Ганна Верес

Сторінки (4/362):  « 1 2 3 4 »

Горобина ніч (Балада)

«Ти    народилась    в    ніч,    у    горобину,  –
Бабуся    якось    журно    прорекла,    –
Боюсь    за    тебе:    щастя    б    не    згубилось,
І    доля    щоб    від    тебе    не    втекла.
Адже    зоря    твоя    тоді    страждала,
Коли    здригалось    небо    грозове,
Й    матуся    твого    крику    не    діждала,
Подарувавши    нам    життя    нове,    –
Й    рукою    так    нечітко    ледь    махнула,
Здалося    просто,    просто    в    нікуди.
І    фартушину    в    очі    умокнула,    –
Іди    уже,    дитино.    Ну,    вже,    йди…»

Дівча    стежину    кроками    долало,
А    в    голові    –    бабусині    слова:
«Чому    вона    мені    отак    сказала?»
Вітрець    волосся    ніжно    завивав.
Так    полетіла    в    світ,    чужий,    жорстокий…
Малярувати    вчилася.    Жила…
Та    в    місті    тім    якось    на    неї    оком
Накинув    чоловік.    З    ним…    сина    зачала.

Маля    невдовзі    світ    оповістило,
Що    тут    воно    й,    наперекір,    жиє.
А    вона    бавила    його,    ростила,
Дівоцтво    покалічивши    своє.
І    злиднів    якось    вигнати    не    вміла    –
Лиш    ледве-ледве    зводила    кінці.
Хваталася    за    всяке-всяке    діло.
Ой,    чи    окупляться    старання    їй    оці?
Признатись    не    могла    вона    й    бабусі,
Хоч    зрідка    їздила,    аби    допомогти    –
І    спіх    не    той    у    неї    був    у    русі.
Хлоп’ятко    поспішало    теж    рости.

Сама    його    поставила    на    ноги.
Він    прабабусю    не    застав    живу.
Вона    ж    боялася    сказати    їй    про    нього.
Квартиру    згодом    вже    отримала    нову.
Частенько    приїжджала    до    могили,
Щоби    спокутувати    давній    власний    гріх,
Та    якось    син    її,    дорослий    вже,…    загинув    –
Навіки    залишив    її    поріг.
І    що    важливо:    в    ніч,    у    горобину,
Коли    вертався    в    місто    із    села.
Його    грозою    на    стежині    вбило    –
Вона    ж    бо…    іменинниця    була…

Давно    було    це,    та    не    гоїть    рану
Ні    час,    ні    люди.    Не    вщухає    біль…
Все    пам’ятає,    як    вона    збиралась
Теж    їхати,    і    дорікне    собі.
Ось    і    тепер…      могилки    обробила
Бабусі    й    сина.    Обвела    хрести
Їх    рушниками.    Поряд    –    горобина,
Ще    не    велика…    Їй    рости    й    рости…
16.02.2013

Ганна  Верес  (Демиденко).  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732790
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 10.05.2017


Коли весна утопиться в красі

Коли  весна  утопиться  в  красі,
Отій,  найпершій,  свіжій  і  цнотливій,
Купають  ранки  трави  у  росі,
І  перший  грім  розбудить  теплу  зливу,

Тоді  й  зозулі  обізветься  «ку»,
Й  веселка  землю  з  небом  поєднає.
Хіба  красу  ще  стрінеш  де  таку,
Й  земля  така  у  світі  лиш  одна  є.
7.04.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732785
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 10.05.2017


Чоло її у ранній сивині

Чоло  її  у  ранній  сивині,
Під  очі  –  зморшки,  мов  печать  недолі:
Синок  її  загинув  у  війні,
Прибув  недавно  мертвий  він  додому.  

Єдиний  був  він  у  матусі  син,
Може,  тому  й  душі  у  нім  не  чула,
Любов  ця  добавляла  їй  краси.
Чому  ж  її  молитви  не  почули

Ні  вороги,  ні  Божі  небеса?
Чому  ж  на  вік,  ще  юний,  не  зважали?
І  капає  з  очей  її  сльоза,
Адже  його,  живого,    вона  ждала.

Тікають  дні,  біжить  життя  удаль,
Та  біль  матусі  й  трохи  не  вщухає,
Душа  її  і  молиться,  й  рида…
Криниця  горя  в  ній  не  висихає.

Свій  день  вона  з  молитви  почина:
«Нехай  усі  здорові  будуть  діти.
Ніде  й  ніколи  не  гримить  війна
Й  не  плачуть  матері  за  дітьми  в  світі…»
16.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731747
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 03.05.2017


В вікно моє вже сіробровий ранок

В    вікно    моє    вже    сіробровий    ранок
Крізь    шибочку    несміло    заглядав,
І    перший    соловей    своїм    сопрано
На    сонне    листя    звуки    розкидав.

Вікно    відкривши,    я    відчула    подих:
То    тихий    легіт    доторкнувся    кіс.
А    може    то    легка    рука    Господня
Мені    дарунки    сипала    якісь?

І    вище    піднімалось    сіре    небо,
Аж    ось    запеленала    його    синь    –
В    промінні    сонця    виникла    потреба
І    в    краплях    свіжих    першої    роси.

Мені    здалось,    я    теж    у    цім    оркестрі
Мелодію    важливу    теж    веду,
І    на    життя    людського    перехресті
Серед    краси    цієї    не    впаду.
7.02.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731746
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 03.05.2017


Не можем жити без любові

Стежки  всі  наші  заблукали

Серед  життєвих  бід-незгод.

А  може,  ми  це  їх  злякали,

Не  зрозумівши  усього?


А  може  трави  винні  в  цьому,

Чи  тепле  сонце,  чи  вода,

Чи  особиста  наша  втома,

Що  стежка  та  не  прогляда?


Життя  одне  у  нас  з  тобою:

Без  тебе  –  я,  без  мене  –  ти,

Не  можем  жити  без  любові

Й  по  стежці  вдвох  також  пройти…


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731322
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2017


Ми є нащадки козаків


Доба  столітньої  війни  
повільно  плине  до  фіналу,

І  серцю  боляче,  щемить:  
коли  ж  ця  наволоч  сконає,

Що  захопила  Крим,  Донбас
 і  кров’ю  обагрила  море,

Та  ворогу  не  знищить  нас  –
накличе  і  на  себе  горе!


Нема  у  світі  тих  цепків,  
щоб  волю  нашу  закувати:

Ми  є  нащадки  козаків,  
І  Україна  –  наша  мати!
13.04.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731321
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 01.05.2017


Червоний колір з чорним завжди поруч

Червоний  колір  з  чорним  завжди  поруч    –

За  землю  то  людська  пролита  кров,

У  ній  велика  сила  непокори

Й  безмежна  до  Вкраїни  є  любов.



Червоний  з  чорним  –  кольори  це  болю,

Тривоги  за  понівечений  край,

Це  кольори  синівської  любові,

Котра  дітей  під  стяг  один  збира.



Вони  готові  за  Вкраїну  вмерти,

Бо  доля  у  борців  саме  така.

Червоний  з  чорним  –  кольори  безсмертя,

Героїв  слава  житиме  в  віках.
18.04.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730897
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 28.04.2017


Україні!

Чорним  болем  по  Вкраїні  

Горе  розлилося,

Без  вогню  живе  горіло,

Гинуло  в  колоссі.

Не  житами  –  полинами

Засіялись  душі,

Нахилилася  над  нами

Смерть  і  досі…  душить…


І  знов  болем  Україну

Біди  спеленали:

Донбас  лежить  у  руїнах

І  Крим  відібрали.

Неправедні,  злії  люди

У  владі  засіли,

Та  Вкраїна  жити  буде,  

Чуєш-бо,  Росіє?!


Не  скувати  ланцюгами

Воленьки-свободи,

Кращі  з  кращих  погибають

Синочки  з  народу.

Крим  наш  вернеться,  я  знаю,

І  Донбас  додому,

Запанує  мир  у  краї

Від  Сяну  до  Дону!
27.04.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730896
рубрика: Вірші, Історична лірика
дата поступления 28.04.2017


Голубіла весна


Вишивала  весна    
синім  бісером  росяні  ранки,

Заглядала  туди,    
де  ще  спала  цнотлива  краса,

Я  ж  відчула,  що  я  –    
то  не  я,  а  закохана  бранка,

І  висіли  вгорі,    
мов  з  шифону,  легкі  небеса.


Малювала  вона    
дивним  пензликом  зелень,  мов  руту,
   
Простеляла  до  ніг    
кучеряві,  густі  спориші…

Може,  вербам  і  я    
довголистом  на  гілочці  буду,

І  тоді  я  й  весна    
вже  ніколи  не  будем  чужі…    


Голубіла  весна    
диво-морем  квітковим  в  долині,

Обзивалась  бджола,    
заглядаючи  в  свіжий  той  цвіт,

Ніжний  трунок  пила  
  із  суцвіть  ніжно-білих  калини,

І  вже  не    засинав    
зачарований  квітами  світ.
15.07.2016

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730809
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 27.04.2017


Весна спустила перший жмут тепла

Весна  спустила  перший  жмут  тепла,

Земля  травневим  снить  уже  розмаєм,

Вода  струмком  грайливим  потекла,

Дощі  сніги  останні  розмивають.


Ось  сонце  першу  квітку  дістає

Із-під  землі,  мені  щоб  дарувати,

Відкрила  миле  личенько  своє  –

Й  рука  не  хоче  пролісок  зривати.


Жовто-зелено  дивиться  верба

На  синє  диво,  що  з  землі  сміється.

І  шпак,  немов  заведений,  стриба  –

Весни  неперевершений  співець  він.
25.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730807
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 27.04.2017


Мир і Правда дорожчі за золото

Заколисана  піснею  й  мовою

Українська  жива  ще  рідня,

Це  Росія  війну  нам  замовила,

Щоби  знищити  нас  –  роз’єднать.


Мать  Рассєя  нехай  не  старається  –

Україні  і  мові  в  ній  –  жить,

А  імперія  скоро  розвалиться,

Путін-цар  у  тайгу  забіжить.


І  тоді  заживе  вільно  й  солодко

Україна  –  найкраща  земля.

Мир  і  Правда  дорожчі  за  золото  –

Дійде  це  колись  зайдам  з  Кремля!
22.01.2017.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730706
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 26.04.2017


Раптом… сніг

Вже  весни  діждались  люди,

Раптом…  сніг,  та  ще  й  який!

Вітер  сильний,  холод  лютий,

З  абрикос  летять  квітки.


Вітром  змучені  тюльпани,

Поверх  снігу  височать,

Все  у  білому  жупані,

Трави  дихати  спішать.


Перелякані  нарциси

Нахилилися,  тремтять,

Горя  вдосталь  напилися,

Не  розцвівши  до  пуття.


І  в  суспільстві,  і  в  природі

Не  найкращі  нині  дні,

Тяжко-важко  жить  народу…

Діти  ж  гинуть  на  війні.  
22.04.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730704
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 26.04.2017


Це кіборги? – Ні, ангели…

–  Це  кіборги?
–  Ні,  ангели  без  крил…
Це  люди,  що  зрослися  із  бетоном…
–  Живих  ніколи  їх  не  підкорить!  –
Нарешті  зрозуміли  «лугандони».

Летовище
І  досі  у  вогні…
Там  волю  України  захищають…
Там  оборону  віддані  сини
Упевнено  вже  місяці  тримають.

Таких  не  візьмеш
Силою,  вогнем  –
Бетон  і  дух  цих  вояків  рятують…
І  народився  дикий  план  «NN»,
Яким  смертельну  пастку  приготують…

Жахливий  цей  
Кремлівський  дикий  план:
Під  терміналом  хлопців  поховати…
І  мозок  несподівано  закляк:
Невже  таких  народжує  теж  мати?!..

Про  цей  жорстокий  
І  підступний  план
Бетон  дізнався  й,  мов  живий,  …здригнувся  ,
Та  своє  тіло  на  бійців…  поклав…
Підірваний,  над  хлопцями  нагнувся.  ..

Сіріє    пам’яттю    
Вчорашній    термінал,
В    могилу    братську    поховав    героїв…
А    щоб    війні    скоріш    прийшов    фінал,
Старе    й    мале,    берімося    за    зброю!..
22.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730436
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 25.04.2017


Пам’яті Володимира Івасюка

[u](Присвяч.    Володимиру    Івасюку,    автору    пісні    «Червона    рута».
Пішов    з    дому    24.04.1979.,    а    знайшли    повішеним    18.05.1979.)[/u]

Він  з  тих,  у  кого  дата  лиш  одна  –
Народження,  а  іншої  –  немає.
Любов  до  України  він  пізнав
І  світ  зачарував  Карпатським  краєм.

Квітневий  день  біди  не  віщував:
Синіли  віддалік,  як  завше,  гори,
Як  він  востаннє  пісню  заспівав,
Не  знаючи,  що  за  порогом  –  горе…

Він  вийшов,  та  назад…  не  повернувсь
(В  машині  чорній  ждали  й  люди  чорні),
Не  міг  Володя  розумом  збагнуть,  
Що  день  останній  він  прожив  учора…

Ковтав  тривогу  й  біль  весняний  Львів,
Коли  вершилась  чорна  влади  справа.
Застряв  навіки  в  горлі  юний  спів,
Й  стрічало  душу  небо  у  загравах.

Знайшли  Володю  в  лісі,  без  очей,
І  ката  слід  на  тілі…  чорно-синім,
А  поряд  –  ніякісіньких  речей…
Та  Україна  упізнала  сина.

І  плив  народ,  мов  весняна  вода,
Івасюка  ніс  тіло,  мов  святиню…
Карпати  чули,  як  народ  ридав,
Ховаючи  улюблену  дитину.

Він  з  тих,  у  кого  дата  лиш  одна,
І  шлях  один:  зі  славою  в  безсмертя.
Талант  його  у  сніп  народ  єднав.
Таких  пісень  із  пам’яті  не  стерти!..
17.03.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730434
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 25.04.2017


Стоять у задумі верби

Стоять  у  задумі  верби…
«Для  чого,  за  що  війна?
Синам  жити  й  жити  треба»,  –
Немов  з-під  землі  –  луна.

Душа  матерів  сивіла,
Безсила  той  жах  збагнуть,
І  рвалась  вона,  й  боліла,
Кляла  кожен  день  війну.
17.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730162
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 23.04.2017


Весна… Тепло в долоні…

Весна…    
Тепло    в    долоні…
Згори    –    
безмежна    синь…
У    сонечка    
в    полоні
Народження    краси…

Проснулися    
листочки,
І    перші    
квіточки,
А    серед    них    –    
синочки
І    усмішка    дочки.
2.08.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730161
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 23.04.2017


Любов’ю житиме людина

Не  молоком  залитий  кущ  калини  –
Упав  на  листя  білий  буйноквіт,
І  засміялась  сонячно  долина,
Й  зачарувала  поряд  себе  світ.

Я  теж  зіп’ю  ту  казку,  калинову,
Немов  цілющий  трунок  від  біди,
Той  оберіг  мені  потрібен  знову
Зерно  любові  в  людях    розбудить

До  матінки  святої,  що  зродила,
Й  до  України-неньки,  і  Дніпра.
Якщо  любов’ю  житиме  людина,
Її  душа  відкрита  для  добра.  
8.03.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730016
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 22.04.2017


Вишию фіранку

Рано,  ой,  ранесенько  
встану  зранку,
Вишию  білесеньку  
я  фіранку,
Із  калини  вистелю  
там  узори,
Щоби  милувалися
  ними  зорі.

Вишию  й  хмариночку
 й  жовте  сонце,
Гляне  з  неба  ще  одне  
у  віконце.
Голубків  двох  вишию  
й  пишні  квіти,
Щоб  раділи  миру
пташки  і  діти.
22.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730013
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.04.2017


Ніч мовчазна повільно допливала

Ніч,  мовчазна,  повільно  допливала
Уже  до  ранку,  тишу  як  збудив
Зозулі  голос.  Поряд  закувала.
Ще  кругле  тіло  місяць  ледь  котив.

Цвіли  у  небі  одинокі  зорі
І  слухали  пташине,  мирне  «ку».
Солдат  всю  ніч  простояв  у  дозорі  –
Хотілося  дрімати  юнаку.

–Зозуле,–  каже,  –  птаха  ти  пророча,
Для  мене  припасла  ти  скільки  літ?
Він  повернув  у  бік  до  неї  очі  
Й  помітив  раптом,  як…  здригнувся  цвіт.

І  біль  –    стрілою  пронизав  нестерпний,
Звалив  із  ніг  солдата-козака,
І  кров  –  фонтаном,  свіжа,  його,  тепла,
І  постріл…    птаху  звуком  налякав…

Застигли  очі  десь  в  ранковім  небі,
Мов  для  душі  бійця  шукали  шлях…
Його  ж  думки,  останні,  не  про  себе  –
Про  матір  й  щоб  живий  лишився  птах…
24.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729536
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 19.04.2017


І запанує лад у ріднім краї

Я  не  ворожка,  не  ідеаліст,

Та  долю  іншу  всім  передрікаю:

Зійде  на  землю  нашу  благовіст,

І  запанує  лад  у  ріднім  краї.

Ще  засміються  мати  і  дитя,

Вдихнуть  повітря  свіжого  у  груди,

І  України  зміниться  життя,

І  заживуть  щасливо  наші  люди.

І  сонце  буде  веселіш  світить,

І  зацвіте  біліш  рясна  калина,

Земля  радіти  буде  і  родить

Багаті  врожаї  своїй  родині.
11.02.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729533
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 19.04.2017


Чи думала вона?

Іще  один…  упав  на  полі  брані,
Пташиною  знялась  душа  увись,
А  в  серці,  материнськім,  –  свіжа  рана…
Чи  думала  вона  про  це  колись,
Що  сина  доведеться  їй  ховати,
А  землю  «братня»  рватиме    війна,
Й  нас  кацапня  заходиться  вбивати  –
Росія    Київ  стане  розпинать.

А  скільки  ж  їх  повернуться  додому,
Скалічених,  безногих,  без  очей!
А  з  ними  –  біль  і  нелюдська  утома,
З  якими  тихих  не  бува  ночей…
Ще  не  одне  здолають  вони  лихо,
Свій  несучи  важкий,  життєвий  хрест,
А  Україна,  вільна  і  велика,
Новий  собі  здобуде  Маніфест!
31.08.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728792
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 14.04.2017


Вітання Толі (брату чоловіка) до 60-річчя

Тобі  сьогодні  рівно  60
Вже  й  голова  сріблясто-сиво-біла,
Два  сини,  внук,  альтанка,  жінка,  сад…
Тож  не  дарма  життя  твоє  пробігло.

І  хоч  траплялось  в  ньому  усього,
Та  голови  ти  не  схиляв  ніколи,
Не  забував  про  брата  теж  свого,
Пройшовши  непросту,  сувору  школу.

Усіх  в  своє  життя  ти  запросив,
Засіяв  душі  ніжністю  й  любов’ю,
Уважний  чоловік  ти,  батько  й  син
(Батьки  завжди  пишалися  тобою).

З  великим  стажем  ти  у  тещі  зять,
Уже  й  вона  у  віці,  срібно-сива,
Та  ти  не  з  тих,  хто  любить  тільки  взять,
Тому  й  вона  вважає  тебе  сином.

Ти  свекром  добрим  став  для  невісток,
Уваги  всім  від  тебе  вистачає,
До  кожної  побудував  місток,
Тому  й  невістка  кожна,  мов  дочка  є.

У  цей  святковий  ювілейний  день
Тебе  ми  хочем  щиро  привітати,
Хай  доля  рівною  дорогою  веде,
Здоровим  мусиш  завжди  виглядати!

Добро,  любов  і  радість,  і  тепло
Хай  шлють  тобі  і  Бог,  і  мирне  небо,
Щоб    60  не  раз  іще  було
Й  ми  святкували  їх  не  раз  у  тебе!
10.04.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728789
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 14.04.2017


А час летить…

А  час  летить,  невпинний  і  жорстокий,
На  власне  вістря  нижучи  віки
І  маючи  всесуще  дивне  око,
Рахує  без  утоми  нам  роки.

Він  мітить  всі  життєві  повороти,
Падіння,  злети  й  зоряні  часи,
І  неможливо  щось  зробить  супроти.
Його  ані  змінить,  ані  впросить.

Мелькають  зими,  свіжовмиті  весни,
І  осінь  літа  не  переганя…
І  тільки  пам’ять  іноді  воскресне
Про  того,  кого  час  не  нагинав.  
24.11.2015.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728622
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2017


Заснула ніч. Солдат лиш не дріма.

Заснула  ніч.  Солдат  лиш  не  дріма.
Сьогодні  в  нього  вахта  надважлива.
Лягла  на  землю  третя  вже  зима,
Ворожий  наступ  кожну  мить  можливий.

Стоїть  солдат.  Вдивляється  у  даль.
Це  він  господар  України  долі,
І  ненароком  матінку  згадав:
«Як  там  вони  тепер  живуть  удома?»

Та  враз  думки  ті  постріл  перервав,
Один  і  другий,  снайперський,  прицільний.
Солдат  собою  вміло  скерував,
Тому  й  не  став  для  ворога  він  ціллю.

Зраділа  ніч,  що  постовий  живий,
Хоча  й  запахло  у  повітрі  смертю,
Сховався  й  місяць,  навіть  не  дививсь…
Запанувала  тиша,  напівмертва.

Стояла  ніч.  Солдат  лиш  не  дріма.
Сьогодні  в  нього  вахта  надважлива.
Лягла  на  землю  третя  вже  зима,
Ворожий  наступ  кожну  мить  можливий.
Чернігів.  12.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728618
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 13.04.2017


Літа у сиві кучері вдяглись

Літа  у  сиві  кучері  вдяглись,
У  молодість  давно  забута  стежка.
Не  той  політ,  як  то  було  колись,
І  на  обличчі  зацвіли  мережки.

Щоразу  на  лелечому  крилі
Моя  весна  до  мене  прилітала,
І  радощі,  й  надії  немалі  
На  мир  вона  народу  повертала.

Й  на  те,  що  скоро  кінчиться  війна,
Й  сини  живі  повернуться  додому.
Я  знаю:  ця  заквітчана  весна
Поверне  землю  у  старих  кордонах.
7.04.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728490
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2017


Допоки?

Хрести  і  труни…  Люди…    Море  квітів…
Печаль  і  біль  запеленали  край…
А  в  трунах  –  найдорожче  –  наші  діти…
Їх  зачекався  Бог,  небесний  рай.

Допоки  ж  буде  наш  народ  терпіти
Й  війну  назве  війною,  не  АТО?
Допоки  гинуть  будуть  кращі  діти
Й  чом  не  наказаний  за  ці  жахи  ніхто?!

Чи  не  пора  усім  нам  зброю  брати,
Щоб  волю  Україні  зберегти,
З  землі  своєї  вигнать  ката-"брата",
Так  думає  і  він,  і  я,  і  ти...
5.04.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728489
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 12.04.2017


Про мир для України я благаю

Свинцем  нависло  наді  мною  небо
Й  про  осінь  нагадало  знов  мені,
Не  можу  я  забуть,  що  миру  треба,
Й  звертаюся  до  світу:  «НІ  війні!»  

Зима  сніжком  біліє  чи  хурделить,
На  те  ж  вона  в  природі  й  є  зима.
Болить  війна  всім  людям.  Миру  треба!
Зима  мина,  а  миру  ще  нема.

Коли  ж  весна  проснеться  в  ріднім  краї
І  подарує  сонечко  й  тепло,
Про  мир  для  України  я  благаю,
Щоб  сліз  і  горя  менше  в  нас  було.  

А  як  запахне  літо  першим  плодом  
І  землю  знов  купатимуть  дощі,
Здобудемо  ми    мир  усім  народом,
Й  писатиму  я  про  красу  вірші.
21.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728316
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 11.04.2017


Небо над Україною

Мов  золоті  курчата,  зорі

В  нічному  небі  розбрелись.

Воно  ж,  безмовне,  непрозоре,

Все  пам’ятало,  як  колись


Стогнала  матінка-землиця

Під  кіньми  дикої  орди,

Та  була  змушена  скориться…

Багато  утекло  води,


Крові  пролитої  немало,

Що  обагрила  води  ті.

Списів  –  не  тисячу  зламали…

А  скільки  ж  зламаних  життів!


На  все  те  зорі  німо  зрили,

Від  жаху  падали  униз,

Та  українці  не  скорились  –

Здобути  волю  спромоглись.


Квітуй  же,  мати  Україно,

Тобі  хай  заздрять  вороги.

Навік  зіллються  воєдино

Дніпра  обидва  береги.
24.06.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728312
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 11.04.2017


І вірить мати, що синок живий

Подарувала  осінь  срібну  нить
І  посріблила  мамі  нею  коси,
А  та  чекає  сина  із  війни,
Уберегти  живого  Бога  просить.

А  той  мовчить…  І  звісточки  нема
Для  неї  від  єдиного  синочка,
Хоч  не  одна  минула  вже  зима
Й  не  раз  калина  відцвіла  в  ярочку.

Нарешті  ось…  Син    без  вісти  ізник…
Не  може  слів  тих  мати  зрозуміти,
Бо  син  її  –  досвідчений  лісник,
Він  пішки  міг  дійти  додому  звідти.

І  томлять  мозок  тисячі  думок,
Шукаючи  і  день,  і  ніч  розради,
Та  вірить  мати,  що  живий  синок:
Не  міг  же  він  її  і  землю  зрадить…
6.04.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728176
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 10.04.2017


Хіба не ми?

Натрапила  в  фейсбуці  на  вірш  "Не  воюють  діти  царів"

Не  воюють  діти  царів,
Не  вмирають  за  рідну  державу,
Не  летять  у  небесну  синь,
Не  кричать  їм:  "Героям  слава!"

Не  болять  їм  чужі  жалі,
Не  печуть  їм  криваві  рани,
Не  ховаються  в  бліндажі,
Не  лякають  московські  плани.

Не  воюють  діти  вельмож,
Бо  інакше  би  мир  був  у  світі...
В  Україні  іде  війна...
Гинуть  просто  нецарські  діти!..
©  Оксана  КУЗІВ  "Не  воюють  діти  царів..."

Хіба  не  ми?
Хіба  не  ми  царів  тих  наплодили,
Що  нас  давно  сприймають  за  ослів,
Собі  ж  –  офшори,  замки  спорудили,
Про  статки  їх  бракує  в  мові  слів?

Хіба  не  ми  їх  посадили  в  крісла,
Дозволивши  без  трепету  брехать,
Повірили  в  їх  святість  сліпо,  звісно,
І  думали,  не  дійде  до  гріха.

У  Раді  ,  у  Верховній,  –  підла  зрада
Від  БПП  і  від  «фронтовиків»,
В  них  «іномарки»,  наче  на  параді.
Та  це  й  не  дивно:  ті  ж  вони  «совки»,
Котрі    Вкраїну  здавна  ґвалтували,
Синам  простих  –  кайдани  і  Сибір,
Війну  у  сорок  першім  влаштували,
Тепер  АТО  для  вигоди  собі.

Народ  розбрівсь  по  світу,  мов  цигани,
Та  й  здалеку  болить  йому  війна.
Придбала  влада  й  іменні  нагани  –
Каліцтво  й  труни  –  безоплатно  нам.

Не  царська  справа,  кажуть,  воювати
Чи  рахувать  останні  копійки,
Народжені  вони,  бач,  раювати,
І  розтяглось  усе  це  на  роки.

Чи  ж  не  пора  царів  цих  викидати
Із  теплих  крісел,  де  вони  вжились,
І  лад  усьому  в  Україні  дати.
Сьогодні  треба  діять  -  не  колись!
8.04.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728174
рубрика: Вірші, Історична лірика
дата поступления 10.04.2017


Літа свої сіяла й долю /Сл. для пісні/

Літа  свої  сіяла  в  полі,
Щоб  був  холодок  від  тополі,
Щоб  сонечко  не  припікало,
Й  стелилася  б  доля  квітками.

Літа  свої  сіяла  в  лузі
Хотілося  вірить  подрузі,
Та  віра  об  зраду  розбилась,
А  роки  ледь  не  розгубились.

Літа  свої  сіяла  ранком  –
Боялася  стати  підранком.
Ой  доле,  не  рань  мені  душу,
Із  нелюбом  жити  не  змушуй.

Літа  свої  сіяла  й  долю,
В  любові  жила  щоб  на  волі.
Літа  вже  зійшли  –  не  барились,
А  доля  чомусь…  запізнилась. 2.12.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728003
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2017


Ти матусі частиночка

За  недоспані  ночі
І  заплакані  очі
Хто  заплатить  матусеньці?
Навіть  плати  нема…
А  найбільше  їй  горечко,
Коли  всім  людям  сонечко,
Радість  жде,  хоч  манюсіньку,    
А  у  серці  –  зима.

Ув  очах  потемніє,
Та  сказать  не  посміє,
Як  і  боляче,  й  соромно
Жити  між  усіма,
Давить  матінку  горечко:
Виглядає  в  віконечко,
Очі  дивляться  стомлено  –
Діток…    так  і  нема.

Скільки  світ  голубіє,
Серце  хай  не  грубіє:
Ти  ж  матусі  частиночка.
Поки  ненька  жива,
Не  роби  рідній  горечка,
Щоб  жилося  їй  сонячно,
Щоб  у  чорну  хустиночку  
Не  вдяглися  жнива…
26.04.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728002
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2017


Донбас димить, а матері… ридають

Закуталась  багрянцем  знову  осінь,
Лелечі  клини  зникли  в  далині,
А  він  димить…  Болить  Донбас…  і  досі,
Бо  полягло  вже  стільки  в  цій  війні!

Вітри  осінні  дмуть  на  нас  зі  Сходу
І  день,  і  ніч…  Чи  ж  стомляться  вони?
Усі  казали:  ми  одного  роду  –
Чому  ж  ми  стали  жертвами  війни?

Донбас  димить,  а  матері…  ридають…
Під  дзвін  могилка  свіжа  вироста.
Багрянець  тихо  з  дерева  спадає,
Та  не  прикриє  чорного  хреста…
27.09.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727840
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2017


Колезі по перу, Миколі Годунку, до Дня народження

Миколо!
Ви  той,  хто  справді  любить  Україну,
Та  не  кричить  усюди  про  любов,
Той  син,  якому  рідна  ця  країна,
З  якою  поєднав  навіки  Бог.

Ви  той,  хто  кожним  голим  своїм  нервом
Її  відчув  отой  прадавній  біль,
Козак,  готовий  за  цю  землю  вмерти,
За  незалежність  кинувшись  у  бій.

Ви  той,  кому  пече-болить  держава,
Кому  свобода  й  воля  –  не  пустяк,
Тому  й  душа  в  Вас  чиста,  не  іржава,
Хоч  доля  й  Ваша  досить  не  проста.

Здоров’я  ж  Вам  на  довгі-довгі  роки
Хай  посилають  Божі  небеса!
Твердими  будуть  дії  Ваші  й  кроки,
А  в  віршах  квітнуть  сильні  словеса!
8.04.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727839
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 08.04.2017


Коли весна у сни мої загляне

Коли  весна  у  сни  мої  загляне
Й  лелечі  клини  витчуть  небеса,
Зазеленіють  барвами  поляни,
Весняну  казку  стануть  колисать.

Вітри  розчешуть  в  полі  зелен-вруни,
Що  килимами  обіч  розляглись,
Заграють-задзвенять  весняні  струни,
Немов  теплом,  квітневим,  упились.

Засяє  річка  сріблом-кришталями,
В  воді  розбудить  сонний  очерет,
Як  повінчає  зорі  з  солов’ями,
Їм  подарує  скрипочки  й  кларнет.  
16.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727644
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 07.04.2017


Думки-птахи

Я  долю  шила  рівними  хрестами,
Бо  так  навчила  ненька  вишивать…
І  діти,  й  внуки  вже  повиростали,
Душа  ж  моя  ще  сонячно-жива.

Й  думки-птахи  у  голові  кружляють:
Яке  ж  коротке  це  людське  життя!
Уже  й  гніздечко  діти  залишають,
Я  й  не  намилувалась  до  пуття.

У  кожного  в  житті  своя  дорога,
У  просторі,  у  часі  –  свій  політ:
Хтось  прожива,  мов  за  дверима  в  Бога,
А  хтось  страждає,  мов  прив’ялий  цвіт.

І  розмах  крил  у  кожного  теж  різний  –
Не  всі  спроможні  досягти  мети.
В  часи  ж  життєві,  часто  досить  грізні,
Так  хочеться  і  правнуків  зростить!

Немає,  знаю,  особливих  формул,
Як  молодість  до  віку  зберегти,
Я  ж  молитвами,  щирими,  по  формі,
Благатиму  Отця  допомогти.
18.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727640
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 07.04.2017


В білий іній черемшина заквітчалася (Слова для пісні) .

В    білий    іній    черемшина    
Заквітчалася,
Козаченько    і    дівчина
Там    прощалися…
Ой,    зібрався    ж    козаченько
Тай    на    війноньку…
«Бережи    себе,    серденько,»    –
Просить    дівонька.

Цілував    козак    кохану
В    пишні    губоньки,
Думав:    «Доленько,    лихая,
Мини    любоньку.»
Черемшина    ж    відчувала
Чорну    бідоньку,
Тої    правдоньки    не    знала
Лиш    лебідонька.

В    білий    іній    черемшина
Знов    квітчалася,
Війна    пару    розлучила    –
Не    вінчалися.
Колисає    черемшині
Вітер    білий    цвіт…
В    чорній    хусточці    дівчині
Тай    не    милий    світ…

Ой,    чарує    черемшина,
Запахом    п’янить,
П’є    журбу    сама    дівчина    –
Серденько    болить…
21.04.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727499
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2017


А може, просто, мрія не збулась?

В    глибоку    осінь    ми    удвох    вступили    –
В    літах    обоє    вже    –    і    ти,    і    я.
У    тебе    –    син    і    в    мене  теж    два    сини…
У    кожного    із    нас    –    своя    сім’я.
Синів    батьками    наших    називають,
Бо    й    їх    дорослі      стали    вже    сини.
Своїх    висот    онуки    досягають    –
Міцніють    і    ростуть,    мов    ясени.
Нам    солов’ї    давно    відщебетали,
І    грози    відшуміли    теж    давно.
Поважними    людьми    тепер    ми    стали,
Та    про    минуле    спогадів    –    танок.

Студентами    були    в    одному    вузі,
На    лекціях,    в    читалці    –    всюди    вдвох,
На    сесіях    теж    мали    по    заслузі,
Та    трапилося    горе    під    Різдво.  
Немов    крилаті    ми    лелеченята,
Літали    по    льоду    на    ковзанах.
Розлуки    нашої    то    був    початок,
Коли    ти,    впавши,    ногу    там    зламав.
Тож    витяжка,    і    гіпс,    і    стіни    білі…
Так,    плинув    час    –    його    ж    не      зупинить,
Й    хоча    усе    здавалося    стабільним,
Цей    випадок    життя    наше    змінив.
Ти    там    зустрів    в    халаті    білім...    долю,
А    я    не    стала      плакать,    заважать,
Призначення    одержавши,    додому
Поїхала,    не    стала    й    заїжджать.

Пройшло    життя.      Ні,    птахом    пролетіло.
І    раптом…      зустріч,    через    стільки    літ:
Не    ті    вже    очі    і    волосся,    й    тіло.
У    кожного    із    нас    був    свій    політ,
Та    тільки    у    душі    щось…    обірвалось,
Хай    глухо,    але    в    самій    глибині…
Чому    та    на    катку    проста    недбалість
Життя    тобі    змінила    і    мені?
Колись    би    долею    це    все    назвали.
Чому    ж    вона    так    з    нами    повелась?
Чи    може,    не    життя    –    ми    казку    знали,
А    може,    просто,    мрія    не    збулась?..            
1.03.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727498
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2017


Для пісні і краси нема кордонів

Весна    заткала    неба    сонну    вись
Хмаринками    легкими    і    блакиттю,
І    з    небесами        землі    обнялись,
Де    котиками      зацвіли      рокити.

Цвіла    й    дзвеніла    синя    височінь
Новим    акордом,    досі    невідомим,
Однаковим    на    Ворсклі    і    Збручі    –
Для      пісні    і    краси    нема    кордонів…
26.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727175
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 04.04.2017


Сурмить весна! Дзвенить весна!

Сурмить  весна!  Дзвенить  весна!

То  ллється  пісня  жайвора.

Траві  земля  тепер  тісна  –  

Вилазить  моложавою.


В  набухлій  брунечці  давно

Нове  життя  закладене.

Комахи  кинулись  в  танок.

Тепло  вже  непідвладне  є.


Пливуть-вертають  журавлі,

Вітаються  з  хмаринками.

І  тепло,  й  радісно  землі

Під  зорями-жаринками.


Зелом  встелилася  земля,

Стріляло  небо  грозами,

Їжак  проснувся  і  змія:

«Не  стрітися  б  з  морозами!»


Сурмить  весна!  Дзвенить  весна!

Радіти  й  справді  хочеться.

Верба  тепер  уже  рясна,

І  сонце  довше  котиться!
11.11.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727172
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 04.04.2017


З такими Україна ще жива Присвячую тітці Козир (Сороковій) Антоніні Степанівні.

Прожито  не  один,  не  два,  не  три  –
Вісімдесят  чотири  довгих  роки  –
Життєві  гнули  теж  не  раз  вітри,
Та  не  було  жалю  за  тим,  що  «доки?»

Вона  жила,  жила,  як  всі  жінки:
Дитинство  кров’ю  Вітчизняна  вмила,
Потрібні  їй  були  іще  ляльки  –
Вона  ж  немов  доросла,  вже  томилась.
Вставала  до  ранкової  зорі,
Купала  ноги  в  росах,    у  холодних,
Переступала  й  фермівський  поріг
І  вишивала  маки  на  полотнах.

Її  кохання  в  зародку  згнило
Від  сліз  за  тим,  хто  воював  на  фронті.
Багато  не  вернулось  їх  в  село  –
Лишилися  на  згадку  тільки  фота…
Не  стрілась  й  доля…  Й  діток  Бог  не  дав.
Робота  й  наспіх  зібрана  вечеря…
Ніхто  її  й  про  справи  не  питав.
Жила  як  всі,  у  хаті  (  не  в  печері  ж).  
Життя  пробігло,  ніби  по  стерні:
І  ноги  накололо,  й  душу  жінці,
Коли  вже  зовсім  стане  сутеніть,
Вона...  з  Шевченком,  при  вечірній  свічці.  

І  вириваються,  аж  просяться  думки:
Ізвідки  жінка  позичала  сили,
Адже  їй  жереб  випав  нелегкий?
«Підтримки  в  Бога  й  Кобзаря  просила,»  –
Промовить  так  і  знову  у  слова
Свої  поверне  півсліпі  вже  очі…
З  такими  Україна  ще  жива!
Ці  іншої  ніколи  не  захочуть…
20.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727087
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 03.04.2017


В хустині чорній і весна

Розкриті  широко  ворота…
У  косах  мами  –  сивина…
А  на  хресті  –  рушник  скорботи…
По  Україні…  йде  війна.
Вона  заходить  в  двір,  у  хату…
Спить  в  домовині  батько,  син…
І  не  потрапив  ще  за  грати
Той,  хто  війну  нам  запросив.

Вона  ж,  мов  гідра,  все  зжирає
І  землю  кров’ю  полива,
Серця  матусь  в  вогні  згорають,
Шукають  правдоньки  слова:
За  що  їх  гинуть  бідні  діти
І  чийсь  поліг  коханий  син,
Народжений,  щоб  жить,  радіти,
Топтати  спалахи  роси.

Ховали    всім  селом  Івася,
Він  України  вірний  син,
В  хустину  чорну  одяглася
Матуся…  Гімн  заголосив…
Навислі  хмари…  теж  ридають…
Тут  побратими  і  сім’я…
Чому  світ  рано  покидають
Герої?  Жах  німий  стояв…

А  вони  ж  так  хотіли  жити,
Та  вкоротила  вік  війна,
Любити  вміли  і  дружити…
В  хустині  чорній  і  весна…
Допоки  будуть  гинуть  діти,
А  біль  карати  матерів?
Куди  шрами  війни  подіти?
Вогонь  свічі  мовчав…  горів…
18.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727083
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 03.04.2017


Прийшла весна

Вдягла    весна    рясну    нову    сорочку,
Мережану    травою    й    першим    квітом,
У    жовтому      кульбабовім    віночку
Й    блискучими    листочками    на    вітах,

Прийшла    вона    і    з    піснею    дзвінкою,
Заколисала    річку,    ліс,    долину…
Й    стояло    все,    зчароване,    довкола,
Завмерли    сиві    росяні    краплини. 8.05.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726878
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 02.04.2017


Коли весна загляне в голий гай

Коли    весна    загляне    в    голий    гай
І    сонце    промінець    пошле    в    долину,
В    душі    такий    неспокій    і    розмай,
Немов    до    сонця    й  я  на  крилах  лину.


І    бачу,    як    землиця    ожива,
Дарує    силу    бруньці    і    людині.
Їм    ніколи    тепер    відпочивать,
Бо    рік    годує    весняна    година.
16.02.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726875
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 02.04.2017


Я вийду в поле

Стоїть  зажурена  тополя,
Неначе  небо  підпира,
Здається,  час  виходить  в  поле
І  сіяти  зерно  пора

Дідівським  способом  –  рукою,
Що  зашкарубла,  в  мозолях,
Понад  ярком,  понад  рікою,
І  парувала  щоб  земля.

Я  вийду  в  поле  рано-рано,
Тополі  й  Богу  помолюсь,
Зерном,  що  у  жнива  збирала,
Із  полем  щедро  поділюсь.
11.06.2012.


Ганна  Верес  (Демиденко).  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726793
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.04.2017


Край річки виросла калина

Край  річки  виросла  калина,
Гірку  журбу  корінням  п’є.
Пташки  летять  над  нею  клином,
Та  ні  одна  гнізда  не  в’є.
І  лиш  зозуленька-сестриця
Щодня  до  неї  приліта,
Розкаже,  що  вночі  їй  сниться,
Калину  також  розпита.
Сховає  в  кучерявім  листі
Мала  пташина  довгий  хвіст
Тай  замилується  намистом,
Яке  наниже  білий  цвіт.
Калина  ж,  ніби  наречена,
Стоїть  у  білому  вінку,
Багатство  квітів  незліченне.
Чи  можна  ще  знайти  таку?
Коли  ж  зозуля  заніміє,
Не  ній  намиста  вже  разки.
Ніхто  там  жити  не  посміє,
Вона  лиш  лічить  там  роки.
10.06.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726791
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 01.04.2017


ОЙ, РОСЛА КАЛИНА (Слова для пісні)

Ой,    росла    калина    біля    річки,

Соловей    стеріг    її    щонічки,

А    як    сонце    день    свій    привітає,

Кущ,    як    біле    диво,    зацвітає.

Ой,    росла    калина    біля    тину,

І    співав    їй    вітер,    мов    дитині,

Колискову    пісню    тихо-тихо:

«Хай    мине    тебе,    кохана,    лихо.»


Ой,    росла    калина    біля    хати:

«Досить,    козаченьку,  вже    зітхати,

Бо  любов    сміливих    поважає,

Бо    в    житті    всьому-всьому    межа    є.»

Ой,    росла    калина    у    долині,

Тут    козак    зізнається    Галині.

Їх    зозуля    буде    забавляти,

А    калина    й    Бог    благословляти.


Ой,    росла    калина    на    обніжку,

Ходять    туди    ніжні    босі    ніжки,

Хай    стерня    ті    ніжки    не    поколе,

Й    стежка    не    загубиться    ніколи.

23.12.2012


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726466
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 30.03.2017


Краю мій

[u](Мій  рідний  край  -  Чернігівська  земля  -  чарівний  Тростянецький  дендропарк,  названий  Українською  Швейцарією).            
[/u]
Краю    мій    рідній,    праотчий    –
Вільне    поліське    село,
Люди,    мов    птахи,    співочі    –
Роду    мого    джерело.
Там    моя    батьківська    хата
І    заповітний    поріг,
Запах    любистку    і    м’яти
Й    небо    високе    вгорі.

Там    мені    мама    і    тато
Дух    гартували    в    труді,
Юність    моя    там    крилата
Швидко    промчала    тоді.
Й    грози    там    перші    шумливі,
З    гуркотом    перших    громів,
Й    перше    кохання    щемливе    –
Сніг    його    рано    замів.

Краю    міій    рідний    коханий,
Я    твоє    вірне    дитя,
Пісня    хай    ця    не    стихає,
В    серці    звучить    все    життя!
Краю    мій    рідній,    праотчий,
Вільне    поліське    село,
Люди,    мов    птахи,    співочі    –
Роду    мого    джерело.
22.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726461
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 30.03.2017


Чи бачив ти, якою є весна?

Чи  бачив  ти,  якою  є  весна,
Та,  найраніша,  у  моєму  краї?
Погода  ще  не  тепла,  та  ясна,
Веселих  горобців  літають  зграї.
Не  спить  і  чорна  у  полях  рілля  –
Господаря  чекає,  щоб  засіяв.
І  свіжим  подихом  похвасталась  земля,
Чекає,  мов  жона  після  весілля.

Ще  не  тривожать  неба  косяки
Птахів,  що  повертаються  додому.
Припухли  на  деревах  ледь  бруньки,
Мов  скинули  зимову  сіру  втому.
Ще  корчаться  листочки  трав  в  шпичках,
Та  вже  весні  стежки  намалювали,
Чи  то  ідилія  у  неї  є  така,
Щоби  по  зелені  в  вінку  ішла-ступала.
Втопила  річка  рижі  береги,
А  з  ними  –  й  осоку,  і  очерет  по  пояс,
Та  й  ця  весна  теж  додає  снаги,
Й  не  залиша  мене  глухою  чи  сліпою.    
21.10.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726270
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 29.03.2017


Звідки до нас з’являється весна

Звідки  до  нас  з’являється  весна:
Із  монотонності  небес,  чи  із-під  снігу,
На  різнотрав’я  і  пташиний  спів  рясна,
Де  всі  змагаються  весні  й  собі  на  втіху?

А  може,  сонце  нам  спуска  весну,
Щоби  і  працею  уславилась  людина,
Під  солов’їну  пісню  голосну
Нові  земля  щоб  врожаї  усім  зродила.

О  весно!  Ти  загадка  й  для  малят,
З  теплом  повінчана  і  з  казкою-красою,
Лиш  ти  так  можеш  душі  звеселять
Й  вмивати  ранки  свіжою  росою!


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726263
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 29.03.2017


Україно, ти моя колиско (Слова для пісні) .

Де  шумлять  Карпатські  водограї
І  милує  неба  височінь,
Нічка  зорі  в  пелену  збирає
І  купає  у  Дніпрі  й  Збручі.
Де  в  озер  цнотливо-срібні  плеса
Заглядає  сонечко  згори,
Там  від  Сум  до  сивої  Одеси
Підпирають  небо  явори.

Приспів:
Від  Десни  і  до  Карпат  неблизько,
Навіть  птах  за  день  не  доліта…
Україно,  ти  моя  колиско,
Моя  нене,  рідна  і  свята…

Де  козацькі  шаблі  і  корогви
України  славили  ім’я,
Йшли  за  волю  в  бій  –  не  за  корону  –
То  моїх  прапрадідів  земля.
Де  вітри,  мов  привиди  гуляють,
Спокушають  горді  пшениці,
Колоски  там  голови  схиляють,
П’ють  чарівний  трунок  чебреців.
4.04.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726061
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 28.03.2017


Серед тисяч доріг і стежок

Серед  тисяч  доріг  і  стежок
Лиш  одну,  лиш  одну  обираю
До  свого  сокровенного  раю,
Де  нікого  ніхто  не  карає,
Де  мільйони  гарячих  думок.

Серед  хвиль  призабутих  морів,
Серед  гір,  що  димлять  в  високості,
Я  стою,  ніби  тінь,  на  помості,
І  навколо  немає  вже  злості,
А  є  віра  –  то  мій  оберіг.

Серед  тисяч  розвихрених  фраз
Оберу  ту  просту,  без  прикрас,
Дух  у  ній  щоб  звучав  новизни,
Щоб  чужої  цуралась  казни
І  в  серцях  у  людських  збереглась.  
9.11.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726059
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2017


Лебедина туга

Спало  плесо  ставу,  як  лебідка
Стрімко  в  нього  впала  край  села,
Виглядала  пару  вона  звідти,
Де  щаслива  з  лебедем  була,
Де  вони  кохалися  щоночі,
Обіймались  шиями  й  крильми,
Й  закривали  від  блаженства  очі,
А  під  ними  став  лежав…  німий.

А  сьогодні  лебедя  не  стало  –
До  свого  гніздечка  не  вернувсь,
На  воді,  ранковій,  мов  із  сталі,
Перед  нею  радо  не  пірнув.
Затремтіли  крила  лебедині,
Закричала  зранена  душа.
Сколихнув  той  крик  її  долину,
Але  лебідь  все  не  поспішав…
Крила  її  плесо  навпіл  рвали,
Плач  холодний  ранок  розбудив…
Трави  пір’я  лебедя…  тримали,
Що  спішило,  мертве,  до  води.
20.05.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725893
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 27.03.2017


Постукала у серце моє осінь

Осіннє  срібло  зацвіло  у  косах,
Мереживо  заграло  на  лиці,
Постукала  і  в  серце,  моє,  осінь,
А  з  нею  роки  –  віддані  гінці.

Жита  дозріли  –  колос  гнеться  долу,
Напившись  досту  сонця  і  тепла,
Отак  і  я,  шаную  власну  долю,
Хоч  не  завжди  та  вірною  була.

Життя  обох  підносило,  ламало,
Немов  перевіряло  нас  на  міць.
Солодке  з  нею  разом  смакували,
Гірке  ж  –  завжди  доводилось  самій.

Сьогодні  осінь  вдома  нас  застала,
Сприймаю  я  її,  як  Божий  дар,
Крилята  у  борні  повідростали,
То  ж  витримали  з  нею  ми  удар.

Я  долю  пошаную,  як  годиться,
А  стрінеться  важливіша  пора,
Любов’ю  срібло  в  косах  освятиться
Й  радітимем  і  я,  і  дітвора.
16.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725892
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 27.03.2017


І вкотре жахається небо, і Бог


Не  може  розмірено  дихать  земля:

Вогонь  їй  і  дим  заважають.

Лихі  посланці  прибули  від  Кремля,

Людей  у  катівні  саджають.

Не  просто  людей  –  України  синів,

Що  здатні  безмежно  любити

І  землю,  й  дітей,  і  своїх  матерів,

І  волю,  яку  не  убити.


Й  горить  у  очах  їх  незвичний  вогонь    –

Катам  його  не  зрозуміти,

Й  поставити  поряд  немає  кого

Із  тих,  що  Москви  сателіти.

І  вкотре  жахається  небо,  і  Бог

Того,  що  творять  у  Донбасі,

А  та,  до  Росії  велика  любов,

Загубить  усе  там  наразі.
4.11.2014.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725575
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 26.03.2017


Зоряна ніч, невесела


Зоряна  ніч,  невесела,

Сумно  дивилась  згори

На  поруйновані  села

І  на  чужі  прапори,

І  на  поля,  почорнілі,    

В  ранах  там  стогне  земля,

І  на  міста,  спорожнілі,    

Від  «подарунків»  Кремля.


Раптом  ту  ніч  сколихнуло

Вибухом,  і  не  одним,

Небо  знов  стало  похмуре:

Нове  убивство  під  ним.

І  поселилась  тривога

В  темній  небесній  імлі…

Де  та  надійна  дорога,

Край  покладе  що  війні?!
19.10.2014.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725574
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 26.03.2017


Шлях до єднання йде крізь війни

Ти  чув,  як  тиша  вміє  гірко  плакать,
Коли  оглухли  і  земля,  і  дим,
Коли  скінчилась  чергова  атака,
Котра  ввірвалась  мінами  сюди?

А  бачив  хлопців  вимучені  очі,
Чи  з  камуфляжу  у  крові  шматки?
І  черв’яком  твоє  серденько  точить:
Відбутись  мала  битва  ця,  таки…

Шлях  до  єднання  йде  частіш  крізь  війни,
І  наш  також  через  Донбас  проліг.
Та  Україна  буде  сильна,  вільна,
Імперський  знищить  у  Москві  барліг!
27.01.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725400
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 25.03.2017


З дитинства ми всі родом

З  дитинства  ми  всі  родом,  і  з  села,
Й  дорога  в  світ  для  кожного  була
Своя,  що  дуже-дуже    не  проста  є,
Бо  ж  без  землі  ніхто  не  виростає.
Це  їй  завдячуєм  своїм  життям-буттям,
Саме  її  і  я,  і  ти  дитя,
І  першим  почуттям,  і  першим  кроком.
Вона  є  мати  й  те  незриме  око,
Що  бачить  все  і  зрад  не  пробача,
Тож  хай  не  втомиться  творить  добро  душа,
Щоби  жили  у  мирі  наші  діти,
Щоб  світ  умів  прийдешньому  радіти,
І  більше  буде  теплих  кольорів,
І  очі  посвітліють  матерів!
6.05.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725398
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 25.03.2017


Спішу-несу до тебе я любов

Спішу-несу  до  тебе  я  любов,

Мій  Борисфене,  повноводий,  сивий,

З  часів,  коли  створив  тебе  Дажбог,

І  до  сьогодні  твій  потік  красивий.


Широка  й  вільна  в  тебе  течія,

Що  береги  навіки  поєднала;

І  правда  теж  –  одна  на  всіх  –  своя,

Топталась  ворогами  –  не  сконала.


Одне  в  нас  сонце  і  одна  земля,

Твої  ми  діти,  мати  Україно,

Нехай  нам  душі  горді    звеселя

Ця  водяна  глибока  серцевина.
18.02.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725329
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 24.03.2017


Передрікати долі не берусь

Передрікати  долі  не  берусь,

Росія  жить  як  буде,  Білорусь,

Європа,  Африка  чи  навіть  цілий  світ,

Своїй  землі  лишаю  заповіт:

Єднайтесь,  люди,  проженіть  розбрат,

Лікуйте  рани,  де  панує  «блат».
   
І  працю,  милу  серцю,  полюбіть,

Тоді  лиш  кращу  доленьку  собі

Здобудете  і  рідним  діточкам,

Й  щасливі  будуть  син  ваш  і  дочка,

І  рід  служитиме  лиш  праведній  землі,

Й  своїм  нащадкам  жити  так  звеліть.
12.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725326
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 24.03.2017


Кличе сурма

Україна  з  горя  посивіла:
Топче  ворог  землю  її  знов,
Та  жива,  жива  душа  і  віра,
І  надія,    і  свята  любов.

Кличе  сурма  кожного  в  дорогу,
Хто  зберіг  ці  щирі  почуття,
Дорожить  хто  батьківським  порогом
Й  не  шкодує  власного  життя.

Бо  ж  війна  шматує  землі  наші,
Хоче  знов  накинути  петлю.
Не  роки  –  віки  воює  Раша,
Долі  всім  ламає  без  жалю.

Кличе  сурма  і  мене  до  бою,
Щоби  боронити  отчий  край,
Тяжко  розлучатись  нам  з  тобою,
Залишати  наш  сімейний  рай.

Потемніло  небо  у  Донбасі,
П'є  земля  синівську  свіжу  кров.
«Помолись,  кохана,    ти  до  Спаса,
Щоб  москаль  Вкраїну  не  зборов!»
Чернігів.  9.11.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725167
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 23.03.2017


Не раз я весни у житті стрічала

Не  раз  я  весни  у  житті  стрічала,
З    них    кожна    особливою    була,
І    поступ    весняна,    теж    величава,
Холодну    зиму    враз    перемогла.
Сніги    зійшли.    Струмки    відголосили,
Та    сонце    не    барилося    з  теплом.
Весна    в    цей    час    ще    не    така    красива,
І    журавлів    не    чути    за    селом.

Та    як    тепло    весняне    в    гай    загляне,
Зеленотрав’я    килимом    зійде,
Мов    синьооке    диво  на    поляні,
І    з    пролісків    там    озеро    цвіте.
А    далі    –    друге,    третє,    ген    –      четверте…
Аж    подих    перехоплює    краса.
Тож    не    дозвольте    диву    цьому    вмерти,
Благословенні    сині    небеса.
9.02.2014.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725166
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 23.03.2017


О земле…

О  земле  моя,  непросту  маєш  долю:
Твої  споконвіку  найкращі  жита
Сьогодні  лежать  закривавленим  полем,
Сьогодні  ти  є  України  алтар.

О  земле  моя,  посивіла  від  болю,
Ти  платиш  сьогодні  високу  ціну:
Москва  принесла  смертоносні  розбої,
Й  тебе  утягла  у  велику  війну.  

О  земле,  сини  твої  стогнуть  у  ранах:
Це  третя  уже  почалась  світова…
Під  «Градом»  російським  кипить  поле  брані,
Й  заплакала  кров’ю  в  Донбасі  трава.

О  земле,  ти  вміла  гостей  шанувати,
Любить,  цінувати  велику  рідню,
Та  зараз  синочків  ти  мусиш  ховати
І  вже  проклинаєш  цю  дику  війну.

О  земле  моя,  скільки  раз  москалями
Зі  сходу  топталась  на  захід  і  в  Крим,
Та  вже  під  орлом  не  бувати  Сваляві,
Й  накрить  Україну  не  вистачить  крил.

О  земле,  ти  є  найбагатша  у  світі,
Творцем  твоїм  є  всіма  визнаний  Бог,
Оспівана  ти  в  Кобзаря  заповіті,
Тобі  я  несу  свою  світлу  любов!
27.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724910
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 22.03.2017


Весна іще не хвасталась травою

Весна  іще  не  хвасталась  травою,
І  квітка  перша  в  лузі  не  цвіла,
А  під  лазурною  небесною  габою
Сім’я  лелеча  клином  пропливла.

Аж  тут  рясні  дощу  краплини  впали,
Зросили  землю  і  лелек  вгорі,
Туманом  піднялася  сиза  пара,
Яку  чекали  довго  трударі.

«Пора  тепер  гаряча  для  роботи,
Ось-ось  озвуться  гуркотом  поля,
Пошли  їм  теплу  сонячну  погоду,»  –
Молила  Бога  зорана  земля. 4.01.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724909
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 22.03.2017


Прийшла весна, прийшла красна

 
Прийшла  весна,  прийшла  красна.

Снігами  йшла  глибокими.

Вона  і  тепла,  і  ясна,

Як  світ,  голубоокая.


Їй  раді  небо  і  пташки,

І  сонце  посміхається,

Проснулись  води  й  моріжки.

Живе  усе  кохається.


А  в  піднебессі  жайвір-птах,

Накрився  ледь  хмаринкою,

За  мить  в  очах  немов  розтав.

Земля  внизу  –  скоринкою.


Шпаки,  весняні  сурмачі,

Голублять  простір  піснею,

Ще  пришерхає  уночі

Цебро  з  водою  прісною.  
7.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724737
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 21.03.2017


Літа запряжу у збрую (До Дня Поезії)

Літа  запряжу  у  збрую,
Заставлю  служить  добру  їх,
І  буде  душа  співати,
Й  запалить  духовну  ватру,
Пила  щоби  Україна
Той  дух,  що  не  дасть  загинуть,
Приспить  на  хвилину  горе,
Вклонитися  щоб  Героям.
17.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724735
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 21.03.2017


Він кіборг

[i]"Сьогодні  мені  присудили  6  років  в’язниці...  Дякую  за  подарунок  на  день  Добровольця",  -  кіборг  ДАПу  Геннадій  Дубров.
Такий  запис  залишив  17березня  2017року  Геннадій  Дубров  («Бізон»),  володар  нагрудного  знака  «За  оборону  Донецького  аеропорту»,  доброволець  з  2014  року,  котрий  у  складі  93  бригади  захищав  Піски,  аеропорт,  був  десантником  80  бригади,  а  31  серпня  2015  року  разом  зі  своїми  побратимами  сказав  ні  особливому  стутусу  Донбасу.Через  30  днів  після  вироку  відбудеться  апеляційний  суд  за  адресою:    м.  Миколаїв,  вул.  Садова  2А.[/i]

Він  волю  й  долю  захищав  країни,
Собою  ризикуючи  не  раз,
Та  в  суддів  душі  зовсім  не  боліли
За  тим,  хто  рятувать  помчав  Донбас.
Виносили  свій  вирок  добровольцю,
Який  тепер  мав  право  святкувать
Із  побратимами.  Народ  застиг  у  шоці:
Героя  у  кайдани  закувать?!..

Що  ж  за  державу  ми  тоді  будуєм,
Коли  закон  для  всіх  нас  –  не  один?
Чому  такий,  як  він,  лише  бідує?
Чому  в  судах  –  династії  родин?
На  цілих,  на  шість  років  у  …  в'язницю?!
Народе,  ти  глухий,  а  чи  німий?
Як  можна  знов  системі  цій  кориться?
Чи  на  Майдані  то  були  не  ми?!..
20.03.2017.  


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724565
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 20.03.2017


Просинаймось, українці!

Просинаймось,  українці,
В  кожній  бідній  хаті,
Ми  ж  народ  уже  –  не  вівці  –
Не  даймо  брехати
Тим,  хто  на  крові  майданній,
Зайняв  владні  крісла.
Своє  вже  ми  відридали
В  ГУЛАГах,  на  Віслі.*

Сотні  років  московитам,
Орді  відслужили…
Синів,  доньок  стільки  ж  вбито,
Надірвано  жили!..
Досить,  люде,  рабувати  –
Кредо  наше  –  воля.
Україна  наша  варта
Щасливої  долі.

Пам’ятаймо,  українці,
Хто  такі  сармати:**
Не  куплялись  за  червінці
При  них  воля  й  мати.
Просинаймось,  українці,
Минув  час  дрімати  –
Ми  ж  народ    уже  –  не  вівці,
А  Вкраїна  –  мати!..
20.03.2017.

*  О  перація  “Вісла”  У  квітні-травні  1947  р.  польський  уряд  здійснив  операцію  “  Вісла”  —  насильницьке  виселення  українців  (140,6  тис.чол.)  з  українських  етнічних  земель...

**  Назва  сармати  перекладається  з  індоіранських  мов  як  "підперезані  мечем".  Пращури  сарматів,  як  і  предки  скіфів,  у  середині  2  тисячоліття
 до  н.  е.  кочували  з  території  України  на  схід.


Ганна  Верес  (Демиденко).  






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724564
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 20.03.2017


Вишивала мати (Сл. для пісні)

Вишивала  долю  мати
Та  й  на  рушникові,
Стала  щастя  теж  прохати
Й  тому  юнакові,
Без  якого  личко  юне
Не  цвіте  –  ридає,
Без  якого  життя  доні  –
То  лише  біда  є.

Вишивала  рушник  мати
Доньці  на  весілля,
Й  довелося  їй  згадати
Мудреє  прислів’я:
–  Піти  заміж  –  треба  знати,
Ой,  та  й  треба  знати:
Пізно  лягти,  рано  встати,
Ой,  та  й  рано  встати.

Вишивала  зрання  мати
До  пізньої  ночі,
І  не  думали  дрімати
Материні  очі,
А  старались,  придивлялись,
Руки  ж  гаптували,
Щоб  бідоньки  не  траплялись,
І  життя  тривало.                      
17.07.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724308
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.03.2017


Я подарую мамі /Сл. для пісні/

Я  подарую  мамі  квіти,
Хай  очі  в  неї  зацвітуть,
Бо  найрідніші  вони  в  світі
І  поруч  все  життя  ідуть.
Приспів:
І  вже  ніколи  не  втомлюся

Життя  закони  прославлять:

Немає  діток  без  матусі

Небес  нема  без  журавля.

Я  подарую  мамі  ласку,
Хай  усміхнеться  вона  знов.
Матусі  посмішка  –  не  маска  –
Свята  то  мамина  любов.
Приспів.
Я  подарую  мамі  вечір,
Такий  потрібен  для  обох,
А  обніму  її  за  плечі,
То  щастя  будем  пити  вдвох.

Приспів.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724306
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.03.2017


Весна

Утекла    давно    уже    зима,
Прихопивши    із    собою    втому,
Забуяв-заквітував    розмай…
Журавлі    верталися    додому.

На    крилі    тепло    вони    несли,
Щоб    зігріти    ним    людей    і    землю,
Вісників    крилатих    цих    весни
Зачекались    ріки    і    озера.

Коси    заплела    уже    верба,
Ноги    підмочили    верболози,
В    мареві    сховалася    журба,
І    труснули    небо    перші    грози.

Піснею,    пташиною,    гаї
Смакували    звечора    й    до    рання,
А    внизу    барвінок    голубів
У      ранкових    росяних    коралах.

Сонечко      заграло    на    струні,
Розливало    світло    з    небокраю,
Лебединий    ключ    вгорі    дзвенів,
Землю    поєднав    з    небесним    раєм.
4.11.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724256
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 18.03.2017


Весна ще не скупалася в росі

Весна    ще    не    скупалася    в    росі,
Та    сонце    вже    землиці    посміхнулось,
Вклонилась    вона      первісній    красі,
І    брунечка    листочком    розвернулась.

Збудило    тоді    все    навкруг      пташа
Крилом    маленьким    і    солодким    співом,
І    спрагло    п’є    його    людська    душа,
І    повниться    земля    весняна    дивом. 9.03.2014.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724252
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 18.03.2017


Світе, невже не стомився? (Слова для пісні)

Літепло,  літо,  ой,  літечко  гріло  пшеницю
Й  раптом  упало  на  поле  в  зчорнілу  стерню  –
То  понад  ним  зацвіли  вогняні  зоряниці.
Ворог  криваву  почав  у  Донбасі  війну.

То  не  колоссячком,  чорним,  устелене  поле  –
Зламані,  зболені,  змучені  людські  життя,
То  покалічені,  з  горем  повінчані  долі
Кожного,  хто  Україні  є  рідним  дитям.

Хай  і  обпалена,  але  не  зламана  воля
Кличе  до  бою,  щоб  землю  свою  врятувать.
Світе,  невже  ти  іще  не  стомився  від  воєн,
Що  дозволяєш  невинних  людей  убивать?
20.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724095
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 17.03.2017


Війна пройшлась не тільки по землі

Війна  прийшла  по  зрадницьких  стежках,
Але  їй  стрілись  душі  небайдужі,
Й  хоч  доля  України  затяжка,
Ворожу  рать  вони  таки  задушать.
Війна  у  нас  за  волю  і  Донбас,
В  ній  поряд  донеччанин  і  львів’янин.
Їх  смерті,  врешті,  об’єднають  нас
І  пам’ять  про  обох  їх  не  зів’яне.

Війна  пройшлась  не  тільки  по  землі,
Вона  пройшлась  по  душах  і  родинах.
Жагу  до  волі  хто  в  собі  зберіг,
Той  знає,  чим  вона  є  для  людини.
Прибралась  Україна  у…  хрести,
У  смуті  чорній  і  Дніпро,  і  люди.
О  Боже,  милий,  мій  народ  прости!
Не  зможе  він  війну  оцю  забути.
3.03.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724086
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 17.03.2017


Що ти зробив для України?

«Що  ти  зробив  для  України?  –
Собі  дозволю  я  спитать,  –
Коли  твоя  країна  гине?
Як  на  могилах  танцювать
Отих,  хто  впав  на  полі  брані
За  мене  й  тебе,  і  дітей,
Отримавши  смертельні  рани?
Не  маєш  права  ти  на  те.


Коли  ти  справжній  українець
Й  байдужістю  не  захворів,
Змітаймо  кодло  все  зміїне  –
Землі  своєї  ворогів.
Важка-тяжка  борні  дорога,
Якщо  не  хочемо  сконать,
Тоді    здобудем  перемогу,
Як  навчимося  зло  карать.
Устаньмо  ж  всі  за  раттю  рать!»
15.03.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723828
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2017


Доки ж будеш, Україно?

Україно,  рідна  ненько,
Чом  же  знов  дрімаєш,
Олігархів  знову  жменьку
На  собі  тримаєш?
Досить  сльози  проливати  –
Час  мечі  вже  брати,
Промосковську  дику  вату
Відправить  до  «брата».

Пора  гнати  з  України
Челядь  і  гаранта,
Щоби  душу  не  труїли  –
Пруть  хай  під  куранти.
Кумів,  сватів,  іже  з  ними  –
Практика  відома,
Щоби  нам  не  боронили
Вільно  жити    вдома.

Доки  ж  будеш,  Україно,
Цю  ганьбу  терпіти,
Розправляй  свої  коліна,
Обери  еліту.
Щоби  жити  по  закону  –
Без  «сліпеньких  трастів»,
Без  принижень,  без  поклонів,
Працювать  –  не  красти.
15.03.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723826
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2017


Дзвенять над Карпатами весни

Дзвенять  над  Карпатами  весни,
Смерековий  славлячи  край,
Мов  сніг,  на  горі  едельвейси,
Над  ними  схиливсь  небокрай.
Дзвенять  не  трембіти  то  –  весни,
Чарують  задимлену  вись,
Веселки  гнучкі  перевесла
Між  горами  ген  піднялись.
Об  камінь  струмочок  спіткнувся    –
То  гомін  гірської  води,
Тієї  краси  хто  торкнувся,
Там  серце  лишив  назавжди.
30.08.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723683
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 15.03.2017


Розпинають Україну

Розпинають  Україну
Іроди  прокляті…
Народ  знову  на  колінах
Стогне  в  рідній  хаті.
Україна  воріженькам  –
Чужая  землиця…
Для  нас  вона  рідна  ненька
З  долею  вдовиці.

Москаль  її  роздирає
На  шмаття  зі  сходу,
В  борні  із  ним  умирає
Кращий  цвіт  народу.
Тисячі  життя  поклали,
Сотні  –  у  полоні…
Влада  ж  нишком  згаптувала
В  офшори  мільйони.

Чи  не  пора,  добрі  люди,
Тих  бариг  прогнати,
Гірше  жити  вже  не  будем.
Кожен  має  знати:
Найсвятіше  –  то  є  воля
Й  Україна-мати,
Хто  ж  чинитиме  сваволю,
Станемо  карати.
13.03.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723681
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 15.03.2017


Коли весна розбудить небокрай

Коли  весна  розбудить  небокрай
Несмілим  і  далеким  першим  громом,
Вода  на  струнах  сонячних  загра,
Дерева  вдягнуть  викупані  крони.

Загаласують  птаством  гай  і  ліс,
Своїм  «ку-ку»  зозуля  в  рань  озветься,
В  воді  помиє  ноги  верболіз,
Частіше  стане  битись  моє  серце.
13.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723426
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 14.03.2017


Сніги зійшли. Дрімає ще земля.

Сніги  зійшли.  Дрімає  ще  земля,
Немов  чекає,  хто  її  розбудить.
Ще  й  сонечко  не  дуже  звеселя,
Хоч  добре  знає,  влада  чия  буде.

А  як  весна  розбурканим  крилом
Змахне  над  України  рідним  краєм,
В  гаю,  що  притулився  за  селом,
Полине  пісня  аж  до  небокраю.

Заполонить  той  голос  небеса
(Це  першу  пісню  поведе  вівсянка),
Й  душа  людська,  неначе  воскреса,
Вона  тепер  весни  є  полонянка.

І  гай,  немов  орган,  співа-дзвенить,
Під  ноги  стеле  перші  квіти-трави,
Сміються  сонця  променям  вони
І  навіть  дуба  кореням  корявим.  
13.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723425
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 14.03.2017


Тополя з полем гомоніла

Тополя  з  полем  гомоніла:

–  Чому  земля  твоя  змарніла?

І  змучені  стоять  жита?

І  пісня  жайвора  не  та?


Широке  поле  стрепенулось,  

 Мов  від  важкого  сну  проснулось:

–  Не  для  війни  моя  земля.

Зерном,  а  не  людьми  встеля


Її  господар  хай  щороку,

В  ріллю,  розпушену  й  широку,

Ніколи  не  впаде  хай  кров,

А  запанує  лад,  любов,


Тоді  наллється  щедро  колос,

І  в  небі  жайворонка  голос

Буде  по-іншому  звучать.

Пора  нове  життя  зачать.

9.05.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723010
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.03.2017


Ворскла

Хлюпоче  Ворскла,  сива  мати,

Лоскоче  береги  водою.

Все  пам’ятає:  азіатів,

Татар,  що  сіяли  бідою.

Колись  мала  й  несміла  Лтава

Шукала  по  ярах  дорогу.

Над  нею  виросла  Полтава,

Дивилась  вдячно  на  Сварога.


І  той  по  берегах  посіяв

Водолюбиві  сиві  верби,

Що  для  води,  немов  Месія,

Були  тоді,  скажу  відверто.

Дивились  верби  в  чисту  воду.

Пили  її  і  милувались

На  течію,  на  світлу  вроду.

А  Ворскла  Сонцю  посміхалась


І  бігла,  водами  багата,

Несла  дарунок  свій  Дніпрові,

А  понад  нею  –  білі  хати

І  люди,  духом  що  здорові.

 Несе  і  зараз  хвиля  долі

Людей,  яких  давно  немає.

Може,  тому  і  невідомі,

Що  із  водою  все  спливає?


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723008
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.03.2017


Час тільки рани зціля

Нічка  посіяла    
зорі
В  полі  нічному,    
німім.
Води  вночі    
непрозорі.
Ранок  іще    
не  димів.

Верби  тут  сплять  
 і  тополі
В  передранковій    
імлі,
Голоду  свідки    
й  неволі
Тут,  на  вкраїнській    
землі.

Старість,  мов  зраджена  
доля,
Зморшки  в  корі    
пише-рве,
Ранить  щоразу  
  свідомість
Тим,  хто  між    
нами  живе.

Стиха  шепоче    
стежина
Про  найстрашніші  
роки,
Як  Україна    
тужила
І  не  роки,    
а  віки.

Скільки  ж  тут  сліз    
пролилося.
Знає  і  небо,    
й  земля,
Вітер  цілує  
 колосся.
Час  тільки  рани    
зціля…
3.12.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722849
рубрика: Вірші, Історична лірика
дата поступления 11.03.2017


Не бува вірнішої любові

Минають  дні,  роки,  століття,  сиві,
Міняються  гетьмани  і  царі,
Та  лиш  молитва  матінки  за  сином
Однакова  уранці  й  при  зорі.
Любов  її  не  худне,  не  старіє  –
Це,  як  ніким  не  випита  ріка,
Як  віра  в  те,  що  правда  угорі  є,
Що  на  землі  утвердилась  в  віках.

І  не  бува  вірнішої  любові,
Окрім  любові  неньки  до  дітей,
Вона  з  дитям  іде  й  на  поле  бою,
І  серед  добрих,  відданих  людей.
В  вогонь  вона  іде  й  на  барикади,
У  снах  дитини  квіткою  цвіте.
Її  не  вбити  і  не  залякати!
Запам'ятай  навік,  дитино,  це!
22.01.2017.



Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722844
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2017


Коли у вірша виростають крила

Коли  у  вірша  виростають  крила

І  він  вже  піснею  удаль  летить  пташам,

Здається,  друге  дихання  відкрилось

І  вдруге  народилася  душа.


Тоді  піднесення,  тремтливе,  відчуваєш,

Й  звучать  твої  по-іншому  слова,

А  ти  думки  в  нові  вірші  зшиваєш,

Щоб  душі  ними  людям  засівать.


Коли  ж  твої  пісні  підхоплять  люди,

В  такого  щастя  не  буває  меж,

А  ти  щасливий  уже  з  того  будеш,

Що  недарма  прожив  і  ще  живеш.
13.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722612
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 10.03.2017


З Днем народження, козаче Призов!

У  день  березневий,  як  зорі  вінчались

Із  веснонькою  й  теплом,

Вдихнувши  повітря,  хлоп’я  закричало  –

Народження  відбулось!


В  сім’ю  заявився  чорнявий  синочок,

Пізнати  усе  хотів:

Топор,  молоток,  мелодійний  свисточок…  

Шахтар,  інженер  тоді.


А  стрілась  кохана  –  з’єдналися  руки

І  ціле  життя  –  удвох:

Донбас,  Воркута,  Ворскли  лагідні  звуки

І  пісня  із  ними,  й  Бог!


І  діти,  і  внуки,  і  двір,  як  годиться,

Й  доглянутий  дім,  город.

Любов’ю  наповнені  душі-криниці  –

За  це  й  поважа  народ.


Сьогодні  в  народження  День  ми  вітаєм,

Козаче  ви  наш  –  Призов,

Здоров’я  і  щастя,  і  миру  бажаєм,

Живіть  ще  сто  літ  разом!
10.03.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722611
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 10.03.2017


Молюсь: хай нива визріє рясна

Купала  річка  напівсонні  береги

І  мила  жовті  ноги  очерету.

Ідилію  цю  зорі  й  місяць  стерегли  –

Таке  у  них  життєве  вічне  кредо.

Все  бачать  вони  й  чують,  і…  мовчать,

Втішаються  земним  одвічним  раєм,

Піснями  цвіркунів,  що  із  трави  звучать,

Сови  тривожне  «пу-гу»  душу  крає.

Тоді  стрибнуть  у  річечку  згори,

Щоби  зарятувати  біди  й  бідки,

А  дочекавшись  ледве  світлої  пори,

Назад  вертають,  падали  ізвідки.

Людські  де  долі  без  жалю  ламали,

Начальству  прокурорчик    де    годив,

І  добавляв  зірок  собі  немало.

Тоді  тремтіли  зорі  в  небі  від  жалю,

Й  чекали  всі  на  Боже  милосердя.

Історію  згадаю  цю  й  журюсь.

Бо  знищено  було  тоді  осердя

Мого  народу,  мо’,  найкращий  цвіт.

А  кару  хто  поніс?  Які  взяли  уроки

З  прожитого?  Адже  жахався  світ,

Дізнавшись  про  страшні  тридцяті  роки.


Весняне  сонце  закотилося  в  траву,

Здавалось,  рух  по  колу  утрачало,

Попереджало  ніби  владу  наяву,

Немов  будило  в  ній  людське  начало.

Може,  тому,  саме  весняної  пори

Вождя*  безсмертя  вітром  рознеслося,

А  може,  Бога  помах  ізгори

Життя  нового  зерна  клав  в  колосся.

Й  тепер,  як  бризне  теплим  променем  весна,

Красою  зачарує  і  піснями,

Молюсь:  хай  нива  наша  визріє  рясна,

Хай  не  глумиться  вже  біда  над  нами. 18.07.2013.
*  Мається  на  увазі  смерть  тирана  Йосипа  Сталіна  5  березня  1953р.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722455
рубрика: Вірші, Історична лірика
дата поступления 09.03.2017


Пливе старий Дніпро, зорить Тарас на хвилі

[u]Пам'яті  Т.  Г.  Шевченка  присвячую[/u]

Черкащина…  Той  край,  де  зріс  Тарас,
Що  за  селом  колись  ягняток  пас…
Важка  його  сирітська  доля,  нерадива…
І  став  за  правду  він  Борцем  усім  на  диво.

Навіть  у  сні,  той  шлях  страшний  для  нас  –
Становлення  й  заслання  дикий  час  –
Зламати  не  змогли  цього  Титана  волю.
Ані  приниження,  ні  муштри,  ні  сваволя,

Яку  чинив  над  Генієм  царат,
В  історії  ніколи  не  згорять.
Зневіра  і  самотність  –  не  його  це  риси,
Хоча  на  цілих  десять  років  забарився

Тарас  тоді  в  казахських  тих  степах,
Та  вітер  з  України  йому  пах
І  рятував  його  гостинну  й  щиру  душу,
Хоча  фізично  наш  Шевченко  й  занедужав.

Вернувсь  додому  в  особливий  час  –  
Проти  кріпацтва  спущено  Указ.
Зустріти  встиг  поет  і  для  народу  волю,
Та  його  серце  вже  не  витримало  болю…

Пішов  поет  у  вічність,  та  життям,
Своїм  синівським  справжнім  почуттям
Він  був  і  є  взірцем  для  нашого  народу:
Поет  народний  –  то  найвища  нагорода.

Його  й  сьогодні  злободенний  вірш,  
Й  звучить,  мабуть,  сильніше,  ніж  раніш…
Пливе  старий  Дніпро,  зорить  Тарас  на  хвилі
Й  не  має  спокою  він,  навіть,  і  в  могилі:

Чому  народ  і  досі  так  живе  –
Вже  й  покоління,  й  мислення  нове?
Чи  ж  буде  жить  воно  «у  сім'ї  вольній,  новій»?
Чи  збудеться  його  пророче  й  мудре  слово?!..
2013

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722454
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 09.03.2017


Це про маму мова

[b]Всіх  жінок  сайту  з  прекрасним  весняним  СВЯТОМ  ЖІНКИ!  
Хай  здоровиться,  пишеться  й  щастить![/b]

Я  хочу  викарбувать  слово,
Для  всіх  і  рідне,  і  близьке.
Звичайно,  це  про  маму  мова…
Дорожче  нього  є  яке?
У  кожного  своя  є  мама,
Ота  єдина,  мов  зоря,
Що  від  народження  над  нами
Зоріє  й  з  нами  теж  згоря.

Найбільше  в  світі  серце  –  мами,
Всьому  там  місця  вистача.
Воно  хвилюється  за  нами,
Бо  любить  нас.  Горить  свіча…
То  –  пам’ять  є  про  рід,  минуле,
Й  твоє  запалить  залюбки,
Лиш  їй  властиве  –  «мій  синуля»,
«Моя  ти  доця»  –  до  дочки.

Літа  приводять  нас  у  старість  –
Мудріші  трохи  стаємо:
Людська  родина  ж  розросталась
Від  жінки,  мамою  яку  звемо.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722228
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 08.03.2017


В природі цей не визначений час

   
В  природі  цей  не  визначений  час:

Зима  сховалась  десь  аж  за  горою,

І  горобець,  худий,  щось  цвірінчав,

Боявсь  назвати  пору  цю  весною.


Ще  не  стріляли  в  небо  пшениці,

Земля  легеньким  димом  парувала,

Дрімали  в  лузі,  мокрім,  чебреці,

Зозуля  з  того  літа  не  кувала.


Весна  ще  там  була,  ізвідки  приліта,

Та  всі  були  готові  її  стріти:

І  сонце,  й  води,  і  земля,  свята,

Але  найбільш  її  чекали  діти.
23.10.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722227
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 08.03.2017


Хай не рясніють полинами

Хай  не  рясніють  полинами
Стежинки,  сходжені  людьми,
Пісні  пташині  щоб  лунали
І  їм  завжди  раділи  ми.
Хай  не  лякають  заметілі  –
Колись  закінчиться  зима.
Літа  лелеками  злетіли,
Їм  вороття  уже  нема.

Хай  не  забуде  кущ  калини
Учасно  й  рясно  зацвісти,
Щоб  серце  й  душу  полонила
Краса,  яку  сам  Бог  спустив,
Барвистими  щоб  килимами
Цвів  рай  розкиданих  полів,
Куточок  щедрого  лимана
Траву  водою  напоїв.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722135
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2017


Кличуть і ваблять мене дороги

Кличуть  і  ваблять  мене  дороги
У  світ,  далекий  і  непростий,
Нехай  занадто  він,  може,  й  строгий,
І  небезпечні  в  нім  мости,
Я  не  злякаюсь,  не  повернуся,
А,  як  належить,  пройду  свій  шлях.
Нехай  спіткнуся,  та  не  зігнуся,
Першу  росу  зіб’ю  в  полях.

А  як  стежина  згубиться  в  травах,
У  скалах  іншу  собі  знайду,
Небо  високе,  все  у  загравах,
На  допомогу  приведу.
Хай  кличуть-ваблять  мене  дороги
У  світ,  далекий  і  непростий,
Хай  небезпечний,  хай  надто  строгий    –
Збудую  власні  я  мости.
9.07.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722133
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2017


Вже весна у сурми грає

Вже  весна  у  сурми  грає,
Перший  пролісок  розцвів.
Над  моїм  просторим  краєм
Клин  лелечий  засивів.

Заблукав  туман  в  долину,
Мов  овечок  сивих  пас  .
Кущ  торішньої  калини
Ягідок  мав  про  запас.

Води  морем  розлилися,
Доповзли  і  до  куща,  
Хоч  стоїть  він  і  без  листя,
Рада  весноньці  душа.

Прогляда  крізь  води  стежка,
Мов  мечі  з  них,  –  осока.
Стежка,  схожа  на  мережку,
Мимо  кущика  тіка.

А  як  вишиє  корали
Сонце  в  сонних  споришах,
На  сопілочці  заграє
Дивна  весноньки  душа.
4.04.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721907
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 06.03.2017


О весно, неповторна ти пора!

Коли  весна  загляне  в  рідний  край
І  сонце  в  водах  витче  позолоту,
На  струнах  арфи  вітерець  загра,
Щоб  запросити  птахів  до  польоту.

І  зацвіте  небесна  дивом  синь,
Як  стріне  перші  клини  журавлині,
Утопить  ранок  в  крапельках  роси,
Благословить  ледь  заткані  долини.

Лелеки  ще  не  всі  здолали  шлях,
Та  зачекалися  усі  пернатих:
І  води,  й  люди,  й  пшениці  в  полях,
І  колесо  на  найстарішій  хаті.

О  весно,  неповторна  ти  пора,
Твою  красу  не  випити  ніколи.
Глянь,  пролісок  синіє-визира…
Я  теж  радію  первістку  такому.

А  коли  перша  весняна  гроза
Розірве  навпіл  блискавкою  небо,
І  землю  змочить  дощова  сльоза,
Проснуться  після  пролісків  і  верби.
25.03.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721901
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 06.03.2017


Президентові Петру Порошенку

Будь  там,  де  людей  мільйони

Хліб  сіють  і  варять  сталь

В  гарячих,  мов  сонце,  домнах

І  там,  де  народ    устав

Війною  проти  Росії,

Боронячи  рідний  край,

Відчув  у  тобі  Месію,

До  влади  тому  обрав.



Будь  там,  де  бійців  рятують,

Щоб  ті  повторили  путь,

Й  де  санкції  світ  готує,

Хоч  декотрі  і  сопуть.

Будь  там,  де  ридають  дзвони

За  вбитими  у  війні,

ЄС  застав  і  «ООНи»      

Сказати  Росії:  ні!              



Ти  Путінську  знаєш  силу,

Послала  що  нам  біду,

Життів  тисячі  скосила,

Але  не  зборола  дух.

Будь  там,  де  і  мусиш  бути:

З  народом  разом  іди,

Рятуючи  атрибути,

Вкраїну  ж  не  підведи!..
1.03.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721801
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 05.03.2017


Театр ганьби

Театр  ганьби  на  всеньку  Україну

Цинічне  дійство  в  Києві  почав,

Коли  бійці  щодень  на  Сході  гинуть,

Сирени  перелякано  звучать:

«Швидка»  то  топ-чиновника  катає,

За  ним  услід  пливе  авто  НАБУ…

Медперсонал…  діагнози  міняє…

Адвокатури  –  немалий  табун…


Народні  душі  знову  закипають…

Негідників-бо  знають  у  лице,

Для  чого  лікарів,  суддю  міняють…

А  чи  така  ж  турбота  за  бійцем,

Коли  його  понівечене  тіло

Вантажать  друзі  з  болем  у  очах

У  кузов  волонтерського  мобіля,

І  голос  внутрішній  у  кожному  кричав:

«Тільки  б  устиг  минути  небезпеку,

Тільки  б  Господь  життя  йому  зберіг,

Щоби  вернувся  у  сім’ю,  до  неньки

І  батьківський  переступив  поріг!»


Така,  на  жаль,  сьогоднішня  реальність:

Захисникам  –  брудний  автомобіль…

Система  в  нас  і  справді  «геніальна»:

Одним  –  усе,  а  іншим  –  горе  й  біль…
5.03.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721799
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 05.03.2017


Живе в душі солодкий ніжний щем

Нас    літо    бавило    гарячим    світлим    днем,
Дощем    в    калюжу    бігло-шумувало.
Живе    в    душі    солодкий    ніжний    щем    –
То    спомин.    Подих    я    затамувала…

Дитинства    неповторна    і    свята    пора
З    акацій    квітом,    кленами,    хрущами,
А    взимку    сніговий    трамплін,    гора,
Сліди    куріпок,    свіжі,    між    кущами.

А    як    весна    будила    водяні    струмки
І    котики    м’які    на    верболозі,
Звільнялися    від    криги    всі    ставки    –
Тепло    було    на    повному    серйозі.

І    знов,    коли    пора    осіння    настає
Із    школою,    коротким    днем,    городом,
Тоді    плоди    нам    з    саду    роздає
Старенький    сторож    й    велича…    «  народом». 11.02.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721549
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 04.03.2017


Поки ще не пізно

Молоді  спливли  літа,
Осінь  –  у  порозі,
Більше  будні,  ніж  свята…
Скроні  –  у  морозі.
Та  хоч  зараз  і  зима,
І  війна  в  Донбасі,
Кінця  світу  ще  нема  –
Вистачає  часу
Все  обдумати,  як  слід,
І  подбать  про  душі.
Відшукаю  кілька  слів
І  писати  мушу
Про  природу  і  людей,
Про  героїв,  школу,
Про  допитливих  дітей
І  про  долі  кола.
І  лягають  на  папір
Словеса,  мов  пісня,
Бідам  всім  наперекір,
Поки  ще  не  пізно.
29.01.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721548
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2017


Ще журавлі про весну не кричали

Ще  журавлі  про  весну  не  кричали
І  пролісок  землі  не  сковиряв,
В  снігу  ще  спали  туї  кучеряві,
Та  вже  зими  кінчалася  пора.

Стелився  дим  низенько  понад  хати  –
Піднятись  вище  силоньки  не  мав  –
 Дерева  важко  почали  здихати  –
Морозом  доконала  їх  зима.

Сніги  присіли,  ніби  постаріли,
Весну  відчули  хлопці-горобці…
Для  неба  закінчились  фарби  сірі…
Малює  сонце  радість  на  лиці.

Тумани  скоро  проповзуть  над  краєм,
З’їдять  сніги,  розбудять  сонний  ліс…
З-під  льоду  річка  хвилями  заграє…
Шипітимуть  дороги  від  коліс…
21.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721158
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 02.03.2017


Коли зима іздасться вже весні

Коли  зима  іздасться  вже  весні

І  та  струмками  сонцю  заспіває,

Розбудять  землю  водяні  пісні  –

То  найхвилююча  пора  в  моєму  краї.


А  як  у  небі  вималюють  клин

Веселі  журавлі,  пливуть  зраділо

Через  моря,  ліси,  поля…  Змогли  ж!

Вони  до  гнізд  своїх  і  день,  і  ніч  летіли.


Злякається  тоді  і  утече  журба,

Чекати  буде  сіру  пізню  осінь.

Весну  зустріне  молода  верба

В  сережках  жовтих  на  зелених  косах.

25.03.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721156
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 02.03.2017