| Сторінки (1/81): | « | 1 | » |
Сразу "мочи́ хохлов" на диване
и радость от смерти малых детей,
А теперь получают чай в Казахстане,
Мычат на вопросе простом "А Крым чей?"
Терпеть "глубинный народ" не устанет,
На Верхнем Ларсе пару ночей,
И смелости выпив в гранённом стакане,
Быкует, что "Грузия для москвичей"
"Вторая" застряла в самообмане,
Ведь Лад не дают за живых сыновей,
Вчера в Красноярске, сегодня в Лимане,
Ему наплели - "ЗСУ послабей!"
Элита купалась недавно в фонтане,
Сегодня не делают столько гвоздей,
Успех, если будет, что везти в целлофане!
Но вероятней, накормят червей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961369
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.09.2022
Знаєш, тату?
"Ми всі тут збираєм на байрактари!"
І ти б також через гірку усмішку,
Казав:"Сину, задай їм жару!"
Сунув руку в кишеню й дав гривнів трішки!
Знаєш, тату?
"Тобі ж там видніше із хмари?
Ти пташок зустрічаєш в світанку вранішніх,
Що щебечуть? Які показують чари?"
Пташенята маленькі, і тому ще безгрішні!
"Видко їм далеченько, в безпеці Санжари?
Глеки залишуться цілими у Опішні?"
Щоб нарешті прозріли десь на берегах Луари,
Що окопи наші зовсім незати́шні!
Знаєш, тату?
"Ти ж, бо бачиш всі наші чвари?
А чи зможемо бути колись успішні?
Бо вдягнувши вишиванку і шаровари,
Полюбив нас більше Всевишній?"
Ти насупився, так? Та тримаєм удари,
Знаєм, що орда зламає всі клішні,
І що ми все ж збираєм не на байрактари,
На свідомість народну, яка усе ближче!
Знаєш, тату?
"Який ти був правий,
Що в єднанні вся наша сила і навіть більше,
Казав:"Борітеся і поборите за нашу державу,
А не за територію колишню!"
Ти знав це, тату!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2022
Сьогодні вже весна, не віриться чомусь,
Та нація росте в січі запекла,
За землю помстимось, я не один клянусь,
Бо ворог, як ступив, прийшов до пекла!
Ми будем пригощать його коктейлем смузі,
Безхатченки зберуть йому пляшки,
А в Гадячі в сафарі без ілюзій,
Положим в чорноземи подушки.
Тут прилетить у каску шмат асфальту,
Поцуплять роми із під носа танк,
Ти ворог ниций завтра на всіх шпальтах,
Та дома ти давно перетворИвся в "пранк"
Згориш, ти тут, як в пеклі підлий грішник,
Та щоб корисний був для нашої землі,
Ти добривом все ж будеш більш успішним,
Насіння соняхів в кишені поклади!
І "Мрія" не горить бо є міста герої,
В крові вони і котиться сльоза,
Зламаєш зуби, витратиш набої,
Куди ж іти тобі Зміїний підказав...
Херсон, Бердянськ, Охтирка і Чернігів,
Каховка, Суми, Буча, Конотоп,
Міста-герої держать "печенігів"
Переживають вогняний потоп!
Ти підло так бомбардируєш Харків,
Під час переговорів і послів,
Не вистачить ракет тобі і танків
Зламати нас, наш страх вже перетлів,
Бо в Києві народжуються діти,
Під час крилатих бомб, сирен, тривог,
Ми запальні прямуєм в жерло битви,
Їбашити русню за нами Бог.
Сводода, воля, один ряд
Злилися з нами, протриматись
Лунає гучно, навкруги заряд:
"Бандера батько наш, а Україна мати"
---
П'ять днів, п'ять років, п'ять століть,
Все почалось коли, давно чи вчора?
На битві з ворогом стоїть
Увесь народ від Сяну і до Дону!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2022
Бомбили Київ третій день,
В книжках історії було вже,
Як Україну за мішень,
Обрало курвисько вороже
Бомбили Київ третій день,
І на спасіння це не схоже,
Та острів слав той корабель,
Куди іти зовсім не гоже
Бомбили Київ третій день,
Гули сирени Боже-Боже,
В метро народжуєм дітей,
Ми неодмінно переможем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2022
Так, буде шторм! хоч зараз і затишшя
І тридцять шостий раз я йду у рейд,
Розбитий вщент лежить німий Всевишній,
Мовчить. Мовчить.
...благає про апгрейд...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021
так-так ти маленька і тобі лише вісім,
ти тільки берешся вивчати цей світ,
тобі все цікаво - комети барвисті,
казкові легенди зіркових орбіт
яка ж ти хоробра! тож будь астронавтом,
вдягай у політ свій космічний скафандр,
ти крихітний будеш у Всесвіті атом,
та Всесвіт у сердці буде твій капітан!
і ось ти доросла, маєш трохи за двадцять,
кометою мчиш до далеких зірок,
і сотні галактик кружляючи в танці
з захопленням вчать ваш космічний зв'язок
тож я твою руку тримаю міцніше,
бо стрімко летітиме твій зореліт,
а з сяйвом зірок цей політ яскравіший,
хвостами комет розфарбуєш весь світ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2020
Я йшов у тур, проплив Ла-Манш,
Шукавши, де зловлю,
О, де ж ті шанси, на снів сеанси,
кого люблю?
О, ця дуель, а проти сам я!
Плачу́ і сплю!
Зібрав всі сили в сни, зібрав монети,
І в море без жалю..
Та..
Я тут створив епізод,
Де камінь хвилю поб'є,
Та не буде мені нагород,
Як море все зіпсує,
І цим охочиший я до пригод,
хай усе воно в мить відбере
Але..
є всі шанси мати у нотах-
це життя своє!
Життя, як тир, життя, мов вир
крутило, не згублю,
Свого балансу й усіх авансів,
Монети зароблю.
Качає-б'є і досі сам я,
Нема до себе жалю,
В кишенях пусто, кружляють фурії вже,
а я дурний терплю.
Та..
Я бачу новий щабель,
Чи буде потім пряма?
І байдуже мені на дуелі,
Де стоятиму я між двома!
І чи щезне світло з тунелю?
І чи буде світло з вікна?
Але..
Є всі шанси влупити у скелю,
Трісне все ж вона..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2020
Ти від мене заховалась,
Лиш на відстані руки,
В голові моїй зламались,
Закипіли всі думки..
Ти до мене притулилась
І на в шпиньки стала так!
Струмом ти мене пробила,
Поцілунком на устах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2020
я ответственен сам,
не считаю по дням
и когда расскажу эту шутку друзьям,
улыбаясь лучам
и внимая страстям,
как в лесу хорошо деревьям, не пням
да, ответственен сам,
так каким же я стал?
что плыву по течению жизни морям
да, есть грязь по ногтям
да, есть в нервах накал
но это ещё не факап, не провал
я тогда не упал,
ну, в тот миг не упал,
а когда всё ж упал, то поднялся и встал
я взревел, я расстроен, но я не пропал,
ведь я встал, но не сам,
благодарен друзьям!
благодарен судьбе и её областям
вере, храбрости, юмору и костям
крепким лапам с когтями
да, острым когтям
я взберусь по уступам и хищным краям,
а сорвусь если, падать буду не зря
и на дне, как лежать буду, буду не сам
будут горы лежать со мной, небеса
будут камни большие и чья-то Рука
проплывать будет мною сухая река
и как мир бы не был со мною жесток
я на дне лежу сам, но не одинок
не пускаю я горы за мой горизонт,
грозовой перевал- это точно не фронт,
я лежу и спокойно держу небосвод,
звёзды падают сами за мой шиворот-Вот!
сколько их налетело? ты просто смотри
жгут меня и пекут и всю спину сожгли
но лежу я доволен,
я счастлив сейчас
не смотря на то, что слёзы из глаз,
что лежу обесточен и не шевелюсь
но я счастлив, что часто тебе сейчас снюсь
я река, я огонь, я закат и восход
я молитва, улыбкой твоей, что живёт
я лежу хорошо и весело мне,
что держу в рюкзаке у себя на спине
эти горы и ночь, небо, звёзды на нем
я живой, я не сам,
сейчас будь моим днём
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864053
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.02.2020
иди ко мне под зонт,
ведь дождь декабрьский в деле,
промокнуть не в сезон,
успели
но позже выйдет солнце,
согреет, как в апреле
с зимой оно схлестнётся
еле..
и до весны отступит,
но захандрить не смеем
давай мне свои руки
-Теплее?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857431
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.12.2019
Ты детство провел в 90-х
Тогда уже умным ты был
Большой и добрый подросток
Грустил
Ты не подходишь под ГОСТы
Умеешь радость дарить
Желаю наслушаться тостов
Грустить
И вот он уже перекрёсток
Тридцатую видишь черту
Не видишь, прищурился просто?
Ты тут?
На лбу то не шрам, то морщина
Но взгляд глядит так остро́́
Ты перводекабрьский мужчина
Мой бро!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857405
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.12.2019
Спросоння крокуючи далі
Іду, дивлюсь, помічаю,
Що серце живе, а не з сталі
Хтось цього і не знає...
А жити ж то треба сьогодні
Знаючи те, що вже втратив
Почуття не вовки голодні
Ніколи вони і не зрадять
Та вогнем гріти дорожче
Усе, що в тебе лишилось
Любити серце так хоче,
А випадки? все це наснились...
Тож пам’ять вічно відкрита
Сонце душі обігріє,
Я завжди буду любити
І вчення твоє буду сіять …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2019
Шукай і пам’ятай:
Сьогодні, завтра, завжди
Попросять люди – дай!
І може, буде краще!
Кого любив, не загуби,
Бо новий день, то день,
Бо втратить легше, ніж знайти,
Знайти нових людей.
Диви, не захлеснися ти,
Припливом сил нових,
Іди і по життю веди
Поменше вчинків злих.
Породжуй добре у собі,
Хай гра віолончель,
Не знаю чому і коли,
Так каже новий день!
І крок дзвінкий твій відіб’є,
Німий, старий асфальт,
Усе у світі - це твоє,
То ти ділись, давай!
І вірю я, що скоро нас,
Це світло з під небес
Осяє. Й прийде добрий час,
Не просто так, не десь!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2019
Чую в скронях музику, гучно, яка грає,
Та мені байдуже, я вже спочиваю,
Що мені наснилось шоком серед ночі?
Потом умиваюсь. Відкриваю очі,
Чи все так не весело чи мені здалося
Десь: «… сушіть вже весла...» пливу серед ночі!
Що таке депресія, та якого біса?
Я бачив енергію вибігаю з лісу
Весь поблід, як крейда, може, як сметана
Не читав я Фрейда і читать не стану!
Серце наганяє і рахує силу,
Ви хотіли Раю? Ви мене просили?
Ні, не буду чути ваші таємниці,
Бо у часи скрути треба запізнитись,
Але як же робить динамо-машина?
Чути копит тупіт - буде скільки мила!
Все! Не хочу! Досить! Вуха затуляю,
Відвертаю носа, очі закриваю...
Сплю у сні - це дивно! Б’є у тім’я блискавка,
Пітьми вже не видно, бачу тільки висновки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2019
Ты посмотри вокруг,
Ты посмотри вокруг!
Ты не стоишь на месте,
Ведь оказалось вдруг,
Кто честен, тот не весел!
Но разве это труд-
Улыбку подарить?
Какой же твой маршрут,
Так как ты хочешь жить?
Ты посмотри, всмотрись,
Не думай о плохом!
Взбодрись, взберись, искрись,
Ведь цель теперь в другом
Так, в чем же?- спросишь ты
Лови момент, ликуй,
Ведь истины просты
Не паникуй, рискуй!
Цени, люби, играй,
Вбегая в свой апрель,
Пусть этот жизни драйв
Не будет, как кисель!
Так что согрей теплом
Своих ладоней счастье,
Ты не живи потом…
И целиком, не частью!
И целиком, не частью!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833694
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.04.2019
Мой друг, мой брат,
Ты не грусти, ведь это только 33!
И это лишь та часть пути,
Который должен был пройти
Мой друг, мой брат,
Так будь ты смел, ведь ты достаточно успел,
Но впереди еще моря
Не проплывай ты их зазря...
Мой брат, мой друг,
Дари и знай, ты горизонты открывай,
Не запирай их, а твори,
Живи, живи, живи, ЖИВИ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827837
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.03.2019
Рожденным быть зимой не просто
И дело не в тридца́ти трёх,
Когда хватаешься за звёзды,
Ведь вышел ростом вот загвоздка-
Добраться до отметки смог!
И вот я в «восемсят шестом»
Мой год, мой день и мой январь
Я счастлив с мамой и отцом
В коляске в шарфе шерстяном
Учу свой первый календарь
Рождён зимой, хватаю снег
И набиваю им карманы,
Так может только человек,
Далек, который от аптек,
Счастливый, может, только самый!
Так вот я здесь и я зима
Рожден я ночью, может страшной,
Я благодарен тебе мам,
На мысли я себя поймал,
Что как же ты была отважна!
И что в итоге? Тридцать три!
И компромиссов нет ни грамма,
Я в этой жизни алгоритм
Считаю, мерю январи,
Иду вперёд, иду упрямо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822596
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.01.2019
Декабрьский дождь тебя не прёт
Тебе хотелся снег,
А так зима по лбу течёт
И мочит тёплый мех.
И нонсенс-зонт в декабрьский день
Не хочешь с собой брать,
А забираешь лишь мигрень,
Зовущую в кровать
Декабрьский день декабрьский дождь
Он бьет тебя в лицо,
Но ты в зиме такой слывешь
Отчайнным храбрецом
Ты видишь дождь, и он всё льёт
Так, где же твой ковчег?
Давно он заперт, лета ждёт
Тебе хотелся снег!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818919
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.12.2018
Все відбувається сміливо
Та й вельми швидко, час стрімкий,
Його зловити неможливо,
Ще важче встигнути за ним.
Та ми помітно робим кроки,
Вони широкі, та прості,
Ловлю твої я погляд, дотик,
Я розчиняюсь у тобі.
Все відбувається миттєво,
Але життя цікаве в цім,
Та ти зі мною й це суттєво,
Й твоя рука в моїй руці!
І я бадьорий своїм літом,
Яскраві промені в очах
Пульсують, їх вдалось схопити
Тобі…вже на моїх плечах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2018
Я притис свої колінця ближче до грудей,
Сів в куточку і заплакав
від таких речей
Я люблю усіх тваринок на своїх очах,
Та поперед горла квакав
цей тваринний жах
Я кричав спочатку сильно, сильно досхочу
Я в штанці свої напудив,
ось тепер мовчу
Я рахуючи мурашок в себе на спині,
Геть забув про свої груди,
що лічили дні
Я забув про своє серце-перфоратор Бош,
Бідне серце так гарчало,
як асфальт у дощ
Я даремно сперечався, що я не боюсь
І кричав, що страху мало
з ним тепер я б’юсь
Це не добре буть великим, дядьком - ссикуном
Я відкинув дивну моду
обернувсь кругом
І подумавши завзято про прожитий час,
Бомбочкою стрибнув в воду:
Тю! Водичка клас!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760810
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 17.11.2017
Щоб не сталося пізно вночі,
Яка б тінь не відсунула штори,
Ти не бійся і не кричи,
Закрий очі і думай про зорі…
Притулися до мене щільніш,
Не трусись, засинай я тут поруч,
Заховайся під ковдру й заснеш…
Ми з тобою у снах поговорим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2017
Багато людей пішло від нас за цей час,
Багато людей втекло,
Скільки із них не знайшло протигаз,
Й задихнулися свіжим дном,
Тих всих очей, що слідкують народ,
Що засмоктують в хижу глиб,
Що просіюють сіль і відсіюють сорт
У морозності сивих зим
Тих, що йдуть в караван в лісосмугу пустель,
Щоб шукати живий пісок
Й загортають в смеркання новий різаний день
Зшитий ніби із сотень зірок!
Бути легшим за дим і зв’язатися в ціп
І словами залоскотать,
І побачити радість на дугах вздовж брів,
І про неї роками дбать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2017
Візьми трохи ночі
і відріж, як полотно,
я не знаю точно,
бо було дуже давно!
Не розсип ти зорі,
ріж не акуратно,
але ріж поволі,
ну! на що ти здатна?
Потім відламаєш
поворот у річки,
часу ти не згаєш,
Але що, то кличте!
Відіб’юсь луною,
у гірських долинах,
не іди за мною,
бо загубиш сили!
А любов загубиш,
буде неприємно,
ти ж бо когось любиш,
ну, скажи відверто?
Не соромся, зоре,
швидко зізнавайся,
ой! моє ти горе,
ну, гаразд, тримайся!
Віднесу до нього,
чом же я не вітер,
він рубає дрова,
з лоба піт не витер…
Ти йому поможеш -
поцілуй у губи,
полечу я, може,
отуди, а куди?
Не забудь ти зорі,
вчора їх трусили,
бо - це діти долі,
що тобі вгодили.
Що знайшли дорогу
таку чудернацьку,
де нема нічого,
окрім твого щастя…
я тобі дарую
сонце, квіти різні,
я тебе цілую
через ночі пізні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2017
Весняно калатало серце
І забувало тяжкий біль
Можливо все колись минеться
І легко буде звідусіль
Можливо. Все іде на краще
Легенький дотик вітерця
А все що було, було нащо?
Та й не згадаєш до кінця
Весняно на душі і легко
Хоча вже осінь за вікном
Та й випливати на поверхню
Самому легше ніж гуртом
Початок. Є й тому причина
А золотава осінь хай
Вона приємна і щаслива
Як ми колись були…Це знай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2017
Я хотів відчути, те, що відчуваєш,
Я хотів забрати в тебе, що твоє
Ти тепер це просто, лиш у сні уявиш,
Те, чого не було і отак вже є...
Може, все це, наче, має просто бути,
Може й зрозумію це колись я сам,
Та ти це відчула, це вже не забути
І один на двох нам, цей дістався шрам
Він пішов в підлогу і розм’якнув кров’ю,
І мені так шкода, кров-це не вода,
Він один - нас двоє; не скріпив любов’ю
Ще сильніш, ще дужче нас він не з’єднав!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742918
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2017
И все касается меня
И нету оправданья мне,
Но есть предлог, себя виня
Я наблюдаю в стороне
Сжимаю руки в кулаки,
Я медленно себя кляну,
Я разрываюсь на куски,
Как я могу, как я могу?
Терять тебя не знать зачем,
Забыть о нас и страсти мало,
Я отдаю тебе ключи,
Но легче, неужели, стало?
И все касается тебя,
Родной твой взгляд и твоя тень,
Я вырываю нас хрипя
И по-живому тушу день
Ведь был вопрос и есть предлог,
Он целовал двоих в засос,
Что между нами было? Бог,
А может чёрт рисует мост?
Как это всё касалось нас,
Объятья горячей огня,
В друг друге мягко растворясь,
Непросто отпускать любя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741558
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.07.2017
Закриваюсь ковдрою
Умиваюсь мокрою
Тебе бачу босою
Примарною відносною
Прокидаюсь холодно
Умиваюсь:’’Морда, ну!!!!”
Виглядаю молодо
А очам то все одно
Тож накриюсь хвилею
Просто на дозвіллі я
І в тумані милями
Полечу над мріями
Один раз ще спробую
Відійду до спокою
Я частину сотую
Вічності відстьобую
Так кампютєр весело
Я мале дурбецало
День і ніч я пєцаю
І усіх загєцаю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740997
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 07.07.2017
Не встояв би ти на колінах
Покірно жити, берегти
Всю честь свою, у лати зшиту
Попадали б із рук щити
Ти б рвався в бій і у пилюці
Побачив би мільйони втеч
І з Богом був би разом в злуці
Витягуючи з піхов меч!
І заглядав би смерті в вічі,
І бився б з нею бік-у-бік
Боялась би вона утечі,
Повітря б різав чоловік
Ти воїн думки, за ідею
Боровся не останній раз,
А я ж не в силах, і не смію,
Казать про переможний час...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737474
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.06.2017
Завірюха реве, як злий дідуган
Другу добу не вщухає,
А снігу мете курган і курган
І нема їй триклятій кінця і краю
Танцює великим білим вогнем,
Глушить мотори і гасить фари,
Аеродрому не видно і днем,
А що казати про будівлі й ангари
В маленькій кімнаті в синьом димі
Другу добу не спить радист,
Він ловить, він чує тріщання і свист
Чекають усі - живий так чи ні?
Радист показує: ”Поки що так,”
Та біль йому не дає розпрямиться,
А він ще жартує: - Що ось біда,
Ніяка ліва моя сторона,
Скоріше за все перелом ключиці
Десь там буран ні вогню, ні зірок
Над місцем аварії літака,
А сніг замітає випадку крок
І льотчика, в снігу, який замерза
Шукають трактори день і ніч,
Але тільки даремно, до сліз аж прикро
І як тут знайти, людина не річ
Руки в метрі від фари не видно
А він розуміє і вже не чека
Лежить у ямі, як в домовині
Трактор, навіть, якщо і шука,
То все одно у двох кроках проїде
Зараз кожна дарма операція
І все ж таки чутно його життя,
Чутно його портативну рацію,
Дивом якимось вона там ціла
Встати та біль обпалює бік,
Повен сапіг теплої крові,
Вона зразу холоне й змерзається в лід
Й не видно уже ні страху, ні болі
Що перебито, як зрозуміть
Та тільки ніяк не ворухнутись
Ось і закінчено шлях твій, мабуть,
А десь дружина, друзі і діти
Десь там кімната - світло, тепло
Не треба! В очах зразу темніє
Снігом, мабуть, на метр замело,
Тіло потроху деревеніє
А в рації раптом звучать слова:
-Алло! Ти чуєш?! Тримайся, друзяко,
Обертом чорним йде голова
-Алло! Тримайся, треба піднятись
-Мужайся, - та хто він, не боягуз
В яких бував сам халепах грізних
- Спасибі, тебе зрозумів, я ще поки держусь
А собі додає:- Я дуже боюсь,
Що буде, здається, вже надто пізно
Зовсім важка уже голова
Кінчаються в рації батареї
Їх вистачить хвилин десятка на два
Замерзлі вже руки, спина німіє
- Алло! - це здається, що генерал,
- Тримайся, синку, тебе знайдуть, відкопають,
Якось дивно слова, як метал
Б’ються, дзвенять, як гарний кристал,
А в мозок остиглий вже не влітають
Щоб стати найщасливішим на землі,
Як мало все ж таки необхідно:
Замерзнув зовсім, опинитись в теплі,
Де добре є слово, чай на столі,
Горілки ковток і затяжка диму
Знову в рації тиші шарудіння
Потім крізь завірюхи завий
-Алло! Зараз почуєш голос дружини
Ти приготуйся, очі розкрий
З хвилину хвилі гудіння полюс
Якісь там тріщання, пищання, визги
І раптом дружини рідненький голос
До болі знайомий, до жаху близький
- Не знаю, що робити і що сказати
Любий, ти і сам, мабуть, добре знаєш,
Що, навіть, якщо зовсім замерзаєш
Треба втриматись і піднятись
Люба, коханая, дорога,
Ну як пояснити в кінці кінців,
Що він не навмисно тут помирає,
Що біль, навіть, трохи дихнуть заважає
І правді уже не хватає слів
- Послухай синоптики передали,
Буран скінчиться через добу
Протримайся, так? – На жаль, але ні…
- Як ні! Та я ж без тебе помру!..
На жаль, все тихше звучать слова
Розв’язка ось вона, як не прикро,
Живе, ще тільки лиш голова,
А тіло остиглая деревинка
- Ти чуєш, ти чуєш, - голос кричить;
- Тримайся, встань но, на ноги зійди
Адже ти ще живеш? Адже ти?.. не мовчи…
Ну є хоча б шанс?...
- На жаль, але ні…
Ні звуку, мовчання, мабуть, таки плаче,
Як важко останній привіт послати
І раптом: - Як так, я повинна сказати,
Голос різкий, неможливо впізнати
Дивно! І що це воно може значить…
- Повір, мені важко тобі говорити,
Ще б вчора від страху усе я сховала,
Та як ти сказав, що тобі не дожити,
То краще, щоб потім себе не винити
Я знатиму, що усе тобі розказала
- Так знай, я паскудна дружина
Я ось уже рік, як мерзенно брешу
Я ось уже рік, як тобі не покірна
І рік, як іншого дуже люблю
- Ось так увесь час цей тобі я брехала,
Але це від страху, а не зі зла
- Скажи ім’я, - Вона промовчала,
Потім ударом ім’я сказала,
Кращого друга його назвала
Потім додала так не квапливо:
- Ми летимо на південь на днях,
Тут важко було б нам жити щасливо,
Можливо, усе це не дуже красиво,
Але друг твій не зовсім безсовісний, так?
Він просто не зміг, не зміг як і я
Витримати, зіткнувшись з твоїми очима
За сина не бійся, він любить вітчима,
Тепер усе заново: сім’я і життя
Пробач, не вчасно усі ці слова,
Та більше не будуть сльози солоні.
Він слухає мовчки, горить голова
І щось таки молотом стукає в скроні
- Як прикро тобі ніяк помогти,
Доля уже сховала мій плач,
Прощавай, пробач, тебе не знайти,
За підлість і радість мою пробач
Півроку пройшло, чи може хвилина
І рація шумить все тихіше й тихіше,
Все далі і далі син і дружина,
Лиш серце стучить сильніше й сильніше
Воно виривається, чутно ниття,
Воно горить землею і небом,
Воно розривається на шмаття,
Важити пізно та вже і не треба
Образа хвилею ллється в кров,
Перед очима один лиш туман,
Де дружба на світі, де зрада й любов,
Немає їх, вітер свистить і гупає знов,
Немає їх, підлість усе і обман
Йому у снігах судилось вмирати,
Як пес дубіти під крик завії,
Щоб пляшку на півдні могли відкривати
Зрадника два, там на дозвіллі
Вони зовсім затиранять малого…
І будуть старатися до кінця,
Щоб вбити у голову ім’я чужого
І вирвати з пам’яті батька ім’я
І все ж таки світла надія дана,
Душі трьохлітнього пацана,
Син чує гул літаків і чекає,
А батько не прийде, бо замерза
Серце стучить, б’є сильно в скроні,
Спущено, немовби курок нагану,
Від ніжності, лютості і туги
І все ж таки рано здаватись, рано!!!
Гей сили! Де взяти вас трохи мирно,
Та тут на карту не життя, а честь.
Диво! Звідки взяти його те диво,
Так хай же, вважайте, що воно єсть!
Треба любою ціною піднятись
І всім єством спрямуватись вперед,
Грудьми від цієї землі відірватись,
Як той літак, що не хоче здаватись,
А збитий, знову іде на злет
Жбурляє буран крижаную сіль,
Та тіло горить, наче в літнюю спеку
Багряніє лють і чорнішає біль,
Вони піджимають серце-ракету
Далеко, крізь дику цю карусель
Очі сина, що батька чекають,
Вони більші за хуртовини шрапнель,
Вони як компас його направляють
Не вийде! Не правда, не пропаду!
Живий він, рухається, повзе,
Встає, гойдається на ходу,
Падає знову і знову встає
В полудень зачах і здавсь буран,
Замовк і розбився в секунду на шмаття,
Замовк залишивши снігу курган
І випустив сонце з білої пащі
Він зник в передчутті швидкої весни,
Залишивши після нічної операції,
На чорних кущах лиш жмутки сивини,
Як білі прапори капітуляції
Іде на бриючім вертоліт
Ламаючи безмовність тиші,
Ще поворот, знову на зліт
І ось темна точка серед білизни
Скоріше, від реву земля тряслась,
Скоріше, що там, звір, чоловік
Точка, хитнулась, впала, знялась
І знову впала в глибокий сніг
Все ближче, все нижче, досить, стоп!
Рівно та плавно ревуть машини,
Без драбини, в замет, рятувальників взвод
І жінка кинулась із кабіни
До чоловіка прилила: -Живий!
Я знала, все буде так не інакше
І шию лагідно охопив,
Щось шепотіла сміючись і плачучи
Тряслась, цілувала, як уві сні
Замерзлі руки, обличчя, губи,
А він ледь чутно, важко, крізь зуби
- Не смій… Ти ж сама сказала мені…
- Мовчи, не треба, усе маячня
Якою ж міркою мене ти помірив,
Як міг ти вірити, усе це дурня
Хоча, яке щастя, що ти все ж повірив
- Я знала, я знала характер твій,
Все падало, мерло до чорної болі,
Потрібен був шанс, останній, любий,
А ненависть може горіти навіть сильніше любові…
І ось я кажу, а сама трясусь
Граюсь, витягаючи з себе слівця
І все я боюсь, що зараз зірвусь,
Щось крикну не витримав до кінця
Пробач за образу, коханий мій,
Я за погляд твій все одразу віддам,
Заради тебе піду, ти хоч стій,
До чорта, у саме пекло сама
Й були такими очі її,
Очі любили, що сумували,
Очі рідні були, свої,
Він подивився й вони все сказали
І майже замерзлий піднявся ввись,
Він став найщасливішим на планеті,
Ненависть хоч і сильна колись,
Але не сильніша все ж річ на світі*
* - коли я вперше прочитав цей твір, він викликав у мене неймовірно сильні емоції. А кульмінація просто перехопила дихання. Я намагався перекласти цей вірш великого радянського поета-гуманіста Едуарда Асадова і зберегти цей накал пристрасті в кінці. Не претендую на лаври перекладача, але на Ваш розсуд пропоную вам такий вже і мені близький твір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2017
Іди геть сонячний день,
Ідіть геть, яснії зорі!
Піду й я сяду у тінь,
Посміхнусь й покручусь у просторі
Пошукаю й когось, то знайду
Обернусь і почну дивувати,
А шукатиму тільки тому,
Що тебе мені треба шукати
“Яке місце для себе зайняв?”
Запитаєш, та можеш різкіше,
Та коли ж я зірки виганяв
Одну зірку для тебе залишив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732880
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2017
З барлоги лихої, страшної,
Що світ у неї упав,
Дивилися очі весною
І плачучи добротою,
Ловили роззявлених гав
Вони сумували великі,
Гадали ”… та ми не страшні”
Чому ж ті душевні каліки,
Бажаючи щастя до віку,
Не бачать моєї весни?
А люди гнітили ті очі,
Винили в проблемах своїх,
І кликали в поміч охочих,
Усіх «небайдужих» хто хоче
Гострити палю для них
Боролися очі, гарчали
Майже всю кров віддали,
Та якось зимою зачахли,
Паленим в повітрі запахло
І очі здалися сумні
Вони відступили, забились
У найпотаємніший кут
І останній раз ще завили,
Запили, заїли, вкусили
І сонцю віддали дух
Ой, що розійшлося по світі!
Байдужість людська утекла,
Куди ж усю злість ту подіти,
На кого її напустити,
Щоб знову набратися зла?
А очі вже з неба дивились,
Й лилися сльозами дощем
І в хмари, як в стіни побились,
І в Бога на землю просились,
Щоб з ніччю боровся вже день
Вони хотіли світитись,
Вмикати душі ліхтарі,
Вони не хотіли вже битись,
Вони хотіли миритись
І бачити мир на землі
Бідні наївні хороші,
Що нам з вашОї́ журби
Очі великі, тривожні,
Що у людей всіх так схожі
Не бачать своєї вини…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2017
Для кого я живу у світі
Купуючи любов?
Як той рибалка тягну в сіті
Скромний свій улов!
Мене багато хто не бачив
За океани за моря
Та це не значить, що незрячі
Не чують пісні солов’я
Лунала била в струни грізно
Рятуючи Любов,
А хтось вночі вже дуже пізно
Шукав чуже добро
Кидав в дірки, що у кишенях
Відбиття луни
Країв великі гори-жмені
І зорянисті сни
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2017
Розів’ється на вітрі її волосся ніжно
На пагорбі на хитрім, на сонці і ще вище
І сходинки до неба розстеле під ногами,
Те золоте із меду, що пронеслось роками
Вона одна всміхнеться, подивиться у обрій
Та раптом озирнеться, охоче, але вкотре?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2017
за подихом подих
очі зір до зору
в емоціях нових
тонемо з тобою
за дотиком дотик
поцілунок-марево
у відчуттях повних
граємось уявою
ніжністю вкриваємось
так по тілу гаряче
разом ми кохаємось
тільки ми це бачимо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720643
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.02.2017
в епіцентрі подій
знову двоє людей
не потрібен водій
щоб подітись ніде
щоб кудись утекти
і сховатись одним
треба світ віднайти
й подружитися з ним
поцілунок пече
і горить на устах
і рука за плече
обійняла у такт
і у небі зірки
наче купа ідей
цілий світ віднайшли
тільки двоє людей
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720019
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.02.2017
Мені б хотілося почути, як ти шепочеш
…про любов
мені на вухо. Трохи скутий, та і не звиклий
до розмов -
інтимного такого плану
та ти ще більше розпалилась
гарячі подих і слова,
ти навіть трохи розізлилась,
як я відчув, що голова
моя, на місце вже не стане!
мені дивитися несила,
як топиш ти вже серця лід,
як міцно ти заполонила
мій крихітний, нікчемний світ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720018
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.02.2017
Як й коли я дивувавсь?
Як й навіщо жив?
Я роззявив рот для гав
Просто їх ловив
Світом своїм дорожив
Там багато місць
По яких ще не ходив
І не бачив лиць…
Заховавши я шукав,
Сильно я ревів,
Де шукати я не знав,
Де все положив!
Бравши твої почуття,
Я багато їх -
Відпускав без вороття
По шляхах моїх
І губивши… не знайшов!
Кращого нема…
А тобі віддавши кров,
Знав, що все дарма…
Не залиш мене одним,
Не змикай же брам,
По шляхам тобі чужим,
Не ходив я сам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2017
и взгляд, как будто током вбил
меня на месте, я застыл...
улыбка, что сводила дух
и сердца учащенный стук
я как во сне...
твои глаза в моих глазах
и мне неведом сейчас страх!
ты-вспышка, ярче нет огня,
я в трансе, просто от тебя
кружится мне
и слепит солнце в волосах
твоя рука в моих руках
я очарован, сердца бит
стучится, бьет и я убит
горю в огне
и будоражат жизнь мечты
я не боюсь, есть я и ты,
и сладка так мечта о нас,
и сила, что её создаст
всего важней...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718760
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.02.2017
Я улыбаюсь тебе, а в глазах грусть,
Счастье кусается, да? Ну и пусть...
И забот, как дорог кутерьма,
Видит Бог он помог бы, на раз-два!
Планы, цели мои и мечты,
Улетели куда-то они, все ушли...
И ловил бы их всех и в ладонь,
Недописанный стих - смех, всё в огонь!
Все с прищуром теперь, всё с пинком,
Указатель на дверь, а потом?
Улыбаешься ведь, ну и пусть,
Да обиды и нет, только грусть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718552
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.02.2017
Листок кленовий падав в ноги
Летів співав, чи може нив
Ним так прикрашені дороги
Тобі подобається він?
Сухий і мокрий, пожовтілий
Красивий осені він звук
Літає, шепче, та безсило
Він падає тобі до рук!
І під осіннім простирадлом
Де вітер – дощ і пил жбурля
Мені так затишно, бо завтра
Я знаю, тепла є зима
А ти так просто і відкрито
Тобі цей притаманний шарм
Прошепотіла: ” Cкоро літо!”
І в жовтні було літо нам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2016
Я ніби запірнув у мову
Отих чуток і звуків мов би
Купаючись зустрів і мовив
Чудні гу-гу я запірнув!!!
Зустрів я світ новий і дивний
Ото що внутрішнім він зветься
І поспішу туди напевно
Як думка, що летить несеться
І буду раз в житті я впевненим
У відчуттях малих…Замріяним…
Вони не будуть полоненими
Світ-баобаб для них не зрізаний
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2016
Усі слова, що я пишу,
Коли тебе чекаю
Ідуть із серця, не брешу,
Бо я тебе кохаю!
Усе це просто і чомусь
В прозорості емоцій
Від діда-прадіда взялось,
Тобі дарую сонце!
І слово чесне головне,
Яке із уст злітає
Веселе, добре, не сумне
Я Так Тебе Кохаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2016
М'язи зривати мені не звикати,
Зір на тобі чарівній залишати,
Тебе добиватись - себе добивати!
Що з цього мати? Куди поспішати?
Мене твій образ знову переслідує,
У сні струнка, мов лінія ця гра
І на питання знаю відповідь, коли запитую...
Навіщо це мені потрібно і яка ціна?
І все по нотам, але дивно так складається,
Твій погляд ясний, котрий розуміє все
Ти поряд близько, та мене ти не торкаєшся
Я простягнути руку хочу і схопити цей...
Твій ледь помітний погляд, порух рук
Не можу! Хочу, дуже хочу! Знаєш?
І знову погляд, і, нарешті, дотик, звук
Твій подих на плечі моїм, як засинаю...
У мозку йде моїм реакція сполук!
Які змішати я не в змозі зовсім. Давить!
Це давить в скроні, тупотить у пульс
На тому боці ти, мене тепер цікавить,
Як перейти до тебе! Де місток дивлюсь!
Я злюсь, його я не знаходжу і не бачу,
А поміж нами вогняна, стрімка вода,
Яка знесе мене і голову я втрачу
Хоч втратив я її і зовсім не шкода
Несе мене потік, я все йому пробачу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2016
Ми живемо у грі
І для шахів все просто
Ми, лише, пішаки
Чорно-білих сполук,
Я тобі - ти мені
На якому обоє ми боці?
Захищаємо свій,
Чи чекаємо лагідних рук?
А, можливо, давно лежимо бік-у-бік у коробці?
Ми лише пішаки,
Рівно йдем і далеко не бачим,
Як з гармати м'ясце,
Тільки шори у нас, не в коня!
Він ірже під гамбіт,
А ми знаєм, що значить,
Ця захоплива гра,
Де немає ні краю й кінця!
Нам розказують так,
Що пробитися все ж таки можна,
І у партії кожній,
Має бути такий,
Що ти цінний пішак,
Ні на кого зовсім не схожий,
Як займеш аванпост
Різких рухів уже не роби!
І звільняється простір
Для хитрого ходу
Так, вже бліцу не буде,
Але справжня ця гра!
Хто не вийшовши зростом
Підпадає під розстріл
Все заради мети
Монохромного полотна...
Комбінація є!
І король на колінах,
А як інший святкує!
Все скінчилось без слів
Перемога? Невже?!
Ми живЕмо у змінах,
Пішаки не сумують
До коробки кладуть королів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673920
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.06.2016
Іди геть сонячний день
Ідіть геть, яснії зорі
Піду й я сяду у тінь
Посміхнусь й покручусь у просторі
Пошукаю й когось, то знайду
Обернусь і почну дивувати,
А шукатиму тільки тому,
Що тебе мені треба шукати
“Яке місце для себе зайняв? ”
Скажеш ти, і мене вже облишиш,
А коли ж я зірки виганяв
Одну зірку для тебе залишив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2016
Відчуваю - падаю я у дно очей,
Як банально зламано світ моїх речей!
Ти мене засмоктуєш в глибину життя
Там ростимуть крокуси, дивні, як і я
Зореліт нестиметься через вир подій,
В вікнах море сиплеться-ти йому радій!
Разом ми відчуємо невловиму мить,
Космос поцілуємо, що внизу висить
І назад нампомацьки у хвостах комет,
Донесем до сонечка свій земний ПРЄВЕД!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2016
Закручу хмільне сяйво у сонце
Заверчу легке море у сни
Світло ранку прийде пурпурове
І насипле перлини роси
У долоні зірок не спіймаю
Полечу по космічним шляхам
Мене думка кудись направляє
І веде по великим казкам
Як знайти все оте невідоме
Відчиняючи небо землі
Ледь спіймати вухом ту мову
У майбутньому чистому сні
Знаю я лиш одне нетерпляче
Круговертю ламаючи біль
Хочу так я кохання побачить
Крізь тумани прозорих сузірь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2016
Ультрафіолетово
Я тягну білети ті
Ні фіга не знаючи
Наче уві сні
Інфрапочервоному
Сонце полюбовному
Те проміння маючи
Кидає мені
Крутопоренгенівськи
Наскрізь по-гомерівськи
Шурхотить у пазусі
В крихітній війні
Альфабетагумовій
Тепловій накуреній
У хвилястім казусі
На моїй руці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2016
Спасибі, Батьку, за любов,
Спасибі за терпіння,
За сильну золотисту кров
І за її проміння
Я дякую Тобі за все,
Все те, що Ти зробив,
Малого в світі ти мене
Любити світ навчив
Благослови сім’ю мою,
Бадьорості їм дай,
Щоб жили в рідному краю
Й любили рідний край
Дай віри нам до Тебе йти,
Дорогу покажи,
До істини любов знайти
І духом наділи
Отець Небесний, научи
Прощати ворогам,
Прийдешній день благослови,
Прощай Ти також нам!
Я дякую Тобі за Твій
Великий чистий дзвін
І квітку радості Ти грій,
І з нами будь. Амінь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2016
Пов’язавши на шию краватку-
Подвійним Віндзорським вузлом
Я зібрав у валізи манатки
Солідолом пішов, босяком, у дурдом!
Але там мене не сприйняли,
Там сказали: "тобі не до нас!"
Я не згодився зразу сначала,
Але й справді мені не до вас...
Мені купу ділов наробити ще треба
І спішу босяком, по асфальту вперед
Наступаю на бруд, на поранені стекла,
У їх жилах тече уже випитий мед
Я заскочив в кав’ярню із босими ногами,
Випив чаю змочивши його у цукровій канапці
Мої ніжки з дороги так пристойно воняли,
Та ніхто не сказав мені й слова,
Бо лиш я був у гарній, шовковій краватці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656368
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.04.2016
У моєму Квітні всі завжди привітні
Посміхаються своїм думкам
Всі такі тендітні у моєму Квітні
Не зірки дарують, а зіркам!!!
Подивися, Сонце, що побачиш
Нема сірого асфальту вдень
Ти подумай, Сонце, що це значить,
Бо нема огидного ніде
Ти розкрий завзяття
Своїм жовтим віттям
І постав у чергу всі дощі
Ти скажи їм, Браття,
Підбадьорте Квітня,
Бо його це квітень на душі
Ви, Брати, полийте
У серця дорогу
Опустіть для нього всі мости
Ви пилюку змийте,
Виженіть тривогу
Із його великої мети
Це мій Квітень вдарив
По недочуванням
Це мій Квітень б’ється, але з ким?
Є ще вперті стомлені вагання,
Але й Квітень стомлений, а з ним
Я…священна буква алфавіту
Я…егоїстична й лицемірна
Але й Я - підкорювачка світу
Сильна духом, та і серцем сильна
Я борюся з Квітнем своїм досі
І так хочу, щоб він переміг,
Бо звичайно я ж на його боці
Але б’юся захищаючи свій бік
О, великий Величезний Світе!
Ти все маєш силу і знання
Захищай мій Квітень,
І вивчай мій Квітень,
Бо його не знаю ще і я
У моєму Квітні всі такі, як діти
Довіряють кольоровим снам
Всі такі новітні у моєму Квітні
Все нове пускають по вітрам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2016
Коли я відійду у вічність
Побачу добре все на світі
І знов захочеться любити
І за життя смертельно битись
А ще зустріну її погляд
І він зупиниться на мить
Немов караючи за вірність
А потім далі побіжить
Як боляче у слід дивитись…
Стискаючи себе в кулак
Побачити всі фарби тіні
І йти назад за просто так
Відчув в собі весь спектр тіла
Пожежу вод, що йде по жилам
Здорового вогню насильно
Вкрапленого у мої крила
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016
Завалилась тінь від ліхтаря,
Ніжно так до пучок доторкнулась,
Це у сні, відчувши із даля,
Ти тихенько усміхнулась…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2016
На руці побач мільярди
Сотні тисячі мільйонів
Імпульсів, життів, азартів,
Що ганяють забобони
Руки чарівні, життєві
Найскладніші механізми
Роблять в різній все манері,
Як окремі організми
У добу стрімкого росту,
В поглинаючім хай-теку
Руки все до болі просто
Зроблять так, як наче й треба
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653370
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2016
Дорога потяглася вгору…
Все далі, вище, серпантин,
Не вистачало слів і зору,
Все охопити треба крил!
Та сили є, беру їх миттю
Від сонця, неба, гір, озер,
Я хочу йти, туди за вітром
Летіти, навіть, відтепер!
Не поспішати, не втікати,
Іти повільно по шляхам,
Повітрям все це запивати,
Турботи кинувши містам.
І те каміння, та пилюка
Зсипалась, що мені до ніг,
Не перепона, коли руки
Твої, ховались у моїх…
І я пірнувши в твої очі
Себе в їх глибині знайшов,
Знайшов себе, знайшов охоче
Пірнати хочу знов і знов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2016
я-вечер,
съем сейчас я свет,
но ночью не засну, о нет!
влюблюсь в мечту
и темнотой, как шторой я прикрою зной..
струится свет, но сердца бой, он не покакажеться игрой?
и утро!
Закушу я темнотой,
пустой,
а ночь останется мечтой!
ведь утро-я,
а ты мой свет?
з-за шторы выглянул и след
оставил на подушке!
Плед –
он сполз на пол, смеётся день…
я-день!
ты-ночь…
и от меня уж нечего…лишь вязкий мрак
и просто тень
ты-ночь…я день. тыночь, ядень…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652511
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.03.2016
ввімкнув я самобутність
і легкість відчуття
поглинуло мене
безмежне море
хотів я ясно чути
високі почуття
закинувши їх всі далеко в гори
в лице шумить мені
із моря хижий вітер
та тільки хижий він
в моїй лише душі
стирає він як в сні
вода змиває літери
писав що на на піску
лишилося воді
той вітер тихий бриз
для всіх мене навколо
ковтаючи його
щасливішим стають
не відчувать криз
не відчувають моря
з якого як з ключа
його так палко п'ють
і я б того жадав
закривши просто очі
не бачив і не чув
безмежну пустоту
руками б не хапав
зірок в висотах ночі
якби мої слова
лишались на піску
а їх завжди, як дар
бере з собою хвиля
так м'яко огортає
усі мої слова
вкладає на алтар
усі мої зусилля
спрямовані щоб все
забрала знов вода
і я тому лиш радий
і я ще більш радію
коли моє послання
як жертву з алтаря
без вад хапає хвиля
а я вже далі мрію
і всі мої вагання
змиває у моря
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2016
Ось в візку везуть його
Немічного інваліда
Ні,шановні, не "Кого?"
А старого просто діда..
Він війну пройшов ледь-ледь
Із шрапнеллю у ногах,
Він в окопі нюхав смерть
Й відчував метал в зубах,
Він, як щур з усіх комор
Крав, щоб щось було поїсти
Так, не добрий голод-мор
Що і здохнеш, а не свиснеш
Збудував тобі він міст,
Що із пекла починавсь
Він на окупантах злість
З автомата позривав
А тепер його життя,
Що й тоді купи за гріш,
Не позичають і гроша
І у серці гострий ніж…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2016
Не бояться пойти вперёд
Не бояться туда не успеть
Хоть под сердцем неистово жжёт
Не бояться это терпеть
Не бояться резко упасть
Не бояться начать всё с нуля
И не страшно будет застрять
Зная, всё что было - не зря
Не бояться карабкаться вверх
Побеждая свою высоту
Не бояться начать свой разбег
Обхватив руками мечту
И бороться ради неё
Побеждать ничего не боясь
Но в борьбе не забыть одного
Побояться себя потерять
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650234
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 09.03.2016
Задзвенів струмок в камінні,
Засміявся, мов малюк,
Він своїй дитячій силі,
Перетвориться, що в Прут
Буде гострим, наче лезо,
Розрізатиме каньйон,
Так нестримно і тверезо,
Та, поки що - це лиш сон!
Він, малий дзвінкий струмочок,
Лагідний, мов кошеня,
Та в якому, кожноночі,
Віддзеркалює вона…
Зірка-зіронька маленька,
Але вже така ясна!
Він чекає прихід ночі,
Та завжди сміється дню)
Веселиться так охоче,
Кожен день, як у раю
Та, лиш тільки зникне сонце,
Він прозоріше стає,
Щоб побачить, як в віконці,
Що його зоря зійде!
Така ніжна і яскрава
Й вже рятує від блукань,
Як місток, як переправа,
До нездійснених бажань!
Він тепер не поспішає,
Не як в лісі він летить.
Тільки вгору поглядає
Зірка, де його горить
Він, тепер, вже більш широкий,
Більше в нього є води,
Прохолодний і глибокий,
Та все дивиться туди,
У високе світле небо ,
Де його горить зоря
Заблукає, як хто-небудь
То не треба ліхтаря!
Зачарований він нею,
Та не бути разом їм,
Разом він лише з землею,
Пуди солі на двох з*їв,
А вона така тендітна,
В висоті горить ясна,
Така дальня й заповітна,
Але разом з тим близька!
Кожну ніч, він так страждає
Кожен день, реве як грім,
Він вже гори розсікає,
Він стрімкіший за Гольфстрім!
Він упертий, що й не свиснеш!
Повноводний і швидкий!
Його вже не перестрибнеш,
Він сильніший за стрибки!
Він сміється вже із човнів:
«Подавай, вже кораблі!»
Во́ди сильні, дуже повні,
Він далеко від землі…
Та чи став до зірки ближчим?
Так здається… в нього ж ллють!
З берега, тому хто кличе,
Відповіді не почуть!
Але й води стали темні,
Зірка вже не так блищить,
Намагання всі даремні,
Течію не зупинить
Розвернуть її не вдасться,
Щоб текла в зворотну путь,
Зрозумів він, що завчасно,
Він хотів усе збагнуть!
Він, тепер, не струмок дикий,
Не дзюрчить, мов старий шланг,
Він, тепер, міцний й великий,
Що йому позаздрив б Ганг!
Але зірка ж то, не ближче,
І вже в ньому купа їх,
Та вона за всіх них вища,
І яскравіша за всіх!
І тоді згадав він гори,
Народили, що на світ
Що зірки там, ближче моря,
У яке він зараз втік!
І до неї був найближчим
Бив ключем, не під замком,
Коли ще малим і нижчим,
У горах дзвенів струмком…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2016
Як скрутитись пружинкою?
Як скрутитись?
Як зігрітись дитиною?
Як зігрітись?
Ти скрутися калачиком
Ти скрутися і грійся
Не потрібні ні датчики,
ані сонячні зайчики
Ти за правду держися
Є слова, що лікуючи
Є багато словечок
Є слова, що руйнуючи
Ті слова недоречні
Від часів Кріпосничого,
Що було, то зосталось
Він не знав, що від Вічного
Реп’яхи відцурались
Як скрутитись пружинкою?
Як скрутитись?
Як зігрітись дитиною?
Як зігрітись?
Є червоне чорнило в нас
Воно в нас замість крові
Є і чорне чорнило в нас
Воно в нас замість долі
А кого налякаєш тим,
Що воно не від Бога,
Що було, то зостався дим
То уже не тривога
Що байдуже, то є, хай є
Нам важливі подарочки
Може, сніг нам на голову не впаде
Як не буде помарочки
Ідеальне життє - недоторкане
Ідеальне життє – не плямистоє
Як рушник, то є наше ісоткане
І в вогонь, то не наше, не чистеє
Похизуйся білизною нижньою
Покажи всім історію-матінку
Те бридке все і мізерне піснею
Оспівали й пишаємось в затінку
Як скрутитися так, щоб не бачити
Як скрутитися, щоб і не чути ,
А Тебе доженуть, щоб віддячити
Батьку нації незабутої
Ти пишайся і радуйся, Батечку,
Що з нулями Ви надруковані
Ось таку тобі шану віддячили
Всі сини твої ненароджені
І крутись і вертись, як захочеться
Що було – загуло, те забудеться,
Що писав, серед степу заточиться,
Але з нами, з такими не збудеться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648400
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2016
Напишу на жменьку
маленьку гарненьку
не слів ні фраз ні солі
а просто із пельки
пісчинки в пустельку
розкину обачно
куди не побачу
а просто й нізащо
потім запущу
у вірне серденько
оті самі фрази
що взяв собі в руку
тихесенько в жменьку
тихенько-тихенько
ніхто не почує
як я свою неньку
хорошу рідненьку
у сні її яснім
Добром зачарую
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2016
О́брази блукають
Рими не знаходять
Все її шукають
Та без діла ходять
Хоч би зупинились
Але ні, сміються
В голові мостились
Між собою б’ються
І гупають гучно
Тупотять ногами
А комусь незручно
Все одне те й саме
Образи майбутні
Будьте жалісливі
Не вставляйте пруття
У рядки щасливі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2016
Неможливо закрути в слова
Подихи і погляди стрімкі
Не намазати на хліб їх задарма,
Неможливо з’їсти їх як хліб
За стрілою, що несеться вдаль
У поля і у ліси сумні
Є прозорий, чистий, білий край,
Що вдивляється у тебе уві сні
І у краї тім, що веде пісок
Є секрет великий неземний
Та ось нитку ту, що трима замок
Ще ніхто і зрізать не зумів
Прочитати хитрий код і шифр,
Що як голки штрикають у бік
І у вірний ряд сотні тисяч цифр
Збудувать не можуть і повік
Кульки лускають, як добрий сильний грім
Ролики тікають хто куди,
Та з’являється у далині один
Й розкидає цифри у кутки
Й одним рухом відчиня замок,
Відкриває двері в невідомий світ,
До порога лиш маленький крок,
За порогом реактивний біг
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2016
Високо десь у пізнаннях людей
Крихітне щастячко йшло навмання
Йшло і туманило кольором день
Миттю росло і ломило життя
І лучезарними рухами слів
Ледь ворухнувши своїм язиком
Бац і ставало наявністю снів
Бум і хотілось ще більше підков
І защебнувшись малим бігунком
Хвіртку закривши на шпінгалєт
Щастя хотіло втекти аж бігом
Люди кричали: «Нє пустімо, нєт!»
І розривали його на шматки
Кожен хотів собі більший шматок
Мрію забравши у щастя рости
Лиш перетерли його у пісок
І спакувавши добро в чемодан
Взяло валізи в обидві руки
Маленьке щастя з ображених дам
Приклад брало і тікало... куди?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647083
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2016
Старець мудрий, бородатий
Сто віків йому було,
Любив байки сповідати
І збирав усе село
Гарний світлий літній вечір,
Зорі десь вгорі блищать
Усі люди злізли з печі
І до діда ночувать
Та це тільки так казалось,
Завтра свято - вихідний
Мало кому спать вдавалось,
Бо байкар був геть чудний
Ось і зараз посадивши
Навкруги веселий люд
Він почав байку неспішно
Про великий Божий суд!
Зачаровано дивились
В очі старцю сотні лиць,
Коли він казав - молились
А як треба - впали ниць
Дід був мудрий дуже-дуже
Вмів читать думки людей
Ти прийди - він допоможе
Не ховатись від тіней
І робив усім він добре
На шлях путній наставляв
Через сонце, ніч, природу
Душі людям рятував
А сьогодні, взяв героєм,
Свойого оповідання
Хлопця юного, він - Ноєм
Звав його і без вагання,
Як цеглинки поступово
Став життя його складати
З кожним роком знов і знову
Ной почав все більше знати...
З шаною вітавсь зі старшим,
Поважав свою країну,
З тисячі він вибрав кращу
І любив одну єдину
Піднімавсь на ноги важко
З працею весь час братався
А вночі, як дуже страшно
У сім’ї разом боявся
Мав в миті одне завдання
Людям помагать у світі
І усе своє старання
Передати хотів дітям
Ной жив праведно і чесно
Розмовляв із небом часто
У життя вкладав свій внесок
Знав, що робить він не марно
Та почав Ной помічати
Злісні погляди сусідів,
Стали в купи групуватись
Проти нього ворожбити
Заздрість й хитрість підкрадались
Під паркан будинку Ноя
Друзі Ноєві зазнались
Й відвернулись в неспокої
Бачили тепло гаряче
Їм цього тепла хотілось
Видумали план, а значить
Вкрасти - невелике діло!
Хоч і літо у розпалі
Всі дубіли й замерзали
Вогнище душі в тумані
А як вивести не знали
І як Ной не намагався
Вічний вогонь запалити
Люди скаржились й ламався
Той сірник, що мав горіти…
А одного ранку вставши,
Розбудивши всю родину
Ной почав уже як завжди,
Поратись і гнути спину
Тільки взявся до роботи,
Та відчув враз дотик неба
Зразу ж кинув всі турботи
І пішов на поклик степу
Задививсь у обрій дальній
В золоті свойого поля
Очі Ноєві печальні,
В серці тупотить тривога
Він відчув щось нехороше
Люди мають всі вмиватись
Ной почав розмову: «Боже,
Нащо ж всіх отак карати?»
Небо блискавки пустило,
Навкруги дув буйний вітер
«Я роблю все справедливо
Ти ж не слухай пустих літер,
Починай робити човен,
Бо відчув в тобі я вогонь,
А як прийде час я в дзвони
Сповіщу тебе про повінь!
Люди, кровні мої діти,
Балувані стали надто
Намагавсь ти запалити,
Але полум’я вже згасло!
Я усіх їх так очищу,
Ти нічого вже не вдієш,
Та країну я не знищу,
Просто бруд увесь я змию!
Ти іще скликай родину,
Розкажи їм все як треба
І збирай парну тварину,
Бо сказало так вам Небо!»
Насміхалися із Ноя
Та з чудного будівництва
«Старий дурень, ти що коїш
Залишив село і місто!
Хочеш жити в зоопарку?
Протікає в тебе стріха!
Внукам ти своїм, хоч змалку,
Не показував, що з’їхав»
Дід на все це посміхався,
Хоч в душі усе палало,
«Браття, я вже намагався,
Та тепло не врятувало»
Лаконічно відвернувся
Й почав далі майструвати.
Ніхто слів цих не послухав,
Не хотіли їх згадати!
Розлилося гучним сміхом
Свято по краям багатим,
Як то кажуть, перед лихом,
Весело усім рогатим!
Оковита, вино, сало
Усього добра в достатку,
Та чогось не вистачало,
Може, дружби, може, статку?
Радісна уже і п’яна
Уся людська сіра маса
Земля довго ще стогнала,
Бо залили її квасом!
Безтурботно одгуляли,
Та почули дзвін громистий,
Що це значить не дізнались,
Пішов дощик променистий!
Ной був вже давно готовий
І чекав на дзвони грому,
Корабель його геть повний
Вже виконував роль дому
Дякуючи синів силі,
Із усіх земель стодальніх
Дід зібрав по парі звірів
Мав для кожної по стайні
Бачив тисячні гуляння
В грудях боляче кололо,
Але тут почув послання
І пішов до човна-дому...
Зразу дощичок сліпенький
Капав розбудивши маси
Оросивши землю-неньку
Він побачив всі гримаси
Відчинились двері неба
Й вікна чорної безодні
Різав дощ, як гостре лезо
Тисячі людей на сотні!
Ніколи було сміятись,
Розуміння прийшло й лізло,
Треба якось рятуватись
Та було вже надто пізно...
Сорок днів і стільки ж ночей
Не вщухало небо грізне,
На землі вже ані точки
Злива зла і дуже слізна,
Лила води, поки вщухла
Сонце вийшло кольорове,
Ной відкрив віконце кругле
Й випустив в нього ворону!
Полетів у синій простір
Чорнокрилий птаха ворон
Не побачив жодних мостів
Без звісток повернувсь в човен...
Дуже довго Ной ще плавав
І відкрив ще раз віконце,
На горах якихсь застряг він
Й голуба пустив на сонце
Почекав він трохи птаха
Той повернувсь без нічого:
"Значить ще нам відпускати
Прийдеться цього малого!
Через тиждень, сонце зійде,
На світанку друга спроба,
Ми подивимось, що вийде
І що сповістить нам голуб!"
Випустили птаху знову
Й він приніс у дзьобі гілку,
Тиждень же іще потому
Не повернувсь і зовсім зникнув...
Час пройшов від перших крапель,
Все вже знов зазеленіло
«Треба сіяти й орати
Жито буде тут красиве!
А у ввечері, як темно,
Ми всі гуртом зберемося,
Біля вогнища, напевно,
Гарно, смачно наїмося!
Ми пройшли усе це разом,
Я в сім’ю свою полинув,
Дякуючи небу й часу
Маєм дружну ми родину!»
А на ранок через обрій,
Простяглась дзвінка веселка-
Це була угода добра
Між людиною і небом!
Так ось, діти, ви дізнались,
Треба бути чесним з небом,
Але вже по-перше, каюсь,
Треба бути чесним з себе!
Я вже трошки заморився,
Закриваю свої очі,
Хтось із вас чогось навчився?
Ну, гаразд, всім добро-ночі!
Мерехтів ще довго вогонь,
Люди вже пішли по хатам
Серця тупіт й тихий стогін
Ще хотілось пам’ятати!
Все тепло душі гаряче
Йде зсередини людини
І щоб це тепло побачить
Треба небагато сили!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646848
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 25.02.2016
У трансі танці
Навколо вогню
В повітря викидають руки,
Мене там немає…
я поруч стою
Дивуюсь, можливо, це глюки?
Та наче і ні;
можливо, що так
Яскраві, розмиті, відверті,
А я ніби скутий ціпами
простак
Стою і боюся померти.
А танці кружляють
І б’ють песимізм
Вони не соромляться люду,
Вони закликають
підходь і дивись,
Танцюй і будеш повсюди.
Вони позитивні
Іскрять джерелом,
Вони, наче промінь узимку,
Вони віддають назовні тепло,
Вони не соромляться сміху.
Та танці не я.
І я не вони.
Я просто займаю тут
простір,
Боюся, як мене побачать - коли
Танцюю. Подивляться скоса!
Розбий ланцюги -
Давай з нами у ритм,
Танцюй навколо багаття,
Та я забиваюсь,
я сірий, як дим,
невидимий я для завзяття.
А танці кружляють, як і раніш,
Будуючи літо навколо,
А палець у сторону танців,
як ніж
Зовсім їх не заколе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2016
На! Дивись, цілуй, бери
Ні на мить не відпускай
І в полоні диво-гри
До кінця напруг тримай
Ось – відчуй, злови, віддяч
Відкрий очі, придивись
І крізь темряву побач,
Що зі мною робиш ти…
Обійнявши зачекай
І мене в собі відчуй,
Нізащо не відпускай
На! Дивись, бери, цілуй…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646302
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.02.2016
Ось! Дивись на мене,
Я перед тобою
І кудись крокує
Мій відважний пульс…
Він забув про крени,
Загубив в покої,
Все забув, не чує
Й я чомусь не злюсь!
І пульсують ритми,
І будують драми,
І цвіте навколо,
Як прозорість, день
Ой! веселі ж діти -
Всі мої нірвани,
Їх солодке соло,
Наче карусель!
Вертить, крутить вперто,
Ось немов поволі,
А в наступні миті,
Сильно розжене,
В голові відверто
Каламутить зорі,
В лінію всі злиті,
З’єднані в одне.
Ось! Тобі всміхаюсь))
І хапаю подих…
На губах пече ще,
Поцілунок цей!
Чую, бачу, знаю…
Відчуваю дотик,
І злітаю вище,
Вище за людей…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2016
Звалив на плечі як завжди
Великий, важкий хрест
І понесеш його куди?
У землю забереш
Потреш потилицю тоді,
Що взявся задарма,
Важка робота у труді,
Нести чого нема!
Та є воно в душі твоїй,
Росте із кожним днем,
Гартує віру із подій,
Гартує в ритмі тем
Хрести душі, що почались
Не мучайте, як тест,
А знайте просто, що колись
Хтось вмер і за ваш хрест
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2016
Чорним чорним кольором
На асфальті матовому
Білим стрімким променем
Без сльози лежатиму
Збарабанить соромом
В голові лящатиме
Як зіткнуся з мороком
То дощем вкриватимусь
Віддзеркалюсь вороном
Пізнанням клюватиму
А колючим тереном
Голки всі збиратиму
І ростиму пагоном
Із асфальту м’ятого
Розпущуся заревом
Небо я оратиму
Пензелем і малярем
Мов із роду знатного
Розпишуся маревом
Долі фарбуватиму
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2016
Розбивши дух об закуток людський,
Відчувши всі поразки - гомін стих,
Нікому не потрібний й дуже злий,
Вернувся ти додому із доріг.
Побачив погляд, воював за що?
Перед очима всі пожежі злив,
А тут забуло тебе все давно,
Забуло, що колись і ти тут жив!
Це рідне місто, ти за нього гнав
Себе вперед і страху не боявсь,
Тебе тоді весь світ впізнав, вітав,
А рідний дім, притихлий, не зібравсь…
І чоловік, і батько, син, і брат,
Зібравшись вчотирьох в осінньому дворі,
Заплакали, а золотий медалей лад,
Залишився би краще у війні…
Зривав горлянку, гнив ти і вмирав
І друзів там сховавши на весні,
Тоді ти плакав, зараз, ти ридав,
Що не лишився все ж таки в війні…
Та тихий голос ззаду обійняв,
Відчувши руку в себе на плечі,
Ти озирнувсь і зразу не впізнав,
Ті очі мами: «Син, мовчи!..»
* 23 вересня-день визволення Полтави від нацистських загарбникків,
зараз покищо День Міста!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2016
Маленьке місто жило чисто:
Усе на місці, все гаразд,
Усе без галасу, без пісні,
А як без пісні, то й без назв.
І все однаково і дійсно,
Без метушні і без харизм,
І уві сні усі не різні,
І наяву усі як хмиз!
А як не добрі, то й не злісні,
А як не злісні, отже, лад
І сонячні яскраві бризки,
Не можуть розтопити вад.
Та й вад ніхто й не бачить – пізно,
Всі ”виросли” давно із них,
Та всі ж однакові не грізні,
Немає добрих, нема й злих!
Й благати розігрітись слізно,
Немає сенсу, сенс в житті,
А життя місту візьме й трісне,
Чимось важким по голові…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2016
Феномен щастя є завжди в серцях
І люди, що ідуть у простір долі
Напружуючи м’язи до кінця
Все борються і борються поволі
І стискуючи зуби від утрат
Та за роки, розвіявши всі сили,
Побачили, як рухаються влад
Всі їх роки ті, але в інших крилах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645578
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2016
І шалено закохавшись, в серці я відчую диво,
Що сильніш за вітер в морі, дмухає, який в вітрила,
Що безмежніш за це море і тендітніше за зорі,
Дуже ніжне, обережно, я його вкладу в долоні…
Я віддам йому гарячі – подих, дотик, серця кроки,
Щоб воно, лише яскраво відбивало мої роки,
І від цього іще більше мені сили надавало,
Захищатиму я диво, щоб воно, лише зростало!
Підніму вітрила в небо і зловлю у них я вітер,
Він наповнить їх як треба і без зайвих пишних літер
Я відчую як мій човен, порахує буйні хвилі,
Я серйозно зцуплю брови, я пройду безмежні милі,
Зорінтуюсь я по зорям, як й куди мені на південь,
Різатиму синє море, хоч воно і буде цілим
Круговерті, рифи, шторми, не заманять мене в пастку,
Все здолаю, я у нормі, потрясло, та не напрасно.
Весь солоний, мокрий наскрізь, але серце моє б’ється,
Я нічого не злякався і моя душа сміється,
Бо спішив я до кохання, а воно весь час зі мною,
В серці диво зігрівало, надавало сил до бою…
Бій я виграв сам з собою!
Я тебе побачив, власне, в видноколі сонце встало,
Вогник мій яскравий, ясний, моє серце запалало,
Усмішка моя святкова, сонячна, спішив до тебе,
Шлях мені світили новий - ясні зорі, чисте небо!
Закохала, ти чаруєш…
Бачив все це я очима,
Ось тримай, тобі дарую -
Своє щастя, своє диво!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2016
Я перетворююсь в нафту
Тектиму у жилах галактик
І будуть мене добувати
Вивчатимуть тисячі практик
Я перетворююсь в нафту
Тихенько не драматично
Та в гірко-солонім ландшафті
Не буду звичайно я вічним
Я перетворююсь в нафту
Із предком своїм я змішаюсь
В мені шукатимуть клади
Мене витягатимуть в радість
Мене обеліски зустрінуть
Ці вежі всесвітніх емоцій
З поверхнею час мій безцінний
Рубатимуть мене на порції
І першим я стану на швидкість
Відчую усмішки в дитинок
Вони пам’ятатимуть миті
Коли моє серце із ними
Бо я перевтілився в нафту
Бо я випадково змінився
І був би я мармеладом
Не так би на мене велися
Колись почуття що зі мною
Яскраві! мене зігрівали
Перетворилися в зброю
І нафти моєї не стало…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2016
Бачу несуться на мене зі швидкістю хижою
Акулячі щелепи бритвою гострою
Поворухнутись не можу прив’язаний ниткою
Й червоними плямами що плавають голими
Розум втопився. З галюцинаціями
Я подружився в минулу секунду
Кістки я бачу вони вже є зрячими
Мускули бачу вони ще напружені
Ось пронеслось і дитинство за миті
Родичі друзі мільйони знайомих
Перед очима в клубок один злиті
А далі нічого мільярд невідомих
Білі вбивці з інтересом розсталися
Ріжучи воду шукають нового мене
Я йду на дно…що від мене зосталося?
Тіні шматок і лише силует?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645116
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.02.2016
Любов - це вчинки,
А слова - це тільки спосіб для омани,
Любов невинна, а жива,
Емоції лиш роблять рани
Я хочу бути лиш добром
І бачити як ти радієш,
Овіяти тебе теплом
І знати те, про що ти мрієш
І показати, що люблю
Не просто так тебе кохаю,
Щоб бачили, що щось роблю
Для тебе, як про тебе дбаю
Любов – це вчинки,
Не слова. Любов – висока вежа в небо,
Любов – довіра не крива
Моя любов… лише до тебе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016
Я наснюсь тобі весною
Тим промінням що топить сніг
Я наснюсь тобі тою водою
Від якої прозорий сміх
Я наснюсь тобі смаком квітня
Що відчуєш п*янкий на губах
Запахом вишень плавно-тендітним
Від якого зриває дах
Я наснюся тобі на полі
У духмяних травах колосся
Вітер теплий плаває кролем
І лоскоче твоє волосся
Я наснюся тобі собою
Свіжим травнем по полю блукаю
Лежимо ми у ньому нас двоє
Я і ти більш нікого немає
Влітку я наснюся фонтаном
Що розбрискує колір навколо
Річкою й теплим дощем я стану
Криком чайки й звичайно морем
Я наснюся вереснем в лісі
І кленовим листком на дорозі
Чаєм теплим як дощ по карнизам
З горлом светром наснюся я в змозі
Ну а хочеш то я у зиму
Буду святом я буду сніг
Теплі руки я буду і ними
Доторкатись до щік твоїх
Я наснюсь тобі і зі мною
Посміхнешся ти нашій весні
Я наснюся тобі весною…
…твоя черга снитись мені)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016
Туман заплутався у віях
Молочно-білий він без меж
Засуджує за мої дії
Та і за мрії мабуть теж
І щось вигадує шепоче
Нечутно обгортає тінь
Яка піде за ним охоче
І я у тіні разом з ним
Туман без галасу сміється
Розповідає про об*єм
Що б*є не боляче як б*ється
Але як треба всіх поб*є
Туман нечутно завагався
Мені по тілу дощ пішов
І я хотів піти-боявся
Чого? Себе я не знайшов
Як поборотись не здаватись
Не видно рук що простягнув
А може вже й не перейматись
В тумані я вже потонув
Мене нема мене не буде
Я йду на дно в тумані цім
Він м’яко й легко все забуде
Як розпрощався ще з одним
Туман заплутався у віях
Туман голодний сонце зжер?
Але ж це сонце-це надія
Жива,коли вже я помер?
Я бачу я це відчуваю
Тепло і світло сліпить зір
Туман здається він зникає
Його закручує у вир…
Туман заплутався у віях
Прозорий попрощавсь з дощем
Краплинки сонця наче мрії
Стікають на твоє плече
І ти у сонячному вбранні
У блиску золотих ниток
Така яскраво максимальна
Мені до тебе тільки крок.
Один лиш тільки свіжий подих
Що врятував мені життя
Туман став лагідний як котик
Із сонцем бавиться в очах
І ти на мене подивилась
У круговерті із подій
Все ніби знову народилось
Лиш помахом казкових вій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2016
Легше всього це померти
Здати випадку життя,
А відчуй, як в сорок першім
Вибігали з укриття
І кидались в бій атаку
Тіло кидали у смерть,
Наганяло в душу страху
Бачити її терпець,
Що ось біля тебе трісне
Бахне, кулею свистить
І у серце сильне, міцне,
Та не з сталі, улетить…
Не боявся… Відчуваєш
Як по спині піт тече,
Як ревіла хижа зграя
І тримала за плече?
Як вона кусала землю
І вгризалася у грунт
І ти бачив, як даремно
Помирав хтось від отрут
Тут в’їдалися у тіло,
Кулі! Різали навпіл,
Як надворі сутеніло
Від багряно-чорних тіл!
Як у вухах закладало,
Ти губився і страждав,
Переляку було мало,
Ти свого лише чекав
Грона із свинцю й нагоди,
Де сяйне вмить карабін
І на грудях нагороди
Не повернуть твій загін!
Ти вже бачиш чорну косу
Апатично мчиш вперед
І кістляву ногу босу
І з-під мантії скелет
Смерть! Її ти не боїшся,
Лиш вона є твій Харон,
Ти лише на себе злишся,
Бо не хочеш у полон!
Ти зриваєш всю горлянку
Падаєш, стріляеш в танк
Ти собі дав слово зранку
Не загинеш просто так!
Зв’язку з трьох гранат жбурляєш
І уже палаєш сам
Груди сила розперає
Очі затуля туман!
Ти підносишся до неба
Рано.. йти й горіти в дим
Та воно тобі й не треба
Є патрон ще… й не один
Пам’ять є - жива криниця
З смаком крові, вогняна
Перемога нам не сниться…
Подарована вона!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644035
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.02.2016