| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Тихий вечірній вітер лоскотав твоє волосся,
Усмішка на вустах, рука в руці моїй.
Перші побачення, слова, про що в них йшлося?
Тоді ніхто не знав, що ти моя, я - твій...
Ніхто не знав що з нами далі буде,
Розмови, якісь мрії і вино...
Обійми і цілую твої губи,
Іскра... Давай па-па. Погляд в вікно...
Потім дзвінок... А може ще зустрінемсь?
Давай о сьомій на годинки дві,
І так в кохання виростають крила.
По трохи пробиваються в спині.
І знов іскра... І спалахне багаття,
Ось тобі світло, тепло і краса.
Лиш бережи і будеш мати щастя,
Ось і кохання теорема вся...
І йшли роки, забувши теорему,
В наших серцях згасав той цінний жар.
З'явились суперечки і проблеми,
І від багаття лишилась роса....
Ми вже мабуть й забули про ту пристрасть,
І вже втрачали ту цінну іскру.
Та Бог нам дав ще один шанс і ніжність,
Перетворив в багаття всю росу.
І знов іскра... Спалахнуло кохання.
Навкруги світло, тепло і краса.
У мене зараз лиш одне бажання,
Щоб не добралась до вогню роса.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2016