codyein

Сторінки (1/74):  « 1»

ніколи нічого нікого не буде

світ  є  не  тільки  всім  тим,  що  ми  бачимо
можна  сказати,  що  майже  незрячі  ми
світ  наш  запертий  в  одне  видноколо
і  дальше  за  нього  не  видно  нічого
ніколи  нічого  нікого  не  буде
однакові  дії  однакові  люди
і  хто  ж  нас  розбудить
і  що  ж  нас  погубить
ніколи
нічого
нікого  не  буде

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723759
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.03.2017


Все пройде

усе  пізно  чи  рано,  та  з  часом  минає.  
за  минуле  триматися сенсу  немає,  

бо  ніщо  не  є  вічне,  й  проблеми  тим  більше.
набери  повні  груди  і  дихай  вільніше.

все  проходить,  і  грець  з  ним,  у  цьому  все  чудо  —
бо  завжди  після  бурі  світить  сонце буде,  

бо  завжди  все  що  бу́ло  — то  бу́ло,  й  немає.  
тільки  спогад  про  все  це  тебе  ще  тримає.  

то  забий!  бо  минає  все  добре,  все  зле.  
все  пройде!  то  живи  і  очікуй  нове.  

і  приймай  всі  удари  й  всі  щастя  хвилини,
усе  зле  відпускай  і  живи  позитивом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696231
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2016


Приведене в культ шарлатанство

Не  Бог  створив  світ,  а  світ  створив  Бога.
Кожному  свій,  подекуди  й  кілька.
Сліпо  задурені,  аж  до  знемоги,
повикидали  із  мізків  фільтри.
Ласо  смакуємо  тисячоліттями  
вбивчу  брехню,  лише  кожного  разу
щось  вирвуть  з  контексту,  і  для  розмаїття
впишуть  в  казки  свої  вигідні  фрази.
Вживлюють  монстра  в  свідомість  глибоко
і  кажуть,  що  це  —  непохитність  віри.
Й  ті,  хто  це  робить  —  сидять  десь  високо,
допоки  всі  ми́  стоїмо  на  колінах.
У  темних  кайданах  півмертва  мораль,
у  неволі  наказів  кому́  і  як  жити.
Небачені  янголи,  пекло  і  рай  
так  легко  нас  змушують  комусь  служити.
Служити,  щоб  жити.  Жити,  щоб  вмерти.
Щоб  Бог-шизофренік  впустив  в  своє  царство.
Живі  повчають  життю  після  смерті.
Не  дивно?  Приведене  в  культ  шарлатанство.
Та  людство  прокинеться,  пізно  чи  рано.
Та  як  все  це  станеться?  Мені  все  одно.
Тому  що  бажання  пізнати  незнане
завжди  рухало  світом  й  вперед  нас  вело.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688412
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.09.2016


алкоголізм

сяють  чорні  світанки
по  серцю  катаються  танки
спиртом  залиті  очі
потреб  як  у  тамагочі

море  бушує  у  венах
муки  закладені  в  генах
наче  вазон  із  хати  —
тільки  б  не  просихати

спиш  —  прокидаєшся  зранку
знову  заснеш  на  світанку
наче  недолюдина  —
дивна  бездумна  тварина

поділ  співіснування
алкоголю,  болю,  страждання
розірване  коло  з'єднати
лиш  пити,  ридати    і  спати

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687250
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.09.2016


забудь усе.

забудь  усе.  очисти  свою  душу.
забудь  моменти  щастя  і  тепла.
з  плечей  моїх  на  тебе  камінь  рушив,
та  витягну  тепер  його  сама.
забудь  момент  яскравого  прозріння.
забудь  думки,  що  лились  в  унісон.
забудь  про  те  взаєморозуміння.
забудь  контакт.  забудь  мій  телефон.
забудь.  усе  те  сказане  устами
розмилось  в  недосказаних  словах.
забудь  усе,  що  було  поміж  нами.
забудь,  ти  не  приходиш  більше  в  снах.
забудь.  ти  знаєш,  буде  тільки  краще  
обом  нам.  і  розтане  в  серці  лід,
і  все  повториться  не  один  раз  ще,
і  зникне  той  багаторічний  слід.
мої  думки  вже  влились  в  інше  русло,
і  погляди  змінили  напрям  свій.
в  душі  журба,  але  у  серці  —  пусто,
тепер  воно  лише  для  нових  мрій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2016


Мабуть, час всі буденні убити думки

Добровільно  закриті  у  власних  хатинах,
добровільно  обмежені  в  світі.
Ми  з  народження  аж  до  життя  в  домовинах
підсвідомо  у  себе  зариті.

Ми  обмежені  різного  виду  кордоном,
у  кайданах  нав'язаних  правил.
всі  життя  ідентично  ідуть  одним  колом,
ми  живем,  щоб  над  нами  хтось  правив.

Поміж  пальців  стікає  життя  неопізнане,
невідома  нам  рідна  домівка.
Всі  ми  зовсім  дурні,  а  гадаєм  обізнані  —
на  очах  наших  рожева  плівка.

І  минає  життя,  за  роками  роки,
всі  ми  зникнем  і  все  буде  вперше.
Мабуть,  час  всі  буденні  убити  думки,
і  на  речі  дивитися  ширше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685430
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.08.2016


біль.

як  набридло  щоразу  терпіти  цей  біль.
хоч  на  стіни  залізь,
хоч  розбий  усі  вікна!
він  приходить  до  мене  не  знати  звідкіль,
десь  із  темних  завіс
світанкового  світла.

так  набридло  щоразу  тримати  в  собі.
їсти  жмені  пілюль,
і  глушити  ридання.
і  щоразу  немов  проти  себе  йду  в  бій,
і  страждання  патруль
мене  мучить  до  рання.

так  набридло  щоразу  сміятись  усім
поки  біль  вивертає
жорстоко  кінцівки.
і  коли  це  мине?  невідомо,  а  втім,
може,  хтось  таки  знає,
як  це  зупинити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685091
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.08.2016


нехай доспіває

б'ю  дощем  по  землі,
намагаюся  змити  бруд  ваших  рук.

втопаю  у  млі.

градом  б'ю  по  голові,
може  дійдуть  думки  саме  ті.

хочу  вірити.

хочу  надіятись.

вітром  дму,
і  стираю  увесь  пил,
що  тонною  осідає  на  дні  ваших  душ.

чуєш?
пташка  співає.

ані  руш!
облиш,

нехай  доспіває...

20.04.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684860
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.08.2016


куля ночі

несамовито  вбитий  день,

який  таки  дістала  куля  ночі,
проникнула  наскрізно  до  світанку.

але  день  знову  оживає  ранком  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684853
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.08.2016


Машці Коту

Дівчинко,  тебе  поїдають  демони.
Безжально,  холоднокровно.  Але  де  вони?
У  темних  куточках  душі  вони  зародилися.
З  думками  та  кров'ю  по  тілу  твоєму  розлилися.

Дівчинко,  тебе  поїдають  монстри.
Змушуть  вкотре  взяти  у  руки  ніж  гострий.
Змушують  вкотре  їх  випустити  назовні.
Знову  спричинюють  муки  твої  невимовні.

Дівчинко,  тебе  закльовують  ворони.
Розкидають  шматки  тіла  твого  в  сторони.
Розвівають  тебе  над  містом  цієї  країни.
Перетворюють  мрії  і  шанси  на  щастя  в  руїни.

Дівчинко,  куди  твої  янголи  зникли?
Чому  так  рано  до  болю  їдкого  звикла?
Звільнись  від  темних  кайдан,  полети  до  неба.
Ти  зможеш,  знайдеш  в  собі  сили.  Я  вірю  в  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684196
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.08.2016


Назва зайва.

Зненацька  звалилася  градом  чистого  неба,
межи  гір  закарпатських  дерлась  по  моїх  нервах.
Ти  світила  очима,  вабила  смуглими  рухами,
кожен  день  обертала  на  муки,  ночі  —  задухами.

Ти  сміялась,  на  гойдалці  грала  ногою  кульгаво,
ти  читала  Кареніну,  пила  ти  вина  і  каву,
ти  зливала  у  мене  всі  рештки  своїх  емоцій,
засинала,  а  я  цілувала  тебе  у  очі.

Біля  тебе  мене  блискавиці  жваво  проймали,
терпкий  гамір  думок  —  Синевір.  Усе  затихало.
І  п'ять  днів  моє    серце  їли  таргани  з  голови,
п'ять  ночей  я  просила  мовчанням  тебе:  "обійми".

Чи  сліпа,  може,  була,  чи,  може,  ти  і  не  гадала,
що  таке  може  бути.  Ти  ба,  я  сама  і  не  знала.
Моїм  мізкам  потрібен  кисень,  серцю  антибіотик.
Відпускаю,  та  вже  не  забуду  твій  останній  дотик.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683937
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.08.2016


Проблеми

Страждання  —  зона  комфорту.
Проблеми  —  улюблена  доза.
Нещасним  бути  так  добре,
лежати  —  улюблена  поза.
Все  добре  ніколи  не  буде,
а  щастя  —  примарна  загроза.
Усе  щось  придумають  люди,
самі  собі  винесуть  мозок.
Жалість  —  як  ферум  для  крові,
увага  —  мов  перша  потреба.
Шмарклі  кілометрові
тягнуться  вище  неба.
Допоки  біда  не  спіткає
реальна,  що  ранить  душу,
ніхто  з  нас  проблем  не  знає,
та  всі  їх  терпіти  мусять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683725
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.08.2016


усі ми йдемо різними шляхами

усі  ми  йдемо  різними  шляхами.
дороги  побудовані  думками.
в  нас  свої  перешкоди,  свої  ями,
і  немала  стіна  помежи  нами.
усі  розходимся,  рано  чи  пізно,
ідемо  ми  до  мрій  своїх  наскрізно,
плекаєм  долю  різними  думками  —
будується  стіна  помежи  нами.
всі  ті,  хто  разом  був  колись  давно
розбіглись,  розлетілись  все  одно.
не  варто  сподіватися,  що  люди
назавжди  поруч  із  тобою  будуть.
одні  приходять,  інші  вже  зникають,
люди  по  різному  шляхи  плекають.
чиясь  дорога  перетне  твою,
й  почуєш  раптом  "я  тебе  люблю".
почуєш  раптом  ненависті  слово,
добра,  чи  зла,  а  може  й  іншу  мову.
буде  і  щастя,  та  буде  і  скрута  —
нам  головне  не  збитися  з  маршруту.
в  кінці  всі  стіни  стануть  парканами,
ще  мить  —  немає  стін  помежи  нами.
бо  головне  ж  бо  до  кінця  дійти
і  місце  у  житті  своє  знайти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682510
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.08.2016


світанки залиті червоною кров`ю

світанки  залиті  червоною  кров`ю
немає  більш  того,  що  звалось  любов`ю
немає  більш  того,  що  правдою  звали
усе  вже  убите,  усе  зруйнували

світанки  залиті,  червонії  хмари
чому  ми  робили  все  те,  що  не  мали
чому  ми  робили  все  те,  що  робили
що  було  —  пропало,  що  жило  —  убили

світанки  залиті  червоною  люттю
чому  безнадійно  ми  гнались  за  суттю
чому  сподівались,  хоч  ми  вже  все  знали
самі  собі  ям  на  шляху  накопали

світанки  залиті  червоним  туманом
чому  сліпо  жили  ми  самообманом
чому  все,  що  рвалось  в  собі  ми  тримали
хотіли  одного  —  не  те  обирали

світанки  залиті,  червонеє  небо
нічого  немає,  нічого  й  не  треба
бо  все,  що  так  болісно  нас  убивало  —
уже  не  уб`є.  все  навіки  пропало

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681149
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.08.2016


як багато ми робимо

як  багато  ми  робим,  щоб  здатись  важливими,
і  як  мало  ми  робимо,  щоб  бути  живими.
саморозвиток  вбитий  бажаннями  хтивими,
а  душа  замаскована,  щоб  бути  не  тими.

як  багато  ми  робим  речей  непотрібних,
і  як  мало  ми  бачимо  справжні  потреби
примітивні  недо́люди  творять  подібних,
що  живуть  лиш  за  принципами  "бо  так  треба".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681114
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.07.2016


відчутні удари

зірваний  голос  від  крику  та  болем  у  горлі  
відчутні  удари  моменту  розірваних  нервів.
стою  на  місці    або  лиш  кружляю  у  колі  —
чомусь  не  знаходяться  сили  для  інших  маневрів.

зламані  нігті  об  стіни  і  на  руках  ранами
відчутні  удари  моменту  втрати  контролю.
в  голові  хаос  та  запитуюсь:  чи  не  рано  я
втратила  глузд  та  здатність  керувати  собою?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679944
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.07.2016


Коли новий довбаний день. Продовження

О,  як  я  люблю  ці  невиспані  ранки,
Засунуті  штори,  прикриті  фіранки,
Коли  все  за  межі,  коли  все  за  рамки,
Коли  новий  довбаний  день.
І  знову  ж  ті  лиця,  
Мені  все  це  сниться.
Чому  б  не  піти  вам  усім  утопиться?
Ненависні  люди,
Чому  ж  ви  усюди?
У  мене  від  вас  аж  мігрень.

О,  як  я  люблю  напівсонні  ці  ночі,
утомлені  лиця,  заплющені  очі,
які  хоч  розбий  —  всюди  влізти  охочі,
Псують  мені  довбаний  день.
Усюди  залізуть,  
мов  миші  пролізуть,
збирайте  валізи,  валіть  десь  без  візи!
Ненависні  люди,
Коли  ж  вас  не  буде?
Мене  не  чіпайте  лишень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678883
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.07.2016


Не заболіло і не запекло.

Не  заболіло  і  не  запекло.
Лиш  засвербіло  трохи...  там,  під  серцем.
Чи  все  одно?  Чи  ні,  не  все  одно?
То  трохи  так,  немов  насипав  перцю.

Переболіло  вже,  перепекло.
Минулорічна  ще  броня  лишилась.
Чи  все  одно?  Та  ні,  не  все  одно...
Та  миттю  якось  мохом  все  покрилось.

Не  заболить,  ти  ба,  не  запече!
Гартуйте  не  тіла,  гартуйте  душі.
Хай  пошматують  краще  вже  мечем,
але  душею  залишайтесь  дужі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678821
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.07.2016


кінець

бо  все  ніщо,  усі  ніхто  і  крапка.
що  бу́ло  —  те  було́,  хай  йому  грець.
вхопились  за  старе  нові  початки  —
нехай  початкам  цим  прийде  кінець.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678569
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.07.2016


у медалі є безліч сторін

у  медалі  є  безліч  сторін,
у  сторін  також  безліч  медалей
хтось  біжить  наперед  навздогін.
хтось  біжить,  бо  тікає  подалі
десь  події  вже  творять  життя,
десь  життя  чиєсь  творить  події
хтось  не  думає  про  майбуття,
а  для  когось  майбутнє  лиш  мрія
з  жиру  біситься  ситий  народ,
а  голодний  нервує  без  жиру
мало  почестей  і  нагород,
мало  розуму,  тиші  та  миру  
у  медалі  є  безліч  сторін,
у  сторін  також  безліч  медалей:
ти  біжи  наперед  навздогін,
ти  біжи  без  упину  подалі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678112
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.07.2016


на гребені поваленої ночі

на  гребені  поваленої  ночі,
на  паралелях  превисоких  зір,
я  лину  в  даль,  чи  хочу,  чи  не  хочу,
я  б'юсь  як  звір,
я  рвусь  без  мір,
і  розчиняюсь  в  темряві  охоче

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676384
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.07.2016


о, музо!

о,  музо!  чому  ти  приходиш  так  пізно?
чи  то  дуже  рано?  чи  то  вже  коли?
чому  атакуєш  свідомість  наскрізно,
збираєш  докупи  далекі  думки?

чому  десь  в  чотири  нуль  два,  не  пізніше?
ти  мучиш  мене,    рвешся  із  голови.
та  де  ж  ти,  хороша,  бродила  раніше?
та  де  б  ти  не  була,  сюди  приходи.

02.07  
4:02

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675757
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.07.2016


залишити пустоту

чому  мені  так  боляче  дивитись
на  деградацію  таку  ясну?
і  ніби  більше  нікому  журитись,
наче  турбує  це  мене  одну.

нав'язані  всі  погляди  й  думки,
увесь  примітивізм  стандартних  дій.
і  думаю:  де  котяться  вони,
без  музи,  без  ідей  й  високих  мрій?

кому  потрібен  цей  сліпий  обман,
й  рожевії  не  окуляри  —  вікна.
безглуздий  і  брехливий  балаган
у  темряві  омитий  безпросвітно.

живуть  за  алгоритмом,  як  їм  сказано:
те  що  любити,  то  буде́  любов,
що  ненавидіти,  тe  безнаказано
поширювати  буде  всюди  кров.

"усі  не  як  усі"  —  думає  кожен,
"я  не  такий"  —  так  скаже  кожне  Я.
але  чи  хто  тут  вижити  так  може,
щоб  не  спаплюжити  своє  ім'я?

всі  моралісти  давно  аморальні,
і  все  що  добре  —  одне  божевілля.
де  усі  ваші  цінності  нормальні?
не  обійтись  мені  тут  без  свавілля.

нехай  я  буду  трохи  негуманна,
але  несу  я  світло  й  простоту.
така  мені  ідея  притаманна:
де  люди  —  залишити  пустоту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675594
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.07.2016


поспи.

по  дну  свідомості  стікають  сни,
з  ними  уривки  фраз,  картин  каскади  —
посеред  марень  сплутались  вони.
собаки  завивають  серенади.

і  байдуже,  що  ніч  така  чудна,
і  Місяць  обіймає  непомітно.
посеред  звивин  хмарка  десь  одна
кружляє  дуже  тихо  й  самоцвітно.

і  йде  дощем,  і  плаче  громом  гучно,
і  рве  думки  й  уяву  на  шматки,
і  просить  так  приємно  й  милозвучно:
поспи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675592
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.07.2016


зорі рядами

місто  мліє  жовтими  ліхтарями  ,
автівки  цілодобово  гуркочуть.
небо  без  місяця,  зорі  рядами
спустились  на  вулиці  й  плачуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674795
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.06.2016


Розмова

мої  перші  рядки  з  далекого  2007р.

—  Кицю,  мурко,  моя  мила,
де  ти  була?  Що  робила?
—  Я  засіла  під  віконцем,
спала  й  грілася  на  сонці.
—  Ну,  а  де  ж  те  сонце  ділось?
—  Десь  за  хмарки  закотилось.
—  Де  ж  ті  хмарки?  От  скажи!
—  Десь  із  вітром  утекли.
—  Де  ж  той  вітер?  Я  не  чую!
Щось  не  віє,  не  вирує.
—  Вітер  десь  в  траву  упав:
їй  подихати  він  дав.
—  Де  ж  трава  тая  шовкова?
—  Випасли  коза  й  корова.
—  Де  коза  й  корова  ділись?
—  У  хліву,  бо  вже  наїлись.
—  А  де  хлів?  Куди  іти?
—  Там  де  ліс.  Іди  вже,  йди!
—  Та  де  ж  ліс  той?  Я  не  бачу!
—  Блискавка  спалила,  значить.
—  Де  ж  та  блискавка  лиха?
—    В  димарі  пісні  співа.
—  Де  димар?
—    Он  він,  на  хаті,
хвильки  диму  волохаті.
—  Ой,  де  дим?
—  А  я  не  знаю.
—  А  чого  ж  ти  не  гляділа?
—  Бо  на  хаті  не  сиділа!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674529
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.06.2016


я — частина небес

мої  руки  тремтять.  серце  трикляте
впевнено  ломиться  об  ребра  білі.
я  неначе  ожила,  неначе  крилата,
гойдаю  у  небі  хмарини  сірі.

і  думки,  мов  блискавки,  б'ють  миттєво,
у  вухах  грає  музика  чистого  грому,  
дощ  тілом  моїм  стікає  чуттєво,
я  із  вітром  таємно  занурююсь  в  кому.

мої  руки  тремтять,  і  клітини  вібрують,
вилиці  зводить  імпульс  поривчастий.
я  —  частина  небес,  і  мене  лиш  почують
хмари  улюблені,  сірогривчасті.

розчинюся  у  них    кристалами  льоду
і  лину    додолу  стрімкими  ударами.
у  польоті  відчую    справжню  свободу,
розіб'юсь,  і  воскресну  знов  поміж  хмарами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674183
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.06.2016


дозволь своїм демонам жити з тобою

дозволь  своїм  демонам  жити  з  тобою,
собі  не  бреши,  що  вони  не  існують.
вони  дозволяють  лишатись  собою
і  поруч  усюди  завжди  чимчикують.
годуй  своїх  демонів,  [i]втілюй  бажання[/i],
нехай  заливаються  сміхом  жадоби.
прийми  у  свій  розум  ти  їх  [i]без  вагання[/i],
нехай  полікують  душевні  хвороби.
вони  —  це  ти,  справжній,  без  масок  моралі,
без  рамок,  обмежень  та  всіх  заборон.
бери  їх  з  собою  і  йдіть  десь  подалі
від  цього  суспільства  й  безликих  персон.
годуй  своїх  демонів,  будь  же  собою,
інакше  їх  роль  буде  дуже  проста:
живитися  будуть  вони  лиш  тобою  —
залишиться  тільки  обгортка  пуста.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674158
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2016


В коханні потреба існуватиме вічно

Час  летить  стрілою,  люди  міняються,
і  норми  життя,  і  їх  вподобання.
Тільки  єдине  —  душа  залишається,
хоче  простих  розуміння  й  кохання.

Все  швидкоплинне  та  все  перемінне.
Хай  усі  ми  ідемо    до  смерті  зустрічно  —
але  одне  залишилось  незмінне:
в  коханні  потреба  існуватиме  вічно.

Хоч  інші  вже  люди,  нове  виховання  —
це  покоління  глобальних  проблем.
Але  незмінне  залишилось  кохання,
вічно  палатиме  в  серці  вогнем.

Завжди,  незалежно  від  ери  та  року,
чи  в  розквіту  час,  чи  в  час  скрутних  криз,
з  коханням  —  людина  літає  високо,
без  нього  —  лиш  стрімко  падає  вниз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2016


Зимова депресія лоскоче шию

Зима.  
Зимова  депресія  лоскоче  шию,  
На  душі  тонкі  кігті  свої  гострять  кішки.  
Що  ж  це  робиться  часом?  
Думки,  
Я  вас  не  розумію.  
І  бажання  нема  ні  до  чого,  хоча,  може,  вина.
Зовсім  трішки.  
Темним  холодом  гріє  зима,  біль  кістками  гуляє,  
Наче  страх  поглинає  тверезі  здорові  думки.
Я  мов  птах,  що  летів,  
Та  присів,  
І  в  руках  помираю.  
І  полинули  з  мене  усі  ці  похмурі  рядки.
Може,  скоро  пройде,  може,  з  сонцем  вся  крига  розтане,  
Може,  кішки  в  душі  всі  поснуть,  і  настане  весна,  
Все  пройде,  
Зле  мине,  
І  усе  на  свої  місця  стане,  
І  назад  повертатися  сенсу  не  було  й  нема.

17.02

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673114
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.06.2016


так склалися хмари

так  склалися  хмари,  
повіяв  так  вітер
і  розмалювали  
це  небо  яскраво
заходило  сонце
й  додало  в  цей  витвір
проміння  останнє,
що  все  ще  палало

і  над  головою
барвисто  заграло
все  полотно  неба
й  розлилось  по  світі,
піднесення  добре
мене  упіймало,
і  хочеться  жити
заради  цих  митей

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673053
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.06.2016


діти

з  плином  земного  часу
у  процесі  біологічного  розвитку
чиста  дитяча  свідомість  зазнає  мутацій
викликаних  радіацією  дорослості

діти  щирі
говорять  все  що  думають  в  очі
власні  таємниці  замовчують
вони  ще  не  знають  неправди
і  їхні  дії  та  емоції  ще  не  спаплюжені
бажанням  здаватися  кращим
гарнішим
розумнішим
цікавішим  та  іншими  -ішим
якими  покрились  дорослі

вони  не  думають  про  наслідки
і  їхні  маленькі  катастрофи  зазвичай  ніщо
супроти  проблем  які  створюють  люди
самі  собі

і  в  цьому  їхня  краса  -
в  природності

та  згодом  дітей  вчать  боятись
нав'язують  вигадані  правила
тиском  страху  вчать  брехати

люди  закладають  в  дітях  той  фундамент
з  якого  дуже  скоро  виростуть  стіни
які  потім  з'являються  між  людьми

і  доводиться  спостерігати
процес  руйнування
виглядає  воно  ще  мале  
та  в  голові  суміш  дитини  й  людини
звучить  дивно

здається,  ніби  це  ті  самі  квіти  життя
і  багато  їх  дій  залишаються  такими  ж
та  під  призмою  натягнутих  нервів  
страху,  фальшу  та  вигадок
які  трохи  далі  за  12  починають  рватись  
і  бити  шаленим  фонтаном  
що  доходить  до  сліз

і  що  б  не  говорили  люди  про  людей
усі  ми  є  пластиліновими  фігурками
в  які  кожен  тикає  пальцем
допоки  не  вийде  щось  людиноподібне

що  далі  -  їм  байдуже
бо  далі  ти  сам
та  чи  ти?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672365
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.06.2016


один та по одному

Чому  з  дитинства  нам  далекого  й  близького
усі  твердять,  мов  здурені,  одне  і  те  ж:
один  —  це  не  сила,  один  —  це  є  нічого,
нам  одягають  рамки  цих  безглуздих  меж.

Адже  один  насправді  —    це  є  неймовірна  міць,
вулкан,  що  жде  моменту  свого  панування.
Один  —  може  змінити  все,  добром  чи  силоміць:
думки,  історію,  або  сенс  існування.

А  скільки  нас  таких?  Таких  от,  по  одному,
і  кожен  немов  робот  —    програма  деградації.
Мов  купка  сірих  хмар:  не  вистачає  грому,
і  не  беруть  нікого  найгірші  провокації.

Чому  нас  стільки  безліч,  і  по  одному  стільки?
Не  можем  щось  змінити,  не  можем  дати  рух.
Ми  лиш  існуємо.  Так,  ми  тут  існуєм  тільки!
Бо  кожен  онімів  вже,  осліпнув  і  оглух.

28.03

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672149
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2016


хто живе в океані на дні?

—  ви  готові,  діти?  
—  так!  так,  капітан!
—  я  не  чую!
—  так!  так,  капітан!
—  і...  
хто  живе  в  океані  на  дні?
невідомі  істоти,  створіння  чудні.
під  товщею  вод,  там,  десь  на  глибині.
хто  проживає  у  тій  темноті?
незнаний  край  підводних  примар,
зграї  водних  птахів  між  коралових  хмар,
невідомості  чорної  весь  ареал,
чиясь  мрія  незнана  й  незнаний  кошмар.
немов  світ  ірреальний,  всесвіт  чужий.
не  розкаже  нам  таємниць  вічно  німий,
не  покаже  нам  таємниць  вічно  сліпий,
що  настільки  багатий  й  водночас  скупий
океан.  неосяжна  мрія  людей,
невиче́рпний  ресурс  для  наших  ідей.
він  і  близько  й  далеко  від  цікавих  очей.
океан  запитань,  крапля  відповідей.
не  придумав  наш  ум  ще  такого  прибору,  
щоб  проникнути  глибоко  вниз,  а  не  вгору.
не  проникнемо  в  вод  незнаність  сувору,
не  втамуєм  думки  та  уяву  всю  хвору.
може  так  воно  треба,  щоб  нам  не  дізнатись,
що  за  чудо  чи  жах  там  може  ховатись.
не  пізнати  ніколи  океанських  скарбниць,
не  розкриє  ніколи  своїх  таємниць.

05.04

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671935
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2016


коли у тебе безсоння

коли  у  тебе  безсоння  —
ніколи  насправді  не  спиш
і  ніколи  насправді  не  прокидаєшся
та  ходиш  днями  спросоння
а  спав  чи  не  спав  —  не  збагнеш
в  реальності  марення  ти  залишаєшся

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671708
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.06.2016


Прожени павука

Прожени  павука,  
що  оплів  павутинням  твій  розум,  
Прожени  павука,  
що  метеликів  їсть  з  живота.
Він  ще  глибше  засяде,  
прилізе  й  проникне  в  твій  роздум.
Трансформує  твій  погляд  —
все  довкола  прекрасна  мара́
Прожени  павука,  він  втече  і  змішається  з  кров'ю,  
Він  поглине  усе,  що  лишилось  від  мізантропії.
Й  хочеш  —  не  проганяй,  ти  назвеш  це  створіння  Любов'ю,  
Впустиш  жити  у  серце,  і  зачиниш  на  ключик  надії.

2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2016


тільки мовчи

таке  прекрасне,  чарівне    мовчання,
бо  без  слів  говорить  усе  за  себе.
й  водночас  повне  дурниць  й  сподівання,
й  водночас  говорить  більше  за  тебе...
ховає  в  собі  потаємні  бажання,
і  правду,  і  думку,  і  горе,  і  біль.
мовчання  -  це  й  радість,  і  смуток,  зітхання.
не  скаже  й  розкаже  про  все  й  звідусіль.
мовчання  -  це  голос,  мовчання  -  це  тиша
усього,  що  рветься  сердито,    гучно,
усього,  від  чого  ночами  не  спиш  ти,
й  того,  що  не  потребує  озвучки.
мовчання  прекрасне.  якби  ж  розпочати
мені  і  всім  людям  зшивати  роти,
і  мовчати  мовчанням,  мовчки  мовчати.
ти  тільки  мовчи,  чуєш?  тільки  мовчи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671502
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2016


слова — то є не більше, ніж слова

знай,  що  слова  —  то  є  не  більше,  ніж  слова  завжди
і  за  спиною  другосортна  правда  всюди.
тверезої  межі  абсурдності  нема  й  куди
наприкінці  життя  свого  глядіти  будеш?
 
не  на  слова,  що  кимось  сказані  були  дарма
одного  дня,  вигадані  в  хворій  голові.
тому  що  першосортна  правда  тут  лише  одна:
важливо  те,  що  скажеш  ти  собі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670942
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2016


понавигадували

дехто  доводить  існування  бога.
деякі  сміливо  заперечують.
але  правого  між  ними  —  нікого.  
усе  не  так,  як  мислим.  безперечно.  
усі  ми  хочем  знати  все  відразу,
тому  й  богів  собі  понавигадували.
всі  помилкові  і  смішні  щоразу,
а  чи  є,  чи  нема  —  ми  не  відгадували.
і  так  безглуздо  комусь  поклоняємося.
відповіді  неправильні  черпаєм.
і  ще  його  законам  підкоряємося,
та  чи  є  він  у  дійсності  —  не  знаєм.
бо  маячні  повірити  —  це  легше,
аніж  одну  просту  річ  зрозуміти:
що  ми  живемо  востаннє  і  вперше,
і  цим  знанням  нам  не  оволодіти.

       бо  усе  що  сьогодні  ми  знаєм  —
       то  з  думок  та  уявлень  людини.
       між  церков  й  синагог  ми  блукаєм,
       ми  не  праві  щодня  й  щогодини.
       може,  ще  не  готові  й  не  час
       нам  дізнатись  немислиму  правду:
       хто  створив  все  що  є,  й  створив  нас,
       та  чи  все  це  існує  насправді.

і  живімо  допоки  життя  нам  дано,
нема  в  маячні  потаємного  змісту.
та  хоч  довге,  але  швидкоплинне  воно  —
хай  кожен  у  світі  живе  своїм  смислом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670361
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.06.2016


Космонавти

Десь  там,  на  зоряній  карті  світил,
Десь  поза  межами  наших  очей,
Літають  ті,  що  літають  без  крил,
Літають  там,  де  ні  днів,  ні  ночей.

Літають  там,  де  кожне  світило
Яскраве  чи  темне  —  складна  математика.
Щось  надзвичайне,  щось  надважливе,
І  дальні  вогні  —  це  найближчі  галактики.

Літають  десь  там,  де  немає  критичності,
Де  немає  ніякого  бруду  земного.
Де  збагнути  усе  —  замало  і  вічності,
Де  дозволиш  собі  почуватися  богом.

29.03

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670161
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2016


А ми народжені літати

А  ми  народжені  літати.
Прикуті  до  земної  тверді.
Нас  учать  крила  обрізати,
Нас  учать  жити  лиш  на  нервах.

Нам  обрізають  наші  крила,
Обмежують  великий  простір.
Розказують,  що  ти  —  людина,
Й  літати  людям  вкрай  не  просто.


Та  ми  народжені  літати,
Ми  —  діти  Всесвіту  зірок!
Наш  розум  здатен  окриляти,
Залишилось  зробити  крок.

29.02

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670160
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.06.2016


маніяк

як  мені  мило  чути  твої  крики,
як  любо  бачити  твої  страждання.
тихіше,  ти  руками  лиш  не  смикай,
дозволь  лиш  втілити  своє  бажання

я  бачу  блискіт  страху  у  очах,
і  все  ж,  які  вони  тоді  чудові!
не  смикайся,  бо  тільки  один  мах  —
залишиться  лише  калюжа  крові

о  афродіто!  вже  без  вороття,
ти  знерухомлена  в  моїх  мотузках.
не  смикайся,  бо  хочу  я  життя
ще  кілька  митей  дати,  боягузко

які  ж  прекрасні  сльози  твої,  перли
тремтиш  так  збудливо,  в  мені  вулкан.
знай,  всі  що  були  тут  —  давно  померли,
то  й  ти  не  вирвешся  з  моїх  кайдан

не  сіпайся,  любове,  хочеш  жити?
якщо  ще  хочеш  —  трішки  потерпи.
душа  цвіте  ножа  тобі  гострити,
а  ти  стогни,  красунечко,  стогни

які  ж  прекрасні  видаєш  ти  звуки
красивими  зашитими  устами.
які  ж  чудесні  є  усі  ці  муки.
які  ж  красиві  залишаю  шрами...

і  твоє  тіло  —  полотно  небесне.
моя  жага  —  то  гріх  не  осквернити.
і  поки  я  входитиму  в  твій  всесвіт,
і  ніж  входитиме  —  можеш  ревіти.

і  поки  з  ран  твоїх  фонтани  крові,
а  відголос  переростає  в  тишу,
саме  такої  хочу  я  любові:
зв'яжу,  уб'ю,  згвалтую  і  залишу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669775
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.06.2016


моя параноя (не втрачайте голови)

невизначеність  емоцій  ускладнює  мені  життя.
приплив  тривоги...
страху  в  очі  знову  дивлюся  я.
чого  боюся?  
я  не  знаю,  лиш  хаос  в  голові  —
то  накриває,  відпускає...
набридло  це  мені.
ношу  з  собою  параною,  як  фото  в  гаманці,
бо  вона  моя...  
моя,
моя!
набридло  це  мені...
здається  наче  темрявою  весь  розум  заливає.
куди  ховає  темрява?  куди  мене  ховає?
життя  так  тісно  зв'язане  з  моєю  головою:
за  мить  усе  прекрасно,  ще  мить  —  знову  параноя!

                                             де  б  ви  не  були,  з  ким  й  коли  —
                                             хай  буде  те,  що  буде.
                                             лиш  не  втрачайте  голови,  
                                             лиш  не  втрачайте,  люди...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669578
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.06.2016


неусвідомленість

[i]я[/i]  є  мізерна  крапка  [i]на  прямій  життя  Всесвіту[/i]

та  не  менш  [i]важлива  частина  планетарних  подій[/i]

моя  н  е  у  с  в  і  д  о  м  л  е  н  [i]і[/i]  с  т  ь  [i]усіх  земних  процесів[/i]

породжувала  хибні  думки  [i]й[/i]  незрозумні  дії:


усе  [i]у  світi[/i]  нашому  таємне  та  непізнане

і  [i]ми[/i]  тут  поки  [i]граємо  велику  гру[/i]  обізнаних

нам  складно  усвідомити  масштаб  [i]життя[/i]  реального

і  всі  що  є  знання  людські  малі  проти  глобального

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668956
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2016


укриття не врятує життя

укриття  не  врятує  життя
захистить  від  уламків  лиш  тіло
стане  точкою  невороття

стане  відліком  

вибухівки

з  тротилу

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2016


Людина людиною хвора

Людині  потрібен  простір.
Людині  потрібна  тиша.

Здається  усе  так  просто.
Та  щось  невимовно  тисне.

Людині  потрібен  спокій.
Людині  потрібна  воля.

Разо́м  чи  поодиноко
у  кожного  своя  доля.

Людині  потрібне  небо.
Людині  потрібні  зорі.

В  людини  в  людині  потреба.
Людина  людиною  хвора.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668599
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.05.2016


коли Місяць зійде з орбіти

коли  Місяць  зійде  з  орбіти
й  розлетиться  уламками  в  сторони
коли  кожна  зоря  розгориться  холодним  світлом
хрести  виростуть  наче  квіти
та  вже  не  позлітаються  ворони  
й  запанує  хаос  над  голодним  нікчемним  світом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668591
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.05.2016


Влада воює.

2015

Влада  воює,  так-так,  воює  зі  своїми  людьми.  
Тягне  війну,  що  гібридною  звуть,  як  за  яйця  кота.  
Там,  у  червоних  кріслах  у  півколі  засіли  вони  —    
це  вбивці  людей,  вбивці    держави.  Це  імперія  зла.  

Влада  активно  воює  проти  своїх  же  героїв,  
"Слава  Вкраїні!",  героям  не  слава  —  "Героям  тюрма!"  
Вони  —  то  еліта,  а  ми  для  них  лише  купка  гною.
Агов,  народе,  ти  що?  Підведись!  Убивати  пора!  

Наш  ворог  не  так  той  москаль,  як  наше  правління,  
Купаються  в  грошах,  башляють  собі  закордон.  
Все  ж,  ніколи  не  гризло  відчуття  їх  сумління?  
"Мамо,  скажи  мені,  а  чого  ж  я  такий  гандон?"  

Наш  підлий  пилок,  якого  ми  самі  вибирали  
посадить  АТОшників,  нациків  й  свідомих  людей.  
А  ви  будьте  такими  ж,  бидло  тупе  й  ліберали,  
ця  країна  помре  без  радикальних  дій  та  ідей.  

А  нас  нагнули  раком  і  тяжко  входять  нам  в  жопу,  
нас  давно  обікрали  і  тягнуть  останні  труси.  
Ну  вам  що,  людішкі?  "Європа!  Ми  хочем  в  Європу!"  
Вам  черв'як  із  Рошену  давно  продірявив  мозги.  

Ми  повинні  воювати!  За  свободу,  честь,  державу,  
проти  жида,  міністра,  депутата,  тупого  мєнта,  
знайти  на  девяносто  пять  відсотків  бидла  управу,  
врятувати  країну.    Ей,  люди!  Схаменіться,  пора!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668561
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.05.2016


кожному з нас приблизно 14 мільярдів років

кожному  з  нас  у  цьому  світі    
приблизно  чотирнадцять  мільярдів  років
кожен  атом  нашого  тіла  
зародився  в  момент  великого  вибуху  
миттю
кожен  промінь  душі  -
це  яскравого  світла  швидкі  й  широкі  потоки
кожен  із  нас  був  світлом  і  темрявою,
фіолетом,
синявою  
і  блакиттю
кожен  із  нас  
залишається  частиною  всесвіту
невід'ємною
кожен  із  нас  
у  світовому  процесі
є  і  руйнатором  
і  творцем  великим
кожна  людина  
все  ще  є  надзвичайно  таємною,
наче  всесвіти,
та  перед  лицем  космосу
кожен  із  нас  
в  той  час  
буде  безликим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668519
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.05.2016


нова ера

нова  ера  —  ера  ідіотів.
на  фоні  у  космос  польотів  
занепадає  цивілізація.
світ  давно  поділився
на  поверхню  та  каналізацію.
в  потоці  дебілів
ще  тягнуться  руки  несмілі
потонулих  умів  —
генії  серед  нас.
і  всьому  настане  свій  час:
або  апокаліпсис,
або  життя.
і  ми  обома  ногами  стоїмо  
і  у  першому,
і  у  другому.
тут  вже  давно  не  назвеш  когось  другом,
тут  вже  давно  твоя  ціна  —  ціна  твого  споживання:
чим  більше  —  тим  краще.
чим  більше  —  тим  гірше.
тут  уже  всі  поняття  спотворені,
для  чого  ми  створені?
невже  для  того,  що  ми  маєм?
потомки  великих  Майя
та  інших  великих  цивілізацій.
та  у  всіх  одна  доля  —  усі  з  часом  зникали.
і  зникнемо  ми,  рано,  чи  пізно.
бо  ми  своїми  діями  наскрізно
прискорюємо  знищення.
самознищення.
інкстинкти  тваринних  утіх  
і  синдром  надмірного  споживання,
викиди  понтів    —
давно  вже  спотворили  таке  світле,
оте,  що  звалось  коханням,
естетикою,
мораллю.
та  ще  залишились  ті,  що  люблять  котів,
що  бережуть  в  собі  все  те  первозданне.
і  хочеться  вірити,  що  це  не  кінець,
що  ми  ще  виберемся  з  цієї  ями,
що  не  зведем  планету  нанівець...
якби  ж  ми  бачили  світ  іншими  очима.

[i]08.03[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667786
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.05.2016


як добре жити нам в тумані

як  добре  жити  нам  в  тумані,
тонути  скрізь  в  сліпій  омані,
вірити  богу  та  рекламі  
і  потопати  у  бедламі.
важливі  нам  круті  айфони,
а  також  інші  телефони,
крім  того  шмаття  й  різний  хлам  —
глобальне  не  цікаве  нам.
примарні  спогади  і  речі,
які  здаються  нам  доречні,
але  яких  давно  нема,
бо  все  це  знищує  пітьма.
малюєм  колами  майбутнє  
лише  своє,  таке  безсутнє.
і  обертом  йде  голова  —
такі  пусті  усі  слова,
які  здаються  нам  важливі,
поки  живуть  всі  на  наживі,
і  штучно  створюють  проблеми,
та  вішають  на  всіх  емблеми.
плювати  всім  на  ту  мораль  —
ми  всі  поринем  в  темну  даль.
в  світі  "любові"  та  "добра"
ми  нині  є  —  завтра  нема

[i]03.03[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667784
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.05.2016


і вкотре не сплю я

я  вкотре  поскаржусь  на  втомлені  очі,
на  поганий  зір  й  гострий  головний  біль.
і  вкотре  не  сплю  я  цілісінькі  ночі,
вже  кілька  субот,  також  кілька  неділь.
чи  це  вже  режим,  а  чи  може  то  розлад:
втратила  будь  які  відліки  часу.
прискорюю  нервів  своїх  напіврозпад,
лежу,  і  слухаю  шум  автотраси.
думки  підхопити  не  так  вже  і  просто,
не  знаю,  хороші  вони,  а  чи  злі?
і  ввесь  оцей  темний  навколишній  простір
так  тихо  й  глибоко  вмістився  в  мені.
а  так  хочеться  раз  —  і  викинуть  мізки,
забути  про  тіло,  поринути  в  сни,
зібрати  докупи  примарні  обрізки
і  вимкнути  нервів  своїх  двигуни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667326
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.05.2016


бувають моменти

бувають  моменти

коли  не  хочеться  нічого

і  стаєш  як  мертва  риба
і  лиш  ковзаєш  за  течією
на  поверхні

твій  рибалка  тебе  покинув
і  вудочка  давно  зламалась

здається,  наче  сенсом  життя
було  лиш  те,  
щоб  для  когось  спійматись

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667054
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.05.2016


яким буде апокаліпсис за вашим сценарієм?

яким  буде  апокаліпсис  за  вашим  сценарієм?  

повстання  мертвих?
друге  пришестя  Христа?

поширення  вбивчого  мутагенного  вірусу?  
потужне  стихійне  лихо?

це  буде  гучно?  чи  може  тихо?

ядерна  катастрофа?
масовий  голод?  
врізання  об  Землю  комети?

як  ви  уявляєте  собі  кінець  наших  днів?

кінець  нашої  планети?

розрив  у  чорній  дірі?
вторгнення  інопланетних  істот?
знищення  атмосфери?

невдалий  корпораційний  експеримент?

що  ви  будете  робити,  коли  все  ж  настане  цей  момент?

ми  йдем  до  кінця?
чи  кінець  йде  до  нас?
як  думаєте,  коли  настане  цей  час?

яким  він  буде?

що  робитиметься  з  людьми?
і  що  робитимуть  люди?

мені  здається,  
все  станеться  так,
як  ніхто  не  гадав,
як  ніхто  і  не  знав,
не  передбачали  ні  Майя,
ані  футурологи,
ані  науковці  з  усіх  країн  та  континентів,
перед  лицем  смерті  у  нас  не  буде  жодних  аргументів.

але  з-посеред  усіх  уявлень  людини  та  інформаційної  пропаганди,
в  голову  приходить  найстрашніший  варіант  подій:
апокаліпсис  розпочався.  
непомітно  для  нас  прогресує,
ви  тільки  пригляньтесь  до  наших  дій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666872
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.05.2016


А я закохана у світ…

А  я  закохана  у  світ:
такий  таємний  та  прекрасний,
такий  жахливий  та  нещасний,
що  помира,  як  квітів  цвіт  
 
А  я  закохана  в  річки:
такі  живі,  яскраві,  чисті,  
такі  брудні,  в  смітті  та  листі,
по  дні  прокладені  стежки  
 
А  я  закохана  в  ліси:
такі  густі,  зелені,  вічні,  
такі  пусті,  такі  трагічні,
пеньки  —  мов  смерті  полюси  
 
А  я  закохана  в  повітря:
що  чистим  подихом  вирує,
що  загазоване,  парує,
над  трупом  нашого  століття
 
А  я  закохана  у  світ,
а  я  закохана  до  болю,
усе  б  віддала,  навіть  волю,
щоб  знов  розквіт  тих  квітів  цвіт...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2016


лишаючи слід рожево-червоний

[i]один
два
три
з'являються  лінії
мов  на  воді  лілії
легко  пливуть
лишаючи  слід
рожево-червоний
гострим  кінцем
мені  шкіру  рвуть[/u]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666778
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.05.2016


Не викидайте тварин. (Думки покинутого котика)

Ви  мене  залишили.  Я  наче  сміття.
Мов  поламана  іграшка.  Й  моє  життя
не  турбує  вас  більше.  Куди  мені  йти?
Де  сховатись?  У  кого  тут  душу  знайти?

А  я  так  вас  любив.  Хоч  і  добре  не  знав,
але  поруч  в  ногах  я  завжди  засинав.
Та  ви  так  повелись,  наче  я  не  живу.
І  хто  знає,  я  тут,  мабуть,  справді  помру.

Я  ходив,  я  шукав,  розійшлися  шляхи  —  
я  не  знаю  куди  ви  мене  принесли.
І  не  знаю  чому.  Що  зробив  я  не  так?
Залишився  один  і  живу  абияк.

І  кросівком  важким  вже  отримав  не  раз,
і  наслухався  я  найбридкіших  образ.
Загнав  страх  мене  на  високі  дерева.
От  і  все,  це  є  моя  точка  кінцева.

Кудись  зник.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2016


Ам і Ма

в  голові  пустота  .
невагомість.
нічого.

я  неначе  німа.
нерухомість.
нікого.

а  свідомість  —  чиста.

це  космічний  політ.
інший  вимір.
відкрила
у  собі  новий  світ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666419
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.05.2016


Час не іде. Не лине. Не біжить.

Час  не  іде.  Не  лине.  Не  біжить.
Він  не  спливає,  лиш  стоїть  на  місці.
Життя  минає.  Й  кожну  його  мить
рахують  часоміри  попелисті.

А  час  стоїть.  Ніде  не  поспішає  —
йому  усе  одно.  Він  є  й  нема.
Та  лиш  життя,  воно  —  не  почекає.
Дивись,  не  проживи  його  дарма.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2016


О, поезіє, моя любове!

Крізь  віки  шелестять  сторінками,
І  хвилюють  душевнії  струни.
Переповнені  почуттями
І  святі,  немов  руни.
Мов  реальність  нову  відкриваєш,
Немов  з  серця  читаєш  всю  душу.
І  смієшся,  над  небом  злітаєш.
Нащо  нерви  ворушиш?
Буде  вічне  могутнєє  слово
Побудоване  в  ніжную  риму.
О,  поезіє,  моя  любове!
Ти  живи  без  упину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2016


Коли новий довбаний день.

О,  як  я  люблю  ці  невиспані  ранки,
Засунуті  штори,  прикриті  фіранки,
Коли  все  за  межі,  коли  все  за  рамки,
Коли  новий  довбаний  день.
І  знову  ж  ті  лиця,  
Мені  все  це  сниться.
Чому  б  не  піти  вам  усім  утопиться?
Ненависні  люди,
Чому  ж  ви  усюди?
У  мене  від  вас  аж  мігрень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665457
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.05.2016


роздерта спалена книга

криза.  відчай.  сум'яття.
роздерта  спалена  книга.

вигоріло  все  її  життя,
залишилась  інтрига.

обкладинка  спотворена.
вицвіли  кольори.

ах,  ким  же  вона  створена?
чиї  ці  всі  світи?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665450
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.05.2016


а душа швидша за тіло

...бо  душа  швидша  за  тіло,
вона  відчуває  все  вмить.
і  тільки  через  час  тіло  зможе  осягнути
лиш  деякі  аспекти  
внутрішніх  переживань.

деколи  якось  невміло
тіло  стоїть,  а  душа  біжить...
і  через  сотню  процесів  зможе  збагнути
невимовні  ефекти
душевних  страждань.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665126
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.05.2016


Забутись. Забити. Забутись? Забити?

Заглянути  в  себе.  
Забутись,  
забити.  
Жар  нервів  своїх  
відчайдуш  
погасити.
Забутись.  
Забити.  
Забутись.  
Забити.  
І  вирішити,
що  ж  робити?  
Тримати  тремтіння  
без  остраху  в  со́бі.  
Набратись  терпіння  —
не  властиво  особі.  
Забутись?  
Забити?  
Забутись?  
Забити?  
Ні  те,  ні  інше.  
І  те,  і  інше.  
Я  сильна,  
поки  я  буду  любити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664955
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.05.2016


Завтра не існує

Завтра.
Завтра.  
Завтра.  

Завтра  не  існує,  чи  ви  знали?
Я  засинаю,  і  все  одно  прокидаюся  сьогодні,
збираючи  фрагменти  снотворної  безодні  —  

завтра  просто  нема.  
Завтра  вкрали.

Завтра  нагло  сховали  Сонце  та  Зорі,
що  працюють  нарізно,  позмінно,  але  у  парі.
Завтра  тихо  ховається  в  твоїх  хаотичних  думок  хмарі.

Завтра  зберігає  усі  бажання,  
мрії,  дії  чи  плани.
Завтра  підбурює  лінь  схопити  мене  у  свої  кайдани.

Завтра  —  мов  цвинтар  буття,
мов  скриня  під  товщею  землі,
де  сховано  половину  життя.
І  там  я  не  одна.  
І  ми  там  не  одні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664404
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2016


Навчися думати

Навчися  думати.  Знаєш,  думати  треба  відповідально.
Думка  —  це  початкова  стадія  матеріального.
І  я  можу  сказати  точно  те,  що  90  відсотків  твоїх  страждань
це  наслідок  нездорових  думок,  марних  переживань.

Думай  розмірено.  Знаєш,  думка  насправді  велика  сила.
Думка  може  убити,  а  може  дати  могутні  крила,
може  вказати  шлях  до  чогось  нового,  чогось  прекрасного.
Може  зробити  з  тебе  щасливого,  або  нещасного.

Тож  думай  з  розумом.  Думай,  друже,  про  що  ти  думаєш.
Від  думок  ти  стаєш  дужий  і  від  них  ти  нездужаєш.
Подумки  ти  можеш  дати  квітку  чи  встромити  в  спину  ножа,
Думка  це  те,  де  дорога  назад  водночас  і  є,  і  нема.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664401
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2016


потік свідомості, за нею тьма

фракталами  фракталами  фракталами
потік  свідомості,  за  нею  тьма
у  чорні  діри  газовими  хмарами  
полинула  у  мряку  голова
у  точку  найсильнішого  тяжіння
де  все  що  є  так  просто  розірве
залишиться  від  цього  животіння
радіаційне  марево  ясне

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664156
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.05.2016


починаючи і продовжуючи ланцюг життя, аж до Нескінченності

А  що,  якщо  все  наше  життя,
ввесь  відомий  науковцям  час  існування
нашого  Всесвіту  —
насправді  не  наше?
А  що,  якщо  ми  лиш  мікроатом
одного  великого  організму,
і  всі  наші  біди,  усі  наші  катаклізми  —
це  його  внутрішня  боротьба?
Що,  якщо  всі  наші  війни  —  це  його  війна?
Що,  якщо  він,  чи  вона,
схожа  до  нас  субстанція,  
з  мисленням,  душею  і  почуттями?
Що,  якщо  воно  хворіє  тим  часом,
який  ми  називаємо  днями?
І  всі  наші  хвороби  —  це  його  журба.
А  що,  якщо  він  чи  вона,  це    те  саме,
що  люди  звуть  Творцем,
Богом,  чи  іншими  іменами?
А  що,  якщо  ми  дійсно  того  подоба?
Чи  задумувався  ти  на  мить,
що  у  глибинах  нашого  тіла,
десь  на  орбітах  атомів  літають  всесвіти?
Безліч  всесвітів!
І  всі,  кожне  суще  живе,  подібне  до  нас,
страждає  там.
Страждає  масово  від  твоєї  депресії,
Бореться  спільно  із  твоїм  стресом,
І  мріє  твого  щастя,  називаючи  його  раєм.
Може,  від  кожного  нашого  помислу,  
злого,  чи  сумного,
там,  всередині  нас,  хтось  помирає?
А  може,  і  цілі  всесвіти?
Може,  кожен  із  нас,
так  само  є  Богом,  
Творцем,  починаючи  і  продовжуючи
ланцюг  життя,  
аж  до  Нескінченності.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663979
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.05.2016


Все нормально в тих, в кого все нормально

Все  нормально  в  тих,  в  кого  все  нормально.
Я  сиджу  в  телевізора  штучнім  освітленні,  
де  в  прямому  ефірі  вкотре  найактуальніше
все:  політика,  агресія,  на  чім  люди  схиблені.

Знову  мертві,  знову  молоді,  моє  покоління.
Ідіотизм  чи  тероризм?  У  відповідь  —  тиша.
Гірко  розуміти,  що  людина  та  всі  її  вміння
у  цій  коробці  є  лише  піддослідною  мишею.

[i]2015[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2016


погано шукаємо, не туди дивимось

якщо    не  знайшли  ще  —  погано  шукаємо
якщо  ще  не  бачили  —  не  туди  дивимось
якщо  не  пояснюєм  —  значить  не  знаємо
якщо  це  не  прямо  —  то  ми  кудись  хилимось


[i]**для  тих,  хто  вміє  читати  між  рядків[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663742
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.05.2016


Істина одна

А  в  світі  істина  одна:
немає  істини  у  світі.  
У  кожного  вона  своя,  
і  кожна  варта  тільки  миті.  

Ми  чуєм  те,  що  хочем  чути.  
Ми  бачим  те,  що  краще  нам.  
Забудем  те,  що  варт  забути,  
а  не  забудем  —  лишим  шрам.  

А  в  світі  істина  єдина:
у  світі  істини  нема.  
Лиш  пам`ятай,  що  ти  —  людина,  
що  мислиш,  дієш.  Що  жива.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663640
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2016


ядерні боєголовки націлені в вічність…

ядерні  боєголовки  націлені  в  вічність  окутану  страхом
і  всі  боєприпаси  стрілятимуть  в  землю  та  воду
час  камінням  важким    летить  вільно  до  вірного  краху
а  руйнація  й  смерть  виправдовують  винагороду

і  лиш  думка  одна  й  заблистить  усе  жовто-яскраво
хвилею  до  небес  ринуть  рештки  марного  існування
очей  третіх  для  тлінного  мозку  виявилось  якось  мало
рани  чорної  солі  не  вирішують  більше  питання

світи  внутрішні  мільйона  голів  більше  сенсу  не  мають
і  Земля  сумно  спить  та  хрипить    в  тихому  напіврозпаді  
тіло  —  атоми  космосу,  а  душа  таки  не  помирає
що  приречена  вічно  ридати  в  міжзірковому  просторі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663564
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2016


Ми всі пливем в одному кораблі

Ми  всі  пливем  в  одному  кораблі  
і  тонемо  у  Всесвіту  глибинах.  
І  всі  разом,  і  кожен  по  собі,  
і  всі  разом,  і  кожен  по  чужинах.  

Ми  всі  пливем  в  одному  кораблі,  
дрейфуєм  між  космічних  океанів.  
Та  от  біда,  бо  на  борту  дурні:  
самі  руйнуєм,  самі  розбиваєм.

Ми  всі  пливем  в  одному  кораблі,  
який  несе  нас  крізь  простори  часу.  
Ми  в  війнах  загазованій  імлі,  
у  грошах,  владі,  серед  тисяч  масок.  

Ми  всі  пливем  в  одному  кораблі,  
ми  все  руйнуєм  ззовні,  з  середини,  
і  скоро  ми  опинимось  в  дірі  
сотвореній  бажаннями  людини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663513
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.05.2016


Вище наших голів

Завислі  душі  в  стратосфері,  
У  рай  не  долетіли.
Куди  подіти?  Куди  поділи?

Завислі  душі  в  стратосфері,  
У  рай  не  долетіли.
Куди  подіти?  Куди  поділи?

Там,  десь  вище  наших  голів,
Мільйони  Ведмедиць,  мільярди  Стрільців,

Що  палають  не  днями,  й  не  місяцями,
Що  пов'язані  з  нами,  з  чиїмось  серцями.

Усе  це  над  нами,  й  насправді  -  це  ми.
Велика  людина  сред  зір  та  пітьми,  

Маленька  людина  сред  зір  та  пітьми.
Ми  не  знаєм,  як  насправді  це  бути  людьми.

Наші  очі  не  дивляться  вище  голів,
Наші  очі  не  бачать  нашої  суті  —
Ми  маленька  піщинка  серед  Стрільців,  
Що  ніким,  окрім  нас  же,  іще  не  забута.

Над  твоєю  головою  розсіяна  вічність,
Ми  усі  з  головою  у  Всесвіті  плаваєм,
Але  ти  глядиш  тіло,  а  тіло  не  вічне,
А  душа  твоя  частка  цієї  управи.

Там,  не  в  раю,  в  космічній  глибині  
В'ється  чорна  матерія  із  наших  душ,
І  яскрава  жарина  у  кожній  зорі
Нам  показує  шлях  і  освітлює  глуш.

І  навіщо  вигадувать  всяких  богів?
І  навіщо  кланятись  незвідано  кому?
Бог  -  це  Всесвіт.  Він  тут,  вище  наших  голів,
Оступись,  озирнись,  підведи  очі  вгору.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663493
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.05.2016