| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Ніхто ніколи не скаже, що у тебе на душі.
Допоки оте фіолетове гроно висить в небутті.
Каяття пофігізму під маскою - Щирі?
Ні, це мабуть радіохвилі.
Так, ми мости, ми телевежі,
Все тягнемо пруття в далекі безмежі.
Мов доня, яка знає, що батько вмирає
Пробачте, іронія.. продовжимо далі.
Усі ми ховаємось, із чужими зближаємось
А рідних, найближчих частіше цураємось
Чи правда що брат не піде на брата?
Ой, вибачте, не моя правда клята.
І знову вернемось на радіохвилі
Чи помічали ви наскільки ми сильні?
І комічним скоріше за все буде те,
Що без іншої вежі звучання не те.
Та думка в мені виникає щодня.
Чому ж так довго продовжує гру зима?
Усі ми в сніжниці, танцюємо вальс..
Від самого початку і до різкого кінця.
Політ цих думок поглинає цю тишу,
В якій вже змішалося праведне з грішним.
Та невже всі ми просто те кляте каміння?
- з яких вибудовують багрове хотіння.
Тягнемо й тягнемо від головної вежі
Мас-медіа, радіо, маркети, преси..
Мов зомбі і що задоволений ти?
Поїдаєш мізки близькі до чорноти.
Кінець, кінець, скоро буде кінець.
І відімкнуть рубильник нових телевеж
І невже ми отримаєм те що хотіли?
Впаде тіло на землю благої дитини.
Ця дитинка все йтиме і йтиме вперед.
Й самосуд чекатиме її тепер,
Адже новину не сприймуть ніколи
Нову думку, що прагнула миру й свободи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685985
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 26.08.2016
Колишуться білі ромашки
Я так часто пишу про квіти.
Бо ними дарують радість,
Яку то́бі хотів би вділити.
Заплутує вітер волосся
Я так часто пишу про тебе.
Бо в моєму серці навічно -
Незавершені сонні дилеми.
Стікає сльоза водоспадом
Я так часто пишу про очі,
Бо вони віддзеркалення того,
Що тримає мене щоночі.
Затяга́є ілюзія стрімко
Я так часто пишу вже написане,
Бо в коханні усім відраховано,
Потопати у вирії збудження.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683441
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.08.2016
Коли кажуть людина із космосу
Скажу - ти!
Переломний період у мене
Це - ти!
Я сумую, повір
В голові знову - ти!
Я не можу, так важко
Повір - ти!
Коли погляд, банальний, ловлю
Ти!
І так хочеться вранці, щоб в кімнаті
Ти!
Пам'ятаєш, як разом і назавжди
Ти!
Мені боляче, що я не така
Як ти!
Я не знаю чи можна в минуле вертати
Ти!
Чи буде все так, як хотіла і я
І ти!
Хоч між нами постійно метр
І ти!
І різке "Привіт", навіщо так,
Ти?
По житті самотні є Ми.
Чи почуєш це зараз? - Ми!
Все забуто, пройшло. Ми!
Але нарізно, як і завжди. Ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681476
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.08.2016
У вічній гонитві за правом на життя
Ми забуваємо, те істинне буття.
Паралельного виміру сила й доброта,
Що потрібні людині, мов їжа і вода.
Моє, Києве, жаль, мої сиві пісні,
Що виспівую взимку в кривавому сні.
Мінорність будови виколихує тишу,
Що носить спотворене маску обличчя.
Всі потроху її одягають щоденно
Заливаючи сльози кривавим питтям.
І ось так я продовжую вічне з буденно,
Де змішалися правда і лиха брехня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681467
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 02.08.2016
Влізай у шкіру чужого,
Рви усі канони доброти.
Вбивай, обманюй, карай,
Кривавому осуду піддавай
- адже ти Людина!
Віддайся у віру,
Купи кота.
Нагодуй, що всередині інформаційного черв'яка
- адже ти Людина!
Кохай свого друга,
Влізай в кредит.
Візьми пачку коксу
І приправ ним пиріг
- адже ти Людина!
Заганяй себе в яму,
Продай все що маєш.
А посмішку з виручкою
Віддай мамі
- адже ти Людина!..
І хоч маєш можливості сотні помилок,
Ти постійно морально себе караєш.
Ти найвища в світі ланка суспільства,
Ти невільник й тобі гарантована вічність
- адже пам'ятай, Ти - Людина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677948
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.07.2016
Радій життю,
Кричи щосили.
Біжи, немов тебе вкусили.
Всміхайся сонцю,
Слухай рок.
Цілуй кохану, наче її губи - це останній твій ковток!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677945
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 14.07.2016
Це ти ж її втратив назавжди
В коханні блудливих ма́ківок
Коли осінню холод пройме твій затишок.
Поклади слухавку. Не посмій потривожити спокою.
Хоч провина давно вже прощена
Мемуари розірвані в клапті
Не побачиш тієї посмішки
Не тобі вона більше призначена.
Не тобі блистітимуть очі
в яких завжди читалась радість
Ваші долі розбиті в миттєвості,
Яких немає сенсу складати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671637
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.06.2016
Безумно жаль, что это все закончится.
И я устала. Я устала ждать.
Куда-то далеко любовь наша уносится
Я ухожу, оставив тонкую вуаль.
Я ухожу, но так хочу остаться
Второй этаж и красный чемодан
Ах, если бы ты знал как мне позволить хочется
Тебе меня любить невинно и шутя.
И собирая волю всю в кулак
Тебе скажу я нежно, на прощанье
В любви действительно покорны все
Да только не всегда бывает правда.
Ведь нет врагов без лжи или обиды
И согласись что рак не излечить
А раньше помню все меня любили,
А раньше помню было легче жить.
Я знаю, все забудется, пройдет
Моя безумная любовь к тебе - уйдет
Надену маску, всхлыпнув - улыбнусь
С колен в крови тихонько поднимусь.
Ты мое солнышко, пойми не так все просто
Я не могу, вот так цепями нас скрепить.
И за такое маленькое время
Не мог меня так сильно полюбить.
Все время я пытаюсь взвесить "за" и "против"
В глазах моих печаль, тупая боль и стыд
Что я такая смелая глупышка
Тебе, так быстро рассказала о своей любви.
Не знаю, что со мной случилось,
Но каждый день мечтаю о тебе.
И как же трудно это говорить
Тебе прийдется обо мне забыть.
Забыть или нет - тебе решать
Может не так, сложиться наша игра
Но знай, что вольного как я орла
Не поставишь в клетку ни-ко-гда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670905
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 07.06.2016
́Я твоя нав’язливість у снах,
Я твій погляд, що з’їдає до кісток.
Непомітний дотик до долонь,
Що породжує лише одну печаль.
А час проходить швидкоплинно,
Затягуючи спогади у даль
Невже ось так: «скуштуй і виплюнь»
Мов кредо в наших почуттях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2016
Цілуй мене. Дражни. Вбивай.
Зневажливо, як завжди - не чекай.
Кидай у мене камені-слова,
Ти знаєш? Я вже взяла все сповна.
Ні! Не потрібно посмішок уранці,
Не треба ніжно пестити уста.
Ти клятий кат, рубай же голову -
всміхайся.
Полилась кров із гострого, іржавого ножа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662465
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 27.04.2016
Знаєш, а я тобі вірила
P.S. Цілую, бувай. Повія.
Ти вбачав в мені ніжності гілочку,
в брунькуванні з дешевого золота.
Катехізисним методом думки
Що навчала з дитинства мати
Мені сором. Ганьба. Оплески.
За те що вмію вміло тікати.
Трояндове поле. Колючка. Гідність.
Кровоточить із ран в калюжу
В ньому бачу я твоє обличчя
Витікай же із тіла повністю!
В фанатизмі, що тягнеться вічністю.
Я дозволю собі сказати
P.S. Прощавай. Я вільна.
Але продовжую щиро кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653779
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.03.2016
І пронесу крізь себе цей урок,
Який давно вже зрозуміти я хотіла.
Коли ось так чванливо ставилась до тебе -
Все з часом гаснув білий цвіт жасмину.
В очах бриніли крапельки роси,
Яких зронити не дозволить радість,
Яку мені подарувати всі хотіли
Та ти - не всі! Ті всі - давно забуте ехо...
Хоч в відчаї, тобі дарую гамір,
Свої незібраних докупи тих думок
Візьми і запиши їх в свою пам'ять,
бо я беру з комоду, те старе пальто.
Воно завжди для мене буде відголоссям:
Самотніх вулиць, віскі і цигарок
Я одягну і зникну з ним під ранок,
А ти продовжуй вірити, що я іще жива...
адже я - тільки клятий потяг до спокуси
який так хочеться вкусити і запити ромом
Тому, давай! Випльовуй - бо у нім отрута
3..2..1 - і все. політ, падіння - кома.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653775
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.03.2016
Что - то внутри виедает меня.
Трудно дышать, в глазах пустота
Мир стал чужим, как потерянный друг
и кажется вернуть я его не смогу.
Что - то шепчет на ухо мне
Ты виновата! Не жить тебе!
Серые будни утопят тебя,
тогда ты будешь любить лишь себя.
Что - то на раны сыпет мне соль,
боль эту точно никто не поймет.
Долго скрывала под маской себя
вот и настало время суда.
Что - то на кресле улыбаясь сидит.
С мыслью: какой же жалкий у вас этот мир
что шестнадцатилетняя девочка лежа
с ножом у руках, думает только про Бога
Что - то от смерти спасает меня
уходя произнесло вот такие слова
"Время твое не наступило еще
живи пока можешь, а я, присмотрю за тобой ..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653643
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 22.03.2016
Так, я не поет, можливо ним не стану,
Але писати просяться думки.
Буває так, що закричати хочеться -
А ти собі тихесенько мовчиш.
Візьмеш у руку теплу чашку кави,
Почнеш бруднити нею цей листок.
Непомічаючи, що у квартирі безлад,
В мобільному - пропущений дзвінок.
Занурюєшся в паралельний вимір..
Людей немає там, лише твої думки.
І, дякуючи Богу, що тобі дозволено -
Думки свої, складати у вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653504
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 22.03.2016
Как же глупо, пытаться надеждой
Если знаешь не твоя это дверь
И наверное всем говорили
Что любовь - это трудная вещь.
Что ее не купить, не украсть
обменять или просто продать
Ведь любовь это ценный подарок
И его нужно не потерять.
Эти слова - Я. Люблю. Тебя.
Для каждого значат иные мира
У кого они как розовый мишка
А у кого как черная по белому книжка
Так у моей историй плохой конец
И скажу не всегда бывает "Happy end"
Только в сказках, которые пишет дивный чудак
По уши влюбленный в свой талант.
Моя любовь не взаимная вовсе
Так как огонь и вода
Розовый мир превратился в черный
Возможно он не моя судьба?!
Дым. Не любовь.
Тоска. Пустота
Изнутри боль выедает меня
Ну а всем, как всегда - улыбаюсь.
Я ведь сильная, знаю...или нет?
Я смогу, ведь не трудно - боюсь.
Милый мой, не скажу я тебе...
Другая прошепчет на ушко во сне.
Но ты же не знаешь и глупая я
Что вовремя тебе сказать не смогла
И та трусость во мне до сих пор живет
Я плачу, сама не зная для чего...
В завершение хочется только сказать
Что чувства ни в коем случае нельзя скрывать
Иначе в душе будет царить пустота
А сердце разбито на мелкие шарики льда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653385
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 21.03.2016
І як тепер тебе забути?
Ті мрії кинути в минуле
Спокуси даної ковтнути
Тебе, мій милий, не забути
"Ще раз" - кричавши я від насолоди
Цілуючи з сльозами на очах
Не хочу я тебе забути
Дозволь тебе залишити, хоч в снах
Немов Іуда з посмішкою встанеш
Лишивши помирати тут мене?
Ні! Сьогодні буде тільки моя воля
Диявол теж на моїй стороні!
Постріл тихий, розбавлятиме цей сором
Ця юність мого тіла неземна
І прийде час всього розчарування
І другий постріл, яка ж вона дурна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653384
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 21.03.2016
Как же больно - просто закричать
Как же больно - сказать прощай.
Как же больно - любить до последнего вздоха,
надеясь что будет полегче дорога...
И опять закрываю глаза - вижу путь
Но когда открываю глаза - вижу крах
Сльозы ллются у меня по щекам
И от боли сжимаю долони в кулак...
На улице весна,а в душе пустота
Мимо проходит толпа, но не знает она
Что любовь изувечила крылья орла
Которий скривался в душе у меня
Буду сильною, мама, знай я держусь!
Не позволю, чужому, оборвать свой я путь...
Буду сильною, знай, что я ради тебя
Готова убить, хоть и я б не смогла.
Закрою чем можно, от тебя беду
Веть жизнь мне дала, за то спасибо скажу
Клянусь что и в старости и наяву
Любить, ценить буду душу твою...
И знаю поддержиш когда упаду
Обнимеш и скажеш Тебя я люблю
Что никого нет родней для тебя на свете
И только нужно чтоб были счасливы дети
Как же больно - когда ты родних теряешь
Как же больно - когда остаешся один...
Пустота тебя разрывает на части
Делать нечего, просто душа так болит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653014
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 20.03.2016