Оська

Сторінки (1/17):  « 1»

Прощання

Як  маю  тобі  віддячити  за  непідйомну  валізу  сліз?..

Як  маю  тебе  пробачити  за  горя  трухлявий  віз?..

Як  зрадницьки  не  повертатися  думками  туди,  де  болить?..

І  зранку  щасливою  прокидатися  і  жити  тепер,  в  цю  мить?..

Як  спогади  мов  чуже  вбрання  віддати  кому  за  розміром?

Як  плани  немов  квитки  на  літак  вернути  та  їхати  поїздом?

Бо  маю  тобі  вклонитися,  що  врешті  назавжди  пішов…

Та  як  мені  вслід  не  дивитися,  щоб  геть  не  холола  кров?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2015


В моей погоде нет измен

В  моей  погоде  нет  измен,  
и  нет  дождей  таких  как  слезы,
хочу  забыть  про  холод,  тень
и  отпустить  твои  морозы..

в  твоей  душе  идут  дожди…
и  кажется,  что  небо  затянуло…
ты  просишь  только:  «Подожди!»
ты  просишь:  «Только  б  ты  вернулась!..»
 
а  я  не  верю  в  твой  прогноз,
забыть  хочу  про  непогоду,
про  силу  твоих  бурь  и  гроз,
что  громыхают  год  от  года..

в  моей  душе  теперь  весна,  
 и  кажется,  что  солнце  поселилось…
и    я  прошу:  «Оставь  меня»
и  слышу:  «Только  б  ты  вернулась!..»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624256
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.11.2015


Якщо ти є…

«Моя  любове,  ти  як  Бог
Якщо  ти  є,  якщо  ти  є…»
Дм.Павличко
Кожного  ранку,  прокидаючись  від  власного  дихання,  я  вдивляюсь  у  неосяжність  та  висоту  небес…
Я  виходжу  в  місто,  щоб  побачити,  або  ні  –  відчути  Тебе.  Я  іду  на  побачення  з  Тобою.  Я  впевнена,  що  Ти  тут:  Ти  втілений  у  цьому  небі,  Ти  незримо  присутній  у  кожній  моїй  непостійній  тіні,  у  будь-якому  прояві  життя  найменшої  клітинки  тіла,  і  навіть  у  невимушеному  русі  моїх  вій.  Я  відчуваю  Тебе,  хоча  й  не  можу  осягнути,  а  Ти  в  свою  чергу  розумієш,  що  мені  потрібне  саме  усвідомлення  Твого  існування.
Я  навчилась  спілкуватись  із  Тобою,  знаходити  Тебе  усюди.  Йдучи  тим  самим  незграбним  містом,  я  бачу  блиск  твоїх  очей  у  зіницях  вікон,  які  загоряються    ховаючись  від  темряви  і  самотності;  я  завжди  із  трепетом  зустрічаю  твій  легкий  жест  руки  в  мій  бік,  що  втілений  у  безтурботності  юного  вітру,  який  хитає  гілки  дерев;  завмираю  від  близькості  твого  подиху  на  собі,  вбачаючи  його  у  тонкому  тремтінні  прозорого  повітря.
Як  же  все-таки  чудово  усвідомлювати,  що  все  це  Ти!
І  я  не  можу  в  Тебе  не  вірить,  бо  певно  занадто  Тебе  люблю.  Ні…  Мабуть  просто  не  можу  Тебе  не  любити,  адже  понад  усе  вірю  в  Тебе.
Існуй…  Існуй  для  мене,  будь-ласка…  Ти  просто  будь,  а  решту  виконає  моя  уява.
Я  знову  повертаю  свій  погляд  у  височінь  та  безмежність  небес.  Там…  Твоя  усмішка…  Небо  надзвичайно  чисте  і  не  заплямоване  жодною  хмарою.  Отже…  Ти  усміхаєшся.
Дякую  за  прекрасний  день,  за  дароване  щастя,  за  усмішку,  
за  те,  що  Ти  є…                                                                                                Якщо  Ти  є…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624249
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2015


А я нітрохи не змінилась.


А  я  нітрохи  не  змінилась.
Я  справді  тут,  я  знову  –  я.
І  так  важливо,  що  зустрілись
От  тільки  зовсім  не  твоя.

І  геть  не  вірю  в  твої  очі,
І  голос  більше  не  болить,
І  маю  власні  темні  ночі,
Та  образ  твій  у  них  не  спить.

І  не  чекає  моє  серце.
Усе  в  минулому  лишилось.
Так  легко  все  мені  вдається,
Та  лиш  брехати  не  навчилась…
***    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2015


Хіба твоя біда?. .


Хіба  твоя  біда,  що  сильно  так  люблю?
Хіба  печаль,  що  буть  з  тобою  я  не  можу?
Усі  твої  гріхи  у  Бога  відмолю
Усі  свої  –  складу  в  довічну  ношу.

Хіба  твоя  біда,  що  серце  терпне  знов?
Що  все  моє  життя  тобою  проростає?
Співмешканка  моя  –  ота  чудна  любов
Так  горнеться  до  мене,  слухає  й  звикає…

Та  десь  тихенько,  злочином,  ту  мешканку  спалю
Немає  місця  вдвох,  та  й  вірить  більш  негоже.
Хіба  ж  твоя  біда,  що  сильно  так  люблю?
Мабуть  моя,  що  буть  з  тобою  я  не  можу…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2015


Розповідь про надію

                   Плачу.  Вже  вкотре  плачу  за  майбутнім.  Плачу  за  минулим  і  просто  ридаю  над  теперішнім.  Бо  зараз  маю  один  плач,  одні  сльози,  постійну  біль  у  грудях  (де  щось  набридливо  стукотить)  та  дощ  за  вікном…  Та  ні,  ледь  не  збрехала,  адже  тепер  я  маю  надію!  так,  саме  її  –  Н  А  Д  І  Ю.  А  з’явилась  вона  у  мене  зовсім  недавно.  Я  знайшла  її  одного  темного  та  жахливо  самотнього  вечора  у  вуличному  провулку.  І  знаєте,  вона  так  віддано  та  щиро  на  мене  дивилась,  так  як  дивляться  лише  справжнісінькі  надії!  І  я  їй  повірила,  бо  просто  не  могла  по-іншому.  Таким  очам  неможливо  не  повірить!  З  того  моменту  вона  поселилась  у  моїй  душі.  Я  постійно  доглядаю  її,  ходжу  із  нею  на  прогулянки,  щоб  вона  мала  змогу  бути  на  свіжому  повітрі.
Так,  вона  ще  зовсім  маленька,  і  тому  іноді  я  навіть  боюсь  брати  її  на  руки,  бо  постійно  здається,  що  із  нею  щось  може  трапитися.  Також  вона  має  досить  гарні  риси.  А  нехай    і  мала,  той  що?  Хіба  вона  не  залишається  після  цього  надією?  І  ще  вона  дуже  пухнаста,  рудого  кольору  та  із  величезно-  блакитними,  щирими  очима!!  Тепер  розумієте  чому  я  так  легко  їй  повірила?
А  ще,  буквально  на  днях,  дізналась,  що  надії  мають  лікувальні  властивості,  вони  володіють  потужною  енергетикою.  Вони  відчувають  хворе  місце  і  знаходячись  поряд  із  ним  витягують  усю  біль.  От  і  моя  руда  надія  постійно  знаходиться  біля  мого  серця  та  якщо  затримується  там  навіть  більше  двох  секунд  я  одразу  відчуваю  полегшення.
Ви  знаєте,  лиш  тепер  я  осягнула  наскільки  затишніше  мені  стало  жити  із  моєю  рудою  співмешканкою,  і  як  виявляється  мені  не  вистачало  її  раніше!  Я  тепер  зовсім  не  почуваюсь  самотньою  –  навпаки.  Я  над  усе  полюбляю  дивитись  як  моя  пухнаста  надія  згортаючись  у  клубочок  засинає  біля  мого  серця,  але  тут  же  із  острахом  думаю  над  тим  –  а  раптом  вона  прокинеться?..  І  відразу  відігнавши  від  себе  ці  жахливі  думки  солодко  засинаю  із  нею…
І,  знаєте,  що  я  вам  пораджу?  Заведіть  собі  надію.  Так,  віднайдіть  її  для  себе!  Нехай  просто  на  вулиці,  нехай  навіть  на  смітнику  –  нещасну  та  худу,  відмийте  її,  обігрійте,  та  лишіть  у  себе.  Нехай  живе  у  вашій  затишній  душі,  муркоче  вам  на  вушко  те,  що  не  скаже  жоден  (  а  вам  так  хотілось  би  почути!)  та  дивиться  на  вас  своїми  величезними  та  чистими  і  щирими  блакитними  очима!!!
P.S.  Але,  от  знаєте,  маю  невеличку  проблему.  Я  не  знайшла  жодного  посібника  по  догляду  за  надіями,  а  тому  і  досі  не  знаю  чим  її  годувати???...
*****

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623274
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2015


Дозволь мені

Твоє  життя  –  малесенький  театр.
Мої  місця  сьогодні  у  партері.
Завіса  піднята.  Це  твій  важливий  старт.
Дозволь  мені  з’явитись  в  першій  сцені!

В  гримерній  я  залишу  інше  «я»,
Зійду  до  тебе  просто  і  відкрито.
Уся  вистава  під  твоїм  простим  ім’ям,
Дозволь  мені  завісу  затулити?

Я  обійму  тебе  і  більше  не  віддам.
Ані  цій  грі,  ні  іншій,  більш  нікому!
І  ці  обійми  наречу  своїм  життям.
Захочеш  більше?  То  поставим  кому,

і  все  в  нас  буде  далі.  Все  як  слід.
Забудем  лицемірство,  грим  і  слабкість.
Ти  мій  Малий  театр.  Ти  мій  безмежний  світ.
Ось  тут  дозволь  мені  тепер  поставить  крапку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2015


Це інше.


           Я  не  люблю  тебе.  Це  інше.
Це  так,  коли  ти  мов  у  потойбіччі…
               І  не  буття,  і  не  життя,
І  очі  вчаться  бачити  у  середніччі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2015


І як сховать тебе від світу, моя приречена любов?

***********
І  як  сховать  тебе  від  світу,  моя  приречена  любов?
Бо  ж  в  серці  стільки  того  цвіту  –  і  він  квітує  знов  і  знов…
Не  заховать  того  печалю,  що  оселився  ув  очах
Ти  розкажи  мені,  скрипалю,  про  сни,  що  бачу  по  ночах
Ти  нагадай  мені,  художник,  про  фарби  голосу  його
я  затамую  власний  подих,  позбудусь  голосу  свого.
І  архітектор  поділися  зі  мною  кресленням  душі
В  яку  як  в  дзеркало  дивлюся  –  лиши  мені  її,  лиши!
Звернусь  до  всіх  музик  на  світі  –  знайдіть  для  мене  ту  струну,
якою  зможу  заглушити  всіх  протиріч  та  слів  війну.
І  я  ховатиму  від  світу  мою  приречену  любов
і  світ  для  мене  вродить  цвіту.
 Бо  я  кохаю.  
Справді.  
Знов…

***********

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2015


Спроба

Згубити  погляд,  приховати  подих,
Провітрить  душу  і  очистить  серце,
Розбити  образ    та  зломити  компас
                                                   До  тіла  твого…

Мовчати  вголос,  шепотіть  очима,
Забрати  зайве  та  віддать  належне,
Заснуть  з  собою,  не  втрачати  цноту
                                                 Всіх  снів  безмежжя…

Зректись  бажання,  зціпить  зуби,
Топтать  надію,  шматувати  крила,
Зв’язати  руки  волі,  всунуть  кляпа
                                                                 Душі  поривам…

…Підняти  очі..,  доторкнутись  неба..,
Позбутись  болю  і  відкинуть  сумнів,
…Заснуть  з  тобою!  Дихати  тобою!
Прокинутись  від  сну  твого  відлуння………..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2015


Опитування на тему:

Опитування  на  тему:
А  що  й  справді  потрібно  для  справжнього  щастя???…..  Безглузде  питання,  чи  не  так???    Але  от  спробуйте  відповісти  на  нього  щиро  і  відверто!  Та  тільки  довго  не  думайте!  Не  можна..
О.Д.:  Отак  сидіти  –  нехай  перед  ноутбуком  чи  листком  паперу,  повідаючи  їм  усю  себе,  попивати  каву  із  затишного  горняті  та  ше  курити  час  від  часу  якоїсь  сигарети,  тільки  прямо  у  кімнаті  курити..оце  справжнє  задоволення.  А  ше  кава  без  цукру!  Шоб  смак  кави  нічо  не  псувало,  але  можна  із  цукеркою  або  із  шматочком  шоколаду,  або  ше  із  якимось  шоколадним  різновидом  щастя…
Саша  Л.:  Говорити  із  собою!  Так-так..  Це  справжнє  щастя,  адже  навколо  завжди  стільки  люду!!  А  можливість  поговорити  із  собою  –  рідка,  а  подеколи  навіть  не  можлива,  а  так  хочеться  почути,  відчути  себе…  так-так!  Якщо  ти  не  чуєш  себе,  тебе  не  почує  жодна  жива  душа  на  цьому  світі!!  Як  не  кричи  та  не  галасуй!  Так-так!!  Спробуйте…  Не  хвилюйтесь,  це  не  перші  кроки  до  шизофренії…
Калина  М.:  Дивитись  в  очі  собаки!  Звичайного  дворового  пса..Гладити  її  по  розумній  голові,  тиснути  її  лапу  і  дивитись-дивитись  в  її  розумні  очі…  Тільки  не  починайте  пісню  «лишаї-бруд-кліщі-вкусити»!!  Не  починайте!!  Собаки  все  розуміють.  І  краще  за  Вас.  І  коли  Ви  захочете,  щоб  собака  Вас  вкусила,  вона  неодмінно  це  зробить,  тільки  через  те,  що  вони  прекрасно  усе  розуміють!  А  ше  мати  завжди  в  кишені  кусень  якоїсь  булочки  чи  то  печива  для  них,  або  може  носити  в  своїй  величезній  сумці  буханку  хліба?
Андрій  Т.:  Щастя?  Довго  не  думати?  І  чесно??  Тоді  грошей,  шоб  вистачало  на  подарунки.  Усім.  Усім  кому  хочеться  принести  невеличкий  об’єм  щастя…  Скажете  не  чесно??  Скажете  не  щиро?  Лукавлю?  Поміркуйте  логічно:  у  тебе  повинні  бути  люди,  яким  хочеться  подарувати  щастя,  це  перше,  у  тебе  повинна  бути  можливість,  це  друге,  у  тебе  повинно  виникнути  бажання  зробити  це  –  це  третє.  Отже,  щоб  було  і  перше  і  друге  -  ти  повинен  володіти  формулою:  сім’я+друзі+робота+гроші+здоров’я.  А  от  бажання  виникне  тоді  коли  ти  знайдеш  усі  складові  формули.  От  вам  і  щастя!  Все  просто!
Захар:  Знаходити  гарних  людей  серед  натовпу…  спостерігати  гарне  тіло  чи  гарні  очі.    Очі!  Саме  очі  –  гарні,  великі  (це  я  не  про  випуклі,  це  я  не  про  розмір,  а  про  сутність,  ну,  не  можу  пояснити,  просто..)  Просто  очі  говорять  за  все!!!!  І  вони  видають  людей!  Тому  очі  мають  бути  гарні.  І  відкриті.  Ну,  не  в  сенсі,  щоб  повіки  були  відкриті,  а  просто..  Ну,  ви  розумієте?  
Амалія  Г.:  Справжнє  щастя,  мабуть,  в  смс-ках,  які  приходять  незалежно  від  часу  доби,  але  які  не  будять  і  ніколи  не  заважають  під  час  роботи,  які  зручно  читати  навіть  їдучи  в  переповненій  маршрутці  чи  втікаючи  від  раптового  дощу,  які  не  хочеш  видаляти  із  свого  телефону,  хоча  вони  давньої  давності,  які  примушуєть  плакати  або  ж  сміятися,  злитися  чи  ревнувати,  але  якими  неодмінно  щасливий…    Я,  власне,  про…  кохання..
Вероніка  К.:  Коли  ти  маєш  із  ким  розпити  пляшку  чи  то  сухого  червоного  вина  чи  то  коньяку,  піднімати  безглузді  тости  типу  “За  гастарбайтерів!”  а  потім  скакати  по  ліжкам  у  хмільному  настрої  і  перекидати  усе  догори  дригом,  чи  танцювати  під  музику,  яка  лунає  на  хвилях  «брехунця»,  отож  бути  собою,  бути  навіть  п’яною,  але  собою…  Одним  словом,  шоб  тебе  розуміли..
Едуард:  Про  що  ви??  На  дворі  йде  дощ,  небо  сопливе  і  сіре  та    повсюди  болото!  Уже  третій  день  поспіль!  Всюди  холодно,  а  я  ненавиджу  коли  холодно!!  Я  посварився  із  другом  і  нагрубив  мамі,  бо    в  мене  депресія!  Яке  щастя?  Ви  з  мене  знущаєтесь?    (Щастя  –  коли  нема  депресії  –  прим.автора).
Рита  Н.:  Коли  з  тобою  ангел.  Якого  ти  хоч  не  бачиш,  але  завжди  відчуваєш..  Завжди.  Це,  як  казала,  моя  подруга,  може  бути  і  людина,  тобто  ангел,  може  бути  кимось  у  твоєму  житті.  Хоча..  Для  мене,  це  те,  шо  допомагає  жити  та  відчувати  життя…  Да.  
Уляна  А.:  його  просто  не  може  бути  без  улюбленої  книги  Ліни  Костенко,  без  традиційної  кави  зранку,  без  нової  стрижки,    без  об’єкту  симпатії,  без  шоколадно-сирної  трубочки,  без  сміху  друзів,  без  нової  покупки,  без  поцілунків,  без  гарячого  душу,  без  рідної  кімнати,  без  непрофесійного  масажу,  без  поїздок  додому,    без  улюбленої  сумки,  без  нових  вражень,  без  присутності  прищів  на  обличчі,  без  гарного  настрою,  без  “Ти  гарно  сьогодні  виглядаєш”  і  без  т.д.  і  т.п.  Поки  досить…  ;)
Хлопець,  який  волів  не  називатись:  Тут  нема  чого  і  думати!    Заняття  коханням.  У  ньому  усе  щастя.
Аліна  Ш.:  Шоб  хтось  шепотів  на  вушко  –  добраніч..  Шоб  хтось  приносив  твої  улюблені  ромашки…  Шоб  хтось  чекав  і  зустрічав    тебе  після  роботи…  Шоб  хтось  погодився  розділити  із  тобою  біль…  Шоб  хтось  допоміг  тобі  подарувати  цьому  світу  ше  одне  життя…  Хіба  саме  не  в  цьому  СПРАВЖНЄ  щастя?…..

******************************************

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622230
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2015


Молитва

********
За  що  ж  подякувати  Богу?
За  те,  що  в  мене  є  ім’я…  за  те,  що  є  своя  дорога…  за  те,  що  є  одна  сім’я…
За  те,  що  бачу  серед  ночі…  за  те,  що  вдень  шукаю  снів…
За  те,  що  є  єдині  очі,  з  якими  непотрібно  слів…
За  те,  що  скільки  не  клянуся  не  забувать  про  головне
Проте  щовечора  молюся,  із  страхом  втратити  себе…
За  те,  що  я  жива  чи  мертва,    усеодно  впаду  до  ніг
Я  буду  дякувати  Боже,  за  все,  що  ти  для  мене  зміг!
*****

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2015


Ты забери свою печаль. .

*****
Ты  забери  свою  печаль.  Не  говори,  что  равнодушна.
Прости,  но  мне  тебя  не  жаль,  от  твоих    глаз  мне  слишком  грустно.
И  не  забудь  собрать  обиды.  Ты  их  оставил  неспроста?
Не  будь  наивен,  ты  же  видишь,  что  жизнь  моя  тобой  пуста.
Я  ни  одной  слезой  не  плачу,  и  каждым  взглядом  я  не  вру,
Когда  тебе,  мой  милый  мальчик,  о  безразличьи    говорю
Я  упивалась  твоим  чувством,  и  наслаждаясь  тем  теплом,
Я  понимала,  что  искусство  твое  лишь  в  том,  чтоб  быть  рабом.
Ты  не  смотри  в  мои  глаза,  и  не  ищи  ты  там  спасенья.
Не  жди,  что  вдруг  моя  душа  начнет  просить  твое  прощенье.
Я  так  устала  понимать,  что  нас  с  тобою  быть  не  может,
что  даже  сердца  не  узнать,  его  ничто  уж  не  тревожит
Прости,  наверно  слишком  поздно  ты  подарил  свои  мечты
Простить  все  это  так  непросто,  но  ты  прости…  
***

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621982
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.11.2015


Я чужа тобі

Я  чужа  тобі.  І  я  тебе  не  варта.
І  в  листах  своїх  замінюю  конверта  
на  вогонь.  До  попелу.  До  сліз.
Гілочки  оголених  чуттів  у  дім  приніс
мені.  А  я  їх  ставлю  в  вазу.
На  круглий  стіл.  Цілком  байдуже.
У  шухляді  так  акуратно  складено  твої  образи.
Уже  втомився  час  та  нудить  світ
від  буднів  слів,  буденності  мовчання.
Дзвенить  будильником  твоя  печаль.
Я  заберу  букет.  Сховаю  вазу.
Щоб  лиш  подалі  від  очей.  Щоб  знов  не  плакати.
Мелодія  вінчання  моїх  думок…  Угода.
Тимчасова.  І  тиша…  Вся  моя!
Лише  байдуже  споглядання  картин  присутності  
 твоєї  в  квартирі,  на  стіні  у  рамочках
(Серед  всіх  інших  тимчасових  лиш  присутностей)..
А  все-таки  тобі  чужа!  І  геть  не  варта!
І  знаю  те,  що  необхідна  варта.  Поблизу  тебе.
Не  приходь.  Замкни  всі  виходи.  Поблизу  мене.
Немає  доступу!..
Моє  нещастя,  лихо,  спи.  Закриті  штори,  зорі  сплять.
 Їм  сняться  їх  щасливі  пари..,  де  є  взаємність.
Ох,  не  про  нас  в  цей  час  снять  зорі!..
*****

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2015


Сила-силенна маячні в моїй Весні

Сила-силенна  маячні  в  моїй  Весні
Тиранять  душу  злого  мозку  замороччя.
Застібну  плащ,  схоплюсь  за  зонт  –  і  кволе  «ні»
Моїй  розбещеній  Весні!  Шматує  хмари  мої  в  клоччя.
         Сила-силенна  маячні  в  моїй  Весні:
Сховала  дощ,  розбила  грім,  приборкав  вітер                              
Внесла  тепло,  розсипавши  довкола  штучні  квіти.
       Чекаю  злив!  Молюсь  на  грім!  І  навстіж  вікна!
І  зникне  запах  твій,  мов  звір  –  забава  вітру.
Я  розгублюсь    у  маячні,  спіткнусь  на  промені  і  «ні»,
І  закричу  те  кволе  «ні!»  своїй  Весні!  Своїй  Весні!
А  завтра  знов  у  своїм  сні,  відчувши  дотики  рясні,  
віддамся  я  своїй  Весні  (не  в  змозі  шепотіти  «ні…»)  
Своїй  розбещеній  Весні…  …

*****

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2015


Помста

Від  пекучої  помсти  облизую  губи.
Тіло  пройняте  стомленим  спаленням  знов…
Затопчу  тебе,  милий!  Затопчу  тебе,  любий!
Із  ненависним  болем,  що  вселився  у  кров.

Не  уб’ю,  лиш  скалічу.  Назавжди.  Хай  гріх!
Затулю  очі  милого  чорним  платком.
І  тепер  не  для  мене  долі  в’їдливий  сміх!
Повернутись  назад  не  дозволю  обом!

В  перший  раз  чистим  сном  моє  тіло  засніє
Помста  висмокче  сили,  всю  лють  і  багно…
І  ненависть  останки  моєї  душі  біля  себе  пригріє.
Я  одна  в  цьому  світі.  Тепер.  Та  мені  всеодно.

*****

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2015


Я буду

я  буду  тобі  порожня  і  буду  тобі  ніяка,  
ти  зломиш  мене  як  гілку  чи  виженеш  як  собаку.
я  буду  тобі  німою  і  дикою  від  природи,
ти  плакати  мене  змусиш  та  каятись  трохи  згодом.

я  дякувать  тобі  стану  й  молитись  за  тебе  буду,
ти  станеш  за  мною  тінню  чи  знищиш  як  ляльку  Вуду.
ти  рани  мені  загоїш  й  обіймами  порятуєш,
я  з  глузду  потроху  з’їду,  якщо  ти  мене  розлюбиш.
 
я  буду  тобі  рідніша  й  загоєна  як  всі  рани
ти  небом  для  мене  будеш  і  зірку  звідтам  дістанеш.
я  знаю,  я  вірю,  що  буду,  тобі  як  остання  пісня.
кохання  моє  божевільне,  любов  моя  надто  різна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2015