| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Раніше, я не розуміла,
Що для мене слово Україна.
Це була просто назва того краю,
В якому народилася, кохаю.
Багато віршів складено про неї,
Пролиті кров\'ю вірних їй поетів.
Вони життя віддали лиш за слово,
А ми воюємо не знаючи за кого.
Ви подивіться, що ви наробили!
Земля покрита трупами людей.
Панує голод, безробіття. Ви цього хотіли?
Чи вам замало ще смертей?
Так! Здається, що вам мало.
Бо кожен день на фронт солдати йдуть.
Молоді, не навчені хлоп\'ята,
Які завчасно знають, що умруть.
А ви тим часом пхаєте кармани.
Не можете нажертися, вам мало.
Коли народ закований в кайдани,
Ви нас грабуєте та забираєте останнє.
Вже зрозуміли всі народи,
Що ця війна - це запорука вашого доходу.
А люди, як важливі інструменти,
Повинні підкорятися закону.
І дуже боляче дивитися на те,
Як копійки рахують на шматочок хліба.
А наша влада дивиться на це
Та вище піднімає ціни.
Багато ворогів з\'явилось в Україні.
І кожен з них таїть свій власний інтерес.
Одні хочуть розколу нашої країни,
А інші підкорити всю владу до небес.
Горіти вам у пеклі всім зрадникам народу.
Всім тим, хто повернувся спиною до сім\'ї.
Скуштуєте ви скоро навічно ту жалобу.
Все те, що відчували солдати на війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636313
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.01.2016