| Сторінки (1/22): | « | 1 | » |
[color="#210a0a"][b]Сокира й плаха сперечались -
Хто головніший серед них,
Сокира с блиском посміхалась
Та чатувала в лезі гріх :
«Кума, та годі вам базікать -
До страти тягнуть за вервечку,
А в герці наймудріший кат,
Тож він розв’яже суперечку!»
Та плаха, п’яна від крові,
Пащекувала без упину:
«Мене кохали королі,
Востаннє впавши на коліна!»
Кат взяв відчужено червінця -
Остання плата бідолахи -
Зречено той впав на колінця,
На мить обнявши кляту плаху.
… Сокира гепнула по карку,
І відкотилась голова.
«Куми, я чхав на вашу сварку,
Хоча скажу - хто головна!»
Піднявши голову мерця,
Він положив її в корзину:
«Ви прагли рішення герця?
На мене ж дома жде дружина!
Та головніше – голова,
Яку отримає вдова».[/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2022
[color="#4a1515"][b]Як вітер, що летить з Карпат,
Я тисячі років Бескидами блукав …
Дикун, нащадок кочових сармат,
Свободу й волю за батьків я взяв.
—
Хрещений кров’ю вбитих ворогів,
Я посуд мав із їхніх черепів! …
Та час змінив форму і сутність,
Та не змінив нашу могутність!
—
Кружляє вороняччя галасливо
Серед покинутих ординцями мерців -
Нікчемна смерть та справедлива
Для людожерів - москалів! [/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2022
[color="#1f113b"][b][i]ПЕРЕКУЄМ МЕЧІ НА РАЛА,
КОЛИ ЗДОЛАЄМ СУПОСТАТА,
КОЛИ ЙОГО ХВОРА МАКІТРА
БУДЕ НА ПАЛІ ТА ВІДТЯТА!
МИ ВІДБУДУЄМО ОСЕЛІ,
НАПИШЕМ ТИСЯЧІ ПІСЕНЬ,
ТА СПЕРШУ ЗНИЩИМ СУПОСТАТА
І ЙОГО КОДЛУ БЕЗ ПРОЩЕНЬ!
ПЕРЕКУЄМ МЕЧІ НА РАЛА,
БО ТОГО ТРЕБУЄ ЖИТТЯ -
ЩОБ МАТИ СИНА ДОЧЕКАЛА
І ПРИГОРНУЛА, МОВ ДИТЯ.
ПЕРЕКУЄМ МЕЧІ НА РАЛА
ТА ПЕРЕОРЕМ СЛІД ВІЙНИ,
ТА СПЕРШУ ЗНИЩИМО НАВАЛУ,
ЩО СМЕРТЬ НЕСЕ УСІМ ЖИВИМ.
ПЕРЕКУЄМ!
СЛЬОЗАМИ ЗРОСИМ!
КОЖНЕ ПОСІЯНЕ ЗЕРНЯТКО,
ЗБЕРЕМО ЗРОЩЕНИЙ ВРОЖАЙ
ТА В БОГА НАШОГО ПОПРОСИМ
ЖИВИМ - ЗДОРОВ’Я,
ВБИТИМ - РАЙ![/i][/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2022
[color="#331616"][b]Я бачу: жінку, пентаграму,
Свічки, палаючі вогнями
Та ляльку-путанку в кублі,
Усю утикану голками …
* * *
- Та щоб тебе пожерли пранці!
Дались тобі дівки та танці …
Чорти б тебе скоріш взяли,
Я хочу так - хай буде вранці …
Гульвісу штрикало під серце,
Крутило наче веретенце …
Під ранок очі - як два скельця
Завмерли, згасли як свічки …
* * *
А потім були балачки,
Та поминальні пляшечки,
Й слова, як плетені вервечки -
Бо то так прийнято живими -
Мерця не здумати лихими
Словами, …
Думками, …
Ділами.[/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2022
[i]Новый год, шары не елке,
За окном - мороз и снег.
Санки вынул из кладовки
И с порога взял разбег.
Во дворе полно шпаны -
Кто на лыжах, кто на санках …
Строим горку для лыжни -
Я - за главного, в ушанке …
* * * * *
Лет прошло довольно много
С той поры, как взял разбег;
Я с тоской смотрю с порога –
Кто-то слямзил с неба снег!?
Куда делся бой снежками?
Где же саночное детство?
Стыбзили каток с коньками …
Продали отцов наследство!
Просвистели, променяли
На айпады, на айфоны,
Днесь в почтении – кидалы
И из золота батоны …
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936140
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.01.2022
[color="#04041c"][i]Мой друг, товарищ, компаньон,
Прими в сей день мой лексикон –
Мой панегирик благолепный,
Ведь грядет день великолепный!
Сия традиция стара -
Как Моисеева гора.
Пусть не смутит тебя мой слог,
Сегодня есть тому предлог.
* * * *
Как же пройти мимо традиций,
Где стол умелою десницей -
Наряжен и пестрит от яств,
И ель кичится от убранств!
А по сему блюдя канон –
Радей мой друг и компаньон!
Встречай достойно Новый Год –
И будь сегодня сумасброд!
«Вдова Клико» и «Арарат»,
Две фляги спирта - в аккурат!
При этом здравицы горлань,
Танцуй, пляши но не буянь!
Будь уважителен к бокалам -
Prosit! Девицам, женам, дамам!
Будь искуситель и проказник,
Таков обычай в этот праздник!
Если чего-то я забыл …
Друг, не скупись, ты полон сил!
До встречи! Будь здоров! Adieu!
Пойду,… стакан себе налью![/i]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935460
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.12.2021
[color="#020212"] [b]9 травня – День перемоги та водночас День скорботи і пам'яті. Сучасність неминуче накладає свій відбиток на історію минулих подій. Певна річ, цей історичний процес має й зворотню дію, який з плином часу видозмінюється та переоцінюється. У кожного покоління свої ідеали та стандарти, так було завжди, та деякі етичні категорії, я гадаю, повинні існувати за правилом незмінності. Війна – мабуть, найбільш поширене антилюдяне явище, яке знецінює людське життя і все, що пов'язане з ним; жнива скорботи, що достались Україні, по різним оцінкам - до 7 млн загиблими. Статистика, що жахає, і ЦІНА, яка не має виправдання!
Засновник західної філософії Платон промовив: «Кінець війни побачать лише мертві». На мій погляд, більш досконалого визначення війні годі й шукати. Але будь яка думка не буває кінцевою, а тільки проміжною ланкою в довгому ланцюзі розмірковувань. Чомусь я хочу вірити в те, що загиблі побачили кінець війни не даремно , а з надією на те, що початок миру побачать живі. Та не тільки побачать, а й усвідомлять яка його ціна … Всі загиблі в війнах час від часу вертаються до нас, в будь який спосіб – в спогадах, зі шпальт друкованих видань чи в хроніках з телеекрану, нагадуючи нам, живим, що зв’язок між живими і мертвими непорушний, допоки не згасне людська пам’ять.
Віншуємо –
Згадуємо –
Пом’янемо.[/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913260
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2021
[color="#061017"][b]Весь світ чекає на Великдень,
Із року в рік мрія мандрує -
Бо в світле Свято, в світлий день
Нам Бог надію подарує!
Знаю спільноту – вірить в диво,
Та більшість жиє з розрахунком,
Перехрестив живіт наживо -
І жде від долі подарунка …
Часи скорботні ходять світом,
Багацько люду в щирій скруті.
Хто жив дідівським заповітом,
Той Бога знайде у покуті …
Тож, ігноруючи знегоди,
Всі православні, як один,
Ждуть урочистої нагоди -
Впустити свято в кожний дім!
Тож прочиняйте двері святу,
Мої знайомі та друзяки.
Христос Воскрес! – у кожну хату,
Боже, прими й мою подяку![/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2021
[b]Все суета, одно только нетленно -
Исход евреев из египетского плена,
И потому из года в год, во все века
Мы Пасху празднуем, традиция крепка!
Не сильно мудрствуя, не проникая в суть -
Зачем Иисус избрал тернистый путь …
По весям всем и городам, селеньям
Прочанин занят личным настроеньем!
Мы все грешны, и каждый на свой лад:
Кто-то смолчал, а кто-то блеял невпопад …
Кто-то кричал: «Распни Его! Распни!» -
Имеем с этого торжественные дни …
И в этом есть канон, устой, заклятье –
Коль хочешь праздник, то готовь распятье![/b]
[color="#170508"][i][/i][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912446
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.04.2021
[color="#0a0a1a"][b]Жила себе синичка в дубраве за ручьем
И пела песни звонко, все споря с соловьем.
С утра, почистив перья, летела выше всех.
В среде пернатой стаи имела свой успех.
Грачи ей были рады, скворцы ей пели скерцо,
И даже старый ворон терпел её соседство.
Пришла зима. Завьюжив, дарила снег полям.
И часть пернатой стаи подалась к деревням.
Синичке здесь забавно и среди изб спокойно.
Морозно скрипнут ставни, и солнце смотрит в окна.
Но главная удача – у каждого подворья
Развесили кормушки, пернатым – корм в подспорье.
Лишь стоит выбрать место, где зимовать теплее,
Ешь досыта, пой песни, и жди первой капели.
И так живет синица в деревне на околице,
Уютно, сытно ей, зима с весною спорится.
Вот в день один погожий снег таял, тускнел лед,
Во двор клубком лохматым вдруг выкатился кот.
Синичка посмотрела – красивый рыжий зверь,
А кот, играя шерстью, в ответ мяукнул ей.
Не страшно совсем птице, поет, клюет зерно,
Но рыжий хам не дремлет, и мысли об одном…
Недолго игра длилась в тот мартовский денек –
Осталось лишь два перышка, как желтый огонек.
------------------------------------------------
Суть басни так стара, что поседели строки:
В беспечности – добра не больше, чем в пороке.[/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912331
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.04.2021
[color="#0a0d30"][b]Спросила кошка мышку:
«Страдаешь на одышку?
Больна ты, иль здорова -
Пойдешь на корм без слова».
Стал сер комок и бледен -
И через миг был съеден.
********
К чему точить словесность?
Уход наш – неизбежность.
Ничто в мире не ново,
Ничто в мире не вечно,
Но первым было Слово,
И была бесконечность.[/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910892
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.04.2021
[color="#0f0c24"] [b]Серединочка, середочка,
Ты - как тоненькая жердочка.
Как же по тебе пройти,
Больно зыбкому пути...
По краям - то мрак, то солнышко,
Испил все это до донышка -
Мед и деготь, всласть и вгоречь
Да все чаще было в горесть.
Где же ты, моя середочка,
Моя тоненькая жердочка?
Может, ты - последний путь,
И с тебя мне не свильнуть?
Но не стану убегать,
Если ты в болото-гать
Заведешь меня ты, путника,
Своего блудного спутника...
Устал с края в край бросаться.
Где бы лечь да отоспаться?
Чу, вдруг голос мне послышался!
Да неужто я ослышался...
«Серединка, брат, середочка,
Где кресты, да все из досточек,
Где холмы, травой поросшие,
Да слезами все орошены.
Вот сюда ведет середочка-
Больно тоненькая жердочка.
Всласть медок ты попивал,
Или деготь горло драл,
Серединка всем одна:
Здесь, у смертного одра...
А у жизни, брат, земной
Серединки нет иной».[/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910845
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.04.2021
[color="#08081f"][b]Нам не дают покоя призраки былого -
Наши виденья и грехи пережитого …
**********
Я с грустью вспоминаю времена,
Как сидя у балконного окна
Имела я привычку зачастую -
Надев на ножку туфельку златую,
Сквозь кружево решетки свесив вниз -
Учуять каждый взгляд на мой каприз!
О, сколько было этих алчных взоров -
Юнцов безусых и седых сеньоров,
Их страстью заплетенный фимиам,
И зависть проходящих светских дам!
Каждый из вас в надежде на фавор
Готов был вечно ждать мой приговор:
Кому безумства ночь я подарю
И чью неистовую похоть утолю …
Поклонники всех рангов и чинов,
Вам отворю врата в мир ваших снов!
**********
Сегодня жребий брошен! Перст судьбы;
Ко мне спешит избранник из толпы …
Вовек ты не забудешь ночь со мной –
В чреслах твоих вселится непокой.
Ну а дотоле, усмиряя свою похоть,
Будет кухарка под тобою охать
Или цветочница, хмельная от вина …
Но, их седлая, зришь только меня!
**********
Весной река бурлит от половодья -
Живительная влага на угодья …
Но осень знает, что придет зима,
И урожай весь спрятан в закрома.
Вот так и молодость моя, увы, не вечна
Она, как ртуть под гору быстротечна,
Я плоть свою давно не продаю,
Коль повезет - то даром отдаю…[/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910671
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.04.2021
«Les moulins de mon coeur»
(переклад французської версії
«The Windmills of Your Mind» саундтреку
з кінофільму «Афера Томаса Крауна», 1968)
[color="#0c0921"][b]Як пожбурене каміння
В світ буремного струмка
Розірвало хвиль склепіння,
Мов невидима рука,
Як мереживо, що Місяць
Заплітає між зірок,
Як Сатурна дивні кільця,
Що виконують танок,
Як квіт соняшника зріє
Кожний рік і в певний час -
Так мандрує моя мрія
Із надією про нас.
Ти одним ім’ям своїм
Крутиш серця мого млин
Як малюк заводить дзигу,
Схожу на веретено,
Чи слова, що лягли в книгу,
Наче іній на вікно,
Як та чайка, що кружляє
Хвилям всім наперекір,
Як північний вітер грає,
Мов трембіта поміж гір,
Як хурделиця вирує,
Наче то останній час -
Так мандрує моя мрія
Із надією про нас.
Ти одним ім’ям своїм
Крутиш серця мого млин.
Літо плине - час зізнання,
На вустах твоїх журба.
В небі осені зітхання
І пташиних крил юрба.
На піску сліди останні
Хвиля змила в небуття.
Я самотня у кав’ярні,
І немає вороття.
Дощем небо плаче-крає,
Краплі брязкальцями б’ють,
Наче пісня, що вмирає,
І цих слів не повернуть.
Лист багряний ще палає,
Сумні думи навива.
Моє серце пам’ятає
Цвіт волосся, як жнива.
Як пожбурене каміння
В світ буремного струмка
Розірвало хвиль склепіння,
Мов невидима рука.
…Вітер дме знов навмання…
Тільки ти ім’ям своїм
Крутиш серця мого млин.[/b][/color]
20/05/2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2021
[color="#1a0a26"][b]Геній не вмер і крізь віка
Нам посилає двійника
Свого нетлінного творіння
(Мабуть, не всохло ще коріння).
Відомий всім цей персонаж ,
В свій час здійняв ажіотаж!
Минуло майже два століття -
В нове ввійшли тисячоліття –
Не кваптесь друзі, п’єм «Вігор»:
В країні новий «Ревізор»!
Ось дія перша – стадіон,
Ми садовим ЙОГО на трон,
Всучили скіпетр і державу -
То ж не сварімось на виставу!
Як стовбур є, то є й гілля –
Бо ж свита робить короля!
Чому ми бідні і дурні,
Як в п’єсі Пєшкова «На дні»?
Питання це не новина -
Знов «Що робити?», «Чия вина?»
Не скаже нам морда пихата –
Співає як «Горіла хата» …
Згоріла хата, згорів сарай,
Горить на сході рідний край!
… А що в столиці поробляють? -
Великосвітські блазні лають!
******
То чому ми так зубожіли?
Може, спитаємо Сибілу?...
«Коні не винні» - кожен знає,
А винен той, хто запрягає.
Розумний з горя животіє,
А дурень думкой багатіє![/b][/color]
26.10.2019.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2021
«Delilah» (Tom Jones song)
[color="#0d0d21"][b]Блукаючи у темряві нічній
Впізнав знайомий профіль у вікні -
Сяйвом охоплений, він мерехтів у танці,
Тут я згадав, як ми були коханці …
Відлуння спогадів наринуло сумне
Я пам'ятаю, як ти зрадила мене. …
[color="#b50b0b"]Моя, моя, Делайла
Чому, чому, Делайла![/color]
Безумець! Я раніш не помічав
Чаклунський спалах у твоїх очах -
Як приворожений в тенетах твоїх зваб
Я втратив волю, час,… я став твій раб!
В часи коли я був приречений чекати
Я мав і час, і привід ревнувати …
Знайомий дім, ось ганок, моє серце впало -
В прочинених дверях ти сміючись стояла…
В своїй долоні я відчув метал ножа
І посмішку твою спотворив жах …
[color="#b50b0b"]Моя, моя, Делайла
Чому, чому, Делайла![/color]
Останню хвильку ще побуду твоїм бранцем
Остання мить, і стану я вигнанцем,
Та невблаганна доля на мене чекала -
В прочинених дверях ти сміючись стояла…
В своїй долоні я відчув метал ножа
І посмішку твою спотворив жах …
[color="#b50b0b"]Моя, моя, Делайла
Чому, чому, Делайла![/color]
Останню хвильку ще побуду твоїм бранцем
Остання мить, і стану я вигнанцем,
Остання мить, і стану я вигнанцем…[/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2021
[color="#0e081c"][b]Когда остынет зеркало пруда,
И небо звёздами коснётся нежно льда,
Моя душа проснётся - о, мгновенье! -
Запечатлеть Природы озаренье.
Быть может, где-то и когда-то впереди,
Сквозь бездну Времени и Млечного Пути,
Я окунусь с небес в серебряную гладь,
Чтоб отыскать давно забытый взгляд.[/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910367
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.04.2021
[color="#0a091c"][b]Вдоль забора у дороги
Застыл друг четвероногий.
Обратив по ветру нос,
Вдруг узнал меня мой пес.
Звонкий лай, хвост калачом,
Бежит – катится мячом.
Что ты лаем так залился,
Рад, с цепи освободился!
Твой ошейник как ярмо –
Надоел тебе давно.
Обогнав меня чуть – чуть,
К дому пес рисует путь.
Через лужу прыгнув прытко,
Лапами открыл калитку.
Быстро двор перебегая,
Он к порогу мчится с лаем.
Закружился у двери –
Ну, хозяин, отвори!
Наклоняюсь, глажу друга,
Потрепал его за ухо –
Смотрит преданно мой пес,
Тычет в руки мокрый нос.
Знаю, друг мой закадычный,
Ждал меня ты по привычке.
От тоски не мудрено
Разорвать в цепи звено:
Износилась и стара –
Да нет худа без добра …
****
Миг свободы – это счастье,
Нам подарок он нечастый,
Как былинный золотник –
Дорог нам, хоть невелик.[/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910306
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.04.2021
[color="#17124a"][b][color="#0d0826"]Земля зазеленела новой жизнью,
И поросль первая пронзила ее тело,
Торжественно, под небосвода сенью
Из жёлудя росток пробился смело.
Как он попал на этот луг пустынный,
Где нет деревьев, лишь трава – цветы?
В октябрьский вечер, когда небо стынет
Случай свершил судьбу для сироты.
Зверьем голодным иль осенней птицей
Был жёлудь занесен на этот луг…
Не знает он: лужку быть под пшеницей...
Не долог час - и целину изрежет плуг.
*********
Хозяин плуга зорким взглядом реет
С чутьем легавой, вышедшей на след
И мнит себе - жнивье на солнце зреет,
И думой о большом зерне согрет.
К закату дня вздымится чернью пашня
И жёлудя росток исчезнет с луга…
*********
Есть бренность красоты, и ей не страшно
Исчезнуть под звенящей сталью плуга.[/color][/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910249
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.04.2021
Arthur Rimbaud «Ma Boheme»
[color="#100f33"][b]Я мандрував. В кишенях оселився вітер,
Моє манаття було пугалу взірець;
Я йшов до тебе, Музо, найдорожча в світі,
І мріяв про кохання молодих сердець.
Мої штани світилися дірками.
Сповитий римами щоночі, мов малюк
Вдивлявся в небо я, осяяне зірками -
Те сяйво перлами торкнулось моїх рук.
На небі Шлях Чумацький майорів,
Багрянцем вересень та зорями горів.
Той зорепад - наче вино – п'янив щоночі;
Безодня Всесвіту відкрила мені очі -
Химерні постаті я мав за товариство,
І замість струн бринчав шнурками урочисто.[/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2021
Arthur Rimbeaud «Ophelie»
[color="#11113d"][b] I
Між чорних хвиль, у зоряній дрімоті
Як біла лілія, Офелія пливла
В прозорому серпанку – незбагненній цноті -
Де в хащах лісових сурмить імла.
Так декілька віків, як марево сумне
Білявки привид темрява краде
Та віковічно вздовж ріки снує,
Під журкотіння хвиль свої пісні пряде.
Там вітер не вщуха, з її серпанком грає,
В оголені перса цілує, мов коханець.
Верба тремтить та плаче, душу крає;
Схилився очерет - понурий бранець.
Зім’яте латаття зітхає біля неї;
В вільшанику проснувся ранній птах -
Тремтінням крил Офелію стрічає
Під дивний спів… і зорепад в очах.
II
Офеліє бліда! Чудова ти, як сніг!
В бурхливій річці твоя цнота згасла!
Вітри, що дмуть з північних криг,
Свободи терпкої донесли гасло;
Цей подих вітра, що скуйовдив коси,
В твоїх думках здійняв буремний вир;
І серце чуло, як спадають роси
Під шелест лісу, де чатує звір.
Цей буревій, як божевільний в'язень
Зламав цнотливий стан твій - білий наче сніг ;
Тьмяніє ранок – квітень, блідий красень
Схилився мовчки, як жебрак до твоїх ніг.
О Боже! Кохання, воля – марево сумне!
Твоє жадання, наче сніг в багатті тане
Ті сумні марення твій розум не збагне
Та жах безодні в твої сині очі гляне.
III
Мріяв поет про зорепад, а вранці
- Де ти на березі собі вінок плела –
Там поверх хвиль в прозорому серпанці
Біла Офелія, як лілія пливла…[/b][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2021
[color="#150b3b"][b]Я повернуся в ваших споминах, словах -
Бо то властиво нашому сумлінню,
Я повернуся на своїх крилах,
Бо не розстався з ними я донині.
Я повернуся, бо судилось так,
Бо то є доля всіх на мене схожих -
Вертатись у карбованих словах,
В світлинах і листах поштових.
Я повернуся, бо обіцянку давав -
Я обіцяв своїй родині, своїм друзям,
Я так багато ще їм не сказав…
Ви пам’ятайте - і я повернуся!
Я розповім, які в небі вітрила,
Яка на злеті є чудова мить -
Коли ти маєш металеві крила,
Як в них співає вітер і бринить.
Я розповім, як небеса палали,
Як скреготав метал сліпою люттю,
Як побратими віри не втрачали,
Бо праве діло є святою суттю.
Я розповім як ворог нас не стримав,
Ні його кулі, що терзали крила.
Самопожертва вірних побратимів -
То наша правда, бо у правді сила.
Я повернувся, бо буває вороття
В словах карбованих, у мармурі, в граніті…
Я повернувся, бо віддав життя
За святу правду і за мир у цьому світі.[/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2021