Сокол Катя

Сторінки (1/77):  « 1»

Пробачай мені зради

Пробачай  мені  зради.  Я  їх
Назбирала  на  сто  літ  вперед.
По  твоїх  очах  небокраїх
Вересовий  стікає  мед.
Я  збираю  його  руками,
Всі  солодкі  погляди  вмить
Стали  трутнями  і  бджілками,
Щоби  очі  твої  запилить.
Пробачай  мені  зради.  Досі
Ще  ніхто  не  змирився  з  цим.
Всі  плітки,  гучні  й  стоголосі,
Накладають  на  душу  грим.
Але  ти  не  зважай  на  тіні,
Що  лягають  на  образ  мій.
Скрипку  кидає  Паганіні,
На  душі  щоб  заграти  твоїй.
Там  такі  тонкі  струни,  і  ноти
Як  мережива  сходять  із  струн.
Як  відкрити  таємні  гроти  –
Ти  написаний  мовою  рун.
Пробачай  мені  зради.  Доки
Я  ще  можу  відвертою  буть.
Хай  проходять  місяці  й  роки,
Хай  бажають  нам  добру  путь.
Ці  поеми  ніким  не  читані,
І  не  писані,  власне,  ніким.
Я  махаю  тобі  із  пристані,
Ти  не  бачиш  мене  крізь  дим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2017


Блаженний день

Блаженний  день  надходить  в  біле  місто,
Сповзає  сонце  із  вікна  на  пальці.
Лягає  рівно,  плавно  і  імлисто,
Немов  на  таці.
Нехай  цей  день  і  стане  обеліском
Для  всіх  минулих  бід.
Сяйливим  сяйвом  і  блискучим  блиском
Прикрасить  вид.
День  ніжить  щоку  і  тонкий  зап’ясток,
Стікає  ніжним  шепотом  по  спині.
Ніяких  зрад,  ніяких  більше  пасток
Нас  не  чекає  нині.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729993
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.04.2017


Я скучаю за Вами…

Я  скучаю  за  Вами,  містерЛимонніПарфуми,
Я  не  бачу  Вас  в  снах,  не  кричу  уночі,  а  проте
Моє  серце  ще  досі  ніби  із  сірої  гуми  –
Безнадійно  пусте.

Я  не  бачу  вже  Вас  в  перехожих  на  кожному  кроці,
Всі  ці  чорні  шарфи  –  це  не  Ви,  це  не  Ви...
Проте  досі  надія,  як  скалка  колюча  в  оці,
Надихає  читать  молитви.

Ви  ж  бо  там  не  один,  я  це  знаю  напевно,  і  точно  
Вас  там  люблять  доволі,  цілують  від  шиї  до  рук.
Та  мої  НеВірші  потрапляють  як  стріли  влучно,
Через  терни  розлук.

Я  Вас  теж  не  люблю.  І  не  хочу  повернення  літа,
Все  між  нами  тепер  тільки  казка  минулих  днів.
Ось  тепер  ми  на  «Ви»,  і  на  спогади  накладають  мита,
І  наш  рай  –  скам’янів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2017


Швидкоплинне життя роздирає руками мрії, . .

Швидкоплинне  життя  роздирає  руками  мрії,  
Якщо  хочеш  рятунку  –  стрибай  від  життя  із  даху.  
Бо  усі  твої  плани  –  це  повітряні  змії,  
Які  вирвалися  із  рук.  

Під  ногами  холодний  брук,  
А  хотілося  б  теплу  траву.  
І  чим  довше  чекаєш,  тим  менше  уже  надії,  
І  тим  більше  сумнівів:  а  чи  справді  живу?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724056
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.03.2017


Скільки Всесвіту ще попереду

Скільки  Всесвіту  ще  попереду  -
І  весь  наш.
Ніч-кондитерка  розливає  по  небу
Шоколадний  ганаш.
Біла  пудра  снігова  стелиться,
Ти  на  ній  лишаєш  сліди.
Я  люблю  тебе,  просто  і  віддано.
Назавжди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2017


літак

Ти  відчуваєш,  як  все  це  стає  неправдою?
Я  _  так.
Колись  я  була  твоєї  птахою,
А  тепер  _  реактивний  літак.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017


Ставлю ва-банк усі свої фішки…

Ставлю  ва-банк  усі  свої  фішки,
Ризик  -  це  програш  або  шампан.
Щастя  сплело  поза  очі  інтрижки,
Любов  же  вросла  в  телефонний  екран.

Хочеться  чуда,  маленького,  хоч  незначного,
Тягуча  буденність  обвИла  на  шиї  ланцюг.
Страва  з  рутини  -  що  тут  буде  смачного?
Але  тільки  це  подають  навкруг.

Все  в  наших  силах,  все  можливо  змінити,
Тільки  всередині  ніби  гуля  буревій:
Я  так  не  хочу  ні  діяти,  ні  терпіти  -
Хочеться  чуда,  а  не  ставати  чудом  самій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017


кит

Місто  дивиться  мені  в  душу,
А  в  душі  -  одинокий  кит,
Який  викинувся  на  сушу
І  хапає  повітря  в  кредит.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720483
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.02.2017


Я люблю твої теплі пальці, які ліплять із мене людину

Я  люблю  твої  теплі  пальці,  які  ліплять  із  мене  людину  –
Таку  справжню,  чуттєву,  живу  і  кохану.
Ти  доводиш  мене  до  блаженного  стану
За  якусь  незбагненну  хвилину.

Я  люблю  твої  очі  чайні,  у  яких  я  стаю  красива–
Як  цвітіння  японської  вишні.
Твої  вії,  чорні  і  пишні,
До  яких  особливо  вразлива.

Я  люблю  твої  милі  веснянки,  що  осіли  пилком  на  обличчі  –
Коли  сонце  тебе  цілувало.
Мені  завжди  тебе  так  мало,
Наші  зустрічі  ще  не  вічні.

Я  люблю  твої  губи  червоні,  що  цілують  і  я  німію  –
Забуваю  про  все  на  світі.
Всі  фігури  стають  розмиті,
Коли  ти  цілуєш  у  шию  –

Я  люблю  усього  Тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2017


Серце ніби залізний протез…

Серце  ніби  залізний  протез,
Я  його  повсякчас  тривожу,
Бо  очікую  новорічних  чудес.
Я,  звичайно,  без  тебе  можу,
але  дуже  не  хочу,  дуже  не  хочу  без.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2017


Помираємо на асфальті…

Помираємо,  лежачи  на  асфальті,
І  ніхто  не  спитає  чому.
Біль  забиває  у  серце  пенальті,
Множить  чорну  чуму.
Скільки  відчаю  на  дорозі
Поруч  з  нами,  як  сніг.
Я  пишу  про  нього  у  прозі,
Відчай  липне  до  наших  ніг.
В  світлофорах  мигають  зради,
Зупиняють  нашу  ходу.
Магістралі  і  автостради
Прокладають  дорогу-біду.
Ми  вмираємо  на  асфальті,
В  місті  чорних,  бездомних  людей.
І  диявол  нам  грає  на  альті
Дивну  музику  наших  смертей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2017


Це не було моє перше кохання…

Це  не  було  моє  перше  кохання  -  це  було  єдине  кохання  в  моєму  житті,  
Бачиш,  пройшло  скільки  років,  а  я  знов  без  тебе  тлію.
Мені  зустрічалися  хлопці,  але  все  якось  не  ті.
Я  розміняла  душу  на  дріб’язок,  мов  повію.
Жодного  разу  більше  серце  не  сковував  щем,
І  не  ставало  млосно,  як  від  тебе,  у  грудях.
Знаю,  що  це  кохання  просто  одна  з  недоведених  теорем,
І  його  вже  не  можна  показувати  більше  на  людях.

Час  проходив  як  мить,  рік  за  роком  –  чотири.
А  мене  гіркі  сльози  ще  досі  не  відпустили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2017


Може, сьогодні ти вже не підеш

Може,  сьогодні  ти  вже  не  підеш,
Я  проведу  долонею  по  твоїй  вилиці:
Сам  розумієш,  в  твоїх  очах  без  меж
Вся  душа  написана  на  кирилиці.

Я  б,  якби  мала  змогу,  жила
В  тих  карих  літерах.
Поруч  з  тобою  світ  позбувається  зла,
Про  це  написали  в  усіх  вже  відомих  твітерах.

І  цілувала  б  щоранку  тебе  у  плече,
Як  на  причасті  цілують  ікону.
Мабуть,  у  венах  моїх  тече
Любов  ця,  до  самого  скону.

В  кутиках  губ  ти  ховаєш  жагу,
У  віях  -  смутку  краплина.
Час,  інші  люди  -  все  це  втрачає  вагу,
Ти  -  неймовірна  людина.

Може,  сьогодні  ти  вже  не  підеш...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2016


Ампутоване серце

Я  нічого  не  відчуваю.  Ні    болю,  ані  образ,
Все  минуло  от  так  от  за  один  раз.
Як  відрізати  хворий  орган  у  одну  мить,
І  тепер  ампутоване  серце  мені  не  болить.
Я  не  прокидаюсь  ночами,  не  міряю  в  паніці  тиск,
І  не  чути  у  грудях  той  жалібний  писк.
Ніхто  не  може  розбити  те,  чого  вже  нема,
Серце  не  буде  віддавати  ніжність  комусь  задарма.
Це  як  скинути  непосильний  з  плечей  тягар,
Ніби  враз  перервався  мій  життєвий  кошмар.
Без  шалених  чуттів  набагато  зручніше  жить,
Ампутоване  серце  більше  мені  не  болить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2016


Є така любов…

Є  така  любов  –  буквально  пальцями  до  зірок  дістає,
Перекручує  все  у  буремному  синьому  вирі.
Але  яка  різниця,що  ви  один  в  одного  є,
Якщо  ти  знову  танцюєш  сама  у  пустій  квартирі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2016


Щось було в ній таке…

Щось  було  в  ній  таке  на  порушення  схоже  закону,
Ніби  бог  у  волосся  з  рудим  відливом  заховав  всі  земні  гріхи.
Вона  часто  мовчала  -  не  підходила  до  телефону,
А  якщо  і  підходила,  то  вбивала  слова,  як  цвяхи:

Нащо  ти  подзвонив,  я  не  хочу  з  тобою  бути,
Марні  спроби  твої,  пошукай  собі  інших  ляльок.
Співрозмовник  тремтів,  обривався  зв'язок,  мов  пута,
І  гримів  як  у  бурю  останній  гудок.  

Бо  вона  як  Афіна,  богиня  війни,  на  любовному  полі  бою
Не  давала  нікому  ні  шансу,  ані  рятувальних  сил.
Хтось  дзвонив  вже  вдесяте,  прикриваючи  трубку  рукою,
Щоб  не  чути  було  розривання  сердечних  жил.

Вона  знову  і  знову  збивала  дзвінки  вхідні,
Але  потайки  думала:  подзвони,  подзвони  іще  раз  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2016


як зіставиш на комусь світ клином - пиши пропало…

як  зіставиш  на  комусь  світ  клином    -  пиши  пропало.
ти  -  мій  клин.
кожна  зайва  хвилина  з  тобою,  й  все  мало,  мало!
я  борюся  за  тебе  на  мітингу,  як  борються  за  права  меншин.

відчуваєш  по  комусь  печаль,  і  без  нього  уже  не  живеш,
ти  -  життя.
венами  моїми,  як  кров,  протечеш.
я  стою  за  тобою  горою,  як  матір  стоїть  за  дитя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2016


Був час…

Був  час,  коли  ми  ставали  навшпиньки  щоби  дістати  цукерки  з  полички  в  старому  буфеті,
Бабусі  плели  нам  волосся  в  косички.  В  той  час,  коли  Попелюшка  у  гарбузовій  кареті
Їхала  в  сукні  і  туфлях  з  кришталю  на  бал.
Я  так  добре  це  пам'ятаю.  Так,  ніби  спогади  –  кінозал.
Був  такий  час,  коли  місяць  умів  говорити,  на  тарілці  зранку  чекали  млинці.
Був  такий  час.  Ми  були  діти.  А  тепер  з  розбитих  сердець  фахівці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701116
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.11.2016


А я так, як і ти…

А  я  так,  як  і  ти  -  любові  не  місце  в  розмові.
"Ще  лишились  якісь  почуття?"  -  я  на  це  питання  змовчу.
Але  губи  твої...  Такі  рідні.  Пухкі.  Пурпурові.
Ти  цілуєш  мене,  ніби  думку  мою  почув...

Грішні,  грішні  дівчата!  Це  дісталося  їм  ще  від  Єви,
Разом  з  плоттю  її  всім  дівчатам  передано  гріх.
Ну  а  хлопці  -  мисливці,  як  дикі  в  сафарі  леви,
І  не  проти  від  грішниць  узяти  море  утіх...

І  я  теж  трішки  Єва.  Ти  мене  вполював  у  цей  вечір.
І  я  теж  як  ти  п'яна.  Хай  горить  усе  синім  вогнем!
Є  у  світі  такі  незбагненні  для  людей  речі,
Ми  з  тобою  їх  також  мабуть  не  збагнем.

Не  збагнемо,  що  можна  було  різко  усе  поміняти  -
Я  б  без  тебе  пішла.  Або  ти  перший  до  мене  пішов.
Мабуть  винні  в  усьому  ці  магічно-містичні  дати,
13  -  число,  коли  закопали  мою  любов.

І  пройшла  вже  доба.  І  від  тебе  немає  ні  сліду,
При  тобі  не  заплакала,  значить  зараз  заплакати  час...
Моє  серце  знову  втрачає  свою  звичну  орбіту,
Моє  серце  знову  хворіє  на  дикий  любовний  сказ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2016


Конвой наказав: стояти…

Конвой  наказав:  стояти.
Я  стала,  закрила  очі  -  
Кидай  мене  за  ґрати,
Роби,  що  хочеш.
Вії  сховали  сльози,
Крик  придушила  в  горлі.
Всі  позаду  загрози,
Я  спокійна.  Доволі.
В  спину  направлене  дуло,
Ще  пів  секунди  і  вистріл.
Нам  так  закохано  було,
Жаль,  ти  один  це  вистояв.
Хоча  добре,  що  тебе  не  піймали,
Хай  хоч  один  врятується.
Поруч  патрульні-амбали
Зброєю  вже  хизуються.

Це  не  війна  і  не  кара,
Просто  смерть  через  те,  що  кохала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2016


Я тебе, власне, віддам

Я  тебе,  власне,  віддам
Усім  дівчата,    до  яких  ти  захочеш  піти,
І  жодній,  яка  захоче  тебе  відібрати.
Хочеш  –  приходь  у  мій  храм,
Будемо  разом  читать  молитви,
Разом  ікони  один  з  одного  малювати.
Досі  я  там  все  сама,
Правила  служби  на  честь  тебе,
Ладаном  серце  кропила.
Знати  б,  що  це  не  дарма,
Що  це  тобі  хоч  на  йоту  треба,
І  я  б  увесь  світ  тобі  під  ноги  схилила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2016


Ми з ним ніяк не чужі…

Ми  з  ним  ніяк  не  чужі,
Ми  пили  з  однієї  пляшки  щастя  і  сум.
На  поворотній  межі
Я  його  біль  несу.

У  час  переходу  від
Ми  з  ним  стали  одним.
Кожен  лишив  свій  слід
На  серці  ножем  тупим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2016


Коли злість твої думки душить…

Коли  злість  твої  думки  душить,
Намагайся  першою  придушити  злість.
Будь  звабливою,  та  не  дуже  –
Пересолене  вже  ніхто  не  їсть.
Лиш  невдахи  клянуть  свою  долю,
На  що  в  тебе  немає  потреби.
І  світись  повсякчас  красою  –
Не  для  когось,  завжди  для  себе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2016


Це не сльози, це просто зволожуючий засіб для її очей…

Це  не  сльози,  це  просто  зволожуючий  засіб  для  її  очей,
У  яких  щось  горіло,  горіло  і  висушило  усю  вологу.
Друзі  ж  знають,  що  в  неї  усе  окей,
Що  вона  вже  відходить  потроху.
І  не  молиться  більше  Богу
Повернути  тепло  тих  ночей.

В  її  римах  все  більше  неточностей  і  проблем,
Ну  а  то  й  взагалі  їх  немає.
Друзі  ж  знають,  що  вона  лиш  сильнішає  з  кожним  днем,
Більше  страху  не  відчуває.
А  душа,  що  колись  була  пурпуровим  вогнем
Дотліває.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2016


Когда-то мы были счастливые и юны

Когда-то  мы  были  счастливые  и  юны,
Наши  друзья  учились  на  Гриффиндорском  факультете.
Не  знали  ещё  свободе  своей  цены,
Такие  вот  просто  дети.
Оставались  без  ужина,  чтобы  подольше  сидеть  у  костра,
Диктовали  свою  нелепую  моду.
Казалось,  сама  вена  была  нам  сестра,
Делала  нам  погоду.
Вместо  музыки  в  плеере  игра  мальчишки  
На  гитарах,  на  нервах.  Рвалась  струна.
Забирали  себе  все  излишки.
Юность  –  наша  родная  страна.
Я  тогда  не  знала  что  такое  рифмы  и  боль  в  груди.
Что  такое  скука.
Если  бы  тогда  сказали,  что  впереди
Ждут  нас  разочарования  и  разлука,
Я  бы  выцарапала  им  глаза.
Хорошо,  что  никто  нам    этого  так  и  не  сказал.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671874
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 12.06.2016


Якось ввечері ти прийшла і…

Якось  ввечері  ти  прийшла  і  скинула  всі  одежі
Із  мене.  Я  хотів  так  твої  вуста,  був  з  тобою  як  на  манежі:
Всі  дивились  на  нас.  Поки  ти
Відкривала  у  мене  нові  світи,
Говорила,  що  я  тобі  –  новий  континент,
Який  з  усіх  сторін  омивається  Океаном.
Жаль,  що  я  не  зловив  в  долоні  той  самий  момент  –
Був  сп'янілий  твоїм  дурманом.

Якось  ввечері  ти  пішла.  Залишила  відкриті  двері,
Мов,  сам  проводжатимеш  і  закрий.
Я  не  став  викликати  саперів,
Щоб  розмінували  сльози  мої  з-під  вій.
Просто  хочу,  щоб  знов  згадала  той  континент,
На  якому  тебе  чекають  де  б  ти  не  блукала,  люба  моя  Аннет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2016


мозок

Студенти  –  найвитриваліші,  мужні  й  терплячі,
Хоча  й  лінивіших,  ніж  вони,  ще  не  бачив  цей  світ.
І  я  відчуваю  як  мій  мозок  підсмажили  пари,  конспекти  і  перездачі,
Тепер  його  можна  сміливо  подати  комусь  на  обід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669495
рубрика: Поезія,
дата поступления 31.05.2016


чекання

О,  чекання,  яка  біда!
Почуття  ці  болючі  й  стражденні,  –  
Я  чекаю  коли  закипить  вода,  
Щоб  укинути  в  неї  пельмені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666359
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.05.2016


Може, ми надто різні, а може…

Льоша  приніс  надію,  а  натомість  забрав  усе  інше.
Я  ним  ніби  уже  й  не  хворію,  він  мені  й  сам  не  пише.
Все  ніби  вирішено,  відрізано,  а  тим  не  менш
З  першими  травневими  числами  в  смутку  немає  вже  меж.
Він  –  як  деталь  в  механізмі,  в  абсолютному  механізмі  мене.
Може,  ми  надто  різні.  А,  може,  ми  надто  одне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2016


Я тону у сумному Ельчині…

Я  тону  у  сумному  Ельчині,
Поки  ти  у  своїй  Німеччині
Пригощаєш  Герду  солодким  печивом.
Поки  ти  у  своїй  Америці
Заспокоюєш  Джолі  в  істериці,
Підсуваєш  еклери  в  цукерниці.
Поки  ти  у  своєму  Вегасі
П'єш  із  Ханною  міцне  хенесі.
Поки  ти  на  далекій  Ямайці
Цілуєш  Лайлі  гарячі  пальці.
Поки  ти  в  романтичній  Франції
Шукаєш  з  Мері  потрібні  станції,
Називаєш  своєю  Констанцією.
Поки  ти  у  весняному  Луцьку
Мовчиш  до  Вікторії,
Потопаєш  в  очей  її  акваторії.
Я  читаю  обнадійливого  Ельчина,
Поки  ти  у  своїй  Німеччині...
Готуєш  план  нашої  спільної  втечі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2016


В кінці вчинків завжди робиш звіт…

В  кінці  вчинків  завжди  робиш  звіт,
І  погані  лишаєш  нести  на  горбі.
Як  би  не  кляла  ти  мій  світ,
В  ньому  завжди  є  місце  тобі.

Безперечно,  ніколи  не  побороти  зла,
Та  не  варто  кидати  нам  цієї  мети.
З  ким  би  щастя  не  пережила,
А  зі  смутком  можеш  до  мене  іти.

Тільки  в  моменти,  коли  біля  серця  курок
Людина  постає  у  повній  красі.
Скільки  б  не  зробила  ти  помилок  -
Я  пробачу  усі.

Прихистивши  бездомне  звіря,
Все  життя  будеш  винним  йому.
Скільки  б  не  ішла  ти  до  інших,  я
Все  одно  тебе  потім  прийму.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2016


Дівчата завжди хочуть правди, а потім кусають лікті…

Дівчата  завжди  хочуть  правди,  а  потім  кусають  лікті,
Бо  несила  її  прийняти.
Плачуть  дорогою  на  дев’ятий  у  ліфті,
Хочуть  із  нього  стрибати.
Пишуть  дівчата  записки:
Смерть  моя,  чую,  близько.
Для  хоробрості  наливають  собі  пів  склянки  віскі.
І  вони  таки  падають.  Дуже  і  дуже  низько.
Їх  по  одній  можна  зустріти  в  барах
Після  навчання/роботи/спортзали.
Щось  темно-синє  плещеться  в  їхніх  бокалах  –
Ось  куди  вони  впали.
І  більше  уже  ніколи
Вони  не  шукають  правди,  не  прагнуть  багато  знати.
У  життя  свої,  самі  жорстокі  школи,
Після  яких  не  дають  атестати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2016


Така собі Анна-Марія

Я  навіть  знаю  з  якою  дівчиною  ти  зараз,
Кому  заправляєш  волосся  за  вухо,  коли  цілуєш.
Обіцяєш  втекти  разом  в  техаський  Даллас,
Кораблі  свої  біля  її  причалів  швартуєш.
А  мене  шматуєш.
Я  навіть  знаю,  як  вона  тобі  однієї  ночі  зізналась,
Що  коли  ти  спиш,  то  схожий  на  маленьку  дитину.
А  моя  симпатія  самоліквідувалась,
Коли  ці  знання  ножами  ввійшли  у  спину.
Коли  я  зрозуміла,  що,  тривай  так  далі,  –  загину.
Я  навіть  відчуваю,  як  вона,  така  собі  Анна-Марія,
Спочатку  тримається  гордо  і  впевнено,
А  потім  від  твоїх  поцілунків  німіє.
Збувається  сама  її  заповітна  мрія.
Поки  мої  світи  зруйновано  і  затемнено.
Я  навіть  знаю  тепер  достеменно,
Що  ти  називаєш  її  не  інакше  як
«Крихітко,  йди  до  мене».
Крихітко,  не  довіряй  йому  так.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2016


подушка від сліз кожен вечір волога…

подушка  від  сліз  кожен  вечір  волога,
серце  душить  отруйна  змія.
і  ти  питаєш  вкотре  у  бога:
чому  саме  я?

відповіді  ніяк  не  отримаєш  з  неба,
жодного  знака  тобі  не  пошлють.
ти  тому  хлопцю  ніяка  не  треба,
в  цьому  уся  суть.

дика  печаль  пронизує  тіло,
душа  розривається  криком  грудним.
а  чи  раніше  отак  боліло
тобі  за  ним?

рани  солоні  від  згадок,  в  минуле
усе  заглядаєш  своє.
хтось  подорожник  до  серця  притуле,
легше  ж  ніяк  не  стає.

так  і  згорає  душа,  як  в  багатті,
як  у  свічі  парафін.
серед  усіх  осіб  протилежної  статі
чому  саме  він?

в  серця  до  крові  стоптані  ступні,
дорогами,  повними  лих.
сплять  із  такими,  хто  легкодоступні,
а  люблять  не  їх.

сльози  сховати  в  залізній  коробці,
бо  іншим  на  них  все  одно.
Аням  і  Настям  дісталися  хлопці,
тобі  ж  -  вино.

боже,  як  ти  роздавав  страждання  -
набрала  повні  мішки.
чомусь  в  усіх  теоремах  кохання
ти  виносишся  за  дужки.

карма  усіх  свого  часу  знаходить,
кожному  доля  своя.
але  тобі  все  ніяк  не  доходить:
чому  саме  я?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2016


Вічне все, що стало печаллю, . .

Вічне  все,  що  стало  печаллю,
Грішні  всі,  хто  колись  мовчали.
І  женуться  кохані  за  даллю,
А  ніколи  так  й  не  догнали.

Ми  не  гнались,  ми  просто  любили,
Ми  пили  зорю  до  утоми.
Номера  от  чогось  загубили
І  мовчать  тепер  телефони.

Ти  далеко,  а  я  ще  далі,
Хоч  в  останній  раз  не  прощались.
Вічні  всі  на  землі  печалі,
Грішні  всі,  хто  колись  цілувались.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2016


Зря ты смеешься так, что человек человеку - мир…

Зря  ты  смеешься  так,
Что  человек  человеку  -  мир.
У  меня  ведь  тоже  была  душа,  но  один  мудак
Её  заживо  похоронил.

И  поэтому  я  Вселенной  тебе  не  кажусь,
Не  распыляю  звёздную  пыль.
Знаешь,  я  этим  даже  немножко  горжусь  -
У  меня  всегда  теперь  в  крови  штиль.

Не  закипает  от  чувств,  не  рвёт  потоками  вен,
Только  и  того,  что  есть  спокойная  и  почти  бела.
И  тот  мудак  вместо  души  ничего  не  отдал  взамен,
Я  не  понимаю  как  с  ней  когда-то  жила.

Зато  я  нервы  не  треплю,  не  перехожу  на  крик,
Не  ревную  и  не  скулю,  когда  у  других  боль.
В  поцелуях,  говорят,  у  меня  ледяной  язык,
Сколько  не  грей  теплом  губ,  чувств  от  него  ноль.

И  спасибо,  знаешь,  тому  мудаку,
Что  так  вышло  в  жизни,  цена  ей  гроши.
Взглядом  прикипев  к  белому  потолку,
Я  умею.  Жить.  Без  души.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657708
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.04.2016


Мама, пробачте! Сьогодні я буду на "Ви"…

Мама,  пробачте!
Сьогодні  я  буду  на  "Ви",
Як  до  персони  найвищого  рівня  в  моєму  житті.
Скільки  шукала  слів,  та  всі  знайдені  мною  слова  -  не  ті,
Руки  у  Вас  ласкаві,  побиті  робою,  проте  золоті,
Очі  зелені  із  смутком  минулого  -  молодої  вдови.
Слово  у  Вас,  як  сонце,  як  світло!  Радує  мені  слух,
В  голосі  чути  ноти  відомих  з  дитинства  казок.
Й  Ваший  портрет  у  серці,  немов  святий  образок,
Кожний  такий  дорогий  погляд,  подих  і  рух!

Мамо,  пробачте!
Скільки  тут  не  пиши,
Всі  ці  слова  не  варті  нічого  порівняно  з  тим,  що  є.
В  Ваших  очах  бачу  обличчя  своє.
Хтось  невідомий  ці  очі  любов'ю  наскрізь  прошив.
І  я  на  Вас  схожа  з  кожним  днем  все  більше  стаю.
Так  сильно  болить  кожна  нова  зморшка  і  сивина.
Мамо,  пробачте!
У  них  же  моя  вина,
Частіше  мені  б  говорити  Вам,  як  сильно  я  Вас  люблю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657439
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.04.2016


Дай я поплачу на твоєму плечі…

Дай  я  поплачу  на  твоєму  плечі.
У  мене  так  багато  горя  назбиралося  за  19  років.
Знаєш,  поети  самі  ліричні  оповідачі.
У  них  безкінечність  словесних  потоків.
Тому  дай  я  поплачу  у  тебе  на  плечі.

Очі  закрию,  як  ти  закриваєш  шпори,
Почну  своє  монотонне  ниття.
Знаєш,  поети  самі  талановиті  актори.
На  сцені  відносин  і  на  сцені  всього  життя.

Всі  мої  сльози  потечуть  на  твої  паперові  груди,
Думаю,  ти  не  будеш  чинити  супротив.
Знаєш,  поети  самі  нещасні  люди,
Бо  вони  вміють  говорити  лише  до  блокнотів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657438
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2016


Я так спрагла коханням…

Я  так  спрагла  коханням,  воно  плутає  мене  в  свої  сіті,
Кажуть,  люди  закохані  –  наївні  і  дуже  слабі.
Та  якби  в  мене  була  остання  склянка  води  на  світі,
Я  б  її  віддала  тобі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2016


А воно, як згадаєш, то так і хочеться впасти на підлогу…

А  воно,  як  згадаєш,  то  так  і  хочеться  впасти  на  підлогу
І  бити  її  кулаками,  збивати  пальці  у  кров.
Хто  ж  мене  полюбить,  таку  доступну,  нещасну,  убогу?
Геть  біль  із  серця!  Більше  не  буде  із  ним  розмов.

А  сама  ж...на  частини  б  розпалася,  за  ним!
Мотузкою  не  руки  зв'язані  у  любовних  іграх,
А  серце.  І  погляд  його  виїдає  мій,  наче  дим,
Не  очі,  а  якесь  чортове  лігво!

Ні  спокою  тепер,  ні  заснути  раніше  перших  півнів,
Іди  ти  до  біса,  хлопець  із  запахом  мого  спасіння!
Рахую  дні.  До  нього  ще  купа  днів...
Літо  сплітає  навколо  гаряче  своє  павутиння.

Господи!  Боже!  Хоч  хтось,  хоч  хтось!
Я  вже  до  крику  за  ним  у  безумстві  скучаю.
Я  не  хотіла,  але  до  серця  чомусь  прийшлось
Тепле  тіло  його.  За  дотики  досі  себе  картаю!

І,  як  згадаєш,  то  хоч  головою  об  стіну  гати,
Хоч  кидайся  в  річку,  не  бачачи  її  днища.
На  ньому  клином  зійшлися  галактики  і  світи,
Але  чомусь  від  цього  я  не  стаю  йому  ближча...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2016


Він розбиває тобі серце…

Він  розбиває  тобі  серце,  ти  зі  злості  теж  розбиваєш  комусь.
А  думала:  з  цього  уроку  хоча  б  чогось  навчусь.

Знала  ж,  що  почуття  -  війна,  на  якій  тебе  не  раз  уже  убивали,
І  ні  разу  ти.
Жаль,  що  в  дитинстві  нам  чомусь  так  і  не  сказали,
Що  кохані  люди  -  найбільші  кати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016


Зараз підуть дощі і з душі потечуть чорнила…

Зараз  підуть  дощі  і  з  душі  потечуть  чорнила,
Бо  вода  розчиняє  усе,  що  написано  було  пером.
І  тобі  вже  не  вдасться  прочитати  як  я  любила,
І  побачити  як  летіла  до  тебе  з  одним  крилом.

Зараз  вдарить  гроза  і  заглушить  вірші  мої  криком,
Бо  шалений  шум  перекриє  лише  більш  шалений  шум.
І  тобі  вже  не  стати  єдиним  моїм  чоловіком,
Не  ділити  зі  мною  долю,  щастя  і  сум.

Зараз  все  засліпить  веснянá  блискавиця
І  затьмарить  красу  мою  грізний  Сварог.
І  тобі  вже  ніколи  не  збудеться,  не  насниться
Та  весна,  у  якій  ми  були  удвох.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2016


Ти сподіваєшся на хоч якесь щастя, щастя на тебе – ні…

Ти  сподіваєшся  на  хоч  якесь  щастя,  щастя  на  тебе  –  ні.
Все  додаєш  ваші  зустрічі,  множиш  їх  якось  в  умі,
Знаючи,  що  математика  –  не  сильна  твоя  сторона.
Десь  на  такій  же  планеті  йде  така  ж  сама  війна:
Також  якась  мила  дівчинка  з  серцем  як  драний  мішок
Хоче  виграти  втрачене,  ледве  стримує  шок.
Боже!  Як  прикро,  образливо,  як  болить  під  ребром.
Як  кровоточить  серце  з  вбитим  у  нього  кілком.
Краще  б  вбивали  одразу  тих,  хто  лишився  сам.
Душі  їх  поселяли  в  тихий  буддійський  храм.
Очі  їм  закривали  би,  щоб    не  бачити  більш
Таких  карооких  хлопців,  які  не  читають  цей  вірш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016


На твоєму дереві виросли мої плоди…

На  твоєму  дереві  виросли  мої  плоди:
Мимовільні  жести  і  пара  коронних  фраз.
Ти  нікого  більше  не  пускай  туди,
Я  під  твоїм  деревом  поставлю  іконостас
З  наших  фотокарток,  яких  насправді  нема.
Але  це  все  в  пам’яті  як  кілок.
Хай  би  знали  дівчата,  що  ти  –  чума.
Буде  їм,  наївним,  надалі  урок.
Це  як  приручання  диких  тварин:
Підуть  сотні  і  сотні  тисяч  років.
Ти  мені  не  хлопець,  ти  –  нікотин,
Що  вбиває  всі  мої  дев’ять  життів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016


Хтось придумав любов. Кровожерливу і жорстоку, . .

Хтось  придумав  любов.  Кровожерливу  і  жорстоку,
І  таку,  що  всю  радість  з  тебе  ніби  ложками  виїдає.
Він  –  як  пляшка  старого  вина  урожаю  дев’яностого  року:
Випити  хочеш,  а  штопора  щоб  відкрити  немає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2016


Після ваших відносин лишається місто…

Після  ваших  відносин  лишається  місто.
Місто,  яке  береже  таємниці
Про  те,  де  ви  вперше  поцілувались,
Весна  одягає  зелені  спідниці,
Запах  лимону  і  запах  кориці.
Дарма  так  сміливо  ви  з  долею  грались.
Бо  доля  не  лялька,  а  радше  вже  відьма,
Діє  рішуче  і  без  підказок.
А  місто  все  зрозуміло  одразу,
Що  ви  вже  не  разом.
І  шепче  в  дроти  своїм  грубим  басом
Плітки  про  вас  двох,  не  шкодуючи  часу.
Стирає  з  доріг  всі  сліди,  всі  помітки  –
Місто  не  хоче  прощати  ваші  помилки.
Ви  виривалися  з  нього,  мов  з  клітки,
Дурні  і  наївні  маленькі  дітки.
Ви  тепер  їжа  на  кінці  вилки
Спогадів.  Місто  фіксувало  всі  ваші  бродилки,
Стоптані  туфлі,  просиджені  лавки.
Тепер  ви  не  разом.  Воно  робить  ставки
Хто  після  вас  зможе  так  само  палко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2016


Каже: я найкращий тобі друг, . .

Каже:  я  найкращий  тобі  друг,
І  люблю  тебе,  вередливу  і  боягузку.
Я  тобі  усе,  що  хочеш  подарую,  просто  віддам.
Виріжу  печаль  із  серця,  як  той  хірург.
А  коли  у  відчаї  захочеш  покінчити  із  життям,
Я  тобі  завжди  принесу  мотузку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2016


Он живёт в тебе под шейными позвонками…

Он  живёт  в  тебе  под  шейными  позвонками,
Каждый  раз  проходит  по  ним,  словно  ток.
И  когда  нибудь  эту  нежную  шею  задушит  своими  же  он  руками,
Но  ты  не  бойся.  Главное,  что  сейчас  тебе  хорошо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647895
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.02.2016


Вечір – то для мене самий нестерпний час…

Вечір  –  то  для  мене  самий  нестерпний  час,
Треба  виходити  на  вулицю  і  робити  жертвоприношення  листів.
Бог  по  світу  розкидує  нас
Так,  як  сам  захотів.
Бог  кидає  нас  лиш  туди,
Де  ми  зможемо  прорости.
Тільки  знаєш,  мій  час  не  кради,
Я  не  вірю  в  тебе,  прости.
Ти  не  Бог  мені  і  не  друг,
Ти  покинув  мене  одну.
Тільки  ворони  чорні  навкруг,
Клюють  карих  очей  пелену.
Я  сліпа  і  не  бачу  доріг,
І  не  бачу  шляху  вперед.
Настає  із  часом  відлиг
Весна  тепла  і  жовта,  як  мед.
Але  я  не  вірю  в  весну,
Вона  зраджує,  як  і  Бог,
Що  покинув  мене  одну
Коли  б  мали  померти  удвох.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647894
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.02.2016


Отпуская людей, головою долбишь стену…

Отпуская  людей,  головою  долбишь  стену:
Как  же  он  без  тебя,  кто  его  будет  кутать  в  плед?
А  ночами  доходит:  я  его  уже  не  верну,
И  в  шухляде  пытаешься  на  ощупь  найти  пистолет  .

Разрываясь  на  два  в  будни  дни  по  роботе,  делам
Хочешь  прыгать  с  окна,  пока  все  ушли  на  обед.
Набираешь  по  быстрому  "как  дела?  как  ты  там?",
Абоненту  отправить?  И  на  красную  кнопку  -  нет  .

По  дороге  едишь  очень  вредный,  но  вкусный  фас-фуд,
Смотришь  по  сторонам:  не  собьет  ли  какая  машина...
К  остановке  твоей  всего  несколько  томных  минут,
А  тебя  к  концу  дня  будто  яблока  половина  .

Дома  в  ванну  воды,  обязательно  погорячей,
И  тут  сразу  же  мысль:  может  быть  утоплюсь...
Ненавидишь  невольно  всех  студентов-врачей,
Но  надеешься:  может  я  ему  ещё  снюсь  .

Отпуская  людей,  опустеет  сердечный  дом,
И  поедет  там  крыша  через  несколько  быстрых  лет.
Успокоишь  себя:  у  него  есть  девчонка,  не  волнуйся  о  нём,
А  сама  по  шухлядам  на  ощупь  всё  хочешь  найти  пистолет  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643387
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.02.2016


Хто любить нас, тому ми і кати…

Хто  любить  нас,  тому  ми  і  кати,
Не  вірим  в  бога,  любимо  молитись,
І  ми  лишаємось,  коли  потрібно  йти,
І  ми  йдемо,  коли  б  варто  лишитись.

Весь  світ  навколо  -  дзеркало  криве,
Хоч  кожен  безперечно  дума:  диво,
І  ми  мовчим  про  те,  що  душу  рве,
І  ми  кричим  про  те,  що  неважливо.

Йдемо  за  мрією  буквально  по  п'ятах,
Та  все  ніяк  не  можем  наздогнати.
І  любимо  ми  тих,  хто  може  нам
Роздерти  душу  й  слова  не  сказати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2016


За що моєму поколінню такий невимовний жах…

За  що  моєму  поколінню  такий  невимовний  жах?!
Коли  кожного  дня  дорогих  мені  хлопців  можуть  відправити  помирати...
Добре  любити  країну  свою  на  словах,
Але  набагато  краще  діяти  і  мовчати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642778
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2016


полюби мене, на сьогоднішній один день…

полюби  мене,  на  сьогоднішній  один  день,
таку  тиху  і  лагідну,  мов  ніколи  ніким  ще  не  зраджена.
я  сиджу  тут,  хвора,  тобою  заражена,
ледь  терплю  спазми  в  серці  і  хронічну  в  душі  мігрень.
полюби  мене,  на  сьогоднішній  один  день.

полюби  мене,  таку  злякану  і  відчужену,
на  години  ці,  перелічені  на  чотирьох  пальцях,
ось  таку:  доступну,  роздягнену,  збуджену,
на  до-після  поділену,  розгалужену.
хоч  любов'ю  з  такими  і  не  займаються.

полюби  мене,  переповнену  вихором  відчаю,
і  терпкою,  як  чай  із  індійських  плантацій.
не  читай  про  життя  нудних  і  дурних  нотацій,
все  одно  вони  будуть  мною  ні  крапельки  не  помічені.
полюби  мене  у  цей  день,  а  назавтра  ми  знову  зробимось  пересічними.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2016


***

Серед  Європ  і  Америк,  Азій,  Австралій  і  Антарктид
Ти  один.  Як  в  печері  незвичний  з  води  сталактит.
Ти  один.  Як  дорога  до  радості  обхідна.
Жаль,  у  тебе  я  не  одна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2016


Він усе ніяк не міг відігріти руки…

Він  усе  ніяк  не  міг  відігріти  руки,
Я  торкалась  до  них  своїми  вустами.
Й  розуміла:  крізь  біль  розлуки
Рідними  ми  з  ним  так  і  не  стали.

Я  йому  писала  вірші  і  прозу,
Але  словом  до  душі  не  торкнутись.
Він  вбачав  у  мені  загрозу:
Цілуватись  можна,  серцями  ж  не  перетнутись.

Так  мені  хотілося  кинути  виклик,
Мов,  давай,  приїдь,  а  я  тобі  не  відкрию.
Але  не  у  помсті  сутність  «любити».
Він  мені  ламав  поцілунками  шию.

Він  мені  калічив  доторком  ноги,
Все  холодними  своїми  руками.
Як  же  глузували  небесні  боги!
Що  рідними  ми  з  ним  так  і  не  стали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2016


Я б заснула на його плечі…

Я  б  заснула  на  його  плечі,  але  поруч  немає  плеча.
Оборони  зламані  наші  мечі,  "я  люблю  тебе"-прошепчу  згаряча.
Світ  тяжіє  від  самотніх  людей,  він  недопалків  їх  сигарет.
Заперечиш  це,  скажеш:"все  ок'ей,  не  самотній.  Просто  літо,  нудьга,  Інтернет"
Я  б  втонула  в  руках  твоїх,  але  не  дотягнуся  ніяк  до  рук.
І  мовчати  люблячи  також  гріх,  грішно  про  кохання  подати  звук.
Як  мені  тут  бути,  в  яких  дверях  пошукати  спокою  й  вірний  шлях.
А  самотність  взяла  великий  розмах,  б'є  по  серцю,  ребрах  і  печінках.
І  мені  б  у  запах  твій  без  вагань  запустити  дихання  тихе  своє.
Ще  не  час,  іще  така  сиза  рань.  Дякую  Всевишньому,  що  ти  є.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2016


Она так иногда скучает по своему Алексею…

Она  так  иногда  скучает  по  своему  Алексею,
Что  комом  в  горле  стают  километры  и  холода.
И  тогда,  случайно  упомянув  в  одном  ямбе  или  хорее,
Чего  не  следует  делать,  ну  вот  беда!
Она  пишет:  я  буду  тебе  верна.  Навсегда.

Её  внутренний  город  покрыли  заморозки  и  гололёд,
Там,  за  чайным  столом,  вот  бы  с  ним  отогреться.
Но  душа  заскрипела,  как  старый  пустой  комод,  
У  которого  третью  зиму  подряд  поломана  дверца:
Ей  с  его  грубым  голос  никогда,  ни  за  что  не  спеться.

Как  то  в  баре,  под  вечер  (в  душе  уже  гладь  и  синь),
Стукнет  в  голову:  сразу  виски,  потом  и  мысль.
Ведь  зачем  ему  свет  неземных  богинь.
Посоветуйте  парню  хоть  кто-то,  мол,  оглянись,
И  на  ту,  что  рядом  взглядом  своим  ты  кинь.

И  она  себе  думает:  ну,  взгляни,  взгляни,
Как  нелепо  надеяться.  От  надежды  только  больнее.
И  стекают  волнующим  потом  бессонные  дни
По  её  лебединой,  не  сломленной  пока  жизнью  шее.
Она  так  иногда  скучает  по  своем  Алексею.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638603
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.01.2016


если бьют под ребро…

если  бьют  под  ребро  -  сердцу  больно,  но  я  не  плачу,
прихожу  снова  в  жизнь,  вот  сейчас,  на  счет  три.
я  молчу  о  плохом,  ну  а  как  мне  иначе?
если  нет  никого,  кто  достал  бы  меня  с  петли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638322
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.01.2016


Дарувати йому на Різдво…

Дарувати  йому  на  Різдво  в'язані  светри,
і  чіпляти  записки  любовні  один  одному  на  стіні.
Та  між  нашими  душами  пролягли  кілометри:
Я  люблю  його.  Він  мене  -  ні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2016


Я твоя…

Бачиш:  ніч  вже  давно  постелила
Ковдру  –  чорну,  теплу,  м’яку.
Я  твоя  зваблива,  фатальна  Даліла,
Цілуй  мене  у  щоку.

В  небі  місяць  –  самотня  сфера,
До  землі  своє  сяйво  тче.
Я  твоя  прекрасна,  лукава  Венера,
Цілуй  мене  у  плече.

Й  пада  вниз,  ніби  в  омут,  жовта  комета,
Розправляє  єдине  крило.
Я  твоя  романтична,  печальна  Джульєтта,
Цілуй  мене  у  чоло.

Перша  зірка  –  загублена  намистина,
Освітити  всі  хоче  міста.
Я  твоя,  абсолютно  твоя  Катерина,
Цілуй  мене  у  вуста.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2016


Стих недосказанных слов

Пожалуй,  мы  не  увидимся,  как  ты  и  хотел.
Долгих  прощаний  и  я  не  хвалю.
Жаль  только,  ты  во  мне  так  и  разглядел
Как  я  тебя  Лю.

Вечер,  в  чёрные  руки  меня  обняв,
Тьму  направляет  к  виску.
Жаль,  ты  во  мне  так  и  не  понял
Как  я  за  тобой  Ску.

И  звёзды  на  небе,  одинокие  корабли,
Пробуют  противостоять  тьме.
Жаль,  мы  с  тобой  так  и  не  смогли
Быть  навсегда  Вме.

Очень  похожа  ночная  мгла
На  холодное,  мрачное  зло.
Плохо,  что  я  так  близко  была,
А  не  сказала  всех  Сло.

Зло  для  меня  разлуке  равно,
А  разлука  –  наш  приговор.
Тихо  уходим  глубОко  на  дно,
Я  пойду,  мне  Пор.

Говорят,  вернётся  то,  что  твоё,
Но  на  вкус  истина  эта  горька.
Я  тебя  Лю,  мой  единственный  Лё,
Целу,  Обнима,  твоя  Ка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637678
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.01.2016


Я ж тебе так…

Я  ж  тебе  так...полюбила...так...так...
До  розриву  артерій  кричала  б  про  щойно  відчуте!
Уже  руки  болять,  стиснуті  міцно  в  кулак,
Цікаво,  чи  підходить  мені  твій  зодіак?
Замість  сніданку,  будь  ласка,  горнятко  гіркої  отрути...

Я  б  не  боролась  більше,  не  гострила  ворожі  мечі  -
Просто  дай  йому,  Господи,  щастя  і  порятунку!
Я  ж  піду  в  нікуди,  любов  прихопивши  у  клунку,
Бо  ти,  точно  знаю,  не  радий  будеш  такому  от  подарунку.
Зникну  з  твого  життя,  як  сонце  зникає  вночі.

Ти  бережи  себе,  вивчай  шибарі  і  слухай  змістовні  пісні,
Співай  тільки  тим,  хто  направду  того  буде  вартий.
Знаю,  ти  не  такий  вже  й  гравець  азартний,
Буде  спокійно.  Я  більше  не  буду  грати  з  життям  у  карти.
Як  би  не  склалося,  а  ти  все  одно  назавжди  тепер  у  мені...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2016


Резко встаешь с кровати и кругом идет голова…

Резко  встаешь  с  кровати  и  кругом  идет  голова,
Утро  и  боль  смешались,  давят  на  левый  висок.
Как  мне  это  понять:  я  без  него  смогла,
Только  вот  дальше  жизнь  рушится  наискосок.

Рядом  так  же  плывут  хмурые  летние  дни,
Так  же  гудят  в  в  домофон  по  кнопкам  чужие  пальцы.
Мечутся  сердце  и  руки:  больше  ему  не  звони,
Твой  абонент  находится  в  недоступной  прострации.

Бросить  бы  все  к  чертям,  все  рычажки  на  "нет",
Нет  страданьям,  слезам,  нет  прошедшей  весны.
Только  как  объяснить  себе  через  несколько  лет,
Кто  же  это  такой  тревожит  порою  сны...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637585
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.01.2016


не сталося

[i]Життя  на  ліво  й  на  право  датами  розкидалося  -
Уже  й  немає  половини  календаря.
І  як  багато  у  нас  ще  не  сталося!
А  МИ  уже  стали  звичайними  ТИ  і  Я.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2016


Скільки всього минуло і скільки всього ще мине…

Скільки  всього  минуло  і  скільки  всього  ще  мине!
От  побачиш,  життя  швидким  потягом  мимо  тебе  промайне.
Зітре  тебе  в  попіл,  у  пил  непотрібний  віків,
Й  ніхто  не  згадає  про  ці  дев'яносто  спекотних,  болючих  днів.
Й  ніхто  не  візьметься  шукати  твої  сліди!
Й  любов  вже  не  діє  як  чари  живої  води.
І  десь  за  горами  не  стане  попутних  вітрів,
Ніхто  вже  не  скаже,  що  знати  тебе  хотів.
У  дивному  небі  ніхто  не  розгледить  з-за  хмар
Як  ти  свого  часу  безтямно  спасіння  шукав.
На  дисках  й  касетах  не  стане  твоїх  пісень,
Ніхто  не  захоче  забрати  росу  зі  жмень.
І  тільки,  ти  знай,  по  різних  світах  навмання
Тебе  пам'ятатиму  й  шукатиму  завжди  я...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2016


А час одному навчив…

[i]А  час  одному  навчив:  плакати,  коли  ніхто  не  бачить.
Писати  листи.  Німі  листи,  які  ніколи  не  прочитає  мій  адресат.
Більше  себе  переконувати,  що  це  все  нічого  не  значить.
І  краще  змовчати  про  любов.  Бо  шляху  немає  назад.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2016


І як би там не було, але якщо погано без людини…

[i]І  як  би  там  не  було,  але  якщо  погано  без  людини,  то  нікуди  від  цього  не  втечеш,
Можна  видаляти  сторінку,  не  приїжджати  у  місто,  припинити  слухати  Фліт,
Номер  не  набирати.  В  телефоні  є  така  опція  "очистити  кеш"  
А  в  житті,  на  жаль,  немає  такої  опції  "від  нього  очистити  світ"

Збиті  орієнтири.  Яке  сьогодні  число,  день?  Двадцять  шосте,  четвер,
До  осені  ще  шістдесят  чотири  тягучі,  самотні  дні.
Скоро  уже  по  новинах  розкаже  швидкий  і  пронирливий  репортер,
Як  без  нього  важко,  нестерпно!  Було  все  це  літо  мені.

Ранок  не  з  кави  -  з  перевірки  відсутніх  листів,
Дощ  проклинає  всіх,  настукуючи  печальний  блюз.
Я  не  бачила  його  рівно  тиждень,  сім  безпробудних  днів,
Так-тобі-дурепо-і-треба,  записуй,  мотай  на  вус,

Ніколи  до  тих,  з  ким  ділила  ліжко  не  прив'язуйся,  не  звикай!
Бо  потім  від  себе  не  втечеш,  не  виїдеш  за  моря.
Це  була  межа,  а  я  потягнулась  до  нього  і  ступила  випадково  за  край,
В  нього  у  серці  попіл,  минулим  випалена  рілля.

Як  від  таких  щось  хотіти,  взаємністю  марити  від  таких,
Коли  він  ще  сам  ледь  прийшов  після  колишньої  N.  до  тями?!
Ні  крик,  ні  плач.  Світ  захлинувся  ним  і  мертво  притих,
Згадавши,  як  він  підіймав  до  небес  своїми  гарячими  і  міцними  руками.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2016


Я вже, ти знаєш, якось тут буду жити.

[i]Я  вже,  ти  знаєш,  якось  тут  буду  жити.  
Ділити  ліжко  з  іншим,  лишаючи  серце  тобі.
Мене  так  втомили  ці  вічні,  дурні  кориди,  
по  двадцять  чотири  години  в  добі.

Мене  так  дістали  бики  і  корови,  
які  рівняють  себе  до  цариць  і  царів.
Актори  й  актриси,  що  хмурять  брови,
і  сіра  буденність  днів.

Мене  так  дістали  поети  й  поетки,  
які  давлять  банальністю  дієслівних  рим.
Усі  ці  богині,  блондинки,  брюнетки,
які  все  життя  не  знімають  грим.

Уже  б  десь  поїхати,  склавши  докупи
себе  усю,  наміняти  монет.
В  людей  не  серця  тут,  а  просто  трупи,
і  душі,  здавлені  у  корсет.

Хоча  є  й  такі  навколо  гібриди,
що  тягнуть  совість  свою  на  горбі.
Ти  знаєш,  я  вже  якось  тут  буду  жити.
Ділити  ліжко  з  іншим,  лишаючи  серце  тобі.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2016


Кеті купила розчинну каву, Кеті тепер п'є каву…

[i]Кеті  купила  розчинну  каву,  Кеті  тепер  п'є  каву.
Гасить  тепер  вона  об  чужі  серця  окурки  від  ментолових  сигарет.
Ніхто  її  не  любив,  таку  тоді  ніжну  й  ласкаву,
Й  солодку,  немовби  перший  гречаний  мед.

Ніхто  її  не  плекав,  як  квітку  з  самого  насіння,
Щоб  потім  виріс  здоровий,  міцний  пагінець.
Натомість  тиха  печаль  плела  навколо  зелених  очей  павутиння,
Натомість  холодна  байдужість  зводила  все  нанівець.

Ніхто  її  не  чекав,  не  питав  про  мрії  і  плани,
Вона  ж  про  ті  мрії  писала  в  дурненьких,  наївних  віршах.
В  чорнильних  словах  в  один  раз  розливалися  океани,
Піратські  вітрила  і  ром  у  скляних  пляшках.

Кеті  читала  казки,  а  згодом  -  Маркеса  Габріеля,
Він  її  помалу  у  вічне  вірити  вчив.
І  кожну  безсонну  ніч  зірками  була  усипана  стеля,
І  кожну  таку  ніч  неможливо  було  полічити  див.

Та  тільки  одного  разу,  одної  весни  такої,
Майже  як  ця,  знайшовся  для  Кеті  Влад.
Не  те,  щоб  якийсь  він  там  подарунок  чи  кара  долі,
Просто  то  стала  точка  неповернення  Кеті  назад.

Минуло  чимало  років,  ставались  не  гірші  весни,
Стрічались  і  кращі  Влади  їй  за  наступні  роки.
Та  тільки,  одного  разу  вже  втративши  весла,
Її  назавжди  засмоктало  бездонне  жерло  ріки.

І  Кеті  тепер  п'є  каву,  розчинну,  противну  каву,
І  думає  собі  віршами  під  цей  монотонний  дощ:
Ніхто  не  любитиме  вже  мене,  таку  колись  ніжну  й  ласкаву,
Ніхто  не  любитиме.  Що  ж...
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2016


Все сміється мені в обличчя…

[i]Все  сміється  мені  в  обличчя:
Ти  така  несерйозна,  ти  така  мальовнича,
І  говорить,  що  краще  б  не  зустрічав:
-  В  тебе  родимка-зірка,  гостра,  біла  ключиця,
А  вуста  твої  ніби  дика  суниця,
Я  на  них  поцілунки  свої  карбував.

-  В  тебе  профіль  орлиний,
В  тебе  схлип  журавлиний.
В  тебе  пальці  як  скрипки  довгі  смички.
Ну  а  я  для  них  скрипка,
Золота  твоя  рибка.
Підпалю  їх  як  сірнички.

-  В  тебе  маска  Венери,  а  душа  в  тебе  Марса,
Повна  рішення,  сили  й  міського  фарсу.
І  ніхто  не  подумає  розпізнати  все  це  в  тобі.
-  А  у  тебе  не  серце,  а  дві  білі  квітки.
Я  сховаю  їх  в  руки  собі.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2016


Так ми і розійдемося…

[i]Так  ми  і  розійдемося  –  без  пояснень  і  нарікань,
Я  тобі  не  зізнаюся,  що  встигла  тебе  полюбити.
Бо  ненавиджу  довгих  та  слізних  прощань:
Раз  відрізати  в  корінь,  конкретно,  і  відпустити.

Ми  з  тобою  не  пара,  не  по  дорозі  нам,  ми
Випадково  лише  перетнулися  на  перехресті.
Якось  вже  постараюся  позбутись  цієї  суми,
І  не  буду  писати  тобі  листів,  слово  честі.

Ти  ж  бо  знаєш  яка  я  –  недоречна,  але  міцна,
З  залізними  нервами,  що  можуть  все  перетерпіти.
Ти  один  по  житті,  і  я  по  житті  одна,
Так  нам  далі  пливти  проти  течії,  проти  вітру.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2016


Не можу лягти спати, відчуваю: від мене щось утече…

[i]Не  можу  лягти  спати,  відчуваю:  від  мене  щось  утече,
Чи  то  твоє  повідомлення,  чи  то  мій  здоровий  глузд.
Знаєш,  мені  і  досі  на  шиї  пече
Слід  від  твої  вуст.

Мені  і  досі  мариться  в  ліжку  твій  силует  -
Такий  собі  зоровий  блеф.
Тільки  по  картах  ти  доленосний  піковий  валет,
Я  –  максимум  шістка  треф.

І  відчуваю,  ніби  руку  гарячу  мою
Ти  ще  досі  не  відпускав.
Доля  говорить:  я  тільки  на  одного  здаю,
Я  ж  ховаю  карти  в  рукав.

Хочу  замінити  свою  не  козирну  масть
На  даму  –  під  стать  тобі.
Доля  цього  зробити  мені  не  дасть.
Руки  надто  слабі.

І  лишаються  тільки  фантоми  губ,
Фантоми  глибоких  зіниць.
Ти  навіки  тепер  мені  душогуб.
По  душі  моїй  дзвонять  з  дзвіниць.

У  цій  грі  не  приходить  до  мене  фарт,
Махлюй  не  махлюй  –  програю.
Ти  навіки  мені  тепер  кат.
Я  навіки  тебе  люблю.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2016


Я тебе любила. Нестримно…

[i]Я  тебе  любила.  Нестримно.
Заховавши  руки  собі  за  спину,
Бачила  в  зіницях  воду  Гольфстриму,
Малювала  з  тебе  маслом  картину.

І  молилась  богу,  хоча  й  без  віри,
Щоб  тебе  беріг  і  тобі  просила
Ще  любові  і  щастя  без  міри,
Пам'ятаєш,  Принц,  я  тебе  любила!

А  тепер  не  знаю  збулися  молитви,
Чи  дарма  я  душу-грішницю  рвала.
Я  давно  покинула  поле  битви,
Ми  з  тобою,ясно  уже,не  пара.

Минуле  за  горло,  мене  на  шмаття.
Я  по  цьому  лезу  уже  танцюю.
Будь  щасливий.  Завжди  твоя  Катя.
Я  тебе  і  досі  люблю.  Цілую.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2016


І сама собі бог…

І  сама  собі  бог,  і  сама  собі  віра  і  відчай,
Тиха  скрипка  й  органний  крик.
Я  собі  і  реальність,  я  собі  й  потойбіччя,
І  сама  собі  чоловік.

Я  поезія  й  проза,  і  наркотиків  доза,
І  у  мене  не  очі  –  таємничий  астрал.
Все  в  одному  –  комбінована  бронза
Я  сама  собі  ідеал.

Я  для  себе  і  подруга,  у  червоне  убрана,
Компенсую  весну,  літо,  осінь,  зиму.
Я  сама  собі  люба  й  кохана,
А  хотілося  б  бути  йому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2016


Любіть поеток

[i]Любіть  поеток,  їм  даруйте  миті,
Красиві  квіти  і  щасливі  дні.
Читайте  їм  зізнання  на  санскриті,
Щоб  вони  стали  трішки  більш  розкриті,
Щоб  вони  стали  трішки  менш  складні.

Приносьте  в  жертву  їм  останні  сили,
Даруйте  книги  старих  авторів.
І  як  би  римами  вона  вас  не  дражнили,
Критикували  й  зайве  говорили,
Прощайте  їм  ту  необачність  слів.

Любіть  поеток,  вони  знають  більше,
Ніж  інші  люди  про  палку  любов.
З  ними  й  мовчати  буде  вам  зручніше,
Вони  усе  уміють,  одним  віршем
На  серце  накладають  рятувальний  шов.

Вони  готують  найсмачнішу  каву,
І  чай,  найгарячіший  і  міцний.
Хоч  мають  вдачу  хитру  і  лукаву,
Проте,  якщо  їм  справді  дорогий,
То  віддадуть  за  тебе  й  свою  славу.

Любіть  поеток  -  ніжних  і  гарячих,
Вони  вас  надрукують  у  книжках.
І  впустять  в  своє  серце  потайне.
Таких  серйозних  і  таких  дитячих.

Любіть  поеток.  Тільки  не  мене.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2016


Не город будет, а каторга…

[i]Не  город  будет,  а  каторга,
Ты  живешь  тоже  где-то  в  нем,
Я  не  знаю  какой  район.
Было  лето  как  сладкая  патока  -
Не  запомнило  наших  имен.

И  прохладно  стало,  не  справиться
Небу  с  тучами  с  этого  дня.
Я  прошу  у  тебя  огня,
Но  погреться,  а  не  ошпариться  -
Ты  отталкиваешь  меня.

Ты  боишься  наверное  вот  чего,
Что  привыкнем  друг  к  другу  мы.
Но  ведь  счастья  нет  без  сумы,
Неполадков,  страха  и  прочего.
В  страхе  нет  уж  твоей  вины.

Понимаю,  но  пробую  веровать
Будто  в  Бога  в  тепло  твоих  рук,
Карих  глаз  твоих.  Замкнутый  круг
Заковал  и  не  знаю  что  делать  -
Для  других  ты  мне  просто  друг.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635848
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.01.2016


Тут, вона говорила, немає місця для двох…

[i]Тут,  вона  говорила,  немає  місця  для  двох.
Тут  у  мене  свої  правила  і  свої  закони.
Твій  букет,  подарований  в  понеділок,  засох.
Я  ніколи  не  зніму  своєї  корони.

Тут,  вона  говорила,  ростуть  і  так  квіти  –  живі,
Що  мені  до  твоїх  мертвих  букетів.
Я  не  ховаю  як  інші  козирі  в  рукаві,
Тут  усі  чесні,  прямі  і  відверті.

Як  я.  Тут,  вона  говорила,  немає  місця  брехні.
Зрізані  ж  квіти  –  брехня.  Як  намальована  їжа.
І  вже  скільки  разів  помирала  на  любовній  війні,
Що  вперше  таки  вижила.  Мені  необхідна  тиша.

Тут,  вона  говорила,  ніхто  не  заздрить  з  чужих  перемог,
Це  мій  приватний  світ.  Я  його,  власне,  й  створила.
Я  тут  єдина  –  людина,  тварина,  Бог.
Тут,  вона  говорила.

Поки  настав  той  день,  коли  світ  полетів  шкереберть.
І  помінялось  місцями  те,  що  важливо  і  не  важливо.
Всі  пішли  з  її  світу,  як  і  хотіла,  геть.
Тут,  вона  говорила,  мені  самотньо  і  неможливо.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2016