Олена Жежук

Сторінки (3/214):  « 1 2 3 »

Ця ніч

[color="#131dd4"][b][i]Яка  прозора  тиші  нагота,  
Яка  глибока  темрява  у  ночі,
Як  солодко  опівніч  ця  тріпоче
Зоринним  небом  душу  огорта.
 
Укинув  жмуток  місяця  до  віч,  
Умить  розповноводив  мої  ріки,
І  світ  украв  для  мене  під  повіки,
І  згірклу  муку,    як  спливе  ця  ніч.

Хай  вишневіє    мˊякоть  на  вустах,
Хай  огортає  ніжність  мою  спину..
Розлий  мене  і  випий  до  краплини  –
Нехай  насниться  нами  самота.

Лиш  на  світанку  знайдуться    слова,
Засолоніє  завтра  стерплий  спогад.
Ця  ніч  минеться  нами…    мов  дорога
Спливає    
                         по  загублених  
                                                                             слідах.[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841593
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.07.2019


Післядощів'я

     
В  моїм  саду    веселка  народилась
І  пˊє  з  калюжі  воду  дощову.
А  грім  пішов,  гуркоти  розгубились,
Розсипалися  цвітом  у  траву.

Все  увібралось  в  пахощі  і    перли.
Післядощівˊя  –  сокровенна  мить.
Червнево-оксамитові  маневри
У  душу  трусять  роси  і  блакить.

Дивлюсь  на  світ  вишневими  очима,
Бо  грім  ударив  в  серця  глибину.
В  моїм  саду  веселка  залишила
Для  спогадів  щасливу  борозну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839808
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.06.2019


ПРОБУДЖЕННЯ

Завесніло  довкруж  –  кожна  мить  відшліфовує  вічність.
Забриніли,  розвились,  завили  голодні  думки.
Та  слова  все  не  ті,  переспівані  чи  надто  звичні,
А  слова,  як  обжинки  -  готичних  думок  сторінки.

Так  у  тиші  й  стою.  Скільки  слів  у  такому  мовчанні!
Так  обрядно  лягає  на  груди  неви́гойний  щем.
Я  сьогодні  ще  гілка  весняна,  в  квітучім  убранні,
А  вже  завтра  летітиму  в  осінь  пташиним  ключем.

У  мовчанні  тремчу  –  мов  уперше    весну  зустрічаю,
Мов  мені    оцей  світ  зеленить  і  цвіте  навкруги.  
Мов  на  вишитій  стежці  мене  із  весною  вінчають
Закосичені  сонцем,    до  щастя  причетні  боги.

Завесніло  в  мені  –  і  слова  розгалузились  в  серці…
І  весніють,  ясніють,  пˊяніють,  дзвенять  у  красі!
На  вустах  розлились  і  лоскочуть  бажання  відверті,
Будять  квітку  у  грудях  весняні  оці  голоси.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836608
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.05.2019


Моє село

Оце  мій  двір,  оце  моє  село,
І  я    йому  чужію  і  чужію.
Ще  сердиться  і  зморщує  чоло,  
Воно  мені,  а  я  йому  радію.

Стоять  стовпи  і  ждуть  своїх  лелек,
Справляють  горобці  свої  бенкети.
Виглядують  з  старих  бібліотек
Незвідані  історики  й  поети.

Добридень  вам!  День  добрий  тут  і  там.
Чия  ти,  доню?  Ось  яка  ти    пані.
Поважно  відчинив  ворота  в  храм
Старенький  Бог  у  золотім  каптані.

Усе  таке  і  рідне,    і  чуже…
Ось  з  двору  щастя  вийшло  зустрічати.
Моє  дитинство  свято  береже
Береза  біля  батьківської  хати.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834128
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.05.2019


ПРО ВИСОКЕ

Коли  з  перламутрових  неба  зіниць
Вологі  опустяться    ниті,
Між  вчора  й  сьогодні,  поміж  блискавиць,
Народиться  брунька  у  вітті.

Ще  світу  не  знає:  цвітіння  й  краси...
Ще  в  завˊязі  небо  тримає.
Ще  першої  купелі  з  сонця  й  роси
Без  свитки  не  знає,  не  знає.

Така  собі  брунька  –  вербовий  пилок,
Чи  квітка  прадавньої  груші,
Чи,  може,  розлогий  кленовий  листок
Мистецтву
                                   служитиме    
                                                                           в  гущі.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833345
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.04.2019


Ідуть дощі

Ідуть  дощі,  спокутуються  річкою,  
А  серцю  розридатися  б  із  небом.
Ладнає  він  все  човника  за  звичкою,  
Вона  йому  все  носить  сонце  з  медом.

Майструє  так  присвячено,  приречено  –
Мов  будить  світ  Вели́кодніми  дзвонами,
Немовби  човником  отим  призначено
Урятувати  світ  із  дна    безодняви.

І  ось  нема  ні    дзвонів,  ні  жертовника,
Лиш  Вічність  за  незвіданим  пливе.
Вона  ще  й  досі  вірить  в  того  човника,  
Що  свято  будував  він  мов    ковчег.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833344
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.04.2019


Веснянонастроєве

Люблю  я  осінь…  та  в  мені  весна
Вже  стільки  літ  бентежить  кров  у  венах.
Безлистий  бубнявіє  в  грудях  сад,
Крізь  очі  виглядає  в  світ  студений.

Ворушиться  у  надрах  все  живе,
І  сочаться  до  сонця  перші  трави.
Наллється  соками  земля  і  позове  
Пить  солов'їв  найвищії  октави.

Весна  рікою  хлюпає  в  мені  -  
Яка  вона  в  час  повені  прекрасна!
Гудуть  в  волоссі  оси  і  джмелі,
Як  квітне  сад  і  пахне  п'янко  рясно.

Несуть  нам  весни  молоді  літа,
Як  долі  знак,  що  нам  ще  жити  й  жити.
Весній,  весно,  в  мені  усе  життя  -  
Лиш  восени  дозволь  в  тобі  спочити.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831134
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.03.2019


нове ім'я

Щовечора  
сонцю  тричі
вклонялась  
моя  душа.
А  місяць  
дививсь  у  вічі:
чужа  я  йому,  
чужа...
Як  погляд  мій  
аж  за  обрій
забрів
і  спинив  глибінь…
І  сутінь  –  
важкі  голоблі
ковзнула  
моїх  колін.
То  світ  
умістивсь  в  долоні.
Ой  леле!  -  
гойдаю  я.
З  весною    
несу  у  лоні
у  світ  цей  
         нове  
                   ім’я...  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826368
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.02.2019


… де тиша

[b][i]Зимове    мрево.    Холодно.  Стоять
Оголені    й    обвітрені    дерева.
Хай  спить  земна  вчорашня    благодать  -  
Мені  б  туди,    
                                   де  тиша  кришталева.

Мені  б  туди,  де  сосни  небо  п’ють,
Де  місяць  стежку  вказує  до  хати,
Де  хочеться  про  всіх  і  все  забуть,  
Де  сам  –    
                             та  не  самотністю  обнятий.

І  з  янголом    поезію    читать,  
У  сутінках  тепло  відчуть  у  серці.
В  самотності    з  собою  помовчать  -  
Знайти    себе    
                           у  справжності      відвертій...
[/i][color="#1608d1"][/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822981
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.01.2019


Фатальне

                                               [i]Прощання  схоже  на  знищення,  
                                               ще  нам  залишаються  постріли…
                                                                                               Анна  Багряна[/i]


Мої  зорі  були  не  віщими,
Мені  мало  повітря  в  просторі.
Мої  пошуки  марно  знищені  –
У  прощання  фатальні  постріли.

Наші  ночі    і  дні  змарновані,
Бо  розлука  –  раба  несправжності.
Ланцюгами  надії    сковані  -  
Ми  приречені  недосяжності.

Нам    недолі  сказати  б:  Годі  бо!
Та  в  серцях  лиш  одне  спустошення.
У  розлуки  немає  сповіді,
У  прощання  немає  прощення…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821152
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.01.2019


Коли у вечірній щасливій порі…

[b][color="#2e11d4"][color="#2f22e3"][color="#2f22e3"][i]Коли  у  вечірній  щасливій  порі
Займеться  в  зіницях  заграва,
У  очі  твої  покладу  дві  зорі
Й  тумани  встелю  на  заплавах.

І    ми  під  зоринним  наметом  удвох
Скупаємось  в  росяних  травах.
Ти  серце  гаряче  даси  мені  в  борг,
А  я  тобі  обрій  у  барвах.

А  ти  подаруєш  мені  три  разки  
Сліпучо-росистих    коралів.
У  сяйво  волосся  вплетеш  колоски
Й  укриєш  серпанком...  А  далі

Хай  місяць  погасить  свої  ліхтарі
Й  на  ніч  цю  сховається  в  хмарах  -  
Коли  у  вечірній  щасливій  порі
Займеться  в  зіницях  заграва...[/i][/color][/b]

[/color][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820489
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.01.2019


Твій вибір

Коли  ти  шукаєш  на  чорній  землі
Шматки  кольорового  мрева,
Не  руш  сни  надземні  –  в  січневій  імлі
Коралі    вдягають    дерева.

Бо  вибір  не  твій  тут  –  не  райський  ти  птах!
Земному  -  земні  горизонти.
Вакулине  коло  і  страх  у  очах,
А  в  грудях  тремтять  мастодонти.

Ховається  в  погляді  сірий  зеніт,
А  спогад    регоче  то  плаче.
Розправ  свої  крила  в  шалений  політ,
Вгамуй  своє  серце  тремтяче.

Розірвані  пута…  Порожній  ефір
Залишиш  сліпому  циклопу.
Звільнившись  від  ролей:  ні  ангел,  ні  звір...
Окреслиш  свій  шлях  для  польоту.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819938
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 02.01.2019


Намарне

У  повні  місяць...  Блиск  озерних  вод.
Піщаний  берег  синіх  перламутрів.
По  зорях  набираю  свій  штрих-код  -  
Лягаю  в  трави  срібної  цикути.

Терпка  вологість  диких  берегів,
Черкає  п’ят  вода  глибоководна.
На  відстані  мовчань  –  моя  глибінь,
На  відстані  прощань  –  моя  безодня.

Бентежні  кола  –  магія  води,
Топлю  надрив  чуттів  моїх  примарних.
Гойдають  хвилі  ложе  з  лободи,  
Гойда́    омана  спокою
                                                               намарне…




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818573
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.12.2018


Довга нить

Низає  дні  розлуки  довга  нить,
Малюють  вікна  вже  зимові  ночі.
Як  на  вустах  затерпне  тінню  мить,
Виходять  з  берегів  сріблясті  очі.

Лише  відлуння  справжніх  одкровень  -  
В  словах  ні  докору,  ані  освідчень.
Душа  палає  в  сповитку  пісень
І  вірить  у  тепло  долонь  одвічне.

Бо  що  слова?  Торкнуться  лиш  на  мить  -  
І    згіркне  пам’ять  в  пастці  порожнечі…
А  нить  тремтить…  О  як  вона  тремтить,
Коли  спадає  спогадом  на  плечі.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817793
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 16.12.2018


У ніч п'янку

У  ніч  п’янку    тремтінням  на    спині
Жаске  бажання,  мов  жертовні  птиці,  
Мене  вертало  у  твої    зіниці,  
Палало  в  блискавичному  вогні.

Шепталися  по  вигинах  слова,
Що  диким  хмелем  обвивали  груди  –
Ти  ж    поспіхом  малюючи  етюди
Торкався  зміїв,  оминувши  страх.

Жеврів  світанок  –  ти  ж  зорів  в  мені.
Десь  світ  вставав…  Ми  ж  поза  ним  з  тобою
Ковтали  цвіт,  невипитий  весною,
Що  вибухав  і  падав  нам    до  ніг.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816791
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 08.12.2018


Оминаєш

Оминаєш    її…    
ніби  рифи  чужих  берегів,  
Хоч  таки    приручив  
напівсловом,  півхлібом,  півсмутком…
Недостигле  вино  розіллється    на  білі  сніги,
Цю  поталу  печаль  вона  в  коси  вплете  тугим  жмутком.

Оминаєш…  а  втім,  
між  проваллями  дум  віднайдеш,
У  озерних  краях  упізнаєш  її  сині  клени,  
Синій  смуток  ночей…  
тільки  дощ  тепер  кольору  беж.
На  отих  берегах  не  спинити  печаль  незбагненну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816077
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.12.2018


Меланхолійне

Що  ті  слова  чи  речі?  
Літо  -  тепер  лиш  мить.
Осінь  лягла  на  плечі  –
Вже  її  не  струсить.
Вчора  в  мої  долоні  
Сонячний  лився  сміх.
Ночі  тепер  безсонні  -  
Сипле  у  душу  сніг.
Пам’ять  держить  за  руку  –
Знає  куди  іти…
Стежками  йдуть  в  розлуку
Наші  -  чужі  сліди.
                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813454
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.11.2018


Тремти, душе

Тремти,  душе,  багрянцем  полонена,
Бо  час  прийшов  на  роздуми  й  слова.
Спустилась  осінь  тихо  на  рамена,
Так  злотоцвітно…  Та  чому  ж  сльоза

Скотилася,  мов  той  багдадський  злодій?
Не  прохана,  не  прощена,  одна.
І  сивий  сум  сховавсь  в  очах  на  споді,
Мов  безталання  долі  спив  до  дна.

Тремти,  душе!  Краса  оця  не  вічна,
В  такім  тремтінні  Бог  тебе  творив,
І  Слово  дав  гаряче  і  величне,
Щоб  у  сльозі  не  згас  людський  порив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811643
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 28.10.2018


Обпекла

Крає  зір  горобинове  полум’я,
Ця  краса    гіркувато-терпка.
Закипає  багряново  кров  моя    –
Осінь  
               душу  мою  
                                           обпекла.

Зайнялася  жертовно  і  високо,
Ніби  знає    розплату  згорянь.
І  палає  душа  жовтим  віхтиком
На  верхівці  
                           кленових    
                                                       буянь.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810838
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.10.2018


Ночі осіннії

                                   [i]Ночі  осіннії,  ночі  безсоннії,
                                   Звуки  незв'язні  і  погляди  томнії  ...
                                                                               Олекса  Удайко[/i]

Ночі  осіннії,  щемом  сповитії.
Душу  бентежите  гронами  стиглими.
Гронами-зорями  –  думи  неситії,
Днів  моїх  сонячних  –  звуки  нестихлії.

Ночі  –  думок  моїх  листя  обпалене  –
Так  спаленіло,  полинно  і  жадібно
Квітні  літа  горобиною  вабите:
У  позолоті  стою  нерозгадана.

Ревно,  відрадливо  вами  натішуся  -  
Ночі  шаленії  шепоту  спраглого.
Терпкістю  ягоди  в  серці  залишуся  
Окоронована  сяєвом  справжнього.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810007
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 14.10.2018


Глибшає…

                               [i]Вже  б,  здавалося,  відболіло,
                               Прогоріло  у  тім  вогні…            
                                                     Микола  Вінграновський    [/i]                                                                                                                                                                                                                                                                                              

Вже  б,  здавалось,  пішло,  відлягло,
Посрібнилися    айстри  інеєм…
Передумалось,  перецвіло,
Відгриміло,  злило  твоїм  іменем.
 
Вже  б,  здавалось,  відплакала  все,
Відтужила  всі  думи  зболені.
Мої  води  самотність    несе    -
Ти  ж  торкнувся  моєї  повені…

Ну  навіщо  мені  ця  печаль?
Я  ж  її  відпустила  віршами.
Ах  ріка  моя  –  суму    кришталь,
Гіркота  у  душі  моїй  глибшає…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808295
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2018


Під липою

Цвіте  край  поля  липа    лебедино,
Отак  недільно,  мов  святковий  день.
Спочинь  отам,  утомлена  людино,
Наслухайся  бджолиних  одкровень.

Хай  стелять  трави,  укриває  небо…
А  душу  заколихують  жита.
У  мить  таку  тобі  ніщо  не  треба,
У  мить  таку  –  ти  Всесвіту  дитя.

І  ти  пізнаєш  істину  прозріння,
Як    зримий  дощ  одплачеться  душа.
Під  липою  знайдеш  своє  коріння,
Ковтнеш    із  первозданного    ковша.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802698
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.08.2018


Ніжність

Я  ростила
         Ніжність  
                   на  плечі.
                             Все  чекала  
                                       пелюсток    
                                                   гортензії…

А  вона  
       розквітла  
                   уночі  
                             чуйними  
                                           рядочками  
                                                             Поезії…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802288
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 07.08.2018


Сонячне вино

                                           [i]Дякую  Окриленій  за  натхнення[/i]
                                           http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800838

Коли  в  мої  очі  
впаде  срібна  нить  -
зіниць  твоїх
крапелька    світла.
У  серці,  мов  в  келиху,  
знов  забринить
Забута  
мелодія  
літа.

Неквапом  черлене  
із  сонця  вино
наллєш  мені  
щедро  по  вінця.
Відчую  зорею  себе...  
що  на  дно
упала  
твоєї  
криниці.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801599
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 01.08.2018


В полоні хвиль

Крізь  шепіт  моря  тебе  я  чую,
Солоний    дотик  мене  дурманить.
Цей  східний  танець  тобі  танцюю,
А  теплі  хвилі    будять  пам'ять.

Пірнаю  в  теплі  обійми  моря,
В  полоні  хвиль  втрачаю  розум…
Ти  недалеко  -    ти  зовсім  поряд,
Твоїх  спокус  я  шалена  доза.

Згублюся  в  ньому,  віддамся  вітру…
У  ритмі  танцю  тебе  чарую.
Лише  з  тобою  в  тривимір  світу,  
У  лоні  моря
                             себе  
                                             рятую.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800564
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2018


Люби

Цей  світ  до  нас  не  був  таким  красивим,
Усе  було  закрите,  як  Сезам.
Любов'ю    розговілись    небосхили,
І  ллють  у  серце  золотий  бальзам.

А  ми    п'ємо  –  нам  мало  цього  світла,
І  тлієм  щастям,  шепотом  долонь…
Цілуєм  квітку,  що  між  вуст  розквітла,
Радієм  сонцю,    б'єм  йому  чолом.

Тепліє  світ  від  нашого  кохання,
І  б'є  ключем,  повставши  на  диби.
Цей  рай  для  двох,  у  нім  нема  вигнання,
У  нім  любити  вмієш  -    так  люби!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798868
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2018


Юний день

Заглянув  в  вікна  велелюдний  день.
Він  зовсім    юний,  він  іще  світанок.
Чи  він  мені  всіх  горестей  мішень?
Чи  я  йому  всіх  радостей  серпанок?

Чого  я  жду?  І  що  я  дам  йому?
І  хто  в  мені  -  чи  раб,  чи  звір  повстане,
Коли  засмокче  й  світло  у  пітьму,
Коли  злелію  слово  не  останнє..?

Посію  слово  ...    другу  чи  врагу?
Усяк  -  людина,  всяк  іде  до  Бога.
Сотаю  в  слові    тугу      і  снагу,  
Сотає  дні  
                       в  вікні  моїм    
                                                     епоха…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798392
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2018


Не зупиняй

Не  зупиняй,  не  маю  я  страху́,
Не  вмію  я  літати  надто  низько…
Дивись  услід  –  як  крилами  махну.
Дивись…  поки  в  очах  не  стане  блиску.

І  не  молись  за  мене    -  лиш  мовчи…
Це  я,  прощаючись,  тебе  благословляю
Відчути  трепіт  серця  при  свічі
І  реквієм  утраченого  раю…

І  не    дивуйсь  –  для  волі  сто  причин!
Вже  чую  клич  небесного  причастя…
Не  зупиняй  нескорених  вершин    –
Якщо  й  себе  
                                         згублю  
                                                                     у  миті  щастя…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793553
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2018


Синій дощ

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694800
                                                                                   [i]  продовження[/i]

Ну  що  ж,  іди  –  я  не  люблю  прощань…
І  забирай  усе,  що  поміж  нами:
І  сьому  вись    нездійснених    бажань,
І  мокрі  клени,    зрошені  дощами.

Лиши  лиш  дощ…  цей  справжній  синій  дощ,
Який  не  нашим  щастям  срібно  плакав.
Він  знав  тоді  серед  чужинських  площ
Розлукою  завиє  вовкулака.

Іди  наосліп  у    свої    сніги!
Була  твоєю,  ти  ж  моїм    -    ніколи…
І  не  вертайсь,  не  скигли  від  нудьги    –
Дощу  вже  не  побачиш  справжній  колір.

Не  треба  слів  –  хай  дощ  про  нас  шумить…
Цей  синій    дощ  без  крил  і  без  омани.
Лиши  лиш  мить…  одну  -  єдину  мить,
Як  справжнє  «ми»  в  руках  було  між  нами…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791994
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2018


Поговори зі мною…

Поговори  зі  мною…  щоб  не  пізно  –
Розпеченій  душі  потрібен  дощ.
Бо  завтра  ми,  як  день  і  ніч,  нарізно
Впадемо  в  забуття  без  огорож.

Відмір  мені  своїх  дощів  бузкових  –
Моє  ж  бо  й  сонце  скотиться  до  ніг
Лише  твоїх…  Нащо́  йому  окови
Мого  півнеба,  тих  світів  сумних..?

Відкрийсь  мені  –  я  не    віддам  нікому,
Не  зміряю  розділені  світи
Земною  міркою…  В  слові  тім  малому
Переболиш  й  сильнішим  станеш  ти!

Торкнись  душі  –  відчуй  мене  на  дотик.
Я  –  вічна  сповідь,  твій  бузковий  дощ...
Відчуй  мене,  ось  я  сиджу  навпроти.
Поговори…    тривож  мене,    
                                                                       тривож…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790614
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.05.2018


Je t'aime, je t'aime…

Просились  зорі  в  спраглу  ніч    мені  у  руки,
Сипнув  до  ніг  мигдальний  місяць  дивні  звуки.
Почулося    «je  t'aime,  je  t'aime»    в  небесних  схилах.
Лягали  ноти  на  слова  –  «чи  ти  щаслива?»

Всевладна  ніч  на  сотні    ядер  розривалась,
Ота  мелодія    небес  в  мені    озвалась  -  
І  вже  ні  тіла,  ні  ваги  –  лиш  невагомість...
Вливають  зорі  хмелю-  меду  в  невідомість.

Тамуй  мене,    допий  до  дна,  мій  безпощадний  -
Кипить  жага  моїх  чуттів  –  безодня  влади!
Із  непідвладності  стихій  –  вогнів  тих  злива!
Прощалась  ніч…    мені  ж  зосталося    -  
                                                             щаслива...


http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789319
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2018


Прелюдія любові

О  ця  весна  -  прелюдія  любові...
Коли  усмак  світанки  й  вечори,  
Коли  звичайні  котики  вербові
Лоскочуть  у  душі  новий  порив.

Імпресія  весни  –  душевні  чвари…
Коли  смієшся  й    плачеш  від  краси,
Коли  вишневу  гілочку  за  хмари
Встромляєш  небу  на  усі  часи!

А  по  судинах  лише  млість  і  ніжність,
Й  блаженство  щонайвищих  почуттів…
І  ти    вдихаєш    всю  цю  дивовижність
З  магічності  
                         вишневих  
                                               пелюстків…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788204
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.04.2018


Лише знайома

Хотілося  так    щастя  превеликого
Напитися,  мов  з  лісу  меду  дикого.
Здавалося,  воно  в  тобі  заховане,
В  безодні  серця  ланцюгами  сковане.

Бажала  я  всі  радощі  крилатіЇ
Помножити  на  двох  і  стать  багатою.
І  сипати  з  душі  барвисте  марево,
В  твоїм  саду  сухе  квітчати  дерево.

Воліла  снитись  млістю  незбагненною,
Із  непідвладних  хвиль    -  тобі  смиренною.
Дивитися  очима  вічно  спраглими,
Словами  говорить  неперестиглими.

Початись  небом  й  бути  нескінченною,
Щоби  вивчав  довіку  неприземлену.
Щоб  щастя  відгукнулося  оскомою  -
Та  я,  на  жаль,  була...  
                                                             лише  знайомою.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787862
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2018


В полиновім серці

Розгойданий  пам'яттю    в  тиші  спливає  вечір,
І  кроки  удаль..    щохвилинно,  мов  крик  лелечий.
В  пітьмі  розчинились,  зронились  –  на  дно  камінням,
[i]В  полиновім  серці    не  тоне  журба  осіння.[/i]

А  може,  спалити,  розвіять..  й  пітьма  відступить?
І  біль  пригасити…  та  хто  ж  оцю  пам'ять  купить?
Полинова  північ  заходить,  а  ніч  -  глибинна.
[i]Чи  каятись  варто?    Любов  не  буває  винна…[/i]

З  бездонної  чаші  не  спити  повік    спокути,
І  пісня  прогіркла,    бо  надто  вже  душу    ч  у  т  и…
Солоною  краплею  впала  додолу  квітка,
[i]Любов  огрубіла…  а  я  була  просто  жінка.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786203
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2018


Не судьба

                                                                           [i]  відповідь  ЛГ  вірша  Ярослава  К.[/i]
                                     http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785365


Опостыло  тишины  насилие,
Уходи,  зима,  на  свой    покой.
Не  умею,  не  хочу  быть  сильною,
Когда  рядом  слышу  голос  твой.

Дождь  стучит  иль  сердце  моё  ёкает  –
Ах,  как  кружит  голову  весна!
Может    хоть  апрельскими  намёками
Наша  встреча    будет  спасена.

Говоришь,  умна  я  и  красавица,
Счастье,  мол,  сумею  предсказать.
Хочется  всё  больше  тебе  нравиться,
Когда  смотришь  ты  в  мои  глаза.

Что  же  ты  признаться  не  решаешься?
Что  же  ты  томишь  нашу  любовь?
Что  же  ты,  весна,  так  долго  маешься?
Видишь,  не  судьба  мне  без  цветов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785928
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 03.04.2018


До сучасників

Чи  й  справді  все  людині  «по  плечу»?
Чи  недосяжна  лише    Незворотність?
Нажитись    неможливо    досхочу,
Й  не  можна  повторити  Неповторність.

Хіба  вам  мало  хліба  і  води?
Чи  вам  скували  волю  у  лещата?
Чи  ви  сліпці  й  потрібен  поводир?
Чи,  може,  ваша  свита  вся  у  латках?

Чого  волаєте?  Чому  вам  все  не  так?
Шукаєте    розради  на  чужині…
Як  часто  свій  зароблений  п'ятак
На  благо  жертвуєте  нашій  Україні?

Не  ті  часи  вам?  Всюди  лиш  ганьба?
В  усім  і  всюди  влада  винувата?
Та  ремствувать  –  це  ще  не  боротьба!
Й  фортеця  ворога    не  вами  була  взята.

Вже  досить    в  нас  політиків  й  борців!
Вже  досить  пхатись  в  США  і  у  Європу!
Стіка  крізь  пальці  віра  в  кулаці…
Душа  ж  набатом:  Спробуй,  спробуй,    спробуй…
                                           



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784574
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.03.2018


Жаль мені…

Тануть  сніги  у  солоних  сльозах  зими,  
Люди  зрадливо  уже  виглядають  на  весну.
Вчора  зимі  поклонялись  без  страху  й  вини,
Щось  умирає  –  нове  щоб  зуміло  воскреснуть.

Жаль  мені,  жаль…  крижаних  онімілих  снігів  –
В  них  нерозкаяна  і  заколихана  туга.
Вчора  ще  небом  торкались  земних  берегів  -
Нині  ж    їх  губить  п'янкої  омани  недуга.

Винних  немає  –  усі  ми  в  дорозі  Життя,
Хочем  скупатися    в  променях  світла  і  сонця.
Чом  же  той  біль  не  розтане,  мов  сніг,  в  забуття?
Чом  тої  радості  лише  весняне  віконце?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783875
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.03.2018


Що за дива!

З-під  стріхи    змерзлого  століття  –
Весни́  напився  горобець.
І  розтріпав  всі  лихоліття,
Що  йшли    у  хату  навпростець.

Що  за  дива́!  Малий  горобчик,
А  стільки  радості  приніс!
А  онде    розпашілий  хлопчик
Прогрес  запріг  в    Великий  Віз!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783246
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2018


Біжу у ліс

                     [i]Біднесенький  мій  ліс,  він  зовсім  задубів.
                   Він  ждав  мене  і  думав  про  розлуку.
                                                                                   Ліна  Костенко[/i]

Наснилися  весняні  міражі,
І  біла  вишня  з  бджолами  на  віттях.
Старенький  млин  мотає  на  межі
Людські  дороги  у  нові  століття.

Біжу  у  нерозбубнявілий    ліс,
Зозулею  ку-кукаю:    Прокинься!  
З  десяток  засоромлених  беріз  
Сукенки  поправляють  на  колінцях.

Мій  сонний  ліс!  Пора  уже!  Весна!
Тягни  до  сонця  крони  задубілі.
Поскрипує  невиспана  сосна  –
Їй,  певно,  сняться  білі  заметілі.

Зимові  сни  –  кіно  старе  й  німе.
Весну́  стрічаймо  –  хай  розквітне  диво!
Якесь  пташа,  сіреньке  і  мале
Своїм  «цвірінь»  увесь  ліс  розбудило.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779011
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.02.2018


Причал справжнього

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308
                                                                                                             [i]продовження[/i]

В  глибині  мого  серця  лелійно  ховаються  спогади,
І  весніє  любов,  і  дзвенить  кришталева  печаль.
Повертаюсь    у  юність,  йдучи  в  часоплин  перелогами.
Там  у  світлі  і  справжності  серце  знайде  свій  [i]причал.[/i]

Ось  невдачі  мої…  поряд  мрії  крилаті  й  розвихрені!
Біля  хати  криниця    по  вінця  живої  води…
Ось  бабусині  руки  й  слова,  що  живуть  до  цих  пір  в  мені:
«Жий  в  любові  й  по  совісті,  й  Богу  одному  годи!»

Там  п'янить    медом  груша  й  лякає  кусючими  осами,
А  за  пагорбом  сонце  лягає  щовечора  спать.
Найміцніші  там  сни,  й  найбадьоріші  ранки  із  росами  –
І  на  все  там    у  Бога  була  [i]благодатна[/i]  [i]печать[/i].

Повертаюсь  зі  спогадів  духом  сильнішою  й  вищою,
І  любов'ю  зігрітою    рідного  краю  мого.
Як  тепло  не  розхлюпать,  й  не  стати  черствою  та  іншою..?
Й  зберегти  оцей  вогник    у  хаосі    світу  цього…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777771
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.02.2018


… по всьому

Оце  й  усе…  скінчився  снігопад    –
В  далеких  горах  проростає  рута.
Вчорашнє  «ми»  закладено  в  ломбард,
Давно  знецінене,  немов  гірка  отрута.
 
Це  був  лиш  сон,  короткий  дивний  сон.
Де  ти  –  наснага,    я  –  твої  бажання.
Ти  обирав  про  всяк…  під  свій  фасон,
І  перестигле  залишив  мовчання.

Чому  ж  блукаєш  в  лабіринтах  снів?
Шукаєш  зелен-руту  невідому.
Сезон  дощів…  забракло  сонця  й  слів…
                                                       …  оце  й  по  всьому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776849
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2018


Навіщо?

Навіщо,  мій  Боже,  навіщо  мені  оцей    шлях?
Ось  той,  що  ліворуч,  зеленими  травами  вкрився.
Там  пісню  співає  над  полем  заквітчаним  птах,
А  тут  на  моєму  лиш  ворон  старий  оселився.

І  пустка,  і  холод  –  бреду  по  багнюці  одна.
І  ноша  найважча    утомлене  серце  стискає.
Бо  ж  сильною  бути  мені  не  навчитись    ніяк,
Та  й  силу  хитку  вража  помста  у  крил    однімає.

Вже  й  крилами  жертвую…  Нащо  без  віри  вони?
О  скільки  прекрасних  світів  з  ними  я  повидала!
Та  віру  розтоптано,  вбито  без  суду  й  вини,
Й  слова,  що  посіяла,  лю́дська  байдужість  стоптала.

Подай  мені,  Боже,  подай  у  дорогу  свічу,
Бо  я  ще  жива,  і  десь  в  грудях    тепло  прозріває.
До  білого  світу  крізь  біль,  крізь  лукавство  лечу  –
Ростуть  знову  крила  …  Невже    отак  в  світі  буває?



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776241
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2018


Небо у мені

Сьогодні  небо  плакало  мені.
Вечірнім  смутком  оповило  плечі,  
І  заповзало  в  шпарки  порожнечі
Моїх  ілюзій    в  темному  вікні.

Воно  мені  сповідало  дощем,  
Роздоллям  синім    проникало  в  груди,
І  сипалось  в  мої  холодні  руки…
В  мені  сотало  невигойний  щем.

Глибінь  небес  тривожить  і  зове…
От  тільки  я  до    пір  оцих  не  знаю,  
Чи  я    із  неба    зовсім  не  спускаюсь?
Чи  й  справді    небо  у  мені  живе..?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775082
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.02.2018


Сезон розлуки

Ожинове  небо    –  зимою  не  йдуть  дощі.  
Осінні  дощі  стягали    розлуку  між  нами.
Стою  під  прицілом    /спокути?/    на  стрільбищі,
А  тиша,  мов  вирок,  шматує  цю  ніч  ножами.

Мовчання  від  тиші,  а  тиша  –  фантомний  біль.
Лиш  тіні  танцюють  під  звуки  німого  вальсу.
Уламком    на  груди  упала    не-слів  твоїх  сіль…
У  нетрях  пустоти  зникає  надія    завчасу.

Вливаюся  з  тінями    в  цей  безголосий  вальс.
Хай  небо  проллється!    Мені  так  потрібні  звуки…
Сама    відтанцюю  сезон  бездощів'я    за  нас…
За  нас  відзимую      /мінорно…/    сезон    розлуки.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774421
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2018


Знов падають зорі…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718635
                                                                                 [i]  продовження
[/i]

О  світе  прекрасний,  ти    більший,  аніж  у  вікні.
Та  зорі  тьмяніють…  їм  важко  забуть  незабутнє?
Ще  вчора  рожевим  світанком  гойдалися  сни,  
Ще  вчора  у  небо  я    линула  птахом  могутнім.

Та  небо  без  сонця  –  і  я  не    знаходжу      доріг,
Блукаю  без  світла  у  зорянім  всесвіті  тихо…
Скотилось  до  ніг  моїх  світло  твоєї  зорі,  
Та  сонце  в  мені  ще…  і  я  шепочу  йому:  Дихай!

Слова-заклинання  над  тлінням  небесних  вогнів…
Навіщо    лунає  мелодія    срібного  суму?
Знов  падають  зорі…  та  я  не  знаходжу  вже  слів.
Торкаюся  неба  -    впускаю  в  свою    лагуну…



                                       
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773560
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2018


Її ім'я звучить неначе річка…

[b][color="#0416bf"][i]Її    ім'я    звучить  неначе  річка  –  
В  нім  стільки  світла,  сонця  і  тепла…
Жаги    найвища  нота  віковічна,
Де  світ  кружля  і  обертом  земля.

В  її  очах  сховались  дивні  зорі,
Душа  налита  сонцем  вщент  й  сповна.
Її    слова  гойдають  хвилі  в  морі,
З-під  вій    сміється  молода  весна.

І  розцвітають  соняхи  в  долонях,
А  за  спиною  крилами    вітри
Несуть    ім'я  те,  і  той  дивний  сонях…
У  ті  світи,  де  треба  ці  дари...
[/i][/color][/b]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772441
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 20.01.2018


Учусь…

Навчилась  пережити  біль  і  радість
Ненависті  у  серці  не  держу.
Учусь  прощати  й  поважати  старість,
І  справжнє  щось  у  серці  
                                                                     бережу…

Спіткаюся…    встаю  і  знову  вчуся  –
Коліна  здерті  згодом  заживуть.
Байдужості  людської    лиш  боюся  –
Крізь  неї  зло  і    помста  
                                                         проростуть…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771561
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.01.2018


О світе білий, певно, ти минаєш…

О  світе  білий,  певно,  ти  минаєш…
Ідеш  на  свій  призначений  рубіж.
Між  злом-добром  летиш  кудись  навстіж,
Людською  болем-радістю  страждаєш.

Четверту  зиму  душить  нас  війна…
А  чи  молитви  не  дійдуть  до  Бога?
Терниста?  Ні!  Під  кулями  дорога
До  тої    правди…    гіркая    ціна.

Напевно,  ти,  мій  світоньку,  сказивсь…
Щоб  в  ХХІ    брат  убивав  брата?
За  що,  скажи,  земля  моя  проклята?
Чом  нечестивий  ірод    тут  упивсь?

Чорнієш,  никнеш,  світе,  і  мовчиш,
Свята  земля  ступає  до  омеги…
Коли  посієш  в  душі    обереги..?
Всевишнього  любов'ю  люд    простиш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770486
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.01.2018


Це зовсім не дощ…

Це  зовсім  не  дощ,  бо  ж  дощі  недоречні  у  грудні.
І  вже  не  сховатись  туманам  у  зимні  вірші…
Невипите  небо  стікає  в  надії  облудні,  
Які  підставляють  під  стріхи  діряві  коші.

Це  навіть  не  смуток  –  печаль  достеменно  чистіша.
В  цих  водах  нейтральних    ні  радості,  ані  журби.
Це  просто  епоха  міняє  сезонну  афішу,
Бо  десь  між  століттями  
                                                           зи́ми  цей  світ  розгубив...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767995
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.12.2017


Пухнаста ніжність

А  у  долоні  падав-падав  сніг…
Пухкий,  лапатий,  різнокольоровий.
І  я,  немов  царівна  срібних  снів,
Роздмухую  пушинки    пурпурові.

Нехай  кругом  по-білому  мете  -  
Мені  ж  пасує  ця  прекрасна  сніжність…
Хай  спить  земля  -    та  у  душі  росте
Й  гойдається  на  віях  срібна  ніжність.

Так  ось  яка  ти,  Радосте  моя!
Так  ось  які  солодкі  миті  Щастя!
О  мить!  Спинися  на  моїх  вустах  –
Цілуй  до  згуби,  ніжносте  пухнаста.      


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767720
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.12.2017


Місячне есе

[b][color="#0004ff"][i]О  цей  солодкий  трунок    вечорів...  
Мов  музика  найглибшої  печалі,
Мов  стиглий  сум  найпершої  зорі,  
Мов  вічний  код  на  місячнім  мангалі.

Цей  зимній  вечір  –  місячне  есе,
Найтонший  щем  ввірвався  в  безголосся.
Сезон  самотності…    а,  власне,  це  й  усе…
Лягає    тиша
                                     на  моє
                                                   волосся...[b][/b][/i][/color]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766593
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.12.2017


Шлях до себе

Пощо  тривожить  в  зимнім  безгомінні  
Моїх  думок  невигадана    суть?
Людське  життя  тоді  лиш  має  цінність,
Якщо  воно  комусь  несе    красу.  

Навчись  любити!  Простягни  долоні,
Малюй,  будуй,  ліпи  цей  світ  –  твори!
І  душу  ізціли  в  сльозі  солоній,
І  щиро-щиро  з  Богом  говори.

Коли  ж  усе  отримаєш  й  засяєш
Правічним  Сонцем  серед  корогов,
Знайдеш  любов,  безсмертя,  рай…  та  знаєш,
Комусь  віддати  мусиш  і  Його.

Бо  сенс  життя  у  тому,  щоб  віддати
Усе,  що  зміг  посіять  в  тобі  Бог.
Цей  шлях  до  себе…  аби  щастя  мати
І  надлюдських  сягнути  перемог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765845
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 13.12.2017


У долонях…

На  землю  впала    благодать  найпершим  снігом,
Журби  замкнулися  вуста  твердим  горіхом.
О  ні,  не  сніг  це,  не  кришталь  –  життю  начало…
Дощами  стяжені  поля    зима  вінчала.

Дивлюся    вдаль,  де  журавлі  ятрили  душу,
Печаллю  спогади  прощальні  не  порушу.
Бо  перший  сніг  як  дивне  твориво  космічне,
Незриму  радість  принесе  у  душу  вічну.

З    журбою  радість  обнялась  на  вітрі  злому.
О  світе,  хто  для  тебе  я  в  цю  мить  содомну?
Відносить  душу…  й  ось  уже  в  небеснім  лоні
Тримаю  світ  оцей  величний    у…    долоні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763812
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 03.12.2017


Несказані слова

А  що  оті  несказані  слова?
Тремтять  дощем  на  сонцекрилих  віях.
Торкнулась  тиші  мертва  тятива  -
Окрилена    душа  не  розговіє.

Мовчать  оті  несказані  слова,
В  німе  відлуння  пустку  огортають…
А  час  порожні  мрії  розбива,
Що  тихими  ночами  серце  крають.

Усе  так  просто:  я,    ти…  і  слова,
Які  зуміли  б  відімкнуть  світання.
Без  них  так  темно  –  нас  без  них  нема…
І  солоніє  біль  у  час  мовчання.

Болять  в  мені  несказані  слова,
Їм  не  зійти  шептанням  невблаганним.
Осиротіло    в  пам'яті  сплива  –  
«Неска́зане  лишилось  несказа́нним…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763036
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.11.2017


… на твоём плече

                                               [i]Дякую  Ярославу  К.  за  натхнення...[/i]
                                     http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761890

Ночь...  и  ветер  стучит  за  окном,
Нагоняя  тоску  дождливую.
Ну,  а  я  на  плече  твоём
Закрываю  глаза  счастливая.

Вот    ладошка  в  твоей    руке  –
Моё  сердце  любовью  греется.
Прикоснуться  губами  к  щеке  –
В  сладкой  нежности  чтоб  рассеяться.
 
Как  хочу  я  тебя  целовать,
Обнимая,  пылать  до  забвения.
А  потом  о  любви    напевать,
О  счастливых  минутах  мгновения.

За  окном  знойный  ветер  утих,  
Позабыв  о  тоске  печалиться.
Нам  не  нужно  слов    никаких,
Чтобы  в  сердце  
                                 друг  друга
                                                   отправиться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762307
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 25.11.2017


Спрагла ніч

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
[i]продовження[/i]

Ця  спрагла  ніч…  і  я  в  ній  полонянка.
Уповні  місяць  в  темряві  спливає
В  мої  обійми.    Мій  він  до  світанку,
І  до  останку  –  далі  нас  немає.

Пробачте,  зорі,  ви  ж  бо  ворожили
Його  собі  холодними  ночами.
Я  лиш  торкнулась  ночі,  мов  ожини,
Жагою  вуст    під  тихими  дощами.

В    його  обійми  пригорнусь,    розтану,
Й  до  краплі  вип'ю…  Завтра  чи  настане?
Цілуй  мене  -  як  вперше,  як  востаннє!
Кохай  мене  -  допоки  серце  п'яне!

Допоки  небокрай  іще  світає,  
Моїх  бажань  -  міжзоряна  безодня.
Кохай  же,  місяцю...  Хай  не  згасає
Твоє  проміння  у  моїх  долонях.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760712
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2017


Невипите небо

Знов  непроханим  гостем  до  нас  завітав  листопад,
Журавлиним    відлунням    заплакане  небо  прорвало.
Прохолодні  дощі  ллють  у  груди  землі  невпопад
Нерозтрачене  небо,  якого  усім  було  мало.

У  каштановій  стиглості  тверднуть    надії  нові,
Хай    імпресію  осінь    вливає  у  душу  людини.
Я  із  осінню  хочу  відпити    ці  дні  дощові
До  останнього  листу…  останніх  тремтінь  бадилини.

Віддзеркалять  калюжі  вчорашнім  барвистим  теплом,
Під  нічним  ліхтарем  засоромиться  клен  облисілий.
Я  прощаюся  з  осінню  тут,  під  вселенським  крилом,
Й  до  грудей  притискаю  невипите  небо  щосили.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758929
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.11.2017


КОД ЩАСТЯ…

Обра́зи  відпускаю  вдаль,  
У  міжсвітів  безмірне  коло.
О  не  вертайте  мого  болю
У  сховки  зранених  проваль
Ілюзії  чи  божевілля…
Бо  я  ще  день  –  не  надвечір'я,
Розкрилля!
 
Бо  я  ще  бранка  зелен-літа,  
Ще  образу  його  тавро.
В  мені  Адамове  ребро
І  карма  роду  заповітна,
Що  іменована  любов'ю…
Я  п'ю  її  з  небес  живою
З  тобою.

Зі  жмутком  сонця  у  волоссі  
Несу  в  щоденнім  суголоссі
Крізь  час,  крізь  будні,  крізь  роки́,
Щоб  хтось  торкнувся  невтямки́  
Її    змарнілим  спраглим  серцем,  
Щоб  виростив  нові  зеренця  
Тої  любові…

Боже  мій!
У  ній  затято  код  віків,
Свобода  вічного  натхнення,
Хрещатого  шляху  проще́ння,
Едем  зруйнованих  гріхів...

Іду  в  незвідані  світи  -  
Цей  світ  змілів  -  мені  ж  рости…
Прости...                                                              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757607
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.10.2017


Знайти себе…

Опало  листя.  Холодно.  Стоять
Оголені  й  обвітрені  дерева.
І  п'є  земля  барвисту  благодать,
Що  вчора  золотила  обрій  неба.

А  небо  плаче,  як  горить  земля,
Про  щось  шепоче  листя  в  круговерті.
В  цей  час  печалі  в  пісні  журавля
Знайшла  
                     себе  я
                                 в  справжності  
                                                                         відвертій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756725
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.10.2017


І знову задивишся

Ніяк  не  наплачеться  осінь  –  
дощить  безупинно,
Мов  реквієм  листю,  
якому  вмирати  дано.
На  жаль…  та  краса  ця  не  вічна,  
зів'  яне  й  загине.  
Осиплються  й  зникнуть  пейзажі  
під  білим  сукном.

Красу  цю  відпустиш,  
хоч  перше  відтужиш,  відмолиш,
Бо  ти  нею  дихав,  і  жив,
 і  любив  як  умів.
Та  душу  красою  до  щему  
ніяк  не  наповниш  –
І  знову  задивишся  в  небо  -
в  калюжі  на  дні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755651
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.10.2017


… зі смерті у життя

Куди,        красо        оманлива,        осіння,
Зникаєш    надто    швидко    повсякдень?
Який    мольфар    в    час    свого    повеління
Посмів    тебе    позбавити    натхнень?

Куди    щедроти    ясних    днів    поділа,
Куди    пливеш,    сягнувши    всіх    вершин
Краси    своєї  ?    Тлінна    і      відцвіла
Летиш    зів’ялим    листям    в  часоплин.

Де    покровителі        краси    твоєї  ?
На    що        зрадливці    очі    відвели?
Як    плаче    мудрість    старості    своєї,
Вони    вже    іншим    возвели    хвали?

Оплакувать    дощем    –    то    марна    справа,
Як    горювать    від    зболених    образ.
Час    не    лікує    втрат.    Твоя    відправа    –    
Зима,    що    скорить    нас    усіх    не    раз.

В  лісах    оголених    красу    шукаю,
Мов    з    вічних    зір    вичитую    знання,
Серед    одвічних    істин    знов    блукаю,
Та    вічна    не    краса    й    не    надбання.

У    бляклості  й    понурості  вся    мудрість,
Із    золота    вчорашнього    -      гниття.
Як    сенс  людського  майбуття,    як    сутність    –
Це    з    «праху    в    прах»    -    зі    смерті    у    життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755650
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2017


Осіннє…


Осінь  тамує  в  душі  моїй  справжню  відвертість,
Мрякою  сивих  дощів  умиває  печаль.
Шле  мені  літо  щодня  у  кленовім  конверті
Тепле  і  радісне,  сонцем  зігріте  «прощай».

Струни  строкатих  дощів  відголосять  цю  осінь,
Що  позолотить  думки  і  на  мокрий  асфальт
Зсипле  із  кленів,  мов  вічності  сни  безголосі,
Листя  пожовклого  сповідь  на  мертву  скрижаль.

Вранішня  паморозь  душу  стискає  в  обійми,
Тулиться  в  змерзлі  жоржини    неспита  любов.
Осінь  зухвало  всіх  споює  смутком  снодійним  –
Я  ж  у  полоні    п'янкої  краси  знов  і  знов.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753255
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.10.2017


Іде душа…


Твоїх  бажань  бездонна  глибина,
Моїх  щедрот  невичерпане  небо.
У  тім  краю,  де  нас  іще    нема,
Шука  прихистку  вітер  поміж  стебел.

У    плетиві  зневіри  і  надій
Не  дорікне  печаль  торішнім  листям.
Сльозу  в  душі  не  витре  суховій,
Не  вцілить  в  смуток  блискавиця  вістрям.

Принишкла  у    затишші  далечінь,
Застиглі  хмари  дивляться  додолу.
В  лісах  правічних  затаїлась  тінь…  
Іде    душа…  сповідатися  полю.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751916
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.09.2017


Гірка насолода…

Ходити  по  колу  розбитих,  забутих  шляхів,
За  контуром  ліній  палає  моя  свобода!
Знайти  б  своє  місце  поміж  тих  небесних  птахів…
Та  піниться  в  келиху    й  кисне  гірка  насолода…

Занедбано  все!    Принишкли  слова  у  жалі́!
В  утраченім  небі  не  видно  дороги  до  трону.
Усоте  по  колу…  відплили  мої  кораблі…
В  тривимірнім  царстві  одна  поправляю  корону…






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749818
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 08.09.2017


Ну ось і здрастуй…

Ну  ось  і    здрастуй...  Моя  люба  осінь.
Так  несміливо  стукаєш  в  вікно.
Яка  ж  ти  юна…    зеленоволоса,
З  дощем  на  віях,  з  вітром  заодно.

Зажди…    хвилинку…  Я  тебе  змалюю
У  світлі  щастя,  радості  й    краси.
Барвисті  думи,  розкіш  золотую,
Легку  печаль  листочком  до  коси.

Ти  літ  моїх  нестримних  позолота,
Любов,  утіха,  радість  і  журба…
І  спраглої  душі  найвища  нота,
Неспитих  дум  надія  голуба.

В  тобі  сховаю  душу  поза  часом,
В  роздоллі  мрій,  в  блаженстві  почуттів.
Тобою  вражена...    ділитимуся  щастям
В  картинах,  у  віршах,  а  то  й  без  слів…






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.09.2017


І знову синьо-синьо…

За  обрієм  вечірній  промінь  зник,  
Що  цілував  рожеві  роси  в  травах…
І  стеле  ніч    з  перлинами    рушник,  
У  синій  смуток  кутає    заграви.

Сховалися  несказані  слова
В  крилату  пісню  на  твоїм  зеніті.
А  синій  смуток  плечі  укрива
Найкрасномовнішим  мовчанням  в  світі…

Згасає  вечір…  Тихне  радість…  сум.
Та  стільки  неба,  стільки  неба  з  нами!
На  струнах  вітру  сни  вечірніх  дум
Сплітаються    з  вечірніми  піснями…

Чому  ж  так  сумно  в  цю  щасливу  мить?
Чому  так  синьо-синьо  пахнуть  трави?
Тому  що  у  серцях  наших  звучить
Роздолля  мрій  осінньої  уяви…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748178
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.08.2017


Синій смуток

Цей  літній  вечір,  синій  сум  і  ми
Вдивляємось  у  клаптик  свого  неба...
Не  треба  слів…    у  ночі  під  крильми,
Беру  цей  клаптик  і  горнусь  до  тебе.

В  мені  твоїх  тривог  серцебиття,
За  обрієм  освячуються  мрії…
[i]Нема  обмежень  в  справжніх  почуттях!
Та  є  надія  навіть  в  безнадії  ![/i]

Бредуть  стежки  таємні  поміж  трав,
Навзрид  сюркочуть  коники  у  тиші.
А  пізній  промінь  до  останніх  барв
У  наших  душах  синій  сум  колише.

Не  треба  слів…  оголеній    душі,
В  яку  на  дно  сховався  літній  вечір.
Так  зцілюються  мовчки…  на  межі,
Так    синій  смуток  огортає  плечі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746719
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2017


Спокусливо-ягідний вірш

Чорна  горобина  –  ягоди  терпкі,
А  у  мене  ніжки  гарні  та  стрункі.
З  стиглої  малини    п'ють  мої  вуста
Красу  світу  білого  у  мої    літа.
 
Я  з  чорничок    виберу  блиск  ясних  зіниць,  
Щоби  причаровувать  зранку  й  до  зірниць.
З  шипшини  колючої    рум'янець  для  щік,
Щоби  не  проходив  повз  жоден  чоловік.

На  свою  голівоньку  висушила  й    глід,
Маю  ще  мороку:  плента  слідом  дід.
Маслом  обліпиховим  рученьки  натру  
Схожа  на  Венеру  я    чи  Клеопатру?

Полуницю  стиглую    їм  на  повен  рот,
Кажуть,  помагає  то  зробить  приворот.
Журавлину  кислую    їм  й  чекаю  зиск    -
В  півсела  кавалерів  не  спадає  тиск.

Дясять    жмень  смородини  на  обід  нарву,
Ще  й  підправлю  соком  тим  правую  брову.
З  винограду,  вишеньок  -    на  вечерю  сік,
Щоб  краси  шаленої  не  втратить  повік  .

По  брусницю  дрібную  подамся  в  ліси,
Наберусь,  мов  Мавка,  там    дивної  краси.
От  спокуса!  З'їла    ще  вовчих  ягідок,
Діє  то,  мов  магія  –  знов  іде    дідок.

Ожину,  шовковицю,  кизил,  ялівець
Боюся  вже  й  ласувать    –  не  згубить  сердець.
Спробую  калиноньку,  що  в  саду  росте,
Щоби  люди  бачили  й  серце  золоте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746114
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 14.08.2017


Світанок без сонця

Заберіть  цю  печаль,  
що  в  зіницях  затьмарює  світ.
Моє  зірване  сонце    
скотилось  до  ніг  в  попелище.
Бо  програла  усе,  
а  лишився  лиш  так…  пустоцвіт.
Як  земля  ця  пече  -    
підіймаюсь  до  трав…    і  не  вище.

Це  межа,  це  рубіж,  
це  кінець  безнадійних  вирів...
Та  лише  б  не  отямитись  
в  світі  розколотім  в  друзки.
Мій  притулок  десь  тут,  
серед  мертвих  оцих  берегів.
Мені  б  трішечки  неба,  
щоб  сонцю  не  буть  серед  пустки.

Та  мій  берег  горить,  
тут  я  жриця  спокути    й  краси…
Цей  світанок  без  сонця  -  
і  час  мій  жертовний  спливає…
Ніч  застигла  чи  ні  ?  
Як  вогонь,  як  цю  грань  загасить!?
Моє  зірване  сонце  
мене  у  долонях  тримає…




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745345
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.08.2017


Мені пора…

                                                 [i]      Не  виглядай,  як  хмари  розійшлись,  
                                                     Бо  не  твоя...  твоя  була  колись.
                                                                                                               Ліна  Ланська[/i]

Мені  пора…  А  ти  не  маєш  крил.
Змітаю  сніг  /  і  де  в  цю  пору  взявся?/
Заварюю  міцний  дев'ятисил  -  
До  рани…  потерпи,  не  озивайся.

Я  ще  прийду  у  наш    холодний  сад
В  часи  дощів,  вітрів  і  сніговіїв.
Допоки  розцвіте..,  а  втім,  назад
Не  повернуся!    Не  плекай  надії.

Хіба  лиш  в  снах,  з  очей  зелених  «блись»,
Незрима  Мавка  зникне  берегами.
Та  не  твоя…  твоя  була  колись,
Тепер  замкнуте  небо  ланцюгами.

Мені  пора…  за  обрієм  жеврить.
Не  вий  на  зорі,  сам  зализуй  рани.
В  мені    наш  сад  зів'ялий  теж  болить...
І  під  крильми  ще  кровоточать  шрами.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744737
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2017


Ти в серце впустиш… (60 +) )

Як  сутінки  огорнуть  твій  світанок,
Дощів  завісу  вип'є  суховій,
Як  сірим  смутком  ляже  на  твій  ґанок
Печаль  років  …    то  пригадай  Її.

Хоч  для  любові  пізня  вже  година,
І  серце  мудрістю  наповнилося  вщент,  
В  зіницях  тлілих  зблисне:  «Ти  єдина!»
І  під  грудьми    так  млосно  запече,

Й  торкнеться  сонця    –    Її  дивосвіту...
Бо  сонцесяйності  не  зупинить  рокам.
Напнуті  ще  вітрила  пізньоцвіту,
Дурманом  вишня  спогад  обпіка.

І  щоб  відпити  хмелю  того  дива,
Відчути  щастя,  простір,  висоту!
П'янкого  трунку,  божевілля  зливу!  
Ти  в  серце  впустиш…  Осінь  золоту.


Ремейк  ....      http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744743


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744399
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2017


Не сколихни…

Нескошених  полів  п’янка  отрута,
Настояна  на  повені  тепла.
Спустошеного  серця    мертві  пута  
Не  розірвати,  не  спалить  дотла.

Незайманих  туманів  сива  тиша,
Їх  таїнством  насичуйся  сповна.
Не  сколихни…  а  дихай  глибше,  глибше,
Земного  щастя  меду  спий  до  дна.

На  цих  лугах  до  зойку  розридайся,
І  до  хрипот    очисть  болючий  щем,
Облудливим  сумлінням  не  здавайся,
До  небокраю  йди,    ще  крок,  іще…

Твоїх  бажань  неперестигле  небо,
Моїх  щедрот    потрійна  сила  трав.
Хай  до  світанку  сочиться  на  стеблах
Двох  душ  заблуклих    кришталевий    храм.          


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744236
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.07.2017


Зелений вірш

Карпатських  гір  зелений  небозвід,
Зелені  віхоли...    зелені  хмари.
Так  п'янко  пахне  зелен  евкаліпт,
Зелені  полонини  і  отари.

В  очах  у  чабана  зелений  світ
Зеленими  смереками  сміється.
Зелених  гір  зелений  дивоцвіт
Горну  зеленим  словом  аж  до  серця.

До  зеленілих  підіймусь  вершин
І  упаду  в  найзеленіші  трави.
В  зелену  пелену  зберу  з  долин  
Пісень  зеленовиткані  октави.

І  на  зелених  струнах  вітрових
Найзеленішу  музику  зіграю  –
Зазеленіють  в  душах  й  снігових
Зелені  бруньки  до  зеленокраю.

Так  зелено  і  легко  на  душі
І  я  цвіту  так  зеленавоквітно.
Ділюсь  зеленим  щастям  у  вірші
Ой,  зелен  -  зелен  -  зеленопривітно…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742481
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.07.2017


МАВКА

Не  сполохніть  вітри  гірського  сну,
І  не  гойдайте  тишу  в  ранніх  росах.
Лелію  квітку  серед    бур'яну,  
Несу  з  Карпатських  гір  у  довгих  косах.

А  наді  мною  -  зоряний  намет,
Мовчить  у  надрах  вічність  бурштинова.
Смереками  торкаюся  планет
І  дивину    небес  вплітаю  в  Слово.

Одна  із    Мавок,  інші  де  ж?    Агов!
Йду  до  людей,  хоч  буду  там  чужою.
Іду  на  клич  утомлений  його,
Пливу  вінком  купальським  за  водою.

Тікає    ніч  на  місячнім  коні,    
Упав  додолу  повід    на  світанку.
Принишкло  тіло  Мавчине    в  тіні,
Та  світить  в  душу  квітка-полонянка.

Зірви    ту  квітку  у  Купальську  ніч,
Цю  ружу  в  серці  для  тебе  ростила,
Пізнай  жагу  життя  межи  сторіч,  
Безсмертну  мить  візьми  на  дужі  крила.

Бо  я  відлунням  йшла  на  поклик  твій,  
Всі  чари,  силу,  міць  біля  підніжжя  
Тобі  кладу  в  обрамлений  сувій
Тернових  руж,  тенет    і  бездоріжжя…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740577
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2017


В обіймах місяця

Шалена  ніч.  І  місяць  –  стигле  манго.
Колін  ковзнула    музика…  й  до  п'ят.
Дивись,  милуйся  –  я  танцюю  танго,
У  сяйві  світла,  в  променях  розп'ять.

Найкраща  з  грацій  –  муза  мого  тіла.
Одвічна  тайна  –  контур  білих  пліч.
У  сольнім  танці    магія  і  сила,  
Свобода    рухів,  серця  стук  у  ніч.

Торкаюсь  неба:  перше,  друге,  сьоме…
Вервечка  ніг  в  сакральну  тишу  зір.
Дванадцять  кроків  в  світ  цей  невагомий,
Навшпиньки  й  стрімголов  лечу  у  вир.

Акорд!    І  стихла  місячна  соната  -
Лягають  тихо  ноти    врізнобіч.
В  обіймах  місяця  –  небес    відплата,
Й  запрошення  на  вальс  в  наступну  ніч…


http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789319

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.06.2017


І знову будем ми…

Минає  літо  сонячним  теплом,
Мина  журба  і  радість  у  обіймах.
Мина  любов,  торкаючись  чолом
Блакиті  неба,  згублена  у  римах.
Усе  минає…  все  уже  було  -  
Сади  квітучі  і  солодкі  мрії,
Плачі  нестримні  і  забуте  зло,
І  білий  світ  дарований  під  вії…
І  я  у  ньому  в  профіль  і  в  анфас
Була  собою  з  сяйвом  у  волоссі.
Пісні  вплітала  в  зореносний  час,  
Відгукувалась  сонцем  стоголосим.
Як  це  здалося…
Усе  було…  Згорну  пісні  в  сувій,
В  осінній  сум  впишу  життєвий  спокій,
І  перешлю  вперед  на  сотню  літ
Акорди  серця    світлі  і  високі.

І  буде  літо,  й  знову  будем    ми,
Краса  торкне  глибин  чийогось  серця.
Зігріє  світ    красивими  людьми,  
І  заквітчає  душі  у  безсмертя.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738827
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.06.2017


Я вчора палила вірші

«Я  вчора  палила  вірші»,
А  з  ними  розпуку  і  втому,  
І  кидала  біль,  мов  солому
У  полум  'я  диких  вужів.

Слова  я  палила  в  листах:
Відречені  ,  злі,  одержимі,
Неска́зані,  тайні,  ранимі…
На  шерхлих  конали  вустах.

Кохання    палила  своє  -    
Зіжмакане,  скомкане,  строщене.
В  безвір'ї  конало  непро́щене
На  згарищі  серце    моє…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738415
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2017


Прийми такою…

О  де  ти  є  ,  мій  Ангеле,    озвись,
Згубилася  у  темряві  пропасній.
І  не  свою  душа  колише    вись,  
Життя  земного  зірка  в  небі  гасне.

О  відгукнися,    Ангеле,  здаля,
За  безцінь  задарма  себе  караю.
Ногам  пече…  це  не  моя    земля,
Спустошену  ущент  прийми  до  раю.

Зціли  мене,  мій  Ангеле,  зціли,
Бо  меркне  світ…  жага  життя  холоне.
Струси  з  плечей  жертовний  порох  мли,
І  серце  ранене  зігрій  в  долонях.

Сховай  мене  від  болю  й  пустоти,
Стели  у  тиші  постіль    супокою.
Не  маю  сили..    ось  рука,  пусти  
Без  слів,  без  сповіді  -    прийми  такою.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737945
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.06.2017


Полуничка 2

Під  листочком  зелененьким
В  прохолодному  тіньку
Бочком  зирка  червоненьким
Жде  мого  поцілунку́.

Ох,  яка  ж  гарна  красуня,
В  капелюшку,  з  рум’янце́м.
Ти  смачна  –  а  я  ласуня,
Де  ж  ти?  З’їла  похапце́м.

Так  не  можна,  не  годиться
Без  прелюдій,  хочу  ще.
Ось  і  друга  рум’яни́ться,
Не  сховалась  під  кущем.

Талія  сердечком,  пишна,
Має  перламутру  блиск.
З  целюлітом  трохи  смішна  
Йди  до  мене  –  буде  зиск.

Потім  третю,  п’яту,  соту…
Це  не  жмурки,  це  війна.
Серед  вас  я,  смачна  рота*,
Полуничка  головна.


 [i]з  моїх  перших  віршів    (12.06.16р.)[/i]
РОТА.  Військовий  підрозділ,  що  входить  до  складу  батальйону.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737918
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 15.06.2017


Розчинитись у … музиці

   
   Знайти  собі    місце,  
   допоки    рида  скрипаль,  
   Допоки  торкаюсь,  вливаюсь  
   у  музику  ночі.
   Хай  мовчки,  та  все  ж  –  
   як  співзвучно  щемить    печаль…
   О  що  серцю  відстань?  
   Стеліться  шляхи  пророчі.

   І  хто  я  така
   в  цей    ожиново-смутний  час?
   Розкреслюю  тишу  
   на  грані    ридань  і  зойку.
   О  грай  же  до  ранку,  
   щоб  вогник  в  очах  не  згас.
   Болить…    розчиняюсь...
   І  схлипує  ангел  збоку.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737527
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 12.06.2017


Утома

Сивіє  вечір…  Під  вікном  жасмин
Вмивається  червневими  дощами.
Дощить  і  в  серці  –  і  росте  полин  
Холодними  самотніми  ночами.

Вчорашнім  «завтра»  видивляюсь  вдаль,
Із  піднебесь  для  крил  благаю  сили.
В  яких  світах  обвітрену    печаль
На  втомленім  крилі  моїм  носили?

А  люди  не  зникають  в  нікуди,    -
Так  хочу  вірити  в  цю  вічну  догму.
Цілющий  дощ  –  мов  вічності  сліди
На  кущ  жасмину,  на  мою  утому…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737521
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.06.2017


Хто вони?

Хто  ти  для  неї?  –  здригалися  талі  сніги.
Сива  покута  чи  серцю  навік    обере́гом?
Сповідь  майбутня,  що  зріє  з  оголених  слів?
Ні!  Він  для  крил  її    білих    нескорене    небо…

Хто  ти  для  нього?  –  хвилююче  з  неба  зірки.
Ватра  у  домі  чи  неусвідомлена  зрада?
Оберти  серця  п’янкого  чи  спомин    гіркий?
Ні!  Вона  спраглому  серцю  одвічна    відрада…
 
Хто  ви  такі?  –  прихилялась  до  неба  земля.
Спалені  жертви,  а  чи  росянисті  світанки?
Зорі  розсипані  в  віршах  чи  плач  скрипаля?
Ні!  Вони  -    музика,  що  розлилася  до  ранку…




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736626
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2017


Всего лишь жест

Я  поправляю    прядь  волос  
из  глаз    игриво.
Пожалуй,  соглашусь  с  тобой,  
что  я  красива.
От  слов  твоих  не  убежать,  
не  отвернуться,
Но  мне  так  хочется  руки  
твоей  коснуться.

Твоим  неистовым  словам  
открыла    сердце,
А  с  ними,  кажется,  любовь  
впустила  в  дверцу.
Бессмысленными  стали    вдруг  
потоки  речи,
Когда  ты    взглядом  обнимал  
меня  за  плечи.

В  твоих  словах  похожа  я  
на  летний  вечер,
А  мне  твой  жест,  всего  лишь  жест,  
был  безупречен,
Показывая  мне    закат,  
пожал  запястье…
Теперь  в  ладошке  у  меня  
кусочек  счастья.



(мій  перший  вірш  російською,  і,  можливо,  останній)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736189
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 02.06.2017


Мені болить

Мені  болить  душі  людської  бідність,  
Невміння  відчувати    чужий  біль.
Та  не  "чужий"  тому,    хто  має    гідність,  
Й  пиха  не  точить  серце,  мов  та  міль.

Мене  тривожить  цих  людей  байдужість,  
Бажання  влади,  всмоктане  в  багно.
Бо  проміняли  на  у.о.    всю  мудрість,
Красиві  зовні,  а  копнеш  –    л@йно.

Мене  гнітить  їх  прагнення  до  слави,  
Черстві  серця  від  вицвілих  ідей.
Їх  ницість  духу,  принципи  іржаві…
Сіріє  світ  від  ситих  іудеїв.

Хіба  не  всім  заграви  і  світанки,  
Ліси,  поля  і  зоряний  намет?
Чому  ж  одні  в  любові  до  останку?
Другим  з  лукавого  не    вибратись  тенет?

Коли  твоє  терпіння,  Боже,  лусне,
Й  полову  відокремиш    від  зерна?
Не  втримуюся:  кров  кипить  і  гусне,  
Не  маю  сили  чашу  спить  до  дна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735703
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.05.2017


Любов на дотик

Програла  знов…  Душа  -  мов  рване  небо.
Крізь  зливу  жертв    рятую  лиш  одну.
Мов  той  жебрак,  що  кинуту  монету
Не  проміняв  на  гордості  струну.

Не  в  моді  нині  помисли  крилаті,
Щедроти  серця,  жертви  потайні.
А  ти    слова  викохуєш    зірчаті
І  кожним  світ  цей  грієш  у  борні.

А  ти  ще  віриш  в  вічне  і  красиве,
Довершене,  людське…    і  ловиш  мить,
Аби  в  буденній  прозі  нещасливим
В  серцях  мистецтво  «жити»  запалить.

Хоч  сам  згоряєш,  спопеляєш  душу,
І  словом  зцілюєшся,  й  волієш  знов
Комусь  розсипать    зорі  у  калюжу,
Аби    на  дотик    відчувать  любов.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735285
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2017


Живу

Ступаю  в  день  новий.  О  скільки  дива,
Скільки  краси  –  очей  не  відведу!
Розцвів  бузок,  щоб  я  була  щаслива…
Живу!

Вслухаюсь  в  тишу,  спів  пташок  –  веснію.
Нап'юсь  промінням  сонця  досхочу.
Віддамся  вітру,  загнуздаю    мрію…
Лечу!

Зберу  в  вірші  весни  найкращі  миті:
Сади,  поля  й  травинки  не  згублю,  
Крізь  душу  сію  край  свій  у  блакиті…
Люблю!

Себе  гублю,  втрачаю,  не  жалію,
У  дні  новім  ловлю  свою  зорю.
Окрилену  любов  в  душі  лелію…
Й  горю!

І  так  щодня,  щороку,  споконвіку  -  
Красивим,    вічним  засіваю  путь.
Рощу  у  серці  скарб  –  чарівну    квітку…
Й  цвіту!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733896
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2017


МАТУСІ

У  моєї  матусі  в  очах  розцвітають  волошки,
І  палає  у  грудях  негаснучий  вогник  життя.
Босоноге  дитинство  сховалось  у  неньчині  зморшки,
Я  по  вишитій  стежці  крокую  у  світ  майбуття.

А  мені  б  у  дитинство  –  на  мить  безтурботність  вернути,
І  весну  зустрічати  у  нашім  вишневім    саду.
У  піснях  і  порадах  відкрию    шляхи  у  майбутнє,
В  материнській  молитві  у    Бога  покров  віднайду.

Я  з  очей  ніжно-синіх  зітру  їй  і  смуток,  і  втому,
Хай  сміються  веселкою,  в  погляді  сонцем  дзвенять.
Хай  би  де  не  була  –  всі  стежки    повертають  додому,
Де  батьківська  любов,  нескінченна  свята  благодать.

Міріадами  зір  відгукнеться  матусине  слово,  
Воно  сил  додає  для  моїх  неоперених    крил,
Бо  й  донині  звучить  в  серці  вічна  жива  колискова,
Що  тримає  у  вірі  її  життєдайних  вітрил.

ЇЇ  вірна  любов  усміхнеться  ,  як  сонце,  весною,
Журавлем  закурличе,  очистить  сльозою  в  журбі.
Рідна  мамо!  Люблю,  обіймаю,  пишаюсь  тобою!
І  цілую  у  скроні,  й  вклоняюсь  доземно  Тобі!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733217
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.05.2017


Малюю…

Малюю  небо,  місяць,  сірий  в'ється  дим.
Горнусь  у  сутінки,  зірки  повитиравши.
Барвистий  ранок  напою  дощем  п'янким  -  
Це  все  моє,  одній  мені,  на  жаль…  не  наше.
                                                                                                                                                                                                                                                       
День  щастям  розпишу,  а  в  нім  поміж  суєт
Шматочки  радості  кладу,  журбу  сховавши.
Чарівний  ключ  від  найгарнішої  з  планет    -    
Тобі  в  кишеню,  лиш  тобі,  бо  це  …  не  наше.

Перемалюю  холод  в  сяйво  теплих  днів,
Нехай  весна  сміється,  сонце  ввись  здійнявши!
Від  сміху  того  світ    кульбабками  розцвів…
Це  все    мені,    це  все  тобі,  і  врешті  -  наше!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732813
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.05.2017


ЦАРІВНА

Де  зорі  згасають  
жоржинами  обрій  цвіте.
Піддавшись  спокусі,  
розтану  у  світлі  розмаю.
І  граю  промінням  –  
а  й  справді  воно  золоте…
Нарешті  я  справжня!  
Хай  вітер  мій  одяг  знімає.

Нарешті  я  дика!  
Вплітаю  в  волосся  жасмин,
До  стану  латаття,  
ступаю  у  нетрі  –  царівна!
Співай,  дикий  вовче.    
Кровить  хай  мій  страх  із  судин,
Іскриться  з  очей,  шаленію  –  
мовчіть  перші  півні!

Схиляються  трави
 і  падають  зорі  до  ніг,
Навшпиньки  ступаю  –  
цвітуть  по  слідах  орхідеї.
Кружляю  по  колу,  
мов  відлік  часів  вікових,
У  місячне  сяйво  руно  уплітає  Медея.

Під  місяцем  повним  
танцюю  у  сяйві  спокус,
Хай  рвуть  струни  ельфи  –  
не  смій  підвестися  нерівня.
Бо  я  відтанцюю,  відплачу,  
а  ще…  відсміюсь,
Допоки  світанок,    
допоки    іще  я  царівна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732250
рубрика: Вірші, Езотерична лірика
дата поступления 07.05.2017


Наснилося…

Мені  наснилось,  що  зима  лягла  на  груди,
Що  мертвим  спомином  печаль  цілує  губи,  
Що  йшла  розхристана  душа  босоніж  в  небо  –
Уламки  серця  лікувать  була  потреба.

А  їй  навстріч  одні  дощі  невтихомирні,
Та  й  поміж  ними  чуються  пісні  псалтирні.
І  бачить  Божу  благодать  вдаль  за  громами  –
Зі  сховку  серце  дістає  й  кладе  до  брами.

І  стільки  болю,  сліз,  утрат…  в  уламку  тому  –
Все    це  лишила,  а  взамін  несе  додому
Любов  всепрощену,  що  живить  дух  в  скорботі.
І  я  прокинулась  –  мій  ангел  був  навпроти...



 (вибачте,  що  заблокувала  коментарі)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731312
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.05.2017


… при надії

   Земля    чекала  сонця  і  тепла,
   Ковтала  спрагло  всі  щедроти  неба.
   І  в  день  новий  Життя  у  світ    несла
   Й  людські  ховала  муки  поміж  ребра,
   Щоб  заростали  цвітом…  А  мені  
   Розкрилені  світи  лягли  під  вії  –
   І  я  горнусь  до  матері-землі,  
   Що  при  надії…




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730994
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.04.2017


Чи твоя це весна?

Весна    -  журба  вчорашньої  зими,
Одвіт  на  те  ,  чи  ми  любити  вмієм…
Сповзає  холод  маревом  пітьми  
До  пліч,  до  ніг…  До  серця  ж  не  посміє…

Та  скрижаніле    серце  не  суди,
Не  сполохни  його,  немов    звірятко.
І  хто  йому  шепнув,  що  між  людьми
Зігріється    і  все  почне  спочатку?

Та  й  хто  сказав,  що  це  твоя  весна?
Хоч  частку  її    носиш  в  своїм  серці?
Хіба  наситилась  душа  сповна
У  дикім  щемі  й  спраглості  відвертій?

Не  прирікай  весну  свою  на  мить,
Не  програвай  любові  справжній  битву!
Душею  зможеш  небо  оповить,
Щоб  скласти  гімн  любові  як  молитву.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730352
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2017


Краса врятує світ

Допоки  цей  світ  у  очах  не  зотлів  від  архаїки,
А  серце  вмивається  бризками    світла  й  тепла,
З  вишневого  цвіту  вітри  викладають  мозаїку,  
В  вінок  з  оксамиту  вбирається  спрагла  земля.

А  як  же  насущне,  що  в  тиші  сакральній  освячене?
Воно  ж  поза  часом  і  простором    створює  світ.
А  хочеш  побачить,  роззуйся  й  випрошуй  пробачення,
Хто  вміє  пробачить,  той  вміє  тримати  політ.

Учитися  варто,  вдивлятись,  та  знов  не  повторишся.
Як  двічі  у  річку…  Як  дзеркало  в  друзки  лиш  раз…
Краса  світ  врятує,  якщо  ти  в  красі  тій  відродишся,
В  красі  свого  серця,  без  золота,  срібла  й  прикрас.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730010
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.04.2017


Це просто біль

В  безодні  ще  невичерпаних  слів,
Серед  снігів,  розлитих  у  спокуту,
У  ріки,  що  не  знають  берегів…
Спивай  цю  пісню,  мов  гірку  отруту.

Бо  відболіло,  змовкло,  відпливло  –
Не  ті  вже  води  трави  колихають.
Бо  вольній  птасі,  що  з  одним  крилом
Небесні  злети  у  очах  вщухають.

Бо  все  минає,  бо  всьому  межа,
І  навіть  сонце  вірить  у  край  неба.
Пониклий    погляд  ріже  без  ножа,
Печуть  ще  рани  в  птахи  поміж  ребер.

Це  просто  біль,  що  скиглить  між  вітрів,
Це  просто  страх,  розсипаний  у  трави.
Це  просто    небо  тужить  між  світів,  
Що  не  обійме  птаха    в  час  заграви…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728367
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.04.2017


… і стала квітка я

Квітневий  дощ  торкається  землі,
Їй  зелен-крайку  приміря  до  талії.
І  трусять  весну  з  неба  журавлі,
Щоб  швидше  розцвіли  мої  конвалії.

А  вічність  раєм  загляда  в  сади,
(Хіба  хтось  краще  бачив  в  цьому  світі?)
І  білим-білим    сад  вкривав    сліди
І  душу  причащав  у  верховітті…

Сповідалась…  і  стала  квітка  я!
Вже  в  пелюстках  комусь  гойдаю  сонце.
А  потім  ввись  лечу,  бо  вільная,
Щоб  білим  щастям  впасти  незнайомцю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727904
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.04.2017


Хочеться…

Хочеться  щастя,  і  світла,  і  трохи  тепла.
Хочеться  птаха,  що  в  грудях,  пустити  на  волю.
Хочеться  жити  для  когось  й  згоріти  дотла,
Й  знов  відродитися  і  не  пізнати  вже  болю.

Болю  і  відчаю  –  пустки  утрачених  днів,
Світлом  від  світла  мережити  дні…  на  поталу?
Хочеться  птахом  у  небі  радіти    весні,
Сонцем  славетним  впиватись  безтямно,  до  шалу!

Не  сподіватись  –  надію  убито  давно,
Та  не  зневіритись.  Як  же  тоді  поміж  люди?
Хочеться  неба  в  долонях,  а  не  за  вікном.
Неба  на  двох  і  на  двох  одну  пісню,  до  згуби.

Хочеться  піснею  тою  летіти  в  світи,
Ті,  де  живе  й  не  вмирає  високе  й  одвічне.
Зрештою,  хочеться  в  щасті  себе  віднайти
І  римувати  те  щастя  з  коханням  величним.


                                                                   світлина  автора)))


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726652
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2017


Тобою я надихатись не можу

                                             [i]  Поезіє,  красо  моя,  окрасо,  
                                               я  перед  тебе  чи  до  тебе  жив?
                                                                                             Василь  Стус[/i]

Тобою  я  надихатись  не  можу,
Щодня  спиваю,  мов  святий  нектар.
Живу  тобою,  плачу  і  тривожусь,
І  бережу,  мов  сокровенний  дар.

З  тобою  я  прекрасний  світ  відкрила,
Потік  душі  барвистий  водограй,
Що  живить  дух  –  спинить  його  несила,
Мов  карму  щастя,  код  у  дивокрай…

Ти  крик  жертовний,    пісня  легкокрила,
Відлуння  болю  й  радості  умить.
Ти  мрій  моїх  одвічнії  вітрила,
Тобою  серце  молиться  й  щемить.

О  слів  красо!  О  музико  нетлінна!
Безмежна  воле  сокровенних  дум…
Поезія  –  молитва    неоцінна!
Гірка  любов  й  найрадісніший  сум.

Тобою  я  напитися  не  можу…
Тобою  охрещуся  знов  і  знов.
На  тебе  я,  поезіє,  так  схожа...  
Візьми  мене  під  вічний  свій  покров.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724843
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.03.2017


Гріх нелюбові

                                                             [i]    Ти  проший  мене  всю
                                                                 Білим  спомином  недопечалі...
                                                                                           О.  Вишневська[/i]

Обійми  мене  всю  теплим  спомином  недолюбові,
Бо  весни́    не  впускають    до  саду  мого  злі  вітри.
І  гойдаються  квіти  на  вітах  –  все  ті  ж  паперові,  
А  я  й  досі  ще  вірю  –  живими  ще  будуть  цвісти.

Бо  крізь  листя  торішнє  ростуть  моїх  мрій  акварелі,
Що  сама  прирекла  воскресати  на  сонячнім  тлі.
Понад  все  хочу  я  віднайти  почуттів  справжніх  трелі,
І  розмаєм  впиватись,  допоки  той  рай  не  зотлів.

Та  в  саду  нерозквітлім  ні  стріч,  ні  чекань,  ні  побачень.
Пелюстки  паперові  спадають  у    вічні  сніги.
Лиш  вітри  не-весни  заколихують  мрії  тремтячі…
Хтось  же  має  сплатити    за  гріх  нелюбові  борги.

Обійми  мене  всю    ніжним  спогадом  недопечалі,
Хай  пробачить  нам  сад  хоч  одне  із  прадавніх  прощань.
В  міжсезоння  дощів    він  ще  виплаче  всі  наші  жалі,
Розцвітуть  живі  квіти    в  безодні  моїх  сподівань.


                                                   


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723311
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2017


Букет тюльпанів

В  букеті  тюльпанів  мені  дарував  ти  весну,  
Яка  із  бутонів,  мов  сонце,  мені  усміхалась.
У  жовтих  тюльпанах  колишеться  ніжність  зі  сну,
В  червоних  –  та  ніжність  в  моїх  поцілунках  буяла.

Ах,  як  мені  личить  вбрання  із  квіткових  обнов!
Квіткові    парфуми…  мене  надихає  їх  свіжість.
В  червоних  тюльпанах  твоя  пломеніє  любов.
Їй  в  жовтих  пелюстках  моя  усміхається  ніжність.

Горнуся,  тулюся  в  пелюстки  –  а  ті  багряніють,
Й  луною  озвалось    вітання  моєї    весни:
«Ці  квіти  прекрасні,  та  поряд  з  тобою  тьмяніють,
Вони  лиш  найменша  частинка  твоєї  краси…»
                                                                                                                               
 08.03.17р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722913
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2017


ПРОСТО ЖІНКА

[i]Повір  мені,  я  не  слабка,  я  -  просто  жінка.
                                                                                               Ганна  Дущак[/i]


«Повір  мені,  я  не  слабка,  я  -  просто  жінка»,
Я  по-весняному  живу  –  тендітна  гілка.
І  в  час,  коли  біда  захмарить  твоє  небо,  
Я  світлим  променем  проб'юсь  й  прийду  до  тебе.

Повір  мені,  я  не  слабка,  я  -  просто  ніжна.  
В  моїй  душі  розквітла  квітка  дивовижна.
Вона  любов'ю  променить,  теплом  сповита.
Торкнись  її,  спивай    мою  безмежність  літа.

Повір  мені,  я  не  слабка,  хоч  трішки  дивна.
Тебе  творю,  ліплю,  звеличу  без  сумління.
В  твоїх  думках  я  розчинюсь    в  блакитні  мрії,
Несу    весну,  а  в  ній  любов  -    тобі  під  вії.

Повір:  тривоги,  слава,  молодість  минеться.
На  схилі  літ  моя  любов    в  тобі  озветься.
І  скажеш  ти:  Я  ж  сильним  був,    вона  лиш  гілка…
Не  докорю,    бо  я  люблю  –  я  просто  жінка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722307
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2017