:
«  Я  не  хочу  війни,  –
Понад  світом  гучніше  грому,  –
Я  не  хочу  війни,  –
Сколихнуло  небесну  вись,  –
Повернися  живим,
Повернися  живим  додому,
Щоби  жить,  як  колись,
В  мирі  жить,  як  жили  колись.


Колисають  думки
Мене  недитячі,
Хоч  які  там  роки  –
Маю  лиш  одинадцять  літ.
Я  дитина  іще,
Я  дитина,  та  вже  не  плачу,
А  молюсь  про  одне,
Про  одне  лиш  благаю  світ.
Приспів.
6.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791009
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 09.05.2018


Захисникам


Я  дякую  тим,  котрі  нас  захищають,

Мій  сон  бережуть  і  свободу  свою,

Заради  країни  сім’ю  залишають,

Живими  легендами  навіть  стають.


Я  дякую  тим,  хто  себе  не  шкодує,

В  кім  воля  твердіша  за  якісну  сталь,

Хто  всю  Україну  собою  рятує,

Хоч  рани  глибокі  в  борні  цій  дістав.


Я  дякую  тим,  хто  лежить  в  домовині,

Хоч  були  міцніш  за  Донецький  бетон…

У  спеку  пекельну,  в  мороз,  хуртовину

Беріг  Україну  із  зони  АТО.
3.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790850
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 08.05.2018


Ірині Шкребко до Дня народження


Зустрілись  в  Ічні  березневим  ранком

Із  поетесою  Іриною  Шкребко.

Геть  стежку  замело  сніжком  до  ганку,

Та  ми  раділи  зустрічі  тайком.  



Із  того  часу  це  ім’я  –  Ірина

Для  мене  набувало  інший  зміст:

В  сім’ї  у  поетичній  це  перлина,

А  кожен  твір,  мов  дивний  благовіст.


В  Ічнянській  ми  тепер  «Поеткриниці»,

Милуюсь  нею  –  еталон  краси.

Чарують  її  вироби  світлицю…

Отож  тримайте  із  води  й  роси



У  день  народження  ці  щирі  побажання  –

У  році  він  є  особливий  день  –

Добра  і  світла,  радості  й  кохання,

Хай  доля  Ваша  квіткою  цвіте!
5.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790848
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 08.05.2018


Розбрелись по Україні (Слова для пісні) .

Розлились  по  Україні
Всі  річки  водою…
Душі  матерів  зомліли  –
Стрілися  з  бідою.
Плачуть  люди,  плачуть  води:
І  Дніпро,  і  Тиса,
Бо  ж  дітей  погасла  врода  –
Біда  горло  тисне…

Ой,  побігли  по  Вкраїні
Сльози  удовині…
Стоїть  народ  на  колінах  –
Стріча  домовини.
Кричать  душі  зо  всьой  мочки  –
Слова  в  них  застрягли:
«За  що  ж  гинете,  синочки,
Що  воленьки  прагли?»

Розбрелися  по  Вкраїні
Хрести  й  домовини.
Душі  москалів,  зміїні,
У  гореньку  винні.
За  що  ж  діточок  караєш,
О  Боже,  Великий?
Не  весілля  чом  збираєш,
А  ділити  лихо?!..

Розлились  по  Україні
Всі  річки  водою…
Душі  матерів  зомліли  –
Стрілися  з  бідою.
23.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790606
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 06.05.2018


Я дякую, доле

Я  дякую,  доле,  тобі  за  ті  дні,
Котрі  прожила  в  любові.
Були  серед  них  і  веселі,  й  сумні…
Здолали  ми  все  з  тобою:
І  смуток  холодний,  гостріший  за  ніж,
(Ми  рани  вдвох  рубцювали),
І  юності  час,  коли  ми  босоніж
В  колючу  стерню  ставали.

Я  дякую,  доле,  тобі  за  той  час,
Коли  молоділи  весни,
Тоді  Боже  небо  раділо  за  нас,
Бо  знову  любов  воскресла.
А  ми  пропливали  у  сонмі  заграв,
Забувши  про  біль  і  горе,
Когось  ми  здолали,  хтось  нас  переграв
У  нашім  життєвім  морі.
2.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790603
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 06.05.2018


Любові не буває половини

Любові  не  буває  половини  –
Вона  в  людини  є  або  нема.
Це  та  свята  природи  пуповина,
Котра  тебе  в  житті  твоїм  трима.

Вона  твої  і  крила,  і  тенета,
І  саме  так  влаштований  цей  світ:
Немає  без  любові  ні  поета,
Ні  воїна,  що  нації  є  цвіт.

Хто  ж  почуттям  торгує  і  землею,
Шукає  всюди  рибку  золоту,
Давно  існує  в  цім  житті  без  неї,
Живе  не  на  землі,  а  на  плоту.

А  доля  плоту  від  води  залежить,
Від  вітру,  тобто,  річки,  течії…
І  лиш  любов  до  краю  вірно  стежить,
Хто  ти  і  де,  і  друзі  хто  твої.

Любов  –  надійний  стержень  для  людини,
Котрий  її  й  на  бій  святий  веде
За  землю-матір  і  сім’ю-родину.
Він  визначає  кожен  її  день!
2.05.2018.
 
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790400
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 05.05.2018


Сивина

Із  сивиною  роки  обнялися
Її  й  його.  Обом  –  за  шістдесят.
Багато  друзів  в  вирій  подалися  –
Вони  ж  іще  плекають  диво-сад.
А  в  нім  –  журби  і  щастя  перевесла  –
Усе  зібралось  у  життєвий  сніп:
Міцні  морози  і  бурхливі  весни,
І  тихий  зойк,  і  зоряні  пісні,
І  сивина,  де  слід  не  тільки  долі  –
То  слід  живої  зрілої  краси.
Її  джерела  досі  невідомі,
Як  і  сльози  –  солоної  роси.
Вони  ж  їх  п’ють,  розбавлені  медами,
І  розбивають  келихи  щораз
На  щастя,  щоби  більше  не  ридали,
Шукаючи  для  себе  щирих  фраз.
10.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790398
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 05.05.2018


Прапор проти війни

У  пору  цвітіння  в  сусідськім  саду
Наш  прапор  розцвів.  Це    є  нації  дух.
Із  вітром  повів  непросту  він  розмову
Про  сутність  свою,  про  АТО  і  про  мову:
«Я  той,  з  ким  не  згине  земля  України
У  думах  народних  й  піснях  Чураївни.
Я  той,  в  кім  козацької  слави  ядро,
Хто  сіє  у  душах  любов  і  добро!
Я  сонце  з  блакиттю  тому  поєднав,
Щоб  край  Український  більш  воєн  не  знав!»
1.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790336
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 04.05.2018


І тільки віра

То  не  сніги  упали  в  коси  –
То  в  мами  рання  сивина,
В  очах  –  невиплакані  сльози,
Бо  на  її  землі  війна.
Душа  –  невипита  криниця
Любові,  ласки  і  тепла.
Не  раз  матусі  буде  сниться,
Коли  щасливою  була.

Життя  ділилось  її  навпіл,
Тепер  –  на  вістрі  у  біди,
Вона  пройшлась,  немов  цунамі,  –
Синок  загинув  молодий.
Крило  зламалося  у  мами  –
Притих  життя  її  політ…
І  тільки  віра  ще  тримає,
Що  завтра  мир  прийде  у  світ!
25.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790334
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 04.05.2018


Я не можу мовчать (Сл. для пісні) .

Я  не  можу  мовчать.
Коли  кров  запеклась  на  травах…
Я  не  можу  мовчать,
Коли  в  небі  вмирають  зірки…
Я  не  можу  мовчать,
Коли  в  серці  пекуча  рана,
Коли  діти  кричать,
Виглядають  батьків  роки!..

Я  не  можу  мовчать,
Коли  стогне  земля  під  «Градом»…
Я  не  можу  мовчать,
Коли  гинуть  щодня  сини…
Я  не  можу  мовчать,
Як  хрести  над  людським  парадом
Вже  до  світу  кричать:
«Танго  смерті  спини!  Спини!»

Я  не  можу  мовчать:
Україна  ж  моя  палає…
Я  не  можу  мовчать,
Бо  страждає  вдова  й  земля…
Я  не  можу  мовчать,
Коли  й  небо  про  мир  волає,
Коли  мертві  кричать,
Проклинаючи  слуг  Кремля…
Я  не  можу  мовчать…
1.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790200
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 03.05.2018


Моє зі мною житиме село

Літа  мої  від  осені  до  осені
Зібрались  у  важкий  великий  сніп.
Не  сяють  очі  вже  такою  просинню,
А  в  коси  впав  сріблясто-сивий  сніг.

Та  пам’ять  ще  жива  й  не  потолочена,
Намистом  у  ній  спогади  цвітуть
Про  те  село  –  близьку  й  далеку  вотчину,  –
Про  стежку  у  дворі  моїм  святу.
Густенько  споришами  геть  заткалася,
Рушник  при  хаті  –  мамин  оберіг,  –
Черемха  нареченою  прибралася,
І  навіть  віник,  що  стеріг  поріг.

І  заблукає  погляд  мій    між  квітами  –
Зазирить  мак  (між  мальвами  принишк),
Навстріч  красолі  брилики  зорітимуть,
В  мені  розбудять  посмішку  вони.
Проймає  жаль,  адже  вже  не  повториться
Те,  що  було.  В  минуле  попливло…
Допоки  серце  стукати  не  втомиться,
Моє  зі  мною  житиме  село.
30.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790190
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 03.05.2018


Не зможемо!

Пробачити  й  забуть?!..  Серйозні  речі,
А  особливо,  коли  ми  вже  не  малеча,
Коли  ще  кров  не  висохла  на  ранах,
Коли  земля  страждає  від  тирана,
Коли  за  неї  падають  кістьми,
Чи  зможем  це  колись  пробачить  ми?!

Чи  може  син  буть  матір’ю  забутий,
Допоки  їй  на  цьому  світі  бути,
Коли  за  нічку  коси  стали  сиві?
Забуть  таке  вона  не  має  сили!
Так,  ми  є  милосердними  людьми,
Але  пробачити,  забуть  не  зможем  ми!
30.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790026
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 02.05.2018


Люблю Десну

Коли  Десна  виходить  з  берегів
І  морем  розливається  довкола,
То  не  стає  кордонів  і  лугів.
Я  дива  ще  не  бачила  такого.
Застиг  під  сонцем  водяний  розлив
Німим  широким  жовто-синім  морем,
Ледь  виглядають  гілочки  лози.
Така  вода  втече,  але  не  скоро.

По  пояс  верби  в  воду  забрели,
Відкисли  вже  всі  ноги  їх  коряві.
Життя  собі  і  в  водах  зберегли.
Немов  солдати,  вільхи  поряд  браві.
Осліпли  очі  –  дивом  упились,
Яке  приходить  раз  у  рік  –  весною.
Ті  почуття  назавжди  збереглись,
То  ж  стільки  літ  живуть  в  мені  з  Десною.

Я  уявляю,  ніч  як  упаде
Й  засіє  води  зернами-зірками,
Несміло  птаха  пісню  поведе,
Поки  сова  «пугу»  своїм  злякає.
Люблю  Десну  я  у  весняний  час,
Від  вод  і  трав  навколишніх  п’янію…
Хто  на  Десні  весну  хоч  раз  стрічав,
У  того  серце  від  краси  німіє.
30.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790022
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 02.05.2018


Чернігівцю Андрію Лебедєву присвячую (посмертно) .

(Його  поховали  25.04.2018.  після  3-ох  років  пошуків).

Шукали  три  роки,  поки  відшукали…
Засвідчив  про  те  результат  ДНК…
В  полон  захопили  Андрія  «шакали»…
Безжальна  вбивала  іззаду  рука…
Стріляла…  в  беззбройного…  Щоби  надійно…
Аби  не  ожив…  Щоб  навіки  закляк…
Три  роки  країна  шукала  Андрія,
Бо  син  її  був  він  і  є,  позаяк.

Хоч  років  відвів  йому  Бог  небагато,
Та  воїн  свій  край  научився  любить.
Послав  не  один  він  «гостинець»  для  «брата»,
Уклав  москалів  у  «двохсоті  гроби».
Ридали  за  ним  і  рідня,  й  побратими,
І  друзі.  І  місто  притишило  крок…
Це  воїна  душу  до  раю  впустили,
Й  поменшало  в  небі  яскравих  зірок.
29.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789693
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 30.04.2018


Щоб закінчилась війна

Не  три,  то  п’ять  поранених  щоднини…
Калічить  нам  дітей  «вчорашній  брат».
Чи  кінчиться  колись  лиха  година
І  згинуть  назавжди  москаль,  бурят?

Я  ж  вірю,  що  існує  кара  Божа,
Бо  зло  не  може  довго  панувать  …
Настане  час:  Всевишній  допоможе
Й  закінчаться  ці  кров’яні  жнива.

Моя  країна  ще  себе  відродить  –
Дзвенітиме  у  ній  дитячий  сміх,
Свій  пройде  шлях  від  роду  і  до  роду,
І  «брат  вчорашній»  відповість  за  гріх.

А  той,  хто  край  свій  по-синівськи  любить
І  волі  хоч  краплинку  пригубив,
Ніколи  совісті  і  гідності  не  згубить,
Бо  це  є  тест,  що  ми  є  не  раби…

Гортає  час  календаря  листочки,
Де  кожен  день  статистика  сумна…
Та  навіть  з  вічності  синочки  наші  й  дочки
Все  зроблять,  щоб  закінчилась  війна!
28.04.2018.

Ганна  Верес  Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789691
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 30.04.2018


Крізь призму століть

Зі  слів  розкутих  і  найтонших  фраз
Собі  я  витчу  промінець-надію,
Який  би  у  кулак  народ  зібрав
Й  повів  творити  історичне  діло.
Всьому  початком  є  лиш  сутність  слів  –
Вони  володарі  епох-реалій,
І  в  ролі  полководців,  і  послів
Завжди  вони  найпершу  скрипку  грали.

Крізь  сиву  призму  пройдених  століть
Ще  не  змінилась  сутність  і  свободи.
Саме  вона  найбажаніший  плід
Була  і  є  людині  і  народу.
Ті,  хто  пізнав  свободу  й  слова  суть,
Із  праведного  шляху  вже  не  звернуть,
Бо  у  собі  цей  скарб  завжди  несуть.
Ним  дихає  синівська  кров  у  венах.
21.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789499
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 29.04.2018


Це не земля рабів

Злились  де  біль  і  пісня  воєдино  –
То  все  моя  поліська  сторона,
Гніздо  тут  і  моя  сім’я-родина,
Й  надійна  для  країни  тут  стіна.

Земля  Чернігівська  –  колиска  України,
Тут  нації  і  серце,  і  душа.
Це  звідси  втрапив  Муромець  в  билину
І  Ігор-князь  на  половців  рушав.

Не  раз  вона  втрачала  свою  волю,
Та  дух  її  від  болю  не  слабів.
Сьогодні  тут  кується  наша  доля.
Земля  Чернігівська  –  це  не  земля  рабів!
26.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789496
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 29.04.2018


Веснянка

Коли  весна,  усміхнено-весела,
Пошле  на  землю  перший  жмут  тепла,
То  оживуть  ліси,  поля  і  села,
І  стежка,  що  до  річечки  вела.

І  забрунькує  зеленню  вербиця,
У  листя  згодом  посмішку  схова,
Мов  килими,  простелиться  пшениця,
Веснянку  вперше  птаха  заспіва.
12.09.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789403
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 28.04.2018


Криваво-чорний слід війни

Сивіють  рано  наші  матері:
Синочки  ж  їхні  у  борні  згорають…
Чи  розуміють  це  ті,  що  вгорі,
Як  туга  серце  материнське  крає?

Хтось  двадцять  мав,  а  хтось  –  за  п’ятдесят…
Війна  про  вік  ніколи  н  питає,
А  особливий  має  вона  сад,
Де  лиш  хрести…  Й  вітри  на  них  ридають.

Допоки  будуть  гинуть  молоді
Й  з  посрібленим  чолом  солдати  наші?
Хтось  був  учитель,  медик  чи  водій…
Скільком  політ  життя  спинила  Раша?

А  кожна    смерть  –  не  тільки  в  серці  біль  –
Душа  прошита  кулею  навіки,
Й  тече  життя  матусине  в  журбі,
Хоч  син  її  став  справжнім  чоловіком.

В  війни  завжди  криваво-чорний  слід  –
Він  землі  й  душі  навпіл  роздирає…
Коли  ж  це  зрозуміє,  врешті,  світ,
Що  доля  завойовників  карає?!
21.04.2018.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789400
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 28.04.2018


Весна прилетіла

Весна  із  журавлями  прилетіла.
Втекли-розтали  рихлі  вже  сніги.
Земля  теплу  весняному  зраділа.
Заозерили  водами  луги.

Ген,  жайворонка  пісня  полилася.
Гаї  збудили  співом  солов’ї.
Весна-красна  тим  дивом  упилася,
Впізнавши  в  них  мелодії  нові.

Ось  жабка-стрибка  кумкнула  в  ставочку,
Мережку-стежку  вишив  журавель,
Одяг  сіреньку  і  м’яку  сорочку.
В  ній  дотепер  журавлик  той  живе.
11.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789344
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 27.04.2018


У поле завітаю

Немов  у  храм,  я  в  поле  завітаю,
Вітрам  стокрилим,  сонцю  поклонюсь,
Засіяти  в  них  дозволу  спитаю
Ту  землю,  що  любив  колись  дідусь.

Нехай  боки  їй  сонечко  зігріє,
Дощі  напоять  радістю  зерно,
Вечірнє  небо  тішить  і  зоріє,
Бо  для  хлібів  важливе  і  воно.

Коли  жита  потягнуться  до  нього,
А  колоски  вусаті  зашумлять,
Немає  щастя  більшого  земного,
Ніж  те,  як  хліб  народжує  земля!
20.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789341
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.04.2018


Село моє рідне

Село  моє  рідне  –  краса  незрівнянна,
Криниць  глибина  в  тобі  й  шепіт  хлібів,
Від  тебе  стежина  вела  і  від  мами.
Несу  ці  два  образи  завжди  в  собі.

Село  моє  –  то  сторона  веселкова
З  травневою  свіжістю  квіту  садів,
Всевишній,  повісивши  в  небі  підкову,
Помітив  для  мене  місцини  святі.

Село  моє  –  мною  не  випита  казка,
Де  гай  потонув  у  піснях  солов'їв.
Самотньо  коли  на  душі  мені  й  важко,
Думками  лечу  до  притихлих  ставів.

Село  моє,  ти  мій  початок  для  пісні,
Де  верби  схилились  в  зажурі  своїй,
До  тебе  вертатиму,  доки  не  пізно  –
Хрести  там  чекають  моєї  сім'ї.
11.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789180
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.04.2018


Надія

Коли  зрада  в  очі  засміється
І  застеле  погляд  твій  сльоза,
Пам’ятай,  лиш  той  в  житті  не  гнеться,
В  кім  надія  з  рук  не  вислиза.

Коли  доля  ниткою  снується
А  чи  пригощає  полином,
Те  життя  щасливим  не  назветься,
Й  не  залити  ту  печаль  вином.

Краще  пошукай  тоді  розради
Чи  у  Бога,  чи  у  самоти,
І  хоча  гіркою  буде  правда,
Все  ж  зумій  надію  віднайти.

Й  доля  знов  до  тебе  посміхнеться,
В  душу  знов  наллє  тепла-добра,
І  усе-усе  в  житті  складеться,
Й  сонечко  в  очах  твоїх  загра.
22.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789176
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 26.04.2018


Звідки до нас з’являється весна

Звідки  до  нас  з’являється  весна:
Із  монотонності  небес,  чи  із-під  снігу,
На  різнотрав’я  і  пташиний  спів  рясна,
Де  всі  змагаються  весні  й  собі  на  втіху?

А  може,  сонце  нам  спуска  весну,
Щоби  і  працею  уславилась  людина,
Під  солов’їну  пісню  голосну
 Нові  земля  щоб  врожаї  усім  зродила.

О  весно!  Ти  загадка  й  для  малят,
З  теплом  повінчана  і  з  казкою-красою,
Лиш  ти  так  можеш  душі  звеселять
Й  вмивати  ранки  свіжою  росою!

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788604
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 22.04.2018


Кохаю

Дзвеніла    тиша    навкруги,
Як    вперше    ми    зустрілись,
Серця,    як    в    полум’ї    стоги,
Коханням    загорілись.
Ми    ж    так    кохались    –    я    і    ти,
Немов    одна      сполука,
Та    не    змогли    життям    пройти    –
Завадила    розлука.

Дзвеніла    тиша    навкруги,
Свої    в    неї    закони:
Ніколи    річки    береги
Не    зійдуться.    Ніколи!
Давно    вже    вицвіли    літа  –
Біліють  пасма  в  косах…
Не  раз  розтали  вже  сніги,
Та    душі    щастя    просять.

Дзвеніла    тиша    навкруги,
Як    ми    зустрілись    знову.
Де  трави  пахли,  вже  стоги  –
Те    саме    тільки    слово.
–  Кохаю,  –    вимовила    я,
Ти    в    унісон:  
   –  Кохаю.
Хай    це    високе    почуття
Усе    життя    триває.
11.05.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788602
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2018


Коли весна заповнить небокрай

Коли  весна  заповнить  небокрай
Блакиттю,  що  лиш  раз  на  рік  буває,
Здається,  що  то  світлий  Божий  рай,
Де  на  хмаринці  сонце  пропливає.
Ген  чарівні,  високі  небеса,
Мов  крилами,  планету  огорнули,
І  ожива  небачена  краса,
В  яку  природа  й  люди  всі  пірнули.

В  зеленотрав’ї  річки  береги,
Де  поміж  них  пливуть  поважно  води,
Звучать  пташині  хори  навкруги,
Й  берізок  білоногих  манить  врода.
Ось  довгокоса  івонька-верба
Нагнула  стан  і  гілля  до  водиці,
Немов  над  сином  матері  журба,
Немов  сльоза  за  мужем  удовиці.

А  як  запахне  вишні  білий  цвіт,
Заметушиться  плем’ячко  бджолине,
Світлішим  стане  цей  весняний  світ,
Чекатиме  квіток  і  на  калині.
Красу  ту  райську  вип’ю  я  до  дна,
Пташиною  знімуся  в  піднебесся,
Щоби  її  ще  й  з  висоти  пізнать
І  зустрічати  з  нею  свої  весни.
16.03.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788453
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 21.04.2018


Мамина душа

О  мамочко,  твоя  душа
Безмежно-щедра  і  багата,
В  піснях  оспівана  й  віршах,
Готова  світ    весь  обійняти.
Твоя  розіп'ята  душа
Терпляче-чиста  і  правдива,
На  поміч  звикла  поспішать
І  не  лише  своїй  дитині.

Ти  та,  без  кого  білий  світ,
Давно  би  чорним  став,  холодним,
Йому  даруєш  долі  цвіт  –
Дитя  своє  несеш  в  долонях.
Ти  та,  хто  щедро  засіва
Зерно  любові  в  кожну  душу,
Без  нього  б  темним  люд  ставав,
Лукавив  би  і  був  байдужим.

У  тебе  сонячна  душа,
Любові  ти  є  рятівниця,
Що  звикла  в  дітях  залишать,
Рясних  чеснот,  тепла  криницю.
23.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788452
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.04.2018


Цей Седнєв

Цей  Седнєв  –  тиха  гавань  для  творців:
Художників  і  обраних  поетів.
Багато  побувало  тут  спеців,
Що  підняли  за  воленьку  багнети.
Краса  природи  і  краса  душі
З’єднались  на  землі  цій  воєдино  .
Піснями  стали  Глібова  вірші
Й  Шевченка  доля  теж  сюди  водила.

Тут  Лизогубів  замок  і  церкви
Того  хвилюють,  хто  дістав  їх  оком.
І  ненароком  горло  біль  здавив:
Чи  знають  це  чиновники  високі,
Що  підступає  неспокійний  Снов
І  до  альтанки  Глібова,  й  до  школи.
І  це  не  є  ні  казкою,  ні  сном  –
В  природі  на  усе  свої  закони:

Те  знищити,  що  зроблено  не  так,
Перетворить  будівлі  у  руїни…
Коли  ж  наш  Седнєв  буде  розквітать  –
Краса  і  гордість  неньки  України?
Краса  природи  і  краса  душі
Живуть  іздавна  в  Седнівському  краї,
Загорнена  у  сиві  спориші,
Й  на  хвилях  Снову  сяє  світлограєм!
19.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788316
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.04.2018


Марії Тихонівні (Сусідці присвячую)

Вставала  з  сонцем,  падала  з  зорею  ––

Така  нехитра  доля  удови…

Хлоп’яток  двоє  дибали  за  нею  –

Ланцюг  недолі  шлях  її  обвив.

Вона  ж  жила,  трудилась,  не  здавалась,

Ховала  тугу  аж  на  дно  душі,

Й  хоч  очі  чоловічі  задивлялись,

Не  ризикнула:  діти  ж  їм  чужі.

Косила  і  рубала,  і  пиляла,

Рукам  її  підвладне  було  все.

Про  її  сльози  лиш  подушка  знала,

Та  морщилось  без  радості  лице.


На  світ  дивились  жінки  світлі  очі,

Шукаючи  розради  у  красі…  

Тікали  дні,  хмеліли  смутком  ночі,

Іскрився  іній  у  тугій  косі.

Добра  у  ній  невипита  криниця,

Якої  вистачало  на  усіх.

Не  раз  батьки  й  сестра  їй  буде  сниться,

Може,  за  рід  спокутувала  гріх.


Життя  промчало,  мов  гривасті  коні,

Стомились  руки,  ноги,  та  не  дух.

Такою  вона  буде  і  до  скону,

Бо  з  роду  й  покоління  відчайдух,

Що  знало  і  дитинство  полинове,

І  горя  смак  з  любов’ю  пополам…

І  товпляться  думки  про  неї  знову:

Душі  такій,  рукам  таким  хвала!
12.04.2018.

Ганна  Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788313
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 20.04.2018


Коли весна утопиться в красі

Коли  весна  утопиться  в  красі,
Отій  найпершій,  свіжій  і  цнотливій,
Купають  ранки  трави  у  росі
І  перший  грім  розбудить  теплу  зливу,
Й  зозулине  озветься  з  гаю  «ку»,
Й  веселка  з  небом  землю  поєднає,
Хіба  красу  ще  стрінеш  де  таку,
Й  земля  така  у  світі  лиш  одна  є.
7.04.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788128
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 19.04.2018


Ніч і кохання

Зоріла  нічка  казкою  любові,
І  таємниче  небо  посміхалось.
Кажуть,  кохання  –  то  дарунок  Бога,
Може,  тому  так  солодко  кохалось.

Кохання  й  ніч  пливуть  частіше  в  парі,
І  часто  одне  одного  рятують,
Коли  ж  вночі  коханням  тільки  марять,
Таке  життя  нічого  не  вартує.

Кохання  й  сни,  здається  несумісні,
І  вибір  поміж  них  завжди  відомий.
Не  здатні  для  кохання  душі  прісні,
Тому  й  живуть  вони  без  щастя-долі.
29.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788126
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2018


Весна спустила перший жмут тепла


Весна  спустила  перший  жмут  тепла,

Земля  травневим  снить  уже  розмаєм,

Вода  струмком  грайливим  потекла,

Дощі  сніги  останні  розмивають.

Ось  сонце  першу  квітку  дістає

Із-під  землі,  мені  щоб  дарувати,

Відкрила  миле  личенько  своє  –

Й  рука  не  хоче  пролісок  зривати.

Жовто-зелено  дивиться  верба

На  синє  диво,  що  з  землі  сміється.

І  шпак,  немов  заведений,  стриба  –

Весни  неперевершений  співець  він.
25.02.2013
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788026
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 18.04.2018


Вівсянки пісня пролітала збоку

Зима  ще  ткала  сіре  полотно,
Де  донедавна  навкруги  біліло,
Коли  весна  заглянула  в  вікно
Й  промінчиком  постукала  несміло,
Мов  запросила:  «Досить  вже  дрімать.
Виходь  до  мене,  мушу  привітати.
Своє  відпрацювала  вже  зима  –
Вівсянка  заходилася  співати.»

Схвильована,  ступаю  на  поріг
Й  шукаю  смілу  ту  малу  пташину…
Безкрая  синь  застигла  угорі,
І  погляд  мій  до  себе  мов  пришила.
Торкнулась  вона  леготом  лиця
І  посмішку  збудила  ненароком,
На  крилах  весняного  вітерця
Вівсянки  пісня  пролітала  збоку.
А  в  ній  –  усе:  і  радість  осяйна
Від  того,  що  зима  уже  тікає,
Й  надія  тепла,  світла,  весняна,
Дарована  мені  й  моєму  краю.  

12.02.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788023
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 18.04.2018


Ранок над Десною

Не  раз  в  житті  я  осені  стрічала
І  зими    проводжала    до  весни,
Та  ненароком  доля  повінчала
Мене  з  красою  ранку  і  Десни,  
Де,  як  і  я,  вже  сивокосі  верби,
Які  не  раз  зустріли  тут  весну.
Вода  під  ними  стомлено-отерпла  –
У  роздумах  після  нічного  сну.
А  понад  нею  –  марево  стіною,
Мов  вартовий  і  тиші,  і  краси.
Хто  зустрічавсь  хоч  раз  в  житті  з  Десною,
У  травах  босі  ноги  заросив,
Той  щастя  більшого  у  Бога  не  просив.
3.03.2018.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787859
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 17.04.2018


Україна моя котрий рік у війні

Україна  моя  котрий  рік  у  війні  –
І  себе,  й  цілий  світ  рятує.
Її  вірні  сини  полягли  у  борні
За  свободу,  мов  хліб,  святую.

Україна  стріча  на  колінах  синів,
Біль  мечем  розтинає  груди:
Скільки  ще  ця  війна  в  нас  поставить  хрестів,
Скільки  свіжих  могил  ще  буде?

Україна  ховає  найкращих  дітей…
Геноцид,  чи  ціна  за  волю?
Тільки  Бог  один  знає  всю  правду  про  те,
Як  нам  вибороть  кращу  долю.

Україна  у  ранах  кривавих,  важких,
Від  так  званих  «братів»,  лукавих,
Це  вони  гнули  нас  не  роки,  а  віки,
Смертю-голодом  не  злякали.

Україна  жива.  Й  хоч  болючі  шрами
Нагадають  не  раз  про  себе,
Гордо  пройде  вона  через  війни-шторми
Й  сонце  волі  освятить  небо!
5.05.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787858
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 17.04.2018


Провісники весни

Клини  мережать  небо  журавлине  –
Провісники  весняних  сподівань  –
На  цей  раз  «кру»  їх  зовсім  не  журливе,
Хоч  жайвір  ще  весні  не  заспівав.
Купалися  вже  трави  в  перших  росах,
Верба  сережки  жовті  зодягла,
Спустивши  у  водицю  довгі  коси,
Хмариночку  зловила,  що  пливла.

Утрапили  в  полон  і  журавлята,
Розчулили  присутністю  вербу,
У  дзеркалі-воді  їхні  крилята
Заколисали  хвильками  журбу.
Мене  теж  даль  покликала  висока
І  добре,  що  вона  не  має  меж,
Побавилося  мною  сонця  око,
Поки  пробились  крила  в  мене  теж.
9.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787056
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 11.04.2018


Будь певен!

Йшов  до  могили…  уклонитись  другу,
Котрий  йому  життя  урятував…
Спиняли  разом  варварську  наругу  –
Там  перемогу  кожен  з  них  кував.

Приніс  чарчину  і…  удячну  душу,
Бо  ж  завдяки  йому  лишивсь  живий:
«Перед  тобою  у  боргу  я,  друже,  –
І  горло  біль  непроханий  здавив,  –

Важкі  часи  для  України  й  досі,
Та  в  зуби  вже  не  дивимось  орді.
Вже  віддощила  і  четверта  осінь,
І  батальйон  не  той,  що  був  тоді.

Рашистам  ми  за  тебе  відплатили,
Отримали  свій  борг  вони  сповна,
Коли  зайшли  ми  ворогу  із  тилу,
Але  війна,  сам  знаєш,  є  війна.

Багато  вояків  лягло  і  наших,
Найважче  ж,  коли  гинуть  молоді…
Намітився  каюк  бандитам  Раші,
Й  твоя  душа  зрадіє  теж  тоді.

Надію  нашу  й  віру  не  здолати  –
Ця  зброя  найнадійніша  в  путі.
За  землю  нашу,  за  Вкраїну-матір!
Ми  праве  діло  звершуєм  в  житті,  –

Підняв  чарчину,  око  ледь  примружив…
Сльозу  якось  невміло  він  змахнув:
Царство  небесне,  незабутній  друже,
Будь  певен,  ми  цю  виграєм  війну!»
9.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787052
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 11.04.2018


Я простелю весні рушник

Коли  весна  вітри  вже  запряже,
І  ті  примчать  її  до  свого  дому,
Вона  льоди  поріже,  мов  ножем,
І  прожене  сніги  й  зимову  втому.

Я  простелю  для  неї  рушничок
І  запрошу  у  край  свій  на  гостини,
Замовлю  музику  і  пісеньки  пташок,
І  розіпне  весна  свою  хустину.

А  там  лугів  небачена  краса,
Й  кульбабки-сонця,  росами  умиті,
І  день,  котрий  не  поспіша  згасать,
І  вод  зелено-сині  оксамити.
19.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786931
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 10.04.2018


Чи думала земля?

Чи  думала  колись  земля  Донецька,
Що  так  її  заллють  живою  кров’ю,
Й  та  кров…  синівська  буде  –  не  турецька,
А  Раша  ще  й  кордони  перекроїть?
Чи  думала  вона,  що  вп’ється  лихом,
А  край  вмиратиме  у  обіймах  недолі?
Звучить  тепер  гірка  її  молитва:
«Прости  ж  бо,  Отче,  не  віддай  в  неволю…»

Й  кричить  серед  руїн  душа  Донбасу:
«Чому  так  сліпо  вірили  Росії?
Тепер  калічать  «Градом»  і  фугасом
Ту  землю,  що  давно  не  жнуть,  не  сіють.
Утрат  таких  земля  іще  не  знала,
Сльозами  вмита  і  полита  горем…
Давно  пора  позбутися  хозарів,
Вінок  одягши  волі  й  непокори!»
3.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786930
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 10.04.2018


Коли весна у сни мої загляне

Коли  весна  у  сни  мої  загляне
Й  лелечі  клини  витчуть  небеса,
Зазеленіють  барвами  поляни,
Весняну  казку  стануть  колисать.

Вітри  розчешуть  в  полі  зелен-вруни,
Що  килимами  обіч  розляглись,
Заграють-задзвенять  весняні  струни,
Немов  теплом,  квітневим,  упились.

Засяє  річка  сріблом-кришталями,
В  воді  розбудить  сонний  очерет,
Як  повінчає  зорі  з  солов’ями,
Цимбали  дасть  їм,  скрипку  і  кларнет.  
16.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786736
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 09.04.2018


Чия вина?

Стояла  ніч  у  росах  по  коліна…,
Щербатий  місяць  зорі  рахував…
Пеклась  душа  матусина  й  боліла:
Чому  синочка  Бог  не  врятував?

Тремтіло  серце  і  не  спали  очі,
Хоча  до  ранку  місяць  допливав.
«Сльоза  завжди  є  подругою  ночі»,  –
Блукала  в  думах  мами  голова.

А  ніч  зорила  гордо  й  німо  з  неба,
Немов  забула,  що  кипить  війна…
І  розпустили  коси  сиві  верби,
Бо  зрозуміли,  в  тім  чия  вина.
21.09.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786734
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2018


Козацький гімн

Котилась    пагорбами    слава
Про    українських    козаків,
Немов    гучний    удар    литаври,  
Скрізь    звуки    ширились    такі.

Від    Кия,      Щека    і    Хорива
Вони    всотали    дух    Русі,
Душі    козацької    пориви
Були    високими    усі.

Тож    козаки    –    борці    за    волю
Землі    своєї    і    Дніпра,
В    боях    кували    власну    долю,
Кохались    в    променях    добра.

Козацька    слава    невмируща,
Вона    є    покликом    душі.
Живе    в    народі,    в    самій    гущі,
Що    є    історії    рушій.

Хоч    дмуть    вітри    несамовиті
На    Україну    молоду,
Все    ж    вірим    –    Бога    дивний    витвір
Новий    на    цій    землі    зведуть.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786300
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 06.04.2018


Весна і кохання

Весна  засипала  теплом,
Зелом-травою,
Тож      лізе    крокус    напролом
З    землі    на    волю.

Голівку    чемно    підійма,
Вітає    небо,
Весняне    сонце    обійма,
Бо    є    потреба.

Торкнулось    ніжних    пелюсток
Тай    засміялось.
Розправив    зморщечки    листок    –
Все    забуяло.

Комаха    нюхала    той    цвіт
Тай    закохалась,
Крокус    послав    їй    свій    привіт    –
Вона    й    зосталась.

Адже    в    кохання    і    весни
Чарівна    сила    –
Із    ночі    зробить    день    ясний
І    небо    синє!..

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786298
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2018


Українська душа (1) і (2)

[b]Українська  душа  (1)
[/b]
Україно  моя  ти,  згорьована,
Скільки  раз  ти  була  завойована!
Скільки  раз  твоя  воля  ламалася?
Та  душа,  як  граніт,  все  ж  трималася!

Українська  душа  в  праці  кована,
В  пісні,  танці,  у  звичаях  схована,
Хлібом,  сіллю  і  сонцем  заквітчана,
З  щедрим  серцем  давно  вже  повінчана!

Українська  душа  –  нерозгадана  –
Все  було:  піднімалась  і  падала,
Та  себе  розтоптать  –  не  дозволила,
Бо  жила  з  непокірною  волею.

Українська  душа,  будь  ще  й  сильною,
Молодою,  із  мудрістю  сивою,
Щоб  ніколи  й  ніхто  не  наважився
Твою  честь  розтоптать.  І  не  скаржився

Щоб  народ  наш  ніколи  на  доленьку  –
Повернувся  до  віри,  до  Боженьки,
І  зажив,  як  годиться  народові:
Разом  з  правдою,  і  зі  свободою!
2012.

[b]Українська  душа  (2)[/b]

Болем  геть  переорана
Українська  душа,
Бо  не  ті  короновані  –
Крадуть,  дурять  –  грішать.
Закували  знов  правдоньку
У  тенета-замки,
У  війні  маєм  зрадоньку…
Чи  ж  ми  не  козаки!?

Встаньмо  дружно  і  молодо,
Як  єдина  сім’я,
Між  ковальнею  й  молотом
Здавна  наша  земля.
Досить  слізьми  вмиватися,
Бо  ж  сльоза  –  не  вода,
І  не  личить  нам  гратися,
Як  нависла  біда.

Сипле  зорями  світлими
Знов  весняна  нам  ніч,
З  Кобзаря  заповітами
Станьмо  всі  пліч-о-пліч.
Волю  неньки  рятуючи,
Оголяймо  шаблі,
Україні  муруючи
Найміцніші  щаблі!

Болем  геть  переорана
Українська  душа,
Загадкова,  нескорена,
Вижива  й  без  «гроша»,
Незнайома  із  відчаєм
В  чужих  землях-світах,
Бо  з  землею  повінчана,
Що  для  неї  свята!
29.03.2018.  

Ганна  Верес  (Демиденко).




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786160
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 05.04.2018


Плине час

Плине  час  бурхливою  рікою
Поміж  бід  життєвих  і  незгод.
Я  землі  не  знаю  ще  такої,
Де  би  стільки  витерпів  народ.
Плине  час,  тікають  у  минуле
Воєн,  революцій  суєта,
Та  ніщо  народ    мій  не  нагнуло.
Нація  моя  уже  не  та,
Щоби  підгинать  коліна,  плечі,
Вже  Росія  нас  не  заляка.
Весь  народ:  і  молодь.  І  малеча  –
Знайдуть  українця-вожака!
27.05.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786157
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2018


Не вітри сердиті віють (Слова для пісні) .

Не  вітри  сердиті  віють,
Все  руйнують  на  путі  –
То  війна…  Й  сини  сивіють,
Хоч  такі  ще  молоді.
І  не  ворон  в  лісі  кряче  –
Доля  плаче  козака:
Кров  із  серденька  гаряча
Кропить  тіло  і  стіка.

Чула  мати  лихо  з  сином
І  за  кілька  сотень  миль,
І  молитвою  просила
Бути  й  ворогів  людьми.
І  Всевишнього  благала,
Щоби  війни  зупинив,
Щоб  не  плакали  кохані  
І  не  падали  сини.

Не  сніги  упали  в  коси  –
То  в  матусі  сивина,
А  із  нею  рання  осінь,
Бо  пройшлась  по  ній  війна.
Не  дощі  зросили  очі,
Донедавна  голубі,  –
То  сльоза,  що  дні  і  ночі
У  чеканні  і  журбі.
28.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785910
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 03.04.2018


Душа моя не матиме спокою

Коли  весна  затче  землі  простори
Зелом  первісним,  котиками  лоз,
Уп’ються  сонцем  і  долини,  й  гори,
Чекатимуть  шумливих  перших  гроз.

Й  душа  моя  не  матиме  спокою  –
Розчиниться  у  диханні  весни:
То  чайкою  злетить  понад  рікою,
То  забреде  у  течію  Десни.

І  розіллється  морем  далиною,
Обніме  верби  збуреним  теплом,
Озветься  в  лісі  дивною  луною
І  знов  злетить,  розправивши  крило.
8.09.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785906
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 03.04.2018


Перемоги знак

Знову  Україна  застогнала  –
Ще  один  упав  її  синок  –
То  орди  російської  навала
Смерті  зодягла  йому  вінок.

Затремтіла-затряслась  землиця  –
Напилась  біди  донесхочу…
Жде  бійця  кохана  білолиця,
Мріє,  як  прихилиться  к  плечу,
Як  удвох,  узявшися  за  руки,
Стануть  вони  разом  на  рушник.
Житимуть  в  любові,  без  розлуки,
Й  діти  їх  не  знатимуть  війни.

Піднялась  душа  бійця  над  тілом,
Путь  долала  з  ангелами  ввись…
Ні,  вона  не  плакала  –  раділа:
Перемоги  знак  таки  повис!
30.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785639
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 02.04.2018


Весна спустилась над селом

Весна  спустилась  над  селом,
Збудила  життєдайні  соки,
І  все  навколо  зацвіло
Під  синім  куполом  високим.

Ген  плинуть  клини  журавлів
Понад  озерами,  над  плаєм,
Понад  безмежністю  полів.
Їх  клекіт  душу  забавляє.

І  ліс  ураз  ожив,  і  луг,
Їх  сонце  променем  голубить.
Роботи  більшає  селу,
Та  працювати  воно  любить.
7.04.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785638
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 02.04.2018


Доторкаюсь до правди

Я  оголеним  нервом  доторкаюсь  до  правди,
Відчуваю  її,  захмелілу  від  лжі,
Знов  прокручую  все  і  шукаю  розради,
Як  же  трапилось  так,  що  при  владі  чужі?

Інші  зайди  Донбас  без  жалю  розпинають,
Може,  це  відголос  ся  чужої  нам  гри?
Від  отриманих  ран  тисячі  вже  конають.
Відійшов  до  Росії  і  зраджений  Крим.

Болем  серце  зайшлося,  та  надії  чекає,
Бо  ж  сини  полягти  не  могли  задарма.
Люди,  будьмо  людьми  –  не  чиїмись  ляльками!
Тільки  сильний  народ  в  руках  долю  трима!
18.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785576
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2018


Що ти зробив для України?

«Що  ти  зробив  для  України,  –
Собі  дозволю  я  спитать,  –
Коли  твоя  країна  гине?
Як  на  могилах  танцювать
Отих,  хто  впав  на  полі  брані
За  мене  й  тебе,  і  дітей,
Отримавши  смертельні  рани?
Не  маєш  права  ти  на  те!

Коли  ти  справжній  українець,
Й  байдужістю  не  захворів,
Змітаймо  кодло  все  зміїне  –
Землі  своєї  ворогів.
Важка-тяжка  борні  дорога  –
Якщо  не  хочемо  сконать,
Тоді  здобудем  перемогу,
Як  навчимося  зло  карать!
Устаньмо  ж  всі  за  раттю  рать!
5.03.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785575
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 01.04.2018


Сьогодні трьох поранено в АТО

Сьогодні  трьох  поранено  в  АТО
Й  три  материнських  серденька  занили…
А  чи  болить  тому,  хто  втік  в  Ростов
І  цю  війну  привів  на  Україну?

Сьогодні  пролилася  знову  кров…
За  що  війна  синів  наших  карає?
Чи  не  за  те,  що  знають  ту  любов,
Що  волю  береже  своєму  краю?

І  потекла  їх  кров  у  ту  ріку,
Що  Україні  воленьку  боронить…
Дитя  ж  героя  раптом  в  дитсадку
Не  по-дитячому  сльозинку  ронить.

Ріка  та  болем  всюди  розлилась
Й  заглянула  уже  не  в  три  оселі…
Чому  ж  і  досі  мрія  не  збулась,
Печаллю  заткані  міста  і  села?

Сьогодні  трьох  поранено  в  АТО
Й  три  горя  в  їх  постукали  оселі…
–Чи  відповість  за  кров  синів  хоч  хтось?  –
Шептала  кожна  матінка  до  себе.

Їх  троє  тих,  хто  залишили  стрій
І  на  їх  місце  сотні  інших  встали,
Життя  вручивши  долі  й  медсестрі,
Герої  вірять:  мир  таки  настане!
6.08.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785325
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 31.03.2018


Життєва течія

Пливуть  літа  життєвою  рікою
Й  несе  їх  неспокійна  течія…
Ти  знав  мене  давно  і  не  такою.
Сьогодні  я,  коханий,  не  твоя.

Пливуть  літа,  минають  перепони,
Бо  непросте  завжди  людське  життя.
Чужі  для  нього  човники  й  понтони,
Лікують  душі  тільки  каяття.

Пливуть  літа…  Їх  вітер  підганяє…
Біліє  шум  на  скронях  у  обох,
А  в  серці  й  досі  відгомін  лунає
Того,  що  люди  нарекли  «ЛЮБОВ».
6.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785323
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2018


Чи може мати прощення любов?

Чи  може  мати  прощення  любов
Того,  хто  пов’язав  себе  з  сім’єю?
Не  одного  торкалася,  либонь,
Ця  думка,  що  тотожна  із  моєю.

І  хто  диктує  те,  кого  любить
Й  коли  упитись  почуттям  тим  дивним?
Ми  ж,  щоб  Отця  святого  не  гнівить,
Таємно  молимось  йому  за…  ту  ж  людину.

Снують  німі  питання  у  душі…
Де  відповідь  шукати:  справа?  зліва?
Вони  ж  живуть  у  серці  і  в  вірші,
Адже  кохання  –  почуття  нетлінне.
6.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785215
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018


Не сміймо правду забувать!

Кістлява  голоду  рука
На  Україну  замахнулась,
Гадала,  волі  дух  зляка,
Аби  Кремлю  ще  нижче  гнулась.
Такий  був  мирний  хід  війни,
Коли  лягало  нас  мільйони,
Та  родовід  наш  все  ж  не  зник  –
Нові  устали  батальйони.

Хоч  нелегкий  чекав  нас  путь:
Війна,  знов  голод  нас  точили,
Та  позбавлялись  таки  пут
Й  зростали  крила  над  плечима.
Війна  йшла  в  душах  і  серцях
Й  нові  шукала  знову  жертви.
Чого  війна  вартує  ця,
Це  знають  і  живі,  і  мертві?

Нема  у  світі  ланцюгів,
Щоб  волю  нашу  закувати.
Вони  –  то  атрибут  рабів.
Нам  шлях  до  світла  торувати!
Не  сміймо  ж  правди  забувать,
Чого  вартує  наша  воля.
І  у  ділах  –  не  на  словах
Плекаймо  Україні  долю!
23.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785211
рубрика: Вірші, Історична лірика
дата поступления 30.03.2018


Ріднокрай

Майже  все  моє  свідоме  життя  пройшло  на  Полтавщині  і,  повернувшись  на  Чернігівщину,  я  хвилювалася,  як  зустрінуть  мене  на  рідній  землі  у  літературних  колах.  Перший,  з  ким  я  поспілкувалася  телефоном,    був  Маринчик  Станіслав  Гаврилович,  керівник  Ічнянської  спілки  літераторів  «Криниця»,  котрий  по-батьківськи  тепло  обізвався  до  мене  і  запропонував  стати  членом  цієї  спілки.  Затрепетала  зворушена  душа  і  народила  такі  поетичні  рядочки  з  назвою  «Ріднокрай»:
 «Блукала  ж  де  ти  довго  так,  дитино,  –  
Озвавсь  до  мене  сумно  Ріднокрай,–
Життя  ж  таке  коротке  у  людини,
Щоби  шукати  в  чужині  свій  рай?
І  небо,  хоч  одне  у  цілім  світі,
Але  ж…  своя  земля  завжди  тепліш,
І  зими  інші  вдома,  весни  й  літа,
І  жовтолистом  осінь  пада  в  вірш.
Давно  тебе  чекає  і  криниця,
Не  раз  у  неї  місяць  заглядав…
Й  копач  її,  твій  батько,  мабуть,  снився,
І  пахла  з  неї  сріблена  вода.
Глибокий  яр  у  посивілих  росах,
Де  в  полинах    рясні  молочаї,
Тебе  до  раю  рідного  запросять
Й  веселим  щебетом-піснями  солов’ї,
Що  юності  колись  не  доспівали,
І  стежечка,  ще  береже  твій  слід
У  весни,  котрі  землю  засівали  –
Твого  дитинства  й  юності  там  світ!»
28.01.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785000
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.03.2018


18. 03. 2018.

З  прадавніх  літ,  від  Єви  і  Адама,
У  кожного  своя  життєва  драма.
І  в  України  теж  своя  є  доля,
Та  найсвятіш  для  неї  правда  й  воля.
Мільйони  жертв  уже.  Із  цим  як  жити?
Не  лізти  на  рожен  –  лише  тужити?
Три  голоди…  Майдани,  війни  мали,
Та  волі  дух  зростав,  хоча  й  помалу!
Сьогодні  знову  Раша  у  порозі,
І  влада  заважає  нам  в  дорозі:
Про  нас  вона  не  дбає  –  лиш  про  себе.
Душа  кипить  щораз  і  молить  небо:
В  Майдану  вкрала  владу  –
Сьогодні  дві  машини…
Та  це  ж  тотальна  зрада…  
Народ  куди  пошили?
І  хто  керує  нами,
Про  це  відомо  людям?
Держава  вже  на  зламі,
Добра  ж  уже  не  буде!
Хіба  не  є  це  дикість  –
Народу  свому  -  пута!
Огидні  навіть  пики.
Чи  можна  це  забути?
Тоді  царює  влада,  
Як  має  вірних  служок.
Народ  ляга  під  «Гради»,
А  влада...  краде  дружно!
17.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784995
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 29.03.2018


Ця ж весна зустрілась

Пів  планети  нічка  підкорила,
Нанизала  нам,  землянам,  сни,
Нап’яла  легесенькі  вітрила,
Щоб  згодились  вкотре  для  весни.
Щоб  не  йшла  вона,  а  вже  летіла,
Звеселяла  сонцем  рідний  край,
Душі  всі  щоби  теплу  зраділи,
А  на  землю  опустився  рай!

Очі  дивом  весняні  синіли  –
У  небес  позичили  краси  –
На  гіллі,  недавно  зледенілім,
Засміялись  крапельки  роси,
Заблукали  проліски  в  долину,
Синіми  сльозами  зацвіли,
А  згори  їм  клини  журавлині
Кинули  стривожене  «курли».

Я  не  раз  із  веснами  стрічалась  –
Бачила  багато  на  віку,
Ця  ж  весна  зустрілась  величава,
З  пролісками  свіжими  в  вінку!
20.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784910
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 28.03.2018


Весняна ніч

Весняна  нічка,  тиха,  загадкова,
Закутана  в  глибокі  теплі  сни…
Висить  над  світом  золота  підкова,
І  лан  безмовно-зоряний  рясний.

Та  раптом  стрепенулась  тиша  ночі,
Чи  то  злякалась  півнеголосів,
Чи  мишки,  що  зерня  у  нірці  точить,
Чи  ноги  замочила  у  росі?

Ураз  тікати  стали  зорі  в  сховок,
Дрімала  нерозбуджена  земля.
Тепер  у  сни  поринули  і  сови,
Й  кульбабка  ще  повік  не  розтуля.
2.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784909
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 28.03.2018


В долі кінчився ліміт

Всі  дні  летять  в  нестримному  польоті,
Об’єднуються  в  тижні,  місяці,
А  як  дванадцять  їх  мине  в  клопоті,
Назвуть  їх  роком.  І  роки  оці
Біжать-чергуються  один  за  одним:
Звичайні  й  високосні.  З  них  –  життя.
Але  нікого  не  хвилює  чином  жодним,
Як  ти  прожив?  Яке  в  тебе  дитя?
Здобутки  мав  які,  і  чи  глибокі  рани?
І  що  зробив  для  себе  й  для  людей?
Ким  був  і  чи  не  став  мурлом-тираном  –
Таке  не  значиться  в  житті  людськім  ніде.

А  дати  –  то  історія,  не  більше,
Не  дружать  з  почуттям,  вони  –  німі,
І  кілька  літ  набавити  собі  ще
Теж  ніяк:  в  долі  кінчився  ліміт.
14.11.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784661
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 27.03.2018


Колише нічка дрімоту

Колише  нічка  в  човнику  дрімоту
І  посилає  кольорові  сни,
Там  тиша  розляглась  в  полях  німоти  
І  подих  світлооких  днів  весни.

В  тих  снах  –  зайча  з  бабусиної  казки
І  колобочок  хитрий  біля  ніг,
І  сонця  недопита  світом  ласка,
І  мамин  поцілунок-оберіг.

Там  зірочки  до  місяця  сміються
І  ніч  пряде  імлисту  парасоль,
Шумливі  хвилі  там  об  скали  б’ються
Й  вітрила  пурпурові  жде  Асоль.
9.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784658
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.03.2018


Кохання – що це?

Кохання    –    що    це?    Гріх?
Чи    Бога    нагорода?
Це    безтурботний    сміх,
А    чи    прокляття    роду?
Яке    воно    на    смак:
Гірке,    а    чи    солодке?
З    деталями    всіма,
Шкода,    коли    коротке.
Коли    радіє    світ
І    серця    два    співають.
Притулишся    до    віт,    –
Здається,    оживають…
І    блиск    обох    очей
Несила    пояснити,
І    небо    їм    рече
Стосунки    ці    зміцнити.
Тоді    кохання    –    рай
Для    неї    і    для    нього,
Радіє    навіть    гай
З    кохання    неземного!
Коли    ж    серця    мовчать.
Не    кличуть    до    єднання,
Нема    вогню    в      очах…
О    ні!    То    –    не    кохання.
І    присмак    гіркоти
Наповнить    щедро    душу.
Як    не    хотів    би    ти    –
Кохать    себе    не    змушуй:
Не    знайдено    оков
Для    вільного    кохання,
Не    встереже    закон,
Як    почуття    зникає…

Ганна  Верес  (Демиденко).
3.01.2013.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784483
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018


Не бува теплих гроз у осінній мороз

З    сокровенних    глибин
Ці    слова    дістаю,
Ще    заглянути    в    душу    я    мушу,
Мов    над    прірвою,    я
Біля    тебе    стою,
Клятви    вірності,    ні,    не    порушу.

Кажуть,    справжня    любов
Не    признає    оков,
Інші    кажуть:    вона    окриляє,
Та    від    зайвих    розмов,
Виростали    що    знов,
І    від    клятви    вона    не    звільняє.

Як    же    далі    нам    жить?
Честю    як    дорожить,
О    моя    запізніла    любове?
Не    бува    теплих    гроз
У    осінній    мороз,
Мабуть,    ми    нагрішили    з    тобою!?
19.11.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784482
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018


Зустріч з весною.

Коли  весною  небо  закурличе
Й  з  долоньок  сонця  зійде  первоцвіт,
Мене  до  себе  квітка  ця  покличе,
І  я  пірну  у  казки  дивосвіт.
Мене  обійме  там  краса  весняна,
Скупають  роси  тіло  молоде,
І  почуття,  до  цього  ще  не  знане,
У  даль  мене  у  синю  поведе.

Зустріну  там  я  тишу  вечорову
І  ранок,  і  вітрів  прудких  танок,
З  фіалкового  озера  в  діброві
Я  квіточку  весні  вплету  в  вінок.
Кульбабову  пушинку  привітаю
І  поспішу  метелика  догнать…
Краса  ця  неземна,  мабуть,  свята  є  –
Їй  тільки  мир  потрібен  –  не  війна.
28.01.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784401
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 25.03.2018


Крізь марево століть

Крізь  марево  розгублених  століть
Озвалося  знов  пам’ятне  двадцяте,
Коли  комуністичний  сателіт
Намірився  нам  голову  відтяти.

Знеможена,  зчорніла  у  борні,
Ледь  втрималась  у  попелі  тридцятих,
Коли  давив  нас  голод  до  стерні,
Ми  ж  спромоглись  життя  нове  почати.

Й  не  знищила  нас  Друга  світова,
Сибір  і  Соловки  не  доконали…
Які  і  де  знайти  такі  слова,
Щоб  розказать,  як  душі  розпинали.

Купалися  у  буднях  трудових,
Старались  все  поставити  на  ноги,
Частіш  дітей  руками  і  вдови
Орали  землю  чорну  й  перелоги.

Та  не  лишала  мрія  і  на  мить:
Жить  в  Україні  вільній  і  багатій,
Закрити  землю  власними  грудьми
І  в  боротьбі  ніколи  не  стогнати.

Платили  справно  ОУН  і  УПА
Синами  за  майбутнє  і  за  волю.
Рух  шістдесятників  за  неї  виступав.
Здалося,  посміхнулась  таки  доля.

Але,  але…  Ми  знову  у  борні…
В  кайданах  знову  наші  патріоти.
І  голос  правди  знов  заціпенів,
А  саме  він  є  кличем  для  народу.

І  знов  на  рубежі  обох  століть
Прозрів  народ.  Вже  правди  не  сховати.
Стомився    від    брехні  і  постолів,
І  змушений  за  себе  воювати.

Горить  Донбас…    Кипить  у  венах  кров…
Земля  під  «Градами»  і  стогне,  і  ридає…
Та  ще  міцнішає  в  серцях  жива  любов,
І  вже  безсилою  тоді  орда  є.
17.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784396
рубрика: Вірші, Історична лірика
дата поступления 25.03.2018


Воля в обмін на життя?

Багато  в  світі  різних  протиріч.
З  брехнею  поряд    у  куточку  й  правда,
На  протязі  кількох  уже  століть
Шукає  у  собі  вона  розраду.
Для  когось  вона  сіра  і  гірка,
Хтось  хоче  її  бачити  такою,
Одних  вона  відштовхує,  ляка.
Що  ж  з  Україною,  Богдане,  ти  накоїв?

У  сонмі  закривавлених  століть
Сімнадцяте  болить  чомусь  найбільше,
Коли  утрапили  ми  у  Московську  кліть
Й  вважали  братом  старшим,  наймилішим.
Віддавши  волю  в  обмін  на  життя
Без  мови  власної  шукали  власну  долю…
І  це  після  стількох  важких  звитяг,
Де  стільки  полягло  уже  за  волю!?

Чому  спинив  свій  вибір  на  Москві?
Хто  очі  засліпив  тобі,  Гетьмане?
Була  ж  козацька  кров  на  булаві,
А  може,  впивсь  кохання  ти  дурманом,
Що  не  помітив  посмішки,  лукавств
Своїм  гетьманським  невсипущим  оком?
О,  скільки  поплило  в  Москву  багатств!
Візит  твій  став  для  України  роком!

Як  міг  ти  буть  таким  короткозорим,
Коли  вершилась  доленька  землі?
І  чи  не  віщували  тобі  зорі,
Що  нам  добра  не  дбають  у  Кремлі?
Твоїх  угод  ще  чути  відголосся,
І  Переяслав  тоне  у  журбі…
Сивіє  в  матерів,  синів  волосся…
Доповідаю,  Гетьмане,  тобі:

Праправнуки  твої  стікають  кров’ю,
А  вороги  ті  ж  самі  –  москалі.
Під  «Градами»  і  люди,  і  діброви…
Чи  чуєш  стогін  рідної  землі?
Все  ж  знай,  Богдане,  прорвемо  тумани,
Хоча  за  волю  плата  –  тільки  кров.
Хребет  Росії,  все-таки,  зламаєм,
Бо  дух  живий  в  нас  і  свята  любов!
20.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784166
рубрика: Вірші, Історична лірика
дата поступления 24.03.2018


Дитинства сторона

Там,  де  зозулі  долі  тчуть  в  садках,

І  солов’ї    світанки  рано  будять,

Здається,  що  то  Господа  рука

Мене  туди  вселила  поміж  люди.

Шляхи  круті  долала  я  в  житті

І  звідала  всього:  висот  щасливих,

Невдачі  й  першу  в  косах  заметіль,

І  щебет  діток  милих,  галасливих.


Сьогодні  знов  у  пам’яті  мій  край,

З  людьми  трудящими  й  теплом  поспішних  весен.

Там  неоспіваний  ніким  ще  дивний  рай,

Де  очі  сонцю  засліпили  плеса

Ставочків  трьох.  Дитинства  сторона…

Вона  й  сьогодні  надто  мені  мила,

Де  вулиця  у  туї  порина,

Й  ярки  росою  срібною  умились.


Там  хмари  гострокрилих  ластівок

І  іволга  ридає  до  світання,

Мого  дитинства  світлий  островок

І  слід  на  серці  першого  кохання.

Весна  вдягла  укотре  свій  вінок

З  кульбабок  жовтих  й  просині  рясної,

Звіряток  запросила  у  танок,

Щоб  рутою  впилися  запашною.


За  мене  знову  молиться  село,

Щоб  мала  у  житті  безпечні  кроки,

Можливо,  це  мені  й  допомогло,

Що  я  живу  –  не  плентаюся  збоку!
19.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784164
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.03.2018


А старий ветеран рида

Затремтіла  душі  струна,
Затуманились  мами  очі,
Бо  ж  Донбас  обняла  війна,
А  то  є  непростимий  злочин.
Смертоносна  важка  коса
Косить  наших  синів,  калічить…
На  траві  –  кров’яна  роса
Жертви  наші  щоденні  лічить.

Заколисує  світ  біда,
Його  робить  глухим,  байдужим,
А  старий  ветеран  рида  –
Біль  його  розтривожив  душу.
Він  далекі  згадав  бої,
Як  змагались  тоді  з  чумою,
Півживий  посеред  боліт
Дивом  вижив  таки  зимою.

Не  один  там  упав  із  них,
Щоби  втрапити  у  безсмертя.
На  шляхах  вогняних  війни
Гнали  ворога  метр  за  метром.
Йшли  грузини  і  латиші,
Українці  і  росіяни…
Закипіло  в  них  у  душі…
Ворогами  ж  чом  поставали?
Посивіла  тремтить  душа.
Застелив  біль  старечі  очі.
Роки  в  вирій  його  спішать,
Не  встигають  спинити  злочин.
19.06.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784015
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 23.03.2018


Пробач, матусю! (Слова для пісні) .

Я  повернуся,  мамо,  із  війни,
Втоплю  уста  свої  в  твоїх  долонях,
Повір,  нема  моєї  в  тім  вини,
Що  воював  і  втрапив  до  полону.

Пробач  за  квіти,  що  не  дарував
Тобі  в  свята,  а  дарував  тривогу,
Пробач  за  всі  несказані  слова,
Поки  долав  складні  війни  дороги.

Пробач  мені,  що  вкрав  я  твої  сни,
За  сивину,  що  засніжила  коси,
За  смуток  в  теплих  обіймах  весни
І  за  журбу,  засіяну  у  осінь.

Пробач,  матусю!  Ти  одна  в  світах,
Та  берегиня  отчого  порогу,
Моя  Богине,  рідна  і  свята,
Пробач  за  все  й  молись  за  мене  Богу!
17.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784013
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 23.03.2018


Життя нас перевірило

Припорошило    вже    літа
Зимовим    інеєм,
Коли    несміло    запитав:
–  Ну,    як    ви      з    Ніною?
Я    відповісти    не    змогла    –
Слова    загублені:
Кохала,    та    не    встерегла
Очі    залюблені.
Питання    це,    ой,    непросте,
Таки    діждалася.
Життєве    сито,    ще    й    густе
З    нами    погралося.
Вже    скільки    літ    і    сонце,    й    лід
Пекли-морозили.
Не    думав    ти    про    родовід    –
Сіяв    погрозами.
Невже    тепер    ось    ожила
В    тобі    клітиночка?
Про    Ніну    знало    два    села    –
Наша    дитиночка…
Та    батьком    іншого    зове,
Бо    ти…    не    квапився.
Чи    через    небо    грозове
Спитать    наважився?
Аж    ось    під’їхав    чоловік
З    нашою    Ніною.
Йому    належу    цілий    вік;    
Обоє    –    в    інеї.
Машину    швидко    відчинив,
Мені    махаючи,
Не    ліз    ні    в    які    він    чини,
Вірно    кохаючи
Не    знаю:    вдячність    чи    любов
В    мені    озвалася,
Все    ж    знала    давній    забобон    –
Не    озиралася.
А    темне    небо,    грозове,
Тривожно    свіркало.
Життя    звичайне,    трудове,
Нас    перевірило.
24.04.2012.
.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783864
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018


Я себе не вважаю поетом

Я  себе  не  вважаю  поетом,
Мої  вірші  –  це  проба  пера,
Й  крила  надто  слабкі  ще  для  злету,
А  в  житті  вже  осіння  пора.
Тож  слова  у  думки  запрягаю,
Уплітаю  краплинки  тепла,
І  від  щастя,  й  сльози  знемагаю,
Щоб  поезія  плином  плила.

Пишеш  й  світ  проклинаєш  і  любиш,
Загадковий  і  дивний  цей  світ,
Коли  шепчуть  Всевишньому  губи:
«Урятуй  Україну  і  цвіт.»
Коли  знаєш,  що  слово  –  це  криця,
Й  усвідомлюєш  силу  його,
Й  дістаєш  кожне  з  денця  криниці
Для  душі  і  утіхи,  й  нагод.

Не  вважаю  себе  я  поетом,
Але  ліру  свою  не  згублю
Й  поділюся  із  вами  секретом,
Що  поезію  справді  люблю!
6.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783859
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.03.2018


Люблю поезію

Люблю  поезію  й  свою  творю  давно,
Не  знаю  ще  творитиму  допоки…
Чи  то  від  Бога  так  мені  дано,
А  чи  гашу  душі  у  ній  неспокій.

Не  розумію,  хто  ж  мені  звелів
Волошкою  зійти  у  житнім  полі,
Чи  в  жайвора  на  трепетнім  крилі
Пізнати  смак  краси,  польоту  й  волі.

На  світ  погляну  я  із  вишини
І  піснею  полину  над  простором,
Молитиму,  щоб  рай  Бог  відчинив,
Де  сліз  немає  і  людського  горя.
3.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783606
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.03.2018


Душа поета ( Всіх із Днем поезії вітаю! Натхнення і здоров'ячка бажаю!)

Поезія  –  казковий  храм,
Де  душі  плачуть  і  святкують,
Це  дорогий  духовний  крам,
Який  беруть,  а  не  купують.
Й  душа  поета  –  дивина,
Її  непросто  розгадати,
Це  висота  і  далина,
І  промінь-шлях  для  благодаті.

Душа  обділена,  черства,
Не  здатна  віршів  народити:
Її  жахаються  слова,
Їй  душі  інших  не  збудити.
Поезія  –  це  божий  лан,
Життя  де  з  римами  сплелося,
Йому  не  притаманний  план,  
В  нім  –  люди,  небо,  цвіт,  колосся!
14.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783604
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 21.03.2018


Загадка

Не  те  щось  в  тій  країні,
Де  правди  слово  гине,
Де  люди  без  роботи
Й  про  них  нема  турботи.

Не  те  щось  в  Україні,
Де  цвіт  поліг  в  могилі,
В  в’язницях  патріоти  –
Для  обраних  –  курорти.

Не  те  щось  в  тій  країні,
Народ  де  на  колінах,
Й  йому  будують  кліті
І  жертви  нові  мітять.

Не  те  щось  в  тій  країні,
Де  не  проходять  зміни,
Де  молодь  утікає.
Країна  це  яка  є???
13.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783444
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 20.03.2018


Удерлася війна

У  плин  життя  мого  удерлася  війна,
До  денця  сколихнула  мені  душу,
У  чім  тоді,  у  чім  моя  вина,
Що  правду  згірклу  я  писати  мушу:

Ледь  не  щодня  чийсь  гине  рідний  син,
Хрести  й  могили  всіяли  Вкраїну,
Коли  синка  ще  й  лан  не  колосивсь,
Коли  батьків  жива  надія  гине,

Коли  й  молитва  вже  не  помага,
А  нація  лишається  без  цвіту,
Коли  дитинство  два  за  рік  збіга
Й  від  того  сумно  Україні  й  світу…

Чи  можна  це  пробачить  ворогам,
Адже  дітей  уже  не  воскресити,
Коли  цвіт  нації  у  боротьбі  ляга?..
Кого  ж  залишить  історичне  сито?!..
13.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783441
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 20.03.2018


Лукавить час

Лукавить  час,  коли  нас  кличе  в  літо,
Та  й  шлях  лежить  крізь  довгі  місяці,
Перегортає  їх  життєвим  вітром,
Зціловує  росинки  на  щоці.

Життя  ж  пряде  частіш  вузьку  стежину,
А  іноді  заходить  в  лабіринт,
Тоді  в  душі  стає  терпко-ожинно,
Й  вона,  схвильована,  зневірою  горить.

А  літо  кличе  і  до  себе  манить,
Малює  сонцесяйні  береги,
То  зачарує  згубою-дурманом,
То  поведе  в  несходжені  луги.

Так  і  живе  з  нас  кожен,  у  чеканні
Весни  в  ряснім  кульбабовім  вінку,
А  коли  стріне  спалахи  кохання,
З  ним  закружляє  в  літньому  танку.
16.12.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783120
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2018


Коли весна…

Коли  весна,  загорнена  в  тепло,
Покличе  птахів  з  вирію  додому,
То  оживе  природа  і  село,
Згубивши  у  снігах  зимову  втому.

Завруниться  пшениця  у  полях,
Зрадіє  око  сонця  й  селянина,
Клейкою  зеленню  розродяться  гілля,
І  з  гаю  пісня  солов’я  полине.

Весніти  стане  і  людська  душа
Новим,  іще  не  знаним  досі  духом,
І  час  тепер  не  буде  поспішать,
Аж  поки  день  стривожений  потухне.
10.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783116
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 19.03.2018