Сніг_на_голову

Сторінки (3/277):  « 1 2 3 »

Історія без моралі


вчора  бачила  невійськового
                       у  військовому  камуфляжі,  
тобто,  у  тому  вбранні,
яке  носять  у  армії.  
       він  емоційно  розмахував  руками,
       всміхався  широко,  
       тяг  макулатуру.      

інший  невійськовий  у  невійськовому
буденному  одязі  спитав:
                                           у  вас  все  так  погано?!  
витяг  гроші,  мовчки  простяг
невійськовому  у  військовому
камуфляжі,  
       той  посміхнувся  ще  ширше,  і
       не  дякуючи,  закрокував  бадьоріше,
сповнений  гордощів.  

за  п'ять  хвилин  до  цього,
ще  один  чоловік  –  
             військовий  у  невійськовому  одязі  –
обіцяв  продати  тому  невійськовому
                                             у  військовому  камуфляжі
ще  й  теплий  військовий  бушлат,
до  штанів  і  балаклави,
щоб  був,  ну,  майже  повний  комплект.  

той  військовий  у  невійськовому
               буденному  одязі  казав,  що  це  нічого,
що  на  бирці  його  ім'я  і  прізвище,
можна  відрізати.  

двоє  невійськових  чоловіків
у  невійськових  вбраннях  спостерігали
разом  зі  мною,
         як  розходились  двоє  інших  чоловіків:
радісний  невійськовий  —  
сповнений  гордощів
у  військовому  камуфляжі,  
                         і  військовий  —  з  опущеною  головою
                         у  звичайному  буденному  одязі.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928820
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021


Божеволіє осінь

Божеволіє  осінь  повільно:
жовті  дні,  жовті  сни,  жовті  пси;
одягає  сорочку  натільну,  
пофарбовану  в  тінь  жовтизни.

Жовта  охра  на  сонні  повіки,  
як  причина  для  свіжих  пліток.  
Куркума  у  волоссі  —  для  фріків,  
а  для  панків  —  яєчний  жовток.  

Жовті  айстри  нахабно  і  дико
проросли  крізь  усі  кольори,
в  закапелках  малих  і  великих
жовто  вглиб,  жовто  вшир  й  догори.

У  вікно  перестигла  тривога.  
І  не  зміняться  слайди,  навряд.  
Певне,  привид  самого  Ван  Гога
шибу  зняв  —  вставив  жовтий  квадрат.

У  листату  зажовтілу  піну
геть  занурились  хмари  й  ліси.  
Божеволіє  осінь  повільно:
жовті  дні,  жовті  сни,  жовті  пси.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021


Най буде


Най  день  зачнеться  тихим  і  німим,  
і  не  кричить  розпачливо  про  втрати,  
най  буде,  мовби  виплеканий  син,  
би  на  полудне  міг  води  подати.  

Най  біль  зачнеться  кволим,  ніби  дим,  
лишень  грудей  не  дати  б  так,  як  мати.  
Най  вродиться  і  мертвим,  і  чужим,  
аби  довік  його  не  колисати.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2021


Візії


загляну  за  обрій  любові:
       обвітрені  великі  мрії  лопочуть
вицвілими  стрічками  життєрадісно  і
бадьоро,  
                               ба,  навіть  бешкетно,  
зав'язані  на  скелетах  вигаданих  світів.  

поверну  голову
у  протилежному  напрямку:
               малі  сподіванки  гойдаються
               на  нескінченному  дроті
               майбутніх  буднів,  
час  від  часу  ширяючи  простором
у  пошуках  поживи.  

опущу  погляд  донизу:  земля  під  ногами
вимощена  трупами  і  малих,  і  великих.
краще  дивитимусь  вгору  і
нічого  не  бачитиму  від  сліпучого  сяйва
"тут  і  вже".


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928419
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021


Агов


Наступного  разу,  коли  з  тебе  знімуть  прозору  шкіру,  
складуть  акуратно  на  витертім  бильці  старого  стільця,  
і  чемно-пречемно  спитають,  в  якого  ти  бога  віриш,  
мовчи,  хоча  би  заради  того,  для  кого  вистава  ця.  

Втиснися  у  лампу,  що  зір  жовто  світлом  яскравим  ріже,
віддайся  просвітленим  лицям  на  ризик  чужий  і  на  страх,
хай  крихтами  солі  всипається  світло  в  зіниці  ніжно  –
принизливий  протяг  витре  сльозини  радо  на  всіх  вітрах.

Наступного  болю  втопи  всі  наступні  сльози  глибоко  в  горлі,
у  вільнім  падінні  не  падай  наївно  у  сонну  любов.  
А  доти  в  перерві  з  тюрми  богів  невідомих  пускай  на  волю
і,  може,  одного  разу  почуєш  якось  сумне  "агов".





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2021


Птахи і стара любов


Птахи  дзьобами  натнуть  мені  на  кавалки  стару  любов,  
а  я  не  знатиму,  що  робити  з  отим  усім,  
куди  сховати,  куди  запхнути,  навіщо  зшивати  знов,  
хіба  шести  разів  недостатньо  чи  конче  сім?!  

Птахи  вплетуть  мені  у  волосся  твоїх  престарих  пісень,  
а  я  знов  пасмами  видиратиму  віск  отой.  
Якби  ж  то  і  з  голови  за  тобою  вийшла  й  стара  мігрень,  
і  просочилась  назовні  через  повіки  тло.  

Птахи  намітять  на  шиї  контур  болючих  старих  слідів,  
мене  вдягнуть,  мабуть,  в  сотню  тисяч  твоїх  подоб,  
а  я  трощитиму  всі  дзеркала  –  останні  з  моїх  життів.  
Та  в  птаха  для  мене  щоразу  гострішим  є  дзьоб.




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021


На річці тихій


На  річці  тихій  вечір  стишив  хід,  
сягнув  до  дна  черпнути  темну  воду
і,  наче  проклятий  цим  світом  содоміт,  
мотузку  вдяг  на  місяця,  що  сходив,  
і  з  наміром  завдати  вмисне  шкоди
писав  на  водній  гладі  заповіт.  

Здригнулася  ріка  і  місяць  зблід,  
почувши  хрип  безвітря,  рухи  певні:
в  темніший  світ  цей  вечір  перехід
творив  спокійно  і  упала  темінь
у  ледве-ледве  сірі  ще  легені.  
У  річку  тиху  ночі  перший  слід.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021


Вірші падають


складені  на
глянцевій  поверхні  комоду,  
                   наче  виплетені  з  літер
                   колекційні  фігурки,  
причина  для  гордощів,
                                                             заздрощів,
                                                   милування
що  в  якийсь  момент
набувають  рис
набридливого  мотлоху,
         який  муляє  око
сортую  їх,  
за  різними  ознаками
         шикую  рядком
         змушую  рухатись,  утікати
підганяю  їх  пальцем  у  спину  
і  різко  штовхаю
з  краю  комоду
вірші  падають
               з  висоти  зросту  дитини
і  враз  втрачають
                       усю  велич  і  величину
мізерніють  і  марніють
стаються
           намарне
           написаними
чимсь  таким,  що  не  вписалось
ані  у  феншуй,
ані  у  хюґе  мого  простору





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927719
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2021


Перли


Ти  вишукуєш  в  мене  між  складками  одягу  перли  –
вони  падають  тихо  на  ліжко,  втискаючись  в  тіло.  
Геть  усе,  що  не  ти,  розчинилося,  зникло,  зітліло,  
нащо  очі,  коли  пелена,  і  забарвилось  біло,  
коли  всі  кольори,  що  навколо,  допевне  умерли.
Тільки  руки  твої  ще  шукають  розірвані  перли.

Ти  вихапуєш  пальцями  блискітки  ранньої  втоми
і  вустами  визбируєш  дотики  круглі  поволі,
мов  стираєш  сліди  ледве  чутного  тихого  болю,
наче  ловиш  синиць  й  відпускаєш  по  тому  на  волю  –
лопотіння  їх  крилець  підносить  мене  невагомо,  
а  перлини  ховаються  в  роті  моєму,  як  вдома.  

Ти  розширюєш  легко  зіниці  мої,  доки  простір  
ще  стискається  в  білу  блискучу  у  подиху  цятку,  
доки  миті  фіксують  закінчення  всі  і  початки
у  пульсаціях  дихання  ритму  земного  порядку.  
Намистин  для  низання  намиста  назбирано  доста,  
тільки  перли  впиваються  в  горло  уламками  гостро.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021


Сингулярність


забуватися  в  часі,  втрачати  тепло,
ніби  пам'ять  про  дотики  вітряні,  
                 забувати  про  сон  і  
                 просту  необхідність
                                                           присутності  світла.  
полювати  на  погляди  щиро-цікаві
голодними  дикими  звірями    
і  безстрашно  в  обійми  депресії
                                                   падати  духом  і  тілом.  

розуміти  фальшивість
у  дзеркалі  усмішки,
                                       рухами  необережними
віддавати  себе  на  поталу
щоденній  безглуздій  напрузі.  
одинокість  одна  і  однаково  випалить
                           простори  серця  зсередини  –
краще  жити  за  склом  чорноти
максимально  комфортних  ілюзій.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021


Морські пси


ходімо  зі  мною  блукати  по  океанічному  дну,  
шукатимем  істину  під  кораблів  непідйомними  тушами,  
які  у  піску  вкоренилися  –  їх  неможливо  є  зрушити,
та  скільки  тих  істин  потрібно  на  двох  потонулих  –  одну.  

а  ще  облаштуємо  вікна  назовні  у  світ,  щоб  з  нори
могли  розглядати  світила  далекі,  як  дихають  вічністю.  
і  я  запитаю  чи  всі  вони  нами  напевне  полічені,  
а  ти  відповіш,  що  не  знаєш,  таємною  мовою  риб.  

аби  тільки  плескіт  весла  і  підмісячний  блиск  не  здурив,  
не  виманив  нас  на  поверхню  наземними  правдами  –
так  знайдемо  вдвох  лиш  свою  маріанську  западину,  
в  якій  заховаємо  потім  назавше  взаємні  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2021


Без голосу


Не  визріло...  Не  вгрілося...  Не  вбулось...  
Зів'яле  слово  на  твоїх  вустах
вгорнулось  голе  у  тремтячий  страх
і  начебто  байдуже,  й  ніби  чуле.  

Покликане  преобразити  лиця
і  вибране,  щоб  ластитись  до  рук.  
Зачате  на  перетині  розлук,  
сподіване,  як  грім  по  блискавиці.  

Не  зроджене,  не  мовлене,  не  вчуте...
А  може  лиш  здавалося  –  разом,  
привиддями  були́,  коротким  сном
без  голосу,  майбутнього  і  суті?..






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2021


Скотч


я  липну  до  тебе,  до  шкіри  твоєї  приклеююсь  скотчем
так  щільно,  що  жодна  і  мікрокраплина  не  втиснеться  поміж
і  хай  нам  припишуть  щодруге  зі  всіх,  що  існують,  збочень
ти  голий,  немов  листопад,  і  я,  наче  вітрова  доця,  босоніж

і  хай  ні  листок,  ані  аркуш  паперу  не  вкраде  свободи,  
бо  тепло,  що  дихаю  порами  тіла  навмисне  і  тихо,  
прилипла  до  тебе,  підсіла  на  твій  нетверезий  подих
і  боляче,  в  біса,  обом  нам,  коли  відриваєш  від  себе  з  криком




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021


Допоки яскраві зорі


шукаю  гарячого  слова,
яке  обпікатиме  горло,
               допоки  його  не  вимовлю,
шукаю  холодної  думки,
що  страхом  резонним  розділить
                                                                         погідливе  "я"
і  в  небо  манірне,
і  в  землю  розніжену
тицяю  пальцем,
                         в  тексти  –  сухою  римою:
лягає  рядок  на  полотнище  тіла
упоперек,
                                                 начебто  мертва  змія


розкидані  речі  і  люди  намарне
здаються  здичавілим  голим  містам
                                                                                     потрібними  –
феєрія  кольору  кульок  повітряних
                     лускає  завжди  і  голка  тонка,
якою  б  хотілось  зшивати  серця
між  собою,
мережити  стигмами  чо́ла  й  німбами,
допоки  ще  зір  не  підводить  і
                                         зорі  яскраві,
                                         допоки  тверда  ще  рука.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2021


Нічне Сонце


цього  вечора,
як  і  кожного  минулого  вечора,
                                                               вікна  жебракують.  
зазирають  в  очі  ліхтарям  –  
просять  милостиню.

кілька  променів  від  них,
кільки  бліків  від  автомобільних  фар,
кілька  спалахів  від  запальничок,  —
                         а  що  залишається  робити,
                         якщо  попередніх  п'ять  років
з  іншого  боку  шиб
       ніхто  не  вмикає  світла?!  

звісно,
Місяць  найщедріший:  не  шкодує
лискучого  холодного  дріб'язку  –  
                                       щедро  сипле  монетами
                                       фальшивого  тепла,
а  чом  би  і  ні,  коли  є  попит.

Сонце  —  що  ось,  начебто  поруч,
                                 сховане  за  фіранкою  тіні,
гріє,  як  завше,  безкорисно  і  непомітно.  

нічне  Сонце  те  ж,  що  й  завжди  —  
                     яскраве  і  гаряче,
                     просто  у  змерзлих  очі  заплющені.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926275
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021


Перший сніг

Перший  сніг,  мов  нежданий  холодний  цілунок  на  зимні  губи,
наче  дотик  тремтячих  пальців  до  голої  білої  спини.
Перший  сніг  на  зимі  зосередить,  щось  тепле  в  тобі  погубить,
констатуючи  осені  постриг,  відлік  скоромного  нині
і  утримання  схимних.

Бо  оманною  ніжністю  пухкість  структурна  загріє  око,
протинаючи  голкою  зимної  сталі  відкриту  шкіру,
потече  сухостоєм,  так,  ще  твоєї  руки  змієкроко,
наче  совісті  іспит  причасника  тайн  окаянно-сірих  
чи  як  проба  довіри.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2021


Бронхіт


Цей  кашель  вологий  вночі  заважає  спати:
в  легенях  брунатних  заслаблого  голосно  свище  вітер,
неначе  у  тріснутий  дзвін  намагаються  бити  набати,  
неначе  в  дірявих  стінах  живуть  втікачі-бандити.

На  бронхах  оголених  чорні  цятки́  пернаті,  
важкі  достеменно,  як  ніч,  що  у  груди  лягла  вагомо,  
й  товчеться  у  них,  як  в  тісній  перестудженій  затхлій  загаті  —
безладний  і  зайвий  рух  у  часі  хронічної  втоми.  

Відбудуть  вітри  і  відбі́дять  кашлі́  сезонні,  
безсоння  минеться,  атож,  і  гострого  слухом  відбісить.  
Дай,  боже  осінній,  між  віттям  живим  заростуть  безодні,  
лише  б  якось  вгрітися  трохи  й  діждати  весни...  ремісій.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021


Втрачені


між  прірвами  відстаней
                                                     в  кілька  годин
                                                     чи  мільйони  років,  
у  паузах  довгих
з  короткими  надто  словами
збіліли  у  думці  –
           у  димі  емоцій  скидайте  вроки,  
зболіли  у  душах  –
   відшіптуйте  криками  мами.  


закреслені  люди
               окреслені  формами
                                               псевдо-значень,  
замріяні  діти
                               дорослими  вміють  радіти.  
вмирати  не  страшно  –
позбутися  шкіри  старої  наче,
                 над  мертвими  завше  зростають
                 найкращими  квіти.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021


Сутінки життя


помаранчеве  волосся  спадає
                                                   на  чорні  вилиці
це  видається  майже  прекрасним
на  фоні  вбогості  образів  міста
яке  бичує
сірістю
поневолених  тіней  людяності
на  головах  у  них
                                         малахітові  горщики
                                         повні  зваб  і  гріхів
що  дзеленькочуть  під  час  ходи
тіней
                           і  погойдування  посудин
над  ними  літають  голодні
                                                                     примари
чатуючи  на  блискучу
           випадково  загублену  здобич

помаранчеве  волосся  спадає
                                                   на  чорні  вилиці
                 і  це  майже  до  жаху  страшно
усвідомлення
       неприродності  довколишнього
       відносно
       твоєї  сутності  інаковидця
збиває  з  пантелику  ненависників
і  розбиває  серця  тих  хто  любить
жага  непізнаного
поволі  отруює  розум

помаранчеве  волосся  спадає
                                                   на  чорні  вилиці
і  це
практично  смертельно  небезпечно
не  ховаючись  у  шкірі  богоподібного
                                                     йти  крізь  сутінки
                                                     байдужих  поглядів
татуйованих  зіниць  ознаками  життя




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925178
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021


Глибоко-щасливі


Коли  ще  осінь  налаштовує  вітри,  
коли  іще  в  антракті  тепло  й  тихо  –
ступає  день  у  купу  людожмиху,  
звертаюся  до  вересня  на  ти.  

Про  що  шепочуться  приховані  сліди,  
про  що  мовчать  дороги  –  невідомо,  
я  в  осені  у  серці,  отже  –  вдома  –
не  потребую  виріїв  кудись.  

І  не  бентежуся,  що  скоро  перелом:
щемливу  тишу  зверне  геть.  Вразливо
нам  з  вереснем,  та  глибоко-щасливі:
не  шелестить  ні  нервом,  ні  листом.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021


Вісім вітрів


У  нього  на  прив'язі  мечуться  вісім  вітрів
і  рвуться  між  люди  то  диким  виттям,  то  гарчанням,  то  гавкотом,  
а  він  засіває  у  небо  змарніле  почо́рнілі  маки  втом,  
підпалює  край  не  своєї  землі:  хай  горить,  як  і  він  горів  –
лише  б  не  ковтати  самому  гірко́ти  й  дуситися  сма́ком  тим,  
аби  лиш  не  їсти  руками  прокислого  попелу  днів
і  себе  не  латати  шматами.  

У  нього  волосся  смоли́сте  —  не  проситься  час,  
щоб  сивим,  немов  прорости  одиноко,  свідоцтвом  самотності.  
Коротшають  тіні  без  жодних  бентежень  і,  наче  апостоли,  
йому  проповідують  спокій.  Чи  вистрілить  відчай  у  ньому  нараз,  
чи  зробить  перерву  на  кілька  годин  між  першим  і  другим  пострілом?
Чи  в  ха́осі  миті  зірвуться  вітри  на  гучний  резонанс,
чи  впадуть  аж  додолу  кволими?..





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021


Перехрестя осені


перехрестя  осені  вабить  можливістю  вибору  напрямку
чи  блудити  дорогами  тими,  що  врешті  у  зимінь  ввіткнуться
чи  стояти  на  місці,  вдивляючись  в  сонце,  втікати  від  студені  начебто
чи  піти  навмання  пізньоцвіти  осінні  у  кроки  вплітати

ніжно  вітер  штовхає:  не  бійся  –  слова  павутинням  розвіються
не  спішися  збирати  в  долоні  оті  кольори,  що  вмирають
не  тривожся  тим  листом,  що  впав:  онде,  дерево  втомлене  дихає  байдуже
сірість  все  проковтне,  щоби  потім  вкривалами  знов  обілити

теплий  промінь  останній  у  очі  –  то  осені  перший  мученик
погляд  в  небо  жовтневе,  розгублене  мов,  заростає  хрестами
так  пророцтва  сумнівного  спокою  й  тиші  поволі  карбуються  хмарами
ця  омана  чесніша  неясної  правди,  бо  знаю  її  напевне




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021


Айдентика


нам  кажуть:  важливо,  це  дуже  важливо  хто  ти
у  цій  божевільні,  як  вона  правильно  зветься.  
ми  –  двоє  сусідів.  кімнати,  –  дверми  навпроти,  –
формують  міцного  ззовні  тендітне  осердя.  

нас  вчора  уперше  помітили  в  сфері  дива:
"крильми"  можна  стати  "світу"  й  "проривами  року".  
йдемо  до  основ  ешафоту  униз  красиво  –
звучать  лунко  наші  сповнені  гордощів  кроки.  

нас  бачили  знову,  нам  дали  тарілку  супу:
і  ні,  не  важливий  смак,  бо  немає  застави.  
розпачливо  крикнеш  ти.  я  –  може,  тихо  тупну,  
та  свисти  "ганьба!"  знецінюють  оплески  "браво!"



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2021


По неділі


Здиба́лися  студені  і  тремкі,  
розходилися  –  всу́ціль  палахтіли:
палючий  сплав  у  скронях  і  по  тілу
ставав  початком  дужої  ріки.  
А  мжичка  ледве  сіялась  несміла  –
бо  то  неділя.

Щось  билося  живе  помежи  нас,  
шукало  входу  до  нутра  уперто,  
і  кидалося  в  двері:  чи  заперті,  
чи  вкоренилася  озимина
чуттів  бентежних  вільних  надодвертих,  
чи  ще  не  мертва.  

Вітри  маліли  тихо  навісні,  
збігали  ша́ли  і  ріка  міліла,  
завої  хмарні  барвились  на  біло,  
миналися  хиткі  сльотаві  дні,  
а  ми  щораз  то  дужче  студеніли.  
Вже  по  неділі.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2021


Між ніжністю


між  ніжністю
               й  болем
               на  голо  нервами
                                   маневри
рови  і  вирви
           рве  нірванами
                                 у  ванній  ми
поранені
тулимось  ямами
                     немов  поля  ми
між
полі_моно_гамними
                                               гамами
зваблені  оманами
                                   маннами
на  хмари  ранні
марні  сподівання
не  в  стані
           встати
                                   лежати
кохатись  лежачи
ми  гладячі
                           мовч_аааа_ти
тишею  мови  тіл
                                         зотлілі
                             невміло  милі



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2021


Швидкісне реагування


Відчувши  дрібне  тремтіння  –  встромляй  собі  в  скроню  голку,  
всиляй  в  неї  довгу  думку  і  латай  осердя  вбоге.  
Розхитуй  в  собі  людину,  обрубуй  глиняні  ноги,
в'яжи  міцно-міцно  сумнів,  розплутуй  свої  дороги.  
Не  мрій,  що  лиш  раз  –  не  більше,  не  думай,  що  вже  ніколи.  

Мовчи  і  тримайся  вітру  —  ніхто  не  розкаже  де  ти;
вслухайся  у  тишу  неба,  не  вір  у  мовчання  вовче;
надійся  на  голос  крові  –  на  Бога  таки  не  конче.  
Як  тільки  побачиш  сонце  –  поквапся  прикрити  очі  –
фільмуй  зором  чорні  діри  і  згаслих  зірок  скелети.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021


Наратив


ким  ми  приходимо  у  цей  світ
               огидними  немовлятами
хробаками
що  поїдають  власних  матерів
                               безглуздими  істотами
безпорадними  й  жалюгідними
       з  мільйонами
                                                           потенцій
як  зустрічають  нас
                     з  трепетом  хвилюванням
                               замилуванням
наче  у  кожній  сім'ї
народився  свій  маленький  Месія
інтерактивна  статуетка  Ісусика
     з  якою  усі  носяться
                                 перші  місяці
                                 мовби  боячись  розбити

ким  ми  йдемо  з  цього  світу
досвідченими  страдниками
         мудрагелями
                       що  всі  розуми  поїли
самовпевненими  інтелектуалами
яким  лише  б  творити
будувати  втілювати  навчати
                                   самостверджуватись
а  ні
як  проводжають  нас
                                       кажуть  час  настав
не  займайте  місце
         на  ліжку  у  квартирі  будинку
в  чужій  голові  власними  думками
                                                       повчаннями
ваші  можливості  вичерпано
хоча  до  повного
                             розряду  батареї
                                                               ще  близько  40%
чемно  нагадують
Ісус  вмер  молодим  і  з  користю
                                     тож  хай  живуть  хробаки
                       амінь  і  чекайте  воскресіння



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924304
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021


Сходи


сьогодні  вкотре  подорожчав  час
а  на  міжбанку  подешевшав  смуток
холодний  день  танцює  ча-ча-ча
у  місті  брук  тавруючи  розкуто
але  нам  добре  бо  відсутні  в  цьому  світі
бо  вільні  ми  ще  від  початку  перелітні

на  заздрість  трохи  знудженим  птахам  
яким  ще  воскрешати  власні  суті
потоком  сталі  внутрішній  шазам
оперить  крила  у  міжлюднім  люфті
і  відчуваємо  тілами  лоскіт  неба
а  під  ногами  перевтоми  всохлі  стебла

годуємося  крихтами  хвилин
які  ще  нам  допевне  пережити
допоки  метроном  не  заквилив
у  вимірі  стихаючого  ритму
бо  що  таке  життя  —  порожні  довгі  сходи
укриті  шаром  бруду  пилу  снігу  льоду



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021


Торочила ряднину


торочила  ряднину  що  нею  вкривалися  двоє
і  мотала  замовчані  дні  у  колючі  клубки
засмальцьовані  місяцем  ночі  встелялися  лоєм
у  чеканні  тремтіли  повітряні  тіні-думки

і  густішала  тиша  і  липла  до  вуст  і  до  пальців
виплітала  слова  що  ніколи  не  мовить  йому
у  відчинені  вікна  летіли  нічниці-коханці
піруетами  смерті  у  пісню  її  неживу

завмирала  в  задумі  аж  падала  скровлена  шпиця
біль  до  тями  приводив  –  з  нутра  просочилась  іржа
проклинала  й  молила  про  сон  щоби  в  ньому  наснився
і  колола  метеликів  кінчиком  свого  ножа




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021


Минуле майбутньої осені


Струсити,  наче  листя,  сонну  втому,  
покласти  під  порогом  сірий  день,  
забути  слів  розпачливих  судоми,  
побачити  цю  осінь  у  3-D.

Не  прагнути  ні  сховку,  ані  даху  –
впиватися  воркшопами  дощів:  
корою  тіла  бігтимуть  мурахи,
коли  відчую  краплю  на  щоці.

Зависнути  на  мокрій  павутині,
яка  до  неба  розгойдає  світ,  
і  тішитися  вересню  –  ще  нині
простягне  промінь,  наче  чайові.

В  собі  збудити  золоту  веселку:
багрянець,  охра,  жовтизна,  брунат...  
Я  б  поверталася  з  морозу  й  спеки
в  минуле  осені  майбутньої  назад.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021


Докази


Що  в  тебе  є  на  нього,  дівчино?
             Порожня  пачка  від  цигарок,
                                                 попільниця
                                                 повна  недопалків,
 пара  коротких  волосин  на  подушці,
 спогад  про  тисячі  мовлених  слів,
           замість  поцілунка.
Розсипана  по  столі  кава,
                                                     сім  брудних  чашок.  
Запах  чоловіка.  
Трохи  сперте  повітря,  перенасичене
                                                                                                     вологою.  
Тиша  і  ностальгія.  
Сльота  за  вікнами  і
конденсат  на  склі.


Що  в  нього  є  на  тебе,  дівчино?
     Невикористаний  презерватив  і
     туга  за  вогнями  нічного  міста,  які
                                 видно  з  вікна  твоєї  кімнати.
Швидкі  кроки  сюди  і
повільні  звідти.  
       Обіцянка  не  повертатись.
                                           Обіцянка  забути.
Спітнілі  долоні,  блиск  в  очах,
                                                                                           оргазм  мізків.
Зрештою,  обом  було  добре...


Що  в  цього  міста  є  на  вас,  дівчино?
                             Порожня  кав'ярня.
                             Забута  парасоля.  
Відображення  усмішок  в  калюжах.  
     Рипіння  дверей  у  під'  їзді.
               Світло  у  вікні  від  22.10  до  6.45.
                         Звук  ранішнього  трамваю
                                   з  холодними  сидіннями.  
Незакомпостований  квиток.
Прибуття  потягу
                                     на  вокзал  з  запізненням.
Схвильований  сон  при  свідках.
Дзеркальні  відбитки  поглядів
                                                                               на  зіницях.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923983
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021


Нажовто


не  зачіпай  –  вона  тобі  ніхто!
іще  одна  здичавіла  й  розбита,
просіяна  крізь  біди,  світу  сита,  
потята  на  дрібоньке  нитка,  
поквапно  перев'язана  жмутом,  
що  з  маргариток

не  стій  побіля  неї    –  не  втече  –
вкорінена  у  землю  і  печалі:
її  світи  навіки  тут  зосталі.  
вона  тобі,  що  прив'язь  на  причалі,  
опертя  зимне  на  твоє  плече
і  туга  далі

не  жди  від  неї  співчуття  сльози
і  не  кажи  нічого  їй  супроти.  
вона  регоче  з  тебе  і  безрота,  
вона  —  тобі  в  обличчя  зимну  сльоту,  
вона  —  тобі  у  очі  галузки
і  барву  жовту







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021


Місячний горобчику


Що  тобі  снилось,
             мій  місячний  горобчику?  
Твоє  "цвірінь"
мені  завжди  чується  як  "мама".  
Пошукаю
             в  кишені  серця  для  тебе
                                               золотих  зерняток,
доки  ти  граєшся  порошинками
                   у  променях  Сонця.  

Невгамовний  бешкетнику,
                                     що  вдихає  повітря,
а  видихає  повітряні  бульбашки.  
Доки
поливатимеш  мене  дощем
з  кольорових  нот  і
посипатимеш  прозорим  пір'ям?

Твій  сміх  здатен
                                   заколисати  смуток  і
                                   приспати  темряву.  
Твоє  лопотіння  ноженятами
розгойдує  планети,
                                       а  волосся  пахне  раєм.

Співатиму  тобі
           весняних  дзюрчанок,
                       літніх  щебетанок,
                                 осінніх  шурхотанок,
                                             зимових  шепотанок.  
Заплющуй  оченята,
спи  —  тобі  ж  сьогодні  знову  літати
над  Місяцем.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923468
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021


Сонячні опіки


Завжди  б  залишатися
                               в  тіні  долонь,
що  дашком  над  головою;
в  тіні  
ілюзії  захисту,  захищеності.
Стояти  отак
                           під  палючим  сонцем
                           полудня  байдужості,  
доки  не  стерпнуть  руки,  
доки  не  виросте  інша  тінь  —
                                                               більша  —
     здатна  зжерти  більший
     шмат  осоння;  
доки  чиєсь  сонце
                                     не  зашпонтається
                   об  моє  сподівання,  
                   об  втому  нерухомості  й
                                     безвітря  думок;
доки  вечір
не  перетворить  сонця
                                                             на  місяці,  
а  опіки  стануть
майже  непомітними.

Я  спала,
                       а  дощ  заливав  мені  очі.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923396
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021


Тахіні


Ще  відчуваю  смак  твоєї  шкіри  в  роті  —
нудкаво-згірклий  —  пестить  мій  язик,  
його  ковтком  води  не  побороти,  
але  й  хіба  ж  я  хочу,  щоби  зник.

Шорсткі  долоні  теплі,  запаху  Пергаму
і  кольору  холодного  пісків.  
Пірнаю  в  їхню  лагідність  ногами,  
упівпритомності,  снаги  упів.

Ще  погляди  густі,  мов  паста,  і  вагомі  —
намащуємо  на  поверхню  тіл...  
Це  тіні  сходу  ковзають  у  домі
і  тихо  сервірують  нами  стіл.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021


Вигадка обіцянки


згода  зі  згустків  фраз
       наче  мені  один  вріс  у  гортань  ядром,  
коренем  протиріч  сплетених  втроє,  удва,  ураз
                                   знаю:  болить  обом
                                   вивих  твій,  мій  перелом
слово    –  в  мою  п'яту
погляд  –  в  твоє  плече
         все,  що  порожнє  в  пусте,
                                                                           дуже  поволі  тече

зойками  стигла  ніч
згортком  під  ноги  день:  не  розгортай  –  побійсь
раптом  не  квіти,  а  скло  бите  тихцем  десь  там  опріч
         просто  не  вір  новій
                                     вигадці  сили  мрій
                                     чи  обіймів  людей
всі  обіцянки  ті
             цукор  у  рот,  в  очі  сіль,
                                                                         марні,  на  дотик  сипкі




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021


Рівноцінність

 
             Привіт,
             моє  абортоване  Я.  
Часто  ночами  думаю,
                                                     яким  би
                       ти  було  зараз.  
Зрілим,
               дорослим,
                                 самостійним.  
Мені  страшенно  боляче,
що  ти
             так  і  не  народилось.
Так,  знаю,
мене  запитували.  
                   Так,  отримали  дозвіл.
                   Так,  не  було  вибору.
Зате  поруч  мене
виросло  багато
                                                         чужих  Я,  
яких  виносила,
вигодувала,  виплекала.  

Рівноцінність?!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923189
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2021


Апное


боятися  снів  і  боятися  в  них  заблукати,
і  тих  манівців  мати  візію,  привід  і  суть.  
знаходити  двері,  які  у  нікуди  ведуть,    
й  боятись  не  втримати  дійсності  ветхі  канати.  

тремтіти  при  місяці  –  цьому  метелику  ночі,  
що  створює  хвилі  лиш  порухом  сяючих  крил:
припливи,  відпливи  води  в  океанах  мірил,  
повітря  в  легенях  і  світла,  що  проситься  в  очі.

забути  про  кисень  й  боятись  забути  потребу,  
дозволити  просто  не  дихати  кілька  секунд,  
щоб  потім  прозорий  ковток  –  прижиттєвості  жмут,  
неначе  рибину  в'юнку,  запускати  між  ребра.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2021


психи

 *  *  *
розкладена  в  шафах  одежа
біленьке  до  білого
рубець  до  рубця
кімната  провітрена
пил  зігнано  зібрано
вологе  прибирання
зі  спиртовмісними  речовинами
книжки  на  полиці  під  лінійку
ліжко  застелене  без  зморшок
вазони  підлиті  земля  вогка
стіл  порожній

*  *  *
розкладена  внагло  свідомість
біленьке  до  чорного
ніж  до  рубця
голова  провітрена
кайф  зігнано  зібгано
вологе  вимивання
з  речовинами  інфантильності
кроки  на  асфальті  під  лінійку
тіло  застелене  шматтям  трендів
вазони  одноликі  прямоходячі
світ  порожній


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923018
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2021


Через мільйони років життя


усі  ці  буйнозелені  ліси
через  мільйони  років  життя
                                       стануть  пустелею

наші  гігантські  серця
                   перетворяться
                             на  скам'янілі  останки
за  якими
нащадки  оцінюватимуть  
нашу  величину
         гадатимуть  щось
         про  їхню  сакральну  цінність
про  фактичне  призначення

пісок  покриватиме  серця
                                                             наче  марлею
захищатиме  від  ерозії  
люди  приходитимуть  до  них  і
           сумлінно  
                   з  дбайливістю
розчищатимуть  серця  від  насувів
змітатимуть  пісок  і  грунт
                                                       з  думками
що  роблять  добру  справу
пришвидшуватимуть  їхню
                                           остаточну  погибель

серця  вкопуватимуться
                       все  глибше
прагнучи  втекти  від  вітру  і  сонця
бажаючи  сягнути  дна
                                                                   піщаного  моря
там  на  глибині,  віритимемо,
               дерева  ще  ворушать
                                                         уві  сні  корінням

про  наше  ж  існування
свідчитиме  рух  піску  у  пустелі



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922995
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2021


Дежавю


вже  була  ця  рудюща  осінь
вже  торкалась  своїм  волоссям
обіцяла  мені  –  назовсім
і  вкладала  серця  в  мохи
шаленіла  у  танці  босім
реготала  уголос  з  сонця
і  сіріла  небесна  просинь
і  впадали  у  сни  птахи

вже  курила  пожовкле  листя
і  клялася  що  не  навмисне
і  димами  туману  лився
згірклий  подих  її  вини
обпікала  вуста  бо  чисту
лив  настоянку  дощ-бариста
а  пронизливі  вітру  свисти  
додавали  їй  сивини




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2021


Можливі паскудні фінали


Паскудно  хотіти  помацати  небо,  що  кольору  стиглої  сливи,  
а  пальцями  м'яти,  місити  болото,  чорно́зем,  рутину  –  ну,  звісно,  не  проти,  
бо  й  речі  звичайні  сумлінно,  як  завше,  виконують  ролі  важливих,  
але  я  не  бачу  в  собі  і  не  чую  уявну  (для  тебе  чи  Бога?)  істоту.  

І  деколи  в  дечому  лю́дські  збентеження  шлють  мені  довгого  сміху,  
так  само  я  кину  в  лице  атрофованій  вічності  посмішку  знуджену  соту:  
полічено  всіх  —  і  тебе,  і  мене,  —  і  полущено,  наче  горіхи.
Ніяк  не  кумедні  можливі  фінали  у  цього  старого,  як  світ,  анекдоту.  

І  хай  хтось  шукає  зірки-пентаграми  на  дні  кам'янистім  зіниці  –
замулене  око  не  здатне  розгледіти  хоч  би  і  сонце  на  кінчику  носа,
а  я  пам'ятаю  останні  твої  намальовані  крейдою  лиця
і  речення  дивні,  і  погляд  прямий  упереджено-добрий  й  цинічно-правдивий  скоса.













адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2021


Коли осінь


У  час,  коли  осінь  така  безпритульна,  
і  крапля  до  краплі  –  як  вухо  на  звук,  
і  вітер  шугає:  сьогодні  –  патрульний,  
а  завтра  –  чугайстер,  позавтра  –  змагун.  

Ховаю  в  надії  листки  до  кишені:
а  що,  як  не  вмерли,  а  раптом  —  зростуть?!  
І  десь  у  мені  тихо  спатиме  геній,  
що  з  інею  вміє  робити  росу.  

Забуду  про  мешти,  згадаю  про  зорі  –
шкода,  що  не  видко  тих  сяючих  дір.  
Стою  на  узбіччі  замріяно-мокрий,  
пальтечко  –  нарозхрист,  кашкет  –  набакир.  



осінь,  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021


Ртуть


Воро́ни  в  твоїх  очах,  
налякані  помахом  вій,  
охрипло  у  ніч  кричать,  
погрожують  тиші  німій.  

Розбивши  крильми  кришталь,  
сльозу  випускають  в  світ
і  рвуться  кудись  у  даль
за  межі  печалі  воріт.  

Видзьобують  крихти  снів,  
пазуррям  зіниці  рвуть  –
щоками,  грудьми,  долів
стікають  не  сльози  –  ртуть.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021


Ренети


Вона  вдягала  плаття,  наче  гонір,  
на  вимите  ранкове  пружне  тіло;
перлиною  носити  також  вміла
краплину  поту,  що  текла  за  комір.  

Слова  і  погляди  додолу,  але  понад,  
мов  кидала  ренети  у  криницю.  
Це  марнотратство  впевнене  і  нице
отруювало  зустріч,  крало  спогад.  

Тебе  до  всього  підготує  вечір.  
"Вже  доста  яблук  на  сьогодні,  Єво!"  
Погасне  світло  різко  і  миттєво,
як  твій  запа́л  на  дні  у  порожнечі.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021


Domini canes*


Чому  вони  не  дивляться  на  Тебе
коли  їм  простягаєш  чемно  решту
з  молитви,  посту,  покаяння,  треби,  
чому  в  ту  мить  шукають  дух  Ереба,  
що  влігся  чорно  на  лискучі  мешти?

Чому  в  собак  тих  вірність  не  собача  –
вони  і  на  колінах  горді  plebes.  
Не  вірю  у  ніщо,  ніщо  не  значу,
чому  ж  Твої  так  чітко  очі  бачу,  
коли  стою  за  спиною  у  Тебе?!







*Господні  пси  (з  лат.)  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021


Вітер

На  кінчику  голки  часу,
           якою  згодом  зшиватимеш
           минуле  й  майбутнє,
причаїлась  крихта  невідомості.
Твоя  свідомість
ще  така  несвідома.  
Непритомні
                       думки  сором'язливими
                                                                       спалахами
освітлюють  дивну  темінь
порожнечі,
що  зігріває  до  глибини  єства.

Ти
ще  не  знаєш  смаку  солодкого,  
але  так  трепетно  відчуваєш
медове  тремтіння  вологи
на  вустах.  
У  цих  водах  не  буває  штормів,  
                                                                                 а  темінь
оповиває  ніжними  хмарами.  

Сліпими  зіницями  бачиш  сонце.  
Воно  б'ється  малиновим  птахом,  
посилаючи  тобі  
                                 листи  з  протуберанців,  
які  вливаються  
           то  бурхливими  потоками,  
           то  дзюркочуть  повільно.

Щось  таємниче  без  упину
наспівує  дивовижні  колискові.  
Ш-шшшишшш-ш,  ш-шшшишшш-ш,
                                                                 ш-шшшишшш-ш.
Бух,  бух-бух,  бух,
бух-бух,  бух,  бух-бух.  
Шшш-бух,
                               шшш-бух,
                                                             шшш-бух,
                                                                                           шшш-бух.  
Шш-бух-бух-шш,  шш-бух-бух-шш,
шш-бух-бух-шш.  
Шшшшшшшшшшшшш-и.
                                                                       Спи-ииииииии.  

То,  напевне,  вітер.  




2014  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922046
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2021


Матергорн


Щось  повзе  по  стіни  вертикалі,  
неначе  по  скелі  безстрашно-дурний
                                                                                 альпініст,  
зупиняється  згодом  і  
зависає  на  стелі
                               якраз  над  моїми  очима,  
насипає  в  зіниці  графітного  пилу
останків  зітлілого  дня,  
                                                                                   в  повен  ріст
розгинає  хребет  –
гіпоксія  вітає  мене
                               з  новим  опівнічним  почином.  

Є  чотири  кути    –  то  хребти,  
по  яких  мені  дертися  вгору,
                                                                                 аби  стало  сил.  
Та  з  північного  боку  без  шансів:
зірвуся  —  ніч  сьома  найважча,
                                     всюди  обриви.  
І  ступаю  в  темряву  люту  непевно,  
спорядження  кепське  –
                                                             тільки  думок  масив,  
але  ти
                         розсуваєш  гардини,
                         цілуєш  мене  в  чоло,
                         створюєш  восьме  диво.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2021


Хард-осінь


Перший  листок  упаде  на  землю,  як  збитий  кулею  –
вітер  шаліє  на  стрільбищі  знов  просто  неба,  
кожного  дня  рахунок  веде  і  зранку  обнулює,  
цілитись  в  сплячих,  направду,  доволі  ганебно.  

Перший  цілунок  на  губи  стиглі  укусом  жадібним,  
біль  й  запах  крові  насправді  розпалюють  спрагу.  
Хеві  амерікан-сингл  таки  ідеально-матірний,  
що  ж,  роздягання  на  швидкість  цікава  розвага.  

Запах  дощу  алкогольний  змінює  суть  дорослості,  
ніздрями  ловиться  рвучко  наркотик  осінній.  
Тільки  б  надихатись  вповні,  тільки  б  не  жити  холосто,  
доки  ще  є  набої,  доки  в  очах  не  іній.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2021


Джмелиться


Джмелиться.  Сонце  впадає  в  міжквіття,  
ґанджу  дошукує  в  гасному  небі  блукач,  
тінню  засмаги  лягає  на  лиця  літо,  
спомином  міту  минущих  веснянок-удач.

Ластяться  сутінки,  просять  вдягтися
в  синього  спокою  не́виді  марево-плащ.  
Нотами  роси  на  станах  травиці  –
певне,  останній  по  літі  мелодієплач.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2021


Коли пам'ять спить


коли  пам'ять  спить
                   з  заплющеними  очима
                   як  ліниве  чудовисько  
час  від  часу
навпомацки  торкаючись  лапою
випадкових  розкиданих
                                               навколо  речей
я  стою  перед  нею
розгубленою
маленькою  дівчинкою
яка  заблукала  у  власному  домі
               серед  рідних  людей
і  не  впізнаю  нікого

коли  потвора
ліниво  позіхає  і
                           розплющує  одне  око
я  біжу  до  найближчої  шухляди  і
     вихапую  все  те
               що  зможу  згадати
квапливо  напихаю  в  усі  можливі
                                                                                           кишені
закидую  за  пазуху  светра  і
йду  до  людей

дорогою  предмети  губляться
             дрібніші  висипаються  купками
                             більші  випадають  по  одному
ось  вона  стежинка  для  пам'яті
ось  вони  крихти  солодких  спогадів
що  за  ними
чудовисько
                           знову  наздожене  мене
                           знайде  де  б  не  сховалась
увечері  ж  воно  спатиме
біля  мого  ліжка  сите  і  вдоволене
                             а  в  мене
                                       знову
скрізь  порожньо



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921765
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021


Свята печаль


А  він  молився  на  її  печаль,  
немов  вона  свята,  немов  нетлінна.
Худенькі  плечі,  змучені  коліна  –  
такий  крихкий  і  бажаний  Грааль.  

Приносив  в  жертву  спраглого  себе:
"Лиш  не  торкайся  дорогого,  світе,  
і  викресли  зі  свого  заповіту
ту  світлу  постать,  що  з  імли  веде!"  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2021


Імена

світ  полоче  чужі  імена
       у  своїх  буркотливих  водах
народи
переходять
щоденно  ними  чи  перепливають
               імена  ті
               що  ближче  до  берега  скраю
викидає  назовні  і
вони  висихають  і  вигоряють
їх  зберуть  хлопчаки  і  можливо
                                     кинуть  у  воду  згодом
імена  
що  великими  брилами  
                     обростають  легендами  наче
густими  мохами  і  водоростями
є  нам  грішним  найбільше  милими
     хтось  на  них
             чи  під  ними
собі  облаштовує  затишок  дому
хтось  їх  з  дна  дістає  уночі  по  одному
                                                   мостить  ліжко
                                                   викладає  підлогу
а  комусь  вони  замість  вікон
хтось  лакує  їх
чи  покриває  яскравою  фарбою
           і  дарує  букетами  жінці
                     якій  треба  конче  сподобатись
просто  на  імена  також  існує  мода
                           певні  текстури
                           фактури  характери  породи
от  тому  роздирають  їх  часто  й
                                                                                       обшарпують
там  де  течія  тихо-плинна  імена
неодмінно  замулює
         тут  ні  розмір
         ні  форма
                   не  мають  ваги  ні  значення
лише  зрідка  на  них  наступає  нога  
                                                                           безстрашного
бистрина  ж
омиває  і  пестить  і  любить  і  сточує  
стоншує
а  тебе  як  і  мене  судитимуть  за  ними
                                                         вголос  вимовленими


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921604
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2021


Струм

твої  емоції  то  мій  струм
який  вмикає  в  мені  усі  лампочки
                   через  те  свічусь  всередині
добре  що  шкіра  і  м'язи
приховують  те  світіння
                                               бо  ти  б  злякався
так  як  лякаєшся  щоразу
коли  бачиш
непрогнозовані  спалахи  в  моїх
                                                                                               зіницях

добре  що  в  тобі
існують  позитиви  й  негативи
                               у  різних  співвідношеннях
інакше  я  була  б  без  світла

часом  трапляється
коли  насильно  хочу  увімкнути  світло
у  ручному  режимі
                                       чутно  тріск
                                                               зникає  контакт
і  перегоряє  якась  з  лампочок

ще  просиш  мене  не  торкатись
словами  з  металевим  присмаком
                                         оголених  нервів
                                         обоє  можемо  вийти  з  ладу

здається
я  щось  знаю  про  тебе
                                                 та  дуже  далеке  від  істини



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921556
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021


Лише б


Лише  б  не  поверталися  вітри,
які  Вас  знову  приженуть  до  мене
і  зафарбують  небо  у  зелене,
й  наллють  чогось  жагучого  у  вени,
і  змусять  говорити  Вам  на  ти.

Лише  б  не  стріти  знов  того  дощу,  
що  зблизить  наші  дихання  і  руки,  
і  скопіює  точно  серця  стукіт,  
слова  заглушить  в  тому  перегуку:
–  Іди  нарешті!  –  Ні,  не  відпущу!

Лише  б  той  самий  місяць  не  впіймав
у  коло  магії  тремкого  диво-злету,  
коли  дахи  високі  й  парапети
відходять  за  межу  суцільно  стерту
й  немає  недосяжного,  нема.  

Лише  б  не  чути  злої  тишини,  
яка  на  шиї  в'яже  жмут  чекання,  
вимучує  у  смертному  бажанні
побачити  Вас  знову  –  знов  востаннє,  
торкнутися  кохання  і  вини.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2021


Глухонімі

твоє  мовчання
                   позбавляє  голосу
                           вириває  зв'язки
                                     шрамує  піднебіння
                                               відтинає  язика
вчусь
не  чути  твого  мовчання

мій  плач
             позбавив  тебе  голосу
                     вирвав  зв'язки
                               пошрамував  піднебіння
                                         відтяв  язика
ти  навчився  
не  чути  мого  плачу

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921344
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2021


Тінь ілюзії


резонансами  трансів  розхитане  снитиме  місто
та  безсонними  скронями  лава  тужава  думок
нам  з  тобою  незручно  між  іншими  снами  затісно
твій  чи  мій  усередині  першим  задзвонить  дзвінок

ми  під  різними  фазами  місяця  завше  не  вдома
дах  дарує  лише  ненадовго  ілюзії  тінь
то  не  порухи  змучених  рук  а  допевне  судоми
в  намаганнях  впіймати  початок  надій  мерехтінь

ти  назвеш  поіменно  полічені  пальцями  ребра
там  всередині  чутно  машинний  уривчастий  гул
я  давно  захворіла  хронічною  втомою  неба
хто  сказав  що  самотностям  краще  живеться  впритул



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021


Материне


–  Не  дивися  їй  в  очі  –  біси́ця.  
–  [i]Люболиця.  [/i]
–  Обійде  окруж  тебе  –  забудешся.  
–  [i]Знудився.  [/i]
–  Ще  не  відаєш  ї*  –  а  вже  сниться    
       запах  глиці.  
       Прокленут,  відцураються  люде  тя*.
–  [i]Юдите*.  [/i]

–  За  бідою  потягне  донизу.  
–  [i]Юж*  виповзу.  [/i]
–  Не  зостане  ні  жа́лю,  ні  остраху.  
–  [i]Покликом.  [/i]
–  Перетре  тя  галузками  хмизу.  
–  [i]Ба,  вислизну.  [/i]
–  Упадеш  попід  ноги  їй  порохом  –
     то  гріхом.  

–  [i]Розтечуся  дощами  на  руки[/i]
     [i]та  круками[/i]  
     [i]заволочусь  пісень  її  землями.[/i]  
–  Шельма  ти*,  
     бігме,  трафилась*,  вчуй  бо  задуху.  
     Бери  другу.  
–  [i]Тілько  та,  бо  інак,  то  погибель  ми*.[/i]  
     [i]Сватати?!  [/i]




*  її
*  тебе
*  намовляєте
*  вже,  негайно
*  тобі
*  зустрілась
*  тільки,  лише
*  мені

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2021


Пісний день

пісний  незмащений  день
влігся  на  моїй  тарелі
         готовий  до  споживання
не  знаю
як  до  нього  підійти
яку  виделку  взяти
               чи  таки  найкраще
                                                       руками
і  порція  наче  завелика  
                           мабуть  не  подужаю
а  ще  ця  подача  
                   нерухомі  метелики  і
                                         жваві  гусениці
сьогодні  мене  чекають
спокій  і  вовтузіння

цяпни  на  нього
хоч  краплину  мокрого
                                                               крові



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921178
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2021


Дорога без зупинок


я  щоденно  збирала  каміння  і  гріла  своїми  долонями,  
так,  неначе  всередині  них  щось  зростає  живе,  
так,  немовби  плекали  для  них  все  життя  день  у  день  цю  безодню  ми  –
там  на  дні  тільки  сон-корабель  неспокійно  пливе

у  затвердлому  небі  потріскані  хмари  бентежили  погляди,  
нам  боліли  гарячі  дощі  і  питання  просте:
як  правічна  самотність  оголена  й  досі  всміхається  молодо,  
а  каміння  у  серці  твоїм  прижилось  і  росте

наша  спільна  дорога  здавалась  безглуздо-тривожною  й  довгою:
скільки  можна  ходити  безпечно  отак  по  воді?!  
не  зійти  б  у  бажання  вивчати  порізи  твої  поза  згодою,  
не  почати  б  синхронно  себе  шрамувати  тоді  

наші  кроки  були  невагомими,  крики  –  приречено-сильними,  
для  зупинки  завжди  бракувало  чогось,  будь-чого
дві  схололі  синиці  причеплені  в  тебе  під  штучними  крилами
ти  –  хижак,  бо  полюєш  і  досі,  я  –  символ  того










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021


Сюр 3. 0

на  дахах
супермаркетів
       святі  іншопланетяни
                 сповідалися  роботам
                 зі  штучним  інтелектом
поруч
оформлювали  кредити
на  відпуст
головною  обмінною  валютою
                                       були  вода  і  секс
тому  кожен  мав
персональну  хмару
         у  якій  накопичувався  дощ
і  носив  на  плечах  драбину  
а  в  руці  парасолю
         якою  у  потрібний  момент
         можна  було  проколювати
                                                                                     хмару
         щоб  полилось  рідке  золото
сапфіри  у  головах  слонів
приваблювали  туристів  більше
                                           ніж  імпланти  бивнів
телекомунікаційні  вежі
               витіснили  аборигенів
                               з  їхніх  міст
                                           люди  втекли  на  Марс

птахи  плакали  голосно



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920676
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2021


Плетиво

меланжева  меланхолія
зманіжено  поневолює,  
         розпластує,
         мов  на  колії,  
на  ліжку  вчорашніх  мрій.  

оранжевим  день
                                             замолює,  
засніжений  сон  знеболює
почасти.  
                             любов  –  магнолія  –
                             такі  ж  узори  на  ній.  

мережива
ніжне  плетиво,  
що  бежево-фіолетове,  –
             ожинова  пляма  светрові,  
             тобі  –  то  чорнильний  сік.  

сережки,
                               ваніль  незметена.  
поважна,
бо  альфа-бетово
пожне  знову  ямо-нетряне:
                         то  бік,  ночі  тильний  бік.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2021


Sunday

сьогодні  —
благословенний  день
                   бо  ти  знайшовся
десь  між  комп'ютером  і  диваном
такий  дрібний  і
непомітний
         як  статуя  Христа  на  Мангеттені
як  помічений  злиток  золота
                                     у  скарбниці  Сіті  Банку
як  стадо  китів
в  Атлантичному  океані

ти  лежав  так  тихо
наче  зумисне  ховався
наче  боявся  бути  знайденим
                   о  ні  я  ж  не  Джек  Різник
                               мене  не  слід  боятися
                                               хоча  інколи  й  варто
хоча  й  полюбляю  гратись  у  хованки
       завжди  любив
у  дитинстві  то  був  справжній  екшн
         з  лопотінням  босих  ніг
         з  калатанням  серця  і
         завмиранням  майже  до  межі
                                                                                           притомності
з  підстрибуваннями  
наче  від  звуку  пострілу
                                 але  слава  богу  ти  знайшовся
у  хованках  ганебно
бути  знайденим  першим
                   тобі  —  ні
                   ти  —  вожак  провідник  приклад

інші  теж  обов'язково  знайдуться
якщо  не  під  диваном
то  під  шафою
                                           це  як  збирати  пазли
                                           вишукувати  потрібні
                                           винюхувати
сканувати  квартиру  наче  ліс
дивитись  крізь  предмети
наче  крізь  стовбури  дерев
                   полювати  як  Робінзон  Крузо
                                                           чи  Біле  Ікло
                   чи  мисливці  за  головами

я  знайду  їх  усіх
     щоб  потім  не  говорили  про  мене
                 що  навмисне  розкидую
                           аби  не  грати
з  сином  недільного  вечора  в  шахи
     бо  програю́

ти  знайшовся  мій  білий  Королю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920498
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2021


Не винна


Пісок  горів  папером  під  ногами,  
стрічки  волосся  плутались  між  рук,  
а  він  ще  біг  за  нею,  ночі  браму
шукав  у  потемках  лише  на  звук,  
зібгавши  долі  чорне  оригамі.  

А  він  –  лише  б  торкнутися  очима,  
та  засліпили  сутінки  –  не  мрій!
Спекотний  вітер  на  вуста  незримо,  
на  босі  ноги  —  поцілунок  змій.
Вона  не  винна  в  темряві,  не  винна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2021


Тіні

я  завше  під  палючими  сонцями
     твоїх  очей
             бо  ти  відкидаєш  тінь  всередину
вона  злякано  
ховається  у  твоєму  тілі
і  навіть  зимовий  ранок  не  в  змозі  
                                                                 вигнати  її  звідти
лише  інколи
наче  цікаве  кошеня  вистромлює  носа
аби  погратися  з  сонячними  зайцями
               що  їх  повипускали  дзеркала  
                                                                 зустрічних  очей
твоя  тінь  любить  людей-одноденок
вони  не  потребують  багато  уваги

моя  ж  тінь  завжди  вештається
                                         за  тобою
під  усіма  вітрами  зливами  і  снігами
у  дні  сонячні  й  хмарні
                                                         захищає  тебе  
                                                                                             піклується
моя  зрадниця
тому  й  перебуваю
під  палючими  сонцями  твоїх  очей
             незатінена
                                     незахищена


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920271
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2021


Вподобай


вподобай  мене,
вподобай  –
я  буду  до  тебе  добра
і  серед  усіх
                       твоїх  звершень
я  буду  у  тебе  перша,  
що  виплаче  з  сего  ока
             на  купіль
                                 тобі
                                               моло́ка
як  візьмеш
                 мене  нелукаво  –
я  буду  тобі  ласкава,  
яка,  зі  твоєї  згоди,  
бажання
                   в  тобі  народить
як  ввійдеш  у  мене
миттєво  –
прийму
             тебе  щиро  кревно,  
віддам  тобі  душу  й  
                                             серце
вподобай  мене  бо,
смерте


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2021


Світити


Світити  зсередини  в  час,  коли  сонце  в  зеніті  —
хай  інші  не  бачать,  та  що  ж  це  відомо  тобі.  
Можливо,  частинка  тебе  ще  захована  в  літі,  
якому  так  тішаться  трави  чиїсь  молоді.  

Світити  опівночі  в  темряву  сонного  світу,  
поклавши  долоні  на  місяць  або  навпаки,  
і  світлом  тим  тихим  ділитись  хотіти-хотіти:
бо  й  рани  у  тобі  це  просто  малі  світляки.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2021


Потоки


і  доточує
                                 миті
   доточує
хай  но  витече  все  намочене
               що  вимовчує
               довгими  но́чами
хай  осиплеться  стеля  стовчена
               що  забілює  болем  збочено

і  вагітніє  снами
                                               небажані
в  животі  попід  груди  бражники
осипається  з  крилець  сажа  їх
       і  здавалось  би  ляж
                                                                     і  ні
бо  виловлює  в  собі  зрадників

           і  нутро  роздирає  зопалу
           і  принаджує  м'ясом  сокола
вигрібає  останки  попелу
і  метеликів  тих  закопує
         чорнота
                       підступає  околом

і  розродиться
                         ніччю  впокорена
колисковими  тиші  зорями
нерухомо
нечутно
зморено
               хай  розвидниться  скоро
                                                                                               зна
               дай  води  шторму  моря
                                                                                             на

і  вдовою  до  нового  товчення
доки  того  не  схоче
       ще
       так  себе  запевняє
       що  очі  є
заліковує  я́гіддю  вовчою
і  вкорочує
                                       серце  вкорочує



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2021


Ніч-день


Зморений  день  падає  ночі  на  прохолодні  груди,
дихає  парко  і  краде  у  неї  свіжість,
палко  торкає  губами  чола,  що  його  остудить;
місяця,  що  на  спині  її  пречорній,  ніжить.

Всотує  спрагло  роси,  що  впали  на  вії-отави,
темряву  п'є  аж  до  білого  і  наостанок
втому  гарячу  залишить  й  обітницю  нелукаву.  
В  грудях  пречорних  спекотно:  народиться  ранок.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2021


Тихий птаху


Мій  тихий  птаху,  що  ковтає  темінь,  
моє  розквітле  вечорове  світло,    
моєго  літа  прохолодні  житла,
зими  студної  найтепліший  день  мій.  

Щемлива  туга  і  барвистий  голос,  
жага  одчайна  і  бажання  ловчі,  
цілованого  смутку  вогкі  очі,  
покоси  радості,  уплетені  у  волос.  

Під  серця-місяця  ласкавим  сяйвом
твоєго  обширу  моє  безмежжя.  
Ти  –  голої  душі  тонкі  одежі...  
Зрослися  осереддям  і  покрайно.  




*  photo  by  Vitor  Schietti  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2021


Велосипед

я  ще  як  слід  не  вміла  ходити
а  мене  вже  посадили  на  велосипед
і  сказали
                       крути  мала  педалі
ці  троє  коліс
крутіші  за  двійко  твоїх  ноженят
ними  ще  начеберяєшся  досхочу

далі  був  трішки  більший
                                                           з  двома  колками
оплесків  коли  падала  і  вставала
без  жодної  сльозинки  не  було
як  і  захоплених  охів
                                                           ой  диви
                   мала  сама  поїхала
тільки  роздратоване  бурчання
блін  ну  скільки  можна
                           знов  нова  подряпина
на  велику
фіг  з  ним  з  коліном  заживе

з  іще  більшим
подряпин  не  траплялось  взагалі
коліна  звикали
до  чоловічих  дотиків
                                                 колеса  до  польотів
                                                 понад  асфальтом
тепер  велик  почувався  невпевнено
поряд  зі  мною
але  з'явилось  чітке  розуміння
хто  господар  і  насправді  рулить

і  от  нарешті
коли  мале  дитиня  перетворилось
на  двоколісного  шумахера
                                                               з  вітром  у  голові
як  грім
посеред  ясного  неба:
не  вигадуй  велосипеда  ходи  пішки
не  дівчинка  вже



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919470
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2021


Піти

Піти.
Так  тихо,  як  дерева  ходять,
як  дихають  водою  рибозвірі,
як  птах  злітає  вперше,  лиш  по  вірі,
й  росте  каміння  без  пихи
у  льоді.

Забути.
Барву  віч,  розлитий  голос,
що  вихолостив  вітер,  стер  вологу,
бо  тамувала  спрагу  надто  довго.
Пустити  серце  скуте
ген,  за  коло.

Побачити  
нове  можливе,  обрій
розкроєний  байдужістю  надвоє.  
Заплющення  очей  світів  не  гоїть.  
На  чатах  дим  –
вогню  долоні  добрі.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2021


Голод


усі  мої  кістки
годилося  б  розрубувати  навпіл
       перш  ніж  кидати
       у  казан  життя
в  якому  божевільні  люди  вчаться
плавати
плавитись  
ловитись
         на  гачки  в  сіті
                         у  черпаки  друшляки
у  чиїсь  чіпкі  руки
в  чиїсь  голодні  роти
           бо  вічні  голодомори  роблять  нас
           ненаситно-зажерливими
стерв'ятниками  і
жаданим  стервом
                         їж  сам  і  дай  їсти  іншим
до  біса  веганів
їх  зжеруть  якщо  не  мухоловки  
                                         то  якісь  росички
краще  поводитись  як  підказує  голод
допоки  ще  відчуваю  смак
згодом
насолоди  буде  все  менше
                         прянощі  смердітимуть  огидно
                         й  обпікатимуть  слизову  
їжа  застрягатиме  в  горлянці
викликаючи  блювотний  рефлекс

усі  мої  кістки
годилося  б  порозрубувати
           щоб  нікому  не  ставали
                                                       поперек  горла



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919193
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2021


Стерильність


Не  торкатимусь  більше  зіниць  тих,
що  вміють  по-справжньому  бачити,  
             Варіації  тиші
                                             озвучую  стопами  й
                                               мокрими  крилами,  
так  важливе  вимовчую,
наче  вимочую  в  оцті  незначення.  
         Нам  не  можна  насправді  знатись,  
         краще  бути  удавано  милими.  

Не  розхитуй  бо  слів,
           що  дрімають  на  гойдалці  думки
                                                                           з  минулого,  –
пам'ятаєш  про  тих,
                 що  тоді  задихнулись
                 між  нами  й  перинами,  
що  з  того,  що  торкалося  голими  ними
                                                     і  впевнено  чулося?  –
голоси  наші  брудно-сухі,  
краще  бути  взаємостерильними.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2021


Далі


Я  не  ставлю  хрестів  на  могилах  своєї  пам'яті,
не  ношу  парних  квітів  й  до  спогадів  мертвих  чужих  –
розпізнати  б  сьогоднішніх  івентів  шуми  і  шамоти,  
розгадати  б  прихований  кашель  й  невтаєний  пчих.

Просто  зняти  навушники,  що  ретранслюють  ефіри
давніх  друзів,  знайомих,  а,  може,  є  навіть  твої,  
оголити  плейліст  аж  до  тиші,  в  якій  завовтузяться  звірі,  
що  зубами  й  хвостами  вестимуть  за  мене  бої.

Хай  в  цю  мить  десь  успід  проростатимуть  сонячні  ікла:
я  ось,  тут,  дивний  світе,  вмирай  у  мені  і  мовчи!  
Я  до  тебе  крикливого  так  за  століття  й  не  звикла.  
Умикається  звук.  Зупиняюся,  далі  йдучи.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2021


Відтінки сліз

Він  звик  до  того,  як  вона  плаче,  
це  стало  буденним  звичним  дійством,
доволі  цікавим  і  вартим  спостережень.  
Він  навіть  зумів  розпізнавати  різні
                                                                                               відтінки  її  сліз.
Їх  дев'ять,  всі  в  межах
фіолетово-синьо-зеленої  гами  кольорів.
Усі  старанно  класифікував  і  зробив
короткий  опис  кожного.  

Перший  –  сливова  втома.
О,  то  гарний  відтінок,  наче  перестигла
слива,  у  якої  під  шкіркою  суцільна  м'якість,
що  межує  з  початком  процесів  гниття.  
Це  слива,  що  втомилася  жити  на  дереві,
зрештою,  узагалі  втомилася  жити  і
падає  на  землю,  знаючи,  що  однозначно
трісне,  від  одного  лише  вільного  падіння
і  дотику  до  землі.

Другий  відтінок  –  баклажановий  –
відтінок  сліз  роздратування.  Коли  їй  усе
здається  гладеньким,  рівненьким,
приємно-опуклим  –  ідеальним,
а  вона  себе  у  цьому  бачить  шорсткою,
наче  її  серце  загорнуто  в  папір,  не  газетний,
не  обгортковий,  а  в  наждачний  папір.

Лавандові  сльози  особливі,
бо  пахнуть  спокоєм.  Її  улюблені.  Вони,
наче  дощ,  зрошують  підгрунтя  для  буяння
інших  запахів  її  тіла.  Це  глибокі  сльози,
які  йому  хочеться  цілувати  і  пити  губами,
бо  вони  такі  ж  щирі,  невинні,  правдиві,  як
і  її  усмішки.  Лавандовий  –  відтінок  сліз  її
смутку,  безпричинної  туги  за  чимось.  

Сльози  сизого  відтінку  –  це  реквієм
за  її  мріями,  це  поминальна  служба,  яку  вона
править  сама,  не  запрошуючи  близьких  і  рідних.
Спершу  дев'ять  днів,  потім  сорок,  далі  –
річниці  по  кожній  з  мрій.  Такого  відтінку  сльози  її
розчарування.  

Індиго  ж  –  то  сльози  химерного  болю,
якого  не  видно.  Можливо,  навіть  фантомного.
Але  він  бачить,  як  здригається  її  душа,  як  трясе  її
у  тілі,  як  корчиться  у  конвульсіях.  Тоді,  інколи,
дозволяє  йому  прикластися  до  неї  аналгетиком,
дія  якого  сумнівна  і  невизначеної  тривалості.  

Чорно-синій  –  відтінок  сліз  страху,
що  накочуються  велетенськими  хвилями  і
затягують  у  відкритий  океан  загроз  й  смертельних
небезпек.  Це  сльози  безпорадного  кошеняти  у  відрі,
наповненого  водою.  Ці  сльози  лякають  його  
найбільше,  бо  заразні,  бо  йому  стає  лячно  за  неї.  

Сльози  свободи  –  це  сльози  кольору  трави.
Їх  добре  розглядати  у  світлі  заходу  сонця  чи  на
світанку,  під  простирадлом  неба.  Від  подувів  вітру
вони  тремтять  росою  на  її  віях  і  зеленими
перлинами  скапують  у  траву.  Їх  хочеться  шукати,
хоч  це  й  травинки  між  травинками.  

Фісташковий  –  відтінок  найкумедніших  у  світі
сліз  –  сліз  сміху,  що  порскають  поперед  очі,
змішуючись  зі  смішинками.  Ці  сльози  схожі  на
повітряні  бульбашки,  які  приємно  ловити  і  лускати.
Вони  найнеконтрольованіші.  Їх  у  ній  любить
найбільше.  

Малахітові  сльози  ясніють  глибоким
розчуленням.  Він  любить  дивитись  на  них.  Їх  бачив
і  їхній  син,  коли  вперше  взяла  його  на  руки,
вона  й  сама  любується  ними,  коли  непомітно
затуманюють  зір.  

Нещодавно  він  виявив  ще  один  відтінок  сліз.
Вони  безколірні.  Ховає  їх  від  нього  у  подушку  ночі.
Навчилась  плакати  тихо,  аби  не  підглядав.
Він  підозрює,  що  ці  сльози  пов'язані  з  ним.
Їх  ще  мусить  дослідити.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918935
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2021


Відбути


Відбути  ніч,  немов  тяжку  покуту,  
і  сни  молити,  наче  молитви,  
і  дихати,  і  темінь  в  собі  чути,  
і  на  колінах  перед  повню  люту
складати  миті  втишшя  і  хитви.  

Відбути  день,  як  прощу  у  нікуди,  
і  каятися  в  просвіті  жаги,  
впадати  тінню  між  вечірні  люди
умріяно-усталена,  що  буду.
І  відрікатися  від  власної  снаги.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2021


Що там

що  
у  твоєму  чорному  пакеті,
                                                         дівчинко?  
я  бачив
при  вході
в  будівлю  вокзалу  двох  копів
               вони  когось  явно  шукають
                                         розпитують  людей
навіщо  ти  втікала
щось  накоїла

не  бійся  мене  я  лише  цікавлюся
скільки  тобі
                                             вісім  сім
куди  
збираєшся  їхати  цим  потягом
чому  одна
де  твої  батьки  у  тебе  є  батьки
           може  щось  трапилось
           памятаєш  лише  цікавлюся
просто  вулиці  небезпечні
                               місто  небезпечне
                               люди  небезпечні
                                                       будь  обережна

не  розмовляй
           з  незнайомцями
не  довіряй  їм
                                         тобі  допомогти  якось
                                                         гроші  маєш
але  все  ж  таки
ще  раз  запитую
                           що  там  у  тебе  всередині
                                         в  тому  чорному  пакеті

нічого
самотність


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918820
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2021


Самогубці

мої  слова
самогубці
що  опівночі  вистрибують  з  гортані
             як  з  висотки
падають  додолу  і  розбиваються
             об  підлогу
             об  відсутність  слуху
                                                                     адресата

ти  цього
           не  бачиш
бо  ж  темно  бо  ж  звуків  не  видно
їхні  тіла
м'які  на  дотик
і  кілька  мілісекунд  ще  теплі
                             доки  не  випарується  звук

мовчки  відмальовую
вказівним  пальцем
             контури  скоцюрблених  чи
                           розспластаних  слів
фотографую  пам'яттю
зітхаю
                 співчуваючи  наче  не  собі

а  ти
вранці
бадьоро  ступаєш
                     босими  ногами  на  підлогу
пританцьовуєш
підхоплюєш  мене
           весело  талапцюємо
                         по  неприбраних  слідах
                                     нещасл
ого  випадку

яка  різниця
зрештою
ми  всі  щодня  ходимо
                                                   по  чиїхось  останках



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918720
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2021


Слова


Слова,
як  гострі  олівці.  
           Ведуть,
           мов  лезом,
           по  щоці
все  вище  й  вище.  

І  знов
кудись,  
на  манівці.  
           У  слів  обірвані  кінці
                             малюють  тишу.  

Слова
                       прозорі  
                                                     неживі
обвисли  
злом  на  тятиві
                                                     думок,
                                                     холоні.  

Ледь  чутним  дотиком
                     криві  залишать
                     болісний  привіт,  
прошиють  скроні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2021


Розмова

сідай-но  ближче  до  мене  друже
будемо  сортувати  пісок  і
                                                                     перемивати  кістки
багаття
       гарно  потріскує
                               до  півночі  ще  далеко
розкажи  мені  про  свій  нинішній  улов
                                                                                       похвались  здобиччю
чи  з  тобою  вранці
прокинулась  ота  оката
та  прудконога  вертихвістка

гей-гей
стільки  всього  за  сьогодні  трапилось
                             вибух  на  старій  бензозаправці
страшна  аварія  13  постраждалих
та  й  авта  погоріли
                                                           шкода
                                       дуже  шкода
і  Гувер  вмер
ти  знав  Гувера  якось  так  сумно  вмер  
                                                                                               в  лікарні
що-що
                           ні  я  так  не  помиратиму
ага
                         чув  прогноз  погоди
                         аномально  спекотно
телепні  
щороку  все  аномально
і  так  от  вже  70  літ
                                                       а  ще  й
ця  дівчинка  одинадцятилітня  народила
           уявляєш  друже
                                             і  все  сьогодні
що  б  я  без  телевізора  робив
                         нічого  б  не  знав
                                                         що  в  світі  робиться

ну  все
не  перебиватиму
кажеш  не  клювало
                                                                   прикро
                                       пів  дня  даремне  згаяв
                                                     нічого  підеш  ще  завтра
ти  ж  не  на  обід  ловиш
задля
           цікавого
                           проведення
                                                           дозвілля
як  казала  покійна  дружина
                                       завдяки  їй  добре  тебе  годую
бо  ж  обіцяв
ет  ні
не  нявчи  
щойно  ж  повечеряли



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918549
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2021


Регенерація нації


Ніколи  більше  не  дихай  мені  у  спи́ну.  
Не  вказуй  шля́ху  і  як  торувати  його  колі́ньми.  
В  моєму  серці  зростає  любов/провина  –
і  те,  і  інше  для  мене  однаково  рівноцінне.  

Стиратиму  аж  до  м'язів  старі  відби́тки  –
хай  виростуть  знову  но́ві,  нехай  через  сотні  років.  
Цей  біль  не  поді́лю,  ні,  на  окремі  злитки,  
не  визріє  поки  нутро,  не  ограни́ться  допоки.  

Розкладена  страхом  склею  себе  докупи,  
зашиють  старанно  рану  від  кулі  дитячі  пальці.  
Хай  чуються  всім  сміхом  і  криками  звуки:
це  –  кров  оживає,  це  –  регенерація  нації.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021


Цей день


Цей  день  мені  бреше,  що  інший,  що  зовсім  інший,    –
штовхає  у  спину  все  тими  ж  стежками  і  сходами,  
і  тицяє  носом  в  портали  і  затхлі  ніші:
тікай,  заховайся,  забудься,  подихай  свободою.

Він  кидає  в  горло  повітря  і  трохи  спраги,  
а  потім  тамує  словами,  немов  алкогольними,  
і  блимає  світлом  в  очі:  увага!  увага!,  
і  тішить  колінами  здертими  або  мозолями.

У  колесі  часу  й  далі  біжу  марафони,  
де  кожну  хвилину  насправді  обкладено  митами.  
Упасти  б  додолу  в  тишу  спокійно-бездонну...  
Цей  день  є  стабільним,  це  я  невиправно  розхитана.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2021


Ловець снів

усі  сни  мають  пройти  крізь  тебе
перш  
         ніж  торкнуться
                         моїх  опущених  повік
перемиваєш  їх
як  вода  пісок
           усе  найцінніше  –  на  дні
пересіваєш
як  вітер  листя
           усе  найлегше  –  найвище

видзьобуєш  личинки  страху
             виїдаєш  метеликів  сумніву
                         видмухуєш  лусочки
                                       неважливого
вплітаєш
мені  у  волосся  світлі  нитки
         кладеш  на  чоло  теплий  камінь
         вуста  посипаєш  корицею
лоскочеш  пір'їною  шию
                                       аби  усміхнулась

кутики  губ
смикаються
ямки  на  щоках  бачиш  і  у  темряві
         сон  м'яко
                         тулиться  до  моєї  щоки
                                                                         муркоче
лягаєш  поруч
                                               заплющуєш  очі
щоб  разом  дивитися  мій  сон



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918107
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2021


Різнотрав'я


Звіробій  бо  клала,  і  полин,
бузину  стелила  і  жали́ву  –
перейшов  босоніж,  наче  злива,
твердо,  хапко,  вперто,  не  лякливо
і  постав  супроти  на  один.

Підійняв  обличчя  і  отак
запитав  очима  аж  зухвало:
А  чи  певно  серце  заховала?  
Чей  від  мене  сховків  буде  мало!  
І  розтанув  місяцем  навспак.

Дві  неділі  сохне  розмарин,  
і  лаванда,  м'ята,  і  шавлія...  
Не  принаджує  тремку  надію:
тінню  віється,  як  день  –  маліє.  
Павутиця  серцем  і  на  тин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2021


Спекотно-асфальтне


Тінь  зализує  тріщини  ран  молодого  асфальту,
а  по  вулицях  суміш  стікає  з  піску  і  людей,
сонце  втрапило  знову  на  вікон  розгорнуті  шпальти,  
голубів  горобці  зацвірінькали:  гей,  айм  окей!

І  ведуть  до  води  всі  дороги,  стежки  і  сходинки,
і  кисневої  маски  бракує,  напевне,  усім.  
Хтось  на  стінах  мурали  малює  у  сірих  відтінках,  
анонімно,  як  Бенксі,  щовечір,  на  тиждень  раз  сім.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2021


я_ау_ти_st

чуєш  мамо
моя  голова  це  футбольний  м'ячик
який  добре  відскакує  від  стіни
                                                                                   і  підлоги
я  вмію  складати  сірники  у  висоту
                           один  на  одного
                           23  штуки
чому  сьогодні  ми  снідаємо  так  рано
аж  на  5  хвилин  раніше  ніж  завжди
я  не  ляскаю
                                 долонями
                                                             по  тарілці
просто  махаю  руками

не  дивись
мені  в  очі  
куток  цікавіший  за  твій  погляд
навіщо  мені  тихі  короткі  слова
                                               якщо  не  розумієш
                                               моїх  довгих  криків
не  обіймай  і  не  торкайся  мене
не  люблю  щоб  це  робили  чужі  
хто  ти  мені  мамо

але  я  не  боюсь  тебе
               я  нічого
                     не  боюсь
все  неважливе  крім  колеса  червоної
                                                           поламаної  машинки
я  не  мавпуватиму  примітивну  людську  
поведінку
у  мене  свій  шлях




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917629
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2021


Ще не цвіт


та  насіяна  снігом  пухнастість  в  мені  ще  не  сходить  лавиною
і  ще  м'якість  прозора  й  тендітна  без  рухів  різких
і  без  слів  голосних  що  неначе  пропахли  нудкою  провиною
не  сльотавить  повітря  дощами  ні  я  поміж  них

ще  не  вітриться  всподі  пір'їна  допоки  не  стала  камінною
тихі  шелести  дотиків  ковзають  десь  поміж  снів
не  ховаються  погляди  в  небо  налякані  дивною  зміною
ще  туркоче  цей  світ  легковажний  ще  не  занімів

і  вузлами  не  марять  думки  поки  вільно  шугають  крилатими
серед  цвіту  твого  що  розбурхує  свіжість  мою
ще  не  чавимо  вдвох  винограду  збитошними  босими  п'ятами  
ще  не  тріскають  губи  у  спрагло-пошерхлім  "люблю"




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2021


Коли сніг зацвіте


Коли  сніг  зацвіте  серед  зимного  літа  отак  червоно,  
упокоряться  сутінкам  білі  манірні  чо́ла,  
у  прочинені  вікна  втече  те,  що  було  вчора,  
зігріватимуть  руки  гарячі  зболіле  тремтяче  лоно.

Вже  продумано  плани  для  відступу  чи  для  швидкої  втечі,  
ці  заба́вки  в  солдатиків  можуть  тривати  вічно,  
час  закінчити  патом  довгу  безсоння  всенічну.  
Я  тобі  завинила  спокій,  лишатися  тут  небезпечно.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2021


Кораблі припливуть над ранок

Кораблі  припливуть  у  гавань  лише  над  ранок,  
у  тумані  сховають  обличчя  й  обшарпані  тіні.
Не  зустріне  ніхто,  не  засмутиться  їхній  зміні,  
не  задзвонить  у  дзвін,  не  наповнить  порожній  дзбанок.

Пришвартуються  в  берег  нечутно,  як  смерть  у  тіло,  
наче  ніж  гільйотини  –  додолу  вітрильне  шмаття,  
покидають  на  дно  якорі,  на  чиєсь  та  щастя,  
їхні  туші  іржаві  більш  не  придатні  до  діла.

І  у  сітях  не  буде  німих  і  покірних  самок,  
і  голодні  убивства  не  жертимуть  власні  душі.  
Тихі  риби  услід  за  мерцями  потягнуть  на  сушу.  
Кораблі  припливуть  у  гавань  лише  над  ранок.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2021


Сад


У  відти́нках  минулого  сховано  давні  бажання  –  
наче  вицвілі  клаптики  зоряні  загадки-пазла.  
Серед  трав  загубилась  м'ячем  наша  мрія  остання,  
сподіва́нками  ж  яблука  знову  вродилися  рясно.  

Сині  квіти  дрібні  у  очах  випромінюють  сяйво  –
їх  насіялось  вдосталь,  коли  ми  ще  вміли  радіти.  
Смуток  втомою  сонця  заходить  за  обрій  яскраво,  
вслід  за  ним  позникають  кропи́в'яні  дотики  світу.  

І  куди  б  ми  не  йшли  –  нам  назустріч  дерева  й  люди,  
чи  у  хмарах  вони,  чи  заземлені  тінями,  піші.  
Твоє  серце  пустило  коріння  мені  у  груди,  
я  натомість  дарую  тобі  недостиглими  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2021


Забути згадати


згадати  все
                               а  чи  забути
цей  червень  лютий
поклав  гаряче  око  на  святе
       на  те
               просте
                         відчуте  і
                               розкуте
розбурхане  шалене  перебуте
що  в  мене  вогняне́  в  легенях
нехай  мине  мигне  зеленим
                                             промайне
одне  б  лише  щодня
                         й  щоночі  ці  очі  вовчі  
не  хочу
хочу  хочу  як  потороча  
у  чорній  гамівній  сорочці  
                                                     нічийна  дочка
мовчки
у  печалі  дно
в  рядно  розрухи  наче  камінь
                               не  рухай  навіть
не  дивись
ні  ввись  ні  в  те  вікно
котре  світило  мило
                                                     в  котрім  надія  
її  я  виїм  
до  останку  до  ніщо
зійшло  усе  трава  зелена
                                           розкроїть  зір
                                           розкриє  вени
бач  свіжа  ранка
               як  веснянка
іди  по  сіль
а  я  по  біль




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2021


Натяк

надрукуй  мені  на  3-D  принтері
                                                       нове  обличчя
яке  б  могло  усміхатися
на  кожен  твій  дотик  голки
                                                     до  щоки
яке  було  б  на  вигляд  живішим
за  цю  шкіряну  маску
що  ношу  сьогодні
                                   збери  у  хвіст  чи
                                   обітни  волосся
що  нахабно  прикриває
зашморг  на  шиї
                         ховає  його
                                                 від  очей  твоїх

зжени  врешті
зі  свого
лівого  плеча  білого  голуба
змах  підрізаних  крил  якого  
         відлунює  у  мені
         сотнями  переломів
         шиї  жирафи  у  різних  місцях
бо  на  його  дзьобі
ще  не  висохла  кров
                                                         а  пазурі  у  гної
ти  хижак  що  полює  під  білим
прапором


пропиши  врешті  чітко  пункт
"Про  покору"
у  моїй  посадовій  інструкції
                                                               не  чекай
                                                     коли  здетонує
                                                         моя  гордість

навчи  розуміти  біль  а  не  лише
відчувати


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916801
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2021


Сюр 2. 0

сходи  
у  мозку  міста  потріскані  й  старі
голуби  шпаклюють  їх
                           рожевими  жуйками
                           що  миттєво  тверднуть

перехожі  дерева  нервують  
         і  невдоволено  струшують  листя
         бо  доводиться  обходити  перепони
                     на  серці  міста
                                 посеред  площі
                                               з  фонтаном-аортою
тут  
вирує  життя
вуличні  вітри-музики
                             бренькають  на  напнутих
                             електричних  дротах
барабанять  по  дірявих  дахах
дмуть  у  відкриті  вікна

п'яні  горобці
витанцьовують  самбу
                                                             на  парапетах  будинків
                                                                     у  летаргічному  сні
там  у  щурячих  нірках
від  голодного  сонця  ховаються  дикі  люди


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916620
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2021


Нарешті дощ


–  Ади!  
Нарешті  –  дощ!  Ці  вибухи  води,  
ці  зашквари  розбурханої  вроди.  
У  товщу  проливної  насолоди
веди  мене  крізь  струменів  ряди.  
–  Ходи.  

Іду.  
Танцюючи.  Сховаю  цю  ходу
у  пружну  молоду  молочну  зливу.  
Промокла  до  душі,  ачей,  щаслива.  
–  Якщо  мене  не  знайдеш,  буде  "бу!"  
–  Знайду!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021


До нього

Що  тобі,  дівчинко,  
до  того  святенника,  
                             який  ночами  краде  яблука
                                                                               з  твого  раю?
Що  тобі
до  того  блакитноокого  грішника,
який  щоразу  кається  слізно  після
                                                                                 твоїх  утішань?  
Як  так  сталось,
що  картаєш  себе  за  свободу
                                                                 не  належати  тому,
хто  поневолений  можливістю
отримати  прощення.
Та  ж  той  схизматик
                                         й  досі  шукає  свого  бога
                                         і  знаходить  тебе.  
У  твоєму  волоссі
           більше  сили,  ніж  у  його  молитвах.
Твої  співи
чистіші  і  миліші
         за  псалми  з  його  Молитвослова.  
Та  ж  твоя  стигма
                   щомісяця  кривавить
                   рівно  стільки  днів,
скільки  він  носить  волосяницю
перед  Великоднем.

Що  тобі,  мавко,  до  того  невірного?!





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916236
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021


Сливові сни


Сливові  сни  відлунюють  у  сум,  
у  синяву  відвоглого  пралі́су,
котрий  сховав  у  затінку  завіси
хвоста  думок  обачливого  лиса,  
дрібних  тендітних  мрій  тремку  ясу.  
Її  несу.

І  не  жахливиться  мені  ніяк,  
що  губиться,  стікає  долі  мною
і  гасне  лавою  зчорнілою  живою  —
так,  наче  вбрана  в  шати  супокою,
як  перелита  світлом  сулія.  
Вона  моя.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021


Другові

Як  тобі  показати,  хлопче,  мій  поламаний  мозок  зсередини,  
та  й  чи  варті  зусилля  витримки  –  ти  з  усього  робитимеш  свято.  
Ми  чужі  непристойно  довше,  хай  по  духу  обоє  зведені,
ми  з  тобою  взаємозвихнуті,  та  окремо  лягаємо  спати.  

Просто  вивчи  мене  напам'ять,  може,  впишеш  до  свого  щоденника,  
заховаєш  в  глухому  куточку  у  шухляді  стола  чи  під  ліжком,
цитуватимеш,  наче  ламу,  чи  складатимеш  капосні  меми,  як  
можу  тижнями  супитись  мовчки,  об  чиюсь  спотикнувшись  підніжку.  

І  коли  світ  навколо  вкотре,  наче  вітер  розхристаний,  сказиться,  
я  скажу:  перетерпимо  трошки,  щось  нове  завтра  житиме  знову!  
Наговоримось  про  роботу,  про  кохання,  що  пташка  і  ласиця,  
нагодуємо  демонів  з  ложки,  заспіваємо  їм  колискову.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021


Завтра

коли  завтра  не  знатиму
                   за  яким  календарем  жити
                   засвіти  посеред  блакитного  неба
                                                                                   місяць
і  закресли
   намальовану  зіницю  на  чолі
   нею  бачу  лише  уявне
                     але  від  того  не  менш  реальне

хребти  дерев  так  само  легко  ламаються
                                                                                       як  і  людські
вагони  метро  ковтають  нас  і
відригують  неперетравленими
годуючи  багатороте  місто
       хіба  не  так  чинять  птахи
                                                   вигодовуючи  нових  хижаків
пальці  вулиць
старечі  набряклі  потворні
                             такі  ж  чіпкі  що  й  століття  тому
втікати
безсенсово
як  і  битись  головою  об  одвірок  пам'яті
             в  безглуздих  намаганнях  
                             забути/згадати
                             когось/себе
                             вчинки/перші  думки

дні
під  покровом  лику  безликих  святих
майорять  іменами  і  легендами
                       як  цвинтарна  земля
                                                         хрестами  похиленими
як  жінки
розповнілими  животами  тінню  материнства
як  чоловіки
могутніми  плечима  прообразом  війни

поклади  мене  у  вогонь  незатаврований
                                 коли  завтра  не  знатиму  імені  того
                                 хто  мене  освячує


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915923
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021


Білі води


Твій  сніг  розтанув  і  потік  білою  водою,  
                                 густою  непрозорою,
                                                             мені  у  очі,  
через  те  зір  затуманено,  
через  те  усе,  що  бачу,
                                 здається  світлішим,  інакшим.  

Сіре  каміння  на  асфальті  –
                                                 то  ромашки  у  тумані,  
руда  глина  під  ногами  –
                                         свіжовибілені  простирадла,  
зелена  трава  –  пухнастий  іній,  
                           дощ  –  м'яка  вата,  
                           чорні  ворони  –  метелики-білани,  
заклопотані  люди  –  неквапливі  кудлаті  єті,  
електричні  стовпи  –  довготелесі  лелеки.  

                   Наш  дім  –  паперовий  човник,  
                   наше  ліжко  –  білосніжна  хмара,  
я  теперішня  –  полярний  заєць,  
ти  лагідний  –  білий  лев  на  полюванні,  
                                                   а  моя  кров  –
                                                   то  молоко  на  його  язиці.

Ніхто,
крім  тебе,
не  розуміє,  кажуть,  що  це  більмо.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915853
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2021