kutorlanova

Сторінки (2/131):  « 1 2 »

Снять простыни с зеркал

Не  пить.  Не  ждать.  Снять  простыни  с  зеркал.
Не  жечь  свечей.  Достать  на  завтрак  вилки.
Молчать  всегда,  когда  в  висках  у  вен  накал.
Держать  лицо,  когда  от  слов  в  груди  опилки.

И  быть  спокойной.  И  молчать  в  кругу  друзей.
О  той  тоске,  что  по  углам  в  душе  таится.
Не  трогать  вещи,  превращая  дом  в  музей.
Постель  оставить,  будто  кто-то  возвратится.

И  вдруг,  забывшись,  порываться  позвонить
Туда,  где  тихо.  Где  теперь  гудки  и  только.  
Дышать,  ходить,  писать  и  как-то  жить.  
И  ждать  звонка.  Как  жаль,  уже  без  толку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875617
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.05.2020


Страдание

Поэт  напишет,  опоет,  подпишется
И  дальше  выбьет  из  себя  признание
О  том,  что  без  страдания  не  дышится,
О  том,  что  каждый  вдох  -  страдание.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875308
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.05.2020


Я здесь жива, а моя мама умерла

Я  здесь  жива,  а  моя  мама  умерла.  
Угукнет  горлица,  взлетит  с  цветка  пчела,  
Зерно  рассыпается  и  прорастет  опять.  
Кто  будет  ждать?  Кто  будет  лета  ждать?

Голубка  выпорхнет,  взовьется  над  гнездом.  
За  нею  ястреб,  с  нею  отчий  дом.  
Перо  опустится  на  чашу  суд  вершить.  
Кого  будет  в  жизнь  играть?  Кто  будет  жить?  

Пчела  вернётся  в  дом  неся  с  собой  нектар.  
Ей  мёд  не  сладость,  мёд  пчеле  не  дар.
Один  раз  ранить  и  один  раз  умирать.  
Когда  умрёшь,  пчела,  кто  будет  горевать?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875307
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.05.2020


Венера из пены морской

Её  губы  солёные,  словно  с  морской  глубиной
Они  связаны  душами,  сердцем  и  нежным  закатом,  
Что  на  щеки  ложится,  хоть  в  сердце,  как  в  августе,  зной,  
В  её  сердце  свободном  и  лёгком,  почти  что  крылатом.
Её  кожа  солёная,  словно  обмыта  волной,  
Позже  высохшей,  нежностью  ставшей  под  солнцем  полдневным.  
О  богиня  из  света,  Венера  из  пены  морской!  
Как  твой  взгляд  всегда  тёпл,  как  голос  не  смог  бы  стать  гневным.
Её  волосы  пахнут,  как  море,  ночная  волна,  
В  лунном  свете  всегда  отражая  оттенки  печали.  
Моему  сердцу  вторит,  меня  обнимает  она.  
Эти  губы  соленые  бризом  мои  целовали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875120
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.05.2020


Горели римляне, Москва горела

Горели  римляне,  Москва  горела
И  боги  падали  горя  с  небес
Мария  песни  сыну  на  ночь  пела
Он  умер  и  в  страданиях  воскрес

Горели  ангелы  под  стать  Икару
Пылали  тучи  над  землею  наклонясь
Как  звезды  падали  в  глаза  овчару  
Вкушали  боги  дым  земной  смеясь

И  дождь  не  шел  и  ветры  все  метались
И  все  смотрели  на  горящий  свод
Кому  бы  люди  во  слезах  не  поклонялись
Огонь  не  мать.  Он  жизнь  берет

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875119
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.05.2020


Світ закутий саваном

Весняними  туманами,  а  іноді  й  морозами  
Цей  світ  навколоклітковий  дарує  новий  день
Хай  на  заваді  стане  нам  між  посмішкою  й  сльозами
Така  далека  подорож  по  доріжках  знамень.

Хай  нам  не  обійнятися  бо  світ  закутий  саваном
У  нас  обличчя  з  пластику,  і  з  пластику  весь  світ.
Я  шлю  тобі  повітряні  -  стерильні  і  невдавані
А  Сонце  всього  сущого  повзе  у  свій  зеніт.  

Горіли  святохрещені,  палалися  ендеміки  
По  плівках  із  знаменнями  гуляв  один  сюжет
Хто  зна,  що  поза  межами  великої  Пандеміки.  
А  мо  ми  лиш  загарбники  на  лиш  одній  з  планет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020


Абрикосы уже отцвели

Абрикосы  уже  отцвели
Значит  кончились  холода
Мы  с  тобою  с  одной  Земли
Как  бы  бури  зимой  не  мели
Я  любила  тебя  всегда.

Видишь,  вишни  почти  цветут
Значит  скоро  придет  тепло.
Нет  надежды  ни  там  ни  тут.
Даже  в  дни,  когда  боги  ждут,  
Я  любила  тебя  назло.  

Если  персики  будут  родить,
Значит  их  прививали  не  зря.
Мне  всю  Землю  увы  не  сходить
Но  я  буду  тебя  любить.
Даже  если  мне  ждать  сентября.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874987
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.05.2020


Этот стих ни о чем

Этот  стих  ни  о  чем,  как  и  -  ты  говоришь  -  наша  жизнь.  
Если  жертвой  не  быть,  то  и  быть  палачом  откажись.  
Ну  а  если  искать,  то  не  сысл  -  его  не  найти.  
Все  мы  в  праве  страдать,  если  слишком  уж  сложно  идти.  
Если  знаешь  дорогу,  будь  добр  и  мне  расскажи.  
Нам  осталось  немного  -  я  хоть  сокращу  метражи.  
Если  пить,  то  вино.  Если  сам,  то  уж  лучше  не  пить.  
Всем  известно  одно  -  как  же  вредно  и  пакостно  жить.  
Если  все  не  о  чем,  то  и  я  здесь  не  я.  Меня  нет.  
Здесь  не  бьет  жизнь  ключом  и  в  конце  не  мерещится  свет.  
Если  жить,  то  хоть  так  чтоб  не  стыдно  об  этом  сказать.  
Если  стих  ни  о  чем,  есть  ли  смысл  и  вовсе  писать?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745306
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.08.2017


Виноград

Осы  уже  доедают  в  саду  виноград.  
Здесь  любой  бы  непротив  вином  так  же  вдоволь  напиться.  
Но  ни  сок,  ни  вино  из  него  -  только  гниль  в  этот  сад.  
Он  поспеть  не  успел,  но  до  косточки  смог  остервиться.  

Что  любой  из  нас  может,  коль  нас  не  помиловал  Бог?  
Только  осы  жужжат,  винных  ягод  сорвать  не  давая.  
Он  до  чертиков  скрытен  и  так  же,  боюсь,  одинок.  
Разве  сладость  важна,  раз  вином  он  стает  лишь  сгнивая?  

Отравиться  ним  можно,  но  страшен  не  горечью  яд-
Сожаленьем  о  том,  что  ним  долго  нельзя  упиваться.  
Если  любишь  вино,  то  у  ос  отбери  виноград.  
Если  любишь  вино,  то  и  гнили  не  нужно  бояться.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745147
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 07.08.2017


Самый

Однажды  вдруг,  проснувшись  среди  ночи,
Ты  вдруг  поймешь  что  это  был  тот  самый  –  
Тот  самый  день,  что  даже  жизнь  была  б  короче.
Тот  самый  парень,  что  тебя  звал  дамой.
И  ты  узришь,  что  даже  здесь  –  под  одеялом.
Пытаясь  слиться  и  с  кроватью,  и  с  пижамой.
Ты  больше  не  глядишь  на  мир  с  оскалом.
А  этот  мир,  он,  как  и  был,  все  тот  же  самый.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744877
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 05.08.2017


Ох, не любить бы тебе жизнь до слез

Ох,  не  любить  бы  тебе  жизнь  до  слез.  
Не  просыпаться  с  мыслью:  "Вот  я.  Что  же  более?  "
И  вроде  хочется  сказать:  "Милей  безволие".
Но  я  все  это  принимаю  так  всерьез.  
Не  сокрушаться  бы  от  неисписанной  страницы
И  к  пыли  кинутого  с  недорифмами  листа.
Ты  ищешь  смыслы,  где  их  нет,  но  жизнь  проста.
Ни  жизнь,  ни  стих  не  могут  сами  сотвориться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744876
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.08.2017


У нормальных людей никогда не бывает проблем

У  нормальных  людей  никогда  не  бывает  проблем.  
Только  стань  хоть  немного  смелей  и  не  будешь  никем.  
Только  я  снова  падаю.  Где  это  чертово  дно?  
Было  б  счастье  отрадою,  если  бы  было  оно.  
У  успеха  нет  меры.  У  счастья  увы  нет  цены.  
Люди  гибнут  без  веры,  ведь  с  ней  были  все  рождены.  
Если  жить  все  больней  и  не  хочется  жить  уж  совсем...  
У  нормальных  людей  никогда  не  бывает  проблем.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735475
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.05.2017


Спокойной ночи, милый друг

Спокойной  ночи,  милый  друг.
Пускай  тебе  приснятся  звезды.
Все  это  глупо,  но  серьезно,
Я  не  люблю  ведь  всех  вокруг.
Пусть  там  где  ты  неон  и  фары
Увы  стирают  неба  свет.
Но  спи  и  пусть  чрез  сотни  лет
В  тебе  горят  мои  пожары.
Я  затаю  дыханье  вдруг.
Смотри  на  небо.  Видишь  звезды?
Иди  поспи,  пока  не  поздно.
Спокойной  ночи,  милый  друг

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734627
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.05.2017


Жить больно

Друг,  а  жизнь  это  все  таки  больно.  
И  болит,  будто  все  в  первый  раз.  
И  сказала  бы:  "Хватит!  Довольно!"
Но  никто  не  вернет  прежних  нас.  
Я  не  знаю,  как  в  счастье  поверить.  
Я  вернула  бы  все  время  вспять.  
Чтоб  еще  раз  все  лучше  проверить
И  зачатки  страданий  изъять.  
Эта  жизнь  не  была  бы  мне  адом,  
Если  б  не  было  вовсе  меня.  
Не  искала  бы  все  еще  взглядом
Образ  твой,  свои  мысли  браня.  
Вот  бы  завтра  мне  взять  и  проснуться
От  себя  эти  мысли  гоня,  
Что  мне  надо  бы  вновь  улыбнуться,  
Чтоб  не  плакать  средь  белого  дня.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729541
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 19.04.2017


Смотри, я не реву

Там  ждут  кого-то  люди,  
Кого-то  кто-то  ждет.  
А  я  молюсь  на  лед.  
И  большего  не  будет.  
Вот  кто-то  вместе  вышел.  
Что  делаю  здесь  я?  
С  упорством  муравья
Стараюсь  плакать  тише.  
Упорно.  Тише,  тише...
Смотри,  я  не  реву,  
Лишь  комом  горло  рву.  
Ура!  Никто  не  слышит.  
Как  жаль,  что  не  на  крыше,  
Так  проще  было  б  мне.  
Не  знать  об  этом  дне.  
Не  думать  и  не  слышать.  
Не  плачу,  посмотри.  
Улыбка.  Все  нормально.  
Так  просто  и  банально.  
Я  вся  кричу  внутри.  
Шепчу:  Слезу  сотри.  
Еще  раз.  Посильнее.  
Чтоб  мне  было  больнее
Обнимешь  -  не  смотри.  
Не  плачу,  ты  просил,  
Как  хочешь  -  не  страдаю.  
(Прости,  я  умираю.  
Нет  сдерживаться  сил.)  
Прости.  Еще  раз.  Снова.  
Ошибка  я  -  не  ты.  
Я  сгусток  пустоты
Сознания  больного.  
Я  слово  не  держу
Не  плакать.  Не  умею.  
Не  знала,  что  болею.  
Все  по  себе  сужу.  
Не  думала,  что  так,  
Как  это  не  привратно,  
(И  не  верну  обратно)  
Ты  мне  снесешь  чердак.  
Как  снова  быть?  Никак.  
Наверное  я  зря,
Срываясь  и  горя,
В  тебя  (додумай)  так.  
О  боже!  Не  прошу
Ни  думать,  ни  влюбляться.  
Лишь  только  улыбаться,  
Читать,  когда  пишу.  
Мне  больно  это  знать,  
Но  я  уже  не  в  силах
Вернуть  все,  как  то  было.  
Могу  лишь  умирать.  
Не  говоря  ни  слова,  
Подай  мне  только  знак,  
Как  быть  мне  дальше.  Как?  
Я  не  хочу  другого.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728980
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.04.2017


У скал

Я  видел  тихий  крик  в  твоих  глазах.  
Я  видел  мрачный  дом  любви  на  скалах.  
Сама  любовь  где-то  под  скалами  в  завалах.  
Она  кричит.  Я  вижу  ее  крах.  

Я  видел  твой  давно  потухший  взгляд,  
Но  кажется,  в  нем  что-то  все  ж  играет.  
Ведь  для  того,  кто  постоянно  умирает,  
Ты  обнимать  меня  слегка,  но  рад.  

Я  видел,  как  любовь,  сломав  крыло,  
Со  скал  сорвалась,  
Но  увы  не  вверх  летела.  
Я  так  хотел…  Она  всегда  хотела,  
Чтоб  хоть  одна  душа  взлететь  пыталась.  

Я  видел  твой  скорбяще  мрачный  силуэт.  
Я  слышал  слово,  что  во  мне  звучало  эхом.  
Пойду  умру,  ты  поминай  меня  лишь  смехом,  -  
Ты  мне  сказал,  разрушив  хрупкий  свет.  

В  том  мрачном  доме,  старом  мертвом  на  скале  
Я  слышал  чаек.  Как  они  кричали!  
Я  там  была,  была  в  самом  начале.  
Пришла  туда  сейчас,  бродя  во  мгле.  

Ища  любовь,  я  в  доме  старом  отыскал  
Твой  хладный  труп.  Слезами  в  смехе  утопая,  
Тебя  обнял  и  осознал  что  умираю.  
Я  встретил  смерть,  как  и  любовь  свою,  у  скал.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728825
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.04.2017


Реальность

Не  надо  больше.  Не  смотри  в  мои  глаза.  
Не  надо  плакать,  обнимать,  писать  стихи.
И  куча  той  самой  влюбленной  чепухи,
Что  заставляет  забывать  про  тормоза.  

Не  говори  мне,  как  жизнь  наша  хороша.  
Я  не  достоин  и  строки  твоих  стихов.  
Я  не  достоин  ничего.  Ведь  мир  таков,  
Что  в  нем  мне  только  разлагаться  неспеша.  

Не  надо.  Больно.  И  тебе  и  мне  под  час.  
Ты  снова  грусть  свою  скрываешь  за  "Отлично".
Все  как  всегда.  Я  умираю.  Как  обычно.  
Не  будет  счастья.  Никогда  не  будет  нас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728652
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 13.04.2017


Ты первым прочтешь этот стих

Ты  первым  прочтешь  этот  стих,  я  клянусь
Ты  первым  узнаешь  о  нем,  обещаю.  
Я  снова  к  тем  драмам  уже  не  вернусь.  
И  я  слишком  быстро  и  просто  прощаю.  

Ты  снова  прочтешь  и  опять  не  поймешь
О  чем  я  пишу  и  о  ком  я  страдаю
Опять  улыбнешься  и  мимо  пройдешь.
Ты  первым  прочтешь  этот  стих,  обещаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724648
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 20.03.2017


Все то, что чувствую, тебе не опишу

Все  то,  что  чувствую,  тебе  не  опишу,  
Ведь  я  не  знаю  как  проститься  с  этим.  
Я  либо  плачу  либо  просто  ухожу,  
Ни  на  один  из  их  вопросов  не  ответив.  

Я  потеряла  смысл  жизни  как  и  жизнь.  
И  я  тону  в  этом  болоте,  замечая,  
Что  боль  теперь  мне  причиняет  даже  мысль,  
Что  для  кого-то  не  достаточно  святая.  

За  каждым  вдохом  с  новой  болью  вдох.  
Я  эту  боль  сейчас  всем  телом  ощущаю.  
Я  рассказала  бы,  но  ты  б  увы  не  смог
Понять  зачем  я  вечно  плачу  и  страдаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724646
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 20.03.2017


Смирен

Убей  себя  и  ты  не  вспомнишь  обо  мне.
И  все  те  мысли,  что  так  причиняют  боль.
Сегодня  днем  ты  появился  в  моем  сне.
Лишь  дай  мне  смыть  с  открытой  раны  соль.

Зови  себя  ошибкой  и  бельмом
В  глазу  вселенной  и  чужим  среди  людей.
Но  все  равно  в  уме  моем  больном
Не  станешь  ты  ужасней  иль  глупей.

Проси  меня  не  говорить  так  никогда.
Не  плакать,  ни  за  что  не  резать  вен.
Ты  не  ошибка  и  уж  точно  не  беда.
Ты  просто  полон  этих  мыслей.  И  смирен.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723556
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 14.03.2017


Дрібниця

Так,  ніби  ти  не  знаєш,  що  це  варто
Розбитого  корита  й  двох  рядків.
Я  не  годжуся  ні  на  байки,  ні  на  жарти,
А  на  стосунки  із  тобою  й  поготів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722910
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2017


Без сліз і сміху

Не  знає  втіхи  і  не  знає  бурі.
Без  сліз  і  сміху  у  сумній  зажурі.
Своя  й  чужа.  Чи  знаєш,  що  ти  варта
Того,  щоб  все  поставити  на  карту?

Без  сліз  і  сміху,  та  ніяк  без  болю.
Живеш  на  втіху  й  помираєш  вволю.
В  теплі  зростаєш,  як  з  землі  насіння,
Бо  знаєш,  як  болить  в  душі  каміння.

Злітає  в  небо  й  зразу  ж  падає  додолу,
Бо  за,  як  треба,  але  має  душу  голу.
І  ніби  світить  ясно  –  сліпить,  та  не  гріє.
Життя  прекрасне,  та  вона  наче  хворіє.

Урешті  в  світ  прийшло  тепло  й  весна,
То  може  врешті  крига  скресне  і  вона
Знайде  для  себе  хоч  би  крихітку  добра,
Бо,  як  дивлюсь  на  неї,  серце  завмира.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721615
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.03.2017


Зірки на небі й ти

Зірки  на  небі  –  тисячі  сузірь.
Готова  дати  все  –  лише  повір.
Іду  буз  цілі  –  у  легенях  тільки  пил.
Коли  так  треба,  можу  дати  й  сил.

Не  плач,  я  дам  тобі  своє  тепло.
Сузір’я  там,  де  світ  не  бачив  зло.
Іду  до  тебе  –  ти  тікаєш  й  знов
Кажу,  що  все  віддам  без  слів  й  умов.

Зірки  на  небі  й  ти  –  мої  боги.
Віддам  тобі  усе,  що  до  снаги.
Що  зорям  треба  –  лиш  гори  й  світи.
Я  все  віддам!  Але  чи  хочеш  ти?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721228
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.03.2017


Не нужно больше ни кричать, ни говорить

Не  нужно  больше  ни  кричать,  ни  говорить.
Я  расскажу  тебе  о  всем  этом  несмело.
Я  просто  думаю,  что  я  хочу  так  жить,
Тебе  признания  клепая  неумело.
Не  думая  и  ничего  не  говоря,
Писать  стихи  и,  в  этой  боли  утопая,
Тебя  писать  от  января  до  января.
Я  знаю,  что  я  не  нужна.  Я  знаю.

Идя  навстречу  и  встречая  целый  свет,
И  думая,  что  я  тебе  нужнее,
Ждать  что  посмотришь,  ждать  ответ  и  ждать  совет.
И  думать,  что  нельзя  уже  больнее.
Писать  и  плакать,  и  тебе  потом  читать
В  угаре  пьяном  с  упоеньем,  ждавшим  ночи,
Тебе  и  миру  свое  творчество  отдать,
Как  те  святые,  чьи  не  тлеют  мысли-мочи.

отдать  себя  и  ждать  тебя  весь  век.

как  те  кто  пьяными  поэмы  пишут  с  грустью

я  человек,  я  чертов  человек

и  я  не  знаю,  я  умру  или  убьюсь  я

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713394
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.01.2017


Мы можем обойтись и без любви

Мы  можем  обойтись  и  без  любви.
Без  жалости  и  без  глухой  обиды.
Мы  будто  в  отношеньях  инвалиды.
Я  сердце  вот  бросаю.  Ты  лови.

Мы  движемся,  виляя,  спотыкаясь
И  сталкиваясь  на  нежданных  поворотах.
В  учебе,  в  тлене,  в  пьянках  –  мы  в  заботах.
Идем  по  жизни,  плача  и  шатаясь.

Мы  можем  обойтись  и  друг  без  друга.
Не  думая,  не  помня,  не  касаясь.
И  вечно,  отношений  опасаясь,
Быть  частью  одного  слепого  круга.

Мы  можем  все  забыть,  но  не  исправить.
Уйти  в  себя,  не  говорить  ни  слова,
Быть  частью  представления  немого.
Мы  можем  все  оставить.  Все  оставить…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709916
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.01.2017


Не спи, душе

Не  спи,  душе,  не  спи  й  не  прокидайся.
Бо  ранок  прийде  й  ти  себе  вже  не  знайдеш.
Ти  знов  хворієш.  Знову  тяжко.  Ти  признайся.
Як  ранок  прийде,  то  й  до  ліжка  не  дійдеш.

Не  зможеш  випити  ні  краплі  кави,
Бо  її  запах  вже  спинить  серцебиття.
На  цю  хворобу  ти  не  матимеш  управи,
Бо  це  життя.  Це  все  твоє  життя.

Не  зможеш  дихати  і  не  відкриєш  очі.
Хвороба  знищить  у  твоїй  душі  живе.
Бо  треба  думати,  з  ким  лишилась  поночі.
А  чи  не  з  тою,  що  своєю  не  назве?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706625
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.12.2016


Ранимым призракам

Ранимым  призракам  нет  места  на  земле.
У  них  призвание  одно  –  без  крика  таять
У  птицы  на  надломленном  крыле.
И  стать  извечным  светом  в  беспросветной  мгле,
Чтоб  их  не  смог  никто  уж  больше  ранить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706180
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.12.2016


Впадуть імперії і розпадуться храми

Впадуть  імперії  і  розпадуться  храми,
Не  витримавши  виправки  роками,
І  стануть  брудом,  пилом  під  ногами.
А  хтось  з  нас  стане  вісником  з  легенд.
Когось  з  нас  статуєю  помістять  на  стенд.

Зтікуться  ріки,  в  купу  зібрані  морями,
Коли  ми  будемо  старіти  дні  за  днями.
На  дно  впадемо  і  скарбами,  й  якорями.
Чиєсь  ім’я  назве  хтось  гучно:  «Бренд!»
Когось  поглине  час  –  одвічний  адсорбент.

Заплаче  світ  і  впаде  золото  стрілами
На  нас,  людей,  що  прикидаються  богами,
Нас  змиє  час  своїми  довгими  віками.
Настане  час,  коли  не  буде  й  нас.
Побудь  героєм  у  житті  хоч  раз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706179
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.12.2016


Amor Deliria Nervosa

Перехоплює  подих,  вискакує  серце.
Знову  на  ті  ж  наступаю  граблі.
Душа,  що  від  неї  залишилось  скельце,
Зліта  до  небес  на  найвищім  щаблі.

Мені  важко  дихати,  горло  підводить:
Болить,  ніби  в  ньому  застрягли  слова.
Я  знов  задихаюсь,  легені  так  й  зводить.
Але  ж  серце  б’ється,  але  ж  я  жива.

В  шампанському  бульбашки,  в  небі  салюти.
Чи  може  метелики  –  хто  я  к  назве.
Я  знову  змогла  цього  стану  сягнути,
Як  серце  колотиться,  розум  пливе.

Хімічні  реакції  в  шлунку  і  в  мозку.
І  все,  що  я  знаю,  –  це  той  дзвінкий  сміх.
Я  тану  і  твердну,  як  крапля  із  воску.
Йде  обертом  світ  і  тікає  з-під  ніг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2016


Вогонь і я

Вогонь  і  я.  Так  випадково.
Не  бійся  падати,  бо  високо  злетиш.
Злети  й  кричи.  Волай  і  знову  й  знову.
Ти  гарно  стогнеш  й  дуже  голосно  кричиш.

Моє  життя.  Все  ніби  так  звичайно.
Вода  й  вогонь  дарують  дивні  відчуття.
Давай,  кричи,  проси  мене!  Негайно!
Проси  вогню  віддати  все  життя.

Я  й  каяття.  Запізно  і  зарано.
Забутий  посуд  –  ніч  забута  –  на  столі.
Знайди  мене  й  негайно  випиши  догану,
Коли  віддам  своє  життя  землі.

Дивись  на  мене.  Й  не  згадай  розмови,
Забутий  посуд,  рани  й  дикий  сміх.
Не  проклинай  мене,  коли  побачиш  знову
За  цим  вікном  першогрудневий  сніг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2016


Це все-таки вона

Хтось  вирішив:  це  все-таки  вона.
І  вклав  цей  образ  у  мої  заспані  очі.
Був  швидкий  погляд,  а  за  ним  була  війна.
Що  не  дає  нормально  спати  вже  три  ночі.

Хтось  вирішив:  настав  вже  новий  час;
І  я  достатньо  за  минулим  навбивалась.
І  був  вогонь,  що  й  досі,  тліючи,  не  згас.
Вона  пішла,  на  що  би  я  не  сподівалась.

В  моїх  очах,  в  мої  думках,  в  моїх  віршах.
Серед  людей,  машин  й  столичних  вулиць.
Я  йду  за  нею,  хоча  й  знаю:  це  мій  крах-
Вона,  мабуть,  бажа,  щоб  все  забулось.

На  стінах,  на  підлозі,  у  вікні.
Під  небом,  сповненим  двовуглекислим  газом.
Хтось  вклав  цей  образ  у  думки  мені
Й  сказав:  "  Нехай  страждає,  бо  вони  не  разом".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2016


Щодня її бачити

"Не  роби  цього,  подруго.  Це  крає  душу.
Не  треба  страждати  так  само,  як  я."
Але  чи  тобі  я  повірити  мушу?
Чи  це  є  та  доля  стражданна  моя?

Коли  я  згадаю  цей  погляд  шалений,
Земля  так  і  йде  десь  далеко  з-під  ніг.
Він  був  тим  гріхом,  що  тобі  непрощенний.
А  я  маю  те,  що  з  них  жоден  не  зміг.

Я  маю  надію  (ти  кажеш,  що  марну).
Але  не  у  тім  моя  перша  біда.
Щодня  її  бачити:  дивну  та  гарну,
І  шансів  не  мати  -  мене  це  з'їда.

Щодня  її  чути:  так  голосно  й  близько.
Й  вдавати,  що  діла  до  того  нема.
Так  страшно  літати,  бо  ж  падати  низько,
Дізнавшись,  що  мрії  плекала  дарма.

А  як  не  хотіти  її  поцілунків
І  змусити  серце  забитись  як  слід?
Вона  -  це  один  з  найзвабливіших  трунків,
Моя  нова  радість  й  найбільша  із  бід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2016


Не залишай все так, як є

Не  залишай  все  так,  як  є.
Віддай  мені  життя  моє.
Чи  забери  його  з  собою,
Щоб  не  тужила  за  тобою.

Я  зараз  ніби  між  світів,
На  перехресті  двох  життів.
Ти  знову  десь  не  тут  блукаєш.
Чого  ти  ждеш,  чого  шукаєш?

Кого  тепер  попросиш  бути
Тим,  кого  матимеш  забути?
Де  зараз  я  в  твоїх  думках,
Страждаю  у  віршів  рядках?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2016


Чому раніше ти так сильно не вбивалось?

Не  ніч,  не  день.  Я  забиваю  на  весь  світ.
Страшне  прокляття  на  одну  забуту  душу.
Єдине,  що  в  душі  ще  має  квіт,
Я  хоч  не  хоч,  але  забути  мушу.

Єдине,  що  мене  ще  береже  -
Думки,  що  все  ще  можна  щось  змінити.
Говорю  серцю:  "  Чи  не  натерпілось  вже?  
Чи  ти  все  ж  хочеш  мене  остаточно  вбити?  "

Прошу:  "  Забудь  ".  Та  ти  ж  таке  живе!  
Так  не  було  ніколи.  Як  так  сталось?
Хвилини  йдуть,  мій  розум  вже  пливе.
Чому  раніше  ти  так  сильно  не  вбивалось?

Вбивалось,  кажеш?  То  були  часи,
Коли  я  плакала  за  тим,  що  не  зробила.
Тепер  же  серцю,  бийся  і  проси.
Щоб  я  забула,  або  ж  тебе  вбила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704872
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.12.2016


Болять навіть стіни

Невже  ти  не  знаєш,  як  боляче  жити,
Як  боляче  дихати  –  як  в  горло  ніж.
По  світі  мені  стало  важко  ходити,
Коли  перетнула  вже  крайній  рубіж.

Як  боляче  спати  і  боляче  їсти,
Болять  навіть  стіни.  Болить  голова.
Рятує    лиш  сніг,  що  спадає  на  місто,
Нагадує,  що  я  ще  й  досі  жива.

Так  боляче  думати,  пам'ять  ще  злиться.
Нагадує  все,  що  вбиває.  Я  там.
Моє  самознищення  вмерти  грозиться.
Я  просто  піду  й  себе  болю  віддам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704424
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.12.2016


Розплавлені рядки

Про  що  мені  нагадують  розплавлені  рядки
Й  слова,  що  недописані  й  забуті  на  папері.
Куди  летять  птахи  тепер  й  куди  ведуть  стежки?
Де  збиті  з  курсу  путники  шукають  тайні  двері.

Про  що  нам  розповість    один  забутий  день?
Про  те,  що  з  того  світу  нема  нам  вороття.
Одна  із  найкрасивіших  написаних  пісень  -  
Це  та,  що  звуть  її  людське  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699915
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2016


Душі осені

У  душах  осені  –  лиш  листя  та  вітри
Шукають  виходу  в  туманний  сонця  промінь.
Іди  і  з  листям  на  гілках  гори.
Додай  свій  голос  в  його  тихий,  мирний  гомін.

Знайди  у  осені  розжарене  нутро
Серед  вітряних  подихів  порожніх  вулиць.
Від  вічних  протягів  у  поїздах  метро
Не  йди  туди,  де  холоди  б  забулись.

Співай  із  листям  і  танцюй  вальси  з  дощем.
Надай  собі  осінніх  ритмів,  грації.
Рятуй  себе  у  танці  листя  день  за  днем,
Бо  душі  осені  завжди  в  реанімації.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693990
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2016


У часі закута

Вона  знає,  де  світло  стає  владарем  темноти,
Та  чекає,  коли  їй  хтось  скаже:  «Ти  вільна!  Лети!»

Навіть  якби  хотіла,  вона  не  змогла  б  все  пізнати.

Все  бажає  дізнатись,  що  значить,  коли  ти  жива,
Та  чекає  на  ті  заповітні  живучі  слова,

Що  її  оживлять  й  ледь  живу  її  змусять  літати.

Вона  бачить  вночі,  як  думки  її  йдуть  у  танок,
Хоч  й  не  знає  своїх  найтайніших,  найглибших  думок,

Та,  якби  захотіла,  змогла  б  в  собі  Всесвіт  відкрити.

Розглядає  себе  у  дзеркалах  запівнічних  снів,
Хоч  й  забула,  хто  їй  про  красу  нелюдську  говорив.

Бо,  якби  вона  знала,  цей  хтось  й  дня  не  зміг  би  прожити.

Вона  чує  мелодію  й  серцебиття  у  собі,
Й  коливається,  ніби  листок  на  старезній  вербі.

Та  чи  мала  б  вона  взагалі  все  це  бачити  й  чути?

Сни  розбурхують  пам'ять  у  світлій  її  голові,
Ніби  вітер  поривом  дає  купу  листя  траві,

А  вона  знов  і  знов  прокидається  в  часі  закута.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692235
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.10.2016


Приходит время, когда хочется читать стихи

Приходит  время,  когда  хочется  читать  стихи
И  слушать  музыку,  что  называют  тленной,
Как  будто  уши  для  счастливых  строк  глухи,
А  мысли  делают  меня  непостоянной,  бренной.

Разносит  ветер  над  столицей  гор  туч
И  распадается  на  атомы  слепой  рассудок.
Мой  бедный  разум  на  страдания  падуч,
Не  спавши  до  упора  уже  двадцать  суток.

Холодный  взгляд  ползет    над  крышами  домов  –  
Тех  самых  серых  и  прямых  многоэтажек.
У  мира  нет  для  всех  людей  тех  нужных  слов
О  том,  как  жить  в  мирах  помнометражек.

Летает  мусор  в  сером  небе  за  окном
Й  вечер  падает  с  дождем  в  густой  осадок.
А  мои  мысли  теперь  только  об  одном:
Осенний  вечер  на  страдания  уж  очень  падок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690928
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.09.2016


Ненавиджу цю ностальгію

Ненавиджу  цю  ностальгію.
Бо  як  завжди  невчасно,
Коли  усе  прекрасно,
Дає  дурну  надію.
Нагадує  про  очі,
Почервонілі  щоки,
Бо  не  пройшло  й  пів  року,
Як  плакала  поночі.
Про  те  тепло  розмов
Про  спільні  інтереси.
Це,  як  в  сценарій  п’єси
Флешбек  вписати  знов.
Ті  самі  кращі  вірші
Про  сум  і  про  печаль.
Виток  робить  спіраль
І  мені  знову  гірше.
Печаль  п’є  алкоголь,
В  її  руці  цигарка.
Це  вічна  володарка
Моїх  кілько  неволь.
Нагадує  про  себе
Зрадливими  думками,
Віршовими  рядками
Й  сльозами  без  потреби.
І  дихає  минулим,
Що  ніби  вже  й  забулось,
Згадала  і  незчулась,
Як  плачу  за  відбулим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690819
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 26.09.2016


Чому так хочеться померти?

Чому  так  хочеться  померти?
Пробити  собі  пів  мозку.
Серце  власноруч  роздерти,
Зламати  кістки,  ніби  з  воску.

Застрелитись  у  кімнаті,
Щоб  не  дізнались  ніколи
Ті,  що  прийдуть  ховати,
Жорстокість  життєвої  школи.

Злетіти  з  самого  даху,
Об  землю  тверду  розбитись,
Щоб  крила  з  першого  маху
Ураз  перестали  битись.

Знайти  заповітну  вену
І  шлях  найближчий  до  неї,
Закінчити  гонку  шалену,
Душі  позбувшись  своєї.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689795
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.09.2016


Розбираю завали

Розгрібаю  завали  старого  сміття
І  старі  розбираю  паркани.
Я  не  стану  колишньою  після  життя
А  без  нього  собою  не  стану.
Забираю  з  собою  старі  іграшки,
Щоби  знову  подалі  відкласти.
Забираю  малюнки  й  пилюжні  книжки,
Щоб  виправдань  побільше  запасти.
Старий  пил  вимітаю  із-під  килимів.
Мию  вікна  –  лишаю  розводи.
І  колекції  з  рідкісних,  важких  томів
Відкладаю  до  викриків  моди.
Віддираю  шпалери  та  фарбу  зі  стін,
Викидаю  матраци  й  дивани.
Обриваю  завіси  з  іржавих  гардин,
Як  згадки  про  недавні  романи.

Я  нарешті  приводжу  себе  до  пуття
І  старі  розбираю  паркани.
Розбираю  завали  старого  життя,
Бо  без  цього  собою  не  стану.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689747
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.09.2016


Не приходить до мене щоночі

Не  приходить  до  мене  щоночі,
Не  питає,  чи  серце  болить.
Закриваю  заплакані  очі,
Та  сльоза  все  ж  зрадливо  біжить.

Не  шукає  в  метро,  в  переходах.
Забуває,  що  я  десь  тут  є.
Зупиняюсь  безсильно  на  сходах
Й  проклинаю  зухвальство  своє.

Мої  зриви  нервові  не  дивні,
Бо  напруга  така,  що  аж  рве
Шви  на  серці  ще  свіжі,  та  рівні.
У  душі  знову  все  грозове.

Не  знаходжу  єдиного  місця
Для  своїх  нерозважливих  слів.
Серце  б’ється  і  серце  боїться.
Як  він  так  затягнути  посмів?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2016


Забирайся геть з серця, розгублений!

Не  розкидуй  отут  свої  віруси.
Забирай  всі  пастки  і  капкани.
У  тобі    плюси  і  є  мінуси.
Ти  для  мене  вечірні  тумани.

Звідси  йди!  Я  забуду  свої  думки.
Я  забуду,  що  люди  розказують.
Я  не  хочу  чекать  на  твої  дзвінки.
Я  не  знаю,  що  сни  ці  показують.

Забирайся  геть  з  серця,  розгублений!
Йди  туди,  де  я  місця  не  матиму.
Ти  той  скарб,  що  колись  був  загублений.
Йди  додому,  тебе  не  шукатиму.

Я  не  можу  з  тобою  вже  битися.
Твою  душу  не  хочу  ментолову.
Загубись  так,  як  вмієш  губитися.
Не  вертайся,  туман,  в  мою  голову.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689036
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.09.2016


Хороша/погана людина

Хороша  людина.  Погана  людина.
Людина?  Не  знаю.  Так  кажуть  про  всіх.
А  світ  наш  такий,  що  і  плакать  не  гріх.
І  я  в  ньому  ніби  маленька  дитина.

Як  кажуть  усі:  люди  добрі  й  погані.
І  я  серед  них  не  єдина-одна.
Бо  у  мені  що  не  день,  то  війна  –  
Думки  і  слова  у  воєнному  стані.

І  днями  я  розпочала  новий  бій.
В  собі  я  любов  щосекунди  вбиваю.
Уже  котрий  день    я  ледь-ледь  виживаю,
Та  це  не  завада  для  болю  і  мрій.

Оцей  тихий  бій  забирає  всі  сили
Й  вбиває,  як  завжди,  старе  щось  в  душі.
Так,  ніби  до  ран  прикладає  вірші  –  
Найкраще,  що  муки  зі  мною  зробили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689035
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.09.2016


Під чашкою Петрі

Все  життя  десь  під  чашкою  Петрі,
Ізольоване  від  світу  цілого.
На  своєму  квадратному  метрі
Я  не  бачу  нічого  крім  білого.
І  ще  може  краплину  зеленого
На  столі  в  світлі  лабораторії.
Захист  вічний  від  світу  шаленого
І  від  бід  світової  історії.
Вічний  спокій;  пробірки  і  досліди.
І  скляні  зацікавлені  погляди.
Все  життя  в  чашці  Петрі  без  досвіду.
І  мабуть  я  загину  без  догляду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688940
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2016


Не знаю, як бути

Моя  кров  –  як  вино  –  обпікає  й  п’янить.
Повертаюсь  до  світу  де  мрії.
Все  зникає  і  більше  ніщо  не  болить,
Тільки  серце  потроху  лиш  мліє.

Як  розпечене  срібло  на  шкіру  мою  –  
Одночасно  пече  і  співає.
Знову  злісно  об  стіни  себе  б’ю  і  б’ю,
Бо  не  знаю,  як  бути.  Не  знаю!

Невже  знову  я  вплутуюсь  в  те,  в  що  не  слід  –
Як  завжди  –,  і  ховаюсь  від  того.
Моє  серце  лиш  спить  –  ні,  на  ньому  не  лід,
Але  скоро  і  сон  піде  з  нього.

З  кожним  разом  все  більше  себе  пізнаю
І  знаходжу  в  собі  нові  грані.
Знову  й  знову  ламаю  систему  свою,
Хоч  й  знаходжусь  в  інертному  стані.

Усе  ніби  нормально  –  як  люди  живу,
Повертаюсь  до  вічних  традицій.
І  систему  стару,  ніби  свіжу  й  нову,
Розглядаю  з  незвичних  позицій.

Що  робити,  не  знаю  –  це  дивне  життя,
Бо  за  видихом  вдих  раз  за  разом.
Й  люди  одне  за  одним,  думки  й  почуття,
Бо  душа  з  серцем  завжди  десь  разом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688939
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2016


Чи тобі вистачає протекції?

Чи  тобі  вистачає  протекції
Від  того,  що  у  тобі  трапляється?
Розкладаєш  тебе  на  проекції
І  весь  біль,  і  весь  жаль  забувається.

Забуваєш,  що  значить  боятися
І  вигадуєш  нові  розбіжності,
Бо  серця  навіть  можуть  псуватися,  
Якщо  жити  не  матимуть  здібності.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688188
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2016


Зап’ю тебе зеленим чаєм

Зап’ю  тебе  зеленим  чаєм.
Я  не  витримую  цього:
Ні  погляду,  ні  усміху  твого.
Для  мене  збилось    в  купу  пекло  з  раєм.

Я  не  витримую  твоїх  манер
І  знов  в  задумі  майже  слізно  плачу,
Не  компенсуючи  тебе  нестачу,
Так,  наче  ти  таки  помер.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2016


Колишні діти днів, що відійшли давно

Ми  всі  —  дороги,  що  ведуть  в  далекі  далі,
Колишні  діти  днів,  що  відійшли  давно.
Живі  серця  і  ніби  зроблені  зі  сталі.
Навмисне  падали,  щоб  знати,  що  є  дно.

Незмінно  молоді  й,  як  жар,  пекучі.
Ми  десь  йдемо,  шукаємо  чогось.
Хтось  втратить  все  —  залишить  спогади  болючі,
А  хтось  залишиться  таким  назавжди.  Хтось...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682455
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.08.2016


Я маю сили

От  знову:  плакати  й  ридати  натщесерце.
Я  маю  що  сказати  всій  планеті.
Моє  майбутнє  десь,  загорнуте  в  сукенце,
Шука,  як  встояти  на  вузькім  парапеті.

Я  знаю,  що  віддати  усі  сили  
Не  вистачить,  щоб  вибороти  долю,
Бо  ті,  що  мене  повністю  змінили,
Терпіли  більше,  ніж  знесилення  від  болю.

Я  маю  сили  і  на  подвиги,  й  на  муки,
Й  на  те,  щоб  стати  прикладом  для  світу.
Заради  всіх,  хто  плаче  від  розпуки.
Заради  тих,  хто  вже  не  хоче  жити.

Заради  них  —  таких,  як  я  сама,
Тих,  хто  рятується  і  хто  рятує.
Бо  я  мабуть  жива  ще  недарма,
Бо  хтось  мене  у  цьому  світі  потребує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680105
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.07.2016


Бувай, дівчино

Бувай,  дівчино,  що  подарувала  мені  світ.
Я  зовсім  стала  вже  від  почуттів  пропаща.
Та  знай:  з  усіх,  хто  був  у  мене,  ти  найкраща.
Ти  будеш  в  серці  й  через  міліони  літ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2016


Сонячна людина

Сонячна  людино  у  середмісті  мрій,
Ну  хоч  би  на  годину  той  сон  мені  навій.
Щоб  просто  мені  знати,  де  справжній  світ,  де  сон.
І  щоб  нам  заспівати  з  тобою  в  унісон.

Ну  хоч  би  дай  пройтися  тим  містом,  де  мій  дім,
Й  на  думці  все  ж  зійтися,  що  світ  твій  став  моїм.
І  щоб  до  зір  злетіти  під  супровід  розмов
І  врешті  зрозуміти:  «Нам  треба  лиш  любов».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2016


Менше ненависті

Менше  ненависті.  Більше  любові.
Люди,  ви  бачили  досить  смертей.
Невже  ви  й  надалі  дивитись  готові
На  ваші  страждання  і  ваших  дітей?
Я  маю,  як  всі,  право  бути  собою.
Й  любити  себе  такою,  як  є.
Гордитись,  боротись,  не  здатись  без  бою
Й  відстояти  право  на  волю  своє.
Просто  любіть  і  складіть  вашу  зброю.
Люди  не  мають  вмирати  ось  так.
Якщо  увесь  світ  покінчить  з  війною,
Ми  врешті  відчуємо  рівність  на  смак.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674414
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.06.2016


Я знов, як собака, за нею

Я  знов,  як  собака,  за  нею
Й  про  неї  знов  пишу  вірші,
Хоч  вірила  серцем  й  душею,
Що  пам’ять  ту  змиють  дощі.
Та  бачте,  на  вулиці  спека.
Й  вона  знову  поруч  іде  –  
Єдина  моя  небезпека
Та  скарб,  що  сховати  ніде.
За  нею  прямую  усюди,
Як  жалісно  це  не  звучить,
Бо  знов  розриваються  груди,
Коли  її  бачу  на  мить.
Я  хочу  заплакати,  вмерти  –  
Хоч  щось,  аби  далі  піти:
Про  неї  всі  спогади  стерти
І  врешті  себе  віднайти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2016


Дорога ще довга

Дорога  ще  довга  –  така  ж,  як  завжди,
Та  хоч  би  не  колами  нею  ходити.
І  йти  не  деінде,  а  саме  туди,
Де  дім  і  де  можна  без  поспіху  жити.
Ще  довгі  години  з  ножем  у  душі
Шукати  рятунку  у  дикому  краї.
Вдихати  повітря  й  писати  вірші.
Й  вдавати,  що  я  ніби  й  болю  не  знаю.
Дійти  до  межі  і  ще  далі  піти,
Знайшовши  за  нею  нові  й  нові  сили.
І  там,  де  усі  забивають  хрести,
Шукати  вершини  –  ніяк  не  могили.
І  вірити  в  те,  що  ще  взнає  весь  світ,
Де  треба  шукати  дорогу  до  мрії.
Мені  треба  йти  більш,  ніж  тисячу  літ,
Та  що  може  час  проти  віри  й  надії?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674006
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.06.2016


Ви здатні мене вбити?


Задумайтесь:  ви  здатні  мене  вбити?
Чи  думаєте,  що  ви  найдобріші  з  всіх?
Тоді  як  можете  ви  це  робити:  
Людей  ганити  і  знущатися  із  них?
Ви  здатні  радо  зустрічати  вбивства,
Теракти,  розстріли  –  все  те,  що  значить  смерть,
Направлене  на  меншість  від  суспільства,
Від  чого  мир  хиткий  зникає  вщерть.
«Їм  так  і  треба!  Вбивця  –  молодець.
Нарешті  тих,  хто  має  вмерти  убивають!»
Та  зрозумійте  ж,  люди:  це  кінець.
Мораль  і  людяність  у  вас  вже  повністю  зникають.
Та  ви  подумайте:  якщо  вбивати  всіх,
Хто  не  такий  середньостатистичний,
То  не  залишиться,  мабуть,  ніхто  в  живих.
Та  й  ви  мабуть  також.  Ну  як  сюжет?  Комічний?
Мені  болить.  Болить  за  кожну  смерть,
Що  настига  людей  невчасно  і  завчасно,
Переверта  для  їх  родин  все  шкереберть
І  забира  все  те,  що  має  жить  незгасно.
Колись,  можливо,  з  ними  буду  й  я,
Бо  вбити  мене  легко  –  я  ж  людина.
І  як  людина  маю  право  на  життя,
Пожити  дайте  мені  хоч  годину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674002
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.06.2016


Сьогодні я маю сумирну надію

Сьогодні  я  маю  сумирну  надію.
Там,  за  вікном,  вітер  збурює  хмари.
І  я,  мабуть,  все  можу,  лише  не  дію  –  
Збираю  себе  й  свої  мирні  примари.

Краплі  дощу  по  вікні  брязкотять.
Я  слухаю  щось  в  дусі  класики  емо.
Залиште  мене  так,  життів  хоч  на  п’ять,  –  
В  маленькому  світі  насправді  моєму.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669635
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2016


Парасолька

Під  парасолькою:  друзі  і  я.
Під  одною  всі  разом  ховались.
Дощ  –  травневий,  а  та  парасолька  –  моя.
І  у  ній  одна  спиця  зламалась.

Мої  друзі  і  я.  Ми  пройшли  ЗНО.
Безумовно,  ми  всі  його  склали.
Але  з  неба  весняного  дужче  лило
І  усі  парасольки  шукали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669631
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2016


Усе, що я маю

Бачиш,  це  все,  що  я  маю  з  собою:
Пара  книжок  і  один  кращий  друг.
І  трупа  акторів  з  найкращою  грою.
І  вільне  життя.  Й  пісні  добрі  для  вух.
Два  квитки  у  кишені  на  виступ  кумирів
І  пару  рядків  для  майбутніх  віршів.
Легенди  про  те,  як  позбутись  вампірів
Й  стара  парасолька  для  літніх  дощів.
Трохи  чарівного  пилу  для  діла.
І  небо,  відкрите  для  світла  зірок.
Легкі,  ніби  мрія,  за  спиною  крила.
Усе,  що  я  маю,  крихке,  мов  пісок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669522
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.05.2016


Ти не помітила б навіть мій труп

Чула  колись,  як  співають  в  тій  пісні:
«Ти  не  помітила  б  навіть  мій  труп»?
Я  зараз  сплю  на  старезному  кріслі  
І  слухаю  пісні  улюблених  груп.
Ніби  я  знаю,  що  день  не  настане.
Ніби  я  знаю,  що  винен  весь  світ.
І  те,  з  моїх  мрій,  наше  щастя  екранне
Не  витерпить  навіть  найменшої  з  бід.
Гітара  звучить  і  я  з  ними  співаю
Про  щастя,  красу,  про  тепло  чудо-чар.
Про  те,  як  за  радість  тебе  бачить  маю.
Та  чи  це  не  одна  з  тих  жахливих  примар?
Бо  все  ніби  добре  і  я  ніби  я.  
І  ти  ніби  ти.  Та  чи  знаєш  ти,  хто  я?
Давно  неспокійна  ця  правда  моя,
Бо  зараз  щодня  я  готуюсь  до  бою.
Я  повертаюсь  в  твій  бік.  Ти  співаєш.
І  повертаєш  до  мене  лице.
Дивишся  так,  ніби  все  давно  знаєш
І  ніби  ти  хочеш  сказати  про  це.
Та  що  я  собі  тут  вигадую  казку?
Іди,  он  тебе  вже  коханий  твій  жде.
Не  треба  робити  так,  люба,  будь  ласка,
Якщо  це  до  щастя  нас  не  приведе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2016


Ти знову все мені зламала

Ти  знову  все  мені  зламала:
І  світ,  і  мозок,  і  кістки.
Колись  того  іще  не  знала,
Що  ти  у  серці  навіки.

Які  часи  були  чудові:
І  я  самотність  не  кляла  –  
Як  панна  в  ній  завжди  була,
І  не  ридала  на  півслові.

Які  були  тоді  часи!
Я  не  ховалась  по  кутках,
Не  мала  тебе  у  думках,
Не  мліла  мовчки  від  краси
І  сум  був  інший  у  рядках.

А  зараз  тільки  тим  й  рятуюсь,
Що,  як  потрібно,  я  десь  поруч,
Як  сталкер.  Як  шпигун  шифруюсь.

Колись  уб’ю  себе  власноруч.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2016


Останній вірш

[i]Насть,  це  той  вірш,  що  я  писала  тоді[/i]

Це  мій  останній  вірш  про  неї  і  для  неї.
Чи  може  не  останній…  Як  піде.
Це  все  як  знак  безглуздості  моєї.
Ті  спогади,  що  вже  ніхто  їх  не  вкраде.
І  біль,  і  смуток,  нескінченний  страх
За  те,  що  все  не  так,  як  в  інших.
І  вічний  відгомін  цих  почуттів  в  плітках,
Що  стосувались  нас  (?)  не  менше  і  не  більше.
Як  боляче,  коли  я  дізнаюся  враз,
Що  нас  і  не  було  –  лиш  я  й  хвороба.
Й  не  зрозуміло:  в  пізній  чи  у  ранній  час,
На  серці  замикається  залізна  скоба.
Скажіть:  це  вже  світанок  чи  ще  ніч?
Бо  все  пливе  від  сліз  перед  очима.
І  я  не  бачу  їхніх  виразів  облич,
Та  бачу,  як  вони  торкаються  плечима.
Це  біль.  Іще  раз.  Знову.  Знову.
Як  довго  вже  мої  старання  марні?
Як  довго  марно  я  підтримую  розмови
Й  вдивляюся  в  ті  очі  димно-хмарні?
Даремно  я  плекала  почуття.
Її  рука  зараз  чужу  тримає.
Як  дощ  піде,  вона  не  йде  під  укриття.
Й  про  те,  що  я  страждаю,  теж  не  знає.
Її  знайшла.  І  мабуть  має  почуття
Достатньо  сильні,  щоб  від  світу  не  ховатись.
Вона  уже  одна  з  частин  мого  життя
І  годі  вже  на  більше  сподіватись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2016


Тобі сімнадцять

Тобі  сімнадцять.  Ти  іще  жива.
Та  не  радій  так  сильно  –  ще  зарано.
Цей  світ  новий,  але  ж  ти  не  нова.
Чи  зараз  справді  пише  хтось  романи,
Що  ти  б  їх  прочитала?  …Це  кінець  –  
Те  місце,  де  є  щось  –  не  голі  стіни.
Ти  думаєш,  ти  мрець?  Ти  ще  жилець.
Занадто  вже  яскраві  навкруги  картини.
А  скільки  алкоголю  у  твої  крові…
Тепер  ти  схожа  на  улюблених  героїв.
Ти  скажеш:  «В  цьому  ви  вже  точно  не  праві.
Я  п’ю  вино,  щоб  бути  знов  собою».
 Та  де  ти  є?  Ти  себе  втратила  в  бою?
Чи  десь  сховала  і  сама  забула?
Знайди  себе  й  пиши  тепер  свою,
Від  серця  прозу,  а  не  те  що  десь  почула.
Бо  ці  романи  не  для  тебе.  Не  зважай.
Ти  думаєш,  ти  значиш  надто  мало?
Пий  каву  і  до  ранку  не  читай.
Ти  все  ж  вже  кимось  в  цьому  світі  стала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664424
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2016


Ніхто не помітив, що ти давно вмерла

Як  на  екрані:  півтон  та  півзвуки  –  
Це  сонце  червневе  сіда  о  десятій.
У  наших  життів  переплетені  руки,
Як  у  сцені  вечірній  останній  відзнятій.
Ледь  чутне  бриніння  ранкових  поривів.
Ніхто  не  звертає  уваги  на  нас.
Якщо  я  зроблю  це  в  один  з  моїх  зривів,
Ніхто  не  помітить  іще  довгий  час.
Бо  їм  все  одно,  в  цьому  пеклі  ми  зайві,
Та  чи  всі  вони  так  бажають  тут  бути?
Частина  із  них  давно  знає,  принаймні,
Як  швидко  й  безболісно  звідси  відбути.
Ніхто  не  помітив,  що  ти  давно  вмерла.
І  що  я  один  зустрічаю  ці  ранки.
Сприймає  душа,  безнадійно  відмерла,
Лише  дуже  ранні  спокійні  світанки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2016


Чуєш мелодію?

Чуєш  мелодію?  Тепло  і  близько.
Десь  біля  самого  серця  звучить.
Голос    то  рветься,  то  знов  ллється  низько.
І  все,  що  я  хочу,  –  це  просто  спочить.
Перегорта  сторінки  вітром  травня
І  заревом  мідним  на  сході  горить.
Колись  я  діжду,  як  зійде  зоря  рання,
Щоб  врешті  дізнатись,  кого  все  ж  любить.
Так  тепло  і  терпко  на  вигляд  і  дотик.
Пірнаю  в  світанки  і  в  тихі  пісні.
Який  цього  разу  приймаєш  наркотик,
Щоб  так  задушевно  співати  мені?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664078
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.05.2016


Розберися з думками

Розберися  з  думками.  У  чому  проблема?
Ти  хочеш  вмерти  чи  просто  цікавишся?
Це  вже  не  перша  подібна  дилема.
Невже  цього  разу  ти  з  нею  не  справишся?
Що  ти  робила,  коли  сонце  плавилось?
До  кого  ти  йшла,  коли  рани  розходились?
Забудь  про  те,  як  ти  із  лезами  бавилась
Так,  що  аж  кров  зупиняти  доводилось.
Ти  так  злякалася.  Плач.  Це  життя,  мала.
Це  не  так  просто,  та  бач,  як  тримаєшся.
Я  побивалась  і  врешті  затямила:
Не  всім  все  одно,  коли  ти  убиваєшся.
Хтось  же  питає,  від  чого  так  боляче,
Хай  інші  й  кричать:  «Щоб  ти  здохла,  скотино!»
Важливі  не  ті,  що  б’ють  тебе  стоячи,
А  ті,  що  з  тобою  здирають  коліна.
Викинь  гидоту  з  кишень  і  з  думок.
Ні,  не  забудь,  а  просто  не  згадуй.
По  нитці  розмотуй  проблемний  клубок.
Прийди  вже  нарешті  до  власного  ладу.
Голос  зірви  та  повибий  шибки.
Скинь  з  себе  тугу,  за  тим,  ким  не  стала.
Вилий  солоні,  прогірклі  думки
І  стань  тим  героєм,  якого  не  мала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664077
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.05.2016


Мені потрібна допомога

Розрив.  Загоїлось.  Розрив.
Занадто  різкі  перепади.
То  спокій,  то  нервовий  зрив.
Коли  я  вже  прийду  до  ладу?

Востаннє  згаданий  розбіг…
От-от  закінчиться  дорога.
Вмираю.  Чи  не  дивний  збіг?
Мені  потрібна  допомога.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663831
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.05.2016


Ти знаєш, я люблю цей світ

Ти  знаєш,  я  люблю  цей  світ,
Але  болить,  щемить  місцями.
То  серце  йде  на  різкий  зліт,
То  покривається  рубцями.
І  щось  болить.  Не  зна,  де  саме.
Й  ознак  життя  не  подає.
Й  недовгий  сон  бере  своє.
Я  падаю  вкотре  без  тями.
Не  так  болить,  як  просто  ниє.
Холодний  вітер  сушить  сльози.
В  майбутньому  –  страшні  неврози,
А  зараз  біль  лиш  рани  миє.
Болить  і  ніби  хоче  смерті,
А  ніби  й  каже:  «Гей!  Мужайся!
Хай  ноги  вже  до  крові  стерті.
Кричи.  Скавчи.  Та  не  здавайся!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663829
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.05.2016


Як не любила б ти своє життя

Як  не  любила  б  ти  своє  життя,
Одного  разу  ти  вкоротиш  собі  віку.
Колись  вже  не  поможуть  каяття
І  біль,  що  був  причиною  для  крику.
Ти  вмить  забудеш,  що  ти  мала  тут,
Що  значиш  для  людей  і  що  –    для  себе.
На  тобі  будуть  тягарі  і  міліони  пут.
І  те,  у  чім  колись  була  потреба.
І  ти  підеш.  Підеш  туди,  де  маєш  бути.
Цей  світ  тебе  задовго  дбав.
Як  листя  йде,  із  гілки  вітром  здуте,
Коли  цей  світ  занадто  грізним  став.
Візьмеш  ножа  і  навіть  не  заточиш.  
Чи  з  даху  полетиш  без  сорому  й  жалю.
Одного  разу  жити  не  захочеш,
Навіть  якщо  клялась:  «Життя  люблю».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657210
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.04.2016


Error 404

Я  не  існую.  Це  важко  сприймати.
Сторінка  не  знайдена.  Сталась  помилка.
Будь  ласка,  не  треба  мене  лікувати.
Назви  це,  як  хочеш:  жахачка,  страшилка…  
Але  не  лікуй  тих,  хто  зовсім  не  хворий.
Я  от  така  і  не  стану  інакшою.
Ти  крізь  свій  фільтр  отой  непрозорий
Бачиш  мене  для  свого  світу  важчою.
Бачиш,  та  думаєш,  та  маєш  рацію,
Коли  намагаєшся  мене  злякати.
І  я  знову  граю  в  оту  імітацію,
Щоб  посміховиськом  раптом  не  стати.
Ти  кажеш,  природа  це  не  передбачила.
І  все  це  капризи  хворих  на  голову.
Жорстоких,  як  ти,  вона  точно  не  бачила.
Не  будь  таким  підлим  і  злісним  до  сорому.
Ніби  я  мала  оте  право  вибору.
І  вибрала  бути  вигнанкою,  дивною.
Ніби  пішла  я  колись  на  ті  вибори
Й  вибрала  стати  для  вас  всіх  противною.
Ще  я  обрала  прокльони  й  догани.
І  щоб  із  мене  знущались  до  смерті.
Вибрала  жити  в  підпіллі  обманом
Й  тримати  в  собі  всі  страждання  відверті.
Знаєш,  як  боляче  бути  забитою?
Боятися,  що  завтра  й  того  не  буде.
Бо,  якщо  станеш  для  світу  відкритою,
Від  тебе  відвернуться  всі  близькі  люди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655832
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.03.2016


Ліхтарне світло

Ліхтарне  світло  –  безкінечне  та  незмінне.
Надворі  знову  сутінки.  Світ  мрій.
Зникає  метушіння  безупинне  –  
Людей  із  долями  вже  котрий  бій.
З’являється  величне  та  чарівне
На  вулицях  після  блідого  дня.
Машинні  фари,  мерехтіння  рівне.
Світ  ні  на  мить  ритмічних  рухів  не  спиня.
Всі  кольори  стають  чудні  та  дивні.
І  запахи…  Так  пахне  лише  ніч.
Нічні  гульвіси  віддають  останні  гривні
За  пам'ять,  повну  дір  і  протиріч.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655825
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2016


На цвинтарях світанки найгарніші

[i](З  присвятою  вічним  My  Chemical  Romance)[/i]

Він  бігав  так,  як  можуть  лише  мертві,
По  витоптаних  доріжках  поміж  могил.
І  час  давав  до  ранку  кожній  жертві
До  того,  як  позбавити  її  останніх  сил.
І  мав  завжди  з  собою  пістолета…
[i]На  цвинтарях  світанки  найгарніші…[/i]
Коло  парканів  сухе  листя  і  газети.
І  тихі  кроки  у  в’язкій  могильній  тиші.
Він  знав:  давно  уже  нічого  не  важливо.
Бо  труп  ніхто  не  знайде  у  старому  ліжку…
[i]І  захід  сонця  тихий,  і  думки  щасливі…[/i]
Він  відкидав  тужливу  тінь  на  кам’яну  доріжку.
Він  брав  її  з  собою  на  щоденні  муки.
І  прикладав  холодне  лезо  до  зап’ясних  вен.
І  зупиняв  у  серці  біль  і  швидкі  стуки…
[i]Біля  воріт  шумів  старезний  клен.
Палило  сонце,  пахло  чебрецем…[/i]
Холодне  дуло  до  її  тонкої  шиї.
Зустрілась  кров  з  розжареним  свинцем.
Світанок  вмер  і  не  здригнулись  вії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655578
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2016


Фрики

[i](З  присвятою  моїм  друзям)[/i]

Ви  для  неї,  нажаль,  просто  фрики.
Ви  –  вигнанці  суспільства  і  моди.
Світ  ваш  так  невгамовно  великий,
Бо  ви  знаєте  запах  свободи.
Ви  для  неї  безрідні  чужинці
Нелюдської,  страшної  подоби.
Краплі  крові  на  білій  хустинці:
Бути  може,  та  все  ж  це  не  добре.
Непотрібні  суспільству  і  собі.
Дума  так  вона,  мабуть,  про  кожного,
Бо  іще  в  материнській  утробу
Ви  взяли  свого  курсу  “безбожного”.
Друзі  мої,  та  ви  ж  поза  нормою.
Поза  правилом  «Жити,  як  сказано».
Як  деталь  з  не  форматною  формою.
І  як  вузол  натуго  зав’язаний.
І  на  вас  погляда,    як  на  диких:
«Як  за  ними  дивилася  мама?»
Маю  друзів  дивачок  та  фриків.
І  ви  знаєте,  я  така  сама.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655577
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2016


Чотири миті

Не  знала,  що  так  можу  сумувати
За  кимось,  за  моментом,  за  життям.
За  тими  з  ким  нам  новий  день  стрічати.
І  новий  рік  зігріти  душ  міцним  злиттям.
Моменти,  що  навіки  неповторні,
Де  юність  вічно  збурює  думки.
Нормальні  речі  всі  –  гидкі  й  потворні.
А  все,  що  дивне,  –    добре,  навпаки.  
Життя,  що  його  всюди  всі  шукають,
Ось  тут,  у  цій  кімнаті,  серед  нас.
Весь  біль,  страхи,  хвороби  вмить  зникають
На  час  життя,  але  лише  на  час.
Тоді,  як  світ  займається  війною,
Під  ковдрою  в  півтемряві  шпалер
Чотири  миті  дихають  одною…
Одною  юністю  дивацтва  і  химер.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655303
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.03.2016


Сьогодні, мабуть, не моя любов

Сьогодні,  мабуть,  не  моя  любов.
Не  моє  серце  і  не  мої  сльози.
Чия  на  цих  обличчях  свіжа  кров?
Я  буду  падати  –  це  намір,  не  погроза.
Я  буду  плакати,  а  світ  нехай  живе.
Бо  що  я  в  світі?  Я  ніщо  для  нього.
Я,  мабуть,  не  відкрию  вам  нове,
Коди  скажу,  що  можна  вмерти,  якщо  жити  довго.
Цей  день  –  іще  один  з  таких  самих.
Бо,  як  болить,  я  знаю,  це  на  довго.
Не  хочу  говорити  стільки  слів  складних.
Із  цього  боку  ґвалт  і  тиша  з  того.
Як  паперові,  тонуть  кораблі.
У  небі  підриваються  ракети.
Мурахи  метушаться  по  землі.
Я  рву  себе  й  складаю  у  пакети.
Сушена  м’ята  і  з  ромашки  чай.
Я  розкладаю  душу  по  шухлядах.
Мене  з  моїм  кумиром  повінчай.
Ромашки  не  ростуть  на  автострадах.
Я,  мабуть,  більше  жодному  не  заздрю.
Випий  за  себе  і  поплач  за  мене.
Хтось  має  пару,  а  я  маю  армію.
Якщо  хвилюєшся,  шукай  зелене.
Розкритий  череп.  Хай  живе  сьогодні!
Як  безтурботно  вона  пише  вірші!
Забудь  думки,  якщо  вони  не  модні.
Ти  завжди  сподіваєшся  на  гірше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655300
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2016


Гордість

Гордися  тим,  яким  ти  народився.
Гордися  тим,  якою  хочеш  стати.
Ти  в  цьому  світі  для  життя  з’явився.
Не  дозволяй  комусь  його  забрати.
Сприймай  себе  і  всіх  людей  навколо
Такими,  що  ціни  не  мають.
Звичайного  в  них  не  знайдеш  ніколи,
Звичайними  бо  люди  не  бувають.
Якщо  тебе  одного  дня  спитають,
Про  те,  як  зміг  таки  щасливим  стати,
Скажи  усім,  хай  всі,  хто  хоче,  знають,
Що  треба  бути  гордим  й  віру  мати.
Не  дозволяй  нікому  спонукати
Тебе  до  знищення  самого  себе,
Бо  бути  гордим  значить  гідність  мати.
Навіть,  коли  весь  світ  плює  на  тебе.
Зберися,  піднімися  і  борися
Із  тими,  хто  тебе  зрівняв  з  землею.
Люби  себе  й  своїм  життям  гордися.
Борись  за  тих,  хто,  як  і  ти,  страждав  душею.
Життя  одне,  а  люди  часто  помирають.
Твій  шанс  один,  а  іншого  не  буде.
Коли  тебе  про  гордість  запитають.
Скажи:  «Це  те,  що  мають  вільні  люди».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655062
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.03.2016


Копенгаген

Розкажи,  де  ти  є,  Копенгаген.
Ти  мені  не  сказав  свого  імені.
У  далеких  сучасних  містах,  ген.
Я  не  знаю,  хто  ти.  Ти  прости  мені.
Не  моєю,  не  рідною  мовою
Говорив  ти  зі  мною  поблажливо.
Я  давно  стала  самосвідомою,
Та  чи  стала  такою  ж  відважною?
Мила,  гарна  –  у  наших  так  водиться.
І  удвічі  молодша  за  тебе.
Інших  кращих  давно  не  знаходиться.
Що  мені  від  тебе  й  від  них  треба?
Кажеш,  маєш  маленького  сина.
А  з  дружиною,  кажеш,  розлучений.
Чи  ти  маєш  вагому  причину
У  мій  список  віршів  бути  включеним?
А  зв'язок,  як  завжди,  обривається.
І  я  тебе  ще  довго  шукатиму.
Все,  що  після,  уже  не  сприймається.
Я  сьогодні  про  тебе  писатиму.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655016
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.03.2016


У моєму місті

У  моєму  місті  дощ  та  мороз.
Я  не  знаю,  що  буде  завтра.
Починати  потрібно  з  менших  погроз
Чи  ставити  перед  фактом.
За  моєю  спиною  собаки  гарчать,
У  обличчя  не  можуть  напасти.
Напівмертві  тужніше  за  звірів  скавчать,
Лиш  бояться  з  вершин  своїх  впасти.
Крізь  підошву  я  чую  промерзлий  асфальт,
А  без  маски  –  в  повітрі  бензин.
Календар  не  забув  найважливіших  дат,
Як  асфальт  пам’ята  сліди  шин.  
Вітер  вже  не  чіпає  коротку  спідницю.
Лиш  замерзлі  коліна  дрижать.
Таки  схожа  мабуть  на  обідрану  кицю,
За  якою  собаки  біжать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654823
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 26.03.2016


Люблю, пишу

Люблю,  пишу  і  засинаю  десь  о  другій  ночі.
Ніч  рими  підкидає  все  нові  й  нові.
З  безсоння  закриваю  я  на  хвильку  очі
І  поринаю  в  мрії-сни,  як  в  пам’яті,  живі.

Люблю,  пишу  і  в  снах,  як  у  лісах,  блукаю.
Кохаю  в  снах  і  ніби  сплю  в  чиїхсь  обіймах.
Ті  сни,  як  кращі  спогади  свої,  плекаю.
Мої  кохані  у  моїх  таємних  мріях…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654818
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.03.2016


Моя майбутня любове життя

Моя  майбутня  любове  життя,
Ти  знаєш,  я  тебе  дано  чекаю.
Живу  від  забуття  до  каяття.
Про  тебе  мрію,  а  про  інших  пам’ятаю.
Ти  знаєш,  я  пишу  вірші.
До  тебе  звернені    чи  до  тих  самих  інших.
Коли  пірнаю  до  криниць  душі,
Здається,  що  їх  там  стає  дедалі  більше.
Любове,  знаєш,  зараз  я  сама.
А  ти  з  ким?  Де  ти?  Як  ся  маєш?
Чи  всі  ці  рими  я  шукаю  не  дарма?
Бо  може  ними  мене  потім  і  зламаєш.
На  все  життя,  не  забувай,  що  я  чекаю
У  час  не  той  до  Нас  дороги  не  знайдеш.
Про  тебе  у  книжках  читаю.
Про  перший  погляд  і  любов  без  меж.
З  тобою,  Вічність,  я  чекаю  на  момент,
Коли  настане  наше  вічно  і  щасливо.
Єдина  зірка  серед  тисячі  комет.
Любов  єдина,  вірна,  вічна  й  незрадлива.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2016


Ти відчував свободу?

Що  можеш  розказати  про  своє  життя?
Як  ти  щодня  не  у  собі  і  не  від  світу  цього?
Як  ти  знайшов  у  собі  сенс  буття?
Чи  як  ти  відшукав  прихисток  Бога?
Ти  був  колись  на  самій  висоті?
А  до  землі  з  вершини  стрімко  падав?
Чи  плакав  ти  в  людей  на  видноті?
Чи  відбивався  ти  колись  від  стада?
Ти  пробував  зробити  другом  страх?
Чи  намагався  вище  голови  стрибнути?
Літав  над  світом,  ніби  вільний  птах?
Ти  намагався  біль  чужий  збагнути?
Ти  грав  із  долею  у  піжмурки  в  пітьмі?
Ти  намагався  світ  перевернути?
Усю  ніч  зорі  споглядав  німі?
А  пробував  за  мрією  у  вир  стрибнути?
Чи  засинав  колись  під  чистим  небом?
Ти  брав  у  руки  теплий  подих  сонця?
А  щастя  обіймав  під  теплим  пледом?
Ти  посміхався  щиро  незнайомцю?
Ти  пив  гарячий  шоколад  і  чай  із  медом?
Купався  в  променях  відвертої  любові?
Купляв  колись  собі  велосипеда?
Об  стіну  кулаки  збивав  до  крові?
З’їдав  за  день  п’ять  плиток  шоколаду?
А  з  перших  слів  у  когось  закохався?
Складав  про  когось  оду  чи  баладу?
Ішов  назавжди,  але  все  ж  вертався?
Давав  надію  міліонам    душ?
А  гроші  віддавав  на  благодійність?
А  їв  варення  з  аґрусів  чи  груш?
А  відчував  дитячу  юність,  щирість?
Вилазив  з  найбридкішого  багна?
А  витягав  товариша  з  болота?
Чекаючи,  сидів  біля  вікна?
А  затуляв  собі  самому  рота?
Ти  йшов  до  слави  з  купкою  невдах?
А  підіймався  своїм  ходом  в  гори?
Закарбував  своє  ім’я  в  віках?
Шукав  Алісу  у  заячих  норах?
Вдихав  на  повну  дим  чи  нюхав  порох?
Зривав  великий  куш  у  безнадійній  грі?
Шукав  свій  скарб  у  лабіринтах,  коридорах?
Вертавсь  додому  рано-вранці  на  зорі?
Співав  пісень,  коли  ніхто  не  чує?
А  серед  натовпу  шалено  танцював?
А  був  щасливий,  хоч  ніхто  й  не  аплодує?
Ти  відчував  свободу?  Відчував?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639938
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.01.2016


На попелі твоїх Помпеїв

На  попелі  твоїх  Помпеїв.
Напевне,  тут  лише  тобі  не  жаль.
Ти  не  у  казці,  я  –  не  добра  фея.
Не  прикидайся,  що  ти  взута  у  кришталь.
Той  світ,  що  ти  колись  спалила.
Напевне,  ти  не  думала  про  завтра.
Програла  все,  хоча  й  усіх  побила.
Мабуть  ніколи  б  не  зіграла  без  азарту.
На  попелі  всього,  що  колись  мала,
Мабуть  ти  мала  би  заплакати  з  недолі.
Хоча  я  теж  мабуть  усе  б  віддала,
Якби  в  обмін  на  це  я  мала  волю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639933
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.01.2016


Спали усе

Спали  усе,  до  чого  маєш  почуття.
Хай  феєрверками  над  містом  рознесеться.
Скажи:  ми  маємо  лише  одне  життя.
Як  ти  захочеш,  так  і  проживеться.
Хай  в  голові  твоїй  багато  дум,
Та  ти  забудь  про  них  на  мить  свободи:
Шалена  радість  заміняє  тихий  сум,
Коли  ідеш  за  покликом  природи.
Нехай  ніхто  не  зна,  чого  ти  вартий.
Забудь  усі  дурні  перестороги.
Збери  усі,  що  маєш  в  домі,  карти
І  вирушай  без  напрямку  в  дорогу.
Не  бійся  кожному  із  них  сказати,
Що  їхня  думка  не  така  уже  й  вагома.
Не  замовкай,  коли  захочеться  кричати
Й  кохай  відверто,  наче  й  несвідомо.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638890
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2016


Гусінь

Ми  з  тобою  –  та  сама  гусінь,
Що  завжди  у  всіх  під  ногами.
Ті  метелики  завжди  у  русі,
Ми  ж  самі  зі  своїми  віками.
Махаон  десь  у  небі  літає,
Не  зважає  на  сонце  пекуче,
А  за  день  у  польоті  вмирає,
Підхопивши  проміння  палюче.
Ми  йдемо  у  незвідані  далі,
Не  питаючи  «можна?»  чи  «треба?».
Не  блищимо  як  луска  кефалі,
Та  у  тому  немає  потреби.
Ми  повземо  повільно  та  мирно
Без  різких,  метушливих  агоній,
Чи  метелик,  що  б’ється  настирно
До  вогню  у  скляному  плафоні.
Я  роблю  те,  що  хочу.  Я  мрію.
Ти,  сміливцю,  підкорюєш  гори,
А  метелик  уже  ледь  жевріє,
Заспівавши  вогняних  мажорів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638888
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2016


Не відкривай ніколи ящика Пандори

Не  відкривай  ніколи  ящика  Пандори.
Я  знаю,  ти  не  витримаєш  сліз.
Вже  не  ховайся  в  свої  темні  коридори,
Коли  в  гніздо  зміїне  ти  поліз.
В  зміїне  кубло  навіть  не  питайся.
Коли  зачепишся,  то  вже  не  відірвеш.
Хоч  й  сам,  та  все  ж  при  світлі  залишайся.
Серед  гадюк  ти  щастя  точно  не  знайдеш.
Серед  гадюк  не  знайдеш  собі  друзів,
Та  й  тих,  що  є,  од  себе  відженеш.
Ти  впоперек  підеш  по  чорній  смузі.
Себе  загубиш  та  ще  й  війни  розпочнеш.
Себе  загубиш.  Ким  ти  тоді  станеш?
Чужий  серед  гадюк.  Гадюка  для  людей.
Спитай  єдиного,  кого  ти  не  обманеш:
Чи  прийде  каяття  після  мільйона  сповідей?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634555
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2016


Ну ось, де ти, мій паралельний світу

Ну  ось,  де  ти,  мій  паралельний  світу.
Я  –  тихий  Всесвіт,  ти  –  альтернатива.
Чи  будуть  нам  наші  зірки  світити,
Коли  у  щасті  зникне  перспектива?

А  наше  щастя  –  серед  зір  далеких.
Його  тримала  я  колись  в  долонях.
У  серці  зірки  просто  дика  спека.
І  теплі  спогади  у  наших  телефонах.

Моя  туманність  –  мої  палкі  очі.
Це  світло,  що  із  них  виходить.
Між  нашими  світами  кровоточить
Та  рана,  що  крізь  неї  час  проходить.

Серед  освітленого  Сонцем  небосхилу
Жевріє  ледь  помітний  промінь  звідти,
Де  я  тобі  віддам  останні  сили.
У  нас  замість  галактик  будуть  квіти.

У  тому  світі  навкруги  лиш  небо.
Ніяких  астероїдів  чи  чорних  зір.
Чи  згодна  я  назавжди  мати  тебе,
Але  ніколи  більше  не  побачить  зір?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2016


Дуже легко в темряві згубитись

Дуже  легко  в  темряві  згубитись,
Не  розібрати  шляху,  не  туди  піти.
Ба  навіть  об  свій  власний  сум  розбитись.
Бо  хто  зна,  що  чекать  від  темноти.
Так  легко  втратити  усе,  що  маєш,
Бо  темряві  однаково,  хто  ти.
Отримуєш  ти  менше,  ніж  чекаєш,
Бо  вона  завжди  знає,  де  спалить  мости.
У  темряві  простіше  покохати,
Бо  перед  світлом  все  занадто  ясно.
Ти  можеш  все  забрати,  чи  віддати,
Бо  світло  скоро  знову  згасне.
У  темряві  вже  не  потрібні  маски,
Бо  ти  і  так  не  бачиш,  хто  є  хто.
Ти  можеш  стать  героєм  будь-якої  казки.
Тобі  перечити  не  зможе  вже  ніхто.
Бо  в  темряві  всі  ніби  голі.
Ти  знаєш  це,  хоча  й  не  визнаєш.
Ти  знову  тут,  ти  знов  на  волі.
Кого  із  них  ти  зараз  обіймеш?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634158
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2016


Я не можу бути такою, якою ти хочеш, щоб я була

Я  не  можу  бути  такою,
Якою  ти  хочеш,  щоб  я  була.
Я  не  можу  так  швидко  з  тобою,
Як  ти  хочеш,  щоб  ближче  я  підійшла.
Краще  посмішка  ця  нефальшива,
Аніж  сміх,  невдало  зображений.
Я  не  можу  сміятись  так  сильно,
Коли  я  в  саме  серце  уражена.
Тепер  я  встаю,  і  я  йду.  Я
Сподіваюся,  ти  не  образишся.
Бо  коли  я  так  сильно  ревную,
Все  одно,  як  до  мене  ти  ставишся.
Закриваю  я  очі  й  здається,
Що  я  знову  така,  як  була  колись.
Серце  ніби  так  само  ще  б’ється,
І  я  навіть  іще  не  розплакалась.
Я  не  можу  багато  сказати  —
Лиш  зробити  щось  справжнє  на  ділі.
Та  чи  можу  я  щось  показати
Через  всі  ці  обійми  несмілі?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634156
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.01.2016


Їй ніколи не дарували квітів

Їй  ніколи  не  дарували  квітів.
Вона  їх  у  горщиках  усюди  мала.
І  двадцять  котів,  найтепліших  у  світі.
Вона  їх  любила,  щодня  годувала.

Велика  квартира  на  п’ятому  поверсі.
І  вид  з  вікна  на  зоряне  небо.
Жила  так  як  вміла:  тихо,  по  совісті.
Мала,  що  мала  –  усе,  що  їй  треба.

Сніданок  для  себе  лише  готувала.
Жила  не  в  розкошах,  та  й  не  убого.
Мала,  що  мала,  любила,  що  мала.
Їй  більше  не  треба,  напевне,  нічого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630898
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.12.2015


Вона раніше шукала героя

Вона  раніше  шукала  героя,
Та  всі  герої  кудись-то  поділись.
Раніше  навколо  роїлись,
Тепер  вона  сама  з  собою.
Тепер  вона  нічого  не  боїться,
Їй  не  потрібен  ще  хтось  інший:
Ні  рятівник,  ні  Супермен,  тим  більше.
Вона  —  у  небі  журавель,  а  не  в  руках  синиця.
Сказав  хтось,  що  краса  врятує  світ,
Та,  що  воно  таке,  ніхто  не  знає.
Вона  щодня  нещастя  відвертає.
Рятує  всесвіт  від  мільярдів  бід.
Не  треба  їй  ніяких  компліментів,
Порад  «геройських»  боягузливих  тим  паче.
Вона  лише  від  щастя  плаче.
І  пам’ятає  тисячі  життя  моментів.
Лиш  зачекайте,  зупиніться  на  хвилинку.
Вона  така  у  світі  не  єдина.
І  ви  так  зможете,  прийшла  ваша  година.
Такою  стати  може  кожна  жінка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630897
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.12.2015


Мій мертвий світ

Дорога.  Ніч.  І  темний  небокрай.
Ген  в  далині  вже  запалали  зорі.
Притихли  вже  і  ліс,  і  гай.
Надворі  північ,  у  дорозі  воля.
Я  заблукав  серед  безмовних  стін
Тих  міст,  що  ще  не  зламані  війною.
Серед  безлюдних  вулиць  тисячі  годин
Здаються  миттю,  тихою  луною,
Слабким  відлунням  моїх  хворих  дум,
Зіпсованих  байдужістю  і  кров’ю.
Моя  ти  радість,  біль,  любов  і  сум.
Мій  світ,  ще  не  зіпсований  війною.
Мій  дім  пустий,  а  погляд  вже  прозорий.
Серед  бетону  втратив  я  тебе.
Надворі  ніч.    У  небі  ясні  зорі.
Мій  мертвий  світ,  він  сам  убив  себе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629627
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2015


Звезды не падали

Звезды  не  падали
Или  не  видела.
Над  автострадою.

Нас  не  обидело
Неба  молчание.
Я  ненавидела

В  снах  предсказания
И  все,  что  я  видела.

Под  небом  августа,
под  путем  Млечным
лодки  без  паруса
слишком  беспечны.

На  пыльной  дороге,
ведущей  из  рая,
я  на  пороге
в  мир,  где  летаю.

ритмичным  биением
сонного  сердца
в  безумном  забвении
забьют  меня  рельсы

судьба  меня  встретит
и  я  не  сумею
сказать,  что  так  слепит,
о  чем  не  жалею.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627194
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.12.2015


Вона тепер – зірковий пил

[i](З  присвятою  супутницям  Доктора  Хто)[/i]

Вона  тепер  –  зірковий  пил.
Чи  може  вже  у  іншім  світі.
Чому  вона  не  може  жити?
За  що  її  він  так  згубив?
Не  стала  винятком  вона,
Хоча  того  завжди  хотіла.
Та  приручити  не  зуміла
Його,  що  пив  її  до  дна.
Вона  любила,  так  любила,
Що  була  ладна  на  усе.
Усім  нещастя  він  несе,
У  ньому  нездоланна  сила.
Вона  ішла  за  ним  усюди:
Чи  до  людей,  чи  до  світил.
Вона,  як  найміцніший  тил,
Під  кулі  підставляла  груди.
А  він  все  брав,  не  віддавав,
А  вона  думала:  «Минеться.
Колись-то  він  відкриє  серце».
Тим  він  її  й  зачарував.
Вона  його  й  не  попросила.
Наприкінці  йому  сказала,
Що  так  нікого  не  кохала,–  
Єдине,  на  що  стало  сили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2015


Рука к руке

Рука  к  руке  и  забываешь  о  реальном.
Мы  в  этой  темноте  все  на  своих  местах.
Хочу  в  глаза  смотреть  с  тобой  на  равных.
Лишь  запах  кофе  помнит  о  моих  мечтах.

Твой  облик  озарен  свеченьем  ярким
И  вздохи  все  твои,  увы,  не  для  меня.
Зажгусь,  а  после  стану  лишь  огарком.
Прошу,  лишь  вспоминай  меня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626888
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.12.2015


Касаться тела и касаться мыслей

Касаться  тела  и  касаться  мыслей.
Не  плакать,  взять  гитару  и  запеть.
Все  в  этом  образе  имеет  столько  смысла,
Что  не  возможно  все  нюансы  рассмотреть.
Ударить  пальцами  по  струнам  неумело,  
Но  знать,  что  это  то,  что  здесь,  со  мной.
Все  то,  чего  я  так  давно  хотела.
Тот  образ:  такой  новый,  но  родной.
Я  помню  только  звук  по  корпусу  ударов.
И  взгляд  подводит.  Образ  целостный  плывет.
Вновь  шанс  на  счастье,  отданный  мне  даром,
А  образ  сердце  захватил  и  не  сдает.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626887
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 07.12.2015


Не бачила очей

Не  бачила  очей.  Я  не  дивилась  в  очі.
Та  й  він  не  обертався.  Дивився  в  інший  бік.
Ти  не  забудеш  день  той,  навіть,  коли  схочеш,
Бо  бачила  його  востаннє  десь  торік.
І  не  звернеш  уваги,  коли  душа  лоскоче,
А  серце  в  грудях  б’ється,  з  корінням  вирива.
Тому  що,  коли  хтось  когось  любить  захоче,
Не  зможе  він  те  сам,  кохання  то  дива.
І  захопило  подих,  і  думка  не  зникає
Про  те,  що  він  востаннє  в  твоїм  житті  з’явивсь.
Чи  серце  твоє  плаче?  Чи  воно  сльози  має?
Чи  може  перший  погляд  помиливсь…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2015


Космос

[i](З  присвятою  Доктору  Хто)[/i]

Я  пам’ятаю  сміх  і  запах  чаю.
Те,  що  було,  усе  тепер  моє.
Не  мокрий  сніг,  а  дощ  грудневий  ллє.
Момент,  у  пам’яті  живий,  не  полишаю.
Тремтіння  серця  з  подихом  новим
Мене  призводить  до  нових  баталій.
Не  вистачає  ще  кількох  деталей
І  я  полишу  свій  колишній  дім.
Я  думала,  що  зроблена  зі  сталі
До  того,  як  пішла  за  обрій.
Мій  світ  живий,  він  веселково-добрий,
Тоді,  як  люди  ще  ідуть  у  далі.
Та  карі  очі  незліченно  часто,
в  моїх  думках  породжуючи  збої,
Все  тягнуть  полетіти  із  собою.
Боюсь  не  втриматися,  в  їх  безодню  впасти.
Чи  цілий  світ  той  погляд  обіцяє,
Чи  лиш  одну  з  незвіданих  галактик?
Хоча  б  отримать  того  серця  клаптик,
Що  космос  цілий  у  собі  ховає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2015


Я його вже ні на що не обміняю

[i](З  присвятою  Доктору  Хто)[/i]

Одне  з  сердець,  що  б’ються  без  упину,
Не  відчуваючи  ні  часу,  ні  страху.
Як  блискавки,  що  цілять  по  даху.
Він  дихає  мені  у  саму  спину.
Небес  нема,  лиш  всесвіт  над  цим  небом.
Хто  полиша  наш  світ  і  не  вмирає.
Космічна  музика  у  нього  вічно  грає
У  кораблі,  що  все  прийма  на  себе.  
Я  бачу  день  зародження  Землі.
Навколо  мене  неосяжний  світ  галактик.
Сказав,  що  він  не  божевільний,  не  фанатик
Й  розтанув  з  кораблем  своїм  у  млі.
Під  нами  Сонце  помирає,  вибухає.
Я  бачу  його  профіль  в  золотій  пітьмі.
Ми  тут  уже,  мабуть,  такі  самі,
Та  я  його  вже  ні  на  що  не  обміняю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626330
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.12.2015


Сумує ранок

Сумує  ранок  і  сумують  небеса,
І  сонце  не  спішить  над  світ  вставати.
Не  випадає  і  не  просиха  роса.
Світанок  змерз,  він  хоче  довше  спати.
Сумує  сонце,  вже  не  має  сил,
Щоб  сходити  щоранку  так  високо.
Ледь  вийде  и  вхопиться  за  небосхил,
Не  гріє  вже,  хоча  і  сліпить  око.
Сумує  світ,  у  ньому  дихає  зима.
Повітря  свіже  вітром  душу  омиває.
Ранкове  світло  новий  день  лама.
З  глибин  небес  ранковий  вітер  виринає.
Сумуєш  ти  і,  знітивши  чоло,
Вдихаєш  сонце  і  цілуєш  ранок.
Над  сонний  світ  зимове  сонце  вже  зійшло.
Твої  думки,  як  сонячний  серпанок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626329
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.12.2015