COLONEL

Сторінки (1/33):  « 1»

Чи пам"ятати все…?

Чи  пам’ятати  все  чи  все  забути?  
В  якийсь  момент  стає  це  несуттєвим,
А  запитання  «Бути  чи  не  бути?»  
Є  роздоріжжям  на  шляху  життєвім.

Підеш  в  один  бік-  згине  спомин  давній,  
Розтане  образ,  в  снах  такий  жаданий  
І  в  річці  часу  ти  в  човні  уявнім
Ідеш  до  дна,  не  згаданий  й  не  знаний.

Підеш  у  інший  –  згине  темний  морок,  
Воскресне  все,  засуджене  до  страти,  
Одужає  душа  невиліковно  хвора
Й  зламає  забуття  крицеві  лати.

Як  хочеться,  до  щему,  зупинити
Ту  річку  літ,  що  в  забуття  несе
І  жити,  жити,  жити  ,  просто  жити,  
А  зупинившись  –  пригадати  все.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2016


Ти станеш ангелом колись…

Ти  станеш  ангелом  колись,
Отим,  що  від  біди  боронить,
Що  чорні  розганя    ворони,
Що  з  криком  в  небо  піднялись.

Ти  станеш  піснею  колись,
Яку  серця  людей  співають,
Коли  закохані  злітають
Аж  до  зірок  в  небесну  вись.

Ти  станеш  мрією  колись,
Тією  до  якої  прагнуть,
Але  ніколи  не  досягнуть,
Хоч  скільки  Богу  не  молись.

Ти  станеш…  Але  це  колись,
А  поки  -  ти  лише  людина  –
Кохана,  жадана,  єдина.
Благаю  -  нею    залишись.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2016


Мій Львів

Я  закохався  в  Львів  далеко  не  одразу,  
Не  в  першу  мить.  Та  і  не  в  перший  день.
 Як  не  одразу  розуміють  звуки  джазу,  
Чи  тонкий  зміст  кобзаревих  пісень.

Мені,  народженому  серед  садів  Поділля,  
Здавалося,  що  я  потрапив  в  сум,
Хотілось  в  поле,  аж  до  божевілля,
Втекти  від  міста  та  від  власних  дум.

На  мене  тиснуло  його  старовиною,  
А  ще  не  пізнане  минуле  кожен  раз
Ві  сні  вкривало  страхом  з  головою.
Я  просинався  гнівний  від  образ.

Та  поступово,  тихо,  крок  за  кроком,
Ввійшов  і  я  в  його  життя,  і  він  в  моє,
Моєї  недовіри  луснув    кокон
І  в  душу  сумнівами  більше  не  плює.

І  полюбилися  мені  червоні  мури,
Церков  старі  будівлі  і  двори,  
І  контури  нової  площі  Юра
І  давній  обрис  королевої  гори.

І  вулички  із  назвами  старими,  
На  площі  Ринок  кований  ліхтар,  
І  гарнізонний  храм  з  всіма  святими
Й  телевізійна  вежа  поміж  хмар.

І  запах  кави  та  смачного  шоколаду,
Що  линуть  із  копальні  та  майстерень,
Туристи,  що  блукають  не  до  ладу
І  сміх  дитячий  з  затишних  цукерень.

Бруківка,  витерта  століттям  і  ногами,
Фасади  давні  й  лавочки  самітні,  
Трамваї,  що  теленькають  дзвінками,
Дівчата  молоді  та  пані  літні.

Нові  будови  і  старі  квартали,  
Блукаючих  музик  веселий  спів
Для  мене  рідними  ви  поступово  стали.
Я  закохався  в  тебе,  древній  Львів.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2016


****

Стоїть  зухвало  бритий  рекетир,  
З  такою  мордою  взамін  мішені  в  тир,  
Щоби  стрільцю  хотілося  поцілить.
Стоїть  вдоволений  собою  та  плечистий
Та  запах  розповсюджує  нечистий
Від  змащеного  дезодорантом  тіла.

Він  дивиться  немов  із  домовини,
Немов  усі  навкруг  йому  вже  винні,
І  він  шукає  –  хто  ще  завинив.
В  душі  вже  жалю  й  грама  не  дозволить,
Бо  співчуття  давно  на  силу    волі
Та  безсердечність  тупо  замінив.

І  вигляда  його  боксерська  морда
Тим  задоволеніше  і  тим  більше  гордо,
Коли  причинить  хоч  найменший  біль.
І  так  мені  стає  чомусь  противна
Його  криклива  виправка  спортивна,
Й  душі  невиліковно  хвора  гниль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648166
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.03.2016


Жизнь


Радость,  тревога,  тьма,
Счастье,  боль,  наслаждение.
Осень,  зима,  весна  –
Опа  –  мое  рождение.

Пустышки,  игрушки,  книжки
И  пацаны  по  соседству,
Рваные  сто  раз  штанишки  –
Детство.

Письма,  стихи,  записки,  
Подвиги  на  твою  честь,
И  самогон  вместо  виски  –
Юность.

Шаг,  и  второй,  и  третий.
Шагаю  сам,  как  умею.
Первых  друзей  в  жизни  встретил  –
Взрослею.

Многое  уже  умею  
(отличаю  творог  от  сыра).
Вроди  бы  не  тупею  –
Я  вырос.

Дальше  внуки  у  сына,  
Младший  уже  со  своею.
Что  то  вселилось  в  спину  –
Старею.

А  дальше  –  уже  известно,
Дальше  виски  белеют.
Думаеш  –  жил  ли  честно?
Дряхлею.


А  дальше  лишь  снимут  мерку,
Дальше  темно,  как  в  трюме,  
Дальше  все  вижу  сверху  –  
Я  умер?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2016


Какой у любви цвет ?


«Какой  у  любви  цвет  ?»  –  спросил  однажды  у  друга,
Друг  засмеялся  в  ответ,  обняв  своих  друзей.
«Красный  цвет  у  любви»  -  сказала  его  подруга,
«Красный  он  от  цветов,  что  приносит  твой  друг  мне».

«Какой  у  любви  цвет  ?»  -  у  товарища  я  спросил,
Он  промолчал  в  ответ,  тоску  в  глазах  затаив.
«Черный  цвет  у  любви»  -  сказал,  продолжая  думать,
«Черный  от  тех  он  бед,  которые  были  и  будут».

«Какой  у  любви  цвет  ?»  -  спросил  у  младшего  брата,  
Плечами  пожал  в  ответ,  продолжая  делать  свое
«Она  бесцветна  совсем,  а  может  ее  даже  нету.
Не  встретилась  мне  пока,  не  видел  пока  я  ее».

«Какой  у  любви  цвет  ?»  -  у  себя  спросил  я  однажды,
И  долго  найти  ответ  не  мог,  хоть  старался  я.
Потом  вдруг  вспомнил  глаза,  окрашены  в  радость  и  нежность
И  понял,  что  цвет    у  любви  такой,  как  твои  глаза.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2016


Не обижайте тех, кто любит Вас…

Не  обижайте  тех,  кто  любит  Вас,
Не  делайте  им  больно  и  обидно,
Слезой  не  затуманьте  добрых  глаз,
Не  утешайтесь  тем,  что  Вам  не  видно.


В  словах  искать  не  надо  правды,  лжи,
Копаться  в  них,  как  в  словаре  толковом.
На  сердце  лучше  руку  положить,
Оно  весомей  за  любое  слово.


Верьте  глазам  –  они  то  не  обманут,
В  их  глубине  любви  большой  запас.
Я  верю,  что  счастливыми  все  станут,
Не  обижайте  тех,  кто  любит  Вас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2016


Восьмое чудо света.


Висячие  сады  Семирамиды,
Колосс  Родосский  и  олимпийский  Зевс,
И  Мавзолей,  и  Храм,  и  Пирамиды,
И  Вавилон  –  все  это  семь  чудес.

Что  до  восьмого  –  много  поколений
На  этот  счет  свое  имели  мнение.
Но  однозначным  мненье  стало  это,  
Что  Женщина  восьмое  чудо  света.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2016


О, женщина…


О,  женщина  –  ты  Вечная  река,
Берущая  начало  от  истоков,
Чьи  воды  и  достоинств,  и  пороков,
В  тебе  собрала  Божия  рука.

В  тебе  есть  солнца  теплота  лучей,
Задумчивая  грусть  луны  далекой,
В  тебе  прилива  есть  морского  рокот,
И  как  у  лани  кроткий  взгляд  очей.

В  тебе,  как  в  амфоре  далеких  нам  эпох,
Собрал  Бог  в  зажигательном  напитке
И  нежность  пуха,  и  гипноз  улыбки,
И  ветра  майского  нетерпеливый  вздох.

В  тебе  живут  слезоточивость  облаков,
Удары  молнии  и  гроз  шальных  раскаты,
Энергия,  как  от  ручной  гранаты,
Ну,  и  болтливость  до  потери  слов.

А  потому,  клянусь,  мои  друзья,
На  жизнь  я  не  ропщу,  да  и  не  сетую,
Без  женщины,  конечно,  жить  нельзя.
И  не  живу!  И  Вам  всем  не  советую  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2016


За мотивами анекдота

 
У  схроні  посеред  вікового  лісу
Під  старою  крислатою  сосною
Вчив  проводник  як  бити  комуністів,  
А  також  ще  розказував  про  зброю:

«Це,  прошу  панства,  єстем  добра  люфа,
Яка  шмаля  направо  і  наліво
І  у  плече  буде  щосили  гупа,
Якщо  патрона  в  дулі  не  заїло.

Це,  панство,  цівка  -    тримайте  рукою,  
Тоді  вона  ніколи  не  відскочить,
А  це  ось  цингель,  як  його  натиснеш,  
То  люфа  зразу  чергою  застрочить.

А  цингель  той  довбає  міцно  боєк,  
Який  лупити  капсюль  тільки  й  знає,  
І  куля  серед  лісу  швидко  мчиться
Й  автоматично  хлопа  убиває.

Чи  зрозуміло,  панство,  ту  науку  –
Що  рухається,  а  що  більш-менш  статично  ?»
Усі  мовчать,  лиш  дід  здіймає  руку:
«Не  ясно,  що  то  є  автоматично».

І  проводник,  завваживши  на  старість,  
Знову  толкує  коротко  і  звично,  
Як  куля  мчить,  усім  борцям  на  радість
І  москаля  вбива  автоматично.

І  знов  не  розуміє  дід  бувалий,
Що  то  за  слово  хитре,  ну  й  дива,  
Й  чому  кудись  летить  та  клята  куля
І  як  автоматично  убива.

І  проводник,  втомившись  від  роботи
Та  вибившися  повністю  із  сил,
Старому  дідові  те  незнайоме  слово
Знайомими  словами  пояснив:

«От  уяви,  старий,  собі  на  хвильку,
Що  взнав  тепер,  крізь  довгий  років  плин,  
Що  твоя  мама,  діду,  була  курва  –
Автоматично  –  Ви  є  курвий  син  !»            

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647265
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 27.02.2016


Тук-тук! Привіт…

Тук-тук!  Привіт!  Це  я  –  твоє  Кохання!  
Невже  на  мене  зовсім  не  чекав  ?
Невже  забув  всі  наші  сперечання  
І  як  від  мене  похапцем  втікав?

Як  закувавшись  в  льодові  окови,
Мене  ти  стратив.  Думав,  що  помру.
А  сам  старався  жити,  й  знов  і  знову
В  болоті  свого  відчаю  тонув.

Та  якось    мені  ангели  сказали,
Що    кожну  мить  вночі  на  всі  лади,
Твої    уста  знеможено  шептали:
«Прости  –  пробач,  помилуй  і  прийди»

І  я  воскресло  знов  і  повернулось,  
Тобі  віддалось  :  «На  мене!  Тримай!»,  
Застигле  серце  в  грудях  стрепенулось…
 Ти  тільки  знов  від  мене  не  втікай.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2016


Пори року. Зима.


Дзвенить  струною  кожен  крок  
По  скутій  морозцем  стежині
Й,  здається,  бачу  в  небу  синім
І  вдень  я  блискітки  зірок.

Звільнившись  від  сережок  бантів,  
Стоять  берізки  довгокосі,  
Немов  застиглі  літні  роси
Льодинок  грають  діаманти.

Студений  вітер  ніс  шукає,
Жене  дітей  чимдуж  у  хату
Й  на  ополонку  враз  заплату
Мороз  уміло  накладає.

У  хаті  піч  тріщить  завзято,  
Сосновий  дух  блука  кутками,
Й  червоно-чорними  нитками
Рушник  бабуся  тче  до  свята.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2016


Пори року. Осінь.

Сумують  за  ключем  пташиним  
Гаї,  що  стали  безголосі,  
Провела    їх  у  вирій    осінь
І  цей  політ  тепер  не  спиниш.

Свою  натруджену  спинУ
Промінню  сонця  підставляють
Поля,  та  жаль  не  проникає
Тепло  уже  на  глибину.

Сумує  ліс,  кидає  листя
Немов  поет  невдалі  стрічки,  
Та  в  сірі,  стихлі  води  річки
Калина  струшує  намисто.

Стихає  все,  мовчить  довкілля,
Лиш  хлібороби  -  люд  веселий
Шумлять  по  хуторах  і  селах,  
Покровські  виграва  весілля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2016


Пори року. Весна.


Пора  любові,  мрій  пора,  
Пора  пробудження  п’янкого
І  голосу  струмка  дзвінкого,  
Який  втікає  зі  двора.

Пора  фантазій  і  розкуття,  
Нестримних  почуттів  і  дій,  
Великих  планів,    світлих  мрій
Про  найчудовіше  майбутнє.

Так  лиш  буває  навесні,  
Коли  душа  весь  час  співає
Та  з  нетерпінням  все  чекає
Нічних  польотів  уві  сні

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2016


Пори року. Літо


Духм’яним  запахом  садів
Земля  до  небокраю  вкрита.
Росою  срібною  умита
Дзвенить  коса  серед  лугів.

Заснувши  від  важливих  справ,
На  небі  місяць  круторогий
Розлив  туман  на  всіх  дорогах
І  навіть  сонця  схід  проспав.

Пастух,  ще  мабуть,  сам  не  свій,
Рукою  тре  заспані  очі,  
(Співав  ж  з  дівчатами  до  ночі),  
Й  жене  корів  на  водопій.

Зробивши  в  небі  чистім  коло,  
Лелека  як  козак  із  вежі,  
Оглянув  обрії  безмежні
Й  спотеріга  за  видноколом.

А  дощ?  Як  пісня  за  столом!
Дзвінкий,  веселий,  не  занудний,  
Та  й  грім  –  цей  розбишака  блудний
За  мить  гримить  вже  за  селом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646517
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.02.2016


Море


Я  чую  –  море  плаче  по  землі,  
Кохання  нерозділене  жаліє,  
Слова  ласкаві  шепче  уві  сні
І  горнеться,  а  обійнять  не  сміє.

Воно  немов  збентежений  юнак!
Прибоєм  доторкнеться  несміливо,
Зітхне,  загляне  в  очі  –  і  однак
Назад  вернеться  разом  із  відливом.

Воно  бурштиновий  дарує  амулет,
Русалок  сліз  закам’янілий  згусток,
І  берег  хвилею  гойда  назад  й  вперед,
Й  вкриває  килимом  зірок  морських  пелюсток.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2016


Не плач, дівчино…

Стоять  он  верби  понад  водоплином,  
Полощуть  коси  у  швидкій  воді
Та  тужать  з  дівкою,  котру  козак  покинув,  
Розрадить  хочуть  у  важкій  біді.

Не  плач,  дівчино,  зоре  ясноока,  
Не  край  серденько  на  дрібні  шматки.
Поглянь  як  місяць  дивиться  закохано
І  лиш  для  тебе  мерехтять  зірки.

Відчуй,  як  вітерець  тебе  ласкає
Та  сушить  личенько,  замочене  від  сліз,  
А  річка  хвилею  як  ніжки  обіймає,  
Як  гомонить  з  тобою  чорний  верболіз.

Всміхнися  радісно,  гони  із  серця  журу.  
У  нім  любов,  не  ненависть  плекай
Та  зморшку  забери  з  чола  похмуру.
Живи  ж  бо  радісно  і  весело  кохай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2016


Стара школа

Старенька  школа,  поруч  три  тополі,
Покритий  мохом  черепичний  дах.
Тут  починалась  формуватись  доля
І  брав  початок  самостійний  шлях.

Вона  такою  ж  майже  і  була,  
Лиш  яблуні  в  дворі  цвісти  не  хочуть,
Та  от  берізки  –  добрих  рук  діла,
Вже  виросли  і  вітами  тріпочуть.

Ті  ж  класи,  але  в  них  нові  літа,
Ледь  впізнаю  я  вчительку  похилу,
І  пісня  дзвоника  чомусь  уже  не  та
Та  парту  відшукать  свою  несила.

Усе  змінилось  –  швидкий  плин  років
Та  і  життя  –  це  не  футбольне  поле,
Але  в  душі  по-справжньому  б  хотів
Хоча  б  на  день  вернутися  до  школи.

Я  сів  би  знову  там,  біля  вікна
Й  крутився  на  всі  боки,  як  раніше,
А  може  б  знов  писав  комусь  листа
Й  бажав,  щоб  скінчився  урок  скоріше.

Та  часу  плин  не  зупинить  й  на  мить,
Сивіють  день  за  днем  все  більше  скроні.
І  тільки  серце  раптом  защемить,
Перебуваючи  у  спогадів  полоні.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2016


Пісня про Україну


Блукаючи  незнаними  шляхами
В  далеких  та  не  ласкавих  світах,
Я  пам’ятав  слова  своєї  мами:
«Немає  щастя  у  чужих  краях».
Воно  лишилось  там,  де  квітнуть  вишні,
Де  колоситься  в  полі  житній  сніп,  
В  гаях,  де  не  тривожить  постріл  тиші,
В  хатині,  де  печеться  добрий  хліб.


Я  лину  піснею  на  Україну,  
Шляхом  Чумацьким  я  до  неї  йду,
Чужі  краї  заради  неї  кинув,
Щоб  розділити  щастя  чи  біду.


В  чужих  краях  спокуслива  жар-птиця
І  диковинні  квіти  та  плоди,
Та  ніде  там,  стомившися,  напиться
Холодної  джерельної  води.
Там  не  шумлять  по-справжньому  тополі,
І  сік  березовий  не  той  земля  жене,
І  не  такий  ласкавий  вітер  в  полі,
І  не  моє  дівча  чека  мене.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645943
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2016


Жінка - це все

Жінка  –  як  жінка,  жінка  –  як  мати,  
Жінка  -  як  символ  кохання  й  сім’ї.
Жінка  надійна  як  крицеві  лати
Жінка  не  трісне,  як  лід  навесні.

Жінка,  відомо,  коня  враз  зупинить,  
Жінка  в  палаючу  хату  ввійде.
Жінка  пригорнеться,  жінка  прилине  –  
В  серці  мужчини  слабинку  знайде.

Жінка  –  як  сонце  всміхається  зрання,  
Жінка  –  як  зіронька  десь  поміж  хмар.  
Жінка  –  це  часом  важке  покарання,  
Але  частіше  –  омріяний  дар.

Жінка  мужчину  завжди  полонила,
Хоч  діставалось  їй  часто  в  борні.
Жінка  –  титан,  бо  якщо  полюбила,
Ладна  горіти  за  це  у  вогні.

Жінку  кохали,  жінку  і  били.
Так  відбувалося  знову  і  знов.
Жінка  завжди  віднаходила  сили,  
Щоб  не  погасла  на  світі  любов.

Так  повелося,  й  до  того  ми  звикли  –
Жінка  свій  тягар  терпляче  несе.
Жінка  –  це  мрії,  що  ніколи  не  згинуть.
Жінка  –  це  все!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2016


Карпатська річка


Ще  стежка  кружляла  густим  переліском,
Де  сріблом  роса  покривала  усе,  
Я  чув,  як  із  шумом,  із  гулом,  із  тріском
Ріка  крізь  каміння  свої  води  несе.

Я  вийшов  із  лісу  і  дух  захопило
Та  й  серце,  здається,  спинилось  на  мить,
А  сонячне  світло  обличчя  залило  
Й  грайливо  у  краплях  води  мерехтить.

Я  бачу  як  здалеку,  дуже  далеко,  
Розбіг  починає  швидкий  свій  ріка
І  разом  з  літаючим  в  небі  лелекою  
Несеться  на  мене,  мов  думка  стрімка.

Я  бачу,  як  створена  каменем  хвиля
Жбурляє  до  берега  гілля  та  хмиз.
Ще  мить  і,  здається,  й  мене  підхопила
Та  раптом  у  ніг  моїх  падає  вниз…

У  чому  ж  карпатської  річки  принада?
У  тому,  що  душу  лаштує  на  лад?
Чи  в  дзвінкій  мелодії  струн  водоспаду,
 а  чи  в  мерехтінні  краплин  міріад?

А  може  у  тому  хлопчині  малому,
Що  білих  овечок  отару  пасе?
А  може  в  дівчині  з  русою  косою,  
Що  воду  нагору  додому  несе?

А  може  принада  цієї  долини
У  тому,  що  рідна  мені  ця  земля,  
що  все  навкруги  моя  рідна  країна,  
що  все  навкруги  Україна  моя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2016


Для тебе



Чому  сьогодні  серце  б’є  гучніше
Й  вдивляюся  у  всіх,  кого  стрічаю?
Тому,  що  ти  вночі  мені  наснилась,
І  я  тепер  тебе  на  вулицях  шукаю.

Ти  в  сні  була  з  веселкою  в  волоссі
І  зайчик  сонячний  в  руках  своїх  тримала,
Й  чомусь  мені  тоді,  ві  сні,  здалося,
Що  ти  мене,  можливо,  теж  шукала.

Ми  стрінемось  з  тобою  і  одразу
Фонтани  в  місті  воду  кинуть  в  небо.
І  зрозуміють  всі,  що  в  цьому  світі
Живу  і  дихаю  я  лиш  для  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2016


Спитала ти …

Спитала  ти,  за  що  тебе  люблю?
За  голос,  що  звучить  і  лАскаво,  і  втішно,
За  те,  що  кожен  погляд  твій  ловлю,  
За  подаровану  мені  посмішку.

За  те,  що  ти  образи  не  таїш
На  те,  що  вже  сказав  і  що  сказать  не  смію,
За  те,  що  на  шляху  моїм  стоїш  –
Так,  що  обійти  навряд  тебе  зумію.

За  те,  що  можу  містом  я  пройти,
Тримаючи  рУку  твою  в  долоні,
За  те,  що  лікарі  не  в  змозі  віднайти,
Чому  у  серці  виникли  шуми  сторонні.

За  те,  що  все  замкнулося  у  коло
І  клином  все  зійшлося  лиш  на  тобі.
За  те,  що  раптом  і  зовсім  без  бою
Невиліковній  здався  я  хворобі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2016


Все мине…


Все  мине  і  опаде  як  яблуні  цвіт,
Все  мине  і  у  мороці  темному  згине.
Лиш  любов  не  помре.  Й  через  тисячі  літ  
Лиш  вона  разом  з  часом  у  Всесвіті  лине.

Час  біжить,  як  бігун  –  рік  за  роком  дола,
Та  в  житті  речі  всі,  як  відомо,  відносні.
Двадцять  років  для  Всесвіту  –  лиш  краплина  мала,
А  в  людей  за  цей  час  уже  діти  дорослі.

Хто  згадає  тепер,  хто  й  від  чого  помер  –
Від  хвороби  чи  може  від  леза  стилета,
Але  мріють  й  в  наш  час,  щоб  відвідала  нас
Неодмінно  любов,  як  в  Ромео  й  Джульєти.

Для  закоханих  душ  стане  часу  хода
І  погасне  у  грудях  мимолітне  зітхання,
І  залишиться  фото  –  молодий  й  молода,
І  в  очах  лиш  любов,  ніжність,  ласка  й  бажання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2016


Мій сміх

В  очах  моїх  формує  згусток  сум
Та  повсякдень  сміятися  я  мушу,  
Щоби  ніхто  не  бачив  тяжких  дум,
А  сум  все  огорта  щільніше  душу.

Та  розум  не  віддам  йому  на  глум,  
Можливо  зможе  посеред  дороги
Мій  сміх,  хай  навіть  і  крізь  сум,  
Допомогти  комусь  піднятися  на  ноги.

Можливо,  здатен  якось  він  зуміти,  
Коли  надія  в  ніч  давно  втекла,  
Моїх  братів  серця  зігріти
І  стати  джерелом  тепла.

Можливо,  він  їм  допоможе  в  скруті,
Коли  немилі  люди,  сонце,  день.
І  стануть  враз  брати  мої  розкуті
Й  співатимуть  всі  радісних  пісень.

І  хай  не  пізнана  ще  мною  мить  успіху
Та  аж  ніяк  не  можу  так  вчинить,  
Щоб  двері  ті  в  мою  кладову  сміху
Для  всіх,  як  жлоб  останній,  зачинить.

Мій  сміх  багато  здатний  що  зробить,  
Для  двигунів  душі  –  найкращий  струм.
Готовий  кожного  ним  щедро  наділить,
Але  якби  не  цей  триклятий  сум!


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2016


За все триматимем отвіт…


Нічого  не  минеться  даром,  
Усе  згадається  потому  –
І  день,  загублений  бездарно,
І  руки,  що  не  знали  втоми.

І  без  потреби  вбита  пташка,  
І  квітка,  зірвана  на  втіху,
Й  життя  легке,  коли  всім  важко,  
Й  нечесні  кроки  до  успіху.

Нічого  нам  не  зійде  з  рук  –
Ні  позабута  стара  хата,
Ні  кинутий  у  скруті  друг,  
Ні  хапнута  чужа  цитата.

За  все  триматимем  отвіт,  
Вага  безмежності  покаже,
Чи  залишив  по  собі  слід
І  чи  життя  твоє  щось  важить.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2016


Є, кажуть…

Є,  кажуть,  у  світі
Кохання  безмежне.
Є  щастя  і  квіти,  
Життя  є  належне.


Є,  кажуть,  достаток,
Легкі  є  задачі,
І,  люди  говорять,
Є,  навіть,  удача.


Є  радість  і  доля,
Та  хто  про  це  знає  ?
Є  вольная  воля,
Та  хто  її  має  ?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2016


Я здався…


Я  здався  пристрасті  в  твоїх  очах,  
Тремтінню  вій  твоїх  духмяних,  
Красі,  котра  довіку  не  зів’яне,
Як  не  погасне  блискіт  зір  тремких.
І  часу  рух  завжди  безперестанний  
щоразу  зупиня  свою  ходу,
 Коли  шляхами  я  до  тебе  йду
І  з  кожним  кроком  відстань  дальня  тане.

І  руки  враз  торкнуться  і  тоді,
У  танці  закружляють  наші  душі,
І  полетять  над  морем  і  над  сушею
Немов  якийсь  невідомий  фантом,
Й  тоді  любов,  мов  землю  ніч  шатром  
Під  шепіт  зір  негадано  огорне  
І  серця  почуття  непереборне
Відчуєм  ми,  мов  електричний  струм.
І  згинуть  в  лету  всі  проблеми  й  сум,
А  світлі  кольори  замінять  чорні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2016


Ох, вмієм …

Ох,  вмієм  опаскудити  усе,  
Коли  рукою,  жирною  від  смальцю,
Ми  творим  хрест  перед  Христа  лицем
У  золоті  і  діамантах  пальцями.

Коли  в  недільний  покаянний  день,  
Ледь-ледь  очистивши  душі  забиті  соти,  
Ми  миттю  забуваємо  про  це
Й  кидаємось  в  гріхів  водовороти.

Коли  стенаючий  на  паперті  бідняк,  
Який  не  може  навіть  погляду  підняти,
Отримує  замацаний  п’ятак,  
Великодушність,  щоб  могли  ми  показати.

Коли  вже  маючи,  чого  б  душа  хотіла,  
Під  спів  псалмів  і  звуки  ніжні  ліри
Колишеться,  як  привид,  жирне  тіло:
«О,  Боже,  дай»,  або  не  буде  віри.

Ох,  вмієм  опаскудити  усе
Й  не  буде  тим  за  це  ніяк  прощення,  
Чия  душа  вже  світла  не  несе,  
У  кого  Бог  один  –  кишеня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2016


Липневий дощ

Липневий  дощ,  раптовий  дощ  -
Залив  бруківку  львівських  площ.
А  я  здивований  біля  вікна  стою.
Й  не  знаю  радий  я  чи  ні
Цим  струменям,  простягнутим  мені
І  що  мені  дарує  пісню  він  свою.

Вікно  відкрию,  течія  озону
Вмить  виведе  з  дрімотного  полону,  
І  я  за  ручкою  і  зошитом  спішу,
Щоб  на  слова  покласти  пісню  літа,  
Щоб  записать  скоріш,  що  шепчуть  квіти,  
Щоб  передать,  що  гра  оркестр  дощу.

Я  чую  –  вітер  он  на  флейті  виграває
 На  вулицях  пустих,  де  він  шукає
Кого  б  у  танці  закружляти  в  мить.  
Та  барабанщик-грім,  от  розбишака,  
Ляка  усіх  й  сховалися  дівчата.
І  дощ  від  жалю  сумно  моросить.

Та  он  майнула  постать  білокоса
І  дощ  шугнув  униз  відразу  косо,  
Узяв  її  в  полон  дзвінких  краплин.
Веселка  вмить  в  очах  її  заграла
І  літа  королевою  враз  стала
Вона  на  декілька  хвилин.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2016


Мрії.

У  різних  турботах,  скитанні  по  світу,  
Як  часто  я  мріяв  про  щасливу  хвилину,
 коли  повернуся  в  середині  літа
До  рідного  дому,  в  знайому  хатину.

Обніму  я  матір,  загляну  їй  в  очі.
В  них  радість  за  мене  та  сум  від  розлуки,  
А  з  батьком,  як  завжди  в  нас  сильно  і  мовчки
Один  ми  одному  потиснемо  руки.

Я  мріяв  як  довго,  до  пізньої  ночі,
Будемо  сидіть  під  горілки  чарчину,  
А  потім,  коли  відпочити  захочу,  
Розкинусь  на  сіні  й  засну  на  годину.

А  раннім  світанком,  ледь-ледь  засіріє,
На  змочену  росами  вийду  стежину.
Можливо,  я  першим  до  берега  вспію  
І  першим  впіймаю  сріблясту  рибину.

Я  думи  про  інше  у  мить  цю  залишу
І  ніби  в  дитинство  повернуся  знову.  
І  тільки  старий  дід  сполохає  тишу
Бажанням  здоров’я  й  хорошого  лову.

Здається,  що  він  тут  рибалить  століття
На  місці,  де  верба  росте  із  води
І  кладку  розбиту  ховає  під  віттям,
І  ловиться  плітка  велика  завжди.

Я  мрію…  Та  мрії  розходяться  з  ділом.
І  голос  батьків  лиш  у  слухавку  чую.  
І  тільки  у  сні  я  вітаюся  з  дідом,  
І  тільки  у  сні  я  на  сіні  ночую.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2016


Ми всі йдемо…

Ми  всі  йдемо  у  гору  наших  літ,  
Десятиліть  долаєм  перевали,
Ступаємо  переконанням  власним  в  слід,
Та  помилок  своїх  обходимо  завали.

Що  крок  угору,  то  коротша  тінь,
І  сняться  таємниці  задзеркалля.
Та  з  кожним  кроком  ближче  височінь
І  далі  спогади  й  минулого  провалля.

І  хоч  вже  подих  перетворюється  в  хрип,
Штурмуємо  з  всіх  сил  вершину  голу,
В  життя  свого  занурюємось  в  глиб
Й  не  хочемо  спускатися  додолу.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2016


квітка щастя

Колись,  давно,  знайшов  я  щастя  квітку.
Якою  ж  вона  гарною  була!
ЇЇ  беріг  і  пестив,  щоб  як  влітку
Вона  в  моїх  руках  завжди  цвіла.

Її  оберігав  в  холодну  днину,  
Тулив  до  себе,  зігрівав  губами,
Заповнив  нею  серця  порожнину
Й  щоденно  милувався  пелюстками.

І  потекло  життя  з  годин  веселих,  
Дощі  не  зіпсували  ані  днини,
І  сліз  гірких  у  мого  щастя  келих
Не  капнуло  ніколи  ні  краплини.

Вона  цвіла,  насіяла  насіння,  
Посходили  ростки  майбутніх  квітів,  
І  їх  появою,  як  власним  воскресінням,
Вона  засвідчила,  що  є  любов  на  світі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2016