| Сторінки (2/105): | « | 1 2 | » |
А я любила тебе, так кохала,
Ти ж лиш брехав мені день у день.
Щодень чекала і так сумувала,
І думи були про тебе лишень.
Гадала, будеш моїм навіки,
Просила Бога усе перед сном,
Аби потоків тобі великих,
Надав Він щастя ріки русло́м.
Потоки рік - мої сльози і болі,
Я так страждала, коли ти пішов.
Щодня й щоночі купаюся в солі,
Щоб вбити в серці моєму любов.
І кров холоне, а сльози гарячі,
Повільно ріжеш мене без ножа.
Коли поглянеш в ті очі дитячі,
То ти побачиш, що я вже чужа.
Ти вже не друг і не ворог - гірше.
До болю ти вже мені чужий.
І, може, вже не коханий більше,
Неначе вітер осінній нічний.
Ти промайнув, закрутив мені мізки,
І збив із ніг, залишивши саму.
Мої слова - лише болю записки,
Я більше схожа уже на дурну.
Та то не дурість і не божевілля,
Лиш тільки юність кохання палка́.
Така невинна й, неначе похмілля,
Вона із розуму зводить, жалка́.
Я не доросла іще, лише юна,
Лише маленька і хочу тепла.
Та мої мрії - всього лише дюна,
Тебе немає вже. Більше нема.
Нехай і так! Мої сльози - дрібниця.
Хоча би з іншою щастя знайди!
А я летітиму в небі, як птиця,
Буду шукати свободи світи.
Ще прилечу, може, гляну, як завше,
Як ти ся маєш і де ти, і з ким.
Так буде краще! А як же інакше?
Любові смак не для мене. Терпкий.
Принаймні, я, вочевидь, не для тебе,
А ти, на жаль, вочевидь, вже не мій.
І не питай мене нащо. Так треба!
Повір на слово, хоч раз у житті.
Ще посидимо разом, як друзі,
Колись ще, може. Я не обіцяю.
Десь там у полі, на річці, у лузі,
І не почуєш більш мого: "Кохаю!".
А я і справді кохатиму й далі,
Та не скажу тобі більше я правди.
Тобі не треба цієї "деталі",
Бо на щоці слід чужої помади.
Між нами більше нічого не буде,
Вже дописали роман. Це кінець.
І тільки битимусь боляче в груди,
Бо так пече всереди́ні "свинець".
Настали будні і розчарування.
Упавши в розпач, та вставши з колін,
Я піду далі й, неначе востаннє,
"Я не кохаю!" скажу навздогін...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615477
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.10.2015
Ты просто шут, а я - романтик,
И вместе мы - несовместимы,
Как шоколад и внешний фантик.
Это уму непостижимо.
С тобою мы, как лень и труд,
Огонь-вода, земля и небо.
Я лишь романтик, ты же - шут,
Не знаю быль это иль небыль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615465
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 23.10.2015
Я так чекала, так на тебе я чекала,
Так сумувала за тобою день у день.
Якби ти знав, як сильно я тебе кохала,
Віршів лиш пишучи про тебе і пісень.
А ти не йшов до мене і не поспішав,
І не дзвонив, аби спитати «Як ся маєш?».
І не писав мені ти першим. Не писав.
І цілував ти іншу, хоч казав, кохаєш.
Чи любиш ти мене? Скажи, благаю!
Чи хочеш доторкнутися хоч раз?
У сумнівах й надіях лиш згораю,
Боюсь, як би не стало більше нас.
І голос твій у серці дзвінко лине,
Не знаю, що робити, як же буть.
Скажи, чия у всьому тут провина?
Чи можна все, що було повернуть?
У відповідь мовчання. Тільки тиша.
Напевне, вже не можна. Це кінець.
Лиш чутно, як маленька сіра миша,
Гризе шматки уламків двох сердець.
В душі усе давно дотла згоріло,
Залишивсь попіл, як гіркий оса́д.
І серденько давно вже відболіло,
Закінчився любовний маскарад.
Не можна вже назад усе вернути,
Лиш можна з сніжно-білого листа,
Почати все спочатку. І збагнути,
Що саме ти – коханий. До кінця.
І весь той біль лиш був моїм кошмаром,
Що снився мні щоночі, з ночі в ніч,
Страшним і несподіваним ударом,
По почуттях він бив лиш зусебіч.
І вже здавалось, більше зовсім не кохаю,
А я кохала – ніжно і нетлінно.
Одного тільки, любий, сильно я бажаю:
Тебе кохати свято й безневинно.
Дивлюсь – свіча собі горить, як зірка,
Палає вогник ясний на отій свічі.
В душі я вже не дівчина, а жінка,
І почуття мої давно уже не ті.
І так хотілось би колись таки почути,
Хоча би раз оті завітнії слова:
«Тебе кохаю я». І ніжно доторкнутись,
Своїми пальцями й вустами до плеча.
Я так чекаю, так на тебе я чекаю,
І скільки треба я чекатиму, хоч вік.
Якби ти знав, як сильно я тебе кохаю,
Бо відчуваю: саме ти – мій чоловік…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615198
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.10.2015
Вона - невинна, він же ж - хтивий,
І звик всіма лиш користатись.
Вона є п'яна - тим щаслива,
Бо може в руки його здатись.
І взявши білий прапор в руки,
Вона так гордо го підніме,
В момент солодкої їх злуки,
На мить їй голос аж відніме.
Сплелись докупи дві сонати,
Й собі співають про любов.
Так тихо, чути лиш з кімнати,
Напевне, кращу із "розмов".
Вже не невинна, та щаслива,
Бо з ним отримала екстаз.
Кохання дало жінці крила,
Та потім обламало враз.
Він одягнувся швидко зранку,
Після дзвінка чи есемес,
Вона для нього лиш коханка,
А він для неї, наче Зевс.
Він має діток і дружину,
Та їй не каже, все мовчить.
Бо емпірично, без упину,
Вона його боготворить.
Йому це в кайф, а їй не важко,
Сама себе в це прирекла.
Перетворившись на го пташку,
З розбитим серцем й без крила.
І аромат п'янкий волосся,
Його волосся, так манить.
Вона страждає - не вдалося,
Його на собі оженить.
І буде плакать, буде битись,
В глухих кутках всіх протиріч,
А він не зможе розлучитись,
Він весь її лише на ніч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2015
Киплю, наче чайник,
До тебе волію.
Ти чуєш, коханий?
Я бо́жеволі́ю.
Не можу без тебе,
Ночами я мрію.
Тебе бачу в небі,
Я бо́жеволі́ю.
Болить мені серце,
Повільно я тлію.
Я, знаєш, воскресну.
Я бо́жеволі́ю.
Поламані ребра,
Та ти не лелієш,
Я звикла, так треба.
Я бо́жеволі́ю.
Нема вже спокою,
Лиш меланхолія.
У цьому двобою,
Я бо́жеволі́ю.
Тебе так чекаю,
До тебе волію.
Та ти не кохаєш.
Я бо́жеволі́ю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615038
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.10.2015