ПВО

Що знов не так?

Що  знов  не  так?  Яка  іще  підстава
Штовхає  вас  на  санкції  такі?
Які  ще  клубно-експертні  устави
Порушили  мої  слова  гіркі?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007702
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024

"Фантом" і неофіти.

[img]https://ic.pics.livejournal.com/nazirlazir/44998265/172961/172961_900.jpg[/img]
[quote]1  І  вийшов  Ісус  і  від  храму  пішов.  І  підійшли  [i]люди[/i],  щоб  Йому  показати  будинки  храмові.
2  Він  же  промовив  у  відповідь  їм:  Чи  бачите  ви  все  оце?  Поправді  кажу  вам:  Не  залишиться  тут  навіть  камінь  на  камені,  який  не  зруйнується!...  
                                                                 [u]Євангеліє  від  Матвія,  24[/u][/quote]

Людина  «особливого  гатунку»
Із  храму  вийшла.  Оточив  народ:
«Розкрий  нам,  Пане,  мудрості  лаштунки  –
Бо  ми  не  бачили  іще  таких  заброд!»

Якийсь  «фантом»*  до  тебе  на  Йордані
Сів  на  плече,  де  Йван  Тебе  Хрестив;
А  після  –  у  пустельній  глухомані
аж  цілих  сорок  днів  ти  ся  постив.

Князь  цього  світу  там  тобі  порадив
Скоритися  без  фокусів  йому  –
І  Ти  ж  від  нього  міг  прийняти  владу
по  всій  землі  (лиш  не  турбуй  пітьму)!

Натомість  Ти  прийшов  сюди  до  храму
І  заявив,  що  на  Тобі  «фантом»*  -
І  буцімто  Ти  над  усіма  нами  -
Обіцяний  від  Бога  «управдом»*!  

Та  як  Ти  міг,  приблуда  з  Назарету,
Із  нами  так  пихато  повестись?
Чи  є  для  Тебе  визначним  секретом
Святого  велич  храму?  Подивись!»

І  Він  сказав:  «Панове,  не  тушкуйтесь!
Ваш  храм  –  це  Я,  а  від  оцих  споруд
не  лишиться  і  каменю!  Вгамуйтесь,
Бо  Я  -  святіший  від  камінних  груд!

То  ж  знов  прийде  війна  на  ваше  місто,
Бо  ви  не  зрозуміли  Хто  є  хто!
Хоч  зліплені  усі  з  одного  тіста  –
Та  не  на  всіх  зійшов  отой  «фантом»!

І  саме  через  це  вас  буде  бито  –
Бо  ви  не  шанували  Дух  Святий.
Просіє  Вас  Владика  через  сито:
Він  -  не  фантом,  а  нечестивцям  кий!»

Його,  звичайно,  бузувіри  вбили,
Розп’явши  на  Голгофському  Хресті,
Бо  ж,  бачте,  їхні  «душі»  уявили,
Що  без  Христа  вони  самі  собі  святі!

Зібралися  усім  Єрусалимом,
І,  як  постановив  синедріон,
Горлали:  «Розіпни!»  -  й  пускали  слину,
Бо  ж  правив  ними  бісів  легіон!

Та  в  День  П’ятидесятниці  ізнову
На  учнів  раптом  теж  зійшов  «фантом»*  -
І  чу!  Лунає  всюди  та  ж  розмова:
Про  те,  щоб  всі  спасалися  Христом!

І  полетів  «фантом»  по  всьому  світі,
Рятуючи  мільйони  від  брехні.
Бо  сатана  зловив  у  свої  сіті
Усіх,  хто  народився  на  землі.

Тому  й  лютує,  ледве  слів  зачує
Від  учнів  про  Спасителя  людей,
І  на  апостолів,  мов  звір,  чатує  –
вбиваючи.  Бо  вже  не  лиш  юдей  -

З  усіх  народів  нові  неофіти
повсюди  проповідують  Христа!
І  так  настало  сімдесяте  літо...
В  Ізраїлі  розгромлені  міста,  

А  неофіти  досі  закликають
юдеїв  навернутися  усіх.
Однак,  не  кожен  здатен  слово:  «Каюсь!»  -
Промовити  уголос.  Лише  сміх  

єхидний  з  нечестивих  уст  злітає:
«Знов  вас  відвідує  фантом?
Єрусалим  лежить  увесь  в  облозі,
А  ці  лякають  всіх  своїм  Христом!»

«Та  чи  глухі  ви,  йолопи  безбожні?
Забули  вже,  як  Він  попереджав?
Згадайте  ж,  блазні,  Його  слово  кожне!
Та  ж  Він  лише  добра  вам  всім  бажав!

Не  захотіли!  Духом  возгордились  -
І  тим  відкрили  небо  для  проклять.
Тому  нечиста  сила  й  відродилась  –
І  римляни  вже  місто  нам  бомблять!»

Хоробро  билися  тоді  солдати!
До  бою  стали  всі,  хто  в  місті  був!
І  Тит  пішов  на  хитрість  –  облягати...
Отак  Єрусалим  він  і  здобув.

Півроку  цезар  їх  тримав  в  облозі
і  голодом  безжалісно  морив.
Як  Флавій  пише,  що  почило  в  Бозі
Понад  мільйон  осіб.  Він  говорив,

Та  чути  не  хотіли  нечестивці  –
Тому  народ  в  халепу  й  завели.
Тоді  і  вдерлися  у  місто  вбивці
І  крові  в  нім  немало  пролили!

І  озвірілий  Тит  віддав  наказа
дощенту  розвалити  Божий  храм  -  
Бо  він  на  Бога  теж  тримав  образу
за  те,  що  силу  дав  таку  рабам.

Все  врешті  сталось  так,  як  Ієшу́а
Озлоблених  базік  попереджав.
То  ж  хто  там  знову  про  «фантом»  віршує?
Що,  Да́вер*  жниво  ще  не  все  пожав?


[i]фантом  на  Йордані[/i]*  –  на  Йордані  під  час  хрещення  на  Ісуса  злинув  Дух  Святий  у  вигляді  голуба;
[i]фантом  у  храмі[/i]*  -  Ісус  у  храмі  прочитав  слово  із  Книги  Пророка  Ісаї:  «Дух  Господній  на  Мені,  бо  Мене  Він  помазав  проповідувати  незрячим  прозріння»;
[i]управдом[/i]*  -  Ісус  казав  жінці-самаритянці  біля  криниці,  що  посланий  Богом  до  загиблих  вівців  дома  Ізраїлевого;
[i]фантом  в  День  П’ятидесятниці[/i]*  -  в  цей  день  на  Ісусових  учнів  зійшов  з  неба  Дух  Святий  у  вигляді  язиків  полум’яних;
[i]Давер[/i]*  -  івр.  דָּ֫בֶר  ім’я  одного  з  ангелів,  зустрічається  в  2Цар.24:15  і  1Пар.21:15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024

А я йому – мов кіл осиковий у бік!

[youtube]https://youtu.be/k5ggseV0eBM[/youtube]

Оце  «вон0»  мене  чомусь  забанил0.
Цікавлюся  –  чому?  Дізнався,  що  він  бот,
Якому  просто  вельми  поталанило
Вхопити  добрий  куш  з  Рошенівських  щедрот.

А  я  йому  –  мов  кіл  осиковий  у  бік,
Бо  ж  правда  для  таких  –  як  ладан  для  чортів.
Закрився  –  та  й  постить  безглузду  маячню,
Замовлену  Петром,  який  замість  хортів

Нацьковує  рабів  на  тих,  хто  зазіхнув
На  вотчину  його,  де  він  бабло  рубав.
Бо  він  би  залюбки  полегшено  зітхнув,
Якби  Пуйло  усю  країну  загарбав!

Тоді  б  він,  як  Лука  чи  Рамза  Дон-кадир,
Домовився  за  пост  довічного  царя.
А  так  тепер  отой  Верховний  Командир
Понизив  статус  до  базарного  шниря*!  

Тому  й  лютує  ПЄС,  нацьковуючи  псів,
Вибризкуючи  жовч  на  нашого  Слугу.
Мовляв,  війна  іде  лиш  силами  бійців,
А  влада  й  Президент  до  цього  –  «ні  гу-гу»!

Послухай-но  Жмурук!  Такий  розклад  речей
Був  лише  при  тобі,  як  ти  в  котли  кидав
Весь  добровольчий  рух,  а  сам  -  як  казначей
В  офшори  на  війні  мільйончики  складав!

А  зараз  Президент  воює,  наче  лев  –
На  вуха  світ  підняв  і  змобілізував.
Тому  вже  припиняй  отой  дешевий  блеф,
Бо  він,  без  жартів,  нас  до  батечка  дістав!

Ізраїльський  експерт  на  пальцях  пояснив:
Зеленського  талант  країну  врятував
І  західних  гравців  від  сну  розтермосив,
Щоб  замість  чуйних  слів  він  зброю  нам  давав!

І  зброя  потекла!  З  проблемами,  АЛЕ!
З  прадавніх  ще  часів  такої  не  було
Ніколи!  Бо  щурів  ішов  парад  «Алє»
На  Банковій  у  нас,  і  Петрик  –  те  ж  мурло!

[i]базарний  шнирь[/i]*  -  жарг.  дрібний  злодій,  що  спеціалізується  переважно  на  крадіжках  товарів  у  торговців  на  базарі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024

Час прийшов – і вуаля!

Давно  –  ще  років  з  двадцять  десь  тому,
Я  з  подивом  читав  Пророче  Слово:
«Ну,  звідки  та  візьметься  лють?  Кому
Захочеться  в  «совку»  сидіти  знову?»

А  бачте?  Час  прийшов  –  і  вуаля!
Те  Слово  Боже  втілене  в  реальність!
І  горе  знов  прийшло  із  відтіля,
Де  вже,  здавалось  би,  реванш  -  банальність!

А  ще  десь  років  так  чи  шість,  чи  сім
Я  потерпів  отут  від  зради  «друзів»:
І  знав  тоді,  що  згодом  їм  усім
За  все  те  доведеться  жити  в  тузі.

Звертався,  кликав  і  попереджав  –
Але  глухими  стали  їхні  вуха!
І  я  змирився…  Жниво  Бог  пожав.
Та  знову  чую  від  Святого  Духа:

«Іди  до  них,  Мій  заклик  передай  –
Хай  каються  усі  за  свою  впертість
І  гострі  запитання  задавай,
Тестуючи  правдивість  та  відвертість.

Дошпенту*  наросла  у  пеклі  лють
І  виплеснутись  знов  на  них  бажає.
Скажи  їм,  хай  на  Мене  не  плюють,
Бо  час  настав  для  нового  врожаю!»  

Ось  я  й  прийшов.  Питаю.  Ні  ґу-ґу!
Нікому  не  потрібна  Божа  правда.
«Чому  таку  завищену  вагу
Ти  Слову  надаєш?  Це  твоя  вада!»  -

Збиткуються.  Ой,  люди,  горе  вам
Зароджується  прямо  в  ваших  душах!
Невже  ж  бо  вашим  впертим  головам
Невтямки,  що  Господь  те  зло  роздушить?

Ген  закипає  ярість*  в  казанах,  
І  вершник  вже  сідлає  вороного  -
А  ви  і  досі  ще  в  своїх  гузна́х
Ховаєте  тупі  чортячі  роги!

Ви  пнетесь  шкіри  власні  вберегти,
Тому  й  влаштовуєте  тут  брехні  концерти,
Яких  бобри*  такі  влаштують  вам  кранти*  ,
Коли  живі  всі  заздритимуть  мертвим.

дошпенту*  -  гуцульське:  понад  міру,  повністю,  доверху,  цілком.
ярість*  -  справді  є  таке  українське  слово,  не  русизм.
бобри*  -  жарг.  Замовники
кранти*  -  безнадійні  часи,  випробування,  страждання  і  муки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024

Оце нещастя досі президентом себе мнить!)

[youtube]https://youtu.be/KmLpCwpGahw[/youtube]

Оце,  сказати  з  дозволу,  нещастя
Ще  й  досі  президентом  себе  мнить
І  мантрою  цією  копіпастить,
Рєшаючи  вапроси  всяких  гидь.

Послухати  його:  таки-иий  поважний!
Ну,  просто  незамінний  дипломат!
І  ця  його  поїздка  епатажна  
До  Мюнхену  –  це,  звісно  ж,  «шах  і  мат»  :)

Усім,  хто  ветував  фінансування  
Для  нашого  озброєння!  Бо  зна-аав,
Що  згодом  розпочнеться  постачання  –
То  ж  скаже  всім:  «Це  я-яя  лобіював!»

Але  насправді  їхав  він  для  того,  
Щоб  в  Польщі  попередити  протест
Супроти  беззаконня  зернового,
Яке  там  чинить  наш  бариго-трест

Укупі  із  тамтешніми  ділками,
Які  контролювали  той  транзит.
А  Путін  скористався  профспілками,
Надавши  їм  гарненький  «депозит»;)

Наш  Петрик  теж  знайомий  із  грошима  –
Та  ще  й  зірвати  самміта  хотів:
Щоб  тему  зброї  відвести  за  ширму
На  користь  зернотрейдерів-кротів!

Петрунька!  Охолонь  же,  ради  Бога!
В  країні  Президент  є  лиш  один!
І  це  –  давно  не  ти,  баран  безрогий!
З  нас  досить  цих  комедій  і  картин!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2024

Поляки нам розсипали зерно?

[youtube]https://youtu.be/9xtZjCekpy8[/youtube]

Чом  плачете  ви,  браття  українці?
Поляки  нам  розсипали  зерно?
Не  до  вподоби  вам  такі  гостинці?
Російське  Чмо  пробило  нове  дно?

Звичайно,  Путін  вклав  шалені  бабки
У  цю  затію  –  сумніву  нема:
Бо  ж  саме  через  Польщу  йдуть  поставки
З  усього  світу  зброї.  Недарма

це  викинуті  кошти  на  протести
Й  потрачені  зусилля  шпигунів:
Як  не  вдалось  ракетами  рознести
Дорогу  –    тоді  гуркіт  двигунів

Потужних  тракторів  цю  зроблять  справу!
А  гроші  все  одно,  кому  платить:
Хоч  в  бомби  на  кривавії  розправи  –
Хоч  польських  фермерів  розколотить,

А  хоч  поетам  українським  за  слиняві
Писульки  проти  правди  і  Христа!
І  пишуть  рифмопльоти  порохняві…
А  ворог  б’є  ракетами  міста!

Я  знаю,  як  це  боляче,  панове,
Коли  отой,  хто,  начебто,  дружив
Зненацька  в  товариство  входить  нове  –
Бо  вами,  gnиdа,  геть  не  дорожив!

І  високо  копилить  свої  губи,
І  гордовито  вчить,  як  треба  жить,
Овечий  голосок  став  раптом  грубим  –
І  з  ворогом  твоїм  взасос  лежить*!

Ви  скиглите,  що  хліб  порозсипали?
І  граєте  на  людських  почуттях?
А  Хліб  Христів  навіщо  розтоптали?
Чому  і  досі  всі  без  каяття?!

Він  вам  приніс  Своє  Святеє  Слово,
Яке  є  Хліб  з  небес  для  вічного  життя,
Та  ваша  ота  тупість  віслюкова
Поводилась  із  Ним,  мов  із  сміттям!

То  ви  вважали,  це  не  повернеться
Тотожним  бумерангом  навзаєм?
Та  сіється  завжди  все  те,  що  й  жнеться  –
Одвічний  постулат  езопівських  поем!  

[i]взасос  лежить[/i]*  -  фігура  мови:  цебто,  зраджує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024

Питають: «Де ж той Бог? Чому не захищає?»

Питають:  «Де  ж  той  Бог?  Чому  не  захищає?
Чому  не  береже  від  куль  наших  синів?
Ми  ж  так  щодня  молитви  жалібно  читаєм  -
Вже,  мабуть,  і  язик  від  того  посинів!»

Я  зараз  розповім,  де  Бог  перебуває,
Але  спочатку  ви  таке  мені  скажіть:
Де  ви  самі  були,  коли  вас  закликав  я
Зміцнити  ПВО*  державної  межі?

Чи  вам  потрібен  був  Владика  Всемогутній
Разом  із  Його  Словом  та  Святим  Хрестом?
Натомість  продалися  ви  нікчемним  трутням,
Котрі,  до  речі,  під  Антонівським  мостом      

Саботували  вибух,  пропустивши  орків
У  напрямку  Одеси  і  в  самий  Херсон.
А  Бог  тоді  вас  кликав,  щоби  хтось  приборкав
Диявольську  брехню  проплачених  персон!

Та  де  там?  Навпаки!  Ви  їм  аплодували!
І  рейтинг  піднімали  збоченим  словам.
Це  надихало  Путю  й  віри  надавало,
Що  дуже  необхідна  ця  війна  всім  вам!  

Тепер  скажу  про  Бога  –  де  Його  шукати:
Він  діє  у  стосунках  між  двома  людьми.
Коли,  наприклад,  ви  домовились  плекати
Якусь  корисну  річ  –  то  ляжте  хоч  кістьми,

Не  смійте  вашу  спільність  кимось  підміняти  –
Бо  то  якраз  і  є  той  Бог,  що  із  небес!
Але  коли  почне  хтось  збоку  намовляти:
«Ходімо  в  інший  бік!»  -  то  є  кудлатий  пес!

Женіть  його  дрючком,  кописткою  побийте  –
Бо  він  вас  до  добра  ніяк  не  доведе!
Хоч  би  і  обіцяв  гір  золотих  –  не  смійте!
За  зраду  лише  горе  вам  у  життя  прийде.

А  Бог  тому  й  не  чує,  бо  святі  стосунки
Ви  зруйнували  тим  своїм  алаверди.
Чи  варті  сатаною  сплачені  рахунки
Тієї,  що  прийшла  на  наш  народ,  біди?

[i]ПВО[/i]*  -  не  ПротиПовітряна  Оборона.  Тут  дехто  з  дописувачів  припустив,  що  проти-Воландова  -  і  мав  рацію,  бо  насправді  -  проти-Ваалова.  Ваал  -  то  в  сукупності  той  самий  диявол.  Оригінально  -  бог  родючості,  багатства  і  достатку,  успіху  і  добробуту.  Поклоніння  йому  завжди  супроводжується  з  плазуванням  перед  місцевими  релігійними  традиціями  та  владними  персонами.  Згідно  Біблії,  йому  приносили  людські  жертви  і  навіть  вбивали  дітей,  спалюючи  у  вогні.
Точний  переклад  імені  -  Господь,  цебто  верховний  володар.  Люди  поклоняються  цьому  демонові,  якщо  звертаються  до  Бога,  не  підкоряючись  Його  Слову  і  не  очищуючи  свою  душу  від  гріха.  В  Біблії  Бог  так  каже  людям:  "Я  хочу,  щоб  ви  припинили  мене  кликати  Ваалом",  -  що  малось  на  увазі  лицемірне  звертання  неслухняних  і  невірних  лукавців.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024

Диявол – майстер перевтілень

 Отож,  диявол  –  майстер  перевтілень
І  хлопець  -  хоч  куди,  актор.
Він  чорноту  свою  у  колір  білий
Вмить  поверне  –  бо  є  декор!

Він  не  завжди  відвертим  атеїзмом
Шматує  необізнаний  народ:
Минає  час  –  і  вже  теологізми*
Манірно  промовляє  його  рот!

А  куркам  треба  що?  Звичайно  –  просо!
Курячий  мозок  дбає  про  комфорт:
Їм  не  потрібна  Божа  мудрість  гостра  –
Єлейний  голосок  приводить  їх  в  фурор!

І  бажано,  щоб  вигляд  теж  був  тихий  –
Така  собі  кульбабка,  ангелок!
Поводився  непевно  –  ледве  дихав…
Тьху!  В  бік  йому  осиковий  кілок!

Тепер  вже  сатаністи  –  православні:
Вони  цілують  хрест  і  ходять  в  храм;
І  вирази  обличь  такі  благальні  –
Що  хоч  пожертвуй  їм  увесь  свій  крам!

Вони  і  справді  на  землі  цій  служать,
Проте  не  Богу,  а  царям  земним  –
Тому  й  з  Мамоною  тісненько  дружать
(Хоча  де-факто  не  із  ним  одним)!

Диявол  –  не  така  проста  істота,
Щоби  не  знати  духа  таємниць,
І  оковид  пекельної  спекоти
Штовха  його  рабів  вкладати  ниць

Перед  своєю  владою  тирана  -
І  з  них  ладнати  легіони  зла:
Кого  перетворивши  на  барана,  
А  декого  –  в  єхидного  козла.

Він  точно  знає,  що,  коли  суспільство
Від  кривди  не  очищує  себе,
Вона  тоді  примножує  насильство
І  владу  в  свої  руки  загребе.

Тому  він  їм  насаджує  пасивність:
«Не  агресуйте,  припиніть  протест!»
А  краще  поверніть  свою  активність
На  тих,  хто  вас  штовхає  на  цей  квест*!

І  ось  тоді  оте  рогате  стадо
Згуртовується  навколо  брехні,
Створивши  тим  добродіям  заваду,
Хто  прагнув  шлях  закрити  сатані.

Диявол  тріумфує!  Шлях  відкритий
Для  танків,  кулеметів  і  гармат!
Спішіть  синів  тепер  в  солдати  брити  -
Радій  тепер,  Познанського  фанат!


[i]теологізми[/i]*  -  біблійні,  теологічні  або  церковні  вислови,  терміни.
[i]квест[/i]*  -  вчинок,  справа,  захід,  завдання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024

Отряди Путіна

[img]https://ic.pics.livejournal.com/nazirlazir/44998265/172013/172013_900.jpg[/img]

Колись  сміявся  я  із  Путіна  загонів,
І  щиро  дивувався:  «Звідки  той  маразм?
У  нас,  -  гадав,  -  таких  прибацаних  піжонів
Нема  ніде,  їй-бо!»  Та,  попри  свій  сарказм,

Я  наштовхнувся  на  кумедію  тотожну:
Це  –  Гапка:  та,  що  відреклася  від  Христа!
Вона  село  змінила  на  життя  заможне  -
Бо  ж  легше  віршики  писати  у  містах!

Та  зрадила  й  мене  вже  заодно  із  Богом:
Навіщо  їй  той  шлях  терновий  та  важкий?
І  стихли  пісеньки  про  польову  дорогу:
Вже  Гапка  «дипломат»  -  суворий  і  крутий!

Вона  на  пару  вдвох  із  Люсею  Барилко
Погрозу-ультиматум  строче  в  США!
Мовляв,  «я  вас  там  всіх  провчу  своїм  цідилком*
І  ваш  реЙСтаг  зруйную  у  своїх  віршах!»

На  весь  цей  гавкіт,  Гапко,  дам  тобі  пораду:
Зроби  іще  одне  таке  алаверди  –
Поїдь  у  Краснодар  до  путінських  отрядів
І  там  серед  своїх  хоч  на  весь  світ  [s]пиии[/s]...тринди!


[i]цідило[/i]к*  -  марлевий  фільтр  для  відціжування  молока  після  доїння  корови.  Алегоричне  значення  здогадуйтесь  самі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024

Край сосняка стоїть солідна жінка

Край  сосняка  стоїть  солідна  жінка:
На  відео  записує  вірша,
Вживаючи  голосові  відтінки  –
Талантами  збагачена  душа!

Я  –  весь  в  сльозах:  емоцій  –  вище  стріхи!
Розчулився,  немов  мале  дитя.
На  мить  задумався  -  бо  ж  не  до  сміху:
«Так,  мо’,  не  треба  їй  те  каяття?

Дивись,  -  міркую,  -  почуття  сопливі
Знезброїли  без  пострілів  тебе!
Можливо,  й  справді,  істина  –  у  впливі
Душевному:  колись  ось  так  гребе?»

Та  чую  з  неба  тихий  голос  Божий:
«Зажди,  козаче!  Не  купуйся  тим!
Ти  ж  знаєш  добре,  що  диявол  може
Теж  прикидатись  янголом  святим!

Тому  душі  ніколи  не  давайте
Заволодіти  віжками  життя,
А  нею  завжди  духом  управляйте  –
Він  є  владар  і  джерело  буття!»

Тому,  панове,  майте  на  увазі:
Чуттєвість  ваша  –  добрий  інструмент,
Але  в  пошані  він  у  тому  разі,
Коли  керує  ним  духовний  аргумент!

То  ж  впокоріть  себе  Святому  Слову,
Яке  виходить  лиш  із  Божих  вуст,
Щоб  не  розвіяли  вас,  мов  полову*,
І  не  пішов  на  смалець  весь  ваш  тлуст*!

Бо  ж  ворог  вправно  важелі  душевні
Вживає  для  омани  своїх  жертв  -
Щоб  замість  духу  сили  дух  плачевний
Суспільство  із  середини  пожер.

Коли  ви  живете  емоцій  світом,
Пишаючись  тим  впливом  на  людей,
Що  він  дає  вам,  еґом  підігрітий,
Затямте  –  зло  за  ніздрі  вас  веде!
19.02.24р.

[i]розвіяти,  мов  полову[/i]*  -  роз'єднати,  позбавити  сили,  роз'їхатися  по  різних  країнах  світу.
[i]тлуст[/i]*  -  тук,  жир.  Тлуст  пішов  на  смалець  -  весь  успіх  і  достаток  дістався  ворогу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024

А зрадниця хіба не ти?

Якщо  ти  чиниш  ближньому  паскудство  –
Не  мрій  про  танці  на  його  кістках:
Укинеш  жменьку  підлості  у  людство  –
Й  сама  опинишся  в  своїх  пастках.

Я  захистив  тебе  від  терориста,
Що  «марсіанином»  назвав  себе,
І  розпізнав  у  нім  пропагандиста  –
Луганського  агента  ФСБ.

Контора  тут  кошмарила  поетів
З  метою  встановити  руський  мір
І  методами  різних  піруетів
Повигризати  якнайбільше  дір

В  єднанні  українського  народу
Й  готовності  чинити  опір  їм.
То  ж  в  пошуках  колаборантів  зброду
Дала  команду  шпигунам  своїм:

Познанському,  Сергію  Пікаросю
Та  ще  десятку  найманих  кротів,  -
Знайти  серед  тутешніх  малоросів
По  духу  і  симпатіях  братів!

Так  Медведчук  за  путінським  наказом  
Сплітав  із  співчутливих  мережу,
Котрим  за  співробітництво  одразу
Виплачував  круглесеньку  маржу.

І  полились  російські  сентименти
Про  «Сєпарів»,  Ватутіна,  царів…
А  Гапки  ж,  звісно,  у  своїх  коментах  –
Мов  стадо  враз  замукало  корів:

«Прекрасно!  Незрівнянно!  Геніально!»  -
Мабуть,  їм  теж  там  перепало  щось.
А  на  мою  адресу  –  рік  фекальних
З  ротів  паскудних  безліч  полилось.

Бо  ж,  бачте,  я  за  Неньку-Україну  
Людей  боротись  гучно  закликав  –
Отож-бо  Пікарось  (тупа  скотина!)
На  мене,  мов  скажений  пес,  й  напав!

А  Гапка  (ох,  і  лицемірна  баба!)
За  нього  дупу  дерти  почала!
Ах  ти  мерзотнице,  потворна  жабо!
За  скільки  Батьківщину  продала?

Тепер  ти  вже  поляків  дорікаєш?
Що  буцімто  вони  не  є  брати?
Чому  ж  із  пельки  я  твоєї  «Каюсь!»  -
Не  чую?  Зрадниця  хіба  не  ти?
                             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024

До чого ти, козаче, небайдужий?

Казав  Христос:  «Як  дерево  є  добрим  –
То  визнайте  і  добрими  плоди,
Не  уподібнюйтесь  поріддю  кобри*,
Бо  не  минути  вам  за  це  біди!»

Отой  плазун  складає  свої  крильця
І  тихо  підповзає  до  людей,
Щоб  миттю  устромити  своє  шильце
В  районі  серця  -  позаду  грудей.

Отак  і  ти  -  теж  лагідно  підкрався:
Спочатку  похвалив,  пораду  дав.
Та  годі  вже!  Чи  досі  не  награвся?  
Я  ж  знаю:  ти  не  котик,  а  удав!

Якщо  ж  ти,  хлопче,  вірш  мій  визнав  гарним  –
То  не  повчай  по-менторськи  мене!
Повір,  тут  всі  твої  зусилля  марні:
Мій  Вчитель  за  пасок  тебе  запне!

Ти  досі  ще,  козаче,  небайдужий?
До  чого?  До  рошенівських  грошей,
Які  ви  відпрацьовуєте  дружно,
За  прикладом  скабєєвських  вошей?

Вже  треба  бути  Злим  та  Принциповим,
Обуреним  та  Лютим  на  весь  світ!
А  ти  всього  лиш  небайдужий?  Овва!  
Не  вірю  я.  Лєксєїчу  привіт!

Котрий  ту  «небайдужість»  спонсорує
Грошами,  вкраденими  в  ЗСУ  –
Бо  й  досі  схемами  в  тіні  керує  
Й  натягує  на  глобуса  сову.
17.02.24р.  

[i]поріддю  кобри[/i]*  -  Ісус  називав  подібних  нікчем  зміїним  поріддям.  В  мене  кобра  -  через  вдалу  риму  та  її  характер  нападу  на  жертву.


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024

Мюнхен. Конференція світової безпеки

І  знов  навстоячки  його  вітають,
І  знов  рукоплескає  увесь  світ!
Бо  люди  честі  достеменно  знають,
Що  він  привіз  від  воїнів  привіт.

Бо  є  уповноваженим  з  окопів,
З  найменшого  херсонського  села,
З  Авдіївки,  Кліщіївки  –  в  Європу.
Щоб  знали  –  Україна  не  здала

Землі  своєї  ницим  окупантам
І  закликає  світ  повстати  теж.
Бо  в  цього  навіженого  «гіганта»
У  голові  нема  ніяких  меж.

Покласти  край  цим  апетитам  здатні
Лиш  суд  в  Гаазі  та  найближчий  клан.
То  ж  час  настав  на  дії  адекватні,
Щоб  провалити  його  хижий  план!

Захоплено  звучать  аплодисменти  -
Іде  репутаційна  боротьба.
Однак  свої  єхидні  екскременти
Кидає  в  нього  найманий  хробак!  

Для  нього,  бачте,  це  не  є  нормальним,
Коли  політик  до  симпатій  звик.
Не  від  масовок  найманців  оральних
І  не  від  куплених  за  грошики  базік,

А  за  важкезну  і  невтомну  працю,
За  чесну  поведінку,  за  любов
До  Батьківщини.  А  на  іншу  тацю
Хробак  поклав  рошенівський  плейбой*

До  грошей,  награбованих  в  народа,
До  влади,  що  дає  йому  те  все.
Хробак  за  грошову  винагороду
Ту  маячню  безсовісно  й  несе,

Але  байдужий  він  до  маній  пана:
Немов  не  бачить  -  і  тому  мовчить!
Ніде  не  критикує  клептомана,
Лиш  на  борця  з  неправдою  -  гарчить!
                         17.02.24р.  

[i]гігант[/i]*  -  звісно  ж,  іронічне  на  путю,  натякаючи  й  на  величезні  розміри  очолюваної  ним  скаженої  недоімперії  (на  чому,  до  речі,  наголошував  і  Президент  у  виступі).
[i]плейбой[/i]*  -  тут  в  значенні  маніакального  потягу,  збоченої  залежності.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024

Знаменитий режисер Ігор Тєлєгін

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sFmNOVYf4i4[/youtube]

Фільм  задовгий,  можете  його  не  дивитися.  Епічний,  історичний  і  трагічний.  Він  про  війну  в  Афгані.  5-10  листопада  2008  року,  на  ХІ  Євразійському  Телефорумі  в  Москві,  він  отримав  головну  премію  "Золотого  буревісника".

[img]https://newfavorite.net/files/Image/lichnosti/telegin2.jpg[/img]

 Режисер  -  Ігор  Тєлєгін,  на  рахунку  якого  десятки  патріотичних  фільмів,  які  торкаються  теми  афганської  війни,  нелегкої  долі  її  ветеранів,  вдів  та  обласних  організацій  ветеранів  Афгана.  Всі  фільми  дуже  емоційні  і  викликають  у  глядача  відповідні  емоції.  
Сам  Ігор  довгі  роки  був  головою  Херсонської  організації  "Український  Союз  ветеранів  Афганістана".  Безліч  його  фільмів  на  різних  московських  та  севастопольських  конкурсах  отримували  призи,  і  режисер  мав  великий  успіх  серед  своїх  колег  та  пострадянського  глядача.  14  грудня  2007  року  в  Москві  отримав  звання  академіка  Євразійської  академії  телебачення  та  радіо.  Але  слава  його  не  закінчувалася  режисерською  роботою.  Окрім  того,  він  у  своїх  фільмах  співав  пісні,  до  багатьох  з  яких  сам  писав  слова,  приймав  участь  у  різноманітних  літературних  конкурсах  в  Росії  та  Україні,  отримував  призові  місця  і  премії.  Ось  його  фото  у  формі  десантника,  бо  він  служив  у  штурмовому  десантному  батальйоні  Обмеженого  контингента  радянських  війск  у  Німеччині  до  служби  в  Афгані.  
[img]https://newfavorite.net/files/Image/lichnosti/telegin1.jpg[/img]

[b]Сьогодні  16.02.2024р.  СБУ  завершила  розслідування  проти  херсонського  зрадника  Ігоря  Тєлєгіна.  Про  це  повідомляється  на  сайті  Офісу  Генерального  прокурора.  Після  захоплення  Херсона  росіянами  Телегін  став  начальником  департаменту  зовнішніх  зв’язків  та  внутрішньої  політики  окупаційної  адміністрації  області.  Обіймання  цієї  посади  пов’язане  з  виконанням  організаційно-розпорядчих  функцій  та  адміністративно-господарчих  функцій.  Тому  Ігорю  Тєлєгіну  інкримінували  колабораціонізм.  Йому  заочно  загрожує  від  5  до  10  років  в’язниці  (з  додатковими  обмеженнями  та  конфіскацією  майна  або  без  такої).

Насправді  Тєлєгін  є  рядженим  ветераном  війни  в  Афганістані,  бо  ні  в  якому  Афгані  не  служив  і  ніяким  десантником  не  був,  а  служив  начальником  складу  ПММ.  Десантником  він  почав  себе  називати  одразу  після  виведення  військ  з  Афганістану.  Купив  на  чорному  ринку  липове  посвідчення,  ордени  “Червоної  зірки”  і  “За  мужність”,  які  йому  ніколи  не  видавали.  [/b]

[img]https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2022/09/47272.jpg[/img]

У  2000-х  Тєлєгін  був  членом  виконкому  та  займався  пов’язаним  із  пасажирськими  перевезеннями  бізнесом.  Пізніше  перекваліфікувався  у  режисери  і  почав  знімати  кіно  -  і  великою  допомогою  йому  в  цьому  стала  легенда  про  його  "героїчне"  минуле.  У  2010  році  балотувався  до  міської  ради  від  партії  “Інформаційна  Україна”,  яку  в  Херсоні  контролював  проросійський  діяч  Олексій  Рибаков.  У  2020  році  Тєлєгін  очолював  Херсонську  обласну  організацію  партії  “Блок  Володимира  Сальдо”  та  працював  у  штабі  кандидата  в  мери  Володимира  Сальдо.  У  штабі  Ігор  Тєлєгін  знімав  кіно  про  “героїчні”  віхи  життя  Сальдо.
Також  у  соцмережах  багато  років  транслював  російську  пропаганду  та  робив  українофобські  заяви.
Але  це  не  заважало  умовно  патріотичним  депутатам  кликати  Тєлєгіна  спікером  на  свої  заходи.

І  найогиднішим  у  цій  історії  виявилося  те,  що  ця  істота,  займаючи  такі  високі  посади,  не  має  вищої  освіти,  має  досить  посередній  голос,  слабкий  музичний  слух  і  абсолютно  малограмотний  стосовно  граматики!  Що  стало  рушієм  такої  стрімкої  кар'єри?  Брехливе  суспільство  і  шахрайські  амбіції  самого  злочинця!  Суспільно  деградована  мораль  і  принципи  взаємовідносин!  Нездарі  і  шахраєві  все  сходило  з  рук!  Чому?  Бо  всі  мовчали  -  всіх  все  влаштовувало.  Бо  більшість  жила  саме  за  такими  принципами!  Урвати  якнайбільше,  досягти  власного  успіху  будь-яким  шляхом!  Чому  його  фільми  отримували  винагороди?  Бо  у  жюрі  теж  сиділи  такі  самі  нездари  і  самозванці!  Він  знімав  примітивні  сюжети,  головна  мета  яких  була  розчулити  глядача,  використавши  примітивні  особливості  людської  психіки!  Ніякого  конструктиву!  Суцільне  лицемірство!  Що  могла  оця  нездара  принести  людям,  окрім  зневіри  в  справедливість,  правду  і  людську  совість?  Чому  могли  навчити  молодь  та  інших  громадян  його  лукаві  фільми?  Хай  там  хоч  стільки  було  правди  знято,  але  коли  в  основі  лежить  брехня,  то  вся  ця  творчість  несла  в  людські  душі  тільки  спустошення!  І  це  виявилося  тільки  в  Херсоні,  бо  він  був  під  окупацією  і  потім  звільненим.  Тому  вся  ця  наволоч  випливла  на  поверхню.  А  скільки  ще  причаїлося  і  не  поспішали  висовуватися?  [u]А  скільки  їх  по  всій  Українів  отаких  аферистів???[/u]
Тепер  я  розумію,  громадяни  лауреати  всяких  там  літературних  премій  та  поетичних  конкурсів,  видавники  всяких  там  бездарних  збірок  тощо,  які  амбіції  вами  керують.  Розумію  ваше  ставлення  до  мене  і  месиджу,  який  до  вас  доношу.  Розумію,  чому  попирається  Боже  Слово.
Ви  всі  виховані  на  ось  таких  фільмах  та  керувалися  ось  такими  головами,  спікерами  та  керівниками!  Бо  ж  очевидно,  що  від  серця  пишуть  лічені  одиниці!  Більшість  займаєтья  тим  самим,  що  й  цей  Тєлєгін  у  своїх  фільмах  -  намагаються  розчулити  читача  популістичними  темами,  щоб  спіймати  [b]хайп![/b]  Вся  ця  духовна  нечисть  глибоко  сидить  у  ваших  душах.  У  своїх  фільмах  він  показує,  як  країна  кинлаапризволяще  нею  ж  покалічених  ветеранів;  там  співаютьсся  пісні  про  неприпустимість  загарбницьких  воєн  -  ітут  же  злочинець  та  шахрай  Тєлєгін  звнувачує  США  та  виправдовує  СРСР,  заявляючи,  ло  він  ніколи  ні  на  кого  не  нападав.  Отже,  лицемірно  співчуваючи  жертвам  минулих  воєн,  ці  тварюки  своєю  ідеологічною  діяльністю  закладали  фундамент  для  нової  війни  -  вже  нинішньої.  Чому?  Бо  таким  покиькам  виідно,  щоб  були  покалічені  люди,  над  якими  можна  взяти  ось  таке  крокодиляче  "шефство",  очолюючи  різні  організації  ветеранів  та  інвалідів,  і  смоктати  звідти  собі  грошики  з  державного  бюджету  собі  на  блискучі  костюмчики,  шикарні  автівки,  дорогезні  котеджі  тощо!  Таким  самим  духом  сповненими  я  нині  бачу  серед  безлічі  нинішніх  поетиків  та  ін..  Вислинюють  жалісливо-патріотичні  пісеньки  з  популістичною  метою,  щоб  цим  прикрити  свої  честолюбні  та  жадібні  мотиви,  брехливу,  зрадницьку  та  лицемірну  сутність.

[i]Всім  раджу  у  цьому  щиро  покаятися,  доки  не  пізно.  Майте  на  увазі:  оця  духовна  зараза  обов'язково  принесе  іще  більше  всякого  зла  на  землю,  якщо  від  неї  не  позбавитися  якомога  раніше,  раз  і  назавжди!  В  Ім'я  Отця  і  Сина  і  Святого  Духа,  Амінь!
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006008
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024

Ловите шанс!

Методика  стадного  затоптування  вживається  усіма  проплаченими  ботофермами.  Заздалегідь,  перед  тим  як  російські  "митці"  почали  сипати  на  мене  кляузи  своїм  адмінам,  спочатку  вони  оточили  своєю  присутністю:  читабельність  моїх  творів  різко  злетіла  до  небес!  Але,  перевіряючи  творчість  тих  читачів,  я  впевнився,  що  маю  справу  із  зашкарублими  zетівцями  та  путіністами  -  а  отже,  розумів,  що  скоро    прилетить  бан.  Що  згодом  і  сталося.  Ви,  панове,  мало  чим  відрізняєтеся  від  них,  бо  навколомене  вже  кружляють  ворони  і  бродять  шакали  -  хоч  і  поодинокі.  Але  то  через  те,  що  Україна  ж  -  не  росія,  і  тут  диктатури,  слава  Ісу,  нема.  Вона  фрагментована  лише  в  проявах  порохобтства  та  колаборантстві.  А  колаборантство  з  початком  війни  помітно  принишкло!  Тому  лишилося  лиш  порохоботство.

Ловите  шанс,
пока  в  кромешном  мраке
Прожектор  мой  вам  освещает  путь.
Впадёте  в  транс  -
Когда  вот  в  этой  драке
Дешёвки  скользкие  вас  от  меня  запрут.

Я  вижу,
как  они  вдруг  оживились,
стадами  прилетев  на  света  луч,
И  в  жиже
помойных  ям  зашевелилось
Кубло  змеиное  конторских  сучь.

Учитесь
Не  молчать,  а  делать  -
Из  рабства  выход  только  есть  один.
Займитесь
Санитарным  делом.
Кто  в  твоём  доме  главный  господин?

Ты  или  черви?
Выбор  за  тобою!
И  только  ты  способен  сокрушить
Скелеты  стервы.
Пламенной  борьбою
Сумеешь  путь  к  победе  проложить!
9.12.23г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024

Ну, что, товарищи поэты?

А  це  останній  мій  вірш,  опублікований  в  стихи.ру  безпосередньо  перед  остаточним  блокуванням  акаунта.  Я  вже  бачив,  як  русо-поетики  почали  доносити  на  мою  поезю  адмінам  сайту,  і  дорікав  їх  за  цю  ницість.  То  ж  вкусіть  спільність  ницості  власної  з  їхньою,  бо  багато  хто  з  вас  з  ними  з  одного  тіста  зліплені.

Ну,  что,  товарищи  поэты?
Разводите  здесь  трели  о  любви,
О  чести,  о  манерах,  этикете  …
И  вдруг  –  стучите?  В  душу  вас  язви!

Да  что  это  за  люди?  Что  за  нравы?
Вы  же  должны  быть  светочем  для  всех,
Законодателями  совести  уставов,
Носителями  праведных  доспех!

Кто,  кроме  вас,  народу  установит
Морали  планку,  нормы  бытия?
Модель  достоинства  кто  приготовит?
Чиновник,  поп  или  судья?!

Все  эти  лица  –  как  один,  продажны,
И  кланы  их  лишь  хаоса  хотят.
Их  честь,  приличие  –  муляжны!
Их  планы  –  истребить  вас,  как  котят.

Чтоб  вы  в  быту  вели  себя,  как  звери
И  внешне  походили  на  чертей  –
Чтобы  вину  за  адские  потери
Свалить  на  вас  и  ваших  матерей.

12.12.23г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024

Не будет никому пощады

Дехто  з  числа  псевдопатріотів,  вилизуючи  жирні  дупи  грабіжників  народу  та  мародерів  війська,  дорікають  мені  тим,  що  я  їх  критикую,  а  про  росіян  мовчу,  і  окопами  тицяють  мені  у  очі.  Хочу  сказати  таким  мерзотникам,  щоб  вони  позатикали  свої  пельки  -  бо  не  вам  мені  тицяти!  Мені  росіяни  у  своїх  прозах.ру  та  стихи.ру  заблокували  кілька  сотень  полум'яних  віршів  та  прозаїчних  текстів.  Вам,  нездарам,  про  таке  і  не  снилося!  Декілька  віршів  я  зберіг  у  своїх  архівах  -  ось  один  із  них:

Опосле  буйствия  генсеков  и  вождей
Вы  вновь  себе  монарха  возжелали,
Так  и  не  выплюнув  уздечки  из  ноздрей,
И  новому  кнуту  псалмы  заржали.

И  снова  о  величии  поют
Вам  телеви́зИрные  гномы,
И  вновь  орала  на  мечи  куют  -
Опять  аншлаг  у  военкомов.

Но  раньше  сообщили  вам,
Что  больше  вы  -  не  атеисты,
А,  всем  своим  назло  врагам,
Воцерковлённые  СКРЕПисты!

Теперь  и  Сталин,  и  Христос,
И  Ленин  с  Марксом  –  ваши  боги,
А  пьяный  питерский  матрос,
Поссав  на  Зимнего  пороги,

В  сан  херувима  возведён:
Вот  это  –  святость  по-российски!
(Я,  право  слово,  возбуждён
От  этой  каши  сатанинской!)

И  эти  демоны  теперь
Визжат  о  «святости»  особой.
Так  это  ж  тот  библейский  зверь,
Который  в  кровожадной  злобе

Весь  мир  стремится  утопить
В  кровавой  мгле  Армагеддона,
Чтобы  все  страны  отравить
Премерзкой  ложью  Аваддона!

Вот  эту  грязь  бесовских  скреп
Они  несут  своим  соседям
На  танков  гусеницах,  зверь  свиреп  –
Тупого  нрав  впитав  медведя!

Имеете  ль  вы  там  хоть  кто-нибудь
Способность  постоять  за  правду?
Остановите  срочно  эту  жуть  –
Она  ведь  никому  не  даст  пощады!
11.12.23г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024

«Дай, Боже, те, що ми просили»

І  знов  уздрів  молитву  у  віршах:  
«Дай,  Боже,  те,  що  ми  просили,  
Бо  не  всихають  сльози  на  очах…»  
Що???  Ви  просили  Бога?  Коли?  
Ніколи  я  не  чув!  А  чув  одне,  
Як  ви,  пручаючись  щосили,  
Плювались  у  пророка  і  кляли  
Того  ж  самого  Бога.  Де  був  страх?!  
А  чи  не  я  ген  стільки  довгих  років  
Гукав  до  каяття?  Та  ви  мене  
Фанатиком  назвали!  Чи  забули?  
Я  ж  вас  відверто  всіх  попереджав,  
Що  всі  ваші  серця,  тверді  й  жорстокі,  
У  відчаї  розплавляться  за  те!  
Однак  на  мій  вогонь  ви  вперто  дули  -  
А  Бог  вороже  військо  споряджав!  
І  все  чекав.  
Скажіть  же  мені,  доки  
Між  вами  буде  зганьблене  Святе  
Господнєє  пророче  Слово?!  
Кажете,  просили,  
щоб  Він  вас  захистив?
А  ви  самі  зробили  
вже  все  те,    
ЩО  ВІН  У  ВАС,  ДО  БАТЕЧКА,  ПРОСИВ?  

Чи  досі  кирпи  гнете  вище  голови?
То  ж  хто  тоді  не  чує:  Він  чи  ви?
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024

"Невинний" атеїзм

Лежить  у  мавзолеї  істукан
Й  флюїди  смерті  звідти  генерує,
А  по  усіх  містах  його  бовван
Їх  людям  в  підсвідомість  ретранслює.

Роками  накопичується  лють
І  переповнює  зомбовані  сосуди,
Які  весь  час  снаряди  й  бомби  ллють
На  ті  міста,  де  мирно  живуть  люди!

Цей  культ  з  Месопотамії  прийшов,
Де  сатані  народи  поклонялись,
І,  як  довів  у  виступі  Хрущов,
Тирани  через  це  обожествлялись*!

Лилася  кров!  Мільйонами  життів
Розплачувались  жертвенні  народи,
Бо  атеїзм  –  релігія  катів,
Що  виникла  в  часи  царя  Німрода.

Він  вежу  вавилонську  будував,
Щоб  довести  усім  відсутність  Бога.
І  теж  людей  мільйонами  вбивав,
Щоб  інших  не  було  богів,  крім  нього!

І  був  у  Вавилоні  зіккурат  –  
Жертовник  сатані  для  поклоніння:
Із  цього  вівтаря  черпав  тиран
Духовні  сили  задля  управління

Своїм  народом.  Щоб  панічний  страх
Тримав  усіх  в  заляканій  покорі.
То  ж  атеїзм  –  релігія  стара,
Котра  приносить  людям  сльози  й  горе.

А  за  зразком  отого  вівтаря
Хто  Мавзолей  створив  в  Москві  на  площі?
Гадаєте,  простого  трударя  
Обрали  би  отак  вождеві  мощі

вкаменувати  в  смертний  саркофаг?
Авжеж  бо  ні,  Священного  Синода
Найкращий  зодчий  (як  вам  такий  фах?)
Створив  вівтар  для  нового  Німрода!

Отож,  міркуйте,  звідки  атеїзм
Прийшов  у  ваші  нерозумні  мізки,
Й  затямте,  що  наступний  катаклізм
Теж  викличуть  безбожні  сатаністи.

[i]обожествлялись[/i]*  -  я  свідомо  обрав  русизм,  бо  українське  "обожнювалось"  має  дещо  романтичний  кут  ставлення  до  об'єкта.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024

Казус бейлі!

Я  бачу,  в  цьому  клубі  Порошенка
Не  дуже  критикують  у  віршах:
Здебільшого  клепають  Президента.
Все  просто  –  справа  у  грошах!

То  ж  знову  повернімося  до  теми
Про  те,  хто  там  причетний  до  того,
Що,  граючи  своїм  дебелим  членом,
Спровокував  війну.  Ти  ба?  Ого!

Оце  так  апарат!  Мальдівський  Петрик
Аж  схуд,  нещасний,  кіл  на  п’ятдесят!
Не  можна  ж  так  з  людиною  –  померти
Він  міг,  осиротивши  поросят.

Порохоботів  маю  на  увазі,
Котрі  йому  одну  ту  цицьку  ссуть,
І  лижуть  гузно  трепетно  в  екстазі
Та  хабарі  мільйонами  несуть,

Грабуючи  державу  за  наказом;
І  добровольців  у  котлах  кладуть.
Але  ж  війна,  в  жоднісінькому  разі,
Не  через  те,  що  всі  вони  крадуть!

А  через  гру  товаром  на  роялі:
Це  -  казус  бейлі,  безсумнівний  факт!
Бач,  росіяни  через  те  «напалі»,  
Бо  їм  здалось,  що  то  для  них  був  «фак».

Виходить,  Путін  теж  йому  позаздрив?
Чи,  мо’,  образився?  Та  хрін  вас  зна!
Від  тих  ваших  проблем  із  пауз-андрів*
Страждає  вже  не  лиш  одна  казна!

Тому  й  такі  пискляві  голосочки  
В  обох  «гігантів»  корупційних  схем.
Альфа-самці,  секс-символи  з-під  квочки.
Фальшиві  лідери,  ганьба,  цухем*!



[i]пауз-андро[/i]*  -  перекручене  «андропауза»:  чол.  клімакс,  пониження  тестостерона.
[i]цухем[/i]*  -    івр.    צוכם  –  те  саме,  що  й  капець.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2024

І звідки взятися тому шляхетству?

Шляхетний?  Вперше  таке  чую!
Сам  вигадав  чи,  мо’,  хто  натякнув?
Жмурук,  Матня,  Лоліта,  Сивочубий  –
Таке  відомо,  але  ти  загнууув!

Було  ще:  Петьман  Шоколадний,
Турист  Мальдівський,  Підмосковний  дяк.
 А  ще  в  дитинстві  він  був  Пончик  Жадний,
Але  Шляхетним  –  вибачте,  ніяк!

І  звідки  тому  взятися  шляхетству?
Від  батька  –  держмайна  розкрадача?
Як  мехколоною  Молдавсільтресту
Він  дерибан  країни  розпочав?

А  потім  передав  у  спадок  сину
Отой  свій,  вибачте,  «шляхетний»  хист.
Ну  й  здібним  учнем  була  та  дитина:
Гуру  розпилів,  схем  спеціаліст!    

Пропрацювавши  вік  на  держпосадах
Він  мільярдером  доларовим  став!
За  що  ті  люди  дражнять  казнокрадом?
«СВОЄ»  він  брав  з  держави,  а  не  крав!

Чому  ви  всі  до  нього  причепились?
Який  він  вам  Барига  й  Мародер?  
Хто  ж  винен,  що  не  ви́  отак  навчились
В  начальника  колони  із  Бендер?

А  він  навчився!  Й  високо  піднявся
Драбиною  хабарників-щурів.
Подіями  Майдану  скористався  –
І  президентське  крісло  впокорив!

Тоді  й  почав,  як  той  хлопчина  пише,
"Країну  рятувати  від  русні"!
Та  й  так  порятував  її,  що  лише
Вже  більш,  як  за  мільярд,  переросли

 Його,  кхе-кхе,  активи  особисті!
Оце  так  рятівник!  «Спаситель»  наш!
Якби  ти,  Петю,  мав  сумління  чисте  –
Давно  б  спинив  російський  шпіонаж!

А  військо  б  наше  таку  мало  зброю,
Що  Путін  не  наважився  б  ніяк
На  нас  напасти  тою  мошкарою
Ґвалтівників,  убивць  і  маніяк!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2024

Чому???

Чому  я  вірю  в  те,  чого  не  бачу,
Й  кладу  всі  сили,  щоб  воно  збулось?
Не  гарний  дім  та  не  шикарну  дачу  -
А  щоб  у  світі  правди  прибуло!

А  ти  пливеш  за  течією,  друже,
І  віриш  лиш  у  те,  що  чує  ніс!
Тому  і  нюх  у  тебе  добрий  дуже
На  свій  і  близьких  родичів  каприз!

А  далі  носа  нюх  твій  не  працює  –
Бо  важко  пізнавати  Правди  плин.
І  ти,  мов  кінь,  від  успіху  гарцюєш  –
Допоки  Бог  не  включить  судний  млин.

Чому  я  знаю  те,  що  буде  згодом,
І  людям  намагаюсь  донести?
Бо  на  моралі  людської  погоду
Моя  увага  звернена  завжди!

Якщо  крадуть  –  то  злодій  запанує,
Коли  брехня  –  у  владі  брехуни!    
А  ти  чому  такого  геть  не  чуєш?
Відсутні  у  сумління  двигуни?

Чому  я  досі  тебе,  трутня,  кличу:
«Вставай  уже,  ледащо!  Гей,  не  спи!»?
Бо  щиросердо  всім  народам  зичу
Кінця  епохи  підлої  хуцпи*.

Хуцпа  (івр.  חוּצְפָּה)-  особливо  цинічна,  підла,  зухвала  брехня,  верх  цинізму  й  нахабства,  що  паралізує  суспільство.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024

ТОМУ МОГИЛИ, МОВ ГРИБИ, РОСТУТЬ!

Читаю:  
молиться  Ісусу  -
Але  іще  маленькому  Дитю.
Питаю:
Що  це  за  опуса?
Він  же  пішов  і  далі  по  життю!
Мовчить,
І  не  відповідає.
І  я  листаю  далі  профіль  той.
Кишить
Рій  віросповідання:
Там  тисяча  богів  –  аж  страшно,  йой!
Ой,  леле!
З  різних  мітологій:
Христос,  Додола,  Будда  і  Морфей…
Мамзеле!
З  всіх  цих  теологій
Хто  головний  для  тебе  корифей?
Додола  -
антибог  Ісуса,
Морфею  теж  противний  хрест  Христа!
Стодола  
В  місті  Вифлеємі
Засвідкувала:  народився  Спас!

Один-Єдиний  Бог  для  всіх  народів!
Всі  інші  нехай  вклоняться  Йому!
Тоді  зійде  на  людство  нагорода  –
Епоха  Світла,  котре  знищить  тьму!

А  поки  в  душах  ваших  цей  гармидер,
Ви  вічно  житимете  у  війні!
Бо  ви  ж  самі  створили  цю  кориду,
Віддавши  землю  бісам  для  борні!

Чи  вам  не  ясно,  що  Господь  не  терпить,
Коли  Його  народ,  мов  проститут,
Блудить  із  бісами  й  приносить  жертви  –
ТОМУ  МОГИЛИ,  МОВ  ГРИБИ,  РОСТУТЬ!

Та  прочитайте  ж  ви  хоч  раз  Писання:
І  в  ньому  Боже  звернення  знайдіть,
Що  всі  ці  ваші  віросповідання  –
Для  Нього  це  мерзенна  й  ница  гидь!

Чи  ви  сліпі?  Чи  вам  повилізало?
Чи  просто  підлі  отакі,  скажіть?
Чи  ви,  мов  шльондра,  що  ‘дному  казала:
«Не  можу,  милий,  я  без  тебе  жить!»  -

А  потім  хутко  із-під  нього  встала  -
І  вже  під  іншим  солодко  лежить!?
Чи  ж  все  це  бл…дство  Бога  не  дістало?
Самі  собі  хоч  відповідь  скажіть!

Але  на  головному  п’єдесталі
Лиш  ваша  ПИХА-істукан  стоїть!
Всі  інші  перед  нею  –  мов  васали,
Призначені  вволяти  вашу  хіть!

Та  Бог  ненавидить  пихатих  блазнів
І  гнівно  шле  на  них  свої  суди!
Позбавтеся  від  тих  богів  заразних!
Невже  вам  мало  горя  і  біди?



 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024

Я задав йому питання

Я  цікавився  лиш  суттю
Його  власного  вірша,
Бо  відчув,  що  каламуттю
Припахає  та  душа.

Він  мені  зненацька  бовкнув,
Що  упертий  атеїст,
Хоч  я  геть  не  вів  вербовку  –
Будь  собі  хоч  онаніст!

Я  задав  йому  питання:
«Ти  безбожник,  га?  Чи  ні?
Чи  береш  відповідальність
За  кривавий  комунізм?»

Як  годиться  атеїсту,
Він  єхидно  промовчав  –
Ухилившись  від  повістки*,
Комизитися  почав:

«Ми  ж  не  в  школі  -  я  не  учень
І  педради  тут  нема.
Недоречна  вся  ця  буча»,  -
Пащекує  той  Хома*.

Згоден,  Буча  тут  не  в  темі  –
Випадковий  каламбур,
Але  виріши  дилему:
Ти  паяц  чи  самодур?  

Думаєш,  я  буду  гратись
У  твою  дитячу  гру?
Можеш  вільно  забиратись
У  безвихіддя  нору!

Я  сказав  тобі,  що  треба.
Ти  ж  обрав  гнилий  цинізм.
Що  ж?  Виходить,  ти  –  не  лебідь.
Я  –  у  небо,  тобі  –  вниз!

Твоя  мишача  реальність  –
Обраний  тобою  ж  шлях.
Хрест  постав  на  геніальність,
Най  же  трафив  тебе  шляк!

[i]від  повістки[/i]*  -  згадайте  вислів  "відхилитись  від  повістки  денної"  -  відхилитись  від  теми,  не  відповісти  на  запитання
[i]Хома[/i]*  -  невіруючий,  безбожник,  атеїст.




 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2024

Чи міняють коней на переправі?

І  досі  чутно  гавкіт  скрізь  собачий:
«Не  так!  Не  те!  Не  рухай!  Не  чіпай!»
Та  цить  уже,  набридливий  лайдаче!
До  будки  свеї  геть  собі  ступай!

І  там  гризи  хазяїнову  кістку,
Яку  ти  за  цей  брехіт  заслужив.
Набрид  уже!  Та  ж  кожну  нову  звістку
Обгавкуєш!  Вже  ляж  там  і  лежи!

Коней  на  переправі  не  міняють?
А  віслюків  на  коней?  Знову  ні?
А  гільзи  стріляні  з  гармат  виймають?
Грунтовну  дайте  відповідь  мені!

Не  торочіть  оті  безглузді  мантри,
Написані  куратором  з  Москви,
Що  їх  замовив  Петя-пітекантроп
Для  вжитку  його  власної  ботви!

Де,  покажіть,  так  звана  переправа?
Її  нема  -  зірвалася  вона!
Це,  пек  вам  -  ще  і  досі  берег  правий:
Заклякла  тут  на  цілий  рік  війна!

Чому  зненацька  збавив  темп  контрнаступ?
Де  геній  генеральський?  Здувся  вже?
Це  був  маневр  на  користь  федерастам
Чи  просто  брак  металу  в  фаберже?

Коней  на  переправі  не  міняють.
Авжеж  -  але  це  роблять  перед  ню!
Як  сивий  мерин  в  річку  не  цибає  –
То,  певно,  хтось  підсунув  нам  свиню!

Одразу,  після  звільнення  Херсона
Як  хтось  наврочив  –  раптом  стало  все,
Неначе  кістка  в  горлі  у  персони,
Котру  від  заздрощів  усю  трясе

Від  успіхів  і  слави  Президента.
І  натравив  він  знов  своїх  собак,
Бо  закортіло  стати  претендентом
На  все,  чого  досяг  отой  «слабак»*,

А  потім,  як  завжди,  конвертувати
В  тверду  валюту…  Мерина  -  взаший!
Та  годі  вам  уже  репетувати:
Нехай  обоз  очолить  кінь  баский!

[i]слабак[/i]*  -  натяк  на  те,  як  Петя  та  все  його  ботошобло  під  час  виборів  та  після  них  називали  Зеленського  слабким  політиком,  не  здатним  дати  гідну  відсіч  ворогові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2024

Протестанти

Протестантом  назвали  Ісуса
панотці,  і  на  хрест  повели  –
Бо  така  в  них  сиділа  спокуса:
Вони  правди  знести  не  могли!

І  за  те  розіп’яли  Святого
Сина  Божого  в  жовчі  своїй,
Та  вже  двадцять  століть  після  того
Їхні  учні  -  в  спокусі  отій.

Проти  чого,  скажіть,  протестант  Він?
Проти  вашого  зла  і  брехні?
Чи  не  ваших  синів  окупанти
Називають  дітьми  сатані?

Протестантами  руськава  міра
Та  продажних  гундяєвських  гнид,
Що  ховали  гебешні  мундири
Під  полами  своїх  халамид.

І  мене  протестантом  в  Херсоні
Піп  московський  також  називав
Лиш  за  те,  що  я  мешканців  сонних
Поклонитись  Христу  закликав!

Він  є  Бог,  Котрий  був  від  початку,
Він  створив  весь  навколишній  світ!
Коли  скине  Він  з  Книги  печатку  –
Кожен  дасть  за  життя  Йому  звіт.

І  всі  ті,  хто  несуть  Його  Слово,
Це  Апостоли  Царства  Його!
Протестанти  –  це  ви,  грошолови
І  антихристи  Бога  Мого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024

Розкрив, нарешті, я секрет війни

Розкрив,  нарешті,  я  секрет  війни
І  головні  причини  настання!
Петро  Мальдівський  (петьман  головний)
Набрав  у  ботоферму  вороння

І  видав  їм  свій  петьманський  наказ:
«Встановлюю  тепер  матріархат!
Хай  бабське  плем’я  гегемонить  в  нас!
Чоловіків  усіх  –  під  автомат!

Нехай  сидять  в  окопах  краще,  ніж
Критикуватимуть  мене  в  своїх  віршах,
Бо  ці  вірші  мені  –  як  в  серце  ніж:
Наводять  просто  невимовний  жах!»

Домовившись  з  владімичом  Пуйлом
(У  того,  зрештою,  така  ж  біда)
Жмурук  всіх  баб  з  гидким  хайлом
Послав  чинити  sRaч  і  кавардак:

«Усім,  хто  скаже  правду,  затуліть
Роти  їхні,  ненависні  мені,
І,  владою  моєю,  їх  пошліть
В  окоп  –  хай,  ліпше,  гинуть  на  війні!

Пуйло  старанно  виконав  той  план,
І  почалась  різня  –  в  країні  окупант!
Солдати  гинуть,  всі  міста  -  в  вогні,
А  ті  ворони  строчать  вже  пісні

Про  біль  і  муки,  тугу  та  печаль
(Неначебто  і  справді  мають  жаль).
Та  хай  насмілиться  хоча  б  один  поет
Сказати  чесно  правду  –  в  бік  багнет

Одразу  встромиться  від  тих  тварюк:
Наслухаєшся  всякого  лайна!
І  ось  потік  подібних  закарлюк
Ви  бачите  на  прикладі  скріна.

Скажу  вам,  жаби,  так:  «Моя  війна
Вже  точиться  давно  із  вашим  злом.
Ваш  керівник  –  верховний  сатана,
А  мій  окоп  –  вас  шкварити  віршом!

І  крові  я  немало  теж  пролив  –
Вам,  дрохви,  і  не  снилося  таке.
Звиняйте,  якщо  возом  зачепив:
У  слові  перець  –  і  тому  гірке!





 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024

Існує такий треш, як популізм

Існує  такий  треш,  як  популізм,
Котрий  на  популярність  претендує  –
До  речі,  бувший  наш  соціалізм
На  тих  же  дріжджах  свій  проект  будує.

Як  він  походить?  Спершу  якийсь  поц
Досліджує  весь  спектр  симпатій  в  масах,
А  потім  закидає  в  той  «калхоз»  
Спотворену  фальшивку  (через  касу).

І  трударі  з  орального  бюро
Підхоплюють  слухняно  всі  ті  гасла
Та  й  поливають  ними  свій  народ  –
Щоб  в  нього  іскра  правди  зовсім  згасла.

В  них  мізки  не  для  власних  міркувань
І  не  для  усвідомлення  реалій  –
Для  панських  методичок  виконань
Та  розливання  фейкових  фекалій!

Ось  так  агент  кремлівський  Медведчук
Створив  мережу  путінських  підстилок,
Котрі  гукнули  москалів-тварюк
І  окупантів  у  міста  впустили.

Тепер,  логічно,  що  до  Збройних  Сил
Показники  зашкалюють  симпатій  –
Тому  вкидається  в  ефір  посил:
Нового  ідола  гайда  клепати!

Щоби  мерщій  розкол  внести  в  Генштаб
І  тим  послабити  в  державі  єдність,
Оцій  іпсо  дали  такий  масштаб,
Щоб  всяка  найниціша  посередність

Співала  щемно  ідолу  псалми,
Щоб  затінити  рейтинг  Президента!
Однак,  нехай  там  ляжуть  хоч  кістьми,
Але  у  кожнім  вчинку  опонентів

завжди  можна  знайти  корисну  річ,  
Яку  повернеш  в  правильному  руслі  –
Відразу  весь  популістичний  спіч
Обернеться  на  досить  ситні  мюслі*.

На  цей  манер  і  деякі  митці
Пішли  популістичними  шляхами.
Я  так  скажу:  вам  ігрища  оці
Повернуться  нечестя  кевтюхами*!  

[i]обернути  на  ситні  мюслі[/i]*  -  себто,  обернути  ворожі  витівки  на  користь  своїй  справі.
[i]кевтюхи[/i]*  -  брудні  клубки  шерсті,  що  звисають  на  собаці  під  час  линьки.

   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024

Зеленський розрубав Гордіїв вузол!

І  от  вам  результат:  мої  вірші
Розрізали  умить  Гордіїв  вузол!
В  духовній  площині  усі  Книші*
Вмить  повтягали  свої  товсті  пуза

В  свої  штани.  То  ж  Президент
Сьогодні  врешті  об’явив  заміну,
Чим  зупинив  напруги  прецедент
В  суспільстві,  війську  та  кабміні.

Він  пояснив,  що  треба  у  Генштаб
Впустити  тих,  хто  був  на  полі  бою:
«Їм  треба  дати  ширший  дій  масштаб,
Бо  на  нулі  -  тверезіший  світогляд».

І,  окрім  того,  в  США  Конгрес
Схвалив  раптово  наш  проект  на  розгляд.
Кажу  ж  вам  точно:  Бог  послабив  прес
Із  боку  проросійської  голоблі*!

Це  знов  урок  вам,  як  прості  слова
Спроможні  хід  історії  змінити:
Всього  лиш  треба  світла  голова
Й  брехню  собачу  гнівно  припинити!

Учіться,  гавкуни!  Це  вам  урок,
Щоб  не  хвостами  перед  злом  виляти
І  брехунам  не  заглядати  в  рот,
А  словом  сильним  на  цей  світ  впливати!

Не  так,  як  ви,  скавчати  в  закутках:
«В  нас  горе  й  біль,  ніхто  не  допоможе…»,
А  дати  правді  місце  у  віршах,
Бо  лиш  у  ній  таїться  сила  Божа!
8.02.2024

[i]Книші[/i]*  -  є  щонайменше  два  значення  цього  слова:  1)  Книш  –  як  смачний  картопляний  пиріг,  що  згадується  у  народному  прислів’ї  («ні  за  які  книші  не  піду  на  спокусливий  вчинок»):  звідси  книш  –  спокуса,  спокусник,  лукавий  дух.  2)  Федір  Гаврилович  Книш  –  червонопикий  помічник  урядника  в  повісті  П.  Мирного  «Повія»:  теж  хитрий,  улесливий  і  підступний  чоловік,  для  якого  власні  бариші  дорожчі  від  чужої  долі.  В  підсумку  вжита  у  вірші  метафора  означає  абстрактні  політичні  чи  духовні  сили  або  істоти,  які  заради  власних  корисливих  амбіцій  провокували  в  суспільстві  політичну  нестабільність  і  напругу.

[i]послабив  прес  голоблі[/i]*  -  змусив  повернути  свої  голоблі:  цебто,  заткнув  пельки,  позбавив  права  голосу  або  впливу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024

Щоб ворог знов до вас у дім не вдерся

Коли  кажу  відверту  правду  в  очі,
То  тим  самим  пробуджую  ваш  дух,
Бо  він  блукав,  неначе  привид  ночі
І  пробки  мав  у  раковинах  вух.

Я  так  чинив  вже  більш,  ніж  тридцять  років,
І  ґуль  чимало  тим  собі  набив.
Здавалось,  з  того  мало  було  проку*,
Але  зненацька  стався  враз  прорив.

Майдан  піднявся  проти  беззаконня,
І  все  в  суспільстві  вмить  перевернув  –
То  дух  народу  раптом  встав  спросоння
І  голову  нечистому  зітнув.

Але  існує  вищий  бій  –  духовний:
Де  зло  вбивається  ще  на  корню.
І,  хоч  така  війна  є  малокровна,
Та  ефективно  знищує  брехню!

Гатю  по  вухах  правдою  невпинно,
Щоб  пробки  ті  пробити  викриттям!
Не  дам  спокою,  хай  летить  лушпиння  -
То  ж  так  собі,  лукавцю,  і  затям!

Не  культивуйте  зло  в  своєму  серці
І  не  будуйте  долі  на  брехні  –
Щоб  ворог  знов  до  вас  у  дім  не  вдерся
І  нової  біди  вам  не  приніс!

Не  затуляйте  вух  своїх  від  правди,
І  не  вертіть  від  ню  свої  носи,
А  краще  статус  душ  своїх  поправте
І  внутрішність  духовної  краси.

проку*  -  русизм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2024

Якщо ви хочете близької перемоги

Не  згадуй  Боже  Ймення  надаремно  –
Хай  то  хоч  Дух,  хоч  Син,  а  чи  Отець!
Якщо  в  душі  твоїй  і  досі  темно,
Для  Нього  досі  ти  -  духовно  мрець.

Існує  лиш  один  шлях  воскресіння  –
Твоє  відверте  й  щире  каяття:
Воно  надасть  душі  твоїй  спасіння
Й  пове́рне  її  з  пекла  небуття.

Але  не  вір  підступним  лицемірам,
Котрі  мовчать  про  той  вантаж  вини,
Якої  нанесла  твоя  зневіра
Усім,  хто  звуться  «Божії  сини»!

Підступне  зло,  що  променіло  з  тебе,
На  їхні  плечі  падало  в  ту  ж  мить.
Бо  все  нечисте  скупчується  в  небі
І  прагне  землю  злочином  залить.

Оті  сини  стоять  за  всіх  в  проломі
Й  планету  бережуть  від  зливи  зла,
Аж  доки  ваші  витівки  їх  зломлять
(ось  так  до  вас  війна  і  приповзла!).

Запам’ятайте,  світом  править  нечисть:
Дияволом  його  в  народі  звуть.
І  доки  ще  йому  хтось  суперечить  –
То  й  люди  доти  на  землі  живуть!

Тоді  є  мир  і  злагода  на  світі,
Добробутом  наповнені  міста.
Але  коли  втрачають  Божі  діти
Останні  сили  й  зціплюють  вуста  –

Тоді  вривається  на  землю  вихор,  
І  зло  влаштовує  тут  свій  банкет  –
Гарцюють  грізно  всюди  горе  й  лихо:
По  all-inclusive  повний  вам  пакет!

Якщо  вуста  пророків  замовкають,
То  тишу  розтинає  залп  гармат.
Як  з  рук  мечі  духовні  випадають  –
То  треба  брати  в  руки  автомат!

Та  коли  хочете  близької  перемоги,
З  долівки  меч  духовний  підійміть,  
Свої  провини  принесіть  до  Бога
І  у  синів*  пробачення  просіть!

[i]синів[/i]*  -  звісно,  Божих,  бо  у  своїх  проситимете  за  те,  що  привели  на  їхню  долю  війну  у  країну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2024

Та ви ж поети, га?! Чи хрін собачий?

Вважали,  що  мені  ваш  відгук  треба?
З  якого  дива?  Цур  вам  -  зовсім  ні!
Чи  білий  лебідь  потребує  в  небі
Уваги  курки,  півня  чи  свині?

Яка,  скажіть,  із  того  буде  користь,
Коли  насиплеш  перлів  їм  у  хлів?
Вони  ж  їх  в  купу  гною  перетворять  -
Від  гніву,  що  помиїв  не  налив.

То  ж  лебедю  шукати  друзів  варто
Між  побратимами  –  такими,  як  і  сам,
І  не  розплескувати  свого  гарту
Під  ноги  біснуватим  лютим  псам.

Вони  не  здатні  крилами  змахнути
І  високо  злетіти  до  небес,
Щоб  велич  неба  оком  осягнути  –
Бо  не  пускає  їх  дворовий  пес!

Та  ви  ж  поети,  га?!  Чи  хрін  собачий?
Чому  длубаєтесь  весь  вік  в  багні?
Чому  лайно  летить  із  ваших  пащек,
А  замість  правди  –  лиш  потік  брехні?

Хіба  ж  омитися  було  б  не  краще
Та  відростити  крила  на  спині?
Оця  диявольська  ганьба  вам  нащо?
Скажіть,  не  криючись,  мені!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024

Навіщо із Залужного ліплять Бога?

Друга  Заповідь  –  це  про  кумирів,
Котрих  плодить,  мов  мух,  сатана:
Щоби  люди  своїх  командирів
Замість  Бога  сприймали  у  снах.

Його  задум  відомий  давно  нам:
«Головне  –  аби  Бог  не  рулив.
Хай  вклоняються  ідолам,  клонам  –
В  мене  безліч  їх  є  на-розлив!»

Так  в  Росії  створили  тирана
Із  нікчеми  плюгавої  -  тьху!
І  у  нас  теж  ліпили  «гетьмана»
З  мародера,  що  з  дірков  в  даху!

Ви  не  можете,  люди,  без  пана?
Не  живеться  спокійно  без  ню?
Чи  не  ясно,  що  задля  омани
Хоч  яку  вам  змайструють  дурню?

Вам  хвалити  кортить  генерала?
Добра  справа  –  звичайно,  хваліть.
Але  нащо  оці  п’єдестали
І  богів  із  людини  ліпить?

Це  ж  затія  Петра  Порошенка,
Котрий,  в  змові  з  кремлівським  пуйлом,
Забажав  для  своєї  кишеньки
Кишенькового  бога  кайлом

Змайструвати  із  того  кумира  -
Щоб  Зеленському  був  антипод.
А  опісля  того  ж  командира
Опустити  у  коловорот

Політичних  інтриг  і  наклепів,
Затягти  у  пліток  підлий  вир
А  в  фіналі  зціпити  щелепу  –
І  навік  прощавай,  командир!

У  Зеленського  ж  шкіра  дебела!
Він  в  сатирі  -  мов  риба  в  воді.
Позад  нього  –  вся  шоу-капела,
Котрій  чхати  на  славу  вождів.

Не  проб’єш  Президента  наклепом,
Не  візьме  ботоферма  на  понт  –
Ось  навіщо  оцього  вертепа
Змонтував  корупційний  бомонд.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024

Із мене доста – ситий до вінця!

Це  ще  одного  неопублікованого  вірша  знайшов  у  своїх  архівах,  написаного,  як  бачите  на  скрін-ілюстрації,  6  лютого  2022  року  -  за  17  днів  до  початку  війни.  Це  тим  цинікам,  що  і  досі  іронізують  на  слова  пророчі.  Пам'ятаю,  як  тоді  накалилася  духовна  атмосфера  від  підлості  та  єхидства.  Мені  було  вже  несила  терпіти  ці  витівки  з  боку  нахаб,  однією  з  яких  була  тутешня  О.  Калина  (схоже  на  псевдонім).  Пам'ятаю,  як  спочатку  воно  нездатне  було  двох  слів  зв'язати  у  вірш,  і  я  допомагав  їй  порадами  і  словом  підтримки.  Але,  як  потім  виявилося,  мародерові  срібнячки  переважили  для  неї  у  пріоритетах,  і  замість  вдячності,  я  отримав  підлість.  Ось  і  відпустив  духовні  перепони.  Гармати  згодом  заговорили.  ((

Не  можу  вже  писати  ані  слова.
Із  мене  доста  –  ситий  до  вінця:
За  кожен  вірш  -  тенета  птахолова
На  честь  мою  чіпляють  байстрюки*,
І  підіймають  непомиті  п’яти
На  Твого,  Авва  Отче,  пагінця.
На  Того,  Хто  нещадно  розіп’ятий
Їх  врятував  з  ворожої  руки.
Не  можу  більше  я  тримати  скелю
Над  тими,  хто  гризе  мої  кістки.

І  хай  тепер  балакають  гармати  –
Можливо,  в  них  дохідливі  слова.

7.02.2022р.
[i]байстрюки[/i]*  -  мається  на  увазі,  не  діти  Отця  Небесного,  а  нагуляні  від  сатани.

Вірш,  як  бачите,  недописаний,  бо  фізично  я  не  міг  тоді  цього  зробити.  Спробуйте  самі  в  думках  доримувати  стовпчик,  бо  в  мене  виходить  таке,  що  не  наважуюся  викласти  на  загал.  І  міркуйте,  як  надалі  себе  поводити  і  чи  варто  бризкатися  слиною  на  тих,  кого  краще  було  шанувати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024

Досі моляться на Мокшанські болота!

Знайшов  серед  власних  коментарів  неопублікованого  вірша,  написаного  експромтом.  Печалюся,  згадуючи,  скільки  мені  довелося  натерпітися  від  упертих  йолопів,  доводячи,  що  від  Росії  тре'  відмежуватися  раз  і  назавжди,  а  курс  взяти  на  західний  образ  життя.  "Ні!"  -  хоч  кілок  на  голові  теши,  ніяк  не  перебореш  отих  заскорузлих  баранів  та  козлів!  Шкодую  лише  про  те,  що  усе  своє  життя  і  здоров'я  поклав  на  ті  безнадійні  баталії  та  сподівання  на  зміни.  Вони  і  досі  сидять  у  своїй  залізобетонності  і  не  чують  здорового  глузду.  Ті,  що  ще  не  вимерли,  як  динозаври.  І  молоді  шкода,  котра  через  них,  сволот,  життя  наразі  кладе  на  війні.

Поряд  жила  бідна  Польща,
Котру  "Союз"  грабував;
Далі  -  сусідка  Угорща  -
Теж  він  її  обдирав.

Та  коли  він  розвалився,
Миттю  ті  встали  з  колін
І  у  ЄС  подалися,
Бо  прагли  якісних  змін.

А  Україна  прилипла
До  нечестивки  Москви
І,  на  біду  собі,  влипла
У  корупційні  тиски!

З  Заходу  Польща  гукала:
"Нумо,  сусідко,  ходім!
Нащо  ти  знову  упала
В  той  рабовласницький  дім?"

-  Ні,  я  піду  до  Росії:
В  неї  ж  є  нафта  і  газ,
Буде  за  рік  чудасія  -
Всіх  ми  обгонимо  вас.

Вже  й  тридцять  років  минуло,
В  злиднях  і  села  й  міста  -
Польща  ж  тоді  стартонула,
А  Україна  пуста.

Їздять  сини  на  роботу,
Наче  старці  й  жебраки  -
Та  на  Мокшанські  болота
Моляться  й  досі  батьки...

19.09.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024

Благословіння чи прокляття

[img]https://ic.pics.livejournal.com/real_cowboy/35298488/236299/236299_original.jpeg[/img]
[quote]Ти  пробач,  рідна  земле  моя  -  я    в  мовчанні  жила
В  час,  коли  не  вщухали  у  лоні  безперервні  бої.
Бо  твоя  вишиванка  насправді  для  мене  свята  -
Тільки  я  ще  не  гідна  допоки  одягнути  її...

Ти  пробач  мені,  брате,  за  те,  що  за  мене,  дурну,
Своє  юне  життя  віддаєш,  не  натішившись  світом.
Я  ще  вірю  у  те,  що  вернешся  -  і  я  обійму
Тебе  міцно  за  плечі,  солдате.  Мій  воїне  світла!

Ти  пробач  мені,  сестро,  за  те,  що  з  тобою  не  я
Розділяю  твій  страх  і  сміливість,  рятуючи  душі!
Твоє  серце  -  мов  криця,  міцне,  берегине  свята,
Де  б  не  б́́у́ла  сьогодні:  у  небі,  на  морі  чи  суші.

Ти  пробач  мені,  Боже,  що  я  не  настільки  в  Тобі
Розчинилась  уся,  як  би  мала  зробити  одразу!
І  що  люттю  згоріла,  нена́вистю  в  клятій  журбі,
Підкоряючись  болю,  який  нам  наре́чений  часом.

Ти  пробач  мені,  Боже!  Спаси  мою  землю,  й  братів
І  сестер  чорнобрових,  яким  так  сьогодні  не  легко!
Будь  для  них  і  мечем  і  щитом,  борони  від  катів.
Стань  прихистком  для  них  -  бо  від  дому  вони  ще  далеко!
25.04.2022  
Процак  Наталя
[/quote]
Гадаю,  ніхто  не  сумнівається,  що  я  міг  би  прокоментувати  метаморфозу  особистості  цієї  дівчини  віршованим  способом  (і  можливо,  пізніше  колись  це  зроблю),  але  наразі  вирішив  вчинити  інакше  і  скористатись  прозою.  Минуло  довгих  майже  дев'ять  років  -  і  в  дівчині  відбулося  повне  переродження  характеру.  Причому  ЯКІСНЕ!  На  жаль,  з  тих  пір  вона  перестала  мені  писати  коментарі,  і,  напевно,  ходила  власними  шляхами,  бо  я  бачив  по  її  творчості,  як  потужно  її  штормило.  Здається,  вона  пережила  чимало  різних  потрясінь  та  випробувань  і  про  мене  навіть  ніколи  не  згадувала.  Ось  і  зараз,  я  кілька  днів  тому  написав  під  цим  її  віршем  коментар,  а  відповіді  досі  не  отримав.  Людська  доля  -  дуже  складна  субстанція,  і  мало  хто  з  людей  здатен  стовідсотково  керувати  нею,  але  є  деякі  фактори,  які,  заклавшись  в  її  фундамент,  незримо  і  постійно  коректують  її  напрямок.  В  теології  вони  називаються  благословеннями  і  прокляттями  (це  Біблійні  терміни  -  можете  почитати  в  Книзі  Буття  12:3  ось  таку  закономірність,  яку  пообіцяв  Бог  Аврааму  в  той  період,  коли  він  починав  будувати  своє  життя  на  послуху  Божим  настановам:  "Благословляючих  тебе  благословлю  і  злословлячих  тебе  -  прокляну").  Більшість  релігійних  (цебто  нерозумних)  людей  зробили  з  біблійних  персонажів  таких  собі  істуканів  і  геть  не  спроможні  спроекувати  їхні  уроки  на  свою  сьогоднішню  реальність.  АЛЕ  Ж  БІБЛІЯ  СПЕЦІАЛЬНО  ДЛЯ  ТОГО  І  НАПИСАНА,  щоб  прикладали  її  уроки  на  своєму  повсякденні!

Давайте  зупинимося  на  вищезгаданому  персонажі.  Авраам  спочатку  називався  Аврамом  -  або  Абрамом  (з  однією  літерою  "а").  Що  змінилося?  Перший  варіант  означав  "батько  поважний",  а  другий  -  "батько  багатьох".  Відомо,  що  доки  він  був  "поважним",  доти  залишався  бездітним,  але  після  того,  як  змінилося  ім'я  на  "багатьох"  -  тоді  і  отримав  синів.  Ти  можеш  стільки  завгодно  величатися  собою,  своїми  матеріальними  статками,  кар'єрою,  соціальним  статусом,  популярністю  -  і  в  той  час  залишатися  безплодною  пустелею,  порожнім  звуком.  Але  варто  взяти  на  себе  відповідальність  за  долю  інших  людей,  як  пустеля  повільно  почне  перетворюватися  в  квітучий  сад.  Як  же  Авраам  почав  змінювати  власну  карму?  По-перше,  за  настановою  свого  батька  вийшов  із  Рура  халдейського  -  землі,  яку  населяли  язичницькі  племена,  і  пішов  у  землю,  де  повинен  був  сформуватися  майбутній  народ  із  його  нащадків,  який  би  вшанував  Єдиного  Істинного  Бога.  Тоді  вона  називалася  землею  ханаанською,  а  зараз  Палестиною,  і  саме  між  його  нащадками  точиться  запекла  війна.  Але  зараз  мова  не  про  те.  Бог  пообіцяв  йому,  що  благословлятиме  кожного,  хто  благословлятиме  його,  і  проклинатиме  всіх  злословлячих.  І,  як  свідчить  подальша  доля  біблійних  персонажів,  саме  так  і  відбувалося.  І  ми  історично  знаємо,  що  свого  часу  царство  Ізраїль  пережило  небачений  розквіт,  а  при  царюванні  Соломона  було  найвпливовішою  і  найбагатшою  країною  в  світі.  Але  з  тих  пір  гординя  поселилася  в  серцях  того  народу,  і  воно  почало  втрачати  свій  минулий  лоск  і  славу.  І  ми  знаємо,  що  дійшло  до  того,  що  вони  взагалі  втратили  свою  державність  на  довжелезний  період.  Чому  так  сталося?  Бо  вони  не  вшанували  Людини,  присланої  їм  Богом.  Бо  Бог  є  суверенною  Особистістю  і  ніколи  не  ставить  Себе  в  клітку  Власних  обіцянок.  Умова  Його  Божих  благословінь  завжди  супроводжується  сполучником  "якщо".  Отже,  одному  із  нащадків  Авраама  Мойсею  обіцяно:  "Якщо  слухатимете  настанов  Моїх  і  виконуватимете  Заповіт  Мій,  то  благословлю...,  а  якщо  ні  -  то  прокляну."  -  Книга  Вихід,  19  розділ.  Дехто  вважає,  що  така  трагедія  відбулася  тільки  з  ізраїльтянами.  Так,  з  ними  це  відбулося  найпоказовіше,  з  деякими  іншими  народами  -  приблизно  так  само,  деякі  взагалі  зникли  з  мапи,  а  деякі  сьогодні  перебувають  під  такою  загрозою.  Україна,  як  ви  розумієте,  теж  нині  опинилася  під  таким  самим  Дамокловим  мечем.  Як,  зрештою,  і  всі  народи  нинішньої  Ерефії.

Підіб'ємо  підсумок.  Благословіння  Божі  в  життя  людини  починаються  відтоді,  як  вона  полишає  своє  безбожне  язичницьке  життя  і  стає  на  шлях  упокори  своєї  волі  Творцю.  До  того  ж,  якщо  на  шляху  цієї  людини  виникає  інша,  яка  вже  стоїть  у  Заповіті  з  Богом,  то  запускається  механізм  узгодження:  я́к  ти  поставишся  до  цієї  людини  -  так  і  Бог  поставиться  до  тебе.

То  ж  перейдемо  до  аналізу  Наталчиного  вірша.  Скажу  відверто:  за  пройдешні  роки  її  творчість  пережила  грандіозної  якісної  еволюції!  Вона  підтягнула  граматику,  синтаксис,  стенограму;  помітно  поповнила  свій  словарний  запас,  і,  що  найзахоплюючіше  -  переродилася  як  особистість!  Зверніть  увагу  на  сюжет  вірша:  вона  спочатку  просить  вибачення  у  рідної  землі,  потім  у  колективного  брата,  на  плечі  якого  звалилася  відповідальність  за  вчинки  безбожних  людей,  потім  почергово  у  інших  людей  -  і  лише  тоді  звертається  до  Бога.  Скажу  вам  авторитетно:  це  найправильніший  порядок  відновлення  своїх  благословінь  від  руки  Божої.  Як  я  казав,  Бог  ніколи  не  слухає  людей,  котрі  не  владнали  свої  провини  перед  іншими  -  і  тому  оцей  порядок  побудови  вірша  Наталкою  заслуговує  тільки  на  похвалу!

І  останнє:  усі  свої  забаганки  і  прохання  Богові  варто  висловлювати  лише  в  разі  відновлених  вами  стосунків  з  Ним,  що  досягається  лише  щирим  визнанням  своїх  гріхів,  лукавства  і  лицемірства,  а  також  злочинів,  злодіянь,  підлих  вчинків,  єхидства  і  нахабства.  Наприклад,  нещодавно  прочитав  вірш  однієї  місцевої  поп-поетески,  де  вона  докоряє  Бога  в  тому,  що  відбувається  в  Україні!  Уявляєте?!  САМА  ВИННА,  а  Бога  докоряє!  І  я  їй  неодноразово  на  це  вказував  протягом  багатьох  років!  І  заздалегідь  попереджав,  що,  коли  не  покається,  то  накличе  на  країну  біду.  І  таки  не  покаялася,  а  продовжує  ще  більше  проклять  накликати!  То  ж  чи  не  варто  усім  оцим  "поважним  матронам"  повчитися  у  цієї  смиренної  дівчини?  Котра,  здається,  вже  стала  дорослою  жінкою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024

Не кидайтесь лайном в Президента

Не  кидайтесь  лайном  в  Президента  –
Не  відмиєте  руки  повік.
Сфабриковано  всі  аргументи
Проти  нього  на  людській  крові.

Не  дивіться  на  творчу  діяльність,
Де  кумедних  героїв  він  грав,
І  не  слухайте  фейків  банальність,
Наче  щось  там  він  стрьомне  вживав.

Не  купуйтесь  плітками  убожеств,
Не  розносьте  брехню  по  світах.
Знайте,  наслідки  всіх  цих  «художеств»
Дітям  вашим  хльобати  в  віках.

Ну  й  що  з  того,  що  комік  за  фахом?
Він  же  радість  усім  дарував!
І  сатирою  гострою  дахи
Всій  «елітній»  мерзоті  зривав.

Де  були  б  ми,  якби  не  сатира?
Хто  б  показував  істини  суть?
Он,  дивіться  як  Петрика  штирить  
Факт,  що  вже  хабарі  не  несуть!

Це  ж  його  ботоферма  вам  платить
За  дешеву  й  ганебну  брехню,
Що,  на  радість  російської  вати,
Ви  несете,  як  вітер  стерню*.

Він,  єдиний  з  усіх  Президентів,
Взяв  на  себе  народний  тягар  -
На  відміну  від  тих  імпотентів,
Від  яких  досі  тхне  перегар!

Подивіться  ж,  він  справді  нам  служить,
Як  ніколи  ніхто  не  служив.
Б’ється  разом  з  солдатами  мужньо  –
Навіть  захід  від  нього  ожив

І  почав  присилати  нам  зброю,
‘Кою  вправно  ми  орків  б’ємо,
Що  приперлись  до  нас  сараною,
І  повільно  на  схід  женемо!

Не  кусайте  руки,  що  рятує
Вас  із  пекла,  куди  затягли
Всю  країну  пани-Рататуї*,
Ваші  ниці  нащадки  ґили*.


[i]стерня[/i]*  -  те  ж  саме,  що  й  полова  (від  української  метафори  «розвіяв,  як  вітер  полову).
[i]Рататуї[/i]*  -  щури  (від  однойменного  американського  мультф.  про  сімейство  щурів)
[i]ґила[/i]*  -  здобутий  від  гили́ти  з  слн.  gúliti  «здирати  шкіру»,  р.  жу́лить  «обдурювати»  (Bern.  I  362)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024

Та ні ж бо! Це не так працює

[quote]Тому,  коли  ідеш  до  Бога  на  поклон,  та  тут  ізгадаєш,  що  когось  образив,  залиши  отут  дара  свого  перед  жертівником,  і  піди,  примирись  перше  з  ним,  і  тоді  повертайся,  і  принось  свого  дара.  
[i]Євангеліє  від  Матвія  5:23[/i][/quote]

Ви,  дУрні,  геть  не  зрозуміли,
Хто  такий  Бог,  а  хто  такі  є  ви!
Це  лише  квіточки  від  Його  сили:
Ще  зачекайте  –  будуть  і  плоди!

Згадайте,  як  єхидно  ви  глумились
Над  тим,  кого  до  вас  Він  посилав:
Знущались,  глузували  і  кпинились  –
А  я  ж  про  Божий  суд  попереджав!

Так  ви  ж  вважали,  що  Його  немає,
Що  Він  не  чує,  не  помститься  вам!
Навіщо  ж  кожен  з  вас  тепер  волає?
Отримуйте  по  сказаним  словам!

Несила  нести?  Так  навіщо  брали
Оті  прокляття  на  самих  себе?
Ви  ж  так  пронизливо  горлали  -
Немовби  кожен  з  вас  якесь  цабе!

Бог  присилав  мене  із  Словом,
Щоб  я  закликав  всіх  до  каяття  –
Та  опинився  раптом  у  запльовах
І  весь  обсипаний  брудним  сміттям!

Тепер,  гадали,  Він  почує
Лукаві  ваші  скиглі  до  ікон?
Та  ні  ж  бо!  Це  не  так  працює  –
Огидний  Йому  кожен  ваш  поклон!

Кого  образили  –  тому  й  вклоніться,
І  щиро  сповідайте  каяття.
Від  підлості  своєї  відречіться  –
Щоб  шансів  не  було  на  вороття!

І  так  почніть  очищувати  скверну
Своїх,  просякнутих  єхидством,  душ  –
Тоді,  можливо,  Пресвятий  відверне
Отой,  що  ви  взяли  на  себе,  гуж.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024

Для вас у нас приховані stволи!

Коли  ти  чиниш  підлість,  то  вважаєш,
Що  людство  ся  склада  з  двох  таборів:
В  одному  нині  ти  перебуваєш,
А  інший  поміщає  лузерів.

І  так  натхненно  й  стрімко  процвітаєш,
Що  крила  за  плечами  аж  ростуть!
А  тих,  хто  проти,  ще  й  услід  шпиняєш:
«Нехай,  -  мовляв,  -  пізнають  жизні  суть!»

І  так  воно  ловкенько  все  виходить,
Що  ти  від  щастя  просто  сяєш  весь!
Аж  раптом  –  зіпсувалася  погода,
І  вже  сидиш  чомусь  в  підвалі  десь!

І  весь  дрижиш  від  жаху  аж  до  трясці,
І  паніка,  і  сльози  –  калавур!
А  той,  невдаха,  снайпером  у  масці
Б’є  ворога  в  тилу  у  складі  ГУР.

І  так  він  їх  гарненько  мінусує,
Що  пальчики  оближеш  –  смакота!
А  в  голові  такі  думки  пульсують:
«А  де  ж  та  вся  успішна  svолоtA?»

Вона  уже  про  тебе  вірші  пише!
Героєм  назива,  захисником…
Про  витівки  ж  свої  –  суцільна  тиша:
Прикрила  правду  хмизом  та  піском.

Та  не  сховаєте,  тварюки,  правди:
Усе  таємне  явним  стане  вмить.
Ось  переможемо  російських  зайдів  –
Прийдем  туди,  де  вами  ще  смердить!

Це  винні  ви  у  цій  війні,  nasкуди!
Своєю  підлістю  ВИ  все  це  розвели!
Затямте:  не  сховаєтесь  нікуди  –
Для  вас  у  нас  приховані  stволи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024

Якщо ти хочеш мати хист пророка

Якщо  ти  хочеш  мати  хист  пророка,
Почни  казати  правду  без  прикрас:
Усі  суспільні  вади  і  пороки
Без  жалю  щиро  вистав  напоказ!

«Навіщо  нам  те  все?  Яка  в  тім  користь?
Щоб  хистом  хизуватись  напоказ?»
Та,  звісно  ж,  ні!  Пророк  –  то  ратоборець
І  людям,  що  в  пітьмі,  дороговказ.

Він  бачить  те,  чого  не  видять  інші,
І  землю  від  навали  стереже,
Очей  орлиних  маючи  пильніші,
Не  в  мить,  коли  кінь  вражий  заірже

вже  за  вікном  твоїм,  а  ще  завчасно  –
Коли  сам  сатана  замислює  біду.
Пророк  те  бачить  чітко  й  ясно
І  словом  б’є  диявольську  орду!

«І  що  ж  йому  дає  такі  таланти?»
Я  вже  сказав:  лиш  правдонька  свята!
Коли  ти  в  ній,  то  силою  атлантів
Наповнюється  вщерть  душа  проста.

І  ти  стаєш  стійким  легіонером,
Спроможним  протистати  силам  зла,
Міцним,  мов  лев,  і  спритним,  мов  пантера  –
Яка  б  змія  у  край  не  приповзла!

Але  спочатку,  леле,  треба  вчитись
Коритись  Богу,  совість  берегти,
З  лукавими  ніколи  не  миритись
І  по  життю  прямим  шляхом  іти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024

Пиха розміром з Говерлу

Я  пам’ятаю,  як  у  ті  часи,  
коли  війна  точилася  духовна,
Ви  чудувалися  природою  краси  –
А  вірш  про  бій  вважали  нетактовним!

Усе,  що  згодом  буде  на  землі,
Спочатку  відбувається  на  небі  –
І  щоб  не  наступати  на  граблі,
Почуй  клич  Божий,  звернений  до  тебе!

Я  вам  кричав:  «Поети!  Ви  –  бійці
Духовного  невидимого  фронту!
Облиште  ваші  сопельки  оці  –
Немає  в  них  жоднісінького  понту.

Візьміть  мечі  й  рубайте  голов́и,
Пускайте  вражу  кров  несамовито!»
Але  натомість  що  робили  ви?
Мене  принижували  гордовито!

Познанському  лизали  дружно  д…
І  «Сєпара»  обсмоктували  слізно.
А  я  волав,  що  скоро  час  прийде,
Коли  пером  махати  стане  пізно!

«Якщо  ви  зараз  впустите  брехню
На  нашу,  вожделенну  Богом  землю,
То  потім,  зупинити  щоб  русню,
Поетів  до  окопів  відокремлю!»

Отам,  на  поетичних  небесах
Всі  ваші  музи  –  то  бісівські  слуги:
Вони  лиш  присипляли  вас,  писак,
Щоб  припинити  будь-які  потуги

чинити  опір  ворога  словам
та  викривати  гнівно  пропаганду.
І  так  вони  подобалися  вам,
Що  з  радістю  впустили  вражу  банду!

Тепер  в  руках  поета  автомат?
То  ж  чи  не  час  мої  слова  згадати?
І  визнати  свій  власний  компромат,
Та  Господу  Христу  серця  віддати?

Бо  ж  саме  Він  один  –  і  є  той  Бог,
Який  Собою  затулив  планету
І  залишив  її  всім  нам  у  борг,
Щоб  берегли  від  ворога  тенетів!

Він  Кров’ю  заплатив,  щоб  ми  жили
І  лиш  Йому  за  жертву  ту  вклонялись.
Але  ж  ви  знов  на  землю  привели
Зміїне  кодло  -  Бога  ж  відцурались!

Так  де  ж  ваш  стид  і  сором  за  те  все?
Нема!  Ви  знов  свої  носи  задерли.
То  що,  вгадайте,  згодом  принесе
Ця  пиха  ваша  розміром  з  Говерлу?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024

Єхидству віслюків немає меж!

[quote]Хто  ж  на  душу  свою  покладається,  а  також  на  слова  власної  мудрості,  той  від  лукавого.  Дух  дає  життя.  Слово,  яке  Я  вам  кажу,  є  дух  і  життя.  
Євангеліє  від  Івана  6:63[/quote]

Єхидству  віслюків  немає  меж
І  хитрощам  перевертнів  лукавих!
На  ілюзорності  примарних  веж
Вони  собі  крихку  майструють  славу.

Навіщо  ви  звиваєтесь  вужем
І  лицемірно  граєтесь  словами?
Вам  Божий  суд  зготований  уже
І  виконавці  послані  за  вами.

Я  вже  давно  полишив  марноту
До  каяття  безумців  закликати:
Насититись  пекельністю  тортур
Прийняв  вердикт  їм  всі  права  надати.

В  своїй  абсурдності  вони  плетуть
Сітки  для  власних  ніг  страшної  пастки,
В  які  вже  незабаром  попадуть  –
Лиш  не  перешкоджай  туди  їм  впасти.

Всі  боги  неправдиві,  крім  Христа!
Це  я  тверджу  усім  чимало  років.
За  зло  земне  лиш  Він  один  повстав
Між  пеклом  і  людьми  за  кілька  кроків.

І  кожен,  хто  не  хоче  вічних  мук,
Йому  віддати  своє  серце  має:
Бо  лиш  в  обіймах  пригвожденних  рук
Творець  життя  під  захистом  тримає.

І  я  не  раджу  будь-кому  із  вас
У  руки  ті  зневажливо  плювати:
Вони  для  кожного  останній  шанс
Свою  від  пекла  душу  врятувати!

Єдиний  Бог  –  і  іншого  нема!
І  Істина  також  одна-єдина!
Вона  лунає  Словом  –  не  німа,
То  ж  вуха  відчини  свої,  людино!

На  землю  йдуть  уже  страшні  суди,
І  ти  не  можеш  це  не  помічати.
Запеклим  серцем  помсти  не  буди  –
Щоб  потім  в  муках  вічних  не  конати!

Хоча,  я  помовчу  –  роби  своє,
Отримуй  все,  що  сіяв,  по  заслугам.
Як  кажуть,  що  згорить  –  те  не  згниє,
Тому  не  маю  по  тобі  ні  краплі  туги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024

Запекла баба вперта, мов баран.

Запекла  баба  вперта,  мов  баран.
Такі  у  тюхтіїв  завжди  бувають  –
Бо  геть  не  знають,  що  таке  аркан
І  роги  їм  об  скелю  не  ламають.

Така  була  прадавня  Єзавель  -
Дружина  горезвісного  Ахава,
Котра  північне  царство  Ізраель
Перетворила  в  демонів  управу.

Але  знайшовся  там  пророк  Ілля,
Котрий  не  став  коритися  нахабці,
Призначивши  нового  короля  –
І  стала  та  бродячому  собаці

собачим  кормом  –  як  казав  пророк.
І  так  з  тих  пір  уперті  Єзавелі
Противляться  пророкам  з  року  в  рік.
І  знов  Господь  їх  гнівно  духопелить  –
Для  того  треба  лиш,  щоби  пророк  прорік!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024

Ви мирного життя вже не чекайте

Ви  мирного  життя  вже  не  чекайте  -
Не  буде  його  більше  на  землі!
Бо  Бог  почав  закручувати  гайки
І  суд  послав  на  людські  вчинки  злі.

Не  перестануть  злодії  вбивати
І  нищити  навколо  все  живе.
Якщо  і  змовкнуть  який  час  гармати  -
То  знов  якась  інфекція  прорве!

Усе  ваше  єхидство  в  тому  винне
І  зверхність  по  відношенню  Христа:
Бо  жоден  не  схилив  свої  коліна
Перед  Розп'ятим  Словом  на  вустах.

І  досі  величаєтесь  собою,
І  знову  упосліджений  пророк  -
Тому-то  знов  готуйтеся  до  бою:
Вже  новий  ворог  зводить  свій  курок!

Даремно  ви  противитеся  Сину
І  почтом  не  шануєте  Його  -
Увесь  цей  гонор  вам  на  вперті  спини
Повернеться  раптово  аж  бігом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024

Восторжествував!

Тридцять  років  -    ще  юнацький  вік.
Час,  щоб  власну  долю  будувати  -
Без  Голгофи  і  без  списа  в  бік,
Без  потреби  в  муках  помирати,

Без  тортур,  тернового  вінка
І  без  натовпу  розлюченого  крику.
Але  в  серці  цього  юнака
До  людей  любов  жила  велика!

Ту,  що  ще  із  них  не  знав  ніхто,
Та  й  не  прагнув,  зрештою,  пізнати.
Бо  над  світом  панувало  зло  –
Він  прийшов  ту  владу  відібрати!

І  забрав,  і  восторжествував
Над  самим  верховним  сатаною,
Що  в  покорі  цілий  світ  тримав
Владною  жорстокою  рукою!

І  вказав  усім  народам  шлях,
Котрим  треба  волю  здобувати  –
Бо  в  прибитих  до  хреста  руках
Можна  міцно  цілий  світ  тримати.
                         16.04.2023.  Великодня  ніч.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023

Ватутін, ПоZнанський і Шостацька Люся

[quote]Ведуть  вороги  на  Голгофу
Не  гірших,  а  кращих  ведуть
                 (ШоSтацька  Люся)[/quote]

Ватутін  вбив  мільйони  українців.
Взяв  просто  –  і  в  Дніпрі  їх  утопив!
Ще  зовсім  молодих  безвусих  хлопців  -
Бо  цей  народ  він,  бачте,  не  любив.

Тому,  що  волелюбні  й  непокірні,
Тому,  що  не  хотіли  в  рабстві  жить.
Отак  ось  просто,  в  одязі  цивільнім  –
Бо  зразу  планував  всіх  утопить.

А  цей,  попів  московських  посіпака,
Та  ще  й  імперський  прихвостень  Кремля,
Обожнює  катюгу-вовкулака  –
Як  його  носить  київська  земля?

А  псевдо-патріот  Шостацька  Люся
Завжди  радіє  зрадника  віршам.
Аж  раптом  Бац!  –  вже  пише  про  Ісуса
І  осуд  свій  Його  катів  гріхам!

І  наче  співчуває  тим  солдатам,
Яких  знов  кат  російський  убива!
Гей,  Люсько!  Ти  ж  у  друзях  із  тим  катом,
Котрий  фашистами  їх  називав!

Як  все  це  міститься  в  твоїй  макітрі?
Ти  спеціально  так  себе  ведеш?
Чи  то  такі  рашистські  штучки  хитрі,
І  ти  за  це  ще  й  гроші  в  них  береш?
                               11.04.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023

Його, бачте, sorry дратує! А Гапця - знову взасос!

В  самісінькому  серці  України,
У  розпалі  кривавої  війни
В  столиці  незалежної  країни
Киянин  гне  такі  бридкі  кпини*:

Російським  «язиком»,  без  тіні  смутку,
У  ревному  припадку  москаля,
Під  ляскіт*,  прости-,  Господи,  -тітутки  
До  аглицького  слова  дошкуляв*.

«Мнє,  -  каже  ґедзьо*,  -  размишлять  нє  сладко,
Бо  ж,  бачте,  ріжуть  слух  йому  слова,
Котрі,  на  думку  йолопа-припадка,
У  нього  щось  крадуть  -  дуб-голова!.

«Комп’ютер»  його  зовсім  не  дратує,
І  «ґаджети,  айфон»  та  «інтернет»,
А  sorry  просто  психіку  шматує  –
Чи  ж  бачите,  яке  воно  дурне?

Та  ви,  бидлото,  хоч  колись  казали
«пробачте,  люди,  каюся,  простіть»?
Ви,  скотобазо,  брудно  матюкались
І  оскверняли  терміни  святі!

«Культура»  ваша  знищує  особу,
Знецінює,  принижує  права,
А  натовп  обертає  на  худобу;
Бо  в  словнику  лише  брудні  слова!

Тому-то  тебе,  бовдура,  й  коробить
Від  чемного  англійського  «прости»,
Бо  зрадникам  лиш  рюзьке  до  вподоби,
Їм  друзі  –  лише  з  Мордора  кати!

Англійська  мова  не  краде  нічого.
Вона  лиш  нас  збагачує  знанням!
Та  доступ  до  суспільства  світового  
Дарує  з  планетарним  надбанням!

А  ви,  ординці,  все  у  нас  украли:
Історію,  культуру,  майбуття;
І  мову  регулярно  карбували  –
Щоб  волі  дух  позбавити  життя!

Не  вийде,  орки!  Духа  не  зламаєш!
Безсмертний  він  -  живучий  у  віках!
А  ваша  ница  зграя  вже  здихає
У  Соледарі  й  Бахмутських  степах.

І  допоможуть  в  тім  неологізми:
Такі,  як  Хаймерс,  Атакмс,  Леопард!
Із  ними  ми  покінчимо  з  рашизмом  –
І  свідком  стане  вільний  Вугледар!
                     11.04.2023

кпини*  -  безглузді  придирки  
ляскіт**  -  аплодисменти
дошкуляв***  -  чіплявся,  придирався
гедзьо****  -  гуцульським  діалектом  дурлик  або  нахаба,  п.ок.у.са.ний  ґедзьом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023

Ґлафіра вже купила білу ладу

Ґлафіра  вже  купила  білу  "Ладу",
А  Клуша  в  чорну  шубу  одяглась.
І  жонкам  хрєн  паймі  с  какой  бріґади
Центнер  пєльмєнєй  падаріла  власть.

І  всі  вони  Пуйлу  безмежно  вдячні  –
Його  портрети  цьомають  взасос,
А  ще  жеруть  подачки  свої  смачно,
Після  яких  хапає  їх  пронос.

«Ґатови  ми  на  всьо,  што  скажет  барін!»  -
На  камеру  восторженно  кричать:
«І  наши  синав’я  (калмик,  татарін)
Пайдут  єво  ат  НАТи  защіщать!»

Ось  так  і  почтуйте  те  слово  «мати»
Складайте  йому  оди  та  вірші.
Не  забувайте  й  сліпо  довіряти
Усім,  хто  їм  дарує  бариші.

Не  кожна,  хто  дитину  народила,
Достойна  на  повагу  і  на  честь.
Так  само,  як  не  кожен  піп  з  кадилом
Носити  заслуговує  свій  хрест.

Лукавства  розвелося  стільки  всюди,
Що  годі  довіряти  всім  підряд!
Це  ж  факт  –  на  світі  всякі  є  паскуди,
Що  осквернили  свій  святий  наряд.

Гадаєте,  що  в  Рашці  лиш  такі  є?
Та  ні,  панове  –  всюди  повно  їх!
І  в  нас  такі  є  «мами»,  що  дуріють
Від  «щедрих»  мародерів  та  бариг.

Очолює  їх  головний  Барига,
Румунський  цигарок  контрабандист.
Він  здатен  підкупити  хоч  комбрига,
Хоч  вбиту  горем  матір  –  має  хист!

А  потім  посилає  їх  під  офіс
Чи  прямо  Президентові  під  дім:
І,  мов  би  їм  трансплантував  гіпофіз  –
Вони  вчиняють  там  гучний  «кильдим»!

Огульно  наркоманом  обзивають
І  фаєрами  палять  дім  батьків…
А  «гетьман»  шоколадний  ще  й  повчає,
Щоби  вживали  більше  матюків.

Агов,  прокиньтесь  врешті!  Чи  ви  люди?
Чи  стадо  одурілих  баранів?
Та  ж  він  за  вас  підставив  свої  груди,
Повставши  проти  ваших  же  катів!

А  Петрик  вас  затим  на  це  штовхає,
Бо  втратити  боїться  красти  шанс  -
Тому  в  кишені  щедро  ваші  пхає
Із  крадених  грошей  брудний  аванс!

То  ж  припиніть  вислужуватись  гниді!
Не  оскверняйте  пам’яті  синів!
Це  ж  він  їх  люто  так  возненавидів,
Що  в  плату  вам  за  зраду  оцінив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023

Хреста згадала? Лицемірко!

Хреста  згадала?  Лицемірко!
А  чи  не  я  тебе  просив
Підтримки  затулити  дірку  -
Щоб  з  неба  дощ  не  моросив?

Кривавий  –  із  ракет  і  Градів,
Що  в  хмарі  чорній  чатував:
В  той  час,  коли  вас,  підлих  гадів,
Агент  Познанський  вербував.

Тепер  ти  згадуєш  про  хлопця,
Котрий  пізнав  весь  жах  війни?
Чому  ж  ти,  перевертень  Гапця,
Не  встала  проти  сатани?

Котрий  вже  бряцав  вздовж  кордону
Своєю  зброєю  на  нас  –
А  ти  лизала,  мов  ікону,
Чортиську  dupu  напоказ!

Казав  тобі:  «Христу  покайся
І  стань  обабіч  під  хрестом,
Ісуса,  бабо,  не  цурайся  –
Щоб  не  карав  нас  Бог  Перстом!»

А  ти  про  що  мені  казала?
Що  є  на  Нього  дуже  зла?
І  в  чомусь  Бога  дорікала
Та  й  до  чортиська  відповзла?

Чи  ж  не  волав  я:  «Схаменися!
В  Христову  віру  навернись!»?
Та  де  там?  Гапки  подалися
Познанському  лизати  низ!

Тепер  же  на  людському  горі
Ти  знов  клепаєш  свій  піар?
І  знов  нікого  у  дозорі  -
І  знов  наповнений  вівтар

людською  кров’ю  для  чортяки.
Бо  пельку  нікому  заткнуть  –
Щоб  він  утік  із  переляку
Від  тих,  хто  Правдою  живуть.

…Насправді  Гапка  та  байдужа
До  сліз  знедолених  дітей,
Бо  плюнула  в  Святого  Мужа,
Котрий  Спаситель  всіх  людей!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023

Сама людина – найцінніший дар

[i](довільний  переклад  з  російської)[/i]

Скажіть  мені,  що  є  такого  в  нас,
Чого  немає  в  жодної  істоти?
Які  із  наших  зовнішніх  прикрас
Дорожчі  є  понад  усі  чесноти?

Чи  є  важливим,  в  кого  який  фах?
Професія  чи  статус,  чи  машина?
А  може,  десь  палац  на  островах
Пораненій  душі  дадуть  спочинок?

Які  в  людині  є  такі  скарби,
За  котрими  вона  змогла  б  сховатись  
В  час  відчаю,  розлуки  та  журби,
І  там  же  сил  та  спокою  набратись?

Сама  людина  –  найцінніший  дар,
Її  любов,  підтримка  і  тепло.
І  наша  половинка  –  не  товар,
А  наче  човнику  друге  весло!

В  людині  дорога  вона  сама!
Її  турбота,  ласка  й  доброта
Без  неї  щастя  на  землі  нема  –
Така  у  долі  формула  проста.

Ми  перестали  цінувати  сміх,
І  плач,  і  радість,  і  тепло  взаємин,
Щоб  люта  злива  чи  лапатий  сніг  
Не  створювали  в  душах  наших  темінь.

Щоб  рідним  бути  поруч  повсякчас
І  щоб  була  порада  й  настанова,
Щоб  свої  мрії,  радість  і  печаль
Було  із  ким  ділити  знову  й  знову.

Людина  –  найцінніший  Божий  дар.
Без  неї  –  порожнеча  цілий  всесвіт.
То  ж  варто  цінувати  цей  нектар
І  весь  свій  вік  дбайливо  його  нести.

Бо  там,  на  схилі  нашого  життя
Ціну  втрачає  культ  Луї  Вітона,
Ніхто  там,  за  межею  майбуття,
Не  зрить,  якого  одяг  твій  фасону.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023

Христос Воскрес! Чорти у шоці всі!

Не  раджу  маніпулювати  Богом,
Ховаючись  за  натовпом  базік,
Бо  тут  же  вас  чигає  за  порогом
Пихатого  нахабства  лютий  бзик!

Ви  пнулися  здолати  Його  кодлом?  
Та  ви  лиш  пил  біля  Його  підошв!
І  башти  Вавілонські-одоробла
Від  поруху  Його  брови  враз  змиє  дощ!

Гадали,  що  затюкаєте  Правду
І  підлість  переможе  над  Христом?
То  ж  дам  усім  вам  я  просту  пораду:
Не  грайтеся  з  Його  Святим  Перстом!

Повстали  проти  праведного  мужа,
І  дьогтем  сплюндрували  його  честь!
Нікчеми  ви,  Іуди  осоружні  –
За  те  повік  сльозами  утретесь.  
 
Я  вас  леліяв  і  беріг  від  ботів,
А  декого  і  ритміки  навчив  –
Та  всі  ви  влаштувались  на  роботу
До  чорта  лисо…  -  що  війну  зчинив.

Тепер  же,  коли  чорт  той  облизнувся
І  пендюхів  отримав  по  спині,
То  кожен  з  вас,  гадюки,  перевзувся  –
І  сиплете  прокляття  сатані.

Та  плачете  сльозами  крокодила,
Про  те,  що  стільки  люду  він  убив.
Заткніться,  гади!  Ви  –  та  чорна  сила,
Котра  прикликала  сюди  катів!

Христос  Воскрес!  Усупереч  Іудам
Здолав  тенета  фарисейських  гнид!
Та  вам,  лукавим  аспидським  паскудам
Повік  за  підле  зрадництво  горіть!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023

Кривавий атеїзм.

Орали,  сіяли,  косили,
Клепали,  будували  і  пекли  –
Та  на  безбожності  
суспільство  заснували  –
і  тим  його  на  розбрат  прирекли.

Бо  стали  до  керма  злочинні  клани
І  в  голови  людей  ввіпхнули  атеїзм  -
Бо,  бачте,  лиш  в  безбожному  дурмані
Можливо  збудувати  комунізм.

Ось  він  і  репнув  як  бовтун  протухлий,
Все  навкруги  заляпавши  лайном,
Байки  про  рай  партійних  пельок  вщухли,
Народним  набиваючись  майном!

Бо  ж  коли  Бог  суспільством  управляє,
То  там  існують  совість  і  закон.
Порядність,  честь  та  гідність  процвітають
І  мудрість  у  державі  -  гегемон.

Та  як  в  цій  атмосфері  нечестивцям
Невинну  кров  народну  проливать?
А  трутням  і  ледачим  нерадивцям  –
Та  ж  як  майно  у  газди  відбирать?

Без  Бога  ж  злочини  вчинять  простіше:
Ніхто  тебе  не  судить  й  не  кляне,
Та  і  раби  тоді  стають  тихіші  –
Бо  ж  Царство  вже  не  Боже,  а  земне,

Бісівське  в  їхніх  головах  керує  –
Де  головний  не  Бог,  а  егоїзм.
Тому  на  світ  диявол  генерує
Кривавий  і  безбожний  атеїзм,

Котрий  вже  всюди  щупальця  просунув:
В  науку,  медицину,  у  закон.
Тому  і  ненажерливі  персуни*
Приводять  всю  планету  в  рубікон

Можливості  самого  існування,
Руйнуючи  підвалини  буття.
То  ж  зупиніть,  народи,  панування
Безбожництва  й  прийдіть  до  каяття!                          

персуни*  -  первинний  переклад  латинського  persona  –  особа.  Термін  часто  використовувався  богословами  в  значенні  «нечистий  дух»  або  як  синонім  чорта.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023

Поетикам (вчителям) -колаборантам присвячується!

Та  ви  тут  майже  всі  колаборанти!
Латентні  замасковані  кроти!
Чекали  з  нетерпінням  окупанта
І  обстрілів  ворожої  арти!

Ви  пісяли  гарячим  під  Познанським  –
Відвертим  проповідником  Кремля
І  прагнули,  щоб  чобіт  окупантський  
Пізнала  наша  змучена  земля!

Він  називав  фашистами  героїв  –
А  ви  сердечка  ставили  йому.
Він  мріяв,  щоб  наш  край  умився  кров’ю  –
Раділи  ви  вердиктові  цьому!

Ви  перевертні  і  пристосуванці!
У  вас  відсутні  совість  або  честь!
Бо  нині,  як  б’ємо  вже  тих  ZаSранців  –
Ви  також  стали  в  позу  за  Печерськ.

За  той,  в  якому  попики  засіли,  
Котрі  служили  ревно  сатані;
Оті,  які  Познанського  учили,  
Співати  вам  лукавії  пісні!

І  ви  гуртом  йому  аплодували  -
Тим  самим  запевняючи  Москву,
Що  Україну  вже  приготували
До  здачі  ворогам  без  спротиву!

Чи  ви  такі  тупі,  що  не  збагнули
Його  прямі  словечка  про  «фашизм»?
Брехня!  Ви  просто  кирпу  гнули
За  руський  мір,  за  Путіна  й  рашизм!

Таких,  як  ви,  я  купу  знав  в  Херсоні,
У  масках  патріотів-вчителів,
Що  потім  –  по  російському  фасону
Ламали  діточок  під  москалів!

І  зараз  у  Генічеську  штампують
Гарматне  м’ясо  з  наших  школярів!  
Де  підло  й  ницо  мізки  їм  зомбують
За  прикладом  донецьких  сепарів.

Забула,  Гапко,  як  ти  твір  читала
Про  «Сєпара»  донецького  навзрид?
Бо  ти  сама  таку  ж  природу  мала  –
Хай  буде  проклятим  увесь  ваш  підлий  рід!
                   7.04.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023

Стоїть перед Зеленським увесь світ

Стоїть  перед  Зеленським  увесь  світ
І  стоячки  повсюди  аплодує,
А  він  перед  народом  повний  звіт
Щовечора  відверто  рапортує!

Бо  він  Слуга  народу  й  справді  є  –
Рішучий,  принциповий,  непохитний.
І  захід  ЗАВДЯКИ  ЙОМУ  дає
Перелік  зброї,  конче  необхідний!

Чому  ж  раніше  скупо  світ  мовчав,
Спостерігаючи,  як  ворог  нас  шматує  -
А  лиш  завжди  по-менторськи  повчав,
Що  нам  корупція  геть  зовсім  не  пасує?

Бо  ж  наші  попередні  «гетьманИ»
Були  ганьбою  нашою,  панове!
І  світ  те  бачив  ясно,  як  вони
Там  купували  яхти  й  вілли  нові!

За  наші  пограбовані  війська,
За  вбитих  мародерами  солдатів,
За  ворогом  зруйновані  міста,
За  гідність  нашу,  орками  попрату!

Вони  лиш  дбали  власний  капітал
Та  ще  й  своїх  цербЕрів  годували,
Які  завжди  вчиняли  лютий  ґвалт,
Коли  ми  тих  Бариг  критикували!
6.04.2023

[b]А  це  передмова  на  сторінці  ФБ,  де  я  першочергово  опублікував  цього  вірша:[/b]
Давно  вже  не  брався  за  "парнасове"  перо  -  уже,  мабуть,  років  з  п'ять  чи  сім!  Відколи  у  одному  з  українских  інтернет  клубів  Поезії  наткнувся  на  цілу  зграю  порошенкових  проплачених  шавок,  які  своїм  підлим  гавкотом  відбили  у  мене  всю  охоту  до  поезії.  Особливо  підлим  видався  випадок,  коли  Петьман  найняв  людей  під  будинком  Зеленського,  і  вони  там  скандували  усякі  непристойні  речі.  Але  найголовнішою  ницістю  було  те,  що  туди  він  направив  декількох  обманутих  вдів  та  матерів  убитих  НИМ  ЖЕ  САМИМ  солдатів  в  АТО!  І  коли  я  почав  закликати  тих  матерів  не  чинити  неподобства,  то  одна  така  обманута  мати  (принаймні,  вона  сама  себе  такою  позиціонувала)  почала  мене  принижувати  і  затуляти  рота.  
Обурення  моє  було  таким  величезним,  що  я  просто  перестав  до  того  Клубу  заходити.  Написав  їм  на  прощання  вірша,  що  той  фарс  з  використанням  вдів  та  матерів  щодо  всенародно  обраного  Президента  є  верхом  цинізму  і  людської  підлості,  і  що  тим  самим  вони  зраджують  пам'ять  про  власних  чоловіків  та  синів.  А  Петрик  у  цьому  цинізмі  перевершив  навіть  самого  Пуйла!
Попутно  ті  "поетески"  ще  й  піддакували  і  вихваляли  там  одного  попагандиста  Московського  патріархату,  замасковано  називаючого  Майдан  фашистським  переворотом,  а  наших  солдатів  -  фашистами.
А  учора  зайшов  до  того  Клубу,  щоб  взяти  звідти  два  віршадля  фейсбуку,  та  й  побачив,  як  деякі  з  тих  "поетесок"  вже  перевзулися  і  "критикують"  московських  попів.  От  те  лицемірство  знову  викликало  в  мені  обурення,  і  я  сьогодні  вранці  написав  ось  цього  свіженького  вірша,  яким  з  вами  першими  і  ділюсь!  Руки  свербіли  написати  довжелезного,  стовпчиків  на  20-30,  але  стримався  і  обмежився  поки  кількома.  То  ж  приємного  читання,  друзі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023

Перевертню Гапці Vеrеs!

[quote]Пора  ж,  народе,  вже  тобі  прозріти,
Щоб  зло  московське  не  лишилось  дітям!  
                             (Гапка  Vеrеs)[/quote]
           

А  як  же  твій  рашист  Євген  ПоZнанський,
Котрому  dupu  так  лизала  ти?
Котрий  розводив  «цукорок  Рязанський»
Для  путінських  наводчиків  арти.

Спитай  у  нього:  де  він?  Що  він  робить?
Авжеж,  організовує  протест.
І  зрадників  московських  на  флешмоби
Десь  закликає  на  публічний  маніфест.

А  це  не  він  побив  того  солдата,
Що  лицемірно  ти  згадала  тут?
Це  ж  ЙОГО  Жека  називає  катом,
Московсько-православний  проститут!

Фашистами  назвав  все  наше  військо,
Недоісторик,  телепень,  недопоет!
Такий  же,  як  і  ти,  дурна  Гаписько:
Виходить  гарний  йолопів  дует.

А  ти  сама,  вважаєш,  непричетна
До  цього  сатанинського  биття?
Причетна,  бабо!  Певна  річ,  причетна!
Це  результат  твого  зрадливого  виття!

Зрадлива  лицемірка,  як  завжди  полює  на  хайп,  майструючи  свої  віршики  під  популярні  теми.  А  коли  було  популярно  загравати  з  латентними  рашистами  і  толерувати  із  московськими  попами,  то  вона  саме  цим  і  займалася.  А  коли  я  закликав  припинити  це  дійство  і  покаятися  перед  Єдиним  Богом  Ісусом  Христом  у  своєму  блудодійстві,  вона  почала  принижувати  мене  і  демонстративно  вихваляти  замасковану  ворожу  писанину  московського  ідеологічного  диверсанта  Євена  ПоZнанського.  І  не  вона  одна!  А  їх  там  ціла  купа,  матрон-поетес  із  даного  Клубу!

Ти  призиваєш  до  прозріння  тих,  кому  ще  вчора  толерувала?  Відкрий  Біблію  і  прочитай,  що  там  написано!  "Як  може  сліпий  водити  сліпих?  Чи  не  впадуть  вони  обоє  в  яму?"
Гапко!  Прозрій  спочатку  сама  перед  тим,  як  популістично  розпатякувати  про  чиєсь  прозріння!  Бо  я  вже  кілька  років  чекаю  на  твоя  явку  з  повинною  і  чистосердечним  покаянням.  А  ти  замість  того  ще  більше  занурюєшся  у  свій  лукавий  сатанизм!  Саме  твоя  така  підлість  накликала  на  Україну  це  лихо!  Бо  я  волав  на  увесь  голос,  щоб  ти  і  тобі  подібні  мавпи  припинили  своє  блюзнірство.  І  попереджав,  що  ви  накликаєте  на  наш  народ  страшну  біду!  Якщо  ви  і  наразі  не  впадете  на  коліна  в  каятті,  то  після  цього  горя  надійде  іще  страшніше!  Не  спокушайте  Господа  Бога,  бо  Він  не  залежить  від  вашої  підлості,  навіть,  якщо  і  мільйони  таких  гидких  створінь  повстануть  проти  Нього.  Він  Володар  Всесвіту!  Не  ви  з  усією  вашою  зграєю  лукавих  заколотників  проти  правди  Божої.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023

МОЛИТВА.

[img]https://adventisti.lv/files/news/l3866.jpg[/img]
О,  Господи!
Вони  вважають,  що  любити  –
Це  множити  на  світ  пусту  брехню,
Лукаво  лицемірити  і  пхати
У  вуха  лестощі,  щоб  мати  зиск.
Я  їх  прошу  цей  сморід  зупинити
Й  не  сипати  ув  очі  порохню,
А  їм  на  Твою  Заповідь  начхати,
Бо  ворог  Твій  вже  їм  роздав  призи.

Погрузли  вже  у  тій  брехні  по  шию
Та  й  на  погибель  всі  гуртом  бредуть,
І  слова  попередження  не  чують  –
Немов  би  хто  налив  у  вуха  віск.
Щоденно  прославляють  лжемесію,
А  Славу  Господа  Христа  крадуть.
Пророки  їхні  правди  не  віщують,
Хоча  і  чують  цього  світу  тріск.

Спотворюють  путь  істини  нахабно
І  зраджують,  єхидно  сміючись.
Грабіжників  повсюди  величають,
А  праведних  презирливо  ганьблять.
Антихрист  заколисує  їх  звабно  –
Мовляв,  «ввійдете  в  Царство  крадучись»,
Та  вже  до  суду  ангели  звіщають,
А  в  пеклі  смоляні  котли  киплять!

То  не  любов,  котра  проти  Ісуса
І  проти  істини  снує  сітки.
То  є  бридка  диявольська  спокуса,
Не  слухайте  його  пусті  плітки!

Схиліть  до  Господа  свої  коліна
І  здихайтесь  підступної  брехні,
Бо  лиш  Христова  є  любов  нетлінна,
Гартована  у  Істини  вогні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021

Зрештою розвіється омана (про Марш Захисників) .

[youtube]https://youtu.be/egxlEdSfTY8[/youtube]

Цинічний  кнур,  опісля  відпочинку
На  яхті  вздовж  хорватських  берегів,
Ізнову  взявся  за  мерзенні  вчинки,
Латентний  друг  державних  ворогів.

За  звичкою  став  спереду  колони
І  руцями  розмахувать  почав
Перед  лицем  маленької  Ілони*  –
Щоб  натовп  його  пику  помічав.

А  дівчинка  ішла  собі  тихенько
З  притиснутим  портретом  до  грудей,
І  думає:  «Чи  в  когось  є  зеленка
У  натовпі  урочистих  людей?

Аби  залити  ідіотську  пику,
Щоб  він,  мерзотник,  їй  не  затуляв
На  тій  світлині  татового  лику,
Котрий  життя  за  свій  народ  віддав».

Але  цинічний  клоун  не  вгаває
Й  кінцівками  махає  напоказ
І  тулубом  своїм  аж  налягає
На  те  дівча  нахабно  раз  у  раз.

В  той  час  під  офісом  у  президента
Його  раби  влаштовують  "протест",
Аби  із  того  псевдо-інцидента
Створити  вигідний  скандал-підтекст.

Зібрали  там  обманутих  АТО-вців,
Котрих  щур  грабив  на  війні,
Та  створюють  психоз  у  тій  масовці  –
Заради  реалізму  метушні.

 Але

спитати  хочу  я  у  вас,  шановні!
Навіщо  вам  увесь  оцей  концерт?
Ці  Петині  інтриги  невгамовні  –
І  фейковий  рошенівський  десерт!

Він  вас  використовує,  як  ляльку,
В  своїй  гнилій  за  владу  боротьбі.
Нема  у  нього  й  крапельки  моральки
І  совість  його  спалена  в  ганьбі.

Єдине,  чого  прагне  він  –  це  гроші!
Без  влади  ж  бо  втрачає  їх  щодня.
А  ви  для  нього  всі  –  нікчемні  воші,
Робочий  інвентар,  раби,  злидня!

Кого  із  вас  до  себе  взяв  на  яхту,
В  котрій  розкішно  він  відпочивав
Ціною  в  чверть  мільйона  того  фрахту?
Та  звідти  він  на  вас  усіх  плював!

Оговтайтесь  від  лестощів  дурману,
Якими  щур  так  щедро  мастить  вас,
Бо  зрештою  розвіється  омана
І  тяжкого  похмілля  прийде  час.

І  зраджені  ви  будете,  як  завжди,
Бо  ці  вампіри  знов  усе  вкрадуть,
Вони  чужі  для  нас,  звичайні  зайди  –
І  весь  народ  у  рабство  продадуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021

Встроми у своє серце плуга.

(експромт  на  прочитаний  вірш)
[quote]Питаю  я  у  Бога

Чому  я  в  світі  народивсь?  —  
Питаю  я  у  Бога.  —  
З  дитинства  я  тобі  моливсь,
Чому  ж  тяжка  дорога?
Чому  життя,  як  океан,  
Бурхливе  та  жорстоке?  
Чому  багато  так  оман  
І  зло  таке  глибоке?
Чому,  як  сіяв  в  полі  хліб,  
Не  мав  міцної  віри?  
Чому  нажав  снопи  я  бід?  
Чому  у  латах  діри?
І  Бог  сказав  через  дощі,  
Що  я  не  те  питаю  
І  все  життя  не  для  душі,  
Багатства  я  прохаю.
Що  треба  брати  в  руки  плуг  
І  з  вірою  орати,
Не  тільки  землю,  а  і  дух  
І  щастя  засівати.
[/quote]
Цей  світ  увесь  лежить  у  злі
І  гріх  тут  править  балом  -
Тому  печуть  так  мозолі  
У  тих,  хто  своїм  ралом
Орає  цілину  землі.

А  народився  ти  для  того,
Щоб  попри  все  це  люте  зло
Для  Бога  вирівнять  дорогу,
Бо  Царство  близько  підійшло.

І  там,  на  небі  всі  чекають,
Коли  відкриються  сини,
Котрі  цю  землю  уквітчають
І  звільнять  ню  від  сатани.

Коли  нечестя  й  беззаконня  
Пощезнуть  із  сердець  людських,
І  праведності  благовоння
Навіки  утвердяться  в  них.

Тому  встроми  у  своє  серце  плуга
І  глибоко  його  переорай  -
Тоді  і  зникне  з  нього  щемна  туга,
І  зійде  з  неба  довгожданний  рай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021

Мовчу. І сльози витираю

Мовчу.  І  сльози  витираю,
На  шоу  дивлячись  впритул,
Котре  розігрують  Бариги,
Людей  втягнувши  в  це  кіно.
А  люди,  змучені  обманом,
Слухняно  грають  свою  роль,
І  по  сценарію  вмирають,
Заради  ситості  акул,
Котрі  влаштовують  інтриги,
Щоб  опустити  всіх  на  дно,
І  затуманити  дурманом,
Поширюючи  свій  контроль.

Вдову  поставили  під  офіс
З  портретом  вбитого  в  АТО
І  вмовили  її  кричати
Чимдуж  принизливі  слова:
«Виходь,  негайно,  наркомане  –
Ми  розтерзаємо  тебе!»
А  їм  шепочуть  ззаду  профі:
«Кричіть:  «Виходь  скоріш,  а  то
Будеш,  як  Бубочка,  скавчати
Доки  на  плечах  голова!»»…
Що  за  безумство,  громадяни?
Від  чого  вас  отак  гребе?                                                                                                                                                  

Та  ж  ви  потрапили  під  дію
Нервово-лінгво-процедур,
Котрі  збивають  з  пантелику
Кого  завгодно  –  лиш  повір
У  достовірність  ритуалу,
В  який  вони  втягнули  вас.
Майстерні  й  підлі  лицедії,
Котрих  направив  самодур.
І  вами  ж  створює  велику
Масовку  фільму  «Скотний  двір»  -
Неначебто  юрбу  повсталу,
Ляльковий  власник  Карабас.

Та  схаменіться  ж,  майте  розум!
Що  з  вами  роблять  ті  щури?
Невже  не  ясно  вам,  панове,
Що  ці  господарі  ляльок
Ось  так  ваших  синів  вбивали,
Грабуючи  свої  ж  війська!
І  зараз  створюють  загрозу
Цієї,  нової  пори
Утнути  для  народу  нове
Нещастя.  Згодні?  Нормальок?  
То  знайте:  ваші  карнавали  -
Це  пагуба  для  вас  близька.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021

Мураха на собі весь світ тримає.

Щойно  на  фб  виставили.  Вразило!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XUGXXb-Djo4[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2021

Господь присилає посланців Своїх

Господь  присилає  посланців  Своїх
Постійно  у  кожне  суспільство,
Бо  має  бажання  направити  їх
На  планів  благих  виконання.
Та  кожного  разу  уперта  юрба
Бісівське  виконує  дійство  –
І  в  серці  Господнім  ятриться  журба,
Бо  пнеться  народ  на  заклання.

Адже  все,  що  роблять  вони  посланцям  –
Те  саме  й  країну  спіткає:
Тому,  якщо  хочете  бідам  кінця,
То  символом  вашого  краю
Нехай  установиться  правда  свята
І  ті,  хто  її  прорікають
(не  лиш  язиком  на  церковні  свята  -
а  в  серці  життям  вистеляють).


Отож  не  ведіться  на  пишні  слова
І  проповіді  красномовні,
Послухайте  краще,  що  скаже  вдова
Про  справи  пророків  жертовні,
І  сироти  людські  -  чи  плачуть,  чи  ні
Навколо  будинків  їх  зовні.
Тоді  й  зодягайте  в  державні  чини  –
Обравши  найбільше  достойних.

Тоді  благодаттю  наповниться  край
І  мир  на  землі  запанує,
А  ваші  міста  перетворяться  в  рай,
І  щастя  біду  поруйнує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2021

Ви можете не слухати пророків

Ви  можете  не  слухати  пророків  -
Продовжуючи  хибним  рух  шляхом,
Але  вже  через  кільканадцять  років
Сторицею  насититесь  гріхом.

Пророк  отримує  від  Бога  слово,
Щоб  на  землі  порядок  навести,
Але  ви  обираєте  полову,
А  бункер  залишаєте  пустим.

Та  ви  нервуєтесь  від  попереджень
І  ладні  навіть  знищити  його,
Аби  лиш  не  зректись  від  упереджень  -
Брехні  від  чорта  рудогривого.

Вже  сотні  раз  я  кликав  вас  звернути
Із  тих  нечестям  сповнених  шляхів,
Та  ви  не  хочете  те  навіть  чути,
Підтримуючи  хижих  ворогів.

Тому  й  лишаєтесь  на  роздоріжжі
Між  вбивцею  та  злодієм  лихим,
Котрі  крадуть  за  безцінь  ваше  збіжжя,
А  Бог  лишається  до  вас  глухим.

Не  хоче  Він  таких  упертих  чути,
Бо  ви  Його  цураєтесь  самі,
Коли,  мов  навіжені  ліліпути,
Зв’язали  Гуліверів  у  ярмі.

Пророки  завжди  гинуть  у  неволі,
Невизнані  й  розп’яті  на  хресті,
Але  й  народи  згодом  у  недолі
Віками  стогнуть  з  нерозумності.

То  ж  може  час  залишити  свавілля
Безумства  й  беззаконня  назавжди,
Та  й  мудрістю  розчистити  довкілля  –
Щоб  правди  чистої  напитися  води?
Та  й  жити  вже  у  чесній  атмосфері,
Без  злочинів  і  кривди  на  землі.
І  Бог  тоді,  в  Своїй  святій  манері,
Зупинить  нам  усі  події  злі.

І  зацвітуть  веселкою  народи,
Усі  страждання  кануть  в  небуття,
І  лиш  тоді  достойну  нагороду
Знайде  пророк  за  втрачене  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021

Надходять знову вибори в країні

Надходять  знову  вибори  в  країні,
І  вчителі  радіють  у  душі  -
Бо  знову  агітатори  партійні  
Заплатять  їм  великі  бариші:

«За  цього  кандидата  підтасуйте  –
І  будете  у  виграші  відтак.
На  каруселях  добре  попрацюйте  –
Й  заробите  Іудівський  п’ятак».

Бо  ж  таким  чином  совість  продаєте
Хабарникам,  злочинцям  і  катам  –
І  тим  благословляєте  вендетту
Над  поколінь  грядущих  майбуттям.

Купили  нові  меблі  й  одежину,
Зробили  «сногсшибатєльний»  ремонт  –
А  вороги  якраз  свою  стежину
До  Криму  протоптали  за  той  понт.

Чи  ви  не  відали,  що  кляті  бузувіри
Засіли  у  троянському  коні,
А  їхні  озвірілі  командири
Планують  у  загарбницькій  війні

Втопити  знову  неньку  Україну
І  розпочати  сталінський  терор?
Все  знали!  Та  за  мідну  копійчину
Відкрили  їм  «зелений  коридор»!

Як  ви  могли,  «світильники  моралі»,
Піти  на  цей  невиправданий  крок
Та  за  фальшиві  перли  і  коралі
Проти  дітей  звести  війни  курок?

Ви  –  дітовбивці  й  зрадливі  вампіри,
Підступні  перевертні  в  кожухах,
Які  попротирали  вже  до  дірок,
Постійно  вивертаючи  в  кущах*.

Отямтесь-бо,  негайно  призиваю,
Бо  кров  дитяча  зовсім  не  вода.
Скоріться  чистій  правді,  вимагаю  –
Допоки  не  скорила  край  орда!
                                             

Вивертати  кожуха  в  кущах*  -  старовинне  козацьке  прислів’я,  викриваюче  перевертнів.  Грабіжник,  ідучи  красти  чужих  овець,  вивертав  кожуха  і  затесувався  поміж  отарою,  щоб  його  не  зміг  відрізнити  чабан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021

Ода о небесной любви

Ты  просишь  Бога  о  большой  любви?
Но  Он  уже  её  налил  с  лихвою  –
Когда  истерзанный  и  весь  в  Крови,
Осмеян  был  безумною  толпою.

Когда  друзья  все  разбежались  прочь,
Увидев,  как  Его  враги  пытали
И  напролёт  в  предпраздничную  ночь
С  звериным  наслажденьем  избивали.

Любовь  тебе  дана:  бери  –  люби,
Избавившись  от  страсти  эгоизма.
И  все  свои  дары  употреби
Для  практики  святого  альтруизма.

Бери  свой  крест,  пылящийся  в  углу,
Да  возложи  на  хиленькие  плечи.
И  донеси,  не  поддаваясь  злу
Чтоб  совести  своей  не  покалечить.

Ты  думала,  любовь  приносит  кайф
И  тешит  уязвлённую  гордыню?
Но  нет!  Она  доводит  лайф
До  треска  разрушения  твердыни.      

Все  твои  троны,  замки  и  дворцы
Разрушиться  должны  в  её  владеньях,
И  потаённые  души  ларцы  -
Исторгнуть  дум  теченье  вожделенных.

Она  сама  собой  приносит  боль
И  плоти  необрезанной  утраты,
Умножит  репутацию  на  ноль
И  славы  человеческой  палаты.

Или  хотела  ты  к  СЕБЕ  любви
И  для  СВОЕЙ  персоны  привилегий?
И  чтобы  твой  небесный  визави
ТЕБЕ  дарил  плоды  своих  элегий?

Но  это  так  и  есть!  Ты  вся  в  лучах
Его  непрекращающейся  страсти!
И  чтоб  огонь  чудесный  не  зачах  –
Свети  сама  на  этот  мир  ненастья.

Ты  можешь  ощутить  его  поток
Лишь  только  пропустив  сквозь  своё  сердце,
Испей  её,  как  воздуха  глоток  -
И  излучай  на  ближних  килогерцы.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021

Чий проект Порошенко?

Відповідь  експромт  на  прочитаний  вірш
[quote]
Обожнюю  політ  кривих  думок
Стерильної  у  недоуцтві  вати:
Зеленський  нам  не  вирок,  не  урок,
То  був  проект,  і  втюхали  нам  Штати.[/quote]

А  Порошенко  чий  то  був  проект?
Якщо  не  Штатів,  то  проект  Росії?
Бо  ж  вигулькнув  нізвідки  цей  суб'єкт,
І  на  Майдані  він  ніде  не  діяв.

А  після  того,  як  Майдан  ущух  -
Так  Пончик  і  з'явився  на  арені.
І  зразу  в  президенти  себе  -  шух!
Вісунувши  Кличка,  Олега  й  Сеню.

Вам  треба  відрізнити  від  котлет
Тих  мух,  що  вміють  вправно  так  брехати.
Яєшня  дуже  схожа  на  омлет,
Але  поєднує  що  Вату  й  Штати?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021

День незалежності!

Сьогодні  твій  тридцятий  ювілей
І  ми  вітаємо  тебе,  країно!
Бо  ти  –  найголовніший  привілей
Для  нас,  шановна  наша  Батьківщина!

Твоя  краса  і  воля  у  борні
Гартована  в  боях  за  Незалежність,
І  Слава,  викована  у  вогні  -
Любові  нашої  безмежність.

Живи  в  віках  і  розквітай,
Як  вірна  Божа  наречена,
І  у  міцну  державу  виростай,
Розумна,  професійна,  вільна,  вчена.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021

Шаман і медицина

Ішов  собі  дорогою  шаман
І  тяг  позаду  себе  свій  візочок.
А  у  Москві  кремлівський  отаман
Відчув  кінця  погрозливий  дзвіночок.

Отож  супроти  того  ходока
Підняв  усю  імперії  систему,
Приставивши  сексотного  «Крука»*  –
Із  зони  амністовану  нікчему.

Поліція,  росгвардія  й  спецназ
Ретельно  тій  ході  перешкоджали,
Не  криючись,  всю  підлість  напоказ
Режиму  карлика  демонстрували.

А  він  ішов,  долаючи  маршрут,
Здоровий,  врівноважений,  бадьорий  –
То  ж  путінський  стощупальцевий  спрут
Придумав  фейк,  що  той  психічно  хворий.

Недопалок  на  вигадки  мастак
І  знищує  людей  різноманітно:
Того  отруїть,  іншому  –  в  літак
Підсуне  вибухівку  непомітно.

Цинічна  моль  із  злочинів  своїх
Виймає  ідеологічну  користь:
Щоб  потенційно  ворогів  нових
Злякати  -  і  тим  самим  вбити  совість.

Отож,  такими  способами  він
Створив  покірне  стадо  маргіналів,
Готових  до  розв’язування  війн
Хоч  з  цілим  світом  –  досить  лиш  сигналу.

Сашка  схопили,  притягли  на  суд  
І  влаштували  судмедекспертизу,
Котра,  у  складі  медиків-іуд,
Проголосила  заказну  репризу:

«Шамана  взять  і  строго  наказать,
Щоб  путінських  рабів  не  баламутив,
Й  психічні  препарати  прописать  –
За  те,  що  серед  орків  сіяв  смуту».

Постановили  –  і  зробили  так,
Що,  повністю  бадьорий  і  здоровий,
Міцний  і  сильний  Саша-неборак
Став  хворобливим,  немічним  і  кволим.

Ось  вам,  панове  -  совість  лікарів,
Готових  на  підступний,  підлий  злочин.
Вони  –  покірні  кріпаки  царів,
Любий  наказ  виконують  охоче.

Тепер  собі  на  хвильку  уявіть,
Що  дух  сепаратизму  із  Донбасу
Заполонив  собою  увесь  світ
І  заразив  усі  народні  маси.

Тоді  російський  «мір»  до  вас  прийде
І  принесе  тих  цінностей  систему,
Котра  між  вас  покірних  слуг  знайде,
І  створить  з  них  тоталітарну  схему.

Ви  скажете:  «Фантазії  й  байки»?
Та  ні,  шановні!  Це  вже  всюди  діє:
Та  тільки  не  публічно  –  потайки,
Бо  клан  убивців  світом  володіє.

То  ж  закликаю  всіх,  хто  має  глузд:
Наводьте  на  своїй  землі  порядок,
Щоб  світ  у  катастрофі  не  загруз
І  хаос  не  дістався  дітям  в  спадок.

«Крук»*  -  Ворон,  таке  ім’я  дав  шаман  приставленій  поліцейській  шістці  для  нагляду  за  його  діями  і  зловживанням  фінансовими  коштами,  які  росіяни  надсилали  для  підтримки  загону  Габишева.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2021

Не цепляйтесь за дворцы из лжи

Пробуждайтесь,  люди,  от  упрямства,
Не  цепляйтесь  за  дворцы  из  лжи  –
Они  рухнут  перед  Божьим  Царством
К  горю  лицемера  и  ханжи.  

Не  срастайтесь  с  обществом  лукавым  –
Оно  скоро  превратится  в  тлен,
И  с  плутом  крутым  и  величавым
Не  дружи  –  его  ждут  суд  и  плен.

Протяни  ладони  к  чистой  правде
И  плечом  на  совесть  обопрись,
Честь  надень  -  и  в  том  святом  наряде
Истине  навеки  покорись.

В  её  власти  нежится  природа,
Созданная  мудростью  Творца  –
Лишь  одна  бесовская  порода  
Взбунтовалась  супротив  Отца.

Он  творил  вселенную  на  правде
И  соткал  из  истины  её  –
Только  мир  Адама  был  украден
Хитрым  изворотливым  жульём.

С  той  поры  не  знают  люди  счастья,
Вся  земля  наполнилась  бедой,
Мир  просяк  проклятьем  и  ненастьем  -
И  умылся  кровью,  как  водой.

Не  противьтесь,  люди,  зову  Бога-
Он  спасти  пытается  всех  тех,
Кто  отпал  от  Отчего  порога
И  запутал  свою  душу  в  грех.

Преклони  пред  Ним  свои  колени
И  своим  Спасителем  признай  –
Так  спасёшь  себя  из  смертной  тени*
И  душе  проложишь  тропку  в  рай.

*  -  "Если  я  пойду  и  долиною  смертной  тени,  не  убоюсь  зла,  потому  что  Ты  со  мной"  -  Псалом  22:4.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2021

Поету.

Твоє  перо  подібне  пензлю  Бога:
Що  намалюєш  –  те  і  проросте
на  манівцях  життєвої  дороги,
Бо  слово  вірша  не  таке  й  просте.

Воно,  промінням  сонячним  сповите,
Несе  в  собі  енергію  Творця  
Потужну,  невичерпну,  цілковиту  -
Заряд  рушійний  у  людські  серця.

Куди  покличе  спрагнені  народи  –
Туди  їх,  зрештою,  шляхи  і  приведуть.
А  що  вкладе  в  свої  словесні  коди  –
Той  скарб  вони  в  майбутньому  й  знайдуть.

Поет  несе  потенціал  пророка,
І  в  нього  є  призначення  своє  –
Висвітлювати  руйнівні  пороки
Суспільства,  серед  котрого  жиє,

і  гнівно  викривати  нечестивців,
Що  кров  народну,  наче  воду,  п’ють,
Та  їх  шакалів  -  ницих  підлестивців,
Котрі  за  книш  героїв  продають.

Твоє  перо,  подібно  кулемету,
Нещадно  має  бити  ворогів
І  руйнувати  хитрощів  тенета,
Котрі  він  в  людських  головах  наплів.

Строчи,  поете,  влучно  та  безжально,
І  куль  на  стан  ворожий  не  шкодуй,
Бо  йде  за  правду  битва  вирішальна:
Отож,  пиши  –  й  брехні  вогонь  задуй!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2021

Ось якими мають буть поети!

Подивіться  це  відео  і  вислухайте  до  кінця  ось  цю  дівчинку.  Я  просто  закохався  в  її  голос,  обличчя  і  темперамент.  Не  про  травичку  треба  писати  вірші,  а  про  істину  і  правду,  совість  і  честь.  Про  зраду  і  лукавство,  підлість  і  підступність.
https://www.facebook.com/100014799671737/videos/906763570266571

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2021

А я дивлюсь в майбутнє з оптимізмом

А  я  дивлюсь  в  майбутнє  з  оптимізмом:
Хоч  влітку,  хоч  в  зимі,  хоч  восени.
Бодай  хоч  найстрашніші  катаклізми  –
Я  не  боюсь,  бо  вічний  дух  весни

Живе  постійно  у  моєму  серці
І  атмосферу  спокою  дає.
Я  не  хвалюся  тим,  що  завжди  сильний  -
Авжеж  бо  ні!  Буває,  і  в  мені
Мелодії  звучать  мінорних  терцій
І  нот  печальних  флейта  награє  –
Але  й  тоді  до  відчаю  не  схильний,
Бо  маю  дух,  гартований  в  борні.

Кусає  за  п’яту  підступний  ворог
І  збити  з  пантелику  норовить,
Та  вловлюю  його  я  кожен  порух  -
І  вразити  шукаю  влучну  мить.

Під  час  тортур  кричу  несамовито,
Від  болю  вию  наче  хижий  вовк,
Але  й  тоді  я  спокоєм  сповитий,
Бо  голос  віри  в  муках  не  замовк.

Тримаю  меч  в  руці  за  слово  правди
І  розчищаю  ним  просторий  шлях,
Щоб  ним  прийшов  на  землю  без  завади
Спасіння  Жнець  на  істини  полях.

Він  принесе  усім,  хто  не  скорився
Диктатору  брехні,  нове  життя,
Тому  я  досі  битись  не  стомився
За  новий  світ,  за  людства  майбуття!

Я  не  приймаю  в  серце  песимізму,
Бо  знаю,  що  прийде  той  світлий  день,
Коли  крізь  втрат  і  горя  темну  призму
Настане  час  відновлення  й  пісень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021

Серпневий вірш.

Іще  зарано  з  літечком  прощатись
І  зодягатись  в  осені  вбрання.
Ще  можна  в  теплій  річечці  купатись
І  ніжитись  під  сонечком  зрання.

Ще  не  пожовкло  листя  у  садочку,
У  вирій  не  збираються  птахи,
А  у  сусідньому  селі  в  ставочку
Ще  брьохають  засмаглі  дітлахи.

Херсонське  літо  щедре  теплотою
Й  багате  смаком  польових  плодів,
Налитим  колосом  пшениці  золотої
І  стиглими  дарунками  садів.

Серпневі  дні  спекоту  не  втрачають
І  гідно  вересню  передають,
Котрого  ще  у  маєчці  стрічають,
Хоч  ночі  вже  свіжішими  стають.

Іще  не  час  про  літо  забувати,
Хай  зачекає  осінь  золота.
І  молодість  ще  рано  віддавати  –
Бо  не  достигли  ще  мої  літа.              

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021

Цілющий Промінь життя.

Експромт  на  прочитаний  вірш   [quote]
Чи  завжди  хибний  шлях,  якщо  веде  він  до  провалу?
Облиш  цю  недоступність,  живи  безцільно,  мимовіль
Будь  вдячним  цій  реальності  і  нею  данному  радій
Хіба  химери  варті,  то́го  щоб  їм  віддатись  на  пота́лу?

Недосконалість  дошкуляє  і  ятрить,  мов  гріх,  доскону
Немов  погонич  підганяє  батогом:  біжи  і  досягай!
В  постійних  сумнівах  волає  незадоволення  собою

А  що  ж  натомість?  Як  вибратись  із  грішного  полону?  
Де  взяти  мужність?  Як  сказать  химері  “прощавай”?
Де  ті  джерела  з  чистою  і  мудрою  водою?[/quote]

Із  катакомб  химер,  звичайно,  вийти  треба,
Щоб  очі  спромоглись  зцілити  сліпоту  -
І  здатність  здобули  побачити  край  неба
Небачену  блакить  і  сонця  гостроту.

Ізвідти  нам  зійшло  оте  цілюще  світло,
Що  залило  життям  увесь  гріховний  світ  -
І  забуяло  все,  задихало  й  розквітло,
Бо  через  Нього  Бог  послав  нам  Свій  привіт.

Той  Промінь  нам  приніс  небесну  досконалість
І  в  наші  злі  серця  цебром  її  пролив  -
Аби  змогли  ми  всі,  попри  свою  недбалість,
Зрости  в  рясний  врожай  божественних  олив*.

Оливи*  -  біблійний  символ  святості  та  Божої  досконалості.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2021

Зітріть із леза шабельки іржу

Тривають  масові  винищення  людей,
І  ви  не  можете  цього  не  помічати.
Бо  кожен  з  вас  сьогодні  -  Амадей*
Для  купки  збожеволілих  Сальєрі.
А  щоб  ніхто  не  викрив  злих  ідей  -
Вони  чимдуж  продовжують  тримати
(У  комплексі  із  «Рашою-тудей»)
Народ  в  інформаційному  вольєрі.

Повсюди  кризи,  безлад  та  війна,
Стихійні  лиха,  вірусна  зараза,
Ви  ж  досі  -  незворушні,  мов  стіна,
Заклякли  в  несвідомості  екстазі.

Ми  живемо  у  матриці  брехні,
У  світі  програмованих  ілюзій,
Бо  звикли,  не  длубаючись  в  багні,
Оцінювати  світ  по  «all  inclusive”.

У  кожній  інформації  –  секрет,
Подібний  змісту  ампули  отрути:
Ковтнув  –  і  вже  увесь  той  вінегрет
Тебе  зсередини  обплутав  спрутом.

І  вже  тепер  ти  -  гвинтик  різьб’яний
У  матриці  складному  механізмі.
Безмовний  черв’ячок,  кріт  земляний  -
Член  комунізму  чи  капіталізму.

Створили  вам  уяву,  буцім  світ  -
Такий  собі  тиристор  біполярний.
Але  ж  із  зовні  електропровід
Керує  його  помислами  вправно.

Тому  відкрийте  очі  й  осягніть
Будову  всесвіту  багатогранну  -
І  нумо,  дерзновенно  посягніть
На  істини  чесноту  пізнаванну!

І  перетніть  за  матриці  межу,
Звільніться  із  химерної  халупи,
Зітріть  із  леза  шабельки  іржу  -
Та  й  розітніть  обману  шкаралупу!

Не  варто  полишати  світ  в  руках
Кагалу  ненажерливих  рептилій,
Погляньте,  ген  тече  крові  ріка,
Доки  спите  ви  в  снах  своїх  ідилій!

[i]Амадей*[/i]  -  Моцарт.  Мається  на  увазі  -  потенційна  жертва,  об'єкт  вбивства.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2021

І станцію покине диліжанс

Покайся  ж  бо,  повторюю  вже  вкотре!
Допоки  ще  існує  такий  шанс,
Бо  ще  пройде  якихось  років  зо  три  –
І  станцію  покине  диліжанс

Твого  Спасіння  від  гріхів  роздраю,
Якими  упивався  ти  свій  вік  –
І  назавжди  замкнеться  брама  раю,
Залишивши  спасенних  по  той  бік.

А  ти,  упертюх,  разом  з  своїм  «богом»,
Котрим  антихрист  величав  себе,
Відкинешся  від  райського  порогу,
Та  й  разом  з  ним  -  до  пекла,  цоб-цабе!

І  в  озері  проклять  та  мук  вогненнім,
Твоя  на  суд  приречена  душа
Відчує  всі  жахіття  й  біль  геєнни
За  те,  що  ти  дав  Сину  відкоша!

Тому,  Хто  сотворив  цей  світ  прекрасний
Разом  із  Батьком  –  і  тобі  віддав,
А  ти  гріхом  зробив  його  нещасним
І  Господа  на  хресну  смерть  продав.

Тому  і  раджу:  кинь  дурню  й  покайся,
Рятуйся  від  пекельного  вогню  –
Та  завше  з  Богом  вже  не  сперечайся,
Бо  знищиш  свою  долю  на  корню.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021

Продати Бога за п'ятнадцять мідяків

Так  ось  воно  в  чім  справа,  ренегатко!
Тепер,  нарешті,  все  я  зрозумів!
Розкрив  Господь  приховану  загадку  
І  суть  твою  зрадливу  освітив.

Навчати  школярів  російській  мові
Обрала  ти  за  покликом  душі,
Бо  їй  принадна  плата  гонорова  –
П’ятнадцятивідсоткові  книші!

Іуда  Скаріотский  здав  Ісуса
За  тридцять  вожделенних  срібняків,
А  скільки  ж  коштує  твоя  спокуса?
Банально  –  вдвічі  менше  мідяків!

Ти  прожила  життя  своє  в  достатку:
Платня  висока,  пільги  вчителів,
Тепленький  клас,  ніякої  пиляки…
Ти  –  вчитель  мови  братців-москалів.

Тепер  заради  неї  Україну  
Розпилюють  упевнено  вони,
І  зраджені  тобою  діти  гинуть
На  теренах  російської  війни.

Твоя  вина  у  тім  незаперечна,
Бо  зрада  завжди  проливає  кров.
Однак,  тепер  ти  вже  –  поет  статечний,
Бо  дух  козацький  зраду  поборов.

Та  не  в  тобі,  а  в  цілій  Україні,
Бо  Бог  проти  Московії  повстав.
І  розпочав  революційні  зміни  –
І  моди  «патріотів»  час  настав.

Ось  ти  швиденько  в  ню  переметнулась  -
І  гайда  українською  строчить,
В  повітрі  непомітно  перевзулась  –
І  вже  Ганнуся-патріот  стирчить!

І  знову  ти  у  виграші,  Іудо!
І  знову  тобі  платять  мідяки.
Але  як  душу  вичистиш  від  бруду?
Чим  виполеш  духовні  будяки?

Прийшов  Ісус  до  тебе  й  мовив:  «Ганю!
Це  ж  Я  за  тебе  Свою  Кров  пролив,
І  в  Ній  твоїм  гріхам  прощенну  баню
Своєю  Богомилістю  зволив».

Але  тобі  Син  Божий  не  цікавий  –
Бо  в  твоїм  серці  якийсь  інший  бог:
Якийсь  непевний,  хитрий  і  лукавий  –
Без  імені,  без  честі,  без  вимог.

Це  він  тобов,  пристосуванко,  крутить,
Неначе  циган  сонцем  у  брехні.
І  через  тебе  людям  мізки  мутить,
А  українці  гинуть  на  війні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2021

Ховатись досить у мишачих норах!

Якщо  ти  злу  не  чиниш  протидії
З  метою  знищення  його  плодів,
Тоді  воно  всі  кровожерні  мрії
Влаштує  проти  людства  й  поготів.

Ніхто,  крім  тебе,  не  зупинить  вбивства,
Брехню,  наклепи,  зраду  й  грабежі,
Що  всюди  чинять  злочини  з  презирством,
Доводячи  планету  до  межі

Самого  факту  свого  існування,
Керуючись  наказом  сатани.
Тому  облиш  своє  ігнорування
Пересторог,  і  карусель  спини!

Зіпсутий  людський  розум  безупинно
Виконує  проект  багатіїв
По  зменшенню  чисельності  людини  -
Бо,  бачте,  зайві  ми  для  крутіїв.

Замало  їм  лісів  для  відпочинку,
Повітря,  їжі,  прісної  води  –
Тому  й  замислили  хижацькі  вчинки,
Котрих  ми  бачимо  гіркі  плоди.

Та  небезпека  всіх  цих  механізмів  -
У  тому,  що,  запущені,  вони
Зачнуть  таку  лавину  катаклізмів,
Що  і  самі  не  зможуть  їх  спинить.

І,  розкрутившись,  маховик  Пандори
Розчавить  їх  безжалісним  катком.
Тому  і  закликаю  вас,  сеньйори:
Топчіть  башку  зміїну  каблуком!*

Ховатись  досить  у  мишачих  норах,
Чекаючи,  поки  минеться  все
Без  вашої  активної  підпори  -  
Ніхто  без  вас  цей  світ  не  потрясе!

То  ж  гей,  вставайте,  козаки  й  козачки!
До  справи,  засукавши  рукава!
Негоже  плазувати  навкарачки  –
Бо  кличе  в  бій  гетьманська  булава!

[i]Топчіть  башку  зміїну  каблуком![/i]*  -  якщо  хто  не  розуміє  або  не  відає,  то  це  виголошення  Божого  повеління,  записаного  у  Книзі  Буття  3:15  -  "І  до  змія  сказав  Господь  Бог:  За  те,  що  зробив  ти  оце,  то...    Я  покладу  ворожнечу  між  тобою  й  між  жінкою,  між  насінням  твоїм  і  насінням  її.  Воно  розчавить  тобі  голову..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2021

Чиї ж ви діти, що зветесь братами?

Чиї  ж  ви  діти,  що  зветесь  братами?
Неволі,  баріна,  мерзотника-царя?
Ви  завжди  для  брехні  були  синами,
А  ми  –  сини  святого  Кобзаря!

Ми  народились  у  вогні  Майдану,
І  Воля  годувала  нас  грудьми,
А  ваші  ясла  –  тюрми  Магадана,  
Ментально  ви  -  нащадки  Колими!

Для  вас  поняття  волі  неприйнятне  -
Плюєте  і  на  гідність,  і  на  честь!
Для  нас  вони  -  немов  вбрання  ошатне,
Немов  для  лева  -  його  гриви  шерсть.

Ви  величчю  імперії  своєї
Пишаєтесь  в  безумстві  кріпаків,
Забувши,  що  у  ній  ви  –  лиш  лакеї,
Нікчемна  купка  панських  батраків.

А  ми  будуємо  свою  державу,
Де  честь  і  правда  будуть  панувать  –
І  задля  того  гідно  й  величаво
Ми  зупинили  вашу  підлу  рать,

Котра  нахабно  вдерлась  крізь  кордони
І,  за  наказом  батюшки-царя,
Принесли  нам  свою  тюремну  зону  –
Покірні  вурдалаки  упиря!

Ви  ставите  нам  в  докір  ті  століття,
Коли  тримали  нас  в  своїй  тюрмі:
Що,  буцім,  ми  –  одної  мами  діти…
Та  гидко  нам  у  вашому  ярмі

Всі  ваші  підлі  витівки  терпіти
Та  сьорбати  з  корита  ваші  щі.
Ми  будемо  в  своїй  країні  жити
І  їсти  будемо  свої  борщі!

Чужі  ми  з  вами,  панські  байстрючата!
Козацький  рід,  улюблені  сини
Своєї  неньки,  України-мати
Й  своїх  батьків  достойні  сивини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021

Та хто ж повинен вам носи втирати?

[quote]Сьогодні    у  країн  немає  друзів,  
Працюють  інтереси  на  всі  сто.
Позбавтесь  від  нав'язаних  ілюзій,  
Чужих  проблем  не  вирішить  ніхто.
[/quote]

[i](відповідь-експромт  на  прочитаний  вірш)[/i]

Та  хто  ж  повинен  вам  носи  втирати,
Коли  самі  ви  схожі  на  хортів*,
Котрі  не  хочуть  Сина  визнавати,
А  замість  Нього  слухають  чортів?

Тому  святі  сини  в  окопах  гинуть,
А  чортівня  жирує  на  крові  -
Здирають  до  останньої  свитини
Із  сироти.  І  чинять  глум  вдові,

Покинувши  її  на  зубожіння,
Без  помочі  й  надії  на  добро.
Самі  ж  -  опухли  вже  від  ожиріння,
Накоплюючи  злато  й  серебро

На  кіпрських  та  лондонських  рахунках,
В  картинах  та  іконах  золотих.
Воякам  -  з  абрикосами  пакунки
Тицяють  гучно,  щоб  народ  затих.

А  ви  продовжуйте  чортам  служити
За  юдинові  тридцять  срібнячків  -
То  згодом  знову  доведеться  жити
В  імперії  кремлівських  босячків.

Ніхто  не  буде  вам  допомагати
Допоки  є  корупція  й  грабіж,
Бо  через  них  російські  ренегати
Встромляють  Україні  в  серце  ніж.

А  західні  партнери  -  не  безумці,
Щоби  наївно  довірятись  тим,
У  кого  вовчий  план  лежить  на  думці
І  поклоніння  бісам  золотим.

Тому  покайтесь  перед  Вічним  Богом
І  Синові  вклоніться  до  землі  -
І  він  відкрутить  вашим  бісам  роги,
Та  й  навіть  тим,  що  правлять  у  Кремлі.

хорти*  -  мисливські  або  просто  агресивні  пси.  В  даному  випадку  маються  на  увазі  слуги  сатани,  котрі  люто  нападають  на  кожного,  хто  їх  призиває  до  покаяння.

Якщо  плеєр  не  підтримує,  ось  посилання  на  відео.  https://youtu.be/vEWWglslNzE
[youtube]https://youtu.be/vEWWglslNzE[/youtube]

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2021

Чув, як ти частенько репетуєш

Чув,  як  ти  частенько  репетуєш:
У  своїх  молитвах  та  віршах:
«Чом  усі  безбожно  нас  грабують,
Топлячись  у  вкрадених  грошах?»

Я  тобі  страшну  розкрию  тайну,
Що  безбожними  зробив  їх  ти,
Коли  Боже  Слово  життєдайне
Без  стида  послав  під  три  чорти.

Ось  вони  й  прийшли  всі  три  до  влади:
Захопили  банки  і  майно,
Розплодили  купу  казнокрадів,
А  тебе  втокмачили  в  лайно.

То  ж  сиди  собі  у  нім,  лайдаче:
Хочеш  –  нюхай,  хочеш  –  обсихай.
Бо  ж  вони  чортячу  мають  вдачу:
Кожен  з  них  –  чи  злодій,  чи  шахрай.

А  якщо  усе  оце  набридне,
І  захочеш  вилізти  з  лайна  –
Кидай  свої  витівки  огидні
І  зізнайся:  це  –  твоя  вина!

Набери  повітря  повні  груди
І  до  Бога  ревно  заволай:
«Господи!  Прости  мої  причуди
І  Своє  прощення  мені  дай!

Я  до  Тебе,  Боже  мій,  звертаюсь
Увпокорений  своїм  гріхом,
Перед  Твоїм  Сином  щиро  каюсь,
Стань  душі  моєї  пастухом!»  -

І  настане  лад  в  твоїй  країні,
Божі  слуги  стануть  до  керма,
Ворогів  поставлять  на  коліна  –
А  злочинців  досягне  тюрма.

І  не  будуть  більше  твої  діти
Ув  окопах  проливати  кров,
І  пізнають  всі  народи  в  світі,
Що  Всевишній  Бог  –  то  твій  покров!
 3.08.20  13:07-13:57.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021

Якщо ти не крокуєш із Сином

Якщо  ти  не  крокуєш  із  Сином  
По  тернистих  дорогах  життя,
То  і  Батька  не  знаєш,  людино  –
Бо  явило  нам  Бога  Дитя.

У  простенькім  хліві  Віфлеємськім  -
В  простоті,  серед  кіз  та  ягнят,
Щоб  скупити  створіння  вселенське
Із  прокляття  залізних  лещат.

Я  стараюсь  тобі  нагадати
У  нехитрих  численних  віршах,
Що  народжує  кожного  мати
На  цей  світ  у  прадавніх  гріхах.

І  ніхто  власноруч  їх  не  здатен
Виправляти  без  Крові  Христа,
Котрий  мусив  за  нас  постраждати
У  смертельних  обіймах  хреста.

Заплатив  Він  за  кожного  ціну,
Щоб  спасти  від  пекельних  тортур,
Та  упертого  розуму  стіни
Заточили  твою  душу  в  мур  

неприступного  протистояння
Слову  Божому  в  лютій  борні,
В  котрім  крапля  надії  остання
На  спасіння  –  тобі  і  мені.

Але  ти  ці  слова  не  приймаєш
І  плекаєш  гріховний  багаж,
А  в  запеклості  навіть  не  знаєш,
Що  несеш  небезпечний  вантаж.

Він  –  як  станція  радіаційна,
випромінює  пагубне  зло,
і  воно  убиває  постійно
все,  що  створене  Богом  було.

Ти  –  носій  небезпеки  усьому,
що  живе  на  планеті  Земля.
То  ж  покайся,  нарешті,  у  цьому  –
хай  твій  гріх  нас  вже  не  спопеля!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021

То ж зрубай цю ненависну крицю

Каяття  –  позитивна  зараза,
Котра  здатна  зціляти  народ
Від  усякого  зла  та  прокази,
Від  злочинців  та  всяких  заброд.

Так.  Нелегко  зізнатись  в  провинах
Перед  святістю  Бога  Отця,
Котрий  втратив  Єдиного  Сина
Задля  зрушення  в  людських  серцях

З  нечестивості  мертвої  точки,
З  підконтрольності  злу  та  брехні,
Котрі  істину  рвуть  на  шматочки,
А  достоїнство  топлять  в  багні.

Можна  довго  прожити  без  честі,
І  з  неправдою  йти  по  житті,
Та  із  вічністю  на  перехресті  -
Не  зійтись  на  єдинім  путі.

І  піти  в  небуття  –  до  геєнни,
Де  ридання  та  скрегіт  зубів,
І  пекельної  муки  вогненний
Суд  над  плоті  своєї  рабів.

А  спасуться  у  Царстві  Христовім
Лише  ті,  хто  пізнав  каяття,
Що,  немов  живопліт  берестовий,
Захищає  від  пекла  життя.

Коли  кається  грішник  в  провині  –
В  атмосфері  потужний  розряд
Б’є  нещадно  по  впертій  гордині,
Наче  артилерійський  снаряд,

І  втрачає  вона  свою  владу
Над  суспільством,  в  якому  живеш.
Так  можливе  наведення  ладу  -
Якщо  з  себе  його  розпочнеш!  

Бо  твій  приклад  заразить  і  інших  -
Наче  вірус,  піде  по  серцях,
Доторкнеться  аж  до  найбрудніших  
І  воскресне  в  моральних  мерцях.

Коли  каєшся  ти,  то  тим  самим
Душу  власну  звільняєш  від  пут,
Що  міцними  стальними  тросами,
Обмотали  її,  наче  спрут,

І  тримають  її  у  в’язниці
Лицемірства,  лукавства  й  брехні.
То  ж  зрубай  цю  ненависну  крицю
І  спали  в  покаяння  вогні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2021

Ключі від Скарбниці.

Мене  постійно  йолопи  питають:
«У  чому  маю  каятися  я?
Адже  мене  ти  взагалі  не  знаєш  –
На  чім  гніздиться  проповідь  твоя?»

Таким  незнайкам  я  розповідаю
Історію  апостола  Петра,
Котрий  євреїв  вельми  гнівно  лаяв
За  те,  що  вбили  Господа  Христа!

Але  ж  вони  цвяхів  не  забивали
Йому  у  руки  після  катувань!
То  ж  чом  він  твердить,  що  вони  вбивали?
Де  докази  подібних  нарікань?

«Ти,  певно,  Петре,  зовсім  з  глузду  з’їхав
Чи  перепив  солодкого  вина?»
Ні,  вбивці!  Стиште  власну  пиху
І  слухайте,  у  чім  ваша  вина!

Коли  душа  не  вчиться  панувати
Над  похоті  тілесної  гріхом  –
То  дозволяє  бісам  царювати
І  чорта  робить  власним  пастухом.

То  ж  ті  чорти  державами  керують,
Мільйонами  винищують  людей,
На  ріках  крові  весело  жирують  –
І  винен  в  цім  не  лиш  один  юдей!

Як  звикли  усі  нації  вважати,
Замовчуючи  власнії  гріхи.
То  ж  годі,  коні,  вже  над  цим  іржати!
Тепер  про  вас  –  тримайте  фартухи!

Коли  Ісус  вмирав,  то  мовив  Слово,
Що  знов  буде  приходити  до  нас
В  людських  тілах  немов  би  випадково:
Без  пафосу,  без  шарму,  без  прикрас.

І  знов  нас  спокушатиме  лукавий,
Щоб  проливалася  невинна  Кров…
І  Кров  тече!  Сторіками  безкарно  –
Й  ніхто  до  цього  непричетний  знов?!

Та  ні,  панове!  Це  так  не  працює!
Якщо  є  смерть  –  то  є  й  чиясь  вина!
Хвороби  є  –  й  ніхто  їх  не  лікує,
Бо  світом  управляє  сатана!

Але  ж  Син  Божий  смерть  прийняв  трагічну
Й  життя  Своє  на  жертвенник  поклав,
Щоб  без  хвороб  всі  люди  жили  вічно
І  жоден  на  землі  щоб  не  страждав!

І  передав  ключі  від  Свого  Царства
Тому  ж  таки  Апостолу  Петру,
Щоб  з  нього  почалося  те  лікарство*  –
Котре  б  зняло  гріховну  мішуру

З  усього  людства  викриттям  провини
За  нашу  неспроможність  до  чудес,
Недосконалість  та  непрофесійний
Підхід  до  скарбу  таїнства  небес.

Покайтеся  ж,  невігласи,  у  тому,
Що  не  взяли  ключі  з  Петрових  рук,
Та  й  не  відкрили  ними  двері  Дому,
Де  повно  ліків  від  страждань  та  мук!

Тече  ріка.  Нема  кінця  і  краю
Потокам  нескінченної  біди.
Тому  стою  і  гнівно  нарікаю:
Затям  різницю  крові  від  води!
                   
лікарство*  -  зовсім  не  русизм,  а  звичайне  українсько  слово:  [i]плеяда  лікарів,  традиція  виліковування.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2021

Кривавий атеїзм.

Орали,  сіяли,  косили,
Клепали,  будували  і  пекли  –
Та  на  безбожності  
суспільство  заснували  –
і  тим  його  на  розбрат  прирекли.

Бо  стали  до  керма  злочинні  клани
І  в  голови  людей  ввіпхнули  атеїзм  -
Бо,  бачте,  лиш  в  безбожному  дурмані
Можливо  збудувати  комунізм.

Ось  він  і  репнув  як  бовтун  протухлий,
Все  навкруги  заляпавши  лайном,
Байки  про  рай  партійних  пельок  вщухли,
Народним  набиваючись  майном!

Бо  ж  коли  Бог  суспільством  управляє,
То  там  існують  совість  і  закон.
Порядність,  честь  та  гідність  процвітають
І  мудрість  у  державі  -  гегемон.

Та  як  в  цій  атмосфері  нечестивцям
Невинну  кров  народну  проливать?
А  трутням  і  ледачим  нерадивцям  –
Та  ж  як  майно  у  газди  відбирать?

Без  Бога  ж  злочини  вчинять  простіше:
Ніхто  тебе  не  судить  й  не  кляне,
Та  і  раби  тоді  стають  тихіші  –
Бо  ж  Царство  вже  не  Боже,  а  земне,

Бісівське  в  їхніх  головах  керує  –
Де  головний  не  Бог,  а  егоїзм.
Тому  на  світ  диявол  генерує
Кривавий  і  безбожний  атеїзм,

Котрий  вже  всюди  щупальця  просунув:
В  науку,  медицину,  у  закон.
Тому  і  ненажерливі  персуни*
Приводять  всю  планету  в  рубікон

Можливості  самого  існування,
Руйнуючи  підвалини  буття.
То  ж  зупиніть,  народи,  панування
Безбожництва  й  прийдіть  до  каяття!                          

персуна*  -  первинний  переклад  латинського  [i]persona[/i]  –  особа.  Термін  часто  використовувався  богословами  в  значенні  «нечистий  дух»  або  як  синонім  чорта.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2021

Усі переконання - пустоцвіт.

Твій  зір*  спотворений  від  незнання  Ісуса,
Без  Нього  всі  переконання  –  пустоцвіт!
Адже  вмонтовано  диявольську  спокусу
В  твій  дух  задовго  до  появи  на  цей  світ.

Іще  тоді,  коли  прадавні  люди
Ковтнули  плід  в  Едемському  саду,
Упевнені,  що  їм  за  цей  гріх  буде
Амністія  по  Божому  суду.

З  тих  пір  порушились  орієнтири
В  світогляді  людському  шкереберть:
І  нечисть  обернула  у  сатиру
Святу  Христову  на  Голгофі  смерть.

І  вже  Його  посланців  зневажають
Висміюючи  їх  святі  слова…
Та  й  на  пекельні  муки  наражають
Себе  ж  самих  -  бо  вперта  голова!

зір*  -  кругозір.

(Якщо  плеєр  не  підтримує  перегляд  відео,  то  ось  можете  перейти  за  посиланням:  https://www.youtube.com/watch?v=Pyv3YTxp2JQ&t=2s
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=u5iz1LWs_6o&t=9s[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021

Господь – це не коп’ютер персональний

Господь  –  це  не  комп’ютер  персональний,
Не  індивідуальний  протигаз,
Він  -  славний  цар  екстериторіальний*,
Володар  і  спаситель  усіх  нас.

Тому  не  треба  з  Його  рук  шукати
Якихось  преференцій  чи  то  пільг,
І  церкву  цьому  також  не  повчати,
Бо  це  для  егоїзму  лиш  купіль.

Шукайте  для  народу  благодаті,
І  справі  цій  присвячуйте  життя  –
Тоді  в  країні  щедрій  та  багатій
І  ваше  забезпечиться  буття.

А  ліпше  прикладайте  всі  зусилля,
Щоб  всі  народи  прийняли  Христа  -
Тоді  у  світі  скінчиться  насилля  –
І  заквітують  села  та  міста.

Не  в  вашому  багатстві  Божа  воля,
І  процвітання  ваше  –  дзвін  пустий,
А  Царству  Божому  земне  роздолля  –
Ось  в  чому  Заповіт  Його  Святий!

Коли  від  злоби  звільниться  планета
А  егоїзм  пощезне  назавжди,
Диявол  втрапить  сам  в  свої  ж  тенета,
І  вчиняться  всі  Божії  суди.


Екстериторіальний*  -  мається  на  увазі  «цар  над  усією  землею»,  «над  всіма  народами».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2021

Покайтесь, вперті! Як іще волати?

Покайтесь,  вперті!  Як  іще  волати
До  закоркованих  єхидством  вух?
Адже  Сам  Біг  послав  мене  взивати
До  вас,  неначе  до  поснулих  мух!

І  знову  будете  тепер  скавчати,
Що,  буцім,  Він  не  чує  молитви?
Та  скільки  ж  ще  до  вас,  глухі,  кричати?
Адже  Його  не  чуєте  це  ви!

Попереджає  Він  через  людину,
Щоб  схаменулись  з  витівок  своїх,  
А  ви  поплутали  Його  із  джином  -
Щоб  Він  служив  у  справах  ваших  злих.

Та  Він  не  джин  і  не  чарівна  рибка,
Щоб  в  забаганках  догоджати  вам.
Він  є  Господь  –  то  ж  чом  стаєте  дибки,
Противлячись  Божественним  словам?

Він  вам  наказує  коритись  Його  волі
І  не  служити  більше  сатані,
Котрий  завів  у  злидні  та  в  неволю.
Хіба  ж  не  бачите,  що  вже  життя  на  дні?

То  ж  слухайтесь  тоді,  коли  Він  каже,
Як  треба  жити,  і  куди  іти  –
Щоб  не  потрапити  під  чобіт  вражий
І  щоб  не  знищували  більше  вас  чорти!

Бо  годі  вже  ганятися  за  вітром,
Довірившись  улесливій  брехні,
Котрі  втокмачує  диявол  у  макітри.
Отямтесь!  Ви  по  шию  вже  в  багні!

А  якщо  далі  будете  впиратись,
То  потім  не  врятує  вже  ніхто.
То  ж  раджу  нині  за  Христа  хапатись  –
І  зійде  благодать  з  небес  за  то.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2021

Маски сброшены!

Маски  сброшены,  
Тушь  размазана,  
А  с  лица  смыт  тональный  крем.
Травы  скошены
Псы  показаны,
И  раскрыт  плутовской  гарем.

Больше  нечего
Грим  накладывать
Цирк  закончил  свой  бенефис.
Спать  укладывать
Тоже  некого  –
Зал  пустой  не  кричит  «на  бис!»

Хватит  клоунов
Нам  показывать:
Не  до  смеха  –  идёт  война!
Время  воину
Меч  заказывать  -
Чашу  нужно  испить  до  дна.

Всё  нечистое
И  фальшивое
Поядающий  огнь  сожжёт.
Только  истину
Нерушимую
Отчей  милостью  сбережёт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920480
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.07.2021

Покаяния! Жду покаяния

Покаяния!  Жду  покаяния
От  лукавых  и  хищных  волков!
Всех,  присвоивших  Божье  название
Для  своих  сатанинских  оков,

В  кои  вы  весь  народ  облекаете
По  приказу  начальств  и  властей,
А  потом  души  в  ад  увлекаете.
Вы  -  рабы  похотей  и  страстей!

Процветания  всем  обещаете,
Извращая  тем  Божий  Завет.
Вы  Всевышнего  воли  не  знаете  –
И  за  это  дадите  ответ
В  день  суда,  что  фатально  приблизился
К  развращённой  и  падшей  земле.
Рейтинг  душ  ваших  резко  понизился
На  спасения  Божьей  шкале.

Нет  доверия  лживым  мошенникам,
Искажающим  Библии  суть.
Осквернили  вы  титул  священника,
Испохабили  истины  путь!

Покаяния!  Лишь  покаяния
От  лжепастырей  требует  Бог.
Прекратите  вершить  злодеяния  –
Царство  Божье  пришло  на  порог!
[i]
«С  того  времени  Иисус  начал  проповедывать  и  говорить:  покайтесь,  ибо  приблизилось  Царство  Небесное»  (Мф.4:17).[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920474
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.07.2021

Виживати чи совість мати.

[i]Вірш  просто  випурхнув  з-під  пера  після  прочитаного  вірша,  що  закінчувався  словами:  "Лікарям  теж  треба  якось  виживати".  [/i]

Лікар  -  в  теплім  кабінеті,
В  кишені  -  валюта,
Цілий  день  у  інтернеті:
На  столі  -  комп'ютер.

Під  дверима  в  коридорі
Теж  весь  день  стовбичить
Довжелезна  черга  хворих  -
Як  до  Бога  кличуть:

"Сонцеликий  Ескулапе,
Змилуйся  над  нами!
Ми  ж  усі  тобі  "на  лапу"
Платим  тисячами.

Чом  же  ти  такий  бездушний,
Злий  і  безсердечний?
Нащо  нас  в  лікарні  душній
Мучиш  безконечно?

В  тебе  ж  є  вже  й  вілла  й  меблі
І  Лендровер  новий,
І  грошей  -  хоч  гати  греблю,
Дві  яхти  чудові,

А  ти  все  нам  заявляєш,
Про  низьку  зарплату,
Що  ти,  бідний,  вже  не  знаєш,
Як  і  виживати"...

На  міському  кладовищі
розрослись  могили:
На  хрестах  слова:  "Навіщо
Ми  йому  платили,

Коли  бовдур  незтелепний
Лікувати  хворих?
Лиш  в  смертельнії  щелепи
Запхнув  в  коридорах

Люд  нещасний:  хліборобів,
Вчителів,  військових  -
Котрі  вас,  ледащ-неробів,
Без  докорів  слова

Годували,  ситих  трутнів,
Своїми  горбами,
Живучи  у  злиднях  й  скруті
Вашими  рабами.

А  вам  досі  мало  й  мало  -
Все  не  нажеретесь.
Ще  і  віруса  наслали  -
Коли  ж  схаменетесь?"

Наостанок  скажу  прямо:
Вам  не  виживати,
А  із  рук  криваві  плями  -
Каяттям  змивати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2021

Мій дух – неначе пес сторожовий

Мій  дух  –  неначе  пес  сторожовий
Загрозу  небезпеки  відчуває.
І  тут  же,  мов  будильник  голосний,
Поснулих  мешканців  попереджає.

Дзвенить,  кричить  і  спати  не  дає.
Всіх  тормошить,  бо  годі  вже  дрімати.
Але  «Багдад»  ізнов  не  визнає
Пророка  –  і  продовжує  куняти.

Це  дежавю,  бо  так  було  щораз,
Коли  підступний,  хитрий  підлий  ворог
Своїм  злочинцям  віддавав  наказ
Засипати  народу  в  очі  порох.

Щоб  засліпити  пильність  сторожів
І  затупити  всі  мечі  дозорним,
А  потім  безконтрольні  рубежі  -
Перетворити  в  перелаз  задворний.

Я  так  кричав  ще  тридцять  літ  тому,
Що  треба  нам  на  Захід  повертати  –
Але  народ  обрав  собі  тюрму,
Бо  запевняв,  що  нам  Росія  –  мати.

Тоді  я  всіх  вмовляв  не  довірять
Тим  брехунам,  що  все  збанкрутували,
І  призивав  усіх  їх  позвільнять
Та  без  посад  лишити  -  щоб  не  крали.  

А  все  майно,  і  землю,  і  ліси
Під  свій  контроль  народний  пильний  взяти,
І  щоб  бандитсько-комуняцькі  пси
Не  мали  змоги  прихватизувати.

Але  народ  пасивно  дозволяв
Партійцям  та  бандитам  гендлювати  –
Отак  і  Кучму  врешті-решт  обрав,
Котрий  і  став  творцем  олігархту.

А  ще  я  проповідував  Христа,
Щоб  не  ходили  до  попів  Московських,
Бо  їхня  віра  –  то  брехня  пуста,
А  церква  –  зборище  бісовське.

Але  натомість  рідний  мій  нарід
Юрбою  повалив  до  московитів,
Аж  доки  не  уздрів  біля  воріт
Озброєних  аж  до  зубів  бандитів.

Проте  бандитам  лиш  раділи  ви
І  всенародно  Урків  поважали,
Тому  з-посеред  їхньої  братви
У  Президенти  Зека  все  ж  обрали.

А  я  ж  невпинно  вас  попереджав,  
(Нехай  підтвердить  це  Сашко  Бабенко)
-  Як  біля  магазину  я  кричав,
Що  потече  Майданом  кров  ріденька!

Та  він  у  відповідь  на  ці  слова
Лише  мені  в  обличчя  розсміявся:
«Наш  Фьодорич  –  людина  ділова,
А  ти  ізвідки  з  своїм  Богом  взявся?»

Ех,  Саню-Саню!  Чом  тепер  мовчиш
І  не  розкажеш  людям  усю  правду?
Навіщо  знову  Господа  гнівиш,
Лишаючись  без  сповіді,  як  завжди?

Невже  гадаєш,  кошиком  гвоздик,
Принесеним  до  секти  московитів,
Задобриш  Бога?  Гріх  той  твій  не  зник  -
Бо  істина  дорожча  твоїх  квітів!

…А  потім  Порошенка  привели  
До  влади.  Завдяки  крові  Майдану  –
І  тим  країну  знову  завели
У  зрадницько-грабіжницьку  оману.

Та  доки  ж  ви  ще  будете  іти
На  поводу  у  банди  Люцифера?
Невже  не  ясно,  що  його  чорти
Готують  знов  для  вас  нову  аферу?

А  КОВІД  теж  нічому  не  навчив,
Що  всі  ваші  кумири  –  хижі  звірі?
Та  ж  зрозумійте,  що  це  клан  рвачів
Затіяли  для  людства  харакірі.

Це  ви  їм  повноваження  дали
З  секретних  мікробак.лабораторій
Синтезувати  вірусні  стволи  -
І  обернути  світ  на  крематорій!

Прокиньтесь,  безпробудні,  вже  від  сну!
І  слухайте  слова  мої  пророчі:
Женіть  із  свого  дому  сатану
Й  відкрийте  на  Христову  правду  очі!

Схиліть  свої  коліна  перед  Ним
Та  поваліть  усіх  своїх  кумирів,
Бо  Лиш  Ісус  є  Камнем  Наріжним
Для  нашого  життя  у  щасті  й  мирі!

Не  допоможуть  ваші  брехуни
І  ряжені  лукаві  командири.
Ні  ваша  популярність,  ні  чини,
ані    порохоботські  бригадири.

Покайтесь  перед  Богом  у  гріхах
Безчестя,  хамства,  лжі  і  честолюбства  -
І  всі  ваші  прокляття,  що  в  віках  
Навіки  зникнуть  для  усього  людства.  

І  зійде  правда  Божа  на  землі,
Воскреснуть  до  життя  невинно  вбиті,
І  ви,  неначе  справжні  королі,
У  славу  Божу  будете  сповиті!

Тому  не  зачіпляйтесь  за  пусте:
За  славу  і  багатство  тимчасові.
Бо  слава  цього  світу  відцвіте  -
І  згодом  надійде  наступний,  Новий!

Де  буде  все  по-іншому  -  не  так,
Як  звикли  ми  усі  в  старому  світі:
Там  кожен  з  нас  вже  стане  не  простак,
А  суть  благословенні  Божі  діти!
(А  в  Божому  саду  -  прекрасні  квіти).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2021

У сатани по кілька правд буває.

[quote]А  Іуда  почав  обурюватися:  навіщо  такі  почесті  віддавати  Ісусові?  Краще  було  б  вчинити  інакше...
І  тої  ж  миті  війшов  у  Іуду  сатана  
                                     Ів.12:5;Мф.13:27[/quote]

У  сатани  по  кілька  правд  буває,
Бо  істину  ненавидить  святу.
Хвостом  своїм  він,  як  змія,  петляє,
Ненавидячи  Божу  путь  просту.

А  як  же  він  залазить  у  людину?
Та  досить  просто  –  варто  лиш  сказать:
«Прийми  Христа  в  життя  своє,  дитино!»  -
А  їй  в  одвіт  противний  шлях  обрать.

І  миттю  дух  нечистий  в  душу  вскочить
Та  й  запанує  там  царем  навік.
Відтоді  не  приймає  слів  пророчих
Ота  душа.  Й  від  правди  йде  убік.

Іуда  –  друг  Христа  Іскаріотський
Так  само  нехтував  Його  слова.
Тому  й  вчинив  свій  підлий  вчинок  скотський  –
«На  правду  ж  іншу  мав  усі  права!»

Але  у  Бога  двох  шляхів  немає!
Нема  дві  правди  –  Істина  одна:
Хто  Сина  Божого  від  серця  відкидає  –
Того  життю  володар  сатана!

І  буде  вкинутий  із  ним  в  геєнну,
І  там  в  пекельному  вогні  згорить.
Бо  лиш  Христос  людські  гріхи  численні
Зійшов  омити  Кровію  згори.

Немає  іншого  шляху,  затямте!  
Бо  лиш  одну  ціну  Господь  прийняв.
Не  будьте  ж,  люде,  ворогом  затятим
Тому,  хто  за  усіх  Життя  віддав.

Бо  ж  вік  людський  буває  ненадійним  -
Не  відаєш,  чи  завтра  доживеш.
Але  коли  Ти  до  Ісуса  гнівний,
Будь  певним,  що  до  пекла  попадеш.

Бо  Він  Один  -  і  Іншого  немає,
Над  всесвітом  усім  Єдиний  Бог!
І  та  душа,  що  Дух  Його  приймає  –
Дар  вічності  отримує  залог.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2021

Мої слова для тебе – наче плаха

[quote]І сказав  Господь  Каїнові:  Чому  ти  озлобився,  і чому  похилилось  обличчя  твоє?  
Затям,  що,  коли  ти  добре  робитимеш,  то  підіймеш  обличчя  своє,  а коли  недобре,  то  в дверях  біля  порогу  гріх  підстерігає.
Буття  4:6-7[/quote]

Мої  слова  для  тебе  –  наче  плаха:
Рубають  бісам  голови  з  плечей.
Але  ж,  скажи  мені,  чому,  невдахо,
Не  піднімаєш  ти  своїх  очей,

Щоб  поглядом  зустрітися  зі  мною
І  правді  дати  відповідь  пряму?
Ганяючись  за  славою  земною,
Плекаєш  в  серці  зрадницю-пітьму.

Я  свідчу  проти  тебе  перед  Богом,
Бо  зраджений  підступно  був  не  раз.
Чому  ж  і  досі  під  твоїм  порогом
Лежить  сокира  гостра  "про  запас"?

Кому  плануєш  знов  встромити  в  спину
Своїм  лукавим  словом  у  віршах?
Навіщо  знову  розпинаєш  Сина,
Уперто  прославляючись  в  гріхах?

Та  ще  й  пишаєшся  своїм  безчестям,
Неначе  це  заслуга,  а  не  гріх.
Та  знай,  що  в  День  Христового  Пришестя
Судитиме  Господь  за  все  і  всіх.

Тоді  не  допоможуть  ні  заслуги,
Ні  сита  популярність,  ні  чини.
І  зраджені  тобою  Божі  слуги
Твоєї  стануть  свідками  вини.

Бо  Він  не  визнає  людської  слави,
Здобутої  невірністю  істот.
Вогнем  Святого  Духа  все  розплавить,
Що  не  вклонилось  Господу  господ!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2021

А де ж твоя совість?

Немає  в  тебе  совісті  ні  крихти  -
Боїшся  лише  осуду  людей.
Й  хоробро  чиниш  свої  підлі  кривди,
Ховаючи  змію  біля  грудей.

А  ще  боїшся,  щоб  тебе  не  вбили
Злочинці,  котрих  маєш  викривать
Або  зганьбили  на  усю  країну
Наклепи  вправно  здатні  майструвать.  

А  осуду  від  Бога  не  боїшся  –
Тому  й  кажу,  що  совісті  катма.
А  ще  на  правду  очманіло  злишся,
Бо  дух  твій  –  то  для  істини  тюрма.

А  я  усю  твою  гнилу  натуру
Висвітлюю  у  праведних  віршах  –
Бо  знаю  точно:  цю  нікчемну  дуру
Її  ж  чорти  засмажать  у  котлах.

Бо  всяк,  хто  вперто  відторгає  Сина,
У  пекло  відпровадиться  навік.
І  ось  тому  Люциферові  спину
Ти  прогинаєш  вправно  весь  свій  вік.

Я  знаю:  ти  читаєш  мої  вірші
Без  ніка  –  анонімно,  наче  щур.
То  ж  пам’ятай:  нема  нічого  гірше,
Від  вічних  для  загиблих  душ  тортур

Для  тих,  хто  посланців  Христових  зрадив
Заради  власних  вигід  на  землі,
А  ще  публічних  почестей  заради  –
Горітимеш  в  пекельному  котлі!

[i]«але  горе  тій  людині,  що  зрадить  Людського  Сина!  Було  б  краще  йому,  коли  б  той  чоловік  не  родився!..  краще  б  такому  було,  коли  б  жорно  млинове  на  шию  йому  почепити,  і  його  потопити  в  морській  глибині.[/i]  (Мт.18:7,  26:24)    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2021

Про волю і свободу.

[quote]«То  ж  промовив  Ісус  до  юдеїв,  що  в  Нього  ввірували:  Як  у  слові  Моїм  позостанетеся,  тоді  справді  Моїми  учнями  будете,  
і  пізнаєте  правду,  а  правда  вас  вільними  зробить.  Коли  Син  отже  зробить  вас  вільними,  то  справді  ви  будете  вільні».
Ів.8:31-36[/quote]

"Якщо  пізнають  істину  народи
І  будуть  її  вірно  берегти  -
Тоді  отримають  свою  свободу
Й  навіки  зникнуть  злодії-кати.

Але  коли  про  волю  лиш  розмова,
А  у  серцях  неправда  процвіта  -
То  окупант  захопить  землю  знову
У  свій  полон  на  довгії  літа.

І  стануть  ваші  діти  знов  рабами,
Забудуть  свою  мову  та  батьків
І  проклянуть  всіх  предків  разом  з  вами
За  те,  що  не  спасли  їх  від  чортів,

Котрі  неправдою  вас  спокусили,
Чинами  й  славою  купили  вас».
-  Так  ви  й  дали  дияволові  силу,
Котрий  прислав  Росію  на  Донбас.

Бо  його  міць  закопана  в  неправді,
Брехні  та  зраді  істині  святій.
А  ви  у  тім  йому  служити  раді,
Купаючись  у  нечисті  своїй.

Ось,  гинуть  діти  на  війні  злощасній,
А  ви  на  тім  піарите  свій  хист
Лукаво  графоманити  щочасно,..
І  френдом  вашим  є  сепаратист.

Той  підлий  зрадник,  що  стріляє  з  Градів
По  українських  селах  і  містах,
А  деякі  із  тих  ворожих  гадів  –
Отруту  ллють  у  прозі  та  віршах.

А  ви  їм  компліменти  роздаєте,
Захоплені  галантністю  паскуд  –
Тим  самим  дух  свободи  продаєте,
Забувши  про  грядущий  Божий  суд.

Не  знаєте,  що  так  прийде  антихрист?
Лукавством  уст  впокорить  увесь  світ.
А  воля  лише  там  знайде  свій  прихист,
Де  люди  дбають  Божий  Заповіт.

[i]«І  вторгнуться  антихристові  війська  та  й  сплюндрують  святиню,  твердиню,  …  і  вчинять  гидоту  спустошення.  А  тих,  хто  зневажає  заповіт,  він  прихилить  через  лестощі.  А  народ,  що  знає  свого  Бога,  зміцніє  та  й  діятиме»[/i]  (Дан.11:32).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2021

Поема про народ.

Ісус  відчув  усю  братерську  зраду,
Коли  народ  ненависно  волав:
"Розпни  Його,  не  маючи  пощади!  -
Хай  зцілить  Сам  Себе,  як  нас  зціляв".

Безумні  ще  тоді  не  розуміли,
Кого  вбивали  їхні  ті  слова:
Вони  від  люті  аж  осатаніли  -
І  кожен  з  них  на  Господа  плював.

В  єдиному  екстазі  об'єднавшись,
Скажений  натовп  гнівно  скандував:
"Якщо  Ти  Бог,  то  з  силами  зібравшись,
Зійди  з  Хреста  -  як  нас  усіх  навчав!"

...Убили  Сина.  Лиш  сльоза  із  неба
На  хрест  Голгофи  капнула  скупа:
"Якщо  Любов  Ізраїлю  не  треба,
То  хай  панує  ненависть  сліпа!"

І  репнула  в  Святилищі  завіса  -
Полишив  Бог  Єрусалимський  храм:
"Зрадливий  ти,  народе  мій,  гульвіса  -
Бо  замість  слави  обираєш  страм!"

І  почались  відтоді  негаразди:
Біда  й  війна  запанували  там.
І  дім  Ізраїлів  як  двір  без  газди  -
Щурам  став  на  поталу  і  кротам.

Зруйновано  дощенту  храм  Господень,
І  весь  народ  захоплено  в  полон.
Якщо  цінити  милість  ви  не  годні  -
То  ж  хай  панує  демон  Аполон*!

І  почалась  ганебна  епопея
народу  Божого  за  зради  гріх,
Що  вспадкував  упертість  від  Помпеї  –
Мов  грецький  неподатливий  горіх!
Розсіявся  по  всіх  земних  народах,
Гонимий  був  і  клятий  поміж  них.
Вбивали  й  катували  в  нагороду
За  той,  невизнаний  донині,  гріх.

І  ось,  на  схилі  літ  Землі-планети
Господь  згадав  про  блудний  свій  нарід,
І,  розрубавши  ворога  тенета,
Нарешті  виконав  Свій  давній  Заповіт.

І  позбирав  розсіяних  євреїв
З  усіх  усюд  на  землю  прабатьків,
Під  шестигранною  Давид-зорею
Немов  ягнятко  -  поміж  хижаків.

«За  віщо,  Господи,  ти  нас  караєш?
До  пір  яких  терпіти  ще  цей  хрест?»
«О,  ви,  нарешті  уже  й  хрест  згадали?»  -
Лунає  голос  Того,  Хто  воскрес:
«А  може,  ще  згадаєте  й  Месію,
Якого  Я  вам  з  неба  посилав?
І  Він  заради  вашого  спасіння
Своє  життя    на  тім  хресті  віддав!

А  ви,  невдячні,  люто  озвіріли,
Підбурювані  купкою  хапуг,
І  Сина  Божого  хрестом  зустріли,
Тортурами  і  безліччю  наруг!

І  ось  тепер  ізнов  не  вгамувались:
Готуєте  антихристу  прихід.
Та  годі  вже!  Невже  не  назнущались
Над  Отчою  Любов’ю  мимохідь?»

Мовчать.  І  вивели  руду  теличку
Для  жертви  в  храм  -  як  написав  пророк.
І  на  антихристову  маковичку
Готуєте  корону.  Цей  урок

Вже  буде  вам  останнім  –  він  здуріє
Та  знов  почне  винищувати  всіх.
І  лиш  тоді  євреї  зрозуміють,
Яким  же  був  великим  їхній  гріх!

І  вознесуть  молитви  до  Ісуса,
І  стануть  на  коліна  перед  Ним.
І  Він  відбілить  одяг  сажотруса
Й  розвіє  тої  небезпеки  дим.

Примчить  на  поміч  саме  тої  миті,
Мов  блискавка  із  краю  в  край  небес,
Зупинить  враз  оте  кровопролиття,
Бо  Він  є  Бог.  Бо  Цар  Ісус  воскрес!

То  ж  не  цурайтеся  Його,  народи!
Не  зраджуйте  Його  довіри  вам.
А  краще  успадкуйте  нагороду
І  будьте  вірні  всім  Його  словам!

І  потечуть  рясні  благословення
По  вашій  закривавленій  землі,
І  щастя  ваше  стане  повсякденним,
А  прокляття  пощезнуть  ув  імлі.

*Аполіон  -  грецьке  ім'я  ангела  Аваддона  (демон  знищення,  руйнації  та  вбивства).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2021

Лес и топорище.

Вконец  все  зубья  иступив,
И  ржавчиною  весь  побитый,
Уставший  Лобзик-лесопил
Промолвил  голосом  пропитым:

Я  стар  и  больше  не  жужжу,
Когда  стволы  ваши  валяю  -
Устал  и  с  трона  ухожу,
А  вам  другого  назначаю.

Он-то  уж  точно  не  сойдёт
С  дистанции  лесоповала
И  всех  деревьев  доведёт
Аж  до  заветного  привала.

В  тот  ад,  что  раем  он  назвал  -
Ракетно-ядерным  ударом...
Эх,  вы  деревья!  Кончен  бал
В  лесу  дремучем,  дряхлом,  старом.

А  начиналось  всё  с  того,
Когда  от  дуба  лес  очищен.
И  из  ствола  дубового
Рубильщик  сделал  топорище.

Мораль  сей  басни  такова:
Не  угождайте  лесорубам!
Ведь  вы  для  них  не  лес  -  дрова
Для  обогрева  душегубов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2021

Мільярдер Мародер.

Бандитські  клани  із  Москви
Війну  на  Сході  розв'язали  -
То  ж  вірні  й  праведні  сини
Проти  орди  стіною  встали.

В  бою  нерівному  життя
Свої  безцінні  покладали
І  за  країни  майбуття
Там  кров  гарячу  проливали.

А  знахабнілий  Мародер
на  тій  крові  ще  й  наживався.
А  де,  скажіте,  мільярдер
Тих  капіталів  нахватався?

В  той  час,  коли  увесь  народ
Біднішав  і  вмирав  у  злиднях  -
Бо  ненажерливий  урод
Все  до  копійки  крав  у  бідних!

Хитрив,  лукавив,  гендлював.
Ще  й  по  ТВ  брехав  щосили
А  для  народу  "вполював"
Загиблих  воїнів  могили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2021

Не смій!

Земля,  авжеж,  дана  народу  Богом,
Щоб  ми  плодились  і  на  ній  жили,
Але  коли,  потоптана  ворогом,
Вона  горить  і  стогне  навкруги,
Коли  москаль  свої  немиті  ноги
Без  спросу  впер  до  хати,  бузувір  -
Не  смій,  гадюко,  нам  про  мир  верзити,
І  в  наші  вуха  байки  не  квили!

До  блиску  відшліфуємо  шаблюки
Й  до  дзвону  загартуємо  мечі
І  кров’ю  вмиєм  ворога-падлюку,
А  ти  нам  колискових  не  сичи!

Заткни,  змія,  свою  єхидну  пельку
Й  отруту  своїх  слів  навіки  проковтни,
Бо  взнаєш  смак  козацької  шабельки
І  влучність  куль  стрілецької  лютни!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021

Не бачу я до пандемії страху

Не  бачу  я  до  пандемії  страху  –
Ніде,  ні  в  кому!  Бачу  навпаки:
Що  людство  так  ведуть  до  краху
Обдурювати  навчені  круки!

Чи  знаєте,  ізвідки  вірус  взявся?
І  хто  його  для  нас  сконструював?
Згадайте:  газовий  балон  зірвався
В  Іркутськім  «Векторі»  -  і  там  почав

Той  КОВІД-19  заражати
Усіх  навколо  -  щоб  злякати  світ.
Бо  мають  на  меті  відволікати
Його  увагу  від  своїх  чобіт,

Що  підло  топчуть  землі  закордонні,
Грабуючи  й  вбиваючи  людей,
І  сіючи  повсюди  беззаконня
Й  підбрехуючи  «Рашою-тудей».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2020