sofjadamenko

Сторінки (1/78):  « 1»

плачет в поле девка

Серый  небосвод  овода  жужжаньем,  туча  налетела,
Хлынула  гроза
"Нет"  пустым  страданьям  
ты  заставил  высечь  на  груди  своей
орудием  труда  пролетариата:
киркою,  серпом  аль  звонкою  иглой
Плачет  в  поле  девка,  плачет  и  страдает
ты  зовешь  другую  
в  свой  пустынный  дом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840007
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.06.2019


Я антипод в механизме


Я  антипод  в  механизме  
Я  та  самая  гайка,  розвинченная  
И  вылетающая  
Фатально  чеканная  
Твои  синие  корни  вены  наполены  страхом,  
Моя  белая  майка  испачкана  
Ты  мою  боязни  приятель  
Скорбью  кем-то  накормленный  
Голосом  томной  сирены  
Я  не  скажу  
И  совсем  не  смогу  сказать  
Всего  чего  мне  бы  хотелось  
Касаний  твоих  вдоль  тела  
Больше,  и  повсеместно  
Мне  бы  хотелось  больше  
Больше  противодействовать  
Я  за  спиной,  обнимаю  ,  а  город  сердце  всех  механизмов,  город  молчит  
Туманно,  лишь  опускает  со  свистом,  рыцарь  свое  забрало  
Мы  не  увидим  лица,  то  что  я  вижу  мне  мало
Мне  мало  твоих  прикасаний,  встреч,  и  твоих  историй  
Мало  тебя  в  механизме  
Я  вылетаю  в  просторы  широкого  
И  обьемного  
Там  где  за  формой  призмы  
Там  где  за  формой  мира  
Ярко  сияет  солнце  
Голос  из  палантира,  голос  из  подсознания  
Говорит,  я  принес  тебе:  
Золото,  ладан,  мирро

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752990
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.09.2017


Дрібними здриганнями

Дрібними  здриганнями  
Відчуження,  страх  і  незрозумілі  речі  
Приречений  юродивий  смердить  болем  і  сечею  
Твої  вії  посміхаються  
Я  не  знаю  хто  ти  і  чого  бажаєш  
Юродивий  змій  шепоче  що  я  зневажаю,  що  я  безсердечна.
Чому  ж  тоді  я  відчуваю?
Скрегіт  у  грудях,  шматків  заліза  
Наче  під  ребрами  безодню    розверзло  
Я  недоречна.  
І  все  летить  у  тартари
Твої  вії,  ображені  очи  
Юродивий
Інші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752987
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.09.2017


Так сталося, що я побачив білі як сніг білки

Запах  солодко  лоскоче  ніздрі
Тьмяно  
Кухні.  Тарілки.  жовте  
Стіл  і  стіни,  боже  як  медвяно
Я  не  пьяний,  я  в  дурмані  гіацинтових  парів  
І  впиваюся  в  нірвану,  розчинився,  мій  живіт,
 очі,  у  савані,
 дивний  рій  та  кріт  сліпий
Місяць  -  жовта  плазма  в  фіолеті  неба
Не  чіпай  обличчя.  смій!  ще  крок  ще  рух,  не  треба
Синтетичні  вулиці,  рик  повз  
Я  у  вирі,  я  в  центрі,  я  свічуся  
Крок  поза  межі,  за  світло
Ще  літеру  вустами,  не  ображайся  до  нестями  
Я  не  твій  друг  
Ні  ворог  
Ні  коханець  
Я  легкий  вітер
Цигарками  не  витравиш  
В'їлися
Не  витравиш  травою,  їдучою  водою,  нічим  
Так  сталося,  що  я  побачив  білі  як  сніг  білки  
Темні  очі,  статично  неминучі  
Як  і  моє  завтра

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734978
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.05.2017


Наш мозок смітник , у восьмикутному дні

Загорнутися  у  твоє  тепло  
Бо  знаю  ,  що  поглинеш  
Загорнутися  ,  щоб  не  чути  льодяні  брила  за  спиною  
Хто  зрозуміє  відтінок  настрою  
Тільки  той  хто  сам  на  хвилі  
Радіоприймачі  у  мозку
Мрії  про  емпатію  ,  все  так  відносно  
Хіба  не  міра  близькості  ?  Тепло  ,  що  повзе  крізь  стіни  тканин  
з  ними  -  голосно  мовчати  
З  тобою  -  у  безвір'ї  годин  
Цокає  вперед  -  назад  
Загіпнотезований  маятник  
Уроборос  спітнів  заковтувати  своє  єство  
Наш  мозок  смітник  ,  у  восьмикутному  дні  ,  ти  втомився  згадувати  хто  ти  є  
Я  -  ні

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732637
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2017


Все меня не покидает чувство что тебя украли

Все  меня  не  покидает  чувство  что  тебя  украли  
Украли  и  не  вернули  
В  тот  самый  первый  день  когда  мы  встретились  
Все  меня  не  покидает  чувство  
Что  тебя  выменяли  как  золотую  статуэтку  
А  на  что  не  помню  
И  меня  не  подпускают  
А  я  хожу  мимо  как  волк  
Я  хожу  другими  дорогами  
Хожу  озлобленный  и  сухой  
Притворяюсь  равнодушным  
А  ты  и  рад  
Ты  и  рад  глупым  мальчишкам  
женщинам  любящим  золотишко  
И  прочим  мразям  
Я  иссыхаюсь  от  злости  и  ревности  
Буд-то  старая  ветка  
Источенная  сомнениями  и  верой  
Что  когда  смотришь  -  видишь  во  мне  Меня  
Но  ты  не  видишь  
Ты  развлекаешь  женщин  и  мальчиков.  
А  я  хожу  мимо  как  волк  тихо  
На  подушечках-  пальчиках

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729371
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 18.04.2017


Нет, никого, только мой антипод, веки уставшие протирает во сне

Очень  грустный  белокурый  юноша  
Похожий  на  лебедя  в  пятнах  
Я  прохожу  мимо  
Мне  трудно  остановиться  
Очень  грустно,  белокурый  юноша,  знает,  но  спешит  в  пантомиму  
Мне  осталось  раз,  два,  три  
И  я  полечу  
Неужели  сирень  белую  
Не  обкурим  фимиамом  
Белокурый  юноша,  гордый  как  лебедь  
Медный,  уставший  
Но  гордо  бредущий  
Город  манящий,  весенний  ,  растущий  
Душит  во  сне  и  песню  поёт  
Ты  непотребный,  никто  не  поймёт  
И  не  рассмотрит  имя  твоё  
Нет,  никого,только  мой  антипод  
Веки  уставшие  протирает  во  сне  
Крепчает  с  годами  и  стает  голодней

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726924
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.04.2017


Я - машина

Я  -машина
Моє  серце  кривошипно  шатунний  механізм  
Колінчатий  вал  ,  поршні  
Руки  ,  руки  ,  пальці  
Пусковий  двигун  
Стартер  диктує  старт  
І  я  реву  
Так  голосно  що  діти  довкола  затуляють  вуха  
Але  я  не  хочу  кричати  
Я  хочу  спокій  
Колись  я  був  металом  у  породі  
І  земля  навчила  мене  мовчати  
Мене  змушують  ревіти  
Моє  життя  -  жарт  
Коли  мої  кінцівки  колеса  
Ребристо  огортають  грязюку  я  дивлюсь  на  чорну  землю  
І  згадую  чорні  крила  
Метелик  Vanessa  
Спіймай  -  матимеш  бажання
Я  розчавлю  чорного  метелика  
І  замовкну  навіки  
А  поки  я  кричу  
Я  -  машина  
Не  вмію  нічого,  крім  наказів  білих  рук  
Дерева  ,  землі  ,  круки  
Я  розрізаю  пласти  ґрунтів  
Розрихлюю  пісок  
Чавлю  кістки  пращурів  
Скрежіт  гвинтів  і  вихлопів  
глушить  силу  ваших  голосів  
Я  -  машина

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711434
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2017


Моє життя колюче стерня

Моє  життя  колюче  стерня  
Корінням  вздулася  земля  
Стирчить  відрізане  створіння  
Солома  чиста  порохня  
Я  сам  похилений  і  в  землі  я  вріс  по  пояс  та  стою  
Зворотня  сторона  від  неба  
Я  жовто  сірий  ,  я  в  строю  
Тоненьких  трубок  безголових  
Колючих  паличок  кривих  
Впиваюся  у  п'ятки  зубом  
І  кров  біжить,  і  я  дрижу  
Мої  брати  колюче  стерня  
На  вік  наш  вистачить  усім  
Ми  жмутки  від  життя  
Не  більше  
І  сік  по  нам  вже  не  біжить  
Тому  впиваємось  у  м'ясо
І  відгризаємо  шмаття  
Моє  життя  колюче  стерня  
Я  жовто  жовте  небуття

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707443
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.12.2016


Мы все чужие по своей природе.

Пустые  бетонные  символы  женщин  
Руины  амфитеатра
Гордо  подняв  над  розвалиной  голову  
Видишь  вдалеке  ничего
Словно  рык  словно  сон  словно  крик,  кадр  
Оживший  ,  кадр  снежный  
Стеклянный  
Перетечет,  закупорит  
Скажет  вот  ты  молод  
И  юн  ,  и  красив  ..
Все  впереди  
А  город  большой  
А  я  в  книге  
Страницы  яркие  
И  мне  совсем  не  грустно  
Я  не  переживаю  
Когда  обнажаюсь  
Это  все  уже  прожитое  воспоминание  
И  чужие  воспоминания  
И  все  одно  и  едино  
И  сделано  так  что  бы  каменный  цветок  был  у  каменной  хозяйки  
Ибо  без  друг  друга  одиноко  
В  малахитовой  жиле  
Кольцами  виться  
Бирюзового  дыма  
Травяные  холмы  на  груди
Я  поклоняюсь  силе  
Пространства  и  риска
Воля  человека  бессильна  
Не  будет  надо  мною  судьи  на  земле  
Сом  хозяин  в  воде  
А  я  в  породе
И  слова  все  отпадут  катарсисом  
Руины  амфитеатра  
Мощные  и  древние  
Но  их  уже  нет  
Мы  все  чужие  по  своей  природе.
Рок  и  случайность  
Случайность  ли  
Нас  тоже  нет

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706384
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.12.2016


Кто тут корень Мандрагоры ?

Кто  тут  корень  Мандрагоры  ?
И  чей  тихий  злобный  свист  
Плавно  в  ухо  заползает  
Режет  мозг:  "не  рви  ,  не  рви  "
Отчего  вы  недобры  
Руку  тянете,  несчастный  
Под  древесный  свод  
Словно  ищете  свободы  
У  моей  сухой  ботвы  
Мое  сердце  витиевато    
Корень  бел  как  едкий  хлор  
Вон  возьми  другие  травы  
Я  отрава,  смерть  и  сор

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704555
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.12.2016


А давай жити як всі

Без  минулого  майбутнє
Без  майбутнього  минуле
Та  чи  матимеш  інше  життя  
Не  вбивче  .
Не  знеболююче  тупістю  
Сонливістю  
Маренням  
Інше  бачення
А  давай  жити  як  всі  
Давай?
Я  так  втомився  з  цими  сумками  ,  як  дід  мазай  
З  зайцями  
Тільки  я  в  метро  з  чорними  сумками  
А  на  серці  мішок  чорний  як  пакет  бмв  
Що  обімлів?гидко  ,  а  я  казав  що  буде  гидко  
Ніхто  не  любить  землю  
Не  любить  її  запах  
Тільки  я  падаю  обличчям  в  вогку  
Так  пахне  моя  кров  в  чорному  мішку  на  серці  
А  давай  жити  як  всі  
Бо  мені  так  важко  ,  і  руки  мої  довгі  ,  до  самих  ніг  
Світишься  весь  
І  я  свічуся  твоєю  любов'ю  
Пью  з  ваших  рук  
Їм  з  ваших  рук  
І  моє  метушіння  мінлива  омана  ,  горою  перед  очима  
Крук  на  старому  дереві  
Тьмяне  сонце  
Ми  ж  ніколи  не  будемо  жити  як  всі  
Надто  легко  
Хтось  має  бути  сізіфом  
Прометеем  і  всім  сонмом  клятих  мучеників  що  не  знають  життя  
А  лише  існують

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701520
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.11.2016


Я вітряна, відпусти

Зелена  шкіра  
Вкрита  бактеріями  
Фотосинтезуїчими  
Вони  поглинають  світло  
Малахітово  тьмяно  
 згини  тіла  у  лишайниках  
Сміх  такий  здалекий  пращурів  
Жорстоких  
Не  відаючих  посередності  
Щось  розумного  
Потребуючі  жадоби  первинних  бажань  забуття  
Життя  хвилями  
Відторгається  ,  налітає  
Мозок  в  кліщах  випусти  
Я  вітряна,  відпусти  
Я  ще  не  любила  нікого,  ніколи  то  хай  летить  серце  вільне  
Тонкими  шовковими  нитками  вишивала  полотна
То  хай  летить,  як  трава  у  своєму  розквіті  медвяному  
Насиченому  
Моя  любов  світла  і  вибілююча  
Чому  я  забула  все  що  є  зверху  ,  у  розумі  
Перші  дороги,  перше  "є"  
Ні  законів  буття  
Лише  світло  місяця  
Тьмяніюче  дзвенить  
І  вечір,  і  казки  правдиві  
І  снують  тіні  довкола  хати  
Не  страшно,  весело.  
Темрява  суха  та  ясна  
Огортає  ,  пружить  матрас  свідомості  
Де  мої  очи  ?  Де  мої  слова?
Квіти?де  все  ?  Хіба  така  чужа?загадкова  хтось  
Гратиме  в  ігри  
Та  сміятиметься  
Хто  знає  звідки  та  куди  йде  снігова  буря  .
Все  змерзне  і  забуде  
Я  вітряна  ,  випусти  з  льоду

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696939
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.10.2016


Четыре плавных линии

Четыре  плавных  линии  
Скользили  вдоль  дорог  
И  стало  не  понятно  
И  смысл  ,  мысль  ,  прок  
От  каждого  скользящего
И  в  каждое  иное  
Мне  очень  странно  видеть  
Как  погружает  море  времени  события  и  вещи  
Мне  очень  странно  знать  
Что  старше  я  
и  клещи  отторжения  
и  собственная  значимость  упали  до  нуля
Я  понимаю  кто  я  
И  сомневаюсь  
Зря  ли  ,  а  может  быть  
В  другую,    кто  нибудь  увидит
 простит  мою  печаль
Я  каюсь  в  утешении  
Что  все  мы  тут  сгорим  
И  не  спасет  объемность  и  не  
погибнет  мир,  статичное  подобие  второго  я,  скользящая    вдоль  линии  
угасшая  заря  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696046
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 22.10.2016


Я бо дитя тиші , я ж бо здерев'яніле .

Мати  обере  свою  долю  
кинуто  жереб  
Я  стану  божеством  
І  мені  до  ніг  принесуть  золото  і  жертвоприношення  
Плоди  саду  і  землі  
І  свою  любов  
Хочеш  не  такої  долі  
Хочеш  щоб  тебе  любили  інші  
А  не  ти  її
Бо  вона  зелена  вполовину  
Дерев'яна  
Безчуттєва  
І  твоє  горе  бачитиме  вполовину  
І  твій  біль  вполовину  
І  твій  жаль  вполовину  
І  твою  розраду  вполовину
І  агонію  твою  вполовину  
Я  ж  бо  дитя  інше,  я  ж  бо  здерев'яніле  
Та  любитиму  матір  що  мене  породила  
Понад  усе  на  світі  
Понад  богів  і  людей  
І  понад  усе  земне  
Я  ж  бо  від  тієї  любові  дерев'янію  і  в'яну  
І  серце  моє  огортає  смола  
понад  усе  на  світі  хочу  щоб  тебе  любили  інші
А  не  ти  мене  
Я  бо  дитя  тиші  ,  я  ж  бо  здерев'яніле  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696045
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.10.2016


Дуже дарма, дуже дарма, леле, ти виплила з дому

Дивні  сни  
Не  про  тебе  
І  холодно  вже  давно  
І  немає  чим  похвалитися  
А  я  опустив  руки  та  пливу  за  течією  
Кажу  собі  -  зрікся  
 все  твої  риби  випливають  із  темряви  перед  сном  
Із  підсмаленими  боками  
Чому  всі  спогади?  Стали  як  вигадка  .  Не  карасем  ,  не  сомом  ,  і  не  дельфіном.  Не  скатом  ,  не  вугрем,  осетриною  будемо  ласувати  
Ікра  вичавена  разом  з  спермою  з  одного  тіла  
І  не  дивно,  і  не  боляче  
І  не  солоно  ,  і  в  безвітряному  просторі,  холодні  сонячні  дні  дають  повітря  дихати  
Дають  дихати  нестерпні  жінки,  черстві  тушки,  безталанний,  ще  хтось  
Але  не  ти  осетрино,  холодна  і  мовчазна  .
Вусата  і  слизька  
Як  рука  довжелезна,  як  пульсуюче  око  морських  глибин  
Чуєш,  стогне  дно  безодні  
Кличе  тебе.
А  що  я  ?  Я  ласую  твоїм  м'ясом,  бо  ти  не  вилізла  з  акваріуму.  Сьогодні,  ти  моя  
Завтра,  твоя  сестра  
І  сестра  сестри  
І  всім  я  скажу  у  кістку  
Дуже  дарма,  дуже  дарма,  леле,  ти  виплила  з  дому

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693403
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.10.2016


Я поцілував простір

Чому  світ  схожий  на  тебе  
Чому  заповзаєш  в  трахею  тьмяну  й  прокурену
Все  моє  мучить  чому  
І  ти  крадій  учорашніх  ідей  
Затійник,  убивця  та  просто  дитя  
Та  чи  б  я  не  прийшла  ?
Та  чи  не  була  б  вищою  за  тебе  щоб  огортати  твою  голову  своїм  тілом  
Щоб  не  гуділо  
А  сонце  не  взойде  у  тобі  
І  не  сяде  
І  не  змінить  
І  моє  байдуже  заплаче  
Так  сильно  
Я  поцілував  простір  
Ти  як  простір  і  небо  і  світ  
Із  ліній  
Та  чи  листя  цілується  
Воно  заповнює  простір  тремтінням  
А  я  сплітала  пов'язку  з  пирієвого  коріння  
Білу  ,  і  сліпу  
І  сказала  моєму  серцю  
Не  мій  ,  і  не  моя  
І  забула  жінку  вигадану  ,  жінку  байдужу  ,  не  справжню
Що  мої  вогні  шо  ростуть  у  горнятах  ,  у  лазуровій  воді  
Гниють  і  смердять  
І  руки  твої  відрублені  в  формаліні  лежать  
І  сонце  не  гріє  
І  вічна  пітьма  на  серці  
Стратосфера  над  обличчям  
І  дихає  життям  у  твоїх  обіймах  хтось  
Ти  досі  стоїш  і  боїшься  
І  вмієш  і  знищуєш  і  все  таке  інше  
А  я  поцілувала  простір

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690478
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.09.2016


Випивайте, мене, і за мене

Десь  там  люди  вивчають  чорні  діри  ,  то  навіщо
Вони  тут  на  Землі  
Вони  мають  жіночі  руки  
І  їх  очи,  теж  води  земні  
Вони  мають  світлі  души  
Та  в  тих  душах  чорне  Ніщо
Так  свищить  ,  що  затягує  сильно  ,  розбиває  і  чавить  в  вино  
Воно  скапує  -  скапує  цівкою  
У  чавун  ,  попід  серцем  важкий  
Вони  хочуть  змінити  сутність
 щиро  вірять  в  добро  і  любов  
Та  не  може  темна  матерія  
Стати  у  плоть  і  кров  
Її  центр  -  жага  ненависті  
Серцевина  -  убитий  біль  
Випивайте,  мене,  і  за  мене  
Я  розчавлений  в  вашім  вині

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683955
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.08.2016


Хрести кранів над бетонними кріслами

Хрести  кранів  над  бетонними  кріслами  
Гіперкубічні  плечі  червоноооких  гігантів  
Пізно  ,  так  пізно  
Рано  
Забути  своє  простирадло  
І  ковдру  
Вмирати  на  лавці  ,  в  судомі  
прати  до  білесих  відтінків    
 щоб  не  боліло  гниллю  
Синдром  самотності  вам  хіба  не  відомий  
Синдром  параної  іллюзорності  ,  
Не  труситися  над  життям  ,  що  нічого  не  варте  
Варте  ,  варте  ,  бо  я  знаю  
Маленькі  пташки  вмирають  швидко  ,  не  боляче  
Світу,  дитя  якого  ти  є  
Марево,  сповзає  в  туман  
Мозок  загублений  
Свідомість  втрачено  
Слова  -  слова  -  слова  
Тендітні  плечі  ,  пташко  
Твої  вмирають  ,  мовчки  
душа  -    замучена  
Безсмістовні  бесіди  
Ні  про  що  і  про  все  
Серед  бур'янів  і  гіперкубічних  хрестів  ,  засміється  
І  скаже  так  ,  вбивайте  
Хіба  ,  не  житиму  вічно  і  всюди?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683954
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 16.08.2016


Повелителька молока

Повелителька  молока  
За  обрієм  
Нагодує  з  великого  вимені  
Краплі  розгойдаються  
І  ляжуть  білими  пасмами  в  небо  
Розкидавши  блакить  на  пухкі  острівці  
Гниле  яблуччя  як  кінечність  
Ящиками  
Стара  яблуня  опустить  віти  
Вона  любить  людей  
І  діти  років  до  ста  
Люблять  пити  з  її  рук  
Пирієвого  кольору  сік  
Ворота  скручені  
І  десь  до  сну  ,  кличуть  невгамовні  цвіркуни  
Прохолода  вечора  і  дощу  
Вітер  цілує  плечі  
Солоно  в  світі,  як  в  утробі  
Що  огортає  і  живить  
Повсякчяс  і  на  віки  вічні

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683782
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.08.2016


холод

Холод  ,  як  дзвiн  металу,срiбний  i  безголосий.  
Холод,як  мармуровий.  
Безвiдчуттєвий  зовсім.  
Холод  в  тобі  як  мара.  
Кров  загустіла  осінь.  
Холод  в  тобі  омана,  зіткана  із  морозу.  
Наче  із  льоду  все  викресали  різьбьяри.  
Очі  лише  твої,  зльодяненіла  кава
04/02/14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675399
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.06.2016


все що сказане - зроблене


Все  що  сказане  -  зроблене  
Передбачене  здійснене  
Передбачуване  створено  
Повнею  народжене  
Повнею  відрізане  
Щасливий  бо  знаєш  
Щасливий  бо  вмієш  
Не  зумієш  побачити,  і  не  онімієш
І  не  пробачиш  ,  і  не  заплачеш  
Не  вмієш  
Я  теж  ,  вже  
Зрадієш  ,  згадаєш  
Чужих  всіх  ,  зі  мною  
У  ліжку  ,  за  ліжком  ,  і  під  стіною  
Вітрові  вітрове  ,  а  хочеш  
Журбою  наcичені  ,  так  само  ненависні  ,  не  розуміючі  ,  жалісні  
Всі  "я"  тут  зберуться  і  скажуть:«  дитино  ,  о  заспокойся  ,  
тендітна  дитино  ,  ні  ,  не  врятує  біль  чужорідний  
він  другорядний  ,  не  першородний  
Він  наркотичний.  Але  не  тру  щастя  .»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675110
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.06.2016


Здравствуй вечер , мое имя чужой

Здравствуй  вечер  
Мое  имя  чужой  
Внутриутробное  одиночество  
Пьет  из  плаценты  соль  
Паром  сквозь  улицы  
Шепот  машин  ,  вереницы  людей  
Где  то  чужой  ,  в  сумраке  ютиться  
Не  чужее  чем  дикий  зверь  .
Нет  ,  не  пнут  
Не  прогонят  
Всем  все  равно  
Но  из  рук  не  покормят  ,  изволь  
И  ласкался,  и  гладился  .
Но  забыл  свое  имя  -    ноль  
Здравствуй,  вечер  
Переливом  в  жаровне  угля  
Сладкий  дым  стелиться,  кружиться  
И  она,  чернотою  укутана  прижимает,  я  знаю  меня  
Между  ног  одеяло  
И  сумрачно  
Вылетает  пар  в  никуда  
Внутриутробное  одиночество.Облачно  .
Как  случилась  такая  беда?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674187
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 24.06.2016


лишь темное пятно, маяк. Тот самый , ночью красный - красный .

Прошел  влюбленности  задор  и  не  дрожали  больше  руки  
Приелись  поцелуи  всласть  
Знаком,  нам  этот  приговор  
Затерт  до  дыр,  поруки  
Моветон  душевный  
И  да  и  нет  
Вы  колеблетесь  теперь  
Вас  мучит  жадность  и  не  удовлетворение  
Творение  частоты  сердцебиений  -  удел  святых  ,  увы
Мой  свет  -  ваш  счет  
Еще  один  (одна  )  как  все  
А  было  как  заманчиво  
Божок  в  росе  уныло  хнычет  
Задел  стрелою  ,  не  попал  ?
В  цель  ли,  в  сердце?
в  чресла  
Губительно  стонал  (и)
Наедине  с  самим  собой  
Вы  похоть  лишь  и  всё  ,  
Дитя  ,  качается  на  дверце  
Лишь  ради  удовлетворений  
Скучнее  и  скучнее  
Еще  один  развратный  фильм  ,  на  пару  раз  
Желаний  ваших  чистота  ,  в  пучине  ока
Угольком,  погасла  ,  лишь  темное  пятно,  маяк  
Тот  самый  ,  ночью  
красный  -  красный  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673049
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.06.2016


Криваві пов'язки з очей знімати важко

Криваві  пов'язки  з  очей  знімати  важко  
Пелена  з  рожевої  муті  
Солоно  й  воґко  
Скажена  гальмуюча  лють  
Несуть  ікони  ,  моє  я  сховане  .
Винен  у  тому  що  шукав  тепла
 і  спомину  не  буде  
Обіймеш  нову  квітку,  скажеш  що  я  був  кволий  
Я  покохав  камінь,  у  сльозах  
Нагрітий  сонячним  ранком.
 до  світанку  валуни  холодні  та  слизькі  ,  хіба  я  не  знав  
Хіба  не  знав  .
Печера  з  каменю  довкола  твого  тіла,  кам'яні  брила  
На  мої  плечі,  сковзають  у  прірву,  разом  з  тілом  
Випусти  руку,  облиш  моє  падіння  ,  сам  собі  на  кручі  ,  звик  тікати  мовчанням  за  край,  розмаїття  серця  -  ображений  хлопчик  чи  жінка-  химера?
Пелена  з  рожевої  муті  
Гальмуючої  люті  крик  
Смітник  спогадів  моя  частина  спадку,  твоя  -  чудова  природня  стратегія  -  гра  :  набридле  -  прірва-  перемога  -  гіп  гіп  ура  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673044
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 18.06.2016


Ці речі не мають назви

Ці  речі  не  мають  назви  
Вони  наповнюють  тіло  
Вони  ,  натискають  вправно  
Вимикач  мозку  ,  де  ти  розум?
Вони  :  ні  не  жар  ,  не  калюжа  
Ані  вологість  губ  .
Вони  ,  як  мороз  і  стужа  
Просякнуте  все  єство
Німіють  кінцівки  в  муках  
Відтяті  у  морзі  вправно  
"Обмороженіє"  ,  мозку  ,  діагноз  
Вас  вже  не  поєднати  
Ваші  груди  стали  чужими.
І  шия  зовсім  не  ваша  
Вузлові  сплетіння  стогнуть  
Цей  стан  потребує  втручання  
Фізичного  ,  глибше  
Щоб  більше  не  роз'єднати  
Сплетіння  і  рук  ,  і  ніг  
І  губи  у  губи  ,  в  дрижанні  .
Ці  речі  немають  назви  
Вони  наповнюють  тіло  
Ти  відчуваєш  ?  
Пік  ,  у  пропасниці  ,  пік,  тремтіння,
 синє,  як  і  твої  штани  ,  плато  ейфорії  .
Незрозуміле  бажання  ,  хотіння  ,  тебе  
Це  річ  ,  що  не  має  назви

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669630
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.06.2016


Грязные руки не от грязи

Грязные  руки  не  от  грязи  
Не  от  бедности  ,  земли  ,  опустошенности  
Очень  характерно  для  мрази  
Чистые  руки  ,  но  на  самом  деле  -  грязные.  
Распотрошенность  ,  жестокость  ,  бессилие,
 колебание  ,  холод  ,  непонимание  
Как  восхищаться  чем  то  за  гранью  
Любоваться  грязью  душевной  вашей  и  вами  
На  алтаре  вашем  жертвы  
Самые  разные.  Но  вы  лишь  играете,
 кто  заметит  руки  чистые  -  грязные  ?(вам  забавно)  
Холод  и  мрак,  потемнее  чем  я  раньше  видал  
Пламя  сжигающее  дотла  
Как  Икар  взлетавший  высоко  ,
 опаленный  желчью  и  ядами,
 огненный  Бельтергейзе  
Притворившись  маленькой  белой  точкой  в  синеве  
Жаждой  измучите  каждого  
Кто  из  -  вне  ,  придет  
Нет  ,  не  засмеетесь  
Закатите  зрачки  и  высыпите  пеплу  ,  в  удовольствие  вашем  
Я  видел  плазмы  котлы  
Изнуряющие  
Пеплом  все  травы  из  моего  лесу,  выварены  внутренности  
Кости  белее  чем  снег  
Но  не  белее  ваших  белков  
В  густом  обрамлении  ресниц  смольных  .  
Чистейшая  грязь  -  уголь  
Горечи  сладкой  шаль  
На  ваших  плечах  хрупко  сильных  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668592
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.05.2016


Важко вірити у слова

Важко  вірити  у  слова  
Не  зі  мною,  сьогодні  і  завтра
Голова  відрізана  і  покоїться  в  смітнику,
 за  лівим  рогом  далекої  вулиці  ,  
дрова  замість  тіла  .
Такий  собі  пінокіо  
На  зрізах  сочиться  смола  
В'язка,  як    різкий  біль  
Простирадла  опущені  
Долонями  в  темряву  
Ореол  волосся,  спущений  
Чорний  німб  -  пасма  ,  вдихни  мене  ,  чуєш.  
Я  -  ефір  .
Вір  мені  чи  не  вір,  бо  я  зневірений  вже  давно  .
Не  відчуваю  слів,  лише,  як  пече  дотик.
Вмієш  чи  не  вмієш  
Знаєш  
Віриш  
Віднайдеш  .
Байдуже,  завтра  вже  минуло  співають,  поволі  ,  
перші  півні  тролейбусів  
А  ти  спиш  на  моєму  волоссі,  
сопиш  в  темряву  і  віриш  ,
 що  завтра  не  настане  ніколи  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667869
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.05.2016


огня навязчивых закатов

Протяни  руку  
Замолчи  
Огни  кричат  ,  как  отражение
В  синеве  и  вареве  
твоих  лукавых  глаз  -  моих  
блеснет  прощаньям  луч-закат,
как  персиковая  жижа  
Они  два  неба  надо  мною
две  рыбы  с  чешуею  нежной  
смотрите  твердо  в  синеву  
смотрите  мягко  ,  жаром  дня  усопшим  
я  не  могу  поделать  ничего  
право  ,  наваждение  
гоня  вас  ,  мое  падение  в  тартар  .
огня-огня  в  темноту,  
огня  навязчивых  закатов  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667862
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 23.05.2016


Сліпі голодні діти

Сліпі  голодні  діти  
Шукатимуть  тепла  у  своїх  тілах  
Як  запалюють  свічку  ,  запалюють  зірки  на  човнах  
Сліпі  голодні  діти  шукатимуть  тепла  у  похмурих  людей  -  нещиро  люблять  ,
 як  цілують  мертвих  у  чоло  .
Так  цілують  мертві  душі  дитячі  тіла  
Пташенятами  .
Що  не  бачать  ані  зла  ,ні  добра  
Заривають  голови  у  зичливі  долоні  -  кора  тепліша  за  ваші  руки  .
Сліпі  голодні  діти  шукатимуть  тепла  у  тілах  одне  одного  .
Головою  у  темряву  ,  під  робу  ,  до  серця  ,  до  крику  ,  
до  того  хто  ти  є  ,  і  хто  я  є  ,
 в  утробі  світу  заплутані  надто  довго  
Без  світанку  нового  дня  ,  несвідомого  ,  як  і  наше  ім'я  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666371
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2016


Не такі , як треба

Не  такі  ,  як  треба  
Не  такі  ,  як  потрібно  
Щось  "не  "  сталося  ще  в  утробі  ,
коли  ти  був  матір'ю  і  лише  трохи  батьком  
Ще  не  пізно  
Скажеш  ти  і  загублено  замовчиш  
Пізно  .
Бо  з  першого  поділу  ти  вже  є  частинокою  "не"
Не  такою  як  потрібно
Мій  перший  поділ  -  трав'яні  жмутки  на  місце  серця  запхано  
Сині  озера  розміщено  
Замість  нервової  трубки  
Твій  перший  поділ  ,  відторгнення  себе  .
Кожна  клітина  сліпа  і  загнана  в  куток  .
Частокіл  думок  і  розтрощене  тіло  .
Ми  бачимо  все  що  є  "не"
Воно  дрижить  ,  як  листок  
Фізично  -  духовно  
Тонка  тканина  під  вітром  
Прозоре  полотно  реальності  
Хитається  
Як  і  бажання  жити  
Витіснити  "не"
З  своєї  ментальності
Витіснити  самого  себе  
На  жаль  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666167
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2016


З' їж з 'їж моє серце

З'  їж  з  'їж  моє  серце  
Як  біжить  сльоза  
Скапує  ім'я  .
Чорними  кімнатами  
Підкрадається  
Шуліка  
Затанцюю  тобі  сама  
Фігурами  страху  
З  живота  у  кігті  
Мясо  ,  шкіра  ,  вина  
Святиться  ,  жертва  
Зелено  ,  бо  жнива  не  скоро  
З'їж  з'їж  моє  серце  
Доки  не  висохло
Серпень  не  прийшов  ,  не  цілував  твої  очи  замість  мене.  
Горло  ,  пальці  ,  журба  
Котиться  ,  на  приправу  
Верби  листя  ,  
Моїх  сестер  пальці  
З'їж  з'їж  моє  серце  
Решту  залиш  в  багряниці  
за  течією  відправ  лісовому  королю  
У  тарілці  націжену  кров  -  під  поріг  вилий
На  довге  щастя  і  долю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666166
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.05.2016


Потік спустошених вогнів

Потік  спустошених  вогнів  
О  ,  ми  не  знаємо  ,ні  біль  
Ні  радощі  чужого  серця  
О  дні  минулі  ,  ні  про  що  
Хто  своє  нутро  виставляє  
Торгує  світом  напрокат  
І  з  часом  плину  забуває  
Де  слово  фальш  ,  а  де  спокута  
Отруйні  світу  ,  як  цикута  
спустошонні  звіринні  очі  
Я  сам  єство  болюче  
Загублене  ,  та  все  що  бачу  
І  відаю  ,  то  плоть  і  кров  від  Всесвіту  .
Тече  ,  водою  витікає  
Наш  біль  -  то  все  слова  і  лід  ображених  людей  
І  пошук  думки  ,  то  все  букви
 як  сльози  то  ніщо  ,  і  сміх  .
Як  не  було  ні  нас  ,  ні  світу  
І  темряви  батіг  ,  що  хлеще  наші  кволі  спини  
У  топотінні  чужих  ніг  
Твоє  хитання  у  собі  ,  відчув  
І  подивився  в  очі  
Ти  темрява  ,  я  темрява  
Як  світ  ,  породження  ночі  
І  темної  матерії  і  чорно  чорної  землі
Найбільший  злочин  мій  
Жалкую  ,  ні  ,  вже  не  важливо  
Потік  спустошених  вогнів  
Транзитом  в  ребра  -  сумнів  болю  
Як  і  ти  ,  руками  ,  в  рану  
І  луг  ,  і  кислоту  і  сіль  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662919
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.04.2016


Бесформенные люди стекают в асфальт

Бесформенные  люди  
Стекают  в  асфальт,  их  руки  
Их  ноги,  лишь  только  лизат  
Аморфность  ,  каскад  вспышек  ,  дальше  -  ближе
Кто  делает  тебя  человеком  ?  
Увечье  сердца?  выше  ?  Ниже?над  уровнем  моря  
Увидела  мать,  задохнулась  от  горя,  ты  покалечен  самим  собой  ,  ты  бесформен
Цилиндр  ,  куб  ,  пирамида  ,  квадрат  ,  но  ты  словно  лужа  говна.  Говорят,
если  долго  смотреть  в  глаза  ,  можно  увидеть  душу  
Лгут.  Я  вижу  плоскостей  бесчисленно,  свечение  многих  координат,  звезды  людей  горят  лишь  единолично,  хотя  они  сами  от  себя  отдалены  и  видят  свое  отражение  частично  .
Поставьте  тысячу  зеркал  и  вас  станет  миллиард,
 как  есть  на  самом  деле,
 когда  вы  первый  раз  лежали  под  дождем,
 и  стекали  бесформенным  человеком  .
Сколько  упреков  ,  слишком  много  ,  ваших  мнений  
Но  здесь  я  бесформен.
Моя  линия    -  мое  сомнение  .
Моя  бесформенность  
Из  меня  можно  вылепить  человека  ,  тварь  ,  небо  ,  
Кредо  -  энтропия  ?  
Доволен  собою  ?  
Долго  лить  раскаленный  метал  на  голову  мне.
 Очень  надо  ,  вылить  из  ничего  ,  одного  из  стада  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656913
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.04.2016


про перекотиполе и очень упрямого человека

Очень  упрямый  человек  
Если  ,  идет  по  моим  пятам  
Очень  упорный  человек  
Говорит  то  что  не  думает  вам  .
Что  бы  ваш  взгляд  заискрился  улыбкой,  однако  
Надо  быть  очень  упрямой  
Твердозуболомающей  
Козинакой
Очень  упорный  человек  будет  любезен  ,
 и  в  любезности  до  безобразия  
Бесполезен  
Кой  толк  перекотиполю  
Думать  что  он  не  сорняк  ,  а  мягкая  нежная  роза  
Перекотиполе  будяк  и  его  цветы  белы  до  безобразия  
Всем  всё  ровно  на  то  что  летит  полем  ,  высушенное  и  блёклое  
Только  очень  упрямый  человек  ,  спросит  кто  ты  такое  ?
Перектиполе  прищурит  левый  глаз  и  скажет  
я  червяк  ,  круглый  и  гадкий  .  
Очень  упрямый  человек  ,  
грустно  сочувствующе  посмотрит
 и  заберет  перекотиполе  с  собой  
Он  тоже  так  отвечает  ,  зачастую  ,  
кричаще  ,  когда  видит  серые  тени  
Он  говорит  ,  я  не  очень  упрямый  человек  ,  
на  самом  деле,  горенье  мой  удел  ,  
когда  не  феникс  ,  я  пепел  .
Перекотиполе  прищурит  второй  глаз  
Очень  упрямые  люди  пугают  тех  ,
 кто  погряз  в  собственной  лжи  и  отрицании  
Летания  от  привязанностей    
Уже  не  поможет  ,  не  положено  восклицание  ,  
когда  ты  сухоцвет  в  вазе  очень  упрямого  человека

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653458
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.03.2016


Бордовое полотно на белой коже

Бордовое  полотно  на  белой  коже  
беспристрастная,  холодный  
-  дымку  ?
-  мне  тоже  
Верхушки  деревьев  ,  русые  ресницы  
синица  в  синице  
безымянные  птицы  
ты  кричал  и  вылетали  стены  
 я  молчал  и  мне  давило  
мне  аорты  было  мало  
кровью  поперхнуло  
схватило  ?накрыло  ?
мне  бордовые  рубашки  и  белые  руки  
к  изголовью  на  могиле  ,  от  скуки  
смейся  голодный  ,
смейся    пропащий  .
холодно  в  доме  
холодно  в  чаще  
беспристрастно  я  хотел  целовать  твои  руки  
один  поцелуй  ,  чуточку  легче  
один  поцелуй  не  чаще  
чем  никогда  
камни  можно  сдвинуть  
но  бордовая  рубашка  
как  клеймо  на  скотине  
содрать  ?сдернешь  
в  болоте  ,  в  тине  
нет  не  зеленых  оттенков  
земля  сгноит  ,  а  время  сгложет  
беспристрастный  ,  холодная  
-  дымку  ?
-  мне  тоже  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652815
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.03.2016


Мою погибель я побачив

Мою  погибель  я  побачив  
Відколи  я  узрів  
З  глибин  темних  і  старих  
Страх  виповзе  ,
твій  черевик  
Ходив  по  мені  .
Ти  темний  чорний  звір  
Із  демонічними  очима  
Кажуть  в  кожного  мисливця  
Своя  доля  
То  знай  ,  я  був  там  ,  мій  карабін  ,  тебе  убив.
Я  сів  та  довго  дивився  як  чорна  кров  на  моїх  руках  
Я  хотів  сидіти  вічно  ,  був  землею  ,  мовчав  і  лежав  у  твоїй  крові  ,  бо  знав  
Ми  зв'язані  навіки  
Хіба  не  іронія  ?  Нове  життя  
Vice  verse  
Ми  граємо  ,  бо  віримо  у  те  що  смерть  це  гарно  
Аорти  надірвані  ,  фонтани  
Над  білим  полем  
Ранок  ,  чорна  кров  -  чорне  сонце  ,  кожна  крапля  -  кожен  промінь  доповнюють  один  одного  ,  ти  вип’єш  із  калюж  моєї  ,  вимажеш  обличчя  пальцями  ,  переможний  знак  воїнів  ,  
засмієшься  .
Ми  зустрінемось  ще  і  ще  і  ще

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652717
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2016


Скидай одяг , здирай взуття

Скидай  одяг  ,  здирай  взуття  
Біжи  додому  ,  у  лоно  лісу  
До  босих  брудних  ніг  ,  до  солодкого  забуття  ,  доки  сонце  грає  бліками  на  хворобливій  шкірі  ,  доки  стирчить  чорне  коріння  з  синіх  вен  ,  як  голки  з  крапельницями  .
Світ  каменю  і  сірості  -  вбивця  
Дихати  іншими  людьми  нестерпно  огидно  ,  як  і  бачити  свої  посмішки  у  кутках  стін  ,  як  і  голубити  живе  тіло  самогубця  .
У  природі  розруха  логічна  і  гарна  ,  силоміць  думка  за  думкою  зневірюватись  ,  хіба  це  не  бридкіше  за  роз'  їдений  червою  труп  .
Це  незворотньо  .
Хіба  скаже  хтось  ,  що  тьмяно
Ніхто  не  житиме  вічніше  за  темряву  мовчання  лісів  
Доки  вдома  ,  в  краю  дрижання  ліній  ,  не  знатимеш  своїх  імен  .
Крик  духів  ,  що  породження  
Серця  та  іскр  виднокраю  
Старих  як  світ  ,  твоє  сходження  в  світ  себе  -  не  ілюзія  ,  ти  -  є  .
доти  не  виймай  коріння  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650630
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.03.2016


Я солнце распятое в призрачном дне

Я  солнце  распятое  в  призрачном  дне  
Кто  луч  ,  без  препятствий  
Проникнет  во  тьме  
Я  Один  ,  без  глаза  
Я  лес  в  тишине  
Я  мраморный  пепел  
Я  грязь  на  стекле  
Я  хлеб  тёмный  житний  
Я  голос  грозы  
Я  мара  ,  я  полоз  
Я  запах  лозы  
Я  Велес  хрещенный  
Я  ваша  слеза  
Я  колос  зеленый  
Возросший  в  суе  
Я  шрам  на  порезе  
Я  ржавчина  сбруи  
Я  то  ,  что  пугает  
Не  интересуя  
Я  видимо  видим  на  чёрной  земле  
Распахнуты  двери  
И  стонут  во  сне  
Чёрные  звери

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650257
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.03.2016


Лазурові хвилі

Лазурові  хвилі  
Ясністю  омили  
Лазурові  ,  та  я  їм  не  вірю  
Лазурова,  світла  тепла  хвиля,  
ніжна  та  шовкова  
Та  я  їй  не  вірю  
Лазурові  води  серце  моє  точать  ,  моє  тіло  гнітять  
Та  із  вод  виносять  
Мертве  та  оголене  на  твоїм  піску  ,  огортаюь  мають  ласку  та  красу  
Лазурові  очі  ,  лазурові  руки  
Лазурове  серце  ,  що  так  хоче  муки  
Лазуровість  тіло  моє  має  
Імені  не  знає  ,  і  нутра  не  знає  
Де  стежина  маятник  
Відпливів  та  припливів  
Той  не  знає  мертвості  у  ярах  і  схилах  
Не  жива  вода  в  лазуровій  хвилі  
Лазурові  очі  неземні  світила  
Вже  не  порятують  
Змиють  гниль  з  піску  ,  і  розчинять  тіло  
Лазурове  серце  кровью  
Оніміло  
Всесвіту  камінням  
Хризоліт  з  рубіном  
Ніж  стирчить  у  спині  
І  нема  спасіння

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650091
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.03.2016


Маленькі повії

Маленькі  повії  
Зваблюватимуть  тебе  -  тікай  
Від  істот,  від  сирен  
Без  душ  .
Заткни  вуха  ,  щоб  не  чути  солодкі  слова  .
Не  вуж  ,  змія  ,  маленька  змія  на  твоїх  вустах  
Їх  обійми  ,  не  твої  ,  вони  кожного  
Байдуже  ,  байдуже  ,  байдуже  
Не  дивись  у  вічі  .
Їх  погляд  ,  не  твій  -  кожного  
Замкни  нутро  на  всі  замки  
Недостиглі  душі,  недостиглі  тіла  .  
Зелені  плоди  -  отрута  
Ти  блюватимеш  .
я  блював  .
Не  торкаючись  ,  на  смертному  одрі  ,  ти  вже  пропав  
Маленькі  повії  ,  сміятимуться  .
Ти  знав  ,  знав  ,  відколи  ти  дрижав  ,  тихою  жінкою  
Слова  -  чергова  лжа  
Легкість  -  на  годину  кайф  
Ти  отруєний  .
Речовини  для  кожного  серця  -  маленькі  щирі  повії  .
Віруєш  сину  ?  
Віруєш  брате  ?  
Ти  програв  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646412
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.02.2016


Порожнеча слизька.

Порожнеча  слизька.  
Серпантином  довкола  тіла.
Голова  німіє  ,  зуби  дрижать  .
Життя  не  існує  ,  лише  імла  
Наше  світло  ,  маленькі  спалахи  ,  що  ніхто  не  побачить  .
Нас  не  існує  вже  до  народження.
Мить  цвітіння  -  ніч  ,  година  ,  крик  ,  пікограм  ,  секунда  
Тяжіння  земне  сьогодні-  сила  юпітера,  придушить  сильно  .
Скрутить  ,  скрючить  ,  вигорить  до  нічого  .
Хто  ?де  твоє  ім'я?  
На  вустах  горітиме  смола  мовчання  і  крику  .
Ти  кволе  сім'я  
Не  проросле  .
Ніщо  не  спалахує  краще  за  голі  душі  на  вівтарях  пращурів  та  ідолів  площі  .
Порожнеча  слизька.
Огорне  протрухлі  мощі  ,  а  ти  ще  не  різьбяр  свого  життя  і  вже  не  володар  
Сковзай  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641118
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2016


Десять

Змінити  світ  ,  раз  -  два  
Дотик  рук  ,  випадково  
Не  важливий  ,  три  -  чотири  
Агонія  міста  і  крик  ранковий  
У  судомі  ,  де  гірше  ?  Сон  чи  день  .
Світ  повзе  на  фіранки  
Фіалково  сірий  тюлень  
Вікна  не  здатні  захистити  .
Гордість  -  п'ять  .
Не  дивись  ,  не  знай  ,  не  мовчи  -  зневажай  .
За  моєю  спиною  -  тоненька  людина  .  Хто  вона  ,  звідки?
Чому  нелюдимо  -  людима?
Де  істина  ,  брате?
Хіба  вона  винна?
Хто  сам  -  сім  -  з  усіма  
Водою  між  пальці  сухою  збіга  .(є)
А  вісім  жирне  м\'якеньке  волосся  .
На  колінах  ,  солома  з  колосся  стікає  із  сонця  .
Зірка  -  колючка  .
Дев'ять  ,  моє  ім'я  вполовину  
Єдине  написане  ,  
На  глечику  з  глини  
Стінки  тоненькі  .
Крихка  оболонка  .
Глина  з  землею  в  своїй  ополонці  .
Дитя  полонини,  без  країв  у  просторі  .  
Серце  трунком  по  вінця  пече  
Десять  -  кров  із  аорти  над  снігом    хлеще  ,  
дарунок  Аврорі  .
(Світає  )

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640219
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.01.2016


Чужих жизней вор

Чужих  жизней  вор  ,  
с  рождения  проклят  ,
его  приговор  три  креста  на  горбу  
три  жизни  ты  отнял:  ее  и  его  ,
и  конечно  ,  свою  
в  твоей  тесной  робе  нет  места  желаньям  
пот  либо  лживая  похоть  ?
уж  лучше  избавьте  ,
сгорю  я  в  аду  прижизненных  правил  .
Кто  демон  вины  ,  кто  исчадие  страданий  ?
Мой  ангел  беспечный  
кто  с  рождения  не  славил  
род  человеческий  .
"Всё  не  то"  ,  я  сказал  
Опечаленный  правдой,
в  n-ый  раз  я  стою  в  стороне  
так  много  ,  так  мало  
И  больше  не  надо    ,
я  слишком  старался  быть  так  же  как  все  
Чужих  жизней  вор  зациклен  в  утратах  ,  
его  дух  сер  и  кожа  черна  .
сгорит  безотрадный  ,  сгорит  беспощадно  
и  пепел  покроет  чужие  сердца  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639883
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.01.2016


Ваши новые друзья

Ваши  новые  друзья  
С  вами  весело  хохочут  
Любят  вас,  они  не  зря  
С  вами  весело  ,  что  впрочем  
Незаметно  .
Когда  вы  молча  бежите  за  ними,
хватая    за  руки  
Всем  сердцем  боясь  быть  вне  круга  
вне  толпы  .
Обреченными  быть  ,  собою  быть  
Визгливо  ,  по  бабски  орать      
Раздирая  хохот  толпы
Что  бы  доказать  всем  ,  что  вы  тоже  можете  орать    
Шутить  нелепо  ,  поддакивать.
Охранять  вашу  новую  свору  .
Нашли  ли  вы  свое  место  ?
Слепо  предано  лизать  чужие  руки  .
Внутри  круга  комфортней  ,  теплей  
Может  кинете  мне  обглоданную  кость  их  поруки  ?
Обглоданную  вами  .    
Ведь  вы  не  их  крови  .
Как  бы  не  хохотали  .
Вашу  печаль  ,  как  клеймо  видно  издалека  
Кому  мир  человека  -  тюрьма  
Обречен  на  ночь  .
Я  бы  смирился  зная  ,  что  вы  счастливы  ,
но  звуки  мира  манят  меня  прочь  
Из  вне  ,  меняя  землю  на  звонкий  медяк  ,  наступает  тень  между  нами  .
Кувшин  разбит  ,  расплескалась  река  .  
 И  вы  залились  слезами
крокодиловыми  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635727
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.01.2016


Засни на сонячній галявині у травні , засни , коли листопад за вікном

"Засни  на  сонячній  галявині  
На  сонячній  галявині  у  травні  ,
 засни  ,коли  листопад  за  вікном  
засни  та  відімкни  ті  брами  
за  якими  чутно  .    як  росте  трава  крізь  сон  
своїм  корінням  хай  пов'яжуть  вени  
і  заплетуть  у  коси  капілярний  кущ  
сьогодні  я  навіки  з  вами  
закрию  очі  .  лісу  помолюсь  
він  чує-чує  ,  як  болить  мій  мозок  
він  чує  гниль  і  тихо  підвива  
відкриє  вії  і  напустить  сльози  
сукровицею  смол  наповниться  кора  ..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630705
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.12.2015


Не важливо що ти відчуваєш

Не  важливо  що  ти  відчуваєш  
Ти  маєш.  Мусиш  
Твій  борг  ,  твоє  життя  
Запродане  наперед  
Коли  ти  знімаєш  шкури  мовчазності  і  самотності  
Ти  оголений  нерв,  відрізаний  від  мозку.  Твої  емоції  чиясь  гра  
Не  торкайся  
Бо  боляче  
Зроби  мальовниче  майбутнє  
Зароби  на  спокій  
Відкупись
Хто  хоче  чути  брехню  -  чутиме  
Бреши
Облудлий  вшивий  пес  
Не  відчувати  нічого  
Бути  темрявою  ,  забути  про  вістря  ваших  слів  -  лез  
Стати  молекулою  подиху  потягів  ,  стати  металевою  пилиною  ,  стати  чорно  -  сірим  нічим  ,  без  імені  
Розчинитися  у  ніші  
Твоя  біль  -  моя  біль  
Нас  обьеднуватме  тоненький  тяж  спирту  
Я  скажу  це  нечесно  
Ти  скажеш  що  сіль  вже  просипана  у  кров  тисячі  років  тому  
Щемить  бо  давнє  і  стомлене  
Хто  ми  ,  хіба  не  іронія  всесвіту  ?чуєте  його  сміх  
Наші  емоції  іронія,  наш  біль  шарж  ,  наспіх  створений  вибухами  далеких  зорей  
Не  мій  ,  не  твій  
Сарказм  невловимості  
Часові  хвилі  у  тобі  руйнують  земні  закони  
Наш  світ  -  гротескний  вимір  всесвіту

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630019
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2015


Закрой глаза - ты существуешь

В  устье  черной  темноты  
Уставшие  руки  
Случайно  скользнут  
Вздрогнув  ,  обнимут  
и  не  поймут  
Сторукий  придёт  ,  мягкими  одеялами  в  темноте
бетонного  омута  
Укутает  искрами  теплыми  
Ветром  предвкушения  
косы  в  косы  ,  прижмись  кость  к  кости  
Стремись  в  желоб  разжиженной  страхом  кровью  
Скользни  щекой  по  прохладной  рельсе  
представь  ,  как  твой  череп  размажет  поезд  
встань  
присядь  
не  уходи  
Послушай  ,  как  кровь  стекает  осколками  
металлических  звезд  
закрой  глаза  
Ты  существуешь  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628370
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.12.2015


В нас не було імен

В  нас  не  було  імен
Лише  сірі  роби  
В  нас  не  було  імен  
Лише  руки  ,  вузлуваті  й  
Брудні  
Від  життя  позбавлені  сенсу  обличчя  ,  обличчя  відступників  ,  грішників  ,  брехунів  
Висічені  на  тілі  всесвіту  
Стародавній  клен  
Потік  сльозою  
Вже  весна  ,  хоча  осінь
Хто  розпустив  листя  -  відморозить  оголені  ніжні  недорозвинені  паростки  свого  "я"
Передмістя  затянуте  пилом  і  металевою  шунтою  
Сірість  поглине  все  зелене  і  світле  
На  мене  подивляться  крізь  повіки  
Байдужі  заповнені  болем  очі  
Я  не  можу  вилікувати  ,  
чуєш  
Не  твій  біль  ,  крізь  груди  хрипить  біс  ,  чуєш  ?
Той  що  виє  у  мені  льодяним  вітром  ,  кидаючись  на  бетонні  брили  піраміди  
В  нас  не  було  імен  
Лише  сірі  роби
В  нас  не  було  імен  
Захрипла  гортань  попросить  ковток  води  ,  ти  вип  'єш  бензину
В  тебе  не  було  імен  
Як  і  мене  
Забудеш  ,  провину  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625357
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.12.2015


Бий стіну , викреслюй вогонь кістяками суглобів

Біль  повертає  все  на  свої  місця  
Вириває  з  великих  чорних  гнилих  колодязів  
Де  душі  забуті  та  понівечені
Бий  стіну  ,  викреслюй  вогонь  тягни  за  мотузок  жижу  в  відрах  
Із  самих  глибин  ,  мутних  і  безкисневих  
Хто  б  витягнув  з  мого  мозку  
Найбільше  зло  -  завтра  страх  
Бий  стіну  ,  викреслюй  вогонь  кістяками  суглобів  
Біль  повертає  до  реальності
Якої  не  існує  
Бий  стіну  ,  за  всіх  волелюбів  
Чиї  душі  застрягли  між  тілом  і  всесвітом  
Викреслюй  кров'ю  своє  ім'я  
Як  молитву  
І  більше  не  повертайся  до  мутних  ,  чорних  ,  безкисневих.
У  Вчора  їх  гуртом  залишай  
І  крокуй  ,  день  новий  ,  нова  битва  
Зі  стінамии

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619967
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2015


Не "привіт"


Вона  стала  холодною  
Як  льодяна  земля  листопаду  
Ще  не  зовсім  змерзла  ,  і  десь  у  кутиках  очей  грає  тактична  посмішка  :  "привіт"
Матерії  зірвано  і  на  твоє  тіло  молиться  натовп  
ще  не  зовсім  змерзла  
І  десь  у  кутиках  очей  грає  лицемірство  .
Обіймай  його  ,  обіймай  ,  тримай  за  руки  ,  обіймай  
Зливайся  
Хіба  не  була  моїм  відображенням?  
додому  ,  у  нашу  вічну  сіру  ніч  ,  у  вічне  забуття  ,  повертайся
Їх  тисячи  і  всі  вони  на  колінах  моляться  тобі  ,  новому  божеству  
Хочеш  я  стану  поруч  з  ними  ?  
Знай  свою  владу  
Хіба  моя  темрява  не  створена  для  поглинання  усього  світла  що  є  довкола  ?  
Хіба  темрява  моїх  лісів  ніколи  не  привертала  тебе?
Хочу  чути  твоє  рівне  дихання  
Відчувати  як  болить  коліно  
Колюча  тернія  виросте  у  мені  ,  доки  все  забудеться  .
А  доки  не  привіт  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619181
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.11.2015


Вона захопить і пожирає , як мати Всесвіт нас, своїх дітей

Воно  існує  на  кінчику  язика  
Горінням  вуха  
Важка  нвбрякла  голова  
Немає  
Світ  мене  не  слуха  
Киває  м'якість  голови  
Калюжи  манять  ,  серце  дзвонить  у  ребра  тихим  ритмом  
Коли  та  лінія  проходить  
Неначе  із  землі  змія
Брунатна  темна  ,  жилу  гонить  
Коли  у  золоті  дзвенять  від  ясності  її  окови  
Темного  світу,  що  тримає  її  ,  як  агарозний  драглистий  гель  ,  усочений  в  основу  
З  сердець  віддалених  від  мене  стіною  вогнів  
Хто  я  тепер  ?  
Неначе  вітер  відгорів  ,  той  темний  що  розжареним  залізом  тремтить  у  віях  ,  трусить  ноги  
Обличчя  ваші  всі  мертві  
Далекі  статуї  свободи  
Маленькі  любі  брехуни  
То  все  що  вмію  ,  відчувати  як  шлунок  мій  пробита  вата  
Як  манить  лінія  мене  ,  у  світ  себе  ,  в  свою  нагоду  стати  мною  ,  щоб  повернутися  додому  ,  у  серце  полів  ,  де  кричати  -  усьому  болю  страта  ,  де  те  святе  що  вкопане  у  глибині  лісів  ,  торкнулося  і  закричало  у  відповідь  до  пульсуючого  ока  .
Темрява  неглибока  
Вона  захопить  і  пожирає  
Як  мати  Всесвіт  нас  своїх  дітей  ,  стомлених  променів  що  немають  імен  ,  нас  малих  тендінтних  сірих  всіх  не  врятує  ,  бо  наша  порода  земля  ,  і  хрест  наш  земля  ,  і  у  венах  наша  земля  
Рід  могу  роду  -  пісок  ,  і  ніщо  ,  як  пилок  розвіє  жменю  і  розірве  серце  бо  не  знатимеш  де  твоє  вірне  
Ім'я  
Сказане  ,  утробне  чи  набуте  .
Я  зсуваюся  у  просторі  паперовою  балериною  ,  фальшивою  подобою  
Ніхто  не  загляне  у  те  що  сковзне  у  саму  глибину  чорних  потоків  з  електричними  лампами  
Ніхто  не  запамятає  вираз  сну  
Не  зловить  тонкі  легенькі  рухи  
Не  почує  мого  бриніння  ,  мого  сковзання  у  реальність  
Більш  опуклу  ,  наче  м'яке  прозоре  небо  ,  огорнуту  всім  правильним  і  чистим  
Розсунутого  на  спектри  
Розмито  грані  ,  і  фіолетове  
Штучне  небо,  наче  ти,  не  знає  хто  воно  
Крихкі  залишки  
Наче  намагаються  створити  щось  нове  ,  але  не  знають  себе  
Розпадаються  своїми  кімнатами  
Все  живе  ,  як  і  найдобріша  посмішка  у  світі  
І  найзабутіша  душа  розчиниться  у  мені  шлейфами  тебе  
Обійме  як  смерч  смерч  
Потік  потік  
І  зникне  за  цими  стінами  
У  вирізаних  очах  реальності  
Тінь  .  Шкіра.  Тінь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615768
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2015


Завтра поглинуло сьогодні

Пальцями  монотонно
Стискай  
Свій  світ  -  кістяк  
Шкіра  надто  м'яка  
Сьогодні  аби  як  
Завтра  поглинуло  сьогодні  
Безмежні  пустоти  
Наче  черв'як  
Ти  м'який,    я  м'який  
реальність  розрізає  наші  гермафродичні  тіла  
Лише  частина  регенерує  
Зібрана  волею  фальшивою  
Вічно  самотній  
Вічно  мовчазний  
Вітер  
Подивиться  сумно  вітрові  в  очі  
Ніщо  не  врятує  ніщо
Ніхто  не  стане  кимось  
Вони  всі  мали  впевненість  
Що  завтра  буде  таким  сірим  і  гарним  
А  ти-я  -  абсурдоутробна  стриманість  
Захльобуючись  блювотами  гарного  завтра
Хитається  в  мареві  ,  як  мантра  ,  думка  замучена  
Твоїм  єством  
Аби  як  
Завтра  поглинуло  сьогодні  
А  нас  безпам'ятство

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614711
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2015


Заривайся глибше у шию

Відчувати  переривчастість  
Повітря  у  горлі  
Заривайся  глибше  у  шию  
Моя  маленька  пташка  колібрі  
Моя  учорашня  м'якість  
Лави  вогняної  жерло  
Крок  лише  -  абсурдність  легкості  .
Що  ж  ти  завмерла?  
Повії  у  мозку  шепчуть  занадто  дешево  .
Де  кривавий  захід  -тиха  синя  імла  
Заривайся  глибше  у  шию  моя  маленька  пташка  колібрі  
Я  сьогодні  дуже  -  дуже  сама  .
Хто  збере  що  у  мозку  розкроєно?  
Хто  заткне  всі  мої  голоси  ?  
Хто  ,  моя  пташка  ,  обурена  ,  
Зробить  так  ,  щоб  я  був  сам  по  собі  ?  
Хто  імена  твої  всочені  у  розбавлений  цілісний  спирт  
Нанесе  на  скрижалі  золочені,  що  Мойсей  заховав  на  горі?
Моя  пташка  ,  закрий  свої  очі  
Моя  пташка  ,  мене  відпусти  
Заривайся  у  шию  безумиці  
Це  остання  зустріч  утроє  
Я  ,  порожнеча  і  Ти  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611474
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2015


Розпадаюся ітрієм 90.

Отруювати  мозок  
Своєю  присутністю  
Рвати  кістки  на  шмаття  
До  пуття  не  знаю  хто  ти  
І  мої  імена  
Гарчать  
Як  вшива  зграя  псів  
Поглинаються  один  одним  як  спектри,  
кричать  щось  
Я  біжу  ,  але  моє  тіло  між  тобою  і  світом  ,  застрягле  .
Блювати  легенями  
Щоб  забутися  
Знову  і  знову  .
Не  відчуваю  себе  з  тобою  
Розпадаюся  ітрієм  90.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2015


Вы не со мною

Вы  не  со  мною  
Но  и  не  с  ней  
Вы  не  со  мною  
Но  и  не  с  ними  
Склонны  шутить  
Вы  в  своей  пустоте  
Связаны  путами  
И  тихо  дрожите
Видите  воздух  кругами  ?
Я  бы  сказала  что  вы  не  в  себе  
Взгляд  ваш  глубокий  и  больно  колючий  
Странно  витая
Ползет  изнутри  
Холод  голодный  
Холод  паучий
Вы  не  с  собою
Но  и  не  с  ней  
Вы  не  с  собою  
Но  и  не  с  ними

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609991
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.09.2015


Ловити спогади



Ловити  спогади
Як  синю  бабку
Залишають  лише  шлейф  
Той  що  початок  всього  
Як  піна  морська  
Ловити  спогади
Як  голі  квітучі  сади  
Як  темінь  нічого  
Як  ніщо  порожнечі  
Вже  котру  втечу  
У  гербарій  
Нікого  такого
Як    я  не  зустрічав
Пил  із  землі  із  вітру
Ловити  спогади  
Як  ходити  вздовж  твоїх  вій  
Драконовими  полями  
В  Арду  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609989
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.09.2015


Замуровані кригою безголосі серця .

Замуровані  кригою  безголосі  серця  .
Їм  не  має  початку  ,  їм  не  має  кінця  .
Вони  б'ються  в  мовчазних  судомах  об  лід  .
Дуже  хочуть  літати  
Не  живі  і  не  мертві  
Скуті  ,  скуті  повстанці  
Знищенних  літ  
Залишають  лише  слід  під  водою  -  кривавий  хрип  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609606
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2015


Закопчене сонце весінніх кострів

Закопчене  сонце  весінніх  кострів  
Той  день  що  здригався  і  знову  горів
Блукач  між  світами  аморфною  тінню
Стікає  у  небо,  стікає  у  ріллю
Босоніж  полями
Із  вранішнім  вітром
Крізь  верби,  марелі  і  сільські  хати
Крізь  землю  і  тини  проривається  рик
То  кличе  чугайстер  із  луків  у  ліс
Танцювати  без  втоми
До  росяних  сліз

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609604
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.09.2015


Мох та іржа

Мох  та  іржа  
Це  все  чим  вкрите  тіло  
Напівжива  
Розламана  стріла  
Без  цілі  
У  вакуумі  світу  -  хащах  
Гострі  вогні  ,  як  маленькі  байдужі  свердла  
Мох  та  іржа  
Сфагнум  ,  зозулин  льон  
Холодний  вітер  мені  брат  сьогодні  
Коли  він  є  ,  все  що  бавило  
Брудне  кодло  
Іллюзії  трон  хитається  
Риплять  зіржавілі  механізми  
Хто  ми?  Аморфні  часточки  землі  .
Мох  та  іржа  
Все  чим  вкрите  тіло  
Як  би  сьогодні  було  завтра  
Всиротіла  сліпа  хіть  
Не  сміялась  би  разом  з  тобою  .
Диоксид  заліза  і  пронизування  вітру  .
Сам  собі  згуба  
Сам  собі  загроза  .
На  кінчику  леза
Мох  та  іржа

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608558
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.09.2015


Впадеш на сірий асфальт

Впадеш  на  сірий  асфальт  
Відкриються  рани  
Чорною    кров’ю  замурзають  камінь  
Сосни  тебе  заколишуть  
Прикладатимуть  мох  до  рани  
Спитають  :    Де  ти  була?
Не  захочеш  відповідати  
Заколисають  лапами  вітами  
Прикладатимуть  до  серця  
Глухо  рипітимуть  
Зійде  небо  до  рук  
Сковзатиме  жирними  хмарами  
Грітиметься  між  шиєю  і  ключицею  
Повернеш  голову  –  не  почуєш  
Як  дрижить  душа  
Солодко
І  не  дихаєш  щоб  відчувати  як  б’ється  Всесвіт  крізь  тебе  
Зимніми  вітрами  ,  холодом  ,  сонцем  ,  снігом  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608434
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2015


Я СЛЕП

Я  СЛЕП
В  ГЛАЗАХ  МОИХ  СМОЛА
МОИ  ЗРАЧКИ  ПОТУСКЛИ  
В  НИХ  ТЬМА  
УГАСШИХ  ЗВЕЗД
Я  ВЫРЕЗАЛ  СЕБЕ  ГЛАЗА  
МОИ  ЗРАЧКИ  КАК  МЕРТВАЯ  ПЛЕНА  
ЗАТЯНУТЫ  БАГРОВЫМ  ПОЛУМРАКОМ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608430
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.09.2015


Скрутили сонце попід обрій в лігво

Скрутили  сонце  попід  обрій  в  лігво  
і  лісом  хрип  з  душі  у  небо  пролетів  
сичало  ,  сіпалось,  як  вміло.  
у  тому  мороку  що  тлін  обплів

колючими  липкими  хробаками  вони  пронизують  ество  ,  висмоктують  усе  до  краплі  
усю  енергію  
і  радість  і  добро

самотня  в  лісі  
серед  листя  
з  твоїм  ім*ям  на  згризаних  губах  
Наснився  
снився  
снами  
сон  
мені  в  дубах
де  вітер  плеще  всю  твою  хвилястість  
і  посмішка  твоя  реаль  фальшива  
де  очі  ті  ,  що  загубила  
не  холод  мороку,  а  сонячна  печаль


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607980
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.09.2015


Канівським ранкам присвята

Вранішній  холод  груди  скує  ,  тепло  із  очей  випиває  
Й  несе
човен  від  берега  ,  у  сивий  туман
Виріже  серце  холодне  шаман  ,  виріже  й  кине  в  дзеркальний  лиман
Наче  не  ніч  ,  наче  не  день
Не  витікає  і  не  пливе
Мертвою  тишею
Човен  і  Я
Човном  прикута  моя  душа  
Ковзає  сонно  по  рожевій  воді
Небо  рожеве  дрижить  у  ході
Місяць  бліденьким    серпанком  за  хмари
Загублене  сонце  в  дніпровській  слюді  я  не  шукав
Вже  прокидалось  лососевим  жаром
Понад  лісами  ,  понад  полями  .
Я  став  човном  ,  я  залишив  себе  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607977
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.09.2015


Впорядковувати хаос

Впорядковувати  хаос  
Бурчати  так  награно  злісно  
Дарувати  життя  
Відкривати  артерії  і  поїти  її  кровью  
звісно  
Не  така  як  ти  хотіла  
Як  би  вміла  грати  в  чужі  життя  
Не  труїла  б  тебе  собою  
Не  осушувала  тебе  
Не  тягла  з  тебе  жили  
Як  би  лише  вміла  жити  без  тебе  
Немає  сили  на  два  життя  підняти  руку  ....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607882
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.09.2015


тепло у лобі

тепло  у  лобі  
моє  відкриє  сонце  у  чолі
коли  летить  комета
руки  танцюють  
у  ритмічному  пульсі  
ламаючи  пера
у  моєму  гусячому  скафандрі  
втома  як  ковдра  у  мармеладі
терпко  м'якенька  
а  звуки  пульсують  у  долях  мозку
я  кричу  :  "іще  одна"
і  підпалюю  водяну  браму  
повіки  мляві
я  не  відчуваю  
зриваю  ланки  
 тепло  закупорює  дірку  у  кістках
я  наче  густе  повітря  
дико  млява  
і  вкроєна  у  простір  
,  ввінчена  теплом  у  маківку  всесвіту  
не  збагну  чому  хитає  у  очах  
пава
синя  ?зелена?чорна?


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607745
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.09.2015


Мое молчание терзает пустоту

Мое  молчание  терзает  пустоту  
Вам  всё  равно  ,  я  точно  знаю
оно  скрипит  и  гложет  темноту  
и  разверзает  то  что  я  не  понимаю  
Густая  едкая  смола  чистейшей  немоты  
Моих  угрюмых  уст  почтенный  властелин  
Мое  молчание  ,  как  плети  вой  на  загрубевшей  коже  
Тягучее,  как  грязный  пластилин  
В  ладонях  потных  
И  в  голове  моей  ,  на  мягком  ложе  лжи  
В  соитии  безумном  с  немотой  ,  рождают  муки  
И  харкают  ядом  
И  шепчут  тихо  мне  :  "Смирись  .  Чужой  ,  чужая  и  чужим  
и  с  каждым  годом  всё  чужее  "

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607537
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 18.09.2015


О духу!не картай мене!

 Забутий  сон.  
Забутих  два.  
Забутих  снiв  уже  пiтьма.  
Забутий  ти.  
Забута  я.  
Кохаю  власне  забуття.  
Забутий  день.  
Забута  тiнь.  
Забута  часом  вiчна  синь
Синіє  в  мареві  думок.  
Її  волошковий  вінок  
І  слів  забутих  теж  багато.  
Бери  до  рук  мерщій  лопату
Відкопуй  мумії  із  літер,  коли  в  гаю  немає  вітру
Інакше  Стрибог  рознесе  без  того  знищене  усе!  
Забуте  сонце  поміж  хати
Жовтіє  золотом  кирпатим
Забутий  місяць  зачепився,  у  верховітті  верб,  гойдався,  бавився,  завився...  
Забутий  світ  вже  загубився
Ти  знов  мені  наснився  
О  духу!не  картай  мене!  
Звільни  мене!  
Покинь  мене!
07/06

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607535
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.09.2015


Шукаю відображення твоє в дзеркальній німоті калюж

 Шукаю  відображення  твоє
В  дзеркальній  німоті  калюж  
Знаходжу  лише  небо
Шепочу  їм  та  чи  не  бачили  тебе?  
Вони  лише  сміються  з  мене  
Босоніж  виміряю  всі
Бодай  же  десь  знайду  я  крихту
Маленьку  крихітку  тебе  у  золотій  пилині  з  вітром
Заглиблюсь  в  ірреальну  каламуть  води
Так  дивно.
Все  догори  дригом...  
Неначе  вирізав  пройдисвіт  чарівник  і  кинув  до  калюжи  небо  
Таке  живе  
Безмежне  
Лазурове  
Насичене  солодким  диханням  трави.
І  хмарами  лукавими
Що  так  сміються  веселково
Негідниці...сховали  відображення  твоє
Але  я  знайду  тебе  і  все  буде  чудово.  
Нахабно  порпаюсь  в  воді.  
І  серед  хмар  шукаю  і  шукаю.  
Десь  за  блакитним  пухом  ти  чи  відображення  твоє...  
І  мимовільно  кинутий  той  погляд,  жест  і  посмішка
Все  збереглося...  
Усе  знайшлося...  
Та  чи  це  ти?  
Чи  так?...лише  здалося...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607399
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.09.2015


Сива ніч і сивий кiнь

Сива  ніч  і  сивий  кiнь.  
Сиве  небо,сива  тiнь  
Сiроока  сивоокiсть.  
Сивоока,навiть  лiнь  
*  *  *  
Сиве  небо,пелехате.  
Сивоока  стара  хата.  
Сивий  дим  iз  димаря.  
Сивоока  навiть  я.  
*  *  *  
Сива  посмiшка  ласкава.  
Сивосiра  нiжна  хмара.  
Сиви  роси  в  полинах.  
Срiбний  вiтер  в  ковилах.  
*  *  *  
Все  навколо  ,наче  сiре.  
Сіросинє,сіробіле.  
Сіросрібне.  
Сіра-сіра.  
Лише  тінь.  
Сивий  ,  в  яблуках,  мій  кінь.  
Сірий  колір-то  життя.  
В  сірості-до  забуття...
08/04

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607398
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.09.2015


Я так любив дивитися як спиш

Я  так  любив  дивитися  як  спиш  
Як  солодко  лежать  на  віях  тіні  
Як  профіль  твій  у  мареві  сопить  
Леть  чутно  ,  по  дитячому  
Так  мило  
Я  так  любив  дивитися  як  спиш  
Коли  розхристане  волосся  на  всі  боки  
І  чоло  я  твоє  любив  
І  згортку  на  повіках  
Що  поволі  втікала  геть  за  очі  
Солодка  

Мигдалева
Я  так  любив  дивитися  як  спиш  
І  гордий  був  ,  що  світло  я  охороняю  
Самотній  сторож  у  вогні  згорить  .
У  вогняному  світлі  небокраю  
Ще  крок  і  попіл  геть  за  Синевір  
Ще  рух  і  більше  не  згадаю  
Як  вітер  у  твоїх  руках  дрижить  
Нічого  більше  не  жадаю  
Лише  
Я  так  любив  дивитися  як  спиш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607139
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.09.2015


Зачиненнi дверi в зачиненних вiкнах

Зачиненнi  дверi  в  зачиненних  вiкнах
Зачиненний  вiтер  помирає  на  стінах,  зачиненний  місяць  у  череві  ночі
Лише  зірки  блукають  й  регочуть
Дико  сміються  і  ніжно  цілують,  очі  зачиненні  в  мареві  ночі.  
Очі  брунатні  ,  зачиненні  в  сні.  
Вії  лиш  вільно  тремтять  в  забутті  
Зірки  лукаві  тебе  обіймають
Ковдру  то  стягують,  то  підтикають
Танки  виводять  на  спині  легенько
Грають  у  піжмурки  в  кімнаті  тихенько  
Зачиненне  серце  в  зачиненнім  дусі  
Вії  тримтять  в  напівсонному  русі  
Зірки  у  натовпі  тебе  колишуть.  
Сни  навівають
Кришуть  і  кришуть,  пил  золотий  у  кавові  очі  
В  чоло  цілують  і  тихенько  регочуть.  
Пасма  розчісують  і  знов  заплітають,  заплутують  в  марево  і  тихенько  гойдають....  
Знову  сміються  і  в  очі  цілують.  
Втомленні  сплять  на  жилавих  долонях  
Втомленне  сонце  малюють  на  скронях  
Знов  із  тобою  всю  ніч  провели
Знову  ,  паскудні,  від  мене  втікли...  
Небо  порожнє..синє  і  чорне.  
Дихає  свіжістю,  але  так  сумно  сум  навіває..  
Відпочиває?  
Відпочиває.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607136
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.09.2015


Мої зорі.

Мої  зорі
Мої  зорі  
Мої  зорі  
Ніжний  оксамит  темно-синьої  ночі
Зорі  усюди  і  листя  тріпоче,  дрібно  й  зтиха
Втакт  диханню  ночі.  
Цитьте...не  чуєте?  
Листя  тріпоче..  
Дихають  зорі.Дихає  небо.  
Дихає  світ.  
Дихає  цвіт.  
Яблуневий,вишневий...  
Дихає  цвіт.  
Абрикосо-грушевий...  
Мої  зорі  
Мої  зорі  
Мої  зорі  
Трави  і  роси  злились  воєдинно
Кумкання  жаб  
Суцільно
Наче  пульсує  Всесвіту  кров  
Темна,густа,зеленіюча  кров  
Всепоглинаюча  травнева  любов  
Наче  уже  вона  не  людина  
Душа  вже  повсюди  
Понад  лісом,  з  повітрям  єдинна...  
Зорі-зорями,нектар  пелюсток,  згусточки  неба  та  вітру  шматок.  
Ось  її  небо...  
Ось  її  зорі...  
Долі  проблеми.  
Долі  все  горе.  
Долі  нещастя.  
Долі  роздори.  
А  їй-зорі...  
Мої  зорі  
Мої  зорі  
Мої  зорі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606816
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.09.2015


А дома пахнет домом

А  дома  пахнет  домом
и  хлебом  и  травой
А  дома  пахнет  домом
родной  любимый  дом
И  ветхая  веранда  с  узорчатой  резьбой
ах  дома  даже  пыль  мне  кажется  родной
А  дома  пахнет  лесом  и  свежим  молоком
А  дома  пахнет  домом  
родной  мой  старый  дом
По  щелям  и  на  крыше  поет  седой  сверчок
Баюкает,  мурлыча  ,  в  ногах  лукавый  кот.
сквозь  стены,  черепицу,  дубовые  сваи
Все  дышит  ,  все  вздыхает  и  оживает  дым
окутывает  ночь  пушистым  одеялом
голубенький  домишко
и  тихо  напевает
беззвучно  колыбельную
Лишь  ветер  налетает  в  неистовом  безумстве
его  сердитый  шелест  не  навевает  грусти
его  сердитый  шелест  меня  лишь  умиляет
а  ночь  не  отпускает,  а  ночь  не  отпускает
таращат  свои  очи  из  под  кровати  волки
а  в  отблесках  котла  танцует  свора  орков
и  с  головой  от  страха  закутавшись  соплю  я
уснула...
ну  почти  уснула....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606815
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 15.09.2015


Лишь поверив в иллюзию солнца

Лишь  поверив  в  иллюзию  солнца    от  мороза  их  мысли  слепы.
Лишь  забыв  свое  имя  на  склепе  
Люди  в  объятьях  ветра  как  сны  
Лишь  поверив,  что  вчера  это  завтра
И  булыжник  в  траве  изумруд
Разбивайте  зеркала  у  причала  
И    топите  осколки  в  сосуд
Лишь  поверив  что  рука  это  сердце
И  в  глазах  затаилась  душа
Отрезайте  заветные  части
И  сжигайте  в  костре  до  конца
Пеплом  город  укрыт  безнадежно
Оттого  и  уныло  так  сер
Я  в  одно  не  поверю  
Так  сложно
Быть  в  три  ряда  сплетенным  
И  мне
В  голову  снег
Оттого
Что  не  смог  я  сказать  тебе  ничего

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606641
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.09.2015


Розбий бетон, розбий асфальт.

Розбий  бетон,  розбий  асфальт.
Розріж  бетон,  розріж  асфальт
Бо  вітер  хоче  синій  сад,
Розріж  бетон,  розбий  асфальт.
Спали  всі  гроші  на  багатті.
Сьогодні  містом  піде  град.
Порозбиває  шибки..
Ти  так  обожнюєш  тепло.
І  ліжечко  ,  і  капці.
Холодний  вітер  прийде  вдень  і  затанцює  танцці.
Закрутить  листям  в  чортовій…
І  зацілує  в  губи.
Весь  посинієш,  закричиш.
Молитимеш  пощади.
Розбий  бетон,  розбий  асфальт.
І  викинь  на  помиї.
Із  шії  золотаві  ланцюги.
Вони  дешевші  у  цю  ніч  за  гроші  і  повії.
Сьогодні  дощ  співає  гімн,  катапультує  вікна.
Сьогодні  я  прийду  із  ним  і  розіб'ю  всі  шибки…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606537
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.09.2015


Останнiй лист в галактику Деметри

Останнiй  лист  в  галактику  Деметри  
Порожнiм  дзвоном  
В  вiчнiсть  вiдлетить  
Захриплим,  безпомiчним
Криком  в  душi  моїй  погаслим  вогником  бринить.  
Посухле  ворожбитське  зілля  тліє.
Дурманяча  димота  навкруги  
То  не  трава  пожухла,  зібрана  у  лісі  тліє,то  гине  від  тебе  моя  душа  
Планети-зірки  з  золотавим  пилом  
Твоя  орбiта  ближча  до  свiтила  нiж  моя  
В  вiдкритий  космос  поштовим  голубом  записка  вiдлетiла  i  бiльше,вже  не  повернулася  назад
Лише  злiтало  пiр'ячко  iз  неба.
Знищенна  бiлiсть  
Щирiсть  почуття  
Останнiй  лист  в  галактику  Деметри  
Лиш  зв'язка  речень  й  запах  полину
Копиця  слiв  i  оберемки  лiтер  
Минулi  днi  уже  не  поверну

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606334
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.09.2015


Чому в тебе очi сумнi?

Чому  в  тебе  очi  сумнi?  
I  в  день?  
I  в  ночи?  
і  в  полуднi?  
Чому  в  тебе  очi  порожня  земля?
i  посміхаєшся  сумно?  
Що  за  печаль  тебе  обійма  залізними  ланцюгами?  
Серце  твоє  -  пітьма.  
Сіра.Безжальна.Чорна?  
Чому  в  тебе  очі  сумні?  
По  середах  і  неділях?  
Чому  в  тебе  очі  сумні?навіть  коли  посміхаєшся  щиро?  
Очі  твої  кавова  трясина.
Де  ти  пізнав  печаль?  
Бідна  моя  дитино.
Що  за  підступна  тінь  причаїлася  у  зінницях?  
Очі  твої  сумні,вкриті  брунатною  крицею.  
Очі  твої  вода  з  глиною  у  криниці.
Очі  твої  сумні,все  не  збагну  чому,  я?  
Оксамитом  блищать  в  напівтьмі  до  якої  я  прикута......    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606331
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.09.2015