Анастасія Оніщук

Сторінки (1/22):  « 1»

***

тепер  ти  знаєш,  чому  урагани  
називають  саме  людськими  іменами  -  
вони  в  силі  зрівняти  тебе  із  землею.  
і  краплі  дощу,  що  розбиваються  об  неї,  
перетворюються  у  щось  єдине  і  в'язке.  

насправді  у  них  немає  нічого  спільного...  
однак,  вони  є  нероздільними,  
бо  всі  процеси  давно  відомі  і  необоротні  -  
так  було  завжди.  

зажди.  
чуєш?  

ТИ  БУДЕШ  ЩАСЛИВОЮ  
це  так  просто....  
я  тобі  обіцяю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2017


--

будь  ближче  до  мене  в  цей  місяць  недуг
кутай  шарфом  у  час  суму  й  простуди
стирай  сухі  губи
напувай  мене  чаєм  у  центрі  за  рогом
дихай  зі  мною  асфальтом  і  смогом  
дивися  на  мене  як  вперше
і  смійся  щиро
так  як  ні  з  ким  не  сміявся.

будь  мені  другом
знімай  зі  мною  напругу
тамуй  спокій  і  тугу  
пірнай  в  моє  море
де  невгамовні  хвилі  вирізають  арки  в  гротах  

шукай  себе  у  моїх  рядках.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2017


31

-  просто  є  низка  причин,  за  яких  ти  залишаєшся  з  нею
береш  її  тіло,  говориш  з  душею
для  цього  мало  бути  самодостатнім,
і  раптом  світ  не  ділиться  більше  на  статі
немає  героїв
імен
нікчем
і  багатих...

є  ти,
хто  носить  її  ім'я  на  кінчику  свого  язика.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743479
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.07.2017


Мамі

Ми  нечасто  бачим  їх  сплячими,  
Вони  чекають  нас  за  віконною  рамою.  
І  коли  вночі  було  лячно  нам,  
Ми  під  ковдрою  грілися  з  мамою.  

Коли  слів  не  вдавалось  стулити  до  купи,  
І  було  нестерпно  та  боляче,  -  
Мама  брала  нас  до  себе  на  руки,  
І  ми  чули,  як  вона  молиться.  

Коли  знову  дров  наламали  ми,  
Коли  світ  повертається  спиною,  
Ми  так  хочемо  бути  із  мамою,  
Яка  вчила  нас  бути  сильними.  

Ми  ховаємось  у  соцмережах  і  статусах,  
Та  якими  б  не  здавались  незламними,  -  
Із  чужими  ми  завжди,  мов  кактуси,  
Помовчати  хочеться  з  мамою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733220
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.05.2017


***

я  -  посудина,  будь  рідиною.
не  заповнюй  собою
аж  до  країв  -  наші  сили  не  рівні.
ти  -  хвиля  в  шумний  час  прибою,
що  здіймається  зранку,  й  стихає  опівдні.

ти,  ганяючись  за  скаженими  ритмами,
просто  не  витримав.
справді,  комусь  ми  здаємось  незримими.
і  поки  час,  як  у  кіно,  біжить  титрами,
я,  доки  дихаю,  говоритиму  римами.  

будь  певен,  усі  ми  якось  обмежені.
часом  -  дещо  збентежені.
поглянь,  ти  тримаєш  найкраще  в  жменях  -
не  даєш,  але  завжди  хочеш  одержати.
думаєш,  цього  разу  не  здавить  в  легенях?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724738
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2017


кратер

не  спиться
не  мовиться  і  не  пишеться
ти  чекаєш  допоки  не  схибнешся
і  круги  під  очима
мов  циркулем
та  так  дрібно  що  навіть  не  зиркнути

прокидаєшся
не  торкаєшся  і  не  каєшся
ти  не  з  тих  хто  швидко  ламаються
ти  навмисне  
ховаєш  єство  поза  ґратами  
у  безодні  імпактного  кратера


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2016


Ракурс

можна  писати  про  твої  зелені  вологі  очі  й  не  знати  що  з  цукерок  ти  любиш  "Корівку"
що  купив  класне  пальто  але  взимку  у  ньому  холодно  і  ти  не  можеш  тримати  спину  рівно
що  хочеш  покинути  це  до  біса  комфортне  місто
бо  таким  як  ти  тут  стало  затісно.

можна  писати  про  твої  криві  зуби  про  лінію  між  тонких  губ  і  не  знати  що...  що  у  тебе  головний  біль  від  білого
що  ти  терпіти  не  можеш  коли  тебе  вдарити  й  одразу  кричиш:  "Як  ти  посміла!"
що  з  усіх  найпрекрасніших  місць  на  Землі  ти  б  вибрав  стіни  гірської  Петри
і  що  ти  б  неодмінно  вподобав  ніч  короткого  метру.

чорт,  про  тебе  можна  скільки  писати...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2016


Ранок бере початок

Ранок  бере  початок  від  сопіння  з  твоїх  вузьких  ніздрів,  
Ховає  пунктир  горизонту  під  твоїми  важкими  повіками.
Здавалось,  такі  однакові,  насправді  ж  -  ми  дуже  різні  
I  каву  п'ємо  переважно  користуючись  різними  стіками.

Ранок  бере  початок  там,  де  ми,  розправивши  руки,
Хапаємось  за  кожне  слово,  щоб  не  стати  байдужими:
Я  вкотре  сідаю  за  вірші  й  доволі  банальні  букви
Збирають  усі  ригоризми  десь  подалі,  у  зону  відчуження.

Ранок  бере  початок  там,  де  сплітаються  босі  ноги,
Де  хтось  у  творінні  поставив  комку,  не  крапку,
Де  о  п'ятій  ранку  з  квартири  навпроти  доноситься  стогін
Там  ранок  бере  початок,  там  ранок  бере  початок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663650
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2016


Згустками ґлею

падає  дощ  ти  ховаєш  світлу  потилицю  у  вишневий  попкорн
він  вистрілює  між  гіллям  і  звисає  вразливими  китицями
у  вакуумних  подушечках  химерно  грається  голосом  Дорн
і  все  мною  сказане  фільтрується  душевними  митницями

дістатись  до  тебе  прочесати  відстань  у  сотні  глухих  апогеїв
і  щоб  моя  галактика  не  зазнала  навіть  частково  реінкарнації
нашим  спогадам  треба  стати  згустками  глею
такої  консистенції  щоб  не  застрягти  у  власній  прострації

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2016


По периметру твого тіла

Дозволь  мені  блукати  пальцями  по  периметру  твого  тіла,
Закутатись  тонким  мереживом  маленьких  вій,  мов  ковдрою.
Я  хочу  стати  твоїм  слідом  від  "п'яти  Ахілла"
І  так,  щоб  більше  не  виходити  за  межі  диких  контурів.

Дозволь  мені  бути  більше  ніж  доза  хорошого  настрою,
Стискай  мою  руку  при  нестачі  повітря  в  легенях.
Стань  моїм  гуру  і  хронічною  астмою,  
Будь  рідиною,  що  нервово  пульсує  у  венах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2016


-блю

обійми  мене  своїми  руками  так  щоб  дихалось  нам  синхронно  
заплети  моє  волосся  у  косу  щоб  повів  твого  дихання  без  перешкод  
біг  уздовж  покритої  смішними  крупинками  спини  і  монотонно
спадав  біля  часточки  мого  вуха  
просто  послухай  
ну  от  
ти  знову  розлігся  в  моїх  колінах  звиваєшся  гра  в  імітацію
і  лінії  рук  твоїх  на  плоті  виводять  зигзагами  код
слова  іржею  течуть  густою  мовчи  в  нас  є  тільки  імпровізація  
спустись  до  краєчка  мого  вуха  
просто  послухай
-блю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2016


Від всіх

Сухий  шматок  черствого  хліба  з  твоїх  рук  пломбіром  тане  в  роті,
Із  запахом  ранково-пінного  какао  ллється  твій  дитячий  сміх.
Я  ніжно  вткнуся  носом  між  грудей  твоїх,  а  потім  -
Сховаю  тебе  у  руках  своїх.  Від  всіх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2016


Давай

Давай  залишимо  хоча  б  ковток  на  ранок,
Щоб  ми  прокинулись  удвох  в  останній  раз,
Щоб  подивитися  на  тебе  сплячого,  і  на  останок  -
Дзвінок  будильника  відкласти  на  короткий  час.

Давай  сьогодні  спати  на  підлозі,  голими,
Щоб  уві  сні  тебе  торкатись  ступнями  ,
Щоб  бути  мокрими  й  водночас  невагомими,
Бути  близькими  й  максимально  недоступними.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2016


Не хворів

Так  страшно  не  прокидатися  більше  в  твоєму  полоні,
Не  бачити  твоїх  зморшок  і  вилиць,  коли  ти  нервуєш.
Я  божеволію,  коли  ти  цілуєш  мої  долоні
І  навіть  не  злюсь,  коли  ти  мене  не  чуєш.

Так  страшно  тримати  те,  що  вже  тобі  не  належить
Й  повільно  помирати  в  спогадах  тих  днів.
Ти  думав,  що  любов  мине,  як  нежить,
Бо  так,  як  я,  ніколи  не  хворів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2016


За горизонт

Можна  подумки  перетнути  усі  найстрашніші  межі.
Так  важливо  торкатись  не  тільки  зап'ястями
Без  тонни  косметики  і  кілограма  одежі,
Обійняти  й  заплутатись  довгими  пасмами.  

Стерти  усі  наші  спогади  було  б  простіше,  мабуть.
Не  прокидатися  зранку  з  огидним  :"  Це  лише  сон".
Зазвичай  ті,  кого  ми  так  любимо  -  просто  ідуть,
А  за  ними  всі  мрії  -  за  горизонт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2016


(мініатюра)

Я  чекатиму  осені,  щоб  знов  торкатись  твоїх  губ.
Ковтатиму  солоні  сльози  на  моїх  щоках.
А  ти  щасливчик  -  я  однолюб,
Навіть  коли  ти  кохаєшся  в  інших  жінках.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2016


І знову дощ

Сьогодні  я  в  ударі  найніжніших  почуттів
Віддам  тобі  мій  світ,  не  просячи  взамін  нічого.
Мабуть,  ти  високо  злетів  –  згорів
Під  хмурим  небом  нашого  дощу,  терпкого.

Усі  слова  залишились  лиш  спогадом  на  шиї
Тремтячою  доріжкою  зі  смаком  твоїх  губ.
А  дощ,  мов  із  відра,  –  ще  більше  лиє,
Не  відчуваю  тільки  твоїх  сильних    рук.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2016


Чайки

Знаєш,  в  повітрі  чайки  махають  білими  крилами
Так,  що  хочеться  з  ними  в  небо  летіти.
Я  тримаюсь  за  тебе  тремтячими  силами,
Щоб  удвох,  отак  тихо,  старіти.

Ми  у  морі  станемо  пінними  хвилями,
Розіб'ємось,  шумуючи,  десь  глибоко  на  дні.
У  спекотний  день  ми  будемо  зливами
І  ти  зможеш  повільно  тонути  в  мені.

Я  невтомно  дивитимусь  у  твої  два  океани,
Ти  -  в  каризну  моїх  очей,
І  торкатимешся  ніжно  сухими  вустами  -
І  немає  в  світі  кращих  речей...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2016


Потяг

Вона  застигла  серед  плям  старих  світлин
І  непорушно  проводжала  потяг.
Ще  долі  безнадійних  трьох  хвилин
І  знов  :«Привіт!»,  -  на  телефонних  дротах.

Іще  не  зник  солодкий  присмак  на  губах,
Ще  не  розвіявсь  слід  одеколону.
І  дотик  рідний  й  досі  на  руках,
І  відчуття,  неначе  вистрибнеш  з  вагону.

А  я  прискіпливо  дивитимуся  вслід,
Щоб  не  забути  кароокий  погляд.
Зі  мною  плаче  мокрий  небозвід  -
Від  тебе  ж  залишився  тільки  спогад.

І  рушив  потяг,  йду  уздовж  перону,
Не  оглядаюсь  більше,  бо  ж  болить.
І  чути  звук  протяжний  вітрогону,
І  як  близький  позаду  хтось  біжить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2016


Щастя

Життя  не  має  ніякої  ваги,  

Коли  говориш  голосом  хрипливим.  

Коли  зранку  і  ввечері  стаєш  на  ваги  –  

Ти  ніколи  не  будеш  щасливим.  

Щасливі  не  дивляться  на  годинник  

І  роблять  дві  кави  щоранку,  

Не  приходять  щодня  у  пустий  будинок  

І  не  шукають  собі  коханку.  

Щасливі  не  лягають  одні  у  ліжко,  

І  про  помсту  вони  не  знають,  

Щасливі  не  заводять  собаку  чи  кішку,  

І  ялинку  наодинці  не  прикрашають.  

Щасливі  не  ховають  від  сорому  очі,  

І  не  грають  ніколи  з  вогнем.  

Вони  співають  колискові  щоночі  

І  не  втікають  від  своїх  проблем.  

Щасливі  депресії  не  знають…  

Шкідливу  їжу  також  не  їдять,  

І  сім’ї,  що  чекають  їх,  не  покидають,  

І  на  роботі  по  суботах  не  сидять.  

Щасливі  не  вміють  лицемірити  

І  слова  «заздрість»  не  знають  вони,  

Бо  головне  у  цьому  світі  –  вірити  

І,  перш  за  все,  лишатися  людьми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660881
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.04.2016


Сон

Чи  то  від  втоми,  чи  то  від  брехні,
Він  важко  закриває  очі.
І  часто  бачить  її  увісні  
У  білій  нічній  сорочці.

Їй  варто  в  повітрі  повести  рукою,
Як  він  на  місці  закляк.
Вона  на  запах  була  тонкою
Як  старий  французький  коньяк.

Він  пив  його  обережно,  потроху:
Хотів  зрозуміти  смак.
І  готовий  був  іти  на  Голгофу
Як  малий  нерозумний  хлопчак.

Його  манив  її  соромливий  дотик,
Не  відпускав  він  її  руки.
Вона  була  потрібна  йому  як  допінг,
Та  ніч  минула  –  довелось  піти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2016


Струна

Стосунки…  натягнуті,  немов  струна  гітари
І  лиш  одна  секунда  є  межею  нас.
Ми  більше  не  герої  пісні  DZIDZIO,  я  не  Сара,
Однак,  мій  вогник,  що  всередині  не  згас.

Рука  трима  струну,  не  відпускає,
Можливо,  доля  дала  другий  шанс.
Проте  тебе  назад,  в  минуле,  не  вертає,
А  в  голові  моїй  застрягло  «ONCE».

Та  нитка  вже  напружено  тремтить…
Останнє  рішення  –  і  він  уже  позаду.
Задумаєшся  хоч  на  одну  мить,
А  все  кричить  тобі  про  зраду.

Ти  крикнеш  щось,  в  пориві  почуттів,
Й  рука  напоготові  відпустити.
А  він  все  ж  зрозуміти  не  зумів:
Її  потрібно  було  лиш  любити.

І  виступила  на  руках  червона  кров,
Страшенний  вітер  душу  розрива.
Я  до  останнього  тягнула  ля-мінор,
Та  втримать,  як  би  не  хотіла,  не  змогла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2016