Ганна Верес

Сторінки (7/668):  « 1 2 3 4 5 6 7 »

Коли засинають верби

Коли  засинають  верби,
Панує  уже  зима,
Снігами  лякає  з  неба,
І  виходу  вже  нема,
Як  владу  її  признати,
Пізнати  її  красу,
Й  турбуюся  про  пернатих  –
У  холод  зерна  несу.

Проснуться  тоді  лиш  верби,
Як  спів  весни  задзвенить,
Хмарки,  мов  птахи,  на  небі  –
То  літа  приходить  мить.
В  журбі  сіро-жовті  верби    –
То  осені  вже  пора:
Сумує  природа  й  небо,
І  навіть  дерев  кора.

Затужать  з  вітрами  верби,
Останній  як  згублять  лист.
Весь  рік  дні  лічило  небо  –
Останні  вже  подались…
11.11.2013.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771740
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 16.01.2018


А я така ще молода

Заколосилися    жита,
Заколосились.
А    я    така    ще    молода,
Прошу    про    милість:
Переписать      своє    життя    –  
Почати    знову,
Прожити    хочу    до    пуття
Й    веду    розмову:
Приспів:
–  А    я    така    ще    молода,

Гарна    і    пишна,

Ще    й    козаченько    виглядав,

Де    спіла    вишня.

Кохання    ми    пили    удвох    –

Наше    кохання,

Не    знали,    що    чека    обох

Гірке    зітхання.

Давно    вже    зібрані    жита,
Поля    німіють.
І    я    така    ще    молода
Жити    не    вмію.
Адже    кохання    і    життя    –    
То    різні    речі.
Його    до    самозабуття
Кохала    ввечір.

Приспів:        
–  А    я    така    ще    молода,
Гарна    і    пишна.
Вже    козаченько    не    сідав,
Де    була      вишня.
Кохання    випили    удвох
Тай    оп’яніли…
Почався    час    сумних    тривог    –  
Личко    змарніло.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771738
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2018


Вдивляюсь у портрети


Вдивляюсь  у  портрети  вояків,

Що  полягли  героями  в  Донбасі,

Й  сльозу  ковтаю:  за  гріхи  які

Сини  Вкраїни  згинули  на  пласі?


Чому  ж  не  всім  болить  АТО-війна?

Може,  тому  й  не  бачать  тих  портретів?

Чи  знають  вони,  що  таке  вина

За  крила  зламані,  потрібні  так  для  злетів?


З  портретів  –  очі  –  темні,  голубі,

Закохані  в  життя  і  небо  синє.

Вони  мені  наказують  й  тобі,

Щоб  кожен  став  землі  своєї  сином.


Читаю  в  них  не  докір  –  тільки  біль,

Який  не  передать  ніяк  словами:

Не  можуть  те  пробачити  собі,

Що  землю  не  звільнили  від  навали.
30.12.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771487
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 15.01.2018


В думках непростих земля

У  обіймах  туги  й  болю,

Неначе  зламався  світ,

Іде  боротьба  за  волю,

Де  нищиться  кращий  цвіт.

Не  квітом  земля  рясніє,

Не    килимом  чебреців  –

Від  горя  земля  сивіє  –

Їй  шкода  синів-бійців.


О,  скільки  ж  біди  зазнала

Ти,  земле  моя,  й  смертей!

У  відповідь  застогнала:

«О,  де  ж  отой  Прометей,

Який  ці  омиє  рани,

Адже  вони  так  болять,  

Народ  підняв  на  тирана?  –

В  думках  непростих  земля.
1.10.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771484
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 15.01.2018


Правди слово

Відгарцювала  молодість  в  труді,
Десятки  літ  нам  доля  нанизала,
Не  пасти  задніх  і  тепер  в  житті
(Так  Україна-ненька  наказала),
А  правди  слово  нести  поміж  мас,
Прошите  кулею,  освячене  любов’ю,
Щоби  прозрів-проснувся  вже  Донбас
З  молитвою  і  каяттям  до  Бога.

Збудити  маєм  українства  дух,
Зачарувати  мовою  своєю
Усіх  і  проросійських  відчайдух,
Щоб  зажили  всі  дружною  сім’єю.
І  хоч  Москва  воює  –  не  дріма,
Наш  дух  і  волю  нашу  не  здолати,
Не  віддамо  землі  ми  задарма,
Бо  Україна  –  то  як  рідна  мати,
Що  лиш  одна  буває  у  житті,
І  тільки  їй  завдячуєм  буттям  ми.
Хай  за  штурвал  усілися  не  ті,
Та  вона  прийде  скоро  вже  до  тями.
Із  влади  гниль  відкине  геть  вона  –
Очиститься,  мов  грішниця  на  прощі,
Забуде  слово  назавжди  «війна».
Мир  не  купляється  за  золото  чи  гроші,
А  тільки  кров’ю  той  відродим  дух,
Що  помічний  у  битві  за  свободу,
І  сповістить  під  новий  рік  дідух
Про  те,  що  досить  гинути  народу!
17.07.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771238
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 14.01.2018


Не хлібом єдиним

 Не    хлібом    єдиним
 Живе    людина,
 А    словом    Божим,
                                                 І    це    є    так.
Навчи    ж    ти    рідних    –
Голодних,    бідних,
А    ще    заможних
І    роботяг.
Й  світ    стане    іншим,
І    більше    віршів,
І    люди    краще
В    нас    заживуть,
Бо    кожен    знає:
Слова    єднають,
І    жити    нащо,
Розкриють    суть.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771236
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2018


Вже відспівали солов’ї


Вже  відспівали  солов’ї,

А  серце  жде  і  тихо  плаче.

Стою  одна…  Роса  в  траві…

А  ноги,  кам’яні  неначе…

Дивився  місяць  із-за  хмар,

Зі  мною  теж  чекав  весь  вечір,

Цей  нерозгаданий  ліхтар    –

Дружок  закоханих,  до  речі.

Та  на  побачення  прийти

Так  і  не  зміг  ти  у  леваду,

Давно  вітрець  уже  притих.

Що  ж  тобі  стало  на  заваді?

Тоді  любов  подарував,

Тепер  –  тяжке  розчарування.

Здалось,  заплакала  трава,

Адже  тремтить-вмира  кохання.

Хай  не  голосять  солов’ї,

Зозуля  на  вербі  не  плаче.

Прозріння,  те  що  в  голові,

Хотілось  серцю  би  призначить.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771199
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2018


Сумують верби над водою


Сумують  верби  над  водою.

Сивіють…  Сонечка  нема.

Вже  скоро  стрінуться  з  бідою,

Як  запряже  вітри  зима,

Як  буде  рвати  і  ламати,

У  панцир  віти  закує,

І  важко  буде  їм  тримати

Тендітне  гіллячко  своє.

Та  не  впадуть  у  безнадію,

Не  заморозять  холоди  –

Закон  життя  є  –  він  ще  діє:

Загляне  сонечко  сюди,

Розтопить  лід,  розбудить  соки,

І  верби  знову  оживуть,

Й  мов  три  сестриці,  всі  високі,

Цей  берег  ще  постережуть.
06.11.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771197
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 13.01.2018


Без любові змарніє світ


Загубилось  кохання  наше

На  життєвих  німих  стежках

І  ніхто  уже  нам  не  скаже,

Чом  та  ноша  була  тяжка.


Загубилося…  Плаче  осінь,

Бо  не  зна,  куди  забрело…

Чом  же  серце  болить  і  досі,

Як  любові  там  не  було?


Розійшлися  путі-дороги,

Лиш  у  дітях  лишився  слід,

А  у  нім  –  непроста  тривога:

Без  любові  змарніє  світ…
15.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770952
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2018


Вони чекають


Вона  його  чекає…  із  війни,

Того,  кого  кохає..  Без  вини

Тікають  дні  і  ночі…  Рани  й  біль…

Сумують  карі  очі.  І  собі

Не  можуть  пояснити  до  кінця,

Як  біль  той  зупинити.  Ждать  вінця?

А  чи  вручити  долі  –  хай  веде

У  даль,  у  невідому…  Чи  ж  знайде

Вона  жіноче  щастя  те,  своє

І  вип’є,  мов  причастя.  І  снує

Думок  її  неспинна  суєта:

Хіба  ж  вона  в  тім  винна,  що  він  там?


Він  теж  її  чекає  день  при  дні,

Ніщо  вже  не  лякає…  Геть  змарнів,

Адже  давно  на  сході  –  у  війні  –

Чекає  теж  нагоди,  бо  ж  земні

Для  нього  всі  тривоги  не  чужі…

Вона  ж  йому  живому  шле…  вірші.

А  ті  багато  значать  у  борні,

Не  зможе  й  він  пробачить  цій  війні

Ні  ран,  ані  розлуки  на  роки…

«Калаш»  стискають  руки  ще  поки…
12.01.  2018.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770948
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2018


Зоряна ніч, невесела


Зоряна  ніч,  невесела,

Сумно  дивилась  згори

На  поруйновані  села

І  на  чужі  прапори,

І  на  поля,  почорнілі,    

В  ранах  там  стогне  земля,

І  на  міста,  спорожнілі,    

Від  «подарунків»  Кремля.


Раптом  ту  ніч  сколихнуло

Вибухом,  і  не  одним,

Небо  знов  стало  похмуре:

Нове  убивство  під  ним.

І  поселилась  тривога

В  темній  небесній  імлі…

Де  та  надійна  дорога,

Край  покладе  що  війні?!
19.10.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770826
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 11.01.2018


У полоні


 Заніміли  над  ставом  верби,

Ледь  дзвеніло  над  ними  небо,

Замовкає  пташина  пісня  –

Все  чекає,  що  буде  після…


Місяць  виплив  уже  із  хмари,

Пасти  вивів  зірок  отари,

З-поміж  верб  заглядав  до  ставу…

Впав  у  нього…  Ось-ось  дістану,


Зачерпну  його  із  водою,

У  човні  з  ним  всю  ніч  простою.

А  як  ранок  зарожевіє,

Місяць  з  рук  утекти  зуміє.


Подивлюсь  на  свої  долоні,

І  здається,  що  я  в  полоні

Вже  у  сонечка,  а  не  в  місяця.

Жаль,  в  долонях  воно  не  вміститься.
20.10.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770823
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 11.01.2018


Чи думала вона?

Іще  один…  упав  на  полі  брані,
Пташиною  знялась  душа  увись,
А  в  серці,  материнськім,  –  свіжа  рана…
Чи  думала  вона  про  це  колись,
Що  сина  доведеться  їй  ховати,
А  землю  «братня»  рватиме    війна,
Й  нас  кацапня  заходиться  вбивати  –
Росія    Київ  стане  розпинать.

А  скільки  ж  їх  повернуться  додому,
Скалічених,  безногих,  без  очей!
А  з  ними  –  біль  і  нелюдська  утома,
З  якими  тихих  не  бува  ночей…
Ще  не  одне  здолають  вони  лихо,
Свій  несучи  важкий,  життєвий  хрест,
А  Україна,  вільна  і  велика,
Новий  собі  здобуде  Маніфест!
31.08.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770542
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 10.01.2018


Розстріляне Відродження 30-х

(Присвячую  тим  митцям,  кого  знищила  Сталінська  система  у  30-х.  (Микола  Куліш,  Лесь  Курбас,  М.Хвильовий,  І.  Дніпровський,  М.Йогансон,  Мих.  Драй-Хмара,  М.  Зеров  та  ін.).
Вони  боролися  за  слово,
За  українське.  До  кінця.
Бо  слово  –  нації  основа.
Свого  ж  не  втратили  лиця
Ані  тоді,  як  їх  карала.
Сувора  Сталіна  рука,
Як  їх  рукописи  згорали,
Як  замерзали  в  Соловках.
Розіп’яте  холодне  небо
Ловило  кинуте  сп’яна:
– Кому  таланти  ваші  треба?
Ішла  не  названа  війна.
Вона  ковтала  українців
На  Соловках  і  Колимі,
Їх  душі,  сповнені  по  вінця,
Творили  перли  і  в  тюрмі.

– З  лиця  землі  їх  треба  стерти,  –
Депешу  слали  не  одну
З  Москви.  Та  не  боялись  вмерти
Поети  й  виграли  війну.
У  них  стріляли  в  час  ранковий
І  у  вечірній,  при  зорі,
Та  душам  не  вдягли  окови,
Про  те  час  свідчення  зберіг.
Коли  вже  й  куль  не  вистачало,
Тоді  одна  вбивала  двох…
Земля  Карелії  кричала…
Може,  почув  той  голос  Бог,
Що  знов  під  барабан  Майданів,
Під  свист  снарядів,  мін  і  куль,
Під  матерів  і  вдів  ридання
Вкраїнське  слово,  як  і  здавна,
Животворить  і  має  культ!
28.12.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770541
рубрика: Вірші, Історична лірика
дата поступления 10.01.2018


Ми зустрілись у день осінній

А    ми    зустрілись  
  у    день    осінній
У    друзів    наших  
  під    час    весілля.
Тебе    узято    
почесним    свідком.
А    я    не    знала,  
 і    хто    ти,    й    звідки.
Але    хіба    це    
було    важливо,
Коли    у    серці  
  вогонь    і    злива,
І    коли    очі  
  зорею    світять,
Коли    ти    той,    що
  один    у    світі?
Лице    і    постать      
твої    відразу
Рідними    стали  
й    хоча    ні    разу
 Тебе    не    бачила  
 я    і    не    знала
Виходить,    справжню    
любов    пізнала?..

Молюсь    тобі    я,  
  пам’ятна    осінь,
За    те,    що    стрітись  
 нам    довелося,
 Що    серце    будять  
  твої    лиш    очі,
Й    снитися    будуть  
 мені    щоночі.
З    вогнем    надії  
  тепер    жить    мушу,
Хай    він    і    гріє,  
  і    пестить    душу.
Із    ним    зникає  
  безлика    сірість,
А    замість    неї    
приходить    зрілість,
Бо    справжня    цінність  –
 життя    в    любові.
Я    жити    хочу  
 цим    знову    й    знову!

О    незабутнє    
осіннє    листя,
Це    при    тобі    ми  
тоді    клялися,
І    хоч    ці    клятви  
  вітри    терзали,
Та    щастя    наше  
 не    замерзало.
Хай    оберегом    
стане    гарячим.
Наше    кохання,  
  тобі    я    вдячна!..          
25.12.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770454
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2018


Хіба можливо звикнуть?

Хіба  можливо  звикнуть  до  війни,
Коли  захисників  щодня  вбивають,
Котрі  не  мають  іншої  вини,
Ніж  та,  що  власну  землю  захищають?

Хіба  можливо  звикнуть  до  смертей,
Що  стукають  у  материнське  серце?
Враз  сивина  на  скронях  зацвіте,
Бо  ж  синове  зламалося  весельце.

Хіба  можливо  звикнуть  до  біди,
Що  спрутом  обвела  всю  Україну?
Любові  почуття  в  собі  збуди,
Якщо  не  хочеш  з  нею  теж  загинуть.
14.06.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770452
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 09.01.2018


Місячна ніч

Створивши  дивну  казку  вечорову,
Німий  дивився  місяць  ізгори,
Він  сяйво  лив  на  поле  і  діброву,
І  на  стрункі,  високі  явори.

Змією  яр  глибокий,  невеселий,
Підповз  до  перехрестя  двох  доріг,
Він  поєднав  забуті  Богом  села…
За  що  вони  спокутують  свій  гріх?

Зірки  дрібненькі  ночі  догоджали,
Ще  ранок    вітру  крила  не  нап’яв.
І  кропива  у  час  такий  не  жалить  –
Зізнався  у  коханні  їй  реп’ях.

На  воду  не  сповзли  іще  тумани,
Тому  свинцем  дзеркалить  її  длань,
І  тільки  сон  їй  голову  дурманить,
А  місяць  Шлях  Чумацький  осідлав.
11.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770286
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 08.01.2018


Птахами їх миру нарекли

На    плечах    у    ночі    спали    зорі,
Трави    впали    в    обійми    роси…
Гай    виднівся,    темний,    непрозорий,
Пару    голубину  запросив.

Голубочки    довго    воркували,
Мріяли    про    завтрашній    політ,
Адже    їм    зозуля    накувала,
Що    вони    врятують    білий    світ.

Ранок    прийде    –    роси    позбирає    –
Голуби    піднімуться    у    вись,
Відшукають    в    небесах    корали,
Що    зібрало    сонечко    колись.

Закружляють    у  безмежнім  небі,
Синява    торкнеться    до    їх    крил,
Берегтимуть    мир    для    себе    й    тебе,
Птахами    ж    їх    миру    нарекли.
28.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770285
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.01.2018


Чому так сталось?


–  Красуня!  –  говорили  у  селі  ,–
Їй  розуму  за  двох  послав  Всевишній,
У  хаті  працювала  й  на  землі,
Зустріла  й  долю,  коли  квітли  вишні.
Життя  її  –  суцільна  новизна:
Труд  і  навчання,  й  казочка  з  любові,
Та  ні  вона,  й  ніхто  того  не  знав,
Яке  життя  намічене  їй  Богом.  

У  шлюбі  першому  прийшов  у  світ  синок,
Не  раз  їй  дарував  розчарування.
Так  і  зростав.  Та  продзвенів  дзвінок  –
Сам  Бог  послав  тепер  нове  кохання.
Долала  пара  буднями  життя,
На  двох  її  любові  вистачало,
Та  все  якось  було  не  до  пуття,
Бо  серце  жінки  кожну  мить  кричало.

Як  розділить  любов  свою  на  двох:
Горіть  в  коханні  й  не  образить  сина?
Цьому  служило  все  її  єство,
Тай  чи  була  вона  відтак  щаслива?!
Не  раз  на  вишнях  зірвані  плоди,
Зима  не  раз  дорогу  замітала.
Не  манівцями  Бог  її  водив  –
Дорогою,  та  горенько  спіткало.
Не  стало  сина.  Раптом.  В  ДТП
У  час  нічний,  недобрий  він  утрапив…
Вона  ж  живе  з  журбою  й  дотепер,
Так  і  не  знає  усієї  правди.

Коханий  –  з  нею.  Щахли  почуття…
Календарі  роки  і  дні  гортають.
Із  них  тепер  складається  життя.
Лиш  очі  про  одне  лише  питають:
Чому  так  стадось?  Винен  хто  у  цім?
А  старість  глухо  стукає  щоднини.
Застиг  узор  зі  зморщок  на  лиці
І  докір,  що  не  вберегли  дитину.
18.08.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770147
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.01.2018


Вона не просто жінка – мати

Чому  сивіють  рано  матері?
Від  болю,  а  чи  від  тяжкої  втрати:
Коли  донька,  а  чи  синок  згорів,
Чи  без  вини  їх  кинули  за  грати?
Тоді  у  неї  корчиться  душа,
Й  здається,  що  утрапила  в  безвихідь.
І  доля  іншого  уже  їй  не  лиша,
Як  стати  в  бій  з  неправдою  і  лихом.
Тоді  вона  не  жінка  вже,  а  лев,  
З  останніх  сил  готова  захищати
Своє  дитя,  доросле  чи  мале,
Адже  вона  не  просто  жінка  –  мати.
26.09.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770142
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2018


Він зробить все

О,  як  його  ж  війною  обпекло!
Так  несподівано,  а  головне  –  безжально...
Руки  тепер  у  нього…  не  було…
Шукав  очима…  тут  вона…  лежала.

І  холод  тіло  пронизав  до  п’ят:
Як  буде  жити  далі  він  безрукий?
На  ноги  як  поставити  хлоп’ят  –
Терзався  мозок  у  душевних  муках.

Укрила  очі  сіра  пелена,
А  там  –  картина,  випечена  болем:
Сім’я  і  шахта,  й  ця  брудна  війна,
І  ті,  хто  з  ним  прийшли  сюди  з  забою,

Щоб  Україну-неньку  врятувать
Від  чорної  чуми,  що  смертю  сіє.
Горіло  все:  земля,  тіла,  трава  –
То  «Гради»  били  «братньої»  Росії.

І  товпились-пекли  його  думки,
Аж  поки  він  від  них  таки  отямивсь:
Він  зробить  все,  щоб  юні  козаки
Не  відчували  батькової  травми.
18.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769883
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 06.01.2018


О музо, не дозволь душі старіть!

До  осені  вже  просяться  літа…  
Візиткою  –  сріблясто-білі  скроні…
Давно  без  танцю  вечори  й  свята,
Але  поезій  дозрівають  грони.

А  в  них  –  любов  жагуча  до  життя,
Ота,  що  в  муках  іноді  рятує
І  душу  змушує  пройти  крізь  каяття,
А  чи,  як  кат,  без  вироку  катує.

Важкий  процес  народження  творінь,
Коли  в  борні  –  реальність  і  сум’яття…
О  музо,  не  дозволь  душі  старіть,
Щоби  не  стало  це  моїм  розп’яттям.
26.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769881
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 06.01.2018


Бо жінкою народжена була

Давно  не  молода  і  не  вродлива,
І  вже  немало  зміряно  висот…
Не  завжди  визначала,  хто  сиксот…
Були  в  житті  морози,  спеки,  зливи…
Погляну  пильно  в  дзеркало  на  себе,
Нехай  не  кожну  схоплено  деталь,
За  справи,  ні,  не  мала  я  стида,
Хоча  й  зірок  не  діставала  з  неба.

Мудріє  погляд…  Осінь  на  порозі,
Малює  сивим  пензликом  чоло…
О,  скільки  ж  мрій  і  планів  не  збулось
На  цій  життєвій,  непростій  дорозі!
І  хоч  пора  осіння  сонце  краде,
Не  розгубила  ще  душа  тепла,
Бо  жінкою  народжена  була,
Бо  звикла  роздавати,  а  не  брати!..
29.11.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769850
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2018


У людей непростих – не проста є і доля

У  людей  непростих        
Не  проста  є  і  доля,
Важче  їй  пропустить
І  двобій  із  бідою.
Посилає  вона
Різні  випробування,
Й  не  людей  в  тім  вина,
Що  душі  поривання
Їм  ускладнять  життя
І  заставлять  долати
Всі  закони  буття,
Посилають  за  грати.
Ні  колючі  дроти,
Ні  нікчемні  погрози
Не  злякають  отих,
Що  в  житті  мають  позу,
Тобто  чесне  ім’я
І  всебачучі  очі,
Їх  хвилює  сім’я,
В  них  недоспані  ночі.
Мов  по  лезу  ножа,
Ходять  люди  ці  часом,
І  комфорту  душа
Не  одержує  часто.
Але  це  –  їхній  стиль,
Їх  стихія,  їх  хобі:
Між  камінням  цвісти,
Й  сенс  у  цьому  знаходить.

У  людей  непростих    
Не  проста  є  і  доля:
За  собою  вести,
Бути  світу  відомим!
14.04.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769848
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2018


Народ – то велика Правда

Народ  –  то  не  сірий  натовп,
Без  дум,  ватажків,  ідей,
Що  здатен  лише  карати    –
В  нім  важко  впізнать  людей.

Народ  –  то    велика  Правда,
Старим  і  малим  –  одна,
Відстояти  може  право,
В  один  кулак  об’єднать.

Тоді  він  могутня  сила,
Що  зможе  усе  змести,
І  пошанувати  сина,
І  землю  свою  спасти.

Я  горда  сьогодні  з  того,
Що  стали  народом  ми,
Що  молимось  до  святого
Й  залишилися  людьми.
17.12.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769546
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 04.01.2018


Бо квітла душа любов'ю

Зажурена  мати  край  столу  сидить,
В  вікно  вона    поглядає.
Жде  сина.  Той,  стежку  забувши  сюди,
Не  їде.  Вона  ж  страждає.

Ні  слів  не  лишилось  у  неї,  ні  сліз…
Їх  німо  душа  ковтає.
Вони  ж  добре  вивчили  в  серденько  слід.
А  доля  літа  гортає.

А  там  яскравіє  синок…  малюком,
Веселий  та  повнощокий.
У  школі  навчання.  І  виш,  і  райком.
Згубився  матусин  спокій.

Хоч  роки  її  уже  не  молоді,
І  сина  літа  на  схилі,
Життя  написало  їм  стільки  подій
І  в  коси  сійнуло  сиві!

Летіли  роки  її,  мов  рисаки,
Підбилися  геть  в  дорозі.
Чому  ж  вона  має  вердикт  отакий?
Синок  не  бува  в  порозі…

Колись  же  була  і  вона  молода,
А  зараз  ледь-ледь  ступає…
Чи  сина  сумління  його  не  з'їда?
Матуся  ж…  напівсліпа  є.

Звела  сивий  погляд  свій  на  образи,
Й  послала  думки  до  Бога,
Щоб  Той  на  синочка  її  не  грозивсь,
Бо  ж  квітла  душа  любов'ю.
25.12.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769543
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.01.2018


Ми не є вороги

Там  тиша  німа  стояла,
Під  зорями  спала  ніч.
В  росі  трава    застигала
Побіля  доріг  узбіч.

Здалося:  життя  спинилось,
Завмер  у  тривозі  час.
А  мо’,  від  війни  стомилась
Ця  ніч  і  рятує  нас?

А  може,  Донбас  повірив,
Що  ми  не  є  вороги?
Чим  думав  же  він  допіру,
Смертей  стільки  навкруги?!
16.03.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769389
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 03.01.2018


Донбас димить, а матері… ридають

Закуталась  багрянцем  знову  осінь,
Клини  лелечі  зникли  в  далині,
А  він  димить…  Болить  Донбас…  і  досі,
Бо  полягло  вже  стільки  в  цій  війні!

Вітри  осінні  дмуть  на  нас  зі  Сходу
І  день,  і  ніч…  Чи  ж  стомляться  вони?
Усі  казали:  ми  одного  роду  –
Чому  ж  ми  стали  жертвами  війни?

Донбас  димить,  а  матері…  ридають…
Під  дзвін  могилка  свіжа  вироста.
Багрянець  тихо  з  дерева  спадає,
Та  не  прикриє  чорного  хреста…
27.09.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769383
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 03.01.2018


В тихім березі, під вербою

В    тихім    березі,
  під    вербою,
Ми    зустрілися  
  із    тобою.
Й    народилась
 красива    мрія:
Твої    очі    –  
  мені    надія.

Через    вінця  
 лилося    щастя,
І    здалося    –
мрія    збулася.
Та    з    неба    раптом
зоря    злетіла    –
І    зустріч    наша    –
вже    безнадія.

Сумує    й    зараз  
  вербове    листя…
Чом    долі    з    нами
так    обійшлися?
5.12.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769228
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2018


Моєї долі це вердикт

Мене  назвали  ковалем,
Кує  що  долю  власній  мові.
Приємно  чути  це,  але
Сьогодні  зайва  ця  розмова.
Коваль  із  мене  ще  слабкий,
Хоч  мову  я  й  люблю  без  міри.
Й  не  хочу,  щоби  на  скибки
Хтось  краяв  неньку  Україну.
Цьому  служитимуть  завжди
Душа  моя  і    серце,  й  віра.
Моєї  долі  це  вердикт:
Служить  народу  має  ліра!
11.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769227
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.01.2018


Перлини ці – то не прості є люди

В  житті,  мабуть,  у  кожної  людини
Стрічаються  справжнісінькі  перлини;
Без  них  у  всіх  нудний  життєвий  шлях,
Рясне  не  родить  жито  на  полях.
Перлини  ці  –  то  не  прості  є  люди:
Великодушні,  добрі,  а  ще  мудрі,
Частіше  дбають  не  про  себе,  ні,
Йдуть  по  колючій  босоніж  стерні,
Та  серце  власне  високо  тримають
І  в  душі  інших  зерна  засівають
І  мудрості,  і  дива-доброти.
Й  пустого  слова  вже  не  зрониш  ти,
Бо  уподібнитись  цим  людям  забажаєш,
Свої  поступки  теж  по  них  звіряєш,
Помітним  стане  й  твій  життєвий  шлях,
Й  жита  рясніші  вродять  на  полях.
6.05.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769145
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2018


Я хочу світ цей зрозуміть,

Давно  вже  я  не  молода,
Сивіють  коси,  слабнуть  крила,
Та  думка  ще  жива  зліта:
Невдачі,  горе  не  скорили.
Міняє  обрис  дивний  світ,
Не  ті  вже  кольори  навколо,
І  навіть  саду  інший  цвіт,
Лиш  Сонце  йде  по  тому  ж  колу.
Я  хочу  світ  цей  зрозуміть,
Прийшовши  із  батьків  країни,
Хай  не  спішить  душа  старіть  –
Людська  вона,  а  чи  чаїна.
19.11.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769143
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2018


Вітання друзям по сайту з Новим роком

Відлетів-промайнув  і  сімнадцятий  рік,  
Нам  добавивши  трішки  віку.
Багатьом  він  засяяв  зорею  вгорі,
І  таких  у  нас  в  Клубі  без  ліку.

Рік  Новий  особливий  для  кожного  з  нас  –
Посилає  нові  надії,
Що  повернеться  Крим  і  прозріє  Донбас,
І  від  того  народ  зрадіє.

В  Новорічну  казкову  грудневу  цю  ніч
Зі  святами  вітаю,  друзі!
Всім  здоров’я,  добра  й  перемоги  в  війні,
Хай  міцні  нас  єднають  узи!
З  Новим  2018  роком!
31.12.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769045
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 31.12.2017


Щастя є не тільки у жертовності

Дитинство  забрело  в  луги  ромашкові,
Переплелись  де  ніжність  і  тепло.
І  ми  були  так  схожі  з  неваляшками,
Вгорі  над  нами  сонечко  плило.
А  далі  юність  в  сукні  з  горошинами,
Вітала  й  бігла  якось  водночас,
Злітала  понад  пишними  жоржинами,  
Лукаво  посміхалася  до  нас.

І  тільки  після  трапези  весільної
Життя  подібне  стало  рушнику,
Коли  пішли  дорогою  ми  спільною,
Хай  нелегкою,  але  ж  вибрали  таку.
Вже  у  човні,  штормами  геть  розгойданім,
Плило  подружнє  молоде  життя,
Засіяне  і  квітами,  й  незгодами,
Й  словами  непростими  каяття.

Хоч  скоро  крила  наші  вже  притомляться,
Все  ж  вірю:  посміхнеться  доля  нам,
Бо  щастя  є  не  тільки  у  жертовності,
А  і  в  хмільному  запаху  вина,
Яке  ми  вип’ємо  сімейством,  міцно  спаяним,
Коли  зберуться  за  столом  усі,
І  зрозумієм,  що  життя  не  згаяне,
Якщо  сидить  тут  рід  у  всій  красі.
 26.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769043
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.12.2017


Я подарую мамі /Сл. для пісні/

Я  подарую  мамі  квіти,
Хай  очі  в  неї  зацвітуть,
Бо  найрідніші  вони  в  світі
І  поруч  все  життя  ідуть.
Приспів:
І  вже  ніколи  не  втомлюся

Життя  закони  прославлять:

Немає  діток  без  матусі

Небес  нема  без  журавля.

Я  подарую  мамі  ласку,
Хай  усміхнеться  вона  знов.
Матусі  посмішка  –  не  маска  –
Свята  то  мамина  любов.
Приспів.
І  вже  ніколи  не  втомлюся

Життя  закони  прославлять:

Немає  діток  без  матусі

Небес  нема  без  журавля.


Я  подарую  мамі  вечір,
Такий  потрібен  для  обох,
А  обніму  її  за  плечі,
То  щастя  будем  пити  вдвох.

Приспів.
І  вже  ніколи  не  втомлюся

Життя  закони  прославлять:

Немає  діток  без  матусі

Небес  нема  без  журавля.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768822
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.12.2017


Вишивала мати (Сл. для пісні)

Вишивала  долю  мати
Та  й  на  рушникові,
Стала  щастя  теж  прохати
Й  тому  юнакові,
Без  якого  личко  юне
Не  цвіте  –  ридає,
Без  якого  життя  доні  –
То  лише  біда  є.

Вишивала  рушник  мати
Доньці  на  весілля,
Й  довелося  їй  згадати
Мудреє  прислів’я:
–  Піти  заміж  –  треба  знати,
Ой,  та  й  треба  знати:
Пізно  лягти,  рано  встати,
Ой,  та  й  рано  встати.

Вишивала  зрання  мати
До  пізньої  ночі,
І  не  думали  дрімати
Матусині  очі,
А  старались,  придивлялись,
Руки  ж  гаптували,
Щоб  бідоньки  не  траплялись,
І  життя  тривало.                      
17.07.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768821
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.12.2017


Поезія – це…

Поезія  –  це  вічне  джерело,
З  якого  п’ють,  та  випити  не  можуть.
В  святій  душі  воно  живе  й  жило,
Це  правди  шабля  і  міцний  шолом,
Це  і  покара,  й  нагорода  Божа.

Сьогодні  знов  замислитись  пора,
А  хто  ж  поет?  Провидець  словоблудий?
Це  він  думки  в  один  букет  збира,
Котрі  і  час  ніколи  не  стира,
Безсилий  перед  ним  і  сам  Іуда.

Поезія  –  то  вись  і  глибина,
Таврована  пророчими  словами.
У  ній  є  все:  й  непрощена  вина,
І  із  собою  у  собі  війна.
Її  не  п’ють  поетики,  так  звані,
Бо  є  в  ній  та  магічна  сила  слів,
Де  кожен  звук  –  чуттю  і  серцю  рана,
Що  виливається  у  вірші  і  пісні.
Й  живе  тоді  він  не  в  блаженнім  сні,
А  трунок  п’є  із  Вед  і  сур  Корану.

Поезія  –  то  мед  і  гіркота,
П’ючи  які,  впивається  не  кожен.
Митцю  тісна  корона  золота,
Не  обере  він  долю  і  крота  –
На  землю  грішну  посланець  він  Божий!
24.09.2017.

Ганна  верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768733
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 29.12.2017


З дитинства ми всі родом

З  дитинства  ми  всі  родом  і  з  села,
Й  дорога  в  світ  для  кожного  була
Своя,  що  дуже  не  проста  є,
Бо  ж  без  землі  ніхто  не  виростає.
Це  їй  завдячуєм  своїм  життям-буттям,
Саме  її  і  я,  і  ти  дитя,
І  першим  почуттям,  і  першим  кроком.
Вона  є  мати  й  те  незриме  око,
Що  бачить  все  й  нічого  не  проща,
Тож  хай  не  втомиться  творить  добро  душа,
Щоби  жили  у  мирі  наші  діти,
Щоб  світ  умів  прийдешньому  радіти,
І  більше  буде  теплих  кольорів,
І  очі  посвітліють  матерів!
6.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768730
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 29.12.2017


Стомився день

Стомився  день.  До  ночі  ще  далеко,
Та  перший  струмінь  свіжості  війнув.
І  на  душі  так  затишно  і  легко.
Здається,  гори  сам  перевернув.
Із  сонцем  встав  і  старанно  трудився,
Тож  день  прожитий  знову  недарма,
А  зачерпнеш  долонями  водиці  –
Утоми  слід,  мов  вітром,  геть  здима.
І  як  повітря  присмак  вечоровий
Вдихнеш,  відчуєш  дивну  благодать,
А  вечір  зустрічатимеш  вчергове,
Про  пережите  не  забудь  згадать.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768537
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2017


А мусиш жити

А  доля  була  крилата…
Мене  повела  від  хати,
У  світ,  чужий  і  далекий,
Неначе  того  лелеку,
У  світ,  іще  невідомий,
А  там  все  не  так,  як  вдома:
Вода  не  така  в  криниці,
І  голос  не  той  з  пшениці,
І  люди  чужі,  лукаві,
' І  роси  не  так  стікали,
Й  не  так  половіло  жито,
А  треба,  а  мусиш  жити…
Бо  доля  моя  …  крилата.
27.05.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768533
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2017


Тікає ніч на інший бік планети

Тікає  ніч  на  інший  бік  планети
І  сни  пливуть  у  недосяжну  даль,
Не  спиться  совам,  матерям,  поетам,
І  неспокійна  в  річечці  вода.

Не  сплять  також  холодні  очерети,
Забрівши  в  воду  майже  до  колін.
Дописують  свої  вірші  поети,
А  поряд  з  ними  –  свічка  на  столі.

Тривожить  небо  зірочка  ранкова,
І  соловей  пісень  ще  не  веде.
Здається,  що  нема  ніде  й  нікого,
Та  день  новий,  усе-таки,  гряде.
7.10.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768336
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 27.12.2017


Не за землю війна

Лежить  солдат,  розпластаний  і…  мертвий…
Руками  землю  змучену  обняв.
Втомилось  небо  вже  лічити  жертви,
Й  не  розуміє:  а  за  що  ж  війна?

Чому  в  Донбасі  є  людці  –  не  люди,
Які  нічим  не  хочуть  дорожить,
Не  хочуть  зняти  із  очей  облуду  –
Московії  бажають  знов  служить.

Тривожить  небо,  як  це  вбити  брата
І  як  людей  це  змусити  простить.
Москва  ж  Донбас  не  буде  собі  брати.
Руїни  лиш  залишить  і…  хрести.

Ні,  не  за  землю  йде  війна  –  за  душі.
Така  війна  і  довга,  і  важка.
Не  може  світ  до  того  буть  байдужим,
Куди  Кремля  замірилась  рука.

Лежить  солдат,  тепло  віддавши  тіла
Землі,  за  котру  він  життям  сплатив,
А  в  космосі,  згасаючи,  летіла
Його  зоря,  і…  «Град»  по  ній  гатив.
24.12.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768334
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 27.12.2017


Тепер навколо розляглась зима


Давно  у  снах
весна  і  літо,  й  осінь…

Тепер  навколо  
 розляглась  зима,

З  глибоким  снігом,
вітром  і  морозом,

На  жаль,  цьогоріч  
іншого  нема.


Частенько  і  
бабуся-заврюха

Навідує,    
мов  гостя,  тихий  край,

Тоді  синички    
й  горобці-злодюги

Під  стріхами    
шукають  собі  рай.


Коли  ж  зима    
під  відлигу  одягне

Дерева  в  срібні    
ризи  і  кущі.

Здається,  ніби    
з  неба  білий  янгол

Казкову  втіху    
сипле  для  душі.
21.01.2016.  


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768218
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 26.12.2017


Мир і Правда дорожчі за золото

Заколисана  піснею  й  мовою

Українська  жива  ще  рідня,

Це  Росія  війну  нам  замовила,

Щоби  знищити  нас  –  роз’єднать.


Мать  Рассєя  нехай  не  старається  –

Україні  і  мові  в  ній  –  жить,

А  імперія  скоро  розвалиться,

Путін-цар  у  тайгу  забіжить.


І  тоді  заживе  вільно  й  солодко

Україна  –  найкраща  земля.

Мир  і  Правда  дорожчі  за  золото  –

Дійде  це  колись  зайдам  з  Кремля!
22.01.2017.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768207
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 26.12.2017


Коли життя не розпочать

Уже  не  паморозь  –  сніги
У  мами  в  косах,
Коли  всім  літо  навкруги,
Для  неї  –  осінь,
Коли  давно  вже  на  крилі
І  діти,  й  внуки…
Стоять  портрети  на  столі…
Полин  розлуки
Ковтає  мати  день  і  ніч,
Тікають  сили.
Бентежить  серце  дивна  річ:
Дочка  із  сином,
Котрі  забули  джерело,
Що  їх  тримає.
Може,  й  життя  їх  не  вдалось  –
Любові  мало?
Найбільша  мамина  печаль  –
Невдячні  діти,
Коли  життя  –  не  розпочать
І  вже  терпіти
Немає  в  матері  снаги,
Й  нема  бажання.
Не  раз  вже  сходили  сніги  –
Немає  шани
До  тих,  життя  хто  дарував
І  ніжну  пісню,
Від  себе  часом  відривав,
Старався,  звісно,
Щоби  не  гірш,  щоб  нарівні,
Як  людські  діти.
Туди  завжди  лише  вповні  –
Порожній  –  звідти.
А  вслід  –  гіркі,  меткі  слова,
Малоприємні.
І  серце  кров’ю  залива
Від  дум  таємних:
Чому    так    випало    мені?
Чия  провина?
Слова  чекались  чарівні–
Образ  лавина.
І  болем  повниться  душа,  
Німа  –  ридає.
Він  і  на  мить  це  не  лиша    –
Роки  гортає,
Сутулу  старість  ген  несе
Ще  й  одинокість.
Для  мами  діти  –  то  є  все,
Геть  власний  спокій.
І  пада  моршкою  печаль
На  лоб,  під  очі,
Немов  тавро,  немов  печать  –
Біди  то  почерк…
Найбільша  мамина  печаль    –
Невдячні  діти,
Й  коли  життя  –  не  розпочать…
То  ще  терпіти?!
28.06.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768008
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.12.2017


Колише ставочок хвиля

Колише  ставочок  хвиля
Й  ховається  під  вербою…
Гніздо  на  ній  птаха  звила,
Придбала  діток  в  любові.
Туман  їх  попестить  зранку,
А  вдень  вітрець  поспіває,
Чи  чорна  ворона  каркне,
Малих  пташенят  злякає.

Матуся  ж,  уся  в  роботі,
І  тато  їй  підсобляє,
За  діток  вони  в  турботі,
Гніздечко  сінцем  встеляють.
Пташкам  і  ставок  радіє,
І  зорі  їх  забавляють.
Аж  поки  під  осінь  в  ірій
Гуртом  попливуть  над  плаєм.
27.03.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768006
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.12.2017


Чи й це не лякає?

Знову  ділять  Україну
На  «за»  і  на  «проти»,
Чи  і  в  душах  вже  руїни,
«Лжепорохоботи»?
Чи  ще  кров’ю  не  впилися  –
Забажалось  кави?
Чи  в  житті  не  відбулися,
Що  звикли  лукавить?
А  чи  совість  розгубили?
«Рошену»  схотілось?
Чи  забули,  скількох  вбили,
Що  сюди  злетілись?
А  чи  серце  оніміло,
Чи  ж  болю  не  чує,
Й  тих,  хто  правду  каже  сміло,
В  наметах  ночує
Не  за    себе  –  за  Вкраїну,
За  мир  та  свободу?
Чи  коліна  не  зболіли?
Станьмо  вже  народом.

Не  ділімо  ж  уже  неньку  –
Біда  ж  бо  єдина,
Думай  кожен  та  гарненько,
Якщо  ти  людина,
Бо  велика  є  різниця
Між  людьми  й  рабами:
Першим  воля  навіть  сниться,
Інші  ж  –  із  торбами
На  поклон  ідуть  до  влади,
Або  ж  утікають,
То  хіба  не  є  це  зрада?
Чи  й  це  не  лякає?
24.12.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767877
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 24.12.2017


Народ мій є

Народ  мій  є,  народ  мій  завжди  буде,  
ніхто  не  перекреслить  мій  народ.
Василь    Симоненко.
Народ  мій  є  і  був,  і  завжди  буде,
Допоки  існуватиме  Земля,
Допоки  серце  кожного  у  грудях
Любов’ю  душу  буде  окрилять.

Оцінить  світ  тоді  і  нашу  сутність:
Жадання  волі  й  здатність  до  звитяг,
І  віру  нашу,  гідність  і  могутність.
Заслужимо  цим  право  на  життя.

Народ  мій  є  і  був,  і  завжди  буде,  –
Уписані  в  скрижалі  ці  слова,
І  споконвічні  наші  атрибути  –  
Тризуб  під  сонцем,  жито  й  булава!
20.12.  2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767873
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 24.12.2017


Поети і земля

Поет  –  людина  дивно-особлива  –
Так  є,  було  і  буде  так  завжди:
То  радістю  заллє,  неначе  злива,
А  то  рубає  корінці  біди.

Мов  генератор,  все  акумулює,
Що  вибухнути  словом  на  весь  світ,
Природу,  мов  художник,  замалює.
Росу  заставить  плакати  в  траві.

І  доля  незавидна  у  поетів:
Талант  не  можуть  часто  зрозуміть,,
Тому  й  ламають  крила  їм  при  злеті.
Але  й  без  них  не  вижити  землі!
27.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767685
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 23.12.2017


Гортаю сторінки історії

Гортаю  знов  пожовклі  сторінки
Історії  моєї  України,
А  там  –  неволі  чорної  роки
І  воскресіння  не  одне  з  руїни.

Сьогодні  знов  земля  моя  в  війні:
Відтятий  Крим,  Донбас  залитий  кров’ю,
Неначе  сам  Нечистий  зголоднів  –
Упивсь  війною  і  насупив  брови.

І  затремтіла  змучена  душа,
І  вкотре  небо  про  одне  благала,
Щоби  людей  в  біді  Бог  не  лишав
І  благодать  навколо  нас  лягала.
17.08.  2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767682
рубрика: Вірші, Історична лірика
дата поступления 23.12.2017


Виспалась ніч у долині

Виспалась  ніч  у  долині.
Де  ночувала  краса,
Кремовий  кущик  калини
Теж  чарував  небеса.
Променем  сонечка  ранок
Ледь  доторкнувся  квіток,
І  хоч  було  це  ще  рано,
Випив  росиці  ковток.
А  пелюстки  підставляли
Боки  комашці  дрібній,
Щастям  росу  запивали
Й  тихо  шептали  мені:
«Поки  нас  сонечко  гріє
Й  рання  турбує  сльоза,
Й  небо  над  нами  синіє,
Житиме  наша  краса".

29.11.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767512
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 22.12.2017


Любов’ю житиме людина

Не  молоком  залитий  кущ  калини  –
Упав  на  листя  білий  буйноквіт,
І  засміялась  сонячно  долина,
Й  зачарувала  поряд  себе  світ.

Я  теж  зіп’ю  ту  казку,  калинову,
Немов  цілющий  трунок  від  біди,
Той  оберіг  мені  потрібен  знову
Зерно  любові  в  людях    розбудить

До  матінки  святої,  що  зродила,
Й  до  України-неньки,  і  Дніпра.
Якщо  любов’ю  житиме  людина,
Її  душа  відкрита  для  добра.  
8.03.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767509
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 22.12.2017


Заколосилось житечко у полі

Заколосилось    житечко    у    полі    –
Широким  дивним    морем    розлилось,
А    поряд    нього    три    зросли    тополі    –
На    Україні    часто    так    велось,
Коли    брати-вітри    в    полях    гуляли    –
Не    знали    вони    іншого    в    житті    –
Дерева    щиросердо    забавляли,
Що    зустрічалися    на    їх    путі.

Немов    живе,    їх    шелестіло    листя
І    стан    тремтів    у    кожної    стрункий,
Коли    гілки      із    вітром      обнялися,
Та    швидко    мчав    він    далі    залюбки,
Щоб    хвилями    жита    поколисати,
Тополі    ж    тільки    зирили    услід,
А    їх    зелені    крони,    ніби    шати,
Собою    чарували    білий    світ.
16.04.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767252
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 21.12.2017


Про щастя

Людей,  нещасних  зовсім,  не  буває,
І  щастя  їхнє  різний  час  триває:
У  когось  –  вік,  чи  рік,  у  когось  –  мить,
І  потім  все  життя  болить,  щемить
І  ниє  серце.  Що  йому  порадиш?
Чужому  горю,  звісно,  не  зарадиш,
Й  за  щастя  треба,  все-таки,  платить,
Адже  купатись  в  нім  завжди  кортить
Усім.  Допоможи  їм,  милий  Боже,
Та  й  щастя  у  людей  таке  несхоже.
Воно  завжди  у  кожного  –  своє:
Той  –  місто,  сад  чи  церкву  заснує,
Хтось  діток  цілу  дюжину  народить
І  не  чекає  манни-нагороди,
Той  –  рідну  землю  вірно  береже
Й  себе  не  бачить  іншим  він  уже.
Цей  –  служить  людям,  чесно,  без  віддачі,
І  сам  за  це  їм  навіть  дуже  вдячний.
Той  –  хліб  вирощує:  пшеницю  чи  овес    –
Від  сонця  скоро  вже  згорить  увесь.

Людей,  нещасних  зовсім,  не  буває.
Вір,  щастя  прийде,  і  життя  триває!
14.10.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767251
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2017


Я долю вишию

Я  долю  свою  вишию  нитками
На  сірому  життєвім  полотні,
Які  б  випробування  не  спіткали,
Шляхи  свої  пройду,  хай  і  складні.

Узори  вишивати  ті    непросто,
Та  старанно  стелитиму  свій  ряд,
Не  є  в  житті  високого  я  зросту,
Людські  закони  буду  підкорять.

На  полотна  буденно-сірім  фоні
Червоних  маків  вишию  я  ряд
І  голуба  біленького  в  долонях,
Під  ним  –  слова  про  мир  хай  зазорять.

Вогнем  вони  горітимуть  любові
До  України  –  отчої  землі,
Тож,  люди,  станьмо  всі  самі  собою,
Адже  сам  Бог  любить  її  велів.
14.03.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767054
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 20.12.2017


Допоки пам’ять в нас німа

Проснулась  ненька  Україна

У  двадцять  другий  червня  день,

Коли  від  вибухів  –  руїни,

Й  надовго  спокій  пропаде,

Коли  того,  що  з  нами  сталось,

Ще  й  мозок  осягнуть  не  міг,

А  скільки  ж  їх  в  війні  зосталось:

Отой  –  без  рук,  а  цей  –  без  ніг!

Земля  тоді  ревла,  стогнала  ,

В  вогні  –  незібрані  поля,

Чужі  хрести*  нам  небо  рвали,

І  молодь  падала  в  боях,

Й  роса  змішалася  із  кров’ю,

Стрічала  сонце,  мов  чужа,

Коли  прощалися  з  любов’ю…

Це  неприродно,  це  вже  жах!

І  молоді,  прекрасні  мами

З  дітьми  вмирали  водночас,

Людей  тоді  …  за  м’ясо  мали.

Народ  же  звіра**    величав?!..

Хто  порахує  точно  жертви

Такої  спірної  війни?

Все  достеменно  знають  мертві,

Та  не  розкажуть  нам  вони.


А  правда  в  тім:  війна  –  то  злочин  

І  оправдання  їй  нема;

Багато  може  бути  збочень,

Допоки  пам’ять  в  нас  німа!
3.09.2013.

Ганна  Верес(Демиденко).
*  Німецькі  літаки  зі  свастикою.
**  Й.В.Сталін.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767053
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 20.12.2017


Хочу інше життя розпочать


Біла  паморозь  коси  накрила    –

То  є  віку  і  долі  печать,

Ще  несуть  мене  віддано  крила,

Хочу  ж  інше  життя  розпочать.

Я  літа  на  свій  досвід  помножу,

У  слова-оксамит  загорну,

В  кожну  душу  зайду-потривожу,

Найніжнішу  струну  віднайду.

Намалюю  не  стежку  –  дорогу

І  для  себе,  й  народу  свого,

Розділю  з  ним  і  біди,  й  тривоги,

Не  розтрачу  сумління  мого.

Не  злякає  в  путі  хай  пороша,

Ані  грози,  ні  сильні  вітри,

Не  купляється  доля  за  гроші    –

Тож  душі  мені  це  не  ятрить.

Лиш  зусиллями  власними  можна

Україну  із  прірви  піднять

І  життя,  європейське,  заможне,

На  землі,  на  своїй  збудувать!
13.11.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766865
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 19.12.2017


Йому було неповних дев’ятнадцять


Йому  було  неповних  дев’ятнадцять.

Як  закипіла  Друга  світова,

Коли  схрестились  шпаги  різних  націй,

І  не  одна  упала  голова.


Із  Заходу  на  Схід  війна  котилась

І  нищила  усе  на  тім  путі,  

А  матінка  його  щодня  молилась,

Щоб  син  живий  до  неї  прилетів.


Так,  він  літав.  Дістався  й  до  Берліна,  

Живий,  хоч  тіло  у  шрамах-рубцях.

І  ворога  поставив  на  коліна.

Майором  став,  почавши  із  бійця.


Давно  відгарцювали  канонади.

Союз  пощез.  Берлін  уже  не  той.

Нову  війну  затіяли  в  нас  зайди.

Майор  перевернувся…  під  хрестом!..
5.10.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766863
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 19.12.2017


Посіяла долю дітям (Сл. для пісні) .

Посіяла  долю  дітям
Матуся  у  чебрецях,
У  душах  цвіло  щоб  літо
І  посмішки  –  до  лиця.
Щоби  чебрецевий  трунок
Чуття  чарував-п’янив,
Щоб  діти  раділи  врунам
Й  не  стріли  в  житті  війни.

Та  доленька  посміялась
Над  матінкою  й  дітьми:
На  сході  земля  здригалась  –
Донбас  про  війну  сурмив.
І  душу  закутав  холод:
Як  бути  її  синам?
(Учора  –  ще  учні  в  школі  –
Сьогодні  –  й  для  них  війна).

Й  знов  сіє  матуся  долі
У  розові  чебреці:
«Жили  щоб  сини  на  волі,  –
Сльоза  текла  по  щоці.
10.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766746
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.12.2017


Невигадана історія

Колись  за  дною  партою  сиділи
Й  сніданком  теж  ділилися  не  раз.
Здавалося,  усе  було  до  діла.
Одного  Йваном  звали,  той  –  Тарас.
Й  освіту  здобували  разом  в  вузі,
А  потім  розійшлися  їх  путі,
Та  все  одно  близькими  були  друзі,
Хоч  і  не  часто  так  бува  в  житті.

Роки,  мов  зграйка  птахів,  пролетіли…
Гніздо  мав  кожен,  щебет  дітвори.
Душею  не  старіли  вони  й  тілом,
На  скронях  –  слід  осінньої  пори.
В  обох  і  діти  вже  повиростали:
Одні  –  у  Львові,  в  інших  –  Магадан.
Та  дружбу,  що  міцніш  була  від  сталі,
Розбив  назавжди  Київський  Майдан.

Не  міг  ніяк  Тараса  зрозуміти
Тепер  російськомовний  друг  Іван,
Чому  Тарас  із  дітьми  йшов  на  мітинг,
Не  вірив  він  і  друговим  словам
І  про  безвіз,  обіцяний  в  Європу,
І  до  землі,  і  нації  любов…
Чи  дружба  та  була  низької  проби?
Гадаю,  час  розсудить  їх  обох.
20.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766742
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.12.2017


Край річки виросла калина

Край  річки  виросла  калина,
Гірку  журбу  корінням  п’є.
Пташки  летять  над  нею  клином,
Та  ні  одна  гнізда  не  в’є.
І  лиш  зозуленька-сестриця
Щодня  до  неї  приліта,
Розкаже,  що  вночі  їй  сниться,
Калину  також  розпита.
Сховає  в  кучерявім  листі
Мала  пташина  довгий  хвіст
Тай  замилується  намистом,
Яке  наниже  білий  цвіт.
Калина  ж,  ніби  наречена,
Стоїть  у  білому  вінку,
Багатство  квітів  незліченне.
Чи  можна  ще  знайти  таку?
Коли  ж  зозуля  заніміє,
Не  ній  намиста  вже  разки.
Ніхто  там  жити  не  посміє,
Вона  лиш  лічить  там  роки.
10.06.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766470
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.12.2017


Бути жінкою

Бути  жінкою  –
Стати  зіркою,
А  ще  ненькою
Для  маленького
І  коханою
Для  коханого,
Серцю  звабою
Полум’яною,
Господинею,  
Не  гординею,
Честі  й  вірності
Берегинею.

Бути  жінкою  –
Стати  квіткою,
Що,  коли  цвіте,
Більш  нема  ніде,
І  царицею-
Чарівницею,
А  у  чорний  день  –
Рятівницею.
Світлим  сонечком
За  віконечком,
Теплим  променем
В  тихих  споминах,

Бути  жінкою  –
Стать  лебідкою,
Що  з  лебедиком
Та  із  дітками
По  життю  пливуть
В  небі  й  по  воді.
–  Справжня  жінка  ти,  –
Я  скажу  тоді.
2.06.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766468
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.12.2017


То Україна свята (Сл. для пісні) .

Там,  де  мов  сніг,  едельвейси
Й  хвилями  грає  Дніпро,
Просинь  наповнює  весни
І  розливає  тепло.
Де  пшениці  половіють
Й  жайвором  пісня  зліта,
Й  верби,  мов  люди,  сивіють,  –
То  Україна  свята.

Там,  де  поля  неозорі
Морем  здаються  здаля,  
Вечір  запалює  зорі,  –
То  моя  рідна  земля.
Там  мого  роду  коріння
Голосом  крові  луна,
Й  кленів  осіннє  горіння
Й  берег  ріки  в  полинах.
4.12.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766316
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 16.12.2017


Пізнаєш істину

Коли  у  снах  поселиться  печаль
І  їх  ґвалтує  мало  не  щоночі,
Коли  надійний  губиться  причал,
То  безнадії  вистражданий  почерк.

Коли  відчув  ти  зради  смак  гіркий,
Що  болем  ліг  уже  на  сиві  плечі,
Перебереш  свої    й  чужі  роки,
Що  відлетіли  по  шляхах  лелечих,
Тоді  пізнаєш  істину  просту:
Життя  нема  легкого  у  людини,
А  в  долі  є  невидимий  пастух,  
Котрий  пасе  її  щоднини,  щогодини.

І  ти  мудрієш:  невблаганний  час
Сторінку  за  сторінкою  гортає,
Аж  поки  там,  на  фініші,  стріча
Твоя  зоря,  що  небо  покидає.
3.12.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766315
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2017


Стоять у соннім мареві сади

Стоять  у  соннім  мареві  сади,    
Мов  райське,  яблуневе  біле  диво,
Й  схотілось  нам  заглянути  туди,
Де  у  дитинстві  з  братом    ми  ходили.

Стежину  росяну  потурбувать,
До  пелюсток  торкнутися  губами,
Якщо  де  є  на  світі  ще  дива,
То  тільки  тут,  під  нашими  ногами.

Відчути  там  нетлінний  аромат
Тоді,  як  сонця  легіт  не  лоскоче,
Вітри  в  цю  пору  зовсім  не  шумлять,
Цвіркун  мовчить  –  збудить  красу  не  хоче.  

Хмаринки  не  колишуть  небеса,
Мов  стережуть  квітучий  сад  і  хату.
Зненацька  біла  саду  та  краса
Упала  на  чоло  мені  і  брату.
4.01.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766104
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2017


Я є Землі і Вічності дитина

Літа  прибрались  в  білу  павутину,
На  скронях  доля  вивела  печать,
Я  є  Землі  і  Вічності  дитина,
І  вдруге  вже  життя  не  розпочать.

Та  разом  з  тим,  я  істину  ту  знаю:
Життя  моє  –  для  Вічності  лиш  мить,
Тому  красу  природи  я  пізнаю,
Прислухаюся,  як  вода  шумить.

У  шумі  тім  звучить  людський  неспокій,
Гармонія  між  вчора  й  новим  днем.
Я  жити  хочу  на  Землі  допоки,
Допоки  доля  щедра  напряде.
24.02.2015.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766102
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 15.12.2017


Життя – політ

Життя  –  політ  у  вись,  у  невідому,
Коли  позаду  слід  –  твої  роки,
Твої  здобутки  і  невільна  втома,
І  берег  твій  життєвої  ріки.

Життя  –  твої  у  завтра  смілі  кроки,
Коли  крізь  біль  ступаєш  і  багно,
Це  повсякденні,  болісні  уроки,
Коли,  як  жить,  тобі  не  все  одно.

Життя  –  дорога,  долею  ведома,
Коли  у  тілі  й  мудрості  ростеш,
Коли  в  душі  порядок  і  удома,
Тай  не  бува  воно  легке,  просте.

Коли  ж  політ  угору  не  вдається,
Й  ти  сенс  утратив,  чи  зламав  крило,
Чи  ненароком  доля  посміється,
Тримайся.  Не  впади  на  саме  дно.
6.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766037
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2017


Кроки мої незабутні

Стежку  у  вишивках  долі
Радо  долаю  щодня,
Довгу  важку  й  невідому.
Впевнено  йду  й  не  одна.
Тут  мій  і  біль,  і  вагання,
Тут  моє  літо  й  зима,
Й  смак  гіркуватий  кохання
Планів    моїх    не  зламав.

Тут  я  й  матусею  стала,
Ймення  це  гордо  несу,
Доля  не  раз  колисала  
Радість  чергуючи  й  сум.
Білі  весни  заметілі
Снігом  на  скронях  цвітуть.
Роки-птахи  пролетіли…
Внуки  з  коханими  йдуть.

Тут  мої  свята  і  будні,
Інеєм  витканий  слід,
Кроки  життя  незабутні
В  Богом  заснований  світ.
25.04.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766014
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2017


Як можна звикнуть?

Як  можна  душам  звикнуть  до  рутини,
Коли  народ  нагнула  так  біда,
Коли  серденько  зранене  дитини
З  Донбасу  й  досі  батька  вигляда?

А  той  на  нього  з  ангельського  краю
І  дивиться,  і  прикрива  крилом,
Блага    у  Бога  миру  свому  краю,
Щоби  земля  укрилася  зелом.

І  хто  те  зна,  чи  вистачить  століття,
Щоб  ми  простили  тих,  хто  у  Кремлі?
Нові  ж  хрести  як  свідки  лихоліття,
Насіялись  так  густо  по  землі…
26.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765704
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2017


Чому така є правда незручна?

Чому  така  є  правда  незручна
Для  тих,  котрі  були  і  є  при  владі,
Коли  вони,  заможні,  при  чинах,
Ні  із  законом,  ні  з  людьми  не  ладять?
Чому  їм  сльози  наші  не  болять
І  долі  патріотів  не  тривожать?
А  може,  правда  інша  в  них  –  своя,
Що  здатна  біль  наш  в  кілька  раз  помножить?

І  виллється  той  біль  в  народний  гнів,
Що  не  почує  про  перестороги,
Бо  ситий  від  обіцянок-брехні,
Він  прокладе  нову  собі  дорогу,
Де  правда  буде  вже  торжествувать
І  працюватимуть  одні  для  всіх  закони,
І  кара  буде  ні,  не  на  словах,
Така,  що  не  забудеться  до  скону!
11.12.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765703
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2017


Я і влада

Свої  у  мене  з  владою  рахунки
Тією,  що  народ  ма  ні  за  що,
Котру  хвилюють  бізнес  і  грабунки,
Сховати  вчасно  статки  у  офшор.

Частенько  забува  й  про  те,  що  каже,
Закони  всі  під  себе  підмина,
Замішана  у  зраді  (служить  Раші),
І  це  в  той  час,  коли  іде  війна.

Тож  треба  підточити  трохи  пам’ять
Та  нагадать,  на  трон  хто  посадив,
Коли  ж  сумління  їй  душі  не  спалить,
Ніколи  не  повернеться  сюди.
18.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765324
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 11.12.2017


Життя прожити хочу так

Життя  прожити  хочу  так,
Щоби  стелилася  за  мною
Любов,  велика  і  свята,
Яку  назвуть  іще  земною.
Життя  прожити  хочу  так,
Щоб  залишити  слід  вагомий,
Щоб  мова,  щира  і  проста,
Людей  збирала  у  загони.
Життя  прожити  хочу  так,
Щоб  залишитись  в  дітях,  внуках,
І  щоб  про  мене  запитав
Нащадок,  схильний  до  науки.
Життя  прожити  хочу  так,
Щоби  земля  запам’ятала,
Верба,  берізка  золота
Сміялись  небу,  як  світало.
Життя  прожити  хочу  так,  
Щоб  люди  чули  мою  пісню,
А  потім  підхопив  і  птах,
І  все  змінилося  опісля…
Життя  прожити  хочу  так,
Щоби  не  випік  сором  очі,
Щоб  не  замучили  літа.
Допоможи  мені,  мій  Отче!


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765321
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2017


Я дочка землі своєї

Тікають  дні  і  ночі  у  минуле,
Усе  у  світі  має  свій  політ,
Я  лиш  тепер  цю  істину  збагнула,
Який  прекрасний  і  жорстокий  світ.
Пливуть  рікою  літо,  осінь,  весни,
Встелила  скроні  інеєм  зима,
Ледь  притомились  і  життєві  весла.
Але  мене  той  холод  не  зламав.

Тож  я  пливу  на  хвилях  долі  й  часу
Поміж  людей,  вітрів  випробувань,
Мінялись  президенти,  друзі,  гасла,
Та  залишались  вірними  слова
Про  те,  що  я  дочка  землі  своєї
І  України-матінки  дитя,
Що  я  хворію  і  пишаюсь  нею,
Й  її  буття  –  то  і  моє  життя.
4.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765154
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 10.12.2017


Впилась болем Україна

Впилась  болем  Україна
Й  сльозою  гіркою  –
Лежить  Донбас  у  руїнах,
Кров  тече  рікою.

Не  матимуть  ті  прощення,
Хто  смертями  сіє,
Рано-пізно  зло  пощезне.
Пам’ятай,  Росіє!

І  добра  тому  не  буде,
Хто  правдоньку  топче.
Проклинають  його  люди.
Ти  прости  їм,  Отче!

Кажуть,  що  клясти  негоже,
Та  як  осягнути
Отой  біль?  Прости  їм,  Боже…
Синів  –  не  вернути  ж…

Де  батькам  шукать  розради,
Що  смерть  недаремна,
Коли  всюди  –  тільки  зрада,
Події  буремні?

Не  сліпий  господь.  Я  вірю,
За  усе  спитає,
Й  хоч  немає  горю  міри,
Воля  є  святая.

З  нею  й  будем  панувати
На  землі  багатій,
З  неправдою  воювати
В    українській  хаті!
7.12.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765153
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 10.12.2017


Мого народу – не збороть!

Коли  Господь,  подарувавши  землю,
Куточок  раю  заодно  створив,
Укинув  Він  туди  найкращі  зерна
Й  замилувався  сходами  згори.

А  там  Карпат  пісенні  водограї
І  посивілий  від  журби  Дніпро,
Ліси  й  лани,  і  щедрі,  і  безкраї,
І  згублене  серед  людей  добро.

Коли  вся  влада,  за  кермо  вхопившись,
Забувши,  що  життя  дається  раз,
І  славою  химерною  упившись,
Забула  і  про  Крим,  і  про  Донбас.

Й  про  те  забула,  що  народ  –  це  люди,
І  про  високу  місію  добра,
І  що  ненависть  лиш  до  себе  будить
У  того,  хто  колись  її  обрав.

А  це  є  надважливим  аргументом,
Бо  не  стражда    безпам’ятством  народ.
Й  історія  підносить  документи,
Коли  мого  народу  –  не  збороть!
9.12.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764983
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2017


То Україна свята (Слова для пісні) .

Там,  де  мов  сніг,  едельвейси
Й  хвилями  грає    Дніпро,
Просинь  наповнює  весни
І  розливає  тепло.
Де  пшениці  половіють,
Жайвором  пісня  зліта,
Й  верби,  мов  люди,  сивіють,
То  Україна  свята.

Там,  де  поля  неозорі
Морем  здаються  здаля,
Вечір  запалює  зорі,
То  моя  рідна  земля!
Там  мого  роду  коріння
Голосом  крові  луна,
Й  кленів  осіннє  горіння,
Й  берег  ріки  в  полинах.
4.12.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764982
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.12.2017


Чи вичахне наш біль?

Чи  вичахне  наш  біль,  хоч  коли-небудь?
Чи  вистачить  терпіння  пережить?
Чи  вистоїть  над  нами  Боже  небо
І  чи  навчить  життям  нас  дорожить?

Пульсує  кров  у  зледенілих  жилах
І  оживає  приспана  любов,
А  в  ній  є  те,  душа  чим  дорожила:
Не  може  бути  мій  народ  рабом!

Хай  копита  життєві  землю  крешуть,
Долаючи  історії  роки,
І  хоч  правителі  і  зараз  людям  брешуть,
Та  не  поверне  доля  до  сохи.
28.09.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764715
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 08.12.2017


Служити мусиш


Служити  мусиш  Богу  і  народу
І  матінці  –  прабатьківській  землі,
А  не  тому,  хто  вручить  нагороду,
Чи  статки  має  «темні»  й  немалі!
Народу  ти  давав  синівську  клятву.
І,  якщо  гідність  носиш  у  собі,
Служить  не  будеш  будь-  кому  за  плату  –
З  народом  встанеш  в  правій  боротьбі!

На  сході  ворог  землю  нашу  топче.
Саме  такі  йдуть  на  передову.
Я  ж  помолюсь  за  тебе,  любий  хлопче,
І  Господа  на  поміч  позову.
Щоб  вистояв  ти  в  боротьбі  нерівній
І  мир  усюди  в  нас  запанував,
Наказую:  будь  клятві  власній  вірний,
Щоб  знав,  за  кого  кров  ти  проливав!
7.12.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764714
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 08.12.2017


Казка про Правду

Сховали  Правду  аж  на  дні,
Замків  навішали  немало  
І  ґвалтували  день  при  дні…
Здалось,  нещасна  задрімала.

Роки  збігали,  як  вода…
Давили  голодом,  війною.
За  лихом  слалася  біда,
Та  не  згубила  параноя
Комуністична.  Встав  народ
І  Правду  розбудив  нарешті,
Хоч  не  один  ліг  патріот
За  Україну  незалежну.

Закінчився  у  Правди  сон,
На  люди  вирвалась,  небога,
І  зазвучало  в  унісон:
Із  Волею  одна  дорога.
Але  гетьманська  булава
Утрапила  не  в  тії  руки:
Солодкими  були  слова…
Народ  нові  чекали  муки:
То  розділив,  мовляв,  Дніпро,
То  Волі  мало  нацменшинам…
Плило  до  рук  брудних  добро,
Аж  поки  запалали  шини…

Зрадів  тоді  за  нас  весь  світ,
Вітало  небо  й  континенти…
І  знов…  війна.  Лягає  цвіт.
Втрачаєм  знову  дивіденди.
Болить,  бо  ж  Правда  засина…
Не  даймо  ж  їй  заснути,  люде.
На  небі  ж  боляче  синам…
Чи  й  їх  ми  здатні  вже  забути?!
26.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764591
рубрика: Вірші, Історична лірика
дата поступления 07.12.2017


І знову осінь спогади колише

І  знову  осінь  спогади  колише
Про  революції*  червоно-чорні  дні…
Це  на  скрижалях  вічність  їх  запише
Святою  кров’ю  (не  на  полотні).

Холонув  мозок…  Як  те  зрозуміти,
Коли  народ  беззбройний…  і  повстав.
Коли  були  побиті  й  вбиті  діти…
Чи  мала  влада  на  собі  хреста,
Коли  людей  за  мрію  убивала?
Й  стогнав  тоді  палаючий  Майдан,
Коли  людей  людьми  не  визнавали,
А  весь  народ  за  вбитими  ридав.  
І  рвала  на  собі  сорочку  мати:
«За  що  дитя  єдине  віддала?
За  те,  що  з  владою  насміливсь  воювати?»  –
Упала  вона,  бідна,  знебулась…

Осінній  вітер  материнську  тугу
Помножить  на  увесь  народний  гнів
І  спинить  над  людьми  нову  наругу:
Змете  і  суддів,  і  чинуш-панів,
І  «виправданих»  корупціонерів,
І  Раду,  що  є  зрадою  для  нас,
І  «реформаторів»-хапуг-«місіонерів»…
Гряде  такий  для  України  час!
26.10.2017.
*Мається  на  увазі  революція  Гідності  2013-2014р.р.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764589
рубрика: Вірші, Історична лірика
дата поступления 07.12.2017


Не хочу жити трутнем на землі

Не    хочу    жити    трутнем    на    землі,
Що    їсть    і    п’є    –    плід    інших    споживає,
Творити    хочу    справи    власні,    хай    малі,
Допоки    розум    є    і    я    жива    є,
Допоки    світ    нужду    має    в    мені,
Допоки    на    Землі    життя    триває.

Писати    хочу    про    усе-усе,  
Примірять    біль    чужий    утрати,    зради,
Хвилина    щастя    хай    увись    мене    несе,
Спитаю    там    у    Господа    поради,
Людську    хто    радість    в    небесах    пасе
І    хто    накаже    тих,    що    її    крадуть.

Писати    хочу    про    добро    і    зло,
Що    на    плечах    цей    грішний    світ    тримають,
Без    їх    гармонії    життя    би    не    було,
А    може,    зовсім    інший    світ    ми    б    мали?
Тож    хай    добра    міцнішає    крило.
Тільки    б    вітри    його    не    поламали!
Не    хочу    жити    трутнем    на    землі…
30.05.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764342
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2017


Він запах крові пам’ятав

Він  запах  крові  пам’ятав  з  Афгану,
Знав  біль  утрати  друга  на  війні.
Колись  теж  був  солдатом  непоганим
І  «асом»  на  броньованім  коні.
Сьогодні  в  небезпеці  Україна,
А  це  його  і  праотців  земля,
Азійську  хитрість  добре  знав,  «зміїну»,
І  план  підступний  карликів  з  Кремля.
Не  мав  він  звички  зважувать,  чекати
(Гаряча  кров  –  ознака  козака),
Бо  Україна  є  для  нього  мати
І  в  білім  світі  лиш  одна  така.

Зібрав  нехитрі  чоловічі  речі,
Із  ночі  ще  намітив  і  маршрут,
Ніхто  йому  не  зміг  би  заперечить…
«Солдат-афганець  має  бути  тут,»  –
Сказав  собі,  й  свідомість  підкорили
Два  слова:  Україні  –  буть  –  не  буть…
І  в  бій  святий  душа  його  порине.
Такий  не  змінить  честі  на  ганьбу!
8.08.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764335
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2017


О скільки ж горя випало народу!?

Донецький  край  укотре  кров’ю  вмився,
Осліпли  зорі  в  спалахах  вогнів.
Народ  наш  вкотре  від  війни  втомився,
Живе  в  незрозумілому  багні.

І  зиму,  й  весну  болем  зустрічає,
Кінця  не  бачить  цій  брудній  війні,
І  найдорожче  –  діток  утрачає  –
Своє  майбутнє:  дочок  і  синів.

Захмарні  ціни,  всюди  безробіття.
У  владних  кріслах  –  партія  бариг  –
Олігархату  віддані  лобісти.
Невже  не  видно  цих  страждань  згори?!

Коли  ж  ти,  Боже,  спиниш  це  свавілля?
В  чім  України  бачиш  ти  вину?
А  може,  не  болять  тобі  ці  війни?
Скільком  послав  каліцтво  й  сивину?

Невже  не  чуєш  матерів  ридання
Й  до  тебе  найщиріших  молитов?
А  кров’яну  ріку,  що  із  Майдану,
Також  не  бачиш  вбитих  у  АТО?

О,  скільки  ж  горя  випало  народу!
Від  болю  стогне  змучена  земля!
Пошли  ж  нам  перемогу  в  нагороду
І  небо  мирне,  світле  для  малят!
4.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764091
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 05.12.2017


Спустить небо вистражданий мир

Вже  цвіркуни  останні  відспівали,
І  закотилось  літо  в  полини,
Деревію  долоні  дозрівали  –
Чекали  всі  закінчення  війни.

Щоранку  топче  стежку  до  могили
Матуся  з  раннім  сріблом  у  косі…
Синочок  її  літом  цим  загинув,
Тож  ноги  й  очі  матері  в  росі.
Сьогодні  цвинтар  також  тоне  в  квітах.
Землі  горбочок  –  материнський  біль.
І  хрест…  Його  помітила  ще  звідти,
Ізвідки  йшла.  Та  крок  її  слабів.

Дійшла  і  хрест  вологий  довго  гладить,
(Вчорашній  дощ  устиг  його  скропить).
Цілує…  Плаче:  «Знов  не  ті  при  владі,
Народне  горе  зовсім  не  болить…
І  ці  грабують,  сину,  Україну,
Боргів  надбали…  і  для  правнучат.
Чекав  народ,  щоб  відбулися  зміни  –
З  телеекранів  лиш  байки  звучать.
З  багатих  так    ніхто  й  не  поплатився:
Жирують,  синку,  й  на  твоїй  крові.
Знов  хабарі.  А  дехто  навіть  спився,
Забув,  як  важко  матері,  вдові.
Усе  тобі  по  правді  розказала,  
Та  ти  і  сам  те  бачиш  із  небес…
Думки  мене  і  цю  ніч  колисали:
За  що  ж  у  жертву  принесли  тебе?  

Дивилися  на  неї  темні  очі  
З  синівського  портрета  на  хресті…
Поплатяться  усі,  мамо,  за  злочин,»  –
Почулось  їй,  чи  вітер  шелестів,  –
Коли  земля  війною  ще  палає
І  патріоти  падають  кістьми,  
Вона  ніколи  тих  не  забуває,
А  небо  спустить  вистражданий  мир!»  
28.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764082
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 05.12.2017


Летять роки у просторі буття

Летять  роки  у  просторі  буття
І  кожен  з  них  до  вічності  волає
Про  те,  яким  було  колись  життя
В  моїм  стражденнім  українськім  краї.
Мільйони  доль  в  букет  один  сплелись:
Земля,  родина  –  їхні  ідеали,
Але  війна,  пожежі,  душі  –  в  вись  –
То  все  сліди  ворожої  навали.

Дніпро  не  раз  на  тілі  кров  змивав.
Він  бачив  тут  і  половецькі  стріли,
І  азіатів  як  народ  колись  карав,
І  як  фашистську  наволоч  зустріли.
Голодних  стогін  чув  також  людей.
Хоч  їхнім  хлібом  інших  годували.
Таких  земель,  людей  таких  –  ніде…
За  що  ж  тоді  їх  голодом  вбивали?..

Сьогодні  знов  у  траурі  Дніпро,
Йому  болить  ще  кров,  свята,  Майдану,
Він  знає,  як  синівська  пахне  кров
І  чує  матерів  гірке  ридання.
Й  тепер  в  тривозі  він  і  небеса:
Гроза  Росії  ще  Донбас  карає,
І  хоч  там  нелюдів  сьогодні  до  «біса»,
Мир  запанує    у  моєму  краї!
28.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763988
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.12.2017


Про вічне

Чи  біди  нас  роблять  добрішими,
Чи  інше  в  добра  джерело?
Чому  ж  стаємо  ми  всі  грішними,
Коли  у  старцях  живемо?

Щоразу  питань  тільки  більшає,
Як  істину  хочем  пізнать,
Чому  ж  люд  ніяк  не  добрішає?
Де  стежка  була  –  борозна.

По  ній  ідемо,  спотикаємось,
Шукаємо  винних  у  тім,
Коли  й  грішимо,  теж  не  каємось,
А  хочем  добра  у  житті.

Чи  ж  варто  на  те  сподіватися,
Чого  сам  ти  людям  не  дав?
Людиною  щоб  називатися,
Про  вічну  любов  пригадай!  
23.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763987
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2017


Шляхи життєві

Хтось    вибрав    шлях,    прямий,    гладенький,
Тримавсь    порогу    батька-  неньки
І    фрази    завчені    казав,
А    коли    стрівся    у    двобої,
Не    зміг,    бач,    витримати    болю    –
Його    роззброїла    сльоза.
А    цей    не    любить    егоїстів,
Смачне    не    зможе    сам    поїсти.
Його    дорога    не    проста.
Та    з  ним  і    небеса  синіші,
І    гріє    сонечко    тепліше,
Бо    там    людська    є    доброта.
27.10.2012.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763691
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 03.12.2017


Коли душа заповнена ущерть

Коли    душа    заповнена    ущерть
І    серце    вже    не    тліє,    а    палає,
Його    ще    не    торкнувся    зради    щем,
І    віти    ніжно    дерево    схиляє,

Коли    струмок    не    плаче,    а    дзвенить,
І    дощ    веселий,    хоч    навколо    сіро,
Немає    в    цім    закоханих    вини
Ні    в    юнім    віці,    ані    в    віці    зрілім.

Засуджувати    зраду    теж    не    слід,
Хоч    Бог    теж    проти    перелюбу-зради,
Та    вже    такий    він    є    –    наш    дивний    світ  –
Шукає    в    протилежностях    розраду.        
01.02.2012.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763688
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017


Кожен пише власну повість

Життя  не  можна  розписати  –
Тут  графік,  розклад  неможливі:
Хто  –  сіяти,  хто  –  колисати–
Збирає  кожен  власне  жниво.

Сховай  небажану  сльозу,
Стряхни  задуми  темний  колір,
Прислухайсь,  очі  теж  роззуй,
І  не  карай  себе  ніколи.

Зумій  у  цім  житті  вціліть,
Не  розгуби  гуманність,  совість.
Знай:  серце  в  кожного  щемить,
І  кожен  пише  власну  повість.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763600
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 02.12.2017


Моїх поезій диво-сад

Моїх  поезій  квітне  диво-сад,
Де  почуття  й  краса  в  одне  сплелися,
Там  дощики  осінні  моросять
На  голий  гай,  що  зняв  останнє  листя.

Заплетені  у  спогади  думки
І  в  вельон  білий  на  травневих  вишнях:
Ген  пролетіли  зграйкою  роки
Над  школою,  училищем  і  вишем.

Там  літо  з  осінню,  мов  сестри,  обнялись,
Вслухаються,  як  журавлі  голосять,
І  волошкова  заніміла  вись,
Теплом  підперта  зжатого  колосся.
11.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763596
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 02.12.2017


Ще мир повернеться сюди

Давно    вже    висохла    трава.
Косилась    тим,    хто    в    батальйоні.
Він    кров    за    край    свій    пролива,
Дружина    теж    у    медзагоні,
Бо    ворог    топче    землю    їх.
Нема    кози,    згоріла    хата.
Давно    не    бачили    своїх,
Дітей    забрала    його    мати.
І    хоч    не    поряд    він,    вона    –
Одну    велику    роблять    справу:
Воюють,    адже    йде    війна,
І    їхні    дії    чесні,    праві.

Із    ним      трофейний    автомат.
Ні    камуфляжа,    ані    берців  
Не    міг    він    з    ворога    знімать,
Хоча    і    був    у    небезпеці.
Та    ось    знайшовся    волонтер,
Такий    же    сміливий,    хоробрий,
Підкинув    одяг,    бетеер,
Обув,    на    перший    погляд,    добре.
У    нього    вже      не    батальйон,
А    полк,    стоять    на    смерть    готовий,
Щоб    вигнать    «руське    стадо»    вон,
Й    радітиме    Донбас    від    того.

Він    є    розвідник,    знає    це,
Від    нього    доля    всіх    залежить.
Знайшов    якось    в    траві    кісце.
Сховав.    Нехай    це    не    бентежить:
Ще    мир    повернеться    сюди,
Збереться    вся    його    родина,
Він    вип’є    свіжої    води
Й    косити    буде    знов    долину.
24.09.2014.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763089
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 30.11.2017


І знову – кров… Допоки, Україно?


Вона    Всевишнього    благала,    ні,    просила,
Щоби    війни    спинилася    гроза.
В    гіркій    жалобі    прапор    жовто-синій,
І    землю    кропить    матері    сльоза,

 І    знову  –    кров…    Допоки,    Україно?
Чи    кров    синів    така    тобі    смачна?
Чому    найкращий    цвіт    на    Сході    гине?
Нащо    тобі    й    гібридна    ще    війна?
Чому    тепер?    За    що    дітей    караєш,
Великий    Боже,    милий,    схаменись!
Вони    своєму      так    потрібні    краю,
Де    перші    кроки    зроблені    колись.
Тоді    ти,    земле,    діточкам    раділа,
Любов’ю    напувала    їх,    теплом,
Не    для    війни    ростила    їх    –    для    діла…
Якби    ж    то    все    по-іншому    було!

Та    дійсність    –    то    не    казка    веселкова
І    інші    кольори    частіше    в    ній.
Для    щастя    й    миру    викую    підкову,
Щоб    край    покласти    цій    брудній    війні!
21.05.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763087
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2017


То України є біда


Там  вибухи,  вогонь  і  дим  –

Війни  холодні  очі,

Супроти  нас  там  злочин,

Бо  ж  син  упав…  І  не  один…


Давно  там  змучений  народ

Чекає  тиші,  миру,

Земля  давно  стомилась

Під  берцами  чужих  заброд.


Мороз  у  вікна  загляда,

Донбасу  дошкуляє,

Усюди  чорна  смерть  гуляє    –

То  України  є  біда.  
28.11.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762906
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 29.11.2017


Курличе осінь в небі


 
Курличе  осінь  в  небі  журавлем

І  сіє  в  душу  у  мою  тривогу,

То  кличе  гай  бурштиновий  мене.

Прослала  осінь  листяну  дорогу.


І  ось  я  тут,  де  казка  навкруги,

І  шепіт  листя  товпиться  у  груди,

Дерева  –  різнобарвні  корогви…

Таку  красу  ніколи  не  забути.


Вдяглась  у  помаранч  горобина,

У  спалахах,  червоних,  кущ  калини,

А  наді  мною  –  неба  глибина,

І  я  туди  пташиною  вже  лину.


Перебираю  сонця  промінці,

В  мереживо  осіннє  їх  вплітаю,

І  щастя  вже  сміється  на  лиці.

Тепер  я  осінь  із-під  хмар  вітаю.



А  піді  мною  багряніє  гай,

Я  ж  упилась  красою,  неземною:

Це  мій  чарівний,  український  край,

Повінчаний  навіки  він  зі  мною.
22.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762902
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 29.11.2017


Бешкетниця-осінь

Бешкетує  всюди  осінь:
То  дерева  роздяга,
Й  гілочки  на  вальс  запросить,
То  в  ріллю  зерном  ляга.
Чи  впаде  дощем  на  землю,
Скропить  місце  для  зерна,
З  очерету  у  озерах
Витче  й  казочку  вона.

А  у  воду  як  загляне,
Стане  зорі  рахувать,
Закурличе  над  полями.
Заклубочить  між  левад.
У  садку  плоди  дотрусить  –
Не  зимі  ж  їх  залишать!
Все,  як  слід,  зробити  мусить.
Дивна  в  осені  душа!
27.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762834
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 28.11.2017


Куди йдемо?

Куди  йдемо,  о  люди?  Знов  блукаєм?
Катуєм  душі  не  чужим  –  своїм…
Вже  й  до  смертей  синів  в  АТО  звикаєм?
Невже  Господь  черствими  буть  велів?

Куди  йдемо?  Як  далі  існувати,
Коли  своє  лиш  кожному  болить?
А  мо'  у  нас  вселився  біснуватий?
А  нацією  станемо  коли?

Коли  одним  чуттям  заволодієм,
Й  проснуться  дух  і  віра  в  усіх  нас,
Тоді  лиш  адекватні  будуть  дії
Й  оцінить  світ  нас  –  не  лише  Донбас?
27.11.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762830
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 28.11.2017


Вже й осінь від війни стомилась

Прозорі  струни  осінь  напина,
Аби  на  них  зіграти  власну  пісню
І  нагадати,  що  іде  війна.
Їй  теж  болить,  що  буде  з  нами  після?
Адже  поліг-опав  народу  цвіт,
А  поруч  ворог  сильний  і  жорстокий…
Яким  він  буде,  той  майбутній  світ?
І  чи  з  війни  засвоїмо  уроки?

Четверта  осінь  вмилась  у  крові…
І  тисячі  в  небесний  рай  злетіли…
Хто  зна,  як  жити  матері  й  вдові,
Що  попрощались  із  холодним  тілом.
А  осінь  стеле  знов  красу  й  печаль,
Яку  ні  сльози,  ні  дощі  не  змили.
Не  вистачає  у  сім‘ї  плеча…
Та  й  осінь  від  війни  уже  стомилась.

23.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762535
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2017


Брела пора осіння

Брела  пора  осіння  манівцями,
Дивилась,  чи  кленочки  вже  горять,
Напоєна  у  лузі  чебрецями,
Дощем  вона  купала  все  підряд.

Плили  над  нею  клини  журавлині  –
Автографи  осінньої  журби.
Намистом  вихвалялася  й  калина  –
То  сонця  промінь  диво  те  зробив.

Я  ж  подарую  осені  тенета  –
Нехай  не  поспішає  до  зими,
Щоби  красою  упились  поети
Й  свої  творіння  вилили  в  томи.
11.11.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762533
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 27.11.2017


Голодна зима

Вітри  зимові  завивали,
Закуталось  у  сніг  село…
Ні  люди  в  нім  не  сновигали,
Котів,  собачок  не  було…

Стемніло  рано…  Чорні  вікна
Пили  мовчання  і…  печаль…
Чиїсь  здригнулися  повіки…
Каганчик  на  столі  зачах…
Зі  смертю  дівчинка  змагалась…
Устати  вже  не  мала  сил…
Бліденьке  личко  посміхалось…
Над  нею  –  божі  образи…

А  їй  приснились  мама  й  тато,
І  братик  з  нею  у  саду,
(Прийшли  на  гойдалці  гойдатись…
Ще  не  послав  Господь  біду)…
Сміялись  діти  стиглим  сливам.
Тут  груш  і  яблук  рясота…
І  кожен  стиглий  плід,  красивий  –
Такі  давались  у  свята.

А  темінь  крила  розправляла,
Вітри  стогнали  за  вікном…
Маленьке  серце…  зупинялось  –
Завмер  життєвий  метроном…
25.11.2017.


Ганна  Верес  (Демденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762344
рубрика: Вірші, Історична лірика
дата поступления 26.11.2017


Укотре осінь здивувала

Озвалась  осінь  журавлиним  зойком,
Укотре  розірвавши  білий  світ,
Земля  впилась  дощами,  яблук  соком,
Що  розгубило  дерево  в  траві.

Тримаючи  вітри  в  своїх  кишенях,
Крізь  марево  проб’ється  таки  день,
Наллє  роси  він  у  долини-жмені,
Аж  поки  сонце  згодом  їх  знайде.

Не  акварелі  осінь  розливає  –
Красу  свою  у  лісі  і  в  дворі,
А  коли  роси  ранки  умивають,
Те  диво  є  найкраще  із  творінь.

У  осені  всього  завжди  доволі:
Тепла  й  печалі,  й  музики  дощів,
І  свіжої  ріллі  в  далекім  полі,
І  золотих  на  дереві  плащів.

Пора  осіння  щедра  і  багата
Невтомно  стеле  з  листя  килими,
А  чи  почне  на  струнах  сонця  грати,
Щоб  тих  розвеселити,  хто  втомивсь.
7.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762342
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 26.11.2017