| Сторінки (1/81): | « | 1 | » |
Додому хочу… У тепло, де груба
Веде розмову з судником старим.
Де думці гарно, де душі так любо,
Де віра в правду проситься до рим.
Там досвід роду смажиться з млинцями,
Там пеларгоній запах задрімав.
Сакральна тиша, ніби монограма,
Лягла у шпарах дрібно на димар.
Зморився кіт на припічку кудлатий,
Кипить узвар, а не бої киплять.
- Пробач нас, Боже, - на колінцях мати
Складає в пучку молитовно п’ядь.
Додому хочу! Відпустіть. Вам шкода?
Різдво чекати й новий рік зустріть.
Додому хочу, де жила свобода,
Де не могли війну і уявить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023
У хаті густо баговиння.
То берці, в суглинках наскрізь,
Принишкли, ніби справді винні,
Що смуток рудкою поліз.
Крізь сльози глину замітаю,
Збираю в пуделко старе
Дещицю пекла, жменю раю,
Бо це ніхто не відбере.
Хто я? як звати? скільки років?
Причинна… голема ліплю
Із глини, із минулих кроків,
Що десь загрузли у ріллю.
На помсту велетня відправлю,
Як стрілки схрестять дзиґарі.
Сама – на плаху – до шпиталю,
Коли дозволять «нагорі».
Хоч вийти! Та хоча б дихнути
На повну! З берцями в багні
Прошкую у свою покуту
Жінками, що живуть в мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2023
Всю кров Майдану вимили сльозами,
Словами болю склалися псалми,
Пісні журливі, сильні монограми
Із поступу кривавої зими.
Всіх поіменно знаємо… що ж з того?
Їх вбито, їх немає серед нас.
Покликані на службу ген до Бога –
Небесна Сотня, наш Іконостас.
І знов молитви, знову біль і втрати!
Тріщить земля з прокльонів та журби…
То скільки ж нам ще треба помирати?!
То скільки пережити ворожби?!
Як тяжко тут… всередині, у серці,
Тривогою укрито білий світ.
Вдягає каску, «броника» і берці,
Читає «Отче наш» і «Заповіт»
Свята твердиня – наша рідна Мати.
За що це нам? Чи ж мало лили кров?
То скільки ж за свободу воювати,
Коли Вкраїна Божа це – ЛЮБОВ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2022
Для мене Мова, не як всім:
Не калиново-солов′їна.
Вона любов приносить в дім,
Лунає сміхом доні й сина.
Замерзла, вгрузла у багні
Покриє матом вражу силу –
Воює на передовій,
Й лягає з хлопцями в могилу.
Жонкам по селах сіє в смак
Нехитрий статок у насінні.
Не пан, не найманець, кріпак –
Вона свободою нетлінна.
Для мене це – священний храм,
До неї йду, несу покути.
Молюся звукам і словам,
Впускаю Україну в груди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2022
Не встигла вволю я нагрітись
В промінні дядька Листопа́да.
А ще ж так хочеться до літа,
До барви щедрої параду.
Де хунта цвіркунів, вільшанок,
Де килим споришів у росах
Тримає у спокусі ранок,
І йдеш безтямно в ньому боса,
Розхристана! Ось я – причинна,
Така, як є – зігріта… Боже.
Та нині ж листя тополине
Встеляє на зимівлю ложе.
Кладе і мрії, й сподівання,
І прагнення здолати простір.
...За день, за два пара мовчання
Із дідом Груднем плине в гості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021
У День доброти треба з другом іти,
Кудись, де заварюють каву.
Чи мислями гнать до початку мети.
Ви спробуйте – досить цікаво.
Малює пейзажі уява п’янка,
Скульптурами творить жадобу,
Таку, що вперіщили б до «воронка»
За вбивство не скоєне спробу.
Я хочу! Я прагну обняти розлог,
Усіх, хто далеко і поряд!
Хай п’ятниця пише у стум епілог,
Добра ВАМ – на тверді і зорях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020
Вклоняюся доземно і відкрито
Усім, хто береже од засвіті́в
Статечне панство і маленьких діток,
Що мор з родини взяти захотів.
Вклоняюся, блаженним в одностроях
Із гуми, із брезенту, із мембран.
Вони для нас життя секунди кроять ,
Читаючи і Тору, і Коран.
І Біблію, і Веди, манускрипти,
Усе, що допоможе у бою,
Щоб вижити, щоб просто зараз ЖИТИ –
Не бути ані в пеклі, ні в Раю.
Вклоняюся за працю і пожертву,
Цілодобові чати на межі,
Аби ЛЮДИНА не хотіла вмерти
Без кисню на фінальнім рубежі.
Вклоняюся… А ти вклониться хочеш?
Нема за що, бо вірус в голові?
Агонія в карку чиїмсь хлюпоче!
Вдягни хоч маску… поки ми живі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020
Я знайду куточок усамітнення
У тебе на грудях, любий мій.
Ми з тобою тишею споріднені,
Що народить гучно веремій.
Ми жагою спаяні. Булатами
Нас ніхто в боях не порізнить.
Десь то є між Кримом і Карпатами
Тілько наша благодатна мить.
Ми її шукали поміж хмарами,
Обіймались з вітром навмання.
Куштували каву зі Стожарами,
І чужинців кликали «рідня».
Ми копали штольні безкінечності,
Тільки б схоронити дикий біль.
На життя у любощах приречені,
Вкупі ткати радості кужіль.
Полотном вселяймо ложе з ласкою,
Де заснула доля родова.
Кажуть, коли спиш, то бродиш казкою.
Нашою. Де мрія ожила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020
Тримай мене міцно. Я сірий листок,
Що впав на сиреньку ґрунтівку.
Я спрагла любові (подайте ковток,
Або покажіть но' криївку).
Сховаюся там у мишинім кутку,
Де вволю зерна і полови.
Складатиму байку собаці-братку
Про долі чужі кольорові.
Бо нашу роздерли, втопили в багні,
І досить уже ворожити!
Чи стали іконами вбиті в вогні,
Судами освячені діти?
Покари немає. Німіє майдан,
До влади ідуть дещолизи.
Та й скільки б не чули: «… вокзал, чемойдан…»
Ми власно викохуєм кризу.
Тримай мене міцно. На землю впаду,
Укрию собою дещицю.
Гей, брате голодний, повий на біду,
Чи тихо сиди. Суне гицель,
До клітки запхає. Ні, кине де є
Облаяну нашу планиду.
Тримай шмать хлібини, то серце моє –
Листка, у роки геноциду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020
Давайте клонувати матерів…
Усіх, що нас осиротили.
Вони у сни прибудуть на зорі,
Над узголів’ям розгорнувши крила.
Заплаче у журбі іконостас,
Та це ніхто не взріє у моменті.
Верніть мені, благаю… добрий час,
Коли ВОНА жила не в постаменті.
Коли з габро не бачила людей,
Коли топила піч, рубала дрова
Й не замикала душу і дверей,
Вночі читала серцем Богослова.
Молилася навколішки в кутку:
«Подай, Всевишній, розуму й терпіння,
Подай хоч крихту, хоч у сповитку.
Любов’ю людям піднеси прозріння».
Давайте клонувати матерів.
Вони дістануть спиці з антресолі,
Сплетуть шкарпетки чітко до зорі
Й підуть туманом стомленим поволі.
Вони зітхнуть вітрами восени,
Вони промінням простір намалюють,
Де вже немає болю і війни,
Де не згадають Хри́ста-Бога всує.
Давайте клонувати матерів
У пам’яті хоч на одну годину.
Щоб той, хто має матінку прозрів:
Я є щасливим, бо я є ДИТИНА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020
Менестрель. ПоїдуЯ не поїду в Барселону,
Париж, Неаполь чи Брюссель.
Мене покликав до пасльону
В село маленький менестрель.
Він над вікном гніздо лаштує,
Пантрує душу цілий вік,
Щоб не гукала Бога всує,
Любов лила у кровотік.
Я нарубаю з ним лучини,
Колодязь густо підбілю.
І пісню голосну́ шпачину
Посію у скупу ріллю.
Картоплю покрешу од зілля,
Засмаги наберусь за день.
Утямлю ввечері: я вільна
Ось тут, де рідний менестрель.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
Нерозбірливим почерком писана доля,
Ніби, про́шу пробачення, шкрябав шульга.
Посадила калину – зростає тополя,
Заспівала веснянку – озвалась нудьга.
Збайдужіло чекання, закохане в вітер,
Обпирається воля причинна об тин.
Їй бо’ погляд у завтра хтось шматою витер,
Гіркуватою шматою, буцім полин.
І на колір брунатною – чисто болото,
Що засохло у спеку, де був пастовень.
Долі променем гратися вже неохота
Та й не пручати серце од білих пісень.
А вони ж залунали в старій абрикосі,
Хай обмерзлій за січень, ще може родить…
Нерозбірливо пишуться правки і досі,
Підіймають вранішнє «… дай, Боже…» в блакить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2020
Як же ж гидко, боляче безмірно –
Глитаї́ загнуздують вітри.
Кожен день із присмаком офірним
Як прости́біг* маємо згори.
Полічи, панотче, грошенята,
Що тримає висохлий п’ястук.
Душу чуй у тілі-казематі –
Виє, кріпка, начебто ярчук.
Як же страшно! Долю фарбували
В однотонні зайшлі кольори.
Одвели любов до перевалу,
Погукали дідька: «Забери!
А нащо́ вона здалася люду?»
На люстерко христяться пани…
То є в нас, чи так, скажіте, всюди:
Глитаї загнуздують вітри?
прости́біг* - милостиня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862428
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.01.2020
Кладу в вогонь спрацьований деркач –
Останній віник, що зробили батько.
Благаю ніч: - Ти тільки не заплач,
Минуло часу втратами багацько.
А та не чує. Просить голосів –
Сакральних звуків простору сільського,
Щоб одізвався у росі посів,
Почав розмову до самого Бога.
Чи ж буде так, чи проросте пашня
Чи кине хтось те сі́м’я у земельку?
Бігма́ людей… позаростав сливняк
Роззявив, клятий, на госпо́ду пельку.
Дивись, не стане рідності навкруг.
Усе! Усе поглинеться у хащах.
І навіть обрій – недосяжний пруг
З роками стане начисто пропащим.
Немає чим митарства позмітать.
Зотлів деркач. А хто ж зробити має?
Шукає погляд: - Де ти, зникле ять?
Пішло із батьком навпростець до Раю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2020
Снували містом муляжі
Людоподібних тіней:
П’яних, під кайфом, на межі –
З надією на зміни.
Запнутих в шалики старі
З «Динамо» логотипом,
Їм заважали ліхтарі,
Мікстури проти грипу.
Бездарні у своїй нужді
Із книгами «Горацій»,
Поклони били на вождів
В часи капітуляцій.
Негучно кликали Христа,
Щоб моці дав на завтра
Й лягали листям на мостах
Під звук чужої мантри.
Повальний летаргічний сон,
Гіпноз харизматичний –
Будує власний Вавилон
Ударом по дотичній.
– Клинком – у серце, швидше б так! –
Доба диктує вперто, –
Який вам ще підхо́жий знак,
Щоб вільними померти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853359
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.11.2019
Спідницю справили мати.
Картату, суконну, «кльову».
Дарма, половина зарплати
Пішла на моднячу обнову.
Купили в сільпо по-блату
(Кому випадала втіха?)
«На празник», – казали мати
До се́бе самої стиха.
І клали в тканину грубу
З махоркою папіроси,
Щоб міль поламала зуби,
Бо «…ле́тає, де не просять…»
Чи стало вдягнути о́деж?
Щадила. Ой, як щадила!
Мов крам на мільйонну продаж,
Чи Янгола чисті крила.
Легенько торкнусь вустами,
Клітчастий вінтаж із скрині.
Немає у хаті мами,
Холодна байдужість в сінях.
Пропахла стара обнова
Гірким тютюном і віком.
До неї веду розмову
У серці безмовним криком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852915
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.10.2019
А скільки полеглих? Валькірії знають,
Вони підсобили Ісусовим дітям
Дістатись Петра із ключами од Раю
І ходять тепер у небесному житі.
І ходять тепер поміж хмарок, хмарища,
Полічені кулі зірками вкрутили,
Ті мулько куняють та більше не свищуть,
Утратили цілі, розгаяли силу.
Там є чорні діри, але не важливі,
Бо більшого пекла, ніж в душах – немає.
Бо знову Валькірії струджують крила,
Несучи синів до Господнього Раю.
То скільки полеглих? Мільйони? Мільярди –
Коли до уваги нероджених взяти,
Та совість, закладену траншем в ломбарди, –
Усіх не вмістити до Божої хати.
Невже є потреба доводити силу,
Повздовж та упоперек мірятись ... дечим?
Рабам однозначно Едем не відкриють,
Свободні мандрують гостинцем лелечим.
Нема обрахунку у світі Валькірій,
Й святий Михаїл притомився од бою.
Війна розтуляє кордони ув Ирій,
В озерах кривавих любує собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835096
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.05.2019
Перепишіть хронологічний ряд.
Невже так тяжко помінять місцями:
Весняну піну й сірий листопа́д,
Свободу волі з мертвими бійцями?
Поставте крапку в повісті сумній,
Не треба люду аркушів трилогій.
Живеться гарно серцю «по кривій»,
Душа у рисці схована убогій.
Помпезний мінус! Добре, що не плюс…
Його хрестами почали сприймати,
Бо хтось, колись цукернями загруз,
Не одцуравшись монополій блату.
Нема доданків в скупченні нулів,
Й давно відомі таїнства розхожим:
Нема царя, щоб гроші не любив,
Цінив Життя у Заповідях Божих.
Де заблукав родимий екзорцист?
Пора з ефіру бісів виганяти!
Либонь в цукерні з Амортом* «завис»,
Смакує з медом сонячну гербату.
Перепишіть хронологічний ряд…
Ввірватись в світ так хочеться дитинно,
Аби не знать, що «смерть» тотожно «град»
І щиро вірить в щастя України.
* Книга. Габріеле Аморт “Нове визнання екзорциста”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762634
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2017
[b]Світлій пам'яті батьків, з початком розуміння беззворотності[/b]
Пом’яни моє слово, хмарино,
Стану з часом уривками шквалу,
Зачеплю ненароком цямрину
Та біду заподію чималу.
Рознесеться криниця на дрізки,
Стара шахта заквилить од болю,
Безнадійно малесенька плиска
Затулятиме яму собою.
Й хоч не вірить, що студня воскресне,
Але ж пам'ять (сволота пархата)
Повертає госпо́ду у весни,
Голосами наповнює хату.
Так болить отій птасі-дрібноті,
Бо ніхто не сполохає часом,
Не повісить манатків на плоті…
Заснувало усе парастасом.
Пом’яни моє слово, хмарино,
Обернуся вогнем безнадії,
Язиками в халупі полину,
Щоб не лізли у вікна злодії.
Не зрікається ж при́хистку миша,
Зачекалась шкоринки сухої
Од добротного пишного книша,
Що ґаздиня присма́чила лоєм.
Все! Немає. Тупа порожня́ва.
Шашіль сволоки точить уперто,
Камізелька од молі дірява
У багатті воліє померти.
Пом’яни моє слово, хмарино,
Поріднюся з землею спроквола.
Стану з обрієм сущим єдина,
На покуту піду до Престолу.
Там, як буде… за слово, за вчинки,
Що у злобі, а що вже свідомо
Відпрацюю душею обжи́нки.
Й завітаю з тобою додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757093
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.10.2017
Зібрати бісер кабали? Чи ж варто?
Немає розуміння, як іти.
Стоїть сумління час брилою варти,
Цураючись задачі «я + ти».
А «ти», то хто? Займенник у цій байці:
Без тіла, без історії, без «нас»…
Сам малахай, чи сарвень у нагайці,
Що для любові спритної припас?
Горить нутро! (Хіба буває в сорок
Така жага отримати когось?)
Не тіло – ні, душа тримає шворок,
Коли бажання стільки береглось.
Прив’язана, сполохана, щаслива…
У чверті віку – подруга й жона.
Засу́ха сильна, полохлива злива,
Тверезі мислі, дурість од вина.
Ти тільки не дивись мені ув очі
І не питай чи вірую, чи ні.
Я – наймичка твоя цієї ночі,
Ти – юний пан у рідній сивині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753513
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.10.2017
Не плач, Єреміє,
ще осінь горить в горобині.
Забулась доба,
що зійти має холодом ниць.
Ця осінь щось схибила,
буцімто зовсім не вміє,
справляти тепло
до благеньких роками криниць.
Не плач, Єреміє,
пророка не кликала нині.
Відомо, що завтра
не стане у жилах жвавіш.
Я барву з себе віддаю
пристарілій калині,
Слова відправляю
у цей ледь римований вірш.
Не плач, Єреміє,
ще зможу за зиму вчепитись,
а може й весна
сі дозволить вдихнути себе.
Гойдати думки
на заквітчаних радістю вітах
і бачити хмари отам,
де життя голубе.
Не плач, Єреміє,
ти знаєш: дорога не вічна.
(Ну, хто б, як не ти розумів,
що бувають дива?)
та поки я тут,
дрібку казкою алегорична.
Це значить, що можу…
це значить, що може жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752169
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2017
У степці, поміж гладишок,
(Де воля остання матері),
Досвідчена тиша пише
Священні умови бартеру.
На обмін, а не для торгу,
Збирались скарби не хитрі:
Остання посвідка з моргу,
Сусідка в смішному "свитрі";
Копистка, ікони, цурка
(З умінням снопи в'язати)
Беззуба трьохмасна Мурка,
Яку прихистила мати.
Жонки на фільварку поряд,
Полохають сиві роси;
Хто в грудях, отам – ліворуч
І полудень в спеку босий.
Усе обміняй на думи,
Що цілого віку гідні:
«Отчизна – не завше суми,
Бувають багаті злидні».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750670
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2017
Порожня колоша, рукави порожні…
Чом так пильно дивишся, пане-подорожній,
Чи не взнав в пів-постаті долю, небораче?
Думав, мойра – ласощі? А вона ось… плаче.
Ридма захлинається, бо нема підпори –
Костури не втримаєш. Мамці сивій горе:
Руки не замінюють почесті, медалі,
Залишились радості на пустім вокзалі.
Не приїдуть! Господи! То – мій шлях обра́ний –
Йти на кулі ворога через лісу рани,
У дубах постріляних, спаленій яглиці,
А ти, пане, в любощах біля молодиці.
Не прибудуть виграшки до моєї хати,
Навіть сльози розпачу нема чим втирати.
Самота, мов протяги в рукавах порожніх.
Електричка гукає. Пане подорожній,
Підсоби убогому до вагона сісти.
Їду з побратимами до чужого міста.
Буду соломинкою пить горілку з кварти,
Про війну балакати, бо на більш не вартий.
Сосни пригадаються у вогні з дубами,
Я біжу, незайманий, з руками-ногами.
Хай пів-тіла в возику – я живіш водиці
І не треба з жалість на мене дивиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733566
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.05.2017
Спиває силу множить кроки
Ненависть, сіяна в добі.
Душею сплачені оброки,
Тримають радість у журбі.
І так немислимо сутужно
Ступати мріями батьків:
Нема дороги. Є калюжі
Із жовчі крашених князів.
Змішалась барва! Сірі будні.
Сталеві хмари, димні сни…
На лезі – правда й «неосудні»,
Й криваві проліски весни!
Болить… Болить, що аж до крику!
– [i]Убиті, ранені – два-п'ять[/i], –
Промовить диктор. Трохи дико.
А скільки в полі Їх лежать?
Шматками! Краплями! Очима!
Ой, неньо, добре Вам в Раю…
Тріщить земелька неділима,
Відда́на в руки шахраю.
Колись приспіє розуміння:
Придбати можна пекла шмать,
Чесноти ж пращурів нетлінні
Очима нивою лежать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723893
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2017
Я відмовляюсь купувать ROSHEN!
Гірчить без міри сплачений податок,
Отрута зради квилить поміж вен
Од логотипу маркетів і яток.
Не солодіть, панотче, божі дні,
В мізках етнічних не цукрова вата.
Й в горняті долі, рунами на дні,
Намулок мрії тліє винувато.
Я відмовляюсь купувать ROSHEN!
Немає коштів погасить кредити,
– Куди ти йдеш? – запитує Гоген, –
Нагою плоттю душу не зігріти.
А чи вона (душа) у тілі є?
Злетіла в Ирій бавити вовчиці.
Сіроми ж щедро молоко своє
Дурним ягнятам доять у криниці.
Я відмовляюсь купувать ROSHEN!
Батьківський вітер ситом ув'язнили…
Пробачте, панство, це в мені люмпен
Змінив хоругви на мужицькі вила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699222
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.11.2016
Не сумуй моя доню, не треба.
Я по смерті (повір, пам’ятай)
Гусенят білокрилих у небо
Довгим дубчиком гнатиму в рай.
Заґелкочуть улітку громами,
Пух гуси ний до ніг упаде.
Уяви: то є промисел мами
У далекій країні Ніде.
По рум’янкових закутках раю,
На подушку, дитино, тобі
Щонайменшу пір'їну збираю,
Щоб пом'якшити сон у журбі.
Щоб не муляла каменем втрата,
Не було порожнечі в душі.
Знай, маленька: пасу гусенята,
Десь у бога складаю вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699208
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.11.2016
Кровоточать безвиході стигмати,
Укотре серце ділиться навпіл.
І так болить, що хочеться кричати,
Вчепить єство на гострий частокіл.
Нащо́ воно? Зневірене, убоге,
Не так моє, як кожного із нас,
Розкладене на атоми у блогах:
Корупція, інфляція, Донбас?
Кровоточать… та вже не конфесійні!
Наклад життя нечемно повістив:
– Відкладено поту́ги міграційні:
Європа – Україні – не актив.
А де ж гаранти миру і свободи:
Китай, французи, янки, загалом?
Із сіллю з’їли наші вуглеводи
Та й причаїлись в норах кагалом.
Кровоточать стигмати душ і тіла.
Відсутня святість, смерть – буденна річ.
Лишень терпінням маса збагатіла,
Надії світлі гахнув параліч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655695
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.03.2016
Ось я – твоє ребро, Адаме.
Чуєш? Твоя дещиця!
Душа палає фіміамом,
Й волає плоть блудниці.
Не спокушай мене, Адаме,
Пізнати запах плоду.
Боляща духом – до Бедламу,
Лечу по нагороду.
Шалію доторком пестивим,
Причинна од цілунків.
Чому бажання нечестиві
Звучать у тиші лунко?
Чому з тобою я – каліка
І наймичка, й богиня?
Ховаю сором за повіки,
А душу – до яскині.
Нехай у померках побудуть,
Ще літ і літ – до скону.
Нехай і далі заздрять люди –
В нас власні Рубікони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2016
Вологі дрова намагаюсь запалити,
Аби хоч димом обігріти рух думок.
Вони холодні, мов могильні сірі плити,
Негодні стали на останній марш-кидок.
Переосмислити банальності й чесноти,
Вагу відносин та заплутаність ідей?
Не стачить часу, ні чорнила, ні блокноту,
Ні епітимій, що наложить ієрей.
Занапастила чудотворності од світла,
Які давали перші промені в селі,
Отам, за клунею, де яблуня розквітла
(Ще там кубельце притулилось на ралі).
Душа волає повернутися в минуле,
Або у сні весняний присмак уловить,
Побачить постать материнську, ледь сутулу,
І притулитися, хоч поглядом, на мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654885
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.03.2016
Господь своє і в запічку побачить.
Немає душ без Бога на землі.
Зумійте дяку слати за удачу:
Слабі, здорові – вбогі й королі.
За сонця промінь, зливи, снігопади,
За суп пісний і тюльку на столі.
Він прийме щирість, принесе пораду –
Подякуйте, убогі й королі.
І не старцюйте: «Господи, помилуй…»
Хай буде втіха порівно й жалі.
Сьогодні ниць, а взавтра вже й на крилах,
Сьогодні – вбогі, взавтра – королі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654852
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.03.2016
Із банера хлопці дивилися
В глухонімі потоки мас.
Давно відспівані на криласі –
Допіру моляться за нас.
Понині хочеться небесникам
На кулі з каменем іти,
А за броню святого хрестика
В благословенні одягти.
І знову вмерти, коли треба так,
За перелом етнічних цін,
Бо гегемон (у котре?) не мастак –
Баби не встали із колін.
Пробачте, хлопці, завинили ми –
Хотіли цукру – не смоли,
Хотіли бога, а не з вилами:
Самі цю влади привели.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654296
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.03.2016
Зсередини пече, розтікаються соки по тілу.
Миготливий ліхтар не дає уловить силует.
Говорила з собою, що поспіхом відмолоділа
І шовкову хустинку змінила на теплий берет.
Говорила… ба, ні, промовчала про ніжні цілунки
З вісімнадцяти весен та, навіть, з тридцятих років.
Одпечалило вже, позбирались бажання у клунки –
Час схотінки вчепити під стелю аж ген сволоків.
Правове верховенство тлумачила в стилі прем’єра,
Ніби маю ще право жадати тепла серед криг.
Шлях до мінусу йде, не топтати в коханні Рив’єру,
Та й кохання саме зустрічати на аркушах книг.
Може плюнути смачно на натяки зморшок зухвалих,
Зустрічати весну, як годиться, з парфюмом Шанель?
Два романи завести, для тіла, але не тривалих,
І покинуть нарешті депресії темний тунель?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654023
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.03.2016
Не дочекаєшся листа.
Ні-ні, охлялі листоноші,
Серед дощу без макінтошів,
Благають милості Христа.
Зітерті ноги до крові:
Немає в світі адресата,
Якась навала біснувата,
Чекання вбила на порі.
Епістол в радості катма…
Де крайню взріти? Невідомо
Не йде од дому і до дому,
Мабуть осліпла од більма.
У пелені Господній мир –
В голодній смерті тліє жінка,
А обіцянки смачно-дзвінкі
Подалі множить бузувір.
Дороговказ змалюймо свій
Для листоноші, хоч одного,
Аби доставив нам, (на бога!)
Утіхи з правдою сувій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650635
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2016
Переточила часу міль пелюшки згадки,
Пішли на ріст потреби, цінності життя.
Підтекст шукаю у мультфільмах і загадках,
Уперто долі пропоную білий стяг.
Капітулюю – зникала сила сповивати
Дитячу розкіш – мрію сіяти добро.
(Бо так казали: освітяни, батько, мати,
Вожді держави, що під молотом-серпом).
На що звелися поривання у надії?
Сплатить комірне і ДОЖИТЬ – найвища суть.
Не плаче серце, зачерствіло, вже не вміє.
Від сліз пролитих можна легко потонуть.
Простіше стане: тіло – в твердь, душа… Як знати?
Мо’ запитати у Кабміну ліпший шлях
Й як не здуріти од зв’язку «життя – зарплата»,
Бо страх за «взавтра» не живе на векселях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644918
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.02.2016
Тільні хмари, поважні матусі,
Сонно небом в утомі пливуть.
Край озимий примовк у задусі,
Видно землю наситила ртуть.
То термометри Господа, з тріском,
Розітнула абсурдна дурня –
І не рік, і не два – обеліском
Височіє убога стерня.
Озлидніли тіла із думками:
– Де профіту чеснот сіячі?
Десь то є, але бігма не з нами –
Не в Верховній сидять каланчі.
Закипає геєна у жилах –
Б’є пропасниця ниці пласти,
Ті, що мертві, але не в могилах,
Й можуть прапор на прощу нести.
Жар етнічний впливає на хмари –
У Різдво не чатуйте снігів.
Половіють голющі гектари,
Як знущання до власних Богів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632034
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.12.2015
Революція? Зміна порядку?
Де ви бачили лад у житті?
Будували утратами кладку,
А пройшлись історично не ті.
Спекулюють на пам’яті люду,
Гідність меркне в негідних серцях.
Зубожіння малюється всюди,
Закривавлює вишитий лях.
Революція? Отче Всевишній,
Lambroghini та Maybach – в ескорт,
Й чорт багатому діток колише.
В нас нероджені кидають порт.
Абортується в горі держава.
Хто відмолить в спокуті гріхи?
Доле-доленько, тітко кощава,
Де ж підкови, бодай із блохи?
Подай знаки-прикмети онукам:
Голубів білокрилих політ…
Щоб вищалось в чистилищі сукам,
Котрі «сотню» метнули в гамбіт!
Покажи дві веселки на чорнім.
Непереливки, дядино, га?
Може тріснуть рахунки офшорні,
Зацарює епоха блага!
Революція? Так! Відбулася…
Долю кращу творімо самі!
Тільки віру не втратьмо на часі,
І не стіймо в думках на гальмі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622047
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.11.2015
Благенькі пантофлі куштують багнюку,
Утоптана стежка покинула пруг,
Злякалася, вбога, мелодії крука
Притулку старцює у давніх подруг.
О, скільки було їх: широких і світлих,
Тернистих, піщаних, ледь видних в траві,
Льодами закутих спекотного літа,
Усі, мов єдина, у згадках живі.
Та кинули душу – нема варіацій:
Тиняйся од ранку в прогної буття.
Хоч клапоть цеглини в болоті намацай –
Немає й не буде назад вороття.
Скидаю пантофлі. І далі – босоніж,
Стежинами матері хочу пройти.
А круки! А круки! Кричать – не відгониш,
До тями вчащає, що ти – вже не ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621463
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2015
[u]Матерям загиблих дітей у період Революції Гідності[/u]
Дмитрівська субота. В конфесійній тиші
Плач дітей дорослих полум’я колише.
Ходить поміж хлібом Пан-Отець з кадилом.
- Пригадаймо, браття, всіх, кого любили.
Хтось пом’яне батька, матір в ту хвилину.
Жінка у молитві до дитини лине.
У момент падіння на асфальт столичний,
Материнським серцем Янгола покличе.
Запізнився в поміч посланець крилатий.
Став «малий» Героєм, а вона – не мати...
...Україно рідна, у Дмитра суботу
Пом’яни свічками побратимих Сотні.
Щоб у піднебессі розчинили браму,
Кожна жінка в церкві уловила: «Мамо…».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618594
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.11.2015
Голі, безлисті каштани
Боляче дряпають хмари.
Сочить волога із рани
В зморену спекою тару.
Кутає пледом депресій
Сизих небес гематома.
Пошук барвистих конфесій
Більше мені не питомий.
Сходи доверху… Чи варті
Страчених літ без зворотно?
Сіпну вина дужу кварту –
Я випадаю з «сьогодні».
Годі! Втомилася. Баста!
В радості анабіозу
Кличе осінньості каста
Змінити емоцій позу.
Згребти кінцівки у купу
(Із натяком ембріону).
Прожити без правди – глупо,
Та глупо шукати лоно.
Затупить брехня клітини,
Їх шоколад не поверне.
Тлієш, загірше скотини,
Видно – застрягли у тернах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618331
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 04.11.2015
Несе святий момент великопуття,
Як тупотиш од матері до баби.
Велика сила в тупоті присутня,
Так потужна, що зриває штаби.
І цілий світ у закутках засяє,
З іконостасу привітають кроки.
Ідеш, людино, до німого краю,
Щоб врешті стати для твердині соком.
Летиш у милях, рухаєш години,
А ті – нерівня ні тобі, ні Богу –
Великопуття заведуть в соснину:
Там мати й баба, і нема нікого.
Там отчий рід, вкорінений камінням,
Чекає в схроні на попарні дати.
І тільки фосфор кволим миготінням
Тебе, людино, зможе обійняти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617862
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2015
С.
Навчи мене грати, зливо,
На клавішах переходу.
Допоки ось тут, щаслива,
Тримаю хотіння квоту,
Бо взавтра зведу мотиви
Цнотливого сміху в риму.
Навчи повернутись, зливо,
Вологу в собі нестиму,
Поїтиму дні невміло
В епістолах донесхочу…
…О, як стопудові крила
Розправити серед ночі?
Та що ж воно коїться, ливню?
Я музику згайнувала –
Прокинулись треті півні –
На ноти доби замало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617861
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.11.2015
Я – депутат?! Який із мене в біса
Репрезентант чужих проблем і сліз?
Сама маскую серце за куліси,
Думки ліплю у вигляді реприз.
Я – депутат. Мені щось довіряють
Й довіра та формує дикий кітч…
О, ні, народе, я не знаю краю,
Де утопити можна нашу ніч.
Де та місцина, що приносить світло
У тихий сум оселі й гаманців.
Я – не месія, але й ще не бидло,
Тримаю віру міцно у руці.
Егоцентрично стримую натхнення
Пробігтись містом і гукнути так:
- Погляньте, люди, куца птаха в жмені,
А це вже щось, а це вже гарний знак…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617182
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.10.2015
[u]Дітям гастарбайтерів - щиро..[i][/i][/u].
Яблуко вчинило суїцид –
Обірвалось думкою від крони.
Хто жалобний проведе обід,
Кругловиде в Бозі похоронить?
Нема мамці, татонька нема:
Подались в Європу на зарібки.
Застудила серденько зима,
Не злікуєш чаєм із нагідки.
Яблуняті зелень до снаги,
Тільки не од мертвих президентів.
Хай би шум рідненький навкруги
Додавав упевнених моментів.
Падолистом сльози потекли,
В теплий край зібралися лелеки.
Запашному плоду невтямки:
Чом воно від яблуні далеко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608284
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.09.2015
Палить стара картоплиння,
Руни виписує дим.
Мжичка хасидів осіння
Гасить вогонь поміж тим.
В хмари пурхнули лелітки,
Ні, не донесли вістей.
Думка, як вбога покритка,
Нишпорить світла єлей.
Шпортає в закутках тями:
«…як не дожити – не гріх?
Серце поклали до ями,
Бог з домовиною ліг.
Віра, ота, в однострої,
Тліє на цвинтарі рік…»
Квилить душа у старої,
Дим сподівання одсік.
Шкода, не взріє з хмарини,
Той, хто пішов од землі:
Ватра віщує осіння –
Склали в кагат картоплі.
Палить сама, буцім свічку,
Цупке бадилля зела.
День оприлюднив осічку –
Болем його дожила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607626
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 18.09.2015
Збісилися нараз календарі:
Чужу невтішну показали дату.
Я не волію світла ліхтарів,
Мені б проміння в метрику додати.
Кармінну барву ляпнути вустам
І в тон усмішці справити підбори.
Природа жінки, втіхою густа,
Стає з роками скринькою Пандори.
Не зазіхаю юність зупинить,
(Так імпонує мрія про онуків).
З календарями, без кровопролить,
Б’ю ліхтарі з словесної базуки.
Цілую темінь поглядом хмільним.
Інстинкти вільно ляду відхилили
Й спокуса з скриньки треться серед рим.
Ні, я не плачу, сонце, через силу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2015
Пістріє нотний стрій
Дротів світлоподачі:
Пернатий різнобій,
Присівши на удачу,
Мінором виграє,
Виспівує сонети,
Що терену фойє
Німе торкнулось вето.
І листя на вербі
Лишилось небагато,
Поміститься й в гальбі
Остаток плагіату.
Покрадено ущент
Забарвлення розлогу,
Лиш де-не-де абсент
Означує вологу.
П’янить зелений шмать –
Дошкульне спогадання...
Як хочеться кохать,
Коли є осінь рання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607117
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.09.2015
Господь сіє вологу на дрібнесеньке сито. Середина липня. Тільки сеї благословенної пори дощ подібний сліпучому серпантину – тече ніжними цівками-спіралями просто з неба й не видно йому кінця. Так би йшла: без парасолі, у дощі-павутинні, чіплялася б за кожну струмину й чула б музику. Хай то буде мій улюблений Ліст.
Ага, зараз – мелодій немає.
Від цього серце заходиться риданням і я насправді виходжу в дощ, аби ніхто не бачив, що плачу. Добре йти мені. Хіба що горожани підозріло поглядають на дивакувату жінку без парасолі. Дурня, мене це ніяк не займає, бо ховаюся у субтильних потоках, розчиняюся й сама стаю водою.
Хай тіло Всевишній перепустить на дрібне сито – більше користі буде. Напою он всохлу бадилину, либонь проросте від кореня. Депресія в мене, відчуття непотрібності з непотребою. Ой, тільки не кажіть, буцім кожному своє і все таке інше за текстом, нібито фактична одиниця населення має певну місію на землі… Це – штамп. Які місії, які ролі, які призначення-обов’язки, коли радість всохла разом з бегонією на вікні? І жодні реанімаційні заходи не допомагають всміхнутися душею.
Час лікує.
Брехня!
Час дарує тобі дощ в середині липня, щоб можна було укритися-перепочити, аби за годину знову вдавати щастя на обличчі. Це так тяжко – немає інструкцій, де детально відтворено процес створення щасливого образу.
Кожному своє?
До дідька! Щастя це однозначно щось мати. Мати здоров’я, достаток, талант і талан, родину й визнання, довгі роки життя. Так. І нехай до кольки в пузі «своє», але – МАТИ. Банальне слово з наголосом на першому складі. Омонім. Зрозуміло. Все зводиться до неї, до матері – щастя.
Тим часом мрячна понука притьмом обертається в зливу. Не спиняюся. Меланж оточення вирівнюється – ширина рухається, рябить, оживає.
Мрію пішки податися до батьківської хати, саме в цю мить тільки рік назад. Там мама стоїть у густющому винограднику й слухає дощ. Свариться на ластівок, бо лементують на старезного батькового кота, що ховається од небесної води до клуні, а там – ластів’ят нівроку в кублі. Та глухому п’ятнадцятилітньому шарпакові, вже давно не до ластівок. Йому б у пелену юбки стрибнути до матері, гризнути залишками зубів, для годиться, пару бліх і заснути, мо’ назавше. Оскільки й для нього не вигадали котячих інструкцій, як жити без сили. Аааа, болить…
Періщить не на жарт. Дерева збудливо торкаються одне-одного листям, перегукуються: «Як тобі, рідний, чи добре?». І кланяються Богу за блаженство багатослів’я крапель. Раніше здавалося, нібито бути рослиною – славно. О, ні! Як сховатися од палючого сонця? Ростеш собі, ростеш, а потім починаєш жертвувати собою, аби хтось, там: знизу, збоку мав шанс встояти у плюс тридцять дев’ять. А ти найменшим корінцем тягнеш земні соки, так має бути, і чекаєш-чекаєш-чекаєш липневої зливи, бо вона дасть трішки розкоші й ніхто не побачить, що ти – більше просторовий гербарій, аніж живий цурпалок флори.
Дайте, дайте, Бога ради, мені ту пам'ятку. І щоб там було написано: «Живи без МАТЕРІ так-то й так-то, а благодать колись побачиш у чомусь там абстрактному. Адже немає щастя без неї, навіть коли згадки плутаються у серпантині дощу й ти чуєш, як вимурковує Ліста кіт від дотику маминих пальців».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606612
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2015
Трепетом, лепетом, дощем,
Відкушеним яблуком Єви,
Щоби клітини чули щем,
Бо час допіру не дешевий.
– Легенько, сильно. Хочу. Так! –
Слова холонуть в парафіні.
Ти володільник і батрак,
Мій глянець в сивім кокаїні.
Це літо бабине джмелем
Присіло на гербарій плоті.
Давай чесноти оминем
Й горіти будемо в азоті:
З трепетом, тихо, без дощу,
Без правил, рівності – так хочу!
Нове насіння пророщу,
Де свічка плаче серед ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2015
Цибаті тополі стоять веретеном,
Уперлися в небо гострючі верхи,
А дуб попід хмари підставив рамена,
Тримає крилатих незримі шляхи.
Тремтить кругозір од вологи і спеки.
Чи більше, од випарів крови ряхтить?
Покриті червоним вкраїнські ацтеки,
Фіксують святу непорушну блакить.
Набої у мінусі, плюсами – зрада.
Летять Херувими із дуба униз.
Та пір’я не впинить навалу із «граду»,
Не сплатить родинам посмертний акциз.
Кипить в Іловайську червлена утрата,
Ніхто не озвучить усі імена.
Відречення істини тне біснувато:
Немає людини – проблеми нема.
Як вийшли з землі – повернулися в неї.
Тополі за хрест, за кадило – зірки,
Листопад дубовий хай справить кирею,
Щоб вкрити на костях німі номерки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605940
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 11.09.2015
[i]Живеш у світі, до якого кожен звик:
Чимшвидше в жорна визнання здобутків,
А в пальцях часу твій запалений сірник
Заносить світло в прикордонну будку.[/i]
...Відсутні візи, зайві паспорти,
Закони митниць ключнику відомі,
Цейтнотом маси емігруєш ти
В брунатнім глеї з дому і додому.
Стомися зараз! Глянь на порох свій:
Зотліли роки протягом здуває.
Байдужість дива не хвилює вій,
Як не біжи, не фінішуєш в Раї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600732
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.08.2015
Давно забулося обличчя,
Присвоїв спогади туман,
І канув, з ним у купі – відчай
Подався за далекий лан.
За поле, де збивала краплі
Любов, подвоєна в весні,
Що малювала в нашій мапі
Зупинки, втіхою рясні.
Здавалося – замало краю –
Й немає до розлук моста
Для нас з тобою! Пам’ятаю
Медами скроплені вуста.
В минуле через сон тягнуся:
Відчути б пахощі хотінь,
Бо зникли в безперервнім русі,
І ти – давно не рідна тінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2015
Запорошила муругі мешти
Посеред площі, де голуби
Збирали хліба печальні рештки,
В самотніх звуках, в тонах журби.
Я одреклася сприймати місто:
Цю піраміду бетону й слів.
Тут обіцянки звучать врочисто,
І кожен другий на морфій «сів».
Щоб не боліли судоми світу
У легітимних смертях дітей.
Вписались знаки до алфавіту,
Що визначають мій Колізей.
Видовищ вдосталь, та мало хліба,
Немає й голубу покришить…
Вже не лякає нестатків диба –
Жива і - досить, в єдину мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2015
[i]Секрет доброго правління: правитель нехай буде правителем, підданий — підданим, батько — батьком, а син — сином.
Конфуцій[/i]
Празник, люди добрі – Конституція.
Світлий день краси народовладдя.
Тільки пульс у скроні кволо буцяє,
А очима нишпорим приладдя.
Ой, не йдеться маршем попід стягами,
На город потягне всякий ноги.
Проведемо в моркві бундестага ми –
Неймовірно буйні діалоги.
Буцім влада душить і не жалує,
Виростають ціни у свавіллі.
Слава Богу копійок на сало є,
Розум ще ховається в підпіллі.
Винуваті всі у болях-капостях
Ті, хто не вдягають вишиванки,
Бо не тямлять толку в наших якостях,
Не носили прадідів кайданки.
Що самі для величі з законами
Ми зробили кожен й поодинці?
Слини наплювалося галонами
На безсилля волі аж по вінця.
Празник, мої рідні – Конституція.
– Хто є сином – сином нехай буде… –
Пригадаймо мудрості Конфуція,
І ЛЮДЬМИ лишаймося усюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589988
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.06.2015
Дозвольте думати про Вас –
Чужий далекий пане.
Щоб римувати серцем вальс,
Збудити пал заспаний.
І Ліста чути на собі
У нотах досконалих.
Дозвольте, пристрасті рабі,
Думок і дій зухвалих.
Забути статуси, роки,
Роботу і принуки .
Хай, поцілунками легкі,
Змітають втому руки.
Й знесилля нове принесуть
У пестощах жагучих,
Щоб отруїла тіло ртуть
І не було ведучих.
Бо тільки порівно звучить
Щемлива насолода.
Дозвольте пережити мить,
Пізнати вир свободи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2015
А ти впевнений, що то крижмо?
Більше саван – лихий покрив.
Замотає голівку ніжно,
Насувається аж до брів.
Тут не родяться – помирають,
Двадцять років нема хрестин.
Хто лишилися – просять раю,
Під порога забивши клин.
Загортається у тумани,
В домовину село кладіть.
Не зализані псами рани
Загноїлися в одну мить.
Патримоніум занапащений:
Хата з клунею, бусли й кіт.
Обернулися вікна пащами,
Засліпилися, ніби кріт.
Кличте батюшку тут анахтема,
Хай лампадкою блимне суть.
Саван ввезено слізьми фрахтами,
Що історії пронесуть.
Мряковини плетуться сіткою,
Тишком падають у зело.
Дим кадилами над повіткою –
Відспівалося вже село.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2015
Вже давно розучилася руки складати
У молитві за розум стерничих.
Помолюся за рани простого солдата,
(Санітарку він мамкою кличе).
Загубилося в пам’яті, нібито ручка
Серед мотлоху у ридикюлі,
Що є кров’ю пролитою на Інститутській,
Де думки із Мінюст вестибюлю.
Ні, не хочеться підлою зрадою крити,
Те, за що піднялися мільйони.
Не зів’януть довіку принесені квіти
На місця, де в повітрі ікони.
І не стануть сумнівними втрати народу,
Для якого є смерть у кормизі…
Тільки тихо стирають страшні епізоди,
Що живуть на прибутках акцизу.
«Що» й ніяк не повернеться думка уперта,
Аби «хто» написати про владних.
… Дайте жити можливість й достойно померти,
Без брехні, без кремлів шоколадних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589533
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.06.2015
Вона махає кожній автівці
Під номером десять сорок.
І в небесах випасає вівці
В теплий святий вівторок.
Вона помножила суть усмішки,
Та розділила добуток.
Десь з Діогеном шукає діжку,
Щоб в ній заховати смуток.
Вона вінтажно живе альбомом,
Де можна любов тримати,
Блукати чорним німим фантомом,
Згадати, що ти є МАТИ.
Вона зливає у скроні іній,
А в серці плекає маки.
Аби відчутися поруч з сином
В момент сліпої атаки.
Вона звичайна із поміж сотень
Невиправдано безрідних,
Що одночасно зайшли в безодню
Під назвою: "Зник безслідно"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589078
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.06.2015
На десятому поверсі лиха
Пересушено, буцім траву,
Зо дві пригоршні променів сміху
І лінійку, од часу криву.
Покоробилась суть міліметрів,
Як одміряти правди куцак?
Квилить розум в осудливих нетрях,
Упріває хирлявий батрак.
Не під силу йому осягнути
Величини й природу смертей
На Майдані, Донбасі і Крутах,
Що піарять натуру властей.
На десятому поверсі втрати
Проржавіла емоцій труба
Божий майстер не вміє з’єднати –
Наша віра для цього слаба.
Й заливає солоним усюди,
А на солі ніщо не зійде.
Пропадаємо, ніби в Бермудах,
Покоління старців молоде.
На десятому поверсі голо,
Вже й лінійка згубилася вкрай,
Наші мірки дурня поборола
І на волю у нас не врожай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588369
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.06.2015
В мене сьогодні ДНр...
Біліє стяг на вістрі.
Життя минає відтепер
В тонах сепаратистів.
Кордон у юність не пройти,
Його пильнують кру́ки,
А серце рветься до мети
Крізь запахи і звуки.
Ще пахне радістю жасмин,
Звучить жага вітрами.
Я долучаю швидкоплин
У новий том програми,
Де кожен аркуш зацвіте
Вже мудрим міркуванням:
Роки смакуються з латте
У піні поривання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2015
Порятуйте! В мене – нежить…
Час коханню не належить –
Пнуться в мозок через вени
З депутатів алергени.
Ніби вірусна зараза
Ниць кладе народ відразу,
Тільки ввімкнеш телевізор –
Линуть вірусів репризи.
І немає розуміння,
Як ростити покоління
У прострації довбехи,
Де панують злісні бре́хні.
Чхають: діти, тата, мами
На всі шокові програми,
Й просять Бога вельми дзвінко
Відвернути набряк Квінке.
Душать-душать алергени,
Не поможуть достеменно
Безвідмовності рецепти –
Перевиборчі адепти.
Бо проблема не медична –
А скоріш арифметична:
Сума не юртує планку
Від міграції доданків.
Порятуйте! В мене – нежить…
Гроші рідним не належать:
Мушу нести за квартплату
Освітянську всю зарплату...
Алергія процвітає,
Їй в державі, буцім в Раї…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2015
Тихо будь! Вже померла гербата,
Захолола в горнятку журби.
Коли б доля не вельми пихата -
Не зубилися б в гущі юрби.
Поодинці та вкупі, щасливі,
Ми збирали незгаєний цвіт.
Поєднали морози і зливи,
Суховії в тенетах із віт.
Пересушені квіти в затінку
Лікували надмірні слова,
В сірість буднів вливали відтінки,
І я знала, що просто - жива.
Нині в’яну непотребом долі
Бо далеко хотіння ріка.
Час прийшов відіслать в бандеролі
Смак гербати своїй ДНК.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2015
світлій памяті Кучинського А.Б.
Лою, вчителю, лою
Поговори зі мною,
Додай у ватру лою,
Щоб засвітліло толком
у темряві єства.
Печворк твори зі мною
Привільного покрою.
Епізодичні голки
вистьобують листа.
Корми життя із мною
Компостами-порою,
Хай згадки крейдописні
білесо зацвітуть.
На фото стань зі мною
Учителю з журбою,
Як у радянській пісні
єдину мить побудь.
Дай, вчитель, лою, лою!
Вогонь поріз загоїть,
Поверне клекотанням
у дев’яностий рік.
Наситить серце грою,
Отою, що з тобою.
Не збутись пориванням –
не розімкнеш повік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2015
На зворотному боці історій
Позбиралися знакові дати.
Розцяцьковані шати просторі
Серед поля взялися скидати.
Без прикраси, оголені суті
Притупили помпезності ясу,
Биті правдою, втратами люті,
З сухостою ладнали каркаси.
Лобода, кривоцвіт з резедою
Без коріння росли мавзолеєм.
Оповита метою благою,
Та робота святилась елеєм,
Бо призналася вивіска з листя:
«В усипальниці – просто Людина.
Дати – ідоли часу барвисті,
Що в історії прірву полинуть».
Шугонуло вітрище над ланом,
Розгромило на січку споруду –
Й на зворотному боці пан – паном,
Пересічні – далеко не люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2015
Підступна спека зупиняє серце,
Свідомість просить «Cola» й «пантенолу»,
А десь на Сході, познімавши берці,
Хтось пригадає вчителя і школу.
І літній табір, річку каламутну,
Як «помарином» ляпали ботанів.
І перший досвід, думкою розпутній,
Котрим ділився вголос без вагання.
А ще «Зірницю». Сині на зелених:
- Мене убито – зірвані пагони!...
Чи думав хто на радісних теренах,
Що і насправді брата похоронить?
Йому б ще «Cola», краплями укриту,
Та довгоногу, просто із реклами,
Щоб понесла́ непосидючих діток,
Дочкою стала для старої мами.
Підступна спека не спиняє серце –
Мені комфортно в затишній квартирі.
Чатують спокій у броні та берцях
Відважні хлопці, нації кумири.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2015
Було б добре котів не топити,
Цуценятам ґаздиню найти,
Із Граалю тортури, мов квіти,
Простелити у ніч до мети.
Заспівати тропар на Покрову,
До подруги дитинства гайнуть.
Не здавати на м'ясо корову,
Квінтесенцію світу здобуть.
Але часу бракує – замало.
День – година, роки – місяці.
Телепульт, аніяк не орало
Затискаємо міцно в руці.
Запітніли од лінощів рясно,
В падло книжку стару почитать.
Поділили державу на касти!
Олігархів обслужуєм рать.
Проживаємо свято буденно,
Однорідно клонуємо вік:
- Було б добре, - мудруєм щоденно,
Аж допоки не зімкнем повік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2015
Встояла гідність! Та чи гідні ми
Стрічати ранок в радості молитви?
Нутро сховалось з подихом зими,
Земля ж пашіє од розвою битви.
Кордон розп’ято, ніби на хресті,
Іди, сволото, танком на подвір’я.
Дипломатичні танці не прості:
«Нехай живе криваве перемир’я»!
Щодень небесна повниться за нас,
Вкривають стяги рідні домовини.
Звільнити треба вугільний Донбас
Ціною батька-чоловіка-сина.
За це боролись? Гідність утече,
Лишень вогонь дістанеться живиці,
Пора відтяти дещо від плечей
У тих, хто бачить радість коаліцій.
Зреклись холуї втоптаних в багно,
Нема надії, гідність помирає.
Святий отець обкурює вино –
Черговий раб попрямував до Раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2015
Це був той день, коли свідомих чоловіків масово вражає березнева лихоманка. Буцім повітряно-крапельним шляхом передається нестерпне бажання купувати квіти, парфуми, цукерки у строкатих коробках і без них, просто торбинами нести солодощі як жертовне піднесення жінкам на весняний празник.
Ми сиділи у затишній кнайпі.
Молекули повітря парувалися з пахощами кави, настирливе проміння підпирало задиркуваті тіні, що ось-ось мали розчинитися від яси необтяжливої розмови. Сонячне сплетіння пульсувало, було тепло від ритму потоків крови. Я знала: так зароджується зв'язок, де не потрібні статі, прихильності-симпатії, лише – думка одна на двох. Між нами кілометри часу, такі довгі, неначебто дорога від печі до ліжка, коли тобі півтора року. Між нами тисячі-тисяч особин: малих нишпорок, статечних менеджерів, знаних геніїв, примітивних діячів. Але є й між нами одиниця, котра настільки рідна, що тьмяніє Господній світ, коли вона плаче. Україна.
Коли б не умовності етикету – роззулася б, і, підібгавши під себе довжелезні ноги, вдалася до розгойдування на стільці. Та мусила вдавати із себе виховану, тому лишалося струнко сидіти, дивитися на співрозмовницю і бачити в її очах свої пейзажі, постаті, з якими б хтілося привітатися, бачила щасливу надію прийдешнього часу.
Гостроверхі смуги світла пронизували простір, що за вікном. Чимчикували перехожі – різні, на вигляд рідні й зовсім ворожі, бо мали в зовнішніх емоціях щось таке, чим не можна пишатися й ділитися з іншими. Бемкав програвач незрозумілою музикою, така музика ніколи не намалює нотами квітів чи птаху в небі. Вона притисне тебе до сидіння, допоки стачить сили терпіти, або – прожене у світ-заочі, бо тексти кривдять поезію, роблять її розтріпаною ганчіркою з футболки, купленої на секонд хенді, імовірно для ремонтних робіт.
Все мало сенс.
Змістовне наповнення мовчання перелилося через край першим питанням. Тут важливими стають слова, а не те, хто їх вимовив. Бо думка ж: одна на двох.
– Ви, відчуваєте, як все змінюється навколо? Люди стають іншими, вони сприймають життя серцем, їм болить.
– Так. Але таких, кому насправді боляче зовсім мало.
– Нічого, що мало. Вони мужні, вони зможуть вести.
– Я боюся – не стане той шлях барвистим.
– Так і має бути. Не бійтеся.
– Коли мені боляче або лячно – лягаю долілиць на землю й перестає.
– Як же ж вам тяжко, голубонько… Я знаю, як то: бути іншою.
Дзижчить кавоварка. Хлюп.
– Ваше замовлення, – посміхається офіціант.
На мармуровій тарелі два велетенські коржі. Мов повний місяць весняного вечора. Поцяцьковані краплями шоколаду, соняшником, горіхами, вони пахнуть дитинством і підморгують велетенськими зіницями гарбузового насіння. Карий трунок вводить у стан невагомості. Я лечу. Поряд зі мною – Пані. Ми летимо удвох і знаємо, що так буде довго, навіть коли закінчить світ оцієї зустрічі. Аеронавти
– Якось Господь показав мені красу. Єдиний раз. Більше такого не було.
– Як?
– Літнього ранку. Сонце вставало і йшло не на небо, а просто на мій город. Тоді роса заспівала і мені відкрилася первозданність народження дива. Це тривало кілька благословенних секунд. Я була частиною того співу, веселок від крапель, порошиною на листку. Це така благодать – відатися не тлінною людиною, а станом землі. Так, більше такого не було. Мо’ колись…
Велетенський шмать коржа тане у роті. Й жувати не тра’. Вівсяний. Смачний-смачний. Починаю вловлювати суть вибору Пані – кремове тістечко такої насолоди не принесе нізащо. Магічна сфера-корж, створена із зерен, що ввібрали соки рідної землі, ароматизована весіннім прагненням полишити соціальні колізії, політичні парадокси, воєнні дії. Вона, буцім заговорена відункою, відкриває потаємні знання, залишені клітинами усього нашого Роду. Філософія. Дивно – філософія, яку можна смакувати. Вона насичує мозок критичним мисленням і ставлення до прострації явищ змінюється.
– Ви читали Дочинця? Мирослава?
– Ні. Мені соромно, але в бібліотеці не знайшлося. Придбати – катма грошей.
– Я вам подарую. Будете читати Дочинця і все зрозумієте. Вам стане легше од того толку. Мирослав – Людина нашої світу.
– Настільки, що від нього хочеться мати дітей?
– Так.
Просто під слово до вітрини-вікна припадає малюк. Шапка насунулася на очі, однозначно батьківський шовковий шалик тримає комірець й половину куртки. Худорлявий панич відкидає назад голову й зазирає до приміщення, рельєфним ґудзиком теленькає об скло (ось чому на дитині шалик). Шумоізоляція сучасних вікон не дає змоги почути розмову тата з сином. Молодий чоловік, присівши, поправляє одяг малому – погляд відкрито, хлопчик посміхається, торкається таткової щоки і вони заходять у приміщення. Офіціянт запаковує в еко-пакет вівсяні коржі. Малий притискає до грудей ласощі:
– Мамі!
– Мамі…
Ще один презент жінці. Яка вона, та пані, що ласуватиме березневого дня коржами-сферами, схожими на місяць у повні? Рідна. Бо інакше їй придбали б торт.
– Мої теж приїдуть. Маю два празники – Клари Цеткін й уродини. Ще потрібно встигнути на базар. Там мені м'ясо добротне притримали.
– І я до матері поїду. Помолюся, поплачу.
– Їдьте, не буду відмовляти, бо така ви є – рухатися треба.
Моя Пані пильно дивиться в очі. Так пильно, що відчувається її присутність у душі. І то вже не я дивлюся на світ, а вона – моїм поглядом. А що, як цей позирк лишить у мозку власний філіал? Гарно – зможу розв’язувати проблеми з гори її досвіду, навчуся бути доречною і стану писати як Пані. А вона тямить у письмі. Тільки б не забутися занотувати до щоденника відчуття смаку розмови і запах, і про малюка...
Відстань поколінь легко підіймається останніми гарячими молекулами кави доверху. Хочеться перевернути блюдечко, де лежали коржі, витрусити крихти й злизати їх просто з долоні. Але ж я сьогодні вдаю з себе виховану. Прикро. Дрібки вівсяної філософії зметуть до сміття, вони перемішаються зі строкатими коробками від цукерок, парфумів, демонстративно викладеними «на показ» чеками з бутиків, які свідчили щедрість кавалерів березневого дня.
– Я – щаслива.
– Ні, Пані, це я…
Яка я?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2015
Дурня ота еволюція.
Прогресує модерний тип.
Порушено конституцію –
Одягають у хутро риб.
Приставляють лисиці роги,
Клеять пір’ячко до зайців.
Ліпше висмикнуть комусь ноги,
Щоб не міряли острівців.
Шліфонути б окремим "фейса",
Та занурити у гіпноз –
Мовознавчі підлотні рейси
Не скасовані усерйоз.
Регресує занадто жваво,
(Дарвін маху у чомусь дав),
Наймиліша в світах держава,
Хтось за транші її заклав.
Не підводимось – на коліна,
Тихо будьмо, ні пари з вуст.
Киньте прапора – за поліно,
Щоб почулося хорди хруст.
Помилився великий Дарвін
Українці – "примати" клас.
Бабуїни йдуть віднедавна,
Аби правити серед нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2015
В прозору тисняву червневого дощу,
Де веселиць зависло море ембріонів,
Я душі рідних ненароком відпущу
Плести мереживо небесного планктону.
Сувої барви з Кропивянки* потечуть,
Порушать правила фізичного тяжіння:
В високі хмари од земля лягає путь,
Започаткована з фамільного сумління.
Заквилить серце в поминальній самоті...
Мій храм межований добірними вітрами!
Сакральність простору не в бані золотій,
Вона той порох, калібрований слідами.
Слідами матері, слідами праотців,
Потоком крови, потом роду, мозолями!
... Ховає дощ червневий втрату на лиці
Скорботні болі, засолоні до нестями.
[i]*Кропивянка - назва річки на Поліссі[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015
Відзимували. Хвала Богу!
Мороз, знімаючи облогу,
Ладнає одіозні струни.
Й проталини, немовби руни,
Розкинуті старим мольфаром,
Пророчать щастя новим парам.
Світає. Ледь морозна тиша
Бажанням пристрасті колише
Всяк сущу веснами натуру,
Розкриє нову партитуру.
І струни, ті морозні ноти
Мелодії підносять лоти.
Аукціон! Відсутні ціни.
Натхнення пустощів полине:
— Бери мене, я того варта.
Хильни спокуси повну кварту.
Не думай про гріхів безодні.
Живи зі мною. Будь сьогодні.
2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015
Приголомшливий факт – ще існую,
Квилить, стогне жорстоко "движок",
Й кожен спомин минулого всує
В епітафію здійснює крок.
Ні, не вернеш цвітіння акацій
Тих, що соки будили в тобі.
Плани міцно вросли до фрустрацій,
Вкоренилися в ниві журби.
Все важливе зійшло на кострицю,
Навіть казка звучить матюком…
Доля вбралась, як вбога цариця,
Та ще тягне «корчі» за вінком.
Не на голову, мойро**, на груди
Незабаром зберуться вінки.
Мудрість, врода – тодішня облуда,
Відголосок у згадці дзвінкий.
В хусту* цупко запнися, небого,
Нас картате зігріє й веде –
Шахівницею вкрита дорога
Завершилася пунктом «ніде».
*хуста (обпаначка) – велика картата хустина із сукна (діалект).
** мойра - доля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2015
Перший крок. Потім ще. І ще.
Вже не лічиш години – дні.
А на серці приємний щем:
Підростає, немовби в сні.
Тягне руці, найперше «дай».
І до роту: яке ж на смак?
Відкриває довкілля рай,
Кожен погляд, усмішка – знак.
Перша чашка летить униз,
Уподобаній киці – жах.
За хвилину – букет реприз
Й свіжі дряпини на ногах.
Заміксований в каші сік –
Шедевральний експеримент.
Не зогледілась – канув рік,
Ніби спалах, один момент.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2015
[i]Сергію Кемському – загиблому герою України[/i]
Сорок днів, ночей смиренних сорок
Відбродив фантомом рубежів.
Згасли ватри, оселився морок,
Підкажіть: для чого я прожив?
Для кого приніс найбільшу втрату,
І чому посмертно прийняли?
Цитування моїх слів… Чи варто,
Коли досі в голоді воли?
Непростимість безнадії жертви:
Все на місці, ніби й не було:
- Дайте волі, дайте в волі вмерти,
Щоб відчути Янгола крило.
Все на місці. Навіть більше – гірше!
Просиділи у Верховній Крим.
Відбулося! Рада й досі пише,
Не зважає на російський грім.
Хмизу санкцій звалено піддони,
А нардепи бавляться в лото,
Як бульвар для злочину кордони.
Де «Небесна»? Скінчиться АТО.
Дайте волі! Не заколе серце,
Зупинилось, та болить душа –
Топчуть Матінку чеченські берці,
Хтось жиріє кров’ю на грошах.
Рівність? Годі! Нема волі-нені.
Не вернуться браття поготів,
Ви живі, насичені, холені
Не збагнули наших почуттів.
Прокидайтесь! Та ж якої віри,
Та якої крові ви сини?
Ми сплатили панахидну міру,
Щоб не мали в спадщині війни.
Дайте волі! Бо до пекла кануть
Наші думи про Вкраїнський цвіт.
Збайдужіння відкриває рани,
Гидить мрію на Господній світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2015
Про що писати, коли смерть повстала,
Без права жити тисячі лягли?
Нас залишили бидлом на поталу
Й ведуться смачно за любов торги.
Приймає ставки світовий букмекер
Душа держави нині на кону:
«Що оберуть: синицю, чи – лелеку?
Які нащадки сплатять данину?»
Вмирає етнос, при кермі варяги,
Мільярдні транші стягують петлю.
А хтось кричить в агонії відваги:
«Героям слава!»… й падає в ріллю.
Про що писати? Мармур небокраєм –
Святим нагробком три́зуб скам’янів,
Свободу волі в римі висіваєм -
Заквітнуть маки жертвою синів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583495
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2015
Неси мене, вітре, на Говерлу,
Тополиним пухом полечу.
Поки серце в горі не померло,
Не пірнуло в паводок плачу.
Неси мене, вітре, де соснина
Бурштином спочила у землі,
Бо душа з одним квитком полине
На перон, загублений в імлі.
Неси мене, вітре, швидше світла
До в’язів стожилих у село.
Там суниця у пашні заквітла,
Пташенят у сойки прибуло.
Неси мене, вітре, до початку:
Повторю хвороби і гріхи,
Тільки поцілую пані-матку,
Упаду трухою до ноги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2015
Закрила темінь лоск столичних буднів –
Палають шини, вибухи навкруг.
Розпочалося надважливе в грудні
В жовто-блакитнім сяєві хоругв.
Коктейлі ллються не в салонну тару,
Бруківка й паля – зброя ключова,
Передова у клекотанні жару:
В людей проснулась воля Січова.
Їм не займати мужності та хисту,
Не потребують сутності дзвінка,
Бо від наруги вмерли пацифісти,
В душі повстало предків ДНК.
– Ганьба! – несеться снігом і дощами,
Дзвенить не криком – стогоном гуде.
Життя завмерло гниллю під ногами,
Немає правди-матінки ніде.
За сімдесят й неповні вісімнадцять,
Учителі, студенти і митці,
Заробітчани, що благали праці,
Безвусі діти й стомлені отці.
На всіх єдине серце холодіє,
Єдиний подих газом із гранат.
Одна молитва з вірою, в надії…
Та хлинув небом сотні зорепад.
Кривава бійня розтерзає місто,
Халат, мов крила, згорне волонтер.
Пекельний факт – жорстоке братовбивство:
Спинилось серце, Господи, помер!
Помер! Помер! Немає, не вернути!
Диявол кинув снайперам: «Ату»!
Життя безглуздо обриває лютий,
В очах хоронить праведну мету.
Прости гріхи, наш Батечку небесний,
Піднять Вкраїну з пороху зумій.
Дай сили гідно в майбуття пронести
Небесну сотню в пам’яті земній.
Героям слава! Слава Україні!
Летить душа голубкою у вись.
Вклонись, як бачиш, свічці та калині,
За убієнні душі помолись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2015
Скільки можна летіти до неба,
А чи варто летіти, чи треба?
Може та височінь під ногами,
За молитви стелилась Богами?
З шовку ризах і німбом із хмари,
Найсвятіша, якою ти марив,
Але рвався чомусь до Престолу
І не бачив нікого навколо?
Зупинися, огляньсь, схаменися:
На планеті заховані висі,
Серед пороху – тільки угледь,
До Едему веде суща твердь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2015
Поцілую в носик, моя кіточко,
Польцями по шерстці поведу.
Настає тепло – блаженне літечко,
Стане заміксовано в саду.
Підросте травиця попід сливами,
Тістечками клумби зацвітуть.
Вирушу пополудні із вилами,
Із граблями, ряднами у путь.
Побіжу дитиною у споминку,
Татові обідати несу.
Поки їсть, відшукую соломинку,
Підчепити хочеться осу.
— Не чіпай, — буркоче, — покусає.
Слухаюся пізно, є контакт.
Косовиці й таточка немає.
Відбулися дії – новий акт.
Пожаліюсь, кицю, адже нікому.
Хай гадають люди сильна я.
Стань мені подругою і ліками,
Моя кицю, радосте моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2015
В розчахнуте вікно
впущу уламки літа,
Крізь марлю увійде
з пилюкою часу.
Присяде на букет,
на вазу ледь побиту,
Яку на сміттєрай
ніяк не віднесу.
Хоч їй десятки літ
співаю панахиду,
Й новіші у кульках
в сервантові гробниць.
Держить щербатий край
надщерблену планиду:
Ми падали разом
без квітів долілиць.
Хай сочиться вода
на меблі, поліролі,
Не варто нервувать –
шматиною утри.
Ми ще не відбули
призначення і ролі,
Дизайни неважливі,
Суттєво, що в нутрі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2015
Фрагменти снів зібрались скопом,
Гайнули сіять огірки.
Сьогодні сум за гороскопом -
Регламент видано марким.
Летить батон, хвала без лою,–
Комірне збільшило пости.
Життя, мов байка з бородою,
Не дасть скоромності цвісти.
Умовні міри топографій
Пророкам всучили розлом.
Шкода, не втиснуть в амфібрахій,
Як править зламаним крилом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2015
Бийте мене, люди добрі, бо я – дурна.
Бо ще не звідала сповна,
Що від добра добра не мати.
Єдина сутність – рідна мати
Зуміє вислухати болі,
Поневіряння від неволі
Отої, що пече утробу,
В якій горітиму до гробу.
Й не згасять мене. Тільки мати
Слізьми зуміє пал залляти,
Молитвами зіб’є пожежу,
Хоч їй подавно не належу.
Бийте мене, люди добрі! Життя пройде,
А я ні тут, не там – ніде.
Мов вітер без початку й краю,
В своєму світі добуваю.
Купіть мене, мо’ на майдані
Пройдуся – патріотка-пані,
Та покричу брутальні гасла,
Аби верховна наша каста
Почула голоси підсподів,
Бо стогін вік заверховодив,
І в матері катма псалмів,
Щоб захистить дитя од псів.
Бийте мене, люди добрі, всі, хто є!
Землицю барва продає.
Нові Критерії в законі,
А ми худобою в загоні.
- Лежати, тихо буть в навалі,
В наморднику, а не забралі
До пійла з січкою не лізти.
Нехай майданить хутір й місто,
Ви – не родина – електорат!
Ніколи не засвітить лад,
Якщо у прірві конституцій
Купують долю революцій.
Каменя, люди добрі, в мене жбурніть,
Щоби проснулася на мить,
Створіть, вимолюю, загрозу,
Я випаду з анабіозу
Й до матері, в село поїду,
Устигну точно до обіду.
Насичуся СВОЇМ ВСЕВИШНІМ…
Киньте, люди добрі, якщо не грішні.
Січень, 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2015