| Сторінки (41/4033): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Я з тих, для кого воля понад все,
І гідність власна – також не дрібниця,
Хто слово Правди кидає в лице,
Любові має у душі криницю.
Я з тих, для кого не байдужий світ,
Його сьогоднішнє й його майбутнє –
Мого тут роду кров пролита й піт,
А це є тим, чого вже не забути.
Я з тих, кому болить народу біль,
Його відлуння відчуваю кров’ю.
Війна сьогоднішня – останній бій
Між диким злом і вічною любов’ю.
Я з тих, кому не раз – не два життя
Безжально наставляло гострі роги,
Десь вимагало навіть каяття,
Та я ні разу не зійшла з дороги.
Я з тих, кому не всюди повезло,
Тому й сама впрягалася до воза.
Десь обминала, десь долала зло,
Уперто пишучи життєву прозу.
15.12.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2025
Іще ‘дин день в історію подався,
За ним і ніч. Змінилося число.
На «Мирнім плані» – величезна клякса.
І не втекти – зламалося весло.
Та і в човні місця лиш для багатих,
Окрім життя, в них – замки, банк, товар.
А в бідного, хоч і згоріла хата,
Він Україну буде рятувать.
Так склалося в житті – чи то навмисне,
Що в бідного багата лиш душа.
Отож, коли біда над ним нависла,
Нікуди бідолаг не поспіша,
Бо тут його і родове коріння,
І все оте, чого нажив за вік,
До всякої роботи має вміння,
Чи це є жінка, а чи чоловік.
Тож бути йому тут, у Україні,
І боронити землю цю йому,
І відбудовувати буде він руїни
У Харкові, в Одесі і в Криму!
15.12.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2025
Війна і люди, люди і держави…
Трикутник цей непросто розвести,
А коли в когось ще й душа іржава,
Ладу не буде, Господи, прости!
Ми з діда-прадіда миролюбиві,
І предки наші – жита сіячі.
Завжди нас воювали і гнобили,
Щоби удень трудились і вночі.
Й сьогоднішня війна невипадкова –
Не скоро заживуть її шрами.
Кордони теж посунуті відколи,
То ж мусимо ці боронити ми.
До волі йшли ми вперто через терни,
Колючий дріт рвав тіло до крові,
Росія ж ледь з лиця землі не стерла,
Кайданки одягаючи нові.
Ось і тепер війна йде братовбивча,
Жорстокості такої світ не знав.
Наш ворог не ховає і обличчя,
Тож в кожнім серці – свіжа борозна.
Яких дітей війна у нас забрала!
Яких орлів позбавила крила!
Усе, що бачила, москва в нас вкрала,
Навіть ім’я собі підстерегла.
Московію змінила на росію,
Присвоївши собі таке ж ім’я,
Незгоди між політиками сіє,
Щоб Україну потім розіп’ять.
Майданні не відплакані ще жертви,
А вже нових усюди тисячі…
Ми ж для москви потрібні тільки мертві,
Вона ж нам не поставить і свічі.
Тож доки ми ще маєм Україну,
Нехай скалічену, але живу,
Рятуймо волю і не на колінах
Борімось, щоб лишитись на плаву.
14.12.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2025
Юрій Ворона (5.07.1996. с. Сохачі, Чернігівщина – 9.03.2022. с. Лукашівка Чернігівщина).
Професійно займався боксом: був триразовим чемпіоном Чернігівської області, а також призером українських та міжнародних змагань.
Як любив цей синок Україну,
Мчав з Європи її захищати,
Й мову ніжну її солов’їну,
Що почув колись вперше від иатір.
Він любив Україну, може так, як ніхто,
Та зізнатись не встиг– у бою ж бо… загинув.
Спить тепер цей Герой у землі під хрестом.
Стяг і небо його сторожують могилу.
І могилу, і хрест умивають дощі,
І вітається сонце із ними щоранку.
Колискову в раю його світлій душі
На сопілочці грає мале янголятко.
У земному житті він був богатирем –
Чемпіоном із боксу, трикратним призером.
Нагород у житті теж немало збере.
По-синівськи любив, прославляв рідну землю.
Та коли вороги її стали топтать,
Ту, де він виростав, пив натхнення для бою,
Зрозумів, що земля ця для нього свята,
Свою долю пов'яже тепер з боротьбою.
За Чернігів, де вчився, де друзі й рідня,
В ТРо він подавсь, щоби воїном стати,
Під ворожим вогнем був Ворона щодня.
Вдома ж – брат і сестра, і стривожена мати.
Він про них пам'ятав. Це мотивом було,
Коли за Лукашівку бій важкий розпочався.
Адже тут недалеко і рідне село…
В цім бою він скоріше на лева скидався.
Та ворожий снаряд поруч з ним розірвавсь…
Підкосилися ноги – уламок уп'явся…
Закривавила землю його голова.
Богатир посміхнувсь, та уже… не піднявся.
Він таким і застиг… Закопали вночі.
Від жалю в людей душі боліли-тремтіли.
Плакав тихо Чернігів і село Сохачі,
Згодом рідна земля прийняла його тіло.
Світе милий, чому ти влаштований так,
Що найкращі ідуть із життя надто рано?
Замовкають навік молоді їх уста…
Чи ж скараєш колись ти убивцю-тирана?!
13.12.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2025
Україна рятує світ –
Це не просто факт – аксіома,
Попри вже непомірну втому,
Утрачаючи кращий цвіт.
Україна рятує світ!
Чи Всевишнього на це воля?
Умивається кров’ю, болем
Уже кілька підряд століть.
Україна рятує світ –
І цього вже не заперечить –
На свої узяла все плечі
І в останні дванадцять літ.
Україна рятує світ –
Не секрет це вже ні для кого –
Й не відступиться вже ніколи.
Ця війна – світовий конфлікт.
Україна рятує світ –
Не шкодує для цього сили,
Аби люди були щасливі,
Пам’ятали свій родовід.
Україна рятує світ –
Попри тисячні вже утрати,
Допомогу дрібну від НАТО.
Свій залишить навіки слід.
4.12.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2025
У кожного із нас лиш свій політ,
І розмах крил – також. Він особливий.
По-своєму усіх сприймає світ,
Звідси – нещасні люди і щасливі.
Лягає час у борозну життя,
Десь – у глибоку – там завжди комфортно,
Десь – у мілку, наповнену сміттям.
Життя там бідне і небезтурботне.
А щоби грунт завжди родючим був –
Життя людське постійно квітувало,
Корчуймо сміло зраду і ганьбу,
Тоді і гідність стане до штурвалу.
1.11.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2025
«Я життям заплатив…»
Лут Павло Володимирович (26.06.1976. – 21.04.2022.)
– Я життям заплатив, щоб розквітла моя Україна, –
Зупинили мене ці хвилюючі щирі слова.
Мов стрілою вони пропекли моє серце зболіле,
Коли йшла я одна поміж воїв святих поховань.
– Хто він? Хто? – застогнала душа тихим болем, –
Той, хто в небо злетів, хто мене у ті дні рятував,
Чиє серце впилось до землі, до святої любов'ю,
Адже в ньому жила непідкупна синівська душа?
– Шлях земний розпочав у далекім-далекім Іркутську,
Де суворі завжди клімат, гори і дика тайга,
Дні осінні були і зимові в снігу й надто куці,
І де час, як вода, в Ангару неспокійну збігав.
В дружній хлопчик сім'ї виростав і любив тата й маму,
Із Павлуші малого в самостійного виріс Павла,
Хоч маленьким ще був, але справ мав щоденно чимало:
З ним сестричка росла, кароока красуня мала.
Тільки згодом сім'ї посміхнулась вертихвістка-доля:
Повела в Україну, де Чернігів і тиха Десна.
Так буває в житті – доля кожному з нас невідома.
Їх, як рідних, тоді обняла українська весна.
З головою Павло потонув у красу і науку,
Полюбив танці й землю, і волю, і мову, й людей,
А війна почалась – боронили Донбас його руки,
Захищати Чернігів добровільно у військо піде.
Подвиг той пам'ятать будуть і земляки, і столиця,
Вої ті не здали свого міста московській орді.
Довго будуть іще ті жорстокі бої Луту сниться,
Бо живими не всі побратими лишились тоді.
Воювати умів чоловік і любить, і дружити,
Як хотілось йому цю закінчити швидше війну,
Але він командир – побратимів не може лишити,
Адже доля його України стоїть на кону.
Вдома донечка й син, і батьки, і кохана дружина.
Знав, як люблять його і чекають щодень із війни.
Але доля йому утомилася, певно, служити,
Що чужинців не встиг наш хоробрий Герой зупинить.
Чи то янгол його у Донбасі не зміг врятувати,
Чи то рано його згасла в небі вечірнім зоря,
Чула добре вона, як Павлова молилася мати,
Аби Бог врятував – не дозволив злій силі забрать.
Скоро й третя весна звеселить все й зігріє довкола,
І одягне в красу, яка так чарувала Павла.
Сонце буде пливти по своєму одвічному колу,
І згадають Павла побратими, родина й Земля!
9.12.2025
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2025
Коли літа тобі ще вірно служать,
Несуть, немов на крилах, до людей,
І ти думками вірші ще прядещ,
Радіючи, що маєш добрий кужіль,*
Це ознвчає: ти в житті щасливий –
На долю на свою не нарікай,
Доки несе тебе життя ріка.
Ну й, що, що голова вже стала сива.
Коли ж літа умиються сльозою,
Поплакатися їм не заважай, –
Розквітне іще проліском душа,
Коли запахне навкруги весною.
Посій в душі приємні хвилювання,
Й буденність за три милі утече,
Надійне ще зустрінеться плече,
А може, й несподіване кохання.
20.11.2025.
* Кужіль – це сировина для прядіння, а саме очищене і вичесане волокно льону або конопель чи розчесана вовна, намотана на кужівку (кілок для прядіння)
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2025
Ой Михайле-Михайличку,
Біло всюди ізраночку,
Сніжок віє-пролітає,
Стежечки всі замітає,
Кличе діток з тепла-хати:
«Досить спати, позіхати,
Задарма часу не гайте,
На вулицю вибігайте!»
«Ой Михайле-Михайлику,
Білогрудий ковалику,
Залишимо ми черені,
Наберем сніжку у жмені,
Одягнувши рукавиці,
На лівицю і правицю
Заходимось в сніжки грати,
Доки заженуть у хату!
Всі Михайли й Михайлята,
І дорослі, і малята,
Гуртом будем святкувати
Це зими найперше свято!»
21.11.2022.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2025
Усе обнявши крилами журливими,
Затамувавши подих, вітер спав,
Висіла ніч, над голими вже нивами,
І жадно німоту пив тихий став.
Нудна лежить навколо казка осені –
Журливі сни навіює вона.
Відхвастали луги вже сінокосами.
І хмаровиння небо запина.
Туманом упаду я в трави росяні
І засивію дивом поміж трав.
Не квітнутиме небо уже просинню,
Бо листопад красу й тепло украв.
17.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2025
Народе мій, тобі це шлю я слово,
Куди вплелись і біль мій, і любов,
Це й є життя мого й твого основа,
Якою наділив так щедро Бог.
Я й є ота твоя дрібна краплина,
Де збереглась навіки ДНК.
Там – гіркота, позичена в калини,
І волі дух від діда-козака.
Кривавий слід, народе, за тобою –
То шлях борні за волю сотні літ,
Давно ти бути перестав юрбою
І здивував у 22-ім світ.
Сьогодні на кону – твоє майбутнє,
Хоча давно втомився від війни.
Багато коронованих – не путні.
Не всі і кару понесли вони.
Народе мій, знай, вірю я у тебе:
Ти мусиш стати карою для них,
Бо забарився Божий суд із неба,
А ти згораєш в полум’ї війни.
Отож удар останній – за тобою:
Підтримай доньок і синів своїх,
Аби живими вийшли ті із бою,
Бо не відмолиш цей ніколи гріх.
13.11.2025
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2025
Там, де Україна
Рідна і свята,
Пісня тихо плине
Крізь мої літа,
Де мого дитинства
Неповторний слід,
Зоряне намисто –
Неба срібноцвіт.
Звідти мій початок
Для усіх доріг,
Рівних і хрещатих,
Отчий там поріг.
Хусточку біленьку,
Ніжну і тонку,
Дарувала ненька.
Не знайти таку.
В ній – тепло любові
Й маминих долонь,
Бережу обнову,
Згадую село,
Хату найріднішу,
Отчий мій поріг.
Біля нього – вишні –
Двору оберіг.
Там, де Україна
Рідна і свята,
Пісня тихо плине
Крізь мої літа,
В ній моє дитинство
Залишило слід,
Зоряне намисто
Сторожує світ.
24.11.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2025
Ніхто прожити два життя не може,
Хоч ким би ти не був у світі цім,
Живуть лиш раз і бідні, і заможні,
І нерозумні люди, й мудреці.
Та суть не в тім, аби прожити довго,
А в тім, яке ти матимеш життя,
Чи рано не здолає тебе втома.
Цю істину, як «Отче наш» затям.
Бо є життя, а є і існування,
Коли душа стражданнями живе:
Ні радощів не знає, ні кохання,
Й змінити щось не здатна на нове.
Життя ж – постійні клопоти і дії,
Буває, що й з собою боротьба,
Коли тебе хвилюють всі події,
Й навідуються радість і журба.
10.11.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2025
Лиш слово й хліб
врятують світ –
І це є істина життєва.
Безкрилим не пізнать політ,
Короткий, довгий чи миттєвий.
Аби злетіти,
два крила
Потрібні птиці і людині,
Шоб та урятувать змогла
Себе, гніздечко і дитину
Ці крила – воля
й слова дар,
Аби відбутися у світі,
Це перевірений радар,
Котрий повториться у дітях.
Кого ж здолає
німота,
Тому не бути вже поетом,
Бо місія його свята –
Людей єднати на планеті.
Німим не може
буть поет –
Душа йому це не дозволить,
Бо ні для кого не секрет,
Що він народжений для волі.
І слово, й воля –
два крила,
Що в нім утверджують людину,
Яка би гідність зберегла,
Щоб передать її дитині.
2.12.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2025
Махне і цей рік скоро нам крилом,
У історичну даль щоб відлетіти,
В війні ще не намітивсь перелом,
Тож мусимо творити, жить – не тліти.
Для нас ця студія – духовний бастіон,
Де слово на папері оживає,
Не просто колектив ми – батальйон,
Де зброєю для нас таки слова є.
Коли вся Україна у вогні,
І тоне крик невинного дитяти,
Хтось гине в хаті рідній уві сні…
Чи має право творчий люд мовчати?
Початком світу слово теж було…
Коли ж Господь нам дав перо у руки,
Аби намріяне про мир таки збулось,
Писати мусимо про все: про власні муки,
Про те, як бореться із ворогом народ
І як йому непросто у ДВОБОЇ,
Бо кожен з нас – великий патріог,
В якого серце зіткане з любові!
3.12.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2025
Не перший рік війна іде з руснею,
Тож тисячі покладено життів.
– Чому ж такий гуманний світ із нею? –
В думках мій мозок рився, аж спотів. –
Де квіт Покровськ, там змучені руїни,
Такі сліди лишає «руський мир».
Умилась болем-кров’ю Україна,
Бо ж «брат по-братськи» без жалю громив.
Лежить асфальт увесь у дірах-ранах,
Будинки, мов істоти без очей…
Їх вибили, так звані «руські вані»,
Хоч в венах декого і наша кров тече.
Димовища і згарища усюди,
Здається, зникли навіть небеса,
Невже й цього світ знову не засудить,
Чи вже не розуміє «ні біса»,
Коли готовий руку подавати
Тому, чия по лікоть у крові,
Продовжує традиції він «ката» ,*
Котрий людей мільйон зі світу звів?
Як можна тиснути такому руку,
Хто на пів світу нагло замахнувсь,
Укинув не одну країну в муки
І наш народ, що встояв – не прогнувсь?
6.11.2025.
* – В.Сталін.
© Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2025
Христюк Ярослав ( 23.02.1996 – 17.03.2022.) – молодший сержант, морпіх 36-ої окремої морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського.
У двадцять шість свіча його погасла,
З них – вісім літ щоденно «на нулі»,
У серці – «Слава Україні» гасло,
Доки не стало сили… у крилі…
«Христосом» хлопець став у вісімнадцять,
Коли подався край свій боронить,
Не раз в любові він землі зізнався,
Хоч готував себе не для війни.
Зростав хлоп’ям, допитливим і добрим,
Із поглядом задумливих очей,
Він серце мав велике і хоробре.
Знав: українця кров у нім тече.
Отож не міг дивитися спокійно,
Як ворог землю рідну став топтать.
Характер мав твердий і непокірний.
Війна на сході не давала спать.
Жив дух у нім, гартований любов’ю
І до землі, і до морських широт,
Юнак, свою вручивши долю Богу,
В морпіхи йде, де кожен – патріот.
«Війна – це жах, вона людей вбиває,»–
Матусин голос в пам’яті звучав.
Не раз морпіх слова її згадає,
Коли завод звільняли Ілліча.**
Розцвів над ним жовто-блакитний прапор,
Що радість із морпіхами ділив.
Здавалось, торжествує в світі Правда.
Христоса успіх теж заполонив.
Закоханий у Маріуполь, море,
Він у полоні мрій не раз літав,
Не знав тоді, що кілька літ до горя,
Що «рускій мір» це місто розхитав.
Тепер морпіхи вдруге боронили
Завод з гучним іменням Ілліча.
Гуляла смерть над ними і під ними.
Христос там відшукав і свій причал.
Він боронив країну… вісім років,
Не раз – не два обдурюючи смерть,
Вона ж була від нього за пів кроку,
А пісня «Пташки***– для душі десерт.
Війна й кохання, й смерті тінь усюди –
Саме таким був «Азовсталь» тоді.
Співало серце у морпіха в грудях.
Дуетом – Катіне, бо ж молоді.
Кохання це навідалось неждано,
А мо’, відчуло здалеку біду,
Що Ярослава скоро вже не стане,
В полон російський Пташку віддадуть…
А ворог тис і ближче підкрадався –
Перекривав артерії життя,
Чи то лихий над воями сміявся,
Спинивши шлях героям до звитяг.
Ні світла, ні води, ні інтернету,
Прострелено кожнісінький вже метр.
Збудила пісня Пташки пів планети…
Може, тому й щадила її смерть.
«Зродились ми великої години!» –
Катрусі голос темінь розривав…
Вони ж тримались, як одна родина…
Христоса Бог чомусь не врятував…
Бетон своєю заросивши кров’ю,
Він дихати раптово перестав…
Душа ж його, окрилена любов’ю,
Зорить на «Ілліча» й на «Азовсталь»,
Де тіло загубилося Героя
(Нема його могилки на землі)…
Не випустив із рук морпіх і зброї –
У Жмеринці стоїть він у броні!
30.11.2025.
* – «Христос» по-грецькому, а «Месія» по-єврейському – значить «Помазаний». Ісус є Христос, тому що Він посвячений Бо¬гом і помазаний Святим Духом для діла відкуплення. Він є Месія, якого очікував Ізраїль, якого Отець послав у світ. Ісус прийняв титул Месії, уточнюючи, однак, його зміст: «Той, хто зійшов з неба» (Йо. 3, 13), розп'ятий і воскреслий, Він є Страждаючий Слуга, що «дає життя Своє на викуп за багатьох» (Мт. 20, 28). Від імени Христос нам дано ім'я християни.
** – Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча. Перший раз був звільнений 13.06.2014.
*** – «Пташка» з «Азовсталі» — це Катерина Поліщук, українська парамедикиня, поетеса та акторка, яка стала відомою завдяки своїм діям під час оборони Маріуполя та заводу «Азовсталь». Вона співала для військових, щоб підняти їхній дух, а після оборони потрапила в полон, звідки була звільнена у вересні 2022 року.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2025
Я вишию долю свою не нитками,
Не золотом щирим – звичайним життям,
Доріг не встелятиму також шовками,
Бо жити – це вперто іти до звитяг.
Не спинять моєї ходи громовиці,
Ні гради, ні вітер, ні ливні-дощі,
Триматиму порох сухий у правиці
І дух українства у серці й душі.
Не змусить ніщо мої плани зламати,
Допоки служитиме розум мені,
Адже Україна – моя друга мати,
А слово буває міцнішим броні.
Отож сколихну ним я всю Україну,
Когось – подивую, когось – захоплю,
Закохана в мову її солов’їну
Вогонь непокори в серцх запалю.
Ніколи не згине моя Україна,
Бо доля її – у надійних руках,
Тому ж бережімо її, мов перлину,
Як сонце єдине, що сяє в віках.
26.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2025
Запроси мене, осене, в казку,
Де кохання живе і краса,
Де берізки п’ють сонячну ласку,
А над ними – святі небеса.
Подаруй мені, осене, диво,
Най скупається в літі душа,
Де з коханим за руки ходили
І не знали, як час поспішав.
Пригости мене, осене, чаєм,
Запашним-запашним-запашним,
Най зігріє теплом незвичайним,
Щоб жахіття забути війни.
Пильно глянула осінь ув очі;
«Розумію, голубко, твій страх.
Сон я бачила вчора пророчий:
Упаде скоро вражий «рейхстаг».
І зрадіють земля і природа,
Навіть сонце і небо святе,
Бо чекали цього всі народи,
Щастя в їхніх очах зацвіте».
19.11.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2025
Війна ніколи не бува легкою,
Адже страждають люди, десь – казна,
Та точно знаю, що війни такої
Іще ніколи білий світ не знав,
І ворог цей давно неадекватний,
Невипадково й ціллю нас обрав,
Кістками нашими звик землю засівати,
Хоча назвавсь цинічно «старший брат».
Санкт-Петербурх*, І Біломор**, й Печора,
ГУЛАГи, Сандармохів*** не один…
Ці сторінки історії геть чорні –
Там українці вирвані з родин.
Чи не вони із вічності будили
До волі нас крізь гомін лихоліть,
Поки дух нації й надія відродились,
Аби радянську зруйнувати кліть?
Не може нам пробачити росія,
Що Україна – не рабиня їй,
Що інші ми й вона нам – не Месія,
І у майбутнє шлях збудуєм свій!
3.11. 2025.
* – початкова назва міста від 1703 до 1720 року.При Петрі І місто, яке пізніше стане Санкт-Петербургом, називалося Санкт-Пітербурх. Цю назву було засновано 16 (27) травня 1703 року, коли Петро І заклав фортецю на Заячому острові. Згодом назва поширилася на все місто.
** – Біломорканал: інженерний тріумф на кістках.
2 серпня 1933 року було відкрито Біломорсько-Балтійський канал — символ сталінських репресій і каторжної праці.
В’язні ГУЛАГу за рекордні 1 рік і 9 місяців вручну збудували 227 км каналу, 19 шлюзів і тисячі споруд. Без техніки, в нелюдських умовах Півночі, працювали до 125 тис. людей, серед них — українці, як-от Федір Ернст, Данило Нарбут і Андрій Ющенко, батько 3-го президента України.
Керував будівництвом Нафталій Френкель, екс-кримінальник, який став чекістом і отримав орден Леніна. Його принцип: "Від в’язня треба взяти все за три місяці". Офіційно загинуло 12 300 в’язнів, неофіційно — до 86 000.
Кремль "освятив" проєкт, відправивши 120 письменників, включно з Горьким, які оспівували "перековку" зеків.
*** Сандармох ¬– таку назву дали урочищу на півночі російської республіки Карелія, де у 1997 році знайшли місця масового захоронення страчених НКВС в’язнів Соловецького концтабору – СТОН (Соловецкая тюрьма особого назначения). У період із 27 жовтня по 4 листопада 1937 року в карельському урочищі Сандармох НКВС розстріляло так званий перший соловецький етап – 1111 людей. Серед них добірні представники української еліти: науковці, драматурги, поети, вчителі, інженери.
•
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2025
Сьогодні моя Україна в двобої
Із ворогом, що без жалю нас вбива,
То ж серце моє оповите журбою,
Вона проникає з душі у слова:
«Вкраїно моя, надважкі твої будні,
Сльозою і кров’ю умиті свята,
Та двері ти вже відчинила в майбутнє,
І сонце для тебе новим днем світа.
Нехай шаленіють, скрегочуть зубами,
А чи божеволіють «недобрати»,
Їм не панувати ніколи над нами,
Адже це не люди – азійські кати.
25.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2025
У дні, коли на волосині
Висить Вкраїни майбуття,
Два «миротворці», уже сиві,
Позбавить хочуть нас життя.
Спустили «мирний план» – жахіття,
Дали на підпис кілька днів.
Це в двадцять першому столітті,
Здається, й світ пополотнів.
Мовчіть, Америко й росіє,
Немає честі в вас обох.
Не знаєте, хто смерті сіє?
Гадаєте, не бачить Бог?
Збирати прийде час каміння,
А він аж надто вже близький.
Ні, не монета ми розмінна.
Ваш план підступний і слизький.
Добра не будете ви знати,
Бо див у світі не бува:
За зраду плата – тільки зрада,
І це є істини слова.
22.11.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2025
Біжить вже осінь навпрошки
Понад левадами,
З собою кошик надважкий
Несе з принадами.
А там і сливи, й виноград,
Й тугі «антонівки».
Від них смачніші устократ
Грущки, мов дзвоники.
Люблю красуню я за те,
Що з нами ділиться,
За її листя золоте.
Зима най спізниться.
26.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2025
Нарешті його слава відшукала!
Нарешті оцінив його народ!
Поета ж розтерзали ті шакали,
Проти яких боровся патріот.
Тепер його ім’я відоме в світі!
У його слові – істина свята.
Його могила під хрестом – у квітах,
А вірші – у народу на устах!
Свіча його погасла надто рано,
Та волі дух поета пережив.
Будив народ він свій із-за Уралу
І закликав боротись – не тужить!
Був сином він і є для України,
А це одні із найміцніших уз.
Не зміг його поставить на коліна
Трьохсотмільйонний в каторгах Союз!
Він той поет, чиє високе слово
Рівняється до слова Кобзаря,
Ламало кадебешницькі основи
Системи, що гноїла в таборах
Отих, що мали людяність і гідність,
Яких не міг злякати ешафот,
Сумління цінували вони й вірність
Й за це тримали особливий фронт.
У сорок сім спинилось його серце,
Мов повторило долю Кобзаря.
Талант вручили свій Вкраїні-неньці,
І в кожного із них – своя зоря!
8.01.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2025
Дванадцять літ, як вибухнув Майдан,
Собою сколихнувши світ буденний.
Там не один синок життя віддав,
Любов свою засвідчивши у-енне.
Скільки надій, високих сподівань
На те, що змінить цей Майдан нам долю,
Три місяці він мерз, але тривав,
Ось-ось, здавалось, вирвемось на волю.
Кров проливать – народу не звикать,
Іще в серцях лунала журно «Кача».
Здалось на мить: «синиця – у руках»,
Та Крим, Донецьк вже захопила раша.
Дванадцять літ нас мучить ця війна,
Дванадцять літ – неспокою і болю.
У чому України є війна?
В тім, що кремлю не хоче буть рабою?
Дванадцять літ… Та не вщухає біль.
Сьогодні все ще гинуть наші діти,
Та мусим вистояти в боротьбі –
Від нас задежить наша доля й світу!
21.11.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2025
Пісня про кохання
Я ув очах твоїх зелених
Втоплю свій погляд назавжди,
Щоб стати гілочкою клена,
Яку весна прийде збудить.
Коли ж вона тепла нап’ється,
Озветься подихом в тобі,
Частіш твоє заб’ється серце,
Як це буває в голубів.
І що нам люди, їх розмови,
Коли п’ємо ми щастя вдвох,
Коли у серці знову й знову
Звучить «люблю», а свідком – Бог,
Коли твоє ім’я для себе
Я ставлю поряд зі святим
І маю в тім свою потребу –
Коханням все перемогти.
Я вип’ю всі твої тривоги
І у душі своїй вміщу,
Аби в одну злились дорогу
Стежини наші без дощу.
Я ув очах твоїх зелених
Своє кохання утоплю,
Аби і в сни прийшов до мене,
Шовки під ноги простелю.
20.10. 2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2025
(Пам’яті морпіха з Миколаєва Олександра Савова, добровольця з 2015 року, що героїчно захищав Маріуполь у 2022 році і за наказом командування разом з побратимами здався у російський полон. Там він провів1153 дні. Над ним постійно знущалися, принижували, заразили туберкульозом та іншими хворобами. Через 8 місяців після повернення додому він помер).
Збентежила ця новина усіх:
Морпіх давно з полону повернувся
І вмер… «Людину вбить не гріх?» –
Запитую у неба і… молюся
За то́го, хто за Україну встав
І відданим був патріотом.
А тут історія полону непроста,
Та все ж не зрадив син свого народу.
Він знав: живим не випустять його,
Та не хотів з ім’ям раба вмирати,
Пізнавши «Азовсталі» дим, вогонь,
Потрапив чоловік за вражі грати.
Оленівка його приберегла
Для інших мук, де дикість і свавілля,
Через катівні доля повела,
Вижив і дух у ньому, гордий, вільний.
Його любов – воістину свята,
Подарував її йому Всевишній,
Мав мудрість він також не по літах,
Адже морпіхів не бува колишніх.
Дивився сміло чоловік в лице
Того, хто став тепер для нього катом,
Хоч погляд його стати міг кінцем.
Можливості теж не було втікати.
Терпіти мусив чоловік усе,
Бо його воля – у руках ворожих.
В синцях і ранах тіло і лице,
Та мови не забув. О милий Боже!
Він спілкувався нею навіть там,
Радіючи ворожому безсиллю.
Мов постріл, кожне слово слав катам,
Хоч кров не раз обличчя заросила.
Жив серед мук, побоїв і погроз,
Аж поки змилостивилася доля…
Додому їде! З ним – туберкульоз,
Букет хвороб… Мав після пекла волю.
Здавалось, мукам вже прийшов кінець.
Мислив, що ще повернеться до бою.
Та поспішив із планами боєць,
Хоча зігріли всі його любов’ю.
Він… відійшов. Душа злетіла в вись,
Аби помилуватися красою,
Де з донькою купалися колись.
Вона тепер умиється сльозою.
І Україна гірко зарида,
Коли побачить сина в домовині.
У морі також збуриться вода,
А у раю побільша душ невинних.
18.11.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2025
Педора Андрій Володимирович (22.09.1989 м. Чернігів – 4.06.2024. Сумщина).
У світ прийшов Андрієм, а став ЕНДРЮ* –
Такий мав захисник цей позивний,
Десяток літ у спорті був лібЕро**.
Здавалось, народивсь не для війни..
Але вона покликала о себе
У двадцять другім… Лютий був. Мороз…
В оточенні Чернігів… Бомби – з неба…
Андрій московських не злякавсь погроз.
Він знав, що захист – чоловіча справа,
Тож зразу приєднавсь до ТрО.***
Але війна – не спорт: нема там правил,
Й Чернігів не сховати під шатро.
Так почались його воєнні будні:
Чернігів, прикордоння, Соледар…****
Бої і побратими – незабутні…
Не за одним Педора теж ридав.
А ворог шаленів, звірів, бісився
І людяність утратив назавжди.
Андрій – гранатометник – слав гостинці
Орді чужій, та… не минув біди:
«Ланцет»***** ворожий вибухнув з ним поряд,
Коли боєць Сумщину боронив.
На землю, на гарячу впав Педора…
«Прощай…» – так нерозбірливо зронив…
Кому Герой це слово слав останнє:
Батькам чи побратимам, чи землі,
А мо’, дружині, вірній і коханій,
Чи донечці, такій іще малій?
Це знав лиш він, але не встиг сказати –
Навіки змовкли воїна уста…
«Судилося йому Героєм стати,» –
Озвалася під ним земля свята.
У День червневий весь Чернігів плакав:
Ховали батька, сина і борця…
Несли спортивні й бойові відзнаки…
Скотилася сльоза і у… Отця…
17.11.2025.
* – «Ендрю» – це англійський аналог імені Андрій,.
** – ЛібЕро (італійською «вільний») - у волейболі – це спеціальний захисний гравець, який відповідає за прийом подач та атакувальних ударів суперника. Він носить футболку іншого кольору, грає тільки на задній лінії і не має права подавати або блокувати, може замінювати будь-якого гравця задньої лінії без обмеження кількості замін.
*** – територіальна оборона.
**** – Колись Соледар був квітучим містом, що забезпечував кам'яною сіллю всю Україну й не лише її. Але війна принесла йому руїну й загибель.
***** – російський баражуючий боєприпас розробки компанії ZALA Aero, має кілька типів наведення. Швидкість руху в повітрі становить до 300 км/год, радіус польоту — до 40 км.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2025
Літа мої у осінь подались,
А ще ж учора грілися у літі,
Не сподівалась я на це колись,
В яку красу одягне осінь віти.
Берізкам коси жовті розплела,
Гребінчика позичивши у вітру,
Дубам, окрасі нашого села,
Надбала міді. Вірте чи не вірте.
Вони ж поважні стали, мов діди,
Торги ведуть з калиною і кленом,
Хто й як із них зустріне холоди.
Мовчить лише ялинонька зелена.
Дивлюсь я на осінній дивограй
І дякую літам своїм і долі
За неповторний осені розмай,
Що вишила природа на подолі.
26.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2025
Застигає осені сльоза
На віконній рамі й склі холоднім,
Відгриміла літечком гроза,
Поміняли кольори полотна.
Частим гостем – ранішній туман
По ярах-долинах заглядає.
Скинув клен оранжевий жупан,
І раніше сонечко сідає.
Сипле небо, змучене, дощі,
Землю перед сном аби умити.
Тоскно і тривожно на душі.
Не люблю такі осінні миті.
9.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2025
Застигає осені сльоза
На віконній рамі й склі холоднім,
Відгриміла літечком гроза,
Поміняли кольори полотна.
Частим гостем – ранішній туман
По ярах-долинах заглядає.
Скинув клен оранжевий жупан,
І раніше сонечко сідає.
Сипле небо, змучене, дощі,
Землю перед сном аби умити.
Тоскно і тривожно на душі.
Не люблю такі осінні миті.
9.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2025
Хто зміряв біль матусиного серця,
Коли вона прощається з дитям?
Здається, зупинилися й весельця
Кораблика, що був її життям.
Війна і мати! Як це поєднати?
Одна життя дарує, інша – смерть.
Лиш матері найбільші мають втрати
У час війни, бо в душах горя – вщерть…
Невже і досі не на часі в світі:
Всі війни зупинити на землі,
Щоб матері життю раділи й діти,
Й дочасно не спинялись кораблі?
24.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2025
Сон стоїть за вікном,
Зодягнувшись у свитку ночі,
Йому теж не все ‘дно,
Що мої не дрімають очі.
Звук сирени луна –
Небезпекою нас лякає.
Всіх гвалтує війна,
Що послав нам кремлівський каїн.
Скільки ж зламано доль!
Скільки випито болю-горя!
Той утратив гніздо,
Той в чужім опинився морі…
Але жах цей мине –
Зійде кара на супостата.
Відшука й сон мене,
Тільки б миру скоріш діждати!
24.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2025
Звучить щораз усюди, ніби мантра,
Що за гріхи ми маємо війну,
Земля ж горить роки уже, як ватра,
Сум недовіри болісно війнув:
«У чім народ мій гріх одвічний має?
Що цвіт губив у війнах знов і знов?
Крові пролив за волю теж немало,
Але зберіг і до землі любов.
Не грішні ми – скоріш наївні люди,
Бо ж вірили у справедливий світ,
І добре серце берегли у грудях,
А це, на жаль, фантазії політ.
Про долі всі ми мріяли щасливі,
Надію кожен грів таку в душі,
А правда в тім, що лиш багаті – сильні,
Що точать один одному ножі.
Не може бути той світ ідеальним,
Де убива-карає брата брат,
Де не в пошані люди геніальні,
А на задвірках… І на троні – кат…
Емпатією світ наш не хворіє,
Вважає зайвими ці почуття,
Не помічаючи, що люд… звіріє.
Яке ж тоді нам світить майбуття?»
20.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2025
Коли літа одягнуться у осінь,
А у душі ще свіжий слід весни,
Покірно іній упаде у коси,
Й ти серед дум блукаєш навісних.
Вони про те, що всім болить сьогодні,
Про те, чим жив і житиме народ,
Адже війна у нас іде народна,
Де не один загинув патріот.
Думки сягають глибини серденька,
Якому кожна втрата так болить,
А що відчути може сива ненька,
Коли їй спати нічка не велить?
Війна в думках завжди першочергова,
Яким іще молитися богам,
Адже навкого стільки уже горя,
Що наділю з лихвою* й ворогам.
13.10.2025.
* – "Віддати з лихвою" означає повернути щось з надлишком, сторицею, набагато більше, ніж було взято.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2025
Життя – це пошуки себе
У цьому непростому світі,
Хоча із волі це небес,
Буває й сніг посеред літа,
А ти іди, шукай, твори,
Допоки матимеш бажання,
І щодоби, і щопори,
Коли почав зі злом змагання.
Нехай хурделить заметіль,
Чи спека узнаки дається,
Служи заявленій меті,
Доки у грудях б’ється серце.
І хай життєвий буревій
І гне, і мучить, ти тримайся
Хоч за стеблинку у траві –
Собою бути намагайся.
26.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2025
О мово,ти славила землю завжди
Й народ, як могла, рятувала
Від нечисті чорної і від біди,
І нації дух гартувала.
О мово моя, рідна, материнська,
Це ти мені відкрила цілий світ,
Співуча й ніжна здалеку і зблизька,
Як неповторний весен первоцвіт.
Лунаєш ти і в пісні колисковій,
Що вимовляють мамині уста,
І у вітанні першому, ранковім,
І де молитва твориться свята.
Ти у соборі перед образами
В час поминальних щирих літургій,
Не раз твої крилята обрізали,
А ти злітала в пісні віковій.
З народом ти була й на барикадах,
І в час різдвяних і весняних свят,
І в час розправи над російським катом,
Й коли в майбутнє обираєш старт.
О мово, українська, легкокрила,
Звучиш тепер на всіх материках,
Пісенна, неповторна, серцю мила.
Тобі цвісти і жити у віках!
14.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2025
Лягає осінь золотом на плечі
Берізкам, кленам і горобині,
Мелодію терпку п’є синій вечір.
Вона озвалась раптом і в мені.
Ще ніби вчора всюди зеленіло,
І свіжістю дзвенів дубовий лист,
А вже сьогодні окрик журавлиний
Повис в повітрі. Птахи подались
У вирій. Із каштанів пада
І листя поруділе, і плоди,
Хоча далеко ще до листопаду,
Та жовтень їх трусити заходивсь.
9.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2025
О земле моя, ти і є та молитва,
З якою мені йти життям до кінця,
Із нею вставатиму сміло до битви,
Аби не зганьбить українки лиця!
О земле моя! Як болять мені рани
Твої і сьогоднішні, й давніх століть,
Адже тебе мучили-рвали тирани
Й щораз будували нову й нову кліть.
А ти, мов та пташка, спішила на волю,
Ламаючи крила, злітала щораз,
Собі здобувала омріяну долю,
Де б разом жили Київ, Крим і Донбас!
О земле моя, кров’ю й потом полита,
Тому й дарувала рясні врожаї
Пшениці і гречки, і соняха, й жита,
Своїм трударям – лиш тверді мозолі.
О земле моя, ти єдина у світі,
З якою мене пуповина єдна,
Боронять тебе мої внуки і діти.
І вся Україна – сьогодні рідня!
2.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2025
Цього року сумні свята –
Коновальця* кров проллята.
Кров жива, вільнолюбива.
Вороги борця убили.
Вбили, вбили Коновальця –
З білим світом розпрощався.
Прийшла вістка з Роттердаму –
Вивісили чорну фану.
– Ви, дівчата, ви, хороші,
Вишивайте хлопцям ноші.
Хлопцям ноші і тризуби –
Народ ховать сина буде.
У містечку Роттердамі,
Земля ридма заридала…
У травневий день погожий
Зупинялись перехожі,
Українцю честь віддати,
Що в борні загиб за матір.
Україна – його мати,
Вмів за неї воювати.
У війні на полі бою
Він ризикував собою.
США будив, Канаду,
Доки стрілась підла зрада.
На могилі Коновальця
Хрест повстанський сварить пальцем,
Незвичайний хрест – з тризубом:
«Чи Вкраїну не загублять
Ту, якій був вірним сином?
Боже, дай народу сили!»
09.11.2025.
* – колишній командир Українських січових стрільців полковник Євген Коновалець, який очолив
Організацію українських націоналістів (ОУН) — легальне крило Української військової організації (УВО), метою якої було проголошено створення єдиної незалежної української держави.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2025
Ой, то не роси впали мамі в коси –
То зацвіла так рано сивина…
Заглянула її до неї осінь,
А серце крає без жалю війна.
Синочків, двох лебедиків зростила –
Леліяла-любила, як могла,
Та як прийшла на землю вража сила,
Обох на схід матуся провела.
Непросто! Як непросто в віці жінці
Дітей своїх до пекла відпустить!
В душі любові маючи по вінця,
Вдягла і обереги їм – хрести.
Вела їх шляхом правди і свободи –
Без них не уявлялося життя,
Служити вчила рідному народу,
Який синів покликав до звитяг.
Тепер вона живе лише чеканням,
А ще молитвами за кожного й обох.
Врятує, вірю, їй синів коханих
Її неперевершена любов.
24.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2025
У хаті в неї пахне самотою,
Може, тому, що там живе вдова,
Ця жінка не була в житті святою,
На вітер теж не кидала слова.
Уміла працювать і святкувати,
Тож називали часто її «ас».
Не мала, правда, ні сестри, ні брата,
Хоч друзів не маленький гурт зібравсь
Сімейне щастя також збудувала:
Дорослий син, коханий чоловік.
Усе було, як слід, в них до навали…
Війна ж укоротила сину вік…
А згодом – незагойна друга рана:
Загинув і коханий на війні
Цьогоріч, у заквітчаному травні…
Не мала жінка іншої рідні…
З самотністю ж миритися не стала –
Оголосила їй свою війну:
Добавила у свій характер сталі,
Підфарбувала ранню сивину
Й пішла туди, де в ній була потреба,
Її назвали ніжно «волонтер».
Як мріяла вона про мирне небо!
І сни вночі втікають дотепер…
Додому ж заглядає дуже рідко.
Ніхто її живий там не чека…
Лиш очі зі світлин спитають: «Звідки
Ти прибула натомлена така?»
Вона ж до них вустами доторкнеться
І розпочне німий правдивий звіт.
Синок привітно посміхнеться неньці,
Коханий теж, єдиний на весь світ…
І враз самотність утече з хатини,
Аби нікого вже не дивувать,
Адже уся зібралася родина.
В такі хвилини жінка – не вдова…
8.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2025
Він не поспішав у вічність,
Бо ж мав до життя любов,
Не знав, що буває відчай,
А мо’, рятував сам Бог?
Він жив, як живуть мільйони,
І іншого не бажав,
Почувши тривожні дзвони,
Тремтіла листком душа.
Побачив, як Україну
Змітає москва з землі,
Як мовоньку солов’їну
Ненавиділи в кремлі,
Тому й зайняв оборону
У перших її рялах.
Стояв там не за корону –
За рідної хати дах.
Він вірив у Україну,
У мужній її народ.
Мав лет боєць соколиний,
Здавалося, не збороть.
Та ось крило обважніло –
І кров потекла із ран –
Не втримало воя тіла…
Небесний почувсь орган.
Десь тихо ридала доля,
Відчувши уласний гріх.
Навколо казкове поле –
До вічності то поріг.
14.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2025
Іще ‘дин день, прожитий у війні,
Жде зведення про втрати і звитяги,
Про подвиги і доньок, і синів,
І про нові захоплені «рейхстаги».
У нім переплелося все-усе:
І біль утрат, і радість перемоги,
І впевненсть: ніхто нас не спасе,
Окрім самих нас, хоч не без підмоги.
Не перший рік живе в війні народ,
Та бореться, як може, – не здається,
Бо кожен його воїн – патріот,
Котрий несе любов до краю в серці.
1.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2025
Захисникам Європи й України
Я адресую ці свої слова:
«Ви ті, котрі не стали на коліна,
Хоча й хотіла так цього москва,
Але цьому не бути, «дикі браття»,
Звірину скуштували вашу плоть,
І хоч війни ви розвели багаття,
Та наші сили зможуть вас збороть.
Нема сильнішого нічого від любові –
Вона є визначальною в житті,
Дарована завжди великим Богом,
Підпорядкована одній меті:
Жить вільно, на своїй землі праотчій,
Ростити хліб, до хліба і дітей,
Дивитись вічно тільки Правді в очі.
Таких, як ви, нема ніде-ніде!
Отож у день жовтневий особливий
Бажаю вам здоров’я і добра,
Щоб кожен був по-своєму щасливий,
Красою впитий нашого Дніпра!»
1.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2025
А вітри ще зовсім не холодні
Забавляють осінь мовчазну.
Не буває восени голодних.
Вдягши особиву білизну,
Осінь у ставочку миє ніжки,
Маревом водицю огорта.
Сотні верст пройшла красуня пішки,
У косі – мережка золота.
А як з павутинням закружляє
У повільнім вальсі осінь та,
Сонця промінці позабавляє
Бабиного літа висота.
Верби розпустили сиві коси –
Вітер не встига їх заплітать,
То ж чи можна не любити осінь,
Хочеться щоразу запитать.
5.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2025
Кричить душа моя, розп’ята болем,
Не день – не два, кричить уже роки,
Адже злітають в небо янголята –
Захисники – сучасні козаки.
Утрата їх – то незагойна рана,
Яку не залікує навіть час.
О, скільки ж їх лягло на полі брані
Тих, що грудьми тоді закрили нас!
Болить в мені кожнісінька клітинка:
Хіба оця війна не світова,
Коли ракета убива дитинку?
Від хвилювання губляться слова:
Якщо на люд відкрито полювання,
Хіба ці дії не від сатани?
«То хто ж вони?»– постало запитання,
І чую відповідь: «Новітні дикуни!»
23.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2025
61.Дишель Мар'ян Миронович (20.09.1970. Львівська область, Самбірський район, с. Ралівка – 11.07.2014. загинув у районі села Зеленопілля Свердловського (з 2016 року - Довжанського) району Луганської обл.)
Липнева ніч ще днем не розродилась,
Відпочивали люди й солов’ї,
Дрімало сонце в купелі своїй,
Зоря ранкова на бійців дивилась,
4.30. День був на підході,
Як «Град» чужий накрив... живих людей.
Вже командир у бій не поведе
Цих… тридцять сім відважних патріотів…
А командир у них був особливий,
Навіть ім’я мав рідкісне – Мар’ян,
Тобто «морський», захований в туман,
Хоча не був цей чоловік ще сивий.
Він дорожив любов’ю побратимів,
Закінчив шлях життєвий в сорок три…
Чекали осінь, щедру на плоди,
Коли вертавсь додому воїн з тими,
Хто з ним ділив і сухарі, і воду,
Із ким життям не раз ризикував,
В бою грудьми своїми закривав
І вірний українському був коду*.
З Луганщини на Львівщину у спеку
Вертавсь Мар’ян додому на щиті,
Хрести церковні плакали й святі,
І у гнізді ридав… старий лелека…
26.10.2025.
* – українська мова.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2025
41.Циганков Олексій Вікторович (05.12.1984. Запорізька область, Запорізький район, с. Шевченківське – 09.07.2014. с. Новоазовське, Маріупольського р-ну, Донеччина).
Із вільного козацького він краю,
Що пам’ятає й запах ковили,
І чистих рос мереживо, що грає
На сонці, де бої колись були.
Там трави пахли росами і… кров’ю,
Міцнів від того і козацький дух,
Озброєні синівською любов’ю
Були ті вої з роду відчайдух.
Він знав, чому і як Січ зародилась,
Пишавсь, що й він потомок козаків,
Тож в Олексія очі засвітились,
Як почалось нашестя ворогів.
Ще кров була незмита на Майдані,
Й не виплакали горя матері,
Як Циганков у Маріуполь давній
Подався воювать. І там… згорів.
Чому ж свіча так рано догоріла,
Бійця цього у кратері війни?
Чи не тому, що він любив без міри
Свою родину, землю, що під ним?
Про нього край козацький пам’ятає,
Й родина збагатилася синком,
Який із батьковим ім’ям зростає:
Він – Олексій молодший Циганков.
26.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2025
Мене часто питають, чи задоволена я присудженням мені премії ім. М. Коцюбинського, адже це досить значима подія в житті кожної творчої людини. Якщо відповісти коротко, то так. Вважаю, премія справедлива. Іноді приходять думки, що це своєрідний аванс, аби я більше працювала над собою і продовжувала писати. А є й такі думки:
Не маю ні кума, ні свата, ні брата
Я в літературних чи владних кругах,
Та знаю, були б «нагородою» грати,
Аби московита була тут нога.
Пишу я про те, що душа відчуває,
Вона ж бо розп’ята уже без хреста.
Із декого підлості маску зриваю,
Когось прославляю, бо Правда – свята!
Нехай дискутують і недруги й друзі,
Я їм дозволяю, бо Правда – одна.
Творити – це жити постійно в напрузі,
А слово завжди Україну єдна.
І північ, і південь, і схід проросійський,
І захід, що код український зберіг.
Всі вірші мої – це озброєне військо,
Бо мова й земля – то святий оберіг,
Яким надихаються й перемагають
Сини України у ратнім бою.
За кожного-кожного Бога благаю:
Врятуй їм життя й Україну мою!
1.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2025
Коли літа у осінь заблукають,
А у душі весніє ще весна,
Тоді уже нічого не лякає,
Хоч іноді й бринить сльоза рясна.
Адже життя – випрообувань когорта,
І кожен день – сторіночка життя,
Коли за себе змушений боротись,
Бо в часі не буває вороття.
Такий наш світ, на жаль, у складках болю,
Десь хижий – там сильніший вижива,
В нім вічна боротьба іде за волю,
Й страждають воїн, мати і вдова.
І все ж цей світ змінити неможливо,
Адже людина також його плід,
Тому й збирає тільки власне жниво,
Поки в житті свій здійснює політ.
13.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2025
Кохання перше, кажуть, незабутнє,
Воно, мов промінь сонечка ясний,
Осяє і покличе у майбутнє
Під солов’їний щебет щовесни.
Моє ж кохання перше карооке,
Таке ж прозоро-чисте, як сльоза,
Несу його крізь непокірні роки,
Соромлячись про це й собі сказать.
Таке кохання тим і особливе,
Що зайвими йому стають слова,
Але я й тим була уже щаслива,
Що смак його пізнала не сама,
А з тим, від кого серце шаленіло,
Солодким щемом смак його озвавсь,
Коли кохання душу полонило.
Здавалось, крила виросли ураз.
А мо’, кохання перше тим і цінне,
Що той вогонь обпік уперше нас,
Воно не піддається і гасінню,
Жоча лікують доля його й час.
28.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2025
Лист опада зомлілий
Після рясних дощів,
Трави, геть захмелілі,
Будять сум у душі.
Марево сивооке
Повзає по ярах,
Трави холодні, мокрі,
Сіють у душі страх.
Стогін-«курли» у небі,
І затремтіла вись,
Кличе й мене до себе –
Клин журавлів повис.
Хочу його здогнати –
Свій починаю лет,
Мрій одягну крилята –
Витчу новий сонет.
21.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2025
Лягла вже осінь і мені на плечі,
У коси сивий смуток уплела,
Летять літа, немов ключі лелечі,
Пливуть удалеч від мого села,
Де в росах трави буйно-шовковисті
П’ють силу із праотчої землі,
Де осінь струшує пожовкле листя.
Це звідти почала я свій політ.
Там зорі п’ють водицю із криниці
Під співи невгамовних солов’їв.
Вітряк старий мені усе ще сниться,
Що зачекався на зерно з полів.
У сни приходять й явори високі,
Надійні вартові мого села.
Там став принишк у вербах, неглибокий,
Де в серпні ряска плесо застеля.
Яка ж важлива пам’ять для людини,
Що лік веде подіям і рокам!
Вона життя засвідчує родини,
І всюди поруч Господа рука.
19.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2025
Україна стоїть,
Попри темінь і холод ночі…
Україна стоїть,
Попри біль, що скував серця…
Україна стоїть,
Хоч заплакані в неї очі…
Україна стоїть
І стоятиме до кінця,
Доки згине москва –
Захлинеться своєю кров’ю…
Боротьба ще трива,
Попри все і зрадливий світ…
Попелиться й трава…
Супить небо багрові брови,
Але згине москва,
А із нею й імперська кліть!
Україна стоїть!!!
20.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2025
З долонь твоїх я п’ю причастя,
О земле, рідна і свята,
І хоч бувала тут не часто,
Мій край мене щораз вітав,
Як найшанованішу гостю,
Як найлюбиміше дитя,
Хоч невисокого я зросту,
Та мала право на життя.
З долонь твоїх я п’ю причастя,
Коли вертаюся з доріг,
Бо тут моє найбільше щастя:
Земля своя і свій поріг.
Тут найдорожчі мені люди,
До них і горнеться душа,
Які зі мною пити будуть
Усе з життєвого ковша.
З долонь твоїх я п’ю причастя,
Як трунок з сонячних медів,
Де все близьке мені й найкраще,
Де суміш планів і надій.
А це і радощі, і горе –
Усе поділимо на всіх,
Шторми здолаємо не в морі –
В житті доволі непростім.
20.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2025
(Ярошівка (нині с. Українське) на Талалаївщині (Чернігівщина) – рідне село мого дідуся Івана Лободи, репресованого у 30-х роках минулого століття.)
Земля Ярошівська багата, квітуча,
Красі твоїй заздрив, напевне, і Бог,
Та після далеких з Москвою заручин,
Проснулась до тебе імперська любов.
Сини ж твої в праці щоденній кохались
І славних тобі дарували дітей,
Їх жили, немов тятива, напинались,
І мозок ожив від гарячих ідей,
Аби вже не гнутися під супостатом,
Щоб силу й надію в труді не згубить.
І мріялось проти режиму повстати
Й не втратить себе на шляху боротьби.
Мінялись царі на російськім престолі,
Жінки в часи воєн вдовіли щораз,
І тільки твої, земле, вільні простори
Чекали господаря вільного фраз.
Надію послав тобі постріл «Аврори»:
Декрет за Декретом – солодкі на смак,
А потім на шиї синів лягло горе –
Колгоспне ярмо… І без нього – ніяк.
Знов кинулись волю тобі рятувати
Сини, в яких руки в твердих мозолях,
Й отримав хтось – кулю московську, хтось – грати…
Сльозами впились тоді вдови й земля.
В минуле утік час нових революцій,
На зміну йому прийшли інші часи,
І лиш солов’ї, як раніше, сміються,
Й ти, земле, як завше, в полоні краси.
Сини по світах твої ген розлетілись:
Той – сіє жита, той – рятує Донбас.
Здається, і ти, земле, теж притомилась…
Ранкова зоря в Лисогорі* умилась –
Промовила: «Земле, ще прийде твій час!»
18.01.2021.
* – річечка у Ярошівці.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2025
Душа, яка обділена теплом,
Ділитись ним із іншими не здатна.
На жаль, у світі так завжди було
І повторилося тисячократно.
Така уже є істина буття,
Що душі у таких людей… холодні.
Приреченим стає і їх дитя,
Бо на тепло душа його голодна.
Та віриться, прилине звідусіль
Тепло йому, наповнене любов’ю,
Котра потрібна всім, як хліб і сіль,
І як молитва, послана до Бога.
26.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2025
Ще літо спить у сонячній оазі,
А осінь вже муштрує журавлят.
Мене не дивувало це ні разу,
Бо ж скоро в вирій птахи полетять.
Тож болем їх «курли» озветься в серці,
Як зарябіють клини ув очах,
Пливуть літа, розмахують весельцем,
Але вогонь життя іще не щах.
Він же горить і гріє ніжно душу –
Закам’яніти їй не дозволя,
Аби не поселилась в ній байдужість
І лиш своя голубила земля.
19.09.2025
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2025
В поезії моїй сплелося
Усе, що є навколо нас:
Там шепіт стиглого колосся
І біль душі після образ.
Там запах скошеного поля
І пісня жайвора над ним,
Там вічна боротьба за волю
І біль невипитий війни.
Душа там щира українця –
Гостинна, зіткана з добра,
Любов’ю сповнена по вінця
До сивого, як світ, Дніпра.
Там слава й туга України
У історичних сторінках,
Пісні народні й солов’їні,
Й дівчата в стрічках і вінках.
Матусі теж там колискова,
Шляхи народу до звитяг,
Там ода полю й колоскові,
Яким завдячуєм життям!
30.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2025
За долинами – гори,
А за горами – степ –
Неосяжні простори,
Де життя непросте.
То моя Україна,
Моя рідна земля,
І пісні Чураївни
Линуть теж звідтіля.
Там, де води Дніпрові
В море Чорне спішать,
Хвилі вмилися кров’ю,
А вона ж не чужа…
То синів України
Й її донечок кров…
Чути схлипи калини,
В них – печаль і любов…
Заколисує вітер
України печаль:
Гинуть заживо діти,
Пів Європи прочан.
Та ніколи не згине
Україна моя,
Приготує могили
Для ординців з кремля
7.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2025
Покотився день у сивий вечір,
Вимостив зірки собі на плечі,
Планував усістись туди й місяць,
Але плечі,бач, його не вмістять.
Отож плаває він сам собі по небу:
То потішить над ставочком верби,
То загляне у гніздо лелече,
Що прибралось у зелену клечінь.
А коли розбудить ранок сонце,
Знову день постукає в віконце.
26.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2025
Летять літа крізь літа, зими й весни,
Й крізь осені, веселі і сумні,
Це все моєї долі перехрестя,
Що у житті стрічаються земнім.
Мої літа – теж Божа нагорода,
Котра дається людям не дарма,
Хоч не останню скрипку грає врода,
Все ж доля в руках кожного трима.
Літа – це загадкові її крила,
Які людину впевнено несуть.
Я істину оцю давно відкрила,
Що саме в цім життя людського суть.
3.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2025
У осінь моє літо подалося,
З собою прихопивши і літа,
Живого срібла кинуло в волосся
І вимовило: «Ти уже не та.
Утратили твої вже силу крила,
Хоч на землі таки лишила слід,
Й Америки другої не відкрила,
І не змінила цей бездушний світ.
Літа твої – це ті житєві кроки,
Що повели тебе у майбуття,
Ішла ти, здобуваючи уроки,
В дорозі, що назвалося життям.
А там усе було: і зими, й весни,
І прудконогі осені, і піт літ,
Тепер вони у пам’яті воскресли,
Коли аналізуєш свій політ.
І хоч твої ще крила слабуваті,
Й вітри частіше дмуть уже навстріч,
Хай полум’ям горить твоя ще ватра,
Адже життя – важлива надто річ».
14.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2025
(Круш Юрій Тарасович (1.06.1977. с. Бережівка, Ічнянського району, Чернігівщина – 5.05.2022. Донеччина). На Бережівському сільському кладовищі відспівали і провели Героя в останню дорогу. Останки у закритій труні, які у село доправили із Дніпра, хоронила родина Крушів. Але священника просили не називати імені сина, бо й досі не прийняли його смерть. Рідня вірить, що він живий. «Мо’ лежить десь зранений, може якісь люди його знайшли чи у полоні. От не вірю у його смерть. Материнське серце так відчуває», - мовить мама Юрія Лариса Круш).
У день червневий, теплий, особливий,
Що в літечко уже помандрував,
Круші були по-справжньому щасливі:
Зорею хлопчик у сім’ю упав.
Тож дякували Богу мама й тато,
Й село раділо, бо ж козак зросте.
Здавалося, повеселіла й хата,
Адже маля, як янголя святе.
Юрасиком хлоп’ятко те назвали.
Ростили й дбали про дитя, як слід,
У сні страшнім не бачили навали,
Що сколихне і Україну, й світ.
Спливали дні, мов річечки у море,
Поповнюючи таїну життя,
Ніхто не знав, що стільки буде горя,
Бо ж вірили у світле майбуття.
Та лютий все змінив у двадцять другім –
Упав Гостомель, Буча – у вогні…
Народ стогнав від вражої наруги…
Круш – волонтер, мов ангел на війні.
Він подає всім руку допомоги,
Забувши про безпеку і про сни.
Торує чесно шлях до Перемоги.
Гадав, та прийде до кінця весни.
Та помилився… Бачив, його руки
Потрібні там, де важче, – «на нулі».
І він іде… Із рідними – розлука.
Полон – випробування немалі…
Він командиром в сімдесят дев’ятій*,
Де ворог, божеволіючи, тис,
Йому навстріч – снаряди і прокляття:
«Звідки прийшов до нас, туди й котись!»
Та трапилась хвилина непоправна:
В окоп, де Труш, ударили кати…
Навіки чорна дата – 5 травня…
Не мав Герой і сорока п’яти…
Душа матусі молиться й ридає –
Не вірить, що синочка вже нема.
Недоля й батька котрий рік гойдає,
В волоссі поселилася зима.
Ну, як повірити й змиритись людям,
Що син не ступить більше на поріг,
Що у могилі сильні його груди?
Чому ж Господній хрест їх не вберіг?..
13.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2025
Ця жінка – рідна матінка Героя,
Який ним став, їй також завдяки,
І не дозволив землі перекроїть.
Обох їх предки – вільні козаки.
Утрата сина – незагойна рана
У серці нені до кінця життя,
Синок її поліг на полі браннім,
Тож біль свій понесе і в майбуття.
Тектимуть дні і місяці, і роки,
Не раз – не два впаде й розтане сніг,
Усе слабіші будуть її кроки,
І вже не так радітиме весні.
Вогонь в очах поволі гаснуть буде,
А у душі поселиться жура,
Печаллю вп’ється серденько у грудях –
То кликатиме синова зоря.
24.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2025
Вона – не просто жінка з України…
Перед такими хилиться трава,
А іноді стають і на коліна,
Миттєво розгубивши всі слова…
В її очах – безмежна глибина,
Де мудрість умістилась і пів неба,
Матуся двох дітей давно вона.
Любити їх – свята її потреба.
Краса осіння теж їй до лиця,
Саме таким зізнання шлють поети.
А може, це дарунок від Отця?
Таких не так багато на планеті.
Каштанове волосся й синь очей,
І вуст краса, не випита до краю.
Та хто те зна, як серденько пече
За сином, що поліг на полі брані.
Така тендітно-ніжна і легка…
Здавалося б, народжена для щастя…
Чому ж у неї доленька така,
Й таке гірке дісталося причастя?
Та є у ній той особливий дух,
Що їй зламатися не дозволяє.
Свій погляд вона має на орду
І, разом з тим, душа теплом палає
До внуків і до донечки завжди,
До квітів, які садить, доглядає…
Вони рятують жінку від біди.
За це її і люди поважають.
Красуня, якій рівних не знайти,
Така ця диво-жінка з України,
Готова збудувати в рай мости!
А може, це сучасна Чураївна?
2.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2025
Україна стрічає дітей –
Із російського пекла вертає.
Прапорами Чернігів цвіте,
Сльози радості кожен ковтає:
Й той, хто з квітами їх зустріча,
Й хто ногами відчув землю рідну,
Хто не раз в собі віру втрачав,
Та вберіг своє «я», свою гідність.
Хтось був рік там, хтось – два, а хтось – три,
Виколисував мрію про волю,
Він пройшов через біль і котли,
А тепер тихо дякував долі.
Україна стрічає дітей…
Із полону вертає? Ні, з пекла.
Тиха радість в зіницях цвіте
І душа, п’ючи щастя, отерпла.
Там карали їх навіть за те,
Що зросли на землі українській,
За синівське бажання святе:
Стати воїном рідного війська.
Пекла пройдено всі дев’ять кіл,
Та на стежечку зради не стали,
Бо потомки вони козаків,
Тож характери мали зі сталі.
Україна стрічає дітей
З прапорами й святим короваєм,
Сонце радо над ними цвіте,
Бо тепер вони в рідному краї.
6.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2025
Його кохання, перше, ще не сміле,
Назовні рвалось молодим вогнем.
Душа контролювать себе не вміла –
В своє майбутнє кликала мене.
Ці почуття він ніс, немов святиню,
Аби мені покласти на поріг,
Чекав на рушники мої й хустину,
Для себе в чистоті мене беріг.
Кохання це було випробуванням
І не лише для нього – для обох,
Запанувало ніжне хвилювання,
Та не дозволив разом бути… Бог.
Мене послав поближче до Полтави,
Де доля іншого швиденько припасла.
Його на службу в армію послала,
Після якої виїхав з села.
Кожен пішов стежиною своєю,
Хоч подумки стрічалися й не раз,
Обтяжені роботою, сім’єю.
Живим лишавсь вогонь далеких фраз:
«Люблю тебе, кохана, більше матір, –
Слова злітали із юначих вуст, –
Скажи, як можна у собі тримати
Те, що горить?» – Я згадую й… молюсь…
Адже давно його уже немає:
Життя його Чорнобиль проковтнув,
Та іноді у спогад прилітає,
Хоч осінь пережито не одну.
Летять літа, спішать вони у вирій,
З якого не повернуться назад.
Я тут іще. «У нього – інший вимір», –
Нагадує непрохана сльоза…
Кохання перше, що ти робиш з нами?
Хто плутає до щастя нам стежки?
Комусь вони з гіркими полинами,
Комусь – рівненький щлях і не тяжкий.
8.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2025
(12.09.1985. с. Пушкове, Голованівського р-ну, Кіровоградської обл. – 11.07.2014. с. Зеленопілля, Луганщина).
Луганщина… Блокпост Зеленопілля.
Дві тисячі чотирнадцятий рік.
Жорстока боротьба тоді кипіла…
4.30. ранку. Бою – пік…
Іван досвідченим був командиром,
У 79-ій воював.
О, як його душа хотіла миру!
Ненависті до орків не ховав.
Він молодий, собою гарний, добрий,
Як рідний син любив своє село,
Батьків, дружину і маленьку доню,
Якій три рочки навіть не було.
Цей ранок став останнім для сержанта,
Бо обірвав життя ворожий «Град»…
Івана кров’ю вписана ця дата,
У траур одягла Кіровоград.
Його там пам’ятали ще маленьким,
І школярем, і учнем ПТУ.
Скільки ночей недоспаних у неньки,
Як підписав контракт із ЗСУ!
Вернувся воїн на щиті в Пушкове,
Де слід лишився босих його ніг,
І де найперше вимовлене слово,
Й де зачекався батьківський поріг.
Іван Голота! Дух козацький віє
Від прізвища, яке дали батьки.
Про подвиг цей ніколи теж не мріяв,
Але в історію утрапив на віки!
8.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2025
Висоцький Павло Миколайович (11 вересня 1981 р., с. Рибинськ, Корюківський район, Чернігівська область – 9 липня 2014 р., с. Дмитрівка, Шахтарський район, Донецька область).
У день вересневий у Сіверськім краї
Про себе маленький Павло сповістив.
Там липи й берези – справжнісінькі кралі,
І вись понад ними, мов синій сатин.
Хлоп’я ж підростало і людям раділо,
Не зчулись батьки, як подався у світ.
До всього навколо було йому діло,
А доля вже свій готувала політ.
Не зразу потрапив юнак до столиці:
Навчання у школі і служба в військах.
Устиг закохатися і одружиться.
Сім’я тепер в нього, квартира міська.
Висоцький Павло – робітник склозаводу.
Він люблячий тато в сім’ї й чоловік,
Його хвилювала і доля народу,
Хоч тридцять два роки складав його вік.
Коли ж триколори в Криму й на Донбасі
Москва підняла, він… іде у АТО.
Стає піхотинцем, досвідченим «асом»:
Наводити ціль так умів, як ніхто.
Свій фініш зустрів чоловік під Донецьком:
Утрьох підірвались вони в БМП…
У ніч ту липневу не спалося неньці.
Не спить і дружина його й дотепер.
Той подвиг в історію вписаний кров’ю,
Яку вже не змити ніколи й нічим,
Адже сторінки її не паперові…
Життя ж ні вернути їм, ні доточить…
11.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2025
Тікають сни у зоряні світи,
Де не буває зла і безнадії,
Де лиш небес незайманий сатин
І тиша, якій так душа радіє.
Усе живе там не у суєті
І служить лиш природі і людині,
Там ангели безгрішні і святі,
Яким чужа розбурхана гординя.
Нехай сивіє неба далина,
Дощем рясним напоєна і вмита,
Якого не торкне вогнем війна,
Бо це життя найщасливіші миті.
18.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2025
Немає жодної сім’ї у світі,
Якої б не торкнулася біда:
Хвороби це, батьки, кохання, діти –
Та кожне серце за своїм рида.
Така, бач, філософія у людства:
Своя сорочка ближча від усіх.
І це є правда, тож за це й молюся,
Аби применшити і власний гріх.
На жаль, людей немає ідеальних,
А може, їх ніколи й не було?
Для інших жити – теж звучить банально.
Душа людини – не прозоре скло!
27.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2025
Вони стояли всі за нас,
За нас пішли і в вічність сиву,
За наш Чернігів і Донбас,
За діток наших галасливих.
Вони пішли, щоб ми жили
І пам’ятали їх щоднини,
Щоб, як народ, ми відбулись,
В собі зберігши чин людини.
Вони пішли за небокрай,
Щоб з неба край свій боронити,
Їх сам Господь туди забрав,
Тож маємо за них молитись.
Є й ті, хто зараз на краю,
А він поміж життям і смертю.
Той славу знайде там свою,
А хтось лише землі… два метри…
Такі закони у війни:
Народи нищити й країни.
На континентах всіх дзвенить:
«Героям слава й Україні!»
1.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2025
Микола Безпалий народився 31 жовтня 1986 року в Дрімайлівці на Чернігівщині. 11 травня 2024 року поблизу села Старомайорське Волноваського району Донецької області при виконанні бойового завдання загинув Микола Безпалий, державний інспектор митного поста «Чернігів» Чернігівської митниці. Нагороджений почесним нагрудним знаком «За сумлінну службу» від оперативного командування «Північ» Сухопутних військ ЗСУ, нагрудним знаком «Знак пошани», Подякою від митної служби України за особистий внесок у розвиток і становлення незалежної України та особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
В очах його небесна сіросинь,
Що мимоволі з мудрістю злилася,
Він Україні відданий був син,
І це довів, як битва почалася.
Ізмалечку він – мамин помічник
В саду, в городі і біля худоби.
В компанії – веселий жартівник,
Характером – вимогливий і добрий.
Таким запам’ятався він усім:
В ліцеї, академії і в школі.
Хтось тихо заздрив юнака красі.
Життя ж пливло щасливою рікою.
Аж ось війна, підступна, затяжна,
Яку спровокували росіяни,
А згодом… до Чернігова дійшла…
Не одного ординці розстріляли.
Микола страху у душі не мав.
За ним – його родина й Україна.
Душа його кричала – не німа ж:
«Не буде мій народ жить на колінах!»
Тепер він доброволець, захисник.
Боронить місто, служить на кордоні.
Контузія… Десь друг найкращий зник…
Безпалий вже старлей в мехбатальйоні.
Немало чоловік мав нагород.
Перепочити ж час не дозволяє.
Проти орди устав увесь народ.
Вогнем страшним Авдіївка палає.
Микола там! Виконує наказ:
Доправити бійцям боєприпаси.
Навідався до московитів сказ,
Коли побачили, як діють «аси».
Але зрадливе щастя на війні:
Для нього й воїв день цей став… останнім…
Чийсь телефон стривожено дзвенів,
А згодом звук його в пітьмі розтане….
Спинився пульс Миколи в… ТРИДЦЯТЬ СІМ…
В Дрімайлівці ж матусі не дрімалось –
В крові лежав синочок – не в росі…
Душа повільно в небо підіймалась…
Тоді в країні травень… квітував,
Де поєдналось біле і зелене,
Й про Україну синові слова:
«Люблю її. Вона ж одна у мене!»
26.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2025
Літечко відпахтіло,
Житечком відцвіло…
Мов шоколадне тіло,
Осінь вже за селом.
Виспалися на сонці
Велетні-гарбузи…
Яблучко на долонці,
Дощики без грози.
Запахи соковиті
Линуть від кавуна.
Марево сиву свитку
Раночку напина.
Як же казково всюди,
Мов зупинився чвс.
Запам’ятаймо ж, люди,
Вся ця краса для нас!
22.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2025
Професій немало зібралось у світі,
Та є серед них невмируща, ота,
Яку поважають дорослі і діти,
Яка теж від Бога, а отже свята!
У день вересневий, в число у тридцяте,
Підніс календар особливий нам день:
Це бібліотекаря мудрого свято –
Він людство до світла постійно веде.
У назви її прапрадавнє коріння –
Від Біблії має начало своє,
Цій Книзі нема і не буде ще рівних,
Тож бібліотекарем той лиш стає,
Хто любить людей і себе їм дарує,
Хто світло уміло у маси несе,
Хто книгу і автора щиро шанує,
Бо ж людяність людство у світі спасе.
Отож у цей день, а він дійсно святковий,
Від себе дарую короткі слова:
Хай кожен знайде свого щастя підкову,
І серце зрадіє, й душа заспіва!
30.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2025
І ця весна в війні минула знову,
І літо обагрила свіжа кров,
Вже й осінь перші одягла обнови,
А ворог все ще хоче нас збороть.
Не перший рік у війнах Україна –
Вогонь і дим, і стогін навкруги,
Та проростає дух наш із руїни,
Тому і панікують вороги.
Їм нашу міць ніколи не здолати –
Вона в крові у кожному із нас,
Отож борімося і шлім донати,
І Перемоги прийде світлий час!
6.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2025
Народе мій, ти гордий, працьовитий,
Таких не так багато на Землі.
Умієш все: міцне гніздечко звити,
За котре не один синок поліг.
Народе мій, закоханий у волю,
Ти будував надійні їй мости,
Позбутись щоб імперської сваволі,
Та слід той густо мітили хрести.
Народе мій, ти слави й шани гідний,
Стезя твоя – за волю боротьба,
За український рай, святий і рідний,
Де б кожен у собі убив раба.
Народе мій, немає тобі рівних,
Бо ген в тобі проріс від козаків,
Котрі були присязі й друзям вірні.
Не зна планета кращих вояків.
Народе мій, важкі твої дороги,
Та гідно ти долаєш кожну з них.
Отримав не одну теж перемогу,
Незламаним виходив із війни.
Народе мій, преславний, український,
Свою проніс ти славу крізь віки,
Гартуючи, мов крицю, власне військо,
Де поряд і жінки, й чоловіки.
Народе мій, пишаюся тобою,
Бо ти міцний, неначе моноліт,
Вперед ішов, натхненний боротьбою,
Крізь чорний дим розбурханих століть.
Народе мій, в твою я вірю силу,
Бо ж дух твій ще ніхто не підкорив,
Його ніякі сили не скосили –
Такою воля є й була згори.
Народе мій, мій унікальний роде,
Ти свідок і рушій тисячоліть
І маєш особливу ту породу,
Яку не втримає ніяка кліть.
Народе мій, геть змучений, та сильний,
Заповажав тебе весь білий світ
За стійкість і за мудрість твою сиву.
Дай, Боже, аби ти і далі квіт!
1.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2025
Таке ані забуть, ані пробачить,
Не прийме й небо враже каяття.
Чому наш світ жорстокості не бачить
І дозволяє забирать життя
У тих, кого б він мав оберігати?
А мо’, не чує і сирен виття,
Як московит по мирних людях гатить –
Цьому не може бути забуття.
Відчує втрати кожне покоління,
Народжене для чергових звитяг.
В народу, що захоче жити вільно,
Не відібрати віри в майбуття! 30.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2025
Крізь суєту тривог-переживань
Іду життям, немов по бездоріжжю.
Нелегко, та радію, що жива.
Навколо – світ, розгублений і грішний.
Давно моя хода уже не та,
Бо притомились і душа, і ноги,
Та змушує життєва суєта
Вперед іти дорогою земною.
Лишивши за собою сивий слід,
Де все переплелося воєдино:
І радощі, і біль за свій нарід,
Де не завжди цінується ЛЮДИНА.
На жвль, такою сутність є життя.
В нім виграє хитріший і сильніший.
Закони ці диктує нам буття:
Для кожного своя існує ніша.
22.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2025
Добрий день, моя нене сива,
Тобі з вічності шлю листа,
Знаю, молишся ти за сина,
Й що осипалися жита.
Я хотів, мамо, довго жити,
Щонайменше, до сотні літ,
Щовесни засівати житом
Землю ту, що годує світ.
Мріяв я про оту єдину,
Що зігріє моє життя,
Як збудуємо вдвох родину,
Зростимо не одне дитя.
Я хотів жити в Україні
І трудитися залюбки,
Трелі слухати солов’їні,
Споглядаючи на зірки.
Та росія зламала плани:
Мало моря їй і Дніпра,
Тисячі людей закопала,
Бо існує не для добра.
Я хотів довго жити, мамо,
І любов твою пить щодня,
Та відміряла доля мало,
Й ти лишилась тепер одна.
То ж пробач за сирітську долю,
Що тобі я приготував,
Що на нашім з тобою полі
Сивий попіл, суха трава…
Я ж любитиму тебе й звідти,
Прилітатиму в тихі сни…
Ти – найкраща матуся в світі,
Якщо зможеш, мене прости…
23.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2025
Горять вогнями срібноокі роси –
Таких не стрінеш влітку й навесні.
То дні вже вересневі у дорозі,
Лунають позивні їх голосні.
Давно відгомоніли теплі грози,
Калина одяглася у печаль,
Ховаючи сліди дрібних корозій.
Жовтіти зелен-гай ледь-ледь почав.
Ще день пірнає в сонячну оазу,
Про відпочинок просячи вітрів,
Журливе «кру» нагадує щоразу,
Що журавлиний клин пливе вгорі.
18.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2025
Ще літечко у вирій не зібралось,
Бо не втомилось землю зігрівать,
На сонячних устах застигла радість,
Її вдихали води і трава.
Ту казку серпня літо допивало,
Дощем рясним купаючи згори,
Давно зозуля липню відкувала,
Хвилюючи і верби, й явори.
Берізки чепурили довгі коси,
Позичивши у вітру гребінець,
Ген розляглись отав хмільні покоси,
По них розсипав цвіт п’янкий чебрець.
Антонівкою у садах запахло,
Смакують нею ситі черв’яки,
Тренують крила перелітні птахи:
Граки і солов’ї, і ластівкИ.
20.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2025
У Києві жінка публічно образила ветерана Андрія Сидоренка через те, що він не приховує свій протез і травмовану руку😥
Йду собі, а вона каже: Невже тобі самому не огидно? Рука страшна, ще й протез показуєш. Чому в шортах, а не в штанах, щоб ніхто не бачив?,— розповів захисник.
Андрій пояснив, що вирішив поділитися цією історією, аби нагадати очевидне: влітку зручніше ходити в шортах і немає потреби ховати свої поранення.
Прочитала цей пост, коментарі до нього і захотілося підтримати воїна-героя.
Себе не називав боєць героєм,
Хоча давно-давно уже був ним…
Навчився у руках тримати зброю.
Живим прийшов із клятої війни.
Прибрався в сивину він надто рано,
Отож волосся біле й борода.
У серці незагоєна ще рана,
Протез важкий з-під шортів вигляда…
В очах його невимовлена туга,
Яку він заховав під сто замків,
Там – біль глибокий через втрату друга…
Скількох війна забрала вояків!
Там смерть не раз підходила й до нього,
Помітив навіть і її оскал,
Та виміняв життя собі… за ногу,
До себе ближче все ж не підпускав…
Він бачив, як боролись побратими,
Як один одного собою прикривав…
Арта ворожа так тоді гатила,
Що в гулі всі губилися слова…
У пеклі тім живі горіли… люди,
Земля й метал, і плавилася кров.
Цього боєць ніколи не забуде:
Вона і в снах приходить знов і знов…
Нагадує: «Будь ще сильнішим, друже,
Аби нове життя тепер почать,
У серце тільки не впусти байдуєість,
Допоки силу маєш у плечах!»
25.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2025
Ідуть із життя найкращі,
Хто совістю став України.
Нема їх мільйонних спадщин –
Наказ лиш – не стать на коліна.
Відходять у вічність сиву,
Щоб нас звідтіль рятувати.
З них кожен був гідним сином.
Земля їм – то друга мати.
Пішли Стус, Литвин і Тихий,
Імперії пута знявши,
Зборовши ГУЛАГів лихо,
За нас, за майбутнє наше.
За ними – Сверстюк, геть сивий,
В дорогу зібравсь далеку,
Вкраїні був вірним сином,
Як рідна земля лелекам.
Лук’яненка зірка згасла,
За ним – майже вся родина.
Його чверть століття пасла
Недоля в лиху годину,
Та дух Левка не зламали,
Адже не було йому рівних.
В Мордовії аж тримали,
Щоб випустити покірним.
Зламались двох Марченків крила,
Не гожі уже для польоту,
Москва ж їх не підкорила.
Земля України в скорботі.
І Ткач відлетів – Микола…
У нім жила вся Україна.
Ні злата не мав, ні покоїв –
Душа УКРАЇНСТВОМ горіла.
Сьогодні їх Україна
Склада історичний іспит:
Чи житиме на колінах
Без волі і сивих істин,
Чи вийде жива із бою,
Й не здасться Московському гаддю,
Й закриє усіх собою
Й надійною стане гаттю,
Яку Москві – не прорвати
(Збудована ж бо з любові),
В тім мурі не буде «вати»,
А ті, хто у згоді з Богом!
22.11.2019.
Василь Стус, Юрій Литвин, Олекса Тихий, Євген Сверстюк, Левко Лук’яненко,Анатолій та Валерій Марченки –дисиденти, борці за незалежність, що відбували покарання у радянських таборах і в’язницях. Деякі з них там і загинули.
Микола Ткач – професор, поет, публіцист, літературний критик, етнолог, автор багатьох наукових праць з української мови та літератури, всім своїм життям служив Україні.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2025
Ідуть з життя чомусь раніш найкращі,
І хочемо цього ми, а чи ні,
Та знаєм: ненаситна смерті паща,
Що розкошує завжди на війні.
З життя ідуть там дійсно патріоти –
Оті, хто Україною живуть, –
Прості і чесні люди – квіт народу,
Що націю утворюють нову.
Як важко біль в собі угамувати!
Ні, не мине він і впродовж століть,
Бо довелося тисячі сховати…
Чому ж такий несправедливий світ!
Найкращі зерна мусять дати сходи,
Котрі планету здатні вберегти,
Щоб мир плекали всі-усі народи!
Цього бажаєм я і він, і ти!
4.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2025
Три криниці горя
Випила вона –
Мати-українка…
Винна в цім … війна…
У день травневий, теплий і ясний
Прийшов у світ Миколка Авдієнко.
Народжений він був не для війни,
Тож стати мав надією для неньки.
Зростав слухняним, совісним хлоп’ям.
Це тішило усіх: матусю й друзів.
Сестричка нарекла його ім’ям,
Яке було відоме всій окрузі.
Адже у дні ці Миколай святий
Характери шліфує всім хлоп’ятам,
Допомага їх мудрими зростить,
Готовими обороняти хату.
Прожито ним неповних сорок три,
Та слід вагомий залишив Микола:
Сім’ю створив і донечку ростив,
Пройшовши непросту життєву школу.
Всім вистачало місця у душі:
Матусі, вітчиму, дружині і дитині.
Любив життя і квіти запашні,
Був чоловіком справжнім у родині.
Та на шляху зустрілася війна,
Що стала непростим випробуванням,
Всі мрії перекреслила вона,
Бо ж замахнулась на життя й кохання.
І він на захист України став –
Живим щитом супроти злої сили,
Доки контузію в бою дістав,
Де поряд з ним і молоді, і сиві.
Не відступив Микола і на крок –
За ним – Чернігів і його родина.
Не знав тоді, що здоганяє рок
Його, кохану й донечку єдину.
Упав Герой в нерівному бою,
Й душа пташам у небо піднялася.
Побачив звідти донечку свою
Й дружину… Їх машина зайнялася…
Розстріляна рашистами вона,
Що посягли на українську волю.
Хай буде проклята на всі віки війна,
Котра ламає кращим людям долі!
Тепер вони утрьох на небесах:
Микола, його донечка й кохана.
Навколо – дивна вічності краса,
Котра сприяє їхньому єднанню.
Матуся ж тут, із нами, на Землі,
У її серці – незагойні рани:
Портрети найрідніших на столі –
Її дітей, яких війна забрала…
Як можна материнський зменшить біль,
З яким не попрощатись їй ніколи…
Народ її усе ще в боротьбі,
І не один упав уже Микола…
П’є горенько вона із трьох криниць,
Й з четвертої… Вона – ВСЕУКРАЇНСЬКА…
Шукає три зорі поміж зірниць
Матуся й молиться за рідне військо…
18.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2025
Чернігівщино, ти моя молитва,
Тобою, рідна, дихаю й живу,
Люблю тебе й веду за волю битву,
Натягуючи слова тятиву.
Ти та моя маленька батьківщина,
Яка для мене в світі лиш одна,
Тому завжди тобою дорожила,
Бо пуповина нас одна єдна.
Чернігівщино, краю мій праотчий,
В любові вкотре зізнаюсь тобі,
Думки щораз повторюю пророчі:
Нема й не буде серед нас рабів!
Красу твою не знищити ніколи,
Бо українства дух у ній живе,
Твоя дорога не була легкою,
Ім’я твоє відоме із давен.
Чернігівщино, я – твоя дитина,
Й хоч скільки не було би мені літ,
Несу тебе у серці, як святиню,
Й нестиму крізь мереживо століть!
15.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2025
О земле, ти колиска для героїв,
Бо зневажала рабство і царів,
Не раз до рук своїх ти брала зброю,
Аби дух волі в серці не старів.
Себе ти відчайдушно боронила,
Тож розгорілась не одна війна,
Свободою ти марила і снила,
Хоч московит знов душу розпинав.
Ім’ям своїм ти надто дорожила,
Аби могла і честю торгувать,
Кров закипала у народних жилах,
Коли фальшивість чула у словах.
Ти знала біль матусиного серця,
Що назавжди утратила дитя,
Воно ж упало у нерівнім герці,
Щоб захистити і твоє буття.
О земле, посивіла рідна нене,
Мого натхнення щедре джерело,
Нема й не буде кращої для мене,
Й ніколи у цім світі не було!
19.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2025
Як умиє зоряниця
Личко ранку росами,
День загляне у криницю
Променями косими.
І хмаринкою загляне,
Схожою з лебідкою,
Сонце жовто-полум’яне
Підморгне повікою.
Упаде зорею й вечір
Тихою, яскравою,
Ляже ніч йому на плечі
З сонною забавою.
10.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2025
Віддзвеніли коси – зібрані покоси,
Знов отави в сяйві крапель-намистин,
Стрів на півдорозі красень-серпень осінь
З сивими дощами й маревом густим.
Пригубила осінь роси ті прозорі,
І посмакувавши сливами, як слід,
Заходилась врешті умивати зорі,
Аби яскравішим здався людям світ.
6.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2025
Летять літа, немов ключі пташині
Щоосені до вирію спішать.
Немає часу в них на відпочинок
Ні в спеку, ні в мороз, ні при дощах.
Той шлях і небезпечний, і далекий,
Де тисячі тривог-випробувань.
О, як людина схожа на лелеку,
Що про своє гніздо не забува!
Літа мої, пташки мої крилаті,
Я теж лечу із вами на крилі,
Аби свій шлях життєвий подолати
І гідно свій закінчити політ.
Летять літа, у даль летять незнану,
Де кожен день – то мить мого життя!
І хоч іде щось трохи не за планом,
Та шлях закінчу я серед звитяг.
24.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2025
Горить Україна вогнем стоязиким
Щоночі горить і вдень.
На клаптики рвуть небо полум’я й крики.
Росія війну веде.
Горить Україна уже до знемоги,
Палає на цілий світ.
Кує у жорстоких боях Перемогу,
Але утрачає квіт.
Горить Україна тим полум’ям диким,
Що все на шляху зміта.
Невже із твоєї це волі, Владико,
Вже й Правда горить свята?
Горить Україна, і дим – на пів світу…
Народ цей чим завинив?
Горить не одне – вже дванадцяте літо,
Й не видно кінця війни.
Горить України і захід, і схід,
І північ горить, і південь,
Але не скорити наш гордий нарід –
Втомився москву терпіти.
Горять людські долі і села, й міста,
Й кайдани горять російські,
Але не згорить наша воля свята,
Як станем єдиним військом!
13.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2025
Ідуть з життя вже й матері Героїв…
За дітьми йдуть… Відходять назавжди…
Їм ворог лютий долі перекроїв,
Тож поспішають і вони туди,
Де діти їхні з вічністю зустрілись
І стали схожими на янголят.
Не дістають їх там ворожі стріли,
І навіть рани більше не болять.
До мам у сни приходять теж не часто –
Важке вручила кредо їм війна,
Але яким той сон був мамі щастям,
Коли дитя побачила вона!
Здається, враз поменшало печалі
В житті її згорьованім, земнім,
Але від болю серце все ж кричало:
«Чому мій син загинув у війні?»
Так відповіді і не дочекалась,
Здоров’я не одну з них підвело,
Тож в вічність подались за діточкАми,
Аби їх материнство ще цвіло!
7.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2025
У кожному із нас живе свій бог,
Він з нами щосекунди, щохвилини:
Це і до ближнього не куплена любов,
І вміння розбудить в собі людину.
Цей бог назвався совістю давно
І в нас живе, аби контролювати,
Як ми живем. Йому не все одно,
Як правдою захочуть жонглювати.
Без совісті людині важко жить,
Але ж і з нею важче набагато,
Непросто їй усе життя служить,
Чинам високим, чи сестрі, чи брату.
Тож чистою тримай її в душі,
Аби не мать гріха перед собою,
У світі жити праведно спіши,
Аби в путі не стрітися з ганьбою.
28.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2025
Невже й війна не змінює Вас, люди,
І я не Бог, аби вас покарать,
Болить мені, що завтра з нами буде,
Яке ще горе маємо пізнать,
Аби згадать, що всі ми тільки люди,
Й ніхто не убезпечений від бід,
І що із кожним завтра може бути,
Коли не серце матимем, а лід.
Черствіє у комфорті люд частіше,
Забувши, що так буде не завжди,
Що всі ми люди з однієї ніші,
Й нема у нас заслону від біди.
6.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2025
Якщо хоч раз висів ти у житті
Над прірвою й відчув там подих смерті,
Скільки б не мав випробувань в путі,
Цього уже із пам’яті не стерти.
В тій миті все вмістилось до дрібниць,
Й єство твоє неначе оновилось,
У серці кров хутчіше забринить,
А може, то з небес Господня милість!
І ти по-іншому сприймаєш світ,
Бо значимість свою у нім відчуєш:
Захоплює тебе і весен квіт,
І шепіт житніх колосків чарує,
Бо ж не буває у житті дрібниць
І випадковостей також немає.
Ти ж мріями злітаєш до зірниць,
І це тебе в земнім житті тримає.
5.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2025
Вже сорок літ, як в вічність ти пішов,
Та по собі лишив пророче слово
Яке приводить ворога у шок
І розбиває рабськії окови.
Твоя поезія поміж сирен звучить,
Неначе грім, що свій народ рятує,
Не може бути в нього двох вітчизн,
Тож кличе землю захистить святую.
Оту, яку вручили нам батьки,
І щлях один у нас – до Перемоги.
Ми в –еннім поколінні козаки,
З прямої вже не звернемо дороги.
Без тебе ми, Поете, сорок літ,
Але за нас ти й досі у молитві,
Твоє безсмертне слово чує світ,
А ми, твої потомки, знов у битві
За волю ту, яку ти оспівав,
Поклав своє життя на плаху сміло,
Із криці плавив і свої слова,
Нагадуючи про Вкраїну милу!
4.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2025
Тебе не чарував старий Урал…
Тайга шипіла гірше від гадюки…
Терплячим був і сильним назагал,
І тільки серце знало справжні муки.
Ти був для України вірний син,
Ділив із нею біль її й тривоги,
У Господа не раз про те просив,
Аби вклонитись рідному порогу.
Та не судилось – доля підвела –
Система розчавила патріота,
І хоч уже тоді була гнила,
Непросто її повністю збороти.
Сьогодні, Стусе, знов ти серед нас,
До боротьби укотре закликаєш,
Щоб українським Крим був і Денбас,
Свобода панувала в ріднім краї.
4.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2025