| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Який ти сьогодні сумний,
хоч очі – веселі і сірі;
твої промислові сни
змінюють простір і вимір;
вони надихають митців,
зміцнюють шахти і домни,
фарбують рудим горобців,
і крони гойдають невтомно;
скошують схили скель,
вітром сарматським грають
світло несуть крізь тунель,
і далі, за край, поспішають;
вриваються в будні стрімкі -
щирі, відкриті, строкаті.
І чим це не привід рядки,
віршовані, місту складати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2021
В країні ненаписаних книжок
всі - геніальні і демократичні.
Ретроспективу п'є культурний шок,
а постери з відомим всім обличчям –
лише в проекті. В цій країні мрій,
де дні – як мед, а ночі – як кориця,
я впевнена: один примірник – твій,
прикрашений любов’ю, як годиться.
Тут ніжні рими тануть на губах,
слова - вагомі, фрази – незабутні,
тут кожна думка, наче синій птах,
злітає у омріяне майбутнє;
майбутнє снів, ідей, святих вогнів,
складних понять, придуманих не нами.
В країні золотих прийдешніх днів
заставлені всі полиці книжками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2019
1
Хай буде так, як я згадаю,
лише душа часів на знає.
Якби прийдешне і минуле
мої два серденька всміхнули.
Якби я осінь проминула,
неначе сон повільноплинний,
якби про зиму я забула,
щоб милуватись ніжним, синім
вчорашнім щастям. Слово „грати“ -
викреслить з мови будь-якої.
Якби нам тільки зустрічатись,
а розлучатися - ніколи.
І щоб можливі були тільки
широкі небеса і свята,
діти і книги. Вибухівка
для витонченості завзятій,
для вашої. Для мене ж кроком
утопії-країни строки
про невеличкі чудеса.
Дощ теплий падав і звисав
рідкими краплями з карнізу
за комір даху. Тут... про кризу.
2
Ось охоронець-херувим
стежить з верхів суворим оком
за тим, що діється, за всім -
глибоким там, чи за високим.
Хтось мірить мірою страждань
поснулі квіти: час букетів.
Дурні години сподівань,
хвилинами невчасно стертих
стрімких загублених шляхів,
для тих, хто винен - катування.
І ангел до душі злетів,
чудово завершив завдання.
Та я загибелі красу
відчую неодмінно вранці
і у долонях донесу
квиток до предостанніх станцій.
В кишені - декілька сердець.
Його я навіть не благала.
Лише зім'яла папірець,
який з дитинства зберігала,
і на якому олівцем
щось там записане, щось - стерте.
Була не жертвою, гравцем.
Мене перемогли вчетверте.
3
Ось той, мій самий перший раз,
злетів з якихсь дитячих правил.
Порушення законів мас -
подруге - світ душі затьмарив.
Дорослість - втретє. Любий дім,
кохання-сцена - замість плахи.
З цим рахуванням, вам смішним,
рівняються картинні жахи.
Зарозумілість навіть в снах.
Я ж - на узбіччі вижидаю,
коли розкриє крила птах -
чорний як ніч. Звичайно, знаю -
куда він цілить. Ця мішень...
Чому ти плачеш? - Звістка злая
утримує вчорашній день
за зламану дугу трамваю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016