Моряк

Сторінки (2/176):  « 1 2 »

Вірю


Я  вірю  у  дружбу,  вірю  в  любов,  
Вірю,  що  все  повториться  знов:
Щасливії  очі  ще  й  сотні  розмов,
І  той  сірий  день,  коли  ти  пішов.

Я  вірю,  що  в  рідних  все  буде  ок.
Я  вірю  у  кожен  зроблений  крок.
Говорю  із  Богом  хоча  не  пророк,
Усі  мої  вірші  летять  до  зірок.

Я  вірю,  кохана,  ти  будеш  щаслива,
Хоча  в  душі  вітер,  хмари  і  злива.
Цвіте  за  вікном  втомлена  слива.
Я  вірю,  що  доля  бува  справедлива.

Я  вірю  у  Землю  і  у  своїх  людей:
У  зовсім  старих  і  ще  поки  дітей.
Над  головою  нашкрябано  "stay".
Ніяк  не  засну,  бо  повен  ідей.

Я  вірю,  що  всі  згадають  на  мить,
Як  влітку  море  прибоєм  шумить.
У  небі  світило  запалить  блакить,
Жовто-блакитний  стяг  майорить.

Присвячено  Рідним,  Друзям,  Коханій  і  Україні.

*люблю  запах  твого  волосся  *

21.04.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833501
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.04.2019


Порізані долі


І  знов  ампутація  спогадів,
Лиш  один  не  зникне  ніяк.
У  світі  холодних  поглядів,
Її  очі  --  мій  єдиний  маяк.

І  знов  трансплантація  часу,
Залишаться  тільки  кістки  .
Заберіть  цю  всю  біомасу,
У  душі  моїй  сійте  квітки.

І  знов  руйнація  дива,
Знайте  його  не  буде.
Кохана,  ніжна,  вродлива.
Він  знову  усе  забуде.

*розбитий  
не  хочу  жити  *

19.04.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833500
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.04.2019


Кохана


Заквітчана  цим  білим  цвітом,
Кохана  й  холодна  весна,
Летить  собі  далі  над  світом,
Мінлива  й  дощами  рясна.

Немовбито  перше  кохання,
Сповнена  тихим  жалем.
Єдина  твоя  й  остання.
Без  неї  лиш  в  серці  щем.

Малює  на  вечірньому  небі,
Її  очі  сховаєш  в  думках.
Засміється  лише  для  тебе,
Понесеш  на  своїх  руках.

Заспіває  тобі,  наче  море,
Прибій  ласкаво  тремтить,
У  цю  мить  вас  буде  двоє,
Та,  на  жаль,  це  лише  мить.

Поцілуєш  її  на  прощання,
Вона  знову  мовчки  під`е.
Вона  перша  твоя  й  остання,
Не  знайдеш  такої  ніде.

17.04.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833266
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.04.2019


Поема "Вічний Сон"


Чому  не  боюсь  прокидатись,
Якщо  засинаю  із  болем  ?
Чом  звичка  тобі  усміхатись,
Не  зникне  у  мене  ніколи?

Для  чого  ці  зірвані  квіти,
Все  в'януть  у  моїх  руках?
Які  ж  ми  космополіти,
Якщо  до  вічності  страх?

Фантасти  не  бачать  майбутнє,
Вони  вже  й  забули  про  нього,
І  те  місце  для  мрій  відсутнє.
Хто  погляне  до  неба  нічного?

Напевне,  лиш  закохані  дурні,
Диваки  що  схожі  зі  мною.
Недопалки  дотліють  в  урні
За  своєю  блідою  стіною.

Ми  --  люди!  Час  прокидатись!
Якщо  й  засинали  із  болем!
Ми  будемо  далі  всміхатись,
Навіть  коли  заборонять!

...
Засинаю  знову  із  болем,
Зранку  серце  заколе,
І  хоча  й  давно  охололе  ,
Не  розлюбить  її  ніколи.
...

Присвячено  Новій  Епосі  й  
давно  Забути  Мріям.

Я  знаю,  мої  вірші  не  багатьом  цікаві,
та  я  сподіваюсь,  що  хоч  когось  вони  
надихають...Мрії  залишаються  мріями.
Бажаю,  щоб  у  кожного  вони  здійснувались!  Не  мисліть  мінімалістично,  бо  нас  чекає  Нова  Епоха...

14.04.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832792
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.04.2019


Червоні Вітрила


Мені  байдуже  кого  ти  любила,
Поверни  мої  стомлені  крила,
Огорни  світ  в  червоні  вітрила.
Як  завше,  мов  скло  розбила...

Лежу  й  збираю  шматочки:
Біле  тіло,  дві  чорні  точки.  
Зашиваєш  діряві  сорочки.
У  небі  рожеві  клубочки.

Ковтки  диму,  в  груди  удари,
У  кімнаті  хитаються  хмари.
Кружляю  під  акорди  гітари,
За  вікном  порожні  бульвари...

13.04.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832790
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.04.2019


В крові…


В  моїй  крові  знов  кофеїн,
Нестача  декількох  годин.
В  полоні  своїх  жовтих  стін,
На  жаль,  залишуся  один.

В  моїй  крові  холодний  сніг,
Її  коханий  ніжний  сміх.
Сльози  летять  униз  до  ніг,
Та  я  сміявся  поки  міг.

В  моїй  крові  лише  журба,
Не  сказані  ніким  слова.
Пливе  вперед  собі  юрба.
В  повітрі  тиша  вікова.

В  моїй  крові  потоки  світла,
Й  мелодія  сумних  пісень.
Твоя  душа  давно  розквітла,
Моя  --  це  вогкий  сірий  день.

09.04.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832242
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.04.2019


Собаче життя

Спокійно.  Легкі  подуви  вітру.  Пахне  ранньою  весною.  Лише  далекі  крики  пронизують  нічну  тишу.  Скрутившись  клубочком,  Він  поринув  у  сон.  Добре  напевно  бути  людиною...

*  Шурхіт  *

*  Звук  розбитих  пляшок  *

Час  вставати...  Прийшов  Бородань...

Сіра  постать  невпинно  порпалась  у  смітнику,  з  надією  знайти  скарб.

"Хє  хє  хє...О  тут  ще  є  кілька  капель!  "

Здається  Бородань  таки  знайшов  свій  скарб,  а  Йому  ще  треба  пошукати.

*  забурчало  в  животі  *

Опустивши  хвоста  і  вуха,  Він  вирушив  в  туман,  який  тільки-но  осів.  Вогко.  Одразу  захотілось  літнього  сонця.  Добре  напевно  бути  людиною...

Побродивши  трохи  між  будинками,  Він  натрапив  на  кістку....Не  Його...  та  треба  брати,  поки  є...

*  знову  забурчало  в  животі  *

Смачно.  Він  нарешті  знайшов  щось  смачне...

Минулого  тижня  йому  вдалось  знайти  трохи  каші  і  хліба,  вчора  --  мисочку  молока  (  яку  напевне  залишили  котам  )...

А  люди...  В  них  все  що  захочеш...  Хочеш  --  не  доїдай.  Хочеш  --  переїдай...
Сьогодні  викинь  те,  завтра  інше...
Не  цінують  вони,  що  мають...  думають,  що  живуть  гірше  від  нас...в  своїх  бетонних  коробках.

Добре  напевно  бути  людиною....

Почало  сходити  сонце.  Скрутившись  клубочком,  Він  знову  поринув  у  сон.

07.04.18  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832240
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.04.2019


Полотно


Як  зникну  швидко  й  не  помітять,
Всі  ті,  кому  віддав  б  свій  час.
Лиш  зорі  в  темряві  цій  світять,
Бо  Бог  давно  забув  про  нас.

Лечу  кудись,  хоч  й  на  планеті,
У  край  космічних  берегів  ,
Там  де  не  було  ще  поетів
І  сотень  красномовних  слів.

Та  пасажирів  тут  мільярди,
Літа  рахують  за  вікном
І  все  шукають  собі  правди,
Та  легко  бути  брехуном.

Тут  вибирають  президентів,  
І  ллється  українська  кров.
Моря  самотніх  дисидентів...
Куди  ж  поділася  любов?

Можливо,  серед  знаків  й  цифр,
Ми  втратили  її  давно.
В  моїх  очах  --  зірковий  шифр,
Пусте  космічне  полотно.

04.04.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831885
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.04.2019


Дрібний світ


Мільйони  імен  носять  сотні  облич,
У  цей  сірий  день  прокинулась  ніч.
Для  когось  життя  прострочена  річ,
Мені  воно,  наче  сплетіння  сторіч.

Безмежжя  порожніх  холодних  голів,
Стільки  ж  забутих  несказаних  слів.
Розбиті  серця  хто  любити  б  хотів?
Раніше  палав,  та  давно  вже  згорів.

Із  попелу,  вгору,  здіймається  дим.
Він  завжди  для  тебе  буде  чужим,
Вічно  самотнім  та  мандрівним.
Коли  зійде  сонце,  підемо  із  ним.

...
Ми  вважаємо  себе  гігантами,  та  насправді  в  наших  думках  
все  таке  мінімалістичне  і  не  важливе.

30.03.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831161
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.03.2019


Все добре


Коли  вона  поряд  --  все  добре:
Засинає  порожній  трамвай,
І  під  сонцем  хитається  обрій,
Він  ліниво  шепоче:"  Бувай".

Позіхають  сонливо  собаки,
Затихає  плакуча  верба.
У  волоссі  заплетені  маки,
А  в  очах  солодка  журба.

Світ  продовжує  далі  крутитись,
Небеса  пролітають  повз  нас.
І  якщо  вона  захоче  розбитись,
Я  віддам  їй  увесь  свій  час.

24.03.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830713
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.03.2019


Ти просто спав


Коли  усіх,  вважав,  що  знав  
Покинуть  враз  і  ось  ти  сам
Згадай  пісні,  як  брат  співав
Болюче  смійся  небесам  
Ти  завжди  сам  
Ти  завжди  сам

Оточений  загоном  стін
Усіх  розбий  і  далі  йди
Якщо  впадеш  вставай  з  колін
Ось  за  тобою  лиш  сліди
І  далі  йди
І  далі  йди

Полине  кров,  тримай  свою
І  як  далеко  ти  б  не  був
Я  поряд  йду,  я  поряд  йду

Якщо  знайдуть,  ті,  від  кого  втікав
Я  захищу.  так?  Як  брат  співав.
Коли  усіх,  вважав,  що  знав
Забуть  на  мить,  ти  просто  спав
Ти  просто  спав
Ти  просто  спав

Полине  кров,  тримай  свою
Брате,  я  поряд,  поряд  йду

20.03.19©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830605
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.03.2019


Моя зоре…


Сьогодні  сумно,  як  завжди.
Самотніх  псів  старі  сліди.
Повзуть  собі  іржаві  поїзди.
Все,  як  ніколи  в  нікуди.

Краплі  дощу  в  мої  долоні,
Засну  на  сірому  бетоні.
Думки,  неначе  у  полоні.
Лимон  у  білому  вазоні.

Спалю  свої  страхи  й  горе,
Бо  наді  мною  синє  море,
Таке  велике  й  неозоре.
Світи  моя  кохана  зоре!

Люблю,  коли  ти  усміхаєшся.

18.03.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830604
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.03.2019


Наше Все


Для  Вас  усіх,  українських  дівчат:
Сонце  світає,  шумить  листопад,
Весняного  цвіту  п'янкий  аромат,
Ніжна  мелодія  пташиних  балад.

Для  українок  --  безмежжя  дібров.
Всесвіт  існує  через  Вашу  любов.
Кожен  у  погляді  щось  віднайшов.
Очі  щасливі  всміхаються  знов.

Для  Вас  усіх,  пливуть  небесами,
Хмари  вгорі,  краса  поміж  нами.  
Єдина  розрада  з  цими  містами,
Ви  завжди  були  їм  кольорами.

Присвячено  Всім  українкам.

17.03.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830201
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.03.2019


Я (не романтика)


Знаєш,  час  пролітає  повз  нас,
Ми  засинаємо  в  такт  біомас.
Завжди  живий  середній  клас.
Не  затихають  перетини  трас.

Холодний  сніг  у  весняний  день,
Небесним  кулям  легка  мішень.
Її  волосся  хитнулось  лишень.
Вирвався  кашель  з  моїх  легень.

Вибач  за  вибач,  він  просто  дурак,
Хоч  підгодовує  бездомних  собак
І  розуміє  з  життям  щось  не  так,
Приховує  рани  вдає,  що  слабак.

12.03.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830200
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.03.2019


Пахнеш Димом (Сонет)


П'єш  гіркий  вчорашній  чай.
Не  малюй  й  не  відчувай,
Що  напишеш  --  не  читай.
Заплющ  очі,  засинай.

Твоя  куртка  пахне  димом.
Залишайся  світлу  сином.
Називай  себе  Максимом.
Сірий  попіл  з  нікотином.

В  очах  твоїх  затихнуть  грози,
Й  відіб'ється  вся  краса.
У  них  любов  і  щирі  сльози.

У  них  легкі  блакитні  небеса.
І  невимовно  тепла  осінь,
Яка  чомусь  усе  згаса...

11.03.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829563
рубрика: Вірші, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 18.03.2019


Таки дурак


Що  зі  мною  не  так?
Напевне  таки  дурак.
Не  живу  їхніми  рамками,
Живу  місяцями  й  світанками  .

Живу  свіжим  подувом  вітру,
Не  дивлячись  сльози  витру.
Змішаю  холодну  палітру,
А  вони  сто  видів  спирту.

Шукаю  одну,  щоб  кохала,
Таку,  щоб  погляд  читала,
Цілувала  б  втомлені  очі,
Ті,  що  плачуть  кожної  ночі.

І  більше  нічого  не  треба,  
Лежу  горілиць  до  неба.
Слухаю  музику  гаю,
Й  потрохи  собі  засинаю.

Не  живу  їхніми  рамками,
Живу  місяцями  й  світанками.
Що  зі  мною  не  так?
Напевне  таки  дурак.

08.03.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829562
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.03.2019


Вітер


Вітер  дужчає.  Ти  з  ним.
Залишаєшся  одним.
І  він  грається  з  тобою,
Наче  хвилі  в  час  прибою.

Вітер  б'ється  безупинно
Й  не  затихне  погодинно.
Він  собі  летить  й  не  знає,
Хто  тебе  давно  кохає.

Вітер  ріже  твої  щоки,
І  лунають  тихі  кроки.
Повертаєшся  додому.
Хто  твою  нестиме  втому?

08.03.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828737
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.03.2019


Проста Душа


Темне  волосся,  наче  жита  колоски,
Здається  пахне  тендітною  весною.
У  ньому  заплелись  усі  сумні  думки,
Це  мить,  коли  вона  поряд  зі  мною.

Земля  з-під  ніг  продовжує  летіти.
В  карих  очах  свобода  синіх  гір.
П'янкі  уста,  немов  рожеві  квіти.
Її  солодкий  сміх  --  то  мій  зефір.

В  горнятку  охолоне  свіжий  чай,
Тож  знову  прокидатись  треба.
І  як  не  поспішав  б  ти  --  зачекай,
Поглянь  уверх,  до  свого  неба.

Там  буде  сонце,  дощ  і  хмари,
Блакить  і  море  інших  слів.
Відлуння  серця,  мов  удари,
Під  спів  коханих  солов'їв.

Там  відіб'ється  милий  погляд,
Знову  літак  кудись  злітає.  
Проста  душа  --  це  мій  світогляд,
Можливо  хтось  таки  згадає.

Присвячено  Киці  Мурій

05.03.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828736
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.03.2019


Нічого


Крок  за  кроком  лише  біль,
Очі  --  рана,  погляд  --  сіль.
Усі  слова,  мов  сіра  цвіль.
Дістатись  неба  моя  ціль.

Старі  малюнки  на  бетоні,
Завжди  усміхнені  вороні.
Тримаю  сонце  на  долоні,  
Воно  у  ніжному  полоні.

Свої  забуті  спогади  згадаю,  
Ті  де  щасливий,  де  вмираю.
В  яких  зіснаюсь,  що  кохаю,
Потім  вдаю,  наче  не  знаю.

Весна  і  осінь  й  так  по  колу,
Пір'я  летить  собі  додолу.
Кава  найгрубшого  помолу,
Не  підійме  цю  душу  кволу.

Всміхнусь  не  кажучи  нічого.
Ви  залишіть  мене  самого,
Це  мій  район  забутий  Богом,
Не  треба  більше  тут  нікого.

03.03.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827958
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.03.2019


Сповідь Ліхтарям


Меланхолічний  настрій  тягне  спати,
Якщо  зірки  погаснуть,  то  нехай.
Ці  сльози  із  підлоги  не  зібрати,
Район  мені  шепоче:  "Помирай..."

Самотні  ліхтарі  ведуть  назад  додому,  
Десь  в  кронах  загойдався  час.  
І  не  виходить  усміхатися  крізь  втому,  
Усе  навалиться,  я  знов  пишу  про  нас.

Про  тих,  кого  й  не  існувало,
Вигадую,  будую  --  все  не  те.
І  Серце  що  давно  колись  кохало,
Тепер  уже  ніколи  не  цвіте.

Це  тьмяне  світло  омиває  мої  очі,
Скажи,  скажи  чому  не  хочу?  
Знову  кудись  біжу  посеред  ночі,
Із  серця  віршем  кровоточу.

Краплі  дощу  летять  в  мою  свідомість,
Старе  вікно  --  розбите  на  шматки.
Хотів  улесливо  збрехати,  та  натомість,
Знов  щирість  переповнює  рядки.

Забуті  спогади  ідуть  з  прибоєм:
Лунає  сміх,  знайомий  голос.
Вони  усі  кусають  душу  роєм.
І  під  ногами  кілька  білих  полос.

Палає  ватра.  Ми  були  всі  разом.
Лиш  завдяки  моїм  віршам,
Моя  рідня  не  позникає  з  часом,
Та  я  на  жаль  залишусь  сам.

26.02.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827957
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.03.2019


Зустріч за атмосферою.


Молюсь  природі,  тому  Земля  мій  храм,
Не  скаржусь  й  усміхаюсь  небесам.
Скільки  людей  не  було  б  --  завжди  сам.
Мій  парус  не  підкориться  вітрам.

Щодень  біжу  свій  восьмий  кілом`етр,
Усе  гаразд,  проте  вже  стопи  стерті.
Її  сміх  гріє  краще,  ніж  під  шию  светр.
Живі  ніколи  не  боялися  померти.

Знову  душу  виллю  в  усе,  що  написав,
Залишиться  лиш  кілька  білих  плям.
Я  з  кожним  новим  віршем  не  згасав.
Лечу  у  космос,  бо  Вона  чекає  там.

24.02.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826914
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.02.2019


Усміхнений


Завжди  усміхнений  Максим,
Просто  душа,  холодний  дим.
Здавався  поглядом  сумним,
Під  час  розмови  був  одним.

Завжди  усміхнений  Максим,
Сміявся  смерті,  був  живим.
Коли  йому  не  вистачає  рим:
В  собі  зникає  і  стає  німим.

Завжди  усміхнений  Максим,  
Людству  він  є  таким  чужим.
Його  емоції  --  це  сірий  грим,
Ніхто  не  усміхається  під  ним.

Завжди  усміхнений  Максим,
Чомусь  сьогодні  був  блідим.
Набрид  напевне  цей  режим,
В  думках  період  вічних  зим.

Під  час  розмови  був  одним,  
Здавався  поглядом  сумним.
Просто  душа,  холодний  дим,
Завжди  усміхнений  Максим.

23.02.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826912
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.02.2019


Моря Людей


Як  би  не  боліло  кажи,  що  все  окей.
Світ  --  це  океан,  ми  --  моря  людей,
Сотні  видів  квітів,  ромашок  і  лілей,
Літнє  щире  світло,  перетини  тіней.

Кохання,  наче  сакура,  цвітуть  усі  сади.
Час,  то  просто  товща  холодної  води.  
Доля,  мовби  хвилі  --  несе  туди-сюди.
Чому  не  залишаємо  на  березі  сліди?

Комусь,  неначе  місто,  яке  собі  шумить
У  очі  усміхається  одна  лише  блакить.
Мені  говорить  тиша,  моя  солодка  мить
Лунає  її  сміх  --  Максим  спокійно  спить.

Присвячено  Мандаринці

23.02.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826679
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.02.2019


Хочеш?


Хочеш,  крихітко  --  зберу  всі  зірки,
Сьогодні  удвох  тільки  я  і  ти  .
Забувай  непотрібні,  важкі  думки.
Схожих  на  тебе  ніяк  не  знайти.

Хочеш,  крихітко,  випий  печаль,
Місяць  зітхає  у  термосі  чай.
Сховаю  від  куль,  я  твоя  сталь.
Ти  мої  ліки,  перепустка  в  рай.

Хочеш,  крихітко,  місяць  дістану,
Ти  моє  світло,  шлях  із  туману.  
Ти  зашиваєш  кожнісіньку  рану.
Душа  наче  лід  --  повільно  тану.

Хочеш,  крихітко,  понесу  на  руках.
Хочеш,  заснемо  у  свіжих  квітках.
Хочеш,  потону  в  блакитних  очах.
Хочеш,  від  бурі  втікати  під  дах?

Хочеш,  улітку  принесу  мандарини.
Хочеш,  сміятись  цим  небесам?!
Хочеш,  вату  солодку  з  хмарини.
Хочеш,  забудь,  я  залишусь  сам.

Присвячено  Мандаринці

20.02.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826678
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.02.2019


Зона Комфорту


Моя  втеча  із  зони  комфорту,
Залишаю  шукаючи  знак.
Від  зруйнованого  аеропорту,
Відлітає  порожній  літак.

І  летить  над  загубленим  світом,
Так  давно  забутим  людьми.
Неважливо  зимою  чи  літом,
Головне  те  що  разом  ми.

Не  цікавить,  яка  там  погода,
Коли  сонце  не  в  небесах:
Її  ніжність,  її  чиста  врода
І  блакить  у  щасливих  очах.

Хочу  стати  для  неї  найкращим,
Ще  крутішим  за  Сковороду.
Хоч  вважаю  себе  пропащим,
Як  Шевченко,  та  долю  знайду.

Моя  втеча  із  зони  комфорту,
Залишаю  шукаючи  знак.
Скажи  їй,  що  найвищого  сорту,
Відповість,  що  ти  просто  дурак.

18.02.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826044
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.02.2019


Зміни…


Припиню  залишатись  собою,
Без  зброї  та  готовий  до  бою.
Хочу  бути  разом  з  тобою.
Не  обмежити  вічність  добою.

Приховаю  журби  повні  очі,
Які  завжди  згоріти  охочі.
Дні  летять  до  літньої  ночі  ,
Не  заснуть  усі  душі  співочі.

Віднайду  своє  місце  під  сонцем,
Хоч  давно  вже  знайдений  рай.
Від  проблем  буду  їй  охоронцем,
Тільки  серця  ти  мого  не  край.

17.02.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826043
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.02.2019


Любов Д`урня


Не  говори,  що  знаєш  людину,
Якщо  тільки  бачив  лице  
І  не  знав  про  порізану  спину,
Візерунки  старим  олівцем.

Не  кажи,  що  вмієш  любити,
Якщо  не  пізнав  той  страх,
Коли  хотів  лиш  заговорити,
Та  слова  тонули  в  устах.

Не  питай  сьогодні  про  втому,
Чому  його  погляд  сумний.
Він  кохатиме  її  по-дурному,
Хоча  зовсім  і  не  дурний.

Він  для  неї  збиратиме  квіти,
І  писатиме  щоночі  вірші,
А  вона  буде  просто  радіти,
Розквітаючи  у  своїй  душі.

Любов  д`урня  кому  вона  потрібна?

16.02.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825892
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.02.2019


MORTE


Холодний,  наче  сльози,
Моє  тіло  роздерте.
Залиште  свої  погрози,
Я  готовий  померти.

Шматочки  на  розбиті
--  окуляри  поета.
Наближаюсь  щомиті
--  усмішка  стерта.

Зі  смертю  станцюю.
Це  улюблені  танці.
Засинаючи  працюю.
Прокинусь  вранці.

Щось  говорять,  не  чую,
Обморожені  пальці,
В  голові  собі  рахую,
Замовкають  зухвальці.

Холодний,  наче  сльози,
Моє  тіло  роздерте.
Залиште  свої  погрози,
Я  готовий  померти.

15.02.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825891
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.02.2019


Коли вона сміється…


Люблю,  коли  вона  сміється,
З  цим  сміхом  забуваю  біль.
Душі  ж  очима  доторкнеться.
Пернатих  співи  звідусіль.

Люблю,  коли  вона  шепоче,
Коли  безвихідно  мовчить
І  усміхатись  щось  не  хоче.
Усе  тоді  на  мить  згорить.

Люблю,  коли  вона  мене  читає,
Гортає,  наче  книжки  сторінки,
Та  все  ніяк  чомусь  не  помічає,
Що  лиш  про  неї  всі  мої  думки.

Люблю,  коли  вона  десь  поряд,
Запах  волосся  лиш  один.
П'янкі  уста,  блакитний  погляд,
Вона  солодкий  мандарин.

Присвячено  Мандаринці...

14.02.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825555
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.02.2019


Блакитні Очі


В  її  очах  моїх  небес  блакить,  
Ранкові  сніжно-білі  хмари,
Прозоре  море  ледь  шумить,
Об  скелі  хвиль  легкі  удари.

В  її  очах  моїх  вітрів  свобода,
І  капель  дощових  журливих,
Ясніє  в  них  ця  чиста  врода,
Зіниць  глибоких  і  щаливих.

В  її  очах  моїх  віршів  кінець,
Блакитні,  найсвіжіші  квіти.
І  ритми  від  важких  сердець,
Скажи  мені  як  не  зомліти?

Присвячено  найпрекраснішим  Блакитним  Очам.

14.02.19  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825553
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.02.2019


Просто Друг


Йду  в  даль  не  озираючись  навкруг,  
Знов  під  ногам  кілька  білих  смуг.
Болить  печальне  серце,  їсть  недуг,
Бо  знаю,  що  для  неї  просто  друг.

Знайти  б  причину  залишатись  тут,
Коли  навколо  тільки  сірий  бруд.
Життя  лиш  хоче  світ  загнати  в  кут.
Загублюсь  у  збіговиську  споруд.

Потону,  де  не  буде  перехожих,
Однакових  і  чимось  схожих.
Не  буде  їхніх  поглядів  ворожих,
Творінь  оцих  "чудових",  Божих.

Кудись  із  поїздом  помчусь,
Ти  не  шукай,  не  повернусь,
Сонно  об  скло  собі  зіпрусь,
Востаннє  гірко  усміхнусь.

Йду  в  даль  не  озираючись  навкруг,
Бо  знаю,  що  для  неї  просто  друг.

13.02.19  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825307
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.02.2019


Під дахом…


Малюю  словами  щасливих  людей,
Хоча  й  порожній,  та  повний  костей.
Тримаю  в  руках  цвіт  сухих  орхідей,  
Це  повна  колода  козирних  мастей.

Засинаю  у  ванній  рахувавши  зірки,
Із  дірявого  даху  витікають  думки.
Вся  дешева  любов  не  зашиє  дірки,
Лише  мандаринка  й  мої  цигарки.

Вночі  догасає  потьмянілий  ліхтар,
Перехожі  минають,  світло,  удар,
Вибух,  вогонь,  дим  злітає  до  хмар,
Націлена  пара  ввімкнення  фар.

11.02.19  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825100
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.02.2019


Моя весна


Самотня  постать  крізь  вікно,
В  її  очах  блакитний  простір,  
Рожевих  хмар  тонке  сукно,  
І  сонця,  поки  ще  без  злості,

Тече  проміння,  наче  річка,
По  ній  іде  пташиний  спів,
Від  літака  прозора  стрічка.
Усе  говорить  і  без  слів.

Волосся  вперше  пахне  літом,
Уста  чомусь  усміхнені  журбі.
І  світлий  погляд  лине  світом,
Ця  усмішка  дістанеться  тобі.

Спокійний  вітер,  мовби  грає,
Хитає  за  тонке  сукно.
На  когось  знову  все  чекає,
Самотня  постать  крізь  вікно.

10.02.19  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825099
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.02.2019


Мертвий Поет


З  горем  пополам,
Пливу,  мов  криголам.
Лечу  --  порожній  бак.
Стою,  немов  вітряк.

Крізь  біль  й  побите  тіло,
Біжу  кудись  вперед,
І  брешу  дуже  вміло,
В  душі  --  мертвий  поет.

Усіх  давно  пробачив.  
Голодний  крик  собак.
Я  знову  тихо  плачу,  
Напевне  я  дурак.

Хотів  лише  любити,
Та  повертався  сам.
Є  щось  що  не  зашити,  
Це  сльози  по  устам.

Прекрасне  ім'я  Оля,
Дочку  би  так  назвав.
Мені  байдужа  доля,
Постійно  міцно  спав.

А  Віктором  свого  сина,
Колись  б  такого  мав.
Якщо  не  зб'є  машина,
Час  далі  б  марнував.

І  знову  б  усміхався  ,
І  йшов  лише  вперед,
І  сам  би  прокидався,
Бо  я  мертвий  поет.

09.02.19  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824828
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.02.2019


Empty Sound


I'm  always  on  my  own,
But  that's  alright.  
Have  you  ever  known?
Your  smile  is  light.

The  sweetest  voice  is  yours.
If  only  you  were  mine.
They  don't  even  adores.  
With  you  the  world  is  fine.

Instead  of  joyful  feelings
We  both  are  hiding  pain.
The  heavy  painted  ceilings
Won't  let  us  go  insane.

The  silence  fills  my  ears  
Moonlight  covers  ground.
Bay,  I'll  stop  your  tears.  
Just  listen  empty  sound.

30.01.19  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823616
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 01.02.2019


Вічна Любов


Холодні  люди  без  душі  і  тіла,
За  моїм  вікном  сніжно-біла.
Чорна  зграя  кудись  полетіла,
Слухаю  музику,  щоб  не  боліла.

На  мене  повільно  падає  стеля,
Квітне  у  волоссі  рожева  лілея,
Очі  океан  і  водночас  пустеля,
Така  переповнена  порожня  оселя.

В  когось  постійно  розбиті  очі,
Вільна  дорога  немов  шепоче.
Знову  біжу  посеред  ночі,
Знову  по  колії  поїзд  гуркоче.

Комусь  як  зажди  забракне  змісту,
Хтось  шукає  що-небудь  поїсти,
Хтось  блукає  по  старому  місту,
Хтось  шукає  місце  щоб  сісти.

Вічна  любов.  Пелюстки  тюльпанів,
Піони  і  кров.
Вічна  любов.  Будуємо  плани,
Руйнуємо  знов.

27.01.19  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823070
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.01.2019


Ранкова Роса


Ось  вже  останні  повільні  танці,
Сидиш  сміючись  небесам,
Та  в  душі  вмираєш  в  мовчанці,
Ти  знову  залишився  сам.

Сліпий  дощ  холодний  на  дотик,
Не  вийде  всі  краплі  розтерти.
Наш  час  найважчий  наркотик  ,
Від  нього  так  просто  померти.

Світанок  повен  темного  світла,
Лунає  п'янкий  Френк  Сінатра.
Лиш  троянда  червона  зблідла.
Догасає  твоя  душевна  ватра.

Зелене  листя  кружляє  в  очах,
Разом  з  ним  і  зів'ялі  квіти.
Обираючи  чи  любов,  чи  страх,
Так  легко  у  мить  згоріти.

Всі  у  парах,  дешева  краса,
Сидиш  сміючись  небесам,
Ранкова  дощова  роса,
Ти  знову  залишився  сам.

23.01.19  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822815
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.01.2019


Зимова тиша


Що  говорити,  закінчились  слова,
Ти  знов  порожнечею  повний.
Заплющені  очі  й  болить  голова,
Весь  час  на  Землі  умовний.

В  когось,  роки  пролітають  за  мить,
А  в  тебе  нескінченні  хвилини.
Просто  лежиш,  чуєш  місто  шумить:
Залізниця,  літаки,  машини...

У  вихорі  звуків  шукай  тишу  в  собі,
Тамуй  подих  до  падіння  комети.
Не  давай  панувати  на  серці  журбі,
Найвідоміші  вже  мертві  поети...

Відчуй  в  душі  Всесвіт  і  Всесвітом  будь,
Для  людей,  яких  тягне  до  світла.
Всі  сльози  зимові  назавжди  забудь,
Усміхнись,  щоб  весна  розквітла.

Присвячено  Сонцю...

19.01.19  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822325
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.01.2019


Крижаний


Сині  хмари  ріжуть  чорне  небо,
Холодний  вітер  пориває  знов.
В  її  очах  шукав  своє  плацебо,
Знаходив  лиш  знецінену  любов.

Блакитні  пальці  гріє  край  моста,
Напевно  і  машини  чують  втому.
Повз  ліхтарі  згасають  неспроста,
Хтось  засинає,  а  мені  іти  додому.

Зблілілий  дим  хитається  в  повітрі,
Здається,  наче  зупинився  час.
Холодні  кольори  в  моїй  палітрі  ,
Не  вистачає  тільки  разом  нас.

13.01.19  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821319
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.01.2019


Мовчав і слухав

Вона  казала,  що  я  не  вмію  любити,
Що  непотріб  й  не  достойний  жити.
Сміялась,  знову  сумний  і  розбитий,
Казала  бідний,  тож  чим  дорожити?

Вона  кричала  й  била  об  груди,
Її  повільно  покидали  люди.
Гірко  плакала,  казала  забуде,
Порожнеча  у  всьому  й  всюди.

Йшли  місяці  я  вдавав,  що  не  бачу,
Та  цих  сліз  ні  на  мить  не  пробачу.
Не  зважатиму  на  біль  і  невдачу,
Все,  що  хочеш  --  віддам  і  потрачу.

Кисло  жити?  Стану  цукром  до  кави.
Розкажи,  як  ти  й  всі  твої  справи.
Моя  Сонячна,  мій  лід  й  каплі  лави,
Ти  столиця  моєї  держави.

Усміхнулась  і  впала  в  крила,
Вона  сильно  мене  любила.
І  знову  ця  невидима  сила,
Весь  осад  з  душі  розмила.

Присвячено  світлій,  щирій,  справжній  любові.  
Не  покидайте  тих  кого  сильно  любите,  щоб  не  трапилось.

10.01.19  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820934
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.01.2019


Світанок


Життя  минає  та  я  ще  є
І  знов  світанок  настає

За  ним  приходить  світлий  день
Повен  наснаги  та  пісень

Любов  і  барви,  дармограй  
Ти  не  мовчи  також  співай

Купуй  щороку  мандарини  
Запах  ялинки,  апельсини

Усе  твоє  і  місяць  й  сніг  
Усе  летить  до  твоїх  ніг

І  друг  який  завжди  чекає  
І  та  єдина  що  кохає

Тож  дурню  просто  усміхнись  
Твоя  душа  летить  у  вись

Життя  минає  та  я  ще  є
І  знов  світанок  настає

30.12.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819872
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.01.2019


Зів'ялі Квіти


В  смітнику  зів'ялі  квіти
Немає  чому  радіти  
Немає  чого  хотіти  
Дурні  усміхнені  діти

Доношою  сорочки  брата
Лавандовий  запах  м'ята
Вдаю  що  забув  про  тата
Маленька  жовта  кімната

Здрібніла  душа  в  поета
Де  моя  сигарета
Де  мій  наставник  О
Сумно  попиває  вино
Всеодно

Люблю  Її  ніжні  крила  
Сніг  на  сірих  схилах
Мені  не  потрібна  сила
Сонячна  в  моїх  жилах

Дідусь  з  бабцею  щоб  не  тужили  
Я  хочу  щоб  вони  вічно  жили  
Щоб  залишались  поряд  зі  мною  
Щоб  стояли  за  моєю  спиною

Щоб  ніколи  не  плакала  мати  
Я  буду  їй  тихенько  співати  
Буду  шукати  не  потрібну  роботу
Максим  третього  сорту

Оцет  з  очей  не  хочу  спати
Де  всі  мої  друзі  пірати
З  ким  було  кльово  втікати  
Разом  забували  ридати

Дурні  усміхнені  діти  
Немає  чого  хотіти
Немає  чому  радіти  
В  смітнику  зів'ялі  квіти

Присвячено  тим  кого  люблю...
Дорожіть  часом  бо  й  він  в'яне

27.12.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819367
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.12.2018


Ніжність


Ранковий  пташиний  спів,
Пернатим  не  треба  слів.
За  вікном  літак  полетів,
На  дорозі  десятки  слідів.

На  столі  розквітає  лимон,
Її  губи  --  солодкий  сон.
Обійми  немов  би  полон,
У  волоссі  волошки  й  льон.

Мандариновий  запах  з  кімнати,
Усі  міцно  продовжують  спати.
Кохані  очі  --  дрогоцінні  карати,
Не  можливо  їх  не  цілувати...

18.12.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818133
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.12.2018


Люблю


Люблю,  коли  вона  так  мовчить,
Їй  знову  поспішати  до  хлопця.
В  голові  моїй  болюче  шумить,
Усміхаюсь  крізь  зуби  до  сонця,

Люблю,  як  вона  каже,  що  знає,
Вдаючи,  що  не  чує  всіх  слів.
Не  виношу,  коли  тихо  ридає,
Поряд  з  нею  весь  світ  побілів.

Люблю  її  погляд  замріяний,
Запах  волосся  і  кисті  рук.
Холодним  вітром  розвіяний  ,
Не  ворон,  а  побитий  крук.

Люблю,  коли  вона  обіймає,
Їй  добре  бути  без  мене.
Багатий,  який  нічого  немає,
Із  нею  усе  безіменне  .

Присвячено  тій,  в  якої  волосся
пахне  свободою  .

14.12.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817600
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.12.2018


Під мостом


Зачарованість  несе  розчарування,
Та  не  важливо  дружба  чи  кохання,
У  мить  рішучості,  момент  вагання,
Мовчу,  проте  так  хочу  спілкування.

Самотність,  сіра  тиша,  біль  від  часу,
Все  несподівано  приходить  разом,
Відразу  стре  мою  нікчемну  біомасу,
Лунає  Армстронг  --  вмру  із  джазом.

Щира  любов  завжди  така  проста,
Брехливий  сміх,  важкі  тонкі  уста.
Злітає  зблідлий  сніг  униз  з  моста,
Душа  холодна  розбита  і  пуста...

07.12.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816723
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.12.2018


Апельсини


Помаранчевий  захід,  малинові  хмари,
В  рухах  --  апельсини,  в  очах  --  твої  чари.
Стишені  холодом  серця  удари.
Разом  з  тобою  в  муках  сансари.

Оранжеве  світло  під  спів  ліхтаря,
Де  б  не  була  --  ти  завжди  моя.
У  тиші  пустелі,  пливучи  крізь  моря,
Всюди  зі  мною  віра  твоя  .

Жовтогарячі  втомлені  стіни,
Знов  за  вікном  Доба  руїни.
Давай  втечемо  подалі  з  країни,
Щоб  ти  усміхалась  потрібні  зміни.

01.12.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816669
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.12.2018


Come Around


I  have  lost  my  smile  again.
Everyday  my  eyes  are  same  .
Can  you  feel  a  cutting  pain?
Will  I  die  with  silent  fame?

I  just  want  get  killed  by  car.
Can  you  see  this  falling  star?
On  my  soul  another  scar...
Will  I  run  from  you  by  far?

Snow  is  falling  slowly  down,
Cry  in  sleeping  empty  town.
Yellow  leaves  are  turning  brown.
Will  I  ever  come  around?

27.11.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816668
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 07.12.2018


Байдуже

Мені  байдуже,  чи  вона  усміхається,  
Чи  спить,  чи  шукає  розмову.
На  одинці  не  сама  залишається.
Я  напишу  про  неї  знову...

Мені  байдуже,  чи  вона  здивувалась,
Прочитавши  останні  рядки.
Про  що  думала  коли  цілувалась?
В  голові  моїй  сірі  клітки.

Мені  байдуже,  чи  вона  ридає,
Чи  рахує  опалі  рожеві  зірки,
Чи  до  неба  їх  всіх  повертає,
Залишвши  на  серці  дірки.

Мені  байдуже  абсолютно  на  все.
Нехай  тонуть  у  лаві  Помпеї.
Нехай  вітер  буревій  принесе.
Я  віддам  своє  життя  за  неї.

Тобі  байдуже  на  мене  і  мені  байдуже...

19.11.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816282
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.12.2018


Білий шум


Не  поспішає  швидка  допомога.
Тебе  пожирає  чужа  перемога.
Перед  каретою  закрита  дорога.
Ти  засинаєш  --  бетонна  підлога.

Дивишся  в  дзеркало  пару  годин,
Та  навіть  із  ним  ти  завжди  один.
Затих  годинник,  шепіт  з  картин.
Десь  над  тобою  висить  нікотин.

Чорна  ворона  злітає  без  крил.
Падай  в  басейн  повен  чорнил.
Фарба  тече  до  самісіньких  жил.
У  твоїй  голові  --  космічний  пил.

16.11.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816280
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.12.2018


Ребро


Якщо  не  зможеш  йти,  то  понесу,
Туди,  де  впали  зорі,  хочеш?
Шукаю  в  них  цю  неземну  красу,
Ти  ніжно  щось  мені  шепочеш.

Якщо  тебе  дістав  холодних  світ,
Створю  ще  кілька  серед  неба.
І  мої  лапи,  наче  лід,  я  чорний  кіт.
Не  плач,  не  плач  --  не  треба.

Якщо  набридне  раптом  усміхатись,
На  душу  впаде  сніг,  потім  пісок.
Я  просто  буду  поряд  залишатись,
В  тобі  одна  з  моїх  кісток.

Присвячено  тій,  в  якої  волосся  пахне  свободою.

14.11.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816181
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.12.2018


. Собаче Життя .

Холоднішало.  Йому  все  важче  ставало  знайти  собі  їжу.  Перехожі  мимохідь  кидали  поглядом  і  йшли  далі.  Боляче...
Лише  Старий  М'ясник  мимохіть  підкидував  обрізки.  Хороший  був  чоловік.  Хоч  лаявся  постійно  і  шкутильгав,  він  постійно  усміхався,  не  зважаючи  на  біль.  Він  був  живим,  та  зараз  його  нема.

На  Помаранчевих  очах  заблікувало  сонце.  Тепло.  Нарешті  тепло.  Цілу  ніч  йому  довелось  лежати  на  землі.  Його  картонний  дім  розтягли  на  мукулатуру,  тож  тепер  під  ним  була  лише  вогка  ранкова  земля,  яку  ще  не  встигли  прогріти.

Він  заплющив  очі  на  мить,  опустив  голову  й  прислухався...  йде...хтось  йде...  Обережно  піднявшись  і  залишивши  кілька  слідів  за  собою,  він  вийшов  на  дорогу.  Виднілась  темна  постать.  Силует  наближався.  Його  опущені  вуха  піднялись.

Силует  вже  стояв  біля  нього  і  гладив  охристу  голову  :  "Друг.  Хороший  мій.  Чекав  мене...  І  я  скучав  за  тобою.  Друг."

Хоч  він  і  не  знав,  хто  такий  друг,  та  йому  здавалось,  що  це  найтепліші  слова,  які  тільки  можуть  існувати.

"А  ну  зачекай  но  друже  --  силует  зняв  наплічник  і  почав  чимось  шарудіти  --  ось  це  тобі"

На  землю  висипалась  рибка,  шматочки  ковбаси,  кісточки,  шкірка  з  шинки.  Все  як  він  любив.

"Їж  друже,  не  поспішай,  а  я  пішов."

На  цих  словах  силует  запакувався  назад  і  пішов  кудись  далі.

Помаранчеві  очі  вдячно  сльозились.  Він  б  провів  його.,  та  спочатку  їсти.  Їж  поки  дають,  поки  є.

Дивно  буває...  Ніби  людину  не  знаєш,  а  достатньо  побачити  їй  раз,  як  всі  проблеми  зникають.  І  в  думках  знов  тихо  лунає  --  Друг...

Кінець  першої  частини.

10.11.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816180
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.12.2018


Оболонка


Я  повен  порожнечі,  повен  того,
Чого  насправді  й  нема.
Мої  очі  хочуть  втечі,  нічого,
ти  поглянь,  ця  історія  німа.

Слухай  уважно,  вони  в  парі,
Я  ж  не  один,  й  не  половина.
Скільки  прожили  мої  карі?
Я  оболонка  не  людина.

Дивись,  танцюю,  хоч  не  вмію.
Коли  всі  поряд,  знов  радію,
Вона  сміється  --  я  німію.
Забув  свою  останню  мрію.

09.11.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815990
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.12.2018


Тону.


Тону,  над  мною  кілька  тонн.
Від  холоду  німіють  руки.
В  моїх  очах  застиг  бетон  .
У  горлі  подавились  звуки.

Чорне  волосся,  білі  зуби,
Кусає  тиша  глибину.
Синіють  мої  теплі  губи,
Спина  зустріла  мілину.

На  дні  лише  пустий  пісок,
Ніжно  вода  заколихає.
Залишу  хід  своїх  думок,
Максим  поволі  засинає.

06.11.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815989
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.12.2018


Хмари…


Порожнеча,  з  блідого  вікна,
Прагне  зі  мною  двобою.
Чому  ти  сьогодні  сумна?
Усміхнись,  я  поряд  з  тобою.

Порожнеча  в  густому  тумані.
Засинай  на  моєму  дивані.
На  обличчях  холодні  грані,
Та  у  тебе  теплі  й  кохані.

Порожнеча  під  звуки  гітари.
Чуєш  в  них  серця  удари?
В  ударах  очі  твої,  їхні  чари.
Крила  падають  в  хмари.

Присвячено  тій,  яка  спить.

03.11.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812734
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.11.2018


Постійна мета


Моя  постійна  мета  --  залишатись  самому,
Якось  усміхатись,  не  слухати  втому,
Бачити  світло,  повертатись  додому,
Дати  надію  твому  серцю  сумному.

Моя  постійна  мета  --  нести  твою  любов,
Не  зважати  на  всю  випиту  кров.
Віддав  свої  крила,  по  асфальту  пішов.
Вільно  Лети,  усміхаючись  знов  .

Моя  постійна  мета  --  це  ти  й  небеса,
Золоте  листя,  осіння  краса.
Хмари  опали,  тож  на  листі  роса.
В  зубах  догорає,  повільно  згаса.

01.11.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812732
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.11.2018


***

Запалю  в  пам'ять  про  тата.
Потім  подзвоню  до  брата.
Він  не  буде  мене  піднімати.
Продовжую  далі  блукати.

Погашу  об  зап'ястя  і  спати.
Ми  з  тобою  самотні  пірати.
Твої  очі  щасливі  --  наркотик,
Скарби  холодні  на  дотик.

На  джинси  попіл,  гірка  вода.
Безсоння,  не  горда  хода.
Лиш  задерта  кудись  голова,
Дощ  змиває  не  щирі  слова.

28.10.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812591
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.11.2018


Корона з картону


Дощ  періщить  назовні,
Похилені  крила,  чорні.
Слова  пусті  --  очі  повні.
Межі  між  нами  умовні.

Пригадуєш,  тоді,  у  парку,
Стояла  рожева  лава.
Зробили  останню  ставку,
Що  тебе  чекатиме  слава.

Пригадую,  ти  з  мене  сміявся,
Я  б  взяв  тебе  в  свій  серіал,
Щоб  довше  таким  залишався,
Твій  сміх  --  це  мій  ідеал.

Прощальні  обійми,  зник  холод.
Не  у  Львові  знов  засинати.
На  ранок  студентський  голод.
Тебе  завжди  радий  чекати.

Ніч.  Годинні  розмови,  по  телефону.
Пам'ятай  пір'їну  залишену  чорну.
Актор  не  носить  корону  з  картону,
Він  має  свою,  одну  й  неповторну.

Присвячено  молодому  Актору.

27.10.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812589
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.11.2018


Усміхнись, не падай, спіймаю


Бути  справжнім  справді  важко,
Та  я  хочу,  щоб  ти  була  щаслива.
Більше  не  плач,  кохана  пташко,
Лети,  забирай  мої  чорні  крила.

Злива...

Холодний  вітер  по  дорозі  додому,
Коли  ти  смієшся,  втрачаю  мову.
Обійму  на  вічність  і  мить  по  тому,
П'янкий  запах  свободи  знову.

Зимову

Розбуди,  якщо  сплю  й  засинаю,
Співай  пустому  трамваю.
Не  одна  --  за  руку  міцно  тримаю,
На  тебе  завжди  чекаю.

Усміхнись,  не  падай,  спіймаю...

Присвячено  Фікусу

24.10.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812272
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.11.2018


Листи Брату


Знаю,  що  важко  це  --  дуже  важко  бути  самому,
Та  Брате  не  плач,  тебе  завжди  чекають  вдома.
Три  крапки  на  серці,  та  треба  ставити  кому.
Падаєш  в  сон,  на  завтра  вчорашня  втома.

Все  ближче  зима,  та  Брате,  шукай  в  ній  сонця,  
На  зло  усміхайся,  осінній  туманній  порі.
Якщо  Світ  це  театр,  обери  собі  роль  охоронця,
Захищай  тих,  хто  за  тебе  в  цій  короткій  грі.

Будь  щасливим,  Брате,  цінуй  те,  що  ще  маєш.
Хочеш?  Давай  втечемо  на  кілька  годин.
Вірю  в  тебе,  вірю,  що  ти  все  це  здолаєш.
Пам'ятай,  Брате,  пам'ятай,  що  ти  не  один.

Присвячено  Брату

20.10.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812271
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.11.2018


28


Чекай  мене  довго,  та  я  не  вернусь.
Лежу,  бо  піднятись  не  в  змозі.
Шукати  дарма  --  на  даху  залишусь,
На  холодній  бетонній  підлозі.

Співай  моя  зоре,  поки  вітер  холодний,
Не  поріже  твої  тонкі  солодкі  уста.
Бий  в  груди  себе  --  не  цілував  жодний.
Мені  знов  починати  рахувати  до  ста?

Замерзай.  Лиш  хотів,  щоб  усміхалась,
Та  сьогодні,  крихітко  --  плач  .
Думаєш,  хоч  щось  про  мене  дізналась?  
Та  ти  нічого  не  знаєш,  пробач.

Важкі  хмари,  вмирає  осінь
І  листва,  що  летіла  до  ніг.
Карі  очі  згнили  назовсім.
На  них  падає  перший  сніг.

18.10.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811567
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.10.2018


Запах твого волосся


Не  дивись  назад,  там  лише  сліди,
Та  з  часом  і  вони  зникають.
Візьми  мене  за  руку  й  поряд  йди,
Послухай,  небеса  ридають.

Стирай  ці  гіркі  сльози  непомітно.
Щиро  смієшся,  вже  все  добре.
Ти  знай,  що  твоя  тінь,  то  моє  світло.
У  грудях  щось  горить  хоробре.

І  очі  твої,  мов  би  ліки  для  душі,
Знову  чаруєш  чистою  вродою.
Коли  нікому  не  потрібні  ці  вірші,
Твоє  волосся  пахне  свободою.

15.10.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811566
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.10.2018


Моя Сигарета


Розбудивши  сплячих  цвіркунів,
Давай  шукати,  сузір'я  Оріона.
Хоч  осінь  --  погляд  твій  розцвів,
Нагадуєш  рум'яного  піона.

В  сліпому  холоді  горять  слова,
Та  замерзають  наші  крила.
Бетонна  тиша  затихає  вікова,
Ось  твоя  тінь  мою  сповила.

Часами  мені  жити  кволо,
Такий  принцип  поета  --
Якщо  всі  курять  навколо,
То  ти  моя  сигарета.

Присвячено  Піону

14.10.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810671
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.10.2018


Важко


Важко  втрачати  те,  що  маєш,
Ще  важче  те,  чого  нема.
Що  загубилось  не  шукаєш,
Лиш  забуваєш  імена.

Важко  сказати  просто  в  очі,
Що  на  душі  тільки  вона.
Падають  зорі  десь  щоночі,
Триває  ця  дурна  війна.

Важко,  коли  пусті  слова,
Сумні  обличчя  наче  лід,
Опущена  додолу  голова,
Зів'яле  листя  піде  вслід.

Важко,  коли  всі  погляди  не  щирі,
Мені  не  байдуже,  але  Бреши.
Ми  житимемо  в  злагоді  та  мирі,
Мою  любов  на  потім  залиши.

10.10.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810670
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.10.2018


Холод


На  підлозі,  погляд  у  стелю,
В  очах  пустеля  Сахара.
Віршами  тишу  пристрелю,
За  вікном  Аокіґахара.

Холод  в  ноги,  чекаю  світанку.
Океан  по  рукам  протікає.
Монолог  це  гра  в  мовчанку.
Як  завжди  ніхто  не  чекає.

Чай  без  цукру,  вазони  сонні,
Засну  так,  упавши  на  сушу.
На  серце  покладеш  долоні,
Та  не  вийде  зігріти  душу.

07.10.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809682
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.10.2018


Чорна пір'їна


Заходить  сонце,  на  небі  вітрила.
Вдарить  вітер  --  цокіт  зубів.
Тебе  зігріють  втомлені  крила.
З  неба  сніг  --  район  побілів.

По  кутках  розбігається  іній,
Примарно  шепоче  трава.
Колія,  міст  --  перетини  ліній.
Біля  серця  --  твоя  голова.

Синє  листя,  танцюють  крони,
Будинки  --  ми  скоро  заснемо.
Нам  обом  кричать  телефони,
Та  сьогодні  нікуди  не  підемо.

Ніч  самотній  ліхтар  розбила,
Скло  на  душу,  впаде  до  дна.
Не  відпустять  порізані  крила,
Лиш  на  землю  пір'їна  одна...

06.10.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809681
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.10.2018


Трамвай


Я  забіжу  в  невідомий  трамвай,
Він  вже  довго  на  мене  чекає.
Магістраль  шепоче:  "Стривай!"
Та  сьогодні  Максим  відлітає.

Знайду  місце  біля  тонкого  вікна,
Всередині  вагону  нікого  немає.
За  вікном  космос,  між  ним  стіна.
Швидкість  світла  з  ніг  піднімає.

Запалю,  зіпрусь  на  бік  і  потушу.
Падаючи,  ця  зірка  вмирає.
Кит  виплив  понюхати  сушу.
В  трамваї  хтось  замерзає.

05.10.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809561
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.10.2018


Спиш…


Хочу  знати  про  що  ти  думаєш,
Коли  холодний  вітер  заграє.
Бути  поряд,  якщо  не  здужаєш,
Чути,  як  твоє  серце  співає.

Хочу  бачити,  як  ти  усміхаєшся,
Назустріч  яскравій  весні.
До  неба  кудись  задивляєшся,
Твої  очі  зелені  --  мої  сумні.

Хочу  чути,  коли  ти  мовчиш.
Проведу  до  самого  дому.
Золоте  листя,  ти  міцно  спиш,
Мені  повертатись  самому.

04.10.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809560
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.10.2018


Темні очі


Темні  очі  бачать  світло,
Виглядають  жалюгідно.
В  небі  колесо  розквітло,
Зникло  із  душі  безслідно.

Темні  очі  в  ніч  холодну,
В  сірі  дні  і  тишу  чорну.
Бачиш  цю  вагу  підводну,
Біль  важку  і  непоборну?

Темні  очі  не  сумні,
Залишилися  одні.
Їхні  іскри  неземні,
Всі  ідеї  без  рідні.

Темні  очі  в  даль  несе,
Незважаючи  на  все.
Вітер  з  ніг  зіб'є,  знесе,
Напиши  про  це  есе.

Темні  очі  міцно  спали,
Ви  ніколи  їх  не  знали.
Скільки  раз  вони  ридали?
Їх  ніколи  не  чекали.

Темні  очі,  мов  слова.
Погляди,  німа  війна.
На  подушку  голова,
То  весела,  то  сумна.

Темні  очі  й  світ  притих,
На  папір  останній  штрих.
Вірші  ці  не  для  простих,
Лиш  для  тебе,  не  для  них.

03.10.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809134
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.10.2018


Завжди


Завжди  міг  би  бути  тобі  парасолею,
Коли  розпочнуться  осінні  дощі.
Теплим  шаликом,  солодкою  долею,
Тихим  вогнищем  біля  душі.

Завжди  міг  би  віднести  поволі,
На  руках,  до  неба  й  зірок.
І  зробити  з  кристаликів  солі,
Діамантів  повен  мішок

Завжди  міг  би  за  тебе  стіною  стояти,
Навіть,  якщо  мене  зруйнують  колись,
Все  одно  не  дозволю  тобі  сумувати,
Будучи  попелом  скажу:  "Усміхнись!"

Завжди  міг  би  нести  до  тебе  любов,
Коштовний  погляд,  неначе  срібний.
Не  поглянеш  на  мене,  забудеш  знов.
Я  завжди  тобі  не  потрібний.

30.09.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809133
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.10.2018


Не один


Холодний  район,  гаряча  кава,
Діли,  всі  кроки  на  двох.
Розтане  лід,  застигне  лава,
Час  мине  десятки  епох.

Пролетять  перехожі,  пройдуть  авто,
За  вікном  повзуть  ешелони.
Що  в  зелених  вагонах  не  знає  ніхто,
Небеса  підпирають  колони.

Затриманий  погляд,  кілька  годин,
Карі  очі,  качелі  із  димом.
Якщо  ти  з  собою,  то  ти  не  один.
Часом  важко  бути  Максимом.

28.09.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808171
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.09.2018


Лисиця


Коли  лисиця  так  усміхається  --
Забуваю  про  проблеми  свої,
На  душі,  її  сміх  залишається  ,
Поряд  очі  щасливі,  твої  .

Коли  лисиця  у  лісі  ховається  --
Тьмяніють  на  небі  зірки,
В  легенях  дим  розчинається,
Разом  з  ним  і  мої  думки.

Коли  лисиця  в  холодній  печалі  --
Навколо  мене  усе  горить.
І  пожежа  триватиме  й  далі.
Усміхнись,  хоч  би  на  мить.

23.09.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808168
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.09.2018


Знаєш…


Знаєш,  я  не  вмію  любити  як  він,
Навіть  не  знаю,  де  ти  засинаєш.
Дома  холодних  збіговисько  стін,
Серед  яких,  лише  ти  зігріваєш.

Знаєш,  твій  образ  відбився  в  очах,
Коли  говорю  собі,  що  не  знаю.
Не  знаю,  як  тануть  при  телих  свічах
Твої  вуста,  я  їх  з  сотні  впізнаю  .

Знаєш,  мені  потрібно  вже  йти,
Чому  як  завжди  не  зупиняєш  ?
Схожих  на  мене  важко  знайти,
Тобі  не  можливо,  бо  ти  й  не  шукаєш.

Знаєш,  будь  ласка,  кохана,  не  плач,
Як  прийде  час  пригадати.
Згадай  всі  мої  вірші  тобі  й  пробач,
Мені  настав  час  помирати.

21.09.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808040
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2018


Опале листя


Самотні  близькі  альтруїсти  --
далекі  холодні  планети  .
Не  зважають  на  егоїстів,  
поважають  мертвих  поетів  .

Повертаються  пізно  додому,
крізь  дим  і  сигнали  машин.
Забувають  вчорашню  втому.
Альтруїст  назавжди  один!

Тихо  зникнуть,  розтануть  у  зливі.
Їхні  очі  постійно  сумні.
"Бо  якщо  всі  важливі  щасливі,
То  для  чого  ставати  мені?"

Присвячено  всім

Вам  не  зрозуміти...я  опале  листя,
А  ви  квітуйте,  поки  лине  час.

20.09.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807606
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2018


Перед зливою


Сьогодні  я  хочу  втекти,  залишитись  сам,
Розповісти  історію  самотнім  небесам,
Скурити  сигарету,  враз  ударять  по  очам,
Холодні  сльози,  тож,  куди  іти  словам?

Щасливі  певно  ті,  хто  встигли  все  сказати.
Їм  дим  не  заважав  й  не  плутались  думки.
Та  я  й  не  маю  права  на  Світ  цей  нарікати,
Хто  завжди  нарікав  --  несе  пусті  сумки.

Додому  йти  зарано,  сиджу  в  глухому  дворі.
"Ти  куриш  на  качелі,  а  ми  собі  говорим."--
Так  говорило  небо,  яке  ставало  чорним.
Дим  завжди  затихає,  ти  завжди  тонеш  в  морі.

Ось  злива,  з  нею  грім  і  вітер  йде  зі  мною.
Блискавки  минаю,  штовхаюсь  --  просто  хам.
І  ти  не  знаєш,  друже,  що  в  мене  за  спиною,
Сьогодні  з  небом  курю,  сьогодні,  друже,  сам.

12.09.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807605
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.09.2018


***


Не  вмію  писати  вірші,
Не  вмію  читати  думки.
Для  когось  можливо  найгірший,
Для  тебе  збираю  зірки  .

09.09.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806090
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 09.09.2018


Попри все.


Я  несу  твою  любов,
Твою  радість,  знов  і  знов.  
І  куди  б  я  не  пішов,  
Ти  моє  серце,  моя  кров.

Я  несу  твою  любов.
На  душі  моїй  ти  шов.
З  неба  сірий  дощ  пішов.  
Ти  моє  світло  знов  і  знов.

Я  несу  твою  любов,
Віднайду  в  хаосі  мов  .
Твої  очі,  мов  би  схов,
Знов  малюю  милих  сов.

Я  несу  твою  любов,  
Скільки  б  не  було  розмов,  
Переворотів,  зрад  і  змов,
Сірих  днів,  новобудов,
І  щоб  я  ще  не  намолов  :

Я  несу  твою  любов,  
Моє  серце,  сонце,  кров.

Тобі

07.09.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805889
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2018


Другу.


Дякую,  за  те,  що  ти  є  .
Дякую,  що  в  світі  існуєш.
Як  мовчання  мене  проб'є,
Ти  єдина  цю  тишу  почуєш.

Дякую,  що  щиро  смієшся,
Серед  моїх  жартів  тупих.
Якщо  ти  вже  не  вернешся,
Я  скажу  що  сказати  не  встиг.

Дякую,  за  твій  ніжний  погляд,
За  те,  що  був  не  один,
За  те,  що  була  завжди  поряд,
Ці  кілька  довгих  годин.

Дякую,  за  те,  що  щаслива,
Залишайся  такою  завжди,
І  якщо  налетить  сіра  злива,
То  зі  мною  її  пережди  ...

Ти  в  думках  моїх  назавжди

31.08.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805281
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.09.2018


Все Ок


Я  напишу,  що  в  мене  все  ок,
Навіть  як  серце  повне  дірок,
Навіть,  коли  забракне  думок,
Тиша,  ліхтар,  я  до  нитки  промок.

Я  напишу,  що  в  мене  все  ок,
Крізь  світло  не  бачив  зірок,
Тону  в  морі  бетонних  кліток,
Тиша,  ліхтар,  я  до  нитки  промок.

Я  напишу,  що  в  мене  все  ок,
Білий  дим  і  втомлений  крок,
Поряд  вітер  танцює  танок,
Тиша,  ліхтар,  я  до  нитки  промок.

Я  напишу,  що  в  мене  все  ок,
Жовте  листя  летить  на  ставок  ,
Засинаю  під  співи  пташок,
Тиша,  ліхтар,  я  до  нитки  промок.

31.08.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805160
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.09.2018


Яд


Лежить  на  сонце  дивиться  отруєний  Максим.
І  щось  не  посміхається,  ковтає  їдкий  дим.
Лиш  море  тут  хитається,  не  вистачає  рим.
В  піску  зірки  валяються  і  тонуть  поряд  з  ним.

У  вухах  галас,  крики  та  голуба  вода.
Обличчя  всі  безликі,  мов  ламана  хода.
І  очі  повні  пихи,  до  неба  борода.
І  повна  тихим  лихом  найменша  доброта.

З  очей  і  щік  дістануть  —  це  перший  снігопад.
Сніжинки  швидко  тануть,  тепер  це  водоспад.
Від  снігу  очі  в'януть  —  вся  голова  мов  сад.
Шукати  вже  не  стануть  —  вертаються  назад.

З  під  носа  лине  вітер,
Із  губ  іде  тепло.
Якщо  забракне  літер  —  
Він  фарби  й  полотно.

Не  буде  колір  злим  ,
Відтінків  мільярд,
Максим  вдихає  дим,
Максим  сьогодні  яд...

18.08.18  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805159
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.09.2018


Панель.


Після  нас  тут  залишиться  сірий  бетон,
Мільйони  розбитих  зелених  вікон,
У  лісі  лиш  кілька  безлистяних  крон,
Хитаються  штори  —  відкритий  балкон.

Після  нас  вже  не  будуть  співати  птахи,
Продірявлені  бомбами  чорні  дахи,
У  смітті  не  шумлять  галасні  дітлахи,
Ями  в  асфальті  —  розбиті  шляхи.

Після  нас  розцвіте  новий  світанок,
Рожевий  наповнений  барвами  ранок,
У  хмарах  танцює  прозорий  серпанок,
Станцюймо  і  ми  —  тут  на  останок  .

15.08.18  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805067
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 31.08.2018


Після Нас .


Ми  існуємо  дві  тисячі  років,
Чи  жили  колись  до  того  ?
Скільки  ще  потрібно  уроків,
Щоб  не  вбити  себе  самого?

Для  чого  приходимо  в  світ?
Яке  тут  наше  завдання  ?
Життя  то  ж  немов  би  політ,
Як  летіти  без  зволікання?

Як  знайти  піщиночки  правди,
Де  у  кожного  правда  своя?
Чи  то  бомби  неначе  петарди,
Кохана  ця  війна  не  твоя...

Кілометри  сміття  в  океанах,
Більше  в  їхніх  словах,
Вся  Земля  в  колотих  ранах,
Це  усе  на  наших  правах?

Не  погоджуйтесь,  думайте,  дійте,
Ційнуте  будь  який  час
І  кожній  хвилині  радійте,
Що  залишиться  тут  після  нас?

03.08.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805065
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 31.08.2018


Брату.


Як  зникне  білий  горизонт
І  велич  затишних  Карпат  ,
Враз  розцвіте  ворожий  фронт  ,
Де  ж  зараз  твій  рідненький  брат?

Де  запах  кави  поміж  скверів,  
І  дощ,  що  часто  накарпав,
І  смак  свіжесеньких  еклерів,
Скрипаль,  що  так  чудесно  грав?

Бруківка  мов  би  шоколадні  плити,  
Веселі  співи  за  вікном...
Як  повернути  час?  Як  зупинити?  
Зараз  це  все  здається  сном.

Й  нехай  все  далі  так  несеться,  
Яким  б  не  був  в  житті  розклад,
Для  тебе  завжди  посміхнеться  ,
Завжди  маленький,  рідний  брат  .

Присячено  Брату  
ПС  Люблю  тебе  брат  )

19.08.18  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804928
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.08.2018


Сьогодні місяць темний .


Сьогодні  місяць  темний
І  де  ж  зараз  вона?
Цей  біль  в  душі  таємний  
Це  мовчазна  війна

Гучний  собачий  лай
А  потім  й  тиша  ця...
Будь  ласка  не  ламай
І  так  нема  лиця

Насправді  може  й  є  
Розбитим  не  покажу  
Ці  іскри  то  моє
Я  по  щоці  розмажу

Простий  тупенький  вірш  
Простенькі  почуття  
Собі  лиш  роблю  гірше  
Піду  знайду  взуття

Ввімкну  старий  плейлист  
Спочатку  швидкий  крок  
Втікати  це  мій  хист
Подалі  від  думок

Соннливі  ліхтарі,  
Ось
Пролетів  літак
Тут  люди  шахраї
А  я  не  можу  так

Хоча  краду  щоніч  
Обпечені  зірки  
Та  зорі  це  не  річ
Немов  душі  шматки

Вони  мов  жителі  Землі
Яка  ледь  обернулась  
Немов  мої  вірші  в  імлі  
Рядок  щоб  усміхнулась

Ледь  дихаю  --  вернусь  назад
Сьогодні  місяць  темний  
Сідає  телефон  і  з  ним  заряд
Цей  біль  в  душі  таємний

27.07.18  ©  Стася
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804926
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.08.2018


. Місячна Куля .


Коли  тобі  набридне  львівський  гамір,
І  стане  важко  розібрати  ,  де  думки  --
Згадай  про  свою  мрію  ,  давній  намір,
Злетіти  в  небо  --  де  лагідні  зірки  .

Поклич  мене  й  співай  щоби  упали  .
Я  прилечу,  мов  білий  снігопад  .
Ніхто  і  не  помітить  --  місяць  вкрали  ,
Для  пари  цих  сіреньких  оченят.

Візьму  тебе  за  стан,  під  нами  зорі
І  гори  ще  не  висказаних  фраз  ,
Нехай  думки  і  гори  тонуть  в  морі,
Така  любов  буває  тільки  раз  .

Сові.

21.07.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800372
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2018


. Літній Вечір .


Рожеві  хмари  небо  сповивають,  
Часами  вітер  літній  подуває,  
Пташки  щось  за  вікном  співають,
Максим  повільно  засинає.

Стихає  за  двором  дорога  
І  дітвора  в  дворі  додому.
Дивно  спокійна  і  тривога,  
Всі  забувають  літню  втому.

На  мить  момент  цей  застигає,  
Сьогодні  космос  спочиває.  
Цвіркун  усе  щось  грає  й  грає,  
Мені  тебе  не  вистачає...

Присвячено  Сові.

20.07.18  ©  Стася  
(Максим  Стаськів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800131
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.07.2018


. Зірки .

....збирав  для  тебе  зірки  ,
чекав  кожної  ночі....

А  більше  мене  й  не  треба  ,
Так,  лише  на  кілька  хвилин
Спрямовуй  погляд  до  неба  
Вони  разом  --  я  завжди  один

А  далі  все  менше  й  сумніше  
Залишається  часу  на  двох
Не  шукатиму  щось  веселіше  
Я  ціную  кожен  твій  крок

А  ближче  твої  очі  сріблисті
Немає  малих  хвилювань
На  шию  кладеш  теплі  кисті  
І  ця  мить  без  зволікань

Ще  сильніше  подує  вітер  
Забере  у  космос  з  Землі  
Складаю  сузір'я  із  літер
Розсипаю  по  темній  імлі

Голосніше  серце  заб'ється  
Тихий  голос  у  твої  думки  
Нехай  в  котрий  раз  усміхнеться  
Та  котрій  збираю  зірки  .

Усміхайся  ,  я  хочу  щоб  ти  була  щасливою.  Сова  ...

13.07.18  ©Стася  
(Максим  Стаськів  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799553
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2018


Сова (вірш без початку і кінця)

...моє  плацебо  --  мертва  тиша
у  ньому  я  маленька  миша
у  ньому  я  сліпа  вівця
змія  
що  без  початку  і  кінця  
мій  рай  Совині  сірі  очі  
і  чорний  кіт
що  вдень  муркоче  
сліпий  і  теплий  літній  ранок  
і  голод  холод  на  сніданок  
без  кави  й  лави  на  підлозі  
із  сумом  ще  любити  в  змозі  
актор  який  весь  час  в  дорозі  
мов  хмара  на  небес  порозі  
художник  мов  каліка  ,  знать  
бідняк  якому  час  злітать  
всі  вічно  хворі  і  здорові  
всі  хто  пливуть  і  тонуть  в  морі  
хто  з  них  живий?  з  правителів  і  королів  
той  хто  співає  чи  той  хто  чує  спів
із  них  усі  лише  пусті  слова  
жива  мені  одна  лише  сова...

"Сова"  належить  до  особливих  поезій.  
В  ній  я  дозволив  собі  бути  вільним  у  Римах  і  мелодичності.  
Кожне  слово  тут  немов  мазок.  Він  присвячений  Дуже  особливій  людині.

18.06.18  ©Стася
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796244
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.06.2018


Фламінго що любив…. .

Просто  Рожевий  Птах...  Сусіди  в  клітках  зневажали  його  і  водночас  заздрили  нетиповій  зовнішності  .  Коли  всі  сходились  дивитись  на  сварку  Левів,  він  часто  залишався  сам  :  походжав  туди  й  звідти  ,  вишкрябував  щось  дзьобом  на  стіні  вольєру  ,  зависав  тонувши  у  відображенні  себе.
Словом  –  жилось  не  весело...  Однією  розрадою  був  Пітон  Павель  ,  його  найкращий  друг  ,  проте  і  він  не  часто  виповзав  зі  своєї  нори  .  Тож  ,  більшість  часу  Фламінго  проводив  зі  своєю  подругою  -  Самотністю  -  вибагливою  ,  безжалісною  і  холодною  .
Так  йшли  дні  ,  тижні  .  Рожевий  Птах  втрачав  все  більше  пір`я  у  сутичках  з  місцевими  .  Його  очі  бачили  все  менше  і  менше  .  Голосу  не  подавав  .  Тільки  неприродний  кашель  виринав  з  його  дзьоба  .
Якось  раз  ,  коли  Фламінго  спав  після  безсонної  ночі  ,  до  нього  прикотилось  щось  кругле  .  Він  не  подавав  спочатку  рухів  ,  навіть  очей  не  відкривав  ,  але  потім  почав  принюхуватись...  Цитрус....
...у  дівчинки  ,  яка  проходила  повз  ,  випала  Апельсинка  і  покотилась  у  вольєр  .  Мала  ,  навіть  цього  не  помітила...
Рожевий  розплющив  очі  .  Перед  його  головою  лежала  загублена  знахідка  .  Здивований  .  Зачарований  .  Він  стояв  і  споглядав  як  вона  сяє  під  далеким  сонцем  .  Така  досконала  ,  кругленька  ,  пахуча  .  Вона  йому  безумовно  подобалась  .  Шкіра  ,  запах  ,  блиск...  Птах  взяв  її  і  відніс  вглиб  своєї  клітки  ,  до  розписаної  дзьобом  стіни  .
З  тогу  моменту  все  змінилось  .  Самотність  боялась  підійти  ,  коли  вони  були  разом  .  Павель  заповзав  частіше  ,  бо  дивувався  знахідкою  Фламінго  .  Життя  набуло  нових  відтінків  .  Кожний  ранок  він  прокидався  з  думкою  про  Апельсинку...
Проте  був  один  негатив  –  він  боявся  зізнатись  у  своїх  почуттях  .  Боявся  сказати  ,  що  вона  змінила  його  життя  ,  що  кожна  секунда  проведена  з  нею  робить  світ  світлішим  .
Він  любив  її  .  Аж  до  скону  .  До  останньої  пір'їнки  на  тілі  .  До  останнього  подиху  .
Та  так  і  не  зізнався...
Життя  летить  швидко  ,  тож  зізнавайтесь  в  симпатіях  ,  коханні  ,  почуттях  і  не  бійтесь  відмови  .
Найгірше  загинути  не  сказавши  ...
Дехто  наближається  до  цього  .

13.05.17  ©Стася

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795125
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.06.2018


. Скупа сльоза .


Не  шукайте  причину  в  любові,
Не  питайте:"Чому  саме  я?".
Не  дивуйтесь  щирій  розмові,
Чи  складеним  у  вірш  почуттям.

Не  зважайте  на  лагідний  погляд,
На  прогулянку  кілька  хвилин.  
Головне,  щоб  були  просто  поряд,  
Ви  мов  сотня  безцінних  картин.

Не  дивіться  як  хтось  поспішає  ,
Зупиніться,  хоча  б  на  мить.
Ваша  усмішка  слід  залишає,
Разом  з  нею  усе  загорить.

Разом  з  нею  й  камінь  засяє,
Для  когось  ви  може  "проста"  ,
Та  таких  як  ви  не  буває  :
Ваші  очі  й  солодкі  вуста  ,

Ваші  кисті,  волосся,  хода,
Ключиці,  постава,  слова,
Неземна  і  така  молода  
—  обертом  йде  голова.

Ви  мов  ранкова  літня  зоря,  
Розквітаєте  знову  і  знову.
Ваш  голос  колише  моря,  
Як  бачу  —  втрачаю  мову.

Байдуже  з  ким  Ви  і  де,
Головне  будьте  щасливі.
Скоро  моя  осінь  прийде,
І  я  розчинюсь  у  зливі.

Поки  в'ється  віршу  буреломна  лоза  
Ніхто  не  помітить  печалі,  і  
Як  стікає  по  щокам  скупа  сльоза..,
Не  помічайте  й  надалі...

10.06.18  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795078
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2018


. Унікальна .


Такого  світла  як  ти  —  не  буває,
Ще  не  склали  про  тебе  казки.  
Коли  лютий  грім  завиває
Повертаєш  на  небо  зірки  .

Твій  голос  насолода  для  слуху
Ти  щаслива  —  щасливий  і  я  :
Пройшовши  пустелю;  крізь  завірюху  
Чи  коли  вкусила  змія  .

У  погляді  відбиваються  місяць  і  хмари  
І  те  ,  як  повільно  пливуть  небеса  .
Як  листя  шумить  і  об  шибку  удари  ,
Дощ  поливає  —  неймовірна  краса  .

Не  хочу  щоб  удача  вернулась,
Всі  здобутки,  мов  би  сміття  .
Та  якщо  ти  на  мить  усміхнулась  
—  недарма  прожите  життя  .

Для  мене  ти  завжди  ідеальна,
Куди  завгодно  готовий  піти.
Мов  Земля  на  весь  світ  унікальна  
—  такої  як  ти  не  знайти  .

Присвячено:  Тому  кому  присвячено.  
Той  кому  присвячено  зрозуміє

04.06.18  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794636
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2018


Стіна

Я  не  романтик  і  не  декадент,  
Я  не  курю,  не  п.ю  щораз  абсент  ,
Я  не  люблю  і  не  кохаю  вже  тепер  ,
Не  пишу  віршів  ,  я  мабуть  помер  .

Я  не  кричу  і  не  мовчу  в  розмові  ,
Очей  не  закривав,  не  вивертав  на  зовні,
Натомість  ваші  очі  --  ваші  очі  повні  ,
Мої  лиш  часом  попіл,  рідше  злобні.  

Я  не  сміюсь,  я  навіть  не  регочу  .
Не  прагну  --  не  знаю  чого  хочу.
Не  плачу  лише  під  ніс  бурмочу  .
Шакали  гострять  зуби,  а  я  свій  розум  точу  .

Тепер  немов  стіна  --  падаю  на  ліжко,
Читаю  нову  книгу,  іду  додому  пішки,
І  не  чіпай  мене  чорнява  хитра  кішко  ,
У  нас  горить  розмова,  у  вас  ледь  тліють  сіжки  ...

20.04.18  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788506
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.04.2018


…А завтра — він знову все

—  Дует  годинника  і  раковини  ,  що  може  бути  кращим  на  кухні?
—  Зів'ялі  хризантеми  і  дим  від  сигарет.

Тихий  голос  відповідав  сам  собі.  Дивна  картина  ,  згоден  ,  але  давайте  поспостерігаємо  .  Ця  розмова  триває  вже  кілька  годин  ,  а  співрозмовники  ,  чи  точніше  співрозмовник  ,  ніяк  не  розійдуться  .  Все  сидить  ,  п'є  чай  і  часом  поглядає  у  вікно  .  Нічого  не  чує  ,  скільки  не  говоріть  ,  я  вже  намагався...  Дивна  людина...

—  ...  і  після  цього  вони  всього  лиш  люди.  Вбивство  слабшого  це  "нормально"  ,  тож  не  бери  все  близько  до  серця.  Таких  як  ти  ,  скидали  в  прірву  ще  при  народженні.
—  Гм,  смішно  .
—  Що  смішного  в  тому,  що  ти  слабак?
—  Тобто  ти?
—  Тобто  ми.
—  Без  різниці.  Смішно...  В  будь-якому  випадку  —  смішно.
—  Поясни  будь  ласка.
—  Людиною  назвала  людину  інша  людина  тож  ви  "люди"  такі  смішні.  "Слабак"  ,  "  Сильний"  —  та  звідки  взагалі  ці  мірки  ?  Хто  слабкий  в  одному  —  сильний  зовсім  в  іншому.  Проте  й  це  відносно  .  Так  наприклад  ,  Спарта  існувала  б  досі,  якби  б  не  скидала  всіх  розумних  людей  в  безодню.  Уяви  собі  рада  ССД  (  Союз  Спартанських  Держав  ).  Але  може  й  добре  ,  що  так  сталось  ,  на  кількох  тиранів  менше  у  світі  .  Хех  .
—  Мені  подобається  хід  твоїх  думок,  але  до  чого  ти  ведеш?
—  Чи  ти  ведеш?
—  До  чого  ми  ведемо?
—  Я  веду  до  того,  що  світ  не  ділиться  на  сильних  і  слабких,  розумних  чи  бовдурів,  багатих  чи  бідних  —  він  ділиться  на  мертвих  і  живих  .  Байдуже  скільки  в  тебе  грошей,  ідей  чи  друзів,  якщо  ти  завтра  помреш  .
—  Це  і  нас  з  тобою  стосується,  нас  важко  назвати  живими  .
—  Ех,  на  жаль,  та  що  поробиш  .  —  Чоловік  сьорбнув  чаю  і  втупився  у  вікно  .

Словом,  запитаєте  хто  він  ?  Я  не  знаю.  За  час  спостерігання  мені  вдалось  помітити,  що  він  носить  окуляри,  але  тут  на  кухні,  вони  чомусь  лежать  на  підвіконні  обличчям  до  нас  .  Ось  можливо  з  ким  він  говорить  .  Дивна  людина  ...  чи  як  там  тепер  його  називати  ?

—  Не  почуваю  себе  живим  .  Мабуть  захворів  на  щось,  чи  може  і  не  живий  зовсім  .  Так  ,  просто  "сон  бабака"...
—  "Сон  бабака"  ?
—  Ну  так,  сам  придумав,  весело  пра  ?
—  А  в  чому  тут  веселість  ?
—  Всі  знають  про  "день  бабака",  коли  всі  події  —  це  замкнене  коло  рутини,  та  не  всі  помічають  таке  явище,  як  сон  .  Кожен  день  закінчується  сном  .  Сон  —  прекрасне  явище,  після  якого  ми  знову  свіжі,  мов  овочі  в  супермаркетах  .  Мені  здається,  що  якщо  все  повторюється,  якщо  все  циклічне  то  сон  відсутній  .  Це  не  часова  аномалія,  не  дірка  у  континіумі  .  Скоріш  за  все  —  це  просто  відсутність  сну  .  Тож  всі  ці  повторення,  відчуття  помилки  і  відсутності,  можуть  бути  спричинені  "сном  бабака"  .  Нічого  не  змінюється  так  сказати  ...  Напевно  ми  були  б  щасливіші,  якщо  б  мали  повноцінний  сон.

Дивак  потер  очі.

—  То  чому  ти  не  станеш  таким  як  всі  ?  Спати  це  "нормально"  .
—  Хіба  я  не  сплю  ?
—  Та  спиш  .  А  користі  з  цього  й  грама  нема  .
—  Можливо  .
—  Та  точно  .  Ще  й  з  твоїм  стриманням  і  терплячістю  ...  Чому  ти  такий  закритий  ?
—  Це  "нормально"  .
—  Та  ну  ...  Ти  постійно  говориш  про  сигарети,  та  не  куриш,  говориш  про  те  що  кинеш  все  так  втечеш,  але  залишаєшся  на  місці  .  Ти  навіть  війну  всім  оголосив,  проте  чомусь  мирний  зі  всіма  .  Що  з  тобою  ?  
—  "Я  тої  сили  часть,  що  робить  лиш  добро,  бажаючи  лиш  злого  ."  
—  Фауст...
—  Гете  .  Схожий  я  чимось  з  ним  .  Так  само  дивлюсь  на  світ  зі  сторони  і  почуваюсь  єдиним  за  двома  шкельцями  .
—  Часом  ти  знімаєш  окуляри  .
—  Так  ,  коли  вмиваюсь  .
—  І  все  ?  
—  Ще  коли  стелю  оглядаю  перед  сном  .
—  І  що  там  цікавого  ?
—  Для  тебе  —  нічого,  для  мене  —  узори  місячного  світла  .
—  Так  та  ти  зараз  на  кухні  .
—  Чудове  місце,  чи  не  так  ?
—  Для  вічної  розмови...
—  Це  точно...Та  як  бачиш  повністю  відкритись  я  готовий  лише  окулярам  .
—  Чому?
—  Вони  беруть  на  себе  частину  злісних  поглядів,  залишаючи  мені  усміхнені  обличчя  .
—  Йой,  за  такими  дрібницями  стежити...  Розуміння  життя  тобі  не  платить,  тож  може  досить  дивитись  за  стелею  ?  Може  треба  працювати  ?
—  Можливо,  а  толку  ?  Хіба  гроші  зроблять  мене  щасливим?
—  Ні  .
—  Отож,  я  почуваюсь  живим,  коли  сповнений  мріями,  коли  йду  до  них  .  А  щастя  мені  приносять  усміхнені  обличчя  рідних  і  чужих,  очі  веселих  та  сумних  .  Щасливий,  коли  й  в  інших  оживають  мрії  .  Щасливий,  коли  сонячно,  нестримні  буревії.  Щасливий  —  десь  любов  у  очах...
Щасливий,  хоч  короткочасний  і  не  реальний  .
Щасливий,  хоч  вже  не  палаю  —  вік  печальний  .
Щасливий,  хоч  і  знаю  хто  останнім  ,
Читатиме  мій  лист  прощальний...

—  Я  попіл,  ти  тінь  і  ...

На  цих  словах  чоловік  заснув  за  столом  .  Годинник  потікував  .  Умивальник  замовк  .  Окуляри  вже  були  на  підлозі,  а  пелюстки  зів'ялих  хризантем  кружляли  вниз  зі  столу  .  Хтось  вимкнув  світло  на  кухню  .  Місяць  освічував  декілька  кутів  .  Тихо  .  Спокійно  .  Зараз  сон,  а  завтра  —  він  знову  все  "забуде"...  

21.11.2017  ©Стася
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788504
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.04.2018


***

Хто  рано  встає  —  тому  час  до  школи  ,
Піде  без  питань  і  не  викаже  втоми.  
На  вулиці  темно,  нечутні  розмови,  
То  подуви  вітру,  то  серце  заколить  .

Дерева  танцюють  —  безлистяні  крони,  
Шепоче  трава,  лякають  ворони.  
І  небо,  немов  би  затьмарене  море  ,
То  сіре  колише,  то  вистрибне  чорне  .

Білі  будинки  —  для  нього  причали,  
Хто  повернувся  —  забуває  печалі  .
Чи  то  море  здригнулось  чи  ссунулись  хмари?  
Сніг  почав  падати,  почулись  удари.  

То  забились  серця,  немов  урагани  ,
Всі  в  один  такт,  омиваючи  рани

09.12.2017  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788447
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.04.2018


Безнадійний

Безнадійний  вмирає  живим
Хотіли  його  повернути?
Та  що  Ви  зробите  з  ним?
Найкраще  просто  забути  

Безнадійний  всього  лиш  сміття
На  дорозі  великої  мрії
Він  вже  ладен  віддати  життя  
Щоб  скінчились  в  душі  буревії  

Безнадійний  це  твій  океан
Коли  навколо  пустеля
Мов  ліки  для  загоєння  ран  
Для  знедолених  нова  оселя

Безнадійний  це  тло  для  живих
Це  мотив  щоб  далі  творити
Він  єдиний  в  розмові  притих  
Щоб  й  інші  змогли  говорити

10.11.2017  ©Стася
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788446
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.04.2018


Моя осінь .

В  сирий  та  вогкий,  львівський  день,
Зігріє  душу  кольорами:
Дерев  листва  та  їх  пісень,  
Погляд  сови  перед  очами,

Небес  блакить,  сонливі  хмари,  
Легке  ліниве  сонце  марить,  
Не  поспішають  вже  на  пари,  
Лише  кімната  —  часом  давить.

Ось  вітер,  всі  чутки  приносить,  
Нам  по  волоссю  пробігає:
"Хтось  щось  питає,  другий  просить,
Для  тебе  ранок,  хтось  смеркає..."

Вона  усміхнена,  бо  знає,
Максим  завжди  її  чекає
І  щоб  не  сталось  в  мою  осінь,
Опале  листя  тепле  досі...

Присвячено  Милій  Сові

15.10.2017  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784543
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.03.2018


. Хотів… .

Невдалий  мазок,  чи  ламане  слово,
Для  чого  ти  друже  горів?
Чому  все  шукаєш,  знову  і  знову,
Єдине  що  справді  б  хотів?

Спочатку  хотілось,  щоб  старший  почув,
Слухав,  не  просто  сміявся,
А  як  зрозуміє,  то  щоб  не  забув,
Щоб  не  йшов,  на  довше  зостався.

Пізніше  хотів  подобатись  всім,
Після  цього  єдиного  друга.
Тоді  й  не  думав  покинути  дім,
Маленька  перетину  смуга.

Коли  написав,  вперше  душу  піймав,
У  вірші  розклалося  серце,
А  потім  все  більше  турбот  діставав
І  мрії  звалились  на  денце.

Хотілось  вже  просто  банальних  грошей,
Тоді  й  почав  загнивати,
Минулі  бажання  вдавали  мишей,
Почали  в  глибинку  втікати.

Та  ось,  після  всього,  поет  зрозумів,
Що  хоче,  щоб  інші  всміхались.
І  байдуже  навіть,  що  раз  не  зумів,
Головне,  щоб  рідні  зостались.

І  байдуже  скільки  в  поета  купюр,
Її  усмішка  просто  безцінна.
Вона  мої  ліки,  від  холоду  мур,
Секрет  і  мрія  нетлінна.

Присвячено  Мрії

14.10.2017  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755403
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.10.2017


. Метаморфози .

У  сонливу  літню  ніч  ,  коли  дехто  поспішав  заснути  ,  а  хтось  ще  не  встиг  прокинутись  ,відбувались  метаморфози  .  Я  сидів  на  підвіконнику  і  спостерігав  ,  як  стара  шкіра  лущилась  і  повільно  опадала  на  підлогу  .  Шар  за  шаром  ,  відривались  старі  тривоги  ,  сумніви  з  легкістю  злітали  додолу  ,  а  гнів  був  настільки  мізерним  ,  що  й  зовсім  розтанув  у  повітрі  .
Місячне  сяйво  змінило  траекторію  і  освітило  моє  праве  плече  .  Небо  було  безхмарним  ,  тож  деякі  зорі  все  ж  відблискували  у  тьм'яній  блакиті  .  Тихо  .  Спокійно  .  Лиш  час  від  часу  залітав  прохолодний  вітер  і  омивав  моє  зблідле  обличчя  .
Раптом  ,  щось  затріпотіло  у  серці  —  почали  обриватись  спогади  .  Жахливе  ,  та  сповнене  любов'ю  дитинство  ,  шкільні  роки  ,  навіть  обличчя  батька  почало  забуватись  .  Деякі  спалахи  виринали  ,  інші  ж  тонули  в  абсолютній  пітьмі  .  Душа  не  прагнула  в  космос  ,  проте  вона  навіть  не  здогадувалась  ,  що  була  там  весь  цей  час  .
Дорослішати  —  це  дуже  боляче  і  ще  нестепрніше  ,  коли  це  відбувається  в  один  момент  .  Все  ,  що  я  збирав  впродовж  цих  років  розліталось  у  просторі  .  Приховані  образи  ,  страхи  ,  мимольотні  усмішки  ,  слабкості  ,  вагання  —  усі  накопичення  відривались  від  мене  .
Досвід  тяжкої  роботи  навчив  мене  цінувати  гроші  і  ставити  правильні  цілі  .  Не  відчувалось  почуття  самотності  .  Не  хотілось  нестримного  кохання  .  Хотілось  просто  жити  .
Обезсилений  ,  я  впав  на  ліжко  .Недавні  порізи  на  руках  майже  загоїлись  .Перетворення  добігали  кінця  .  .  ,  а  може  й  початку  .  Лиш  одне  залишилось  не  змінним  —  бажання  зустріти  тебе  .  .  .

25.06.17  ©Стася
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753231
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.10.2017


. Зірваний цвіт .

Однієї  літньої  ночі  ,  коли  ще  ніхто  не  спав  і  навіть  не  збирався  ,  коли  вітер  лагідно  лоскотав  носа  ,  повз  панельку  проходила  група  людей  .
Здається  ,  Ви  звикли  називати  таке  явище  компанією  ,  проте  –  це  аж  ніяк  не  важливо  .  Суть  не  зміниться  .  Ми  можемо  назвати  їх  стадом  ,  отарою  ,  прайдом  ,  стаєю  ,  загоном  ,  купкою  ,  братством  ,  можливо  й  спільнотою  ,  та  це  завжди  буде  група  когось  чи  чогось  ,  яка  йтиме  за  чимось  чи  кимось  .  Контексти  змінюються  ,  та  структура  залишається  незмінною  .  Тож  неважливо  чи  це  компанія  людей  ,  чи  це  купка  лайна  ,  принцип  один  й  той  самий  .  Має  значення  тільки  те  ,  за  чим  вони  йдуть  ,  яка  їхня  мета  ...
Прошу  нас  вибачити  ,  ми  трохи  відійшли  від  розповіді  .  Отож  .  Повернімось  до  купки  ,  бо  по  іншому  їх  назвати  важко  .
Вони  галасували  ,  дуріли  ,  підспівували  під  музику  ,  бігали  туди-сюди  .  Не  подумайте  ,  що  нам  не  зрозумілий  вік  безумства  ,  неупередженості  ,  надмірної  емоційності  –  це  не  так  .  Ми  прекрасно  розуміємо  ,  бо  самі  такими  були  ,  але  все  має  свої  межі  .  Раптом  ,  один  з  хлопців  побіг  до  нашого  городу  і  зірвав  квітку  .  Наше  серце  стрепенулось  ,  але  й  досі  залишалось  спокійним  ,  як  хмари  ,  що  падали  й  підіймались  і  так  без  кінця  .  Хлопчак  підійшов  до  дівчини  і  вручив  їй  чужий  цвіт  .  
Романтично  ,  чи  не  так  ?  Не  так  .  Добре  ,  якби  б  вони  були  тет-а-тет  ,  але  не  забуваймо  ,  що  їх  була  купка  .  Він  не  зупинився  на  одній  ,  він  пішов  далі  .  Переліз  через  огорожу  ,  пройшов  вглиб  і  почав  забирати  чуже  .  Наше  серце  почало  вириватись  із  грудей  .  В  голові  промайнув  бурлеск  ,  ми  вже  хотіли  кричати  ,  та  щось  зупинило  нас  .  Не  потрібно  опускатись  до  їхнього  рівня  .  Зрештою  –  це  всього  лиш  рослина  ,  а  вони  всього  лиш  підлітки  .  Тож  ми  пробачили  їх  .
Проте  мораль  не  така  проста  ,  як  Ви  могли  подумати  .  Пригадайте  про  що  ми  говорили  на  почату  і  розпочнемо  .
Дуже  прикро  коли  Вашу  квітку  бездумно  зривають  .  В  нашому  випадку  підлітки  думали  тільки  про  те  ,  як  вразити  дівчину  ,  навіть  не  задумуючись  що  беруть  чуже  .  Добре  ,  ми  пробачили  цій  купі  підлітків  ,  але  що  якщо  завтра  вони  будуть  отарою  ,  а  після  завтра  прайдом  .  За  деякий  час  –  загоном  ,  який  питиме  кров  з  рідної  землі  ,  навіть  не  здогадуючись  ,  що  вона  не  його  .  Так  ,  так  ,  все  починається  квіткою  з  городу  ,  а  потім  не  задумуючись  вони  зривають  життя  .  Не  посягати  на  чуже  –  те  ,  що  ми  маємо  знати  з  перших  кроків  і  пам`ятати  до  кінця  наших  днів  .  Не  забувайте  про  це  і  вмійте  прощати  ,  ми  не  маємо  права  судити  ,  якщо  самі  не  впевнені  у  своїй  криштальності  .  Правда  ріже  очі  і  лиш  той  хто  слухає  може  її  почути  .
Словом  ,  час  завершувати  нашу  розповідь  .  Ластівко  ,  ми  готові  цвісти  для  Вас  ,  навіть  якщо  топтатимуть  коріння  і  душитимуть  за  китицю  .  Знайте  ,  ми  любимо  Вас  і  готові  віддати  свій  цвіт  за  Вашу  вічно  щиру  усмішку  .
Живіть  і  процвітайте.....
30.07.2017  ©Стася
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753228
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.10.2017


. Люби… .

У  місті  цьому,  де  кожен  сам  за  себе,  
Ти  будь  одним  таким  за    всіх,  
Тоді  можливо  хтось  буде  за  тебе,  
Можливо  буде  за  спиною  сміх.  

Та  не  зважай,  будь  ренесансом,  
Цвіти  у  найтемніші  дні,
Люби  навколишніх  авансом,  
Тони,  мов  фенікс  у  вогні.

Милуйся  створеним  навколо,
В  усьому  цьому  сам  твори,
Не  бійся,  думай  помилково,  
Проте  усім  не  говори.

Щиро  кохай  того  хто  поряд,  
В  думках  у  тебе  цілий  день,
Перед  очима  милий  погляд,
І  очі  твої  мов  мішень.

Цінуй  цей  час,  хоч  він  без  меж,
Не  скований  у  їхнє  коло.
Тепер  кого  ти  друже  обереш,
Себе,  чи  Всіх  хто  є  навколо?

30.09.2017  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753093
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 30.09.2017


. 21 : 21.

Двадцять  перша  двадцять  один,
Ти  сидиш  занурений  в  плин,
Часу  тік  ,  секунд  і  годин,
Усміхнувся  без  жодних  причин.

Знову  мить  і  пірнаєш  в  зірки,
Бачиш  звірів  і  лісу  думки,  
Вітер  зносить  тривоги  удаль,  
Комусь  прикро,  комусь  і  не  жаль.

Ще  момент  –  притишений  крок,  
На  бруківці  посеред  пташок,  
Розкажи,  як  обличчя  забув,
Розчаруйся,  ніхто  й  не  чув.

Будь  наївний  і  знову  кохай,  
Розцвіти  й  любов  величай,  
Скинь  із  серця  частинки  кори,  
Пам'ятай  її  губ  кольори.

І  якщо  впаде  листя  –  мораль,  
Сніг  омиє  твою  печаль,  
Заморозить  до  самих  кісток,  
Пістолет,  натискаєш  курок.

Пам'ятай  її  усмішку  друже,  
Хоч  проходить  повз  тебе  байдуже,  
Згадай  всіх,  хто  душею  пробіг,
Допоки  не  випаде  сніг.

Двадцять  перша  двадцять  один,  
Усміхнувся  без  зайвих  причин...

27.09.2017  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752595
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2017