| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Мені Ганнусі надзвеніли,
Що під водою малювала ти китів,
Що ти дивилася киту у чорні очі
І бачила як він до місяця злетів
Що ти у горах розгадала всі легенди
І бачила Середньовічні сни
Мов привид стіни замків облетіла
Що в тебе старі рами на вікні
І що ти носиш довгі гарні плаття
Й собакам вуличним всміхаєшся щораз
І відстригаєш коси з восьми років,
Воно росте тепер у тих, у кого рак
Що ти вигулюєш рибинок на світанку,
І приручила хворе кажаня,
І вишиваєш черепахам пелерини,
І дружиш з сиротою-троленям
Зриваєш яблука-- стоїш на підвіконні,
І воду п'єш лише з криниць за містом
І танцювала взимку під Північним сяйвом,
І прикрашаєш на Різдво все гостролистом
Що знаєш ти усі казки на світі
І пофарбована в ясно-блакитну краску
І вієш радощами скрізь, де сумно й сіро,
А вслід завжди всміхаються,
'То дівчина із казки'
Й коли в моїй палаті ти співала
Й повісила на мою шию амулет,
О, скільки морів і скільки зір у наших поглядах й розмовах,
Й мов квітка народився наш секрет
Й коли мою коляску ти вивозила
Я обіймала квіти і ревла
Бо скільки магії, скільки добра, скільки любові,
В тобі, Небоволоса казка і краса
І на вікні тепер портрет наших обіймів,
Моя коляска у весняних візерунках,
Й коли уранці в ліжку чуємо із кухні гуркіт,
То знаєм, Троленя всі вафлі схрумкав
З тобою стіни дихають натхненням,
Гулятимем до старості разóм, в нас будуть діти
І будемо ми їм завжди розповідати,
Як розпустила ти одного дня в моєму серці квіти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2016
Діти більше не вірять
У взаємну любов
Їм знайомий лиш галас
Й бридкий сміх у школі
І на руці кров
Лиш сидіти в автобусі
Невідомий маршрут
Тихо загорнутися
У великий парашут
Замерзшим пальцем
На вікні малювати
І немає нікого, хто міг би
Холодну руку тримати
Я не тримаю твої долоні
У своїх руках
І я не відлунюю тихою піснею
У твоїх думках
Я не вмію співати
Сумних балад
Бо я баран
Заходжу в море
Води не бачу
Бо скрізь туман
Летять ворони
У білім небі
Мов плями чорнила
І десь далеко
Розпустив хтось веселий
Веселі вітрила
І серед сміху
В моєму серці
Блідий вогник жевріє
Я сама
На вітрі холодному
Зникнути мрію
Але й рветься
Через латаття
Й заплутану ряску
В синіх нетрях
Між світлячків
Шукає казку
Моє серце
Іще сподівається
Леліє надію
І в голові
І досі квітнуть,
Буяють мрії
З самого дитинства
Мрії витали
Про майбуття
І думала буде
В такому віці
Справжнє життя
Дурне дитятко,
Ти думала
Всі ворота розкрились?
А із тих пір
Хоч як і виросла
Ніщо Не Змінилось
Хтось розпустив веселий
Веселі вітрила
А я заплющила очі
Вимкнула світло
Й блокнот закрила
Не мрійте, діти
Не мрійте більше
Знаю, важко виходить жити
А серце..
Як же хочеться..
Як же хочеться
Його зупинити!
Але дивися,
Отямся на мить
Від смертної драми
Дивись, дитино,
Як хмуриться Бог
Як плаче мама
Надії і далі
Продовжують
Тихо леліяти
А ти вертаєшся
У рідну темряву
І далі мріяти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637393
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.01.2016
́Підлога деревляна
Вверху висока стеля
В кутку фортепіано
Фіраночки зелені
Висить у шафі одяг
І стос музичних нотів
Лише не вистачає
В ньому твоїх колготів
Ти пахнеш секонд хендом,
Й стареньким піаніно
На пальцях запах клавішів,
Натертих ваніліном
Ти усміхнися ще раз,
Посяєш ластовинням
Веснянки-- це етюди
Від сонячного гріння
Ти взимку-- радіатор
Ти погляд тепло грієш
Ти мóя батарея !
Від дотику теплієш
Я подарую чашку,
Велику, як відерко,
І будеш пити каву
З елітного цеберка
І велетенські чашки
Наповнені вже чаєм
І грає піаніно,
І так ми засинаєм
І сняться знову ноти,
Стара клавіатура,
Послухать твою музику
Збігаються скульптури
Із клавішів солодких
Мелодія медова
Під твóїми долонями
Октави молокові
Мелодії й етюди
Течуть по твоїх жилах
На нотах і лінійках
Літаєш, як на крилах
І тепле музикальне
У тебе б'ється серце
І як воно заграло
Любов в моєму Herzi ?
Ти будеш жити вічно
Усміхено, без втоми
Авадою Кедаврою
Тебе не вбить нікому !
І в шоколадних плямах
Твої рожеві щоки
Бо їли ми цукерки
І пили різні соки
І знову засинаю
І бачу шафу проти,
А з неї визирають
Твої малі колготи
*Herz [Херц]-- серце (нім)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2016
Вона дивилася, обкурена на світ
Її ніщо не хвилювало в цьому світі
Лише курився між волосся дим
Лише цвіли квітки в розмитім цвіті
Було не страшно, і нічого не боліло
Цигаркою заліплені вуста
Була трава, була страшенна злива
Метелики летіли з живота
Зоріла зіронька, зоріло ціле небо
І цілувалися зазорені квітки
А угорі було розмите небо--
Розтоплені, розмазані зірки
І небо крапало, текло, неначе фарба
І роз'їдали крапельки асфальт
Крилаті поросята поковтали
І полетіли бульбашками в сад
Трояндовіло. Я квітки збирала
Я відривала поцілунки від землі
І грілася в його м'яких обіймах,
Вдихала звуки на залізному крилі
Було багато кольору і диму
Я знала точно-- Більше не прийду!
Було багато плям в розмитім небі,
Як вишень у вишневому саду
Тхнуло метеликами, сипало серцями,
Валялися в ногах старі слова
Все шепотіли мені щось ізнизу
Думки боліли, і боліла голова
Були овали, і були балкони
Ганявся вітер, і гукав 'Помри!'
А я сиділа, і на нього не звертала
Замріяно смоктала кольори
Ромашки не звертали ні на кого,
Усе пили трояндовий відвар
Усе сміялись і хилились п'яні
Й плювалися нектаром в зграї хмар
А я дивилась мовчки на той безлад,
І втомлено сиділа на вікні
Хотілося дрімать непрокидаючись,
Погойдатись в гітари на струні
І рухались мої вуста повільно,
Той спів для нього, спів той лиш йому
Поплив сонливо звук із губ у простір
І заблукав в зазоренім диму.
03.05.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633091
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2016