| Сторінки (1/35): | « | 1 | » |
Я проросла і день новий вітаю.
До неба лину ніжна і п'янка.
Я п'ю життя у літньому розмаю, -
Червона ружа - з крові солов'я.
Я пісня і обіт. Я зустрічі чекання.
Я диво! Я краса! Я трепет і душа
Нічного менестреля. Я - кохання...
Що не коштує навіть і гроша...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797913
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 02.07.2018
Мов риба на березі, птаха у клітці -
Є люди, є речі - вони не на місці
Своєму. Чужому. Чи просто - у пастці,
Й ніхто не пояснить - куди їх покласти,
Кому їх би вкрасти і чим замінити?
Хіба перев'януть, як зірвані квіти.
Хіба їх затопчуть і кинуть на вітер
Врізнобіч, назавжди, по декілька літер.
Ніхто не підніме до себе в кишені...
Та хоч би зробили із них вже мішені!
Чи просто на стіну - під скло і у раму
Повісили б них, щоб комусь на забаву!
Чи ж знайдуть вони своє щастя у світі?
Чи будуть половою знову у ситі
Забуті всіма ті нещасні приблуди:
Що люди, як речі; що речі, як люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2017
Живемо з тобою у різних системах,
І як паралелі не сходимось зовсім.
Ми ніби герої у різних поемах,
Де в тебе - весна, а у мене вже - осінь.
І способи, й пристрасті - все в протилежність
Книжки і устави, думки, навіть небо...
Так звідки в мені оця необережність -
Відчути й сказати [i]щось більше[/i] до тебе?
Сказати - лиш на сміх, відчути - у пустку,
І думати далі: "А, може, так треба?"
То, певно, вже розум пішов у відпустку,
Лиш серце говорить вустами поета.
І тяжко, так тяжко лишитись собою
В отвіті отому, що гірше отрути:
Не знаю - чи то вже не можу з тобою,
Чи далі бажаю з тобою лиш бути?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2017
Травнева ніч, і ясно світять зорі,
В турійській хвилі - місячний кришталь.
Малює вітер на піску узори.
В траві щось грає цвіркунець-скрипаль.
Лечу вві сні в конвалеве затишшя,
У дивний сад весняний над містком.
Облиш мене уже, печаль, облиш - я
Лиш крапку ставлю там, де безліч ком.
І легко так - свої відкрити очі,
І добре так - повірити весні.
У мене ж є мої травневі ночі,
І ніжно-щирі, трепетні пісні.
Крокую на побачення з весною,
І лихо засинає у мені…
То ж це не я - а травень за тобою
Омив дощами очі голубі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2017
[s]LO[/s]VE
Умій говорити "прощай",
Хай навіть це сумно і важко.
Хай навіть тобі, моя пташко,
Наступить на горло відчАй.
Умій та в собі зберігай
Уміння оце - відпустити.
Уміння прощатись - не плити,
Для змерзлого серця - то чай.
Умій не вертати назад
Й самій уже - не повертатись,
Стираючи з пам'яті запис
Про всіх, хто для цього не варт.
Тож падай, пташино. Співай
І знову здіймайся із прірви…
Послухай - ці ямби і ритми
Для тебе від мене - "прощай".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2017
Навіяно піснею Kozak System на слова Андрія Жадана "Коли вона"
Коли серед траси встаєш і вмикаєш свою "аварійку",
Настроюєш хвилю еф.ем до ідеальної чутності -
Усі відчуття мов скажені стають в атакуючу стійку,
Як чуєш слова, які навіть при мінімальній гучності
Лунають набатом, врізаються шпицями кудись у груди.
Витягують кисень із тіла, і далі - спиняється серце.
"Усе, що було, давно минуло", - по нервам гримить звідусюди,
Бо ж знаєш тепер напевне, - "і те, що буде, колись минеться".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2017
...а я вже не хочу без тебе гуляти під зорями,
Сміятися, пити каву, не хочу й співати для інших.
Від легкої закоханості не бувають такими хворими.
Від простого захоплення не народжуються такі вірші.
То ж яка я у тобі, мій хороший, дрімає прадавня магія?
Що тече по артеріях і бентежить моє нелукаве серце?
У моєї хвороби "ялюблютебе" це вже остання стадія,
Як до самого ранку з тобою тіло пташиною б'ється.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2017
Мій листопад… Моя частинка дива -
Лише Ілюзія, закутана в туман.
Не яблуко мені лишилось - слива,
А гріх той самий в мене. Правда і обман.
Сплелися в танці перших снігопадів,
Що дивним сріблом вкрили бронзові стежки.
Палач зими чомусь іще не стратив.
Мої осінні хмари, сірі і важкі.
Мій листопад… Моє чекання зрушень -
Осатанілий вальс на рандеву вітрів.
І я між ними - вклякла від напружень
Та вже давно готова вийти на прорив.
За межі осені, де завірюхи
Гудуть у лініях електропроводів.
Мій листопаде, слухай, лиш послухай!
Ти ж перша ластівка грудневих холодів!
Пробач, мій листопаде, я замерзла.
Що вже і шарф і рукавички не спасуть.
Я вічність з льоду у душі пронесла.
У мій принишклий сад, де часу свого ждуть.
Троянди дві, як дві частинки літа -
Моя любов і світла віра у дива.
О, листопаде, ти - надія вбита,
Що в грудні вже не буду я одним одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2016
Я так тебе́... Листопад. Самота.
І прикра недосказаність між нами.
Я ж так тебе!.. Хоча і не свята
Я простота, а лиш зігріта снами.
Я так тебе... Листопад. Дощ. Вино.
В нім - істина, та я її не бачу,
Бо ж я тебе... Тобі ж не все одно?
Чи лиш для мене все так однозначно?
Я так тебе... Листопад. Ключ. Момент.
І спроба дотягнутися до неба:
"А ти мене?.." Та тільки абонент
Мовчить. Завжди мовчить. А я ж так те́бе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2016
У тебе анамнез - суцільна динаміка:
Загострення-спади, істерики-спокій.
Не знаю, що треба наразі - чи праника
Чи знову дістати батіг? Шум і Кроки,
Відлуння відлунь і багатоголосся
В твоїй голові, як навколо - лиш тиша.
Посипати попелом сірим волосся
Так хочеш, та все ж твій діагноз невтішний.
Підсісти на чарку, принадивши змія,
І бачити те, що від інших приховано -
Можливо, це вихід, - втручатись не смію,
Достатньо вже мною реальність попсована.
У тебе в епікризі дуже накреслено,
Так ніби є сумнів у доброго лікаря.
Та букви літають, стривожені веснами,
І знов рецидив серед ночі - так прикро. Я
Тебе розумію, бо ж легко - зламатися
(самій же ж траплялося сходити з розуму).
Без зайвих думок і без зайвого пафосу
Ти пишеш свої мемуари і стосами
Ти ніжно складаєш кудись у куточок
Модняві скетчбуки, замАрані почерком
Знервованим, дрібним, і кожен листочок
Закінчуєш довгим спотвореним розчерком
Дешевої ручки. Свої ілюстрації
Малюєш ночами і пишеш рецензії…
А потім - лиш кава й цигарки. З прострації
Ти вийти не можеш з напором суспензії.
У тебе анамнез - суцільна динаміка,
І лінії кривлять між осінню й веснами.
А поки - іди, зачекалася "сталінка"
Зі стінами, де все життя перекреслене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695407
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 19.10.2016
А я тобі давно не йму вже віри…
Пробач мене, що й не люблю уже.
Бо кожен колір твій для мене – сірий,
І день – не-день, і все своє – чуже…
Набігли хмари злою татарвою,
Збігає день все швидше до кінця.
Я не втечу від тебе! Навіть бою
Кривавого не дам тобі - вінця
І так ти маєш кольору багрянцю.
Хто ж я така, щоб тебе зупинить?
І тяжко так у грудях, як до танцю
Ти йдеш у першу вересневу мить.
Коли твої отруєні тенета
Від краю і до краю простягнеш,
Я відгорю своє, немов комета,
І випаду до центу тих пожеж,
Що ти завжди приносиш із собою…
Але ж тобі радіє ліс і лис!?
Лиш я не жду, вже втретє, і з журбою
Стрічаю кожен пожовтілий лист.
Мене болить й пече кудись під груди,
Наповнює печаллю простір мій
Цей перший день осінній, ця полуда –
Маленька смерть моїх ще літніх мрій.
30-31.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2016
Душа - не бездонная діжка:
До низу ще трішки... Трішки
До ранку, аби не тумани,
До ночі, аби не в останнє,
До серця, аби тільки билось,
До віршів, аби новий стилос.
Так важко, аж до перевтоми,
А далі - перони-вагони,
Дороги полотна-небоги,
Пороги, чужі перемоги.
І чорне на ці білі стяги,
І вдих - довгожданний і спраглий.
Ще поки міцні капіляри
І нерви у спокою клярі
Наповнюю себе загадками,
А Душу - безцінними згадками.
Крізь пальці, крізь очі - тікати
І сліз рахувати карати.
Збивати до крові коліна,
Щоби не забути причину
Найпершу цього божевілля
І сили бажання свавілля.
І ночі - до ранку, до віршів
Душа - до далекої тиші...
Та поки наповниться діжка
Ми тут поживемо ще трішки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665459
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 12.05.2016
... І навіть в дні, як вітер неласкавий
Мені мій усміх не верне сторицею,
Я запрошу тебе на чашку кави,
З бісквітом, теплим молоком, корицею.
Ти посміхнешся ніжно і проблеми
Впадуть на дно із осадом арабіки.
І здасться, що в життя романі - теми
Такі прості, без граму проблематики.
І вже все рівно, що розкаже гуща,
Бо ж щастя тут, на цій мізерній відстані.
Тримай мене: міцніше, ближче, дужче,
Не відпускай мене в відкрите море з пристані!
Не відпускай, тримай, як ніби якір,
Зв'яжи до себе ніжністю, мов тросами.
І я горітиму для тебе квітом маків
Таких напитих і умитих росами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659847
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 15.04.2016
Мій милий, мій прекрасний Доріан,
Пройшло дитинство, юність промайнула.
О, де ж ти, хлопче? Десь за океан
Тебе несе. Я чула, до Сеула
Й на південь - до країв, де гість рідкий туман
Й така страшна та довгожданна злива.
Вернись до мене, любий Доріан,
Ще поки молода я і красива.
Чи сниться ще тобі ота страшна
І зморена дощем прощай-година?
Чи не забув іще, як запашна
Рука моя і постіль як гостинна?
Забув, забув, мій юний Доріан,
Пекельним сонцем тих країв зігрітий...
Бо ж там пізнав десятки кращих дам
І новизну гріхів старого світу.
Ти не повернеш вже до мене...Що ж,
Така ціна у зради і обману...
І хочу лиш, шоб ненавмисний дощ
Мені "Прощай" приніс від Доріана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657520
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 05.04.2016
Як почерк лікаря, загадки древніх Майя -
Тебе ніколи розібрати не могла.
Ти - як безодня, ніби швидкісне провалля.
Ти - як туман, холодна вранішня імла.
І ти - несправний компас без обох магнітів.
Болюча точка неповернення моя,
В одночас кращий і найгірший в цілім світі
Все те, що так люблю і так боюся я.
І я гадаю... Сотні тисяч варіантів,
І ні один, на жаль, не викриє всю суть
Страшної тої й абсолютної константи
Котру "любов'ю" інші люди назовуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2016
І вже, здавалося б, немає сенсу
Іти кудись, спішити чи тікати:
Зламався меч без кріпкого ефесу
І фрази приземлилися крилаті.
Де ти і з ким - давно мені все рівно:
Душа пройшла всі стадії генезу.
Така скупа я стала і безслівна,
І лиш слова із мене роблять Креза.
Чому ж думки мене ведуть в майбутнє?
Візьму я олівець і як дитина
Творитиму рукою щось незбутнє,
В розпуці впавши ницо на коліна...
...Коли два сонця стануть у зеніті,
В пустелі днів ми стрінемось з тобою.
Згадаєм вулиці, дощем умиті,
І щастя, що намріяне весною.
Ти скажеш, що так втомлений з дороги,
Куди пішов у пошуках свободи,
І що минав чужі серця й пороги,
Хай як би тяжко було у негоді.
І кожен день твій був ножем у груди,
Тож рани найстаріші ще відкриті.
Що зрозумів (бо підказали люди),
Що ж то таке оте моє - любити...
О, скільки вже таких картин... Та досить!
Пора узяти від життя уроки:
Найкращий вчитель для людини - досвід,
І ти не вільний, ні, ти - одинокий.
Бо ж ти один, без цілі і без сенсу
Утік кудись - услід за нездійсненний.
Ти - лиш ефес до сточеного леза,
Але і досі ти для мене - сокровенне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016
Сама в собі тримаю і тримаюсь,
Лиш виливаю втому у рядки.
То мого моря - одинокий парус.
Червоний? Ні, лазорево-гіркий.
Життя іде: від місяця - до року,
Від тижня - до епохи, крок у крок.
Умовності під маскою пророків
Беруть слабких під варту, на замок.
Бредуть думки, печальні скоморохи,
Їх пестиь сонце проклятих країв.
Дай волю їм і співчувай, хоч трохи,
І не пускай їх до чужих боїв.
Сама в собі - повірте, то не страшно,
Сама собі смієшся і кричиш.
Тримайся лиш, і чуєш, будь відважна
Коли впадуть на тебе стіни тиш.
Бо ж ти - титан, і кріпкі твої плечі,
У всіх поразок, знай, своя ціна...
Сама в собі... Горить листочок в печі,
А з ним і втома, вічна, як земля
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656105
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 31.03.2016
У любові нема строку, у любові немає давності,
Бо любов - то провалля вічності і невиміряної крайності.
Як вогонь, що горить для ясності, як вода, що стікає донизу,
Так вона - компроміс для розуму, емоційності та імпровізу.
Як для тебе вона - обмежена, зачарована і омріяна,
Так для мене - невпинне спрагнення, як весна, що дощами всіяна.
Ти тікаєш від неї й ненавидиш, і чекаєш, коли минеться,
Я ж шукаю її по світу, і гукаю - та чи озветься?
Ти співаєш про неї голосно, без осмислення, без отямлення,
Я тримаю її у тиші, шепочу до нічного марення.
Але ж ти перевтілюєш спомини, і вимірюєш мене міркою
Тою самою, що й минулих, затираючи все резинкою.
Затираючи до прозорості на листочку свого усвідомлення,
Що читають усі по-різному однакові твої повідомлення...
Так яким же я знаком стану - більше, менше, а чи тототжності?
Щоб спитати у серця дозволу неминучої в тебе закоханості
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2016
Сьогодні в моїй голові так приємно шумить...
В пів тона - розмова, і блюз - імпровізом з естради.
І терпкість сухого вина спонукає: на мить
Твоєї руки теплоту мимохідь заласкати.
Схилились близенько. Торкнемось плечима ось-ось,
Аж душно стає у маленькому чорному платті...
Я навіть не знала, що можна жадати когось
Так сильно - до іскор в очах як оті, що в багатті.
Ти млосно так мовиш про те, що приїхав із Татр,
І сніжні вершини достойні лягти в гобелени.
Не зваблюй мене! Я і так ледь тримаю театр,
Палаючи заживо там, під щитом Мельпомени.
Ми - погляд у погляд, і я - закусила губу,
Як десь під столом ти лоскочеш відкриті коліна.
Твій подих - на шиї, і твій одуряє парфум.
Ти бачиш, ти впевнений: буду твоя неодмінно.
Я вся тріпочу, мій до тебе магнітиться стан,
І з кожним ковточком триматися важче і важче...
О, боже, де ж важіль знайти, щоб зірвати стоп-кран?
Але ж ти так близько... І вабиш... І маниш... А нащо?
Між нами у затишку зали спалахує хіть,
Що буде горіти до ранку яскраво, як ватра.
А поки - в моїй голові так приємно шумить.
А з серцем, як Скарлет, я теж розберусь, але завтра...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655718
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.03.2016
Її кучеряве волосся
Ніколи не знало фарби,
І щирий усміх стоголосий
У сірість твою вносить барви.
У неї - пронизливий погляд,
Тонесенькі пальці і кисті,
Характер - осінній Стохід,
Слова - намистинки іскристі.
У вас двох одні вподобання,
Тепер вже і плани спільні.
Вона - твоє ніжне кохання,
Без неї ти божевільний.
Ти їй дозволяєш багато,
Про що тільки мріяли інші:
Найперше - взаємно кохати,
З тобою сидіти у тиші,
Тримати тебе за руку,
Ловити твої поцілунки...
О, скільки приносить муки
Ця казка мені за лаштунки.
Вона - ніби камінь і праща,
А ти, мій колишній, - убивця.
"О, чим вона, чим вона краща?"-
Щораз я кричу наодинці,
І знов переборюю себе,
Розп'яту хрестом на підлозі,
Бо вірю що теж стану медом
В чиємусь життєвому грозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2016
Уранішня кава смакує з цигаркою,
Так само як вечір - з неспішним сексом,
Коли я до тебе горнуся циганкою
І лінії тіла твойого пещу.
І кожен твій відгук дорожчий за золото
І кожен твій порух - моя нагорода.
З тобою я ніби між кузнею й молотом,
Ти - Гобі моєї ріка повноводна.
Збивається подих... Відсоток вологості
Гарячої шкіри взлітає у космос.
Щораз віддаюся до дна я і повністю,
Щоби не покинув ніколи мій полюс.
Щоб зранку неспішно ми двоє цигаркою
Розбавили терпку арабіку міцну,
Коли я до тебе горнусь циганкою
Згубивши у темряві леді залізну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655497
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.03.2016
Я серед трав втрачаю слух і голос,
Бо їх нектар мене умить п'янить.
А сліз - нема, і тільки ґрунту вдосталь
І сонячна, осяяна блакить.
Я серед днів приречених до страти
Останній подих літечка ловлю.
Осіння свита одягається у шати
Уже, уже! На спрагнену траву
Впаде листок, застелиться доріжка
Під ноги вересневого гінця.
Серпневих днів і так вхопили з лишком
Тендітних верб й берізочок гілля.
Лиш дуб один, міцний і гордий витязь,
Не схилиться під шквалами вітрів.
Спокійний з ним і чистий древній Світязь,
Як десь над ним - пташок прощальний стрій
Летить кудись, і сумно щось курличе,
Про тих, що вже не стануть на крило.
А з ними й я взлітаю вище, вище,
Ще літнє відчуваючи тепло.
Але ж вона, туманами залита,
Іде до нас, і не спинити, ні,
Цієї Осені. Вона - несамовита
Й така тендітна на оцьому тлі
Із трав і днів, дубів і сонця... Фарби
Взяла до рук і пише щось своє.
І кожен рух стає безцінним скарбом,
Що Осінь ця для мене віддає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655098
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.03.2016
Твої повідомлення нижчають в списку...
Здається, тобою перехворіла,
І тільки в блокноті протяжні записки
Спинити і вже не писати - безсила.
Зміняються статуси, ніби погода
Цієї весни... Із неба у прірву
Стрибки щосекунди. Втрачаю нагоди
Зростити всі рани, посипані сіллю.
Зриваю дедлайни життєвого циклу,
Прогулюю лекції, хапаючи енки,
З предметів буттєвого кола. Не звикну
Вдягати на себе ці довгі сукенки.
Не звикну, не стямлю - кому це все треба,
Для чого ростила свій світ у утробі?
Щоб потім шукати якогось Асклепа,
Щоб виписку видав мені по хворобі?
Щоб потім для чогось напитись до білки,
І вийти назустріч духмяному ранку.
Чекати на станції зрушення стрілки,
І плакати, плакати - безперестанку?
Хоч знаю, що досить плекати надію
Ще раз опинитися поряд з тобою,
У серці твоїм... Відпусти! Ще жевріє
Все те, що робило колись мене - мною...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2016
Я дихаю днями твоїх різнобарв'ям,
Змиваю серпанком утому із пліч.
Можливо, не ттеба тепер - віч-на-віч,
Як риба об лід - зі своїм рівноправ'ям
Я б'юся о стіни твойого терпіння.
Та вихід - зачинено, вихід - запаяний,
І вихід загублений: спинено маятник.
Лиш тіло в полоні оцього тремтіння,
Бо тіло не слухає натяки глузду!
І розум обабіч напружених нервів
Щось каже про спокій, про те, що я - стерво,
Про те, що закреслила всю нашу дружбу!
Не лізь - там напруга, не лізь - там заточено!
І що ж з мене сталось? Одна лиш вуглинка.
А дружба чи пристрасть - всього лиш цеглинка,
Водою твоєю на гостро проточена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2016
Мені відчай думки гортає кволо
І глузд тріщить по швах надбитим склом…
Тож все в житті стається випадково!
Але ж не тінь, що в’ється над чолом.
Крізь сон щораз вона шепоче слизько.
І я прогнала би її. Мабуть…
Але ж її рука до серця близько,
І замість крові в ній – грімуча ртуть.
Я не зізнаюсь, що її почула:
Майнувшим звуком, трепетом чуттів…
До біса запобіжник, коли дула
На мене дивляться з усіх кутів!
Кришу себе, ламаю на шматочки,
Та знову не складаюся в одне.
Ровесниці десь грають в «мати-дочки»,
І дивно так, бо то мені – чудне.
І я би закричала, та безсила,
Як страх приходить тінню уночі…
Про злочин, що вчинивсь колись над тілом,
Мовчи тепер. Мовчи! Мовчи? Мовчи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654548
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 25.03.2016
Я сьогодні принесла із вулиці
Кошенятко маленьке додому.
Лише в руки взяла - пригорнулося,
Таке злякане і невагоме.
Без хвоста, з перебитою лапкою,
Із замурзаним личком, безвусе.
Все руде, ну а грудка - з краваткою.
Обережність у кожному русі.
Ним малеча кидалась, як м'ячиком,
І не знаю, що з ним би там сталось...
Я за вушком легесенько пальчиком
Глажу його, щоб не налякалось.
Молочком почастую свіжесеньким,
Бо ж такі в нього очі голодні.
Моє миленьке чудо малесеньке,
У минулому ночі холодні.
Ми з тобою до лікаря сходимо,
Залікуєм кожнісіньку рану.
А та вулиця лишиться спомином.
Неодмінно друзяками станемо.
Підростеш ти поважним, і зранечку
Муркотінням будитимеш мене.
Полюватимеш радісно пташечку,
Бо ж ти котиком будеш веселим.
Я навчу тебе гратися з китяшком.
Ти ганятимеш скрізь по оселі,
Та не голосно тільки, а нишечком
До підлоги, дай бог, паралельно.
Спочиватимемо ми під віконечком
У погожі й не дуже днини.
Назову тебе, певно, я Сонечком,
І любитиму так безупинно…
Але ж скільки тих сонячних зайчиків
Чарівного не знайдуть спасіння
Між жорстоких дитячик майданчиків?
Бо ж в дітей ще нема розуміння,
Що усі оці мешканці вулиці
Теж живі, і що теж мають мрію:
Для когось стати хатнім улюбленцем.
Подаруйте їм шанс на надію!
Подаруйте, не будьте жорстокими,
І відкрийте для них своє серце.
Я ж щаслива ночами глибокими,
Як до мене рудий мій озветься.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654547
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 25.03.2016
... А я тобі не всі: не хничу, не скандалю,
І на гостину не прошу в свій дім.
На полотнищі днів ти - ниточка печалю,
І ти в душі на фільтрі "всі, окрім".
Цвіте весна, прекрасна у своїй відлизі,
Потішний березень десь за вікном
Веде мелодію неспішно до репризи...
Спинись, весна, ось тут мій dal segno*!
Спинись, Спинись! Мені відчути щастя миті
Так необхідно вкрай! Крещендо днів
Летить крізь двері й вікна широко розкриті,
Розгладжуючи зморшки поміж брів.
Минаєш? То й минай: з квітневими дощами,
Під гроз травневих голосний акорд.
Крізь літо золоте під осені плащами
Неспіваних пісень пройде ескорт.
Бо ж ти мені як всі... Ти - ниточка печалю,
І сам собі таке життя обрав,
Тому - пливу подалі від твого причалу
По морю днів вздовж ліній першотрав.
Примітка: dal segno* - музичний термін, використовується як знак навігації по партитурі. У записі часто замінюється абревіатурою DS. Термін перекладається з італійської мови буквально «зі знака»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016
Поривалася пити отруту
Із настою гіркого євшану...
Та чомусь я дарую спокуту,
За цілунок в коліно - пошану
Королівні Великого балу
Виражає убивиця Фріда.
До початку кінця так помалу
Просуваються гості - не видно
Де закінчення дивної хвилі.
Урізається боляче в шкіру
Металевий вінець. І не милі
Компліменти з бажаннями миру.
"Дорогі нечестивці, увага,
Не затримуйтеся при порозі.
Королівна у захваті!" Спрагла
Ледь стою у напруженій позі,
Переборюю втому столітню
(бо ж здається, що ніч - то є вічність).
Усміхаюсь так зверхньо-привітно
Стоголосому "Ваша Величність"...
Кровоточить оновлене тіло:
Але ж я не здаюся, бо вперта,
Бо лиш згадка про тебе - зігріла
Між бездушних запрошених мертвих.
Я під звук сатанинського вальсу
По паркету кружлятиму лихо
До фіналу потішного часу
Аж допоки оркестр не стихне...
То неправда, що жінка нечиста,
Бо такими нас робить страждання,
Що на шиї - чавунним намистом
Від розбитого щастя чекання,
Що з'їдає утомлену душу.
Перед Ним я схилюся, як айстра,
І зробити обіцяне змушу:
"Поверніть, поверніть мені Майстра!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2016
[b]Тікай з моєї голови... [/b]Вже остогидло
[b]І[/b]ти між ранків сірих в пошуках тебе,
[b]К[/b]оли саму запестили не тіні,
[b]А[/b] згадки, згадки, згадки... "Адюльтер
[b]Й[/b]ому не личить," - леді із косою,
[b]З[/b]авмерла, даючи останній шанс
[b]М[/b]оєму небу посміятись наді мною,
[b]О[/b]зимого підкинувши дощу. Романс
[b]Є[/b]сеніна луна їдеями безглуздя...
[b]Ї[/b]дкий туман змією поміж трав
[b]Г[/b]орілих, спраглих в'ється до покуття
[b]О[/b]бабіч пожовтілих від безрушшя справ...
"[b]Л[/b]иши мені хоча б одну надію", -
[b]О[/b]бвітрена безвихіддю мине
[b]В[/b] очах тепер неактуальна мрія:
л[b]И[/b]шень не думати, не бачити, не...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2016
Мені разом з Вами корів не пасти,
Дітей не ростити, не пити світанків.
Між мною і Вами - лиш хиткі мости,-
ЗустрІчі у темних кутках полустанків.
І хочу-не хочу — купую квиток,
Сідаю в останній вагон електрички.
А серце, трикляте, і нерви - в клубок,
Бо ж Вам не подобаються істерички.
Плейліст - металевий, рахую стовпці...
І, певно, мільйонного, вже на пероні
Вітаю лиш поглядом, бо у руці
Відразу ж з'являються Ваші долоні.
Буксуєте мене, аби в темноті,
Подалі від світла зупиночки тої,
Своїми вустами мої віднайти,
Ламаючи волю мою і устої...
Між мною і Вами - лиш хиткі мости -
Зустрічі у темних кутках полустанків...
Я "Вас" замінити не можу на "ти",
Бо ж Вам - не дружина, а просто коханка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2016
Зачиняєш - світло, вимикаєш - двері,
Виходиш зі звичного режиму "мікро".
Гірчить на губах кривава панянка Мері,
Твоя перманентність - то звичне "прикро".
Не в останнє - лишиш позаду когось
Такого знайомого колись... Так скільки
Кошмарів нічних про нього шепочуть вголос
Давно чи недавно? Та кілька, кілька...
У сп'янілім серці - думки-ворони.
А як миготітиме воно зі стелі?
І гумовий м'яз втрачатиме кров з озону
Аби перебити холодну Мері.
Металевий джагер замірить дозу...
Твоя періодика не знає правди:
Читач жадає феєрій, апофеозу,
І жити публічно - це ескапади.
Тож кріпуща Мері спасає мене
Від всіх, що на душу зазіхають вбиту.
Давай, ти не будеш першим із них? Ой, нене...
А пам'ять? А пам'ять?! То сито, сито.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650987
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 12.03.2016
Моєї душі обміліла криничка -
В ній спека-печаль напилася води...
Я знаю, що ти - переборена звичка,
Бо вчора був день - номер двадцять один.
Напита земля - то весни царювання.
Хай спраглу мене ця пора не мине.
Сьогодні в мені не лишилось вагання,
А вчора їх було - аж двадцять одне!
Уже не шукати стрічань, поцілунків,
Направду ж, чекати немає кого.
І звичкою ти не проб'єш обладунків
Із днів боротьби - двадцяти одного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2016
Без ніжності й любові - тільки пристрасть,
Без ласки чи вагання... Я горю
І лину під крило твоє: відкрилась,
Щоб душу ранену зцілив мою.
Чому ж мені печуть холодні очі,
І кожен дотик твій - мені хула?
Я вже не рада, що з тобою ночі
У танці, що старий як світ, була.
Ти не святий, та я уже готова
Твоєю жертвою упасти на олтар.
Аби почути хоч би натяком, не слово,
Що любиш ти мене, що спав
Допоки не ввірвалася весною
У темряву ночей твоїх німих...
Я ж знаю, що ти граєшся зі мною
Найбільш солодким із гріхів земних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2016
Схилився день пустий за втомлений обрі́й
І в шибку повня заглядає срібна.
Хтось голосом твоїм мені шепоче: "Мрій,
Що будеш ти колись мені потрібна.
Чи ж я очей таких не бачив, як зірки,
Що б в душу так мені гляділи віддано?
І чи не знав, ти думаєш, ніжнішої руки,
Щоби мене ласка́во обіймала хвилями?
Чи не стрічав хоч раз медо́віші вуста,
Чи серце, щоб з моїм у при́му чулося?
Таких Тебе на світі тисячі, а не одна", -
Ти кажеш, а в мені тонкими струнами
Озветься болісно і гостро, як стріла,
Рукою вмілою скерована у груди,
Нестерпна і така пекуча самота...
І що ж тепер, скажи, зі мною буде?
"Не знаю, дівчинко, все рівно то мені
Було колись, та і тепе́ра не змінилось.
Живи, чи не живи, співай свої пісні,
Якщо чужі співати вже втомилась.
Жадай мене, прощай мене, чекай,
Стрічай мене, бо ж то така приємність:
Твоя любов, - немов отой ручай,
Де добре освіжити повсякденність"...
Так легко можна з розуму зійти!
"О так, до божевілля вже лишилось мало.
Поглянь на себе, дівчинко, сюди:
Хіба б тобі люстерко набрехало?"
Я шепочу́ до марева цього: "О, згинь,
Росою упади на спраглі трави!"
А повня й далі на стіні малює тінь,
Яка твоїми мовить голосом й словами:
"Я буду завжди поруч, але вже ніколи - твій,
У серці і душі, як думка хибна.
Не плач, мала, і не тужи, а просто - мрій,
Що будеш ти така колись мені потрібна".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2016
Ясноо́ка зва́бниця знов мені примариться
У купальську ніч...
Що ж ти, мо́я мила, коси розпустила
Вздовж точе́них пліч?
Ти мене привабила, до себе́ принадила
На свою біду.
На м'які покоси, на холодні роси
З тобою упаду.
Простягнеться ниточка, до куща, де квіточка
Папороть цвіте:
Де біля озерця б'ється твоє серце,
А із ним - моє.
Будем милуватися, ніжно обійматися
І горіти ми.
То любов нас, зіронько, любая дівчинонько,
Обняла крильми.
Ти даси́ напитися з вуст твоїх, зігрітися
У ніжни́х руках.
Що ж ти робиш, звабнице? Моє серце крається
На твоїх очах.
Заспівають пі́вні... Враз заграють рівні
Плеса голубі.
А ти вскочиш в воду, заховавши вроду
На саменькім дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2016