| Сторінки (1/32): | « | 1 | » |
Скажите, Вы кого-нибудь умели так любить,
Чтобы порой душа Ваша из тела улетала,
Когда с любимым просто рядом быть
Казалось целой жизни даже будет мало..?
А сколько раз Вы так и не сумели позвонить?
Когда знакомый номер с дрожью набирали,
Вам до того вдруг становилось трудно говорить,
Что Вы опять контакт из телефона удаляли?
Скажите, Вы когда-нибудь умели так любить,
(Да из таких пожаров люди не спасались!)
Что не могли, не то что вслух произносить,
А в мыслях вспомнить имя не решались?
Бывало легче промолчать чем объяснить?
Когда дойдя до пропасти, застыв у края,
Старались дальше с пустотою этой жить,
Вновь из осколков своё сердце собирая?
Что ж, если Вы кого-нибудь умели так любить,
Если шагов у двери Вы напрасно ожидая,
Послушно продолжали за любовь молить,
Нелепо веря - в жизни чудеса бывают, -
Тогда Вы знаете, как сложно отпустить!
Взять и заставить всё начать сначала,
Пытаться безуспешно в себе боль глушить,
Что крепко-накрепко давно опоясала...
Я лишь прошу Вас, никогда не осудить,
Стремления души коснуться к тому раю...
И помнить, кто-то может так и Вас любить,
Ведь можно жизнь прожить, того не замечая!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831157
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.03.2019
В сиреневой дымке заката,
Присел рядом со мной у огня
Тот, кого полюбила когда-то,
Но, увы, не любивший меня...
Не скрывали усталого взгляда,
Цвета серой печали глаза:
"Мне любви уже больше не надо,
Легче жить никого не любя"...
В мерцании млечных парадов
Зазвенела в ушах тишина...
Обмануться была бы я рада,
Волю судеб ни в чём не виня...
Задышала ночная прохлада.
На исходе прошедшего дня,
Не замедлив привычного шага,
Уходил, не любивший меня...
Ты прости, дорогая отрада,
За любовь, что стихам отдана...
Это жгучая боль и награда,
Но она мне как воздух нужна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827644
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.03.2019
Умирает любовь не от возраста,
Умирает совсем не от времени.
Не имеет она срока годности,
Как и места для третьего мнения.
Умирает любовь от молчания,
Убиваем мы ложью доверие...
Вновь пустые даём обещания -
Получаем в ответ лицемерие.
Умирает любовь от предательства.
Когда больше уж нет уважения -
Очень низко проситься в объятия,
Так фальшиво молясь о прощении.
Убивают любовь безразличием,
Даже шанса не дав на спасение,
Скрывают под маской различия,
Между нежностью и оскорблением.
Исчезает надежда от подлости,
Превращается вера в презрение.
А любовь убивают из гордости...
А любовь умирает последнею...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819485
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.12.2018
Я пишу Вам письмо, а за окнами зимняя сказка.
Всё укроет она серебристым, лохматым ковром,
Разрисует вокруг перламутром и белою краской,
И обнимет весь мир снежно-чистым огромным крылом.
Я пишу Вам о том, что засыпаны в парках аллеи,
Может быть мы когда-нибудь там погуляем вдвоём...
Словно ватой пушистой украсит декабрь все ели...
А быть может всё это останется просто письмом.
Я пишу Вам о том, что снежинки кружились, как феи,
И проказничал ветер сегодня во всю перед сном.
Одинокий фонарь, убегая от собственной тени,
Раскачавшись, противно скрипел до утра за окном...
Я пишу Вам о том, что сказать мне никак не решиться.
Всё, что было - прошло, остальное своим чередом.
Как должно было быть, по сути ведь всё так и вышло,
Но опять и опять обнимаю Вас каждым стихом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818612
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.12.2018
Я к тебе опоздала на жизнь,
На десяток лунных затмений,
На широких просторах страны,
Разминулись лишь на мгновение.
Среди улиц, в больших городах,
Я на тысячи лиц опоздала...
Мы бродили в разных местах
Но не там, к сожалению, искала.
Заблудившись в последних снегах,
Мне казалось твой след потеряла.
Но в чужих отпылавших кострах
Вновь и вновь я к утру воскресала.
И на сотни несказанных слов...
На множество губ и улыбок...
Опоздала к тебе на любовь,
Утопая в потоке ошибок...
Как же так получилось, скажи?
Я в одну не случайную встречу
Опоздала не только на жизнь...
Я к тебе опоздала на вечность....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810857
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.10.2018
Всевышний, я за все Благодарю!
И в эту ночь, под шепот звездопада
Прошу хранить того, кого люблю,
Мне больше ничего не надо...
Храни его от мелочных людей,
От подлых слов и всякого напастья.
Пошли ему лишь преданных друзей
И к его дому не пусти ненастье.
Дай сил ему всегда вперёд идти,
Но не веди опасною дорогой.
Прошу, от горя и печали защити,
Пусть радостью встречают у порога.
Господь, пожалуйста, его благослови,
Даруй ему лишь неба голубого.
Молю, дай чистой искренней любви
И счастья настоящего, земного.
Всевышний, я за всё Благодарю!
И если слышишь, если Ты с ним рядом
Прошу, храни того кого я так люблю,
Мне больше ничего не надо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807401
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.09.2018
Здравствуй, мое долгожданное,
Счастье моё бесконечное.
Всем моим сердцем желанное,
Доброе, милое, вечное!
Солнышко теплое, ясное,
Заглянуло ко мне поздно вечером.
Счастье моё распрекрасное,
Тебе благодарна за встречу я!
Глажу руки твои, глажу волосы,
Растворяюсь в надёжных объятьях.
Не напиться никак твоим голосом,
Заслужила ли я столько счастья?
Ты - мечта моя самая сладкая,
Моя радость, моё вдохновение!
Тебе нежность отдам без остатка я,
Наслаждаясь каждым мгновением!
Здравствуй, моё долгожданное,
Счастье моё ненаглядное.
Смешное, порой даже странное,
Зато тихое и настоящее!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806197
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.09.2018
Знаешь как это - больше не ждать...?
Не бежать в темноте к телефону,
Навсегда перестать замирать
От коротких гудков перезвона...
И как трудно стихи не писать,
Но покой твой не смею нарушить.
Ведь напрасно слова рифмовать,
Чтоб стучаться в закрытую душу.
Знаешь как перед сном не мечтать,
Запрещать даже думать об этом?
И в толпе твоих глаз не искать,
Не окликнуть нелепым приветом...
Знаешь, можно почти не скучать,
Научившись любить безответно.
Лишь молитвой своей обнимать,
На закате и с каждым рассветом...
Если б знал ты как можно не ждать.
Да так сильно, чтоб в это поверить...
И как страшно мне вдруг осознать,
Что не ждать я тебя не умею...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794565
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.06.2018
Умейте вовремя уйти,
Чтоб не копить на сердце шрамы,
Не стать заложниками драмы
Или помехой на чужом пути...
Решитесь вовремя уйти...
Не стоит тратить жизнь впустую,
Покорно жертвуя собою вхолостую,
В попытках "сохранить" или "спасти".
Как важно вовремя уйти,
Не слушая общественных суждений,
Речей, молитв и откровений,
Свернуть куда-то, чтоб себя найти.
Сумейте без обмана отпустить,
Не заразившись вирусом сомненья,
Сказать, за все хорошие мгновенья:
"Благодарю". Проститься и простить.
И тихо-тихо вопреки пройти,
Когда так сильно хочется остаться...
Не сметь предать, не возвращаться -
И есть искусство вовремя уйти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758105
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.10.2017
Страшнее услышанных "Нет",
Несказанных слов тишина.
У молчания - свой есть ответ,
У ответа - всегда есть цена.
Знакомый банальный сюжет
В немом чёрно-белом кино...
На счастье - извечный "Запрет",
Из сотен классических "Но..."
Криком сорваться бы вслед!
Да помехой глухая стена...
Просто я - твоё твердое "Нет",
Ну, а ты - моё больше, чем "Да".
Что люблю - не твоя беда.
И каким бы мой не был век,
Я, увы, твоя "Не Судьба".
Ты, увы, нужный мне человек.
Может ты - мой не просто "Гость"?
В вечном выборе "Да" или "Нет".
На чертовски простой вопрос
Слишком сложно сказать ответ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755522
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.10.2017
Были сорваны маски
В разгар карнавала.
Я устала от сказки
И от лживых финалов.
Кто-то дернет за нитки.
Волочась шаг за шагом,
Лесть с гримасой улыбки
Вокруг вьется зигзагом.
Все в искусственном свете
Себя прячут с опаской.
В наступившем столетье
Скрыться модно под маской.
Только роль доиграя,
В жажде славы, оваций,
Свои лица теряем
В зеркалах декораций.
И чем ярче слой гримма-
Тем фальшивей сверкают,
Как безликие мимы
Маскарад продолжают.
И под звуки фанфаров,
В бесконечном веселье,
Вновь хозяином бала
Станет лик лицемерья.
Выбираюсь из зала.
Маски на пол бросаю.
Пьесу жизни сначала
Я на "бис" не сыграю.
После шуток с судьбою,
Чтобы не быть калекой,
Оставаясь собою -
Важно быть человеком!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750089
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.09.2017
Людские души разного бывают цвета,
Есть жёлтые, как серединка каждого цветка,
Как манго мягкие, и тёплые, как лето.
Они, как сказка, с каплей волшебства.
Лиловыми бывают души, как рассветы,
Как отблески влюбленности в глазах,
Они, как радуга, лучатся вокруг светом
И доброй, радостной улыбкой на губах.
Есть и лазурные. Спокойные, простые,
Они прозрачные и, как глаза небес, чисты.
Такие души настоящие, они - живые,
Как бесконечность странствий, как полёт мечты.
Есть души бирюзовые, как ласковое море,
И тёмно-синие, как в полночь сонная луна.
Опасными бывают души цвета крови -
бордо... густой, пьянящий цвет вина.
Случается блуждают одинокие по свету,
Бывает душам и совсем не по пути...
А есть родные, независимо от цвета.
Дай Бог их встретить! Дай Бог их каждому найти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741713
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.07.2017
Любовь моя, входи, немного опоздала..
Давно грусть исписала белые страницы.
О чём? Мечта моя судьбу тут повстречала,
Тебя лишь не хватало, что б воедино слиться...
Присядь, рассказывай, в каких мирах бывала?
И чем столь поздний заслужила от тебя визит?
Я свою душу по крупицам только всю собрала
И твой росточек вряд ли её шрамы исцелит...
Но знаешь, мне кое-что от боли помогало,
Когда уже не выносимым было ожиданье...
Мечтать умеешь? Видишь, вот и я мечтала
Несбыточно... Я представляла каждое касанье.
И что не станет явью, я думаешь не знала?
Встречались в снах. Мы в них ходили на свиданье.
Я не сошла с ума! Безумно утром я скучала...
И целый день, поверь, казался просто испытаньем.
Молчанье мою душу изнутри так разрывало...
Не лечит время... время... Нас оно меняет...
Когда б мечта судьбу чуть раньше повстречала,
Я верила б, что встреч случайных в жизни не бывает...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738382
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.06.2017
Я тебя никогда не предам!
Все с тобой разделить я сумею.
Так незримо пойду по пятам
И перечить тебе не посмею.
Я тебя никому не отдам!
Ни печалям, ни бедам, ни стужам.
Никому! Ни друзьям, ни врагам,
Очень дорог ты мне, очень нужен...
Я тебя ни за что не отдам!
И тихонько от счастья ликуя
Молюсь демонам я и богам,
Пусть хранят твою душу земную.
Я тебя никогда не предам!
Буду тенью твоей, буду светом...
Если ты не предашь меня сам -
Я с тобой! Всегда помни об этом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738265
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.06.2017
Мир детства хрупок очень и тонок,
Как важно туда приносить только свет.
Как здорово, когда смеется ребенок,
Когда его речи не коснулся дефект!
Жаль… Но бывает молчат наши дети…
Почему? Кто же даст нам на это ответ?
Среди многих профессий на свете
Очень важная есть – ЛОГОПЕД!
Преисполнен высокой мечтою,
Вдохновленный от малых побед,
Терпеливый, открытый душою,
Он – учитель и врач – ЛОГОПЕД!
Разъяснит и возьмётся за дело,
Ошибаться нельзя, он даст верный совет.
Дыханье гимнастикой исправит умело,
Поставит все звуки, ведь он – ЛОГОПЕД!
И песню споет чтоб лечить заикание,
Речь детей он спасает от множества бед.
Профессия? Нет, скорей в жизни призвание!
Педагог и психолог, эксперт - ЛОГОПЕД!
Ведь счастье большое полезным быть людям,
Без остатка отдаст, ничего не попросит в ответ,
И для чуда в сердцах больше места пусть будет,
Я горжусь! Восхищаюсь Тобой, ЛОГОПЕД!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717696
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.02.2017
Останній раз у цій кав’ярні я була ще коли вчилась в університеті. Пройшло не багато і не мало, якихось 7 років. За цей час багато що змінилось. Міні-кав’ярня з напівавтоматичною машиною для кави розрослася до невеликого ресторанчика. Але, попри все, в ній було затишно як і раніше. М’яке освітлення, мініатюрні світильники, спокійна музика створювали таку собі домашню атмосферу. Після великих шумних супермаркетів і торгового центру навпроти, це місце було маленьким острівцем відпочинку і спокою.
Раніше я заходила сюди з друзями. Сьогодні ж я завітала просто насолодитись чашечкою ароматного напою і сховатись від раптового дощу. Хоча дощ восени напевно не може бути раптовим. Це одне із невід’ємних складових цієї пори року.
Саме через такі моменти мені подобалась така погода. Постійно спішиш, біжиш кудись і враз серед цього хмурого дня зупиняєшся і знаходиш час щоб помріяти за чашечкою кави в улюбленому кафе. Прості хвилинки щастя.
В просторій залі було не людно. На м’яких диванчиках студенти з ноутбуками. Безкоштовний Wi-Fi завжди приваблював молодих людей. Компанія дівчат за столиком з дерев’яними стільцями весело щебетали та смакували апетитні на вигляд, думаю і не менш смачні, десерти.
Мій погляд зупинився на молодій парі. З виду по років 20. На перший погляд нічого незвичайного. Вони сиділи один навпроти одного. На столі дві чашки. Він щось розповідав і тримав дівчину за руку, а вона… слухала і водила пальцем по екрану телефону. Періодично дівчина посміхалась і подивлювалась на нього.
Через якийсь час вона підсунулась до молодого чоловіка, поправивши зачіску, зробила селфі з ним. І знову засіла в телефоні, інколи показуючи йому, що цікавого вона там побачила. Насмілюсь припустити, що то були лайки до фотографії в якійсь соціальній ме́режі.Ось вони, відносини сучасності. Все життя проходить в інтернеті.
Це я така старомодна? Мені подобаються роздруковані фото, які можна показати друзям, що прийшли в гості. Запах відкритої книги та прогулянки у парку. Боже, мені страшно за цей світ! Куди поділось просте спілкування між людьми без комп’ютерів і телефонів? Зараз у кожного наймолодшого школяра є крутий гаджет і що вони дивляться у тому інтернеті навіть подумати боюсь.
Люди, схаменіться! Ми втрачаємо такі цінні моменти нашого життя, тупо живучи в соціальних мережах. Це залежність, така собі наркоманія XXI століття. Чума глобального масштабу, від якої ліків, на жаль, винаходити не будуть. Замість походу в магазин – доставка до квартири, замість походу до кінотеатру – піратська копія фільму в інтернеті. А побачення – це переписуватись весь вечір, сидячи перед монітором комп’ютера. Ми деградуємо, ми раби цієї системи. І вперто не хочемо цього признавати, не говорячи про те щоб боротись із цим.
Я допила каву і поспішила додому, щоб насолодитись розмовою з моїм коханим чоловіком. Відкриваючи двері, я ще раз поглянула в зал. Так, за 7 років багато що змінилось. Ні, не кав’ярня з уже великою автоматичною машиною для кави, змінились люди, які створювали тут таку домашню атмосферу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708698
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2016
Позвольте женщине быть слабой иногда.
Пускай от нежности, как от вина, она пьянеет,
Быть сильной, уж поверьте, и без вас умеет,
Позвольте женщине быть вашей навсегда.
Шепчите женщине красивые слова.
Почаще женщину зовите на свиданье.
Ведь ей так важно чувствовать к себе вниманье,
И пусть закружится от счастья голова.
Жалейте женщину когда грустят глаза.
Когда молчит и лишь бросает взгляд украдкой
Не углубляйтесь - останется пусть женщина загадкой,
Пусть станет жемчугом такая горькая слеза.
Позвольте женщине поверить в чудеса.
Дарите щедро радость, счастье, вдохновенье.
Не требуйте лишь от неё повиновенья,
Ведь в рабстве никогда не разгорится красота!
Любите женщину, она ведь так хрупка.
Безумно! Страстно! Для любви совсем и не нужна причина!
Быть слабой когда рядом сильный есть мужчина -
Такая уж у женщин в жизни есть мечта!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703141
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.11.2016
Зима снігами замела сліди
В кафе, що причаїлося за рогом.
За столиком сиділи двоє: я і ти,
Все почалося і скінчилось діалогом.
Зустрінуть вулиці розхристані, німі,
Безликі образи сховаються в провулку.
Лише рояль заплаче в тишині,
В серцях шукаючи мелодіям притулку.
Мінорний вальс нагадує про нас,
Лунає музика акордами печалі...
Згас поцілунок на запалених вустах
І ми - не ми. Є тільки я у цьому залі.
Зима любов снігами замела.
Обривки слів стихали в нотній зливі.
У нас з тобою взагалі любов була,
Якщо ми стали з iншими щасливi?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2016
Блюзнірство! Пекло! Стогін! Плач!
Тікає час у божевільному галопі,
Світ котиться у прірву, наче м'яч,
Всі тонемо в брехливому потопі!
Під владою мільярдних гаманців
Життя і гідність продаєм за копійчини.
Свої поповнюють загін запроданців,
Чужі ж країну ділять на частини.
Диктують правила володарі планет,
Міняються обличчя, як в калейдоскопі.
Гавчить зі злістю над землею кулемет.
Хтось грає у війну, а хтось сидить в окопі.
І всюди розбрат сіють маргінали.
Куди не глянь - кругом одні "борці"!
"Героям Слава" гучно скандували,
Кричать "герої" з пляшкою в руці!
Прославили країну, все зробили впору!
Штовхають нас усіх у небуття.
Піднявши вгору прапор триколору,
Забрали право незалежного життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637398
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2016
Я вишиватиму твого життя дорогу,
Орнамент долі кольоровими нитками.
І з кожним хрестиком молитимуся Богу,
Щоб вів тебе рівненькими стежками.
Я вишиватиму життя для тебе, сину!
Все полотно згаптую срібними квітками,
Шовковою травою вкрашу скатертину,
Щоб оксамитом простелилась під ногами.
Я вишию цвіт вишні, маки і калину,
Мереживо оздоблю золотистими зірками.
Я вишиватиму без вузликів, без втоми, без зупину,
Твій шлях встелю барвистими стрічками.
Із чистою душею йди з життям у ногу,
Зростай із добрим серцем, світлими думками.
Мій янголе, я вишиватиму тобі дорогу,
Свою любов вшиваючи охайними стібками!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2016
Как важно не только знать, а и ощущать что ты - женщина!
В водовороте событий, каждый день ты куда-то спешишь. Дела, дела, заботы...
И вот, когда тень осени ложится на плечи и дождь заставляет скучать, появляется Он... и тихо, подойдя сзади обнимает тебя и молчит. И ты молчишь, боясь нарушить эту сказочную тишину, которая в даный момент важнее всяких слов. Ты чувствуешь Его горячее дыхание, которое, как тёплый летний ветерок, скользит по щеке.
И ты поворачиваешься чтобы увидеть Его глаза, эти бездонные озёра нежности и ласки. И, заглянув в них, ты видишь всё: прошлое, настоящее, будущее... только вместе. А Он, всё так же крепко держа тебя, начинает танцевать. И вы медленно кружитесь среди осенних листьев, что шуршат под ногами. Среди зимних стуж, весенней оттепели и летнего зноя в прекрасном танце под названием "Жизнь", музыку к которому вы пишете сами. И ты боишься оступиться, но понимаешь, что Его руки легко поддерживают тебя и никогда не позволят упасть. Вы танцуете... ты теперь уверена, что этот танец Вы дотанцуете до конца, ни разу не розжав рук...
Как всё таки важно чувствовать, что ты - ЛЮБИМАЯ ЖЕНЩИНА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625655
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 02.12.2015
Мимо тысячи лиц, мимо сотен случайных прохожих
Я брожу словно тень и чужие лишь вижу глаза.
Я встречаю людей, друг на друга совсем не похожих
И стараюсь не слушать незнакомые их голоса.
Города, перекрестки и дорога вперед лабиринтами.
Шаг за шагом. Свой путь я вверяю заветной мечте.
Жизнь несется, мелькает цветными картинами,
А мое одиночество, кошкою спит на плече.
Никому не сказав, дверь закрыла в туманное прошлое,
Во мгле колючей светло от сияния далекой звезды.
Что ж так ищет там сердце моё суматошное,
Разрываясь на части, в ожидании новой беды?
От чего я бегу? Я устала от лжи и предательства,
От фальшивых друзей, от ударов глупых врагов.
От советов пустых, от попыток чужого вмешатешьства,
От завистливых взглядов и от всяких злых языков.
В суете серых дней пролетели годы скитаний,
Наконец я вдохну ароматы дивных цветов.
Я мечту не предав, миллионы прошла испытаний,
Я мир счастья нашла среди множества разных миров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625446
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.12.2015
Що таке щастя?- це промені сонця,
Світанок та мирного неба блакить,
Узор, що лишає мороз на віконцях,
Осіння пора, що ліси золотить.
Що таке щастя?- це спокій у серці,
Вірного друга рука на плечі.
Щирість і віра, надія й відвертість,
Такий собі стан людської душі.
Що таке щастя?- це посмішка мами,
Це дім, де тебе зустрічають теплом.
Щастя- проведений час із коханим,
Це випити чаю на кухні разом.
Що таке щастя?- це долі дарунок,
Це радісна звістка, здорова рідня.
Відчути спросоння легкий поцілунок,
Найрідніших людей обіймати щодня.
Що таке щастя?- це синочок і донька,
Це вперше тримати своє немовля.
І в руці твоїй сильній маленька долонька,
Це чути, як дзвінко сміється маля.
А щастя не купиш, це не річ і не слово,
Це вміння завжди залишатись людьми.
Це наше життя і світ весь навколо,
А щастя - це просто. А щастя - це ми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625371
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2015
Любов приходить лише раз.
Спалахує у темряві, як свічка.
Без зайвих масок, без прикрас,
Бурхлива, наче гірська річка.
Любов приходить різною до нас.
Буває іноді гіркою, як калина,
І лагідна й жорстока водночас.
Та попри все ранима, як дитина.
Любов в житті приходить один раз.
Раптово теплим вітром увірветься,
У вихрі пристрасті і ніжних фраз
Душа струною спокою озветься.
Любов приходить справжня лише раз.
Єдиний раз в житті вона блаженна.
Над нею непідвладний навіть час,
У всі віки вона була і є священна.
Солодка мука. Чиста, як алмаз.
За нею щастя синім птахом прилітає.
Любов лише один приходить раз!
Та чи застане вона всіх - ніхто не знає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2015
Дозволь намалювати твій портрет.
Для нього фарби я позичу у природи.
Хоч зовсім не художник, я - поет
Та слів забракло від такої вроди.
Метелиця збілила полотно.
Малюю образ вранішнім туманом,
У снах являвся він мені давно,
Прекрасний, вкутаний п'янким дурманом.
Фарбують очі океани синьо- сірі.
Пірнати в них і боязко і так приємно.
В них штормом змінюються штилі,
Там цілий світ ховається таємно.
Вуста твої трояндами пишу.
Засяє сонцем посмішка привітна.
В світанку барви для рум'янцю попрошу,
А для лиця - шматочок місячного світла.
Твоє волосся в темну ніч забарвлю,
А вій торкнеться змах пташиних крил.
Останні лінії чарівним пензликом підправлю,
Здмухнеться вітром ледь помітний пил.
Тебе цілую у вуста тендітні.
В душі лише одне тремтить бажання.
Як чудо-квітка навесні нехай розквітне
На все життя для нас палке кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015
Упасти на коліна ти не маєш права!
Яким би камнем не давило до землі,
Якою б гіркою сьогодні не здавалась кава-
Не дай собі губитися в імлі.
Коли душа твоя втомилася від болі
І завиває як старий бездомний пес,
Наперекір усім іди стежками долі,
Твій Ангел береже тебе з небес.
Коли здається що кінець, німіють руки,
Заплач, кричи та сили у собі знайди
Прорватись крізь тяжкі серцеві муки,
І як не вдарило б ти духом не впади!
І своїй болі до землі низесенько вклонися.
Її ти не топи в стакані терпкого вина.
Хоч рани свіжі тільки трохи припеклися
Ти випий одним махом усю біль до дна.
І уяви як сонце посміхається для тебе.
Раптово вщухне у душі холодна злива.
Глибини мудрості відкриєш ти для себе,
Нарешті вигукнеш: "Моя душа щаслива!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2015
Давай з тобою просто помовчим.
Ми про любов втомилися кричати.
Ти випускаєш кільцями отруйний дим,
Я ж наше щастя так боюся налякати.
Між нами стукіт, резонанс сердець,
Прекрасна мить несказаного слова.
Як перемоги і добра вінець
Триває в тишині нічна розмова.
По радіо звучить старий романс...
І защемить від нього наболіле.
Нам доля дарувала один шанс,
Щоб оживити почуття окам'яніле.
А ми мовчим. Стомилися від фраз.
У чашках навіть кава охолола...
І залунав для нас веселий джаз,
І байдуже що відбувається довкола.
Мовчання - золото, одвічна дивина.
Та всім потрібна сказана промова.
Шукаєм істину у келисі червоного вина,
А нас рятує тінь вчасного німого слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2015
Ти йдеш? Ну що ж, настала мить прощання,
Залиш для когось іншого свої пусті слова,
Більш не розчулять серце вірності зізнання,
Не затремтить тобой скалічена душа!
Ти йдеш? Збирайся. Не забудь любов забрати,
Вона обшарпана лежить десь у кутку.
Їй молодій ще так хотілось політати
Та ти бажав її тримати на ціпку.
Я не скорилася твоїй жорстокій волі,
Не полонянка більше у фальшивому раю.
Викреслюю тебе зі сторінок своєї долі,
Лишайся перможцем у нерівному бою.
Іди! А час як схоче так і нас розсудить,
Все скоєне нам бумерангом поверне:
Хто зрадив - зраджений так само буде,
А вірних серцем - щастя не мине!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015
Забери мене, мамо, в дитинство
І стежками в майбутнє веди!
Щоб відчути ніжний смак материнства
Ти зі мною за руку іди!
Заведи у садок біля хати,
Де тюльпани між трав майорять.
Там де люди не вміють брехати,
Там, де мрії мої не згорять!
Там вклонюсь... Поцілую долоні!
Крадькома витираю сльозу...
Час нещадно збілив твої скроні,
Як зірниця все небо у літню грозу.
Пригорни мене, мамо, рідненька,
Віджени всі тривоги й біду.
Ти- Мадонна моя! Моя ненька!
За твій подвиг до стомлених ніг припаду!
Ти- мій Ангел! Голубонько мила!
Я в озера очей твоїх мудрих пірну.
Ти, як зірка життєвий мій шлях освітила
І в молитві ти ніч провела не одну...
І несуться роки... По секундах спливає хвилина,
Лиш лунають в садку тім пісні солов'я...
Я щаслива! Бо я все ще дитина
Поки є ще на світі люба мама моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611116
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.10.2015
Розсипались в небі зорі-намистинки,
А господар місяць красувавсь вгорі.
Освітили Землю ті малі перлинки,
Щоб ми милувались ними до зорі.
Визирала нічка з-за гірського склону,
Шаллю синьо-чорною укривала світ.
Завела тихесенько ніжну колискову,
Засинав помалу наш великий світ.
Розбишака вітер причаївсь в деревах,
Іноді грайливо листям шелестів.
Схвилював водичку на старих озерах
І на вушко нічці казки шепотів.
А вона у кожне стукала віконце,
Щедро дарувала всім кольорові сни.
Мріяла побачити світанкове сонце
Між густого гілля мудрої сосни.
Крокувала ніченька, як поважна панна,
Слідом сивиною заклубивсь туман.
Залишалась тиші ковдра бездоганна,
Спочивати нічка йшла за океан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2015
Душею доторкнутись до душі...
Вслухатись як звучить мелодія її ноктюрну.
Залишитись, коли у ній ідуть дощі
Й дбайливо вкутати її у теплоту ажурну.
В незнаний світ ступити за поріг...
Потрапивши в обійми дивної краси,
З тендітних квітів сплести оберіг
І освятити краплями прозорої роси.
Без тіні остраху відкритися самій...
У час моєї радості і в час печалі,
Більш не ховатися у тишині німій.
Нехай лишається на одинокому причалі.
Відкрити другу найтаємніші замки,
Принести в його дім промінчик світла.
Ділити почуття й одні на двох думки
І милуватись як його душа розквітла.
Не страшно у людське життя ввійти,
Коли я цього хочу, а не мушу.
Не страшно рідне серце не знайти,
А страшно ранити оголену зріднілу душу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2015
Це не наша війна! І не нам в ній отримати лаври!
За чиї ж то гріхи омивається кров'ю земля?
Не звучать на ній більш героїчні звуки литаври,
Лише стоне від болю нещасна країна моя!
Це не наша війна! Цей сценарій давно написали.
Ми як ті пішаки прикриваєм свого короля!
І солодку брехню так дбайливо ми всі колисали,
Так як мати колише найрідніше своє немовля.
То чия ж це війна? І чого нам ще варто чекати?
Ще яких ви знайдете для нас ворогів?
Чи обійме ще сина старесенька мати?
Чи всі ми вже жертви для ваших богів?
Це не наша війна! Ми всі браття козацького роду!
Й не таким наші предки давали відбій.
Не буває долі у того народу
Де брат на брата з лезом кидається в бій!
Що ж вам треба, панове, звання і герої?
Свій гріх ви заплатите Богу сповна.
За те, що нас змусили стати до зброї,
За дітей, які знають вже слово "війна"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611077
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.10.2015