| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Від тіла душа пеленою
Закрилась, вагою фіранок.
Сорочка моя гамівною
З нічної стала на ранок.
Повторюю стиха слова:
Чи варто згоряти дотла,
Як кров геть слабка до вина?
З тих пір як вовка покохала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2016
Давно, уже здається, не малий.
Але коли сім’я об лід ламається,
Твій тил тріпає грані почуттів -
Всі межі безтурботності стираються.
Той дім, куди тремтливо до зими
Верталися із всіх куточків світику,
Тепер із нього хочеться втекти…
Здається, так простіше: не любитиму.
На грудях враз осілася печаль
І скроні оживили ультиматуми:
Або кидаєш, або просто йди!
Мов серце навпіл стрічкою строкатою.
Образ нанесених так просто не змести,
І правди їдкої в шухляду не сховати:
Чи ти здасися? Чи здолаєш ти?
Чого від тебе лишиться чекати?
Із скла очей от-от прорветься біль -
Серветкою краплинки затирати.
Чи так тобі отой потрібен хміль?
Щоб рідне та об пляшку розбивати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650336
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.03.2016
Сніжини заліпили рами нашого вікна.
І холод пробирався в дім, хоч як ми не тікали
У пледах голови ховали, руки - до тепла,
Та гріти припинив чомусь отой вогонь між нами.
Люстерко билося разів зо два, вже лихо віщувало,
Металася розпатлана в істериці вечірній.
За плечі ти хапав мене, благав спинитись в'яло -
В очах скляних читала я – коханому все рівно.
Коли ми берегами стали? Хто розлив річище?
Калюжка сліз моїх гірких у тій воді втопилась!
Не боляче, не боляче… Ще дужче, чуєш, свище?..
Якби ж ти знав, коханий мій, як нині я втомилась.
Як дім наш смутком весь проник, з тобою ми й не знали,
Бо хризантеми на вікні поникли непомітно.
Та раптом песик бідний зліг, що разом купували.
І наш улюблений камін давно живе без світла.
Лиш цій самітниці-зимі не довго зоставатись,
Бо гілочка із брунькою постукала у шибку.
Коханий, знаєш, а мені додому повертатись
Немає сил... Чия вина? Любов - мінлива квітка...
Сніжини заліпили рами нашого вікна.
І холод пробирався в дім, хоч як ми не тікали
У пледах голови ховали, руки - до тепла,
Та гріти припинив давно отой вогонь між нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2016