| Сторінки (1/20): | « | 1 | » |
Місяць – як диня жовтомедова,
Котиться по зоряному баштану,
Плюснулась в берег хвилька дніпрова,
Мовила тихо: „Хочеш, твоєю я стану?
Я огорну тебе саваном ніжності,
Заколишу і залоскочу...
Вдвох попливемо в безодню
безмірності...\"
́- Ні, - відповів я. – “На небо лечу“.
Сяду на хмарку, як на перину,
Звісивши ноги долу,
Побіля мене місяць, як диня,
Зоряним плине полем. 08.05.2001р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2015
Малює осінь сонцем, жовтолистом і багрянцем.
В озерних чистих водах віддзеркалює блакить,
І павутиння бабиного літа в тихім танці
Летить в прозорість осені -о, зупинися, мить!
Прийду до тебе, осене, у гості
На береги озерні, в хащі лісові.
Чи то в гущавину із жимолості,
А, може, у траву, що зветься деревій.
І буду жити в злагоді, любові.
Забуду кривди, і печалі, і жалі.
Їх витрушу із себе, як полову,
О, як заклично вже курличуть журавлі.
Листопад 2008р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2015
Заблукало літо в осінь, заблукало,
Навіть з вересня у жовтень забрело,
Холоди на північ повтікали,
І купається в теплі моє село.
Лащиться до ніг Дніпрова хвилька,
Лист вербовий тремко шелестить:
„Друже, відключи свою мобілку,
Дай послухать, як у вічність відлітає мить.”
Замилуюсь я на придніпровські небокраї,
Тут початок і кінець моїх доріг.
Кращого села не бачив і не знаю: -
Правду говорю?
Скажи, Мишурин Ріг?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2015
Косимо з батьком сіно,
Я від косіння упрів.
В батька коса так легенько лине,
Що для втоми немає причини.
От якби я так зумів!
Рівно лежать покоси,
Жайвір у небі співа,
І на ранкові роси
Сонячний зайчик босий
Скочив і ... засіяв,
Краплями кришталевими
І бурштином зірок,
Квіточками травневими,
Скок по траві, скок.
Косимо з батьком сіно …
Це тепер лиш слова -
Роки летять нестримно,
Батька давно нема,
Та і в мойого сина
Сива уже голова.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2015
Мої бабуся й мама по собі
На згадку, для нащадків, полишили вишиванки:
Квітки на рушниках, по білому - червоні й голубі,
Змережані й уквітчані фіранки.
Болгарським хрестиком малюнки і слова
На полотняних скатертинах,
А ще ж і більші є дива,
То мамою гаптовані картини.
І задивилися онуки
Вчаровані: Картини - як живі,
Бо в них і радість, і печаль, і муки
Моєї мами, і її невтомні руки,
І щедре серце, і тепло її душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2015
Молодість давно минула, й загубилось
Десь в тумані років трепетне й святе,
Чи згадаєш, як тебе матуся
пригорнула
І сказала: "Сонечко моє ти золоте".
Тато глянув лагідно, й статечно,
Вихори пригладивши твої,
Мовив: "Синку, будь завжди
привітним, щирим, гречним,
У які би не прийшов краї".
Не завжди виконував настанови тата,
Часом був сердитий, гнівливий і злий,
Міг необережно зле пожартувати,
Як тепер говорять: "Час той був
такий".
А життя котилось по шляху кривому
У шаленім ритмі, вихорі подій,
І не часто їздив до батьків додому,
І не дуже тата з мамою жалів.
Що тепер робити, чим спокутувати
Норови ті наші, байдужість до батьків.
Бережіть же, діти, матінку і тата,
Не шкодуйте рідним добрих
справ і слів.
Молодість давно минула, й загубилось
Десь в тумані років трепетне й святе,
Пам'ятаєш, як тебе матуся
пригорнула
І сказала: "СОНЕЧКО моє ти
ЗОЛОТЕ".
19.05.2005р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2015
Від давніх літ трипільської епохи
До наших днів, крізь сивину віків,
Старовину вивчаємо потроху
З кремінних стріл, кісток і черепків.
В орнаменті і посуд і вбрання.
Ми думали: то забавки дитячі.
О, ні, там закодовані знання!
Їх розгадати розуму нам стачить?
На жаль, не стачить нам наснаги, ні.
Бо розум наш націлений на інше.
Жадаєм перемоги ми в борні,
Щоб від природи взяти якнайбільше.
А пращури з природою до ладу
В степах причорноморських вікових
Жили. Ростили хліб, пасли худобу…
Що, зверхній, мій сучаснику, притих?
Одним єдиним днем живеш сьогодні.
Сьогодні добре. - Завтра? - Завтра хоч потоп!
І мчиться божевільний світ в безодню.
Отак трипільські коні мчалися в галоп.
І нерозпізнані лишаються знання
На писанках, що залишив трипільський рід.
Тому й мчимося нерозумні. Навмання.
А чи збагне хоч хтось трипільський заповіт?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2015
Спочатку може навіть лапу
Тобі по дружньому подати,
А потім буде мордувати
І співчутливо промовляти,
Що дуже любить він тебе.
Еге ж, якщо не проковтне.
Не вір таварищу косапу!
Не вір таварищу косапу,
Коли у гості він прийде
Та ще й розмову поведе,
Що він прийшов, як брат до брата.
Не вір! Він звик завжди брехати.
Гляди ж бо, забере ще й хату.
Не вір таварищу косапу!
Не вір таварищу косапу
Ні задарма, а ні за плату.
Ти придивись, він навіть з вати
Каната може ізсукати,
Щоби до себе прив’язати.
Ще й шкуру з тебе зішкребе.
Не вір таварищу косапу!
Не вір таварищу косапу!
Чужого він не омине.
Обов’язково підбере,
Аби до себе приєднати
Й в обіймах дружніх так зібгати…
В судомах будеш ти конати.
Не вір таварищу косапу!
Не вір таварищу косапу,
Що порятує він тебе.
Лиш пильність втратиш – враз потрапиш
У кігті, випущені з лапи,
Й під себе хутко підгребе
Отой полковник еФ еС Бе.
Не вір таварищу косапу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2015
Не поема й не повість.
Я лечу в невагомість,
І втрачаю свідомість,
Бо лечу в невідомість,
Незворотно притьмом.
І подій випадковість,
І діянь незборимість.
Ще не втрачена совість,
Ще не страчена юність
Хоч нелегкий підйом.
Я лечу у безмежність,
Чи то пак, у безмірність.
Де єднання? Де спірність?
Думав закономірність,
А виходить облом.
Відчуваю нестримність,
Часоліку невпинність,
І його швидкоплинність.
Мимовільну провинність
Дзвонять дзвони Бім – Бом!
Дзвони дзвонять Бім – Бом!
27.03.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2015
Я УКРАЇНЕЦЬ, щоб там не було,
І це моя держава Україна!
Б’є і дзвенить іскристе джерело
Звитяг велично-славних Батьківщини.
Бувало усіляко на твоїм віку,
Гнобили різні племена й народи,
Та поставала у терновому вінку,
Й боролася за Правду і Свободу.
Через віки наруги і знегод
Таки постала із золи і тліну
Соборною, і вірю – наш народ
Ні перед ким не стане на коліна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2015
- Знаєш, котику мій милий,
Що я натворила.
Я екзамен на права
Щойно завалила.
- Що теорію не знала?
На білетах поплила?
Ти ж неначе їх зубрила?
От, садова голова!
- По теорії п’ятірка?
Це ж бо, гарна новина.
Що ж ридаєш, Жанно, гірко?
- Бо біда і не одна
Сталась вранці
При виїзді,
Я до автодрому
Завалила три тополі
Й інспектора Рому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2015
За товаром до столиці
Шеф відправив Бута Гриця.
Чи гуляв, чи гарував
У столиці Гриня.
Там на Рік Новий застряв,
Все ж згадав дружину.
Щоб не сердилася Марина
На блудного Гриню,
Він колготи їй послав
Та ще й блузку синю.
Як посилочку відкрила,
Щира Грицева жона,
На колготах прочитала
Поздоровлення вона.
На одній нозі здоровлять
ЇЇ з Новим Роком,
А на іншій із Різдвом,
Бач, яка морока?
Винахідлива дружина
Грицю телеграму
Шле: “Чекаю тебе милий
Між двома… святами!
(А ви що подумали – безсовісні?)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2015
– Я найщасливіша людина в світі, –
Сказав Григорій радо другу Віті.
– Ти мабуть закохався друже?
– Та ні, то все мені байдуже.
Навішав вчора куму я локшину
Й продав йому свою стару машину.
Другого дня
– Що сталося з тобою Грицю?
Тебе я зовсім не впізнав.
– Ну що сказать? Дав кум по пиці.
Мене всього розмалював.
– За що ж така від нього “шана”?
– Та ж за авто. Я від Івана
Отримав добрих стусанів.
А потім, друже, на додачу
Кума пательню, ще гарячу,
Приклала ззаду до штанів.
Ту проклятущую машину
Кум намагався завести.
Вона ж розпалась на частини.
Куди вже її кумів везти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2015
Скажені схованки
Дідусь і бабуся
Із самого ранку
Гратися любили
В гарну гру – схованки.
Зранку баба Тая
Самогон ховає,
Дідусь Анатолій
Цілий день шукає.
А уже, як знайде,
Отоді бабуся
Готова сховатися,
Навіть, в чорта в вусі.
Та приходить ранок –
Засинає дід,
І тоді бабуся
Вибиває дріб.
Рублем* по раменах**.
Летять з діда цурки.
Сильна гра! Скажена!
Оті їхні жмурки.
18.08.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2015
Надвечір’я. День погас черговий, трудовий.
Пляшка самогону і черства скоринка.
Про вчорашнє забувай. Про завтрашнє не мрій.
Ти у цьому світі лиш легка пір’їнка.
* * *
Щасливий той, хто вибравши свободу,
Не б’є поклони заходу і сходу.
Хто часу не втрачаючи даремно,
Живе життям бурхливим і буремним,
Й долаючи напасті, болі і знегоди,
Вино іскристе п’є, а не холодну воду.
* * *
Океан із краплин.
Материк із пилин.
Та й поява твоя і відхід непомітні.
Що для Всесвіту тіла твого часоплин?
То лиш наносекунда у межах століття.
16.12.2013р.
* * *
Тримаючи країну під своєю дланню,
У бідних відбираючи сухар останній,
Ти думаєш: “впіймав жар-птицю й вирвав пір’я,
Щоб бранкою жила у тебе на подвір’ї”.
Коли ж настане час збиратись в путь останню,
Не порятують ні молитви, ні волання.
І не візьмеш на той світ в торбу Межигір’я,
Ні горщик золотий, ані жар-птиці пір’я.
26.12. 2013р.
* * *
Ще вчора Мерседеса мав. Мав на Канарах віллу,
Безмірно був багатий. В сили свої вірив.
Та якось вранці кілер пострілом умілим
Подарував труну. І з чорного граніту брилу.
30.12. 2013р.
* * *
Краще бути бідним, що лишився хати.
Спати під парканом і недоїдати.
Краще гризти кістку із найкращим другом,
Аніж з рук бандитів подаяння брати.
30.12.2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2015
Іспанські діди своїм онукам державу
збудували, а наші діди, нам
не збудували – до сьогодні.
Василь Нечепа, лауреат Національної
премії" ім. Т.Г Шевченка (Як єднаються
українці (Козацькі Мандри), "Слово
Просвіти" № 51, 25 – 31 грудня 2014р.)
Піднялися діти і онуки
Діди не збудували нам держави,
Та й ми не надто, друже, спромоглись,
Аби здобути для Вкраїни слави.
Здебільшого "Расею" возвишали,
А хто б за Україну помоливсь?
То що ж тепер робити й говорити?
Хіба що каятися, шмарклі й сльози лить.
Та піднялись онуки наші й діти
Проти орди лихої московитів,
І йдуть на смертний бій Вкраїну боронить.
03.01. 2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2015
́́
Він яро рвався в “претенденти на папаху”,
Та трапився йому жорстокий конкурент.
Взяли підручні конкурента, і на плаху
Поклали, й голову відтяли у момент.
Лиха спіткала доля горопаху
Ні голови, ні булави.
Бач, без потреби булава й папаха,
Коли позбувся голови.
30.10.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2015
Вийшов з хати.
Пелехаті
Хмари сунуться вгорі.
Зустрічати буду брата.
З ним пліч-о-пліч на горі
Біля Щастя.
Від напасті
Московитської орди
Рятували Україну.
Пощастило – не загинув,
А у брата пів ноги
Відтяло осколком мінним.
Мати тужать:
– Сину!.. Сину!..
…Свою неньку пожалій
Повернись, прошу, живий!..
– Не ридай, моя матусю,
Якщо в небо відлечу,
Все одно я повернуся.
В сніговій, а чи в грозу.
Хоч сніжинкою узимку,
Або схожий на краплинку,
На твою впаду сльозу.
04.07. 2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2015
Ювілей
Грудневий день, засіяний туманом,
Конав поволі. Сірі сутінки повзли.
Проспектом йшла, ще гарна, літня пані
З сумним обличчям –
і лише букет жоржин
В її руках полум’янів яскраво.
Здавалося б, ну чом тут сумувать?
Сам шеф поздоровляв, кричали: “Браво”
Колеги. Раді з ювілеєм привітать.
Банкет був пишний. Музика гриміла.
Але, як і усе, скінчилось раптом. Вмить.
Вона спитала, якось так, несміло:
– А можна я і далі буду тут служить?
– Ви що? – Зарокотав веселий і зухвалий
Директор фірми,
– Вам же треба відпочить!
Бо й так, ледь не піввіку, працювали.
Хоч трішки слід, мабуть,
для себе вже пожить.
Ходою втомленою йшла додому пані.
В холодне і пусте своє житло.
– Ну що ж тепер робить?
Сидіти на дивані? –
Шкребуть думки
неначе цвяхом скло.
Ще й як шкребуть!
Печальні і тривожні…
Ось і під’їзд будинку. Поверх п’ять.
Біля дверей вчорашній подорожній:
– Пробачте, я прийшов вас привітать.
Коли учора ввечері в трамваї,
Побачив очі так пронизливо сумні,
То захотілось чомусь – сам не знаю
Вас привітати.
Ну скажіть, чому б і ні?
А ще букет троянд подарувати,
Та говорить не вмію до ладу.
Я чоловік простий і не багатий,
Якщо не так щось, вибачте, піду.
Вона зітхнула, а в очах подяка.
Відкрила двері:
– Що ж тут стоїмо?
Заходьте. Маю булочки із маком.
Якщо не проти, чаю поп’ємо.
12.12.12р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2015
Дзвонять дзвони…
Не поема й не повість.
Я лечу в невагомість,
І втрачаю свідомість,
Бо лечу в невідомість,
Незворотньо притьмом.
І подій випадковість,
І діянь незборимість.
Ще не втрачена совість,
Ще не страчена юність
Хоч нелегкий підйом.
Я лечу у безмежність,
Чи то пак, у безмірність.
Де єднання? Де спірність?
Думав закономірність,
А виходить облом.
Відчуваю нестримність
Часоліку невпинність,
І його швидкоплинність.
Мимовільну провинність
Дзвонять дзвони Бім – Бом!
Дзвони дзвонять Бім – Бом!
27.03.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2015