| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
все що ти мав – моя солодка присутність.
ти знаєш, що буде, коли вже мене не стане?
мене дратувала постійна твоя відсутність,
та ти це не знав; блукаю шумними містами.
кожного разу, коли ти зникав, боліло,
та завжди на тебе чекала, щоб там не було.
і між перехожих сумних відшукати тебе хотіла,
хоч знаєш, який ти на вигляд уже забула.
і ти вже пробач, бо тебе я не розумію,
ми надто з тобою різні, щоб разом летіти.
я все пам’ятаю, я маю яку не яку надію -
якщо не у цьому світі, то в іншому разом горіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2020
в пам'ять про щастя десятки улюблених фото,
обручка, яку не наважуюсь ще викидати.
колишній мій, рідний, ти, думаю, будеш не проти,
я просто іще не навчилась без тебе спати.
а якщо серйозно, то, мабуть, уже й не знадаю
твої сині очі, в яких ще щоночі літаю,
твої сильні руки, які ще в думках пригортаю,
твої рідні плечі, де, змушена, сплю за звичаєм.
ця осінь без тебе, насправді, така гірка,
її не врятує глінтвейн і гаряча кава.
з дощами-сльозами хай буде вона така -
нестримно пекуча і, мабуть, уже не цікава.
блукаю слідами іще не забутих снів,
а час все стирає - безжально, проте, так вчасно.
ми вічну любов проміняли на впертість і гнів,
і навіть надію, яка, іще трохи, і згасне.
і саме ось цю надію, що в серці живе ночами
я, ніби священий вогонь, процесу повз роки.
дорогу від тебе вистелюю знову зірками.
лише б не торкнутися знову
(твоєї) гарячої завжди руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2019
що ж, твоя ця нова коханка будує зарання плани,
говорить про тебе комусь, а в душі вибухають вулкани.
питає про мене боязко, та правди не хоче чути.
благає мені не дзвонити і вже якнайшвидше забути.
і ця твоя нова коханка, на щастя, нічого не знає,
не треба ні слова казати, спокійно хай засинає.
ти при ній тепер не пали, вона знає по кому ти палиш,
самостійно старайся приймати болючі мої удари...
що ж, тепер ця твоя коханка вивчає мої всі фото.
і просить щоб не писав, бо вона чомусь дуже проти.
і дивиться злісно й тупо, боїться щоб не забрала,
а мені, по суті, й не треба, хай тепер тебе їй буде мало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2019
коли вони розійшлись,
ночі стали довшими. сни перестали снитись.
вона почала спати з іншими аби хоч трохи зігрітись.
аби забутись на мить і нерви свої пожаліти.
старалась частіше додому, аби його знову зустріти.
коли вони розійшлись.
ніч, алкоголь, свічки. він засинає не вдома.
а зранку на нього чекає Ніхто. тільки втома.
речі зібравши, безшумно виходить з кімнати.
номер назавжди зітре і більше не буде приймати.
коли вони розійшлись.
дні міняють свої картини. все частіше тепер не сама,
перестала без нього не спати й не п’яніє чомусь від вина.
очі в сторону не відводить, ходить з іншими на вистави,
почала «зустрічатись» з кимось і тепер йому варить каву.
коли вони розійшлись,
в телефоні все більш номерів без імен, і байдуже.
він хотів їх тіла, і ніколи не хтів їхні душі.
він від неї вберіг собі крихту дурної надії,
та сьогодні вже вкотре лишив чергову повію.
він бажав лиш її, а вона все забути хоче,
він нікого не цілував й не дивився нікому в очі.
а вона забувала його і варила чужому каву,
не любила чомусь, та ходила із ним на вистави…
…коли вони знову зустрілись,
свій збожеволів й над ними сміялося небо,
натовпи сірих людей говорили вже вкотре «не треба!»..
не слухав ніхто натовп сірий і вже безголосий.
і все, як раніше – він кутається в її коси,
вона проводжає і знову стрічає з роботи
заварює каву, сідає до нього навпроти,
він дивиться в очі, цілує так ніжно зап’ястя,
напевно, з них досить. нехай вже попробують щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2019
так набридли ті поїзди у яких не сплю…
де і з ким ти сьогодні слухаєш шепіт ночі?
я давно вже у віршах своїх не писала «люблю»,
це не те, щоб не правда, просто цього не хочу.
у якому ти місті завтра зустрінеш день?
де прокинешся знову, забутий? з ким ти спиш?
а у мене сьогодні якесь незвичне натхнення:
осінь, я, теплі стіни й осіння тиша…
де сьогодні залишиш ти, друже, свій запах шкіри?
хто тобі подарує одну ніч із свого життя?
а ти віриш так само їм, як і мені колись вірив?
якщо ні, то все ж вибач – до цього причетна не я.
я із вікон вагонних вдивляюсь у височінь неба,
забери мене звідси, бо трусить від того холоду.
і байду́же куди, забери, головне, щоб до тебе,
я тобі подарую усю свою юну молодість.
дивлюсь в синє небо, я знаю – тебе нема,
я зовсім не сплю, та душа засинає, творячи.
хай буде для тебе холодною ця зима.
хай за́вжди тобі буде боляче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2019
ти казала мені, дівчинко, що давно уже відгоріло,
запевняла, що це останній, врешті-решт, раз.
ти кидала слова, так, як ніби тобі й не боліло,
розпадаючись на шматки від неправди болючих фраз.
ти казала мені – твої руки чужий хтось гріє,
що душа вже твоя знайшла спокій у іншім тілі.
і просила мене не дзвонити, бо скоро здурієш,
та молилась за мене так віддано щонеділі.
ти казала мені, що не матимеш сили злетіти,
що по крилах пройшов мороз й, взагалі, - їх чомусь нема.
одягайся тепліш, бо я знаю – ти вмієш хворіти,
щоб зігрітись, під вечір випий сухого вина…
посміхалась так «щиро», казала, що вже не болить,
говорила, що в тебе все добре, що це лиш авітаміноз.
говорила багато, а потім лиш мить і… мовчить…
не сказала, що кожної ночі новий психоз.
…вона буде мені говорити про все, що завгодно:
про те, що сьогодні осінь, а завтра іще не зима,
що робить так, як я, зовсім не є благородно,
і не втримається й розкаже хто її обійма.
намагатиметься «вкусити» за болюче їдкими словами,
переможно сміятиметься, думаючи, що вдалося.
а завтра я випадково на нашім із нею вокзалі
несподівано ніби впізнаю її волосся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2019
виговоритись нарешті. вкотре тебе відпустити.
нема більш за що триматись. нема більш кого любити.
немає за що більше битись. нема більш до кого летіти.
та як пережити ці зливи і всі неможливі провали?
кому розказати сьогодні, чому тебе надто мало,
і що ти зробив таке, щоб я тебе так пам'ятала?
запевни, що стало байдуже, вигадуй нові сюжети -
до кого спішиш щовечір й даруєш кому букети,
та завжди мене пам’ятай, і далі кури сигарети.
я дуже любила твій дим, в одне видихали небо…
пали, милий мій, пали, бо я ще твоя є потреба.
не хочу взнавати де ти і чиї сантиметри вивчаєш,
із ким вечорами п'єш чай і з ким ти ночами літаєш,
кого тепер любиш сердечно, чи любиш тепер взагалі,
кому тепер ти довіряєш свої всі найбільші жалі,
до кого ти ходиш, грієш, торкаєш кого руками,
і з ким ти щоранку ділишся своїми безглуздими снами...
я завжди з тобою буду, десь з ліва мене відчуй,
для нас тепер ціла вічність, упевнено дні рахуй,
вдихатимеш когось іншу – там завше буде боліти.
і кожного ранку мені принось мені в душу квіти.
заходь до мене час від часу, бо, чесно, можу здуріти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855806
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2019
не питай чи люблю, бо не знаю як відповісти,
просто якось вже звикла, що ти чомусь не поряд.
хоч не модно, та я писала тобі вірші.
потонула в тобі, хоч калюжа ти, а не море.
осінь дихає в спину осінньою прохолодою,
в таку пору найкраще лікуються теплим чаєм.
я надіюсь - ти насолоджуєшся своєю свободою,
чи бажаєш спокійної ночі мені за звичаєм?
одяг твій пахне димом тепер, не парфумами.
пам’ятаєш, як я засинала у твоїх долонях?
я побачу тебе ще колись, і з приємним сумом
мою ніч обійме болюче звичне безсоння.
сон мій вперто за двері чомусь тікає,
я читаю тебе, як затерту до дір книжку.
тебе, мабуть, чужа і байдужа давно чекає.
просто…
не дозволь їй заснути на нашім з тобою ліжку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2019