| Сторінки (17/1698): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Свій хрест ми несемо таки до скону,
Міняючи під ним своє плече,
Схиляємось в покорі до ікони,
Перед якою воском біль тече.
Вимолюєм собі у неї прощу
За знані і невидимі гріхи,
Життєві ж бурі знову нас полощуть.
Чи то обрали знов не ті шляхи?
Так і живем в невіданні законів,
Та добре знаєм: прийде той фінал,
Коли вже на порозі перед сконом
Стоятиме у повен зріст вина.
Чи ж вистачить нам сили озирнутись
На пройдені свої земні шляхи
І розумом півсонним осягнути:
Розплата має бути за гріхи.
2.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851668
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.10.2019
Кохання буває різним:
Надто раннім і надто пізнім,
Чистим, вірним. В усі віки.
Й ні при чому тут вже роки.
Їм за сорок було обом,
Як помітив обох їх Бог,
Й мо’, за їхнє земне страждання
Їм послав неземне кохання.
Вона їхала на весілля,
Де чекало гучне застілля.
Не зів’яла й краса з лиця…
В нього ж доля була вдівця.
Світлофор поглядав ізбоку
На вдову молоду (два роки),
Чоловік його теж чекав –
Від самотності утікав.
Хоча в неї і в нього діти,
Але так повелося в світі:
Душі прагнуть завжди тепла.
Й тиха сповідь між них текла,
Що ця зустріч невипадкова,
Адже щастя знайшли підкову,
Підказали серця обох:
В нього – «тьох» і у неї – «тьох»
І вже разом вони зустріли
Ранок перший. Серця зігрілись.
Йдуть тепер вони і не вдвох –
Діти з ними, онуки й… Бог.
І любов, справжня і велика,
Що зуміла здолати лихо,
По стежині життя веде
І в очах їх вогнем цвіте.
Так, кохання буває різним –
Раннім, юним, іноді пізнім,
Та крилате воно завжди
Урятовує від біди.
Плинуть тихо обох їх роки –
То життя їх ріка широка.
Різна в кожного течія
І історія теж своя.
31.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851663
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.10.2019
Україна і я, і сьогоднішній день, і минулий –
Все з’єдналось давно у єдинім замісі життя,
Долю кожного з нас і гріхи, і обставини гнули,
Та чи справді пізнали гіркого ми шмат каяття?
Може, саме тому на плечах несемо ми страждання,
Може, тільки тому обезкровився вкотре народ,
Боже милий, пошли українській землі мир жаданий!
Вірю, зможе здобуть у борні його син-патріот!
Я не зволю собі його збоку терпляче чекати,
Душу маючи ту, якій доля держави болить,
Ні війною, нічим такі душі вже не залякати,
І по-іншому жить власна гідність уже не велить.
Вийму сміло з грудей я своє неприборкане серце,
Освячу ним синам і онукам-сподвижникам путь,
Що, немов знамено, поведе найсміліших до герцю,
Доки дійдуть вони до своїх доленосних розпуть!
8.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851542
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.10.2019
Брати є по духу, брати й по крові є,
І важко сказати, хто ближчий із них,
Чи той, від якого родиною віє,
Чи той, хто від тебе в час лиха не зник.
Судити ж тобі. Зваж усі «за» і «проти»,
Життєві моменти всі перебери:
По духу брати – то усе патріоти,
Їх мітить Всевишній частіш ізгори.
Сьогодні година важка, особлива,
Назватись братами настав саме час,
І буде земля наша вільна й щаслива,
Коли навчимося себе захищать!
6.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851540
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.10.2019
Для кожного в житті важлива школа
Й немає значення, у місті, чи в селі,
А потім потрапляєш в руки долі
Й пливеш життям, неначе на щоглі.
Вітри тебе шмагають звідусюди,
А ти один – без захисту вітрил,
Й бронею є для тебе власні груди.
І так – життя – не день, не два, не три.
Я теж колись навчалася у школі
В далекому між трьох ярів селі,
Не думалось мені й тоді, й ніколи,
Яка ж то доля випаде мені.
Пройшла усе, щоб долі підкориться,
Боялась недосвідченою буть.
Щасливого не мала материнства:
Для цього існувало десь табу.
А доля кликала: твори і не здавайся,
Ніхто за тебе шлях твій не пройде,
І долі виклики – то не кружляння в вальсі.
Я ж сподівалася на кращий завтра день.
Тепер я тут, куди послала доля.
Минуле ні закреслить, ні забуть,
Коли ж духовну відчуваю втому,
Папір і ручка – вірний атрибут.
І муза мені подругою стала,
Їй довіряю так, як і собі.
Слова у рими клею, мов кристали,
Купаємося з нею у журбі.
Бува, бере вона мене на крила,
Щоби з висот побачити буття,
Й душа моя, мов дивовижний прилад,
Крізь себе пропуска чиєсь життя.
І хай за полудень життя вже закотилось,
Та я, наперекір всьому, живу,
Й велика таїна мені відкрилась:
Уміть завжди триматись на плаву!
Ненависть не впускать у власну душу,
Себе цьому навчала і дітей:
Любити будь-кого себе не змушуй
І вкотре доля дивом зацвіте.
Живи, щоб соромно сумлінню не ставало,
Щоб каятись не довелось душі,
Й єство твоє добро лиш засівало,
Й нашіптувала муза ще вірші!
22.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851449
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.10.2019
Давно відпахло літо чебрецями
І відцвіло волошками в житах,
Лани відкрасувались пшеницями,
І птахи заходились відлітать.
Вже осінь стеле жовті килимочки,
М’які, барвисті, з листя і трави,
А поміж ними – молоді грибочки,
І кожен проситься: «Мене, мене зірви!»
Дарує осінь золото дібровам,
Водиці – срібло й чисті кришталі,
Росу холодну – ранкам сіробровим,
А небу – «кру» прощальне журавлів.
Пора осіння – дивно-загадкова,
Багата на всілякі кольори,
То бурю збудить золоту, листкову,
То намалює чорні стовбури.
Дивлюся я на це осіннє диво
Й, здається, осягнуть не маю сил.
Таке не може сотворить людина,
То мага жовтень в поміч запросив.
19.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851446
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.10.2019
Вона плине у жовтім човнику,
У руках – золоте весло,
В пурпурово-багряних чоботях,
З зоряницею над чолом.
Не в зеленому сарафанчику –
Сиве марево – за манто.
«Хто я? – тикає дітям пальчиком, –
Не вгадає цього ніхто?!»
(Осінь).
Мої любі дівчатка й хлопчики,
Про тепло коли треба дбать?
Коли сірі смішні горобчики
В теплих шубках почнуть стрибать?
(Взимку).
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851319
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.10.2019
Не в океані – в лісі я блукаю –
Осіннім раєм з кошиком бреду,
Та не грибочки я у нім шукаю,
Хоч знаю, я їх там таки знайду.
Мій кожен крок легкий і обережний,
Боюсь порушити осінню таїну,
Здається, світу цьому неналежну,
Де дощик золотий з небес линув
На струнконогі молоді берізки,
На тугодуми – кремезні дуби.
Ой, з білого гриба лежать обрізки,
Мабуть, з позавчорашньої доби.
Лоскочуть ніздрі запахи грибові,
Немає в лісі їм ніяких меж.
Ділились білочки зі мною полюбовно:
Гриби в дупло возив цілий кортеж.
Я бачила їх, дивних, рудохвостих,
Легеньких і прудких, як вітерець,
Потрапивши до них сьогодні в гості,
Я зрозуміла, кожна з них – борець
За себе, за потомство. В час суворий,
Коли розсердиться-завіхолить зима,
Коли в дуплі з дітей хтось буде хворий,
То дбатиме про всіх лише сама.
Чайок заварить з м’яти і ліщини,
У ступі їм горіхів натовче,
Щільненько двері у дупло зачинить
І пиріжків з грибами напече.
Думкам я посміхнулась ненароком:
У них також усе, як і в людей.
Аж раптом… гриб, ще й головатий, збоку.
Зрізаю, і рука сама веде
Туди, де щойно білочки трудились.
«Візьміть, – кажу, – хай буде про запас.
Радію, що і я вам знадобилась».
А ліс навколо в золоті купавсь.
6.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851317
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.10.2019
Крокує осінь вже не манівцями,
А впевнено ступає по землі.
Радіють їй діброви з горобцями,
І гарбузи – пузаті королі.
Вони не знають ще лихих морозів,
Тож розкошують, листя їх в іржі,
Лишень дощі навіюють їм прозу,
Коли немає сонечка-діжі.
Ці кроки осені сміливі і неспинні.
Зненацька слух мій дятел розбудив…
Хоч під ногами килим жовтопінний,
Та добре чути крок її твердий.
А згодом осінь крила напинає
Золочені і ними все вкрива,
Лиш сосни та ялини зеленаві
Й такими будуть і після Різдва.
24.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851260
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.10.2019
Виткала ніч над землею імлистії шати,
Зоряним квітом у царстві богів розцвіла,
Дика орда й цю красу без кінця колошматить,
Звичку геть хижу позичивши в злого орла.
Долю руйнують мою і землі московити,
Зорі й імла упилися плачем матерів,
Важко, ой, важко багаття війни загасити,
І не один у вогні тім синочок згорів.
Боже, ти знаєш ціну материнському горю,
Відчай і біль захололи в їх сивих очах,
Котрі синів надихають вогнем непокори,
Й цю перемогу вони принесуть на плечах.
8.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851257
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.10.2019
[b]8 жовтня 2019 року у Дубно перепоховали 29 жертв сталінського режиму, знайдених на бувшому подвір’ї тюрми. Ці люди були розстріляні і закатовані енкаведистами у перші дні Великої Вітчизняної війни.
[/b]
Чи чуєш? Чуєш відголосся
Того, про що не відав світ?
Дротами мозок і волосся…
Так України гинув цвіт!
Тюрма. Початок сорокових…
Війна і… сталінський режим.
Ці люди не були «совкові»,
Отож не мали права жить.
Жінки, чоловіки і… діти –
Всі 29 жертв людських.
Лежить скорчована еліта
В маленьких ящичках, вузьких…
Так, в свіжих міні-домовинах
Лежить СРСРу страх:
Одна була в людей провина –
Сміливе слово на устах.
Ось череп, кулею пробитий,
А це дитиночки рука…
Може, вона просила пити?
Таке і дикого зляка!
А он тонка жіноча кістка
Й… коса. І з рогу гребінець.
Чиясь дочка, а чи невістка.
Чи встигла стати під вінець?
Глянь, чобіт. Грубий, чоловічий.
Із немалої він ноги.
Ходив колись газда на віча.
«Совєцкой власті» це враги.
Принишкло Дубно. Плачуть дзвони.
Стукають в двері до Отця.
Відкрита чорна брама схрону
Комуністичного лиця.
Тюрми вже закутки порожні.
Отерплий мозок. Сльози. Біль.
Останки, ні, це не ворожі?
Людей ховають – не рабів!
10.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851144
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.10.2019
Іще дна смерть. І, вирвавшись, душа
Туди злетіла, звідки не вертають…
Чому сини у вічність так спішать,
Адже дві матері їх на землі чекають:
Та, що за руку в світ цей привела
І нарекла ім’ям високим: «Сину!»
І та, що батьківщиною була,
Й стяг для борні розкрила жовто-синій.
Кипить ще схід. Ще стогін п’є земля.
Над нею Сотня* й батальйони** плинуть.
Нема прощення пасинкам Кремля.
Де син упав, там виріс кущ калини.
10.10.2019.
* – Небесна сотня.
** – Більше 10 тисяч воїнів ЗСУ загинули на Донбасі під час російсько-української війни.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851142
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.10.2019
Усе в житті – у вимірі єдинім:
Для ночі – зорі, сонечко – для дня,
І служить все у світі для людини:
І сонце, й небо, й зорі, і земля.
Гаряче сонце всім тепло дарує,
Зоря-віщунка з долею – на «ти».
Земля ж тепло і світло генерує
І проклада до вічності мости.
Коли ж зоря напівдугу опише
Й останнє світло космосу віддасть,
Здається, що й земля тоді не дише,
Бо розуміє: сталася біда…
7.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851045
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.10.2019
Поезія – це дивна суєта
Коли летиш, мов ангел, ти над світом,
Коли душа твоя тебе пита:
Поет – це той, хто є у світі світлом,
Як автор головного «Заповіту»?*
Поезія – це й муки поколінь,
Записані у пам’яті скрижалі,
Коли народ не шкодував колін –
Стояв. Терпів і м’язами тужавів,
І збагативсь гетьманами-мужами.
Поезія – це стан твоїх сп’янінь,
Коли ти весь, неначе на долоні,
І сміло без обмежень, поклонінь
Лишаєш для наступних поколінь
Творіння про агонію в полоні.
Поезія – це й віртуальний світ,
Коли ти з божествами наодинці,
Це й на землі простий людини слід,
Це в мами біля хати чорнобривці,
На котрі та не встигла надивиться.
6.10.2019.
* – Т. Г. Шевченко.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851044
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.10.2019
М’які килимочки нам осінь гаптує
З намоклого листя і стомлених трав.
Вітри ще загнуздані, ще не лютують
Під склепом високим вечірніх заграв.
Закудланий жовтень у хмари осінні
Позиції власні покірно здає.
Щораз пробирається холод у сіни*,
Питає господаря: «Топливо є?»
А той посміхнеться у вуса недбало:
«А як же? Не вперше. Про тебе я чув.
Поліна в дровітні. Піду, нарубаю.
Коли затоплю, буде тепло плечу.
Нічим мене, осене, не залякати:
Зерна у амбарі припас до весни,
Та зиму ще рано до нас закликати,
Ти і листопаду також поясни».
6.10.2019.
* – маленька прихожа у старих будинках.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850960
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.10.2019
Відкланялося літечко вітрами
І відсюрчало коником у ніч,
Відкрила осінь жовто-буру браму,
Де літо кучерявилось раніш.
Нові всім нап’яла вона сорочки,
Узорів натулила на кущах,
Пришила з павутиннячка торочки
Й плодами заходилась пригощать.
То маревом лягала над ставами,
Втомившися отави колисать.
В дібровах соловейки відспівали,
Глухонімим тепер здається сад.
Із сонечком осіннім п’ю журбу я.
Під жовтолистом гріється земля.
Коли ж зима в сніги садок обує,
Краса осіння аж тоді злиня.
4.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850958
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.10.2019
Не маю пензля, то малюю словом
Красуні-осені розлоге полотно,
Ти ж не суди мене так, музо, строго,
Не підглядай в завішене вікно.
Я намалюю стиглі очерети,
Що воду п’ють із затишних ставів,
І розгадаю давні їх секрети
Про те, як ранок плакав у траві.
Росою-сріблом знаджуючи небо,
Він тиху рань на воду опускав
І обіймав журбою вмиті верби,
І коси довго-довго полоскав.
Я ж маревом закутаюся сивим
І поряд стану – ближче до води.
Мо’, полотно для тебе й некрасиве,
Але ти, музо, поряд мене йди!
6.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850861
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.10.2019
Перо могутніше меча –
Слова прошили наскрізь груди –
Перо – не тільки меч – свіча.
Переконаймося в цім, люди!
Перо влучніше від меча,
Б’є в ціль воно безпомилково,
У ним написаних речах
Та сила, що зрива окови.
Перо гостріше від меча –
Проколе миттю кожне серце,
Із лав ворожих вилуча
Того, у кого дух із перцем.
Перо сміливіше меча
Іще й тому, що силу має,
Та не таку, як в палача –
Воно за сотні верст вбиває.
Перо могутніше меча:
З ним небезпечно і надійно,
Воно карає й велича,
Революційні шле події.
Пізнати варто це на ділі.
5.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850855
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.10.2019
Ув осінь заблукали ми з тобою
І потонули в першій сивині,
Окрилені ще з юності любов’ю
Йдемо, за руки взявшись, по землі.
І хоча осінь – то не красне літо,
Та душі наші – вогники тепла,
Тому й родинне древо наше в цвіті,
Тож не дарма ріка життя текла.
Краса осіння – не весни розмаї,
Та наша не у сірих кольорах,
Надія й віра нас в житті тримає,
Бо ж у гніздечку з нами дітвора.
Нам не про сум шепочуть темні ночі,
Хоч є осколки й давньої журби,
Твої для мене найдорожчі очі
Зорею все життя були якби.
В житті є місце спеці і морозам,
Вітри і тиша – все також бува,
Хай сяють тільки щастям наші сльози,
А у серцях карбуються слова:
«Ув осінь заблукали ми з тобою
І потонули в першій сивині,
Окрилені ще з юності любов’ю
Йдемо за руки взявшись по землі».
3.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850725
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.10.2019
«Блокпост останній нині в Золотому», –
«Нацкорпус» чітко й твердо заявив.
Ці добровольці, в чім стояли, з дому
Край рятувать помчали. Біль здавив:
Між ворогом і ними – кілометри,
Короткі, як осінній сірий день.
«Навіть якщо нам доведеться вмерти,
Ми звідси все одно не відійдем.
За нами – наша мати Україна
І недарма блокпост цей «Золоте».
Не гнуться наші більше вже коліна
І слово наше теж для нас святе».
Вони стоять. Тверді і… безгарматні.
Їх командир – небесний батальйон.
Не розпиваються чаї тут ароматні,
Немає страху втрапити в полон.
Вклоняюсь добровольцям я низенько
І вірю, буде втриманий форпост,
Саме такі рятують нашу неньку.
Зробити маю в фейсбуці репост.
7.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850723
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.10.2019
Пробач, матусю, що не повернуся,
Мої крилята кличуть небеса,
До Бога там з молитвою звернуся:
Не кров хай трави зрошує – роса.
За мною, рідна, плакати не треба:
Ворожим кулям не дістать туди,
Ти ж біль свій передай плакучим вербам,
Бо нас у небі – тисячні ряди.
Не плач, матусю, від сльози слабіють,
Я ж хочу, щоб міцною ти була.
Знаю, що серденько твоє за мною мліє.
Молись, щоб Україна відбулась!
23.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850642
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.10.2019
Чому, доле, полинами
Путь наш застеляєш?
Неньки плачуть за синами –
Ти ж благословляєш…
Україно, нене сива,
Як ніхто, багата,
Чому ж, рідна, твому сину,
Тісно стало в хаті?
Снують доньки по Європах –
Долю спокушають –
Мами ж землю слізьми кроплять,
Поки й світ лишають.
Чому ж, нене, своїх діток
Стільки розгубила,
Чом в утробі злих та підлих
Ти не задавила?
Чом катів своїх голубиш –
Владу їм вручаєш,
Тих, котрі тебе не люблять,
Як слід, величаєш?
Вітри гнуть тебе зі сходу,
Як ту тополину,
Не твого то пір’я роду –
Не дарма орлине.
Україно, землі твОї –
Манять чуже горло.
Стоїть руба: смерть чи воля
Із народом гордим.
Збирай сили, Україно,
Край війні покласти,
Своїй мові, солов’їній,
Не дозволь пропасти.
Скликай діточок до купи:
Гуртом ліпше бити.
Гідності ніхто не купить!
Досить ся ганьбити.
4.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850525
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.10.2019
Учителя доля легка не буває,
Повагу роками собі здобуває,
Учителя доля не тільки урок –
То долі дітей, їхній зважений крок.
Учителя слово палке й особливе,
І мудре, і праведне, і справедливе,
Воно, немов свіжа ранкова роса,
Дарує знання, підніма в небеса.
І щире, і добре учителя серце,
Семикольоровій подібне веселці,
У нім не помістяться підлість чи гнів,
Бо учнів полюбить, як власних синів.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850521
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.10.2019
У казку осені натомлена спішу,
Щоби зануритись в красу її прощальну,
Послухать падолисту дивний шум
І записати в пам’яті скрижалі.
В букет збираю листя, де вплелись
Кленові у тонах жовтобагряних.
На гіллі лиш сережки збереглись,
Їх сонце виціловує рум’яне.
Воно мені сміється і листку
Дубовому, що вигнувся півкругом,
А он калини кущик на горбку.
Він тут один такий на всю округу.
Зустрівся мені й ряд горобини,
Де підібрала листя чвертьметрове.
Струмочок он по-своєму бринить –
Візитна картка нашої діброви.
Дарунок осені тримаю у руці
І нюхаю листочки сонцеликі,
Й сльоза скотилась раптом по щоці,
Ота – щаслива – не від злого лиха.
Додому звідси я вже не спішу.
Осінні чари душу огортають.
«Тільки би шум осінній ще не вщух, –
У грудях серце радо калатає.
2.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850385
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.10.2019
Юрію Тишику (14 окрема мех.бригада) присвячую (посмертно). Загинув 3.10.2019.
Його адреса – серце України,
А позивний – землі своєї син.
Він з тих, котрі не стали на коліна,
Та рано Бог до раю запросив.
У 28 він зійшов на небо,
Залишивши для нас цей грішний світ.
Благаю Бога: як таких нам треба,
Адже народу нашого це цвіт!
Плодами мав би світ він цей прикрасить,
Корінням – рід зміцнити-збагатить,
Але війна яскраві свічі гасить,
Ще й ворог дивно названий «брати».
Життям за мир він заплатив сьогодні.
Хтось назива таких – боги війни.
Це люди особливої породи –
Народу українського сини.
4.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850384
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.10.2019
Вже доля перші зморшки вишива,
І відпочинку тіло моє просить,
Сльоза частіш на очі наплива –
То осінь інеєм ляга у мої коси.
У казку осені я двері прохилю,
Красою спробую, як слід, насолодитись,
У келихи чарівності наллю,
Щоб нею й маревом, немов вином, упитись.
А коли плодом посміхнеться сад,
Й жартуючи, листочком поцілує,
Думки мене пожурять й звеселять:
Невже в раю такому місце злу є?
12.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850267
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.10.2019
Пожовклі крила осінь опустила,
Одягши в золото дерева і кущі,
Тумани сиві в ранки запросила,
Накрила ними став і комиші.
Пробіглася по зораному полю,
Де перед цим лежала ще стерня,
Удосталь накопала бараболі.
Десь під Воздвиження сховалася змія.
Дощами частими вона не раз умилась,
Принади пам’ятаючи свої,
Зібравши врожаї, ледь притомилась,
Та хлібові зраділа на столі.
26.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850265
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.10.2019
Мільйон питань у світі виникає,
Зігнуло в знак питання горе й нас,
Чому у світі війни не зникають,
Чому такий живучий, врешті, Каїн,
Й чому на стежку зради став Донбас?
Чому зерно ненависті сьогодні
Так рясно там у душах розцвіло?
Це олігархів ігри із народом
Й Росія помогли створить ОРДЛО?
Підвалини закладені давно.
О, як болять і Крим, і схід Вкраїні,
Адже держаності ізник імунітет.
В серцях і душах у людських руїни,
Забули мудрість, котрій вчив Поет.*
Втрачається і суверенітет.
А склеїти розбите, ой, непросто.
Шрами на тілі довго ще болять.
Шрами ж у душах гірші від корости.
Не дай, Бог, щоб у них була земля!
Нема пробачення правителям Кремля.
2.10.2019.
* – Тарас Шевченко.
** – внутрішні кордони.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850162
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.10.2019
Усе в природі йде закономірно:
І пори року, й після ночі день.
Чому ж серед людей питання спірне,
Коли воно стосується ідей?
Отак і в нас: із чим, куди ідем?
Так, всі ми, українці, надто різні,
А як же, кожен вільний, демократ.
Одне лякає: може бути пізно,
Коли той – в луг, той – в плуг, навчав Сократ,
Кров тоді ллється і звучить булат.
Сьогодні вкотре ми на полі бою,
Та й зараз бачення єдиного нема:
Той – у окопі з стрічкою набоїв,
Собою ризикує – не дріма.
В своїх долонях мир для нас трима.
Віддать життя він ладен без остатку –
Для нього воля і земля – святі.
Комусь війна стійкі дарує статки,
Тож в мільярдери він уже злетів.
Ба, кожен служить лиш своїй меті.
Росія ж зашморги уміло затягає:
Крим відібравши, нам штовха ОРДЛО,
І ми повільно тихо знемагаєм,
Бо давить жорстко нас орла крило.
Тому і божевілля* відбулось.
І як тут не згадати слів Сократа:
Відбудеться держава в світі та,
Де поважають матір і солдата,
Де кожному земля своя свята.
Історія ж із кожного спита,
Чому так сталось.
2.10.2019.
* – підписання у Мінську так званої формули Штайнмайєра.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850159
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.10.2019
[b](Останнім часом в Україні почастішали так звані акти вандалізму: невідомими руйнуються пам’ятники на могилах героїв, котрі загинули в час російсько-української війни в Донбасі та меморіальні дошки борців за свободу України. Маю на це свою точку зору.)[/b]
Ні, не вандали пам’ятники рушать
Й не витівки, на жаль, це дітвори –
Батькам убитих це плюють у душі
Ті, хто команди має з-за гори.
Історія зна війни з вітряками,
З циклопами війну вів Одіссей –
Війни ж з героями – синами-вояками
Не пам’ята такого світ усей.
Задумаймось, то хто ж ми, українці,
Коли на святість руку підняли,
Продавши власну душу за червінці,
Убитих душам болю налили?
Ким бути треба, щоб таке вчинити:
Ніж, встромлений у серце, провернуть,
Щоб чверть століття за Союзом нити,
Не помічаючи нам послану війну?
А мо’, пора вже про майбутнє дбати –
Про власний храм у збуреній душі?
Тут не потрібні шоу чи дебати –
«Брати» вчорашні є й були чужі!
28.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850021
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.10.2019
Закохуюсь, Чернігівщино, в тебе
Не раз, не два, а з кожним днем все більш.
Саме тобі дарунки слало небо,
А це Чумак, Грінченко і Куліш.
Кобзар наш тут красою упивався
І Рєпін з Глінкою, й Васильченко були,
Тут Глібов жив-творив, в піснях кохався,
І Муромець утрапив до билин.
Качанівка, Миронівка, Чернігів,
Іржавець, Ічня, Седнів – їх раї…
В житті немає випадкових збігів:
Тут музи відшукали всі свої.
Служив тобі і Олександр Шевченко
Від першого і до останніх днів.
Хтось пам’ята його Сашком маленьким,
Хтось – мужем мудрим, батьком для рідні.
Непросто всіх тобі згадати, краю,
Хто стартував тут, хтось – знайшов в житті,
Та кожному з них був ти тихим раєм,
Зорею, котра сяяла в путі.
Мій краю, «Чорну раду» й «Кулішівку»
Саме тобі подарував Куліш,
Мені також поезії нашіптуй,
Може, і їх читатимуть пізніш.
О краю мій, ти вмієш надихнути
Митця, та так, що він сягне висот,
Бо маєш чари папороті й рути
І витривалий, як ніде, народ.
25.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850017
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.10.2019
Дивна осінь у вересні –
У віночку із вересу,
В калиновім намистечку,
Де краса не згаса.
Під жоржинами пишними
І розкішними вишнями
Ще трава не у листячку –
Там принишкла роса.
Плине осінь над річкою,
Там, де клен зі смерічкою,
Де верба довгокосая
Забрела в верболіз.
А як пройдеться стежкою,
Засміється мережками –
Подарунки то осені
На сукенках беріз.
Дивна осінь у вересні…
27.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849892
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.09.2019
Останній шанс у тебе, Україно,
Щоб вистоять сьогодні в боротьбі,
І хто те знає, скільки ще загине
Отих, що волю висвятять тобі.
Востаннє ти повірить маєш в себе,
Що власна доля – у твоїх руках.
Живуть же вільно фінни, чехи, серби,
А твоя воля згублена в віках.
Ти мусиш бій святий ізнов прийняти –
Той історичний, вирішальний бій –
За волю він, а не за срібло-злато
І доведеш, чи в світі буть тобі!
Не вір байкам і горе-адвоката –
Він – сором у історії твоїй –
Для патріота кожного був катом.
За ним – із доль людських гіркий сувій.
Згадай синів загиблих поіменно:
І Литвина, і Стуса не забудь,
Що знали шлях до волі достеменно
І ним ішли, хоч знали: загребуть!
Мордовія, тайга, лісоповали
Й не на один чи два – десятки літ,
Де їх повільно, вміло убивали,
Й не знав про те нічого білий світ.
А це ж бо нації твоєї цвіт!
А скільки ж зрошено було тією кров’ю
В ГУЛАГах Біломору, Соловків
Отих сердець, що дихали любов’ю,
УНА, УПА відважних вояків!
Останній шанс – це ще не вирок смертний.
Не маєш права ждать свого кінця!
Віддай шаблі і вченим, і поетам,
І з доньки й сина виліпи борця!
29.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849891
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.09.2019
Де Ічня заховалась між лісів,
Там дзвін тривожить розпашіле небо,
І плине Іченька у всій своїй красі,
А понад нею – сторожами верби.
Колише річенька півсонні береги
Уранці і як білий день надворі.
Там слід лежить монгольської ноги,
Та духу гордого не зміг зламати ворог.
Біжить вона поміж високих трав
Під колискову тиху очеретів,
В ній сонця блиск і коливо заграв,
Тож стала музою художникам, поетам.
Спішить вона до Удаю-ріки,
Що народився теж у цьому краї.
Його долали славні козаки,
Як рятували матінку Украйну!
Він пам’ятає січ і не одну,
І те, як пахне кров людська і кінська.
Цю таємницю він довірив дну,
Щоб не втекла з водою слава війська.
Де Ічня заховалась між лісів,
Там дзвін тривожить розпашіле небо,
Оркестри солов’їних голосів
Про те, як миру землям нашим треба.
А здобувається він тільки у бою,
Як предки наші вміли здобувати,
І землю, й мову мати щоб свою,
Слід подвиги минулі пам’ятати!
12.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849604
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.09.2019
Мережить осінь крони знов дерев
Над сивою, як світ старий, Десною,
Що коси вербам, біжучи, пере
І морем розливається весною.
О Десно, скільки знаю я тебе,
Не втомлююся диву дивуватись,
І синяві, позиченій в небес,
І ранкам у полоні казки-ватри.
Я течії твоєї тихий плин
Виходжу, ніби долю, зустрічати,
П’ю ранок із дрібнесеньких краплин
І заглядаю в чарівне свічадо.*
І враз розправить зморшку на лиці
Мені ранкового туману свіжий подих.
У нім – усе: і м’ята, й чебреці,
І диво, котре тчуть Деснянські води.
10.09.2019.
* – дзеркало.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849600
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.09.2019
За чим до нас, кацапе, ти приліз,
Донбасу чверть заполонивши військом,
Щоб смак пізнати материнських сліз,
Чи кров як пахне молода, синівська?
Знай, сльози матері гіркіші за полин,
Бо ними горе з серця виливає,
Коли в труні її коханий син,
Й земля тремтить, й до неба дзвін лунає.
А кров синівська тепла і густа.
Таких, як син, ніколи не зламати!
Він любить край, в якому виростав,
Для нього Україна теж, як мати.
Він оборонець! Чин його святий!
Ним бути має він усі підстави!
Ти ж варвар, завойовник, вбивця ти –
Таке тавро ти сам собі поставив!
9.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849386
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.09.2019
Іще одне життя погасло вчора
І сонце закотилось у пітьму…
Матуся зодягла хустину чорну
І вже думками з сином у диму.
«О сину мій, кровиночко єдина,
Чому твій шлях добіг уже кінця?
Для мене ти дитина й вся родина,
Вкраїні ж був за сина і бійця.
Хвалив мене не раз, що мудра, сильна,
На цей раз сил мені не вистача,
Якби ж ти знав, о мій коханий сину,
Як важко жити без твого плеча!
І розумом не вмію я збагнути,
Чому кістлява вибрала тебе,
Й на Божому суді що скаже Путін,
Коли душа прибуде до небес?»
Той голос вчувши, воском заридала
Свіча, що осявала сину путь,
Й душі відкрились невідомі далі
До раю, де нема російських пут.
25.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849383
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.09.2019
Котиться світ наш, котиться
В чорну діру біди…
Що з нами, люди, коїться?
Горя ж – у три ряди!
Весни і зими – в траурі,
Осені й літа – теж.
Кладовища – гектарами,
Ледь не щодня – кортеж
З тілом бійця стрічаємо
З фронту, із передка*…
Біль чом не помічаємо
Тих, хто лишивсь синка?
В когось життя, мов повінню,
Все кругом залива,
Щастям той переповнений,
Вищим ураз ставав.
В когось – гірською річкою –
Зніс усе на шляху,
Згодом стає це звичкою –
Долю зустрів лиху.
Кожен у праві вибрати,
Ким і яким прожить,
Тільки життєвим вибрикам
Не поспішай служить!
Де б,у яку би місцину
Не потрапляли ми,
Не забуваймо істини:
Будьмо завжди людьми!
20.09.2019.
* – з передової.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849259
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.09.2019
Я мірять звикла все на свій аршин:
А як би я цей біль в собі гасила?
Й чи можна рятувати не спішить
Того, хто втратив спокій, доньку, сина?
Перебороть нелегко те єство,
Що хоче і собі позичить болю,
І хай їх буде дюжина, чи сто,
Нічого не зроблю і я з собою.
4.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849257
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.09.2019
Вже осінь стукає і у моє вікно,
Дощами десь, десь маревом ледь сивим…
Дитинства й юності позаду полотно,
І зрілості стезя важка й красива.
Красу я цю в долонях понесу
Життям своїм, що так повільно плине,
Змахну солону із очей росу
І щастя питиму із присмаком калини.
Абетку знов вивчатиму життя,
Де крім поезій, є й буденна проза,
Боятимусь утрапить в небуття
Розквітлою душею у морози.
14.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849153
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.09.2019
Летить життя крізь білі заметілі
Крізь весни сині й літечка розмай
Клином лелечим, з ранами на тілі,
З незгодами і згодами всіма.
Летить життя. Життя людське – не казка,
Бо слід лишає в просторі буття.
У нім є все: кохання, зрада, ласка
І непрості хвилини каяття.
Летить життя й над прірвою, де болем
Долався крок, де ворога поріг
На полі незакінченого бою
З молитвою, аби Господь зберіг.
Летить крізь літо й снігові завії,
Крізь дні і ночі – до нових звитяг,
Летить крізь бурі, зливи, суховії,
Не боячись утрапить в забуття.
Крізь осені летить воно і весни,
Шукаючи із лабіринту шлях.
Та тільки молодість ніколи не воскресне
І сила не відновиться крилят.
12.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849147
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.09.2019
Коли осінньорання позолота
Розквітне на берізці де-не-де,
Пташки готують крила для польоту.
Коротшає вже вересневий день.
Із марева народжуються ранки,
Росою-сріблом падають в траву,
А сонце має інші забаганки:
Щоденно міря неба синяву.
Все нижче крила хмари опускають,
Щоби пробігтись по землі дощем.
Ще приморозки квітів не лякають.
Ховаються грибочки під кущем.
25.05.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848972
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.09.2019
Не вітру – долі сяду на плече
Й злечу у неба вись глибоку, синю,
Хай сонце моє тіло не пече,
Поки зустрінуся із долею русинів.
Не день, не два летітиму – роки –
Не маю права бути я слабою –
Із праотцями стрінусь. Козаки,
Що дзвін тривоги чули й шум прибою.
Вони були і вої, й веслярі,
Що підкоряли вод святих простори,
І бандуристи, і каменярі,
І з Гонтою теж гайдамакували.
Холодноярців знали у лице,
Яких ніщо й ніколи не лякало:
Хтось був женцем, шевцем, а хтось – борцем.
Любити землю й боронить скликали.
А скільки ж їх лягло уже пізніш
У війнах, революціях кривавих –
Їх без жалю карав російський ніж
Зате, що волю і для нас кували.
Знов димом чорним небо затягло:
Горить земля на сході українська…
То не ординців кілька забрело –
Там кількатисячне вороже військо.
Дивлюсь на них, на землю ізгори
І болем упиваюся дочірнім.
Великий Боже, зграю ту збери
Й відправ до пекла потягом вечірнім.
17.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848970
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.09.2019
Укотре осінь барвами квітує.
Але й її торкнулася печаль:
Свій дух народ тепер в війні гартує.
Погасла не одна життя свіча.
О доле українська, болем ткана,
Ти шита-перешита полином,
Щоразу твоє щастя десь тікало,
Та не спинявсь життєвий метроном.
Ти сміло йшла, боролася за волю,
Синами устеляючи свій шлях,
За тебе падали вони на браннім полі,
І молоді, і ті, що у літах.
Хворіла ти і зрадою, й лукавством,
Та виривалась з плетива брехні,
Корилася комуністичній касті
І воювала на чужій війні.
Знов у крові землі твоєї груди,
Сховала не одного козака,
Та знаю, Україно, вільна будеш,
Хоч ця дорога дуже нелегка!
19.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848860
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.09.2019
Дрімало літечко на чебрецях
Їм сонце посміхалося, мов дітям,
Мого ж дитинства незабутні квіти –
Волошки у пахучих пшеницях.
У них – усе: й глибока неба синь,
І передгрозове хмарин творіння,
І березневе пролісків цвітіння.
Чи не Всевишній в них це запросив?!
11.09.2019
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848859
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.09.2019
Але ж не сон це, а свята реальність,
Бо душі материнські знов кричать:
То «брат» вчорашній, маючи зухвалість,
Дітей вбиває, сиротить внучат.
Мені наснилась України доля,
Таврована не раз війни вогнем
І зрадами, і материнським болем.
Не кожен це і розумом збагне.
Не раз її народ вели на страту,
На плаху клали голову не раз,
Вона ж воліла вільною лиш стати,
Звільнитись від принижень і образ.
Її кромсали тіло, як хотіли,
Й історію украли москалі,
Вона ж, відроджуючись, знову молоділа,
Хоч і стогнала на своїй землі.
В пісні свої не стрічечку вплітала,
А удови і матері журбу,
Сини ж і доньки інші виростали
Й вели свою за волю боротьбу.
Хоч мову й корчували солов’їну,
Й пісням рубали крила теж не раз,
Жива і буде жити Україна
Із мовою, що заповів Тарас!
15.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848638
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.09.2019
Не осінь ще, але уже й не літо –
Це ті невидимі для сонечка мости,
Коли воно іще шанує квіти
І чорнобривці змушує цвісти.
З жоржинами уміло кокетує,
На айстри цідить вранішню красу,
З сороками про вечір-ніч пліткує,
Сховало в хлів до літечка косу.
Красуне-осене, поклич мене до себе
У неповторно-жовту заметіль,
Де тільки ти і я, і Боже небо,
І в ньому клин лелечий щоб летів.
16.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848636
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.09.2019
Моє перо сьогодні знову плаче:
Вісьмох – поранено, 200-ий є один.
А скільки ж покалічених, незрячих!
Без годувальників же тисячі родин!
Хтось без вісти пропав, хтось – у полоні.
Тут – стогін материнський і… хрести…
Сльозу втирає шкарубка долоня
Біля могили: «Господи, прости!»
Онук малий сльозу ту витирає –
Шкода йому бабусю й тата теж:
«Бабусю, а чому люди вмирають?
А ти, моя рідненька, не помреш?»
Повільно жінка очі повернула
Туди, ізвідки чулися слова,
До серденька хлопчину пригорнула:
«Хоч би скоріш дорослішим ставав…»
«Усі вмирають, – знехотя зронила, –
Щоб вистачало місця на землі.
«На все свій час і рокова хвилина…»
«Тим також мало місця, хто в Кремлі? –
Допитувався хлопчик, геть спітнівши, –
Чим завинив тоді їм мій татусь?»
«О, ні, дитино, тут причина інша!»
«Як виросту, то з ними розберусь!»
Утерши піт на внуковому носі,
Промовила: «Звичайно. Дай-то, Бог!
Всі війни на землі йдуть через гроші»…
Хрест і могила слухали обох.
15.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848539
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.09.2019
Шістьох синів вдягла війна у рани,
І біль закляк в кожнісінькій душі –
Вони ж для України не чужі –
Й летять прокляття Путіну-тирану.
Як матерям цю вісточку сприймати?
Кричить-клекоче в їхніх жилах кров:
Життям сини сплатили за любов,
Бо ж Україну треба рятувати.
14.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848538
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.09.2019
Простою не бува жіноча доля,
Та найскладніша, кажуть, в матерів:
Саме вони, це говорю свідомо,
Є другий після Бога оберіг.
Є матері нещасні і щасливі,
На жаль, таким влаштовано цей світ:
Одних добра накриє тепла хвиля,
А інші – для біди, немов магніт.
Вони чомусь обділені любов’ю
І з боку чоловіка, і дітей,
Людьми забуті і Великим Богом,
І горя череда до них іде.
Є матері щасливі і нещасні,
І це уже залежить не від них:
Щасливі, де здорові діти, вдячні,
Нещасні ті, у кого лиш сини,
Що не жаліють материнські плечі.
Невдячні діти – для сім’ї біда:
Для матерів день – бути біля печі,
А ніч, щоби у подушку ридать.
О доле материнська, слізьми вмита,
Чи коли-небудь висохнуть вони?
Гвалтує біль тебе, як оковита,
Дитину губить. Горем оповита,
Хоч і нема твоєї в тім вини.
5.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848341
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.09.2019
Із сивиною роки повінчались
І заповітне вивели: уже!
«Невже це все зі мною уже сталось, –
Стогнала пам’ять – різала ножем, –
Невже то вже моє таке волосся,
І я бабуся більш десятка літ?
То мого жита молоде колосся,
Що кров мою нестиме в білий світ!
На крилах журавлів пливтимуть весни,
В полон до літа втраплять солов’ї,
Осінні і зимові перевесла
Зберуть у сніп роки життя мої…
А коли прийде мить ота, остання,
І Богу я складатиму свій звіт,
Мої онуки вже повиростають
І пам’ять понесуть про мене в світ.
Свій спадок їм залишу у портретах,
В характерах, чи в інших ще речах,
І в… слові хай маленького поета,
Яке нести непросто на плечах!
24.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848339
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.09.2019
[b]До Дня міста Ічня![/b]
Ічнянщино, мій краю сонцеокий –
Дідів моїх і прадідів земля –
Ти пам’ятаєш перші мої кроки,
Коли журив мене і звеселяв?
В дорогу проводжав колись далеку,
На вірші надихав мене й пісні.
Лечу щораз до тебе, мов лелека,
Завдячуючи черговій весні.
Ічнянщино, усе в тобі сплелося,
Й терпіння мами, й батьків сум скупий,
Уже й моє у інеї волосся
Й десятки літ покладено в снопи.
Але любов не випита до краю
З душі криниці, де немає дна.
Сьогодні ти дітей своїх збираєш.
Їх тисячі. І всіх любов єдна
До Іченьки, що хвилечками грає,
До парків: Качанівки й Тростянця,
Дозволь вклонитися тобі, коханий краю
І не останньою хай зустріч буде ця.
4.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848219
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.09.2019
[b]Сьогодні День міста в Ічні. [b][/b][/b]
Земля Ічнянщини – це рідна сторона,
Плекались там козацький дух і воля,
Й людей прекрасних в тім краю доволі,
Ліси і парки, і хлібів стіна.
Земля Ічнянщини гостинна і багата,
І не лише тому, що там дитинства хата,
А ще й тому, що люди там чудові.
Кохаються у пісні рідній, слові.
А люди – то є головне у світі,
І гени їх відроджуються в цвіті,
Панує в нім любов і до землиці,
І доброта, й краса, порядок у світлиці.
Люблю Ічнянщину, адже вона єдина,
Котра зростила з мене теж людину.
Любити треба неньку й поважати,
Бо після рідної вона є друга мати!
23.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848217
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.09.2019
Сивина, сивина, сивина –
Не прикраса вона – квіти долі,
Часто з віком приходить вона,
А частіш джерело… невідоме.
Навідалась їй в коси сивина,
Хоч молода ця жінка і нівроку,
Цьому виною – рашівська війна
Й від сина вісточки немає більше року.
Їй сивина ця, кажуть, до лиця
Оті, хто її горя не приміряв.
Чекає день і ніч вона бійця,
Не втративши і на секунду віри.
З молитвою лягає і встає,
Скупий момент прощання перебравши,
І кожне слово сина, і своє
Про Україну і підступну Рашу.
Намотує думки, мов на спіраль,
Котра щомиті може перерватись.
Чи літня, чи зимова це пора,
Чи осінь пізня – у зажурі мати…
Для неї кожен день – отой рубіж,
Який, ой, як непросто подолати.
У серденьку її – російський ніж,
Адже вона не просто жінка – МАТИ!
Укотре осінь килим простеля.
Тримає віра неньку посивілу,
Що буде вільною її свята земля
Й що син живий повернеться, теж вірить!
27.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848120
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.09.2019
І щастя, і горе – снопами рясними
На стежечку долі лягали не раз.
Страждала від цього й пишалася ними
Й висоти нові знов ішла підкорять.
З корінням, бувало, мій рід корчувало,
А він оживав, пагінцем проростав,
І слізьми, і кров’ю свій щлях поливав він,
Та правду нести не втомились уста.
Не раз на хресті розпиналася доля
Моєї землі, з нею – й роду мого.
Не всі сторінки чорних днів тих відомі,
Та знаю, що він не служив для вигод.
25.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848116
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.09.2019
Мені з тобою затишно й безпечно,
Бо ти на цілий світ такий один:
Коханий і надійний, безперечно,
Й душею добрий, вічно молодий.
Одне на двох ми несемо кохання,
Котре нас цементує у житті,
Тобі вручила долю без вагання,
Де повороти й сходи надкруті.
Всі перехрестя ми в житті здолаєм,
Нас не зляка осіння заметіль,
У спадок дітям досвід поскладаєм,
Щоб легше було крилам їх летіть.
25.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848016
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.09.2019
Весна коли притомиться в путі
Й до нас загляне трішечки пізніше,
Ті дні вже не повторяться в житті,
Тому й кохання має буть ніжнішим.
Весна й кохання – пара дивних слів,
Що душі гріють лірою любові,
Щоб кожен день теплом лише ряснів,
Бо ж послане воно великим Богом.
Весна й кохання – почуттів політ,
Дарована природою година,
Без них обох замерз би білий світ
І щезла би у нім земна людина.
Весна й кохання… Що цього миліш
Зустрітись може у житті людському?
Весну зустріну ранком босоніж,
Гадаю, щастя я знайду підкову.
11.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848014
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.09.2019
Осінній день із літнім перетнулись –
Невидима це у природі мить,
Та душу мою диво сколихнуло –
То літа бабиного півпрозора нить.
Вона, як я, і сонця напилася,
Й тепла ущерть, що навкруги було,
Лиш мрія моя давня не збулася
І у думках постійний бурелом.
Думки ці є і карою, й багнетом.
Я ними дихаю, воюю і живу:
Може, й не стану я в житті поетом,
Але для слів шукаю все ж канву.
Наллю тепла я щедро в серце кожне,
Нехай у нім утопиться воно,
Й не матиме людська душа таможні,
А вп’ється чарами, немов хмільним вином.
Краса й любов! Щось є цього цінніше
Для того, щоб життя людське цвіло?
Знайди в собі ту заповітну нішу,
Де б почуття любові проросло!
9.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847905
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.09.2019
Два серця – поряд, але не в ритмі,
Такі не здатні на свій дует.
Їх душі геть уже перериті,
Нема між ними і тет-а-тет.
Зроста між ними гірка самотність,
Хоча роками – в однім ярмі.
Вже кожен має десь до півсотні,
І в парі ніби, але ж самі.
Німа мовчанка пече їм душі,
Кожна порожнім стає дуплом,
Їх одинокість обох додушить,
З сім’ї такої втече тепло.
8.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847903
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.09.2019
Летить земля між зоряних світів
По випробуванім і звичнім колу,
І тільки ми і ті, і вже не ті,
Проходимо свою життєву школу
Від того дня, коли прийшли у світ,
Й до фінішу, коли його лишаєм,
Виконуючи Божий заповіт,
Все терпимо. Але й цьому ж межа є.
Терпіння теж у кожного своє:
Хтось у ярмі свою стежину топче
І, мов павук, мереживо снує,
Не нарікаючи на долю, слово Отче.
А інший устремління інші ма’ –
Не хоче вік вівцею він прожити,
Покірності у нім також катма:
Сам хоче сіять і збирати жито
На тій землі, що Бог йому вручив,
Бажає насолоду власну мати,
І може, і шаблонно це звучить:
Свою синицю у руках тримати.
4.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847792
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.09.2019
Ми діти твої, Україно!
Для кожного з нас ти свята.
Тут гори і схили чарівні
І пахнуть росою жита!
Ми діти твої, Україно!
Народу твого дивоквіт!
Акорди пісень солов’їних
Чарують собою весь світ!
Ми діти твої, Україно!
Козацької слави земля,
Встаєш із золи і з руїни,
Скидаючи пута Кремля!
Ми діти твої, Україно!
Й Європа нас радо віта,
А пісня з часів Чураївни
Із жайвором в небо зліта!
Ми діти твої, Україно!
Тернистий іздавна твій шлях!
Ми юне, нове покоління,
Шануємо славу і стяг!
17.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847789
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.09.2019
Україна – це я,
Україна – це ти,
Україна – між нами надійні мости.
Україна – це я,
Він, вона і вони,
Україна – земля, що не хоче війни.
Україна – це я,
Україна – це ми,
Україна – земля, де зросли ми людьми.
Україна – це я,
Україна – вони,
Україна – земля, котру нам боронить.
Україна – це я,
Україна – ми всі,
Україна – земля у казковій красі.
Україна – це я,
Україна – це ти,
Тут нам жити, учитись, рости і цвісти!
1.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847666
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.09.2019
Зустрілися зима, весна і літо
Та й запросили осінь до корчми:
«Сьогодні саме ми тут є еліта
І мову будем вести тільки ми.
Зима найперше слово хай тримає,
Бо найстрогіша серед нас вона:
«Життя моє три місяці триває
Й розваги на санчатах, ковзанах.
Буває, й на лижню сніжок запросить,
Щоб підморозить руки чи щоку,
Чи вербам інеєм впаде у довгі коси,
Ще й льодом закує ставок, ріку».
«А я – Весна, – озвалась синьоока, –
Усім дарую і красу, й тепло,
Помітні у природі мої кроки,
Бо ж з кожним диво-дивне відбулось:
Розпатлались бруньки і листям стали,
Проткнули землю гострі спориші,
Коли ж прибрались в росяні кристали,
Повітря сколихнули вже стрижі.
Громи озвались глухо і несміло –
Віншують землю звуком молодим –
Перебороть вони таки зуміли
Уранішні й вечірні холоди.»
«А я, – зненацька літо продзвеніло, –
Тепло твоє у осінь понесу
І душу кожну огорну, і тіло,
Квітковим раєм знищу давній сум.
Сміятимуся вишнями в садочку,
Медком акацієвим пригощу,
Бджолою сяду біля огірочка
І дощиком листки прополощу.
Всі порахую дині ув городі
І посмакую стиглим кавуном,
Томати полюблю за смак і вроду,
І сонях-сонечко під маминим вікном.»
Нарешті й осінь втрутилась в розмову:
«Без мене повен не буває рік,
А коли зодягну свою обнову,
Ніхто вже не опустить і повік.
Обнова ця – казкова вишиванка,
Де жовті і червоні кольори.
А срібла скільки маю я щоранку,
Коли виходить сонце з-за гори!»
Я ж бесіду цю слухала й раділа,
Адже важлива кожна з них пора,
У кожної своє природне діло.
Якій радіє більше дітвора?
31.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847664
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.09.2019
Поспішаймо добро творить
Безкорисливо, своєчасно
Для землі і для дітвори,
І не будеш тоді нещасним.
Пам’ятаймо святі слова:
На землі ми не випадкові,
І людина має сама
Гнути щастя свого підкову.
30.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847562
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.09.2019
Плине осінь в човні
За моїм, за вікном,
Горне веслами золотими.
Відраховує дні
До зими метроном,
Багряніє землі хустина.
Журавлиним «курли»
Відгули небеса,
Відцвіли уже синявою.
Розлились кольори –
То ранкова роса
Поміж змученою травою.
Плине осінь ясна,
Сонцеграєм цвіте
На бурштиново-жовтім листі.
Павучок засина –
Полотна не пряде.
Вітер тихо дріма в колисці.
Плине осінь дощем,
Довгим, сивим, як дим,
Напуваючи все водою.
Огортає мене
Непояснений щем,
Хоча осінь не є бідою.
2.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847561
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.09.2019
Я подарую осені ключі,
Хай двері відімкне у стигле літо,
Вогню собі позичить у свічі
Й запалить ним іще зелені віти.
Гвоздики, мов розбавлений дурман,
П’янитимуть мою й осінню душі,
А сивобровий вранішній туман
Застеле луг, поля і хату, й грушу.
Я подарую осені ключі
І привітаю з рангом господині,
Щоби вона, росу п’янку п’ючи,
В мені любов до себе розбудила,
До жовтооких обважнілих віт
Беріз і прохолодної водиці,
До вишиванки, де жоржини цвіт
І сум принишк плакучої вербиці.
Я подарую осені ключі
З мережечкою бабиного літа,
Хай посилає сни мені вночі
Під супровід Карпатської трембіти,
Де сонцем заспіває водограй,
І пісня та в душі моїй озветься
І буде снитись літній зелен-гай
Під стукіт розтривоженого серця.
4.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847441
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.09.2019
Лягла й мені вже осінь на плече
Й летіти стало важче моїм крилам.
Ріка життя мого пливе-тече,
І висоту не дну я підкорила.
У бій ішла сміливо, голіруч,
Не маючи й не просячи підмоги.
Болять мені Десна, Дніпро і Збруч,
Тож в час біди не можу буть німою.
Коли стрічаю рубрику «Новин»
І бачу там невтішні з фронту вісті,
То розумію горе удови,
Сирітські сльози у селі чи в місті.
Пёю з матерями їхній біль-полин,
Бо смак такий дитини має втрата.
А скільки ж наших втрачено перлин –
У когось мами вже нема, у когось – тата.
І хочеться на цілий світ кричать:
«Нема й не буде ворогам прощення!
Як материнським витримать плечам
Це горе?! Як же душам щемно!»
4.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847440
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.09.2019
Хоч вересень, та осінь ще в путі.
Довгенько, мабуть, золото шукала.
Стрічала й я її не раз в житті
І бачила, як літо утікало
То в журавля на сірому крилі,
Було, що й з деркачем чимчикувало.
Симфонії звучали ос, джмелів,
Зозулі ще від липня не кували.
Чарівно-дикий у цю пору ліс:
Дуби там крекчуть під вагою листя,
А попід ними – гості з-під землі –
Грибочки білі дружно піднялися.
Ще жовтих сарафанів не вдягли
Берізки – сторожі стрункі узлісся,
Та впало їм на голови «курли»
І заховалось за дерев куліси.
Дзвенять у школах срібні голоси,
У вишиванках п’ють тривогу груди…
От тільки б не було війни-коси,
І в мирі зажили природа й люди.
А коли осінь прийде вже до нас
Й собою зачарує мою душу,
Підхопить на крило мене Пегас,
І в дивний світ летіти з ним я мушу.
4.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847338
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.09.2019
Лягає осінь літу на плече,
Крилом вологим трави накриває,
І так, як літом, сонце не пече,
З кленочка вітер листячко зриває.
Це він заколисав і гай, і сад,
Скуйовдив коси ще зеленим вербам,
Антонівки, мов дзвоники, висять,
В задуму сіру потонуло небо.
Лелечий клин озвався ізгори,
Зерном тривоги все кругом засіяв,
Ген, міряються ростом явори.
Нудьгує кущик глоду і… лисіє.
Малюють ночі кольорові сни
Про те, яке життя було веселе,
А понад водами принишклої Десни
Крикливі чайки радо каруселять.
29.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847337
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 06.09.2019
У небуття ідуть сьогодні кращі,
Але ж чому? Чому у небуття?
Чому ковтає смерті чорна паща
Тих, що за мир боролись і життя?
Завважить хочу сміло я цій тезі:
У вічність вони йдуть – не в небуття!
Для нас вони протоптували стезі,
Не даймо ж їм утрапить в забуття!
30.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847052
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.09.2019
Я не належу до «верхів» чи знаті –
Іду повільно стежкою життя,
Але навчилась вчасно розпізнати
Фальшиве слово, дії, каяття.
І коли чую неправдиві речі,
В мені щось озивається: «Не вір!»
А коли бреше в очі, й не малеча,
То у мені проснеться хижий звір.
Погано це, чи добре – вам судити,
Як і про те, який сьогодні світ.
Брехня не зможе правди народити,
Як і плода, коли відсутній квіт.
Півсвіту у нас плаче, пів – танцює,
На жаль, така є істина життя.
Не можу бути схожа на вівцю я,
Як і закрити очі на сміття.
Не зможу жить й метеликом крилатим,
Милуючись красою і теплом,
За все в житті своя існує плата,
Під Божим всі не житимуть крилом.
Життя ж таке швидке й багатогранне,
Де не чотири – кількасот кутів,
Де часто і дитя своє кохане
Стає на бік недолюдків-катів.
Та жити слід! На зло усім! Без панік!
Борись! Молись! Вступай, де треба, в бій!
Сприймай святе і грішне слово «пані»,
Адже кому дерзать, як не тобі!?
28.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847051
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.09.2019
Свого дитинства книжечку гортаю,
Де все сплелось у повісті одній:
Любов неперевершена до краю,
Свята і будні і мої, й рідні.
Там тиша гомоніла із вітрами,
А в очі заглядала неба синь,
Отарами тумани йшли по травах,
Пили краплинки свіжої роси.
Струмка живого чулось жебоніння,
Зозулине над ним крихке «ку-ку»,
Внизу верби ледь вимите коріння
Й струмочка мрія – впасти у ріку.
Волошки не губились між колоссям –
За руки взявшись, кликали в танок,
А неслухняне геть моє волосся
Прикрасив мною сплетений вінок.
Там жайвір пісню підіймав до сонця,
А в ній – усе: і плин мого життя,
І сонечко-оленка у долоньці,
Готова до нових уже звитяг.
Туркочемо, було, своє прохання
Майбутнє, ну, хоч трішечки відкрить:
Звідки прийде до нас колись кохання?
А та не хоче розправляти крил.
Коли ж, нарешті, вилетить на волю,
В повітрі пасемо комахи слід.
Звідки ж могла дізнатись та про долю?
Дитинства й справді загадковий світ!
28.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846911
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.09.2019
Вже осінь пхає серпень у плече,
Щоби вмоститись і собі під сонцем,
Посмакувала свіжим калачем
І грушкою лягла в малій долоньці.
Змагатись серпень зовсім не хотів,
Посунувся, щоб і вона вмістилась,
Подарував листочки золоті
Берізці й та від щастя засвітилась.
29.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846910
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.09.2019
Чому спішать найкращі в потойбіч?
Може, зрадлива трапилася доля?
Чи душі ніжні в них до протиріч,
І не завжди іх подвиги відомі?
Але вони ідуть, бо кличе дзвін,
Щоби і там боротись за Вкраїну.
Немов набат, звучить сьогодні він:
«Борись за неї, хай і до загину!»
Ідуть вони у інші вже світи,
Щоб там про волю й себе заявити.
Їх кожен крок був на землі святий,
Та час відходу надто сумовитий.
Ідуть вони, щоб відродитись знов
У внуках, правнуках, новому поколінні,
Бо поселилась в душах тих любов,
Котра в усі часи була нетлінна.
Ніхто не нарікав з них на судьбу,
Але ж ідуть вони чомусь дочасно,
Не зупинили хід свій, боротьбу,
Й ніколи не були вони нещасні.
А доля їм намітила давно
Закінчити всі справи розпочаті,
Тож їм і там не буде все одно,
Якщо ми будем з москалями в чаті.
Ідуть оті, хто вірив в Україну,
Любив її не менше за дитя,
Хто не стояв ніколи на колінах
І наближав для неї час звитяг.
Ідуть сини і дочки. В віці. Сиві…
Це – совість нації, її надійний цвіт.
Давно їх жито вже заколосилось,
Тепер ось губить в землю стиглий плід.
Ідуть вони по черзі і за руки,
Щоб і на небі відрапортувать,
Через які пройшли пекельні муки,
Що їх любов була не на словах,
І що не всі їх голови скосили,
І Україна всім була одна.
Знеможені відходять вони, сиві…
Вона ж їх і на небі об’єдна!
28.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846720
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.08.2019
Гарцює день, відколи сонцеликий
Настане ранок і розбудить все.
Не спить ніколи в світі тільки лихо,
Що муки людям кожен раз несе.
Гарцює день до вечора удома,
Де стільки має засвітла зробить,
Він птахом облітає всі роздолля
І рідний край встигає боронить.
Гарцює день, не раз умившись потом,
Й на сході кров’ю землю встиг полить,
Щоб Україну визволить з болота,
Забути про кайдани й постоли.
Гарцює день, аж поки ляже вечір,
А там і нічка розіпне шатро,
Але й тоді міцні синівські плечі
Тримають мир, де Сян, Десна й Дніпро!
27.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846719
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.08.2019
Народжується кожен, щоб відбутись
У дітях, внуках, дереві, кущі,
Себе відчути вільним, самобутнім,
Подарувать краплиночку душі.
Себе в собі зуміти розбудити,
Коли вже ти – не ти і він – не той,
А став минулим праотців гордитись
І з волі доброї потрапив у АТО.
Коли земля і воля – не дрібниці
І не товар, що можна продавать,
Коли болить тобі сльоза вдовиці
І дух міцніє при таких словах,
Як «Слава Україні» і синхронно
«Героям слава» – в відповідь звучить,
Коли воюєш сам, а не ООНи,
Не маючи нагоди відпочить.
Тоді ти, друже, народився вчасно,
Без тебе би не вбереглась земля,
І діти твої будуть жити класно,
Як згине той, хто війни шле з Кремля!
28.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846512
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.08.2019
Долала я намічений свій шлях
Під грозами, під сонечком палючим,
Бувало, що й котилася – не йшла,
Зате любов приберегла жагучу
До матінки – родючої землі
Й до тої, що життя подарувала,
До «кру», що опускають журавлі,
До гаю й поля, де волошки рвала.
До довгих кіс задумливих вербиць,
До хвилювань водиці у струмочку,
До туй струнких, так схожих на дівиць,
До вишитої хрестиком сорочки.
Любов та все вмістила у собі:
І квітів перших труночок медовий,
І осінь у віночку із грибів,
І заметілі пісню, часом довгу,
І спокій затуманених ставів,
Криниці срібло у кінці городу,
Стрічались на шляху мені й нові,
Та найдорожчою була любов до роду.
Бо так уже влаштовано наш світ:
Ніщо й ніколи не зросло нізвідки,
Ні диких трав геть витончений цвіт,
Ані калини кущик, що є свідком
Того, що є і що вже відбулось
Під сірим від людського болю небом,
Воно ж над нами ним уже впилось,
Благає Бога: Досить війн! Не треба!
Народу мир святий уже пошли,
Лише твоя потрібна там підмога,
Бо долю їй не вирішать посли –
Потрібна Україні перемога!
Вкажи твердим нев’янучим перстом
На землю, що у рабстві жить не хоче,
Накрий її і рятівним хрестом –
Не закривай на злочин свої очі.
І затремтіла вишня у саду,
Вітри на струнах на тонких заграли…
І я вже не кочуся – далі йду,
Долаючи життя свого спіралі.
14.08.2019.
Ганна Верес (Демидено)
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846511
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.08.2019
Народ мій є! Народ мій був і буде!
На цій неволею гартованій землі.
Давно з очей своїх він зняв облуду
І знає тим ціну, хто у Кремлі!
Мучителів своїх він не забуде,
Катований і лжою, і мечем,
Народ мій є і був, і завжди буде,
Добра і правди стане сіячем!
Народ мій є! Народ мій був і буде!
Його ні кулею, ні голодом не вбить!
Позбудеться він сепарського бруду,
Бо ж не бува життя без боротьби!
Від Бога кращу долю він здобуде,
Бо він – поріддя славних козаків.
Народ мій є! Він був і завжди буде
І через сотні, й тисячі років!
27.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846371
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.08.2019
[b](Присвячую Валентині Тимофіївні Лук’яненко, відомій травниці, невістці борця за незалежність України Левка Лук’яненка, котра теж внесла вагомий внесок у цю справу. Померла 27.08.2019.)[/b]
Вона пішла у засвіти. Раптово…
Чернігів сколихнула новина.
І гірко так, і холодно від того.
На другий план відсунулась війна…
О, скільки ж вона мала справ буденних,
Щоб Україна, врешті, відбулась!
Здоров’я віддала за сьогодення,
Мо’, ж тому й доля рано відцвілась?
В печалі і сини її, й онуки,
І серпень п’є журбу, і навіть двір.
Він пам’ятатиме ходу її і руки –
Нелегко доживалося вдові.
Вона пішла без докорів, без слави –
На відпочинок вічний відійшла,
Залишивши, нарешті, свої справи.
Ця жінка не боротись не могла.
Душа її любов’ю одержима,
Світилась добротою до людей,
За втраченим ніколи не тужила
І часто джерелом була ідей.
Була вона і ненькою, і другом,
Уміла віддавать – не позичать,
Ділила навпіл інших вона тугу,
Не шкодувала і свого плеча.
Вона пішла, щоби згори зорею
Світити Україні у путі,
Хто був близький, а чи знайомий з нею,
Той знав її важливість у житті.
Тектимуть літа, осені і весни,
І віхолити буде знов зима,
Вона ж у снах не раз іще воскресне –
Не прийде лиш ніколи вже сама…
А буде за межею, де світанки
Не будуть проганяти ночі й сни,
Щоб оберегом стати для Іванки,*
Синочків, України і… Десни.
Вона пішла туди, де зупинився
І час, і бій за себе і за всіх.
Так хочеться, щоб кожен уклонився,
Цій жінці-українці й помолився
За власний перед нею й Богом гріх!
28.08.2019.
* – внучка Валентини Тимофіївни.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846369
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.08.2019
Там, де Десна заквітчана віночком
Із сивих верб і гордих ясенів,
Там прадідів моїх пороги отчі,
Тепер – моїх онуків і синів.
Сприймаю світ очима і душею,
Ним не лише милуюсь – ним живу,
Аби душа не вкрилася іржею,
Я землю цю праотчою зову.
Це тут її кувались перемоги
Над половцем, Батиєм і не раз.
Сьогодні знову маємо ми змогу
Відстоять Крим наш, непростий Донбас!
І плине в даль Десна блакитноока,
Нагадуючи небу і землі:
Там, де Москва панує, там неспокій,
У час лихий не слід стояти збоку –
Мир маємо відстояти самі!
27.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846344
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.08.2019
[b]
25.08.2019. загинув командир взводу 24 батальйону «Айдар» Тихін Курбатов.[/b]
І знову смерть життя людське забрала,
Убитий Сєвєродонецький син:
Він командир, тому в нього стріляли…
О, скільки ж в ньому мужності й краси!
Він бачив, як зросійщені шакали
«За так» здавали землю свою й честь,
Як Україну-неньку обікрали,
Й своє підставив матінці плече.
Не вмів своїм ім’ям він торгувати –
Воно для нього є й було святе.
Для нього Україна – друга мати –
За неї Тихін будь-кого змете!
Не міг дивитись на рашистський злочин,
Хотів, щоби війні прийшов кінець,
Та в 25 в бою закрились очі,
Що так любили Сєвєродонецьк.
Тектимуть дні, поранені війною,
Та і її настане свій фінал,
Народ наш встане щільною стіною
І буде виграна ця проклята війна!
26.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846341
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.08.2019
Осінню казку лісу я читаю,
Де все сплелося: звуки і краса,
І ясена – не привида питаю:
«Це полотно чудове хто писав?
Хіба не ти, художнику, той майстер,
Що фарби ці чарівні позичав?
Поглянь на дуба, он який гіллястий,
Тримає міцно хмару на плечах».
І той озвався голосом людини:
«То осінь вже заглянула сюди.
Зраділа їй вся лісова родина
Й вітрець, що все колись тут посадив.
Тут золото вперемішку з бурштином
Милують око кожному, повір,
Он павучки сховалися в хатини,
Вітання мишенята шлють сові.
А бачив, як уже порожевіли
Калини ягідки он на кущі?
Для мене ліс – не тільки моя вілла –
Це свято і для ока, й для душі».
«Твоя? Мо’, й так. Та я не зазіхаю,–
Йому кажу, – господар лісу ти.
Я тільки про одне тебе благаю:
Дай людям розуму красу цю зберегти!»
15.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846222
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.08.2019
[b]25.08.2019. під час ворожих обстрілів у Донбасі загинув 20-річний морпіх із Тернопілля Віталій Олегович Собко. Йому присвячую.[b][/b][/b]
Умилось кров’ю свято в Україні:
Один – убитий, рани свіжі – в трьох –
То ворог зупинив їх лет орлиний.
В зажурі матері і сивий Бог!
Святкує Україна іменини
Під гуркіт смертоносних канонад,
А в Тернопілля звістка чорна лине:
Загинув син-морпіх – землі солдат.
Від нього вісточку чекали вдома,
Та він прибуде в домовині сам.
Розщедрилась лише на двадцять доля
І шлях прослала рано в небеса.
Міцною гілкою мав стати він для роду –
Високий, темноокий був юнак.
Синочком вірним був свому народу
Й життя віддав за волю, мов козак .
Не раз матуся вмиється сльозою,
Затче їй груди з полину печаль,
Й боротиметься з мислю навісною:
«Як жить без сина, без його плеча?»
Усюди лине «Слава Україні»,
«Героям слава!» – в відповідь луна,
А в небеса душа героя плине…
Хіба не москалів у цім вина?!
Хіба? О Боже! Змилуйсь над народом
І шлях до перемоги освіти.
Хай згинуть у Донбасі всі заброди,
А Україну миром освяти!
25.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846220
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.08.2019
Від князя Чорного* і аж до сьогодення
Час виколисує вождів нові ймена,
Лише народ і був, і є нужденний,
Та ще й оця непрохана війна.
«Чому так є, – мільйонний раз питаю, –
Чи не тому, що в нас такі вожді?
Невже їх сльози й трохи не картають
Малих сиріток, чорні хустки вдів?
Може, довіри всі ми забагато
У душах маємо і це на шкоду нам?
Думки-думки, птахи мої крилаті,
А чи болить біль матінки панам?»
Питання мучать мозок мій і душу:
Чи довго буде жити в нас терпець?
Чи варто постулати вже порушить,
Бо щастя виграє народ-борець!
5.08.2019.
* Олександр Добриця – історик дослідив, що між 948 та 968 роками у Чернігові правив племінник великого київського князя Ігоря Рюриковича (чоловіка княгині Ольги), якого також звали Ігорем. Саме він мав прізвисько «Чорний».Бо тоді не було прізвищ, а відрізняти князів треба ж було.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846130
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.08.2019
Я звикла все робить наперекір,
І найчастіше діставалось долі:
Були солодкі миті і гіркі.
Мене все ж не лякала невідомість.
Ішла, не зупиняючись в путі,
Хтось називав мене дитям наївним.
А мо’, й була щаслива тим в житті,
Що вірила в добро і світлу мрію?
Іду й тепер, не маючи гризот,
Із вірою іду й надію маю:
Ніяка сила не злама народ,
Якому сам Всевишній помагає.
18.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846129
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.08.2019
У кожного із нас – своя криниця горя,
І пити його з неї – тільки нам.
У когось – його склянка, в когось – море,
Й одне на всіх воно, коли війна.
Його не просто випити, бо ж з кров’ю,
З вогнем, який не просто загасить.
Війну не зупинити муром, ровом –
Своїм життям рятує волю син.
Погодитися важко із ціною
Того, що називають люди «мир».
О, скільки ж раз ми стрілися з бідою
І чи цінуєм те, що маєм, ми?!
15.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846055
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.08.2019
Сивіє світ, а мудрість забуває:
Спокійна має бути рідна кров,
Для кожного важливі ці слова є,
Бо роду дружного ніхто ще не зборов.
Коли ж на брата брат здіймає руку,
Забувши про важливу таїну,
Таку родину ждуть пекельні муки.
Не дай, Господь, таку почать війну.
Не буде в ній сторонніх, переможців,
Програє кожен, хто війну шукав.
Запам’ятай, нащадку запорожців,
Будь козаком і словом не лукав!
23.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846054
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.08.2019
Спізнала шлях я з заходу до сходу,
Давно мандрую нивою життя.
Краплинка я великого народу,
Що знав ціну поразок і звитяг.
Душа-журавка голосом озвалась:
«Чом долю заслужив таку народ?»
«Щаслива та, що у борні кувалась
Й землі своєї кожен патріот.
Такий не утече із поля бою,
Де кров’ю і вогнем пала земля.
Душа його, що зіткана з любові,
Дістане й з потойбіччя москаля».
13.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845951
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.08.2019
Хто бачив, як зорі гаснуть,
Молитву згадав не раз
За тих, хто згорів дочасно,
Рятуючи наш Донбас.
Хто бачив на очі власні
Синів вугляні тіла
І погляд у небо згаслий,
Той зна: там війна брела.
І біль гострий, наче бритва,
Скарав-прибив без жалю…
В Донбасі важлива битва:
За волю твою й мою!
11.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845950
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.08.2019
Думки… Думки… Отарами бредуть,
Ось-ось із мозку вискочити можуть.
Чому? За що? І хто наслав біду?
Й чи матиме за це від Бога прощу
За рани незаживні у душі,
За кожну смерть, що серце зупинила,
За сльози материнські і чужі,
За срібло в косах, що запроменилось?
Думок – снопи, важких, напівсвинцевих,
Непросто з ними в сьогоденні жить.
Не про красу, розмаї чебрецеві –
Вони про те, кому і як служить
У час негоди, як гроза військова
Рве душі блискавицями з-під хмар.
Ба, доля України ризикова,
Тому й терзає із думок кошмар.
Не піддавайся вражим метастазам –
Так жить не личить навіть королю.
Борись, бо іншого може не бути разу –
Інертним не живи, бо ж не в раю!
14.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845866
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.08.2019
То не громи гуркочуть в Україні –
То 6-ий рік її карає «брат»,
Ховаючи жало своє зміїне,
Донбас і Крим він вирішив забрать.
Не хмари чорні небеса закрили –
То дим – стовпом – живе тавро війни.
Ворожі «Гради» землю перерили
Разом з тими, хто волю боронив.
Не чайки над водою спозаранку
Тривогою впилися і кричать –
То матері – біди цієї бранки –
Несуть війну на згорблених плечах.
І все ж настане день той світлий миру,
Коли впаде московський стяг до ніг,
І стане Україна всім кумиром,
Здобувши перемогу в цій війні.
19.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845864
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.08.2019
Пам’яті Романа Романенка, снайперу з полку «Азов», що загинув на
Світлодарській дузі 10 серпня 2019 року.
Він молодим пішов у потойбіч.
Чи то була такою воля Бога?!
«Азовець», снайпер, псевдо його – «Біч».
У 25 закінчив тут дорогу.
Ніколи не ганявся за званням,
Від смерті мав для ворога печатку.
Уміння шліфував свої, знання,
Не раз і шлях земний почав спочатку.
Він з тих, хто сіяв жарти і добро,
На характерника частенько теж скидався.
Чекав на нього три доби Дніпро,
Поки прибув герой з-під Світлодарська.
Не святкуватиме свої «Біч» 26,
І до прицілу око не торкнеться.
До раю шлях лежить його душі,
А мо’, ще сон колись прикрасить неньці.
Днів тисячі і вогняних ночей
Прожив «Біч» на Донецькому вулкані.
Ріка життя без нього потече,
Лиш пам’ять з неї хай не витікає.
14.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845755
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.08.2019
Зібралось думок в голові – кілометри,
І кожна жить право має святе.
Хто був на порозі хоч раз у смерті,
Той, мабуть, більше знає про те.
Життя – не безкрая життєва нива,
Де ти – то сіяч, то невмілий жнець,
Там кожен збирає власне жниво,
Поки відшукає життя кінець.
7.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845754
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.08.2019
Стоїть Чернігів з валом на плечі,
Де пушки сторожують спокій людям,
Удень напоготові і вночі,
Чи із Росії нападу не буде?
А нижче горне хвилечки Десна –
Надійна водяна то оборона.
Чи літо це, зима, а чи весна,
Чи осінь вербам жовті вдягне крони.
І куполи золочені теж там,
Тривогою впилися про майбутнє,
Й зерно надії в серці пророста:
Чернігів стане містом самобутнім!
Надійно тут заховані ключі
Від неньки України. Мов фортеця,
Стоїть Чернігів з валом на плечі,
І дзвони линуть в даль у кілька терцій.
13.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845061
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.08.2019
І знову смерть! І знову свіжа кров,
Пролита на скупу донецьку землю…
Це кров того, хто знав святу любов,
А кров є кров, а не вода озерна.
Злякала небо зранена земля,
Адже за сином вірним жалкувала…
Той крик почули люди іздаля,
Бо градом падав у сліди криваві.
Сліди ж ведуть у всі-усі кінці:
Волинь, Одеса, Львів, Чернігів, Суми…
Хрести… Хрести… Під ними – цвіт – бійці.
А з серця матері незримий горя струмінь.
14.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845060
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.08.2019
У осінь ранню літо заблукало.
В тумани сірі ранки одягло
Та й попливло хмаринкою над краєм,
Скупало ліс і поле, і село.
Посмакувавши росами рясними,
Трава стрічала промені ясні.
Тепло весняне й сонечко їй снилось,
Хоч не лились так весело пісні.
Ще осінь килимків не простеляла,
Але кленкам придбала помаранч,
Насіяла масляток на поляни,
Де грибники збиралися на ланч.
Берізки в сукнях, мов стрункі дівчата,
Дарують згубу-посмішку вітрам,
Тепер ось грибників прийшли стрічати,
А стрілась дивна осені пора.
Клини ще не тривожать журавлині
Високе небо й рівновагу душ,
Та вже вдяглась у кетяги калина,
Всіх ваблячи у лісі і в саду.
7.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844951
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.08.2019
Чумацьким шляхом світлим підперезана
Висіла над землею сонна ніч,
І плив по ній з невидимими веслами
Рогатий місяць поміж дивних свіч.
Зірки, зерном розсипані й віночками,
Губили дивне світло ізгори
На луг, зарослий темними дзвіночками,
У став, що сивим маревом курив.
Впивалася травиця срібноросами,
Ту прохолоду жадібно п’ючи,
Ішов по ній уже ногами босими
Веселий ранок, адже відпочив.
6.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844949
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.08.2019
Верховину нічка темна вкрила,
Зорі не сміялися згори,
І дірявлять ночі темні крила
Гостроверхі хлопці-явори.
Нічка ті дерева колисала,
Загортала гілля в дивні сни,
Стежку ранку росяну послала,
Дощиком щоб він заморосив.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844852
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.08.2019
За горизонтом сонечко сховалось,
Порозовів далекий небокрай,
Денна тривога з вечором стрічались –
Предвечорова затишна пора:
Тоді і спека вже не допікає,
І небо ще не вишило зірок,
Та солов’ї вже на цимбалах грають,
І комарям справжнісінький курорт.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844851
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.08.2019
Ніч останні зірки зібрала
Боячись розбудити землю…
Зацвіли угорі заграви,
Засивіли внизу озера…
Мокре марево, ніби димом,
Легко кутало сонні води…
В небі ж сонце – червоне диво –
По невидимій стежці сходить.
17.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844681
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.08.2019