kucheryavuy77

Сторінки (1/99):  « 1»

Я хочу дивитися як вона спить

Я  хочу  дивитися  як  вона  спить
Не  зриваючись  від  будильника
Чи  телефонного  дзвінка
Як  її  волосся  не  чіпає  навіть  легіт  
З  привідкритого  вікна
Я  хочу  дивитися  як  вона  спить
Як  її  душа  з  мріями  перебувають  у  хімічній  реакції
Як  ловить  момент,  довіряючи  якомога  менше  майбутньому
Без  ініціації  -  Горацій  чи  Склодовська-Кюрі
Я  хочу  бачити  як  сонце  цілує  червону  нитку  від  вроків
Трішки  вище  лівóї  ступні.
Я  хочу  дивитися  як  вона  спить
Цей  маленький  янгол  без  макіяжу
Якого  не  торкаються  навіть  руки  Господні
Якому  я  сам  не  завжди  підбираю  багато  лексем
Як  її  голова  не  забита  справами  на  сьогодні
Шкіра  ще  не  омита  холодним  львівським  дощем.
Я  хочу  дивитися  як  вона  спить.

Serhio  K.
27.06.2020
20-34

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2022


Книга

З  цієї  жінки  вийшла  б  чудова  книга
З  багатогранністю  сюжетних  ліній.
Про  дороги  на  яких  вона  чекаючи  звістки
Іде  розкидаючи  навколо  цвіт  лілій
Неначе  в  колоді  це  звичайнісінькі  шістки.
Пишаючись  тим,  що  квітень  цілує  її  пальці  арфістки.

Ця  книга  могла  б  містити  тисячу  притч.
Складених  мудрецями  з  приміських  електричок.
Як  бути  із  нею,  у  розряді  «спасенні»
Вивчати  її  настрої  та  щоденні  звички,
Щоб  вона  пускала  тебе  у  свої  легені.

Ця  книга  могла  б  розказати  усе.
Усе,  що  вона  зашифровує  в  рунах.
Як  молиться  і  якою  дихає  вірою
Всі  ритми  на  її  серцевих  струнах.
І  все,  що  вона  ховає  під  шкірою.

Serhio  K.  for  N.T.
26.04.22
15-58

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2022


Deutchland

Десь  у  Баварії  серед  мостів  над  Дунаєм,
Різнобарвних  церков,  біблійних  текстів
Лютеранських  промов  та  протестантських  протестів
Серед  співців  та  менестрелів
Місцевих  кафе,  німецьких  борделів
Десь  на  площі  у  вечірньому  світлі  неону.
Ми  з  тобою  зустрінемось  по  той  бік  кордону.

Ти  розкажеш  мені  чим  дихає  місто
Залізничні  маршрути,  провулки  та  арки
Про  плани  на  завтра  та  втомлені  ранки
Усе,  що  не  змогла  сказати  по  телефону
Розкажи  мені  зараз.  Під  вечірнім  світлом  неону.

Serhio  K.  for  N.T.
19.04.22
18-44

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2022


Траса Львів - Київ


Траса  Львів  -  Київ.  Демонеси  примірюють  парадові  крила
Ховаються  в  ніч  якісь  роздуми,  тези  та  догади
В  Бродах  небо  не  витримало  -  вперіщила  злива
У  Рівному  почали  жорстко  трахати  спогади.
Охоплює  якась  збочена  некрофілія
Як  Ісус  воскресають  давні  любовні  діла
Оживає  сокальська  принцеса  з  металевими  пряжками
Джин,  який  приходить,  коли  я  під  пляшкою
Ну  що  ж
Привіт,  моя  апостолко,  правди  й  гріха.
Ти  знову  прийшла.  
Тобі  до  мене  недалечко.  
Один  сон,  одна  думка
Спокоєм  наповнюєш  моє  єство
Мені  ж  до  тебе  далеко  
Як  долару  знову  бути  по  вісім
Тобі  ж  до  мене  тільки  три  по  сто.


Ти  завжди  будеш  у  моїй  нірвані
В  думках  буде  часто  рука  у  руці
Навіть  якщо  я  скитатимусь  світом
Ти  набиратимешся  знань
В  Острозі

Serhio  K  for  Y.Y.
18.06.2020
14-25  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020


Крути, мила, стерно

Крути  мила,  стерно.  Не  бійся.                                    
Ця  дорога  без  зірок  і  без  терну.                                                                                                                                                          Ця  дорога  без  моїх  паскудних  алегорій  
Я  пускаю  тебе  у  вигаданий  світ  без  постмодерну                                                                                            
Ти  заходиш  за  ширму  моїх  гріхів  та  самоіроній.                                                                                                              Мій  світ  не  ділиться  на  темряву  й  світло.  
Тут  не  залежить  як  випаде  карта.                                                                                                                                                  Тут  читають  казки  барда  Бідла.                                                                                                                                                            Тут  лунають  пісні  волоцюжного  барда.            
Під  хорошу  імпровізацію  на  гітарі
Дуже  легко  віддатись  нірвані
Тут  не  чути  до  Господа  глухих  молитов.                                                                  
Люди  найчастіше  дрочать  на  слово  «любов».                        
Ми  можемо,  мила,  сповідувати  культ  амнезії
Забути  усі  наші  брЕхні,  клятви,  спільно  прожиту  лінь  
Ти  забудеш  мої  вірші,  я  забуду  вигини  твого  тіла
Зате  ми  пам‘ятатимемо,  що  поруч.  Назавжди.
Амінь.



Serhio  K.
13.06.2020
14-24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2020


Десь у Полонії

Сидів  на  терасі  
В  одному  з  готелів  Полонії
Споглядав  на  природу,  трасу  і  колії
Внизу  грав  «Бумбокс».  
Напевно  хтось  клявся  в  любові  Поліні
Я  ж  просто  вдихав  дим  зі  смаком  ванілі
Перебуваючи  наодинці  із  Богом  
В  кілометрах  сто  двадцяти  від  Кракова
Задавав  йому  одні  і  ті  самі  питання
Що  там  моя  Маргарита?  Обіймає  кота?  
Читає  Булгакова?
Чи  може  поки  вакації
Вона  проводить  час  у  Франції?
На  мості  Мірабо  міняє  настрою  крен
Шукає  де  жив  Бодлер,  де  Аполлінер?
Чи  може  блукає  серед  німецьких  літературних  піль?
Бог  не  відповів.  Напевно  він  не  дуже  любить  ваніль.

S.Kuzyk
09.06.20
15-39  (pt)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2020


Порожній вокзал

Порожній  вокзал

Порожній  вокзал  відпочиває  від  сліз.
Прощання,  кохання  -  змиває  тоналку
Від  крадіїв,  спекулянтів,  психопатів  під  алко
Лише  декілька  блогерів  прийшли  десь  із  півдня
Напевне,  чекають  потяг-примару  із  Відня
Я  ж  просто  сидів  і  слухав  тишу
А  точніше,  «листопадовий  дощ»  у  цій  тиші
І  думав
Про  знуджені  колії  та  ледь  живі  поїзди
Про  тимчасово  невинні  перони  та  грішні  мости
Про  рими  банальні  й  простії
Сидіти  на  порожнім  вокзалі  -  перша  ознака  шизофренії
Насамкінець,  що  зараз  прийде  вона
Збірний  образ  сеньйори  з  віршів  Жадана.
Віддатися  музиці,  провести  у  минуле  квітень
А  що  далі?  Ми  чекатимемо  славнозвісний  потяг  у  Відень.

Serhio  K  for  D.Z.
19.05.2020
03-13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020


Чернівецька принцеса

Ти  знаєш,  я  інколи  боюсь  дивитись  в  твої  очі-писанки
Там  штурмом  на  серце  йде  бісиками  вишита  рать
Там  чистеє  небо,  в  якому  лунають  материні  колисанки
Там  безкраї  полонини  та  прозорі  струмочки  Карпат.

Там  медівникові  ночі  з  зірковим  еспресо
Там  ранки,  в  яких  лунають  звуки  дримб  і  трембіт.
Ех,  як  жаль,  що  ти  не  моя,  чернівецька  принцесо,
Яка  в  очах  своїх  зібрала  найкращий  буковинський  світ

S.Kuzyk
26.03.19
00-46

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2019


Чарівна буковинко

Я  думаю  про  тебе,  чарівна  буковинко
І  думка  ця  летить  аж  ген  за  виднокіл
Як  білосніжне  волосся  торкають  весняні  сніжинки,
А  руки  пахнуть  проліском  і  золотистим  медом  бджіл.

Я  думаю  про  тебе,  чарівна  буковинко
На  молочнім  папері,  пишучи  віршового  листа
Зшиваючи  у  ціле  словесні  нитки  павутинки
Про  темні  очі  та  калинові  вуста.

S.Kuzyk
(XIV.III.MMXIX,  01-35)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2019


Твоє обличчя

Я  бачу  складене  з  рядків  твоє  обличчя
Зі  слів,  які  писали,  у  минулих  століттях,  різні  поети
Із  рим,  які  розсипали  своїм  музам  мов  бісер  під  ноги  
Які  народжувались  завдяки  тобі,  кохана  Настася
Адже  це  ти  була  джерелом  їхнього  натхнення
У  попередніх  життях.  Виступаючи  у  різних  іпостасях.

Я  бачу  твоє  обличчя  на  вінтажних  портретах
Гуляючи  замками  країни,  звертаю  свою  увагу
На  зображення  королівн,  цариць  і  граф‘янок,
Помічаю  у  кожній  схожість  з  тобою
Впевнений  погляд,  горда  постава,  на  губах  мовчання  ніжний  спів
Я  знаю,  що  це  ти  спускалась  з  Парнасу
Стаючи  натхненням,  для  усіх  королів.

S.Kuzyk
03.03.19
22-09

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019


Незнайомка

Я  сидів  на  пагорбі,  переді  мною  -  дахів  смолянисте  колосся
Ївши  хот-дог,  думав  про  різне  -  людську  глупоту  і  облуду
Повстання  у  Львові,  демонологію,  магію  вуду
Дрова  наламані,  в  житті  розбиту  посуду
Допоки  вітер  зробив  необережений  жест  -  розвіяв  кучеряве  волосся.

Тепер  лиш  на  неї  дивився,  як  стуком  підборів  залишає  старенькому  асфальту  слід
Елегантна  хода  немов  у  графині
Сяє  краще  ніж  золото  в  ювелірній  вітрині
Так  думав,  сидячи  у  гіркій  самотині
Аж  раптом  -  вона  почала  підійматись.  Туди,  де  відбувався  мій  скромний  обід.

Пагорб  підкорено.  Перетин  поглядів.  Її  усмішка.  Здоровий  глузд  -  на  страту.
Запалало  ліворуч,  гірше  ніж  пекучість  гірчиці
Ех,  мені  б  зараз  в  кузню,  та  доброї  криці
Викувать  молот.  Звільнити  серце  з  темниці
І  віддати  ось  цій,  що  неначе  богиня.  Яка  гуляє  берегами  Тібру  й  Єфрату.

Яка  не  знає  -  як  сильно  вжалила  мене  медузою:
В  душі  лунають  звуки  закосичених  арф
Думки  літають  серед  метафоричних  строф
Лунає  -  ти  варта  усіх  моїх  Содом  і  Гомор,  і  Голгоф
Захотів,  щоб  ти  була  як  мінімум  знайомка.  Але  залишишся  швидше  за  все,  випадковою  музою.

S.Kuzyk
26.02.19
02-34

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2019


Ти йдеш

Ти  йдеш  кудись  у  справах  під  акомпанемент  підборів
Відбиваючи  в  душі  химерне  багатоголосся
Розтріпуючи  по  плечах  довге,  світле  волосся
Не  можу  не  дивитись  на  тебе,  зустрічаючи  в  університетських  коридорах.

Осяйна  усмішка,  типовий  початок  -  «привітик-привіт».
Поговорим  про  життя,  хвилини  зо  три
Момент  мимовільного  щастя  посеред  дивної  зими,
А  потім  ти  підеш  далі  у  справах.  Я  ж  дивитимусь  тобі  услід.

Serhio  Kuzyk
30.12.18
18-57

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2018


По дорозі до Києва

Нічний  вокзал  -  місце  зі  своїм  колоритом  та  хаотичним  життям
Від‘їжджаючі,  проводжаючі,  бомжі
Цигани,  таксисти,  поліцейські  патрулі
Я  зустрівся  з  тобою  під  голос,  що  оголошував  чергове  прибуття.

Охопило  мене  давно  забуте  почуття  -  сум‘яття.
А  нам  ще  треба  дійти  до  вагону
Здалася  дуже  довгою  дорога  до  перону
Найстрашніше  -  я  не  біля  розумового,  а  серцевого  стерна.

Зате  потім  ми  півночі  говорили  як  давні  знайомі
Про  все  й  про  ніщо.  Про  музику  й  книги.
Про  фільми  й  театр.  Розплітаючи  все  більше  навколо  себе  інтриги.
Допоки  сон  не  прошепотів:  «Годі.  Доволі».

І  ти  піддалась  йому.  В  той  час  я  випустив  свої  думки  в  купе  немов  на  ґанок
Про  те,  чи  був  достатньо  ввічливим  і  ґречним
І  що  ніколи  не  забуду  погляд  -  журливий,  розумний,  небезпечний
Найгірше  -  через  три  години  ранок.

Він  внесе  корективи  у  мої  парадоксальні  палітри
Кольорову  ніч  вб‘є  звичайним  поїздевим  балаганом
Скоро  приїдемо.Білизну  здав?  А  потім  страшенним  ураганом
Розвіє  чари  ночі  на  київському,  морозному  повітрі.

Serhio  Kuzyk
09.12.18
03-23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2018


Ти з того типу жінок

Ти  з  того  типу  жінок,  через  яких  розпочинають  війни.
Руйнують  гори,  розводять  море.
Графи  стають  ще  пихатіші,  манірні
Злидарі  просто  без  шансів  сповідують  горе.

Ти  з  того  типу  жінок,  яким  малюють  портрети
Рвуть  серця  на  шматки,  яких  вміщають  в  романи
З  якими  хочуть  тягти  у  щастя  білети
Навіть  якщо  це  буде  світ  самообману.

Ти  з  того  типу  жінок,  що  забирають  усе,  що  є  живого
Ставлять  над  душею  Чорну  мітку
Ти  з  того  типу  жінок,  що  роблять  з  чоловіка  німого
Ти  одна  із  них  -  серцеїдка.

С.  Кучерявий
25.11.17
16-24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2017


Вокзал

Стою  на  пероні,  ковтаю  локомотивну  пару
З  потяга  на  якому  ти  поїхала  геть  назавжди
Ховаюсь  від  неба  під  куполом  вокзалу
Шепочу  услід  :  «Я  чекаю,  прости».

Життя  -  вокзал  .  Люди  приходять,  відходять
Хтось  поїде  від  тебе,  дехто  з  тобою  до  кінця.
А  я  стою  на  пероні,  байдужий  до  всього
На  чекання  тебе  покладу  я  життя.

Ти  поїздиш  по  різних  террах  інкогнітах
Поки  місто  для  мене  немов  Касл-Рок.
Чекаю  твій  потяг  стоячи  на  вокзальних  протягах
Ти  не  приїдеш,  надія  помре.  На  колію  крок.

С.Кучерявий
21.11.17
21-15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2017


Осінь

Мені  неважливо,  що  твориться  в  Штатах
На  яких  дорогах  утворюється  корок.
В  мене  осінь  вбирає  дерева  у  шати
Жовте  світло  пам'яті  відбиває  спогадів  морок.

Байдуже,  що  там  в  Камбоджі,  Венесуелі
На  радість  у  дитячій,  дівчачій  долоньці.
Я  серце  віддав  лиш  одній  королеві
Задихаюся  нею  на  осінньому  сонці.

Нехай  все  навколо  горить  і  палає
До  блокноту  вчергове  тягнеться  рука.
Усе  несуттєве,  нехай  увесь  світ  зачекає
Мені  лиш  важливо,  що  робить  і  де  була  сьогодні  вона.

Знову  осінь,  повсюди  червоні  грона  калини
Чергові  любовні  послання  вицарапані  на  корі.
Дивлюся  на  світ  через  призму  однієї  людини,
Яка  ніколи  не  буде  поруч  у  моєму  житті.

С.Кучерявий
12.10.17
21-35

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2017


Меланхолія

Львівська  погода  -  моя  меланхолія.
Дощ  розмішує  цукор  у  вранішній  каві
Твої  коси  русяві  -  серця  рани  криваві
Тебе  перетнула  життєвая  колія.

Очі  лукаві,  кольору  синього  моря
Зіниці  прикрашені  мудрістю-злотом
З  розуму  зводять,  спілкуюсь  з  блокнотом
Закохатись  у  тебе  -  зазнати  нового  горя

Хотілось  б  звичайно  втонути  у  твоїй  воді
Напитись  любов'ю  з  вуст  немов  із  криниці,
Але  я  містер  Інкогніто  -  залишу  це  в  таємниці
Ти  не  дізнаєшся,  що  ці  рядки  присвячені  тобі.

С.  Кучерявий
20.09.17
22-07

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2017


Сьогодні

Пам'ять  знову  тобою  ставить  повтори
В  літнії  ночі  ласкаві  і  прохолодні.
Ти  в  мене  є  завтра.Ти  в  мене  є  вчора
Тебе  лиш  немає  у  мене  сьогодні.

Сьогодні  -  буденність.  Тому  ти  відсутня
На  засіданні  дум  -  суду  присяжних.
Ти  -  моє  минуле.  Моє  майбутнє
Хоча,  така  недоступна.  Така  недосяжна.

А  сьогодні  -  це  просто  звичайне  сьогодні
Що  робити  тобі  у  звичайному  дні?
Вчора  тобі  викидав  я  рими  нудотні
Отже,  завтра  ти  будеш  у  новому  вірші.

Без  метафор,  епітетів  інших  художніх  відтінків.
Дієслівною  римою  у  вірш  ти  ввійдеш.
Два  роки  твої  кучері  обплітають  мої  сторінки.
В  надії  на  те,  що  в  моє  сьогодення  прийдеш.

С.Кучерявий
14.06.17
01-11

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2017


Сині очі

Твої  сині  очі  наповнють  серце  тугою  синьою
Життя  після  тебе  стало  одноманітним  хайпом.
Рік  нас  немає,  досі  спиваюся  римою
Рік  мовчимо.  Лише  зрідка  обміняємось  лайком.

Відмотати  б  стрічку  назад.  На  минулу  весну.
Коли  природа  виходила  з  зимового  декадансу.
Все  розквітало,  прокидалось  зі  сну
Тільки  ми  не  виходили  з  любовного  трансу.

Нас  сонце  пекло,  омивали  весняні  дощі
Так  байдуже  було.  Сміялись  під  склепінням  даху.
Лише  прощання  сумні  залишали  рубці
Хто  б  міг  подумати,  що  ми  закінчимо  love  story  крахом.

Вже  рік  пройшов  і  ти  далеко  вже  не  та
Така  доросла,  а  я  дитина,  що  перечитує  щодня  твої  листи.
Яка  тебе  чекає,  хоч  не  моя  вже  дівчинка  мала
І  наївно  вірить  у  свої  нічні  молитви.

В  яких  шепочу  до  Бога,  щоб  він  тебе  повернув
Незважаючи  на  бан,  вилікував  мене  від  ран.
Я  загинаюсь  без  тебе,  живу  серед  римованих  рун
Хоча,  ти  не  повернеш  свій  корабель  у  мій  океан.

С.  Кучерявий
09.06.17
17-37

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2017


Ненависть

Щодня  впиваюсь  своїм  болем,  за  тобою  жалістю.
Працюю  ще  більше.Забуваючи,  що  час  не  резиновий
Я  обіймаю  весь  світ  палкою  ненавистю
Любов  всю  тримаю  у  тебе  всередині.

Просто  існую.Як  корабель  без  вітрил
Квітка  без  цвіту.Так  тихо,  без  зайвих  розмов.
Немає  вже  радісних,  отих  людських  крил.
Єдине  -  жорстокість.Тільки  до  тебе  палає  любов.

Серце  -  немає.Душу  щодня  я  отруюю  чадом
Думками,  ілюзіями.Сарказмом  надії.
Скочуюсь  вниз.Скоро  стану  останнім  я  гадом.
Немає  святого.Тобі  віддав  усе,  від  любові  до  мрії.

Чому  я  досі  живу?Якщо  усе  ненавиджу?
І  ходжу  по  встромленім  у  душу  списі.
Тому  що  кохаю.Розумієш  -  люблю!!!
Я  живу  і  помер  у  красі,  у  тобі.

Допоки  люблю,  доти  руйнуватиму  світи
Весь  світ  буду  любити  ненавистю
Усе  живе  в  мене  забрала  й  тримаєш  лиш  ти.
Тебе  я  кохаю.Інших  омиватиму  жорстокою  радістю.

С.Кучерявий
17.04.17
22-43

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2017


Чому ти лайком душу тривожиш?

Чому  ти  лайком  душу  тривожиш?
Мене  і  так  спогадами  під  вечір  накрило
Як  і  щоночі,  для  сну  болем  вистелюю  люже
Мене  до  тебе  досі  не  попустило.

Чому  ми  з  тобою  граєм  в  жорстоких?
Граєш  зі  мною.Я  ж  ще  досі  у  полоні  твоєї  ртуті.
Чому  мене  не  забуваєш  поволі
Хоча  чому  я  питаю?Тебе  досі  не  можу  забути.

С.Кучерявий
20.03.17
22-06

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2017


Вогонь кучерів

Який  би  чорний  ворон  не  порушив  моєї  буденності,
Які  б  він  труднощі  не  ніс  на  чорному  крилі.
Пройшов  весь  шлях  -  від  початку  і  до  смертності
Давно  згорів  у  твоїх  кучерях  чарівному  вогні.

Уже  не  страшно!Нехай  і  б'ють  мене  словами  в  спину.
Байдуже!Не  здивує  вже  мене  життя.
На  все  плювати,  вдруге  не  загину.
Я  вмер  тоді,  коли  від  мене  ти  пішла.

Живий  фізично,  та  душа  не  в  цьому  світі
Тобою  випурхнула  із  моїх  окрилених  долонь.
Вона  тебе  чекає  -  в  блакиті,  зорях,  першоцвіті
Знову  жадає  кучерів  бажаний  той  вогонь.

С.Кучерявий
09.02.16
00-07

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2017


Я знову згадую

Я  знову  згадую  -  одна  з  моїх  шкідливих  звичок.
Вкотре  повертаюсь  у  класний,  відданий  вічності  час.
Де  усмішки  сяяли  сильніше  неону  крамничок,
Сніжинки  над  нами  танцювали  свій  вальс.

Де  сум  автостанцій  передавався  на  очі
Знову  "чекаю"  ,  знову  "прощай"
Так  давно,хоча  ніби  недавно-у  минулому  році
Я  не  хотів  покидати  тобою  створений  рай.

Знову  чекати  -  момент,  щоб  чекати  маршрутку
До  тієї,  з  ким  навіть  дихання  спільне  на  двох.
У  обійми  лілейні,  а  потім  знову  у  В'язницю  Смутку
Біля  стін  якої  проростатиме  лише  чортополох.

Так,  це  були  воістину  чудові  хвилини,
Але  щастя,  на  жаль,  швидкоплинна  весна.
Зима  відійшла,  залишивши  горедитині
Лиш  спогади.Щастя  забрала  розтала  вода.

С.Кучерявий
07.01.16
23-47

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2017


Вірний собака

Ти  викинула  мою  любов  на  вже  підтоплені  сніги  
Як  безпритульну  собаку.  Хай  в  інших  хазяїв  щастя  шукає.  
А  вона  сидить.  Навіть  не  намотує  навколо  будинку  круги.  
Сидить  під  дверима.  І  просто  чекає,  чекає,чекає....  
 
Пусти  у  дім!  Ти  що,  не  бачиш,  їй  же  холодно  надворі!!!  
Байдуже,  що  там  вже  пізня,  майже  літня  весна.  
Любові  холодно.  Зажурено  дивиться  на  зорі,  
І  вловлює  твій  силует,  що  ходить  коло  вікна.  
 
Починає  здушено  гавчати  у  сліпій,  примарній  надії.  
Ну  пусти!  Я  ж  вірна  собака,  що  тебе  лиш  кохає.  
Не  викидай  мене!  І  не  пускай  з  вікна  за  вітром  мрії!  
Але  ти  мовчиш.  І  вона  на  сходах  тихенько  собі  затихає.  
 
Уже  пройшло  зимове  літо,  і  ти  раптом  про  неї  згадала.  
Вибігаєш  на  вулицю,  а  вона  лежить  собі  біля  дверей.  
Той  вірний  собачка.  Та  любов,  що  назавжди  покохала.  
Підходиш  і  бачиш:  із  замерзлого  тіла  погляд  вірних  очей.  
 
Ти  забереш  її  у  дім.  Щоб  відігріти,  щоб  нікому  не  віддати  
Тепер  все  буде  добре.  Вітрам  всім  на  зло.  
Ти  завжди  й  повсякчас  будеш  її  кохати,  
Але  в  останній  момент  завжди  викидаєш  у  вікно.  
 
Підвівшись,обтрусившись,глянув  собачка  нагору.  
Навіщо  ти  так?  Навіщо  знову  мене  ламати?  
Лежить  біля  дверей,  не  будуватиме  для  іншої  гори  
Він  знову  буде  чекати,  чекати,  чекати...  
 
С.Кучерявий  
07.11.16  
22-33

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2016


Прошепочи

Прошепочи  "мовчи"  і  я  затнусь  навіки
Я  доведу,що  люблю.Ба,  навіть  без  слів.
Лиш  подаруй,  будь  ласка,  в  своїй  особі  ліки
І  ти  почуєш  у  діях  німий,  трепетний  спів.

Прошепочи  "не  слухай"  і  я  не  чутиму  більше
Голосу  солодкого  в  медових  ночах.
Не  сперечатимусь.Так  навіть  миліше
Нечутні  клятви  знаходити  в  твоїх  очах.

Можеш  просити  всіх  органів  чуття  відмови
Одного  у  світі  лиш  не  проси.
Байдуже  на  відстаннєву,безконтактну  кому
В  єдинім  не  послухаюсь.Це  "не  люби".

Без  відчуттів  якось  можна  прожити
А  прожити  без  тебе  -  це  вже  ніяк.
Не  наказуй  мені  тебе  розлюбити
Адже  ти  уособлюєш  мій  далекий  маяк.

С.Кучерявий
01.11.16
22-57

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2016


Вечеря

Накрито  на  стіл.  Вилиняла  скатертина,  
Зіткана  із  ниток  душі  закоханого  гардемарина.  
Столові  прилади  з  наламаних  у  житті  дров,  
За  столом  сиджу  я,  а  напроти  мене  любов.  
 
Сьогодні  на  вечерю  -  парадокси  долі:  
Зухвалі,  як  Всесвіт,  тяжкі,  як  той  бром.  
А  на  десерт  серце,  що  перебуває  в  неволі.  
Один  без  одного  погано.  Але  вам  не  бути  разом…

С.Кучерявий
26.10.16
23-12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2016


Чорнота

Все  чорне.Не  видно  й  промінчика  світла
Так  має  бути.Для  душі  це  нова  розвага.
Любові  немає.Не  назбираєш  й  півлітра
Тільки  ненависть.Відраза  й  зневага.

Я  не  Франко.Мені  любов  являляся  лиш  двічі,
І  цього  вистарчить,щоб  життя  одному  прожити.
Не  забуду  ці  два  маленькі,особисті  віче
Не  закохаюсь.Мені  є  кого  без  взаєми  любити.

С.Кучерявий
23.10.16
21-13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2016


Осінь

Ти  до  мене  прийшла.Разом  з  дощем  на  вікні
Вечірня  Вакаріне.Залоскотала  надією  душу.
Відновити  мій  світ,що  топив  у  печалі,тривозі  й  вині
Атлантида  відчула  -  має  шанс  піднятись  на  сушу.

Допоки  дощ  лютує  поза  межами  кімнати
Ти  наповниш  теплом  і  любов'ю  мій  дім.
Карцер  перетвориться  на  вірні,турботливі  ґрати
Що  як  колись  берегтимуть  спільні  sweet  dream.

Та  не  дозволить  природа  -  лише  засміється
Надворі  ж  не  літо,а  осінь  примарних  надій.
Так,ти  з'явилась.Словом  любов  до  тебе  так  рветься
Хоч  жовтень  кричить  :  "ти  програєш  цей  бій"

С.Кучерявий
22.10.16
22-57

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2016


Вбивство

Сталось  жахливе.Під  місячним  світлом
Вбивство  звіряче  на  вулиці  Думки.
Холодний  труп  обвівається  вітром
Кілер  покинув  свої  залаштунки.

А  вбили  кого?Добре,  що  не  на  людях
Невже  це  вампір,  адже  випив  всю  кров.
Вбили  те,  що  живе  зліва  у  грудях.
Кілер  жорстокий.Його  називають  Любов.

С.Кучерявий
25.09.16
22-54

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2016


А що таке сльози?

А  що  таке  сльози?Це  не  просто  душевна  вода,
Що  сходить  на  землю  з  сумного  пригір'я  брів.
Сльози  -  це  коли  конає  в  солоних  муках  душа
І  на  передсмертний  крик  не  вистарчає  більш  слів.

Сльози  -  це  про  помилування  непочутий  шепіт,
Бо  в  інших  людей  для  тебе  стоїть  кам'яна  стіна.
Це  на  сьогодні  останній  серця  трепет.
Безмовна  сентенція  :  "Ти  для  мене  навіки  одна".

Сльози  -  це  серце.Що  по  частинках  від  тебе  тікає
Майже  вже  мертве.Його  душить  кучерява  лоза.
Це  емоції,які  асфальт  або  подушка  у  себе  вбирає
Боже,  скільки  всього!Хоча  це  всього  лиш  сльоза.

С.Кучерявий
21.09.16
22-58

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2016


Сучасна Єлена

Люблю  її,  ту,  в  якої  характер  від  Гери
Афродіти  краса  і  розум  Паллади.
Найпрекрасніший  витвір  нової  ери
Українська  Єлена  сучасної  Еллади.

Немов,  постала  з  краплинок  вранішніх  рос
Моя  Аріадна,  що  веде  у  любовницький  ліс.
А  потім  зникла  раптово,як  зникає  на  небі  Еос
Залишивши  по  собі  океан  невиплаканих  сліз.

І  як  той  Тантал  я  тепер  витерплюю  муки
Стоячи  у  недосяжній  воді,що  сягає  плечей.
В  німім  благанні  до  тебе  простягую  руки.
Під  мінори,  що  в  серці  виграє  златогласий  Орфей.

С.Кучерявий
19.09.16
01-04


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2016


На прийомі

Тук-тук  -  почувся  стукіт  у  двері.  
Він  сидів  у  своєму  кабінеті  і  дивився  справи  пацієнтів.  «Як  це  все  буденно,  -  думав  він.  -  Одні  й  ті  самі  проблеми.  Комусь  грошей  треба,  в  когось  проблеми  в  сім'ї.  В  інших  теж  все  банально:  ігроманія,  проблеми  з  шефом,  з  дітьми  і  т.д».  Ось  так  він  думав,  допоки  не  почув  стукіт.  
«Це  напевно  мій  «особливий»  пацієнт,  як  він  назвав  себе  по  телефону.  Казав,  що  випадок  цікавий.  Хоча..  за  27  років  практики  мене  не  здивувати.  Ну,  побачимо».  
-  Так-так,  заходьте,  -  гукнув  лікар.  
В  кабінет  ввійшов  молодий  чоловік  років  27.  
«Хм,  -  подумав  власник  кабінету,  -  одягнений  стильно,  зі  смаком.  А  найголовніше  -  просто.  Простота  стилю.  Видно,  що  заробляє  достатньо,  але  старається  це  приховати.  Хоча,  видно,  що  хоче  похизуватись,  -  констатував  лікар.  -  На  лівій  руці  татуювання.  Не  можу  розгледіти.  Дізнаюсь  походу  справи.  Можливо,  допоможе  встановити  хоч  щось  про  нього.  Найдивніше,  що  зайшов  в  окулярах.  Цікаво,  що  він  приховує,  і  найголовніше  -  що  йому  від  мене  треба».  
-  Доброго  дня.  Ви  психотерапевт?  -  почав  розмову  новоприбулий.  Побачивши,  куди  дивиться  лікар,  пацієнт  відкотив  рукави  сорочки,  щоб  закрити  руки.  
-  Доброго  дня.  Так.  А  ви,  я  так  розумію,  той,  хто  мені  телефонував?  
-  Саме  так.  
-  Мене  звуть...  
-  Байдуже,  як  Вас  звуть,  -  перервав  його  мужчина.  -  Я  прийшов  по  допомогу.  Тому  коротко  і  по  суті.  Ми  побачились  зараз,  і,  напевно,  більше  ніколи  не  побачимось.  У  Вас  є  один  шанс.  Допоможете  -  я  вас  обсиплю  грошима.  
-  А...  якщо  не  вийде?  -  запитав  лікар.  Він  обурився  від  нахабності  цього  молодика.  А  ще  йому  стало  трохи  не  по  собі.  Один  шанс...  тобто..  він  його  вб'є?...  
-  Тоді  мій  передостанній  шанс  вилікуватись  зникне.  Я  не  вбиватиму  Вас,  -  додав  він,  злегка  посміхнувшись,  побачивши  погляд  лікаря,  -  не  хвилюйтесь.  Я  піду  і  Ви  мене  ніколи  не  побачите.  
-  У  мене  27  років  практики,  -  обурився  власник  кабінету,  -  я  бачив  все.  
-  У  мене  особливий  випадок.  
-  Тоді  сідайте.  Я  Вас  уважно  слухаю.  
-  Дякую,-  відповів  молодик  і  сів  на  диван.  
-  А  ще  скажіть,  як  Вас  звуть?  
-  Навіщо  Вам  це?  
-  Я  ж  мушу  до  Вас  якось  звертатись,  -  сказав  лікар.  «Пішов  на  хитрість.  Зараз  він  мені  скаже  хоч  щось  про  себе».  
-  Тоді  звертайтесь  до  мене  Ріхард.  
-  Чому  саме  "Ріхард?"  
-  Тому  що  Ріхард  Вагнер  -  мій  улюблений  композитор.  «Хитрість  не  пройшла,  але  він  сказав  мені  хоч  щось  про  себе»,  -  подумав  лікар.  
-  Гаразд,  Ріхарде.  Яка  у  Вас  проблема?  Помітно,  що  ви  гарно  заробляєте,  з  дівчатами  проблем  немає,  та  й  у  сім'ї,  думаю,  теж  все  гаразд.  Так  що  ж  Вас  турбує?  
-  Який  гарний  діагноз  Ви  мені  поставили,  -  злегка  усміхнувся  пацієнт,  -  але  проблеми  є  у  всіх.  Це  утопія,  щоб  їх  не  було.  А,  маю  прохання.  Не  розпитуйте  мою  біографію.  Ви  помітили,  що  я  в  окулярах,  приховую  ім'я.  Татуювання  Вам  також  не  потрібно  бачити.  Я  уважна  людина  і  вловив  Ваш  погляд.  Можливо,  я  Вам  його  покажу  в  кінці  сеансу.  Якщо  заслужите.  Я  Вам  скажу  тільки  те,  що  потрібно.  Гаразд?  
-  Як  забажаєте.  Бажання  клієнта  -  закон.  
-  От  і  чудово.  Є  ще  один  факт.  Він  стосується  справи.  Я  занадто  парадоксальна  людина.  Тому  іноді  суперечу  сам  собі.  
-  Нічого  страшного.  Отже,  Ваша  проблема  полягає  в  тому,  що  Ви  занадто  парадоксальний?  
-  Ні.  Це  не  проблема.  Це  швидше  плюс.  Принаймні  для  мене.  Для  інших  -  мінус.  Але  мені  так  добре.  Розумієте?  
-  Так,  розумію.  «Хм,  -  подумав  лікар,  -  а  це  стає  цікаво».  Вголос  додав:  
-  Так  в  чім  же  Ваша  проблема?  
-  Проблема  полягає  в  тому,  що  я  люблю  одну  жінку.  Довгий  час.  Не  питайте  мене  скільки  саме.  Це  неважливо.  Я  не  можу  її  забути,  але  разом  ми  теж  не  будемо.  
«Він  такий,  як  інші,  -  зітхнув  психолог.  -  Типовий  багатій,  який  від  "немащоробіння"  придумує  собі  проблеми».  
Відвідувач  ніби  прочитав  його  думки  :  
-  Так,  Ви  думаєте,  що  я  себе  накрутив,  сам  собі  це  придумав.  Адже  людина  я  небідна  і  можу  мати  будь-яку  у  своєму  ліжку.  І  від  цього  я  знудився  і  придумав  собі  проблему  заради  проблем?  
-  Ви  праві.  Саме  таке  складається  враження.  
-  Зважаючи  на  те,  скільки  я  готовий  заплатити,  це  не  просто  забавка.  
-  Для  інших  людей  можливо  ні.  Для  Вас  -  так.  Тисячами  більше,  тисячами  менше.  Ви  можете  собі  це  дозволити.  
-  Цікава  думка.  Але  не  про  це  зараз.  Отже,  допоможіть  мені  знайти  вихід.  
-  З  Вашої  емм..  проблеми?  
-  Ну  явно  не  вихід  у  5  вимір.  
-  Не  дратуйтеся.  Вихід  простий  -  або  розлюбити,  або  повернути.  
-  Розлюбити  не  можу.  Повернути  не  вийде.  Якби  це  було  так  просто,  я  б  до  Вас  не  йшов.  
-  Логічно.  Спробуймо  розібратись  у  "повернути-розлюбити".  Чому  не  виходить?  
-  Ми  домовились,  що  Ви  мене  не  розпитуєте.  
-  Як  Ви  тоді  хочете,  щоб  я  Вам  допоміг,  якщо  я  не  знаю  суті  справи?  
-  Ваша  правда.  Гаразд.  Повернути  не  можу,  бо  є  обставини.  Розлюбити  не  можу,  бо  справжні  почуття  не  вбиваються.  
-  Хм...  які  такі  ж  обставини?  
-  Це  не  Ваша  справа.  Просто  повірте  на  слово.  
-  Добре.  Тоді  розлюбити.  Але,  згідно  Вашої  теорії,  справжні  почуття  не  вбиваються.  
-  Саме  так.  
-  Тоді  чого  Ви  від  мене  хочете?  
-  Не  зрозумів.  
-  Ну  якщо  не  можна  ні  вбити  почуття,  ні  повернути,  тоді  якої  допомоги  Ви  шукаєте?  
-  Я  шукаю  третій  шлях.  
-  Вибачте,  але  його  немає.  Як  кажуть  німці:  "albo,  albo"  
-  Є.  Не  знаю  сам  який,  але  є.  Саме  тому  я  прийшов  до  Вас.  
-  Шукати  третій  шлях?  
-  Саме  так.  
-  Вибачте,  але  це  неможливо.  От  уявіть,  що  Ваші  почуття  -  координатна  площина  Декарта.  Є  вісь  у,  вісь  х.  Немає  третьої  осі.  
-  Є  нуль.  Ще  є  гіперболи,  параболи  та  інші  криві.  На  рахунок  "неможливо"...  Я  дотримуюсь  думки,  що  в  цьому  світі  все  можливо.  
-  Нуль  -  це,  якщо  ви  розлюбите.  Інші  криві  -  все,  що  твориться  у  цих  почуттях.  Любов,  ненависть,  біль,  радість.  Не  знаю,  що  Ви  там  ще  відчуваєте.  
-  Хм...  Тоді  якщо  нуль  -  це  розлюбити,  то  припустімо,  що  вісь  у  -  це  ми  разом.  Адже  я  через  любов  йду  вгору,  або  вниз.  Залишається  вісь  х.  
-  Вісь  х  -  якщо  будете  разом.  Але  кажете,  що  не  будете.  Тут  і  повернемось  до  Вашої  теорії.  Ви  кажете,  що  "все  можливо".  Але  вона  до  Вас  не  повернеться.  
-  Я  ж  казав,  що  я  парадоксальна  людина.  Я  вірю  в  те,  що  вона  буде  зі  мною.  Але  цього  не  буде.  
-  Химерний  Ви  чоловік.  Полюбіть  когось  іншого.  
-  Думаєте,  це  так  легко?  Полюбив  одну  і  все  -  інші  не  потрібні.  
-  Але  ж  у  Вас  були  жінки  після  неї?  
-  Були.  Але  я  їх  не  любив.  Хіба  що  в  іншому  сенсі.  
-  Я  зрозумів,  що  ви  маєте  на  увазі.  Тоді  єдиний  шлях  -  розлюбити.  
-  А  якщо  я  не  хочу?  
-  Тобто?  
-  Не  хочу  її  розлюбити.  
-  Краще  Ви  вмиратиме  і  страждатиме  щодня?  
-  Так.  Можливо  я  моральний  мазохіст.  
-  Знаєте,  що  я  Вам  скажу?  Ви  самі  не  знаєте  чого  хочете.  -  Знаю.  Хочу  бути  з  коханою  жінкою.  
-  А  як  тоді  моральний  мазохізм?  
-  Хто  Вам  сказав,  що  я  такий?  
-  Ви.  Дві  хвилини  тому.  
-  Я  сказав  "можливо".  Це  значно  змінює  сенс.  
-  Гаразд.  Тоді  скажу  Вам,  що  третього  шляху  немає.  Або  розлюбити,  або  бути  разом.  
-  Ех...  Ви  такий,  як  і  всі,  -  сказав  молодик  і  підвівся.  -  Дякую  за  сеанс.  Ось  плата.  Ви  мені  не  допомогли.  Грошима  не  обсиплю.  -  Мужчина  поклав  на  стіл  гроші  і  зібрався  йти.  
-  Ви  розумієте,  що  третього  в  цій  ситуації  не  дано,  -  хапався  за  останню  ниточку  лікар,  -  не  дано.  
Чоловік  повернувся  до  лікаря  обличчям:  
-  По  моїй  теорії  все  можливо.  
-  Тоді  чекайте  все  життя  її  повернення.  
-  Так  і  роблю.  Я  це  без  Вас  знаю.  Повторюю,  на  жаль,  ви  такий,  як  і  всі.  
-  Тобто?  
-  Говорите  мені  те  саме,  що  і  всі.  Хоча,  про  координатну  площину  новинка.  Мені  сподобалось.  Шукатиму  свою  вісь  х.  
-  Тому  що  всі  Вам  кажуть  правильно.  Не  шукайте  третього  шляху,  коли  його  немає.  Розлюбіть  і  не  ґвалтуйте  нікому  мозок  вашими  істериками.  
-  Я  сам  вирішую,  що  правильно,  що  ні.  І  я  її  чекатиму  все  життя.  До  побачення,  -  сказав  чоловік  і  розвернувся,  щоб  йти.  
-  Я  згадав.  Коли  ви  зайшли  у  мій  кабінет,  Ви  казали,що  я  передостанній  шанс.  Який  останній?  Невже,самогубство?  
-  Ні,  -  усміхнувся  пацієнт,-  намагався.  Залишився  живий.  Ще  не  час  мені  в  інші  світи.  
-  Тоді  ж  що?  
-  Я  вилікуюсь,  якщо  вона  буде  зі  мною.  Я  чекатиму  все  життя,  -  сказав  він  і  пішов  до  виходу.  
-  Ви  її  розлюбите.  Ось  побачите,  -  гукнув  услід  лікар.  Молодик  обернувся  і  закотив  лівий  рукав:  
-  Після  цього  ви  думаєте,  що  я  її  розлюблю?  -  спитав  хлопець.  
У  психолога  очі  відкрились  на  всю  ширину.  На  руці  було  вигравіюване  ім'я  дівчини.  
 
С.Кучерявий  
17.09.16  
22-37

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689379
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2016


Ось таке спілкування

Черговий  серцевий  крововилив  любові:  
Я  вкотре  ґвалтую  свою  гірчично-солодку  емоцію.  
Беруся  за  ручку,  щоб  обірватися  знов  на  півслові  -  
Загубив  раціонально-розумову  пропорцію.  
 
Я  не  можу  так  більше.  Любити,  про  тебе  гадати  
Гарну  як  небо.  Солодку  як  мед.  Гірку  як  полин.  
Стільки  разів  хочу  й  хотів  тобі  написати,  
Але  відповісти,  на  жаль,  ти  не  маєш  причин.  
 
Так  і  спілкуємось.  Ти  із  людьми.  Я  дрейфую  між  рим.  
Ти  для  мене  німа.  Я  послання  відправлю  у  віршах.  
Випускаючи  з  серця  словесно-непрочитаний  дим.  
Хочу  чути  твій  голос.  Без  тебе  щодня  усе  гірше…

С.Кучерявий
05.09.16
23-31

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2016


Verbum signifacitum

У  грудях  мовчить  33-тя  колона
Любов'ю  давно  розграбована  і  спустошена.
По  ній  повзають  змії,  немов  по  синах  Лаокоона
Я  чекаю.Чекаю  на  твою  руку  запрошення.

Тоді  відкриється  для  мене  найвища  таємниця
Колона  прошепоче  найдревнішу  любовную  мову.
Всі  змії  помруть.Спаде  депресивная  криця
Дай  мені  пізнати  в  коханні  -  потаємне  Втрачене  слово.

С.Кучерявий
30.06.16
23-50

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2016


А десь там

А  десь  там,  куди  не  проникає  світло,  
Щодня  на  повторі,  немов  на  чорно-білій  плівці,  
В  місці,  де  ніколи  й  нічого  уже  не  розквітне,  
Дощ  стукає  по  тихій  підреберній  бруківці  
 
Він  виводить  краплинним  графіті  
Кожну  рисочку  твого  лиця  
І  під  цим  полотном,  на  могильному  цвіті,  
Ставить  автограф:  "ти  -  не  моя".


С.Кучерявий
29.06.16
23-17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2016


Через 50

Колись  пройде  так  з  років  п'ятдесят
І  ми  з  тобою  в  парку  перетнемось.
Серед  дерев,де  до  життя  готують  нових  пташенят
Можливо,поговоримо.Можливо,навіть  обіймемось.

Ти  мене  згадаєш,такого  молодого  як  весняне  жито
Зіграємо  у  немолодий  або  старечий  вже  склероз.
Що  все  уже  давно  забуто.Забуто  й  пережито
Ми  поспілкуємось,включивши  пафосний  офіціоз.

Ти  будеш  бабцею.Повір,у  тебе  будуть  гарні  внуки
Дітки  будуть  славою  і  гордістю  тобі.
А  у  моєму  небі  літали  і  літатимуть  лиш  чорні  круки
Я  продовжив  лиш  тебе  кохати.Так  сильно  як  тоді.

Коли  були  з  тобою  молодими,на  кохання  ласі
Ти  вчилась  жити.Я  вчив  дітей  не  плутати  роди.
І  ти  спитаєш  :  "аж  через  стільки  часу?"
Я  відповім  як  і  колись  :  "завжди".

Так,ти  будеш  з  іншим.Радісна  й  така  щаслива.
У  погляді  твоїх  очей  буде  грати  пісня  голосна.
А  мене  до  тебе  назавжди  любов  згубила
Рік  2015-тий.Ця  кохана  і  така  вражаюча  весна.

С.Кучерявий
21.07.16
23-33

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2016


Я для тебе не зруйную гори

Я  для  тебе  не  зруйную  гори
І  ріки  ніякі  ніяк  не  осушу.
Не  підкую  коневі  підкови
І  мчати  до  тебе  його  не  примушу.

Банальності  ці  залишу  для  банальних
Хай  говорять  і  роблять  для  інших  фрау  чи  пані.
Це  все  примітивно.Тобі  навіщо  ось  цього?
Хоча  ці  вчинки  аж  ніяк  не  погані.

Я  тобі  подарую  свій  душевний  щоденник
І  заховаю  у  любовній  імлі.
У  тебе  навічно  закохався  письменник
Отже,залишиш  ти  слід  на  цій  похмурій  Землі.

Ти  житимеш  завжди  у  моїх  творіннях
У  пері,що  тримаю  у  своїх  руках.
Так,одного  дня  відійдемо  ми  і  різні  створіння,
Але  ти  назавжди  залишишся  в  моїх  віршах.

С.Кучерявий
18.07.16
22-35

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2016


Звертання

Ти  маєш  наді  мною  повний  контроль
Чому?Скажи  мені,  Анастасіє!
Чому  найкращу  у  житті  ти  граєш  роль?
Моя  малесенька  Месія.

Чому  без  тебе  не  знаходжу  я  спокою?
Для  всіх  у  тузі  я  мовчу.
Обшила  серце  незламною  корою
А  все  тому,  що  лиш  тебе  люблю.

17.07.16
23-37

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2016


Площа Ринок

Площа  Ринок

До  площі  Ринок  вечір  приходить  у  гості
Звідусіль  лунають  захоплені,туристичні  дискусії
Живі  статуї  мовчать.А  люди  ті,що  на  словечко  гострі
Сміливців  запрошують  на  нічні,підземельні  екскурсії.

Хтось  веселий  танцює  під  ритми  сальси  чи  румби
Під  ними  просять  про  помилування  тротуари.
В  ринкових  провулочках  тихенько  усміхаються  клумби,
Де  сховавшись  від  всіх,цілуються  закохані  пари.

Закликають  в  кафе  танцівниці,роблячи  оберти,махи,
Хоча  в  більшості  закладів  яблуку  немає  де  впасти
На  площі  звучать  аматорські  Шуберти,Моцарти  й  Бахи,
Трамваї  намагаються  через  натовп  дорогу  прокласти.

На  вулиці  весело  й  по-справжньому  п'яно.
Мені  у  спину  усміхається  кам'яний  Нептун,
Коли  сиджу  за  вуличним  фортепіано
Добрий  й  сумний  граю  ноктюрн.

Паралельно  в  навушниках  Вагнер  лунає,
Коли  любов  по  клавішах  пальцями  тяжко  гарує.
Звуки  відсилаю  тій,яку  серце  кохає
Кохана,ці  ноти  тобі.Можливо,колись,вона  їх  почує.

С.Кучерявий
14.07.16
22-57

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2016


Літо

Повітря  тоне  у  пахощах  фруктово-ягідних  садів
Яблуні  і  вишні  з  матусь  ніжненько  опадають.
Листя  слив  вмирає  десь  у  черевах  хрущів,
А  павуки  у  ниточках  одне  одного  кохають.

Під  грушею  юнак  малює  піснею  свою  Лоліту
Над  ним  так  мимовільно,автостопом  пролітає  птах.
Природа  знову  оживає  .Так  чому  ж  я  ненавиджу  літо?
Зимою  живучи.Згубивши  душу  у  любовних  снігах?

Схилившись  над  сонцем  нагрітою  водою
Я  впевнений,що  кохатиму  тебе  роками.
От  зараз  кинутись  і  стать  плакучою  вербою
Любов  до  тебе  оплакувать  гілками.

Але  живу!Віршованим  метеликом  відправляю  тебе
На  ті  вершини  серця,куди  не  долетить  ніякий  вітер.
Багато  пройде  літ.І  літ  багато  відцвіте.
А  я  наївно  продовжу  шепотіти  тобі  десять  літер.

С.Кучерявий
05.07.16
22-33

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2016


Ніч

Зорі  тихесенько  складаються  в  сузір'я
Думки  серденько  розстрілюють  неначе  з  автомата.
І  ти  вчергове  входиш  в  любовнеє  похмілля
Ніч  -  це  моя  персональна  страта.

По  вулиці  безлюдній  чалапаєш  кудись
В  район  коханої  знову  й  знову  рвешся.
Шепочучи  у  морок  :  "Спокійно.Лиш  не  злись"
Мріючи,що  однієї  ночі  ти  до  мене  повернешся.

Ох  ця  пора.Така  чарівна  і  незламна  у  місячнім  бою
Коли  із  тишею  й  пітьмою  я  на  пару,  віч-на-віч.
Ідеш  і  думаєш  про  те,як  мила  прийде  на  рандеву
В  казкову,єретичную  пору,що  носить  ймення  "ніч".

Ти  повернешся  -  і  моя  страта  більше  вже  не  страта.
Інквізиція  щоночі  тепер  прощення  -  індульгенція.
Я  мріятиму  про  інше,а  не  плисти  убитим  по  течії  Єфрата
Адже  відтоді  ніч  -  буде  моя  любовная  есенція.

А  поки  темнота.Така  тендітна  і  замріяна  в  зірках  
Нещадно  розстрілює  мене  тобою.
Допоки  пригортаю  я  тебе  лише  в  думках
І  уві  снах  вкриваю  твоє  щастя  незламною  корою.


С.Кучерявий
01.06.16
23-23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2016


Про що шепочуться закохані?

Про  що  шепочуться  закохані?
Його  інтереси  чи  обговорення  її  нових  плать?
Про  тихесенькі  мрії,що  причаїлись  сполохано
Чи,  можливо,  просто  в  обіймах  мовчать?

Про  зорі  наземні,чи  щасливо-небесні  річки,
Що  так  ніхто  і  нікого  ніколи  так  не  кохав.
Про  вечір,в  якому  блимають  для  них  світлячки
Не  відповім.Адже  кохання  ніколи  не  знав.

С.Кучерявий
26.06.16
22-03

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2016


Серцевий льодовик

У  своє  серце  більше  нікого  не  пускаю,
Після  тебе  там  на  століття  тихо  смеркло.
Воно  кричить,коли  за  тобою  тихенько  зітхаю
Місце,в  якому  охолоне  навіть  пекло.

Льодовик  82-ї  паралелі  півдня  -  
Антарктида,в  якій  не  цвітуть  ніякі  кущі.
Холоднеча  максимально-високого  рівня
Пустеля  "Засуха  любові",в  якій  панують  вічнохолодні  дощі.

На  вході  "проходу  немає"  -  далі  ніяк  не  пройти
Льодовий  охоронець  -  "Душевная  рана".
Навіщо  у  серце  ходити,якщо  там  навік  залишилася  ти?
Моя-не  моя.Навіки  бажана,навічно  кохана.

С.Кучерявий
21.06.16
18-51

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2016


Неживий

Лежу  неживий,в  коханні  до  тебе,себе  я  згубив
Інших  не  чую,які  б  там  не  пропонували  скарби.
Кожного  ранку,вдень  і  вночі  залітає  душевний  порив
Я  шепочу  в  пітьму  :  "кохана,будь  ласка,прийди".

Прийди  і  схились  над  своїм  мертвим  прихильником.
Глянь  як  стирчать  твоєї  нелюбові  списи.
Не  хочу  жити  без  тебе.Існую  біологічним  годинником
Кохана,прошу.Цілунком  мене  воскреси.

С.Кучерявий
20.06.16
13-39

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2016


Подай мені знак

Подай  мені  хоча  би  один  знак.Щоб  я  пішов  на  зліт
Погане  залишивши  в  минулім,прийшов  грюкнувши  дверима.
Напиши  мені  хоча  би  простеньке  слово  "привіт"
Адже  карі  очі  сумують  за  карими  очима.

Один  знак,і  я  прилечу  до  тебе  на  зірках
Заберу  і  ми  відправимось  до  персонального  раю.
Ту,яка  живе  в  усіх  моїх  днях  і  думках
Я  тебе  під  покривалом  любові  сховаю.

І  пригорну.Для  цього  потрібний  лише  один  знак.
Я  усюди  знайду.Його  ніяк  не  сховаєш.
Будь  ласка,подай  вісточку,любов  у  мене  викликає  рак
Сувора  реальність-ти  ці  рядочки  ніколи  не  прочитаєш.

С.Кучерявий
20.06.16
00-26

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2016


Таких як ти

Незалежно  від  пір  року,незалежно  від  погоди
І  байдуже  як  барви  змінюються  щорічно
Я  у  квартирі  відшукую  твої  тихенькі  кроки
Адже  таких  як  ти  кохають  вічно.

Хай  скільки  всього  ще  буде  на  Землі
І  скільки  ще  перецвіте  зимою  цвіту.
Я  знищу  всі  людські,нахабні  кораблі,
Що  негативом  входитимуть  у  нашу  орбіту.

Не  раз  на  світі  народяться  собаки  і  коти
Багато  людей  один  одного  ще  покохають.
А  я  продовжу  заради  тебе  знищувать  світи
Адже  таких  як  ти  не  забувають.

С.Кучерявий
18.06.16
21-57

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2016


Коханий лікар

Лікарю  коханий,з  кожним  днем  все  гірше  й  гірше
Як  свічечка  тихенько  по  клітинці  тлію.
Врятуй  мене,без  тебе  не  існую
Вколи  мені  анестезію.

В  очах  усе  темніє  і  пливе
І  вуха  іншого  "люблю"  не  чують.
Серце-воно  давно  вже  не  живе
Лише  уста  твоє  ім'я  малюють.

Коханий  лікарю,прийди  в  мою  душевную  палату
Напиши  рукою  по  щоці  "кохаю".
Постав  діагноз  "тебе  також  люблю"
Прийди...в  палаті  я  самісінький  згораю.


С.Кучерявий
17.06.16
22-30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2016


Наша весна

Ти  не  знаєш  як  літо  пече  мене  самотністю
Десь  там  у  серці,де  росте  чортополох.
Відмотати  би  час  з  шаленою  зворотністю
На  ту  весну,де  були  ми  з  тобою  лиш  удвох.

Весна  -  не  літо.Але  мене  тобою  зігрівала
Більше  за  нього.Ніби  для  нас  співали  менестрелі,
Що  причаїлись  на  деревах.Доля  очі  твої  дарувала,
А  з  кучерів  в  душі  виростали  любовні  орхідеї.

А  зараз  що?Літо  чи  не  літо  -  байдуже,зима.
Кучері  перетворилися  в  смертельную  косу.
Замовкли  деревні  співці.Адже  ти  більше  не  моя
Щодня  молюся,щоб  повернути  незабутню  ту  весну.

Щоб  ця  весна  продовжилась  хоча  би  на  століття
Без  перерв  на  зиму,в  яких  веселість  дорівнює  нулю.
Наша  весна  дала  дитяче  і  любовнеє  суцвіття
І  засинаючи  щоночі  тобі  я  шепотів  "люблю".

С.Кучерявий
13.06.16
23-40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2016


На мості

Я  стою  на  мості,  вдаль  свій  погляд  спрямувавши,  
Піді  мною  повільно  проїжджають  тонні  вагони.  
Дивлюся  на  район,  де  стоять  монотонні  будинки,  
В  одному  з  яких,  у  квартирі,  мешкаєш  ти.  
 
Стою  і  думаю  про  тебе,  моя  кохана  дівчинко.  
Як  ти  там?  Чи  ти  вже  спиш,  чи  в  кімнаті  світло?  
Чи  може  гуляєш  з  кимось  по  іншій  залізниці,  
Допоки  проводжу  свій  час  на  цьому  мості?  
 
Черговий  потяг  вантажний  внизу  проїжджає,  
Дихає  з  сумом  мені  в  обличчя  тяжкою  парою.  
Він  не  обирає,  який  вантаж  сьогодні  тягти  -  
Натомість  вибрав  я  -  тебе  навічно  кохати.  
 
Ну  і  що,  що  ти  не  знаєш,  що  я  зараз  десь  поруч...  
Стою  вже  котрий  день  поспіль  і  про  тебе  зітхаю.  
Ну  і  що,  що  ці  слова  ти  ніколи  в  житті  не  прочитаєш,  
Що  я  досі  кохаю  тебе.Не  знаєш,  не  знаєш,  не  знаєш.

С.Кучерявий
11.06.16
22-17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2016


День

Черговий  день  згасає.Як  згасає  свічка  на  столі
Відходить  у  вічність.Він  на  вечір  смуток  ворожив.
Знову  крутився  в  рутині  на  життєвому  стеблі
Черговий  день.Вчергове  буденно  прожив.
Без  тебе.

Звичайна  буденність,якісь  свої  справи  крутив
І  навіть  якщо  щось  нове  випливе  в  життя  із-за  рогу
Я  все  одно  скажу,що  знову  хандрив,знову  любив.
Це  нічого  не  змінить.Толку  немає  із  цього
Без  тебе.

С.Кучерявий
09.06.16
22-28

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2016


Моя персональна релігія

Схилившись  над  книгою,тихенько  молюся,
Малюю  черговий  образ  любовного  вигнанця.
Вірити,що  ти  повернешся-моя  персональна  релігія
В  яку  віритиму  аж  до  самого  кінця.

Вірить  у  неї  лише  єдиний  у  світі  фанатик
В  серці  тихенько,крізь  простір  століть  пронесе.
Прийде  той  час,коли  на  шиї  міцніше  затягне  канатик
Персональна  релігія  з  ним  також  помре.

С.Кучерявий
09.06.16
18-13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2016


Чим Долі було вигідне наше знайомство?

Чим  Долі  було  вигідне  наше  знайомство?
Не  знаю.Але  вона  мені  так  добре  зарядила  в  пах.
Ми  ж  не  виконали  любовне  пророцтво
Ти  тонеш  від  ніжності.Та,на  жаль,  в  інших  руках.

Чому  Доля  так  познущалася  з  мене?
Я  ж  не  вдихаю  запах  твоєї  солодкої  отрути.
Чи  може  під  впливом  богині  Селени
Одного  дня  вона  захоче  тебе  повернути?

Та  ні.Я  просто  з  того  розряду  "наївні"
В  якого  "люблю"  дзвенить  на  губах.
Ти-єдина  така.А  я  із  тих,що  "замінні"
Як  цукор  розтану  у  своїх  віршах.

Тому,моя  Доле,скажи  мені,суко!
Чому  за  кохання  мушу  стражданням  платити?
Я  тільки  її  хочу  тримати  за  руку.
І  іншим  "люблю"  не  можу  я  говорити.

За  що  ти,тварюко,налила  любовної  ртуті?
Чого  ти  мовчиш?Ну  хоч  щось,та  й  скажи.
Вона  ж  в  серці  живе,ховається  в  руті.
Тому  будь  така  добра    -  її  поверни.

С.Кучерявий
03.06.16
15-57

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2016


Паперові літаки

Тихенько  по  кімнаті  літають  паперові  літаки,
Які  не  вилетять  з  периметру  чотирьох  стін.
Вони-його  любовні  Купідони-малюки
Плачуть  собі  в  повітрі.Як  тихенько  плаче  він.

Летять  собі,щоб  потім  приземлитися  в  смітник
Зі  зламаними  крилами  відійдуть  в  небуття.
Він  викине  папір.Це  ж  просто  чорновик.
Як  викинула  ти  його  на  вічні  почуття.

І  з  цієї  кімнати,крім  смітника,нікуди  не  підуть
Недописані  думки,вірші.Невідправлені  листи.
Він  пише  лиш  їй,адже  кохану  не  може  забуть
Для  нього  в  серці  назавжди  палаєш  тільки  ти.

С.Кучерявий
02.06.16
23-07

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2016


До тебе простягаю руки в любовних кайданах

До  тебе  простягаю  руки  в  любовних  кайданах  
Губи  мовчать  у  німому  кричанні.
Виграєш  симфонію  болю  на  моїх  серцевих  ранах
Вмираю  щодня  у  своїх  сподіваннях.

Я  влаштую  тобі  зорепади  щоночі.
Кину  під  ноги  серце  у  крові.
Казкою  на  ніч  поцілую  карі  очі
Та,на  жаль,ти  по  той  бік  любові.

С.Кучерявий
01.06.16
23-33

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2016


Сльози

Сльози  росою  спускаються  на  бородаті  щоки
Тихенько  так  біжать  собі  кудись  униз.
На  подущці  утворюють  моря  і  протоки,
А  за  вікном  десь  помирає  останній  нарцис.

Як  очі  плачуть,коли  ти  труп  всередині?
Печалі  й  любові  химерне  злиття.
Кохаєш  її  давно  і  донині,
Але  тільки  сусіди  чують  твоє  вовче  виття.

С.Кучерявий
31.05.16
22-36

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2016


Фестивально-філософські мотиви

Фестивально-філософські  мотиви

Безкрає  небо  опустилось  над  всевечірньою  землею.
В  всесвітній  пазл  складаються  зірки.
Тіло  на  стомленому  карематі,але  не  тут  душею  -
Летить  у  вись,адже  одна  з  зіринок  ти.

Ми-дві  зіринки.За  це  дамо  дарунок  небу.
В  якому  навіть  вітер  вже  не  шепотить.
Внизу  земля.Там  гомонять  всі  привиди  лісостепу,
А  ми  полетимо  до  неба.Нехай  нас  двох  благословить.

Тримаючи  твої  долоньки,ми  стоїмо  перед  Началом  -
початком  Всевіту,зірки  будуть  у  нас  свідками  нехай.
Ми  вже  одружені.Полетимо  у  2-х  осібну,малесеньку  країну.
Назва  якої  є  "Любовний  край".

Поміж  сузір'їв  трішки  політаєм.
Тоді  опустимось  на  землю  ми.
Такі  ж  щасливі,безумні  й  безтурботні
І  вже  для  нас  світитимуть  зірки.

С.Кучерявий
28.05.16
03-27

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2016


Моя пустеля

Надворі  скоро  літо,яке  не  скришить  з  серця  кригу.
Виною  є  твій  образ,який  витесую  на  Парнасовій  скелі.
Ще  трішечки  і  я  напишу  й  видам  про  тебе  цілу  книгу.
Про  те  як  щомиті,але  по-новому,вмираю  у  твоїй  пустелі.

Між  дюн  байдужості  й  ненависті  барханів.
Так  тихо.Тебе  нема.Замовкли  навіть  грифи.
Ну  і  що,що  ми  із  різних  життєвих  океанів?
Якщо  щодня  я  хочу  розбивати  корабель  об  твої  рифи.

І  байдуже  якою  будеш  ти  в  житті  мінливою  -
Океаном  ніжності,де  хвилі  видають  любовні  звуки.
Суворою  пустелею,сердитості  проллєшся  зливою.
Байдуже!Ти  та  єдина,в  чиїм  волоссі  хочу  загубити  руки.

С.Кучерявий
26.05.16
23-26

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2016


У кожного існує така жінка

У  кожного  поета  в  житті  існує  жінка,
Яка  обвиває  його  серце  кучерявою  лозою.
Їй  присвячена  кожна  віршована  сторінка,
Що  йде  з  душі,вбитої  чорно-коханою  стрілою.

У  кожного  митця,розстроєна  любовная  струна,
Яка  бринить  у  розумі,бо  згадуєш  оту  єдину  жінку.
До  тріску  в  грудях  натягнута  думками  тятива
ЇЇ  одну  віршем  ковтаєш  -  ніби  лігумінку.

У  кожного  було  багато  пристрастей,псевдокохань
Якісь  тривалі,якісь  легенькі  як  пір'їнка.
Скількись  здійсненних  і  нездійсненних  бажань.
Але  у  серці  завжди  живе  одна,єдина  жінка.

С.Кучерявий
25.05.16
19-07

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2016


Розмова з вітром

Я  знову  думав  про  тебе,закуривши  цигарку.
На  лавочці  в  парку  печаллю  накрився.
Дивився  удаль,на  століттям  зруйновану  арку
І  слізно  в  душі  з  вітром  сварився.

Він  твоїм  голосом  "розлюби"  тихенько  шепоче
Відлунням  лунає  на  столітній  вербі.
Цим  словом  протяг  у  серці  болем  лоскоче
У  відповідь  кричу  :  "Ні.Вона  не  така  як  усі".

 "Дурню,вона  ж  тебе,давно  не  кохає
Сенс  у  всіх  цих  крикливих  "люблю?"  "
З  цими  словами  попіл  з  цигарки  збиває,
Я  йому  з  люттю  прошепочу  :

"Та  що  ти  знаєш  про  те,  як  це  кохати?
Так,що  до  серця  не  хоче  йти  кров
Ти  ж  тільки  вмієш  на  шматочки  все  рвати"
І  з  цими  словами  я  додому  пішов.

С.Кучерявий
22  05.16
22-42

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2016


Ти на мене чекаєш у сні

Я  потрапляю  у  сон.Там  на  мене  ти  чекаєш.
Тільки  у  ньому  до  себе  тебе  пригорну.
До  кінчиків  пальців  ти  коханням  палаєш
Я  беру  ніжну  руку  і  крізь  сон  з  тобою  іду.

Ідемо  стежиною  через  бурхливий  ліс  мрій.
Ліворуч  кар'єра,праворуч  щаслива  сім'я.
Десь  на  середині  лісу  ти  шепочеш  :  "зігрій".
Цілунок  палкий.І  ми  придумуємо  дочці  ім'я.

Дивись!На  гілках  мільйони  здійсненних  бажань.
Та  ми  виходимо  на  галявину-лісовий  ґанок.
Обожнюю  сон.У  ньому  ти  назавжди  моя.
Пора  прокидатись!Місячну  ніч  надворі  змінює  ранок.

С.Кучерявий
20.05.16
23-38

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2016


Сумною стежиною крокую тихенько рядками

Сумною  стежиною  крокую  тихенько  рядками
Серед  спогаддєвої  бурі  безсонних  ночей.
Чорнилом  плюю  любов  на  аркуш  словами
Омиваю  дощем  із  вовчих,карих  очей.

Я  йду  по  стежині,шукаючи  до  тебе  трап
Серце  обвите  гіллям  із  сумної  лози.
Дощик  на  аркуш  так  тужливо  кап-кап.
Ручка  не  пише-їй  вже  не  вистарчає  сльози.

Я  шукаю  тебе  у  душевних  грозах,АЛЕ!
Інші  руки  твої  кучері  ніжністю  гладять.
В  любовнім  покері  не  завжди  випадає  "каре"
На  мої  віршові  думки,дощик  щоночі  продовжує  падать.

Можливо,колись,зустрінемось  на  життєвій  стежині
Зустрічні,вітальні  обійми,моя  ти  доленько  сумна.
І  все,що  плюю  на  аркуш  в  душевнім  чорнилі
На  твоїй  щоці  розповість  моя  опала  сльоза.

С.Кучерявий
19.05.16
23-23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2016


Божевілля поета

Схилившись  над  строфою,рими  з  серця  ллються
Лють,біль,крик  душі-інша  кохання  сторона.
Лише  слова  тихесенько  в  рядку  сміються
Тільки  у  них  з  тобою  назавжди  вона.

Ці  рядки  на  аркушах  літають  по  кімнаті
В  муках  кохання  так  конає  вулична  весна.
Ти  живеш  в  омріяній  віршами  даті,
Коли  з  тобою  житиме  вона.

В  строфах  до  милої  зменшуються  милі
Вона  у  них  завжди  назустріч  зробить  крок.
І  в  цім  любовнім,вогнянім  чорнилі
До  неї  спалюєш  віршований  листок.

С.Кучерявий
17.05.16
22-03

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2016


Наше минуле давно вже минуло

Наше  минуле  давно  вже  минуло.
На  твоєму  серці  інша  варта.
Чому  досі  кохаю?Я  знаю-
Просто  ти  справді  цього  варта.

Подаруй  мікробу,що  кохає  до  гробу
Наше  щасливе,  минуле  майбуття.
Я  хочу  бути  з  тобою,твоєю  росою
Адже  кохаю  більше  за  життя.

С  Кучерявий
15.05.16
22-07

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2016


Тебе я віршем вчергове малюю

Болить  у  грудях,ліворуч  хапає
Вмієш  мовчанням  так  сильно  колоть.
Я  ж  серцем,кохася,тебе  обіймаю
Допоки  хтось  обіймає  твою  плоть.

Тебе  я  віршем  вчергове  малюю.
Стоячи  на  розбомблених  горем  мостах.
Сапфірику,тебе  ж  душею  цілую.
А  ти  згораєш  на  інших  губах.

Але  все  це  марно,нелюбов'ю  караєш
Байдуже,що  люблю  у  сні  й  наяву.
З  іншим  у  щасті  тихенько  зітхаєш.
Я  мокрим  слідом  у  римах  кричу.

С.Кучерявий
15.05.16
17-37

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2016


Я знову мріями у вірші ридаю

Я  знову  мріями  у  вірші  ридаю.
Серед  своїх  кімнатних  тиш.
Рима  за  римою  серце  ламаю
Адже  ти  мене  любов'ю  болиш.

Ручка  в  блокноті  вимальовує  сльози,
Що  стікають  по  ринві  облич.
Благаю  тебе,розжени  мої  грози
Я  ж  прийду,кохана-ти  тільки  поклич.

С.Кучерявий
14.05.16
22-27

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2016


П'ятниця, 13-тє

На  вулиці  травень.П'ятниця,13-те  число.День,коли  всяка  нечиста  сила  виходить  у  світ  і  трапляються  усякі  дива.Але  для  цього  юнака,чарівна  п'ятниця  завжди  була  щасливою.З  ним  завжди  траплялось  щось  надзвичайно  хороше.Тому  хлопець  любив  цей  день,  і  навіть  більше  -  він  чекав  такі  п'ятниці.Ця  не  стала  винятком...
       Сергій  як  завжди  вечором  блукав  вулицями  міста.Але  по  п'ятницях  це  була  не  просто  прогулянка.Він  був  хворим.Цю  хворобу  він  придумав  сам  і  дав  їй  дефініцію  "СеПеХа"  -  "синдром  п'ятницевечірньої  хандри".Кожної  п'ятниці,уввечері  він  хандрив.Ні,хандрив  він  щодня.Але  по  п'ятницях  на  нього  щось  находило,щось  більше  ніж  проста  туга.Можливо,що  вихідні  попереду.Він  не  любив  вихідні.Адже,коли  ти  зайнятий-ти  менше  печалишся.А  так  часу  вільного  більше  і  туги  відповідно  теж.Тому  розвинулась  така  звичка.
         І  ось  у  цей  чарівний  день,Сергій  йшов  у  улюблений  парк.Прогулятись.Переходячи  дорогу,він  побачив,що  на  узбіччі  зупинився  автомобіль.Марка  викликала  повагу.Видно  було,що  за  кермом  людина  з  вищих  шарів  суспільства.
-Вам  допомогти?-запитав  хлопець.
-Так,якщо  не  важко.Підштовхни  машину.А  то  заглохла.
-Без  проблем.Зараз  допоможу.

Хлопець  підійшов,допоміг.Машина  завелась.Чоловік  вийшов,подякував  :
-Дякую,хлопче.
-Та  немає  за  що.
Чоловік  витягнув  сигарету.Понишпорив  по  кишенях.Немає  сірників.
-Хлопче-гукнув  він.-Вогню  не  знайдеться?
Юнак  носив  з  собою  запальничку.Повернувся,підійшов.Дав  прикурити.Вони  розговорились  :
-Дякую.Вдруге  допомагаєш.
-Та  перестаньте.Нічого  незвичайного.
-Як  тебе  звати?
-Сергій.
-Лев  Ростиславович.-обмінялись  рукостисканням.
-Сергію,ти  мені  допоміг.І  я  тобі  допоможу.Ти  ж  гроші  не  візьмеш,правда?
-Звичайно,що  ні.Це  зайве.
-Тоді  я  тобі  дам  пораду.Ти  в  парк  ідеш?
-В  парк.-підтвердив  хлопець.
-Тоді  слухай.Думаю,знаєш,де  пам'ятник  тому,в  честь  кого  названий  парк.Іди  до  нього.Постій  біля  нього  7  хв.В  тебе  ж  7  улюблене  число?
-Звідки  Ви  знаєте?-здивувався  хлопець.
-Інтуїція-підморгнув  дядько.-7  хв.Тобі  погоди  вони  не  зроблять.Якщо  нічого  не  буде,іди  куди  йшов.
-Мене  там  чекає  скарб?-пожартував  хлопець.Хоча  по  обличчю  було  видно,що  він  насторожився.Не  довіряв  людям.
-Та  який  скарб.Просто  прийди.
-Ну  гаразд.-сказав  хлопець  до  входу  в  парк.
*****
   -І  що  він  хоче-думав  Сергій.-Але  це  ж  п'ятниця,13-тє.Має  щось  добре  бути.Тим  більше  я  йому  допоміг.Не  збирається  ж  він  мене  вбити.Ще  й  в  такому  людному  місці.
     Хлопець  підійшов  до  пам'ятника.Почав  відлік  часу.Хв.,2.40,5.37,6.43.Рівно  через  7  хв.  він  почув  як  його  хтось  гукає.Обернувся.На  лавочці  сидів  Лев  Ростиславович  і  помахом  руки  кликав  до  себе.
Хлопець  підійшов.Дядько  сидів  не  один.З  ним  сиділа  дівчина,ймовірно  його  дочка  і  в  руках  тримав  пакетик.
-Вибач,машину  треба  було  припаркувати.Сам  розумієш.
-Розумію.Що  від  мене  треба?
-Для  початку,знайомся.Моя  дочка,Сніжана.
-Сергій,дуже  приємно.
-Сніжана,мені  теж  приємно-сказала  дівчина  і  подала  руку.Хлопець  галантно  її  поцілував.
   Панянка  виглядала  як  його  ідеал,який  описував  в  мріях.Брюнетка  низького  росту,шикарний  голос.Не  худа,не  повненька-якраз  "золота  середина",коли  не  обіймаєш  кістки,відчуваєш  тіло,але  і  без  лишніх  кілограмів.
-Так  ось,Сергію.Ми  маємо  до  тебе  справу.Але  для  початку  вип'ємо  за  знайомство-сказав  дядько  і  витягнув  з  пакету  сік  і  стаканчики  пластикові  -  я  знаю,що  ти  не  вживаєш  алкоголь-сказав  він.
-Звідки  Ви  все  про  мене  знаєте?Ви  з  СБУ?-жартував  хлопець.Хоча  йому  було  явно  не  до  жартів.Але  спокій-назавжди,не  втрачати  контроль.І  найголовніше-нуль  емоцій  на  тіло.Без  лишніх  рухів  і  міміки.
-Та  ні,яка  СБУ.Ти  допоміг  мені,я  вирішив  допомогти  тобі.Зараз  вип'ємо  і  обговоримо  суть  справи  -  сказав  Лев,розливаючи  сік  по  стаканчиках-За  знайомство!
-За  знайомство-сказав  Сергій  і  випив  до  дна,не  помітивши,що  вони  не  випили.Лише  приклали  стаканчики  до  губ.
-Ну  що  ж,тепер  Сніжанка  тобі  все  розкаже.А  я  її  в  машині  почекаю.Не  заважатиму  Вам  -  підморгнув  чоловік  і  пішов.
-Що  треба  такій  панянці  від  моєї  скромної  особи?-спитав  хлопець.
-"Такій"  це  якій?
-Ну..компліментів  можна  багато  наговорити.Скажу  один-як  ідеальна  дівчина.А,і  Сніжана,  одне  з  улюблених,жіночих  імен.
-Дякую,мені  приємно  -  усміхнулась  дівчина.-До  справи.Коротко  і  по  суті.Я  знайшла  тебе  в  інтернеті.Читала  твої  твори.Чесно,проза  подобається  більше.Але  не  в  цьому  суть.Не  повіриш,але  я  закохалась.Так,не  повіриш.Хоча,можливо,і  повіриш.Адже  ти  романтик.Я  не  вірила,що  людина  так  може  кохати.Взагалі,не  вірила  в  любов.Але  ти  змінив  мою  думку.Захотіла  познайомитись.Ти  і  на  фото  нічогенький.А,і  голос  в  тебе  гарний.
-В  тебе  гарніший-вставив  хлопець.
-Дякую,але  дослухай.Я  хотіла  написати  тобі.Але  сумнівалась,що  щось  вийде.Тобі  не  до  знайомств,я  розумію.Та  і  подумаєш,що  фейк.Адже  читала,де  ти  описував  ідеал  дівчини.Я  підходжу?
-Цілком.Ти  виглядаєш  саме  як  ідеал.З  ідеальним  голосом  і  красивим  ім'ям.
-Дякую-усміхнулась  знову  Сніжана.Я  в  тебе  закохалась.Дивись,я  думаю,ти  зрозумів,що  дівчинка  я  не  бідна.І  всі  мої  залицяльники  купляють  мене  дорогими  подарунками  і  непотрібними  понтами.А  я  хочу  кохання.Такого  як  ти  описуєш  до  своєї  Насті.Якщо  думаєш,що  набридне,то  ні.Твої  твори  дали  мені  зрозуміти,що  таке  кохання.І  я  такого  ніколи  не  відчувала.Розумієш?Ти  матимеш  все-кар'єру,ідеальну  дружину,сім'ю.Я  витягну  тебе  з  хандри  і  ти  забудеш  свого  сапфірика.
Хлопець  задумався.
-Знаєш..-поволі  почав  він,думаючи  як  це  правильно  подати-я  звик  досягати  в  житті  всього  сам.Кар'єра  не  виняток.На  рахунок  ідеалу...Так,я  розумію.Я  не  дурний.Але  люблю  я  іншу.Ти  читала,маєш  розуміти.Як  я  казав  "жертовною  любов'ю".
-Тобто,ти  відмовляєшся?-не  повірила  Сніжана.
-Правильно  розумієш.
-Слухай,ти  розумний  хлопець.Навіщо  відмовлятись.Я  спеціально  підлаштувала  це  псевдозаглушення  машини,щоб  підійти.Ти  можеш  мати  все,що  хочеш,а  ти  відмовляєшся  від  всього.Заради  чого,Сергію???
-В  мене  ж  жертовна  любов.Я  пожертвую  заради  неї.
-Ти-придурок?Вона  ж  не  буде  з  тобою.Я  тобі  допоможу  розкохати.Я  тебе  любитиму  більше  ніж  ти  її.Крім  того,відкрию  секрет.У  сік  я  додала  зілля.Не  питай  де  взяла-все  одно  не  повіриш.Щоб  ти  її  забув.І  через  3  хв.ти  її  забудеш.Тому  ти  все  одно  мій  будеш.
-Тоді  залиш  мене  на  три  хвилини.Будь  ласка.Я  хочу  ці  останні  три  хв.побути  з  нею.Раз  забуду,то  подаруй  останні  миттєвості.
-Яке  ж  ти  хворе,але  гаразд.Я  зараз  повернусь.
*****
Через  три  хвилини  вона  повернулась.
-Ну  як?Забув  її.Тепер  ти  погоджуєшся?Розумієш,що  все  буде  гаразд.
-Розумію-протяг  Сергій-але...
-Що  "але?"Що  знову?
-Я...її...не  забув.Не  подіяла  твоя  настоянка.
-Як  не  подіяла?-закричала  дівчина.
-Отак.Я  ж  писав,що  "мою  любов  уже  не  вбити".Тому  пробач.-сказав  хлопець  і  пішов  у  своєму  напрямку.

Він  відмовився  від  всього  заради  кохання.

P.S.  цю  історію  є  ідея  продовжити.Тому,можливо,to  be  continued...

С.Кучерявий
13.05.16
23-47

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665789
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2016


Присвята моєму коханню

Он  любовью  заполнял  времени  пространство.
Сном  фарфоровым,  уняв  тени  постоянства,
пляшут  с  огоньком  свечи,  в  румбе  обнимаясь,
наши  души,  ток  прошиб,  утром  растворяясь.

Он  любил  её  одну  вечною  любовью…
А  она  его  ко  дну  тянет  добровольно…
Утопить  в  утопиях  список  чувств  глубоких
Боль,  ладонью  топая,  свою  память  скомкав.

Свыкшись  с  участью  Судьбы  в  лабиринте  комнат.
в  титрах  книги  слов  полёт  вырываясь  с  корнем
убегая  от  забот,  пряталась  под  кожей
та,  чьим  именем  зовёт  он  обложку  с  ложью.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665747
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.05.2016


Послання маленькому Сапфіру

Сапфірику  маленький,мої  кохані  кольори,
Скажи-чому  мене  ти  вперто  не  кохаєш?
Кожний  день  ти  розфарбовуєш  у  чорнії  тони
Чому  ти  іншого  собою  прикрашаєш?

Сапфір-мій  найулюбленіший  метал
Він  має  мою  душу  з  серцем  гріти!!!
Але  на  блиск  для  мене,поставила  Дев'ятий  вал
Достойний  інший  у  твоїй  красі  горіти.

Ну  чому???Він  не  назве  тебе  сапфіром,
А  зробить  якийсь  банальний  комплімент.
Допоки  я  блукаю  поміж  Ольвією  й  Тіром
Моя  любов  із  іншим  ловить  радості  момент.

Щодня  ходжу  у  твій  район  блукати
Шукаючи  твоє  ім'я  поміж  бетонних  гір.
Чому  продовжуєш  мене  ти  не  кохати???
Ти  ж  мій  безцінний,малесенький  сапфір.

С.Кучерявий
12.05.16
22-00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2016


Аеропорт

Це  був  звичайний  вечір.Весна,тепло.Після  тяжкого,університетського  дня,Сергій  йшов  в  аеропорт.
Як  колекціонер  автографів,він  йшов  зустрічати  чергову  команду.Футболісти  прилітали  сьогодні  ввечері.І  відпочинок  вдома  змінено  на  кращий  відпочинок-похід  за  автографами.
   Сергій  був  досвідченим  колекціонером.Ось  уже  5-й  рік  зустрічає  команди.Більше  500  автографів  у  колекції.А  сьогодні  ще  й  зіркова  команда  прилітає.Поповнення  обіцяє  бути  вдалим.Якщо  все  буде  добре.
     Крім  цього,він  любив  гуляти  у  аеропорт.Хто  живе  у  Львові,знає-ця  довга  дорога.Поруч  парк.І  в  кінці  дороги  єдиний  поворот  до  нового  терміналу.Ця  територія  була  ніби  замком.Одна  дорога  туди  веде,одна  і  назад.Це  ніби  місто  в  місті.Туди  рідко  хто  їздить.Можна  по  дорозі  гуляти.Там  і  гуляють-мами  з  колясочками,закохані  за  ручку.По  дорозі  в  аеропорт  їх  ніхто  не  потурбує.Вони  можуть  мінімально  усамітнюватись  у  цьому  псевдозамку  сучасного  типу.Ось  і  Сергій  як  справжній  романтик  і  фантазер  любив  там  гуляти.Окрім  цього,у  нього  свої  причини  туди  ходити.Так  він  любив  це  місце.Не  тільки  за  красу.Саме  там  він  вперше  гуляв  з  Настею.Саме  там  скільки  горілчано-соковитих  спогадів.
       І  в  цей  вечір  він  йшов  за  автографами  з  думками  про  неї.Як  то  кажуть-злочинця  тягне  на  місце  злочину...в  даному  випадку  закоханого  тягне(цитуючи  класика  і  просту,розумну  людину)  на  "місця  щасливих  людей".
Хлопець  йшов  і  доходячи  до  останнього  повороту  до  терміналу  побачив  її.
*****
Вона  гуляла  з  своєю  меншою  сестрою.Сестричка-копія  кохана.Така  Настуня  в  мініатюрі.Таке  ж  кучеряве  волосся,такі  ж  прекрасні  карі  очі.Теж  низька.З  такими  же  неймовірним  голосом.Вони  порівнялись.
-Привіт,Настуне.
-Привіт,Сергію.
-Радий  тебе  бачити.Ти  як  завжди  неймовірна.
-Дякую.Ти  теж  нівроку.Бачу,підкачався.
-Ага.В  спорті  тебе  пробую  забути.
-Ще  скажи,що  не  забув.
-Не  повіриш,але  ні.Рік  з  тобою  в  серці.
-Боже,ну  чому...Наступної  миті,Сергій  побачив  як  вона  зблідла  і  кинулась  на  дорогу.Поки  вони  говорили,її  сестричка  вибігла  на  автомобільну  стежку.І  в  цей  час  їхала  одна  з  тих  рідкісних  машин,які  там  вряди-годи  проїжджають.Настя  кинулась  рятувати  сестричку.
Сергій  зрозумів,що  зараз  станеться.Він  побіг  до  них.На  щастя,бігав  він  швидко.Добігши  до  них,він  накрив  їх  собою,спиною  до  машини.Щоб  машина  збивала  його,а  вони  були  неушкодженими.
     За  хвилину  як  мало  статись  зіткнення,їхні  погляди  перетнулись.У  нього  любов  і  блаження.У  неї  любов  перемішана  з  подивом  і  страхом.
   На  щастя,в  останню  хвилину  водій  звернув.Дорога  ж  порожня.Особливо,ввечері.Все  обійшлося.Майже...
-Вам  жити  набридло!?  -  закричав  водій.
-Вибачте,так  сталось-відповів  хлопець.
-Дурні-плюнув  водій  і  поїхав.
*****
-Як  Ви?-звернувся  він  до  дівчат.
-Нормально-прошепотіла  маленька  сестричка,яка  ще  не  відійшла  від  шоку.
-Насте,ти  як?Все  гаразд?
-Так,все  добре-прошепотіла  вона.Хлопець  глянув  на  її  сестру.Вона  плакала.Шок  не  проходив.Він  підійшов  до  неї.Присів  і  обійняв.
-Не  плач.Все  ж  добре.Чого  ти?Така  красуня  і  плачеш.
-Просто  я  перелякалась.Думала,що  зіб'є.
-Ти  віриш  в  лицарів?
-Вірю-усміхнулась  сестра.
-Ну  ось.Лицар  прийшов  на  допомогу.Невже,ти  думаєш,що  я  б  дав  Вам  загинути?Рано  ще  Вам  на  той  світ  -  спробував  пожартувати  Сергій.
Настя  дивилась  на  цю  картину  і  не  могла  стримати  сліз."Боже,він  нас  врятував.Через  розбите  серце,стільки  болю.А  він  прийшов  на  допомогу.Він  справді  достойний  звання  лицаря.Який  завжди  допоможе.Він  нас  врятував.Йому  було  байдуже.Він  міг  кинути  нас,міг  заціпеніти.Ні,він  кинувся  і  закрив  нас,щоб  удар  пішов  на  нього.Він  нас  врятував"...В  цих  думках,вона  не  чула  наступну  частину  діалогу(можливо,і  на  краще).Вона  стояла,дивилась  і  плакала.А  діалог  був  ось  про  що  :
-Можна  запитання?-спитала  дівчинка.
-Так,звісно,принцесо.
-Ти  врятував  нас,бо  кохаєш  мою  сестру?
-З  чого  ти  взяла,що  я  її  кохаю?
-Я  бачила  як  ти  на  неї  дивишся.Це  закоханий  погляд.
-Звідки  ти  знаєш,що  це  саме  закоханий?-усміхнувся  Сергій.
-Сергію,перестань.Ти  ж  любиш  її.
Хлопець  не  знав,що  відповісти.У  нього  таке  буває  рідко-не  знає,що  сказати.Але  зараз  цей  рідкісний  момент.Він  підвівся  :
-Я  пішов-сказав  хлопець  і  глянув  на  годинник.-Команда  чекає.
-Ти  за  автографами  йдеш?-спитала  Настя.
-Так.Ще  досі  збираю.
-Я  пам'ятаю,що  збираєш.Успіху  тобі  там.До  речі...що  ми  винні,за  те,що  ти  врятував  нам  життя?
-Так  як  твою  любов  не  повернути,то  вистарчить  обіймашок-усміхнувся  хлопець.
-І  все?-  крізь  сльози  усміхнулась  дівчина.
-І  все-зітхнув  Сергій.Боже!Вона  навіть  заплакана,з  надутими  губками  неймовірна.Просто  неперевершенна.
Вона  обняла  його.Він  прошепотів  :
-А  ти  чого  плачеш?Все  ж  добре.
-Просто  перелякалась.Дякую,що  ти  є.Врятував  нас.
-Перестань,кохана.Я  назавжди  твій  вірний  лицар.Я  завжди  тебе  врятую.Навіть  якщо  загину
-Гаразд.Дякую  тобі  ще  раз.
-Перестань.Люблю  тебе-прошепотів  хлопець  і  пішов  в  термінал,заливши  заспокоєних  дівчат.
*****
-Він  тебе  любить-сказала  сестра  Насті.
-Не  вигадуй.
-Ну  подивись  на  цей  погляд.Він  сохне.
-Маленька  ти  ще  про  такі  речі  говорити.
-Вернись  до  нього.
-Не  лізь  в  це.
-Будь  ласка,він  хороший.
-Знаю,що  хороший...Знаю.
-Він  любить  тебе.
*****
Тим  часом  хлопець  дійшов  до  нового  терміналу.Побачив  знайомих.Підійшов  до  них.Стояли,чекали.Говорили  про  автографи,футбол,кого  найбільше  хочеться  розписати  і  т.п.Боковим  зором,Сергій  зауважив,що  на  нього  хтось  дивиться.Він  глянув.Стояла  вона  з  сестрою.
-Хлопці,я  на  хвилинку.Зараз  прийду.
-Ти  куди?Через  15  хв  вийдуть.
-Я  встигну.Я  швидко.
-Знайомитись  пішов  чи  що..-перемовлялись  хлопці.

Сергій  підійшов  до  дівчат.
-До  мене  прийшли  чи  до  футболістів?-усміхнувся  хлопець.
-До  тебе-відповіла  Настя.-Маєш  хвилинку?
Хлопець  глянув  на  годинник.-Маю  цілих  13.Хоча..для  тебе  все  життя.
-Ми  можемо  відійти?
-Так,звичайно.
Вони  вийшли  з  терміналу  на  вулицю.Сестра  залишилась  всередині.Вони  були  удвох.
-Слухаю.Що  ти  хотіла?
-Я  не  знаю  як  це  сказати...Багато  всього...
-Кажи  як  є.А  я  зрозумію-усміхнувся  юнак.
-Я  не  знаю...Можна  я  дещо  зроблю?
-Ти  знаєш-тобі  можна  все.
Вона  підійшла  впритул.Міліметрову  відстань  замінили  поцілунком.
-Повернись  до  мене.Будь  ласка.Я  знаю,що  буду  з  тобою  щасливою.Я  не  маю  права  про  таке...
Але  він  її  обірвав  ще  одним  поцілунком.Пригорнув  до  себе.
-Я  завжди  повернуся.Я  ж  казав.Де  б  не  був-завжди.Мріяв  про  ці  слова..Ходи  всередину,бо  холодно.Замерзнеш-сказав  хлопець  і  накинув  на  неї  свою  курточку.
-Дякую,мій  хороший.Я  можу  тебе  так  називати?
-Мені  приємно,моя  кохана.Я  можу  тебе  так  називати?
-Звичайно-усміхнулась  дівчинка.

Вони  повернулися  всередину.Сестра  спитала  :
-Як  поговорили?
-Вдало-в  унісон  відповіли  закохані  і  засміялись  разом  з  сестрою.Він  підійшов  до  хлопців,вибачитись  і  сказати,що  чекатиме  з  нею.
-Це  хто?Нове  кохання?
-Ех...це  кохання  старе.
-Це  ця  дівчинка,якій  ти  присвячуєш  вірші?
-Саме  вона.
-Красива.
-Неправда.Найкрасивіша.Вибачте,я  до  неї.
-Так,звичайно.Любов,все  таке.
-Дякую  за  розуміння.
Тим  часом  прилетіла  команда.Вони  пофоткались,розписали  всю  команду  і  пішли  утрьох  додому.Він  провів  кохану  і  її  маленьку  копію.Тоді  радісний  поплентався  додому.
Чергова  історія,яка  не  перейде  в  реальність...


P.S.  після  написання  цього  тексту...і  під  час  самого  написання-в  голові  одна  думка,яка  переважала  інші  думки.
Боже!Як  ти  створюєш  такі  ідеали?Так,ідеальних  не  існує,але  для  мене  це  людина,яка  є  ідеальною.З  всіма  її  мінусами,на  які  закриваються  очі.Як  можна  створити  таку  красу,що  зовнішньо,що  внутрішньо.Що  ти  рік  сохнеш  і  не  просихаєш  за  нею.Як  можна  таких  створити?Правду  кажуть-якщо  ти  не  можеш  розлюбити,присвячуєш  їй  всю  творчість(і  віршовану,і  прозову),думаєш  про  неї,навіть  коли  не  спілкуєшся  ось  уже  8  місяців,2тижні,17  днів(на  дану  хв.-7  год.і  36  хв).Але  все  одно  ти  сподіваєшся,що  вона  не  забула,що  вона  перечитує  твої  твори..хоча,розумієш,що  не  згадує  і  не  перечитує.Та  все  одно  продовжуєш  кохати.Чому?Ні,це  не  дурість.Не  якісь  там  понти.
Просто...вона  справді  цього  варта...


С.Кучерявий
10.06.16
23-08

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665118
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2016


Репетиція

Репетиція  філологічного  театру  закінчилась.
Після  тривалого  відпрацювання  сцен,  замучені  філологи-
актори  збиралися  додому.  Здається,що  один  хлопчина
не  збирався  йти.  Він  немов  чекав,  щоб  всі  пішли.  Його
очі  видавали  нетерплячість."Ну  чому  вони  так  довго
збираються?  Пошвидше  б..."  
–Кучерявий,ти  йдеш?  –  покликав  його  Костя.
–Йдіть,  я  ще  залишусь.Відрепетирую  сцени.
 –  Дивись,  не  перестарайся.  Я  тебе  знаю  –  як  дорвешся,  то  кіньми  не  відтягнеш,  –пожартувала  Іра.  
–  Все  буде  добре.  Навіть  коня  не  треба
буде,  –  усміхнувся  Сергій
 –  Народ,що  ви  там  затримуєтесь?  –  у  дверях  з’явилась  голова  Ігора.  –А,він  знову  залишається?  Трудяга  наш  бородатий.Киньте  того  неадеквата  і  пішли.
 –  Чому  я  неадекват?  –не  зрозумів  хлопчина.  
–  В  універі  вже  нікого  нема.  Лише  охорона  і  ми.  А  ти  залишаєшся.  9  пара  вже  закінчилась.Йди  додому.  Завтра  репетиція  і  відпрацюєш,  –  сказавІгор.  
–  Я  не  неадекват,  Ігорко,  я  –  ентузіаст  своєї
справи,  –  підморгнув  бородатий,  а  в  очах  –  спалахує
нездоровий  азарт.  "Ну  чого  вони  так  довго?  Що  ви  мене
так  затримуєте?  Йдіть  вже"  –  думав  Сергій.  В  зал
зайшла  Таня.
 –  Що  ви  тут  так  довго  робите?  –  спитала  вона.
 –  Та  Сергій  не  хоче  йти,  –  відповів  Ігор.  
–  А,наш  ентузіаст  знову  залишається.  Ти  ще  не  звик?  Пішли.  Па-па,  Сергію,  –  попрощалась  Таня.
 –  Па-па.  До  завтра.  
–Бувай,  Кучерявий.  
–  Бувай,  Ігорко.  Завтра  без  запізнень
на  репетицію.  
–  Гаразд.  Репетируй.  
–  Вже  починаю.
Сергій  вибіг  на  сцену  і  почав  репетирувати.  Але,  як
тільки  за  гуртом  зачинилися  двері,  філолог-актор
спустився  зі  сцени  і  сів  на  глядацьке  місце  в  третьому
ряді.  Після  репетицій  з  ним  завжди  так.  Відбуваються
метаморфози:  із  життєрадісного,веселого  хлопця  він
перетворюється  в  сумного  клоуна.  "  Ех,  –  думав  він  –  як
це  важко  бути  веселим,  коли  в  душі  все  вивертає.  Коли
та  любов  відрізає  щодня  по  шматку  серця.  І  з  кожним
днем  все  більший  і  більший  шматок.  На  сніданок,  обід  і
вечерю...  Хм…  цікаво…  скільки  я  ще  так  витримаю?
Скільки  ще  мене  їстиме  щодня  пані  Любов...  Так,треба
забутися…  Треба  щось  написати".  На  цій  думці  Сергій  вискочив  на  сцену,  і  ходячи  по  ній,  говорив  з  тишею  :  –
"Осінь,  дерева  не  можуть  вже  цвісти...  Любов  вогнем  в
душі  щодня  вбиває  І  ми  давно  спалили  всі  мости  та
серцю  не  накажеш,  як  і  завжди  кохає..."  –  Та  ну,
маразм,  –  сказав  вголос  хлопець.  –  Ну  що  ж,
займемось  однією  з  улюблених  справ.  Ця  справа  –  ось
що  його  залишало  тут  після  репетицій.  В  центрі  культури
і  дозвілля,  де  проходили  репетиції,  на  сцені  стоять  два
піаніно.  Бородатий  завжди  любив  залишатись  і  грати.
Грати  його  улюблену  "Мелодію  сліз"  Бетховена.  В  такі
моменти  на  нього  було  страшно  дивитись.  Від  веселого
хлопця  не  залишалось  і  сліду  –  лице  спотворене  тугою  і
люттю,  які  перемішуються  з  болем.  А  на  губах  звучало
ім'я  коханої.  Він  знав,  що  вона  не  чує,  але  грав  для  неї.
Хоч  вона  і  не  знала.  Він  грав  з  думками  про  неї.
Складалось  відчуття,  ніби  мелодією  він  хотів  передати
увесь  свій  біль,  все,  що  його  мучило.  Нерозділене
кохання.  Він  сидів  і  довго-довго  грав.  Починав  з  "Fur
Elise"  Бетховена,  потім  "O,  Fortuna"  улюбленого
композитора  Вагнера,  просто  імпровізував  і  закінчував
концерт  одного  музиканта-глядача  улюбленою
"Мелодією  сліз".  Цього  вечора  сталося  щось  дивне....
Імпровізувавши  на  піаніно,  Сергій  почув  як  відчинились
дверей.  Він  обернувся.  –  Хто  тут?  –  гукнув  він.  У
відповідь  тиша.  Хлопець  спустився  зі  сцени,  пішов  до
дверей.  Подивився  –  нікого.  "Протяг,"  –  подумав
хлопчина.  Та  коли  повернувся,  побачив,  що  він  таки  не
один...  На  сцені  стояли  троє  дівчат.  Одній  було  під  30.
Вона  була  висока  білявка.  Було  видно,  що  головна.
Іншим  було  по  23–25.  Одна  –  брюнетка,  низького
зросту,  в  окулярах.  "Мій  ідеал,  –  подумав  Сергій  –
дівчина  мрії.  Краща  за  неї  лише  моя  кохана…  Я  б  в  неї
закохався,  якби  не  був  закоханий  в  іншу…"  Інша
дівчинка  була  химерною.  Риже  волосся.  Вона  здавалась
красивою,  але  під  певним  ракурсом  вона  виглядала
спотворено.  –  Хто  ви?  –  спитав  Сергій,  підіймаючись  на
сцену  і  сідаючи  за  піаніно.  Він  продовжив  імпровізувати
мелодії.  Дівчата  обступили  його.  –  Ми  дівчата,  –
сказала  головна,  обіймаючи  його  за  плечі.  –  Які
дівчата?  –  Красиві,  –  відповіла  брюнетка  з  мрії.  –  Не  всі.  Третя  –  спотворена,–  сказав  хлопець,  дратуючись,  що  його  відривають  від
гри  якісь  дівчата.  –  Ти  сам  мене  такою  робиш,  –
відповіла  остання  дівчина.  –  Я?  –  здивувався  хлопець  і
подивився  на  неї.  –  Ти,  Сергійку,  ти.  –  Хто  ви???  –
закричав  бородатий,  зриваючись  зі  свого  місця.  Йому
стало  страшно.  І...  звідки  ви  знаєте  моє  ім'я?  –  Ми  про
тебе  все  знаємо,  Сергійку.  І  як  тебе  звати,  і  як  звати
твою  кохану.  Як  ти  тут  за  нею  сумуєш  після  репетицій.
Як  ти  топиш  свою  печаль  у  музиці  і  літературі.  Як  ти
мрієш  грати  у  театрі  і  твоя  мрія  здійснилась.  Що  ти
любиш  "Мелодію  сліз",  але  нею  ти  завжди  закінчуєш.  І
ти  її  не  граєш  один  раз,  а  декілька.  Рекорд  був  13  разів.
Ми  рахували,  –  сказали  дівчата  підходячи  до  нього  і
підсовуючи  йому  його  крісло.  –  Сідай.  Ми  тобі
проведемо  чарівну  екскурсію.  –  Яку  екскурсію?  –  з
підозрою  спитав  хлопець.  –  Сідай  і  побачиш,  –  сказала
спотворена  дівчинка.  –  А  якщо  я  не  хочу?  Я  ось  граю  і
ви  мене  відволікаєте.  –  Екскурсію  цікавіша,  –  відповіла
брюнетка-мрія.  –  Чи  ти  боїшся  красивих  дівчат?  –  Не
довіряю  я  красивим.  Ніколи  не  знаєш,  що  в  них  на
думці.  –  Не  бійся,  любчику,  –  сказала  головна,  –  сядеш
і  ми  відчепимось.  Хлопець  сів.  Раптом  відчув,  що  він
немов  приклеївся.  Захотів  встати…  та  не  міг...  –  Хто  ви?
–  зі  страхом  закричав  хлопець.  –  І  що  вам  від  мене
потрібно???  –  Тепер  сиди  і  слухай,  –  наказала  білявка.
–  Хто  ми  такі?  Ми  –  це  ти.  При  чому  всі  троє.  Як  нас
звати  неважливо.  Це  ти  дізнаєшся  потім.  Але,  як  хочеш,
називай  нас  своїми  улюбленими  жіночими  іменами.  Я
буду  Тетяна,  твоя  ідеальна  брюнетка  хай  буде
Роксоляна,  а  риженька  хай  буде  Вікторія.  –  На  цих
словах  вона  витягла  з  кишень  пістолет.  –  В  мене  є  така
прекрасна  штучка.  Але  біда  в  тім,  що  ми  з  нього
випустимо  три  кулі,  щоб  тебе  добити.  Бо  нам  потрібна
твоя  душенька.  А  перед  тим,  як  ми  тебе  вб'ємо  буде
обіцяна  екскурсія.  На  цих  словах  Роксолана  з  Вікторією
відійшли.  Тетяна  обійняла  приклеєного  хлопчика  за
плечі.  Її  очі  палали  диявольськими  вогнями.  Вона
прошепотіла,  обіймаючи  за  плечі  :  –  Нехай  починається  гра!  Після  цих  слів  вона  теж  відійшла.
Раптом  здійнявся  вітер,  вікна,  двері,  все  відчинилось,  і
пролунав  диявольський  сміх.  Хоча  погода  за  вікном
була  хорошою  і  навіть  подуву  вітерцю  не  було.  І  раптом
все  стихло...  До  нього  підійшла  Роксолана.  Сіла  на
коліна,  обійняла  і  сказала:  –  Ну  що,  Сергійку.  Як  дівчина-
брюнетка,  низького  зросту,  в  окулярах,  з  твоєї  мрії,  я
перша  тобі  проведу  екскурсію.  Заплющ  очі.  –  Не  хочу.
Що  це  за  диявольські  ігри  ви  тут  зі  мною  граєте???
Почувся  голос  Тані:  –  Ти  і  так  приклеєний.  Краще
послухайся.  Хлопець  заплющив  очі  і  відчув  як  він
летить."Розплющуй",  –  сказала  Роксолана.  Він
побачив...  себе…  разом  з  Роксоланою…  Вони
обіймались  і  цілувались...  Потім  картинка  змінилась  і
вони  вже  йдуть  в  РАГС...  І  очі  Роксолани  сяють
коханням.  Видно,  що  вони  щасливі.  Його  маленька
мрія...  Хлопець  був  шокований...  Озирнувся,  щоб
пересвідчитись,  що  вона  поруч.  Дівчина  взяла  його  за
руку  і  вони  знову  опинились  на  сцені.  Він  в  кріслі  і  вона
на  колінах.  –  Ти  здивований?  –  Так...  Дуже…  Як  ти  це
зробила?Хто  ти?  –  Насправді,  я  –  твоя  Муза,  Фантазія.
Я  показала  тобі  твоє  ідеальне  життя.  Як  ти  собі  його
уявляєш.  Чого  ти  хочеш.  Я  ж  виглядаю  як  дівчина  твоєї
мрії  і  ця  мрія  тебе  любитиме.  Хочеш  цього?  –  Хочу...  –
Але  не  матимеш!  –  На  цих  словах  вона  підвелась.  –  Ха–
ха–ха.  Це  Утопія.  Подивись  на  себе.  Щоб  така  дівчина,
як  я  була  з  тобою.  Ти  –  нікчема!  Це  –  казка.  Ти  віриш  в
дива,  а  не  варто.  Тань,  перша  куля  є.  –  Ну  що,  Вікусю,
твоя  черга,  –  сказала  Тетяна.  До  нього  підійшла  рижа
дівчинка  і  сіла  на  коліна.  –  Заплющ  очі.  Він  глянув  на
неї  повним  ненависті  поглядом  і  заплющив  –  втрачати
нічого.  Знову  відчув  політ.  –  Розплющуй,  –  почув  голос  і
побачив...  побачив  свою  кохану.  Вона  була  щаслива  з
іншим.  Ось  стоять  в  РАГСі…  щасливі…  А  потім  діти…  І
вони  знову  в  кріслі.  –  Ніііі!  –  закричав  Сергій.  –  Так.  Я  –
твоє  Кохання.  Тому  я  і  спотворена,  хоча  красива.  Адже
любов  –  красива  річ.  Місцями  трагічна,  місцями
невзаємна,  але  ж  красива.  Бачиш  –  твоя  кохана
щаслива  з  іншим.  А  ти  спотворюєш  мене.  І  не  любиш
тих,  хто  всім  серцем  любить  тебе.  Дурень  ти!  Наївний  ідіот,
який  вірить,  що  все  буде  добре.  Не  буде,  милий  мій,  не
буде.  –  Вона  підвелась.  –  Друга  куля  є.  Таню,  добивай.
Білявка  підійшла  з  пістолетиком  в  руці,  випустила  дві
уявні  кулі  і  сіла  на  коліна.  –  А  що  наш  любчик  тремтить?
–  Вона  його  погладила  по  щоці.  –  Ооо…  що  це  за  погляд,
повний  ненависті?  Не  можна  на  мене  так  дивитись.  –  І
врізала  йому  ляпаса.  –  Сергійку,  будь  обережним  навіть
в  поглядах.  А  то  вилізе  боком.  –  Але  хлопець  відповів  їй
ще  лютішим  поглядом,  ніж  був  до  того.  –  Заплющ  очі.
Він  не  послухав.  –  Не  хочу,  –  люто  прошепотів
бородатий.  –  Хм…  треба  змусити,  –  сказала  білявка  і
рукою  провела  по  щоці.  Очі  самі  почали  заплющуватись.
–  Розплющуй.  –  Він  розплющив.  Побачив  себе…
Бібліотека,  конференції,  дім.  Раптом  він  знову  в  кріслі.  –
Зрозумів?  –  Що  я  все  життя  буду  сам?  –  Так,  любчику.
Я  –  твоя  Реальність.  І  я  показала  тобі  твої  муки.  Еее,
тобто,  твій  життєвий  шлях.  Третя  куля  є.  Але  ми
благородні  дами.  Ми  залишаємо  тобі  пістолетик.  В
ньому  ще  один  патрон.  Ти  ж  розумний  –  ти  знаєш,  що
робити.  На  цих  словах  вона  підвелась  з  його  колін,
поцьомала  в  щоку.  –  Па-па,  любчику!  Сподіваюсь,
скоро  побачимось.  –  І  зникла  .  Підійшла  Роксолана:  –
Па–па,  Сергійку!    –  Теж  цьом  і  зникла.  Те  саме  з  Вікою.
Він  залишився  знову  сам.  В  порожньому  залі.  Єдина
відмінність  –  на  піаніно  лежав  пістолет.  Хлопець  встав,
зміг  встати.  Ноги  одразу  підігнулись  і  він  впав  на  коліна
–  виснажений,  увесь  тремтів  від  люті.  І  говорив  в  тишу  :
–  Ні...  ні…ні…  кохана…  ні…  тільки  не  це…  Ти  ж  моя...  А
ці...  показали  мені...  Чорти…  Вбити  мене  захотіли.  Душу
мою  хочете.  На  цих  словах  підвівся,  підійшов  до  піаніно
і  взяв  пістолет.  Покрутив.  –  Одна  куля…  Призначена
мені.  Щоб  я  пішов  до  вас.  Ні,  не  дочекаєтесь!!!  Все  у
мене  буде  добре!!  Ясно  Вам????  Все  буде  добре!!!  На  цих
словах  він  викинув  зброю,  підсунув  крісло  і  заграв  для
коханої  свою  улюблену  "Мелодію  сліз".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665084
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2016


Прості любовнії ридання…

Як  тяжко...тяжко..ні,не  жити.
Закривати  усміхом  розтерзаную  душу.
І  радістю  за  однією  лиш  тужити
І  переконувать  себе,що  сильний.Мушу!

Усмішка-  захист  від  людей
"Усе  нормально"-  офіціозний  стан.
О,  скільки  ще  не  змінено  ролей!
Душа  болить...розбитий  серця  план.

Чому  так  тяжко  людям  зрозуміти,
Чому  не  розуміння...краще  серце  вб'ю.
Зі  мною  у  кохання  разом  полетіти
Ну  зрозумій  же...що  тебе  люблю...

С.Кучерявий
09.06.15
23-45

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2016


Люди як книги (Людей, які кохають, часто перетворюють в книгу)

Людей,які  кохають,часто  перетворюють  в  книгу
Коли  стане  скучно-взяти  почитати  знов.
Не  усвідомлюючи,що  виривають  серцеві  сторінки
Людям,які  в  книги  перетворюють  свою  любов.

Адже  вони  кохають,як  в  найкращих  романах
Поеми  випалюють  на  паперовій  табличці.
Їх  використовують,коли  кохані  у  ранах,
А  до  того  стоять  на  пофігістичній  поличці.

Бо  добре  знають,що  завжди  допоможуть
Люди,що  кохають  віддадуть  серце  й  кров.
Лиш  за  їхню  усмішку,бо  розкохати  не  можуть,
А  потім  в  книгу  новеньку  як  завжди  перенесуть  любов.

І  вони  також  знають.Так,ті,що  кохають  не  зовсім  дурні,
Що  це  не  любов,просте  використання.
Але  допоможуть  завжди,заради  блага  безцінних
В  цьому  і  сенс-жертовне  кохання.

С.Кучерявий
09.05.16
22-26

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2016


Хтось колись тобі прошепоче "кохана"

Попереджую-дуже  просто  написано.Просто  наболіло...не  зміг  не  викласти..  

Хтось  колись  тобі  прошепоче  "кохана"
Солодше  за  цукор  казкових  долин.
А  у  мене  й  надалі  ятритиме  рана
Любов-це  не  казка.Гірка  як  полин.

Він  буде  кращим  за  мене  у  тисячу  раз
Адже  його  полюбила.З  ним  буде  сім'я.
Хтось  колись  тобі  прошепоче  "кохана"
Та,на  жаль,це  буду  не  я....

Ти  будеш  щаслива  з  цим  от  "найкращим"
Він  доторкнувся  до  таємниці  душі.
Хоча  я  плекаю  надію,що  буду  тим  кимось
Надумаєшся-шукай  мене  десь  у  черговім  вірші.

Наразі  тільки  у  віршах  разом  з  тобою
Телепортувати  б  це  все-з  фантазії  на  наяву.
Тільки  у  прозі  керую  любовною  грою.
Лише  там  заявляєш  :  "я  також  люблю".

С.Кучерявий
06.05.16
23-13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2016


Третя зайва або кохання має тривати вічно!

Одного  весняного  дня,хлопець  сидів  у  бібліотеці.Зробивши  собі  на  столі  книжковий  замок,він
працював  над  роботою,схиливши  голову  і  незважаючи  ні  на  що.Збоку  працювали  інші  люди.
   Коли  парубок  уже  ввійшов  у  смак  роботи,до  нього  підсіла  дівчинка.Вона  вчилася  з  ним  на  факультет.Любила  його,і.  він  знав  про  це,але  не  відповідав  їй  взаємністю.Адже  хлопець  стільки  часу  кохав  іншу.За  іронією  долі  теж  невзаємно.
-Привіт,Доменіку
-Привіт,Гарсіє
-Ти  як  завжди  пропадаєш  в  бібліотеці.Над  чим  на  цей  раз  працюєш?
-Та  взявся  за  одну  роботу.Тема  цікава.Ввійшов  в  смак  якраз
-Та  я  бачу.Обклався  тут  книгами.Ніби  востаннє  читатимеш.
-Кажу  ж,тема  цікава.От  і  досліджую  потихеньку.
-Можна  біля  тебе  сісти?Бо  всюди  зайнято.
-А,так,звичайно.-сказав  хлопець  відсуваючи  книги.
-Дякую.Тобі  допомога  потрібна?
-Ні,дякую.Я  сам  впораюсь.Працюй  над  своїм-усміхнувся  хлопець  і  поринув  у  роботу  з  новою  силою.
-Давай  допоможу.Он  скільки  книг.
-Я  ж  сказав-не  треба.В  мене  все  під  контролем.
-Ну  гаразд.Ти  хочеш  це  все  сьогодні  опрацювати?
-Ну  якщо  я  це  все  взяв,то  очевидно.
-Ого,ти  молодець.Я  б  так  не  змогла.
-Змогла  б.Просто  треба  захотіти.
-Та  ні.Точно  не  змогла  б.От  не  розумію  навіщо  тобі  того?
-Бо  мені  це  цікаво.-почав  дратуватися  парубок.
-Ех,такий  хлопець  пропадає.Мені  б  такого  хлопця...
-Не  починай-різко  відповів  Доменік.-ти  знаєш,що  це  для  мене  болюча  тема  і  що  я  без  взаєми  люблю  іншу.
І  взагалі,якщо  ти  прийшла  мені  заважати,то  пересядь.Не  люблю,коли  заважають.
-Як  можна  стільки  часу  любити  якусь-затнулась  дівчина,побачивши  різкий  і  сповнений  ненависті  погляд  хлопця.
-Не  дай  Боже,ти  її  образиш.Ми  не  разом,так.Але  її  ображати  в  моїй  присутності  ніхто  не  буде.Ясно  тобі?Я  вб'ю  того,хто  її  образить  хоч  словом,хоч  поглядом.Не  говорячи  і  про  гірші  речі.
-Ти  мені  не  вказуватимеш.Я  її  ненавиджу  і  ображатиму.-пошепотіла  ревнивиця
-Що  ти  там  шепочеш?
-Нічого.Працюй.-сказала  Гарсія  і  вийшла.
*****
Через  деякий  час,у  Доменіка  задзвонив  телефон.Витягнув,глянув  на  екран-"Гарсія".
-Що  ти  хочеш?-спитав  він,взявши  слухавку.
-Треба  твоя  допомога.Здається,вона  була  заплакана.
-Що  вже  сталось?
-Біда.Приїдь,будь  ласка.
-Я  зайнятий.Скажи  в  чім  проблема.
-Це  довго  пояснювати.Просто  приїдь.На  місці  розкажу.
-Давай  адресу.
****
-Бля,в  що  вона  вже  вляпалась-думав  хлопець  по  дорозі  і  незчувся  як  майже  дійшов  до  місця  призначення.Не  помітив,що  прийшов  у  район,де  жила  кохана.Набрав  Гарсію.
-Ти  де?
-В  порожньому  будинку  біля  гуртожитків.
-Що  ти  там  робиш?
-Мене  тут  тримають.На  другому  поверсі.
-Давай.-і  поклав  трубку.
*****
Він  піднявся  на  другий  поверх.І  побачив  Гарсію.Вона  стояла,з  пістолетом  у  руці.А  поруч...лежала  його  кохана.В  калюжі  крові.
-Нііііі!-заревів  Доменік  і  підбіг  до  неї.-Ні!!!!Кохана!!Моя  маленька  Кеті...Ні!
Він  обернув  голову  до  Гарсії.
-Ти  сука!!!Їбанута  на  всю  голову,ревнива  сука!!!Навіщо  ти  чіпала  її???Вона  тобі  заважала???
Та  Гарсія  лише  засміялась  божевільним  сміхом.
-Так.Мені  набридло,що  ти  постійно  за  неї  говориш,про  неї  мрієш.І  на  всіх  інших  дівчат  забив.Це  набридло!!!!
А  тепер  всім  буде  легше.Я  позбавила  тебе  вічного  кохання.
-Я  тебе  вб'ю-прошепотів  з  лютою  ненавистю  Доменік.Сльози  стікали  по  його  обличчю.-Ти  не  мала  права  її  чіпати.
-Вбивай.Навіть  пістолет  тобі  дам.-і  простягнула  йому  зброю.-Там  1  патрон.Не  промахнись.-зареготала  вона.
-Ти-божевільна.Один  патрон,кажеш...тоді  він  присуджений  мені.Кохання  має  жити  вічно.Отже,помремо  з  нею  тут  удвох.Ти  забрала  моє  кохання.Я  заберу  твоє.
На  цих  словах  він  приставив  дуло  до  скроні.
-Ні..не  треба.-це  шепотіла  Кеті.Я...жива..Не  треба..вона  мені  вистрелила  в  ногу...я  житиму...
Хлопець  засунув  пістолет  за  пазуху  і  кинувся  до  телефону,повністю  забувши,що  їх  тут  троє,а  не  двоє.Викликав  швидку.Тоді  згадав,що  є  ще  одна  особа  у  цьому  будинку.Взявши  кохану  на  руки,сказав  Гарсії  :
-Яка  ж  ти  сука!Егоїстична,кончена  сука.Божевільна  на  всю  голову.
На  цих  словах  він  заніс  кохану  в  "Швидку"  і  поїхав  з  нею  у  лікарню.Але  по  дорозі  сталась  біда.У  машині  хлопець  заснув.У  поспіху,забувши  поставити,  пістолет  на  запобіжник...він  вистрелив.Останній  патрон.У  ту  саму  ногу,що  і  в  коханої.Госпіталізували  обох.
****
Вони  пролежали  на  сусідніх  ліжках  всю  ніч.Зранку  до  них  прийшов  лікар.Побачив,що  їхні  руки  переплетені.
-Дивина.-промовив  він.Оце  кохання...
Вони  прокинулись.Одночасно.Подивились  одне  на  одного,тоді  на  переплетені  руки.Засміялись  як  діти.Рук  не  розплітали.Скільки  ніжності  в  таких  моментах..
-Ну  як  Ви,парочка  нерозлучників?
-Закохані  і  щасливі.-відповів  Доменік.
-Тільки  поранені  трохи-засміялась  Кеті.
-Лікарю,ми  ходити  зможемо?-запитав  хлопець.-Я  її  на  руках  і  так  носитиму.Але  з  хворою  ногою  трішки  незручно.
-Все  гаразд.Житиме.І  ходитиме.Куля  не  зачепила  нічого  важливого.Стріляв  непрофесіонал.Рани  промили,перев'язали.Тиждень-два  пошкутильгаєте  і  все  буде  добре.Зможете  бігати  разом.Не  те,що  ходити.
-Лікарю,а  якщо  б  стріляв  профі-спитала  дівчинка-Що  могло  б  бути.
Лікар  подумав  і  відповів  :
-Нічого.Таке  кохання  як  у  Вас  врятує  завжди.
І  вийшов  з  палати.
*****
Через  два  тижні  їх  виписали.В  один  день.Тільки  вийшовши  на  вулицю,він  одразу  її  підхопив  і  поніс  на  руках.
-Ей,постав.Я  ходити  хочу.
-Тобі  ще  не  можна.Я  трішки  поношу  тебе.
-Ну  постав.Я  скучила  за  ходьбою.
Хлопець  поставив  кохану  і  обійняв.
Вона  пошепки  запитала  його  :
-Ти  справді  тоді  хотів  вистрелити  собі  в  голову?
-Чесно?Так.Без  тебе  немає  життя.Кохання  має  жити  вічно.
-Просто  я  подумала.Чесно?Я  б  вчинила  так  само.Адже  без  тебе  немає  життя.Я  це  усвідомила,коли  ти  думав  не  про  помсту,а  про  те,щоб  врятувати  мені  життя.
-Толку  з  цієї  помсти.Та  і  ти  знаєш-щоб  не  сталось,я  завжди  до  твоїх  послуг.
-Так,знаю.Люблю  тебе.
-І  я  тебе  люблю.І  знаєш  що?Я  радий,що  останній  патрон  пішов  мені  в  ногу.Тепер  навіть  татуювань  не  треба.Маємо  однакові  шрами-засміявся  хлопець.
-Це  точно.-засміялась  дівчинка-Я  вірю,що  наше  кохання  триватиме  вічно.
-І  я  в  це  вірю,моя  маленька  дівчинко.
*****
Вони  були  щасливі  разом.Що  сталось  з  Гарсією?Вона  виїхала  в  інше  місто.Знайшла  собі  іншого  і  була  щаслива  з  ним.
І  пам'ятайте-справжнє  кохання  триває  вічно!

P.S.  перший  твір  написаний  у  бібліотеці)

С.Кучерявий
06.06.16
13-56

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664248
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2016


Доля "нічного метелика"

Вечірній,майже  нічний,Бремен  заворожує  красою.На  вулиці  майже  ні  душі.Хто  відпочиває  після  тяжкого  дня.Хто,навпаки,виходить  на  нічну  зміну.У  когось  сім'я,хтось  проводить  час  з  коханою  людиною.
     Вона  вийшла  на  вулицю  і  закурила.Пахнула  дешевим  мотелем,дешевим  алкоголем,яким  її  поїв  черговий  клієнт,додаючи  до  цієї  суміші  запах  дешевого  курива.
   Сівши  на  бордюр,біля  проїздної  частини,вона,  не  зовсім  твереза,  проклинала  свою  роботу  :
-"Блядське  життя.Знову  якийсь  невдаха  зняв.  Набухав  якоюсь  бодягою.Щоб  запхати  свого.Лузер,бля.Не  може  хорошої  випивки  взяти.Так  може  хоч  би  трахався  нормально.Нічого  доброго.Випивка-відстій,та  ще  й  секс  нікудишній.Чому  я?Тобі  що,блядей  мало...А,точно.Я  ж  така  сама.До  чого  докотилась...я  проста,вулична  блядь.При  чому  дешева.Якісь  мотелі  далекобійників,бодяжна  шняга,клієнти-лузери.Навіть  сигарети-і  ті  дешеві".
   Перервавши  гіркі,бордюрні  роздуми,вона  підвелась  і  вийшла  на  дорогу.Раптом  її  засліпило  світло  від  фар  машини.
-"Ні,ще  одного  на  сьогодні  я  не  витримаю.Мене  і  так  все  болить".
Але  машина  не  скидалась  на  ту,яку  може  собі  дозволити  лузер.Авто  представницького  класу,правда,без  водія.За  кермом  сидів  самодостатній  чоловік.У  одязі  нічого  вишуканого,але  одягнутий  по  стилю.В  міру  підкачений,дорогий  парфюм.Борода-підрівняна,стильна.Додавала  серйозності  і  харизми.Поруч  красуня-дружина.Сині  очі,брюнетка,з  ідеальними  грудьми  3-го  розміру  і  ногами  від  вух.Характер,який  відповідає  зовнішньості.Одягнута  так  само.Без  дешевих  понтів.А  на  задньому  сидінні  -  5-річна  дочка  сидить.Красуня,чорне  волосся  як  і  в  її  матусі.Таки  вся  у  маму.Тільки  карі  очі    і  лоб  таткові.
   Машина  різко  зупинилась  і  чоловік  вийшов  з  машини.
-Тобі  жити  набридло?  -  спитав  він  дівчину.
-А  тобі  яка  різниця?  -  відповіла  та.  -  Може  і  не  хочу.
-Яка  різниця?Я  тебе  зб'ю,а  завтра  зміню  родинне  ліжко  на  нари,а  обійми  дружини  на  обійми  співкамерників.
-Скажеш,що  я  винна  -  не  відійшовши  від  алкоголю  сказала  дівчина.  -  Хочеш  розписку  напишу.Що  жити  не  хочу.
-Але  ти  дурна.
-Слухай,мужик.Ти  їхав  кудись?От  і  їдь.Чи  ти  мене  зняти  хотів?Я  на  сьогодні  вже  своє  відпрацювала.Хоча  для  такого  чоловіка...Можна  зробити  виняток.
-Треба  ти  мені.В  мене  в  машині  красуня-дружина  сидить,красуня-донька.Щаслива  родина.Якій  не  зраджую.Тим  більше  з  проституткою.Дякую,я  себе  поважаю.Зійди  з  дороги.Нам  проїхати  немає  як.
-Вже  йду,Фрідріху.
-Звідки  ти  знаєш  як  мене  звати?  -  здивувався  чоловік.
-Не  впізнав?А  я  впізнала.Хоч  і  бороду  вже  запустив.Не  один  рік  клас  ділили.
І  він  її  впізнав.
-Бріджит?
-Вона.
-Як  ти  до  такого  докотилась?  -  жахнувся  Фрідріх.  -  Ти  ж  подавала  такі  надії.Всі  хвалили.Тебе  чекало  велике  майбутнє...
-Так,чекало.Але  я  проміняла  це.Подруга  втягнула.Розказувала,як  це  класно.Сауни,тусовки.Підчепиш  "багатого  буратіно"  і  життя  вдалось.
-Бачу  як  підчепила.Дешеві  цигарки,запах  "елітного"  перегару.І  вілла  бачу  класна.
-Ну...недоля.А  ти  як?Ти  ж  був  жирним,закомплексованим  ботаном.
-Нуу..тепер  цей  жирний,закомплексований  ботан  має  все  до  чого  прагнув.Красуня-брюнетка,красуня-донька,будинок  свій.Машинка,робота  непогана.І  так.Розкомплексувався,підкачався  і  живу.
-Класно  тобі.Роботи  для  мене  немає?Може  прибиральниця  яка.Я  навіть  можу  коханкою  стати.Лише  твоєю  блядью.
-Бріджит,не  принижуйся.Май  якусь  гордість.Я  тобі  вдруге  за  сьогодні  кажу-я  не  зраджую.
Та  і  навіщо  мені  проститутка  в  домі?
-А  ну  так.Ти  ж  дитинства  такий.Вірність  і  одна  жінка.
-Саме  так.Вірність  одній  жінці  все  життя.По-друге,подивись  на  себе  і  на  неї.Як  я  можу  зрадити  своєму  ідеалу?
-Брюнетка  і  далі  по  списку?
-Саме  так.
-Повезло.
-Повезло.Але  від  Долі  мало  що  залежить.Лише  деяка  частинка.Все  інше  залежить  від  нас  самих.Хто  хоче-той  доб'ється.

Тим  часом  до  них  підійшли  мама  з  дочкою.
-Фрідріху,чого  ти  так  довго?Ти  її  тут  знімаєш  чи  що?
-Спокійно,Софі.Просто  однокласницю  зустрів.

Чоловік  звернувся  до  путани.
-Радий  був  бачити.Ми  поїхали.Наостанок,дам  пораду-блядство  ніколи  ні  до  чого  доброго  не  приведе.Передай  при  можливості  дівчатам  знайомим.Зроби  хоч  щось  корисне  в  цьому  житті.

На  цих  словах  він  розвернувся,взяв  дочку  за  руку.Іншою  обійняв  кохану  і  вони  поїхали.

Дівчина  в  сльозах  закурила  ще  одну  сигарету  і  після  тяжкого  дня,пішла  додому  спати.Щоб  завтра  все  по  колу.

Доля  всіх  розставила  по  своїх  місцях.

P.S.  порада  від  автора-наші  милі,красиві  дівчата.Не  йдіть  на  цю  дорогу.Блядство  ні  до  чого  доброго  не  приведе  

С.Кучерявий
05.05.16
22-50

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664132
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2016


Ода твоєму імені

Ода  твоєму  імені

Твоє  ім'я  так  точно  римується  з  словом  "щастя"
Одна  із  небагатьох  до  цього  слова  точних  рим.
На  жаль,це  щастя  іншому  даруєш
Люблю  тебе,а  ти  живеш  із  кимось  "ним".

Заради  тебе  розірву  грудну  клітину
І  ти  побачиш  священую  любов  оту.
Я  сам  не  вірю-як  можна  так  кохать  одну  людину
Вогнем  на  серці  гравійоване  тату.

Воно  залишиться  отам  навіки
Скільки  б  нам  не  суджено  життів.
Завжди  у  серці.Ну  і  що,що  розтеклися  ріки?
Всього  лише  п'ять  літер-стільки  почуттів.

Адже  твоїм  ім'ям  я  насолоджуюсь  у  болю
І  тільки  ним  у  змозі  собі  серце  рвати.
Єдина  втрата,яку  не  можу  пробачити  я  Долі
З  ним  встаю...і  з  ним  лягаю  спати.

Можливо,ним  колись  назву  я  доньку
Навіть  якщо  ти  їй  матусею  не  будеш.
Я  люблю  тебе  жертовною  любов'ю
Я  пам'ятатиму.Хоч  ти  мене  давно  забудеш.

Такі  моменти  як  були  у  нас  з  тобою-
Справжнє  щастя,яке  віддали  на  поталу  ми  вогням.
Ти  відповідала  ось  цій  точній  римі  слова
Я  помиратиму,на  пару  із  твоїм  ім'ям.

Хоча..без  тебе  я  давно  вже  мертвий
Так,живу,але  в  любові  потерпів  я  крах.
Блукаю  вечорами  в  Стрийськім  парку
Із  твоїм  іменем,що  заціпеніло  на  вустах.

Навіщо  я  це  роблю?Чесно?Я  не  знаю
Можливо,я  моральний  мазохіст.
Шукаю,щоб  знайти  тебе  хоч  на  хвилинку
Ти  і  я.І  щоб  розкинувся  любові  міст.

Та  не  розкинеться  він,всі  прекрасно  знають
Тому  з  дерев  зриваю  риму  і  пишу.
Про  моє  жертовнеє  кохання
Ну  що  я  зроблю,що  тебе  люблю?

Розлюбити?Так,це  досить  непогано
Все  одно  із  іншою  буде  сім'я.
Рік  пройшов,а  до  дрібниць  все  пам'ятаю
Тебе,твій  образ.На  серці  татуйоване  ім'я.

С.Кучерявий
04.05.16
22-35

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2016


Джокер

З  народження  я  божевільний-Джокер
Є  пропозиції,моя  маленька  queen.
Давай  зіграємо  в  любовний  покер
Я  виграю-ти  перетворишся  назавжди  в  Харлі  Квінн.

Удвох  підемо  на  найвищу  точку  міста
З  якої  відкривається  весь  Готем-Львів.
У  повітрі  лиш  літає  ненормальність
Хворий  клоун  і  маленький,милий  Арлекін.

Наша  любов-до  божевілля  хвороблива
Сучасне  блядство,а  в  нас  кохання,вірність  назавжди.
До  тебе  є  прохання,Харлі,моя  мила
Шалену  усмішку  мені  назавжди  розсічи.

Адже  я  Джокер...в  цій  оскаленій  усмішці  
Я  прокричу,заглушуючи,кожний  дзвін.
Що  я  люблю  тебе  безумно  і  безтямно
Моя  маленька,ніжна  Харлі  Квінн.

Тоді  я  засміюся  на  весь  Готем,
Нехай  почують  всі,хто  там  внизу.
Життя  вдалося,ти  зі  мною  поруч
Я  тебе  до  себе  пригорну.

І  ти  не  відпихнеш  мене,моє  кохання
У  нас  на  двох  закохана  душа.
Панорама,атмосфера  божевілля
Любов.І  в  ній  царюєм  тільки  ти  і  я.

С.Кучерявий
04.05.16
15-57

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2016


Я тебе прославлятиму в віршах

Я  тебе  прославлятиму  в  віршах,
Я  тебе  прославлятиму  в  прозі.
Твоє  ім'я  пронесу  крізь  століття
І  його  напишу  на  снігу  при  морозі.

Я  тебе  втоплю  у  любові
І  для  тебе  відкрию  "аллею  Добра".
Навіть  якщо  закінчаться  рими
Для  тебе  завжди  знайдеться  одна.

І  навіть,  якщо  я  колись  онімію,
Чи  втрачу  ноги  у  смертельнім  бою.
Тебе  і  без  слів-душею  загрію
І  на  крилах  любові  до  тебе  примчу!

С.Кучерявий
03.05.16
21-17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2016


Автостоп

Шукай  мене  на  просторах  автомагістралі,
Де  глушаться  усі  слова.
Наодинці  я  з  коханою  печаллю
Без  зайвих  слів,прощень  і  каяття.

Шукай  мене  у  блядськім  автостопі
Я  буду  їхати  сумним  котом.
По  розмітці  мчатиму  в  галопі
Шукай  мене..десь  між  містом  і  селом.

С.Кучерявий
02.04.16
01-28

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2016


Рік потому (мрії збуваються)

Рік  потому(мрії  збуваються)

Теплий,весняний  вечір.Ніч  привітала  день  і  змінила  його  на  посту.Точніше,почала  замінювати.Сутінки  опускались  на  землю.Хлопець  вийшов  з  залу  :
"Ех,обожнюю  таку  пору.Коли  вечір  приходить.Людей  мало,ця  приємна  втома  після  тренування.Ніч  дарує  тепло.Ще  б  з  коханою  погуляти...Але  як  зазвичай  прогуляюсь  з  музикою"-подумав  він  і,одягнувши  навушники,вирушив  додому.
   Парубок  завжди  ходив  після  тренування  додому  через  його  улюблений  парк  у  місті.Його  улюблене  місце,де  душа  заспокоювалась,уява  видавала  солодкі  мрії,які  не  здійсняться.Де  він  ловив  музу  і  писав  черговий  вірш  чи  прозу  тій,що  не  прочитає  і  до  якої  не  достукаєшся.Навіть  якщо  прочитає.Та  все  одно-там  він  міг  побути  разом  з  тією,яка  його  не  згадує.Завдяки  уяві,він  одночасно  добивав  себе  і  радів,що  людина  може  мріяти.Так,Ви  ніколи  не  будете  разом.Але  бути  разом  у  мріях-того  ніхто  не  забере.Адже  там  все  по-утопічному  прекрасно.Ось  простий  вечір  20-річного  студента.Замість  тусовок,як  роблять  його  однолітки,він  після  тренування  йде  поволі  додому  і  мріє  про  кохання.Гукає  свою  музу,щоб  написати  черговий  твір.Сопливий  ідіот...
Але  сьогодні  хлопець  не  йшов.Він  шкандибав."Клята  нога.Чого  ж  ти  так  болиш.Дурна  травма".-думав  він.Тримаючись  за  ногу,легінь  бачив  стандартні  картини.Там  гуляють  з  собакою,там  бігають.То  з  коляскою  мами  гуляють,то  просто  закохані  тримаються  за  ручки,гуляють  в  обіймах.Чи  сидять  на  лавочці,цілуючись,або  укривають  одне  одного  коханими  обіймами.Але  звертаючи  на  чергову  аллейку,він  побачив  іншу  ситуацію.Також  стандартну.Але  трапляється  рідше.
   На  лавочці  сиділа  дівчина.Навколо  неї  зібралось  троє  хлопців  і  нав'язливо  хотіли  познайомитись.Нестандартним  в  тому  було  те,що  дівчина  була  тією,з  якою  разом  у  мріях.За  якою  сохне  щодня.Але  спочатку  він  цього  не  усвідомив.Просто  схожа.Річ  в  тому,що  хлопець  у  кожній  низькій,кучерявій  дівчинці  бачив  і  шукав  кохану.Але,  ясна  річ,що  не  знаходив.Тому  він  просто  подумав,що  схожа.
-"Ех...знову  відбивати  дівчину  від  нав'язливих  молодиків"-думав  він.-"А  толку..навіть  не  подякує.Але  треба  завжди  залишатись  людиною  і  допомагати  людям  в  біді.Просто  так.Не  за  щось.Байдуже  на  ногу.Треба  допомогти".Знявши  навушники  і  вимкнувши  музику,хлопець  пошкандибав  до  них.
-"Ей,молодчики"-гукнув  хлопець.-"Відійшли  від  неї.Дівчина  не  хоче  знайомитись"
-"Хлопче,йди  куди  йшов"-сказав  найголовніший  з  них.(що  по  поведінці,що  по  вигляду  було  видно  хто  в  них  головний).
-"Йдемо  разом.Нам  по  дорозі.Я  знаю.А  дівчинка  хай  сидить".
-"А  якщо  не  підемо?"
-"Ех...хлопці,чого  ви  такі,а?Якісь  недалекі,інтелектуально  недорозвинуті.Дівчина  пояснила-не  доходить.Люди  роблять  зауваження-хамите.Що  то  за  мужик  пішов  сьогодні...не  розуміє  по-людськи.А  потім  каже,чого  дівчата  не  звертають  уваги.Та  подивись  на  себе-дурне,бо  не  доходить.Видно,що  спортом  не  займаєшся.Кому  ти  треба?"
-"Ти  зараз  договоришся".
-"І  що  мені  зробить...хм..такий  як  ти?Я  сильніший  за  тебе-що  інтелектуально,що  фізично.Тому,хлопці.Покажіть  краплину  здорового  глузду  і  йдіть  собі  з  Богом.Тоді  я  зрозумію,що  ви  не  зовсім  втрачені  і  пацієнт  буде  жити".
Хлопці  були  в  шоці.Видно,що  в  них  бореться  бажання  затіяти  бійку  чи  послухатись.Здоровий  глузд  переміг.
-"Добре,йдемо  звідси"-пробурмотів  найголовніший  і  вони  пішли  у  тільки  їм  відомому  напрямку.
-"Добре,що  не  дійшло  до  бійки.А  то  нога  могла  підвести"-думав  хлопець.Підійшов  до  дівчини,сів  поруч  на  лавочку.На  диво,вона  ховала  від  нього  обличчя.
-"З  Вами  все  гаразд?"
Тиша.
-"Дівчино,все  добре?"
Тиша.
-"Вибачте,я  піду.Хотів  якраще...думав,допомога  треба.Ще  раз  вибачте".
Він  підвівся  з  лавочки  і  хотів  іти.І  почув  :
-"Стій.Почекай".
Йому  здалося.Ні...йому  точно  здалося...Не  може  бути..це  вже  зсув  по  фазі..якщо  він  шукав  у  кожній  дівчині  її,то  тепер,  крім  зовнішності,він  чує  і  її  голос...
Хлопець  обернувся.Вона...
-"Ко...ко..кохана?"-здивувався  він.
-"Не  кажи  так".
-"Вибач...Настуне?"
-"Так".
-"Не  очікував.Просто  підійшов  допомогти.Ти  знаєш-не  кидаю  людей  в  біді.І  ти..."
-"Так,я.Дякую  тобі.Рада  була  бачити.Я  піду".
Вона  підвелась  з  лавочки  і  хотіла  йти.
-"Стій.Будь  ласка...можна  хвилинку  твого  часу."
-"Навіщо?"
-"Не  повіриш.Я  хочу  почути  твій  голос.Я  дуже  за  ним  скучив.Ти  знаєш  як  його  люблю.."
-"Ну  гаразд.Ти  врятував  мене.Віддячу  тобі  хоч  так.Як  ти?"-спитала  вона  і  сіла  поруч.
-"Чесно?Кепсько.За  тобою  сумую".
-"Невже?"
-"Так".
-"В  тебе  ж  була  дівчина"-сказала  вона.
-"Розійшлись".
-"Чому?Якщо  не  секрет,звісно  ж".
-"Не  зійшлись  характерами".
-"Та  невже?".
-"Так.Наостанок  зробили  один  одному  боляче  і  розпрощались  Чорним  списком  і  мовчанням".
-"Помиритесь".
-"Ні".
-"Побачиш".
-"Ага".
-"Мені  час.Рада  була  бачити"-сказала  дівчина  і  підвелась,щоб  йти.Він  теж  встав.
-"Знаєш,що  я  сказав,коли  мені  розбила  серце?"
Вона  не  обернулась.Пішла  далі.
-"Я  сказав,що  ти  краща.Що  ти  була  набагато  краща".-крикнув  хлопець,щоб  вона  почула  і  пішов  в  протилежну  сторону.Хоча  їм  було  по  дорозі.Їй  на  зупинку,йому  повз  неї  і  додому.Але  не  хотів  йти,знаючи,що  вона  знаходиться  за  ним.Так  близько  і  так  далеко.Краще  прогуляюсь  ще  круг.
   В  цих  роздумах,парубок  не  бачив  як  вона  завмерла  при  останній  виголошеній  фразі.Не  бачив  як  у  неї  впала  сльоза.
   Він  шкутильгав  додому,так  і  не  включивши  музику.Аж  раптом  чиясь  рука  його  розвернула.Хлопець  подумав,що  молодики  з  підмогою  прийшли.Але  ні.Останнє,що  побачив-водоспад  кучерів.Наступної  миті,лагідна  рука  притягнула  його  голову,інша  рука  обійняла.Очі  автоматично  закриваються  і  він  засинає.Засинає  і  потрапляє  у  казку.Його  цілують  найкращі,найсолодші,найкрасивіші  губи  у  світі.Він  у  казці.
-"Проведеш  мене  додому?"-тихо  спитала  вона.
Він  пригорнув  її  до  себе.Обіймав  і  гладив  її  густі  кучері.Відповів  їй  ще  тихше  "
-"Звичайно,кохана".
*********
-"Ти  її  любив?"-спитала  вона  по  дорозі  додому.
-"Чесно?Любив".
-"Більше  ніж  мене?"
-"Однаково".
-"А  як  же  я?Ти  ж  не  міг  любити  одночасно  двох"
-"Не  міг"-погодився  хлопець.-"Річ  в  тім,що  вона  вбивала  любов  до  тебе.Або  не  так.Цю  любов  я  віддавав  їй.Я  справді  її  любив.Був  готовий  на  все.Тому  у  нас  все  було  гаразд.А  тоді,все  пішло  на  спад.І  ми  розійшлись.І  почуття  до  тебе  повертались.Я  зрозумів,що  люблю  тебе"
-"Вона  тобі  зробила  дуже  боляче?"
-"Так.Розрив-завжди  боляче.Та  і  ти  знаєш  як  я,сопливий  романтик,переживаю  розрив".
-"Знаю..."-прошепотіла  вона.
Він  пригорнув  її  до  себе.
-"Не  плач"-шепотів  він.-"Я  з  тобою.Завжди  буду  з  тобою."
-"Я  знаю,Сергію.Знаю"...
-"Ну  ось.Не  плач".
-"Не  буду.Ще  скажи...вона  зробила  більш  боляче    ніж  я?"
-"Однаково.З  тобою  ми  розійшлись,з  нею  розійшлись.Ти  знаєш-якщо  люблю,надовго.І  у  любові  живу  для  коханої."
-"Знаю.Обійми  мене"-попросила  вона.
Хлопець  знову  ніжно  її  пригорнув  до  себе,вкладаючи  все  тепло  і  любов.
-"Тепер  ми  будемо  разом"-знову  прошепотіла  вона-"Назавжди.Більше  я  від  тебе  не  піду.Не  дам  іншим  робити  тобі  боляче.І  сама  не  буду.Віриш?"
-"Вірю,маленька".
-"А..ти  вибачиш  мене?"
-"Я  давно  вибачив."
-"А  її?"
-"І  її  вибачив  .Я  можу  вибачити  все,якщо  люблю."
-"Так,я  знаю.Що  ти  вибачиш  все".
-"Тому  все  буде  гаразд.Ти  мене  вибач".
-"За  що?"
-"Що  я  був  з  іншою.Я  справді  її  любив.Це  не  було  просто  так.Щоб  забути  чи  ще  щось."
-"Я  знаю.Бачила  фото.Ви  гарно  дивились  разом.Я  раділа  за  тебе.Жаль,що  не  склалось".
-"Жаль.А  може  і  ні.Я  знову  з  тобою.І  тільки  з  тобою.Назавжди"
-"Дякую  тобі"
-"За  що?"
-"Що  ти  зі  мною.Ти  вистраждав  своє  кохання.Ти  пробачив.Ти  рік  сох.Так,ти  мав  дівчину.Але  Долю  не  обманеш.Їй  завгодно  так.Що  ми  знову  разом.Тепер  назавжди"
-"Назавжди.Нікому  тебе  не  віддам"
-"І  я  тебе".
Не  випускаючи  її  з  обіймів,він  глянув  в  її  очі.Такі  ж  карі  як  і  в  нього.Боже,як  він  скучив.Рік  не  бачив  їх,рік  не  чув  голосу,рік  не  обіймав.В  лівому  оці  стояла  сльозинка.Ці  очі  шепотіли-"поцілуй  мене".Він  витер  воду  і  поцілував.Занавіса.
********
Вони  гуляли  весь  вечір,спеціально  обираючи  довгі  дороги,щоб  довше  гуляти.Доходячи  до  її  під'їзду,він  сказав  :
-"Кохана"
-"Що?"
-"Зараз  кінець  квітня".
-"Знаю".
-"Ти  пам'ятаєш  квітень  минулого  року?"
-"Звісно"
Вони  почали  згадувати,що  тоді  було.Як  їхнє  щастя  тоді  якраз  зароджувалось.Як  вони  говорили  до  ранку,а  тоді  і  ранок.Як  ділились  усім,що  мучило.Як  любили  один.  одного.Тоді  згадали  вересень.Що  більше  ніж  півроку  не  спілкувались.Вона  розказувала,що  в  неї  було.Він  про  своє  життя.Так  і  дійшли  до  її  під'їзду.
-"Ну  що,час  прощатись"-сказала  вона.
-"Так  не  хочу".
-"Треба.Знаєш  що?"
-"Що,маленька?"
-"Я  давно  тобі  не  казала..."-вона  підійшла  до  нього.Глянула  йому  в  очі.І  прошепотіла-"Коханий,я  тебе  так  кохаю.Тепер  все  буде  гаразд".
-"Буде."
-"Іди  додому"
-"Не  хочу"
-"Знаю,коханий.Завтра  побачимось"
-"Ех..пішов"
-"До  завтра,коханий".
-"До  завтра,кохана"

Він  вчергове  підійшов  до  неї.Вчергове  пригорнув.Поцілунок  Долі.
Глянув  в  її  очі,усміхнувся.Вона  теж.
Занавіса
****
Він  йшов  додому.Радісний  як  і  тоді.Коли  були  разом.Включив  плеєр.Змінив  сумний  реп  на  веселий.Душевні  пориви  були  задоволені.Вовчики  кохання  задоволено  гаркали.Рано  чи  пізно-мрії  збуваються.

С.Кучерявий  
30.04.16
22-38

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663136
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2016


Історія самогубця

Ось  ще  одне  літо  підходить  до  кінця.Але  погода,як  не  дивно,тішить  своїм  теплом.В  повітрі  не  відчувається,що  через  три  дні  осінь.Здається,що  за  вікном  липень,а  не  кінець  серпня.Це  був  звичайний,літньокінцевий  день,все  в  місті  було  спокійно.Лише  одна  подія  могла  викликати  цікавість  у  людей.І  відбувалась  вона  у  трамваї  N°3...
     Все  було  гаразд.Ні  вбивства,ні  крадіжки  там  не  відбувалось.Навіть  сварки  між  людьми  чи  з  контролерами.Люди  їхали  собі  по  справах.Хто  на  роботу,хто  з  роботи.Хто  в  університет,з  нього,в  школу.Мало  які  в  людей  справи.Лише  бородатий  хлопчина,який  сидів  на  задньому  сидінні  і  щось  писав  міг  викликати  якусь  цікавість.І  не  зовнішністю-звичайна  зовнішність,без  особливих  прикмет  в  одязі,чорні,  великі  навушники.Хіба  що  борода  більша
ніж  в  деяких  інших  представників  чоловічого  роду.Зацікавлення  могло  викликати  лише  те,що  він  писав  або  те,що  катався  в  трамваї  вже  3-тє  коло.Так  як  про  катання  ніхто  не  знав-залишаються  його  записи.
Хоча,мало  що  він  там  писав.Можливо,готувався  на  пари,можливо  ще  щось.Але  одну  дівчинку  зацікавила  його  персона.
   Дівчинка  теж  звичайна.На  вигляд  років  16,кароока,низенька,кучерява.Також  без  екстравагантності  в  одязі.Джинси,рожевий  балахон  і  такі  ж  рожеві  кросівки  Nike.На  спині  висів  рожевий  рюкзачок  Lonsdale.Їхала  собі  по  справах  з  подругою,і  краєм  вуха,хлопчик  почув,що  її  звати  Настя.Так  до  неї  зверталась  її  подруга.І  ось  на  одній  з  зупинок,подруга  вийшла,і  її  погляд  привернув  цей  хлопчина,що  сидів  на  задньому  сидінні  і  щось  писав.Але  привернув  увагу  не  записами,ні.
       Щось  було  в  його  погляді  сумне,відсторонене.І  якась  загадкова  задума.Ніби  він  збирався  щось  зробити.Її  це  насторожило.Не  знати  чому,але  дівчинка  відчула  тривогу.Ніби  станеться  щось  трагічне.Крізь  натовп,вона  почала  пробиратись  до  місця,де  сидів  бородатий  хлопчик.Але  це  було  зробити  нелегко.Трамвай  був  заповнений  повністю.Коли  їй  нарешті  вдалося  дійти  до  місця,де  сидів  хлопчина,його  вже  не  було.На  сидінні  залишився  лише  закомпостований  квиточок  і  вирваний  аркуш  з  блокноту.Дівчина  подумала,що  він  забув  листочок  і  хотіла  віддати  хлопцю.На  щастя,двері  на  зупинці  були  відчинені  і  Настя  хотіла  вибігти  і  віддати  аркуш.Але  людей  було  багато.І  її  не  випускали.Тоді  вона  почала  кричати  :  "Хлопчику,ви  забули".І,о  щастя,він  почув  крик.Обернувся,подивився  на  дівчинку,печальним  поглядом,передаючи  всю  тугу,сумно  усміхнувся  і  жестами  показав,відкрити  і  почитати  аркуш.Тоді  обернувся  і  пішов.Дівчинка  кричала,що  вона  не  читає  чужі  аркуші,але  остання  тінь  хлопця  вже  зникла  за  поворотом.Люди  дивились  на  неї  як  на  божевільну,але  байдуже...
   На  наступній  зупинці  Настуня  повинна  була  виходити.Вона  вийшла  і  не  стрималась.Розкрила  аркуш  і  почала  читати.З  кожним  словом,її  подив  збільшувався,очі  розширювались,дихання  переривалось.І  сльози  виступили  на  її  очах.Там  писалося  :
   "Катаючись  в  трамваї  вже  3-є  коло,я  не  переконав  себе  жити  далі.Я  не  хочу  продовжувати  земний  шлях.Отже,найкраще  піти.Всім,хто  прочитає  цей  аркуш  кажу-живіть  далі.Не  йдіть  моїм  шляхом.Закликаю-не  повторюйте  мої  помилки.Все  буде  добре.Колись  буде-все  зле  не  буде.Пам'ятайте  про  це.

P.S.  дівчинко,яка  їде  зараз  зі  мною.Я  помітив,що  Вас  зацікавило,що  пишу  і  я  сподіваюсь,що  цей  аркуш  потрапить  до  Ваших  лагідних  і  ніжних  рук.Якщо  читатимите,знайте-Ви  дуже  прекрасні.Я  б  з  радістю  з  Вами  познайомився.Дивлячись  на  Вас,я  повірив  у  кохання  з  першого  погляду.Якщо  б  я  не  розчарувався  у  житті-я  б  підійшов  і  познайомився.Але,на  жаль,я  вирішив  піти.Але  я  піду  з  вашим  ім'ям  на  губах.Останнє  слово,яке  прошепочу  буде  Настуня.Пробачте,я  почув  як  звертається  до  Вас  подруга  і  запам'ятав.І  перед  очима  Ваш  образ.Карі  очі,в  які  я  закохався,маленькі,гарні  губи,носик.І  неперевершенне  довге,густе,кучеряве  волосся.
Не  думайте  про  мене.Адже  ми  незнайомі.Я  випадковий  перехожий,який  не  знаючи  Вас  закохався.Не  повірите,скажете  так  не  буває.Але  так  і  є.
Пам'ятайте-все  буде  добре.Колись  буде-все  зле  не  буде".

24  серпня  в  трамваї  N°3  їхав  самогубець.

С.Кучерявий
24.08.15
11-27

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663076
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2016


Казка про Гестію і Посейдона

казка  про  Гестію  і  Посейдона

Спустилась  Гестія  з  міфічного  Олімпу
Із  дна  на  землю  виплив  Посейдон.
Зустрілися  на  острові  кохання,
Де  грав  любовний  реггетон.

І  полюбились  вони  як  люди
Неначе  діти.Неначе  зовсім  не  Боги.
На  острові  були  лиш  тільки  двоє.
Вогняна  Веста.Нептун-владика  всякої  води.

Зустрічалися  вони  доволі  часто
На  цім  маленькім  клаптику  землі.
Любилися  тихенько  без  сторонніх
Знаходили  відраду  для  душі.

Але  недовго  тривало  це  кохання
Одного  дня  промовила  вона  :
"Вогонь-причина  всякої  пожежі
Протипожежний  засіб-це  твоя  вода.

"Нашій  любові  не  суджено  прожити
Вона  не  має  права  на  життя.
І  кожний  день  замість  розпалу
Ти  гаситимеш  любов  і  мої  почуття.

Тому  давай  повернемось  у  свої  володіння
Я  на  Олімп,ти  в  Атлантичний  океан
Зітремо  острів  із  лиця  кохання
Я  спалю  це,а  ти  закрутиш  кран".

На  це  їй  Посейдон  прошепотів  тихенько
З  сльозливою  водою  на  очах  :
"Як  можу  я  тебе  не  пам'ятати
Якщо  зі  мною  всюди-навіть  в  снах.

Вогонь  й  вода-це  притягання  протилежності
Як  у  китайців  Інь  та  Янь.
Тобі  віддам  всі  свої  володіння
Я  ж  люблю  тебе-у  мою  душеньку  заглянь".

Та  Гестія  його  мовби  не  чула  :
"Я  не  люблю  тебе.Для  іншої  влаштовуй  водограй".
Останнє,що  почув  владика  моря
"Я  полетіла.Щасти.І...прощавай".

В  цей  день  у  світі  відбувалося  жахливе,
Коли  затих  вогняний  реггетон.
Хвилі  цунамі,зливи  і  потопи
Це  не  природа.Це  плакав  Посейдон.

Його  кохана  полетіла  до  дрУгого,
Вогонь  кохання  іншому  палити.
А  він  у  відчаї  водичкою  поклявся,
Що  ніколи  Гестію  не  зможе  розлюбити.

С.Кучерявий
28.04.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2016


Обладунок стерви

Вірш  чи  проза-  однаково.Байдуже
Якщо  ти  одягнула  обладунок  стерви.
Від  тебе  відлітають  стріли  почуття.
Кохання?Ні.Лиш  тільки  нерви,нерви,нерви.

А  де  ж  те  плаття,грецької  принцеси?
Під  яким  ховалась  зранена  душа..
В  якому  впізнавав  свою  Венеру,
Де  воно  ділось?Чому  його  нема???

Навіщо  здалась  тобі  та  клятая  кольчуга?
Яку  не  пробиває  меч  Арея,молот  Тора.
Невже  в  залізі  краще  ніж  у  платті,
Що  кажеш,що  любов  це  як  "Утопія"  у  Мора...

Любов  це  не  "Утопія"  і  не  трагедія  Шекспіра
Трагедію  розігруємо  тільки  ми.
Любов  це  як  в  "До  зустрічі  з  тобою"
Або  як  в  Маркеса-"Кохання  під  прапором  чуми".

С.Кучерявий
28.04.16
20-24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2016


Потік хворої уяви

Ти  приходиш  додому  з  університету.Переодягаєшся,включаєш  ноутбук.Поки  він  включається,ти  йдеш  на  кухню,  береш  каву  і  сідаєш  за  стіл.Комп’ютер  включився,ти  відкриваєш  інтернет,заходиш  в  соцмережу.Вводиш  пароль,логін  і  відкривається  персональна  сторінка.Переглядаєш  повідомлення.Там  група  щось  вирішує,то  друг  написав.Але,попиваючи  каву,  ти  чекаєш  повідомлення  лише  від  однієї  людини.Чекаєш  лише  від  неї…
Ти  чекаєш,що  вона  напише,спитає  :  “ти  як?”.Відпишеш  ,що  без  змін,сумуєш.Після  стандартних  повідомлень  почнеш  як  завжди  писати,що  ти  досі  любиш,і  чекаєш  її.Що  повернеться.А  вона  відпише  :  “ти  правда  мене  так  любиш?”.Скажеш,що  так.І  тоді  раптом  прочитаєш  :  “Давай  відновимо?Давай  будемо  разом  …завжди…Від  сьогодні  і  назавжди.”.Ти  не  повіриш,подумаєш,глузує,добиває.Відповісиш  сарказмом,як  смішно.Але  серце  відчує,що  серйозно.І  кохана  додасть  :  “Я  серйозно”….
Тоді  ти  зриваєшся  з  крісла,починаєш  танцювати  по  квартирі  шалений  вальс,розхлюпуючи  каву.Але  тобі  байдуже.Всі  дні  сподівання,всі  надії,мрії  справдились.Ось  що  означає-"дочекатись"  і  вичекати  свою  любов.Ти  в  поривах  відписуєш,що  ніколи  не  відпустиш,розлюбиш.І  віддасиш  їй  усе,що  захоче.Але…
Це  всього  лише  плід  хворої  уяви  закоханої  людини.І  повертаючись  у  реальність,ти  розумієш,що  це  утопія.Що  цього  не  буде.Але  все  одно  як  дурень  продовжуєш  з  дня  в  день  сидіти  перед  монітором  і  чекати  повідомлення  від  найпотрібнішої  людини  на  Землі.Але…Знову  день  закінчується  нічим,знову  пустка.Ти  вимикаєш  ноутбук,миєш  кружку  і  лягаєш  спати.
А  завтра  все  по  новому  колу...

С.Кучерявий
12.10.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662632
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2016


Відьмацький обмін

Відьмацький  обмін

Звичайне  українське  село.Як  тільки  Сергій  вийшов  з
автобуса,одразу  вдихнув  свіже  повітря,роззирнувся.Він
завжди  так  робив,коли  приїжджав  до  бабусі.Йому  дуже
подобались  ці  краєвиди.Хоча  хлопцю  було  вже
25,викладав  в  університеті,доцент
кафедри,політик,борода,яку  носить  вже  7-й  рік.Вийти  з
автобуса,вдихнути  повітря  і  оглядіти  все,що  його
приваблює.Хатинки  як  намальовані  майстерною
рукою.Ген  у  полях  видно  як  люди  працюють  на  своїй
ниві.Подивишся  в  іншу  сторону-видно  коней  чи  корів,які
спокійно  пасуться  і  відбиваються  хвостом  від
надокучливих  мух.Хлопець  любив  село.Менше
шуму,менше  людей.  Сергій  приїжджав  у  свій  заміський
будинок(адже,сам  жив  у  квартирі,у  Львові.),де  він
відпочивав  від  усіх  проблем,які  нав’язував  мегаполіс.
Натомість,зранку  прокинувся,пробіжка  до  лісу  і
назад.Зайти  до  двоюрідної  сестри,тітки  і
прабабусі.Удень  допомогти  їм  по  господарці,а  потім
сходити  на  річку  чи  у  ліс  погуляти.А  ввечері,коли  всі
зробили  домашні  справи,сісти  з  родиною  під  грушею  і
співати  фольклорні  пісні,слухати  казки.Часто  приходили
сусіди.Також  сідали  і  підспівували.А  потім  іти  у  свій  дім
і  засинати.Це  справді  був  відпочинок  від
усього.Господарства  не  мав,адже  немає  кому
доглядати.Лише  будиночок,в  якому  пару
кімнат.Єдине,що  було-тренажерний  зал  у  підвалі  і  на  2-
му  поверсі  бібліотека.Він  приїжджав,відпочивав  і
читав.На  цей  будинок  він  заробляв  три
роки.Політика,університет.Статті  пописував  у  різні
журнали  і  здійснив  маленьку  мрію.Будиночок,де  він
усамітнюватиметься.Або  буде  приїжджати  туди  з
коханою.Кохана-ось  його  друга  мрія.Ось  уже  6-й  рік  він
кохає  одну  дівчину.На  початку  все  було  добре,а  потім
вони  посварились.Вона  його  напевно  забула,а  він
пам’ятає  досі.І  досі  кохає.Тому  будиночок    поки  був,щоб
усамітнюватись.За  це  все,хлопчина  і  любив  їздити  у
село.Так  у  райдужних    перспективах,Сергій  не  побачив
як  дійшов  до  будинку  бабусі.Усміхнувся,побачивши
рідні  ворота  і  подвір’я.Зайшов  у  двір.
-“Чи  вдома  господарі?”  –  гукнув  Сергій
Наступної  миті  він  лежав  на  землі,а  на  ньому  сидів
Барсик.Його  улюблений  собака  облизував
обличчя,радіючи  приїзду  гостей.
-“Ну  все,досить“-  сміявся  хлопець.Барсик  розумів  все  і
зліз  з  нього.Юнак  підвівся  на  ноги  і  пішов  у  хату.Собака
бігав  навколо  нього,радісно  гавкав  і  крутячи  хвостом
просив  погратися  з  ним.Хлопець  помітив  палку,яка
стояла  біля  хати.Взяв  її  і  кинув  собаці.Барсик  радісно
побіг  за  нею.А  Сергій  тим  часом  переступив  поріг  і  чуть
не  впав  удруге  за  час  приїзду.Його  двоюрідна  сестра
кинулась  йому  на  шию.Сестричка  була  молодша  за
нього  на  3  роки.Русява,висока.Вже  зовсім  доросла.Але
для  нього  залишиться  тою  маленькою  дівчинкою,з
якою  грали  у  хованки  як  були  менші.Як  бігали  з  нею
потайки  від  батьків  у  ліс.Як  ходили  з  батьками  на  річку.
-“Братик  приїхав.“
-“Привіт,сестричко.Як  ти?Все  гарнішаєш.Всі
хлопці,напевно,в  селі  твої.“
-“Ой,та  перестань.Ти  он  ростеш.Бачу,бороду  ще  не
збрив“
-“Борода,то  таке.  “-усміхнувся  хлопець.
З  кімнати  вийшла  сестрова  мама.
-“О,які  люди  приїхали.І  досі  з  тою  бородою.Ти  в  ксьонзи
записався?Ти  ж  філолог,а  не  піп“-сказала  його  тітка.
-“Та  ні.Захист  від  зовнішнього  світу  і  захист  зраненої
душі.Та  і  багато  філологів  носять  бороди“.
-“Зраненої  душі?  “-спитала  сестра-“Невже,ти  досі
любиш?6  років  пройшло  як  не  як“
-“Так,сестричко..Люблю.До  безтями  люблю.І  всі  вірші,і
всі  рими,лише  їй  одній..“-почав  було  творити  Сергій,але
його  перервала  мама  сестрички  :
-“Гаразд.Йди  клади  речі  і  ходи  їсти.“
-“Та  я  до  вас  на  хвилинку.І  біжу  до  себе.Подивитись  як
там  моя  господарка“.
Хлопець  пішов  у  кімнату.Там  сиділа  його  прабабуся.
-“Добридень,бабусю“  –  привітався  парубок.
-“О,внучку.Добридень-добридень.Ходи  поцьомаю.О,ти
до  нас  в  церкву  приїхав.Новий  ксьонз.Досі  не
побрився“  –  усміхнулася  бабуся.
-“Майже.До  вас  приїхав“
Юнак  обійнявся  з  бабусею.Потім  поскладав  свої  речі  і
пішов  їсти.На  кухні  його  вже  чекали  сестра,тітка.Бабуся
теж  прийшла  і  сіла  за  стіл.Подали  їжу.І  всі  мовчки
їли.Опісля,хлопець  допомагав  прибирати.Коли  все
поскладали,сіли  і  почали  говорити.
-“Братику,давно  не  приїжджав.Забувати  став  чи  що?“
-“Та  ні.Часу  мало.Університет,тренування,політична
діяльність,театр.Та  і  немає  часу.“
-“Читала  твої  останні  вірші.Приїхав  у  пошуках  музи?“-
усміхнулась  тітка.
-“Так.Щось  типу  того.“
-“Що  серйозно?“-не  повірила  сестра-“Всі  музи  втекли  з
Львова  до  нас  в  село?“
-“Ех,сестричко.Майже.Ти  ж  знаєш  як  я  люблю  ходити  у
ліс.Пам’ятаєш,як  ми  ходили  як  були  менші?От
приїхав.Погуляю  по  ньому,може  лісова  муза  і
прийде.Заодно  вам  по  господарству  допоможу“
-“Ооо..зараз  в  ліс  краще  не  ходити.“-серйозно  відповіла
сестра.
-“Це  ж  чому?“-іронічно  спитав  Сергій.-  “Відьма  вкраде?
Чи  лісовик?Чи  може  дерева  злякаються  бороди?“
-“Ти  з  тим  фольклором  і  своїми  жартиками…
Думаю,дерева  не  злякаються.З  лісовиком  теж
подружишся.Я  тебе  знаю-ти  комунікабельний.А  от
відьми  можуть  вкрасти.
-“Вони  в  нашому  лісі,свої  вечірки  влаштовують?Чи  їхній
щорічний  шабаш?“-усміхнувся  хлопець.
 -“Ти  пам’ятаєш  тітку  Оксану,яка  жила  у  передліссі?“
-“Цю  відлюдкувату.Що  хата  стоїть  окремо  від  всього
села  і  її  мало  хто  бачить?“
-“Бачу,пам’ятаєш.Так  ось.Кажуть,що  вона  відьмою
стала.Хто  її  не  побачить,одразу  до  церкви  йде.Ходять
чутки,що  вона  з  лісу  носить  всяке  чортове  зілля  до
хати,всяких  жаб  і  змій.А  ввечері,хто  їде  через  ліс,чути
як  на  галявині  регоче  багато  людей.І  то  такий
диявольський  сміх.А  якщо  тебе  зачаклує?“
-“Ага,набута  відьма.Тільки  приїхав,а  вже  є  ідея  для
твору.Сестричко,ми  ж  вже  дорослі.Ти  знаєш,що  я  вірю  у
чудеса  і  всяке  таке,але  це  перебір“.
-“Братику,я  серйозно.Пам’ятаєш  як  ми  були  малі,вона
вже  стара  була.А  зараз  виглядає  ще  гірше  і  досі  живе.“
Хлопець  підвівся  з  стола  і  вийшов  на  поріг.
-“Відьм  боятись  в  ліс  не  ходити.Та  і  якщо  я  подружусь  з
лісовиком,то  що  з  відьмами  не  подружусь?З  ними
легше.Я  ж  філолог.В  мене  на  факультеті  є  дівчата.Ото
справжні  відьми.Так  що  все  буде  добре.“-стоячи
спиною  до  всіх  сказав  Сергій.На  вулиці  сидів
собака,тримаючи  в  зубах  палку.
-“Барсику,давай  сюди“.Собака  покірно  віддав.Юнак
кинув  паличку  і  під  осудливі  і,може  це  йому
здалося,злякані  погляди  пішов  у  дім.
***
Наступного  дня,прокинувшись  зранку,у  своєму
будинку,Сергій  одягнувся  і  пішов  на  вранішню  пробіжку.
“Потім  ж  рідні  допомагати.Щоб  краще  працювалось“-
думав  він.Вийшовши  за  подвір’я,хлопець  почав  ранкове
тренування.Побіг  до  школи.Там  пішов  на
турніки.Позаймався  і  побіг  далі.  “Побіжу  у  ліс.Що  мені
до  відьом.Давно  там  не  був“.Добігаючи  до  узлісся,він
побачив  хату  тієї  жінки  і  побачив,що  вона  стоїть  на
порозі.
-“Треба  підбігти,привітатись.Негоже  не  вітатись“  –
подумав  Сергій.
Підбіг  до  порога.
-“Доброго  ранку,тітко  Оксано“-привітався.
-“Доброго-доброго,Сергійку“-відповіла  та.Жінка  на
вигляд  була  дуже  старою.Років  120-130.Ледве
ходила,залишилось  три  зуба,де-не-де  стирчали  смужки
сивого  волосся.
-“Вона  ще  більш  пострашніла“-думав  юнак.
-  “Чула  вчора,люди  йшли  з  лісу,говорили,що  той  вчений-
письменник  з  міста  приїхав.Фільольог.Та  й  думаю,тебе
почекаю,запрошу  в  хату.Справу  до  тебе  маю.Щоб  ти
мені  трішки  допоміг  .“
-“Гаразд.Зайду.“-відповів  хлопець,а  сам  думає-“як  вона
могла  знати,що  я  саме  в  цей  час  буду
тут.Може,дійсно,відьма…Ааа..напевно,бачила  мене  у
вікно,або  пам’ятає  з  дитинства,що  я  люблю  бігати
зранку“
Але  мінімальний  страх  появився.Зайшовши  у
хату,Сергій  остовпів.На  поличках  стояли  банки  з
різними  травами,зіллями.У  деяких  сиділи  жаби,вужі  і
інша  погань.Запах  у  хаті  змішанний  від  цих  всіх  випарів
-  солодко-ядучий,перемішанний  запахами  різних  рослин.
-“Вправду,відьма“-подумав  він.Але  його  погляд
привернула  баночка  з  рідиною  синього  кольору,яка
дуже  солодко  пахла.
Побачивши,куди  дивиться  хлопець,тітка  Оксана
сказала  :
-“Сподобалась?“
-“Так.Що  там?“
-“Приворотне  зілля.Твого  улюбленого  синього
кольору.Адже  воно  набуває  улюбленого  відтінку
людини.Дати  тобі?Приворожиш  свою  Настю“
-“Звідки  вона  це  все  знає?  “  –  налякався  хлопець.
-“Я  про  тебе  все  знаю-читаючи  думки,сказала  тітка
Оксана-"Я  ж  відьма.Знаю,що  не  будеш
причаровувати.ти  краще  умиратимеш  ще  267  років,але
не  причаруєш.Спробуй,матимеш  кохання“
-“На  жаль,я  знаю  про  наслідки.Тому  це  поганий
варіант“-відповів  хлопець
-“Ну  так,ти  знаєш“
-“Тому  не  спокушуйте  мене.Краще  скажіть,яка  у  Вас  до
мене  справа“
-“Ааа.Я  просто  хочу,щоб  ти  о  00-04  прийшов  у  ліс.Твій
улюблений  ліс,на  галявинку,де  ростуть
чорниці.Галявинка,де  ти  як  був  малий  найдужче  любив
їх  рвати.Саме  на  цій  галявинці.“
-“Навіщо?Нарвати  Вам  чорниць?“-спробував
пожартувати  хлопець.
-“Прийдеш-побачиш“.
-“А  якщо  не  прийду?“
-“Не  приходь.Але  краще  прийти.Повір.Тобі  краще  буде“.
***
-“Не  йди  туди!!!“-закричала  сестра,коли  ввечері  він
зустрівся  і  розповів  їй  свою  пригоду.-  “Вони  вб’ють
тебе!!!“
-“Спокійно.Не  піду.“-сказав  хлопець,а  сам
подумав,навіщо  він  взагалі  їй  це  розповів.
-“Благаю,не  йди“
-“Та  не  піду“
-“Чесно?“
-“Чесно“
***
Але  як  наступила  ніч,хлопець  вирішив  піти.
-“Вб”ють,то  вб’ють.І  так  без  коханої  6  років  не  живу,а
існую.Отже,можна  помирати“-думав  він.Взявши  фото
Насті,поклав  його  у  кишеню  на  грудях.
-“Як  не  жити  разом,то  хоч  помру  з  коханням  до  неї  і  її
фотографією.“.І  пішов  у  ліс.О  12-03  він  був  на
галявині.Все  було  тихо.Нікого  не  було.
-“Пожартувала,чи  що?Йду  додому“.Тільки  він  обернувся
іти,як  раптом  небо  розірвав  дикий,несамовитий
регіт.Крім  місячного  світла,галявину  освітлювали
невидимі  вогні,що  було  видно  як  удень.Заграла  музика  і
з  неба  почали  появлятись  відьми.Одна  за  одною,вони
приземлялись,злазили  хто  з  мітли,хто  з  невідомих
тварин,і  починали  танцювати,ніби  не  помічаючи
хлопця.Він  помітив  і  тітку  Оксану  і  ще  багатьох  бабусь  з
села.Вони  були  молодші,красивіші,але    легінь  стояв  і  не
рухався.Він  не  знав,що  робити,коли  навколо  нього
танцюють  і  веселяться  відьми.Раптом  все  затихло,і
вони  стали  в  коло.Юнак  хотів  вийти  з  галявини,але  як
тільки  підходив  до  кола,то  хтось  одразу  його  відпихав
назад.Парубок  зрозумів,що  йому  не  вийти.Він
побачив,що  всі  дивляться  вверх.Він  теж  подивився.З
неба  до  них  спускався  чоловік,який  летів  на  бричці  і
тримав  у  руках  посох.Але  в  бричку  нікого  не  було
запряжено.
-“Відьмак“-подумав  Сергій.
Так,це  був  відьмак.Їхній  головний.Як  тільки  він
спустився,знову  заграла  музика.Але  ніхто  не
танцював.Всі  чекали,що  скаже  відьмак.І  він  заговорив  :
-“Отже,до  нас  сьогодні  на  вечірку  завітав  гість“  –
вишкірив  ікла  відьмак  -  “звати  його  Сергій.25  років.6
років  сохне  за  дівчиною.Що,юначе,любиш  її?“
-“Так,люблю.Що  ви  з  нею  зробили???“-закричав
хлопець.
-“Поки  нічогоХочеш  її  побачити?“
-“Хочу,але  не  в  такій  компанії  як  тут“
-“А  чим  тобі  не  подобається  наша  компанія?Тут  ти
половину  знаєш.Тітку  Оксану,тітку  Любомиру.А
тепер,шановні  дівчата,зустрічаємо  ще  одного  гостя.А
точніше,гостю.“
Спалахнуло  полум’я  і  посередині  галявини  з  нього
появився  стовп  до  якого  була  прив’язана  дівчина.Він
одразу  впізнав  ці  довгі  кучері,ці  карі  очі,цей
стан,губи,носик.Це  була  Настуня.Яку  він  кохав
найбільш  за  все.
Хлопець  закипів  з  люті.
-“Ти  що  це  робиш,тварюко?“-закричав  він  до  відьмака  і
підбігши  до  нього  вдарив  з  кулака  в  обличчя.Але
рука,лише  розрізала  повітря.Відьмак  щез  і  появився
ззаду.Одним  ударом  збивши  хлопця  з  ніг,він  сказав  :
-“Но-но,це  була  погана  ідея.Краще  послухай“.Поклавши
посох  на  шию  хлопця,тим  самим,  прижавши  його  до
землі,він  додав  :
-“Я  тобі  пропоную  обмін.Я  забираю  твою  одну
мрію,натомість  віддаю  іншу.Я  забираю  будинок.Ми  там
збиратимемось,а  тобі  віддаю  кохану.Згода?  “
-“Я  Вам  не  вірю“-сказав  парубок.
-“В  тебе  немає  іншого  виходу.Бо  я  їй  переріжу  горло“
-“Ні.Я  згодний.“-він  глянув  на  кохану.Вона  дивилась  на
нього  заплаканими  очима  і  мовчки  промовляла  “не
віддавай“.Відвернувшись,хлопець  додав  :
-“Згодний.“
-“Так  би  і  зразу“
Раптом  він  почув  гуркіт  і  на  галявину  прилетів  його
будинок.Хлопець  був  в  шоці.
Відьмак  забрав  посох  від  хлопця,пішов  і  відв’язав
Настю.Як  тільки  вона  відчула  волю,одразу  кинулась  до
нього.Сергій  лежав,важко  дихаючи.Кохана  допомогла
йому  підвестись  і  заплакана,обійняла  його.Він
пригорнув  її  до  серця  і  спитав  відьмака  :
-“Ми  вільні?Можемо  йти?“
-“Так-так.Ідіть.І  про  нас  не  розповідайте.Бо  знайду  і
вб’ю.Хоча…хто  Вам  повірить“.
На  цих  словах,закохані  розвернулись  і  пішли.Але  взаді
почулись  крики.Це  кричала  тітка  Оксана  :
-“Я  тобі  дістала  цей  дім.Ти  обіцяв  їх  відпустити.Ми
здійснили  відьмацький  обмін.Мрію  на  мрію.Ти  не
можеш  їх  вбити.Ти  обіцяв“.
-“Так,він  отримав  мрію.Але  я  передумав  йому  її
віддавати“.І  взявши  посох,відьмак  жбурнув  його  у  спину
закоханих.Сергій  відчув,що  зараз  буде  і  куди  летить
посох.Він  відштовхнув  кохану  і  зброя  потрапила  йому
прямо  у  серце.
-“Ніііі!!!!!!“-не  своїм  голосом,закричала  Настя.-  “не
вмирай.Не  вмирай!!!Коханий,прошу,не  вмирай“.З  грудей
парубка  лунав  хрип  :
-“Там…там..на  грудях..твоя..фо..фото…фотографія..Я  її
ношу  6  рік…там  тобі  16..мені  19…пам’я..тає..ш..я
ка..зав..що  вона  моя  ..улю..улю..бле..на…на  жаль..її
пробив  посох…пробач…і  па..пам’ятай..я  тебе
любив..люблю..і  любитиму..завжди..я..я  оберігатиму
тебе..з  того  світу…і..чекатиму…там…пробач..я
те..бе..лю..лю..лю..“
-“Коханий,ні…ти  житимеш..все  буде  добре..чуєш..Як
ні,то  я  візьму  цей  посох  і  себе  вб’ю.Будемо  разом…
завжди..“Але  посох  зник.
-“Не  вмирай..чуєш..як  Даринка..як  наш  лабрадор…
згадай…я  люблю  тебе,не  вмирай..ти  чуєш  мене“-
плакала  Настя.
Та  він  не  чув..Він  уже  не  її  чув.Хлопець  помер…
***
Наступного  ранку  тітка  Оксана  пішла  в  ліс.Пішла  на  ту
галявину,де  вночі  все  відбулось.Побачила  мертвого
хлопця  і  дівчину,яка  плакала  над  ним  усю  ніч.
Настя  побачила  її  і  кинулась  до  відьми  :
-“Ти  вбила  його.Вбила!!!“-плакала  дівчина  і  била
ніжними  ручками  тітку  Оксану.
-“Ні  не  я.Але  я  прийшла  його  врятувати.Тримай.“-на  цих
словах,вона  дала  дівчині  пляшечку  з  рідиною  червоного
кольору.
-“Що  це?“
-“Вилий  йому  в  рот.Він  оживе“
-“Неправда.Це  неправда!!!“
-“Він  мертвий.Йому  вже  нічого  не
буде.Ризикни.Побачиш“
Тітка  розвернулась  і  пішла.Настя  відкрила  пляшечку  і
вилила  її  вміст  мертвому  юнаку  в  рот.Він  почав
приходити  до  тями.
-“Дякую  Вам.Але..що  буде  з  Вами  за  це?Відьмак  не
пробачить“
-“Не  хвилюйся.Я  зробила  обмін.Його  життя  на  моє.Я  і
так  стара.Не  хвилюйся.Щастя  Вам.І  пам’ятай  завжди-
щоб  не  сталось,яка  б  не  була  сварка-він  тебе  любить.І
любитиме  завжди.Завжди.Будьте  щасливі“.
-“Дякую“-відповіла  дівчинка.
Вийшовши  з  лісу,закохані  пішли  до  особняка.Та  його  не
було.На  цьому  місці  не  було  нічого-просто  асфальт.
-“Як  ти  тепер  будеш?“-спитала  Настя-“Ти  ж  так  його
хотів“.
Сергій  повернувся  до  неї,поцілував.Пригорнув  до  себе  і
зашепотів  на  вушко:
-“Нічого,кохана.Головне,що  ти  поруч.Ти  зі  мною.А  все
інше  наживемо.Наживемо…“

С.Кучерявий
12.11.15
22-13

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662627
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2016


Закопана любов або осінь у парку

Закопана  любов  або  осінь  у  парку

Надворі  панувала  осінь.Погода  перефарбувала  парк  з  зелених  на  жовті  кольори.Каштанова  алея  вражала  красою.По  боках  стояли  лавочки,де  відпочивали  люди.
На  одній  з  них  сиділа  жіночка.Їй  було  31.Кучеряве  волосся,карі  очі  в  спортивному  костюмі.Сиділа  і  читала  одну  з  улюблених  книг-"Тіні  забутих  предків"  Коцюбинського.Поруч  бігала  її  донечка-на  вигляд  рочків    5-6.Вона  кликала  білочок,збирала  опалі  листочки.Разом  з  дівчинкою  бігав  чорний  лабрадор,лизав  її,грався  і  охороняв  з  мамою  від  недоброзичливців.Назбиравши  листочків,маленька  повернулась  до  мами  похвалитись.
-"Мамо,мамо,дивися,який  букетик"
-"Гарний,донечко."
-"Дивись,там  білочка.Можна  я  її  покличу?"
-"Звичайно.Дасиш  їй  горішків."
     Поки  дівчинка,кликала  тваринку,вона  помітила  дещо  таке,що  зацікавило  її.Це  був  дядько,який  сидів  під  каштановим  деревом  і  щось  закопував.Хоч  вона  була  маленька,але  щиро  здивувалась.З  чого  б  це  дорослий  дядько  сидів  у  парку  і  щось  закопував.
-"Мамо,можна  я  піду  познайомлюсь  з  тим  дядечком.Цікаво,що  він  робить."
Жінка  теж  глянула  на  мужчину  і  не  горіла  бажанням  відправляти  доньку  до  дивака,який  сидів  і  щось  копав  під  каштаном.Помітивши  погляд  сумніву,дівчинка  почала  просити.
-"Будь  ласка,мамо.Я  тільки  дізнаюсь  що  і  повернусь.Будь  ласка,будь  ласка.Будь  ласочка.Хочеш,зі  мною  Ахілл  піде.Він  образити  не  дасть."
Нарешті  мама  погодилась.
-"Іди,Даринко,але  будь  обережна.Але  недовго  і  щоб  я  тебе  бачила."
-"Гаразд,мамусю"

Дівчинка  втішена  дозволом  підійшла  до  дядька.Мужчині  було  34  роки,бородатий,карі  очі.Поклавши  збоку  сумку,він  щось  писав.
-"Доброго  дня,дядечко"
Мужчина  помітив  її  і  сумно  усміхнувся
-"Привіт,маленька"
-"А  що  це  Ви  таке  робите?"
-"Ой,дівчинко.Я  закопую  свою  любов.Цей  еліксир  життя  потрібно  закопати."
-"Але  ви  тоді  не  зможете  любити.Як  тоді  жити?Як  любити  батьків,друзів?"  -  щиро  здивувалась  дівчинка
-"Я  їх  люблю.І  батьків,і  друзів.Я  закопую  любов  до  жінки.Маленька  ти  ще,колись  зрозумієш"
-"Мені  хоч  і  6  рочків,але  я  все-все  розумію.Є  любов.У  хлопчиків  до  дівчаток,а  у  дівчаток  до  хлопчиків."
Мужчина  лагідно  усміхнувся.
-"І  звідки  ти  це  знаєш?Мама  розказала?"
-"І  мама,і  так  знаю.Бачу"
-"Яка  розумничка"
-"Так,я  все  знаю"-гордо  заявила  дівчинка.І  спитала  :
-"Дядечко,а  навіщо  ви  закопуєте  любов?Ви  ж  тоді  не  зможете  любити  ту  жінку.І...і  як  ви  будете  жити?"
-"Розумієш,красуне,в  житті  так  буває,що  люди  не  завжди  один  одного  люблять.Може  бути  так,що  людина  любить,а  та  людина  ні.І  тоді,любов  потрібно  закопати.Щоб  всім  було  добре"
-"Ого.Я  і  не  знала.Ось  є  хлопчик..йому  7,я  йому  подобаюсь.І  він  мені  теж.А  ще  мамуся  любить  татка,а  татко  мамусю.Я  люблю  їх,а  вони  мене.І  ми  любимо  нашого  собачку.А  він  любить  нас.Дядечку,Ви  обманюєте.Не  буває  так  як  Ви  кажете"
-"Буває,розумнице.Просто  тобі  дуже  пощастило  у  житті."
Раптом  у  дівчинки  виступили  сльози.
-"Ну  так.Я  Вам  співчуваю.Якщо  не  секрет,скільки  Ви  вже  її  любите?
-"Довго.Ось  уже  15  років"
-"Ого!!А  чому  інших  не  полюбили?Адже  жінок  багато."
-"Розумієш,красуне.Коли  ти  любиш-ти  любиш  одну.Ось  як  мама  твоя.Любить  тата,а  він  її.І  все."
-"Я  починаю  розуміти.Ого..і  Ви  15  років  страждаєте?"
-"Так,розумнице"
-"А...а  як  її  звати?"
-"Її  звати  Настя"
-"Ого.Як  і  мою  маму.Мою  мамусю  теж  звати  Настя"
Раптом  дівчинка  заплакала.Мужчина  її  обійняв  і  почав  заспокоювати.
-"Ну,красуне,чого  ти  плачеш?"
-"Просто  шкода  Вас...і  мамуся  розказувала  про  одного  хлопчика,який  її  любив.До  речі,як  Вас  звати?Якщо  ім'я  Вашої  коханої  співпадає,то  цікаво  чи  Ваше  співпадає  з  тим  хлопчиком."
-"Сергій,а  тебе  як?"
-"Даринка  звуть.Того  хлопчика  теж  Сергієм  звали.Ото  ж  буває  таке  в  житті"-задумалась  дівчинка.

Раптом  мужчина  побілів...  Сльози  ще  не  підступили  до  горла,як  він  уже  все  зрозумів...
-"Даринко,розкажи  ту  історію,що  мама  казала.Про  хлопчика"
-"Навіщо  Вам?"
-"Цікаво.Такі  співпадіння  не  щодня  бувають".
-"Це  точно.Ну  мамуся  казала,що  коли  їй  було  16,її  дуже  любив  один  хлопчик.І  його  теж  звали  Сергій.Але  вони  розійшлись.Хоча  вона  його  кохала  сильно.І  він  її.Але  не  казала  чому  вони  не  разом.На  цьому  моменті  вона  плаче,і  переводить  тему.А  мені  цікаво.Дядечко,що  з  Вами?Чому  Ви  плачете?"
І  справді,на  очах  мужчини  стояли  сльози.Але  він  усміхнувся
-"Все  гаразд,Даринко.Вітер  обвіяв  і  плачу."
-"А..в  мене  теж  таке  є.Зараз  вітер  пройде  і  все  буде  добре"
-"Звичайно,розумнице."

Тим  часом  до  них  підійшла  мама  дівчинки.Лабрадор  йшов  поруч.
-"Щось  ти  довго.Заговорилась.Мушу  аж  йти  по  тебе."
і  звернулась  до  мужчини  :  
"Ви  її  вибачте.Вона  така  цікава  в  мене.Напевно,замучила  Вас.Але  мені  самій  цікаво,що  Ви  таке  робите.Закопуєте  пляшку  з  аркушем  паперу.Послання  нащадкам?"  -  з  усмішкою  спитала  жінка.Але  побачивши  сльози  в  очах  мужчини,зніяковіла  і  додала  :
-"Що  з  Вами?Я  не  хотіла  Вас  образити.Вибачте.Ми  напевно  підемо."

Мужчина  не  встиг  нічого  сказати  лише  ,  як  дівчинка  відповіла  за  нього  :
-"Мамусю,уявляєш,цей  дядечко  любить  жінку  вже  15  років.І  він  закопує  любов  до  неї.Її  звати  Настя,як  і  тебе.А  його  Сергій.Як  того  хлопчика,про  якого  ти  казала  Уявляєш?"
раптом,жінка  зблідла...І  їй  теж  стало  все  ясно..
-Даринко,візьми  Ахілла  і  погуляй.Я  тебе  дожену."
-"Гаразд,мамусю.Але  ти  розкажеш  про  що  говорили?"
-"Звичайно,донечко.Хочу  спитати  чому  закопують  любов"
-"Ми  з  Ахіллом  чекаємо  на  лавочці"

дівчинка  відійшла.
-"Привіт"
-"Привіт,кохана"
-"Що  ти  робиш  тут?"
-"Даринка  тобі  сказала-закопую  любов"
-"Яку  любов???Сергію,ти  розумієш,що  несеш  фігню.15  років  пройшло  з  того  часу..яка  любов?"
-"Отака.Цей  еліксир  я  зараз  закопую.Еліксир  любові,який  мене  вбиває  протягом  15  років.Закопую,бо  не  зможу  більше  нікого  любити.І  привалю  зверху  каменем.Лише  ти  зможеш  його  відкопати  і  подарувати  щастя.А  так-то  я  нікого  не  любитиму."
-"Боже,яке  ти  дурне..Ще  скажи,що  ти  любиш  і  не  одружився"
-"Ні.Живу  в  надії  на  чудо"
-"Ти  розумієш,що  це  маячня???Я  щаслива  в  шлюбі,маю  Даринку,Ахілла.В  мене  ідеальний  чоловік  і  ідеальне  життя.Я  не  повернусь"
-"Я  знаю.."
-"То  чому  ти  не  знайдеш  собі  іншу?"
-"Бо  люблю  тебе"
-"Я  тобі  15  років  назад  казала,що  ти  тю-тю"
-"А  я  15  років  назад  сказав,що  любитиму  завжди"
-"Не  мучся  і  знайди  собі  дівчину.Невже,ніхто  за  15  років  не  любив  тебе?"
-"Любили"
-"І  що?"
-"Я  тебе  люблю."
-"Яким  був  дурним,таким  залишився.
-"Ну  так.Вітаю  з  річницею"
-"Якою  річницею?"


На  цих  словах,він  дав  їй  аркуш.Взявши  його  тремтячими  руками,вона  почала  читати  :
"Настуню,кохана.Пройшло  вже  15  років  як  я  тебе  люблю.Сьогодні  рівно  15  років  як  я  тебе  люблю.Я  вирішив  закопати  цю  пляшечку  і  відкопати  тоді,як  ти  до  мене  повернешся.Так,я  15  років  живу  в  очікуванні  чуда.І  якщо  воно  раптом  станеться-ми  прийдемо  і  відкопаємо  її  разом.Ти  переконаєшся,що  я  люблю  і  любитиму.І  ти  спитаєш  одну  з  моїх  улюблених  цитат  -  "аж  через  стільки  часу?"
і  я  відповім  :  "завжди".Кохаю  тебе  і  завжди  кохатиму"

Дочитавши,жінка  кинула  йому  аркуш  і  відвернулась.Вона  поклялась,що  він    ніколи  не  бачитиме  її  сліз.Ніколи!Тремтячим  голосом  вона  сказала  :
-"Нам  треба  йти.Рада  була  бачити"
-"Щасти.Я  теж  був  радий  бачити.Радий,що  ти  маєш,що  хотіла  і  ти  щаслива.Це  найголовніше.Донька  так  на  тебе  схожа.Така  ж  красуня

Раптом,Сергій  зривається,обертає  кохану  до  себе  і  в  люті  шепоче  :
-"Це  могла  бути  наша  Даринка.Наш  Ахілл.І  я  мав  зараз  сидіти  з  тобою  в  обіймах  і  дивитись  на  наше  маленьке  щастя,яке  бігає  і  всім  цікавиться...Чому,а???Чому  вона  не  моя"

Та  замість  відповіді,вона  відштовхнула  його,мовчки,в  сльозах  обернулась  і  пішла,залишивши  мужчину  з  водою  гіркоти  на  очах...

С.Кучерявий
08.10.15
23-37

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662506
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2016


Любов під голосом "травма"

Любов  під  голосом  "травма"

Був  теплий,весняний  вечір  п'ятниці.Якщо  можна  так  сказати-на  вулиці  була  "ідеальна"  погода.Коли  не  прогадаєш  як  одягнутись.Не  холодно  і  не  жарко.Така  собі  погодна  "золота  середина",якою  насолоджуєшся,поки  йдеш  до  місця  призначення.
     Я  як  завжди  їхав  у  зал  побігати  футбол.Щоп'ятниці,  уввечері,ми  збирались  компанією,щоб  побігати.Зал  чудовий(навіть  найкращий  у  місті),температура  у  ньому  бере  приклад  з  погоди  і  також  "ідеальна".І  компанія  збирається  найкраща.Перед  грою  вирішив  зателефонувати  своїй  коханій  дівчинці.На  той  час  ми  з  нею  уже  не  були  разом.Але  я  плекав  надію  її  повернути.Адже  кохаю  її  до  безтями.Розуміючи,що  це  утопія,я  все  таки  вирішив  зателефонувати.Адже  навіть  якщо  ви  спробуєте  у  101-е,не  факт,що  спроба  закінчиться  не  невдало.Взявши  телефон,я  набрав  номер.Традиційно,спочатку,чуєш  гудки  розлуки.Тоді  ще  гудки.А  тоді  телефонна  тиша.Спересердя  сплюнувши,я  зайшов  у  зал.
     У  цю  п'ятницю  наші  плани  вирішили  трішки  підкорегувати.Сьогодні  нас  зібралось  тільки  п'ятеро(а  грають  у  футзал  5&5),тобто,потрібно  десятеро  людей.
На  наше  превелике  щастя,у  залі  було  п'ятеро  хлопців.
Робити  нічого-вирішили  зіграти  з  ними.
     На  початку  все  було  добре.Ми  вигравали  з  великим  рахунком.Та  під  час  однієї  з  наших  атак,м'яч  потрапляє  до  мене.Я  біжу  до  воріт  і  в  наступний  момент,стрибок  з  двох  ніг  взаді.Ноги  підкошуються  і  я  на  підлозі.Гострий  біль  пронизав  кожний  мм.ніг.Кожна  клітинка  проткана  болем.Повертаю  до  нього  голову  і  дивуюсь.Хлопчина  ніби  не  в  собі.Божевільний  погляд  вирячених  очей.
-"Навіщо  ти  це  зробив?Ми  ж  в  залі.Не  на  траві.Це  ж  травма.Навіщо  калічити  людей?Вмій  програвати.Це  ж  всього  лише  гра.Для  задоволення.А  ти  від  почуття  поразки  ламаєш  людей"
-"Вбивати  вас,сук,треба"-закричав  на  весь  квартал  хлопець  і  стрибнув  обома  ногами  мені  на  коліна.Якщо  його  чув  весь  квартал,то  мій  крик  чуло  півміста.Останнє,що  пам'ятаю-крики  товаришів,звуки  бійки  і  все...темнота...
     *****
Очуняв  я  уже  в  лікарні.Поруч  сиділи  батьки.Ніг  не  відчував.Ампутували  чи  що...В  цей  момент,у  палату  зайшов  лікар.
-"Лікарю,я  зможу  після  одужання  бігати  по  залах?"-перше,і  найважливіше,що  я  спитав  у  нього.
Він  подивився  на  мене  співчутливо  і  по-батьківськи  розуміюче  :
-"Боюсь,що  ви  не  зможете  ходити.Тому,футбол  лише  на  комп'ютері.Розумію,що  тяжко,але  тримайся,хлопче.Ми  спробуємо  тебе  поставити  на  ноги.Батьки,йдемо.Хочу  показати  знімки  травм".І  я  залишився  один.Вирішив  набрати  кохану.Вирішив-зробив.Результат-тиша.
*****
Після  виписки  з  лікарні,я  отримав  один  з  найкращих  подарунків  у  житті-коляску  з  керуванням.Що  можна  самостійно  пересуватись  і  кермувати  своїм  "автомобілем".Це  дуже  спрощувало  справу.Я  міг  кататись  без  супроводу.Єдине,що  мене  вносили  і  виносили  з  під'їзду.Але  то  таке.
*****
З  того  часу  моє  життя  перетворилось  у  єдиний  маршрут.Університет-дім-район,де  живе  кохана.Так,коли  ввечері  здійснював  прогулянки-я  їздив  у  один  район-де  живе  кохана.(тепер  ви  розумієте  чому  я  так  зрадів  автоматичній  колясці).Щовечора  я  застрибував  у  свій  "інвалідомобіль"(або  як  я  його  називав  ласкаво-"інвалідчик")  і  їхав  до  неї.Ми  були  не  разом  майже  1.5  місяці.Але  я  все  одно  хотів  бути  з  нею.Моє  становище  мало  ще  гіркіші  перспективи  на  реставрацію  картину  під  назвою  "любов".Але  спробуй-раптом  не  пожалкуєш.Насправді,я  їздив  без  надії.Просто  скучив  за  голосом.Боже,який  в  неї  голос...за  один  тільки  голос  можна  було  одружитись.Щоб  слухати  його  весь  час.Тому  я  і  їздив  туди,щоб  його  почути.Але  доля  також  вміє  чути.Вона  відчувала  мою  присутність.Тому  з  коханою  ми  не  перетнулись  ні  разу.Після  чергового  27-го  дня  прогулянки  по  її  районі(який  я  уже  вивчив  краще  за  свій)  і  знав  напам'ять  усе-від  дрібниці  до  деталі,я  їхав  додому.І  раптом...
*****
Назустріч  іде  моя  доленька.Та  сама  доленька,яку  згадую  щодня.Та  доленька,яка  зламала  мені  ноги.
-"О,містер  Каліка.Шукаєш,щоб  я  доламав  тебе?"
-"І  тобі  міцного  здоров'я,пане  Доля."
-"Чому  "Доля?"  -  не  зрозумів  він.
-"Подивись  на  мене.Який  я  тепер  класний  в  "Інвалідчику"  ".
-"Мало  переламав.Якщо  ти  самостійно  пересуваєшся.Що  ти  тут  робиш?"
-"Та  от  мені  сьогодні  наснився  сон  віщий.Що  тебе  тут  зустріну  і  помщусь  тобі."
-"Ха-ха.Цікаво  як?Ти  ж  не  ходиш.Невже  ти  встанеш  і  почнеш  бійку?"
-"Ти  не  вартий  моїх  титанічних  зусиль.Встану  і  спробую  піти  я  лише  заради  коханої.А  ти  на  неї  не  схожий.Я  просто  хочу  тобі  запропонувати  гру.Ти  повертаєшся  до  мене  спиною,проходиш  7  кроків.Обертаєшся.Все.В  спину  не  б'ю,не  бійся.Будеш  цілий"
-"Ти  що,мудак  калічний,маєш  сміливість  погрожувати?"-закричав  він.
-"Полікуй  нерви.Кричиш  забагато.Зроби  як  я  кажу.Побачиш".
Він  з  недовірю  глянув  на  мене,але  послухався.Після  виконання,я  під'їхав  :
-"За  ці  7  кроків,я  міг  врізати  тебе  коляскою  взаді  по  ногах.Тоді,коли  ти  впадеш,проїхатись  нею  тобі  по  ногах.А  знаєш  чому  я  цього  не  зробив?Бо  я  не  таке  підле  сученя  як  ти.Ось  моя  помста.Показати  тобі,який  ти  мудак  і  каліка  тут  ти.Бо  здорові  люди  такого  не  роблять"
-"Ах  ти  ж  сука"-з  цими  словами  він  викинув  мене  з  коляски  на  землю.Удар,удар,удар.Нирка,друга  нирка,дві  нирки  одразу.Смак  артеріального  борщу  перемішаного  з  смаком  соку.Того  шлункового.Ніс  теж  приготував  борщику.Коли  мою  фізіономію  заливало,він  пішов.
*****
-"Хлопчику,Вам  допомогти?"-почув  я  жіночий  голос  і...впізнав  його.Цей  голос  я  віднайду  із  тисячі  схожих  голосів.Який  мені  грав  мелодію  на  любовних  "фа"  і  "соль".Нарешті  я  її  почув.
-"Посадіть  мене  в  коляску"-прохрипів  я.
Вона  мене  посадила  і  пішла.Через  хв.  повернулась  з  салфетками  і  почала  витирати  кров.Поки  вона  це  робила,я  37  разів  прошепотів  "кохана".
-"Яка  кохана?"-спитала  вона-"Я  схожа  на  Вашу  кохану?"
-"Ні,ні  крапельки  не  схожі.На  неї  немає  схожих.Вона  одна  така  у  світі".
-"Тоді  чому  Ви  шепочете  "кохана?"  "
-"Бо  ти  і  є  нею,маленька".

Це  було  дуже  ефектно,оскільки,на  цих  словах  вона  перестала  приводити  до  ладу  мою  фізіономію  і  через  гематоми  на  моєму  обличчі  побачила  того,якого  не  хотіла  бачити  увесь  цей  час.

-"Бачиш,який  я  тепер  став?"
-"Як...?"-ошелешено  спитала  вона-"Як...І..що  ти  тут  робив?"
-"Це...довга  історія...мій  найрідніший  голос"-сказав  я  і  від  травм  відключився.
*****
Кінець  цієї  історії  -  вона  привезла  хлопця  у  лікарню(ту  саму,де  лікував  ноги).Поки  він  лежав  відключений,лікар  розповів  їй  як  це  сталось.Вона  заплакала  і  чекала  поки  він  прийде  до  тями,щоб  вибачитись  і  бути  з  ним  завжди.
У  цьому  очікуванні  хлопець  не  очунявся...його  не  стало.Лікар  повідомив,що  від  нанесених  травм  він  помер.Здоров'я  підірване  переломами  плюс  сильні  травми.Останнє,що  він  прошепотів  -  "я  її  люблю...і  цей  голос  найкращий"...
****
До  чого  я  це  все  написав.По-перше,не  мстіть  людям.Усе  у  житті  повертається.І  зло  і  добро.Кривднику  повернеться,а  Ви  тільки  карму  зіпсуєте  собі.

По-друге,бережіть  людей.Які  кохають  Вас  усім  серцем.Цінуйте  і  любіть.Адже  не  знати,що  з  нами  станеться  завтра.І  уявіть  якщо  близької  Вам  людини  не  стане...останнє,що  прошепоче  як  любить  Вас..Адже  чоловіки  помирають  з  ім'ям  коханої  на  вустах..А  через  гонор  чи  гордість  ви  не  поспілкувались.І  бажання  усе  повернути  чи  відновити...воно  вже  неактуальне.Можливості  нема...
Бережіть  рідних...Тих,хто  за  Вас  гори  зверне  і  стане  Вашою  горою.

С.Кучерявий
27.06.16
01-39

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662378
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2016


Я буду жити у римах

Я  буду  жити  у  римах
Світі,де  немає  брехні.
Лицемірства  немає  у  строфах
Країні,де  панують  вічнодушевні  дощі.

Словами  буду  я  плакать
Говорити  сонетом  люблю.
Хай  буде  серце  у  ямбах  розбито
Краще  в  хорейному  сні  ніж  наяву.

І  ручка  харкатиме  муки,
Які  тримають  мене  на  плаву.
Та  в  реальності  я  уже  мертвий,
Але  у  віршах  і  досі  живу.

С.Кучерявий
25.04.16
11-11

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2016


Вітер

Вітер  розвіває  його  душу
Шматочками  пускає  по  світу.
Він  ішов  біля  дит.садочку,
Де  радісно  всміхалися  діти.

У  відповідь  він  витиснув  усмішку,
Бо  ніхто  його  не  розуміє.
Як  це  так  кохати  як  дитина
Серденьком,яке  уже  не  тліє.

У  нього  залишились  теплі  руни
Листи,  в  яких  щодень  радіє  болем.
І  спогади  на  смак  кисло-солодкі,
Які  він  приправляє  алкоголем.

Давно  вже  не  дитина,розуміє,
Що  не  зайде  вона  в  його  орбіту.
У  нього  залишився  тільки  вітер,
Що  розвіває  душу  по  світу.

С.Кучерявий
22.04.16
14-33

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2016


Прийшла весна

Прийшла  весна,цвітуть  жоржини
І  маки,і  тюльпани  зацвіта.
Тільки  я  не  прокидаюсь  всередині
В  зимовім  сні  залишилась  моя  душа.

І  хоч  надворі  по-весняному  музично
Веселки  барвами  все  розпускається,росте.
В  людей  любов,  плодово-ягідна  чи  полунична,
А  на  моїй  могилі  серця  тільки  смуток  проросте...

С.Кучерявий
17.04.16
11-44

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2016


Бузок

Бузок

Помер  бузок  в  моєму  серці
Відмер  його  останній  цвіт
Замкнув  в  зранену  душу  дверці
Тепер  почуєш  лиш  "привіт".

Не  буду  більше  балувать  віршами
І  розпинатись  як  люблю.
Бо  не  цвіте  уже  бузок  кущами
Для  тебе  більше  не  живу.

Не  буде  більш  сумних  думок,
не  з'явитесь  в  моєму  царстві  снів
Поніс  любов  життя  струмок,
немає  більше  почуттів.

Тепер  ти  можеш  заявити  сміло,
що  не  любив  тебе  -лише  вдавав.
Що  просто  "заливав"  я  дуже  вміло
Але  признаюсь-я  так  нікого  не  кохав.

Кажи  що  хочеш.Уже  байдуже!
Бузок  у  серці  більше  не  цвіте
Я  розлюбив  тебе,мій  милий  друже.
Любов  моя  весни  нової  жде.

С.Кучерявий
03.04.15
15-42

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2016


Я не є Симоненко

Я  не  є  Симоненко,Вінграновський,Франко
В  французьку  "Плеяду"  не  входив  ніколи
Та  пишу  про  любов  вітрам  всім  на  зло
Навіть,якщо  не  зійду  на  престоли.

Навіщо  престоли-я  пишу  лиш  тобі  
Щоб  ти  оцінила,про  інших  забути
Для  тебе  й  про  тебе  думки  всі  мої
Хоча  би  у  віршах  з  тобою  побути.

В  римах  простих  щастя  знаходжу
Бо  тільки  у  них  ми  з  тобою  навік.
Лише  в  віршах  до  тебе  приходжу.
Щастя  у  строфах  знайшов  чоловік.

І  хоч  це  все  просто  й,можливо,банально
Нічого  із  цим  я  не  пороблю.
Можна  сміятись  з  віршів  брутально
Та  ніхто  не  почує  як  тебе  я  люблю.

С.Кучерявий
13.05.15
00-47

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016


Про любов

Про  любов  не  потрібно  кричати,
А  у  серці  навічно  нести.
Не  варто  безглуздям  її  убивати
І  розпинати  на  тяженні  хрести.

Не  треба  кричати,немов,на  базарі
краще  на  вухо  коханій  шепни.
світ  є  жорстокий-злодіїв  море
раз  провинишся-заберуть  назавжди.

не  треба  кричати,розпинатись  як  любиш,
що  завернеш  ти  сотню  морів.
не  треба  ось  цього-це  лише  пафос
Коли  говорить  душа-все  ясно  без  слів.

С.Кучерявий
10.06.15
15-53

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016


Давай вимкнемо

Давай  вимкнемо  до  біса  телефони
Забудемо  про  фейсбук,інстаграм  і  ВК
Поїдемо  десь,де  мовчать  всі  клаксони,
Де  немає  зони  покриття.

Рушаймо  туди,де  антени  відсутні
І  люди  не  знають,що  таке  Інтернет.
Лише  море  і  ми  плюс  відчуття  незабутні
Мальдіви,Сейшели...Та  хоч  в  Свазіленд.

Де  нікого  немає,не  турбує  нічого
Земля  нам  являє  острівні  чудеса.
Втекли  від  проблем,від  світу  тяжкого
Керує  яким  інтернет-мережа.

С.Кучерявий
14.03.16
00-17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2016


Не пиши

Не  пишеш?Ну  і  не  пиши.
Я  тишею  лункою  задовільнюсь
Не  хочеш  говорити?То  й  мовчи.
Без  твого  відома  за  тебе  я  молюсь.

Не  віриш?Ну  і,будь  ласочка,не  вір.
Я  силувать  не  буду,не  примушу.
Тільки  не  зводь  в  зневірі  милих  брів
За  тебе  мрії  світанкові  зрушу.

Не  любиш?То  на  здоров'я-не  люби,
Але  мою  любов,на  жаль,уже  не  вбити.
Краще  мене  у  своїх  ніжності  руках  згуби,
Це  мій  гештальт,тебе  завжди  любити....

С.Кучерявий
09.12.15
20-09

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2016


Помінятись місцями

З  тобою  б  на  мить  помінятись  душею
Передати  тобі  увесь  смуток  і  біль.
Відчувай  те,що  я,кожен  день  відчуваю
Може,  тоді  віднайдеш  мою  загублену  тінь.

Подивися  на  мене,з  мого  власного  тіла,
Що  ти  там  бачиш?Ану  розкажи!
Печаль  і  любов?Хоча...без  різниці
Одне  і  те  саме-як  не  крути.

А  ще  там  є  горе  і  пані  Розлука
Не  чую,що  кажеш....ще  раз  повтори,
Що  моє  життя-то  суцільная  мука??
Може  тепер  ти  повіриш?Без  оцих  "не  бреши"

Відчула  мене?Як  чудово  живеться???
Настільки  прекрасно,що  хочеться  вмерти.
Сука  любов-доб'є  моє  серце,
Але  з  пам'яті  це  не  можу  я  стерти.

С.Кучерявий
22.09.15
00-57

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2016


Життя своє

Життя  своє  для  тебе  лиш  малюю
В  коханні  відшукую  скрипти.  
Тебе  нема,і  я  вже  не  існую
Тому  що  ми  перетворились  в  "ми".

Палахкотить  для  нас  любовна  ватра
І  день,і  ніч  димами  повстає.
Люблю  тебе,не  те,щоби  навічно-кожне  завтра,
Бо  завтра  лиш  з  тобою  настає.

С.Кучерявий
05.03.16
20-39

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2016


Медалі

Мадемуазель,вручу  Вам  медалі
"За  священну  любов"  міцнішу  за  сталь.
"За  втечу  кохання",що  гайнули  подалі
"За  Париж","За  Марсель"  і  "За  Версаль".

"За  спільну  дорогу",якою  крокуєм
"За  зустріч"  у  цьому  і  інших  світах.
"За  хоробрість  зухвалу",що  коханням  жартуєм
Нехай  палають  у  Ваших  грудях.

Найголовнішу  із  них  на  серце  повішу
Закріплю  її  замком-почуттям.
Сеньйорито,вручаю  медаль  найніжнішу
"За  щасливу  війну"-спільне  життя.

С.Кучерявий
16.03.16
18-47

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2016


У мегаполісі

У  мегаполісі  серед  шуму  машин,
Де  віє  Борей  чи  малесенький  легіт.
Серед  пробамканих  на  місцевому  БігБені  хвилин
Я  серцем  почую  твій  тихесенький  шепіт.

Серед  мільярдів  людей  нових  Вавилонів
По  перехрестях  доріг,якими  ходжу.
Ліхтарі  проминувши,світло  неонів
Твої  очі  в  пітьмі  завжди  віднайду.

Грабіжників  в'яжуть  нові  Робокопи
Відправивши  їх  в  каземат  чи  у  трюм.
Проходжу  я  далі,верстати-заводи
Та  завжди  відчую  твій  звичний  парфюм.

Починається  дощ,асфальт  накриває
Відлунням  іде  по  місцевій  ріці.
Відчуваю  присутність-це  та,що  кохає
І  дотик  солодкий  руки  на  щоці.

Іду  вже  додому,мене  там  чекають
Обминувши  новий  попередження  знак.
Приходжу  -щасливі  руки  обіймають.
І  губи  прекрасні,такі  кохані  на  смак.

С.Кучерявий
21.03.16
22-47

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2016