Олександр Фітільов

Сторінки (1/14):  « 1»

Старі епохи

У  величі  спальних  районів
На  задвірках  старих  епох
Пролітають  поети,  їх  музи
Із  брошурам  на  яких  бог

У  затертих  під'їздах  хрущовок
На  їхніх  вічно  відкритих  дверях
Хтось  знову  царапає  слово.
І  лишає  свій  фірмовий  знак!

За  погнившими  рамами  вікон
Майорить  старенький  совок
Плаче  вже  літня  людина
"Сталін  на  завжди  замовк"

Ядкий,  тараканний  оркестр,  
Яким  ще  пахне  комуналка  стара.  
На  пару  століть  залишає.  
Нас  достатку,  щастя,  життя!  

Під  набридливі  заклики  люду
"В  Союзі  же  краще  жилось"  
Стоять  нові  люди  в  розрусі
Чекають,  що  змінить  Бог

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864630
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 12.02.2020


Усе минає

Мій  час  минає,  мамо,  час  минає
І  я  б  сказав,  що  більше  не  вернути
Ні  втраченої  миті,  ні  секунди
І  всі  це  знають,  жоден  не  цінує.

Коли  свистіли  надімною  кулі
Гранати  розривалися  в  полях
Ми  засинами  кожну  ніч  як  вперше
І  ранок  кожен  зустрічали  в  молитвах.

Ми,  сильні,  мамо,  не  страшний  нам  біль.
І  смерті,  либонь,  на  війні  боятись  смішно.
Бо  смертю  пахне  в  цьому  краю  звідусіль.
Пробач,  матусю,  що  звучить  невтішно.

За  горизонтом,  знову  інші  справи.
Вирішують  брататися  чи  ні.
А  поміж  тим  всипають  небо  Градом
І  землю  покриває  не  туман,  а  дим.

І  запах  той,  що  тут  війною  зветься  
Ядкий  такий,  бува  й  не  продихнути.
Матусю,  хочеться  додому.
Й  забути,  назавжди  забути.

Я  цигарки  палити  перестав  вже.
І  сквернословити  і  думати  погано.
Бо  тут  ніхто  не  зна,  коли  помре.
Навіщо  з  долею  ігратись,  мамо!?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843586
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 31.07.2019


Видихни

Хоробра  дівчинка,  що  вірила  в  кохання  
Що  будувала  плани  на  життя  
Їй  була  так  самотньо  в  цьому  світі
Що  вибір  впав  на  кращого  "козла"

І  не  хотіла  вже  хорбрості  і  квітів  
"Дитячі  почуття  вже  не  для  нас"
Кричала  фразу  від  сумних  магнітів
Але  нічого  не  поробиш.  Резонанс

Крутила  пасма  свого  волосся  
У  такт  із  ним  жила  життям  чужим
І  щоб  не  дай  Бог  більш  не  довелося
Вдихати  щастя  гіркий  дим

Хвилини  йдуть  мов  цокають  підбори  
У  скронях  відбивають  чіткий  рітм  
Вона  не  малюватиме  узори  
Життя  тепер  дорослий  лабіринт

А  я  дивився  на  її  причуди  
І  соромно  і  жалісно  мені  
Бо  я  люблю  блакитно-сірі  очі
І  стриманість  розумної  душі

Люблю  коли  волосся  крутить  вітер  
Коли  розмова  ллється  через  край
А  головне,  щоб  могла  сказати
Слова  свої  "Мене  не  відпускай"

Краса  не  довговічна,  не  тривала  
Пройде  і  молодість  у  якусь  мить
Але  потрібно  завше  пам'ятати
Життя  коротке  -  нікуди  спішить

Усьому  час  настане  свій,  напевне
Колись  придумають  покращені  світи
І  буде  в  ньому  все,  усе  душевне
І  всі  щасливі,  зможуть  світ  знайти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2017


як завжди

Ох,  скільки  щастя  й  болю
Я  у  тобі  знайшов  
Ця  розповідь  таємна
Ця  сповідь  про  любов

І  щоб  не  говорили
Які  слова  б  не  йшли  
Я  знаю,  що  любили
І  ким  вже  стали  ми

Про  очі  волошкові
Перлинки  неземні
Напевне  вже  ніколи  
Здається  не  мені  

І  я  признатись  чесно
Вже  відпустив  любов  
Тепер  кохають  інші
Кохають  чужих  знов  

А  я  любити  буду  волошки  неземні  
Які  у  темні  ночі,  розказують  казки
І  хай  сміються  що  ці  слова  прості  
Але  усе  насправді  вже  дуже  навпаки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2017


Останній вірш поета

У  мене  було  32ві  секунди  
Стільки  часу  горіли  безсмертні  вірші  
308  проклятих  сторінок  
В  яких  залишив  свої  дні  
Вічність  була,  щоб  вмирати  
І  безмежність,  щоб  писати  вірші
Я  ніколи  не  прагнув  за  грати  
Та  грати  самі  з’явились  в  душі  
Вони  голосно  й  дико  ревіли  
Шурхотіли  над  заходом  сонця  
А    вірші  спокійно  і  тихо  горіли  
Вони  покинули  мертвого  хлопця  
І  ніхто  не  згадає  пожежі  
Ніхто  не  спішив  потушити  вогонь
З  поета  зосталось  лиш  лахміття  одежі
І  лінії  долі  старечих  долонь  
Йому  від  сили  було  20ть  
Він  все  в  житті  своєму  зрозумів
Думки  його  більше  не  стратять  
На  зобов’язання  вітрів  
Які  йому  принесли  щастя  
А  він  позбутися  хотів  
І  розривав  біле  зап’ястя  
Щоб  не  писати  цих  рядків
І  не  напише,  щоб  там  не  сказали  
Талант  пройшов,  розтанув  на  весні
Залишились  лишень  вокзали  
І  пам'ять,  що  лишив  тобі  
І  не  тобі,  по  суті,  зовсім
Судити  цього  юнака
Він  пережив,  пройшов  цю  осінь
Із  силою  безсмертного  раба.
А  зараз  він  у  чистім  полі  
Розводить  полум’я  зі  слів  
Він  сам  начальник  в  своєї  долі
Уже  не  вірить  у  богів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721425
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 03.03.2017


Сам

Я  б  не  посмів  сміятися  зі  зради  
Обійми  вимушені  теж  не  по  душі
Мені  приємніше  було  би  знати  
Що  ви  смієтесь  щиро  при  мені

Що  ви,  мені  говорите  лиш  правду  
Брехнею  вдосталь    ситий  я  на  чужині  
Мені  не  треба  друзів  повну  залу  
Мені  й  одному  добре  в  самоті  

Я  сам  себе  не  зраджу  й  не  здолаю  
Не  буду    гнатися  за  величчю  богів  
Мені  прекрасно  тут  сидіти  скраю  
Й  дивитися,  як  ви  живете  між  вовків

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711742
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2017


Далеко

А  ми  давно  одне  від  одного  далекі  
На  різних  автострадах,  на  чужих  мостах
Закутані  у  одіяла  й  зимові  пледи  
Ми  осінь  нашу  зустрічаємо  в  листах  

Ми  п’ємо  чай  не  з  тими  з  ким  потрібно  
Какао  розбавляємо.  Кохаємо  лише    у  снах
 Безглузді  дії  робимо  і  нам  чомусь  все  рівно
Що  після  першого  кохання  ми  йдемо  по  ножах

Привикли  грати  ролі  із  драматичних  сцен  
 Напевне  це  усе  для  нас  доволі  звично  
Не  спати  в  ніч,  не  просинатися  у    день  
І  на  питання  лиш  дивитись  риторично

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2017


Далеко

А  ми  давно  одне  від  одного  далекі  
На  різних  автострадах,  на  чужих  мостах
Закутані  у  одіяла  й  зимові  пледи  
Ми  осінь  нашу  зустрічаємо  в  листах  

Ми  п’ємо  чай  не  з  тими  з  ким  потрібно  
Какао  розбавляємо.  Кохаємо  лише    у  снах
 Безглузді  дії  робимо  і  нам  чомусь  все  рівно
Що  після  першого  кохання  ми  йдемо  по  ножах

Привикли  грати  ролі  із  драматичних  сцен  
 Напевне  це  усе  для  нас  доволі  звично  
Не  спати  в  ніч,  не  просинатися  у    день  
І  на  питання  лиш  дивитись  риторично  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2017


Вона

Вона  остання  була  з  мого  списку,
Грайливі  вогники  блукали    у  очах,
Ні  на  хвилину  не  втрачала  блиску,
Приходила    у  кольорових    снах.

Ні  разу  я  не  бачив,  щоб  скучала,
Щоб  на  життя  жалілася  дарма,  
Завжди  цинічно  й  гордо  виглядала,  
Може  тому  завжди  була  сама?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711340
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 10.01.2017


Сірі

Перестань  дивитися  на  небо
В  ньому  таж  єдина  сивина  
Подивися  краще  у  зіниці  
У  яких  тепер  блистить  зоря  

І  не  зважай  на  бурі  і  негоди
Не  смій  ховатись  від  проблем
Тебе  ще  ждуть  твої  акорди  
Твоїх  ще  ненаписаних  пісень  

Які  ти  виконаєш  у  своє  сопрано  
Для  тих  зіниць,  сірих,  як  даль
Щоб  затягнулись  старі  рани  
Котрі  завдала  розбита  емаль  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669107
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.05.2016


Голос

Я  закохався  у  ласкавий  голос  
Який  ранковим  дзвоном  шепотів
Для  мене  знов  відкрився  космос  
Якого  я  завжди  позбутися  хотів

Та  ти  вернула  істинне  звучання  
Ревли  гармати  і  точився  бій  
І  запалилось  іскрами  кохання  
Я  похитнувся  на  твердій  прямій  

Війна  пройшла  багряною  ходою
Залишила  лиш  присмак  вуглецю
Не  було  вже  кому  братись  за  зброю
Колишні  рани  не  зажили  від  вогню

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2016


ЇХНЕ ЖИТТЯ


Ти  про  які  говориш  тут  троянди?
Які  букети,  яке  кіно?  Ти  в  21  столітті!
Міледі  жруть  все  і  п’ють  вино  

От  про  яку  любов  говориш?
Яка  романтика  в  цей  вік  
Ти  під  вікном  її  страдаєш
Вона  сосиску  точить  й  сік

Зірки  із  неба,  нові  плани  
У  снах  ти  бачиш  лиш  її
Твоя  ж  кохана  в  третій  ночі  
Спекла  собі  свіжі  млинці  

Ти  думай  вже  про  майбутнє
Про  дім  великий,  пишний  сад
А  твоя  дівчинка,  маленька  
Хриначить  з  стейком  шоколад

Тебе  болить,  бо  ви  не  разом
Твої  емоції  киплять  
Вона  же  думає  з  екстазом
Куди  піти  і  що  ж  пожрать?*

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666719
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2016


Втома

Здається  вперше  бачив  твої  очі  
четвер  напевне  був,  а  може  ні  
я  точно  пам’ятаю,  дощ  розлився  
шумів  так  по  весняному  в  вікні  

а  ти  в  червоному,  в  клітинку
годинник  щось  цокоче  на  руці  
розмова  «ні-про-що»  усіх  гартує
а  в  тебе  втому  видно  на  лиці

тихенько  так:  мені  б  поспати
закуталася  б  у  тенетах  снів  
і  виключила  б  всю  сучасність  
хоч  на  хвилинку  чи  на  пару  днів

а  ще  дві  пари,  цілих  дві  
старенький  Час  не  поспішає
і  в  сивій  глибині  твоїх  очей  
енергія  запалу  пропадає

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666275
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.05.2016


Складне життя


Був  план  для  дій  на  все  життя  
Складали  всі.  І  ти  і  я
Складала  матінка  моя  
І  батько  словом  вчив  дитя

 А  потім  все  якось  забулось  
Пройшли  роки,  втекло  вчення  
Дитя  буквально  похитнулось  
Зірвало  план  на  все  життя  

Так  було  в  класі  п’ятім,  вроді
Коли  воно  зірвалось  в  світ  
Таке  трапляється  в  народі  
Що  кожен  хоче  на  свій  хліб  

Історія  знов  повторилась  
Коли  в  свої  сімнадцять  літ  
Усе  пилюкою  покрилось  
І  став  буденним  його  світ  

Пішов  юнак  проти  системи  
Тай    все  по  суті  як  хотів  
І  плани  власні,  як  морфеми
Чіткіші  звуки  вірних  почуттів

Та  в  двадцять  п’ять  йому  набридло
Усе  до  чого  прагнув  він  
Життя  так  повернуло  підло  
Не  сподівався  таких  змін  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661506
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.04.2016