| Сторінки (1/41): | « | 1 | » |
Зібрались всі колеги по роботі
Підняли келихи і випили до дна,
А я не сподівалася такого повороту –
Лишилась за бортом одна.
Усміхнені обличчя з фото
На мене дивляться як би ні в чому не бувало.
Усі зібрались щоби привітати, погомоніти
Так, гостей немало.
Колючкою образа в душу
Мені вп’ялась за те, що знехтували мною
І як дивитись в очі я їм мушу,
Забути хочу день оцей зимовий.
Як боляче приймати неповагу,
Зневагу тих, кого ти встигла полюбити.
Це ж треба мати отаку відвагу –
так виокремити і не запросити.
Нехай для когось це дрібничка,
Для мене ж це є жест і дія.
Бо бути в колі співробітників своїх
Була для мене величезна мрія.
Так прикро бути гнаною в той день,
Неначе ми із ними незнайомі.
А келихи зловісно – «день-дзелень»
На тому урочистому прийомі.
І де причина я не розумію,
Що так мене ігнорували.
Чи одягнутися шикарно я не вмію
На святкування, що організували.
Але мабуть це просто є зневага,
Дволикість я у цьому бачу,
Забути в швидше про оцю розвагу.
Можливо я й колись пробачу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2021
Кому доводилось розмовляти з порожнечею,
З вакуумом, пусткою.
Беззвучно безперечно,
Своєї свідомості згустком.
Коли шукаєш Всевишнього Бога
У великому Всесвіті цьому,
А він є в людях грішних,
А не в мовчанні німому.
Ви гадайте й робіть що хочете,
А я от як звернусь до Бога
І все стане на свої місця
І прийде допомога.
І у порожнечу звертаєшся,
І кидаєш в простір думку.
А насправді один залишаєшся,
Ні до кого не маєш стосунку.
З ким важливіша розмова?
З людьми чи з Богом?
І чи відома мова
Якою говорити до нього?
Хай самотність буде
Виявом чиєїсь духовності.
Хай минають його люди,
Що загрузли в гріховності.
Хай байдужість людей
Вірного не лякає.
Досконалість ідей
Хай на розум його чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2021
У спогадах моїх часом спливає,
Що я багато сіяла брехні.
У молодому віці часто так буває.
Такі думки тепер з’являються мені.
Обман цей може справді неважливий,
Прикраса просто власного життя.
І вихід з ситуації можливий,
Коли настане щире каяття.
Коли твій друг байки оці сприймає,
Про що ти думаєш тоді?
Він на обман твій правдою рубає.
Чи допоможе він тобі в біді?
Часи пройдуть – розкриються всім очі,
І всі збагнуть хто перед ними є,
Ніхто і слухати тепер не схоче,
Бо кожен щастя власнеє кує
Від сорому сховатися несила,
Від усвідомлення нікчемності себе.
Людина, що тягар оцей носила,
Шука для себе прОщення любе.
Отак із юності враз потягнулась нитка,
А зараз ти міркуєш вже не так,
І згадувати балачки ці бридко,
І не повернеш ти минулого ніяк.
Життя показує все з часом,
Хто яким був і хто яким вже став.
Отак стоїш біля іконостасу
І думаєш собі: «О, Боже збав!»
Чи справді все-таки усі такі правдиві?
А ти брехун яким себе назвав.
«Життя зараз таке», - я чую враз наживо,-
«Ти покажи мені того, хто не брехав».
А в цих метаннях правди і обману,
Я думаю, не кожен так застряг.
Бо вже давно всі визначили грані
І кожен вже обрав свій шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2020
Блукаючі вислови між людей,
Чи це є мудрість істинна?
Прилипають думки наче клей,
Кожен вірить їм віддано.
Хто створює кути бачення?
Що стане новим афоризмом?
Чи має для когось значення
Як боротися з песимізмом?
Як знаходить відраду в цитатах,
Що комусь колись наболіли?
Та не хоче ніхто і знати,
Як заховалася правда уміло.
Прислів’я пережИток старовини
Чи життя нашого основа?
Думки філософів – з глибини,
мудрість народна – предків розмова.
По краплині вбираємо істину,
Відсіваєм зерно від полови.
Нам майбутнє і досвід покажуть
Кому вірити можна на слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865825
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.02.2020
Я треную свої руки,
Щоб міцніше твої схопити.
Контролюю свої рухи,
Я без тебе не можу жити.
Чи любов наша ця остання –
Це напевно ніхто не знає,
Але у мене одне бажання –
Бути поруч і воно не згасає.
Залишайся в моїх обіймах,
Володіннях моєї ласки.
Хай кохання торнадо здійме
В почуттях, що неначе з казки.
2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2020
Ціпенію від нез’ясованості,
Від невирішеності проблем,
Тільки й чую, що голос совісті
І всередині дивний щем.
Застигаю від безпорадності,
Ніяких кроків я не роблю,
Вже й немає тієї радості…
Чи насправді тебе люблю?
І ні люди із власною думкою,
І ні Бог невідомо де,
Не дадуть відповідь на пакунки
Запитань що в майбутньому жде
Є лиш час, що напевно покаже все,
Та чи варто йому довірять?
Ризикнути й піти вслід за дійсністю
І нічого в житті не мінять.
Я шукаю ізвідси виходу,
Тільки істина казна-де,
Де той Бог, що пропав налихо?
Де те щось, що мене веде?
Мобілізую душевні сили я,
Стискаю волю свою в кулак,
Без нікого лишилась на ділі я
Й почуваю себе ось так.
Чи нічого і не вигадувать?
Бери те, що життя дає.
Але що буду потім згадувать?
Чи потішить життя моє?
Почуття мої ці теперішні
Виплітають сумбур думок,
Віддаю читачеві їх бережно,
Цих метань й сумнівань комок.
Хай і нота думок сумовита,
Не завжди випадає радіти…
Чи люблю я так несамовито?
Чи потрібні в житті моїм діти?
Хай сміється із мене публіка,
Ігнорує нехай вона.
Почуттів повстає республіка,
Не боюсь їх, хай кожен зна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2019
Я біль стерплю
Нехай удар майстерний
Війна іде,
Вже й Бога не молю.
Спасіння де?
Спасіння де від скверни,
Що в душу налили мою?
Як рідна кров так може дошкуляти?
Як найрідніші нищать мій баланс?
Про це не буду я розповідати,
Навіть якби у мене був цей шанс.
Хоч біль бринить,
Хоч утворилась рана
Від непотрібних слів,
душа моя болить.
А все чому? Що я збудилась рано
І хочу на цім світі жить-творить.
Мене ударом свОїм не зупиниш,
Я біль стерплю,
Із кимось розділю.
Та знай, що ти недобре чиниш,
Образивши не маючи жалю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2019
Бабусина молитва –
Та, що з вечора чує Бог.
Щоб моя за благом гонитва
Була легшою й щоб без тривог.
Свої руки втомлені працею
У мольбі складає вона,
Щоб офіціант з багатою тацею
Її внуці приніс страв і вина.
Щоб беріг ангел у транспорті,
Щоб цікавим було кіно,
Щоби митник поставив штамп у паспорті,
А на себе їй все одно.
Вона молиться щоби внученька
Усе мала що треба в житті,
Молитвами моя бабусенька
Намагається помогти.
Щоб минали грабіжники й злодії,
Щоб сім’ю також мала я,
Щоб в театр колись на рапсодію
Завітала моя сім’я.
Дякую Вам за віру,
За щирі оці молИтви,
що ангел грає на лірі,
що виграю всі життєві битви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2019
Моє тіло спрагле обіймів,
Дай мені поцілунку ковток…
А надворі вже осінь повіяла,
З дерева пада листок…
Порятуй від вселенського холоду,
Із безодні життя в самоті.
Буть щасливим треба замолоду,
Почуття у цей час саме ті.
Кожен день обертається вічністю,
Можливо й вічність коротка, мов день,
Промайне все життя блискавичністю,
Вже не буде добра повних жмень.
Насолода тільки теперішнім,
Хвилинами бути з тобою…
Ти мене пригортаєш бережно,
Які ж ми щасливі обоє…
Душі так бракує тепла,
Дай мені поцілунку ковток,
Я б охоче тобі помогла,
Життя нового зробити виток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2018
Горам як дітям
дають імена,
Земля – їх колиска,
їх мати – вона.
А вітер нестримний –
є батько хрещений,
він лине між ними
немовби шалений…
О, гори, давайте
знайомитись з вами,
дозвольте по тілу
пройтися ногами.
Відчути всі чари
гірських панорам,
й вернутись в рівнину,
В міський шум і гам.
Низькі і високі,
пологі й стрімкі –
окраса планети,
вас люблю, дорогі.
І хто на вершині
хоч раз побував,
захоче ізнову,
що би там не казав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793238
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.05.2018
Мені б лиш знати - завтра буде день,
Що завтра буду сонце зустрічати,
що зимною водою з жмень
я буду знов лице своє вмивати.
Мені б лиш знати - завтра я проснусь,
моя душа не заблукає у просторах,
Мені би пам’ятати як я звусь,
І знати - смерть до мене завіта нескоро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747642
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 24.08.2017
Брутальність, морок - все байдуже,
бринить струна таланту Божого чимдуж
Але чому, скажи, чому мій друже
ти ставишся ось так до людських душ,
Чому в пекельних муках кинув ти страждати,
того що другом називав давно,
хто вчив тебе кохану покидати,
і розкажи мені як задавно воно?
Мені цікаво також зрозуміти,
чому мелодія твоїх казок стиха
Якби ж то знати, ох якби ж уміти,
хіба б спіткала доленька лиха?
Я мрію - так, кохаю, розумію,
Бажаю, жду, чекаю, але ж ти!
Можливо й розлюбити я зумію, і далі по дорозі йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2017
Минають дні, пливуть хвилини,
все ті ж мені ввижаються картини
все ті ж малюють візерунки у душі
чудові дні, що разом ми прожили
в таємному колись,
чудному шалаші.
Ми плили у просторі,
як медузи,
у морі плавають і хочуть укусить.
Люблю коли приходять різні музи
Із ними легше в білім світі жить.
Із ними легше ворогів долати,
знаходить друзів,
откривать серця
Ох як частіше б зустрічати музи
Мені кохання дуже до лиця.
І до лиця мені єднання з Богом,
молитва ранішня, усе було
Якби частіше появлялася пересторога
Мене б рікою щастя занесло
Любила б вічно, вічно б розуміла,
благала б в долі кращого буття.
Я щастя би собі воліла
і тих приємних митей,
яким немає вороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2017
Митець – це маленький творець,
Він пензлем малює буття,
Він виткав нитками життя,
Крізь мрії іде навпростець.
Щоденне, дивом натхненне
Творче його сприйняття,
Пробуджує в нас почуття,
Воно не буває буденне.
Мандруєш у інші світи,
У простори душ і ідей,
З найкращими серед людей
Ти істину можеш знайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726603
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 31.03.2017
О, вітре, о, вітре!
Ти повітря стихія!
О, вітре, о, вітре,
Поясни свої дії.
Чому наче демон
Стаєш ураганом,
Чому людям деколи
Від тебе погано.
Ти хвилі у морі
Миттєво здіймаєш,
А іноді гілку
Журливо гойдаєш.
О, вітре чому ти
Такий невблаганний,
Вітерцем ти буваєш,
А коли й ураганом.
Свистиш у вухАх,
По спині пробігаєш,
На далеких шляхах
Собі вільно гуляєш.
Розносиш насіння,
Сколихуєш трави.
О, вітре, на тебе
Немає управи.
У горах могутньо
На крилах ширяєш,
Багато що бачив,
Багато що знаєш.
О, вітре, о, вітре
Повітря стихіє.
О дай мені трохи
Земної надії.
Візьми мої мрії
У небо високо -
Нехай вони впадуть
Богові в око.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2017
Втікає час. Його нам не впіймати.
Втікає час. Від нерозумних нас.
Втікає час. Якби ж нам вічність мати.
Втікає час. Якби ж вогонь наш не погас.
Для когось й вічності буде замало,
Щоби любить і мріять, і творить.
Але просити в Бога вічності нам не пристало,
Продовжити життя хоча б на мить.
Бо вічність в космосі стабільна,
Крізь неї у віки іде душа.
Душа, та що від тіла вільна,
Що все земне нарешті залиша.
Тому і час для неї непідвласний,
Бо особистість – сутність нетривка,
Вона щаслива є, або нещасна,
У особистості є доля нелегка.
А вогник Божий, що є в кожнім тілі
Лишається навічно повсякчас,
Він древній, і легкий, і смілий,
Той що живими робить нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705408
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.12.2016
Ураган, блискавка, смерч -
думкам ніде дітись.
Лише смерть
манить в тепло і кличе зігрітись.
Місяць убого дивиться з неба,
сонце блистить у калюжі -
так мені й треба.
Хто скорився підлій емоції -
тому вже нема що рятувати,
якщо бісенята кусають на кожному кроці -
нема вже від кого втікати.
Зварю кашу із власних роздумів
і безжально її викину -
хай буде вакуум у моєму розумі,
якось вже до нього звикну.
Хоча як мені звикнути до безмежжя,
коли мене поорано межами?
Я сплету із цих меж мереживо
і накину на плечі бережно.
Хай за мною дорога стелиться,
хай крокують по ній ті, хто слідує.
Я уже ніколи не вернуся,
не вернусь я, до вашого відома...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2016
Україно! Рідний краю,
Ми тебе цінуєм
І землю твою родючу
Щиро ми цілуєм.
Обіймаємо душею
Всі твої простори,
Всі долини, ріки, гори,
І ліси, і море.
Ми завжди до тебе вернем
Навіть із чужини,
Де нам добре дуже роблять,
Навіть із панщини,
Із ярма, і із здобутку,
З щастя і з нещастя,
Ми завжди будем любити
Всі твої багатства.
Будем доленьки благати,
Будем величати,
Будем вік у мирі жити,
Щиро захищати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699501
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.11.2016
Вже пожовтіло листя на деревах,
І вітер дме несамовито,
На землю пада дощик кришталевий,
Вже відцвітають літні квіти.
Птахи у дальні далі відлітають,
У лісі пахне листям і грибами.
«Що відбувається?»,- у мене запитають.
- Це осінь так вітається із нами.
Хоч в пору цю багато хто сумує,
Осінь є добра, щедра і прекрасна.
Вона свої дари нам пропонує,
Щоб до зими приготуватись вчасно.
О, осінь, осінь, золотиста,
Насправді не для суму ти пора,
Листочків із дерев барвистих
Від вітру на землі є гра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2016
Цю жінку кличуть лише для одного -
Щоб вдоволить свою тваринну хіть,
Кохаються із нею до знемоги
І щось говорять мимохіть.
Ту всю свою жіночу силу,
Що накопичила вона за довгий час
Беруть ураз за душу милу,
Беруть всього за один раз.
Нещасна жінка – ти продажна,
І хто ж тебе зробив такою?
Насправді ж ти богиня недосяжна,
Цнотлива, недоторкана рукою.
Та ти забула про свої чесноти,
І першому зустрічному ти віддалась,
Кохатися із ним тобі охота,
Бо ти ні в чім нікому не клялась.
Не присягала Богові, ні чоловіку,
Що будеш силу цю жіночу берегти,
Ти досягла вже того віку,
Що можеш з будь-яким лягти.
Повія – жінка лиш на виклик,
Повія – жінка без душі,
У ній розряд тих звуків стихлих,
Вона торгує тілом за гроші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2016
Між нами немає кохання –
Близькими були лиш тіла.
У тебе мабуть не остання,
Хоч робила усе, що могла.
Я дивилась тобі у очі,
Ти у очі дивився мені
І голубив мене охоче,
Все це було немов уві сні.
Ти жадав мене дико мов звір,
Я ж відмовити й не намагалась,
Теж хотіла тебе, ти повір,
Я з душею своєю змагалась.
Бо в душі це велике табу –
Бути близько, але без любові,
Відчувати цю нотку слабу,
Що бушує нестримно у крові.
Про яку тут любов говорити,
Як близькими були лиш тіла -
Був готовий цілунками вкрити,
Щоб лишень я себе віддала.
І змагаються тіло з душею,
Хто важніший із них саме тут,
В всьому винна напевно лише я,
Що звільнила себе від цих пут.
Хоч з тобою ми різні є дуже
Й розійдуться два наші шляхи,
Я до тебе була небайдужа,
І твій намір не був лихим.
Ти зовсім із інакшого світу,
Не із світу енергій і душ,
Не із світу магічного цвіту,
Я благаю мене ти не руш.
Не тривож моє серце бажанням
І мене ти не спокушай,
Бо немає між нами кохання,
Чимскоріше мене залишай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669592
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.06.2016
Ісус Христос – де зараз ти?
Чи ти мене із неба бачиш?
Як хочеться мені до тебе йти
І як багато ти для мене значиш.
Твоя любов і вічна і жива,
Вона любого на планеті зігріває,
А мудрість – не лише слова,
Але й діла, що Бога величають.
Я дякую тобі, мій милий Бог
За те, що ти гріхи мої мені пробачив,
І як же без твоїх пересторог,
Я дослухаюся до них і вже не плачу.
Ісусе милий, ти мені цікавий,
Тебе побачити я хочу наяву,
Мені подобається погляд твій ласкавий,
Молитвою до тебе я живу.
Як би хотілось повернутись в ті часи,
Коли ти жив і зцілював людей,
Для мене ти учителем єси,
Твоє життя – любові апогей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2016
Що означали твої квіти,
Якщо у тебе інша є,
Не знаю де себе тепер подіти,
Ти ранив серденько моє.
Так несподівано для мене обернулось,
Що ти на світі цім не сам,
І доля не мені всміхнулась,
Ти з нею, ти не тут , ти – там.
Мені нічого ти не обіцяв,
Нічим не натякав на почуття,
Ти тільки мені квіти дарував,
Що згодом перетворені в сміття.
Я так надіялась на те,
Що ти зі мною будеш поруч,
Ця рана заживе, це все пусте,
Ілюзію створила я власноруч.
Нехай щасливим будеш ти із нею,
Мене ж забудь – нам бачитись немає змісту,
Усі розмови наші були маячнею,
Ти не один такий в моєму місті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2016
Ти заходиш в мої обійми,
Ти торкаєш вустами мене,
Й настає тимчасова радість.
Ми знаєм, що це скоро мине.
Притиснувши мене до тіла,
Шепнувши кілька ласкавих слів,
Забереш у свій світ бурхливий,
Що колись був лиш темою снів.
Загойдаєш мене мов вітер,
Що колише у полі траву,
Вдихнеш мене всю мов квітку,
І я знову в душі оживу.
Буде видно іскринки втіхи,
Краплі спокою в твоїх очах,
Ти мене загойдаєш у ритмі,
Як галузку хитає птах.
Нічого не видно в кімнаті,
Лиш тепло, що навколо нас,
Лиш промінчик, що є між нами,
Я молюся, щоб він не загас.
Все байдуже, що буде далі,
Якось буду воно все одно,
Й як сказав хтось великий і мудрий –
Не було ще так щоби ніяк не було.
У душі моїй завше літо,
Завше червень, завше вечір,
М`який звук струни і спокій,
Так, обійми мене за плечі.
Обійми як колись, як завжди,
Обійми як тепер і як потім,
Обійми, бо лиш тільки ти вмієш
Мене сховати у вдиху глибокім.
Ти найкраще умієш любити,
Ти найкраще умієш бажати,
Ти найкраще умієш й сварити,
Найкраще вмієш мене розважати.
Це не просто слова є порожні,
Це на кухні сиджу я сама,
І кохаю, страждаю, чекаю,
Коли тебе поруч нема.
23.04.02р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2016
Сенс життя – любов,
Тверджу я знов і знов,
До усього живого,
А також і до Бога,
Це основа є основ.
Ні заздрості, ні ревності,
Ні гніву, ані ненависті.
Отак живи життя,
Щоб перейти у краще майбуття.
Втекти немає шансів,
Від совісті ти в трансі,
Відповідальність жде тебе авжеж,
Не допоможуть і фінанси
І слава й влада теж.
Живи життя правдиво,
Завжди чекай на диво
І може в рай ти попадеш.
Не будь в житті злостивим
І духом ти зростеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597328
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.08.2015
Ти так далеко, на іншім континенті,
Нас доля розвела на відстані великі,
Ти вже не скажеш жодних компліментів,
Я не почую твого шепоту, ні крику.
Ти заслужив у Бога цю мандрівку,
Поїхав в подорож на інший континент,
І навіть не пришлеш мені листівку,
У тебе є на це вагомий аргумент.
Ти так далеко, кілометрів тисячі,
Ти так далеко, милий, так далеко
Але приходиш в сні до мене уночі,
Приходиш звідти, де шалена спека.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2015
Самота – це зі мною реально,
Самота – хіба це нормально,
Порожнеча в думках, пустка,
Порожнеча у вигляді згустка.
Все одній – всі радості й горя,
Я пригадую присмак моря
І хмари з дощем над нами,
Ось що значить стати панами.
Чому люди ось так віддаляються,
Чомусь в стороні залишаються,
І не можеш ні з ким поділитися,
Залишається лише злитися.
Це такий тип душі напевно,
Що шукає друга ревно,
Що приречена на самотність,
Наодинці з Богом натомість.
Я напевно частинка Всесвіту,
Що в світах давно загубилася,
І не чути ні сліз, ані реготу,
Одинокою залишилася.
Мені так добре, я не жаліюся,
Знов на зло сльозами умиюся
І піду шукати далі,
Як має бути все в ідеалі.
І кохання ніяк немає,
А чому я зовсім не знаю.
Є лиш світ бездоганний широкий
І душа з іншого боку.
Є лиш небо, і гори, і море
І свідомість самотня в просторі
І думки навісні печальні
Вже скінчилися роки навчальні.
Може й я комусь знадоблюся,
У самотності не втоплюся,
Може й мене хтось покохає,
На кохання надію маю.
А поки що я ледве жеврію,
І увагу у інших жебраю,
І любов, і повагу людськії,
В самоті я оцій паскудській.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2015
Чому розлука приносить стільки болю,
Адже я так її хотіла,
Хотіла враз отримати жадану волю,
А зараз я така безсила.
І ось уже не радісно мені,
Що я тебе піти од себе попросила,
Й думки кружляють наче навісні
Про тебе, все про тебе милий.
Ти радість з іншою собі знайшов,
Хоча вона й не перша після мене,
У серці біль – від мене ти пішов,
Немилий світ мені ось цей зелений.
А я вважала легко буде позабуть,
Як ти кохаючи мене торкався,
Любов пішла – ось є у чому суть,
Ти в ній вже іншій вочевидь зізнався.
І ось пишу тобі свої вірші,
Можливо біль мій вони враз приглушать,
Про тебе думаю в нічній тиші,
І сльози горя мене сильно душать.
Нехай радіє інша із тобою,
До тебе я уже не повернусь,
Я вже іду, я покидаю поле бою,
Але думками з вами я чомусь.
Я думаю як вам напевно добре
У іншім місті, далеко від усіх,
А в мене біль, як від укусу кобри
І приводу нема для втіх.
«Та ж так не можна геть себе терзати!», -
Мій ангел-охоронець так мені шептав, -
«Умій забути, як уміла ти прогнати
І жди другого, час твій не настав!».
14.06.15.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2015
Мелодія любові
Завмерла на вустах.
І почуття все нові,
Неначе дикий птах,
Охоплює всю душу
І серденько моє.
Злітати я не мушу,
Мене щось зверху б’є,
Не дасть мені злетіти
В далеку височінь,
Якби ж мені зуміти
Покинуть затхлу тінь,
Й майнуть до сонця світла,
Майнути в небокрай,
Набути силу вітру
І розпізнати рай.
Його небесний запах,
І колір... словом ВСЕ...
Лишитись в його лапах,
Нехай лиш дух несе.
Ні тіла, ні повітря
Я вже не відчуваю
Й на гостре мокре вістря
Я почуттів сідаю.
Нанизуюсь на нього,
Як бог лиш зна на що,
Зриваюсь я до Бога,
На мить лиш поки що.
Я плачу бо всім смішно
З такої глупоти,
Сміюся бо всі плачуть
З такої сміхоти.
Хто правильний на світі,
Чи я чи всі вони?
Всі хочуть полетіти,
А бачать тільки сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2015
Коли душа жадає космосу,
А речовини – осмосу, -
Прокидається зірка і сяє.
Вона усе знає.
Геть усе,
Вона щастя несе.
Щастя – це не їжа,
І не сон.
Це океан – з яким в унісон
Палає серце і горять очі,
Які втомилися від ночі,
Яка є вдень.
Хочу струн і пісень,
Хочу Музи і музики...
Розіб’ю ілюзію в друзки,
Щоб полетіти...
Коли тіло хоче спокою
Воно тікаe широкою
Дорогою всесвіту
i тягне душу з собою.
Душа не може жити
У спокоi,
Вона хоче творити
У пристрасті
Усю зелень побачити
Усе Сонце помацати
Усю воду випити
Своeю спрагою
Зі значною відвагою
Жити, творити, літати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585890
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.06.2015
Питають у душі:ти зрозуміла?
Чи зрозуміла ти чому боліла?
У відповідь зітхання: «Так»,
А на душі лишився знак,
Трофей, як згадка про усе,
Нехай тепер мене життя несе…
Я вмію плавати уже я не боюсь
Я добра, щира, я не злюсь…
Диявол здох в моїй душі
І я воскресла.
Навіщо ж я цю ношу несла?
Це істина, це правда, це було,
Та з Богом вкупі я тепер
Ось повезло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584762
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2015
Павук
Розставив павутину,
Заманює у свої сіті
Людину.
Павутина сплетена
З ласки,
Поцілунків, обіймів,
Жагучої казки.
Вона палає,
Він бажає,
Що заважає?
Ніхто не знає.
Коли вона помилиться
Востаннє?
Хто придумав
Кохання?
Чи це Божа витівка,
Чи витвір диявола?
Про що вона думала,
Коли ставки ставила
На життя?
Вже нема вороття.
Що буде коли життя
Розмножити?
А себе з Богом
Утотожнити...
Усмішка –
Павук сміється,
Навколо неї змія
В’ється.
Воїну це байдуже,
Вона – воїн,
Життя – райдужне.
Коли планети
Перетворяться в молекули?
Коли серце задихнеться
Спекою?
Коли настане блаженна гармонія?
Може я всього лиш азот
В сполуці амонію.
Може мене зовсім
Немає.
Так – немає,
І я це знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584760
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2015
Я бачу у тобі ЙОГО,
ВІН – мовчить і любить.
Не помічає він життя свого –
Мовчить і мовчки губить.
Крізь тебе я дивлюсь ТУДИ,
А ТАМ – бажання, й спогад...
І ТАМ - можливо, зацвітуть сади,
Коли появиться ЩОСЬ поряд.
ВОНО... Прийшло і усміхнулось...
Та не ЙОМУ, і не ТУДИ.
Згадати б те, що вже давно забулось.
...Невже ВОНО накоїло біди?
ВОНО ЙОГО ТУДИ манило,
ВІН ЩОСЬ ТАМ все-таки згадав...
Чому ж складаєш свої крила?
Мій друже, ти мабуть давно літав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2015
Туди багато хто забув стежки,
Крізь сон лиш зазирають ненароком.
Там пісня й мрія, казка і любов,
Там простір безкінечний і широкий.
Там думка, загадка й відгадка,
Вогонь і лід, і день і ніч,
Там плюс і мінус, там є правда,
З душею там ти віч-на-віч.
Там сила й спокій, мудрість, віра...
Це інший світ, це океан...
Коли спитаєш в мене де він,
Скажу тобі: “Цей світ – ти сам!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2015
Вогонь горить, хоч вітер й злива,
Вогонь палає та димить,
Вогонь пашить, й як сонечко мрійливе,
Промінням хоче нас повить.
Він гуготить, тріскоче тихо,
Та полум’я його цвіте.
І все одно – чи радість, лихо...
Для нього це усе пусте.
Підкинув дров – і нестрашні вже бурі,
Додав іще – і вітер не зляка,
Хоч гілочку ти кинь – ні кучугури
Не заметуть його. Природа це така.
Та досить знехтувать цим правилом важливим,
І не підкинуть палива у вогнище своє,
То поступово, хай і не миттєво,
Воно погасне геть і вже не спалахне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2015
Чим довше ти живеш,
тим краще пізнаєш
закони.
Нашого життя-буття,
І поринаєш в забуття,
Хоча немає вороття,
Коли один є королем,
А інший без корони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2015
Ти боїшся чогось, а не знаєш чого,
Ти чекаєш когось, а не знаєш кого,
І мрієш даремно, і живеш смиренно,
І навколо тебе усе таке буденне...
Не помічаєш життя ти свого.
Твої думки – це незнані нікому
Теорії, принципи і закони.
Вони такі складні, на весь світ одні,
Чомусь вони необхідні в ці дні мені,
І немає ніде перепони.
Я забуду про все що мені говорили,
Казали правду чи дурили.
Мені не потрібні слова, мене чекає справа нова,
І забита нею моя голова,
Мої дикі думки отримують крила.
Думка найкраща у світі птиця,
Вона завжди на усе погодиться,
Вона не брехлива ніколи, і як слово у душу не коле
Вона мов вітер у полі,
Що могутнім потоком колише пшеницю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2015
Когось здивує,
хтось нормально зреагує,
хтось розрегочеться
і скаже:”Ти дурна!”.
Мене це аніскільки не турбує,
Бо я сиджу зовсім-зовсім одна.
Хто від турбот у радості стрибає,
Хто з ними в пляшечку вина,
Хто їх уперто відганяє,
А я ж..., а я ж..., а я одна.
Страх у людини є непереборний:
Лишитися у всесвіті самій,
Самій долати всі свої тривоги...
Відчуй це, а не зрозумій!
Даремно борсаєшся в дивному потоці
Страждань, роботи чи переживань.
Це все лиш гра: клопоти і турботи –
Комусь Великому маленька дань.
Це – декорації, прикраса залу,
А ми всього лиш глядачі,
І дивимося на виставу,
Забувши вмить про неї уночі.
Які б не були лагідні сусіди,
Театр домом не вважаймо.
Усе залишмо у порядку,
І тих хто “зверху” теж не зневажаймо.
Хто на балконі, у партері, в ложі...
Яка різниця? Публіка ми всі.
Ба ні, різниця є, бо зверху краще видно,
Але ж хіба це наша справжня ціль?
Висиш, гойдаєшся у сумнівах і болі,
Ганяєш взад-вперед свої думки,
І в той же час по волі-по неволі
Ти замикаєш серце на замки.
Боїшся все. Бо спершу все є страшно –
І перший крок, стрибок, і змах крила...
Та як нам бігти, плисти чи летіти
Без поштовху, без спроби? Ну й діла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2015
Душа – це пісня,
Людина – звір.
Хто чує пісню звіра,
Йому, мій друже, вір.
Кого любов зігріла,
І винесла Земля,
Далекий той від тіла,
Та бачить він здаля.
Цілує ніжно очі,
Долоні підставляє,
Летить на крилах ночі
Удари відбиває.
Бо страх – це жук,
Його відкинь, ногою розтопчи.
Зніми кайдани з своїх рук,
Свободою кричи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2015
Вбивство як вираз любові?
Це методи нові,
Пальці в крові,
Отрута в кожному слові...
А якщо любов спосіб убивства?
А якщо це новий спосіб мисливства?
Гіркі яди минулого
Спочивають на зворотньому боці теперішнього,
-Я уб’ю тебе, чуєш?!!
А у відповідь лиш марево нескінченності,
Нездоланності, незбагненності.
-Я люблю тебе, чуєш?!!
А у відповідь – лиш одні неприємності.
Наче стрімкий удар молотом,
І посипались іскри золотом...
Лежить наче щойно з божевільні,
Хіба вартує усе це того, щоб ми були вільні?
Хіба вартує усмішка пострілу?
Навіть якщо куля срібна
Із зоряним порохом?
Думки збиті ворохом...
-Я домагаюся тиші, чуєш, тиші!!!
-Добре, я спитаюсь у про неї у летючої миші,
або в кажана крилатого,
пародії на ангела ...
До речі що є пародією на чорта хвостатого,
Або рогатого?
-Я не хочу щоб сутінки стали хворобою,
і щоб мене вважали неробою.
Ненависна пропасниця,
А над головою – хурделиця, вихор.
Це мені зняло дах...
А тобі? Ти теж гуляєш по ночах?
ЖАХ!
Опромінення малою дозою,
І що сталось з мімозою?
А якщо дозу збільшити,
Що буде з усіма квітами?
Вбивство – це вираз вбивства,
Кров – це вираз крові.
Жадобою і примхами не виразиш любові,
Жадобі – жадобу, злобі – злобу.
А у мене лиш сльоза на наші хвороби,
Гірка сльоза, отруйна,
Пам’ятай – душа дуже чуйна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2015
Квадратні стіни розуму,
Круглі вихори думок,
Відкриваю свою душу,
Викидаю свій замок.
Ці пісні про долю літа,
І про квіти навесні.
Надокучило всім жити,
А мені напевне ні.
Я співаю про кохання,
Я волаю про любов,
Всі мене хоч і не чують,
Але я кричу все знов.
Червень-липень-серпень – літо,
Чудная пора для нас.
Осінь золото дарує,
Аж згинаюсь од прикрас.
Що в листопаді? Що в січні?
Це для мене все одно.
Я ЛЮБЛЮ, а це важливо,
Це не кожному дано.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2015