Анна Герасименко-Нолан

Сторінки (1/2):  « 1»

Ті, хто завжди поруч.

́Коли  на  серці  так  самотньо,
Коли  ніхто  не  гріє  душу.
Коли  мороз  по  шкірі  ходить,
Лише  сама  справлятись  мушу.

Надіятись  лише  на  краще,
Перетерпіти  всі  ці  муки,
Мої  думки  вже  всі  пропащі,
Та  і  мені  зв'язали  руки.

Але  не  можна  залишатись
Та  озиратися  на  інших,
І  доля  швидко  принесе,
Корисних  душе  вам  гостинців.

Є  ті,  хто  нас  залишив,  зрадив.
Є  ті,  кому  до  нас  і  діла  не  було.
Але  є  ті,  хто  завжди  поряд  з  нами,
І  це  в  тяжкі  часи  допомогло.

Цінуйте  тих,  хто  завжди  поруч  з  вами.
Цінуйте,  як  своє  життя,
А  тих,  хто  кинув  -  викидайте,
Як  все  своє  старе  шмаття!

І  назавжди  ві  их  забудьте,
Вони  не  чули  весь  ваш  плач,
Усих  іх  назавжди  позбудьтесь,
Кидати  можна  тільки  м'яч!́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626459
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.12.2015


Вічна суперечка

Кохання  -  не  пристрасть,
Воно  не  проходить.
Воно  не  та  іскра,
Що  з  серця  виходить.

Воно  дещо  справжнє
У  серці  знаходить,
Душою  керує
І  мозок  безброїть.

Воно  не  згасає,
Як  вогник  вчорашній,
А  гріє  завжди,
Як  те  сонце  безстрашне.

Не  пройде  воно,
Ні  за  день,  ні  за  рік.
НЕ  залише  тебе
На  увесь  одвгий  вік.

І  іноді  люди  живуть  і  гадають,
А  справжнє  кохання  таки  не  впізнають.
І  будуть  так  жити,
І  будуть  блукати,
А  як  можна  живши,  кохання  не  знати?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2015